Skip to Content

Мар'янчук Н. Творча робота: "Інформаційні технології в сучасному державному управлінні"

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП .......................................................................................................................

3

РОЗДІЛ І. НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ......................................

4

РОЗДІЛ ІІ. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ, ЯК ВИКЛИК ПОСТМОДЕРНОВОГО СУСПІЛЬСТВА

 

6

РОЗДІЛ ІІІ. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ І СИСТЕМНИЙ ЗВ’ЯЗОК

 

8

РОЗДІЛ ІV. МІНІМІЗАЦІЯ ФАКТОРІВ, ЯКІ ЗНИЖУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІТ (НА ПРИКЛАДІ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ, ЯКІ ФУНКЦІОНУЮТЬ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ).

14

ВИСНОВКИ ..............................................................................................................

17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................

19

ДОДАТКИ

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах, коли використання високих технологій є вирішальним фактором підвищення ефективності у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і у системі державного управління, з кожним днем зростає потреба у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в органах державної влади.

Мета і завдання дослідження. За мету поставлено здійснити класифікацію використання інформаційних технологій у сфері державного управління. Також метою є здійснення прогностичного аналізу застосування певних інформаційних технологій на прикладі Чернівецької облдержадміністрації

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

-   обгрунтувати необхідність інтенсифікації процесу використання новітніх інформаційних технологій в державному управлінні;

-   здійснити класифікацію інформаційних технологій, що використовуються  в залежності від функцій державного управління.

- які впливають на ефективність використання інформаційних технологій у сфері державного управління;

-   спрогнозувати соціально-значущі тенденції розвитку інформаційних технологій в державному управлінні загалом, та на прикладі Чернівецької облдержадміністрації, зокрема.

Об'єктом дослідження виступають, ті управлінські процеси у сфері державного управління, які потребують сучасного інформаційного супроводу та технологізації.

Новизна творчої роботи визначається актуальністю пропонованої проблеми. В першу чергу це стосується визначення існуючого системного зв’язку між функціями державного управління та використовуваними у сфері державного управління  інформаційними технологіями

 

РОЗДІЛ І. НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Основну групу нормативних джерел, що визначають правові основи інформаційних процесів в Україні, складають наступні офіційні законодавчі документи, такі як: Конституція України , Закони України «Про інформацію», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про електронний цифровий підпис», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про Національну програму інформатизації», "Про захист персональних даних", та цілий ряд інших нормативних документів таких, постанови Кабінету Міністрів і тд....

Щодо нормативного визначення та нормативного закріплення таких термінів, як «інформатизація» та «інформаційні технології», то їх ми знаходимо в Законі України «Про Національну програму інформатизації» .

«Інформатизація - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки».

«Інформаційна технологія - цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування»

Просування України до інформаційного суспільства вимагає ефективного управління усіма видами інформаційних ресурсів та переорієнтування всієї системи державного управління на цілеспрямовану організуючу діяльність в нових умовах. Така діяльність передбачає на загальнонаціональному рівні нормативне визначення напрямів еволюціонування інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, державну підтримку вітчизняного інформаційного виробництва, ринку інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг.

На сьогодні законодавчо визначено основні принципи та напрями реалізації державної політики у сфері інформатизації. Вони є наступними.

Державна політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах завдань розвитку України.

Національна політика розвитку інформаційного суспільства грунтується на засадах пріоритетності науково-технічного та інноваційного розвитку держави, формування сприятливих законодавчих і економічних умов, всебічного розвитку інформаційної інфраструктури, сприяння збільшенню кількості електронних послуг, широкого впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій в науку, освіту, культуру, охорону здоров’я та навколишнього середовища.

Це те, що стосується використання інформаційних технологій загалом в українському суспільстві. Щодо впровадження сучасних інформаційних технологій у сфері державного управління, то даний напрям безумовно є однією складовою неминучого переходу до інформаційного суспільства, Проте він не є достатньо законодавчо регламентованим. Окремої програми інформатизації в сфері державного управління не існує.

Крім того для запровадження в державних органах завдань Національної програми інформатизації необхідне законодавче розроблення стандартних підходів до апаратного, програмного, інформаційного та організаційного (технологічного) забезпечення інформаційних систем і принципи їх інтеграції в єдиний інформаційний простір України.

