Skip to Content

Толстая Т. М. Тези до публічного виступу на тему: «Підготовка молоді до служби в органах державної влади »

Тези до публічного виступу на тему:

 

«Підготовка молоді до служби в органах державної влади »

 

 

учасника ІІ туру щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» – Толстої Тетяни Михайлівни,  головного спеціаліста-редактора відділу організаційно-протокольного забезпечення Управління забезпечення діяльності Міністра Міністерства палива та енергетики України,

12.06.2009 р.

 

Утвердження української правової держави, становлення громадянського суспільства, розвиток місцевої демократії, посилення громад, зміцнення місцевого самоврядування, пожвавлення громадянської ініціативи – це все обов’язкові, першочергові, програмні умови та вимоги сьогодення, які потребують свідомих фахівців, спроможних сприйняти, вдосконалити та доцільно застосувати наявний управлінський досвід, враховуючи європейські стандарти…

Євроінтеграція України це вже об’єктивна даність – потужна, високорозвинена країна з унікальним геополітичним розташуванням і непересічною політичною долею просто зобов’язана зважати на норми, приписи, правила європейської спільноти, ґрунтовані на прийнятних загальнолюдських засадах політичного, економічного, культурного співіснування…

Майбутнє починається сьогодні… Банально, проте від того не менш очевидно. Отже, і сентенція про необхідність залучення молоді до державного управління, зацікавлення державною службою та належна підготовка до специфічної роботи у системі державних органів влади – не потребує додаткового обґрунтування…

Підготовка до державної служби починається з зацікавлення молодої людини ідеєю свідомого служіння державі. Авласне підготовчою школою – є залучення до відповідних молодіжних організацій та жвава участь у діяльності цих осередків.

Європейський політикум та владні інституції послідовно та цілеспрямовано докладають зусиль до посилення участі молодих громадян та молодіжних об’єднань у розвитку демократичного суспільства.

На думку європейських чиновників, удосконалення системи інформування молоді спонукатиме її до небайдужого ставлення та свідомого, діяльного впливу на політичні ухвали європейського й національного рівнів.

 

Перша програма молодіжної політики «Молодь для Європи» (Youth for Europe, 1988) підтримувала молодіжні обміни.

У 1992 році, під егідою Ради Європи, Постійною конференцією Конгресу місцевих і регіональних влад Європи ухвалено Європейську Хартію участі молоді у муніципальному та регіональному житті. У Хартії сформульовано керівні принципи секторальної молодіжної політики, зокрема забезпечення молодим людям доступу до інформаційних центрів та баз даних та сприяння рівноправній участі молодих у житті суспільства; перераховуються необхідні на регіональному рівніінституціанальні структури, викладено відповідні рекомендації, наприклад: створювати молодіжні ради з обраних однолітками молодих осіб тощо.

В 1996/97 апробовано пілотний проект «Європейської добровільної служби» (European Voluntary Service), спрямований полегшити для молоді інтеграцію в суспільство й трудову діяльність шляхом долучення до реалізації соціальних й екологічних проектів у країнах ЄС.

У 1996 році Рада Європи ухвалила рекомендацію № 1286, де участь дітей та молоді у житті суспільства розглядається як реалізація Концепції про права дитини. Рекомендації стосуються забезпечення можливості враховувати думку дитини та створити відповідні умови для участі юних громадян у житті суспільства на всіх рівнях – у сім’ї, місцевих громадах, школах та інших закладах, у судових слуханнях та в управлінні країною, щоб вчити дітей громадянській відповідальності, заохочувати зацікавлення суспільним життям. 

У 1997 році Рада Європи ухвалила Рекомендацію 1997№R(97)3 про участь молоді у розбудові громадянського суспільства. Це заклик до урядів держав-членів Ради розвивати співробітництво між молодіжними організаціями та органами влади на національному, регіональному та місцевому рівнях; заохочувати молодих людей до добродійної суспільної служби; сприяти співпраці між молодими людьми та місцевими і загальнодержавними молодіжними структурами в країнах центральної та східної Європи в рамках наявних європейських програм.

