Skip to Content

Іващенко В.М. Творча робота на тему: "Реформування державної служби України з метою адаптації до Європейських стандартів"

ІВАЩЕНКО ВІТА МИХАЙЛІВНА

 

головний спеціаліст

відділу у справах сім’ї та молоді

Баришівської районної державної адміністрації

 

РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З МЕТОЮ АДАПТАЦІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

 

Свободу дає тільки влада,

але ціна влади найдорожча в світі –

 відповідальність за всіх тих, хто не при владі.

(з інтернет-форуму)

 

У 1980-х роках організація „Паблік адженда форум” (США) провела соціологічне опитування серед робітників, яке дало тривожні результати: менше 25 % респондентів позитивно відповіли на запитання: „Чи завжди ви на робочому місці робите все можливе?” Половина опитаних заявила, що робить лише стільки, скільки необхідно для збереження місця праці. 75 % визнали, що могли б працювати набагато ефективніше. Нагадує чимось сьогоднішню ситуацію в Україні.

Українським державним службовцям також властива невідповідність між нормативно-ціннісними орієнтирами і низьким рівнем їх застосування в роботі, а це – причина і джерело невдоволення своєю професійною діяльністю. Це підтверджують дані соціологічних опитувань. Кожний п’ятий службовець пішов на державну службу тільки тому, що не мав іншого вибору. Саме така випадковість і стає часто підставою для незадоволення своєю діяльністю. Навіть в апараті Верховної Ради України серед тих, хто випадково потрапив на роботу, незадоволених у 1,7 раза більше, аніж задоволених. Вищим від середнього є рівень невдоволення роботою співробітників із стажем до трьох років (34 %). Основними причинами цього респонденти назвали: особисту непричетність до прийняття рішень (70 %); несправедливу оцінку результатів діяльності керівником (42 %); виконання доручень, не передбачених посадовими обов’язками (38 %). Крім того, більшість критеріїв та якостей державних службовців, які застосовуються при періодичній оцінці працівників державних установ дістались нам у спадок з радянських часів, коли демократія тільки зароджувалась, тому й ефективність роботи відповідна. Так, наприклад, якщо в Німеччині одним з критерієм є «здатність відстоювати власну точку зору», то в Україні – «дисциплінованість» (Додаток).

Отже, назріла потреба змінити основні засади державної служби України. І не тільки через високий процент невдоволеності своєю працевлаштованістю кадрів державної виконавчої служби. Реформування державної служби України обумовлено в принциповому плані сучасними завданнями та функціями державної служби. Зміни в законодавстві про державну службу зумовлені постановкою нових державних завдань, реформою державного управління, створенням нових конституційно-правових засад, реформуванням політичної та економічної систем. Розвиток державної служби в Україні останнім часом був пов’язаний передусім з новим державним будівництвом, із встановленням принципу багатопартійності, розподілом державної влади, нарешті, – зі змінами конституційно-правових засад.

Реформування державної служби постійно супроводжувало державно-правове будівництво в різних країнах. В Україні такі процеси розпочалися в 1992 році. Державна служба була фактично обмежена лише системою виконавчої влади. Оскільки державну службу не можна відокремити від інших видів діяльності та соціально-правових інститутів, то після прийняття Закону України “Про державну службу” довелося уточнювати межі державної служби, типологію посад державних службовців та інші основні поняття.

У сьогоднішніх умовах державна служба має будуватись на наукових основах, враховуючи цілий ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів. У першу чергу це пов’язано зі становленням української державності. З одного боку, сила держави визначається її спроможністю вирішувати зовнішні і внутрішні проблеми, а з іншої – вона повинна бути правовою, демократичною, соціально орієнтованою, підконтрольною народові України. На практиці реально втілити два основних завдання державності покликана державна служба. Вона повинна бути ефективною, правовою, чітко організованою, міцно поєднувати державу і громадянське суспільство. Майбутнє країни повною мірою залежить від якості державної служби – головного правового інституту сучасної держави.

 Досвід проведення величезних соціально-економічних перетворень у розвинених країнах світу (реформи Шарля де Голля у Франції, Л. Ерхарда у Німеччині, М. Тетчер у Великобританії) починався зі зміцнення державної служби. При цьому простежувалася загальна тенденція до посилення статусу державного службовця як суб’єкта виконання повноважень державних органів влади, створення державним службовцям умов для творчої, ініціативної праці, підвищення відповідальності за авторитет держави.

 В Україні сьогодні спостерігається зниження ролі, недооцінка можливостей адміністративно-управлінського персоналу, тоді як саме державні службовці є високоосвіченим прошарком суспільства. Нормативно-правова база, яка регулює сьогодні діяльність державної служби України, багато в чому вичерпала свій потенціал і стримує розвиток інституту державної служби України, системи державного управління.