Швидко відповідати на інформаційні виклики. Наприклад необхідно якомога швидше отримувати експертні висновки та ліцензувати, з метою використання в різноманітних соціальних сферах, в тому числі і у сфері державного управління, найпопрогресивніших світових розробок і сфері інформаційно-телекомунікаційних  технологій

 

 

РОЗДІЛ ІІ.  ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ, ЯК ВИКЛИК ПОСТМОДЕРНОВОГО СУСПІЛЬСТВА.

На жаль, рівень комп'ютеризації в українських органах державної влади є нижчим ніж , ніж у країнах Західної Європи чи США. Тому ситуація з освоєнням інформаційно-телекомунікаційних технологій у сфері державного управління не може не турбувати. Звичайно, можна тимчасово відкласти впровадження інформаційних технологій. Але це поставить під загрозу виконання багатьох державних функцій і в кінцевому підсумку завдасть істотної шкоди репутації, приведе до розбалансування, як економіки так і соціальної сфери.

Ми не маємо права опинитися на узбіччі постмодернового суспільства, в якому об’єми інформації, (переважно цифрової) зростають в геометричній прогресії. Основним індикатором розвитку цього інформаційного суспільства є саме нарощування об’ємів інформації та інформаційних ресурсів. Щодо цього, мені хотілося б навести цікаву графічну ілюстрацію темпів зростання об’єму інформації в сучасному суспільстві надану за матеріалами Берклійської школи менеджменту .

Існують різноманітні оцінки зростання об’єму цифрової інформації у світі. Одна із них – наведена на цьому графіку.

І хоча всі ці оцінки відрізняються, з них можна зробити один глобальний висновок, який проілюстровано нижче.

За найближчі 3 роки  буде створено більше інформації, ніж за попередні 40 000 років»! Об’єм інформації катастрофічно зростає, і щоб в цьому цифровому океані  знайти необхідну інформацію, людині необхідна інструментальна допомога у вигляді все більш еволюціонуючих інформаційних технологій.

Аналогічно підґрунтям для застосування складніших, і таких, що охоплювали б всі складові управлінського процесу, інформаційних технологій, є не лише глобальне збільшення об’ємів інформації, але збільшення об’ємів цифрової інформації, що накопичується в органах державної влади зокрема.

Елементарний моніторинг кількості вхідної, вихідної інформації (спам та рекламні повідомлення не враховувалися) на електронну адресу Чернівецької обласної державної адміністрації oda@leon.bucoda.cv.ua дає можливість відслідкувати цілком очевидні тенденції.

 

Графіки, що ілюструють темпи збільшення кількості повідомлень, які пройшли через електронний почтовий ящик облдержадміністрації за період з початку 2008 року до 1 серпня 2010 років наведено вище. Як бачимо, і тут спостерігається різке збільшення кількості цифрових матеріалів. Звичайно, те, що станом на 01.08.2010 загалом досягнуто, а за вихідною інформацією перекрито, рівня кінця 2010 року можна пояснити зміною стилю керівництва. Проте, збільшення (хоча й не настільки різке) кількості цифрової інформації ми спостерігаємо і в 2009 році в порівнянні з роком 2008. І тут, знову ж таки, слід мати на увазі, що саме 2008 рік був для Чернівецької області не зовсім специфічним. Стихійне лихо, що трапилося в липні 2008 року спричинило «інформаційний бум» - різке збільшення матеріалів пов’язаних зі стихією, на рівні регіональних органів влади.

Отже, інтенсифікація  процесів пов’язаних з впровадженням нових інформаційних технологій в державному управлінні є потребою і викликом сьогодення.  

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ. КЛАСИФІКАЦІЯ І СИСТЕМНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Як ми вже сказали основне нормативне визначення, такого поняття, як «інформаційна технологія» ми маємо в законодавстві. Класифікацію самих інформаційних технологій на нормативному рівні не закріплено. Щодо наукової термінології, то тут, як і в багатьох інноваційних напрямках розвитку сучасної наукової думки мають місце істотні різночитання. Наприклад, деякі автори вважають комунікаційні технології окремим і незалежним видом інноваційних технологій, а не складовою інформаційно-технологічного процесу.

