Skip to Content

Володін В.Г. Тези до публічного виступу на тему: «Національна ідея, яка б змогла, на мій погляд, об’єднати Україну та сприяти її подальшому розвитку»

Тези до публічного виступу на тему:

«Національна ідея, яка б змогла, на мій погляд,

об’єднати Україну та сприяти її подальшому розвитку»

 

 

учасника ІІ туру щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» – 
Володіна Василя Геннадійовича,  директора юридичного департаменту Державного агентства України з інвестицій та інновацій

12.06.2009 р.

 

На сучасному етапі становлення української державності питання пошуку національної ідеї є чи не найулюбленішою темою науковців, політиків та філософів. До неї апелюють у публічних виступах, їй присвячують наукові праці, ця тема все частіше піднімається на шпальтах газет. При цьому, більш складну й суперечливу тему як для дослідників, так і для суспільства загалом − годі й шукати.

Багато аналітиків визнають, що за роки незалежності Україна не спромоглася подолати такі негативні явища як економічна та демографічна криза, слабкість національного капіталу та політична нестабільність. Однією з вагомих причин такої ситуації є проблема, з якою стикалися й інші країни, що довгий час були поневолені іноземними державами, а саме – розв’язання питання самоідентифікації. В умовах політичного розбрату, зконцетрування суспільної уваги на питаннях вибору між Росією та Євросоюзом, диференціацією між Сходом та Заходом, наново постає питання об’єднання нації, усвідомлення своєї належності до єдиного народу та пошуку єдиного шляху у майбутнє.

Історія людства знає безліч прикладів успішних і провальних формулювань національної ідеї. Серед найвідоміших: «Франція — це Я», «Третій Рим». Багато народів навіть вставляли відповідні вислови в національні гімни: «Прав, Британіє, морями», «Зречемося старого світу».

І хоча поняття та значення національної ідеї є досить розмитим, все частіше відмічаються недоліки відсутності загальнонаціональної ідеології, адже цінності є надзвичайно практичними, вони – критерій до дії. Тому саме на міцну національну ідею покладають роль двигуна, здатного вивести українську державу до процвітання.

Поняття «національна ідея» визначалось по різному навіть в одних націях на різних етапах їх історичного розвитку. Ці визначення кардинально відмінні й у працях різних експертів та дослідників.

Що ж таке національна ідея?

Даючи визначення цьому поняттю, національну ідею можна окреслити як акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національної самосуверенізації.

Національна ідея – це гласний договір між громадянином і державою про взаємні обов’язки та гарантії, принципи особистого та суспільного життя, етична платформа, яка дає змогу людині відносити себе до певної нації або народу й відчувати гордість за цю належність.

За своєю суттю вона є відображенням глибинного рівня національної свідомості, сукупністю ціннісних настанов нації, вона визначає напрямок мислення народу, його здатність відчувати і діяти співзвучно національним інтересам. Це абсолютно не означає, що люди думають однаково, мають однакові погляди. Згуртованість довкола національної ідеї це можливість без втрати індивідуальних відмінностей забезпечити координацію, співпрацю заради реалізації критично важливих цілей суспільства.

Чому національна ідея важлива для української держави в цілому та кожного її громадянина?

Очевидним є те, що добробут пересічних громадян становить основу потужної розвиненої держави, і навпаки - завдяки послідовному державному управлінню в інтересах суспільства забезпечується гідний рівень життя населення. Запорукою ж добробуту держави та її громадян є злагоджені дії, спрямування їхніх зусиль на досягнення спільної мети.

Вже майже два десятиліття своєї незалежності український народ та українська влада гуртуються на засадах «проти», консолідуються в умовах протистояння певним ідеям або подіям.

Звичайно, об’єднання на засадах «проти» мають короткотривалий характер та слабке підґрунтя. Рушійна ж сила нації повинна мати конструктивний характер, визначати конкретну ціль, мотивувати до боротьби за її досягнення.

Для обґрунтування національної ідеї важливою умовою є визначення вимог до неї. Щоб стати рушійною силою, що об’єднає пересічних громадян, владу та підприємців, етнічних українців та представників національних меншин, національна ідея повинна відповідати ряду, на мою думку, головних вимог до неї:

1) національна ідея, ставлячи за мету досягнення загальнодержавних цілей, повинна бути чіткою та зрозумілою.

