Skip to Content

Електронна демократія

МЕЩЕРЯКОВ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ  

 

консультант сектору обслуговування комп’ютерних систем
відділу інформаційних систем Управління справами Верховної Ради
Автономної Республіки Крим

 

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ

 

ВСТУП 

Протягом останнього двадцятиріччя в світі йде процес формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні та інформаційні мережі – унікальний симбіоз комп’ютерів і комунікацій. З кожним днем активніше розвиваються сучасні інформаційні технології і в Україні. Людська цивілізація на межі тисячоліть вступила в еру інформації. Світовою системою комп’ютерних комунікацій щодня користуються сотні мільйонів людей.

У сучасній науці поняття “інформаційне суспільство” розвивається як концепція нового соціального ладу, головною цінністю якого є інформація. З одного боку, згідно з Є.Масуде, інформаційне суспільство надає свободу рішень та рівність можливостей, забезпечує синергетичний взаємозв’язок у суспільстві. Таке суспільство є відкритим і слугує провідником для забезпечення демократії, максимальної реалізації громадянських прав і свобод кожного громадянина відповідно до ступеня активності його соціальної позиції. Більше того, таке суспільство мотивує політичну активність громадянина, бо останній може побачити, що його думка почута державою і звертатися до неї він може безпосередньо. Водночас інформація стає основним продуктом виробництва, і відповідно, потужним владним ресурсом, концентрація якого в одному джерелі потенційно може призвести, на думку Дж.Небінгера, Дж.Нізбета, Т.Стоуньєра, до виникнення нового варіанта тоталітарної держави.

Якщо в індустріальному суспільстві найпрогресивнішою формою правління була представницька демократія, то в інформаційному суспільстві – демократія участі.

 

1. Електронна демократія. Зарубіжний досвід.

Електронна демократія (е-демократія) – форма прямої демократії, що характеризується використанням інформаційно-комунікаційних технологій як основного засобу для колективних розумових і адміністративних процесів (інформування, прийняття спільних рішень, контролювання виконання рішень і т.д.) на всіх рівнях – починаючи з рівня місцевого самоврядування й закінчуючи міжнародним.

Слід розрізняти е-демократію й електронний уряд. Стивен Клифт (Steven Clift), що представляє організацію Democracies online (США), стверджує:

«електронна демократія» (e-democracy) і «електронний уряд» (e-government) – зовсім різні поняття. Якщо останнє означає підвищення оперативності та зручності доступу до послуг держави з будь-якого місця і в будь-який час, то перше стосується використання інформаційних технологій для розширення можливостей кожного громадянина.

Електронна демократія по своїй суті, є однією з форм прямої демократії, хоча її засоби можуть використовуватись і в представницьких формах. Найстарша подібна формація – це так звана афінська демократія. Це практично єдиний випадок в історії людства, коли державою керували не обрані представники, а самі громадяни, наділені надзвичайно широкими правами. Звичайно, Афіни були типовою рабовласницькою державою, де чільна частина прав, в тому числі права створювати закони, належали тільки ефебам, тобто тим громадянам, які пройшли військову підготовку, а решті – рабам та іноземцям такі права не давались. Однак створена Солоном та Ефіальтом система уособлює практичний ідеал демократичного устрою, який до того ж працював довше (з 508 по 322 рр. до н.е.) за будь-який демократичний лад у стародавній Греції, в цей час Афіни не просто існували, а процвітали.

Афінська влада поділялась на три головні гілки: Асамблея Демосу, Рада П'ятисот та Народний Суд. Участь в Асамблеї була постійною можливістю для кожного афінянина викласти свої міркування та віддати свій голос з питання по керуванню містом. Саме це є центральним поняттям в афінській демократії, і те, що визначає її сутність – в керуванні державою може прийняти участь кожний громадянин.

Демократія в подібній формі, коли в діяльності державних інституцій приймають участь всі громадяни, була можлива перш за все тому, що обмежувалась лише одним містом-полісом, населення якого навіть в часи процвітання не перевищувало 25 тис. чол. З таким невеликим населенням можна було легко організували загальне зібрання (адже людям не треба далеко йти), а також провести голосування простим підняттям рук і їх підрахувати.

Напевне, саме тому пряма демократія більше ніде не зустрічається в історії, адже наступав час великих держав з великим населенням, і почали розвиватись форми, в яких громадяни беруть участь у керуванні державою опосередковано – через обраних ними депутатів. Така форма називається представницькою, і нині саме вона є основою всіх демократичних ладів у світі.