Після багатьох консультацій на національних і Європейських рівнях 21 листопада 2001 року оприлюднено Білу Книгу "Новий поштовх для європейської молоді", яка містить заклик до молодих європейців не обмежуватись традиційними формами участі в суспільному житті, а стати активними громадянами.

До 2001 року дії Комісії в молодіжному полі переважно концентрувались на виконанні певних програм. Маастрихтський договір розширив компетенції ЄС в молодіжному полі, щоб розширити і поглибити політичні дебати, вийти за межі наявних програм ЄС, розробити дієву молодіжну політику найближчих десятиліть за 4-ма пріоритетами – “участь”,інформація”, “волонтерські дії”, “більше розуміння і знання молоді”. У контексті прийняття молодіжного виміру країнам-членам запропоновано Білу Книгу Молодіжної Політики (White Paper on Youth Policy, листопад 2001 року).

Що таке Біла Книга?

Біла Книга – це  документ, що містить пропозиції для діяльності Спільноти в певній сфері, деталізований і добре аргументований виклад політики відповідного напрямку. Біла Книга може стати програмою дії для Союзу в дотичній галузі, за умови схвалення Радою Міністрів.

Біла Книга не є законодавчим текстом. Проте офіційно прийнята Комісією і розповсюджується серед суспільних установ. Починаючи з 1985 року видано 17 Білих Книг різної тематики: завершення Внутрішнього Ринку (1985); статут Європейської компанії (1988); усунення перешкод до використовування ECU (1992); конкурентоспроможність приросту і зайнятість (1993); Європейська суспільна політика (1994); підготовка розширення (1995); політика енергії (1995); освіта і навчання (1995); залізниці (1996); авіаперевезення (1996); сектори, вилучені з директиви часу (1997); торгівля (1999); безпека їжі (2000), екологічне зобов'язання (2000); Реформа Комісії (2000); хімічна політика (2001); управління (2001).

Біла Книга – своєрідне аргументоване, всебічно зважене, послідовно викладене, волевиявлення Комісії стосовно політики і дій. Це результат інтенсивної попередньої консультаційної фахової роботи у межах і за межами Комісії. Це – рекомендаційний документ, який прагне привнести прийнятні інноваційні пропозиції без порушень чинних норм та правил з повною відповідальністю за наслідки.

На підставі Білої Книги Рада Міністрів в Резолюції 27 червня 2002 року встановила структуру для європейської кооперації у молодіжній сфері.

2003 року на Десятій конференції Конгресу місцевих та регіональних влад Європи ухвалено нову редакцію Європейської Хартії участі молоді у муніципальному та регіональному житті, у якій розділ “Напрями політики” поширено напрямом правова освіта та участь у законотворенні; розділ “Організаційна основа участі молоді у місцевому та регіональному житті” суттєво доповнено та деталізовано в частині завдань молодіжних рад, парламентів, форумів, ресурсної та організаційної підтримки діяльності зазначених молодіжних структур тощо; а також додано новий самостійний розділ “Механізми участі молоді”.

Цей новий розділ, “Механізми участі молоді”, цікавить нас найбільше, оскільки визначає механізми, способи, засоби досягнення реальної та діяльної участі молоді у місцевому та регіональному житті. Серед яких: відповідна освіта молоді та просвітницька діяльність, інформування молодих громадян, запровадження інформаційних та комунікаційних технологій, просування молодіжних засобів масової інформації, підтримка молодіжного волонтерського руху, молодіжних організацій та різноманітних ініціатив, залучення молоді до діяльності недержавних інституцій та політичних партій та інше.

В листопаді 2005 року ухвалено Європейський Молодіжний Пакт та курс на розроблення інтелектуальної молодіжної політики.

20 липня 2006 року Європейська Комісія підписала комюніке, присвячене розширенню участі молоді в громадському житті. Європейський парламент у Брюсселі (Бельгія) схвалив розроблену Європейською комісією програму “Молодь у дії”на 2007-2013 роки.

Програма «Молодь в Дії» на період до 2013 року набула чинності завдяки рішенню Європейського Парламенту та Ради від 15 листопада 2006 року № 1719/2006/EC.

