Skip to Content

Кішіньова О.В. Залучення громадян до прийняття рішень на регіональному та місцевому рівні

КІШІНЬОВА ОКСАНА ВАСИЛІВНА

 

головний спеціаліст з кадрової роботи – юрисконсульт

управління праці та соціального захисту населення

Олександрійської районної державної адміністрації

Кіровоградської області

 

ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ПРИЙНЯТТЯ

РІШЕНЬ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ТА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

 

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку в Україні одним з головних питань державотворення стає наближення управління безпосередньо до кожної людини. Такий перехід та реальна демократія неможливі без вільного доступу населення до питань стосовно формування та реалізації державної політики, функціонування системи державних органів та органів місцевого самоврядування, знання своїх прав та можливостей щодо участі у цьому процесі.

Адже, рівень демократії в державі визначається саме рівнем впливовості громадськості на прийняття рішень державно – владними структурами. Особливо актуальним це питання постає на регіональному та місцевому рівнях, так як саме на цих рівнях управлінські рішення зачіпають права та інтереси кожного громадянина безпосередньо.

На сьогоднішній день діяльність державних органів, науковців, засобів масової інформації та громадськості спрямована на всебічний розвиток інституту участі громадян у процесі прийняття управлінських рішень.

Насамперед це підтверджується нормативним закріпленням даного інституту. Конституцією України закладено необхідні передумови для реалізації демократичних форм прямої участі громадян у вирішенні питань місцевого та регіонального значення. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантується право громадськості на участь в управлінні, передбачаються форми такої участі. За останні роки в Україні прийнято цілу низку нормативно – правових актів, спрямованих на демократизацію органів влади: укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, на регіональному та місцевому рівнях – відповідні розпорядженнями голів, положення про громадські ради та статути територіальних громад.

Дослідженню політичної участі громадян присвячено чимало наукових робіт в галузі економічних, юридичних та політичних наук, соціології, філософії.

Не залишаються осторонь і мас – медіа та громадські організації. Питання участі громадян широко висвітлюється в засобах масової інформації, існує чимала кількість Інтернет – ресурсів, на яких громадянам не лише роз’яснюються їх права і обов’язки, а й наводяться рекомендації щодо реалізації цих прав, надаються конкретні можливості політичної участі шляхом висловлення власного бачення формування державної політики, обговорення процесів прийняття управлінських рішень, тощо.

Але, проблемами розвитку повноцінного громадянського суспільства є насамперед існування елементів місцевого управління, які у спадок отримала наша держава від радянської адміністративно – командної системи та недостатня стабільність певних політичних процесів в державі, що часто перешкоджає створенню умов прозорості і відкритості прийняття управлінських рішень, негативно впливає на імідж державних органів та зменшує рівень довіри громадян та їх політичної участі.

Тому становлення України, як демократичної правової держави, потребує ґрунтовного вдосконалення систем управління, докорінного змінення менталітету громадян, ефективного впровадження інструментів демократії. Потрібен перехід громадян від відчуття підлеглості та керованості до розуміння себе активними учасниками та рушійною силою місцевих процесів.

 

1. Форми участі громадян у прийнятті рішень

на регіональному та місцевому рівнях.

Вітчизняний і зарубіжний досвід

1.1. Поняття та принципи участі громадян у прийнятті управлінських рішень

Участь громадськості у процесі формування та реалізації державної політики є складовою процесу демократизації суспільства та умовою для інтеграції України до світової спільноти. Адже стандарти ЄС у сфері державного управління та місцевого самоврядування визначають потребу залучення громадських організацій, представників бізнесу та пересічних громадян до розробки та реалізації управлінських рішень, а також стратегічних і програмних документів, зокрема на рівні громад та регіонів. [29]

Указом Президента України від 31 липня 2004 року № 854/2004 «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадян у формуванні та реалізації державної політики» пріоритетними завданнями місцевих органів виконавчої влади визнано створення ефективних організаційних та правових умов для всебічної реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами, забезпечення відкритості діяльності органів виконавчої влади, врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання їх рішень, підтримання постійного діалогу з усіма соціальними групами громадян, створення можливостей для вільного та об’єктивного висвітлення усіх процесів у цій сфері засобами масової інформації. [7]

Такий підхід з одного боку сприяє задоволенню інтересів громадян щодо соціально – економічного розвитку територій, а з іншого органи публічної влади отримують демократичний інструмент визначення першочергових проблем розвитку територій, вирішення яких потребує підтримки держави. [29]

Для ефективного виконання даних завдань органи державної влади, громадяни та їх об’єднання свій діалог та взаємодію повинні будувати не лише згідно встановленого правового порядку, а й за принципами громадянського суспільства.

