Skip to Content

Міністр Абромавичус: Верховна Рада і Уряд - учасники змови по розкраданню державних грошей в особливо великих розмірах.


На годині запитань до уряду в парламенті глава Мінекономіки Айварас Абромавичус заявив, що не розуміє, чому депутати не підтримують закони про оновлення процедури приватизації.

За його словами, уряд сподівається на підтримку депутатами законів про індустріальні парки, електроавтомобілі (найневідкладніші для економіки України напрами) та привАтно-державну співпрацю.


"Я не зовсім розумію, хто блокує приватизацію. З одного боку, я розумію популістів, які апелюють до свого електорату, так би мовити "Баба-Яга завжди проти". Але я не можу зрозуміти більш прогресивну частину депутатів. Ми всі знаємо щодня статті в газетах, хтось постачає газ на ОПЗ, хтось постачає ще щось на держпідприємства за завищеними цінами і потім отримує продукцію за заниженими", - заявив міністр.
"Або ми всі беремо участь у якійсь змові щодо розкрадання державних грошей в особливо великих розмірах, або ми, все-таки, щось робимо".

Крім того,  Абромавичус визнав, що міністри та Уряд не мають тями в управлінні державним сектором економіки, можуть лише "керувати процесом" , але не конкретними галузями чи підприємствами і, головне, при цьому,  ні за що не відповідати.

Обгрунтував він таку ідеологію міністерства та Уряду тим, що, начебто "немає такої країни, яка може управляти 1374 працюючими підприємствами", -


За його словами, на Одеський припортовий уже призначили радника з приватизації – швейцарський банк UBS.
"Покажемо на прикладі ОПЗ, як це робиться професійно, по-іншому. Отримаємо кредит довіри від населення, бізнесспільноти і робитимемо все далі", - заявив міністр.

Чим будемо поповнювати бюджет після РОЗПРОДАЖУ ОСТАННЬОГО ДЕРЖАВНОГО МАЙНА ТА ПРИБУТКОВИХ ПІДПРИЄМСТВ - міністр чомусь не повідомив.

В принципі, він на той час уже держслужбовцем працювати, мабуть не буде...

Але заяву про змову треба розглянути, провести дії в рамках перманентної люстрації - дивись -http://kds.org.ua/presentation/dejnichenko-vf-lyustratsiya-permanentnaya-kontseptsiya

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

"Бермудський" трикутник обкрадання

"Бермудський" трикутник обкрадання

Володимир Лановий, для ЕП — П'ятниця, 13 листопада 2015,

Чому ми такі безпорадні? Що у нас взагалі відбувається?

Чому ми не можемо, як інші країни, в тому числі колишні соціалістичні, побудувати працюючу економічну систему?

Відповідь: у нас продовжує існувати вкрай безплідна й регресивна економічна модель - модель трикутника, який стиснув суспільство, заважаючи його розвитку.

У його кутах - корумпована бюрократія, державно-монополістичні корпорації та приватно-олігархічні холдинги.

Ці три кути пожирають працю і вартість, що створюються у суспільстві, позбавляють його ресурсів розвитку і можливостей кращого життя.

Ці хижаки підтримують і посилюють один одного. Вони створили нелегальні схеми збагачення і спільно їх реалізують, розкрадаючи мільярдні суми. Це український бермудський трикутник, у якому зникають величезні матеріальні цінності.

На найвищих щаблях економічної ієрархії бюрократична паразитуюча зграя виділяє бюджетні кошти збитковим державним монополіям як інвестиції у капітал, дотації, надбавки, індексації цін, кредити.

Михайло Саакашвілі оцінює обсяг щорічних даремних бюджетних витрат на покриття збитків державних монополій 120 млрд грн. Насправді цю цифру у часи "камікадзе" треба збільшити щонайменше на 40%.

Своєю чергою, державно-монополістичні об'єднання через шахрайські схеми - завищення оплати послуг і товарів приватних компаній, продаж їм продукції за заниженими цінами - створюють штучні прибутки олігархічним конгломератам.

Звільнений з посади керівника Державної фінансової інспекції М. Гордієнко називав суми виявлених крадіжок через такі схеми у кожній перевіреній монопольній субурядовій корпорації - від 0,5 млрд грн до 4 млрд грн на рік.

Це тільки щодо перевірених компаній. Перевірити ж їх усі фізично неможливо, а ще треба мати гарантії непідкупності інспекторів.

Таких монополістичних галузевих монстрів лише у сфері палива й енергетики більше десятка. Загальна ж їх кількість в Україні  близько 200, з них монополістичних утворень - не менше 50. Суму крадіжок у цій частині складно оцінити, однак, виходячи з середніх показників, це 40-60 млрд грн.

Приватні олігархічні холдинги наживаються також внаслідок їх фінансування корумпованою владою. Найвагоміші засоби корупційного надання коштів такі.

1. Пільги з оподаткування, включаючи неправомірно велике повернення ПДВ, головним чином - нелегальні. Їх можна оцінити 40-50 млрд грн.

