Skip to Content

Архипова С.В. Реформування місцевих бюджетів, спрямоване на зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування в Україні

 АРХИПОВА СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА 

 

начальник відділу аналізу і контролю

виконання місцевих бюджетів

Головного фінансового управління

Харківської обласної державної адміністрації

Відповідно до  Конституції України в нашій державі визнається та гарантується місцеве самоврядування. Реалізація цього права територіальними громадами неможлива без забезпечення відповідними фінансовими ресурсами. Фінансовою основою місцевого самоврядування в Україні є місцеві бюджети.

Проблематика теорії і практики виконання місцевих бюджетів постійно привертає увагу як науковців, так і тих, чия практична діяльність пов’язана з бюджетною сферою, з реалізацією повноважень держави та органів місцевого самоврядування.

Така зацікавленість пов’язана з тим, що незважаючи проголошення на законодавчому рівні про самостійність місцевих бюджетів, на практиці ця норма в повному обсязі не виконується.

Розробка та прийняття Бюджетного кодексу України 21 червня 2001 р. започаткувало реформу­вання бюджетної системи спрямоване на виведення міжбюджетного регулювання в Україні на якісно новий рівень, який дав би змогу подолати негативну тенденцію відставання процесів формування місцевих фінансів від темпів розширення обов'язків та збільшення завдань органів місцевого самоврядування.

Однак, Бюджетний Кодекс не розв’язав усіх проблем, пов’язаних із забезпеченням самостійності місцевих бюджетів та стратегічними цілями регіонального розвитку. Подальша практика впровадження і використання принципів, закладених Бюджетним Кодексом виявила певні недоліки, які вимагають вирішення. Саме тому обрана тема роботи є досить актуальною.

Метою роботи є  висвітлення основних проблем в сфері формування і виконання місцевих бюджетів та розробка основних напрямків їх вирішення.

 

1. Актуальні проблеми в сфері формування та виконання місцевих бюджетів.

    На сьогодні головною проблемою в бюджетній сфері залишається значна концентрація фінансових ресурсів на центральному рівні, які в подальшому  передаються місцевим бюджетам у вигляді трансфертів. Так, із 494 місцевих бюджетів Харківської області 458 є дотаційними. Забезпечення розвитку інфраструктури регіонів в значній мірі залежить від одержання субвенцій з державного бюджету.

Аналіз показників місцевих бюджетів Харківської області, наведених в додатках 1-4 дає змогу дійти висновку, що за нинішніх умов спостерігається тенденція до збільшення частки міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів.

Дотація вирівнювання є основним видом міжбюджетних відносин, її обсяг та питома вага у структурі міжбюджетних трансфертів постійно збільшується, тобто трансферти з державного бюджету залишаються вагомим інструментом фінансового розподілу та основним джерелом формування доходів місцевих бюджетів. Що стосується субвенцій з державного бюджету соціальної спрямованості (на пільги, субсидії, компенсаційні виплати населенню), то вони забезпечують реалізацію зобов’язань держави, їх зростання носить об’єктивний характер і пов’язане зі збільшенням соціальних стандартів. Значна ж залежність місцевих бюджетів від субвенцій інвестиційного характеру вказує на фінансову неспроможність місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати  питання, пов’язані з розвитком територій.

Значні обсяги трансфертів в Україні свідчать про недостатні власні доходи місцевих бюджетів. Переважна більшість адміністративно-територіальних одиниць, які формують бюджети базового рівня, неспроможні самостійно забезпечувати навіть мінімальні соціальні потреби своїх жителів.

Бюджетним кодексом запроваджено поділ усіх надходжень і видатків на такі, що враховуються, і такі, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. На практиці створюється два окремих кошика.

Величину першого кошика контролює вищий орган влади. Якщо сума накопичених там коштів перевищує потребу в них, решта підлягає вилученню; коли ж наявних у даному кошику коштів недостатньо для фінансування запланованих заходів, то бюджет відповідної адміністративно-територіальної одиниці має право на отримання дотації вирівнювання.

Відповідно до ст.85 чинного Бюджетного кодексу та його нової редакції держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів. На сьогодні ж ми маємо дуже низький рівень забезпеченості делегованих державою повноважень відповідними фінансовими ресурсами.