В Україні принципи взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства відображені в Концепції сприяння органів виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1035 –р [16]. Вони передбачають:

соціальне партнерство;

забезпечення рівних можливостей;

взаємовідповідальність;

відкритість та прозорість – забезпечення органами виконавчої влади доступу інститутів до інформації шляхом:

- розроблення і впровадження ефективного механізму налагодження комунікацій з громадськістю;

- надання інститутам у повному обсязі інформації про свою діяльність, за винятком тієї, що відповідно до законодавства становить державну таємницю;

- проведення роз'яснювальної роботи щодо доцільності розроблення проектів рішень та їх прийняття;

- сприяння висвітленню у засобах масової інформації проектів ефективного співробітництва органів виконавчої влади з інститутами, питань розвитку громадянського суспільства;

участь інститутів у формуванні та реалізації державної політики;

невтручання;

визнання органами виконавчої влади різних видів діяльності інститутів;

ефективність процесу взаємодії.

Аналогічні принципи закріплені і на міжнародному рівні – в Кодексі кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень, ухваленому на конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи 1 жовтня 2009 року [19].

 

1.2. Форми та методи участі громадян у прийнятті рішень

Демократія – це перш за все процедура (англійський вислів) [32]

Участь громадськості в ухваленні рішень є одним із найкращих засобів гарантування довгострокового успіху співпраці місцевої влади та громадськості. Постійне надання громадськості можливості впливу на існуючі проблеми та їхнє вирішення забезпечує її активність.

В теорії державного управління прийняття рішень із залученням громадян відносять до групових методів. Переваги групового ухвалення рішень виявляються в таких аспектах:

- переважає обсягом знань та інформації, що впливають на рішення;

- дозволяє висунути більше перспектив та розглянути альтернатив;

- відповідає характеру демократичного суспільства;

- має комунікативні переваги у донесенні рішень до всіх зацікавлених сторін, що сприяє ширшому усвідомленню. [21]

Досвід демократично розвинутих країн (США, Німеччина) свідчить про ефективність широкого застосування групового методу ухвалення місцевих рішень за участю громадськості. Нажаль, вітчизняні технології прийняття управлінських рішень місцевого та регіонального рівня не передбачають в якості ключового процедурного елементу участь громадськості і окремих громадян у обговорення проектів рішень і контролю за їх виконанням.

В Україні нормативними документами передбачено достатня кількість різноманітних форм участі громадян у формуванні державної політики. Дані форми поділяються на безпосередні – форми публічного громадського обговорення та опосередковані – форми вивчення громадської думки.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 10 «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики» публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення (додаток 1):

громадських слухань;

зустрічей з громадськістю;

конференцій, семінарів, форумів, круглих столів, зборів, громадських приймалень;

теле - або радіодебатів, дискусій, діалогів, інтерв’ю та інших передач теле- і радіомовлення;

Інтернет – конференцій, електронних консультацій;

телефонних “гарячих ліній”, інтерактивного спілкування в інших сучасних формах. [14]

Вивчення громадської думки здійснюється шляхом:

проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитування, анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи);

запровадження спеціальних рубрик у друкованих та електронних засобах масової інформації;

проведення експрес – аналізу коментарів, відгуків, інтерв’ю, інших матеріалів у пресі, на радіо та телебаченні для визначення позиції різних соціальних груп;

опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян зауважень і пропозицій;

проведення аналізу інформації, що надходить до спеціальних скриньок. [14]

Громадські слухання є однією з найбільш поширених форм залучення громади до формування стратегії розвитку території в країнах Європейського Союзу. [14] За допомогою громадських слухань до обговорення і вирішення важливих питань регіональної політики, місцевого самоврядування залучаються фахівці, широкі верстви населення. В такий спосіб більш якісно забезпечується представництво інтересів всіх соціальних груп громадян, здійснюється контроль за діями влади, підтримується двосторонній зв'язок між органами влади і громадськістю.

