Skip to Content

Орган люстрации - Спеціалізована антикорупційна прокуратура

Спеціалізо́вана антикорупці́йна прокурату́ра — в Україні — самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, на який покладається:

  1. здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;
  2. підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;
  3. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом і пов'язаних із корупційними або пов'язаними з корупцією правопорушеннями.

Зі створенням Спеціалізованої антикорупційної прокуратури жорстко пов'язані перспективи візової лібералізації між Україною і ЄС[1].

Статус

Спеціалізована антикорупційна прокуратура становить самостійну ланку системи прокуратури України.

Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.

Призначення на адміністративні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором за результатами відкритого конкурсу. Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється її керівником за результатами відкритого конкурсу.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура розташовується в службових приміщеннях НАБУ або в службових приміщеннях прокуратури, які розташовані окремо від інших службових приміщень прокуратури.

До загальної структури Спеціалізованої антикорупційної прокуратури входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані територіальні управління НАБУ.

Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору України. Він є його заступником за посадою.

У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, крім керівника, є посади першого заступника керівника, заступника керівника, керівника підрозділу, заступника керівника підрозділу.

На службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п'яти років (2011–2015) працювали в антикорупційних підрозділах правоохоронних органів.

Утворення

Наказом Генерального прокурора України Віктора Шокіна від 22 вересня 2015 року в структурі Генеральної прокуратури України утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Визначено внутрішню структуру Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:

  • управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді
  • відділ аналітично-статистичного забезпечення
  • відділ документального забезпечення[2].

    Утворення

    Наказом Генерального прокурора України Віктора Шокіна від 22 вересня 2015 року в структурі Генеральної прокуратури України утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

    Визначено внутрішню структуру Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:

  • управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді
  • відділ аналітично-статистичного забезпечення
  • відділ документального забезпечення[2].

Призначення керівництва

За законом, призначення на адміністративні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором за результатами відкритого конкурсу. Організацію та проведення конкурсу здійснює конкурсна комісія, до складу якої входять чотири особи, визначені Радою прокурорів України та сім осіб, визначених Верховною Радою України.

Члени конкурсної комісії
ПІБ Рід занять Квота
1 Мері Батлер[3] американський прокурор Верховна Рада України
2 Шишкін Віктор Іванович[3] колишній народний депутат, суддя Конституційного Суду, 1-й генеральний прокурор України ВРУ
3 Шабунін Віталій Вікторович[3]
секретар комісії[4]
антикорупційний активіст ВРУ
4 Філенко Володимир Пилипович[3] колишній народний депутат ВРУ
5 Нищук Євген Миколайович[3] актор, народний артист України, колишній міністр культури ВРУ
6 Горбач Володимир Анатолійович[3] політичний аналітик ВРУ
7 Левченко Катерина Борисівна[3]
голова комісії[4]
колишній народний депутат, правозахисник ВРУ
8 Севрук Юрій Григорович[5][4][6] перший заступник Генерального прокурора Генеральна прокуратура України
9 Грищенко Юрій Олександрович[5][6] начальник Головного слідчого управління ГПУ
10 Балита Роман Іванович[5][6] перший заступник начальника управління нагляду у кримінальних провадженнях ГПУ
11 Садовий Микола Володимирович[5][6] заступник начальника відділу по роботі з кадрами ГПУ

Перше засідання комісія провела 22.09.2015 року[7].

Конкурс з відбору кандидатів на посади керівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розпочався 7 жовтня[8].

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

10 ФАКТОВ О НОВОМ АНТИКОРРУПЦИОННОМ ПРОКУРОРЕ

ТОП-10 ФАКТОВ О НОВОМ АНТИКОРРУПЦИОННОМ ПРОКУРОРЕ НАЗАРЕ ХОЛОДНИЦКОМ

03 декабря 2015 г.

ТОП-10 ФАКТОВ О НОВОМ АНТИКОРРУПЦИОННОМ ПРОКУРОРЕ НАЗАРЕ ХОЛОДНИЦКОМ
ТОП-10 ФАКТОВ О НОВОМ АНТИКОРРУПЦИОННОМ ПРОКУРОРЕ НАЗАРЕ ХОЛОДНИЦКОМ

На данный момент у общественности немного сведений о новоназначенном главном борце с коррупцией из ГПУ.

Известно, что родился он во Львове 31 января 1985 года. Учился в школе №4 с углубленным изучением английского языка. Высшее образование получил на юридическом факультете Львовского национального университета имени Ивана Франко, который в 2006-м году окончил с отличием, получив квалификацию магистра права.

Сразу после окончания вуза стал работать в органах прокуратуры Киевской области, в частности, был на должностях помощника, старшего помощника и старшего прокурора прокуратуры Киево-Святошинского района.

После Евромайдана Холодницкий успел поработать старшим помощником первого заместителя сразу двух генеральных прокуроров: Олега Махницкого и Виталия Яремы. На этой должности новый антикоррупционный прокурор продержался с марта по декабрь 2014 г. Приказом Генерального прокурора от 22.12.2014 назначен первым заместителем прокурора Автономной Республики Крым, которая после оккупации Российской Федерацией полуострова, передислоцирована в Киев.

Кандидат юридических наук. Диссертация на тему «Организация, структура и место прокуратуры в системе органов юстиции США (историко-правовое исследование)» защищена в 2015году. Неоднократно поощрялся Генеральным прокурором Украины. Не женат. Рано потерял отца. В прошлом году потерял мать. Имеет сестру, которая на данный момент находится на заработках в США.

 «Прокурорская правда» собрала прочие интересные факты из жизни Антикоррупционного прокурора.

Еще один «лишний» заместитель Генерального прокурора

1 декабря (в День работников прокуратуры) Генпрокурор Виктор Шокин и президент Петр Порошенко представили новоназначенного «борца с коррупцией».

За день до этого - 30 ноября на сайте ГПУ появилось сообщение о назначении нового заместителя Виктору Шокину.

Интересно следующее. Назначив Холодницкого своим заместителем, Шокин повторно нарушил нормы Закона Украины «О прокуратуре», где ст. 8 ясно определяет, что руководитель надзорного ведомства имеет шестерых помощников: 1-го зама, зама генпрокурора - главу военной прокуратуры и 4 четырех заместителей.

Любой, кто обратится к данным, размещенным на сайте ГПУ, увидит, что сейчас у Шокина числится 8 заместителей, что является прямым нарушением требований закона.

Интересно, что на наличие данного нарушения указывали еще после назначения Романа Говдыседьмым заместителем Генпрокурора. Потому, уже тогда было видно, что следующим шагом может быть «приведение в соответствие с действующим законодательством» структуры руководства ГПУ.

Если учесть, какие сложные отношения сейчас у Шокина и его заместителя – Виталия Касько, то становится очевидным, кто может быть основной кандидатурой на «оптимизацию». По крайней мере, законные основания для этого есть.

Средние способности

По итогам первых этапов отбора на должность антикоррупционного прокурора Назар Холодницкий не демонстрировал экстраординарных показателей, но и «задних» не пас.

Если брать первый этап тестирования, в котором оценивалось знание законодательства, то там Холодницкий набрал высокие 95 балов из 100 возможных. Это 60-73 место из 282 допущенных. То есть, скорее, первая половина списка. Несколько сложнее обстояли дела с т.наз. «тестированием общих способностей», которое, фактически, касалось интеллектуального потенциала претендентов. Там Холодницкий набрал 50 баллов (66-72 место). Таким образом, нынешний Антикоррупционный прокурор уверенно и стабильно держался в верхней половине рейтинга, однако и до лидерских позиций ему было очень далеко.

Если брать 45 «избранных», которых допустили до финального тестирования на должность руководителя антикоррупционной прокуратуры, то и там Холодницкий был в середине списка (20 место из 45).

На второй этап собеседования было допущено 15 претендентов. И снова – 8-е место из 15. Загадочным образом каждый раз выбывали более «сильные» по формальным показателям претенденты, а Холодницкий, будучи вечно «средним», дошел до самого финала, и победил.

В этом ключе интересным выглядит собеседование, которое Холодницкий проходил, как и все другие кандидаты.

 

Возникали вопросы, связанные с темой диссертации соискателя должности. Также членов комиссии интересовало то, в чем заключались обязанности старшего помощника первого заместителя Генерального прокурора.

Был вопрос и о прокурорах-коллаборантах из Крыма. Холодницкий говорил, что занимается теми поручениями, которые поступали из ГПУ. Например, по вопросу депутатов из
Крыма, которые поддержали своим решением аннексию полуострова. В целом, ничего особенного на собеседовании не происходило.

Впрочем, «средние способности» не помешали Холодницкому буквально «на лету» схватывать то, чего ожидает от него высшее начальство.

Например, когда на брифинге по итогам назначения его спросили о роскошном автопарке, располагающемся возле здания ГПУ, он не долго думая заявил, что это не обязательно должен быть транспорт, принадлежащий сотрудникам прокуратуры, а позже он пообещал во всемразобраться.

Так что, какими бы формально средними не были «оценки» Холодницкого, все же главное в карьере прокурора он знает: «своих» нужно всегда прикрывать.

Не блещет богатством и наличием недвижимости

Когда «Прокурорская правда» анализировала декларации о доходах претендентов на руководящие должности а Антикоррупционной прокуратуре, то Назар Холодницкий также особо не выделялся на общем фоне.

Его не оказалось в топ-50 ни по уровню заработных плат, ни по общему доходу. Не выделялся он ни недвижимостью, ни автомобилями.

Согласно опубликованной декларации , за прошлый год Холодницкий заработал около 145,5 тыс. гривен. Доходы состояли исключительно из заработной платы. Таким образом, в месяц он зарабатывал около 12 тыс. гривен. Из недвижимости у него два участка общей площадью 2200 кв. м. Также он – владелец автомобиля Mitsubishi Outlander 2007 г. в. с объемом двигателя 2,4 литра (на данный момент такой автомобиль можно приобрести приблизительно за 250 тыс.грн). Ни квартиры, ни депозитов Холодницкий официально не имеет.

Возникшие у общественности вопросы по поводу его декларации новоназначенный антикоррупционный прокурор объяснил следующим образом. Мол, информации о доходах членов семьи нет потому, что он не женат. По поводу жилья, то он живет возле Киева (в Вишневом) в двухкомнатной родительской квартире «эконом-класса», которую он сейчас оформляет в собственность после смерти матери.

Когда еще только завершился прием документов претендентов в антикоррупционные прокуроры, «Прокурорская правда» попыталась составить, на основании обобщённых деклараций о доходах 282 человек, образ «среднего» антикоррупционного прокурора.

Как видим, и в этом случае Назар Холодницкий выглядит довольно «среднестатистически» по некоторым показателям. И в первую очередь – по уровню дохода.

На новой должности зарплата у Холодницкого будет около 30 тыс гривен.

Участие в земельном переделе в Киево-Святошинском районе

Однако за время пребывания в Киево-Святошинской районной прокуратуре Киевской области, новый Антикоррупционный прокурор был замешан в ряде скандалов.

Например, Холодницкого обвиняют якобы в крышевании строительства многоквартирных жилых домов, в частности, в столичном пригороде - Софиевской Борщаговке.

Прокурор якобы покрывал незаконную деятельность руководства сельсовета Софиевской Борщаговки и застройщиков, которые недоплатили местному и государственному бюджету сотни миллионов гривен.

Верховная Рада  после многочисленных обращений местных жителей назначила внеочередные выборы в этом населенном пункте в 2012 году.

Активисты утверждают, что они прошли с массовыми нарушениями. Фальсификация проходила под патронатом, на тот момент, губернатора Киевщины Анатолия Присяжнюка. Он пытался назначить сельским головой Олеся Кудрика, «ответственного» за раздел 350 га земли, от которых по документам добровольно отказалось Государственное предприятие «Научно-исследовательский, производственный агрокомбинат «Пуща Водица».

Сам Холодницкий был неоднократно зафиксирован активистами во время многочисленных акций протеста.

Также, на время, когда в Киево-Святошинской прокуратуре трудился Холодницкий, припадает «дерибан» земель в Пуще-Водице. Об этом заявил редактор сайта «Наши деньги» Юрий Николов.

«Прокурорская правда» описывала ранее этот масштабный скандал, связанный с захватом земель под Киевом, площадью в 50 га и стоимостью в 5 млн. долларов, который затронул ГПУ. Тогда в ведомстве пошли на фальсификацию дела о терроризме, чтобы остановить руководителя отдела УБОП Егора Бодрова, который активно «копал» по этому делу. В конечном счете, расследование было заторможено на уровне руководства ГПУ, руку к чему приложил нынешний Генеральный прокурор Виктор Шокин. Кто знает, может именно тогда и привлек всеобщее внимание «подающий надежды» Холодницкий, который довольно быстро оказался в ГПУ…

Конфликт с «Дорожным контролем»

Назначение Холодницким Антикоррупционным прокурором вызвало неоднозначную реакцию у многих общественных активистов, что связано с прошлыми скандалами, которые касались его участия в покрывательстве преступников в погонах.

Например, можно вспомнить историю с журналистом Виктором Миняйло.

31 августа 2013 г. в 8 утра, в селе Круглик Киево-Святошинского района два инспектора ГАИ «Кобра» остановили журналиста Виктора Миняйло, который ехал в больницу, чтобы забрать собаку после операции. При себе имел 2000 гривен, которые нужно была заплатить за услуги клиники. Миняйло дал ГАИшникам свои документы, а те приказали следовать в патруль. При этом, они отказались представиться и указать причину остановки, а когда Минйяло попытался снять автомобиль на мобильный телефон, то его избили и затащили в машину, где отобрали все деньги.

По данному факту было открыто уголовное производство, которое вел прокурор Назар Холодницкий. В интервью журналистам «Интера» прокурор заявил: «будем разбираться».

Однако, в последующем, Холодницкий не только замял дело против инспекторов «Кобры», но и начал, по информации «Дорожного контроля», фабриковать дело против самого журналиста за «передачу взятки».

Потому, именно Холодницкого сам Миняйло считает ответственным в том, что коррумпированные сотрудники ГАИ избежали наказания.