Так, на 2010 рік показники місцевих бюджетів Харківської області на виконання делегованих повноважень, обраховані Міністерством фінансів України на основі Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, забезпечують потребу лише на 82%. Врахованих МФУ коштів вистачає забезпечити потребу по органах управління на 36,9%, по освіті – 87,7%, по охороні здоров’я – 91,7%, по соціальному захисту та соціального забезпечення – 56,%, по культурі – 77,1%, по фізичній культурі – 51,2%. При цьому видатки на заробітну плату та енергоносії забезпечені лише по освіті, охороні здоров’я, практично не залишається коштів на господарське утримання, капітальний ремонт приміщень та придбання обладнання та інвентарю по установах та закладах бюджетної сфери області.

Кошти другого кошика є власністю відповідної громади, отже, вилученню не підлягають і використовуються на визначені даною громадою цілі. Зрозуміло, що розмір видатків з другого кошика обмежується сумою одержаних ним доходів. Чим більше коштів збере місцева влада до цього кошика, то більше різних програм зможе профінансувати в інтересах жителів відповідної території.

На сьогодні, як доводить аналіз складу доходів зазначених кошиків, більш вагомі доходи, – зокрема податок з доходів фізичних осіб, єдиний   податок, – включено до першого кошика. Натомість частка другого кошика в доходній частині місцевих бюджетів є досить незначною, а отже, обмежено й кошти, якими бюджети можуть вільно розпоряджатися. Наприклад, в обласному бюджеті, у бюджетах Красноградського та Балаклійського районів Харківської області за 2009 рік співвідношення між доходами першого і другого кошиків становили відповідно 98,4% проти 1,6%, 91,6% проти 8,4% та 90,7% проти 9,3%.

Таким чином, сьогоднішній стан місцевих бюджетів України характеризується низькою часткою доходних джерел, які не враховуються при розрахунку обсягів трансфертів і якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Існує також питання, пов’язане з наданням державою податкових пільг, що зменшують доходи місцевих бюджетів. Так передбачається звільнення до 2015 року суб’єктів космічної діяльності та літакобудування від земельного податку на земельні ділянки виробничого призначення (в м. Харкові це – Харківське державне виробниче авіаційне підприємство, державне науково-виробниче „Об’єднання Комунар” та ін.). В результаті надання відповідних пільг за І півріччя поточного року місцеві бюджети області недоотримали 13 млн.грн. плати за землю, річна сума збитків очікується в обсязі 26 млн.грн.

Що стосується надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, то на сьогодні характерною ознакою планування відповідних видатків державного бюджету є відсутність системного підходу до визначення переліку субвенцій, їх обсягів, порядку їх використання, не досить прозорим є і порядок розподілу між регіонами.

Так, при затвердженні Закону України про Державний бюджет України щороку субвенції капітального характеру залишаються не розподіленими між регіонами, порядки їх використання не затверджуються. Після врегулювання вищезазначених питань кошти до місцевих бюджетів починають надходити тільки в ІІІ-ІV кварталі, що унеможливлює їх своєчасне використання враховуючи тривалу процедуру внесення відповідних змін до місцевих бюджетів в частині затвердження видатків за рахунок відповідної субвенції, проведення тендерних процедур, виготовлення проектно-кошторисної документації. В результаті так потрібні для розвитку регіонів кошти повертаються до Державного бюджету України у зв’язку із закінченням бюджетного року.

Істотним недоліком є, також, визначення в якості джерел фінансування видатків на надання місцевим бюджетам субвенцій таких доходів Державного бюджету України, планові показники по яких з року в рік не виконуються. Так в 2007 та 2008 роках для Харківської області по спеціальному фонду було передбачено субвенцію на будівництво та розвиток метрополітену в сумі по 25,0млн.грн. У зв’язку з невиконанням джерела надходжень Державного бюджету України, за рахунок якого фінансується ця субвенція (доходів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації), кошти до області не надходили.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що значна залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету – суттєвий недолік міжбюджетних відносин, тому є необхідним чітке законодавче визначення сталих та реальних джерел наповнення місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами. Політика розширення власної дохідної бази на місцях обумовить загальне зниження рівня трансфертів, оскільки самодостатні місцеві бюджети зможуть обходитися без централізованої підтримки, натомість отримуватимуть її лише ті, хто дійсно цього потребує. Міжбюджетні трансферти мають не нівелювати, а лише пом’якшувати різницю в бюджетних доходах регіонів.

 

2. Основні напрямки реформування бюджетної системи, спрямовані на забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів.

З метою вирішення вищезазначених проблем необхідно як найшвидше проводити реформування місцевих бюджетів. Бюджетна реформа повинна стати складовою частиною економічної реформи, яка назріла сьогодні в країні. Одним з ключових завдань бюджетної реформи є вдосконалення міжбюджетних відносин, які сприятимуть зміцненню фінансових основ місцевого самоврядування.