Проте до практики громадських слухань як механізму залучення до обговорення широкого кола громадськості, в Україні звертаються переважно в крайніх випадках. Такий стан справ є наслідком, по – перше недосконалості технологічного процесу прийняття рішень за допомогою проведення громадських слухань. Так як більшість статутів територіальних громад не мають чіткого визначення механізму впровадження в життя результатів громадських слухань, звідси відсутність поширення позитивного досвіду впливу громадськості на формування політики. Також достатньо часто перешкодою до проведення громадських слухань є низька матеріально – технічна база, або недостатній рівень поінформованості населення.

До розповсюджених форм залучення громадян до прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях відносяться збори громадян, місцеві ініціативи, залучення до процедури прийняття рішень органів самоорганізації населення та спеціально створених дорадчих органів громадського контролю при органах виконавчої влади (громадські ради). Саме створення громадських рад є досить ефективним способом впливу громадськості на процеси прийняття управлінських рішень. Створення громадських рад в Україні передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2006 року № 1302 «Про додаткові заходи щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», якою затверджено типове положення про громадські ради при органах виконавчої влади. Громадська рада є постійно діючим колегіальним виборним консультативно – дорадчим органом, що діє з метою забезпечення участі громадян і їх об’єднань в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії таких органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики. [13] Ефективність і доцільність створення громадських рад підтверджується світовою практикою їх функціонування. Наприклад, ради з розробки бюджету створено в містах Порто – Алегро (Бразилія), Сен – Дені (Франція), Барселона (Іспанія), Торонто (Канада), Брюссель (Бельгія). В Україні даний механізм взаємодії влади з інститутами громадянського суспільства все ще перебуває на стадії формування, особливо це стосується місцевого рівня. За даними, опублікованими на сайті «Громадянське суспільство і влада» станом на 1 січня 2009 року громадські ради діють на регіональному рівні – при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, всіх обласних державних адміністрацій, на місцевому в містах зі спеціальним статусом – Києві та Севастополі та при головах районних державних адміністрацій. В нашому Олександрійському районі Кіровоградської області створена і діє з 2006 року громадська рада при голові районної державної адміністрації. До її складу входять представники громадських та профспілкових організацій, благодійних фондів, тощо.

Разом з тим, часто в складі громадських рад переважну більшість становлять представники влади. Однією із причин такої ситуації є пасивність громадськості або відсутність в активістів практичного досвіду роботи в таких об'єднаннях. Це фактично перетворює роботу громадських рад на формальність. Запорукою ефективного впливу громадських рад на участь в управлінні державними справами є професійна підготовка членів рад та введення до їх складу активних представників громадськості.

Із серпня 2009 року у Кіровоградській області розпочато впровадження пілотної Програми професійної підготовки активістів Громадських рад, що діють при районних державних адміністраціях області. Реалізація Програми покликана підвищити спроможність активістів Громадських рад ефективно використовувати механізми впливу громадськості на вироблення та реалізацію державної політики на рівні районів.

Також прикладами дорадчих консультативних органів є місцеві та регіональні галузеві ради підприємців за усіма галузями господарської діяльності. В 2010 році в Олександрійському районі створено дві районні галузеві ради підприємців – з питань сільського господарства та з питань торгівлі. Не зважаючи, на недовгий час існування дані ради активно працюють та беруть участь у прийнятті найважливіших рішень в своїй галузі. Прикладом цього, є прийняття 22 липня 2010 року Олександрійською районною галузевою радою підприємців з питань сільського господарства рішення щодо розрахунку та погодження відсоткової ставки та грошового еквіваленту по зерновій групі.

Досить дієвими, на мій погляд є і інші види консультацій з громадськістю – електронні консультації, Інтернет – консультації, «гарячі» телефонні лінії. Актуальність цих форм полягає у їх доступності більшості населення регіону, так як вони необмежені часовими рамками та місцем проведення, що забезпечує участь представників різних груп населення (зайнятого населення, осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо).