Скандальные связи с Гайсинским и Голомшей

Еще до официального назначения на должность руководителя Специализированной антикоррупционной прокуратуры Назара Холодницкого, в сети начала Юрием Гайсинским (тестем мэра Харькова Геннадия Кернеса, близким к клану Суркиса-Медведчука).

«Прокурорская правда» уже освещала вопрос связей Юрия Гайсинского и руководителя Национального антикоррупционного бюро Артема Сытника. С 2011 года и до назначения главой Национального антикоррупционного бюро рабочее место Артема Сытника располагалось в офисе № 43 на столичной улице Владимирская, 61/11. Здесь прописана адвокатская компания «Юридические гарантии», в которой Сытнику до недавнего времени принадлежала небольшая доля. Основным владельцем фирмы выступает именно экс-прокурор Киевской области Юрий Гайсинский. Журналисты программы «Наші гроші» в апреле 2015 года провели расследование«контактов» Гайсинского и Сытника.

В частности, прослеживается связь между названными выше лицами по делу скандальной фирмы «Колумб», которая ответственная за незаконное отчуждение острова Безымянный в Обуховском районе (10 гектаров суши). Есть факты, указывающие на связи Гайсинского с Колумбом». В то же время, Сытник неоднократно давал путаные комментарии по этому делу журналистам.

И вот Антикоррупционным прокурором становится человек, которого также можно подозревать в связях с Гайсинским. Со стороны подобные «совпадения» выглядят странными, особенно если учесть принципиальное значение специализированной прокуратуры для работы антикоррупционного бюро.

Сам Холодницкий любые подобные связи решительно отрицает. На своем первом брифинге в качестве руководителя Специализированной антикоррупционной прокуратуры он заявил буквально следующее: «Назар Холодницкий является человеком Холодницкого. Меня с Гайсинским связывает лишь то, что он подписал приказ о приеме меня на работу в прокуратуру».

В профессиональной биографии Холодницкого есть ещё один интересный момент. В 2014 году (после Евромайдана) он был переведен в Генеральную прокуратуру на должность старшего помощника 1-го заместителя генпрокурора Николая Голомши, являющегося одиозной фигурой в истории отечественной прокуратуры.

С 2010 года Голомша был военным прокурором Центрального региона, пока и.о. генпрокурора Олег Махницкий не перевел его в ГПУ. Дела семейные пошли вверх: сын Николая Голомши Андрей 17 апреля был назначен заместителем прокурора города Львова, через неделю брат - Ярослав Голомша становится начальником Главного управления МВД в Киевской области. Даже личный водитель Николая Голомши Степан Харабара стал начальником ГАИ Львовской области. Впрочем, вслед за отставкой Махницкого должности потеряли и братья Голомши. А вот сын Андрей до сих пор трудится во Львовской прокуратуре.

Связи с Николаем Голомшей Холодницкий также публично отрицает. Мол, никогда особо близкими они не были, их связывали только профессиональные контакты, и он был назначен помощником Голомши только лишь в связи с «необходимостью появления в Генпрокуратуре новых молодых лиц». Впрочем, тогда непонятно, почему именно из всех «молодых лиц» выбрали только его - Холодницкого?

Претендент на дело «бриллиантовых прокуроров»

Уже первого декабря Глава Национального антикоррупционного бюро (НАБ) Артем Сытникзаявил о своей надежде, что дело «бриллиантовых прокуроров» передадут в его бюро. Об этом он заявил в эфире телеканала 112 Украина.

«Насколько мне известно, там по части дела уже производство закончено и идет ознакомление с материалами дела защитников. Если это дело находится в производстве, то, в принципе, оно подследственное НАБ, и я надеюсь, что оно будет в списке дел, которые будут передаваться от прокуратуры к НАБ», - сказал он.

О возможности подобного развития событий уже писала «Прокурорская правда».

Гипотетическая передача дел в НАБ могла бы и правда затянуть следствие на неопределенный срок, поскольку «антикоррупционное бюро» пока что не работает, и работать не будет до создания Специализированной антикоррупционной прокуратуры, где пока есть только руководитель.

Ведь процессуальное руководство в коррупционных делах НАБ должны осуществлять антикоррупционные прокуроры. Детективы НАБ не могут начать производство без санкции процессуального руководителя, которым может быть только прокурор специализированной антикоррупционной прокуратуры.

Таким образом, можно будет еще очень долго создавать на тему «бриллиантового дела» информационные поводы без особого продвижения вперед.

Сам же новоназначенный Антикоррупционный прокурор получит прекрасную тему для пиара, которая позволит ему быть постоянно в объективе внимания и демонстрировать начало какой-то работы.

Крымский прокурор «в экзиле» и виртуальный враг Поклонской

За время пребывания на должности заместителя прокурора АР Крым, Холодницкий выделялся многочисленными громкими заявлениями, которые делались для прессы, но, как правило, не имели серьезных последствий.

В интервью, которые щедро раздавал, находясь в должности Холодницкий, он рассказывал о том, как благодаря его усилиям возобновила работу прокуратура Крыма «в изгнании»; как они расследуют преступления на оккупированной территории, получая информацию о них из СМИ; как ведутся уголовные производства по делах изменников Родины – судей, прокуроров, сотрудников милиции и экс-депутатов Верховного Совета АРК.

Действительно, Генеральной прокуратурой были оглашены подозрения 76 депутатам Верховной Рады АРК по факту государственной измены. Один из них – Василий Ганыш был задержан при попытке пересечения административной границы между Крымом и Херсонской области, что сам Холодницкий ставил себе в заслугу.

Кроме того, бывший зам-прокурора Крыма обещал лично познакомиться с «оккупационным прокурором» - Натальей Поклонской, когда будет производить ее допрос по факту всех совершенных преступлений.

Находясь на должности, Холодницкий довольно продуктивно взаимодействовал с «Меджлисом». В частности, когда российский суд в Крыму заочно решил арестовать главу данной организации – Рефата Чубарова, Холодницкий тут же отреагировал, назвав решение незаконным с точки зрения украинского права.

Впрочем, были у него и конфликты с «Меджлисом». Например, в вопросе о возбуждении уголовного дела против экс-депутатов Верховного Совета АРК Энвера Абдураимова и Сафуре Каджаметова. По утверждению «Меджлиса», они не поддерживали аннексию Крыма Россией, а потому против них не должно быть уголовного производства. На что сам Холодницкий предложил названным выше экс-депутатам самостоятельно приехать в Киев и дать соответствующие показания в крымской прокуратуре.

В целом, работу в качестве Крымского «прокурора-изгнанника» люди, занимающиеся «Крымским вопросом» у нас в стране, скорее, оценивают положительно.

Например, дипломат Богдан Яременко, возглавляющий общественную организацию «Майдан иностранных дел», охарактеризовал сотрудничество с Холодницким как продуктивное, поскольку все время на должности он был: открыт для диалога, осознавал свою роль и ответственность, не избегал сложных вопросов.

Кандидатура, не раздражающая США

Отзывы по поводу назначения Антикоррупционного прокурора были разные, однако если взять реакцию наиболее значимых фигур, то её можно охарактеризовать как положительно-нейтральную.

Президент Петр Порошенко в целом одобрил решение, заявив, что кандидатура была утверждена в результате прозрачного конкурсного отбора и при поддержке Генерального прокурора. Подобный кадровый подход президент считает ответственным и «европейским».

Вполне положительно восприняли назначение и в США. Посол Джеффри Пайетт назвал исторической возможностью» для Украины.

В Вашингтоне положительно воспринимают назначение в Украине специализированного антикоррупционного прокурора, а также некоторые другие шаги, связанные с искоренением коррупции. Впрочем, там относятся к этому, как к единичным победам и ждут полноценных реформ Генпрокуратуры. Об этом заявил в комментарии Укринформу бывший посол США в Украине, а ныне директор Евразийского центра Атлантического совета Джон Хербст.

С другой стороны, продолжил Хербст, в Украине все еще существуют ряд системных проблем, на решении которых настаивает Запад.

Ещё не так давно со стороны США звучали слова поддержки «младопрокурорам» Давиду Сакварелидзе и Виталию Касько, последний из которых безуспешно претендовал на должность Антикоррупционного прокурора. Соответственно, Штаты вполне могли возмутится тем, как «прокатили» их ставленника, но они предпочли занять конструктивную позицию, что является определённой личной победой Генпрокурора Виктора Шокина. Он не дал «провести» на высокую должность своего врага – Касько, сумел сохранить хорошие отношения с президентом и, одновременно, не перейти в открытое противостояние с США. В результате, «Седой Волк» только упрочил свои позиции через «удобного для всех» Холодницкого.

Прокурор от facebook

Назар Холодницкий – один из немногих руководителей отечественной прокуратуры столь высокого ранга, кто лично представлен в Интернете, имеет аккаунт в социальной сети facebook.

Интересным обстоятельством является то, что из всех кандидатов на должность Антикоррупционного прокурора, двое (Виталий Касько и Назар Холодницкий) имели в facebook своеобразные «фан-клубы».

Например, когда член конкурсной комиссии Виталий Шабунини опубликовал список 45 претендентов на руководящие должности Специализированной антикоррупционной прокуратуры на собственной страничке в социальной сети facebook, то в комментариях к данной публикации развернулась активная дискуссия между читателями, многие из которых выражали поддержку конкретным лицам. Больше всего «фанов» оказалось у Виталия Касько, но немало было и «сторонников» Холодницкого. Их даже обозвали «назароботами».

На данный момент, страничка Назара Холодницкого переполнена разного рода поздравлениями от «благодарной общественности» и пожеланиями успешной борьбы с коррупцией.

Из аккаунта можно узнать, что Холодницкий любит слушать музыку Владимира Ивасюка и группу «Океан Эльзы», является болельщиком боксера Александра Усика, футбольного клуба «Карпаты» (Львов), а также с интересом читает публикации «Прокурорской правды».

Таким образом, Назар Холодницкий – один из первых отечественных facebook-прокуроров.

Исходя из выше изложенного, у «Прокурорской правды» возникло несколько вопросов:

- благодаря каким личным качествам «вечно средний» на всех этапах конкурса Холодницкий стал его победителем?

- послужат ли связи Гайсинского с Сытником и Холодницким залогом «надёжной спайки» антикоррупциононого бюро и антикоррупционной прокуратуры?

- заполучит ли тандем Сытник-Холодницкий дело «бриллиантовых прокуроров» и смогут ли они его успешно «похоронить», как того и ожидают все его фигуранты?

Прокурорская Правда

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Вибори антикорупційного прокурора

Вибори антикорупційного прокурора. Дія друга

  25 листопада 2015

 

На следующей неделе генпрокурор Виктор Шокин должен будет выбирать главу нового органа – Специализированной антикоррупционной прокуратуры, а также его заместителей и начальников отделов – всего 11 человек.

От выбора Шокина зависит, будет ли это по-настоящему самостоятельный глава, которой сможет быстро, качественно и эффективно бороться с коррупцией и вместе с детективами антикоррупционного бюро ломать старую систему изнутри, или же это будет "свой" человек, тормозящий эту работу.

Помочь генпрокурору не ошибиться должны открытый конкурс и комиссия из 11 человек, которая объективно и непредвзято трудится над выбором претендентов на руководящую должность.  

Недавно закончился второй этап конкурса – комиссия отобрала 15 человек, претендующих на главу антикоррупционной прокуратуры. Уже сейчас можно делать прогнозы и ставки на то, кто выйдет в финал.

Естественный отбор

Всего на руководящие должности в антикоррупционную прокуратуру подавалось 380 кандидатов.

По закону, все претенденты должны были иметь прокурорский стаж не менее пяти лет. После документальной проверки выбыли около шестидесяти претендентов.

Тестирование на знание законодательства с проходным баллом в 80 из 100, сократило количество участников еще до 230. Больше всего повезло действующим работникам прокуратуры. Похожие тесты они проходят каждый год и оказались к ним более подготовленными, в отличие от других претендентов, которые ушли из прокуратуры в иные сферы деятельности.

После второго тестирования осталось 128 человек: 48 на должность руководителя, первого зама и зама, и 80 – на должность руководителей отделов.

С оставшимися кандидатами уже общались вживую.

"Если была надежда, что человек подходит – его пропускали для второго этапа отбора. Мы говорили с человеком 15-20 минут: за это время мы не могли проверить ни опыт, ни то, о чем человек думает. И если было подозрение, исходя из собеседования, что человек может пройти – мы пускали его на второй этап – такая была логика", – говорит секретарь комиссии Виталий Шабунин.

"Но мы будем собеседовать еще и тех, кто написал, что хочет быть руководителями департаментов или отделов. Мы с ними пообщаемся, и, может, там обнаружим тех, кем дополним список пятнадцати. Но пока таких нет", – добавляет он.

Про невысокий уровень подготовки оставшихся восьмидесяти говорит и другой член комиссии Йосиф Зисельс, включившийся в середине процесса и имеющий подобный опыт – он уже выбирал главу Национального антикоррупционного бюро. Зисельс заменил представителя прокуратуры Романа Балыту после скандала в СМИ и требования европейских партнеров.

"Мы отобрали 28 из 80. На мой субъективный взгляд, только три человека подходит, по остальным –знаки вопроса", – говорит он.

Если кто-то из членов комиссии и недоволен выбранными кандидатами, то виной всему закон, согласно которому на вышеперечисленные должности могут подаваться только кандидаты, имеющие пятилетний прокурорский стаж.

От выбора Шокина зависит, будет ли это самостоятельный глава или же "свой" человек

"Мне кажется, что если допустить адвокатов, юристов, судей с организаторскими возможностями, могли бы получиться руководители отделов не хуже. Важно, чтобы именно прокурорский состав, который влияет на делопроизводство и процесс, имели этот стаж. Уголовным производством должны заниматься профессиональные прокуроры. Но организовывать работу, сопротивляться внешним политическим и экономическим влияниям различных групп – для этого нужны несколько иные качества, личностные", - добавляет Йосиф Зисельс.

В любом случае, есть закон и по его требованиям комиссия отобрала уже 15 претендентов, которые прошли тесты и уверенно держались на собеседованиях.