2. Бюджетні гарантії та кредити за окремими урядовими програмами і держзамовленнями - від 50 млрд грн до 80 млрд грн у різні роки.

3. Кредити рефінансування олігархічних банків, які видає НБУ. Щорічно - 40-50 млрд грн, проте у 2014 році встановлено рекорд: банкам видали 180 млрд грн. У попередні роки близько половини кредитів рефінансування не поверталося.

Як плата за цю чиновницьку щедрість до урядового керівництва надходять хабарі. За даними інсайдерів - до 50% від отриманих коштів. Прибутки корупціонерів не обмежуються "відкатами" олігархів і прямими хабарами від монополістів. Вони збирають гроші й за інші свої "послуги".

Це призначення на урядові посади та посади керівників державних корпорацій, включення до складу народних депутатів, дозвільні послуги бізнесу, мінімізація податкових платежів, оформлення митних документів, підвищення цін і тарифів, доступ до державних активів, уникнення кримінальної відповідальності.

Ці "послуги" важко оцінити, сума може коливатися від 50 млрд грн до 75 млрд грн.

Якщо скласти наведені суми, то виходить, що в фінансовому обороті у корупційному трикутнику щорічно знаходяться щонайменше 350 млрд грн, щонайбільше - 520 млрд грн. Сюди ще потрібно додати нелегальний корупційний оборот на місцевому рівні - мінімум 150-170 млрд грн.

Отже, від 500 млрд грн до 690 млрд грн щорічно незаконно вилучаються з національної економіки, крутяться нелегально, розкрадаються чиновниками, олігархами, менеджерами мополістичних монстрів. Це дорівнює усьому бюджету держави разом з пенсійним фондом і трохи менше третини ВВП України.

Можна безпомилково визначити, що у 2014-2015 роках обсяги вилучення ресурсів з національної економіки не зменшилися. Уточнення стосуються лише певного перерозподілу сум між учасниками здирницького трикутника.

Явно зросли корупційні потоки. Причина - більш високі ризики для чиновників щодо викриття їх злочинів. Зменшилися прибутки олігархів через поглиблення економічної кризи та переділ між кланами державних фінансових потоків.

Обсяги грошей, що прилипають до рук керівників державних корпорацій, як мінімум, не зменшуються, а в багатьох з них - ростуть. Про це свідчить збільшення їх збитковості, що значною мірою пояснюється господарськими зловживаннями.

Як може при таких втратах функціонувати і розвиватися економіка? ВВП - це загальна сума того, що заробляють усі громадяни і державний апарат, а також обсяги амортизації основного капіталу і чистих внутрішніх інвестицій в Україні.

Отже, від нас "відрубують" третину засобів існування людей, функціонування держави та приросту економіки. Корупціонери разом з "помічниками" в державному і приватному секторах економіки привласнюють суми, які дорівнюють фонду зарплати працюючих та інших приватних доходів і пенсій громадян.

Є ще одна сторона розграбування України: вивезення грошей за кордон. Це означає повне їх відчуження від вкладень в українську економіку. Використання награбованого всередині країни хоча б означало його включення в національну тіньову економіку і створення тіньових робочих місць.

Останніми роками вивезення награбованого за кордон стало більш інтенсивним.

Це пояснюється тим, що шахраї при владі не схильні витрачати награбоване на теренах України. З одного боку, їм миліше хизуватися багатством в інших краях, з іншого - після Революції гідності та активізації контрольної діяльності об'єднань громадянського суспільства ховати награбоване в Україні стало набагато важче.

Відповідно, награбовані суми конвертуються у тверду іноземну валюту і вивозяться за кордон. У часи Януковича вивозилося близько 40% цих коштів або 200-275 млрд грн щорічно. Вони конвертувалися в інвалюту на 25-35 млрд дол.

За нинішньої влади частка грошей, що приховано переправляється за кордон, зросла до 60-70% або 300-480 млрд грн від загальних доходів учасників злочинного тріумвірату. За діючим валютним курсом за рік за кордон вивозиться 15-22 млрд дол. Це більше, ніж Україна отримує за рік від усіх кредиторів.

Якщо не зупинити руйнівну дію трикутника, то загроза нестачі валюти навіть за широкої програми міжнародного кредитування знову стає реальною.

Для вивезення коштів долари скуповуються всередині країни. Цей додатковий попит нависає над ринком і накопичує загрози провалу валютної забезпеченості гривні. До 2014 року гривневий попит на долари перевищував продаж інвалюти підприємствами і населенням на 4-5 млрд дол за рік.

Основну частину доларів скуповували не громадяни, що бажали зберегти заощадження, а елітні угруповання - члени "бермудського" трикутника. СБУ чи не щодня інформує про припинення діяльності чергового конвертаційного центру.

Призначення цих центрів - нелегальний обмін безготівкової гривні, вкраденої всередині країни, на валютну готівку. У такій тіньовій конвертації зацікавлені чиновники-корупціонери та керівники державних підприємств й установ.

