Skip to Content

Етика поведінки державних службовців: стан, проблеми і шляхи їх вирішення

ВЕРЕХ СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

 

головний спеціаліст відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області

 

ЕТИКА ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

 

Ставлення співробітників може безпосередньо впливати на те, як сторонні люди сприймають організацію.

 Г. Даулінг 

ВСТУП

Криза українського суспільства призвела до серйозних духовних та моральних наслідків в усіх сферах, у тому числі і в державній службі. Негативні процеси, які торкаються державної служби, гостро зачіпають її етичний бік, що є однією із складових культури управління державного службовця. В уяві людей державний службовець – це не просто спеціаліст, це – людина, яка виступає від імені держави. Поведінка державного службовця, незалежно від того, до якого виду державної служби належить його посада, його ставлення до справи, до громадян, його мова, зовнішній вигляд формують не тільки його власний авторитет, але й авторитет тієї служби, яку він уособлює, і держави.

Культура управління характеризує рівень якості управлінських послуг, які надаються державними службовцями. Такі явища, як низька якість надання державних послуг, недостатня професійність, прояви корупції, хабарництва тощо є свідченням низького рівня культури управління та, як наслідок, низької конкурентоспроможності України, про що говорять найнижчі місця у світових рейтингах, котрі є своєрідною призмою, крізь яку світова спільнота оцінює Україну. Так, наприклад: 143 місце за індикатором державного управління Світового Банку серед 212 країн; 82 місце у індексі глобальної конкурентоспроможності, при чому за показником якості державних інституцій – 120 місце серед 133 країн; 146 місце у індексі сприйняття корупції «Transparency International» серед 180 країн 1).

З огляду на наведене ролі державного службовця приділяється в даний час особлива увага. Для ефективного виконання державних завдань сьогодні вже недостатньо бути професійно підготовленим працівником, мати необхідні

знання й достатній досвід роботи, необхідно також уміти встановлювати ділові стосунки зі споживачами управлінських послуг та не допускати упередженості чи перевищення службових повноважень, а це можливо лише за умови постійного дотримання професійної етики, наявності в державних службовців стійких етичних переконань, розуміння етичних вимог і здатності до моральної службової поведінки. Тому питання етики й іміджу державних службовців потребують постійного вдосконалення та дослідження, що і стало метою цієї роботи.

 

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ЯК СУСПІЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ

 

Джим Коллінз у книзі "Від хорошого до великого", яка за рейтингом увійшла до кращих книжок, написаних за останні двадцять років, зазначав: "поєднуючи культуру дисципліни з етикою, ви отримуєте магію видатних результатів". На жаль, дуже часто наші колеги не надають вагомого значення етичним аспектам своєї діяльності, тому ми стаємо свідками неетичної поведінки, хамства, бездушності, безвідповідальності, корупції тощо. Зокрема, проблеми корупції є одними з найболісніших і неетичних фактів розвитку молодої української держави. 54,5 % громадян України та 53,6 % підприємців в рамках аналітично-соціологічного дослідження1), зазначили, що залишилися переважно не задоволеними та зовсім не задоволеними за результатами звернення до органів влади за певними послугами:

 

 

Населення України

Підприємці

Переважно не задоволений

32,7 %

38,0 %

Зовсім не задоволений

21,8 %

15,6 %

 

В опитуванні було запитання, призначене для з’ясування того, чим саме не задоволені люди при отриманні адміністративних послуг. Наведена нижче таблиця красномовно свідчить, що серед основних незручностей не останнє місце займають незручності, пов’язані з порушенням етичних норм:

 

 

% до населення, яке залишилося не задоволеним

% до тих підприємців, які залишилися не задоволеними

Посадові особи поводилися грубо

17,3

33,7

З мене вимагали хабара

7,6

11,9

 

