Skip to Content

Орган люстрації: Судова система України

 

Судова система України становить сукупність усіх судів держави, заснованих на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціалізованих судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Третейські суди не входять до судової системи України.

Судді

Суддею в Україні є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:

  1. визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
  2. які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;
  3. які мають не зняту чи не погашену судимість.

Не може претендувати на посаду судді особа, до якої згідно із законом застосовується заборона обіймати відповідну посаду. Не може претендувати на посаду судді також особа, яку було раніше звільнено з посади судді за порушення присяги, порушення вимог щодо несумісності або у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком, крім випадків визнання в судовому порядку протиправним рішення про звільнення з цих підстав або скасування обвинувального вироку суду.

Добір суддів, їх спеціальна підготовка та дисциплінарне провадження щодо них здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККС).

Законом передбачена спеціальна підготовка кандидата на посаду судді, яка включає теоретичне та практичне навчання за денною (очною) чи заочною формою. Організація спеціальної підготовки здійснюється Національною школою суддів України при ВККС.

Кандидати в судді здають кваліфікаційний іспит, після чого зараховуються до резерву і беруть участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

Призначення на посаду судді вперше здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, на п'ятирічний строк.

Після спливу п'ятирічного строку судді обираються Верховною Радою України безстроково.

Суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди.

Суддя, який обіймає посаду безстроково, працює до шістдесяти п'яти років, за винятком випадків звільнення з посади або відставки судді відповідно до закону.

Законодавством визначається правовий статус (права, обов'язки, гарантії, обмеження) суддів.

Оплата праці судді називається суддівською винагородою, а пенсійне забезпечення — щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці.

Конституційний суд

Будівля Конституційного Суду України
Докладніше у статті Конституційний Суд України

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України не входить до системи судів загальної юрисдикції.

Пріоритетним напрямком діяльності Конституційного Суду є здійснення конституційного судочинства в Україні. Втім, це не єдина функція суду, також виділяють функції конституційного контролю та офіційного тлумачення законодавства.

Відповідно до Конституції України та Закону «Про Конституційний Суд України», суд приймає рішення та дає висновки у таких справах:

  • Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
  • Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
  • Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією.
  • Видає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

 

 

Верховний суд

Кловський палац — місце перебування Верховного Суду України (фото 2013 р.)
Докладніше у статті Верховний Суд України

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд України:

  1. здійснює правосуддя;
  2. здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
  3. надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням судової системи України;
  4. надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
  5. звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;
  6. забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій;
  7. здійснює інші повноваження, визначені законом.

    Вищий адміністративний суд

    Докладніше у статті Вищий адміністративний суд України

    До весни 2012 року у Вищому адміністративному суді України було створено та діяло п'ять судових палат. З весни 2012 року діють чотири судові палати.

    Станом на березень 2015 року діють три судові палати.

    Основне завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді — спори, про правовідносини, що пов'язані із виборчим процесом та референдумом.

    В Україні дотепер не існувало в завершеному вигляді правового захисту фізичних осіб у відносинах з адміністративними органами. Правовий захист, що забезпечують адміністративні суди, спрямований не на покарання протиправної поведінки, а на поновлення законного стану. Пріоритети адміністративної юстиції полягають у сфері захисту прав громадянина, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в країні.

 

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Валерій Пекар Співзасновник

Валерій Пекар Співзасновник Громадянської Платформи Нова Країна

Хроніки Національної ради реформ. 9 листопада. Судова реформа

13 листопада 2015

 

Чергове 14-е засідання Національної ради реформ, що відбулося 9 листопада, було присвячено судовій реформі. Тема гостра, пріоритетна, знаходиться у фокусі уваги суспільства, але стиль цих нотаток, як завжди, є безстороннім, репортажним, за випадком особистих коментарів, поданих [у квадратних дужках].

На жаль, останнім часом склалася, на мій погляд, не найкраща традиція пропускати перший пункт порядку денного, що присвячений статусу виконання попередніх рішень Національної ради реформ, і переходити безпосередньо до основного питання. Причина в тому, що вступне слово Президента, часто досить розлоге, завжди сфокусоване саме на основному питанні, і після цього виглядає якось недоречно обговорювати щось інше. А там є про що поговорити, і цьому буде присвячений окремий допис.