Також дані технології дозволяють респонденту обирати зручний для себе час участі в опитуванні, отримувати зворотній зв'язок після відповіді на питання, гарантувати анонімність, що сприяє залученню більшого числа респондентів. [11] Крім того, використання таких способів потребує значно менших матеріальних витрат і організаційних заходів.

Ефективно вирішувати питання місцевого життя можливо через особисті контакти з окремими представниками органів державної влади. Така форма участі у прийнятті рішень місцевого або регіонального значення реалізується за допомогою звернень громадян до державних органів і їх посадових осіб. Звернення громадян можуть набувати письмових форм, усних (громадські приймальні, особисті прийоми у посадовців), проведення телефонних консультацій. Звернення громадян можуть містити пропозиції і рекомендації щодо функціонування та діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, вирішення питань місцевого та регіонального значення у сфері соціального захисту, освіти, культури.

Особливої актуальності проведення публічних консультації набуває за необхідності обґрунтованості управлінських рішень стосовно питань, які безпосередньо зачіпають інтереси громадян і потребують широкого інформування та максимального врахування позицій окремих груп населення.

 

2. Створення належних умов

для участі громадян у прийнятті рішень

Демократичні інститути не можуть удосконалюватися самі – їх вдосконалення залежить від нас. (Карл Раймунд Поппер, австрійський та британський соціолог і філософ) [32]

Законодавством України задекларовано цілий спектр прав громадян щодо забезпечення взаємодії влади з громадськістю. Однак, ключовим моментом, якому слід приділити належну увагу є забезпечення ефективної реалізації цих прав.

Законодавство надаючи громадськості права на безпосередню участь у процесах розробки і ухвалення найважливіших рішень щодо життя територіальної громади, чітко не визначає такого важливого поняття як «залучення громадян до прийняття рішень». Залучення громадян – це системний процес взаємодії громадян та органів влади і місцевого самоврядування, який забезпечує можливість громадян реально впливати на ухвалення публічних рішень, які впливають на життя всієї громади. Цей процес відбувається за безпосередньої участі та підтримки місцевої влади (органів місцевого самоврядування). Тому пріоритетними завданнями владних органів є сприяння залученню громадян до формування та реалізації управлінських рішень з використанням успішного світового досвіду, новітніх технологій і практик, а також аналіз та усунення причин політичної пасивності громадян.

В наукових джерелах виділяють таке поняття, як «політична іммобільність». Вона характеризується пасивним ставленням людини до навколишньої політичної реальності та проявляється в таких формах, як відчудження, пасивність або повна відмова брати участь у вирішенні політичних справ.

Причин цього явища достатньо багато, але в нашій державі основними є низький рівень правової свідомості у зв’язку з відсутністю необхідних знань чи недостатньою поінформованістю про стан справ, а також внутрішній психологічний стан, який проявляється в невпевненості щодо реального впливу громадськості на вирішення місцевих чи регіональних питань (додаток 2).

Дана психологічна особливість громадян нашої держави є спадком від радянської адміністративної системи, коли управління здійснювалося виключно централізовано, а роль громадськості не мала реального впливу на прийняття та реалізацію управлінських рішень і носила лише декларативний характер. Тому, системний підхід до застосування форм консультацій з громадськістю, зворотній зв'язок у процесі політичної участі громадян, прозорість, відкритість і доступність зможуть забезпечити переосмислення кожним громадянином ролі громадськості не лише як фокусу реалізації державної політики, а як рівноправного суб`єкта процесів прийняття рішень та головного агента контролю за діяльністю влади.

Однією з причин відсутності у громадян інтересу до вирішення місцевих справ є низька поінформованість. Але на даний час, шляхом вжиття органами державної влади комплексних заходів з інформування населення дана проблема поступово вирішується. Питання інформування населення врегульовано низкою нормативних документів – законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» [5], постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади». [9] Місцеві органи державної влади проводять широку інформаційну роботу через місцеві засоби масової інформації, громадські приймальні і консультативні центри, власні Веб – сайти, «гарячі» телефонні лінії, шляхом розповсюдження друкованих інформаційних матеріалів.