Майже «найвищим» (4,3 бали) визнано рівень корупції в Україні і міжнародною правозахисною організацією Transparency International, за результатами звіту якої «Барометр глобальної корупції − 2009» Україна посіла 146 сходинку зі 180, розділивши її з Камеруном, Кенією, Сьєрра-Леоне, Зімбабве, Еквадором і Східним Тимором. В Україні найкорумпованішими визнано державні установи − 28 %, парламент – 25 %, юстицію − 21 %. Рівень корумпованості у бізнесі становить 11 %, медіа − 2 %. У результаті такої "діяльності", сьогодні в Україні спостерігається досить низький рівень довіри суспільства до різних гілок влади, що ототожнюються з особою державного службовця, котрий є ланкою державного управлінського механізму, через яку реалізується виконавча влада. Слова державний службовець та корупція у громадській свідомості часто розглядаються як синонімічні. Якщо ж є непривабливим імідж державного службовця, то під загрозою і авторитет самої влади. І з цим необхідно рахуватися. Усе вказане надає професійній етиці як соціокультурному феномену актуальності й значущості. Тому сьогодні професійна етика сприймається як суспільна необхідність, стаючи індикатором професійного добору та виступаючи гарантією запобігання зловживанням владою, механізмом протидії корупції та підвищення авторитету державної служби як інституту, що забезпечує стабільність

конституційного устрою.

 

СУЧАСНІ ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Професійна етика є основою формуванням "нової управлінської культури".

Світовий досвід свідчить, що етизація державної служби дає можливість гуманізувати суспільні відносини та істотно підвищити ефективність діяльності державних органів. Тому етична підготовка державних службовців є важливим напрямом адміністративних реформ країн Євросоюзу та розвинутих країн світу. Так, за підрахунками канадських учених, у плані реформи державної служби Канади 70 % відводиться на поліпшення культури взаємовідносин і морально-психологічного клімату в державних установах. В адміністрації США основним етичним інститутом є Комітет з урядової етики. Він виконує декілька основних функцій: забезпечує підтримку високих етичних стандартів у середовищі державних службовців, запобігання конфліктам інтересів і їх вирішення, підвищення суспільної довіри до виконавчої влади, надання етичної освіти службовцям (за даними Комітету таку освіту щороку здобувають понад 600 тис. (або 50 %) державних службовців). У Великобританії громадянська служба і сьогодні розглядається як "почесний обов'язок шляхетних людей", як знак довіри до них з боку суспільства. Поведінка "слуг суспільства" регламентується етичним Кодексом державного службовця, якому немає аналога у світовій практиці, тому що він врегульовує поведінку всіх категорій службовців. Безперечно, самого лише визнання вагомості професійної етики недостатньо. Одним з дієвих заходів протидії корупції та підвищення культури управління є законодавче врегулювання питань професійної етики державної служби. З огляду на важливість зазначених функцій та світову практику професійна етика і в Україні набуває визнаної нормативності. Позитивним є законодавчо-нормативне виділення в соціально-правовому інституті державної служби України етики державного службовця як окремого інституту; закріплення системи етичних цінностей як стандартів професійної діяльності державних службовців усіх рівнів державного управління. Зокрема, питання дотримання етичних

стандартів у сфері державної служби регламентується статтею 5 Закону України "Про державну службу". За десять років, що минули з часу прийняття цього закону, узагальнено досвід трактування п'ятої статті та шляхів і засобів її реалізації в практичній діяльності. Основними досягненнями на шляху впровадження етичного аспекту у вітчизняному законодавстві можна вважати таке:

По-перше, приймаючи Присягу, кожен державний службовець публічно бере на себе моральний обов'язок "вірно служити народу України".

По-друге, стаття п'ята деталізована в Загальних правилах поведінки державного службовця (2000 рік) (далі – Загальні правила). Особливо позитивним є те, що вони розроблені відповідно до вимог Ради Європи до державних служб на нашому континенті та виражають вимоги до моральної сутності державного службовця, призначення його діяльності, характеру його взаємин з державою, довіреною особою якої він виступає, та суспільством, "слугою" якого він є. В даний час Загальні правила є основним інструментом по зменшенню упередженості в прийнятті адміністративних рішень. Але, поряд з наведеним, слід відзначити деяку неповноту сучасної нормативно-правової бази, що регламентує етику державних службовців. Так, Загальні правила визначено надто узагальнено. А відповідно до пункту 26 їх порушення є підставою для застосування дисциплінарних стягнень, тоді як відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України відповідальність за дисциплінарні порушення визначається виключно законами України. Крім того, стаття 5 Закону України "Про державну службу" поширюється на тих державних службовців, які займають посади, віднесені до відповідних категорій на підставі статті 25 (практично це стосується державних службовців органів виконавчої влади середньої компетенції). Такі моменти вказують на незавершеність законодавчого регулювання у даному напрямі: по-перше, не проводять конкретизації вимог професійної етики; по-друге, не дають вичерпного переліку осіб, на яких мають поширюватися ці вимоги; по-третє, не закріплюють правові наслідки для

службовця у разі, коли він не дотримується вимог.