Отже, у вступному слові президент зазначив, що судова реформа є найбільш очікуваною у суспільстві, вона пов'язана і з приходом у країну інвестицій, і з боротьбою з корупцією, і з іншими важливими аспектами життя. Ми зрозуміли ціну свободи і тепер починаємо розуміти ціну справедливості, сказав президент, і ця цитата вже була поширена його прес-службою. [Хоча, зазначу від себе, саме справедливість була першою цінністю і вимогою Майдану.] Ми маємо надзвичайно позитивний висновок Венеціанської комісії, підкреслив Порошенко. Стратегія судової реформи полягає в оновленні суддівського корпусу через персональне оцінювання суддів, а водночас до цього додаються скасування суддівської недоторканості, деполітизація, контроль видатків, "подарунків" тощо. Нездатність пояснити джерела набутого майна стане підставою для звільнення судді. Розпочинається тривалий процес оцінювання всіх суддів, що супроводжуватиметься реорганізацією окремих судів. Тестування буде проходити по процедурі, схожій на поліцейську. На цьому тижні, підсумував президент, я внесу до Верховної Ради узгоджений законопроект.

Голова Верховної Ради Володимир Гройсман додав, що планує взяти проект за основу до кінця року, щоб на наступній сесії прийняти його остаточно (нижче написано трохи детальніше про складний багатокроковий процес внесення змін до Конституції).

Доповідь по основному питанню зробив заступник глави адміністрації президента Олексій Філатов. Він почав з оцінки поточного стану справ: за даними дослідження, проведеного на замовлення USAID, рівень довіри до судів становить 5% (що цікаво, серед тих, хто були у судовому засіданні, 16%, а серед тих, хто не були, – 4%). Опитування показують, що 36% громадян виступають за повну заміну держслужбовців та суддів, 38% за попередню перевірку. Якщо йдеться конкретно про суддів, 49% опитаних підтримують повне оновлення суддівського корпусу, ще 36% виступають за перевірку всіх суддів, і ще 7% за вибіркову перевірку. Таким чином, у суспільстві є майже консенсус з цього питання.

Виклики, з якими стикається судова система, не обмежуються корупцією.
До цього додається політичній вплив на суддів, перевантаження суддів (500-600 справ на рік на кожного) та низька якість правосуддя, недофінансування, низький рівень правової культури населення.

Реформа судової системи в цілому включає:

- першочергові зміни в законодавстві (вже прийнято Закон "Про забезпечення права на справедливий суд", яким повністю оновлено Вищу раду юстиції, частково оновлено Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС), відновлена робота цих двох органів, підготовлено проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджено механізми дисциплінарної відповідальності тощо; окрім того, розроблені проекти змін до трьох процесуальних кодексів, ухвалено у першому читанні законопроекти про систему виконання судових рішень, доопрацьовується проект змін до закону про адвокатуру),

- зміни до Конституції та наступне оновлення законодавства (це в процесі: 30 жовтня проект змін схвалений Конституційною комісією, отримані схвальні висновки Венеціанської комісії від 24 липня та 26 жовтня, опрацьовані численні пропозиції експертів),

- системне оновлення суддівського корпусу.

Зміни в законодавстві торкаються не лише судоустрою та статусу суддів, але й процесуального законодавства, адвокатури, системи виконання судових рішень, а також реформи органів кримінальної юстиції.

Але сконцентруємося на ключових конституційних змінах. Вони включають:

- механізми оновлення суддівського корпусу шляхом проведення оцінювання всіх суддів та запровадження дієвих підстав для звільнення;

- деполітизацію та забезпечення незалежності (утворення та ліквідація судів виключно законом, обмеження політичного впливу);

- оптимізація системі судоустрою шляхом переходу до триланкової системи судів (не буде вищих спеціалізованих судів);

- встановлення антикорупційних запобіжників (непідтвердження легальності джерел походження майна як підстава для звільнення, прозорий конкурс на будь-яку посаду, громадський контроль).

Вік призначення судді на посаду збільшується з 25 до 30 років, мінімально необхідний стаж – з 3 до 5 років, встановлюються додаткові кваліфікаційні вимоги. Імунітет судді скорочується від повного до функціонального (тобто суддя може бути притягнутий до відповідальності за вчинки, які виходять за межі його професійної діяльності, наприклад, дорожно-транспортні пригоди). Право обрання, переведення та звільнення суддів переходить від президента і парламенту до Вищої ради правосуддя. Чітко врегульовуються підстави для звільнення і припинення повноважень (виключається "порушення присяги", що неможливо довести і критикується Венеціанською комісією). Вища рада правосуддя – це новий конституційний орган, який складається з 21 особи (10 суддів, обрані суддями, 2 від адвокатів, 2 від науковців, 2 від прокурорів, 2 призначені президентом, 2 парламентом, та голова Верховного суду за посадою). Всі вони мають бути політично нейтральними. Водночас проект змін до Конституції включає ключові положення реформи прокуратури (скасування загального нагляду тощо), адвокатури, Конституційного суду, виконання судових рішень тощо.