Во второй тур вышли:

Александр Авдеенко;

Наталья Бабенко;

Роман Говда;

Анатолий Ежов;

Александр Новиков;

Дмитрий Третьяков;

Николай Юпанин;

Тарас Дунас,

Тарас Ковальчук;

Владимир Кривенко;

Назар Холодницкий;

Максим Грищук;

Владимир Гулкевич;

Виталий Касько;

Максим Кравченко.

На этой неделе с ними будут общаться более детально.

Неопределенные критерии

Пока что не ясно, какими критериями будет руководствоваться комиссия при отборе финалистов. Критерии не определены.

На что должны обращать внимание члены комиссии, в целом, понятно. Кандидаты обязаны иметь реальные закрытые дела, доказывающие, что человек действительно работал, не быть причастными к коррупционным схемам, и не иметь связей с людьми, которые были замечены в коррупционных деяниях.

"У меня есть свои критерии. Первый – доброчестность: отсутствие коррупционных скандалов и возможность объяснить законность происхождения имущества. Второй – результат. Не опыт следственной, управленческой или организационной работы. А результат – если нет результата, все остальное не имеет значения. Навязывать их другим не буду, но точно озвучу", – говорит Виталий Шабунин.

Йосиф Зисельс, скорее всего, будет настаивать на полиграфе:

"Мы знаем, что полиграф – это не абсолютный технический прием, что он может ошибаться, и что есть люди, которые умеют ему противостоять. Нужен будет дополнительный контроль на анализ крови, чтобы понять, не использовались ли какие релаксирующие препараты", – член комиссии серьезно относится к вопросу проверки.

С инициативой Йосифа Зисельса согласен и другой член комиссии, бывший министр культуры Евгений Нищук, который вместе с Зисельсом тоже был задействован в выборе директора НАБУ.

"Было так, что человек будто поет, все у него слетает с уст, а на самом деле он этого не чувствует. У человека хорошая память, отличные результаты, но было очевидно, что самостоятельно он принимать ничего не будет", - говорит Нищук.

"Если человек себя оправдает, но к нему все равно останутся вопросы, тогда не нужно рисковать, нужно будет действительно пробовать полиграф", – добавляет он.

Потенциальные лидеры

Чтобы понять, что далеко не все кандидаты соответствуют вышеуказанным критериям, достаточно посмотреть записи собеседований и почитать анкеты кандидатов.

Новая должность имеет слишком большое значение, и для ГПУ очень важно попытаться взять Специализированную антикоррупционную прокуратуру под контроль.

По замыслу Антикоррупционная прокуратура должна стать полностью независимым органом при ГПУ. Ее задача – помогать детективам антикоррупционного бюро и контролировать их.

"Я окунулся в ситуацию, сразу почувствовал напряжение, интриги, конкуренцию, не просто профессиональную, а конкуренцию влияний, политическую, идеологическую", – говорит Йосиф Зисельс.

Уже сейчас можно выделить тех, кто имеет шансы попасть в финал.

Роман Говда

Например, Роман Говда набрал максимальное количество баллов на тестировании, чего не смогли не отметить члены комиссии. Говда не выделяется среди прочих участием в громких делах, но и коррупционного прошлого в его карьере тоже не обнаружили, хотя есть интересное видео, где его и всю одесскую прокуратуру отчитывает Михаил Саакашвили.

У Говды, в отличие от остальных участников, преимущество еще и в том, что у него есть свои люди в комиссии. Верным будет и утверждение, что он – свой человек среди участников. Если проследить карьерный путь первого заместителя Виктора Шокина Юрия Северука и Романа Говды, то можно обнаружить, что в некоторых местах их дороги пересекаются.

Так, с декабря 2012 по июль 2014, Северук был заместителем начальника управления надзора за соблюдением законов органами внутренних дел Генпрокуратуры.

С декабря 2012 по апрель 2014 года, Говда пошел на повышение и возглавил отдел надзора за соблюдением законов при осуществлении оперативно-розыскной деятельности.

Примерно в это же время, с июля 2014 по февраль 2015 Севрук был заместителем начальника Главного управления надзора и начальником управления надзора за соблюдением законов силовыми органами.

Сыграют ли давние связи с Генпрокуратурой свою роль, или нет, покажет второй тур.

Северуку не впервые выбирать своих – недавно он солгал журналистам на камеру про фальсификации в протоколах с результатами отборов на руководящие должности одной из прокуратур, где, кстати, тоже были выбраны "свои" люди.

(смотреть с 13-й минуты)

Еще один из возможных претендентов на должность главы САП – Виталий Касько, который сейчас занимает должность заместителя генпрокурора и отвечает за международное сотрудничество. Его имя громко прозвучало во время дела о "бриллиантовых прокурорах", когда Касько вместе с Давидом Сакварелидзе поймали на взятке в $500 тысяч двух киевских прокуроров, за которых позже вступился бывший первый заместитель Виктора Шокина – Владимир Гузырь. 

 Виталий Касько

Виталий Касько, пожалуй, единственный кандидат на должность главы САП, чье собеседование длилось больше часа. Вопросов было много, в том числе – почему он не отправился в АТО. К тому же, на собеседование с Касько пришла народный депутат от НФ Татьяна Черновол с несколькими странными вопросами.

С одной стороны, подобный интерес можно объяснить тем, что Касько слишком громкая и заметная фигура, в силу чего и вопросов у комиссии к нему может возникнуть куда больше.

"Заведомо атакуют тех, про кого говорят, что с ними уже решено. Это цепляет членов комиссии: я его еще не видел, а мне говорят, что он уже победитель. Очевидно, к таким людям члены комиссии начинают больше цепляться: им интересно, что же он делал", – предполагает Нищук, который, не присутствовал на собеседовании Касько.

С другой стороны, после дела о "бриллиантовых прокурорах" между Касько и Шокиным наметился определенный конфликт. В недавнем интервью Касько говорил, что Виктор Шокин требовал от него написать рапорт на увольнение, чего тот не сделал.

Если Касько пробьется в двойку финалистов, Шокин встанет перед выбором между нелояльным к нему кандидатом и его соперником. Выбор в пользу второго может спровоцировать новый скандал.

Хотя, по словам Шабунина, не факт, что будет два финалиста: "Закон дает комиссии право выдвинуть несколько кандидатов. Я и другие члены комиссии будем отстаивать положение, что необходимо подавать двоих, максимально ограничивая выбор Шокину. Но это тоже должно быть решение комиссии".

Среди возможных претендентов на место главы называют Анатолия Ежова. Он работал в следственно-оперативной группе по делу Лазаренко и имеет опыт расследований в финансовой сфере. В двухтысячных он ушел из прокуратуры, сейчас работает в Нацбанке.

Тарас Дунас

"Мы переспросили у ФБР, и те подтвердили, что это был один из тех следователей, кто провел отличную работу. У него хорошие шансы, если мы не найдем "хвостов" по Нацбанку. Единственная проблема – он не работал по новому Криминальному кодексу. Это его большой минус. Нужно понять, насколько быстро он его освоит. Но у Ежова большой плюс в том, что он разбирается в банково-финансовой сфере. Коррупционно-финансовых преступлений – их больше", – говорит Шабунин.

Неплохие показатели и у Тараса Дунаса, проработавшего 17 лет в прокуратуре и закрывшего несколько ОПГ.

Если первые двое подходят под категорию "молодых и амбициозных", то Ежова и Дунаса можно отнести к "старым и опытным".

Давление на комиссию

Члены комиссии утверждают, что особого давления пока не чувствуют. Возможно, все изменится на этой неделе, ближе к дате определения лидеров.

Чтобы тот или иной кандидат прошел, он должен набрать 6 из 11 голосов.

"Я вижу разные группы. Тот, кто получил высокие баллы на первом собеседовании, не факт, что и на втором также легко пройдет", – говорит Зисельс.

Кроме потенциального давления со стороны ГПУ или АП, комиссии и претендентам приходится считаться с давлением общественности. По мнению Зисельса, который уже имеет опыт выборов директора НАБУ, это мешает сделать правильный выбор.

"Сейчас большие ожидания от антикоррупционного прокурора. Снова большое общественное давление на нас, и я думаю, что это влияет на каждого члена комиссии, даже на сильного человека. Поэтому я пытаюсь убедить моих коллег, что лучше сделать хорошо, чем быстро", - подытоживает он.

По плану новое самостоятельное структурное подразделение ГПУ начнет свою работу в декабре, и именно от выбора руководителя будет зависеть ее эффективность.

Федор Попадюк, УП

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Віталій Касько: Допоки

Віталій Касько: Допоки генпрокурор буде проводити стільки часу в АП, ми європейської прокуратури не побудуємо

Севгіль Мусаєва-Боровик 17 листопада 2015, 15:50

 

фото Дмитра Липавського, АСН

Заступник генпрокурора Віталій Касько у відомстві Шокіна відповідає за міжнародне співробітництво. Вже протягом півтора року він веде діалог із європейськими партнерами щодо арешту та повернення в Україну активів, що були вкрадені високопосадовцями часів Януковича. У зоні відповідальності Каська також розслідування злочинів високопосадовців.

Широкому загалу прізвище прокурора стало відоме після гучного скандалу із так званими "діамантовими прокурорами". В операції, реалізованій разом із грузинським заступником ГПУ Давідом Сакварелідзе, Касько відповідав за процесуальні питання.

Влітку гучний скандал виявив протиріччя у керівництві ГПУ - Шокін не підтримав молодих заступників та намагався дати справі задній хід. Після розголосу у пресі та реакції громадських активістів, мирити Шокіна та Сакварелідзе взявся сам президент.

Справа, порушена проти першого заступника начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Корнійця, досі розслідується. А Касько, після рішення Сакварелідзе очолити ще й Одеську прокуратуру, втратив чи не єдиного однодумця в ГПУ. Його відносини із іншим керівництвом відомства навряд чи можна назвати дружніми.

Зараз Касько бере участь у конкурсі на голову Антикорупційної прокуратури та увійшов до списку 15 фіналістів, проте вважає свої шанси невисокими.

В інтерв'ю "Українській правді" Касько розповідає про конфлікт із Генпрокурором Шокіним, розслідування гучних справ та чому повернення активів відбувається повільно.

– Ви є одним з претендентів на посаду антикорупційного прокурора

Дійсно, подав документи на зайняття посади керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури, але залишається одне застереження. Я вважаю, що якщо не будуть внесені зміни до законодавства, і не буде забезпечено дійсну незалежність спеціалізованого антикорупційного прокурора, то сенсу обіймати цю посаду не буде.

На сьогодні, наскільки я знаю, є законопроекти з цього приводу. Я підтримую внесення змін до законодавства для забезпечення належного рівня незалежності спеціалізованого антикорупційного прокурора.

– Тобто, якщо законопроекти не будуть ухвалені, ви у разі перемоги в конкурсі відмовитеся від посади?

Якщо буде як зараз, якщо не буде гарантій незалежності спеціалізованого антикорупційного прокурора, то я не буду на це погоджуватися.

 – А які загрози зараз існують?

Це дуже прості загрози. Генеральний прокурор може хоч завтра звільнити з посади спеціалізованого антикорупційного прокурора. Розпочати по ньому службову перевірку і звільнити. Хіба це гарантії незалежності? Приміщення, фінансування, все це залежить від доброї волі Генерального прокурора. Немає належного балансу, і спеціалізована антикорупційна прокуратура має статус структурного підрозділу Генпрокуратури, так не має бути.

– Ви думаєте, що антикорупційна прокуратура буде представлена новими людьми?

Якщо так не буде, то тоді знову ж таки ніякого сенсу в спеціалізованій антикорупційній прокуратурі немає.

Тому що, наскільки я бачу збоку, в НАБУ все ж таки, коли йдеться про детективів, переважна більшість людей це люди з бажанням щось змінити. Така сама має бути спеціалізована антикорупційна прокуратура. Тому що бажання детективам НАБУ дуже швидко відіб’ють, якщо прокурор, який веде процесуальне керівництво у провадженні, буде всі здорові ініціативи тушити. Тобто обидві структури мають бути абсолютно нові і абсолютно з новими поглядами. Якщо так не станеться, то спеціалізована антикорупційна прокуратура вб’є ідею НАБУ.

– Антикорупційна прокуратура може стати заручником позиції НАБУ, яке може займати політичну позицію? Навіть якщо вона буде самостійним органом, а НАБУ буде не самостійним, наприклад...

Спеціалізованому антикорупційному прокурору тоді буде складніше, але це не безнадійна ситуація. Тому що прокурор в нинішньому кримінальному процесі, якщо слідчий відмовляється працювати, може взяти все в свої руки і сам провести розслідування.

Звичайно, це суттєво знизить ефективність роботи, але він має право все робити самостійно. Проблема, безумовно, тоді буде з оперативною підтримкою, з людськими ресурсами тощо.

Тому ще раз кажу, що успіх у співпраці. Але навіть якщо, наприклад, десь буде прогальмовувати, у спецпрокурора є немалі повноваження, щоб продемонструвати у кількох кримінальних провадженнях, як слід працювати.

– Чому ви все ж таки подаєте свою кандидатуру на цю посаду? Вам недостатньо нинішньої зони відповідальності?

Мені недостатньо рівня незалежності заступника генерального прокурора в нинішній системі прокуратури.

– У чому саме?

Дуже просто. Система української прокуратури досі залишається радянською. Як би її не називали, як би ми не розповідали про те, що проведено реформу, вона і далі залишається ієрархічною. Коли йде жорстке підпорядкування прокурора вищому за статусом, у кінцевому рахунку щось змінити без політичної волі однієї людини в прокуратурі, тобто генерального прокурора, фактично неможливо.

– У вас є якісь конкретні приклади того, як це впливало на вашу роботу протягом року?

Дуже багато конкретних прикладів.

Наприклад, розпочали ми розслідувати кримінальне провадження одне відоме, яке випадково опинилося у нас. Тільки провели перший допит, де запахло перспективою цього кримінального провадження, як людині стало погано. Це, до речі, прокурорський працівник. Людина просить перенести подальший допит, ми це робимо. За кілька днів виноситься постанова генерального прокурора про передачу провадження від нас до Головного слідчого управління.

Ось вам і незалежність.

– Зараз обговорюється замах на Шокіна

Я був у Нью-Йорку під час "замаху".

– Щодо замаху вам не було соромно?

Було соромно.