З огляду на те, що чинне законодавство досить узагальнено регулює питання професійної етики державних службовців (що породжує проблеми у правовій сфері), було б доцільно прийняти спеціальний законодавчий акт з питань професійної етики і на державній службі, і на службі в органах місцевого самоврядування, а також "Кодекс етики посадової особи органів державної влади". Для цього існує кілька вагомих причин.

Перше – Радою Європи було рекомендовано, щоб уряди держав-учасниць прийняли національні кодекси поведінки державних службовців як засіб протидії корупції. Додатком до Рекомендацій № Р (2000) 10 був Модельний Кодекс поведінки державних службовців Ради Європи.

Друге – відчуваючи вимоги часу та суспільства, керівництво державних органів, кадрові служби почали більше уваги приділяти впровадженню нових традицій, які створюють належний морально-психологічний клімат в системі державної служби. Прикладом зазначеного є схвалений Колегією ДПА України 23 квітня 2004 року Кодекс честі працівника органів державної податкової служби України, який має за мету посилення передусім самоконтролю податківців за дотриманням моральних норм у професійній діяльності і поведінці.

Третє – слід зазначити й інший, не менш важливий аспект. Йдеться про внутрішні параметри функціонування кожного колективу, в якому, власне, і проходять службу посадові особи та службовці. На рівні колективу спрацьовують також і елементи суспільної моралі прикладного характеру, наприклад, пов'язані з необхідністю дотримання норм етикету, які також набуваються у процесі морального саморозвитку. Прикладом ініціативи і творчого підходу до розробки корпоративної етики може бути система заходів, розроблена КРУ м. Києва в 2001-2003 рр., основною метою яких є пропагування етичної поведінки.

Тому, для поліпшення законодавчої бази «аби система державного управління України та її кров і плоть – державна служба – стали органічною

частиною європейського адміністративного простору та дієвим чинником покращення якості життя людини»1) протягом останніх років ряд заходів здійснює Головне управління державної служби України (далі – Головдержслужба). Як наслідок, Указом Президента України від 05 березня 2004 року була схвалена Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, в якій серед пріоритетних напрямків було визначено вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики. У розвиток цього питання Указом Президента України від 11 березня 2006 року була схвалена Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», якою передбачено розроблення та прийняття Кодексу поведінки державних службовців.

11 червня 2009 року Верховною Радою України ухвалено пакет антикорупційного законодавства, який було розроблено за допомогою партнерів − експертів із Порогової програми корпорації «Виклики тисячоліття» (MCC) щодо зниження рівня корупції в Україні. До пакету антикорупційного законодавства ввійшли Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні

правопорушення». Головдержслужба України з 2005 року працює над проектом Закону України «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування», положення якого увійшли до іншого проекту Закону України − «Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів», а з 2008 року − над проектом Закону України «Про конфлікт інтересів на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування».

Ключовими принципами державної служби в Україні, як визначено у новому законодавстві, має бути повага до верховенства права, законність, патріотизм, доброчесність, професіоналізм, політична нейтральність, лояльність,публічність, прозорість, стабільність, відпові-дальність та рівний доступ до державної служби.

Пропоноване бачення окреслює втілення в життя всіх складників іміджу державної установи як єдиного цілого і сприятиме баченню нової державної служби в Україні очима громадян як інституту, що служить національним інтересам держави та її громадянам відповідно до стандартів моралі.