Тобто, ми бачимо: стара, досвідчена, далекоглядна Європа з віковими бюрократичними традиціями усвідомлює необхідність залучення молоді до державного управління і докладає до цього неабияких зусиль, зокрема ресурсних, матеріальних.

 

А що маємо ми?

 

Сьогодні в українському суспільстві відбувається процес зміни управлінських поколінь. І розв’язувати нагальні проблеми державного розвитку належить передусім молоді. Залучення до системи управління молодих, професійно та морально підготовлених кадрів є одним з важливих чинників підвищення ефективності державного механізму.

Досі ми говорили про проблеми зацікавлення, залучення, спонукання, заохочення молоді, про важливість завдання і значення молодіжних структур та програм у підготовці молоді до служіння державі, участі у політичному житті та активної громадянської позиції.

 

Проте ми стикаємось ще з однією проблемою: навіть попри щире прагнення до активної діяльності, молоді люди далеко не одразу бувають підготовленими і здатними до державної служби.

Щорічно до системи державного управління залучаються десятки тисяч молодих людей. І державі важливо знати, чи мають вони здібності до управління. Інакше кажучи – виявити управлінську придатність. Як визначити її наявність? За якими критеріями відбирати молодь, спроможну гарантовано якісно виконувати управлінські дії? Без з’ясування таких принципових понять, побудувати оптимальну модель відбору молоді для роботи в органах державної влади вкрай складно. Тобто: необхідно чітко уявляти якими якостями та здібностями має володіти молодий претендент на державну службову посаду, окрім загальнолюдських моральних чеснот та блискучої вищої фахової освіти (окрім, а не замість!!!).

Існують різні методи оцінки управлінського персоналу. Проте власне проблеми залучення молоді до державного управління дослідники розглядають ситуативно, частково, лише в контексті механізмів соціальної адаптації молоді, форм розвитку молодіжного руху, аналізу кількісного складу органів державної влади. 

Уперше на проблему залучення молоді до державної служби зауважено в Стратегії реформування системи державної служби в Україні, де йдеться про “необхідність залучати на державну службу висококваліфікованих фахівців нової генерації”.

Тільки 2002 року у Щорічній доповіді про становище молоді в Україні «Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки)» вперше наголошено на проблемі недостатньої участі молоді в процесах управління державою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1444 затверджено Програму підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання.

У Програмі засвідчено “складність завдань та функцій, покладених на органи державної влади”, та проголошено “необхідність формування управлінської еліти, залучення до системи управління молодих професійно підготовленихкадрів”.

Метою Програми визначено “підготовку та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, а також створення умов для професійного зростання перспективних молодих державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування”. 

Серед Завдань Програми:

-          підвищення престижу державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

-          активізація у молодіжному середовищі просвітницької діяльності з питань державного будівництва, державного управління, державної служби;

-          підготовка високопрофесійних державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

-          удосконалення системи добору талановитої молоді до вищих навчальних закладів, які готують фахівців для служби в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, і зарахування їх до кадрового резерву;

-          сприяння професійному зростанню молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування тощо.

 

Окрім виявлення у молоді управлінських здібностей, необхідно перешкодити потраплянню у систему державного управління непридатних та непідготовлених до цього виду суспільної діяльності людей.

Професійну придатність молодого управлінця важко визначити в загальних категоріях. У молодої людини управлінські здібності ще у стадії розвитку, бракує досвіду… Та й поняття управлінської здатності як вміння здійснювати певну діяльність є доволі специфічним.

 

Можна запропонувати для виміру управлінської здатності молоді враховувати:

- діяльність (активність) у вчинках, діях, прийнятті управлінського рішення, оскільки тільки в процесі дії людина виявляє свої ділові та морально-психологічні якості;

- усвідомлення дій, вчинків, рішень – тобто спрямування на розв’язання конкретних завдань;

- суспільна корисність практичної дії, соціальна ефективність;

- часовий фактор процесу виконання управлінської діяльності: свідчить про інтенсивність або екстенсивність, обсяг, тривалість витраченого часу на певну управлінську дію, наслідки управлінських рішень через певний часовий проміжок.