Історія афінської демократії також свідчить – пряма демократія можлива тільки там, де громадяни можуть вільно один з одним контактувати в режимі реального часу. Технічні можливості не дозволяли подібного у масштабах, більших за поліс, однак у XXI ст., із винайденням нових форм комунікації, це поступово стає можливим, як стає реалізовним повернення до прямих форм демократичного устрою.

Як і форми традиційної демократії, електронні форми бувають прямими та непрямими.

Найпростішою непрямою формою електронної демократії є організація голосування через світову мережу. Це найпростіший спосіб, який вимагає лише чисто технічних рішень, таких як ідентифікація виборця, захищені протоколи даних та моніторинг ходу голосування. Подібний експеримент було проведено у Великій Британії у 2002-2003 рр. Парламентською Групою з е-Демократії, у цьому експерименті приймали участь не лише виборча комісія, а й найбільші академічні установи. У двох великих містах – Шеффілді та Сент-Олбансі відповідно три та два виборчих дільниці надали можливість виборцям проголосувати через Інтернет. Із загальної кількості тамтешніх виборців цим правом скористались відповідно 35% та 40%, причому явка підвищилась на 10% у порівнянні з минулими виборами.

Другою подібною формою є надання громадянам можливості обговорення рішень міської ради, або ж навіть парламенту. В рамках подібної форми чільну роль грає наявність доступу до Інтернету, оскільки подібні дискусії на практиці стають дуже активними та гарячими, а також відповідних технічних рішень, таких як форуми, блоги та чати. Подібний експеримент було проведено в Італії, в місті Болонья у січні-лютому 2002 р., коли було створено структуровану систему онлайн-дебатів в рамках проекту «DEMOS», причому перша тема для публічного обговорення стосувалась дорожнього руху. Практично було створено Інтернет-форум, який регулярно моніторився місцевими органами самоврядування, і де громадяни могли вільно висловити свою думку. Причому було видано окрему постанову, згідно якої місцеві органи влади повинні були активно використовувати поради громадян, відповідати на їх запитання, а також на основі дописів виділяти та аналізувати нагальні проблеми.

Аналогічні експерименти також проводились в інших італійських містах на рівні місцевих органів самоврядування. При цьому найбільша активність спостерігалась не з боку окремих громадян, а з боку асоціацій чи неформальних організацій (експеримент в Гроссето у 2002 р.), хоча у випадку соціальних питань активність громадян була співставною. Даніела Батісті, італійський міністр іновацій та технології, втім, робить невтішний висновок – подібна форма електронної демократії не може бути побудована знизу, і тим паче не стане результатом впровадження суто технологічних рішень. Вона може бути впроваджена тільки у випадку її визнання на політичному рівні.

Межує з прямою електронною демократією афінського типу так звана «напівпряма електронна демократія». Вона полягає у тому, що перед ратифікацією (або поданням в парламент) законопроект має бути винесений на публічну дискусію в Інтернеті, і спочатку проголосований там. Як і попередньо розглянуті форми, тут вимагається створення публічного порталу парламенту, де повинні публікуватись всі документи, які продукує уряд, а також організовані форуми з їх обговоренням. Повноцінна реалізація подібної форми електронної демократії знову ж таки, за висловом Даніели Батісті, можлива тільки тоді, коли буде прийнята політичним істеблішментом.

Очевидно, що навіть поточний технічний рівень дозволяє створити аналог афінської Асамблеї в кожному місті, таким чином взагалі знявши необхідність в міськрадах. Це міг бути політичний форум, на якому активні громадяни могли б обговорювати та голосувати акти щодо керування містом. Цей варіант, щоправда, у вигляді окремого дорадчого органу, був навіть апробований в США, штат Міннесота – форум MN-POLITICS, який швидко став частиною реальної політики штату, і налічує приблизно 400-500 відвідувачів на день. Взагалі, цей штат може похвалитись найбільшим у світі досвідом  в галузі електронної демократії, адже перші експерименти в цій сфері там почались ще у 1994 р. Однак повного заміщення подібним політичним форумом принаймні міського магістрату суспільство ще не знає.