Основними напрямками реформування місцевих бюджетів є:

-  розширення доходної бази місцевих бюджетів шляхом  перерозподілу доходів між державним та місцевими бюджетами, перегляду складу доходів І та ІІ кошиків місцевих бюджетів, розширення переліку місцевих податків і зборів;

-   компенсації втрат надходжень місцевих бюджетів, пов’язаних з наданням державою пільг по сплаті податків;

- стимулювання соціально-економічного розвитку  територій шляхом збільшення інвестиційної складової місцевих бюджетів (збільшення кількості джерел надходжень до бюджету розвитку), удосконалення порядку та умов надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам: формування єдиного підходу до розподілу фінансового ресурсу держави з урахуванням рівня забезпеченості тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці об’єктами соціально-культурної сфери, інфраструктури та приоритетних напрямків розвитку, передбачених місцевими програмами; затвердження постанов про розподіл коштів інвестиційних субвенцій та порядок їх використання одночасно із затвердженням Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік;  здійснення фінансування видатків на надання субвенцій не пізніше ІІІ кварталу при цьому за рахунок тих джерел, які реально виконуються;

- формування стабільної нормативно-правової бази з врахуванням вищезазначених напрямків реформування системи міжбюджетних відносин.

На сьогодні  Верховною Радою України прийнятий у першому читанні проект Податкового кодексу України та 08.07.2010 року прийнятий Бюджетний кодекс України в новій редакції.

Новий Бюджетний кодекс України передбачає ряд норм, спрямованих на сприяння регіональному економічному зростанню з урахуванням збалансування загальнодержавних і регіональних інтересів, запровадженню нових інструментів стимулювання регіонального розвитку та вдосконаленню міжбюджетних відносин. Але, незважаючи на позитивні надбання, деякі питання залишились невирішеними, тому існує поле для подальшого їх вивчення та вирішення.

Досягнення значного рівня ефективності від проведення бюджетної реформи потребує, перш за все, впорядкування системи адміністративно-територіального устрою, з урахуванням рівня розвитку інфраструктури територій, наявності природно-ресурсного потенціалу тощо.

Як свідчить досвід європейських країн, територіальні громади, здатні забезпечити належну якість управління та розвитку, мають об’єднувати 3-5 тис. мешканців. На сьогодні ж по Харківській області маємо 381 сільський бюджет, з яких по територіальних громадах з чисельністю від 2000 осіб і більше – лише 49 (або 13%). Тобто малочисельні громади складають 87% їх загальної кількості.

Взяти до уваги хоча б той факт, що враховані МФУ видатки на утримання місцевих рад не забезпечується в повному обсязі фінансування навіть заробітної плати. У зв’язку з цим на утримання апаратів рад витрачаються доходи, які повинні спрямовуватись на фінансування регіональних програм. Проведення адміністративно-територіальної реформи сприятиме скороченню чисельності управлінців на місцях, що дасть змогу вивільнити значну частину коштів, які можна буде спрямувати на розвиток регіону.

Бюджетним кодексом у новій редакції передбачений цілий ряд заходів щодо удосконалення міжбюджетних відносин з метою зменшення залежності місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету, створення належних умов для виконання органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади  покладених на них функцій.

Зокрема, з метою збільшення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом подальшої децентралізації управління бюджетними коштами вперше до місцевих бюджетів передаються доходи державного бюджету, а саме: по 50% плати за користування надрами загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; плата за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію (6 видів) тощо.

До видатків місцевих бюджетів, що враховуватимуться при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, включено фінансування заходів з позашкільної освіти, центрів соціальної реабілітації, фінансування яких зараз здійснюється за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів. Тим самим вивільнено ресурс на виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування.

Але, при цьому необхідно звернути увагу на те, що збільшення доходної частини місцевих бюджетів при фінансуванні існуючої мережі бюджетних установ без збільшення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, які застосовуються при формульному обрахунку видатків по відповідних галузях,  призведе до збільшення вилучення надлишку доходів з окремих місцевих бюджетів. Необхідним є збільшення нормативів бюджетної забезпеченості, що дасть змогу забезпечити асигнуваннями не тільки фінансування захищених статей видатків, а і розвиток матеріально-технічної бази бюджетних установ.

Новим Бюджетним кодексом також передбачено збільшення ресурсу місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, розширено джерела формування доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. До таких доходів передбачено в повному обсязі зараховувати: плату за землю, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва (до бюджету розвитку); плату за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності; фіксований податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності; надходження адміністративних штрафів; частину податку на прибуток підприємств (крім комунальних підприємств); податок на нерухоме майно.