– Що ви взагалі думаєте про замах?

У мене є алібі. (Посміхається) Я був дуже далеко.

– У вас взагалі які стосунки з генпрокурором?

Ми не спілкуємося. Він вимагав від мене написати рапорт на звільнення, я сказав, що він мене не призначав, і я звільнятися за власною ініціативою не збираюся.

– А звільнити вас він не може?

Може, але чомусь сам не звільняє. Проте в мене є достатньо даних про те, ким ініціюється на мене бруд у ЗМІ, чому саме і з якою метою.

– Як вам вдалося все ж таки при трьох генпрокурорах втриматися?

Я собі такої мети не ставив, так сталося.

– Ви знаєте, що є політична вмотивованість. Чому все ж таки вас залишали?

Я не знаю, від інших чув, що когось погоджували на політичному рівні, але мене жодного разу не водили в Адміністрацію президента чи десь. Принаймні, я не чув, щоб мою кандидатуру з кимось погоджували.

– Так, але чомусь ви все одно залишаєтесь працювати.

Я ще у липні мав намір піти. Як тільки побачив реакцію всім відомих людей на справу "діамантових прокурорів", я зрозумів, що ніхто з корупцією боротися не буде, я би пішов, але ті люди, яким я особисто гарантував, що ми починаємо боротися з корупцією, і що вони повністю захищені, їх просто закатають в асфальт. Я там знаходжуся виключно для того, щоби не дати цього зробити і роблю все, щоб цього не зробили.

То саме стосується і наших колег з СБУ. Якщо президент задовольнить рапорт про звільнення першого заступника голови СБУ Трепака, це розставить всі крапки над "і". Всі все остаточно зрозуміють. Тоді немає що робити і в такій прокуратурі за такої системи координат.

– У чому проблема звільнити Шокіна?

Питання не до мене. До того часу, допоки в нас президент або, скажімо так, до того часу, як генпрокурор буде проводити так багато часу в Адміністрації президента, до того часу ми ні європейської держави, ні європейської прокуратури не побудуємо. Це можна не "не для запису". Мені втрачати немає чого.

– Що, ви вважаєте, Шокін зробив не так? Де був вплив президента і в чому?

Важко сказати, тут питання концептуальне. Будь-який генпрокурор починає робити не так, якщо він починає виконувати вказівки когось з керівництва держави. Якщо генпрокурор не є незалежним, то це не європейська держава і не європейська прокуратура. Якщо ми всім розповідаємо, що ми за європейські стандарти, ми йдемо в ЄС, у нас інакша держава, ніж була при Януковичі, то тоді чому так відбувається?

ПРО РОБОТУ МІЖНАРОДНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ ТА СЛІДСТВА

– Що ви все ж таки встигли зробити за той час, що працюєте в Генпрокуратурі? Я пам’ятаю, що вас запросив Махницький на цю посаду.

Так, запросив Махницький. Давайте говорити про конкретні приклади.

Створення спільної слідчої групи по МН-17 це моя ініціатива. На сьогодні, і всі це визнають, це дуже вдалий крок, тому що Україна не могла очолювати це розслідування. До цього розслідування були б претензії з точки зору об’єктивності. Всі зараз визнають, що вказане розслідування ефективне і форма обрана правильна. Ми забезпечили повну співпрацю між членами групи.

Я брав участь у розробці статуту міжнародного трибуналу по МН-17, того, що мав прийматися Радою безпеки ООН. Це теж дуже якісний документ. Ми його робили спільно з прокурорами з Голандії, Бельгії, Австралії

Питання представництва інтересів держави в суді. Короткий період я займався цим напрямом, контрольне управління Генпрокуратури визнало, що представництво працювало дуже результативно. Ми повернули величезну кількість земель, будівель, заводів, родовищ корисних копалин назад до держави.

– Що зараз відбувається з цим майном?

По-різному його доля складається, на жаль.

Якесь майно повертається державі, і я сподіваюся, що воно буде або надалі залишатися у власності держави, або буде продано за прозорими процедурами, тобто держава на цьому заробить. Якесь майно, на жаль, може опинитися - знову ж таки за непрозорими процедурами - у власності якихось суб’єктів, звідки їх знову доведеться повертати в дохід держави.

Були такі приклади. Не встигли ми повернути у власність держави один санаторій (не буду називати конкретний об’єкт, тому що я більше цим не займаюся), як його знову ж таки в порушення законодавства передано вже іншому суб’єкту. Це найбільше хвилює.

А зараз взагалі намітилась тенденція, що багато судових процесів, які ми вигравали, вони починають рухатись не зовсім у напрямку державних інтересів.

–З чиєї ініціативи це відбувається?

Важко сказати. Поки що немає остаточних рішень по деяких провадженнях, але я уважно це відслідковую, проаналізую і висловлю свою думку. Це те, що стосується представництва.

Що стосується міжнародного напрямку, то він "на давальницькій сировині". Він не є самостійним. Це напрямок, який в частині правової допомоги обслуговує слідство. Якщо у вас немає слідства, то ви залежите від того, як проводиться це слідство. Якщо слідство проводиться не якісно...

– Як ви можете оцінити проведення слідства протягом того часу, як ви працюєте в прокуратурі?

Ви знаєте, що ми тісно працювали з нашими європейськими партнерами по активах. Санкції були застосовані у березні 2014 року, а у другій половині травня я прийшов на роботу в прокуратуру.

Тобто те, як вони накладалися, як формулювалися листи, я до цього не маю жодного відношення. Мені прийшлося виходити з того, що вже по суті було зроблено, і витягувати ситуацію, яка вже була.

– Яка вона була?

Специфічна. Змінити підстави застосування санкцій вже не було можливості. Я ж одразу поїхав до Брюселю, нам це чітко сказали європейські партнери. Потрібно було надавати певну інформацію європейським колегам, з якої видно було б прогрес у відповідних розслідуваннях.

Європейські партнери мали бачити, наскільки просувається слідство у провадженнях щодо тих осіб, до яких були застосовані санкції, і в якому напрямку. До Брюсселю наступного разу я поїхав не сам, а разом із заступником генпрокурора, відповідальним за слідство, на той час Олегом Заліско. І заступник генпрокурора, відповідальний за слідство, обіцяв нашим європейським партнерам забезпечити надання цієї інформації. Вплинути на хід слідства я не можу. Я не маю доступу до кримінальних проваджень. Єдине, що я можу організувати комунікацію між європейськими партнерами і нашими прокурорами.

– Європейці по-різному оцінюють цю роботу, наскільки я знаю. Тобто вони кажуть, що недостатньо було приділено уваги…

Я вперше чую щодо недостатності уваги. Щодо рівня розслідування. Інформацію я не можу сформувати, не побачивши кримінальне провадження, не затвердивши план розслідування, не запитавши у слідчих, що вони зробили, не зрозумівши, чи достатньо доказів для підозри.

Щодо інформації, яка надавалася слідством до ЄС, то все, що ми могли зробити в міжнародному департаменті, це пояснити, чи відповідає критеріям те, що написано. Або - що треба зробити, щоб воно відповідало критеріям. Ми це робили. Це не завжди вдавалося зробити слідству. Перевірити ефективність розслідування та безпосередньо вплинути на його хід міжнародний департамент Генпрокуратури не має змоги.

Ефективність слідства по колишніх високопосадовцях має вимірюватись тим, скільком особам було оголошено про підозру, скількох осіб було в результаті засуджено та скільки незаконно здобутого майна заарешовано/конфісковано. Повернення заарештованих за кордоном активів у короткі строки неможливе, запитайте у будь-якого експерта з питань повернення активів.

– Тому що це довготривалий процес?

Так. Але щоби бачити перспективу такої роботи вже на цій початковій стадії мають бути чіткі ознаки того, що слідство вийшло на злочинні гроші і, як мінімум, в цей період, у цей річний-дворічний період, воно має накласти арешт на ці рахунки за кордоном. Так от, до сьогоднішнього дня переважна більшість грошей за кордоном арештована саме на підставі європейських санкцій, а не за ініціативою українських слідчих. Це є найбільша проблема.

– Про яку суму йдеться?

Знову ж таки, яку би суму я не назвав, вона не буде достовірною. Є активи не в грошових коштах, ніхто не знає, яка вартість яхти чи земельної ділянки десь на Сардинії.

– Є й таке?

Звичайно. Тому всі ці грошові суми, що називаються на різних брифінгах та інтерв’ю, ніхто ніколи не скаже вам чесну суму. Тому я ніколи цього не роблю. Підхід мій принциповий. На сьогоднішній день можна говорити про два випадки арешту в одній країні грошових коштів на підставі запитів нашого слідства. Все решта арештовано на підставі санкцій ЄС, Швейцарії і т.д. Санкції ЄС будуть зняті у мене є таке обгрунтоване побоювання в березні наступного року. Часу у нашого слідства вкрай мало.

– Тобто у вас головне питання до слідчих?

Ви маєте зрозуміти, що міжнародний департамент не готує запитів про правову допомогу. Тому що він за законом не впливає на слідство та не має доступу до матеріалів кримінальних проваджень. До міжнародного департамента надходить запит слідства про правову допомогу, який він вивчає на відповідність міжнародним договорам. І відповідно до КПК, або погоджує його і відправляє за кордон, або повертає з зауваженнями, чому він не відповідає міжнародним договорам.

Тому якщо думають, що міжнародний департамент – це структура, яка повертає кошти або розслідує якісь злочини, які пов’язані з міжнародними зв’язками, то це глибока помилка.

– Розширити ці повноваження можна?

Не дуже вдалий приклад – Російська Федерація. Де той же заступник, що курує міжнародний департамент, має у підпорядкуванні підрозділ, який розслідує злочини з міжнародними аспектами, де арештовані кошти за кордоном.

– Які взагалі у вас взаємовідносини з заступником, який відповідає за слідство у цих питаннях?

У різні часи різні були. Заступники були різні. Але проблеми, на жаль, типові. З нинішнім заступником проблеми очевидні. Ми не спілкуємося. Нинішній заступник глибоко ображений.

– Генпрокуратура – це командний орган. І тут ви кажете, що ви не спілкуєтесь із заступником, Генпрокурором. Я знаю дуже багато людей, які працюють в прокуратурі і мріють про те, щоб звільнили Шокіна. Як так?

Заступник по слідству вкрай ображений через затримання першого заступника начальника Головного слідчого управління. Він вважає, що це було порушенням якихось негласних правил з нашого боку. Але ще раз повторюю, що ні Касько, ні Сакварелідзе - ніхто не полював за першим заступником начальника Головного слідчого управління.

Те, що він потрапив у зону уваги, в оперативній службі була зафіксована його діяльність – це не наша цілеспрямована акція. Тому для того, щоб це не відбивалося на ефективності співпраці з європейськими партнерами, оскільки Головне слідче управління не надавало нам інформації, ми передали повноваження з кінця липня цього року саме Головному слідчому управлінню контактувати з профільними підрозділами ЄС у санкційних питаннях, Генпрокурор підтримав такий підхід.

– Тобто зняли з себе відповідальність.

Мені не надають інформацію, як я можу забезпечити співпрацю з колегами із ЄС?

– Але тоді можна говорити, що ви фактично поховали можливість щось зробити, тому що, скоріше за все, те слідче управління буде просто блокувати будь-які...

На жаль, якщо мені не надають інформацію, мої повноваження обмежені. Я не маю жодних процесуальних повноважень по відношенню до слідчих і не можу нічого зробити. І не збираюсь розводити переписку з цього приводу. Не потребуєш фахової допомоги - зроби сам.

СПРАВА ДІАМАНТОВИХ ПРОКУРОРІВ ТА РЕФОРМА ПРОКУРАТУРИ

– Влітку у вас був такий дует разом з Сакварелідзе, саме у справі "діамантових" прокурорів. Казали, що нова команда об’єдналася проти старої команди. Зараз Сакварелідзе, наскільки я розумію, рідко буває в Генеральній прокуратурі... Чи стало вам важче, чи це справді був навмисний крок, щоб вас розділити, щоб ваші дії були менш ефективними?

Тут знаєте, яке питання? З одного боку, можливо, й розділили. А з іншого боку, він же надавав згоду на призначення на посаду прокурора Одеської області... Це ж не було зроблено без його відома чи примусово. Я опинився перед фактом. Звичайно, зараз важче.

– Що зараз зі справою "діамантових" прокурорів?

Йдемо до завершення. Але поки Шокін є Генеральним прокурором…

– В оточенні генпрокурора кажуть, що ви тоді перевищили свої службові обов’язки, коли робили розслідування справи "діамантових" прокурорів.

Я тут ризикую знову здатися дивною людиною, яка в потрібний час опиняється в потрібному місці.

Але у час, коли починалося це розслідування, я був за межами країни. Справу розпочинав Сакварелідзе, з яким у мене була взаємозамінюваність. Тобто, він на той час курував як слідство, так і процесуальне керівництво Генеральної інспекції.

Проте, наскільки мені відомо, все було зроблено з самого початку у рамках закону, а чутки про якісь "проблеми" виходять саме від оточення Генпрокурора, до якого, судячи з усього, відносились і затримані прокурори.

Дуже легко порівняти. Візьміть справу так званих названих у ЗМІ "діамантових" прокурорів, про яких так турбується керівництво Генпрокуратури і, зокрема, постійні викиди про якісь нібито процесуальні порушення. І візьміть справи Лукаш, Корбана, Мосійчука - там одне на одному процесуальне порушення, але чомусь ніхто не турбується з цього приводу, а тут така глибока турбота, хоча процесуальних порушень немає.

– Все ж таки коли ви взялися за цих "діамантових" прокурорів, ви очікували такої реакції?

Ні. Коли до мене приходять прокурори говорити про те, яка є оперативна комбінація, що відбувається в одному з кримінальних проваджень, я кожного разу кажу: "Не називайте мені прізвищ і посад. Мені не треба цього". Вони розповідають комбінацію, а я висловлюю свою точку зору, як би, на мою думку, це було б краще зробити з точки зору тактики.

Їхні посади і прізвища я дізнався вже після затримання. Тому чи буде опір, чи не буде, на початковому етапі мені відомо не було. Можливо, Сакварелідзе знав про те, хто ці люди. Але я теж не думаю, що він знав, що вони пов’язані чи не пов’язані з кимось.