Найбільш радикальним варіантом є проект «демократії з відкритим кодом» (open source democracy). Ця концепція передбачає, що закони створюються не лише парламентом, а й суспільством, на основі принципу відкритого коду, який активно застосовується в розробці програмного забезпечення. Тобто закони публікуються в проекті на зразок Wikipedia, де зареєстрований користувач може внести будь-які зміни, і таким чином у процесі законотворчості приймають участь усі бажаючі громадяни. Звичайно, що для реалізації подібного проекту необхідна поки що неіснуюча державна база зберігання законів з усіма варіантами правок, причому в подібній системі і повинні створюватись закони із самого початку, система точної ідентифікації користувачів (наприклад, за допомогою біометричних методів), бо інакше можливий випадок, коли таким чином закони будуть писати деструкційні, або й відверто антидержавні сили. Тому подібна схема електронної демократії поки що існує в теорії, та й то з цілим сонмом застережень та невирішених питань.

 

2. Сучасний стан інтернет-аудиторії України.

Як бачимо, всі існуючі форми так чи інакше залежать від покриття доступу до Інтернету населення. Тому треба провести аналіз інтернет-аудиторії.

За даними за перше півріччя 2010 року Державної адміністрації зв’язку України кількість унікальних користувачів мережі Інтернет становила майже 40% від загальної чисельності жителів України. Інші показники мають незалежні дослідження. Так за даними досліджень Gemius Ukraine станом на квітень 2010 року інтернет-аудиторія у віці 14+ становила 8,8 млн.чол, що в процентному співвідношенні становить 20% від населення України. Приблизно таку ж цифру дає компанія "Gfk Ukraine". Із цим показником рівню проникнення інтернету Україна займає 11 позицію серед стран східної Європи, Росія – 10 з 36%. Лідерами в цьюму списку є Естонія та Латвія із рівнем проникнення відповідно 71% та 65%.

Обсяг проникнення Інтернету на кінець року становитеме 27-30%. За словами виконавчого директора Української асоціації Інтернет-Реклами Андрія Заблоцкого, після того, як рівень проникнення Інтернету досягне 35-40%, можливий вибуховий ріст аудиторії до 50% у гранично короткий термін. Після чого аудиторія буде цілком помірковано приростати до 70-80%.

Збільшується не тільки сама аудиторія, збільшується частка активних користувачів. І такі користувачі стають усе більш вимогливими: в 2010 році збільшиться потреба в "важкому" контенті - онлайн аудио й відео, прямі ТВ-трансляції, і т.д.

За прогнозами експертів у найближчі 5 років можливість користуватися інформаційними ресурсами в мережі Інтернет буде як мінімум у 50% домогосподарств країни, у той час як у великих містах ця цифра буде становити й 70% - 80%.

Також потрібно звернути увагу на склад аудиторії за віком. За даними Gemius Ukraine цей показник виглядає наступним чином:

Як бачимо основна аудиторія – це молоді люди віком до 35 років. Треба звернути на це увагу, щоб використовівати відповідні методи для розвивитку активної громадянської позиції серед молоді, яка за 5 років перейде у середній вік та буде мати досить високу комп'ютерну грамотність.

Більшість інтернет-користувачів України користуються соціальними мережами. Згідно з дослідженнями за червень 2010 року, на Україні соціальні мережі відвідують близько 87 % користувачів

Найбільшою популярністю користуються мережі Однокласники.ру, В Контакті, Мій Мир@mail.ru. Опитування, яке було проведений серед активних користувачів Інтернет у віці від 16 до 45 (і старше) років, відобразило, що найбільш часто відвідуваною є мережа В Контакті – їй віддають перевагу близько 40 % інтернет-користувачів; ядро користувачів даної соціальної мережі становить молодь (16-29 років).

 

 

Мал.1 Склад інтернет-аудиторії за віком станом на квітень 2010 року (дані Gemius Ukraine).

Не менш популярною є соціальна мережа Однокласники.ru. Ядро користувачів даної соціальної мережі становлять люди середнього віку (30-44 років), а найбільш частими відвідувачами є жінки. Проект Мій Мир@mail.ru займає третє по популярності місце, а основними відвідувачами є користувачі у віці від 45 і старше. Близько 55 % користувачів відвідують соціальні мережі щодня, а близько 31 % активних користувачів Інтернет роблять це кілька раз у тиждень.

Найпоширеніші інструменти спілкування в Мережі: IM клієнти (ICQ, MSN, Google Talk) – 33,2%, телефонний зв'язок (Skype) – 32,4%, форуми – 23,7%.