Людям заборонено купувати в пунктах обміну і банках одноразово більше 200 дол, а в конвертаційних центрах, що розміщуються у квартирах, крутять мільярдами.

Незважаючи на ліквідацію виявлених "конвертів", нові центри виникають, як гриби після дощу. Це свідчить про великий тіньовий попит на іноземну валюту для її вивезення банківськими каналами за межі країни.

Щоб задовольнити потреби на мільярди доларів, режим Януковича витрачав золотовалютні резерви НБУ. За 2012-2013 роки вони зменшилися на 16 млрд дол.

Другим джерелом були іноземні кредити уряду - щороку 5-6 млрд дол. Ще більша сума вивозилася шляхом експорту товарів і неповернення валютної виручки. Такими діями режим довів країну до глибокого виснаження валютних ресурсів.

Із суми, яка щорічно розкрадається, більша частина, не менше 300 млрд грн, осідає у кишенях бюрократії, включаючи депутатів різних рівнів.

Особливістю періоду, який почався після приходу до влади Януковича, є перехід головної ролі у здійсненні тотального пограбування від олігархічних нуворишів, які особливо швидко збагачувалися за Л. Кучми та В. Ющенка, до чиновницької камарильї. Ця тенденція стала ще більш вираженою після Революції гідності.

По-перше, революція вимагала жертв серед олігархів донецького клану, і нові бюрократи швидко перевели на них вістря своєї "боротьби". Незаконні прибутки донецьких поменшали, а Фірташ і Курочкін втратили більшу частину багатств.

По-друге, нові корупціонери - маніпулятори суспільної думки стали нахабнішими. Вони підвищили ставки поборів, сподіваючись, що їм вдасться сховатися за натягнутою на себе рясою реформаторів і поборників корупції.

Утворення і механізм дії злочинного трикутника

Злодійський "бермудський" трикутник має своїх конструкторів. Ними стали пострадянські українські чиновники. Вони працювали у трьох напрямках.

1. Намагалися зберегти у своїх руках важелі управління господарськими процесами, які повинні були виконувати підприємства, або їх слід було скасувати.

Мова йде про встановлення цін, дотацій і субсидій, контроль за укладенням угод, тендерні закупівлі, фінансування підприємств, капіталовкладення у будівництво, інфраструктуру, списання боргів компаній, встановлення курсу гривні, розподіл інвалютних потоків, ліцензування експорту та бізнесу.

2. З перших місяців незалежності чиновники ініціювали створення державних корпорацій, які були спадкоємцями радянських галузевих державних комітетів - проміжної ланки між галузевими міністерствами та виробничими підприємствами.

Чиновники стали управлінською ланкою утворених з фабрик і заводів корпорацій, позбавлених права самостійного господарського функціонування. Ці права перейшли колишнім чиновникам, які стали володіти фінансами, ресурсами, прибутками підприємств, не беручи участі у виробничих процесах.

Була завдана подвійна шкода економіці.

По-перше, зникла конкуренція. Були запроваджені державні монополії, які швидко стали збитковими. Монополія використовувала свої можливості не для власних надприбутків, а для їх трансляції приватним структурам та урядовцям.

По-друге, була знищена зацікавленість колись самостійних виробничих одиниць у прибутковому господарюванні. Їм стало вигідніше демонструвати збитки, що дає право на бюджетні дотації, інвестиції та підвищення цін на продукцію.

3. З початком приватизації великих підприємств, з 1998 року, чиновники здійснювали перехід від егалітарної до елітарної моделі приватизації, за якої найвищі чиновники передавали пакети акцій в одні руки окремим бізнесменам, друзям влади чи своїм родичам з умовою їх переходу у клас фінансових олігархів.

Вони мали завдання фінансувати виборчі кампанії владних партій та окремих кандидатів, володіти загальнонаціональними телеканалами, проводити потрібну інформаційну політику, ділитися прибутками з першими особами держави.

Вони почали вибудовувати холдинги, збільшуючи свій вплив в економіці і забезпечуючи більшу стійкість своїх фінансово-промислових імперій.

Олігархи знаходили джерела збагачення у кожній паралельній галузі, розробляючи тіньові прибуткові схеми та встановлюючи корисливі відносини з державними корпораціями, фінансово-кредитними установами, органами влади.

Олігархи фактично запліднили ту конструкцію, яку замовили їм корупціонери-чиновники, запровадили ті технології розкрадання, які використовують і особи в органах влади, і керівники державних монополій.

Олігархи у вказаній геометричній фігурі обкрадання України виконують роль "технологів", без яких гроші не "віджимаються" і не "відмиваються". Без них трикутника не буде. Державні ж монополії є інфраструктурою, обслугою, передавальними пристроями шахрайського процесу.

Злодійська модель трикутника створена самими бюрократами у власних інтересах. Вони по-іншому не бачать побудови української економіки і будуть захищати своє потворне чадо усіма способами, аж до знищення противників.