– Вам буває соромно за дії Генпрокуратури?

Звичайно.

– У чому саме?

На жаль, такі факти не є рідкими. Наприклад, я вважаю, що так звана "реформа", яка зараз здійснюється, інакше як косметичною не може називатися.

– Чому так сталося?

На мою думку, так сталося тому, що заступнику Генерального прокурора, який відповідав за реформу, не дали можливості її провести. Це голосно назвали "заступник, який відповідає за реформу". Початково йому дали курувати кадри і управління правового забезпечення, але дуже швидко забрали.

– Чому забрали? Тому що оцінили ризики?

Тому що почали виникати певні непорозуміння. Якщо б дійсно за це взялися і почали реалізовувати те, що задумали, то вочевидь, певні ризики виникали. Повірте, з тими важелями, які були у заступника по реформі прокуратури, провести реформу прокуратури, щоб назвати це словом "реформа", не було можливим.

– А потім він ще поїхав в Одесу.

Потім він поїхав в Одесу. Зараз ви спостерігаєте обрання місцевих прокурорів, наприклад, у місті Києві, де в комісію входить заступник Генерального прокурора Сакварелідзе. Він в Одесі знаходиться, бо є одночасно прокурором Одеської області. Хто за нього обирає там прокурорів у комісії? Я не знаю.

– Це був його вибір, чому він не завершив реформу, а поїхав працювати в Одесу. Тобто ви вважаєте реформу косметичною, тому що оновлення не відбудеться? Чому?

Я теж входжу до складу однієї з комісій.

Комісія була сформована таким чином, що туди увійшло від прокуратури чотири людини, в кожну комісію, три з них голосують, скажімо так, "правильно". Одна може голосувати інакше. І так у кожній комісії.

Вони формувались звичайно ж Генеральним прокурором, а пропозиції Сакварелідзе, який "відповідає за реформу" до уваги по суті взяті не були. Потім до них додалися ще три представники від Верховної Ради.

– Ви не називаєте прізвища.

Це все є на сайті Генеральної прокуратури. Система координат налаштована таким чином, що з дуже високою ймовірністю гарантується подача потрібних кандидатів. Це раз. По-друге: ну, немає майже зовнішніх кандидатів. От у нас списки на керівника місцевої прокуратури – один-два із 16 зовнішні кандидати.

Навіть якщо один з цих зовнішніх кандидатів потрапляє в трійку тих, кого рекомендують призначити Генпрокурору, то саме Генпрокурор вирішує, кого з них призначати... Розумієте сутність проблеми, хто буде призначений в кінцевому рахунку?

– Через це ЄС якийсь час казав, що не буде фінансувати проведення цієї реформи?

Я не виключаю, що це була одна з проблем. Проблема в тому, що коли 15 грудня люди, які вірили в те, що дійсно буде реформа прокуратури, побачать у себе місцевого прокурора те саме обличчя, яке було до цього, заступника – те саме обличчя, то довіра до такої реформи, мені здається, буде вкрай низькою. Це я вважаю серйозним ризиком.

– Хтось каже, що проблема справді у тому, що на конкурс не прийшли нові люди. Була ще проблема з тим, що людей неефективно запрошували

Це ще один фактор. Те, що я сказав – це на поверхні. Проблема в тому, на мою думку, що люди, які могли б піти, не повірили в те, що така реформа відбудеться.

– А чому вони не повірили?

Перше питання – матеріальне забезпечення. Обіцялося, що це будуть нормальні зарплати. Але до початку конкурсу так і не було зрозуміло, чи їх піднімуть, чи ні.

Уявіть собі адвоката чи юрисконсульта, чи юриста, який має п’ятирічний стаж, який влаштував свій юридичний бізнес, який непогано заробляє. Що його має спонукати до того, щоби все кинути і зайнятися реформою прокуратури на місцевому рівні? Як на мене, він має бути на 100% упевнений як мінімум у тому, що йому дадуть це зробити.

Якщо він бачить, що відбувається в Генпрокуратурі, коли після затримання "діамантових" прокурорів починається переслідування тих, хто їх затримав, то у мене рівень довіри був би не надто високий до того, що щось змінюється в системі. Тому, на мою думку, дуже багато людей, які б могли щось змінити, просто не подалися, їх не переконав реальний стан справ, який є в прокуратурі. Найбільша проблема, що ми втрачаємо час.

– Ви можете сказати, що реформа не відбулася?

На мою думку, це не реформа прокуратури. Ще раз повторюю, ми втрачаємо час. Тому що через ці конкурси до місцевих прокуратур Верховна Рада відклала набуття чинності новим законом про прокуратуру. А там передбачалося прокурорське самоврядування і перехід від ієрархічної системи, коли все вирішує генеральний прокурор, прокурор області чи району, до системи прокурорського самоврядування, коли повноваження цієї ієрархії обмежуються, і в силу цього забезпечується незалежність прокурора.

Тим самим, проведення цих конкурсів дало змогу противникам реформи відстрочити новий закон у важливій його частині, що є недобре.

ПОВЕРНЕННЯ АКТИВІВ

– На початку листопада було проголосовано закон про створення Агентства з розшуку і управління активами. Створюється дуже багато структур, які нібито мають бути інструментами в боротьбі з корупцією. Але чи стануть – залежить політично. Цей закон щодо агентства, наскільки він дає повноваження, інструменти і навіщо взагалі ця структура?

Не думаю, що ЄС видумував би собі зайві структури. Практично в усіх країнах є навіть якщо не окрема агенція, то якась агенція виконує такі функції. І тренд у Європі йде саме в напрямку створення спеціалізованої агенції з розшуку і/чи управління активами.

Тут потрібно розуміти, що ця агенція не є замінником правоохоронних органів. Правоохоронці не можуть розслабитися і заявити суспільству: "Все, тепер агенція шукає активи, розслідує, арештовує". Нічого подібного.

Це сервісна служба, яка повинна допомогти слідству в пошуку активів. Це не знімає жодної відповідальності зі слідства. Прокуратура та слідчі органи як відповідали, так і будуть відповідати за арешт і повернення злочинних активів. Ця агенція має спростити роботу слідчим в частині пошуку, а в частині управління – усунути по максимуму корупційні ризики.

Я думаю, що ви не один раз чули про ситуацію, коли слідчі і прокурори щось вилучали, потім воно десь пропадало або якісь коштовні годинники чи прикраси раптом замінювалися на їхні підробки. У чому тут проблема? У людини виникає конфлікт інтересів. Вона вилучила і вона ж зберігає. Крім того, слідчі в цивілізованій країні не мають часу займатися управлінням активами, дивитися за збереженням активів. Цьому в Україні, як в пострадянській країні, ніколи не приділялося уваги.

А в будь-якій європейській країні держава на цьому заробляє, а не втрачає через корупцію. Тому дуже правильно функцію збереження, управління від слідства забрати і передати окремій агенції, яка функціонує за прозорими правилами і під громадським контролем.

Йдеться про штат не більше ніж 100 осіб на всю країну, це разом з територіальними відділеннями і відрядженими до агенції фахівцями з прокуратури, податкової, фінрозвідки тощо. Тобто не йдеться про створення якогось марного органу з величезним штатом.

– Але затверджений закон викликав дуже багато критики з боку громадських організацій. В чому основна проблема?

Те, що зараз прийняли у парламенті, у мене є підозра, що це не те, що хотіли зробити. Мені треба дуже уважно вичитати, що там лишилося від початкового тексту. Тому що початковий текст відповідав кращим європейським практикам.

Яка була закладена ідея? Коли, наприклад, у Франції, французька модель була покладена за основу, арештовується майно на підставі ухвали слідчого судді, арештовані кошти переходять з рахунку банку, де особа зберігала ці кошти, на рахунок агенції. І до прийняття судом рішення відсотки за цими коштами йдуть в дохід державі.

І це лише один аспект, на якому така агенція може заробляти. Так от, це агентство у Франції заробляє в 100 разів більше, ніж на йде на його утримання. Тобто агенція поповнює бюджет.

Те саме відбувається, наприклад, з речами, які втрачають вартість. Що відбувається зараз? У людини вилучають мобільний телефон Samsung. Повертають його через 4 роки. Вартість на момент повернення становить майже нуль.

У більшості європейських країн всі ті девайси і речі, які стрімко втрачають вартість, продаються, і потім у потреби повернути вилучене, людині повертають кошти. Саме такий європейський варіант пропонувався.

Я не знаю, що залишилося. Можу лише сказати, що у початковому варіанті було втілено кращий європейський досвід у цій сфері.

– У нас досвід, з нафтопродуктами Курченка, які були реалізовані незрозуміло як. Чому так сталося?

Чому сталося, що їх так реалізували? Мені здається, що на це питання має відповісти слідство. Бо, вочевидь, йдеться про злочин. Наскільки я знаю, кримінальне провадження з цього приводу чомусь було закрите, а нещодавно після того як це сплило на поверхню - було відновлено.

– Чому?

Не знаю. Нещодавно було скасовано постанову про закриття.

Думаю тому, що там є чистий склад злочину і це важко приховати, як це не намагаються зробити зацікавлені особи. Адже по суті нафтопродукти були вкрадені. Треба розібратися ким.

Це як раз та ситуація, коли слідство, в розпорядженні якого перебувало це паливо, прийняло якесь дивне рішення, як продукт, що дуже швидко псується, і маємо те, що маємо.

По суті, вони вкрадені з-під носа в слідства чи з його участю, чи без його участі. Я підозрюю, що з його участю. І в засобах масової інформації вся ця афера була описана дуже детально, тільки чомусь турбує ця ситуація переважно журналістів і громадськість, а не тих, хто це кримінальне провадження безпідставно закриває…

– Ви з Оленою Тищенко знайомі?

Познайомились, коли вона працювала в МВС.

– Створення цього департаменту, як ви вважаєте, необхідно було?

Уявіть собі, що це орган з приблизно такими функціями, як міжнародний департамент Генеральної прокуратури. Проте знаходиться в структурі МВС, тоді як слідство проти колишніх високопосадовців мають за підслідністю проводити слідчі прокуратури.

Але якщо Генпрокуратура є центральним органом з виконання конвенцій у кримінально-правовій сфері на стадії досудового розслідування, то МВС - ні.

Тобто, функції МВС у цій сфері м’яко кажучи обмежені. Відповідно, чи була потреба – напевно, питання до міністра, тому що йому вирішувати, чи є сенс створення у структурі міністерства того чи іншого департаменту. Але я, якщо збоку на це подивитися, жодної такої потреби не бачу.

– Повернення решти активів все ж таки у функціях якого відомства має бути?

Немає таких відомств, які мають виключно функцію повернення активів. Практично, має бути залучений ланцюг відомств, починаючи від слідства і закінчуючи урядом.

Наприклад, є кримінальне провадження, де треба повернути активи з-за кордону. Працює слідство, порушено кримінальне провадження. Слідство має в процесі розслідування зрозуміти і пояснити, як ці кошти були здобуті злочинним шляхом і опинилися за кордоном.

– Що взагалі зроблено щодо повернення активів чиновників режиму Януковича?

Арештовано грошові кошти та інше майно за кордоном, але це в першу чергу заслуга наших іноземних партнерів. Ми їм допомагали також шляхом надання потрібної їм інформації, значну роль тут відіграла і фінансова розвідка України, яка до їхньої честі якісно спрацювала. І наразі ведуться кримінальні розслідування, які мають продемонструвати те, що слідство встановило докази розкрадання такого-то майна, яке опинилося в таких-то країнах в такому-то вигляді.

– Ви зараз не може розповідати про статус кожного з них?

Мені відомо, що деякі кримінальні провадження нарешті направлені до суду і одержано дозвіл на проведення заочного провадження. Там йшлося про шість кримінальних проваджень, якщо не помиляюся.

Але тут важливо наступне: недостатньо просто направити кримінальне провадження до суду, довести вину вчинення якогось злочину, засудити і одержати вирок про конфіскацію. Для іноземних активів важливо показати, що гроші, арештовані за кордоном – це саме ті гроші, які були здобуті в результаті вчинення цього злочину.

Давайте порівняємо справу Лазаренка.

Дуже складно було працювати слідчим, адже не було таких інструментів, які є зараз, як заморожені активи за кордоном за санкційними процедурами. Слідство шукало, як були вкрадені гроші і куди вони пішли.

Що відбулося зараз? Нам наші західні партнери гроші знайшли, чого не було у справі Лазаренка. "От вам гроші, вам лишилося показати ланцюг, чому ці гроші здобуті злочинним шляхом і як вони опинилися тут". Це завдання слідства. На жаль, я так розумію, слідство ще навіть не на півдороги.

– У чому проблема? Ви допускаєте корупційну складову?

У тому числі. Ми ж з вами чомусь бачимо у ЗМІ ці чудові листи щастя про те, що "ця людина, колишній високопосадовець, порядний, ніяких кримінальних проваджень по ній немає", які надавалися адвокатам, а потім вони надавалися в судах і, зокрема, знімалися кошти з рахунків.

– Скільки, на ваш погляд, справ щодо колишніх чиновників вже поховані у стінах Генпрокуратури?

Не можу сказати, для цього мені треба почитати провадження. А презюмувати – це на когось наговорювати. Я трохи знаю історію з провадженням по Злочевському, тому що результат "на ліцо".

– Розкажіть.

До нас надійшов запит британських правоохоронців, які порушили кримінальне провадження за фактом відмивання коштів Миколою Злочевським і заморозили його рахунки у Великобританії.

Для того, щоби кримінальне провадження про відмивання коштів мало перспективу, потрібен як правило предикатний злочин в країні, звідки були активи були викрадені, тобто в Україні.

Як тільки ми отримали цей запит, відразу направили його для виконання до Головного слідчого управління, де я чорним по білому написав, що особисто вважаю цей запит по суті інформацією про вчинений в Україні злочин. Вважаю за необхідне терміново внести дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати слідство та накласти арешт у нашому провадженні на ці кошти у Великобританії.

Все, що було зроблено – це зареєстровано кримінальне провадження, а арешт накладено так і не було. Це кримінальне провадження незрозуміло як розслідувалося. Врешті-решт наше слідство надіслало нам на виконання британського запиту такі собі ящики, запечатані їхніми печатками і сказали, що "так треба надсилати, нема що там лазити й дивитись". Конфіденційно.