Наступною причиною політичної іммобільності є низький рівень правових знань. Демократична політична участь і політична залученість громадян є ефективною у разі наявності у них належної підготовки, яка включає достатній обсяг знань про можливість здійснювати свої права і свободи, наявність певних знань і навичок. Питаннями правового всеобучу на регіональному та місцевому рівнях займаються міжвідомчі координаційні методичні ради з питань правової освіти населення при місцевих органа виконавчої влади. Основними завданнями даних рад є підвищення рівня правової підготовки населення, створення належних умов для набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов’язки, широке інформування населення про правову політику держави та законодавство.

Висока освіченість та поінформованість громадян сприяє їх політичній активності, схильності до використання різноманітних можливостей щодо формування державної політики, стимулює участь і віру в ефективність своїх дій, громадський обов’язок.

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши питання залучення громадян до прийняття рішень на регіональному та місцевому рівнях, можна зробити висновок, що процес реформування системи державного управління в Україні наближає інститут політичної участі громадян до світових та європейських стандартів.

Залучення громадян до вирішення справ місцевого (регіонального) управління є взаємовигідним. За допомогою громадської участі можуть ухвалюватися ефективніші результативні рішення завдяки глибшому і ширшому розумінню проблем і питань. Владні рішення та пропозиції з готовністю сприймаються громадськістю, якщо їх думка врахована в процесі підготовки до прийняття цих рішень. Налагоджений процес залучення громадян спонукає окремих осіб і окремі групи активніше брати участь у справах громади, таким чином поширюється відповідальність і підзвітність за те, що відбувається в громаді, на ще більшу кількість громадян. Включення громадян до процесу ухвалення рішень, особливо тих, кого безпосередньо торкнуться ухвалені питання чи програми, підвищує взаєморозуміння, мінімізує конфлікти та створює умови для широкого суспільного консенсусу в ухваленні рішень.

Чинним законодавством України передбачено широкий спектр можливостей та форм участі громадян у прийнятті рішень. Позитивною тенденцією є постійний розвиток і удосконалення нормативної бази в цьому напрямі, що підтверджується врегулюванням процедури консультацій з громадськістю, уточненням порядку формування та діяльності громадських рад, стандартизації діяльності органів державної влади. Так наприклад до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади (наказ Головного управління державної служби № 84 від 30 березня 2010 року) включено обов’язкове питання, з якими громадськими організаціями необхідна співпраця для виконання певної функції, що може стимулювати взаємодію виконавчої влади і громадськості. [19]

Звичайно ж існує багато перешкод в процесі залучення громадян до формування та реалізації державної політики. Найсерйознішим бар’єром є подолання стереотипної позиції громадян вирішувати питання раніше встановленими методами. Залученню громадян можуть перешкоджати традиції минулого, коли вся відповідальність за місцеві рішення покладалася на депутатів і бюрократів. Вирішенням даних проблем є впровадження комплексних заходів в сфері правового виховання та широкої інформаційно – роз’яснювальної роботи, що дозволить надати громадянам необхідні їм юридичні знання, навчить поважати нормативно – правові акти, виробити непохитні правові ідеї і принципи, віру в свій громадянський обов’язок, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, який би дозволив грамотно реалізовувати надані законом правові можливості.

Отже, діяльність державних службовців нинішнього покоління повинна бути направлена на зміцнення відносин з громадянами, адже це серйозна інвестиція у краще вироблення політики і запорука ефективного управління.

 

Використані джерела інформації:

1. Конституція України (із змінами): Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.: ВРУ, 2005. – 81 с.

2. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (із змінами) від 9 квітня 1999 року № 586 – XIV

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами) від 27 травня 1997 року № 280/97 – ВР

4. Закон України «Про звернення громадян» (із змінами) від 2 жовтня 1996 року № 393/96 – ВР

5. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (із змінами) від 23 вересня 1997 року № 539/97 – ВР

6. Указ Президента України від 1 серпня 2002 року № 683 «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади»

7. Указ Президента України від 31 липня 2004 року № 854 «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»

8. Указ Президента України від 15 вересня 2005 року № 1276 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» (із змінами)

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1302 «Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» (із змінами)

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 208 «Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» (із змінами)

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2009 року № 1302 «Про додаткові заходи щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 10 «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики»

15. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2004 року № 759 –р «Про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв’язків з громадськістю та взаємодії із засобами масової інформації»

16. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1035 – р «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» (із змінами)

17. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 784 –р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації у 2008 році Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства»

18. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 85 – р «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про основні засади державної комунікативної політики»

19. Наказ Головного управління державної служби України від 30 березня 2010 року № 84 «Про затвердження Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади»

19. Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень, ухвалений на конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи 1 жовтня 2009 року

20. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник./ Пер. з рос. – Харків: Консум, 2006. – 656 с.

