Skip to Content

Інтерв’ю Голови Національного агентства України з питань державної служби В. Толкованова газеті «Урядовий кур’єр», 20.01.12

В'ячеслав Толкованов: «Закон поверне престижність до службових кабінетів»

Немає справи, облаштування якої було б важчим, виконання небезпечнішим, а успіх сумнівнішим, ніж заміна старих порядків новими. Ці слова італійського мислителя Нікколо Макіавеллі не зайве пам’ятати усім реформаторам, які приступають до важкої, почасти невдячної, та водночас вкрай необхідної справи модернізації тієї чи тієї сфери суспільних відносин. Надто, коли йдеться про державне управління, котре  має бути консервативним у хорошому сенсі цього слова, щоби зберегти інституційну пам’ять країни, та водночас, змінюючись зсередини, готувати  підгрунтя  для подальшого поступу, без якого не можливий динамічний розвиток суспільства.

З  метою впровадження системних змін та модернізації вітчизняної моделі  управління державою, яка має зробити владу доступною, прозорою та ефективною, наприкінці 2010 року в Україні розпочато адміністративну реформу, важливою складовою якої є реформування державної служби. Рік, що почався, визначено як основний етап  цього процесу. Чим він ознаменований, як проходитиме і які результати варто очікувати, — про це розмова кореспондента «Урядового кур’єра» з головою Національного агентства з питань державної служби В’ячеславом ТОЛКОВАНОВИМ.

— Реорганізація главою нашої держави колишньої Держслужби в  Національне агентство і ваше, пане В’ячеславе, призначення на посаду його очільника, на нашу думку, дають підстави говорити, що довгоочікувані зміни вже не за горами.

— Зауважу, що створення нашого агентства це результат адмінреформи на центральному рівні та втілення в життя Національного плану дій щодо впровадження програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Йдеться про єдиний орган, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері держслужби.

Принагідно згадаю, що всі завдання Національного плану в напрямку «Реформа державної служби» за 2011 рік, за який відповідає наше відомство, виконані в повному обсязі. Зокрема розроблено комплекс заходів щодо удосконалення системи держслужби, яка буде забезпечена через прийняття Державної цільової програми розвитку цієї інституції на 2012—2016 рр.

Нинішній рік якраз стане основним етапом нашої роботи, визначальний чинник якого — підписаний Президентом України 10 січня 2012 року новий Закон «Про державну службу». Належна підготовка до вступу його в дію 1 січня 2013 року — визначальне завдання Національного агентства.

— Відомо, що допоки ще чинний  закон від 1993 року не відповідає сучасному рівню розвитку українського суспільства, європейським принципам функціонування публічної адміністрації. Будь ласка, прокоментуйте його «слабкі» ланки.

— Передусім це низька спроможність держслужби забезпечувати ефективне виконання завдань щодо реалізації структурних реформ. Затим недостатня якість надання  адміністративних послуг і, відповідно, недостатній професійний рівень держслужбовців для виконання масштабних завдань. Згадаємо ще непрестижність державної служби і водночас невисокий соціальний статус вітчизняного чиновника. Ефективність механізму запобігання проявам корупції також не відповідала вимогам нашого часу.

Старий закон не передбачав прозорого механізму прийняття  на державну службу та просування її щаблями, не давав важелів для реальної оцінки діяльності держслужбовців та визначення їхньої професійної компетентності. І ці недолугості, врахуйте, напряму зачіпали корпус державних службовців, який налічує майже 280 тисяч осіб.

Зверніть увагу ще на таку річ: головна проблема для державної служби  стабільність,  а її інтегрований показник — плинність кадрів. Так-от, у період 2007—2010 рр. плинність кадрів на держслужбі була на рівні 15%, що, зрозуміло, вкрай негативно впливало на якість надання адміністративних послуг.

Ще одна проблема — навчання та підвищення кваліфікації. Статистика свідчить, що в період 2004—2010 рр. частка державних службовців, які підвищили кваліфікацію, становила в середньому 15,1%. Водночас важливість завдань і функцій, які виконують державні службовці, вимагає постійного системного професійного удосконалення, а також нових підходів до навчальних програм і системи підвищення кваліфікації загалом.

Розв’язанню означених вище і низки інших актуальних управлінських проблем послужить ухвалений Закон «Про державну службу», який стане одним з важливих елементів проведення адмінреформи та істотно підвищить якість вітчизняного державного управління.

 — Отже,  згаданий законодавчий акт має дві мети: узгодити правове регулювання української державної служби з європейськими принципами ефективного врядування та  пришвидшити розпочаті в країні системні реформи. Що має змінитися  після його запровадження ?

— З’являться законодавчі передумови для започаткування політично нейтрального інституту держслужби. Закон поверне   престижність до службових кабінетів, врегулює статус держслужбовців, підвищить якість їхніх послуг. Діятиме прозорий механізм прийняття на службу і водночас ефективні заходи запобігання корупції. Органи державної влади отримають умови для прозорої діяльності, а їхні працівники — підвищений рівень соціального та матеріального захисту.