Ок, ми це відправили. Потім виявилося, що там частина копій просто нечитабельна. Це нам потім британці сказали.

На певному етапі до мене звернулися британці і кажуть: "У нас є загроза зняття арешту. Що там у вас відбувається зі справою?"

Я відповідно пишу рапорт генпрокурору з проханням вплинути на слідство, яке до цього часу нікого про підозру не повідомило і арешту на кошти не наклало. Доручення Яреми про накладення арешту слідство не виконує. До мене пишуть американці. "Гайз, що там у вас відбувається? Невже немає підстав для підозри? Чи можна щось зробити?".

Я знову пишу доповідну записку генпрокурору: "Знімуть кошти, дайте доручення слідству, хай почнуть працювати". Знову є доручення Яреми. Більше того, як виявляється, провадження вже чомусь опиняється у МВС, тому доручення Ярема дає тоді заступнику генпрокурора Шокіну, який за ним здійснює процесуальне керівництво: "Накласти арешт на рахунки". Доручення не виконано.

Тоді мені прийшлося йти на безпрецедентні кроки.

– Які саме?

Я поки розповідати не буду, але провадженні знову опинилося в Генпрокуратурі.

До речі, Шокін тоді його швидко повернув назад у Головне слідче управління. Але як потім з’ясувалося, деякі потужні люди з прокуратури вже встигли написати адвокатам листа про те, що Злочевський це порядна людина, у нас до неї претензій немає, що і було в подальшому представлено адвокатами в британському суді.

Підозра українським слідством не оголошувалась до останнього, арештів на рахунки не було накладено. Що кажуть британці? Є підстави для підозри? Я кажу, що на мою думку, вони є...

– Це правда, що британським слідчим з боку Злочевського навіть висунули якісь претензії, що вони змушені будуть сплачувати якісь кошти за адвокатські послуги Злочевському через те, що звинувачували невинну людину?

Вони поки ще нічого не сплатили, але, наскільки я знаю, вони дійсно мають ще й сплатити і причому немалу суму.

– Як після цього виглядає Генпрокуратура в очах іноземних правоохоронців?

А ви ж питали, чи буває мені соромно за Генпрокуратуру? На жаль, досить часто. От я не можу до цього часу з’ясувати, хто ж направив це провадження до МВС? Хто додумався підписати цю постанову?! Адже йдеться про високопосадовця – міністра екології. Чиста підслідність прокуратури! Так от я пишу цю чергову доповідну записку генпрокурору.

Генпрокурор починає хамити мені: "Що ви тут займаєтесь невідомо чим?" Я кажу: "Слухайте, знімають арешт, буде скандал". Чим закінчилась ця перепалка – окреме питання. Але я отримую від нього певні усні повноваження і з’ясовую, хто був слідчим прокуратури у кримінальному провадженні, прошу до мене зайти.

Не встиг я викликати слідчого, як мені телефонує відповідальний за слідство заступник Генпрокурора і питає: "Чого ти мого слідчого викликаєш?". "Вказівка генерального прокурора". Викликаю, запитую.

Сидить слідчий навпроти мене. "Доброго дня, перший раз вас бачу, приємно познайомитись. Скажіть, ви таке-то кримінальне провадження розслідували? Там підстави для підозри були?" "Розслідував. Були". "Чому підозра не оголошена?" "Сказали направити справу в МВС". Кажу: "Ок. Якщо справа завтра опиняється у вас, є підстави для підозри, ви оголошуєте про підозру?" "Оголошую". Я роблю так, що справа опиняється у нього.

Він оголошує про підозру, ми направляємо всі матеріали британцям. Але тим не менше арешт знімають. Хоча британці мене завіряли, що у них є після підозри було все необхідне, щоб тепер відстояти цей арешт. Але вони, мабуть, не знали про цікаві листи адвокатам, про які я теж не знав, про решту дивних речей...

Може, ви думаєте, що я маю замість них розслідувати? Але я не маю таких повноважень! Я, чесно кажучи, навіть боюся прочитати, що там нарозслідували. Причин багато. Корупція – раз, відсутність професіоналізму – два. Це непрості кримінальні провадження.

Між нами кажучи, слідство, особливо за часів Пшонки, було доведено до ручки. Чому? Чим займалися слідчі при Пшонці? Більшість бізнесменів це на собі відчули. Наїзд, обшук, всіх повалили, забрали речі, комп’ютери, і чекають, поки гроші принесуть….

– А зараз так не відбувається?

І зараз так відбувається, бо недалеко пішли. Подивіться, скільки вихованців Пшонки при владі? У тому числі у керівництві Генпрокуратури…

– Минулого року були обшуки Генпрокуратури в "Енергоатомі". Якщо ми вже зачепили, то от є Мартиненко, є провадження, відкрите проти нього швейцарською прокуратурою, є провадження чеської прокуратури. Чому Генпрокуратура досі не викликала його на допит?

Без поняття. Тут ще є питання. На допит – це одне. Я не пам’ятаю, чи був його допит серед того, що просили зробити в запитах. Але ті самі запити, як на мене, дають достатні підстави для внесення відомостей до ЄРДР і достатньо підстав для того, щоб задавати питання Мартиненку вже в Україні.

Севгіль Мусаєва-Боровик, УП

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Як зупинити вірус корупції? Відповідей ніхто не дає....

Дмитро Тузов Політичний оглядач

Як зупинити вірус корупції?

13 листопада 2015,

 

Вітаю, шановні. Верховна Рада проголосувала за закон про створення Державного бюро розслідувань. Разом із обранням антикорупційного прокурора, що має статись найближчим часом, та початком роботи Національного Антикорупційного Бюро, в країні складаються організаційні й інституційні передумови для боротьби з корупцією. Так, розумію ваш скепсис – мовляв, і раніше в Україні не було законів, які б дозволяли корупцію, а при кожному силовому відомстві був відділ по боротьбі з нею. Але як боролись всі ці органи з корупцією, ми знаємо. І цей би вірус імітації боротьби не занести в нові структури. Нагадаю, що основне завдання НАБ – протидіяти корупції високопосадових державних чиновників. Схоже, роботи у всіх цих структур буде багато.

Нафто-газові справи в країні і так були, м'яко кажучи, не блискучі. Громадська свідомість так і не проковтнула історію з купівлею Україною через підставних посередників нафтогазових веж, які ЗМІ назвали ім'ям екс-Міністра палива та енергетики і тодішнього Віце-прем'єра з ПЕК Юрія Бойка, як себе показали вже нові діячі нафто-газового сектору.

Точніше, показав канал 112, журналісти якого "відкопали" маєток керівника "Нафтогазу" Андрія Коболєва. Будинок, приблизно, на 300 квадратів, не вписаний у Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Точніше, в декларації зафіксовано будинок у 275,5 квадратів, але в іншому, Києво-Святошинському районі. За поштовим індексом не складно перевірити, що йдеться таки про різні будинки.

Чи то керівник "Нафтогазу" у своїх маєтках заплутався, чи то сфальсифікував декларацію.

Можливо, ми знову почуємо вже відому пісню наших політиків про дружину, або тестя (тещу), які займаються бізнесом в особливо великих розмірах? Додає перцю той факт, що йдеться про будинки керівника державної монополії, яка коштує українцям не один мільярд гривень на рік. Окрім нафти й газу, "Нафтогаз" качає гроші з державного бюджету. Прогнозний дефіцит бюджету монополіста, узгоджений з МВФ, становитиме, щонайменше 61, 9 мільярди гривень (!) за цей рік. Але існує висока вірогідність, що це не остаточна цифра збитків "Нафтогазу", а кінцева сума буде значно вищою.

Економіст Володимир Лановий взагалі вважає, що настільки неефективні структури, як НАК "Нафтогаз" необхідно ліквідувати, оскільки цей супермонополіст покриває всі збитки та надлишкові витрати в системі. А розмови про якісь маєтки керівника настільки неефективної державної структури, яка покриває дефіцит бюджету народними грошима – за межею розуміння. Та ще й в умовах війни. На жаль, посилання на спосіб життя європейських політиків, які часто їздять в свої офіси на метро, і вважають всі ці угіддя українських політиків ознакою корупції на найвищому рівні, просто недоречні. Не сприймаються в нашій країні такі аргументи.

Отже, в декларації за 2014 рік, підписаній Андрієм Коболєвим 15 березня 2015 року, згадок про володіння будинком поблизу Київського водосховища, немає.

Як і відмітки про оренду цього комплексу.

Звісно, можна було б припустити, що все це майно з'явилось у користуванні керівника "Нафтогазу" вже після підписання згаданої декларації. Якби не коментарі охоронців в матеріалі "112 каналу", які стверджують, що пан Коболєв поселився у цьому маєтку в листопаді минулого року...

Є ще один пункт у декларації Андрія Коболєва, який, принаймні, викликає запитання: оренда квартири площею в 115 кв. метрів в центрі столиці, на вулиці Пушкінській, за 40 тисяч гривень на рік. Тобто, 3333 гривні і 33 копійки на місяць.

Власники малогабаритних кімнат готельного типу десь на Лісовому масиві можуть святкувати: оренда їхніх бетонних "нірок" на околиці Києва, коштує дорожче. А якими є ринкові ціни оренди в центрі Києва?

Мій, дуже швидкий огляд пропозицій ріелтерів показав зовсім інший порядок цін: сума оренди квартири, навіть, меншої площі, на тій же вулиці Пушкінській, сягає 35 – 36 тисяч гривень на місяць. В 10 разів дорожче, аніж задекларована Андрієм Коболєвим.

Звідки така різниця? Або власник квартири займається благодійністю, або уникає оподаткування. А, можливо, тут діють інші закони математики: середньоринкова ціна оренди в 420 тисяч гривень означала б, що більшу половину своїх задекларованих прибутків у майже 770 тисяч гривень, керівник "Нафтогазу" витрачає на... оренду квартири.

А як же тоді бути із заміською резиденцією? Одним словом, питань багато.

Але навіщо гадати? Відповідь на поставлені питання має дати Генеральна прокуратура.

Я щойно поспілкувався з керівником ГО "Центр Протидії Корупції" Віталієм Шабуніним, який сказав, що активісти з Центру вивчають ситуацію, пов'язану з декларацією та майном Андрія Коболєва.

Якщо викладені в ЗМІ факти підтвердяться, громадські активісти ініціюватимуть звернення до Генеральної прокуратури з вимогою порушити кримінальне провадження. Адже фальсифікація декларації – це кримінальний злочин.

За вчинення якого "світить" до двох років в'язниці. Просто дивовижно, як все нові покоління українських поcадовців примудряються не робити висновків з вже пройденого матеріалу.

Корупційний вірус, схоже, передається від представників старої влади новим мешканцям високих і великих кабінетів.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Блеск и нищета претендентов в антикоррупционные прокуроры

10 листопада 2015 20:15

Блеск и нищета претендентов в антикоррупционные прокуроры

223 претендента на места в Антикоррупционной прокуратуре остаются, за некоторыми исключениями, неизвестными для основной массы граждан личностями.

И это несмотря на то, что им отведена крайне важная роль в будущих государственных процессах.

«Прокурорская правда» уже писала ранее о претендентах, отмечая, что в основной своей массе они – действующие сотрудники прокуратуры. Соответственно, уровень их официальных доходов определяется соответствующими нормами законодательства Украины и не должен сильно отличаться.

Однако внимательное изучение деклараций о доходах показывает, что и среди прокуроров есть свои «принцы» и «нищие». И если одни накапливают деньги на счетах в банке и коллекционируют недвижимость, то другие «перебиваются с хлеба на воду», и вынуждены жить за счет доходов, которые ниже прожиточного минимума. Есть среди претендентов в антикоррупционные прокуроры и видные «землевладельцы», хозяева недешевых автопарков, живущие за счет вкладов в банках рантье, и, конечно, «содержанки и содержанцы», всецело зависящие от помощи со стороны родственников и близких.

Самые богатые антикоррупционеры

На основе анализа опубликованных деклараций о доходах претендентов на вакансии в «Антикоррупционной прокуратуре», можно выделить два полюса уровня благосостояния кандидатов: от «нищих» и до «миллионеров».

Топ-50 «самых богатых» выглядит следующим образом:

Как видим из таблицы, трое претендентов смогли заработать за прошедший, 2014 год более одного миллиона гривен. Наиболее любопытно выглядит декларация «лидера» - Сергея Кузьменко. В ней твердой рукой и довольно четким подчерком в графе доходы выведено  «9218960». Общей загадочности добавляет то, что из них более чем 9,2 млн. грн. получены в качестве заработной платы.

И это не смотря на то, что сам Сергей Кузьменко занимает (согласно его же анкете) должность заместителя прокурора Самарского района г. Днепропетровск. Каким образом он умудрялся получать зарплату в 770 тыс. гривен в месяц – загадка, которая достойна для изучения уфологами и прочими искателями непознанного. Или Самарский прокурор просто не очень хорошо помнит, сколько же ему платит государство?

Занимающий почетное «второе место» Анатолий Ежов являет нам в декларации чудесную историю, достойную Новогодней сказки. При зарплате в почти 33 тыс. грн. он смог заработать за 2014 год 1,71 млн. грн.

Как свидетельствует декларация о доходах Ежова, более миллиона двухсот тысяч он получил в категории «подарки, призы, выигрыши». Соответственно, при прочтении этих строк в сознании рисуется картина, которая напоминает историю голливудского «Миллионера из трущоб». Не ясно, в какую именно лотерею играл заместитель начальника отдела Нацбанка Ежов, но история от этого не перестает быть менее захватывающей. Многим было бы интересно, если бы фигурант написал книгу, где рассказал бы о том, как получать дорогие подарки и выигрывать в лотерею, занимая государственные должности.

Ну, а третий миллионер приставляет нам настоящую историю о крепких семейных узах. Ольга Яровая получила за прошлый год в качестве зарплаты всего лишь без малого 90 тыс. в национальной украинской валюте. Но тут ей на помощь пришла мама и подарила ей (на основании официальных договоров) 1,2 млн. гривен. Как тут, имея такой надежный тыл, не пойти бороться с коррупцией?