На мою думку, глобальну класифікацію інформаційних технологій слід здійснювати виходячи з їх полікритеріальної, поліпроцесуальної природи.

Отже, нові інформаційні технології можна класифікувати наступним чином:

  1. за способом реалізації;
  2. за ступенем охоплення;
  3. за класом технологічних операцій, що реалізуються;
  4. за типом користувацького інтерфейсу;
  5. за способом побудови мережі ;
  6.  за обслуговуваними наочними областями та ін.

За способом реалізації ІТ , виділяють традиційні і нові інформаційні технології.

За ступенем охоплення завдань управління розрізняють наступні ІТ:

-        електронна обробка економічних даних;

-        автоматизація функцій управління;

-        підтримка ухвалення рішень;

-        електронний офіс;

-        експертна підтримка.

За класом технологічних операцій, що реалізуються, виділяють такі ІТ:

-         робота з текстовим редактором;

-         робота з табличним процесором;

-         робота з СУБД.

-         робота з графічними об'єктами;

-         мультимедійні системи;

-         гіпертекстові .

За типом призначеного користувацького інтерфейсу розрізняють ІТ пакетні, діалогові, мережеві.

За способом побудови мережі визначаються ІТ локальні, багаторівневі, розподілені.

За обслуговуваними наочними областями виділяють ІТ бухгалтерського обліку, ІТ банківської діяльності, оподаткування, страхової справи, та інших сфер. Безумовно, що за областю обслуговування ми маємо справу з інформаційними технологіями «державного управління».

Щодо самого державного управління, то воно також  базується на тому, що є «паливом» і кінцевим «продуктом»  ІТ,  на інформації. Для прийняття управлінських рішень використовується інформація, а в результаті прийнятих рішень формується нова інформація. Цей процес є безперервним, масштабним, розгорнутим «по вертикалі» і «по горизонталі» управлінських структур, а тому потребує систематизації, застосування засобів автоматизації, напрямів впровадження інформаційних технологій в державному управління. «Інструментального» супроводу із застосуванням сучасних інформаційних технологій потребує вся система державного управління. А тому, я вважаю, що є сенс здійснити спробу класифікації тих інформаційних технологій, які забезпечують діяльність органів державного управління виходячи, власне, з функцій державного управління (за критерієм функцій державного управління) «інструментальним» супроводом, яких є та, чи інша інформаційна технологія.

Як відомо, спроб класифікації функцій державного управління є досить багато. Найпоширенішою у вітчизняній літературі є класифікація функцій державного управління в розбиттям їх на загальні, спеціальні та допоміжні (забезпечуючі). Проте, навіть в межах цієї класифікації існують певні розбіжності. Наприклад В. Я. Малиновський до кожної з цих груп відносить певний перелік функцій, дає цим групам уточнюючі назви та їх обгрунтування, які розходяться з іншими класифікаціями функцій державного управління. Так, якщо Н. Р. Нижник, О. А. Машков, Г. В. Атаманчук, А. Ф. Мельник і її співавтори загальними функціями вважають такі, які мають місце практично в будь-якій взаємодії державних органів між собою, і є характерними для будь-якого управлінського процесу, відносячи до цієї групи функцій планування, організацію, регулювання, роботу з персоналом, контроль, аналіз та облік, то В. Я. Малиновський називає зазначені функції спеціальними або спеціалізованими.

Особисто я, схиляюся до класифікації функцій державного управління у вигляді, запропонованому Н. Р. Нижник і О. А. Машковим. Вони серед функцій державного управління виділяють загальні, спеціальні та забезпечуючі. Трактуючи загальні функції, як такі, що характерні для будь-якого управлінського процесу, ці автори відносять до даної групи такі функції, як планування, організацію, регулювання, роботу з персоналом, контроль.

Виходячи з того, що види і зміст спеціальних функцій управління обумовлюються відповідною сферою чи діяльністю управління, зазначені науковці називають ці функції основними або головними, оскільки для їх реалізації утворюються системи управління.

До забезпечуючих (допоміжних) функцій за класифікацією Н. Р. Нижник і О. А. Машкова належать: кадрова, матеріально-технічна, фінансова, діловодство.

