Skip to Content

Щербак В.В. Публічний виступ: "Престиж державної служби в Україні"

Престиж державної служби в Україні

 

Щербак В.В. ‑ провідний спеціаліст управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

 

Актуальність даного питання зумовлено необхідністю створення в Україні стабільної, престижної, професійної державної служби, яка спроможна ефективно вирішувати державні завдання, надавати управлінські послуги населенню та користуватися його довірою і повагою. Питання формування престижу державної служби є одним з найактуальніших питань у складних трансформаційних процесах державотворення.

Як зазначено в статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні ‑ це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Нашим народом визначено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби (ст. 38 Конституції України).

Основи державної служби визначаються виключно законами України (ст. 92 Конституції України). Ці основи було закладено з прийняттям Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723!XII, що набув чинності 1 січня 1994 року.

Проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою забезпечує Головне управління державної служби України, що є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України (Указ Президента України від 2 жовтня 1999 року № 1272).

З метою вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби було затверджено Стратегію реформування системи державної служби в Україні (Указ Президента України від 14 квітня 2000 року № 599). Реалізація Стратегії спрямовувалася заходами, які щорічно затверджувалися Указами Президента України.

26 грудня 2003 року Кабінет Міністрів України розглянув питання про результати реалізації Стратегії протягом 2000 – 2003 років та визначив концептуальні засади подальшого розвитку державної служби, які було покладено в основу Концепції адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу, Програми розвитку державної служби на 2005 – 2010 роки і Концепції розвитку законодавства про державну службу.

На думку Курасової Є.Є., престиж державної служби тісно пов’язаний з існуванням еліти в державі. Численні дискусії з проблем соціальних еліт породжують суперечність щодо визначення державних службовців як еліти, місця державної служби в соціальній системі, рівня її престижності.

На сучасному етапі розвитку суспільства змінюються цінності поколінь, збільшується кількість девіацій у соціальній поведінці груп та індивідів, відбувається трансформація ієрархії значущих професій. Дослідження престижу з ціннісної позиції дозволяє прогнозувати динаміку змін, трансформації соціальних цінностей. Численні соціологічні дослідження констатують факт падіння престижу державної служби і, як наслідок, її знецінювання, непривабливості для людей молодих, висококваліфікованих та енергійних. Саме тому і постала сьогодні так гостро проблема підвищення її престижу.

Проблематика державної служби знайшла своє відображення в працях таких учених як О. Воронько, С. Дубенко, В. Луговий, Т. Мотренко, Н. Нижник, О. Оболенський, С. Серьогін та ін. Слід відзначити роботи Т. Гречко, В. Олуйка, В. Ребкала, В. Токарєвої, С. Хаджирадєвої, присвячені дослідженню кадрових процесів у системі державної служби. Проблеми, пов’язані з морально-етичними параметрами функціонування державної служби, активно розробляються вітчизняними дослідниками. Це, передусім, роботи А. Ліпенцева, Ю. Падафет, Т. Пахомової, М. Рудакевич, С. Серьогіна.

Але слід зазначити, що дослідження з формування престижу державної служби майже не проводилися, вивчалися лише окремі аспекти, такі як мотиваційна криза державних службовців (О. Воронько), професійна свідомість (Н. Нижник, С. Дубенко), паблік рілейшинз державної служби (В. Королько), професійна культура (Н. Липовська), психологічна культура державного службовця (Г. Леліков) тощо.

Отже, доводиться констатувати наявність прогалин і певних невизначеностей у трактуванні престижу, відсутність фундаментальної чи хоча б загальноприйнятої моделі, оскільки у галузі державного управління ця важлива в прикладному плані проблема до цього часу комплексно не розглядалась.

Останнім часом у системі державної служби відбуваються процеси, які не узгоджуються не лише з теоретичними, науковими принципами щодо механізмів реформування, а і з чинним законодавством. У міністерствах, місцевих державних адміністраціях здійснюються реорганізаційні перетворення, в яких часто порушена логіка державного управління, певною мірою ігнорується закон самозбереження, який проявляється у вимогах щодо стабільності державної служби. Разом з тим системні та структурні зміни в системі державної служби не можуть бути необдуманими, необґрунтованими, хаотичними. Реорганізація системи державної служби, пошук «потрібної» організаційної структури в першу чергу необхідно спрямувати на вдоско­налення стратегії державної служби. Організаційна структура «обслуговує» стратегію, вона має бути адекватною їй. Спроба встановити коректну відповідність стратегії і структури привели до необхідності розробки методів моделювання стратегій. Слід також розробити методи поєднання характеристик, що описують стратегію, з характеристиками організаційної структури. Головною метою таких заходів стала поява інтегрованої моделі «стратегія ‑ проекція стратегії на структуру – структура».