Четвертое место в списке «самых богатых» претендентов занимает Анатолий Бондарь. Он смог получить за год 76,4 тыс. грн., нигде не работая, не занимая никаких должностей с 2008 года, не получая зарплату вообще. 500 тыс. ему принесло «отчуждение имущества», а 264 тыс. – некие загадочные «другие» источники доходов.

Еще один «фартовый» человек занимает пятое место в «рейтинге прокурорских богачей». Это Игорь Тарасенко, уволенный в декабре 2014 года из прокуратуры Днепропетровской области по собственному желанию. Впрочем, перед увольнением ему повезло и в декларации за 2014 год в графе «подарки, призы, выигрыши» значится 341 тыс. грн. Получение столь солидных «подарков» сотрудником прокуратуры выглядело бы явной коррупцией. Или все же повезло в лотерею? К сожалению, продолжение этой захватывающей истории пока узнать нельзя.

Немного по-другому выглядит рейтинг по заработным платам, полученным за 2014 год.

Исходя из этого, списка, самые высокие зарплаты: в Днепропетровской прокуратуре, Нацбанке,Генеральной прокуратуре.

«Нищие» претенденты

Но не только богатством выделяются некоторые соискатели должностей в «Антикоррупционной прокуратуре». Некоторых из них, если верить декларациям о доходах, можно вполне справедливо отнести к социально незащищенным категориям.

В 2014 году прожиточный минимум для трудоспособных граждан Украины составлял 1218 гривен в месяц. Соответственно, в год минимальный доход должен был составлять 14 616 гривен. И пятеро претендентов на должности в «Антикоррупционной прокуратуре» не могли в прошлом году похвастаться даже таким, минимальным доходом. А трое – вообще не имеют каких-либо средств для существования.

Что же до кандидатов, которые вообще не имеют никаких доходов, то Яков Варичев из них – самый известный. Он уже принимал участие в конкурсе на должности в «Антикоррупционном бюро». Тогда его сняли с конкурса за сомнительные поездки в Россию. Тяжело судить, насколько обвинения были справедливы, но если судить по декларации о доходах, то не ясно, как вообще Варичев «наскреб» деньги себе на поездку куда-либо. Ведь согласно упомянутому документу, единственный доход претендента в антикоррупционные прокуроры за 2014 год – 600 евро, заработанных в Венгрии. Чем занимался там Варичев остается загадкой, но, видимо, в Украине он ничего заслуживающего оплаты в 2014 году не сделал, что не мешает ему обладать земельным участком, немаленькой квартирой в 125 кв. м., домом, и автомобилем с двигателем объемом 2,5 куб. см. Остается только посочувствовать человеку, который вынужден себя кормить, оплачивать коммуналку для всего немалого «хозяйства», заправлять не самый экономный автомобиль. И все это - на 600 евро в год.

Юрий Василец, очевидно, находится на полном иждивении семьи. Ведь по декларации он сам ничего не имеет и не зарабатывает. Видимо, от отчаяния человек и вынужден был пойти в антикоррупционные прокуроры.

Юрий Татьков также по декларации за 2014 год не заработал ни копейки. Также не заработали ничего и в его семье. Правда, это не мешает ему быть счастливым обладателем автомобиля Lexus GS 2008 г. в. Если обратиться к отечественным «доскам объявлений», то можно увидеть, что подобная машина может стоить сейчас порядка 18 тыс. долларов или же около 420 тыс. гривен.

Прочие параметры

Но не деньгами едиными исчисляется благосостояние кандидатов.

Например, десяток претендентов в антикоррупционные прокуроры могут похвастаться обладанием (совместно с членами своих семей) земельными участками площадью более гектара.

Далее, ряд кандидатов на антикоррупционные должности являются обладателями значительного количества недвижимости. Например, квартир:

Как видим, в этом списке абсолютным лидером является небезызвестный экс-нардеп Юрий Кармазин, который сам является обладателем трех квартир общей площадью 287 кв. м., а еще 337 кв. м. принадлежат членам его семьи.

Известный читателям «Прокурорской правды» Ян Стрелюк, обладая совместно с членами семьи 350 кв. метрами жилья, занимает второе место. Андрей Андреев, зам.начальника департамента ГПУ с октября 2015 года, самолично владеет тремя квартирами площадью 346,7 кв. м.

Ряд претендентов являются обладателями определенных вкладов в банках, среди них наиболее крупные депозиты имеют следующие лица.

 

Андрей Андреев из ГПУ и тут находится в числе лидеров, поскольку может похвастаться наличием более миллиона гривен на своих банковских счетах.

 

Из 223 претендентов 77 официально не владеют собственным автотранспортом. 130 имеют по одному автомобилю. У 9 человек - по 2 машины. Наконец, три автомобиля у пятерых кандидатов. 

Так же, как и с квартирами, тут Юрий Кармазин – явный лидер. Из его автомобилей (на данный момент) Hummer H3 2007 года можно приобрести за 700 тыс. гривен, Volkswagen Passat 2007 г. – за почти 300 тыс., а Lexus es-350 2010 года – не меньше чем за 600 тыс. Так что, автопарк стоит (по самым минимальным подсчетам) никак не менее полутора миллионов. Если же добавить имеющуюся в распоряжении членов семьи Honda CR-V 2008 года, то это добавляет еще около 400 тыс. гривен. Короче говоря, семья Кармазиных пользуется автотранспортом стоимостью порядка 2 миллионов.

В целом, среди претендентов самые популярные марки автомобилей следующие: Volkswagen Passat (7), Honda Accord (7) Toyota Camry (4), Skoda Octavia (5), Hyundai Accent (4), Audi A6 (4).

Исходя из выше изложенного, у «Прокурорской правды» возникло несколько вопросов:

- почему разрыв в официальной зарплате действующих сотрудников прокуратуры, которые принимают участие в конкурсе, согласно декларациям от 100 тыс. (как, например, у Лилии Матиек из Тернопольской прокуратуры)  до 9 млн. грн (как у Сергея Кузьменко из Днепропетровска) гривен в год?

- каким образом сотрудник ГПУ Андрей Андреев сумел обзавестись миллионным счетом в банке и солидной недвижимостью (3 квартиры общей площадью 346 км.м.), работая всю жизнь исключительно в структурах прокуратуры?

- как объясняют тот факт, что они еще не умерли с голоду, кандидаты в «антикоррупционные прокуроры», которые официально вообще не имеют никаких доходов?

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

ЄС втратив довіру до Спецантикорупційної прокуратури

ЄС відмовив Україні у фінансуванні антикорупційної прокуратури

Четвер, 05 листопада 2015, 14:25

 

Представництво Європейського союзу повідомило українську владу, а також комісію з відбору кандидатів на посаду антикорупційного прокурора, про те, що ЄС втратив довіру до процесу створення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури й наразі утримується від його фінансування.

Про це стало відомо під час засідання конкурсної комісії в четвер, 5 листопада, повідомляє Європейська правда.

Під час цієї події голова комісії Катерина Левченко прочитала лист, що надійшов від представництва.

"ЄС і надалі готовий підтримувати зусилля України щодо боротьби з корупцією, оскільки це лишається ключовим пріоритетом порядку денного співпраці України та ЄС", - йдеться в документі.

Створення незалежної антикорупційної прокуратури – одна з ключових вимог для встановлення безвізового режиму подорожей для громадян ЄС, а також надання значної допомоги ЄС Україні.

Однак довіра до кінцевого результату цієї процедури залежить від цілісності та гідності довіри всіх кроків, які ведуть до такого результату.

Тому ми дуже сподіваємося, що наша занепокоєність щодо деяких осіб, які братимуть участь у виборі (кандидатів), знайде необхідну реакцію, що дозволить завершення технічної частини відбору за допомогою Євросоюзу", йдеться в листі.

 скан-копія листа з представництва ЄС

Катерина Левченко зазначила, що компанія Hey Group, яка проводила тестування для осіб, що претендували на прокурорські посади і мала проводити фінансування для заповнення посад в САП, відмовляється проводити тестування без фінансування, а ЄС не перераховує їм кошти.

Через це комісія вирішила відкласти початок тестування і погодилася, що це загрожує запланованим строкам обрання антикорупційного прокурора.

"Європейська правда" вже повідомляла про критичну ситуацію, що склалася з виконанням ПДВЛ, через відмову генпрокурора Шокіна заміняти своїх представників у комісії з обрання антикорупційного прокурора. ЄС кілька разів особисто звертався до Шокіна, а також до президента з проханням, щоби він вплинув на генпрокурора і той провів ротацію найодіозніших прокурорів.

Однак на цьому тижні Україна та Європейський союз досягли попередньої домовленості, згідно з якою двоє прокурорів, делегованих Шокіним, будуть замінені.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Мільйонні подарунки без надання декларацій. При чому- роками...

Екс-податківці режиму Януковича оселилися в маєтках під Києвом

П'ятниця, 30 жовтня 

Податківці, які займали високі посади за часів Януковича та нещодавно залишили службу, оселилися у маєтках від Києвом.

Про це йдеться у сюжеті  Мар’яни Мотрунич у телепрограмі "Наші гроші".

За даними журналіста, колишній заступник начальника податкової міліції Міндоходів Анатолій Яковинець має 7 соток землі та будинок у 500 кв м на вул. Авіаторів у  Петропавлійській Борщагівці. Вони дісталися Яковинцю у подарунок у 2010 році. Декларацію за жоден рік він не оприлюднив.

Маєток Яковинця  

Неподалік – на вул. Закарпатській добудовує маєток ще один екс-податківець Сергій Солодченко. Він кілька місяців очолював слідче управління фінансових розслідувань Міндоходів Луганської області.

У липні минулого року після окупації Луганську російськими терористами став першим заступником начальника головного слідчого управління ДФС України й оперативно почав будувати домівку після переїзду до столиці.

 Будинок Солодченка 

У червні 2014, якраз до призначення в Київ, Солодченко отримав у подарунок дві земельні ділянки загальною площею 16 соток та будинок на 386 кв. м.

У декларації за минулий рік ця нерухомість зазначена, як і ще 2 земельні ділянки та садовий будинок.

Загальний дохід Солодченка за 2014 рік склав 1 мільйон 700 тисяч гривень, з яких 1,5 мільйона – подарунки, призи та виграші.

Власником будинку на 824 кв м у селі Романків під Києвом є Ілля Романенко – син Геннадія Романенка, який з травня 2015 року працює радником голови ДФС Романа Насірова, а раніше очолював Київську регіональну митницю.

Територія Романенків 

Геннадій Романенко є кумом колишнього голови митниці та екс-віце-спікера Ігоря Калєтніка.

Маєток Романенків 

Будинок та земельна ділянка площею 0,24 га дісталось сину Іллі Романенку у подарунок під новий 2015 рік. За високим парканом ховається бідинко тераса і багатофункціональний спортмайданчик. За теорією спотсрегають відеокамери.

За які кошти Романенко-старший зробив такий подарунок сину – невідомо, бо за роки роботи у податковій, він жодної декларації про доходи не опублікував. 

Неподалік маєтку Романенків осів генерал-майор податкової міліції Юрій Атаманюк. Кар’єру він почав з оперуповноваженого і дістався посади першого заступника начальника податкової міліції МВС України.

Маєток Атаманюка 

У селі Романків збудував маєток на 586 кв. м у закритому котеджному містечку "Сонячна долина".  Дійти до маєтку неможливо – усюди охорона. Декларації за роки роботи він також жодного разу не оприлюднював.

Українська правда.Київ

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Чи в ГПУ підривають реформи та захищають корумпованих прокурорів

ГПУ підриває реформи та захищає корумпованих прокурорів - посол США

П'ятниця, 30 жовтня 2015, 12:49

 

Версія для друку Коментарі7

Генеральна прокуратура України повинна припинити підривати реформи і захищати корумпованих прокурорів в своїх рядах.

Про це заявив посол США в Україні Джеффрі Пайетт, виступаючи на відкритті конференції бізнес-ради "США-Україна" в Києві, повідомляєІнтерфакс-Україна.

"Генеральна прокуратура повинна припинити підривати реформи, захищати корумпованих прокурорів в своїх рядах, таких як заарештовані в липні горезвісні "діамантові прокурори", а також припинити блокування кримінальних розслідувань хабарництва, змов і політичних угод", - сказав Пайєтт.

Він зазначив, що США підтримують створення ефективної Генпрокуратури, якій українці можуть довірити захист своїх прав.

Посол в черговий раз висловив підтримку заступникам генерального прокурора України Давиду Сакварелідзе і Віталій Касько, "які працюють над призначенням незалежного генерального інспектора для розслідування і судового переслідування корумпованих осіб в рамках Генпрокуратури".

"Тривожним сигналом стали коментарі Каська для ЗМІ на цьому тижні про те, що він і інші реформатори всередині ГПУ перебувають під сильним тиском. Це є ознакою того, що в цій важливій установі проходить важка битва між старою і новою Україною", - повідомив посол США.

Як повідомлялося, генпрокурор України Віктор Шокін відмовився виконувати пункти Плану дій з візової лібералізації, що наразі зриває можливе скасування віз до ЄС.

Посол ЄС в Україні Ян Томбінський написав листа до МЗС України, в якому вимагає замінити "четвірку Шокіна", що має обрати кандидатури на адміністративні посади до Спеціальної антикорупційної прокуратури.

Раніше посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, виступаючи в Одесі на фінансовому форумі, також критикував ГПУ.

"Генеральна прокуратура України відмовляється боротися з внутрішньою корупцією, що підриває реформи, які проводить українська влада", - сказав він тоді. 

На початку жовтня в ЗМІ з'явилася інформація з посиланням на слова нардепа від БПП Кононенка, що президент Петро Порошенко в розмові з Байденом нібито поскаржився на неприпустиму жорсткість критики Пайєттом Генпрокуратури. У відповідь віце-президент США начебто навіть пообіцяв відкликати посла в лютому 2016 року. Однак ця інформація не підтвердилася. Кононенку довелося виправдовуватися і забирати назад свої слова про дострокове відкликання американського посла.