Крім того, я схиляюся до думки Малиновського, що до останньої групи допоміжних (забезпечуючих) функцій варто віднести і функцію зв’язків з громадскістю.

А тепер виходячи з класифікації функцій державного управління, спробуємо здійснити класифікацію інформаційних технологій, що забезпечують реалізацію зазначених функцій.

1) Отже, перша група - це група технологій «інформаційно-інструментального» забезпечення загальних функцій державного управління. Цей напрям впровадження інформаційних технологій в державному управлінні є найбільш розмитим і найменш чітко, як нормативно, так і практично реалізовуваним. Насправді, інформаційно-телекомунікаційне забезпечення процесів, наприклад, організації та планування, може передбачати, як створення складних інтелекто-емулюючих систем, аналітично-обчислювальних центрів (а отже використання інформаційних багаторівневих технологій) і тп, так і прикладне використання в процесі прийняття рішення, “банальних” пакетних, локальних програмних засобів.

2) Інформаційні технології, що забезпечують реалізацію спеціальних (специфічних) функцій державного управління. Саме з цим напрямом впровадження сучасної інформаційної технології я маю справу в своїй щоденній професійній діяльності. Функціонування Державного реєстру виборців (Закон України «Про Державний Реєстр виборців») є однією з багатьох специфічних функцій державного управління. Функціонування автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців – наслідок впровадження інформаційної-технології, що послуговує інформаційно-інструментальним супроводом для реалізації зазначеної функції. Відповідні приклади можна знайти майже в кожній специфічній сфері державного управління. Наприклад: функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем «Єдиного вікна», Інформаційно-телекомунікаційна система Державного реєстру фізичних осіб. Хочу зробити зауваження щодо принципів розроблення та побудови подібних систем, визначення складових інформаційної технології такого типу. Безумовно, ці принципи та технологічні складові (з врахуванням існуючої нормативної бази), повинні визначатися центральним органом влади (чи системою органів) відповідальним за реалізацію відповідної функції державного управління. У випадку Державного реєстру виборців така політика вибору складових інформаційної технології розбудови АІТС «Державний реєстр виборців» цілком логічно здійснюється Центральною виборчою комісією, як Розпорядником Державного реєстру виборців.  Однозначно, що всі «специфічні» інформаційні технології будуть багаторівневими і як правило мережевими.

3) І нарешті інформаційно-технологічний супровід допоміжних -забезпечуючих функцій. До цієї категорії потрапляють, наприклад, технології впровадження програмних засобів бухгалтерського обліку, програмні засоби складського обліку і т.д... Зазвичай для вирішення подібних задач використовуються  однорівневі інформаційні технології, які щоправда можуть бути й мережевими, але з виходом на (наприклад), банківську установу, а не «глобальний» банк даних. Крім того, до третьої групи забезпечуючих інформаційних технологій, слід віднести інформаційні технології, що використовуються для встановлення комунікативного зв’язку органів державного управління з громадськістю, наприклад: створення та інформаційне наповнення веб-ресурсів органів державної влади.

А тепер розглянемо випадки, коли забезпечуюча функція державного управління супроводжується, чи супроводжуватиметься в перспективі багаторівневою технологією, притаманною функціям специфічним. Першою з таких функцій є   забезпечення ведення електронного ведення документообігу. Взагалі, зараз є поширеною думка, що у зв’язку з активним впровадженням у сферу державного управління інформаційних технологій створення, обробки документів і електронного документообігу функцію державного управління, пов’язану зі створенням документів та організацією роботи з ними, слід перейменувати з "діловодства" на "документаційне забезпечення" Діловодство доцільно розглядати лише як організаційно-правовий та технологічний інструмент для побудови документаційного забезпечення і розуміти під документаційним забезпеченням створення документованої інформаційної бази на різноманітних носіях для використання управлінським апаратом у процесі реалізації його функцій. При цьому слід враховувати, що на відміну від широко вживаного терміну "діловодство" суттєвим для документаційного забезпечення є його поширення на всі системи управлінських документів на будь-яких носіях.