21. Технологія прийняття і підготовки управлінських рішень: Навч. – метод. Посібник/ Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п – в, установ і орг.; Упор.: С.М. Задорожна. – Чернігів: ЦППК, 2009. – 23 с.

22. Наші права: участь громадян в управлінні державними справами С.В. Злобін, С.О. Майданевич, Н.В. Окша, Д.В. Войтенко; За заг. ред. Н. К. Дніпренко. – Вінниця: ТОВ «Консоль», 2006. – 64 с.

23. Залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні. Навчально – методичний посібник/ Укладач Б.А. Руснак. – Чернівці: ЧМГС «Буковинська партнерська агенція», 2004. – 39 с.

24. Словник термінів і понять з державного управління. – Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, К., 2005. – 254 с.

25. Оцінка громадськістю діяльності органів виконавчої влади: Методичні рекомендації з проведення соціологічних досліджень/ Підг. за участю колективу науковців Інституту соціальної та політичної психології АПН України у складі Л.В. Григоровська, Л.А. Найдьонова, М.М. Слюсаревський, П.Д. Фролов. – К., 2009. – 33с.

26. Плахотнюк Н.Г. Організація та діяльність органів виконавчої влади в Україні/ Київський міський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п – в, установ і орг., 2010. – 15 с.

27. Доля І.М. Механізми участі громади в політичному управлінні на місцевому рівні/ Вісник Донецького університету, сер. в: Економіка і право, вип. 2, 2007. – с. 381 – 385

28. Манджола П.Г. Форми участі громадськості у діяльності органів влади та прийнятті політичних рішень/Стратегічні пріоритети, № 4 (5), 2007. – с. 13-18

29. Мітряєва С.І., Лендьел М.О. Європейська модель залучення громадян як інструмент планування та управління розвитком регіону/ Стратегічні пріоритети, № 1, 2006. – с. 159 – 166

30. Напрями національної політики участі громадян у місцевому сталому розвитку/ Українська асоціація місцевих та регіональних влад та Секретаріат Національного форуму муніципалітетів – партнерів: Аналітичний документ № 1, січень 2007

31. О. Мелень Як громадяни можуть впливати на ухвалення рішень в сфері довкілля/ журнал «Громадянське суспільство», № 1(12), 2010

32. Литературно – художественное издательство «Энциклопедия мудрости»/ Под редакцией К. Андриевской, М. Агеева, И. Атрощенка и др.,- Можайск: «Росса», «Буколика», 2007

33. А. Лепак Дорадча демократія/ Веб – сайт «Українська правда». Спосіб доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/06/4/5107284/

34. Веб – сайт журналу інтелектуальної освіти «Персонал». Спосіб доступу: http://www.personal.in.ua/

35. Веб – сайт Міжнародного фонду «Відродження». Спосіб доступу: http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=section&layout=blog&id=24&Itemid=17

36. Веб – сайт Громадської ради при Державному комітеті інформатизації. Спосіб доступу: http://dki.org.ua

37. Єдиний Веб – портал органів виконавчої влади «Урядовий портал». Спосіб доступу:http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article%3fart_id=82705238&cat_id=11152463

38. Веб – сайт Українського центру політичного менеджменту. Спосіб доступу:

http://www.politik.org.ua                                                                                         

39. Інтерактивна інформаційно – аналітична система «Громадянське суспільство і влада». Спосіб доступу: http://civic.kmu.gov.ua/civic/ control/uk/publish/article?showHidden1&art_id128849

40. Сайт дистанційного навчання Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Спосіб доступу: http://cpk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article &id =718&Itemid

41. Веб – портал «Розбудова демократії». Спосіб доступу: http://www.edportal. org.ua/index.php?option=com_jombib&task=showbib&id=200

42. Веб – сайт Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Спосіб доступу: http://www.alex.gov.ua.

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.