Національна ідея має бути близькою й зрозумілою не тільки етнічним українцям, але й «українським» росіянам, білорусам, угорцям, євреям, іншим народам, для яких Україна є батьківщиною. Адже національна ідея це те, що об'єднує народ, формує свідомість нації як цілісної активної одиниці світового простору. Вона, апелюючи до кожного громадянина, повинна охоплювати всі верстви та об’єднувати їх єдиним прагненням, єдиною метою, а тому вирізняючи та формулюючи національну ідею для України, необхідно шукати не «больові точки», що роз’єднують нас, а саме «точки дотику», те, що об’єднує;

2) національна ідея повинна бути корисною як для держави так і для громадянщо забезпечує функцію консолідації суспільства та є запорукою реалізації цієї ідеї;

3) національна ідея повинна відповідати потребам переважної більшості громадян країни. Суспільству неможливо нав’язати мету ззовні, тому кожна країна має ідентифікувати власні цілі й забезпечувати їх реалізацію через мобілізацію суспільства.

Оскільки національна ідея, крім того, щоб вказувати та направляти має ще й мотивувати, мета такої ідеології повинна відповідати інтересам кожного українця.

Хоча, з одного боку, деякі мислителі нарікають, що прагнення благополуччя є ознакою рабів, з іншого боку – навряд чи близькими до інтересів українського суспільства можуть стати войовничі гасла, ідеї пан-нації або повернення до досвіду союзних державних утворень.

4) засоби втілення цієї ідеї повинні бути реальними та доступними. Вказане залежить від міцності зв'язку особи з державою. Це означає, що кожен громадянин повинен усвідомлювати свою роль та відповідальність у становленні держави, свою значущість на шляху досягнення загальнонаціональної мети.

5) досяжність мети, визначеної національною ідеєю. Бажано, щоб національна ідея могла бути реалізована впродовж життя одного покоління.

6) національна ідея має враховувати наявний та бажаний стан суспільства, бути своєчасною та прогностичною.

Що може стати українською національною ідеєю сьогодні?

Для українців впродовж багатьох століть національною ідеєю було здобуття незалежності.

Сьогодні ж стоїть питання пошуку нової національної ідеї, що міститиме ідеали цінні для сучасного українця та враховуватиме українські реалії.

Слід відзначити, що потенційні національні ідеї в Україні є. Це ідея економічної та культурної незалежності та самобутності, ідея нейтралітету України, ідея вступу до НАТО чи ЄС, ідея добробуту українського народу і кожного його громадянина, ідея конкурентоспроможності України.

Крім того, вже були неодноразові спроби сформулювати сучасну національну ідею, наприклад, «Україна – багатовекторна держава»; «Україна - найкраща держава Європи» (таке формулювання міститься у книзі В. Мосейчука«Українська національна ідея»). Щоправда, більшість з раніше запропонованих ідей важко визнати найвдалішими: виходить або щось, що влаштовує всіх, однак не спроможне надихнути на рішучі дії, або щось суперечливе, що радше «розламує» націю, ніж згуртовує її.

 

«УКРАЇНА – КРАЇНА СТАЛОГО РОЗВИТКУ»

Україна має стати країною, в якій кожен її житель має гордість за свою особисту участь у відроджені України і становленні її як однієї із найрозвиненіших країн світу. Досягти цього можливо за допомогою спільного духовного принципу, який об’єднає націю та направить енергію людей у єдине русло – творення та справжнього патріотизму. Саме тому нам потрібна національна ідея, яка відповідатиме викликам часу і культурно-історичним традиціям.

На мою думку, національною ідеєю має бути ідея сталого розвитку України.

Схематично сталий розвиток виглядає таким чином. 

 

Головні переваги цієї ідеї – аполітичність, прагматичність, зрозумілість для громадян всієї країни (від лісових Карпат до шахтарського Донбасу, від болотистої Волині до депресивних територій півдня України) та можливість її впровадження виключно спільними зусиллями суспільства та влади.

Що включає в себе поняття сталого розвитку? По-перше, це системна соціальна доктрина, яка спрямована на зміну стосунків людини і природи задля розширення можливостей економічного зростання. По-друге, економічний та соціальний розвиток має забезпечувати виживання людства, збереження і відновлення природного потенціалу.