Поряд із цим, зарахування плати за землю передбачається лише до бюджетів місцевого самоврядування, в обласному та районних бюджетах вказані надходження відсутні. Тому, наприклад, доходи обласного бюджету Харківської області, обраховані відповідно до нового Бюджетного кодексу, зменшуються на 134 млн.грн. в порівнянні з фактичними виконанням за 2009 рік.

Незважаючи на позитивну зміну в Бюджетному кодексі щодо передачі доходів державного до місцевих бюджетів, по доходах обласного бюджету, що враховуються при визначенні трансфертів, очікується істотне зменшення показників - на 72 млн.грн.: за рахунок переданих з держбюджету доходів збільшення складе 62 млн.грн., зменшення за рахунок плати за землю – 134млн.грн. Обласний бюджет буде відрегулювано за рахунок збільшення дотації вирівнювання з держбюджету, кошти, які можна було б спрямувати на фінансування регіональних програм, заходи розвитку територій, будуть відволікатися на фінансування делегованих видатків.

Крім того, новим Бюджетним кодексом передбачено зменшення відрахувань до обласного бюджету по збору за забруднення навколишнього природного середовища з 50% до 20%, що призведе до зменшення надходжень на 10 млн.грн. в порівнянні з фактичними надходженнями за 2009 рік. Це зменшує фінансовий ресурс на рівні області, який міг би бути спрямований на покращення екологічної ситуації всього регіону. Підприємства, розташовані на території окремої адміністративно-територіальної одиниці і сплачують податок до її бюджету, наносять шкоду навколишньому середовищу і здоров’ю жителів інших територіальних громад. Останні за відсутності відповідних надходжень для здійснення природоохоронних заходів можуть розраховувати тільки на допомогу з обласного бюджету. Отже, отримуємо неможливість концентрації фінансового ресурсу на рівні області, накопичення коштів в одних бюджетах, без урахування реальної потреби в них, незначні обсяги надходжень до окремих бюджетів.

Таким чином, зміцнення доходної бази бюджетів сіл, селищ і міст за рахунок послаблення фінансової стабільності обласних бюджетів негативно позначиться на фінансуванні загальнорегіональних програм.

У зв’язку з цим доцільно було б встановити частину відрахувань по платі за землю до обласних бюджетів – 25%, до районних – 15%, міст обласного значення -75%, міст районного значення, сіл, селищ – 60%; зберегти відсоток відрахувань до обласного бюджету по збору за забруднення природного середовища на рівні 50%.

Крім того, для збільшення фінансового ресурсу місцевих бюджетів необхідне закріплення відрахування 10% рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються на території області до загального фонду відповідних місцевих бюджетів за місцем розташування.

Щодо компенсації втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання державою податкових пільг, слід зазначити, що Бюджетним кодексом передбачається додаткова дотація  (в чинній редакції – субвенція) на вказану мету. Але в поточному році при втратах за І півріччя в сумі 13 млн.грн. передбачено субвенцію з держбюджету на компенсацію втрат доходів бюджету м. Харків по сплаті земельного податку лише у сумі 1,7 млн.грн.

Стосовно порядку та умов розподілу надання субвенцій з держбюджету  місцевим бюджетам слід відмітити, що новий Бюджетний кодекс передбачає:

- основні принципи надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів): принцип об’єктивності та відкритості ­– отримувач субвенції визначається за прозорими процедурами; принцип єдності - розподіл коштів повинен забезпечити реалізацію системи національних цінностей та сприяти зменшенню відмінностей в рівні життя населення різних регіонів країни; принцип цільового використання коштів – субвенція використовується виключно на визначену мету, з урахуванням програм соціально-економічного розвитку країни і відповідної території, державних цільових програм;

- перелік  основних засад надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів): економічної ефективності досягнення цілей із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів;   рівня забезпеченості закладами соціально-культурної сфери; рівня розвитку дорожнього та комунального господарства; спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності та ін.

- здійснення розподілу інвестиційних субвенцій на підставі формалізованих параметрів;

- порядок та умови надання субвенції, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджується Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Дотримання вищезазначених принципів на практиці, запровадження формульних розрахунків, формування достатнього ресурсу державного бюджету на надання субвенцій місцевим бюджетам сприятиме забезпеченню поступового соціально-економічного розвитку регіонів.

Для вдосконалення бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її стабільності необхідним є вдосконалення і розширення законодавчої бази з питань бюджету, оподаткування, регіонального розвитку, методологічної бази за всіма напрямками реформування.