Це вони зараз і роблять, знищуючи революціонерів, добровольців, волонтерів, правоохоронців, які стали на шлях викриття корупціонерів.

Один з грошових мішків на запитання, чи зміг би він тримати бізнес без походів до бюрократичних органів, відповів: "Якщо я перестану до них ходити, це почнуть робити інші. Навіщо мені передавати якомусь іншому бізнесмену солодкі відносини з чиновниками? Чистої роботи останніх годі й чекати".

З побудовою, укріпленням і постійним відновленням зв'язків між учасниками здирницького трикутника останній став системним інститутом організації економіки. Ця система неофіційна, нелегальна, хоча вона і перетинається з легальними відносинами. Вона, звичайно, не охоплює всю економіку.

Існують сфери, до яких не доходять руки корупціонерів та олігархів: дрібне підприємництво, торгівля, побутові, комунальні енергетичні, транспортні послуги. Проте ці сфери - на периферії економічних відносин, вони не визначають основних потоків капіталу і є вторинними щодо процесів, які формують олігархічні холдинги.

У той же час злочинна тристороння система не дозволяє розширюватися дрібним незалежним сферам економіки. Як тільки вони зростають і переходять в розряд середнього і крупного підприємництва, корупціонери та олігархи силою, грошима або підкупом захоплюють їх та інтегрують у свої структури.

Якщо ж загарбникам відмовляють, - застосовуються будь-які засоби знищення. Найчастіше - за допомогою податкових каральних органів.

Отже, трикутник не тільки сам пригноблює та знекровлює економіку, а й стоїть на заваді розвитку альтернативних секторів господарювання в країні.

З одного боку, ця система у деякій частині безальтернативна. Поза нею виходити на ринки чи отримувати державне фінансування неможливо, бо економічні свободи задушені. Поза трикутником більш-менш крупний бізнес зупиняється.

Бізнесмени, що увійшли у нелегальні й криміногенні зв'язки, задоволені: не треба боротися з конкурентами, шукати нові рішення, не спати ночами, а гроші самі пливуть їм у руки. Задоволені й ті, хто вліз на крісла керівників державних корпорацій та протиснувся на чільні посади у владі. Учасники нелегального тріумвірату доповнюють один одного і не можуть функціонувати один без одного.

З іншого боку, їх дії деструктивні, вони тягнуть країну на дно. Незаконні зв'язки в рамках трикутника дозволяють визнати їх кримінальними, бо вони є результатом злочинної змови, а учасників відносин - організованим злочинним об'єднанням.

Особливістю грабіжницького об'єднання є залучення правоохоронних і судочинних органів, підпорядкування останніх владним корупціонерам та олігархічним кланам.

Особливо явно це було видно до Революції гідності. Зараз відбуваються зміни, найбільш характерною відмінністю яких є захоплення керівних і головуючих позицій корупційним чиновництвом, яке підім'яло під себе правоохоронну систему.

За цих обставин усі цивілізовані форми громадського протистояння криміногенному триголовому змію з боку активістів Майдану і вільних підприємців стають безрезультатними і формально, в інтерпретації міліціонерів, "есбеушників" і прокурорів, антидержавними, про що вже заявляли сьогоднішні керманичі.

Перед Україною стоять не просто завдання реформування економіки і влади. Громадянам протистоїть злодійська зграя, що опанувала владні органи, контролює легальні й нелегальні фінансові потоки, розпоряджається основною частиною бізнесу, майнових активів і нерухомості, тримає у своїх руках процеси виборів.

Людям протистоїть повноцінна закінчена економіко-політична система, яка згори управляє і державою, і суспільством. Її дія настільки підірвала українську економіку, що розвал і деградація останньої стали невідворотними.

Ця система призвела до критичного розколу між нинішньою "елітою" і суспільством, до небаченого рівня вилучення на користь елітарних грабіжників плодів праці мільйонів працівників. Вона довела людей до зубожіння, вивезення національного капіталу за кордон і втрати можливостей розвитку країни.

Існування цієї системи загрожує країні, її потрібно зламати. Цьому були присвячені дві революції, але вона втрималася. Експлуататорська система цілісна та організована, тому її ліквідація - складне завдання. Воно потребує об'єднання здорових політичних, громадянських і підприємницьких сил суспільства.

Трансформація здирницького трикутника полягає у перетворенні системи корупційного бюрократичного управління у прозору систему, що використовує в управлінні ринкові сили і механізми. Вона також полягає у перетворенні олігархічних імперій на конкурентні підприємницькі структури та розформуванні державно-монополістичних об'єднань в сукупність самостійних підприємств.

На жаль, обидва постмайданівські уряди, очевидно, із задоволенням пролонгували дію грабіжницької моделі і зі здивуванням дізналися, що за цих солодких для влади умов керована нею економіка летить шкереберть.