Безпосередньо має на меті сприяння розвитку сучасної професійної етики Стратегічна рамка щодо системи управління персоналом на державній службі в Україні, яка є основою реформи управління людськими ресурсами (далі – Стратегічна рамка). Значної ваги набирає такий компонент базових «стовпів» Стратегічної рамки, як лідерство. (ДОДАТОК 1. Стратегічна рамка щодо системи управління персоналом на державній службі в Україні). Наприклад, така компетенція лідерства, як “Цінності й етика” є основною і для поточного управління, і для реформи. Вона буде використовуватись як кваліфікація управлінців і оцінюватиметься при прийомі на роботу та просуванні по службі. У Стратегічній рамці викладено і ряд рекомендацій, які сприятимуть утвердженню етичних норм, коментарі до яких додаються (ДОДАТОК 2).

Відповідно до вимог стандарту ДСТУ ISO 9001:2009 розроблено настанову з якості Головдержслужби, затверджену наказом від 03 квітня 2007 року № 106, в якій передбачено надання такої послуги, як проведення перевірок щодо дотримання законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також фактів порушення етики поведінки державних службовців (ДОДАТОК 3. Послуги, що надаються Головдержслужбою).

 Але, варто зазначити, що на рівні нормативно-правових документів практично неможливо скласти вичерпний перелік правил поведінки державних службовців. Адже багато дій за своєю сутністю не можуть регулюватися правовими нормами, оскільки регулюються нормами моралі, що й обумовлює необхідність розробки сучасних морально-етичних норм поведінки державного службовця. Крім того, залишається актуальним питання: змусити виконувати закони. Отож, не викликає сумніву той факт, що найкращою гарантією запобігання зловживанням владою, корупції й іншим службово-етичним порушенням є особисті достоїнства та високі моральні якості службовця і, насамперед, професійна честь та професійний обов'язок. На сьогодні безперечним є і той факт, що ці якості треба виховувати, щоб етика стала надбанням кожного і лише доповнювалася законом як засобом зовнішнього примусу, тому що система управління людськими ресурсами, як правило, діє під парасолькою моральних цінностей. Мова, наприклад, про такі цінності, як-от, повага до людини, сумлінне виконання службових обов'язків, висока культура спілкування. Не зовнішній контроль, а передусім внутрішня мотивація повинні стати провідним стимулом у моральному виборі державного службовця, гарантом відновлення і формування позитивного іміджу державної служби, довіри громадян до держави та її апарату. Тому, паралельно з підготовкою і прийняттям серії нормативних актів, що регламентують поведінку державних службовців, і навіть з випередженням цього процесу, необхідно вирішувати проблему вивчення теоретичних положень етики, її основних норм усіма державними службовцями України та формування вміння вирішувати на практиці етичні проблеми, тому що методологія професійної підготовки державних службовців базується не лише на розвитку професійних, а й психологічних, моральних, естетичних та інших цінностей.

Успішне вирішення цих проблем уже розпочато, про що свідчать заходи стратегічного плану діяльності Головдержслужби у 2010 році (ДОДАТОК 4), який зокрема передбачає проведення 10 тренінгів, 16 практичних навчань, 21 семінару, 19 круглих столів з питань професійної етики державних службовців та запобігання проявам корупції, проведення прямої телефонної лінії "Суспільство проти корупції", Всеукраїнського конкурсу "Приязна адміністрація", розроблення методології та проведення дослідження щодо визначення найважливіших компетенцій кандидатів на посади державних

службовців, підготовку порядку та інструкції щодо використання профілів компетенції для оцінювання професійних, ділових і моральних якостей кандидатів на посади державних службовців. Також, у 2008 році створено Школу вищого корпусу державної служби (далі – Школа), яка стала осередком виховання нових управлінців-лідерів – носіїв нової управлінської культури. У 2009 році Школа започаткувала майстер-класи та семінари з питань запобігання корупції на державній службі. Професійна етика та запобігання корупції на державній службі стануть одним із магістральних напрямів роботи Школи і у 2010 році, зокрема, в рамках спеціального 7 модуля «Етика і відповідальність публічної служби» програми розвитку лідерства.