Окремо, слід відзначити такий програмний комплекс, як наявну практично у всіх органах виконавчої влади інформаційну систему обліку кадрів «Картка». На перший погляд цей програмний комплекс є інформаційно-технологічним супроводом забезпечуючої кадрової функції. Проте, з іншого боку, функція обліку кадрів, цілком очевидно є спеціальною функцією, яка реалізується Головним управлінням державної служби України.

А отже, це дає можливість віднести інформаційну технологію розбудови системи «Картка», відразу до двох останніх категорій. А куди ж тоді віднести саму кадрову функцію?

Варто навести цікаве гіпотетичне припущення. Цілком можливо, що з розвитком інформаційних технологій відбудеться категоріальне перевіднесення кадрової функції та функції документального забезпечення (не діловодства!) до категорії спеціальних функцій. Чому? Саме внаслідок того, що ці функції перестануть бути локально забезпечуючими для діяльності певного органу влади. Вони матимуть інформаційно- інтерактивне поширення поза межі відповідного органу влади. Саме вплив інформаційних технологій та універсальна природа цих функцій для однотипних органів влади, дає можливість формувати за наслідками інформаційно-технологічних процесів масиви даних загальнонаціонального рівня.

Проблема збору, зберігання та опрацювання таких даних безумовно призведе до наділення відповідними функціями певних Центральних органів влади (як у випадку Головдержслужби та системи електронного кадрового обліку). Наявність таких даних, їх «глобалізація» та рішення прийняті за наслідками опрацювання даних із задіянням багаторівневих інформаційних технологій на рівні зазначених «функціонально-прив’язаних» органів, дає цілком очевидні ознаки специфічної функції державного управління.  Взагалі кажучи, я схиляюся до думки, що задіяння багаторівневих інформаційних технологій є досить чітким індикатором віднесення функції до категорії специфічних.

 

РОЗДІЛ ІV. МІНІМІЗАЦІЯ ФАКТОРІВ, ЯКІ ЗНИЖУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІТ (НА ПРИКЛАДІ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ, ЯКІ ФУНКЦІОНУЮТЬ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ).

Ще одне питання, яке не можливо залишити поза увагою є, власне кажучи, питанням ефективності використання інформаційних технологій в державному управлінні.

Як вже було зазначено, «для прийняття управлінських рішень використовується інформація, а в результаті прийнятих рішень формується нова інформація». Аналогічно, на вході будь-якого інформаційно-технологічного процесу використовується інформація, на виході ми теж маємо інформацію.

Як відомо, якість інформації - це сукупність властивостей, що відображають, ступінь придатності конкретної інформації або даних про об’єкти і їхній взаємозв’язок, для досягнення цілей, що стоять перед користувачем. Якість вихідної інформації за наслідками інформаційно-технологічного процесу залежить від якості інформаційної системи, від професійного рівня людей, що відповідають за її функціонування та від якості вхідних даних. Для отримання якісної, достовірної інформації на виході ми повинні мати відповідний інформаційний масив на вході. Це повинна бути інформація, яка вже відповідатиме основним характеристикам якісності, таким, як: репрезентативность, достатність, доступність, точність, достовірність та стійкість.

Оскільки в державному управлінні ми маємо справу з нормативно регламентованими діями, поняттями та термінами, то в питанні отримання якісної вихідної інформації на переший план виходить наявність (як вхідного масиву даних) якісних класифікаторів – довідників.

Приклад. Ще раз згадаємо автоматизовану систему обліку даних «Картка». Стратегічною помилкою було її практичне впровадження без розробки, на початковому етапі впровадження, об’ємного, точного і достовірного, з точки зору нормативної відповідності, масиву класифікаторів. Наприклад: система не містить навіть чіткого ієрархічно-структурованого довідника органів влади, не кажучи вже про відсутність повного переліку посад в межах органів влади чи географічно-територіальних класифікаторів.

Риторичне запитання: наскільки якісну інформацію про кадровий склад ми отримаємо на виході, за умови, що формування більшості класифікаторів відбувається на рівні індивідуального користувача-кадровика (з випадковим рівнем комп’ютерно- нормативної грамотності) , а не на централізованому рівні за наявності технічного завдання та кваліфікованих кадрів задіяних у вирішенні цієї задачі ?