На даний час у системі державної служби є проблеми, які перешкоджають реальній адаптації до умов Європейського співтовариства і які потребують вирішення. До них можна віднести таке:

1) відсутність чіткого законодавчого розмежовування політичних та адміністративних функцій у системі державного управління, що призводить до не завжди обґрунтованої плинності кадрів державної служби в залежності від політичних змін;

2) відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження, а тому чітко не визначено коло осіб, на яких поширюється законодавство про державну службу;

3) діяльність держслужбовців залишається недостатньо відкритою та прозорою, не створено умов для надійного контролю за такою діяльністю з боку суспільства, що надає додаткові можливості для зловживань, порушень, хабарів, безвідповідальності;

4) низькою залишається якість управлінських послуг, які надаються державними службовцями, відсутні чітко регламентовані процедури та національні стандарти надання послуг;

5) недосконалою є система проходження державної служби, тобто система відбору, призначення на посади, просування по службі;

6) не врегульоване питання запобігання конфлікту інтересів на державній службі, тобто розмежування державного і приватного секторів.

Внаслідок цих та інших факторів знижується ефективність державної служби, посилюється відчуження людини від держави, зростає неповага до державних органів.

 Політичні зміни, що відбулися в Україні, чіткий курс на євроінтеграцію – відкрили нові можливості: провести системну реформу інституту державної служби України, адаптувавши її до норм та стандартів Європейського Союзу. “Головна мета адаптування – Адаптація інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

– вдосконалення правових засад функціонування державної служби;

– реформування системи оплати праці державних службовців;

– встановлення порядку надання державних послуг та вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців;

– вдосконалення та підвищення ефективності управління державною службою;

– професіоналізація державної служби.

Адаптація до європейських норм неможлива без суспільного усвідомлення необхідності змін, подолання внутрішнього спротиву до узвичаєного укладу і копіткої роботи за новими, аж ніяк не простішими стандартами. Насамперед такі зміни повинні відбутися у свідомості державних службовців, у їх стилі та методах роботи, симбіозі двох ключових успіху – доброчесності та професіоналізму.

Одним із перших кроків на шляху створення державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців став Указ Президента України від 30 травня 1995 р.39. Згідно з цим документом, як провідний навчальний заклад цієї системи було засновано Українську академію державного управління при Президентові України з її філіалами у містах Дніпропетровську, Львові, Одесі та Харкові. Ректором академії призначено доктора педагогічних наук, професора В.Лугового. В інших областях утворено центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ та організацій, на які покладалися функції підвищення кваліфікації працівників органів влади. У тому ж році Указом Президента затверджено Програму кадрового забезпечення державної служби.

Для перетворення державної служби України у державну службу європейського зразка необхідно в законодавчих актах передбачити:

– встановлення публічно-правових відносин між державними службовцями і державою;

– забезпечення політичної нейтральності державних службовців шляхом розмежування політичних та адміністративних посад у

системі виконавчої влади;

– чіткі критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які виконують відповідні державно-владні повноваження;

– реформування і законодавче врегулювання системи оплати праці державних службовців;

– встановлення прозорих та справедливих принципів відбору на посади державних службовців виключно на конкурсних засадах;

– запровадження в системі держслужби управління персоналом, що базується на принципах законності, компетентності та професійних заслуг;

– встановлення індивідуальної дисциплінарної відповідальності державних службовців, конкретного переліку дисциплінарних порушень і дисциплінарних стягнень, процедури наслідування їх та порядку оскарження.

Частину цих вимог враховано в проекті Закону України “Про державну службу” від 07.07.2005 р. Цей Закон визначає основи функціонування професійної, неупередженої, доброчесної та політично нейтральної державної служби, що ґрунтується на верховенстві права та є лояльною до легітимного керівництвавідносини між державним службовцем і державою, що виникають під час здійснення професійної діяльності в органах державної влади щодо реалізації державно-владних повноважень з отриманням грошової винагороди за рахунок коштів державного бюджету. Функціональне управління державною службою, згідно з вказаним проектом закону, здійснюється Вищою радою державної служби України та Адміністрацією державної служби України.

Серед повноважень Вищої ради державної служби України слід відзначити організацію роботи Вищої кваліфікаційної та Вищої дисциплінарної комісій, які організовують та здійснюють нагляд за проведенням конкурсів на посади відповідних категорій, розглядають питання щодо дисциплінарної відповідальності державних службовців. Адміністрація державної служби України у своїй діяльності підзвітна і підконтрольна Президентові України та здійснює функціональне управління загальним корпусом державної служби через державних секретарів міністерств, керівників центральних органів виконавчої влади, керівників урядових органів, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, на яких покладено повноваження з управління персоналом.

До повноважень Адміністрації державної служби віднесено також ведення Реєстру посад державної служби, публікацію списку вакантних посад, видавництво журналу “Вісник державної служби України”, здійснення методичного і консультаційного забезпечення служби в органах місцевого самоврядування тощо.

Проект Закону описує Статут державної служби, у якому посади державної служби поділено на три категорії, визначено кваліфікаційні вимоги до державних службовців, прописано нову процедуру конкурсу на зайняття вакантної посади, встановлено випробовування державних службовців при зайнятті посад вищої категорії. Особливої уваги заслуговує ст. 29 “Переміщення і переведення”, у якій прописано умови ротації державних службовців до роботи в державних органах іншої місцевості.