Цікаве дослідження зробіла компанія iVOX, спитавши у респондентів які вони використовують канали одержання інформації окрім СМІ. Результати дослідження приведені на малюнку 2.

 

Мал.2 Канали одержання інформації окрім СМІ інтернет користувачами.

 

3. Електронна демократія в Україні.

Необхідно вирішити на якому рівні проводити впровадження електронної демократії: державному, регіональному чи місцевому.

На даний час громадянське суспільство України перебуває на етапі активного розвитку.

З точки зору участі громадян в різних видах громадянських дій українське громадянське суспільство має значний розрив між формальною та неформальною участю. З одного боку, значна кількість українців бере участь в демонстраціях, страйках та інших формах неполітичної громадянської дії. З іншого боку, у порівнянні з 1992 роком, людей, що займаються суспільною діяльністю, стало менше. Відомий принцип "моя хата скраю" залишається однієї з домінант масової психології, як у Західній, так і в Східній Україні. Це багато в чому історична спадщина, ми ніяк не можемо пройти етап дефеодалізації й десоветізації нашого суспільства. Крім того є великій рівнень недовіри до органів центральної влади.

Тому, розвиток електронної демократії з центру на першому етапі, на мій погляд, в прямому виді неможливий. Розвиток з рівня селищ та сел також не можливий. В цьому випадку ми маємо достатньо нізкий рівень матеріально-техничної бази та не достатньо активну громаду.

Найбільш діючим представляється впровадження електронної демократії на рівні регіонів та великіх міст з наступним поширенням на рівень селищ і сел. На цьому рівні є більш активна громадськисть та витрати на впровадження електронної демократії на цьому рівні будуть мінімальні, тому що обласні та міськи ради мають достатню матеріально-технічну базу. Також можливе створення технічних майданчиків, які будуть обслуговувати одночасно кілька органів місцевого самоврядування.

Відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування та європейського вибору України забезпечує створення висококогерентного соціально-когнітивного середовища в регіональних та муніципальних адміністративно-територіальних одиницях, у якому за рахунок синергетичної взаємодії вільних інтелектуально-діяльнісних (креативних) особистостей відбуватиметься прискорений узгоджений розвиток на місцевому рівні всіх трьох чинників виживання України в сучасному світі: держави, суспільства та бізнесу. Синергетичний ефект, що має бути породжений використанням технологій електронний уряд та електронна демократія в управлінні регіональним та муніципальним інноваційним розвитком на базі європейських цінностей, дозволяє Україні здійснити дуже важливий для неї в умовах глобалізації «трансформаційний стрибок» за принципом «обігнати, не доганяючи». В умовах швидкісних процесів сучасної глобалізації застосовування такого підходу стає визначальним чинником виживання країни.

Однією із перших спроб врпровадити систему електроної демокрітії стала Програма «Електронне управління та електронна демократія в м. Миколаєві на 2010-2015 рр.», яку Миколаївська міська рада прийняла в червні 2010 р. Програма стала першим в Україні подібного роду документом, прийнятим міською радою, хоча при її розробці використовувався вже напрацьований досвід ряду українських міст, в тому числі Одеси, Борисполя та Вінниці. Цей документ експерти однозначно оцінюють як прорив у використанні інформаційно-комунікативних технологій в практиці роботи органів місцевого самоврядування. Акцент в цьому документі зроблений на системі електронного врядування та проте там також зазначені перші кроки щодо електронної демократії.

Щодо впровадження електронної демократії в цілому, то на мій погляд, на перших кроках впровадження бачиться насамперед:

  • створення інтернет порталу, що дозволяє повністю відслідковувати роботу ради, тобто забезпечити прозорість роботи органа влади (новинний блок, блок розміщення проектів актів, прийнятих актів, онлайн трансляції засідань, відеоархів, стенограми засідань та інше)
  • упорядкування роботи депутатів і депутатських груп як між собою так і з апаратом, що забезпечуює діяльність органа місцевого самоврядування(за допомогою систем електронного докуметнообігу);
  • створення електронного майданчика для обміну заявами й думками депутатами(наприклад, блогів та/або мініпорталів для кожної депутатської групи);
  • можливість подачі проектів нормативно-правових актів і виправлень до них через інтернет;
  • онлайн приймальні.