Наступне. Очевидно, що у випадку автоматизованої системи «Картка» ми маємо справу з використанням багаторівневої інформаційної технології. Опустимо те, що подібні багаторівневі технології сьогодні,  майже завжди є ще й мережевими (тобто вони передбачають задіяння мережево-комунікаційних засобів). Зауважимо інше. Орієнтуючись на створення централізованого банку даних, при використанні багаторівневої інформаційної технології, слід уникати випадків кратного відтворення ідентичної вихідної інформації. А що ми маємо в АС «Картка»? Тут емулюється процес обліку особових справ працівників органів державної влади. Якщо ми розглянемо функціонування системи, наприклад, на рівні області, то відразу помітимо – «точку дублювання» інформації. Річ в тім, що справи керівників районних державних адміністрацій та структурних підрозділів облдержадміністрації належать одночасно до номенклатури кадрових служб цих органів та до номенклатури відділу кадрової роботи апарату відповідної облдержадміністрації. Очевидно, що ці справи знаходять своє електронне відображення і в даних АС «Картка», яка локально і незалежно функціонує, як у відповідних органах «нижчого» рівня, так і на рівні ОДА. Більше того, ці «ідентичні» дані двічі паралельно передаються до відповідного підрозділу Головдержслужби.

В такому випадку, бажано чітко регламентувати, не тільки вимогу однократної передачі в електронному форматі цих «подвійних» даних до Головного управління державної служби лише одним із відповідних органів, але й ієрархічну циркуляцію цих даних, перенесення з «нижчого» рівня на «вищий», або ж навпаки.

З іншим, іще більш глобальним, за можливими наслідками, недоврахуванням ми маємо справу у випадку розбудови систем електронного документообігу. Недолік полягає в тому, що розбудова зазначеної системи відбувається за принципом знизу вверх, та ще й із залученням незалежних виробників програмного забезпечення. Це саме той випадок, коли демонополізація не на користь кінцевому результату. Навіть дотримання вимоги одноплатформності і «обов’язковий» Oracle  не убезпечать нас від отримання неодномірних інформаційних масивів, які в майбутньому буде досить складно звести до єдиного формату.  Крім того, неоднорідність та неодномірність  даних електронного документообігу буде спричинена тут не лише відсутністю єдиного розробника програмного забезпечення чи не менш актуальною (як і у випадку «Картки») проблемою відсутності класифікаторів. Найбільшою проблемою тут стане відсутність єдиної загальнонаціональної системи кодування документації, що проходить через органи влади . Не секрет, що два однотипні органи влади, наприклад Чернівецька і Тернопільська облдержадміністрації, застосовують різні принципи кодування документів.

Отже, можна зробити  висновок, що з метою підвищення ефективності використання інформаційних багаторівневих технологій, варто виробити чіткий нормативно-регламентований підхід до розробки та впровадження програмного забезпечення.  в державному управлінні.

 

ВИСНОВКИ

Взагалі кажучи, проблематика використання сучасних інформаційних технологій в державному управлінні є настільки широкою, що мені в моїй творчій роботі, попри переліміт текстового обсягу, вдалося висвітлити лише кілька аспектів зазначеної проблематики. Поза увагою залишилося, наприклад, використання  інформаційних технологій, для встановлення інтерактивного зв’язку влади з громадськістю, тема етики та обмежень використання ІТ в державному управлінні тд... 

Проте, навіть цей короткий віртуальний дискурс дає можливість зробити певні висновки.

-                    Необхідно передбачити законодавче розроблення стандартних підходів до апаратного, програмного, інформаційного та організаційного (технологічного) забезпечення інформаційних систем і принципи їх інтеграції в єдиний інформаційний простір України.

-                    Інтенсифікація  процесів пов’язаних з впровадженням нових інформаційних технологій в державному управлінні є потребою і викликом сьогодення.  

-                    Існує взаємозв’язок між функціями державного управління та інформаційними технологіями, що є інструментальним супроводженням   зазначених функцій, як частин управлінського процесу. Доцільним є здійснення класифікації інформаційних технологій, що використовуються в державному управлінні за критеріями функцій державного управління.

-                    З розвитком інформаційних технологій можливе перевіднесення окремих забезпечуючих функцій державного управління до категорії спеціальних (специфічних) функцій.