Правила поведінки державних службовців регламентовано в проекті Кодексом етики державного службовця.

Названим проектом визначено політичну нейтральність державних службовців. Державні службовці при виконанні службових обов’язків повинні бути лояльними до законно сформованого політичного керівництва держави, не можуть публічно демонструвати свої політичні погляди, не мають права утворювати чи бути членом політичних партій. Забороняється брати участь у передвиборній агітації.

Проектом Закону проголошено, що грошова винагорода державних службовців повинна забезпечувати достатні умови для незалежного виконання службових обов’язків, що державні службовці мають право на отримання пільгового безвідсоткового іпотечного кредиту на придбання та будівництво житла, що державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров’я. Але порядок та умови названого соціально-побутового забезпечення та грошової винагороди визначаються Кабінетом Міністрів України. Тому, навіть після ухвалення Верховною Радою проекту нового Закону “Про державну службу”, питанню захищеності, стабільності та реформуванню системи оплати праці державних службовців, соціальним гарантіям потрібно приділяти виключну увагу.

Досягнення цієї мети можна передбачити шляхом скасування територіальних і міжвідомчих розходжень у рівні оплати праці, поступовому вирівнюванні заробітної плати на державній службі та в приватному секторі, нарахування надбавок та премій здійснювати виключно в залежності від результатів роботи.

З метою удосконалення управління персоналом та підвищення ефективності управління державною службою слід запровадити об’єктивне і неупереджене оцінювання при відборі, призначенні та просуванні державних службовців, ротації кадрів. З цією метою в системі державної служби необхідно запровадити незалежні центри оцінювання особистісних та професійних якостей претендентів на керівні посади. Посилити роль кадрових служб органів державної влади в плануванні кар’єри державного службовця, визначенні потреби у професійному навчанні та підвищенні кваліфікації.

Пріоритетом державної політики має стати професіоналізація державної служби насамперед через систему професійного навчання державних службовців. Сьогодні відбувається процес удосконалення системи професійного навчання державних службовців, спрямування її на підготовку висококваліфікованих менеджерів у сфері державного управління, набуття державними службовцями сучасних знань та вмінь, необхідних у контексті нової ролі державної служби. Зокрема, з питань управління процесом розробки державної політики, управління програмами і проектами, надання державних послуг тощо.

Вирішення основних проблемних питань, особливо стабільність корпусу державних службовців, їх професіоналізм, можливе за умови здійснення необхідних інвестицій у розвиток кадрового ресурсу та створення потужної горизонтальної інфраструктури управління процесом європейської інтеграції у всій системі державних органів.

Отже, говорячи про подальше реформування державної служби в умовах адаптації до Європейського Союзу, слід вдосконалити систему правових та соціальних засад ефективного функціонування державної служби та її кадрового забезпечення, реалізувавши Концепцію з адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, розробивши Законодавство України про державну службу та створивши систему регламентів виконання державних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, бачення нової державної служби полягає у тому, що вона:

– ґрунтується на принципах державної служби, визначених новим проектом Закону України «Про державну службу» (нова редакція): повага до верховенства права, законність, патріотизм, доброчесність, професіоналізм, політична нейтральність, лояльність, публічність, прозорість, стабільність, відповідальність та рівний доступ до державної служби;

– служить національним інтересам України та її громадянам;

– передбачає призначення професійних державних службовців відповідно до стандартів етики, заслуг, а не з політичних міркувань або особистих інтересів;

– має пріоритет щодо справедливого та результативного надання державних послуг громадянам України;

– працює в інтересах громадян, а не заради власних особистих інтересів чи прибутків;

– розробляє ґрунтовні варіанти дій щодо розвитку політики на основі комплексного аналізу та відповідних консультацій;

– надає об’єктивні рекомендації щодо прийняття рішень стосовно розвитку політики;

– є відданою ідеї забезпечення реалізації рішень уряду щодо політики;

– є такою, що державні службовці пишаються тим, що вони належать до державної служби;

– визнає і цінує роботу та внесок державних службовців;

 

Використані джерела інформації:

1. Грицяк І.А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади. – К. :

К.І.С, 2006. – 396 с.

2. Грицяк І. Деякі особливості європейського управління // Зб. наук. пр. НАДУ /

За ред. В. Лугового, В. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 1. – С. 25 – 34.

3. Грицяк І. Дослідження систем управління: навч. посіб. [Електроненне видання

Головного управління державної служби України] – К, 2005. – Режим доступу: www.guds.gov.ua

4. Кравченко Б. Закон про державну службу: ситуативне дослідження адміністративної реформи в Україні.

5. Указ Президента України «Про створення Інституту державного управління і самоврядування». 4 березня 1992 р. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Іващенко Віта Михайлівна

тема змінена

Шановний адміне! зміни мою тему, будь-ласка...за тиждень до 3 туру я відправила роботу вже зі зміненою назвою. але чомусь не прийняли до уваги. Отже, моя тема "РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З МЕТОЮ АДАПТАЦІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ"



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.