Варто ще назвати такі принципові новели нового закону, як чітке розмежування між адміністративним публічним правом та приватним правом; запровадження системної класифікації посад залежно від характеру та обсягу посадових обов’язків, єдиних стандартів прийняття на державну службу.  Передбачено  наближені до європейських підходи до управління персоналом та оцінювання службової діяльності. По-новому підійшов законодавець до проблем професійного навчання, оплати праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарної і моральної відповідальності.

 Закон не залишає колишніх «шпарин»: зокрема, визначає вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється законодавство про державну службу (політичні посади, працівники прокуратури, яким присвоюються класні чини, судді, працівники, що виконують в органах державної влади допоміжні та обслуговуючі функції, працівники державних підприємств, установ і організацій тощо).

Зауважу, що законодавча необхідність розрізнення проходження держслужби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що службовці, виконуючи завдання і функції держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи, захист публічного інтересу. Їхні права при цьому обмежено: вони фактично працюють на умовах публічно-правового договору з державою.

— А що принципово нового, на вашу думку, принесе нова класифікація посад державної служби?

— Передусім вона полягає у відмові від механізму віднесення посад, не передбачених у законі, до посад державних службовців, а також від віднесення до відповідних категорій вичерпного переліку посад держслужби, як це було раніше. Натомість таке віднесення відбуватиметься щоразу під час формування штатного розпису кожного органу державної влади, відповідно до встановлених у законі принципів поділу посад на групи і підгрупи.

Йдеться про характер та обсяг посадових обов’язків, зокрема виконання керівних функцій, та масштаб юрисдикції органу державної влади, в якому працює посадова особа, — вся територія країни, один чи кілька районів тощо. Це дасть змогу встановити логічну і прозору систему оплати праці, виходячи з принципу однакової оплати за однакову працю та подолати несправедливі міжпосадові, міжвідомчі та міжрегіональні розбіжності в оплаті праці.

Проблемними тут залишаються питання можливого пониження статусу окремих посад та потенційної ймовірності віднесення окремих посад не до держслужби, а до посад, які виконують функції з обслуговування. Вони врегульовуватимуться відповідними нормативними актами.

Варто також звернути увагу на нове поняття «профіль професійної компетентності посади держслужби». На відміну від попередньої редакції у новому законі застосовано компетентнісний підхід до оцінювання здатності держслужбовців виконувати посадові обов’язки, визначені в посадовій інструкції. Так от  термін «профіль професійної компетентності посади держслужби»  — це комплексна характеристика посади держслужби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов’язків.

Ще один термін — «рівень професійної компетенції особи» означає характеристику особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, умінням та навичками.

— До  переваг нового закону відносять і затвердження єдиних процедур прийняття на державну службу незалежно від статусу органу та посади.

— Це так, за винятком особливостей призначення на посади державної служби групи І. Удосконалено механізми проведення відкритого, прозорого об’єктивного конкурсу, що забезпечуватиметься значною деталізацією та врегулюванням цих питань саме на законодавчому рівні. Підкреслю: передбачається якісна зміна підходу до проведення конкурсу шляхом складання іспитів (тестування) та проходження співбесіди.

Новим законом також урегульовано порядок захисту державних службовців, який полягає в дотриманні чіткого алгоритму дій службовця в разі отримання незаконного наказу або вказівки від керівника, який віддав такий наказ.

Ст. 12 визначає, що в разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівником доручення держслужбовець має право вимагати письмового підтвердження цього доручення, після отримання якого зобов’язаний його виконати. Цим закон захищає систему державного управління та принцип єдиноначальності. У такому випадку державний службовець звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнано незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу. Відповідальність за наслідки, що настають в результаті виконання такого доручення, несе особа, що віддала цей наказ.

Передбачено оскарження держслужбовцями до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби незаконних дій керівника, який повинен обов’язково провести службове розслідування з метою встановлення факту порушення прав особи, встановлених законом, або відсутності і вжиття відповідних заходів у межах сфери діяльності уповноваженого органу.

— Отже, підсумуємо: 2012-й — рік комплексної реформи державної служби. Яке місце в цій роботі займе Національне агентство?

— Наше завдання — координація процесу. У цьогорічному Національному плані дій нам доручено переглянути весь масив документів технічного забезпечення впровадження закону; організувати навчання кадрів; проаналізувати систему підготовки та перепідготовки держслужбовців тощо. Із 22 нормативних документів, які регулюватимуть процедурні моменти застосування  закону,  Нацагентство розробить 11  проектів наказів і низку  проектів урядових постанов.

Маємо також  підготувати та затвердити профіль професійної компетенції для всіх посад державних службовців. Тож попереду величезна робота, про результати якої ми оперативно  інформуватимемо  широкий загал і передусім читачів газети «Урядовий кур’єр».  

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

В’ячеслав ТОЛКОВАНОВ. Народився 22 червня 1975 р. в Горлівці на Донеччині. За фахом викладач, магістр державного управління, спеціаліст права. Працював у Фонді сприяння місцевому самоврядуванню України, Адміністрації Президента, АМУ. Очолював департамент та був заступником міністра в міністерстві з питань ЖКГ. З квітня 2011 р.— перший заступник начальника Головдержслужби. З 12 серпня 2011-го Голова Національного агентства України з питань державної служби. Кандидат юридичних наук, доктор публічного права (Франція).

Посилання:

http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/vyacheslav-tolkovanov-zakon-poverne-prestizhnist-d/

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.