Отже, серед показників, придатних для оцінювання молодого державного службовця, перед усім: якість дії, тривалість, ціннісне ставлення до управлінської діяльності та суспільна корисність.

Важливо надати оцінку діяльності майбутнього управлінця не за формальними ознаками (виконавська дисципліна, культурно-освітній рівень тощо), а за відповідністю такої дії потребам та інтересам суспільства. Додаткове значення мають: ступінь мотивації, психологічні та психофізичні особливості молодої людини, освітній та культурний рівень тощо.

І все ж визнаним фактом є недостатня участь молоді у громадському й політичному житті.

Найширше та найбільш практично, реально молодь залучена до процесів прийняття рішень через участь у різноманітних громадських об’єднаннях – молодіжних та дитячих громадських організаціях, органах студентського самоврядування, студентських профспілках, молодіжних парламентах тощо. Узагальнено таку категорію можна назвати – суспільно-активна молодь. І це реальний управлінський ресурс Української держави.

         Одним з успішних прикладів є діяльність Центру політичної освіти. У вересні-грудні 2001 року Центр реалізував проект “Молодь у виборах”.

         Асоціація молодих депутатів України з метою зміцнення кадрового потенціалу представницьких органів місцевого самоврядування, підвищення фахового рівня молодих депутатів місцевих рад запровадила серію семінарів “Рада і депутати. Робота в ім’я громади” (1999-2000).

         Цікавим є досвід Спілки молодих державних службовців України (створена у 2000 році), яка визнає себе організацією, що об’єднує небайдужих молодих державних службовців – патріотів України, прагне активно долучитись до процесів становлення в Україні професійної та високоефективної системи державної служби.

Метою діяльності Спілки є сприяння розбудові демократичної правової української держави із соціально-орієнтованою ринковою економікою та відкритим громадянським суспільством, формування нової високопрофесійної еліти державних службовців та захист законних соціальних, економічних, культурних та інших спільних інтересів своїх членів.

Серед основних завдань:          

1.  Сприяння реформуванню системи державної служби в Україні.

2.  Надання методичної, інформаційної та юридичної допомоги молодим державним службовцям України.

3.  Створення необхідних умов для професійної самореалізації молодих державних службовців.

4.  Популяризація серед молоді державотворчих процесів та державної служби.

5.  Сприяння європейській інтеграції України та розвиток міжнародних контактів серед молодих державних службовців.  

 

         За активної участі Спілки протягом 2002-2003 років розроблено та затверджено в більшості областей України відповідні молодіжні Регіональні програми.

         Сьогодні на регіональному та місцевому рівнях в кожній області України діє понад десяток громадських об’єднань, які опікуються проблемами молоді й залучають молодь до розв’язання цих проблем.

Проте, варто зазначити, що спільною рисою всіх зазначених механізмів та форм участі, які запроваджуються в Україні, є винятковість. Тобто це, нажаль, окремі випадки ефективної діяльності і є радше винятком із правил.

І сьогодні керівництвом до дії є:

-          подальший розвиток спільних програм молодіжних об’єднань та органів місцевого самоврядування;

-          залучення молоді до роботи в представницьких (місцевих Радах) та виконавчих структурах місцевого самоврядування;

-          створення умов для професійного зростання молодих;

-          зміцнення громадських професійних об’єднань молодих депутатів, молодих посадових осіб;

-          забезпечення належної ресурсної бази молодіжного осередку;

-          застосування позитивного іноземного досвіду тощо.

Саме занурення молоді у реальні управлінські справи дозволяє виявити потенціал та визначити придатність суспільно-активної молоді до державної служби.

Моделі залучення молоді до державного управління та єдиних стандартів виявлення управлінської здатності молоді – не розроблено. Наявна система залучення молоді до державного управління зорієнтована на обмежене коло молоді, яка вже довела свою перспективність для держави. Переважна частина молодих людей потрапляє до лав державного управління поза встановленими методами відбору.