Необхідно проводити активну роботу з підвищення довіри до органів влади, розвитку громадянського суспільства й активізації участі громадян у вирішенні проблем громади шляхом використання для висвітлення роботи влади найбільш популярних засобів комунікації. Так, наприклад, крім робочих телефонів можна також мати такі засоби як icq і skype. Можливе створення груп/співтовариств що містять інформацію про найбільш важливі обговорювані питання, рішення яких стоїть на порядку денному у соціальних мережах. Причому стиль викладання інформації та ії повноту необхідно розрізняти для різних мереж, а відповідно і аудиторії цих мереж.

Як видне зі статистичних і соціологічних даних дуже діючим інструментом для спілкування і як джерело інформації є форуми. Тому створення форуму на сайті органів влади й активна участь у ньому є дуже важливим.

Наступним важливим етапом повинне стати впровадження систем інтерактивного голосування як окремо, так і в складі форуму. Результати таких голосувань повинні бути обов'язково враховані при прийнятті рішень. Для чого повинне бути прийнятий відповідний рішення у якому вказувалося б обов'язковість і ступінь впливу такого голосування на результуюче рішення. Можливо навіть виділити квоту в 1 і більш голосів(залежно від загальної кількості депутатів) при голосуванні на засіданні сесії. У такий спосіб це буде вже змішана система прямої й представницької демократії.

 

ВИСНОВКИ

Сьогодні рівень проникнення Інтернету в Україні на третину нижче, чим у Росії, не говорячи вже про країни Євросоюзу та проте Україна має найвищий рівень свободи слова на території СНД і ми його повинні конвертувати в прибуток.

Необхідно розібратись з методами розрахунку реальних користувачів мережі Інтеренет, тому що дані Державної адміністрації зв’язку досить значно не співпадають з такими проведеними незалежними компаніями.

Можливості, які надає бурхлива світова інформаційна революція для розквіту України на муніципальному, регіональному та загальнодержавному рівнях, воістину грандіозні. Тож українській еліті варто вже найближчим часом проголосити опанування IТ-можливостями найважливішою складовою національної ідеї, що об'єднало б різнорідні креативні сили України на інформаційно-технологічній платформі її інноваційного розвитку.

Як зазначив член суспільної ради Держкомтелерадіо України, президент комунікаційної групи PRT Ярослав Хобта: " Для цього необхідна політична воля й, як не дивно, щире бажання ввійти в історію. Усе інше, за великим рахунком, - технічні речі".

 

Використані джерела інформації:

1.      Электронна демократія.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Электронная_демократия

2.      Вячеслав Трухманов. Світовий досвід електронної демократії.
http://www.cisp.org.ua/cisp/news.nsf/c350cde975b6be73c225755d00495127/062aee0a4db29bc5c22575df0032f31b?OpenDocument

3.      Петро Стехiн, Михайло Бунєєв, Стратегiчне програмування регiонального розвитку України: можливості вдосконалення на основі інформаційно-комунікаційних технологій.
http://www.cisp.org.ua/cisp/news.nsf/c350cde975b6be73c225755d00495127/062aee0a4db29bc5c22575df0032f31b?OpenDocument

4.      Підсумки роботи галузі зв’язку протягом І півріччя 2010 року.
http://www.stc.gov.ua/uk/publish/article/63905

5.      Чисельність населення на 1 червня 2010 року та середня чисельність за січень-травень 2010 року
http://www.ukrstat.gov.ua/

6.      Украинский Интернет: итоги года и прогнозы
http://biz.liga.net/articles/EA090215.html

7.      Что ждет украинский Интернет через 5 лет: прогноз
http://www.skylogic.com.ua/?id_news_it=129&pg=1

8.      Развитие Интернета в Украине должно стать государственной задачей, - эксперт.
http://www.skylogic.com.ua/?id_news_it=125

9.      Аудитория интернета Украины в апреле 2010 (доклад на ИМУ, 2010)
http://biuro.gemius.pl/~dmytrol/Presentations/gA-overviews-2010/2010.04-gemiusAudience-overview-for-IMU.pptx

10.  Internet trends: Traditional vs. new media in Ukraine
http://www.slideshare.net/iVOXUA/vs-2729160

11.  Миколаїв вивчає кращі практики електронного врядування
http://www.gorsovet.mk.ua/news.ua?id=1955

12.  Миколаїв зробив великий крок до електронного урядування
http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=29819:2010-06-29-12-06-38&catid=23:news-cs&Itemid=64

13.  Електронне управління та електронна демократія в м. Миколаєві на 2010-2015 рр.
http://www.frgn.mk.ua/upload_materials/Programa+.doc

 

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.