До структури поняття сталого розвитку входить сукупність ідей, положень та постулатів різних наук, які вже лягли в основу, зокрема, документів ООН – «Порядок денний на ХХІ століття» (Ріо-де-Жанейро, 1992р., приєдналися 179 країн), Конвенцій щодо змін клімату, та національних законів України, які, на жаль, сьогодні поки лише декларують цілі сталого розвитку. Саме ідея сталого розвитку успішно імплементована у Скандинавських країнах (Швеція, Данія, Норвегія).

Сталим є такий розвиток, «що задовольняє потреби сьогодення і не перешкоджає можливості прийдешніх поколінь задовольняти свої власні потреби» (Звіт ООН «Наше спільне майбутнє», 1987 р., у якому вперше сформульовано визначення сталого розвитку – англ. «sustainable development).

Загальноприйнятим вважається твердження про те, що сталий розвиток охоплює, як мінімум, дві важливі ідеї:

цей розвиток передбачає вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем. Розвиток буде сталим тільки тоді, коли буде досягнута рівновага між різними факторами, що зумовлюють загальний рівень життя.

нинішнє покоління має обов'язок перед прийдешніми поколіннями залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для того, щоб вони могли забезпечити для себе рівень добробуту не нижчий, ніж той, що ми маємо зараз.

На сьогодні в Україні узагальнене визначення сталого розвитку дає Інститут сталого розвитку, згідно з яким сталий розвиток - це суспільно-економічна модель поступального технологічного і соціального розвитку українського суспільства з метою задоволення життєвих потреб нинішнього та майбутніх поколінь згідно з якою виробнича і соціальна сфери розвиваються збалансовано, не наносячи довкіллю непоправної шкоди.

Ключовими завданнями сталого розвитку як національної ідеї України мають стати:

1. Відновлення і подальше збереження в потрібному обсязі на необхідній площі природних екосистем та їхньої здатності до самовідтворення.

2. Забезпечення при цьому випереджального розв'язання проблеми: економічного, соціального, демографічного і духовного розвитку.

3. Узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю екосистем.

У своїй праці «Доктрина сталого розвитку – основа нової суспільно-економічної моделі» к.е.н. Тетяна Яхеєвавизначає три принципи, на яких має ґрунтуватися ідея сталого розвитку: сталості процесів розвитку, гармонійності розвитку людини, соціальної справедливості.

1. Згідно з принципом сталості передбачається формування такого типу розвитку, що базується на ідеї узгодження темпів економічного та соціального розвитку з можливостями природних систем забезпечувати ці темпи відповідними ресурсами, - з одного боку, та межами здатності біосфери до асиміляції забруднень та інших негативних впливів господарської діяльності - з іншого.

При цьому пріоритет державної політики у тріаді: економіка-людина-природа, переміщується від економіки до людини та природи.

2. Принцип гармонійності розвитку людини передбачає з одного боку - задоволення фізичних, духовних та інших потреб сучасної людини впродовж всього життя; з іншого - розширення можливостей вибору людини (зокрема - можливість прожити довге життя, підтримуючи добрий стан здоров'я, можливість здобути освіту, можливість доступу до засобів існування, що забезпечують гідний життєвий рівень) та гарантування їй особистих прав та свобод (на особисту безпеку і життя в сприятливому навколишньому середовищі, на підприємницьку ініціативу, на поінформованість, захист від шкідливих і неякісних товарів і послуг, право та можливість впливати на прийняття рішень на місцевому, регіональному та національному рівні).

3. Принцип соціальної справедливості - передбачає забезпечення можливості рівного доступу громадян до всіх видів ресурсів для підтримки економічних передумов відтворення та розвитку людини, рівного доступу до засобів та установ охорони здоров'я, що забезпечують підтримання та збереження здоров'я людини, як носія інтелектуального ресурсу, а також рівного доступу до задоволення освітніх та культурних потреб, як передумов духовного та інтелектуального розвитку.

Перевагою ідеї сталого розвитку як національної є визнання її основою людини, оскільки людина з її потребами є метою суспільної діяльності, і вона ж є основним фактором досягнення мети. Людина (як ресурс розвитку), з одного боку, є біологічною істотою, з іншого - носієм інтелекту, творцем і споживачем інформації (в широкому розумінні), яка якраз і є невичерпним ресурсом розвитку.