Володимир Лановий, екс-міністр економіки, доктор економічних наук, президент Центру ринкових реформ

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКАдо

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України “Про внесення змін до
Закону України “Про здійснення державних закупівель”
(щодо удосконалення системи державних закупівель та  електронних закупівель)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту
Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про здійснення державних закупівель” (щодо удосконалення системи держаних закупівель та  електронних закупівель) (далі – проект Закону) розроблено на виконання вимог Закону України “Про здійснення державних закупівель” від 10.04.2014 № 1197-VII (далі – Закон), яким, зокрема передбачено розроблення проекту Закону щодо електронних закупівель (пункт 6 “Прикінцеві положення” Закону) та пунктів 13, 14 Плану першочергових заходів з подолання корупції, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.07.2014
№ 647, що передбачають внесення змін до Закону за результатами моніторингу його застосування суб’єктами сфери та запровадження системи державних закупівель.
Крім того, пунктом 151 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014 - 2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 847, передбачено необхідність розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо імплементації положень Директиви 18/2004/ЄС, що визначені у статті 151 глави 8 зазначеної Угоди про асоціацію.
Поряд з цим, за результатами проведеної наради з Мінрегіоном визначено, що на сьогодні немає потреби регулювання закупівель послуг із централізованого постачання теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення окремим законом, оскільки на сьогодні Законом передбачено здійснення таких закупівель шляхом застосування переговорної процедури закупівлі, зокрема у разі відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи (частина другої статті 39 Закону). При цьому Законом встановлено спрощений механізм закупівель зазначених товарів і послуг. Водночас на сьогодні є дуже гострою проблема блокування процедур закупівель шляхом подання скарг до органу оскарження.
2. Мета і шляхи її досягнення
Метою проекту Закону є удосконалення системи державних закупівель, усунення колізій під час застосування норм Закону, спрощення порядку проведення процедур закупівель замовниками та порядку участі у процедурах, збільшення рівня конкуренції, значне зниження корупційних ризиків, визначення умов застосування електронних засобів під час проведення процедур закупівель, встановлення часового обмеження щодо оскарження умов документації конкурсних торгів, кваліфікаційної документації та запиту.
Водночас пропонується встановити обов’язкове застосування електронних закупівель для визначеного кола замовників та за встановленим переліком товарів у разі, якщо ціновий поріг не перевищуватиме цінового порогу, встановленого Директивами ЄС для закупівлі товарів.
Так проектом Закону, зокрема  пропонується: запровадити обов’язковість здійснення закупівлі визначених Кабінетом Міністрів України товарів та послуг, вартість яких не перевищує 2 мільйони гривень шляхом проведення процедури відкритих торгів із використанням електронних засобів та здійснення оцінки застосовуючи електронний реверсивний аукціон; підвищити вартісну межу щодо застосування норм Закону для товарів та послуг до 200 тисяч гривень; підвищити вартісну межу для застосування процедури запиту цінових пропозицій до 500 тисяч гривень; спростити участь у процедурах закупівлі шляхом відміни необхідності всім учасникам надавати документи, що підтверджують відповідність вимогам, визначеним у статті 17 Закону; усунути правову колізію в частині строків внесення змін до конкурсної документації; врегулювати питання письмового підтвердження документів, що подаються на оприлюднення замовниками; врегулювання питання застосування норм щодо оскарження процедур закупівлі в частині унеможливлення умисного блокування торгів; надати можливість вносити зміни до запиту цінових пропозицій; врегулювання питання закупівлі послуг з централізованого постачання теплової енергії, з централізованого водопостачання та водовідведення.
Також пропонується внести зміни до Закону України “Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності” стосовно уточнення поняття ексклюзивних та спеціальних прав.
3. Правові аспекти
Нормативно-правовими акти, що діють у цій сфері, є:
Закон України “Про здійснення державних закупівель”,
Закон України “Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності”.
Проект Закону не стосується прав та обов’язків громадян.
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація запропонованого законопроекту не потребує додаткових бюджетних коштів, матеріальних та інших витрат.
5. Позиція заінтересованих органів
Проект Закону потребує погодження з Мінфіном, Мін’юстом, Антимонопольний комітетом України та Держпідприємництвом.
6. Регіональний аспект
Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
61. Запобігання дискримінації
У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Проект Закону не потребує проведення громадської антидискримінаційної експертизи.
7. Запобігання корупції
Проект Закону не містить правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних правопорушень.
8. Громадське обговорення
Проект Закону не потребує проведення консультацій з громадськістю.
9. Позиція соціальних партнерів
Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.
10. Оцінка регуляторного впливу
Проект Закону є регуляторним актом, оскільки його положення спрямовані на правове регулювання відносин між регуляторними органами та суб’єктами господарювання, застосовуються неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
Разом з тим очікувані наслідки дії проекту Закону не можуть завдати шкоди суб’єктам господарювання, забезпечать здійснення їх діяльності в прозорому нормативно-правовому полі та підвищать ефективність здійснення державних закупівель.
101. Вплив реалізації акта на ринок праці
Реалізація проекту постанови на ринок праці не впливає.
11. Прогноз результатів
Прийняття проекту Закону надасть можливість забезпечити подальший розвиток застосування електронних засобів під час проведення процедур закупівель та  суттєво удосконалити  законодавство у сфері державних закупівель.