В рамках структурної оптимізації судової системи може відбутися укрупнення окремих судових округів, створення міжрайонних судів. Судді можуть подати у відставку або взяти участь у конкурсі на нові посади. Правда, зазначив Олексій Філатов, через позбавлення довічного грошового утримання судді втратили мотивацію до відставки.

Подальші процедурні кроки наступні: президент вносить проект до Верховної Ради, яка направляє його до Конституційного суду, той надає висновок, парламент схвалює у першому читанні не пізніше грудня, схвалює остаточно не пізніше березня. Далі ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання суддів за підтримки всіх правоохоронних органів. Тим часом Рада з питань судової реформи завершує підготовку вже згаданих законопроектів.

В обговоренні заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд зазначила, що основне завдання змін – відновити довіру, та запропонувала присвятити судовій реформі окремий день у парламенті, одночасно розглянувши весь пакет законів (така практика нині себе виправдовує).

Міністр юстиції Павло Петренко відзначив найнижчий рівень довіри до судів серед усіх країн Європи, підкреслив безпрецедентний характер співпраці з Венеціанською комісією (для неї захист суддів завжди був першим пріоритетом, але в нашому випадку комісія зрозуміла, наскільки Україна потребує перезавантаження системи). Він наголосив на спрощенні доступу до правосуддя (більшість позовів в європейські суди якраз пов'язана з неможливістю отримати в Україні судове рішення в розумні строки), скасуванні вищих спеціалізованих судів (тобто переході до триланкової системи).

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) Сергій Козьяков наголосив на тому, що нормативні документи щодо оцінювання суддів досі не погоджені Радою суддів (незважаючи на врахування їхніх пропозицій) – а це означає, що оцінювання не розпочалося, хоча за законом оцінювання суддів вищих судів мало бути завершено до 28 вересня, тобто протягом півроку з моменту набрання чинності законом. Так проявляється спротив суддівського корпусу, і це означає, що доведеться змінювати тактику реформи, а саме приймати закон про самостійне затвердження процедур ВККС. Пан Козьяков повідомив про підготовку тисяч суддівських досьє, необхідних для оцінювання, а також поділився даними про накопичені за 9 місяців простою скаргами на суддів, персональними справами тощо.

У ході обговорення невелика суперечка відбулася щодо механізмів захисту прав громадян, які знаходяться у місцях позбавлення волі (кількість скарг величезна). Президент розкритикував позбавлення прокурорів цієї функції, але Оксана Сироїд відповіла, що прокуратура є така сама державна установа, і вона вкрай неефективно виконує цю функцію, краще це зроблять адвокати та омбудсмен. Павло Петренко зазначив, що знайдений спосіб покращити цю ситуацію в рамках чинного законодавства: створено спеціальну комісію з досить широкими повноваженнями, яка проводить перевірки без попередження, а також поширено на засуджених механізми безоплатної правової допомоги.

Радник президента Олександр Пасхавер звернув увагу на роль особистих цінностей в оцінюванні суддів, на що президент похвалився позитивним досвідом такого ціннісного оцінювання при доборі в поліцію, а Борис Ложкін – при наймі співробітників АП. [Від себе додам, що сучасна наука і практика досягли непоганого вміння визначати справжні цінності особистості шляхом глибокого багатоступеневого тестування.]

Член Конституційної комісії, народний депутат Вікторія Пташник підкреслила важливість публічної комунікації судової реформи, необхідність пояснити суспільству простою мовою сутність змін та відновити довіру. Дмитро Шимків звернув увагу на необхідність перезапуску Міжнародного комерційного арбітражного суду як механізму надійного і швидкого захисту інтересів інвесторів. Голова Верховного суду України Мирослав Романюк зазначив, що судді самі вже зачекалися реформи та стомилися від невизначеності.

Отже, #зрада чи #перемога?

Громадська оцінка запропонованих конституційних змін, яку мені надали колеги з РПР та Нової Країни, безумовно схвалює такі речі:

- створення та ліквідація судів законом,

- перехід до триланкової системи,

- безстрокове призначення суддів,

- вирішення питань суддівської кар'єри та звільнення Вищою радою правосуддя,

- чисельна перевага у Вищій раді правосуддя суддів, обраних суддями,

- механізм звільнення або участі у конкурсі суддів реорганізованих судів

та низку інших питань.