Тому надзвичайного значення в суспільстві, яке розвивається на засадах сталості, набувають освіта, де формується і нарощується цей ресурс, і охорона здоров'я, як галузь, яка забезпечує збереження і відтворення біологічного носія цього ресурсу.

Стосунки людини і природи повинні змінитися від безоглядного використання природних ресурсів в економічній діяльності, з одного боку, і закликів захистити природу, - з іншого, до формування нової моделі, яка передбачатиме і стимулюватиме ресурсозбереження, формування нових ресурсів, відтворення тих видів ресурсів, які можуть бути відтворені. Це можливо лише за умови того, що наука відіграватиме у суспільстві ключову роль.

Сталий розвиток країни передбачає свідоме підтримання тенденції розвитку в межах екологічної ніші, окресленої державними кордонами, збереження природних ресурсів і ландшафтів. Ефективною одиницею, в межах якої можна контролювати чисельність населення, обсяги споживання і масштаб економіки, встановлювати розподіл ресурсів і проводити певну економічну політику є нація, а не планета в цілому.

Для забезпечення сталого розвитку країни ключового значення набуває культура корінного народу (в Україні - українців), який за багато століть навчився виживати саме на цій землі, харчуватись її плодами, виробив природо-відповідну етику господарювання і життя, що й закріплено у народних традиціях, звичаях, побуті, міфах, творчості, кухні та ін.

Завдяки духовному осердю культури національна ідеологія єднає суспільство в самокеровану соціальну систему.

Сталий розвиток - це свідомо підтримуваний розвиток, в силу чого зростає роль управління, самоврядування і самоорганізації. Зростає і змінюється роль держави і місцевого самоврядування, громадських, професійних, профспілкових організацій.

Таким чином, на реалізації збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку слід зосередити інтелектуальний, фінансовий та ресурсний потенціал влади та суспільства України, необхідним є затвердження на законодавчому рівні Загальнодержавної стратегії сталого розвитку України та належним чином імплементація її положень. У цьому разі, у країни буде цілісне бачення та системність розвитку. І незалежно від політичних змін влада працюватиме відповідно до визначеної стратегії, а суспільство зможе контролювати, наскільки влада ефективна, наскільки реалізовані ті чи інші положення стратегії і в чому відхилення.

Потім по кожному напрямку державної політики мають бути свої профільні зміни із координацію їх відповідно до Загальнодержавної стратегії, виходячи із комплексного і узгодженого вирішення питань соціально-економічного розвитку та захисту навколишнього природного середовища, зокрема щодо:

-           проведення еко-податкової реформи, яка відповідала б принципу «хто забруднює – той і платить» і зміщення податкового навантаження, виходячи із доходів, на ресурсоспоживання;

-           перегляду екологічних нормативів та стандартів господарської діяльності;

-           уніфікації екологічного законодавства із законодавством ЄС;

-           стимулювання технічної і технологічної модернізації виробництва, у першу чергу промислового, переходу на відновлювальні джерела енергії;

-           удосконалення загального екологічного аудиту та контролю природокористування;

-           налагодження системи екологічної сертифікації продукції, товарів і послуг;

-           переробки відходів, співвідносної із економічною доцільністю;

-           введення адміністративної відповідальності за нераціональне використання ресурсів;

-           прискорення розвитку екологічно-орієнтованого бізнесу;

-           формування ринку екологічних технологій та екологічних послуг;

-           розвиток органічного землеробства та проведення земельної реформи в інтересах працюючих на ній людей, розвиток АПК з метою забезпечення України своїми продовольчими ресурсами та налагодження експорту аграрної продукції.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що якщо в основі національної ідеї, свідомості буде сталий розвиток як умова успішного суспільства та конкурентоспроможності країни, то в України, безумовно, є перспектива. Тим більше, в кризовий період нам необхідно зробити все необхідне для забезпечення повноцінного життя теперішнього та майбутнього поколінь, - сформувати атмосферу довіри в суспільстві, розробити і провести системні реформи, побудувати по-справжньому цивілізовану та передову державу світу.

Ми можемо бути і будемо кращими! Знаряддя успіху у наших власних руках.



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.