Міністр економічного розвитку
і торгівлі України                                                        Айварас АБРОМАВИЧУС


___ ___________ 2014 р.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Державу грабують на мільярди. Це змова чи ні? Кого люструвати?

 

Змова Яценюка і Ахметова. Державу грабують на мільярди. Розслідування


Змова Яценюка і Ахметова. Державу грабують на мільярди. Розслідування
Змова Яценюка і Ахметова. Державу грабують на мільярди. Розслідування

Українські олігархи Рінат Ахметов та Ігор Коломойський знайшли терпеливого союзника в особі чинного прем’єра Арсенія Яценюка.

10 квітня добіг кінця піврічний період, відведений Коломойському для виплати 1,8 мільярда гривень дивідендів з Укрнафти в бюджет. Жодної копійки за ці шість місяців не надійшло – і жодних заходів реагування Яценюком не вжито.

Аналогічно з Ахметовим. У лютому я писав, що призначений урядом керівник державного підприємства «Енергоринок» Юрій Гнатюк перевів півмільярда гривень в зону АТО.

200 мільйонів гривень отримав Олександр Янукович на «Донбасенерго», а 300 мільйонів – Рінат Ахметов на «Східенерго» за електроенергію, яку спожили там же – на окупованих терористами територіях. Гроші було переведено ДП «Енергоринок» за рішенням судів, в день винесення ухвал, за 25 хвилин до завершення робочого дня, не оскаржуючи в апеляції та попри рішення РНБОУ не сплачувати в зону АТО.

Цією мовчазною згодою керівник ДП «Енергоринок» показав, що був у змові – адже величезні обсяги грошей були в нього акумульовані попри чинну на той момент заборону Нацкомісії регулювання ринку платити гроші в зону АТО.

Було порушено кримінальне провадження у цій справі, я був допитаний Генпрокуратурою, також на допит ходив і Гнатюк. Переказ півмільярда в зону АТО не відбувся, бо на гроші наклала арешт фінансова розвідка.

Але, як виявилося, Яценюк не вжив жодних заходів впливу на Гнатюка – не кажучи вже про його відсторонення з посади.

І тепер зрозуміло чому. Бо Гнатюк був необхідний для ще однієї складової змови в інтересах Ахметова.

Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», яка належить Ахметову, накопичила заборгованість 1 мільярд гривень перед державним підприємством «Енергоринок». Пояснення – бо комунальні та державні підприємства Дніпропетровської області не вчасно сплачують грошові кошти за отриману електроенергію.

Насправді, заборгованість споживачів за весь 2014 рік перед «Дніпрообленерго» зросла на 280 мільйонів, тоді як борг Ахметова перед державним підприємством досягнув мільярда.

Аби його не погашати, Ахметов пішов до суду. І от 11 лютого 2015 року Господарський суд Дніпропетровської області виніс рішення, яким розстрочив на півтора роки (!) погашення цієї заборгованості Ахметовим. Основні суми погашення припадають на грудень 2015 – 344 мільйони, та липень 2016 – 422 мільйони гривень.

І що ви думаєте? Поставлений Яценюком керівник «Енергоринку» Гнатюк прийняв це рішення до виконання без будь-яких оскаржень!

Фактично, це – мільярдна дірка в ДП «Енергоринок», яку він повинен покривати за рахунок позик – в тому числі «Ощадбанку», який нещодавно вже позичав 2 мільярди для генерації, з яких півтора мільярди пішло на ДТЕК.

Мільярд, який Ахметов розстрочив на півтора роки, при ставці 2 відсотки в місяць несе потенційні збитки для ДП «Енергоринок» в розмірі 250 мільйонів гривень. Звичайно, Ахметову краще, аби цей тягар брала на себе держава в особі ДП «Енергоринок» та «Ощадбанку», а ніж пошуком мільярду був обтяжений особисто олігарх.

Я так багато пишу про Яценюка, тому що саме він має повноваження призначати керівника ДП «Енергоринок» і саме Яценюк є гарантом збереження інтересів Ахметова в українській енергетиці, яку Ахметов без конкурентів скупив за часів Януковича.

Ключовим радником Яценюка є Сергій Тітенко, колишній керівник Нацкомісії регулювання енергоринку. Сьогодні він є неформальним радником Яценюка і сидить в Кабміні на прем’єрському поверсі – ось фотографія кабінету 717 з його прізвищем на табличці.

Яценюк не афішує зв’язки з Тітенком, оскільки саме ця людина була ковалем енергетичної монополії Ахметова – Тітенко напередодні скупки Ахметовим активів підвищив поріг концентрації в енергетиці з 25 до 33 відсотків, щоб Ахметов уникнув ідентифікації як монополіст.

AhmetovYacenuk2

 

Зараз ключовим для Ахметова є призначення свого керівника Антимонопольного комітету, оскільки від цієї особи залежить його майбутнє – в Ахметова, який сконцентрував під собою Дніпроенерго, Західенерго та Східенерго, перебуває 70 відсотків теплової генерації України.