 

Увага до підготовки, виховання та відповідності державного службовця зумовлена самим поняттям… Адже, Державна служба є одним з найважливіших інститутів державного управління й дуже вагомим суспільним інститутом, оскільки від якості управлінських рішень державних службовців залежать ефективність та результативність відповідної державної політики, рівень життя населення, здоров'я і добробут громадян. Тому важливим є відновлення довіри населення та покращання іміджу державної служби.

Серед основних шляхів підвищення привабливості державної служби в Україні:

-          публічне та широке всеукраїнське громадське обговорення Закону України "Про державну службу" із залученням місцевих організацій політичних партій, громадських організацій, усіх зацікавлених і небайдужих громадян;

-          розмежування політичних посад та посад державних службовців;

-          поліпшення соціального, правового захисту і матеріального забезпечення;

-           стимулювання молодих державних службовців, створення додаткових можливості кар'єрного та фахового зростання;

-           гарантування стабільності державної служби;

-          безумовне приведення підзаконних нормативних актів у відповідність із новим законом та адаптація українського законодавства з питань державної служби до стандартів Європейського Союзу;

-          розроблення кодексу честі державного службовця, який регламентуватиме його поведінку у взаєминах із колегами, фізичними та юридичними особами, зокрема представниками об'єднань громадян та окремими громадянами;

-          посилення юридичної (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної) відповідальності державних службовців усіх категорій за протиправні дії, порушення норм законодавства, Кодексу державного службовця (доброчесної поведінки), а також моральних норм;

-          упровадження декларування доходів та витрат державних службовців і членів їх родин та обов'язкове оприлюднення декларацій усіх державних службовців на веб-сайтах, у ЗМІ, спеціальних періодичних виданнях.

-          унеможливлення прийняття на державну службу не за фаховою ознакою, а за рівнем особистої лояльності чи іншими ознаками (родинні та дружні стосунки тощо);

-          призначення на посади державної служби лише на конкурсній основі за результатами тестування;

-          гарантування відкритості і прозорості діяльності органів виконавчої влади;

-          сприяння підвищенню професійного, фахового рівня державних службовців;

-          вивчення й запровадження кращого міжнародного досвіду оптимізації державної служби та формування її позитивного іміджу серед населення.

Тут лише окреслено можливі шляхи підвищення привабливості державної служби в Україні. Головне, щоб державна служба стала справді привабливою для талановитої молоді і спрямованою на задоволення потреб усього суспільства, забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, а також дієздатним та ефективним інструментом державної політики європейської та євроатлантичної інтеграції та утвердження України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

     Отже, Проблемою підготовки молоді до служби в органах державної влади серйозно опікується провідний європейський та український політикум.

     Сучасна Молодіжна політика охоплює всі сфери, напрямки, ділянки, галузі, рівні та прошарки життя суспільства…

     І в частині підготовки молоді до державної служби існує безліч ідей, концепцій, стратегій, програм, рекомендацій, приписів, вказівок тощо, які наразі розробляються, вивчаються, досліджуються, проектуються, опрацьовуються, аналізуються, опробовуються, розгортаються, поширюються, поглиблюються, посилюються, зміцнюються, удосконалюються, оптимізуються, втілюються, вживаються, застосовуються, пристосовуються, адаптуються, тривають, усталюються, розгалужуються, відгалужуються, інтегруються, здійснюються, виконуються і таке інше… Робота вирує!…J І це добре.

     Але результат ми матимемо завтра, коли ці сентенції струнко втіляться у конкретне керівництво та алгоритм дії…

     А сьогодні єдиною школою підготовки молоді до служби в органах державної влади є молодіжні організації, відповідного спрямування та змісту…

     І якщо Європа заохочує молодь матеріальними та соціальними гарантіями, то Україна мусить зацікавити юного свідомого патріота нестабільною службою, сповненою вимог та обтяженою обмеженнями…

     І без національно-патріотичного виховання, яке починається з родини, дошкільного навчання і триває усе життя, набуває статусу ментального чинника самоусвідомлення – ми НЕ знайдемо гідних державної служби… 

     А національно-патріотичне виховання не можливе без НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ…

     Проте, це зовсім інша тема…



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.