 

Європейська правда

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Бої за антикорупційну прокуратуру

Політичні бої за антикорупційну прокуратуру: програють усі

Олена Щербан, Тетяна Пеклун, для УП _ П'ятниця, 12 червня 2015, 15:52

 

Версія для друку Коментарі7

Навколо створення спеціалізованої антикорупційної прокуратури розгорнулися справжні політичні баталії.

По один бік цього протистояння – активісти та міжнародні кредитори України, які прагнуть максимальної незалежності нового органу.

На іншій стороні  –  Адміністрація президента, яка намагається залишити за собою вплив на спецпрокуратуру та слідство Національного антикорупційного бюро.

Хто переможе – стане зрозуміло уже наступного сесійного тижня, коли законопроект– з правками, що рятують нову антикорупційну спецпрокуратуру, або без них - голосуватимуть у другому читанні в парламенті.

Початок військових дій

21 травня Верховна Рада у першому читанні ухвалила зміни до закону "Про прокуратуру".

Напередодні голосування громадські антикорупційні експерти заявили про небезпеку прийняття законопроекту в чинній редакції.

Причина – норми, що регулюють створення спеціальної антикорупційної прокуратури, зокрема, процедура формування конкурсної комісії, що обиратиме голову та співробітників.

Квотний принцип формування конкурсної комісії, закладений в законопроекті, перетворює обрання антикорупційного прокурора на фактичне призначення його Президентом України та нівелює політичну автономність всього інституту.

Експерти з антикорупційних організацій стверджують, що у разі підтримки парламентом законопроекту, створення антикорупційної прокуратури буде провалено. Закон фактично дозволить Генпрокурору, призначеному Президентом, та самому Президенту контролювати обрання її керівника та співробітників.

Перш, ніж розібратися в законодавчих маніпуляціях та аргументах обох сторін, автори спробували дати відповідь на питання:

Незалежний прокурор міф чи реальність?

У прокурора  – одна з ключових ролей у досудовому розслідуванні кримінального провадження. Він може давати обов'язкові до виконання письмові вказівки слідчому, або самостійно проводити будь-які слідчі дії.

Як диригент у злагодженому оркестрі, прокурор має спрямовувати слідчу команду, визначати характер і напрямок проведення процесуальних дій, необхідних для розкриття злочину.

У той же час широкі повноваження прокурора по нагляду за слідством відкривають нечесним на руку правоохоронцям широкі можливості для заробітку.

Прокурор, мотивований перспективою матеріальної вигоди чи перебуваючи під політичним тиском, може усунути слідчого від розслідування або взагалі, обрати такий вектор слідства, що дозволить затягнути весь процес, а потенційним підозрюваним – знищити доказову базу або убезпечити від арешту власні корупційні статки.

Варто згадати кількість варіацій на тему "як унеможливити розкриття злочину", що демонстрували колишні керівники ГПУ Олег Махницький та Віталій Ярема. За часи, поки вони очолювали  ГРУ жодного з поплічників Януковича не було притягнуто до відповідальності, а деякі, як Микола Злочевський або Юрій Іванющенко, взагалі отримували "прокурорські індульгенції".

Уявімо тепер, що детектив Антикорупційного Бюро, обраний шляхом відкритого конкурсу, отримує процесуального керівника, призначеного "з системи" Генеральним прокурором, а не головою спеціалізованої прокуратури. Чи будуть нові слідчі НАБ вмотивовані працювати над розкриттям злочинів в команді з представниками старої корумпованої системи? Навряд така співпраця призведе до результату - розкритого злочину та вироку суду.

Саме для цього і потрібна незалежна спеціалізована прокуратура та відкритий конкурс добору до неї, в першу чергу, прозоре обрання її керівника - антикорупційного прокурора.

Така прокуратура, за умови жорстких критеріїв відбору кадрів, зможе ефективно та на належному рівні виконувати одне з основних завдань Кримінально-процесуального кодексу — швидке, повне та неупереджене розслідування злочинів, та притягнення винних осіб до відповідальності.

Ще одним аргументом "за" створення такої прокуратури є необхідність спеціалізації прокурорів саме на корупційних злочинах, які є в підслідності саме Національного антикорупційного бюро.

Розслідування злочинів такої категорії та доведення вини підозрюваних потребує відповідальності, підготовки та професіоналізму. Особливо коли підозрюваний — високопосадовець, що має політичну вагу та засоби тиску на слідство та суддів.

Незалежність спеціалізованої антикорупційної прокуратури має стати ключовою метою при її створенні та може бути реалізована шляхом особливих механізмів, закріплених законодавчо.

Це – призначення та звільнення спецпрокурорів, самостійність голови у призначенні співробітників, у прийнятті та розробці наказів адміністративного характеру, достойний рівень заробітної плати тощо.

Більшість з переліченого зникло з проголосованого у першому читанні проекту закону, хоча реальної редакції потребувала тільки одна норма, що регулює утворення антикорупційної прокуратури - про формування конкурсної комісії з обрання голови спецпрокуратури.

Оборудка з конкурсною комісією

Диявол, як завжди криється в деталях, тобто, в перехідних положеннях проголосованого законопроекту, який пропонує незбалансовану модель формування конкурсної комісії для обрання та призначення голови Антикорупційної прокуратури й прокурорів.

Конкурсна комісія має складатися з 10 членів: по 5 осіб від Ради прокурорів України та Верховної Ради. Комісія вважатиметься повноважною у складі 5 осіб.

Однак, такого інституту, як "рада прокурорів" не існує в природі! Її появу, як і багато іншого, передбачала реформа прокуратури, з тріском провалена екс-генпрокурором Віталієм Яремою.

А тому в перехідних положеннях законопроекту автори передбачили, що призначення п'яти членів конкурсної комісії делегується від Ради прокурорів до Генерального прокурора.

Фактично, замість самостійної, позбавленої будь-яких зовнішніх впливів та тиску, спецпрокуратури, буде створено черговий антикорупційний підрозділ ГПУ – колодязь, в якому топитимуть справи корумпованих високопосадовців.

В Україні Генпрокурор призначається президентом і затверджується парламентом, де президент має велику політичну фракцію.  Саме її члени поряд з іншими фракціями коаліції, визначатимуть кандидатів до комісії від Парламенту.

Це означає, що президент матиме прямий політичний вплив на більшість членів комісії, а отже – і на призначення голову антикорупційної прокуратури та спеціалізованих прокурорів.

Такий підхід суперечить основному принципу стримувань і противаг, що має бути дотриманий під час формування незалежних державних інститутів. Особливо – правоохоронних, та підриває основоположний принцип політичної автономності Антикорупційного бюро, що повинне неупереджено розслідувати випадки корупції високопосадовців.

У той же час, Бюро не зможе ефективно запрацювати та розслідувати жодного кримінального провадження допоки не буде обрано та призначено її керівника.

Незалежність антикорупційної прокуратури очима експертів

Аби збалансувати вплив на призначення членів конкурсної комісії, антикорупційні експерти пропонують формувати конкурсну комісію з 10 членів наступним чином:

  • три особи від Ради прокурорів, появи якої треба чекати не раніше грудня, та
  • сім осіб - від ВР за поданням антикорупційного комітету.

При цьому важливо, аби конкурсна комісія була повноважною за умови входження до її складу не менше шести осіб.

 

Окрім того, конкурсна комісія має обрати лише одного кандидата на посаду голови антикорупційної прокуратури, якого формально призначить своїм наказом Генпрокурор.

Наразі законопроект надає можливість конкурсній комісії направити 3 кандидати Генпрокурору на підпис.

Також експерти наполягають на звуженні повноважень Генпрокурора щодо звільнення з адміністративних посад зі спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в тому числі - її керівника.

Керівник спеціалізованої прокуратури, а не Генпрокурор, має брати участь у підборі кадрів та особисто призначати на адміністративні посади нижчого рівня (своїх заступників та керівників підрозділів, їх заступників). Також він може призначати прокурорів спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами конкурсу, який буде проводитись комісією без включення до її складу представників Генерального прокурора.

Якщо діяльність Антикорупційного Бюро – напряму або опосередковано – через спеціалізовану прокуратуру контролюватиметься будь-якою політичної силою чи гілкою влади, орган перетвориться на потужну зброю в політичних інтригах та іграх, за допомогою якого можна буде вибірково переслідувати опонентів або, навпаки, створювати касти недоторканих.

І в такому випадку переможців у цій війні "за незалежність" не буде. Програють усі.

Олена Щербан, Тетяна Пеклун,

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Действующая прокуратура должна выполнять свои функции! И все!

Sergey Bochkarev _ 13.06.2015 17:54

Попытка сотворить еще один "колхоз на общественных началах". Вместо того, чтобы добиться, дабы действующая прокуратура достойным образом выполняла свои обязанности. А так у нас уже есть целиком "сомоуправляемые, независимые" и никлому не подотчетные кроме самих себя судьи. Которых теперь никто не знает, как "люстрировать" за их подвиги. Больше "колхозов", хороших и разных.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

До конкурсу в антикорупційну

До конкурсу в антикорупційну прокуратуру допустили 280 кандидатів

Четвер, 29 жовтня 2015,

 

Генпрокуратура заявляє, що до конкурсу на адміністративні посади в Антикорупційну прокуратуру, у тому числі антикорупційного прокурора, допущено 280 людей, з яких 232 співробітники прокуратури.

Про це повідомив прокурор Генеральної прокуратури Владислав Куценко.

"Всього подано 360 заявок, 280 кандидатів допущено. З них 232 - співробітники прокуратури",- сказав він.

З його слів, з 232 співробітників прокуратури понад 40 наразі не працюють.

Частина з допущених кандидатів - жінки.

Як відомо, Генпрокуратура не має наміру змінювати своїх 4 представників у комісії з обрання антикорупційного прокурора.

Подача заявок від кандидатів на конкурс на посаду антикорупційного прокурора й інші адмінпосади в антикорупційній прокуратурі завершилася 26 жовтня.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

  Оголошення про конкурс

 

Оголошення про конкурс з відбору на роботу в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі

    07.10.2015

ОГОЛОШЕННЯ

про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів

на зайняття адміністративних посад

у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі

 

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII оголошується початок проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

        

Відбір кандидатів проводиться на зайняття посад:

·        заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

·        першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

·        заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

·        начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді;

·        начальників відділів в складі управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді (6 вакантних посад);

·        начальника аналітично-статистичного відділу;

·        начальника відділу документального забезпечення.

 
 

До участі у конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі запрошуються особи, які відповідають вимогам частин 1 (щодо наявності громадянства України, вищої юридичної освіти та володіння державною мовою) та 3 статті 27 Закону України «Про прокуратуру».

        
Не допускаються до участі у конкурсі особи:

·        які, відповідно до частини 31 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» протягом п’яти років до дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах.

·         щодо яких є інформація про існування обмежень для призначення на посади прокурорів, встановлених частиною п’ятою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», а також Законами України «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції».

Кандидати на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі подають наступні документи (в папці із зав’язками):

 
  • заяву про участь у відкритому конкурсі на зайняття адміністративної посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (додаток 1 до Порядку);
  • анкету (додаток 2 до Порядку), яка подається в паперовому та електронному вигляді;
  • автобіографію;
  • 2 фотокартки (3,5х4,5);
  • копію та оригінал паспорта громадянина України;
  • копію та оригінал довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
  • належним чином завірену копію та оригінал документа про вищу юридичну освіту з додатками;
  • належним чином завірену копію трудової книжки;
  • декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік (декларація подається в паперовому та електронному вигляді);
  • сертифікат про проходження профілактичного наркологічного обліку згідно з формою № 140/о;
  • медичну довідку про стан здоров'я за формою № 133/о;
  • медичну довідку про проходження обов’язкового попереднього та періодичних психіатричних оглядів згідно з формою № 122-2/о;
  • заяву про обробку персональних даних та дозвіл на спеціальну перевірку (додаток 3 до Порядку).

Кандидати подають повний пакет документів особисто або поштою.

У випадку направлення копій документів поштою їх оригінали повинні бути надані робочій групі особисто кандидатом не пізніше ніж за 24 години до початку проведення тестування. 

Прийом документів здійснюється впродовж 14 календарних днів (включно з днем відправки документів поштою) з 8 жовтня по 21 жовтня з 9ºº до 18ºº (без перерв та вихідних) за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-б, каб. 108 (тел. 044 206 08 79).

        

Інформація про дату, час і місце проведення тестувань та співбесід, осіб допущених до участі у відкритому конкурсі, рейтингові списки кандидатів буде оприлюднюватися на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України. Слідкуйте за оголошеннями!

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Закон України «Про запобігання корупції»

Закон України «Про запобігання корупції»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Про запобігання корупції
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Номер: 1700-VII
Ініціатор(и): Прем'єр-міністр України
Яценюк А. П.
Дати
Поданий на розгляд: 30 вересня 2014
Прийнятий: 14 жовтня 2014
Уведений в дію: 26 жовтня 2014
Остання редакція: 26 квітня 2015
Інші закони
Пов'язані закони: Про державну службу
Статус: Чинний

Закон України «Про запобігання корупції» прийнятий 14 жовтня 2014 року з метою комплексного реформування системи запобігання корупції у відповідності до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав.

Проект Закону розроблений спільно з експертами громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ».

Закон вступить у дію 26 квітня 2015 року і замінить собою два закони: «Про засади запобігання і протидії корупції», що діяв з 2011 року[1], та «Про правила етичної поведінки».

Зміст

Основні ідеї Закону

Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно з пояснювальною запискою, основними складовими превентивної антикорупційної системи згідно з Законом є:

  • наявність спеціалізованого органу з питань запобігання корупції
  • правила формування та реалізації антикорупційної політики;
  • антикорупційні обмеження
    • щодо використання службового становища,
    • одержання подарунків,
    • сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності,
    • спільної роботи близьких осіб,
    • після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
  • запобігання та врегулювання конфлікту інтересів
    • види конфлікту інтересів,
    • шляхи врегулювання;
  • спеціальні антикорупційні інструменти
  • захист викривачів
    • захист осіб, які повідомляють про факти корупції від незаконного звільнення, переведення, зміни істотних умов трудового договору;
  • відповідальність за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення
  • усунення наслідків корупційних правопорушень
  • міжнародне співробітництво.

Закон включає перелік правил етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.