Сьогодні Ахметов не може знайти собі таких же надійних людей, як за часів Януковича, коли в АМКУ першим заступником працював брат сумновідомого Рената Кузьміна – Рафаель Кузьмін.

Власне, тому призначення керівника Антимонопольного блокується вже не один місяць. За неформальним розписом у коаліції, Антимонопольний належить до квоти Яценюка, але ніхто не зможе дати гарантій того, що запропонована «Народним фронтом» кандидатура зможе одночасно задовольнити і Ахметова, і сесійну залу. Тому для олігарха найкраще зберігати чинного в.о. голови Антимонопольного Микола Бараша, який в силу статусу обмежений у своїй свободі дій.

Олігархічний консенсус, який намагається утримати Яценюк, зрозумілий – бо ці люди є надійним джерелом надходження коштів у партійну касу та доступу до телеефірів. З ними краще не воювати, а товаришувати. Але часи змінюються – і запит суспільства на руйнування олігархічних змов робить дедалі складнішим життя для Яценюка.

Сергій Лещенко, Журналіст, Народний депутат України 16 апреля 2015 г.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Яценюк заявив про резонансну змову Тимошенко з Коломойським

Яценюк заявив про резонансну змову Тимошенко з Коломойським

  03 сентября 2015 г.

“Сдам всех”: Яценюк заявив про резонансну змову Тимошенко з Коломойським
“Сдам всех”: Яценюк заявив про резонансну змову Тимошенко з Коломойським

Леді Ю  і оліграх  нібито  укралали “угоду”.

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк пояснив, чому уряд досі не може змінити керівництво “Укрнафти”. Гучну заяву глава Кабміну зробив під час засідання Верховної Ради 5 червня, повідомляють  Патріоти України  з посиланням на 24tv.ua.

За його словами, у 2009-му році тодішній прем’єр Юлія Тимошенко уклала з “Укранафтою” угоду, згідно з якою зміна керівництва компанії не може відбуватися з ініціативи держави. Інакше уряд відповідатиме в Лондонському суді з позовом на 5 мільярдів доларів США.

У відповідь лідер “Батьківщини” Юлія Тимоешнко перевела тему на тарифи. За її словами, через те, що “Батьківщина” постійно звертає увагу на корупцію під час формування завищених терифів на комунальні послуги, уряд тисне на фракцію. Саме тому, що “Батьківщина” піднімає це питання, сьогодні про “Батьківщині” наносяться політичні удари для того, щоб дискредитувати “Батьківщину”, принизити і обвинуватися в усіх гріхах, яких “Батьківщина” не мала.

Саме тому я хочу заявити, що ми цінуємо єдність коаліції і не будемо відповідати ні на які закиди і будумо підтримувати всі добрі ініціативи уряду, — сказала Тимошенко. Також вона порадила Яценюку “боротися з кланами, а не з однодумцями по коаліції”.  Крім того, вона похвалилася, що згідно з контрактом, який вона підписала з “Газпромом” у 20009-му, ціна на російський газ буде становити 190 доларів і “далі буде знижуватися”. Як відомо, 19 березня парламент ухвалив за основу і в цілому проект закону”Про акціонерні товариства” (щодо виплати дивідендів акціонерним товариством).

Цим документом депутати остаточно позбавили Коломойського контролю над “Укрнафтою”. Після цього розгорівся скандал із зміною керівництва і захопленням офісів “Укрнафти” та “Укртранснафти”. 22 липня акціонери “Укрнафти” хочуть обирати нове керівництво та звільняти чинного голову правління компанії Пітера Ванхекке. Так вирішила наглядова рада компанії. Через Коломойський найближчим часом подасть позов до суду на Кабмін.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Недолугість авторів проекту чи професійна змова саботажників?

"Зеленый свет" тендерной коррупции

Андрей Марусов — 14 января 2015,

 
Андрей Марусов, эксперт Центра политических студий и аналитики

Уряд Арсенія Яценюка починає реформування державних закупівель у найгірших традиціях режиму Януковича - поспіхом, з корупційними схемами та звільненням тендерних корупціонерів від відповідальності.

Цього тижня парламент повинен розглянути урядовий законопроект №1551 щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель.

Згідно з поданням, його буде представляти міністр економіки Айварас Абромавичус.

Співдоповідач від парламентського комітету з економічної політики - Андрій Іванчук, старий колега Яценюка.

Що ж, високопосадовці матимуть чудову нагоду публічно зруйнувати власну репутацію за кілька хвилин.

Законопроект готувався наприкінці грудня 2014 року в авральному порядку.

Персональна вказівка прем'єра перервала плідний діалог між фахівцями департаменту Мінекономіки з питань державних закупівель, громадськими експертами та представниками бізнесової спільноти.

В рамках робочої групи з реформування системи держзакупівель, створеної влітку колишнім міністром економіки Павлом Шереметою, розроблялися справді реформаторські зміни. Передбачалося, що фінальна версія проекту буде подана на розгляд Верховної ради у січні 2014 року.