Реалізація вищевказаних заходів сприятиме зміцненню фінансових основ діяльності органів місцевого самоврядування, забезпеченню сталого соціально-економічного розвитку територій, підвищенню соціального захисту та добробуту громадян.

ВИСНОВКИ

Аналіз показників міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам Харківської області з державного бюджету в 2007–2009 роках підтвердив, що провідну роль для місцевих бюджетів продовжують відігравати трансферти з державного бюджету, які для більшості бюджетів є головним джерелом доходів. Значні обсяги трансфертів свідчать про недостатні власні доходи місцевих бюджетів. Тому є необхідним чітке законодавче визначення сталих та реальних джерел наповнення місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами.

Основними напрямками реформування місцевих бюджетів є:

-  розширення доходної бази місцевих бюджетів шляхом  перерозподілу доходів між державним та місцевими бюджетами, перегляду складу доходів І та ІІ кошиків місцевих бюджетів, розширення переліку місцевих податків і зборів;

-   компенсації втрат надходжень місцевих бюджетів, пов’язаних з наданням державою пільг по сплаті податків;

- стимулювання соціально-економічного розвитку  територій шляхом збільшення інвестиційної складової місцевих бюджетів (збільшення кількості джерел надходжень до бюджету розвитку), удосконалення порядку та умов розподілу надання субвенцій з Державного  бюджету України місцевим бюджетам;  

- проведення адміністративно-територіальної реформи з урахуванням рівня розвитку інфраструктури територій, природно-ресурсного потенціалу тощо;

- формування стабільної нормативно-правової бази з врахуванням вищезазначених напрямків реформування системи міжбюджетних відносин.

Зміни до Бюджетного кодексу України, прийняті 08.07.2010 року,  передбачають цілий ряд заходів щодо удосконалення міжбюджетних відносин з метою зменшення залежності місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету, створення належних умов для виконання органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади  покладених на них функцій. Зокрема, з метою збільшення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом подальшої децентралізації управління бюджетними коштами вперше до місцевих бюджетів передаються доходи державного бюджету, передбачено збільшення ресурсу місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, розширено джерела формування доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Але, незважаючи на позитивні надбання, деякі питання залишились невирішеними, тому існує поле для подальшого їх вивчення та вирішення.

Реалізація на практиці позитивних нововведень та врахування зауважень до нового Бюджетного кодексу, узгодження чинних нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини та прийняття нових забезпечить максимальну ефективність використання бюджетних ресурсів, сприятиме підвищенню якості надання суспільних послуг, сталому соціально-економічному розвитку регіонів.

Використані джерела інформації:

1. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Міністерство юстиції України. – К. : Право, 1996. – 56 c.

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 року № 2542–14 // Український інвестиційний журнал. – 2001. – № 4. – С. 3–38.

3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року № 2456-V //http: // www.liga.net.                    

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»  // Урядовий кур'єр. – 2003. – 03 груд. (№ 228). – С. 3–9.

5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» // Урядовий кур'єр. – 2004. – 29 груд. (№ 249). – С. 3–10.

6. Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  // Урядовий кур'єр. – 2005. – 30 груд. (№ 250–251). – С. 6–15.

7. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» // Урядовий кур'єр. – 2006. – 23 груд. (№ 243). – С. 5–14.

8. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  // Урядовий кур'єр. – 2007. – 31 груд. (№ 247). – С. 3–15.

9. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  // Урядовий кур'єр. – 2008. – 30 груд. (№ 246). – С. 5–13.

10. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року № 280/97–ВР // http: // www.liga.net.

12. Закон України „Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань” від 01.07.2004 року № 1953–ІV // http: // www.liga.net.

13. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами” від 05.09.2001 року № 1195 // http: // www.liga.net.

15. Барецький В. І. Зміцнення фінансової автономії місцевої влади і самоврядування // Фінанси України. – 2005. – № 1. – С. 65–69.

17. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. – Т. 5. Реформування міжбюджетних відносин і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування / М. Я. Азаров,  Ф. О. Ярошенко, В. Т. Бодров та ін. – К. : НДФІ, 2004. – 400 с.

18. Демків О. І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні  // Фінанси України. – 2009. – № 3. – С. 46–55.

19. Мітюков І. О. Бюджетна реформа й основні напрямки удосконалення бюджетної політики // Фінанси України. – 2006. – № 8. – С. 16–23.

20. Мосієнко Ю. Урегулювання міжбюджетних відносин у контексті адміністративної реформи в Україні // Збірник наукових праць Української академії при Президентові України. – 2005. – № 2. – С. 489–497.

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.