На думку Пахомової Т.І., основними гіпотезами щодо структури системи державної служби, яка розвивається, є: удосконалення всієї системи; розподіл усіх ресурсів між внутрішніми і зовнішніми функціями системи; надходження ресурсів ззовні; наявність передісторії системи.

Комплекс завдань, пов’язаних з процесами організаційних перетворень у системі державної служби

Комплекс завдань організаційних перетворень

Зміст завдань організаційних перетворень

Комплекс завдань організаційно-структурного розвитку системи державної служби

Забезпечує розвиток організаційної структури системи державної служби

Комплекс завдань розвитку технологій прийняття та реалізації управлінських рішень

Забезпечує розвиток технологій прийняття та реалізації рішень

Комплекс завдань розвитку технологій надання послуг

Забезпечує відбір та стандартизацію послуг, доступність та своєчасність їх надання

Комплекс завдань розвитку персоналу

Забезпечує добір, ротацію, підготовку та перепідготовку державних службовців

Комплекс фінансової підтримки розвитку

Реалізує функціонування кредитно-фінансового механізму забезпечення інновацій, трансформацій, оцінки ризиків, прогнози й оцінки взаємодій із суб’єктами зовнішнього середовища

Комплекс внутрішніх та зовнішніх комунікацій

Забезпечує прозорість та відкритість системи державної служби, адаптацію її до умов зовнішнього середовища, якісне користування інформаційними ресурсами

Комплекс завдань інтенсифікації нововведень

Забезпечує мотивацію до інновацій в системі державної служби, їх оцінку та реалізацію

 

Упровадження організаційних змін у систему державної служби можливе різними шляхами. Одним з них може бути запровадження нових технологій прийняття управлінських рішень: оптимізація регламентів державних адміністрацій щодо розробки планів роботи, порядку внесення та розгляду проектів розпоряджень глави адміністрації, організаційної роботи з документами тощо. Встановлено, що, наприклад, оптимізація роботи з документами сприяє підвищенню оперативності при прийнятті управлінських рішень, які закріплюються у відповідних актах. Таким чином, підвищується гнучкість системи, її здатність вчасно реагувати на динамічні зміни зовнішнього середовища (економічні, політичні, соціальні, адміністративні та ін.).

Основними ж шляхами підвищення привабливості та зміцнення престижу державної служби в Україні на думку українських вчених вбачаються у комплексному, системному та якнайшвидшому вирішенні таких актуальних питань:

  1. Проведення максимально публічного та широкого всеукраїнського громадського обговорення проекту Закону України "Про державну службу" із залученням місцевих організацій політичних партій, громадських організацій, усіх зацікавлених і небайдужих громадян, що має стати яскравим прикладом реального залучення громадян до управління державними справами та популяризувати саму держслужбу. Внесення до Верховної Ради та прийняття нової редакції Закону України "Про державну службу". Це дозволить розмежувати політичні посади та посади державних службовців, серйозно поліпшити їх соціальний, правовий захист і матеріальне забезпечення, стимулювати та краще винагороджувати працю молодих державних службовців, створити додаткові можливості їх кар'єрного та фахового зростання, зробити доступнішою і привабливішою саму державну службу, гарантувати її стабільність.
  2. Безумовне приведення підзаконних нормативних актів у відповідність із новим законом та адаптація українського законодавства з питань державної служби до стандартів Європейського Союзу. Забезпечення дотримання та виконання органами державної влади, політичними силами та всіма державними службовцями цього закону, радикальне викорінення проявів політичної заангажованості та корумпованості з їх діяльності. Звільнення державних службовців у разі виявлення їх належності до політичних партій (тим більше їх керівних органів).
  3. Розробка кодексу честі державного службовця, який регламентуватиме його поведінку у взаєминах із колегами, фізичними та юридичними особами, зокрема представниками об'єднань громадян та окремими громадянами. Прийняття такого кодексу як рекомендаційного для всіх органів виконавчої влади та його затвердження на відкритих і вільних зборах відповідних трудових колективів.
  4. Посилення юридичної (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної) відповідальності державних службовців усіх категорій за протиправні дії, порушення норм законодавства, Кодексу державного службовця (доброчесної поведінки), а також моральних норм. Вироблення певних традицій, адміністративної культури, яка б змушувала порушників усталених морально-правових норм самостійно залишати державну службу.
  5. Реальна та щоденна боротьба з корупцією в органах виконавчої влади, персональна та невідворотна відповідальність усіх державних службовців (перш за все вищих категорій) за дії, що суперечать інтересам держави та ганьблять честь державного службовця. Зокрема, мінімізація прямих контактів державних службовців із споживачами їх послуг (передусім тет-а-тет) шляхом створення та налагодження ефективного функціонування офісів (в тому числі віртуальних і телефонних) з реєстрації заявок на надання послуг. Внесення змін до законодавства про боротьбу з корупцією.
  6. Упровадження декларування не тільки доходів державних службовців та членів їх родин, а й витрат, що здійснюються ними протягом звітного року та обов'язкове оприлюднення декларацій усіх державних службовців на веб-сайтах, у ЗМІ, спеціальних періодичних виданнях.
  7. Ліквідація порочної практики прийняття на державну службу не за фаховою ознакою, а за рівнем особистої лояльності до керівника чи іншими ознаками (родинні та дружні стосунки тощо), адже це підриває довіру до державної служби й суперечить конституційній нормі рівності доступу до державної служби. Призначення на посади державної служби виключно на конкурсній основі за результатами тестування з відданням переваги кандидату, що показав кращі результати. Реальне впровадження системи управління якістю в діяльність органів виконавчої влади, що дозволить переорієнтувати діяльність цих органів влади та кожного державного службовця зокрема з виключного служіння державі на надання послуг юридичним та фізичним особам, тобто служінню суспільству, заради чого власне і створюється будь-яка держава. Оприлюднення всієї документації (передусім переліків та описів послуг) щодо системи управління якістю кожного органу влади на його веб-сайті, інформаційних стендах, місцевих ЗМІ. Суворе дотримання порядку та процедур надання послуг.
  8. Посилення відкритості і прозорості діяльності органів виконавчої влади шляхом запровадження обов'язкових громадських обговорень найбільш значущих управлінських рішень (підвищення тарифів, податків, запровадження нових податків і зборів тощо), врахування думки громадськості під час прийняття цих рішень та оприлюднення таких документів на веб-сайтах, в ЗМІ, у спеціальних періодичних виданнях. Розміщення на веб-сайтах органів влади усіх документів, виданих ними за час існування. Запровадження регулярних публічних звітів керівників органів влади.
  9. Широке запровадження електронного документообігу, яке допоможе усунути негативне ставлення громадян до паперової рутинної праці державних службовців та зменшить загальні витрати на утримання державного апарату.
  10. Кількаразове підвищення посадових окладів державних службовців та усунення диспропорції в рівні заробітної плати на державній службі та оплати праці кваліфікованої найманої сили в приватному секторі. Це стимулюватиме залучення на державну службу висококваліфікованих фахівців і запобігатиме відпливу професіоналів, а також забезпечить конкурентоспроможність державної служби на ринку праці.
  11. Гарантоване державою реальне та постійне надання державним службовцям (передусім молодим) довгострокових безвідсоткових кредитів на будівництво чи придбання житла.
  12. Постійне підвищення ефективності діяльності самих державних службовців, їх фахового рівня шляхом проведення регулярних внутрішніх аудитів, преміювання найуспішніших та забезпечення якісного підвищення кваліфікації із залученням кращих професійних викладачів і тренерів. Всіляке сприяння підвищенню рівня професіоналізму державних службовців з метою надання якісних послуг споживачам та задоволення їх потреб.
  13. Регулярне проведення спільно з громадськими організаціями (передусім молодіжними) спільних іміджевих акцій на зразок "День відкритих дверей", "Приязна адміністрація", "Ми надаємо послуги", "Дізнайся більше про державну службу", "Кращий державний службовець", "Нові управлінці" тощо з роздачею сувенірної та інформаційно-презентаційної продукції, рекламою державної служби в ЗМІ, проведенням опитувань громадської думки, споживачів послуг, стажуванням молодих і перспективних людей на посадах державної служби, іншими формами залучення молоді до державної служби і т.і.
  14. Створення ефективних і потужних самостійних підрозділів в складі органів виконавчої влади, які б щоденно налагоджували конструктивні зв'язки з громадськістю та покращували імідж органу влади. Вивчення й запровадження кращого міжнародного досвіду оптимізації державної служби та формування її позитивного іміджу серед населення.

Було перераховано далеко не всі можливі шляхи підвищення привабливості та престижу державної служби в Україні, але є сподівання, що під час суспільного діалогу влади та суспільства, врахування думки незалежних експертів та вчених буде спільно знайдено шлях вирішення цієї актуальної проблеми.

На сам перед, головною метою будь-яких перетворень в нашій державні є створення привабливих умов для вступу на державну службу талановитої молоді та спрямованість держави на задоволення потреб усього суспільства, що забезпечуватиме захист прав і свобод людини, а також становлення дієздатного та ефективного інструменту державної політики для утвердження України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

 



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.