Проте "реформаторська гарячка" прем'єра перекреслила ці надбання.

Як і за часів Януковича, запропоновані урядом зміни начебто націлені на благі речі - зниження корупційних ризиків, підвищення конкуренції, спрощення участі бізнесу у державних торгах, запровадження електронних закупівель. Проте наслідки прийняття урядового проекту будуть протилежними.

Урядовий проект заохочує тендерних ділків до корупційних змов, у тому числі із замовниками, під час проведення державних закупівель. Неформальна монополізація ринків держзакупівель вже перетворилася у біду всієї системи.

Протягом останніх років Антимонопольний комітет викривав подібні змови, накладав штрафи, проте ці заходи були неефективними. Саме тому навесні 2014 року була запроваджена заборона для учасників тендерних змов брати участь у торгах протягом трьох років.

Схожі реєстри недобросовісних учасників державних торгів діють у багатьох країнах світу, навіть у Росії та Казахстані.

Останній яскравий приклад - з Дніпропетровської області. Глава місцевої ОДА Ігор Коломойський відомий своїми гучними антикорупційними та патріотичними заявами. Проте підконтрольна йому компанія "Авіас" вже кілька місяців успішно "розігрує" тендери на пальне з нечужим їй спаринг-партнером.

Чи зверне АМКУ увагу на таку непатріотичну поведінку, невідомо. Однак це питання уже втрачає актуальність: уряд Яценюка пропонує прибрати недавно запроваджену заборону. Прем'єр дуже "послідовний" у боротьбі з олігархами.

 Арсеній Яценюк. Фото kmu.gov.ua

Не менш послідовний уряд і в боротьбі з корупцією. Проект 1551 також дозволяє брати участь у державних торгах компаніям, яких притягають до відповідальності за корупцію. Відповідна заборона була запроваджена у жовтні і повинна запрацювати у квітні. Більш того, її ініціював уряд Яценюка.

Уже цих двох ініціатив достатньо, щоб відмовитися від урядового проекту. Однак фантазія Кабміну не має меж.

Проект починає демонтаж вільного доступу до тендерної інформації, за який громадські активісти, бізнес і замовники билися з 2008 року. Він скасовує безплатне оприлюднення тендерних документів на порталі tender.me.gov.ua.

Є високий ризик, що наступним кроком буде запровадження платного доступу до тендерної інформації. Тоді на боротьбі з корупцією можна буде ставити хрест.

Нестача коштів у ДП "Зовнішторгвидав України", яке адмініструє портал, не може слугувати виправданням. У не менш кризовому 2008 році тодішній міністр економіки Богдан Данилишин зумів їх знайти у центральному бюджеті. Що заважає зробити теж саме Яценюку або Абромавичусу?

Більше того, урядовці значно скорочують можливості для оскарження змін до тендерної документації. Завдяки цьому нечисті на руку замовники отримують цілком легітимний інструмент для протягування "своїх" постачальників.

Обґрунтування начебто виправдані. У 2014 році багато тендерів МОЗ зривалися учасниками торгів, які в останній день оскаржували тендерну документацію, а Антимонопольний комітет блокував подальше проведення закупівель. Проте урядове рішення лише розширює корупційні ризики.

Урядові пропозиції щодо електронних закупівель теж містять небезпечні норми. Загалом, з часів Тендерної палати над е-закупівлями в Україні висить прокляття. Будь-які дії у цій сфері були та є лобістськими, корупційними або недолугими.

Не є винятком і поточний законопроект. Багато рішень щодо запровадження е-тендерів передаються на розсуд Кабміну. Це насторожує. Акцент робиться лише на приватних е-площадках, що нагадує схеми тієї ж Тендерної палати.

На жаль, позитивні ідеї проекту виглядають, як ложка меду в бочці дьогтю. Наприклад, обов'язок надавати численні довідки покладається лише на переможця торгів. Про необхідність такого спрощення участі у торгах Центр політичних студій та аналітики говорить ще з минулого літа.

На думку експерта з державних закупівель Олександра Шатковського, позитивним є підняття вартісних порогів із 100 тис грн до 200 тис грн, а для запиту цінових пропозицій - до 500 тис грн. Проект скасовує необхідність паперового підтвердження того, що замовник оприлюднив обов'язкові документи.

Проте ці нововведення руйнуються численними корупційними ризиками. Недаремно Центр політико-правових реформ оцінив корупційну небезпеку проекту чотирма балами за п'ятибальною шкалою та рекомендував повернути його уряду.

Урядова ініціатива взагалі не вирішує багатьох проблем. Наприклад, державні підприємства масово не виконують обов'язок звітувати про свої закупівлі. Уряд не звертає на це увагу, тому необхідно підсилити відповідальність підприємств.

Відновлення діалогу між урядовими експертами, громадськістю та міжнародними організаціями буде найкращою запорукою прийняття реформаторського закону.

 

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.