Дієвим засобом є і система професійного навчання державних службовців, яка включає 23 центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій; більше ніж півсотні галузевих навчальних закладів вищої і післядипломної освіти. Відповідно до звітних даних про роботу Національної академії державного управління при Президентові України за 2009 рік (ДОАТОК 5) 1743 осіб отримали кваліфікацію магістра, 13825 службовців підвищили свою кваліфікацію вивчаючи нормативні дисципліни серед яких і «Етика в державному управлінні». Щороку близько 40000 осіб підвищують свою кваліфікацію в центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, державних підприємств, установ і організацій (ДОДАТОК 6. Інформація про підвищення кваліфікації) та близько 1000 держаних службовців шляхом самоосвіти удосконалюють навики з службової етика та етикету проходячи випробування в рамках ІІ туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець»: у 2008 році – 1012 осіб (0,35 % від загальної кількості службовців), у 2009 – 1005 (0,33 %), у 2010 – 1092 (0,37 %) (ДОДАТОК 7. Аналіз підвищення кваліфікації державних службовців органів виконавчої влади та державних органів у рамках ІІ туру щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий

державний службовець»). Втім серед основних викликів, що стосуються професійного навчання державних службовців, слід наголосити на тому, що його можливості на місцевому рівні є надто обмеженими (його майже немає). Не існує на сьогодні і єдиної чіткої політики чи стратегії професійного навчання держслужбовців. Відповідно до статті 29 Закону України «Про державну службу», «державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років...». Ця норма не є зобов`язувальною, і тому керівництво не завжди її виконує, отож від 7 до 10 % службовців так і не підвищують свою кваліфікацію протягом 5 років, тоді як соціологічне опитування1) показало, що 64,52 % респондентів вважають, що їм потрібне особисте професійне зростання. Цей висновок підтверджують результати іншого соціологічного дослідження1): підвищення своєї кваліфікації вважають за необхідне 63,04 % опитаних державних службовців, ще 30,88 % відчувають

потребу у безперервній професійній освіті. Таким чином, можна стверджувати, що професійне навчання не отримує належної постійної та послідовної підтримки, якої воно потребує як ключовий інструмент розвитку спроможності державної служби. Враховуючи зазначене, особливої уваги заслуговує вивчення норм етики в управлінні службовцями безпосередньо на робочих місцях. Мова йде про подекуди забуте апаратне навчання, яке в сучасних умовах слід проводити у формі тренінгів та майстер-класів, з метою запровадження в життя управлінської прикладної етики. Вона повинна передбачати, як на практиці використовувати моральні постулати (нормативну етику), що без сумніву, дасть можливість підвищити культуру праці державних службовців, підняти її ефективність. Доцільним було б створення системи взаємодії Школи вищого корпусу з місцевими установами у режимі on-line під час проведення тренінгів, у

такому разі загальноурядова політика професійного навчання державних службовців стане дієвим засобом вирішення питань та проблем, пов‘язаних з підвищенням рівня етики поведінки державних службовців навіть у найвіддаленіших сільських куточках України.  

 

ВИСНОВОК

Етичну практику діяльності організації зарубіжні автори називають "системою потрійної винагороди". Індивідуальна винагорода полягає у задоволенні працею у колективі. Винагорода організації полягає в зростанні її ефективності й авторитету в суспільстві завдяки реальним результатам її праці на благо громадянина, суспільства. Суспільство, в свою чергу, отримує винагороду у формі якісних послуг, які задовольняють потреби громадян, утверджують атмосферу довіри, співробітництва й прогресу. Отже, професійна етика державних службовців на сучасному етапі має державно-управлінську специфіку, а різноманітність виконуваних ними функцій вимагає складного поєднання морально-етичних якостей, в основі яких мають бути чіткі етичні принципи та моральний світогляд, тому що від державної служби як ключового елементу в системі державного управління залежить досягнення цілей держави, повнота і своєчасність виконання її завдань, а в кінцевому підсумку – надання якісних державних послуг і задоволення законних вимог і потреб громадян України. Будучи співробітниками державного органу, ми – службовці – фактично виступаємо ланкою державного управлінського механізму, через яку реалізується виконавча влада, втілюються в життя державні вимоги та управлінські рішення. Від того, як ми розуміємо і виконуємо свою роботу, на скільки доцільно і правильно діємо, залежить ефективність функціонування органу управління і всієї системи виконавчої влади та якість реалізації управлінського ланцюга: внески – діяльність – продукти – результат. Наша поведінка має свідчити про високий рівень культури і сприяти авторитету органів державної влади, тому що завдання і функції держави стають за умови практичної реалізації нашими завданнями і функціями. Власною поведінкою державний службовець не повинен провокувати підозри у громадян щодо своєї не доброчесності. Надати обов’язковості дотриманню вимог щодо поведінки державного службовця можна шляхом їх закріплення у відповідних правових нормах, що допоможе створити модель «професійного іміджу публічного службовця», а як наслідок – зміцнити довіру громадян до органів влади. Законодавство про професійну етику має стати дороговказом, який повинен глибоко врегулювати морально-етичні засади на публічній службі. Але, поряд з цим, кожен з нас повинен свідомо перебувати у безперервному процесі етичного самовдосконалення і розглядати професійну етику не як набір рецептів, а як засіб у визначенні цілей державного управління і способів їх досягнення на державній службі, постійно пам’ятаючи слова В.А. Сухомлинського: «Кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання віддзеркалюється на людях. Знайте, що існує межа між тим, чого ви бажаєте, і тим, що можна…Перевіряйте свої вчинки свідомістю: чи не спричиняєте ви зла, неприємностей, незручностей людям своїми вчинками. Чиніть так, щоб людям, які вас оточують, було добре».