-                    З метою підвищення ефективності використання інформаційних багаторівневих технологій, варто виробити чіткий нормативно-регламентований підхід до розробки та впровадження програмного забезпечення.  в державному управлінні.

Цей підхід повинен полягати у наступному.

  1. У випадку використання баготорівневої інформаційної технології, що передбачає (нехай і в майбутньому) створення  полірегіональної, поліорганізаційної бази даних - повинен визначатися єдиний виробник, не лише одноплатформного, але й одноінтерфейсного програмного забезпечення. 
  2. За відсутності систем кодування та класифікації однорідної інформації, що задіяна в технологічному процесі слід на початковому етапі  передбачити нормативне закріплення необхідної уніфікованої кодифікації.
  3. Аналогічно, на початковому етапі, слід здійснювати  побудову допоміжних, стосовно кінцевої інформації та нормативно регламентованих класифікаторів.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

  1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.// Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - С. 141.
  2. Закон України «Про електронний цифровий підпис» «Про Національну програму інформатизації»
  3. Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації»
  4. Закон України «Про Державний реєстр виборців»
  5. Нижник Н. Р., Машков О. А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
  6. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : Учеб. пособ. – М.: ОАО "НПО "Экономика", 2000. – 304 с.
  7. Державне управління: Навч. посібник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; За ред. А. Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
  8. Малиновський В. Я. Державне управління: Навч. посіб. – Луцьк : Ред.-вид. відд. "Вежа" Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
    1. Воронкова В. Г. Менеджмент у державних організаціях : Навч. посіб. – К.: Професіонал, 2004. – 256 с.
    2. Петров С.К. Информационные технологии сегодня. Учебное пособие.- М. «ТДК», 2003. – 250 с.
    3. Тимошилов Н.Е. Информация и информационные технологии. Самара: 2000. – 148 с.
    4. www.uk.wikipedia. Відкрита Інтернет - енциклопедія
    5. www.dki.gov.ua. Сайт державного комітету інформатизації

 

 

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Надія Мар'янчук

Інформаційні технології

Замість ліричного вступу до вельми неліричної тематики.

 

Загалом, моя творча робота є прикладом того, як творчі/наукові роботи не варто писати.

Не зайвим буде запам’ятати одне чітке правило! В процесі роботи над роботою (вибачайте за тавтологію) намагайтеся не  випускати з поля зору її тему, оскільки на виході ризикуєте отримати продукт, який лише частково задовольнятиме вхідні вимоги.

Тему, яка видалася мені привабливою, я зауважила десь за місяць до початку написання самого тексту. Там значилося якесь «управління» плюс «інформаційні технології».   І тут моя держслужбістська підсвідомість зіграла зі мною поганий жарт. Пам’ять відтворила цю тему, як «Інформаційні технології в державному управлінні». Фактично, мала місце класична забудькуватість, обмовка (чи в даному випадку описка)  за Фрейдом.

Коли роботу було завершено і справа дійшла (як завжди в останньо-авральний момент)  до оформлення   титульної сторінки,  мене охопила паніка. Тема, насправді, звучала, як «Інформаційні технології в сучасному управлінському процесі». Очевидно, що управлінський процес - поняття, яке поширюється на всі види соціального управління, а не тільки на управління державне. Тому, маємо значно ширшу тематику, яку радше можна віднести до теорії менеджементу . Це з одного боку. З іншого,  «державне  управління» - це,  взагалі то,  не лише якийсь одиничний  процес - навіть, якщо  цей процес суто управлінський….. Приїхали!

До речі, подібної помилки, припустився і колега з Дніпропетровської області, який вибрав аналогічну тему. Я б радила йому теж змінити вивіску.

Тим, не менше, оскільки до  опрацювання конкурсантами пропонувалася і вільна тема, то будемо вважати, що мою роботу було написано  саме на вільну тему.

Отже,  «Інформаційні технології в сучасному державному управлінні».

PS. Кому не цікаві загальні нормативно-описові моменти, раджу починати ознайомлення з роботою, десь так, з графіка катастрофічного наростання інформації….Ну і,  далі за текстом.     

 

Дякую за увагу! )))))

 



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.