 

Використані джерела інформації:

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К., «Просвіта», 1996.                                                                            

2. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ // Вісник державної служби України, 1995. - № 1.                                                                   

3. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р. // Вісник державної служби України, 1995. - № 3-4.                                                         

4. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» // www.guds.gov.ua

5. Проект Закону України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» // www.guds.gov.ua

6. Проект Закону України «Про державну службу» // www.guds.gov.ua

7. Проект Закону України «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування» // www.guds.gov.ua

8. Проект Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» // www.guds.gov.ua

9. Проект Закону України «Про конфлікт інтересів на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування» // www.guds.gov.ua

10. Проект Закону України «Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів» // www.guds.gov.ua

11. Аналітична інформація щодо проведення І-ІІ турів Конкурсу «Кращий державний службовець» // www.guds.gov.ua

12. Динаміка змін чисельності державних службовців // www.guds.gov.ua 13. Інформація про підвищення кваліфікації // www.guds.gov.ua

14. Дорожня карта щодо розроблення нової системи інформаційної підтримки управління людськими ресурсами (робоча версія документа від 1409.12.2009 року) // www.guds.gov.ua                                                                                

15. Загальні правила поведінки державного службовця // Наказ Головдержслужби від 23.10.2000 р. № 58, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2000 р. за № 783/5004.                                                                    

16. Звіт про роботу Національної академії державного управління при Президентові України за 2009 рік, К., 2010 // www.academy.gov.ua                              

17. Наказ Головдержслужби від 23.06.2008 р. № 166 // www.guds.gov.ua         

18. Наказ Головдержслужби від 12.01.2010 р. № 01 // www.guds.gov.ua           

19. Професійна етика публічної служби та запобігання конфлікту інтересів: навчальний посібник. - К., Інформаційно-ресурсний центр. Публікації, 2010 // www.school.gov.ua                                                                                              

20. Стратегічна рамка щодо системи управління персоналом, затверджена наглядовою радою проекту 28.08.2008 р. // www.guds.gov.ua                                              

21. Стратегічний план діяльності Головдержслужби у 2010 році // www.guds.gov.ua

22. Денщик О. Мораль як суспільно необхідна якість // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2007. - № 5.                

23. Дмитренко Г. Стратегічна новизна виходу України з системної кризи чи Новий управлінський курс для України // www.guds.gov.ua                                          

24. Максим'як В., Нинюк М. Професійна етика державних службовців // Вісник державної служби України. - 2003. - № 2.                                                                   

25. Мотренко Т. Модернізація державного управління та державної служби: проблеми, ресурси, результати. – 2010. // www.guds.gov.ua

26. Мотренко Т. Передмова до публічної доповіді про основні результати діяльності Головдержслужби у 2006 році. – 2007. // www.guds.gov.ua

27. Мотренко Т. Проблеми реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. – 2005. // www.guds.gov.ua                                            

28. Рудакевич М. Етизація податкової служби України: теоретико-методологічні та практичні проблеми // www.nalog.od.ua

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.