Проблемними пунктами, які потребують доопрацювання, є наступні:

- не встановлено чітких строків реорганізації (принаймні судів вищого рівня),

- попри звуження, імунітет судді залишається досить широким,

- нема представників громадянського суспільства у Вищій раді правосуддя,

- не передбачено припинення повноважень діючих суддів, які не подадуться на конкурс або не пройдуть його,

- не встановлено прозорого порядку добору суддів Конституційного суду.

Найбільш проблемними є питання збереження на посадах суддів Конституційного суду, які фактично здійснили конституційний переворот у 2010 році, та суто політичний характер призначення Генерального прокурора.

Два з цих питань я підняв. Судді Конституційного суду, які у неконституційний спосіб змінили Конституцію України у 2010 році (брали участь в ухваленні цього рішення і не висловили окремої думки), мають припинити повноваження з дня набрання чинності змінами до Конституції. Водночас, спираючись на рекомендації громадської команди із судової реформи, я запропонував встановити строк реорганізації вищих судів 1 рік, апеляційних 2 роки. Президент у різкій формі заперечив обидві пропозиції: першу він вважає тиском на конституційний процес – звільняти суддів має суд, а не парламент. [Однак стосовно 7 суддів парламент констатував порушення присяги, і Верховний Суд навіть це підтвердив щодо одного з них. Але ситуація зрозуміла: терміново потрібно схвалення Конституційним судом запропонованого проекту, тому на них не треба зараз нападати.] Друга пропозиція, на думку президента, не рятує від порушення встановлених термінів, як не врятували перехідні положення до Конституції своєчасну реформу прокуратури [хоча це скоріше аргумент на користь встановлення чітких термінів, бо там їх не було.] Але врешті це може бути врегульоване законом.

Отже, на думку громадських експертів, проект судової реформи є досить непоганим, і наразі склався політичний консенсус щодо його ухвалення. Основні сили треба зараз сконцентрувати на підготовці імплементаційного законопроекту, щоб передбачити там чіткі строки, правила конкурсу, ефективне оцінювання тощо.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

На люстрацію перевірили 46

На люстрацію перевірили 46 суддів ВС

 28 вересня 2015

46 суддів Верховного Суду пройшли люстраційну перевірку.

Про це повідомили у прес-службі Верховного Суду, передають Українські новини.

"Усі 46 суддів пройшли цю перевірку відповідно до закону", - сказали в суді.

У свою чергу голова Верховного суду Ярослав Романюк, який не потрапляє під люстрацію, також пройшов таку перевірку.

Інші деталі не повідомляються.

Як повідомлялося, 3 вересня директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Тетяна Козаченко заявила, що всі судді Верховного Суду пройшли майнову перевірку.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Судді Кірєєву досі нараховують зарплату

Судді Кірєєву, якого шукає міліція, досі нараховують зарплату

Середа, 28 жовтня 2015,

 

Рада суддів констатує нарахування зарплати оголошеному в розшук судді Печерського районного суду Києва Родіону Кірєєву.

Про це в інтерв'ю "Українським новинам" повідомила голова Ради суддів Валентина Симоненко.

За її даними, суддя Кірєєв відсторонений від посади, але зарплата йому нараховується.

"Він одержує, по-моєму, мінімальну зарплату. Я не перевіряла, чи одержує він. Але за законом, якщо проаналізувати, то нарахувати йому повинні", - сказала Симоненко.

При цьому голова Ради суддів зазначила, що така ситуація досить типова зараз.

"Я також скажу, що тільки 230 млн гривень витрачено на сьогодні на зарплату тих суддів, які не звільняються Верховною Радою", - повідомила вона.

Симоненко наголосила, що такі судді не здійснюють правосуддя, але є суддями й одержують посадовий оклад.

Як відомо, у липні 2014 року Міністерство внутрішніх справ оголосило в розшук суддю Кірєєва.

У 2011 році Кірєєв засудив колишнього прем'єр-міністра Юлію Тимошенко до 7 років тюремного ув'язнення.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Суди і Закон про люстрацію 1

Суди і Закон про люстрацію

1 березня Кабмін підтримав законопроект «Про відновлення довіри до судової системи України». Його мета — проведення атестації та «люстраційної перевірки» суддів судів загальної юрисдикції. Законопроект передбачає «аналіз» рішень, що приймалися суддями до революції; звільнення тих суддів, які не пройдуть атестацію; звільнення голів судів, які були призначені після 2010 року[52].

Даний законопроект був розкритикований Верховним Судом України, Вищим господарським судом України та Радою суддів України. Звернуто увагу зокрема на те, що проект нівелює загальні засади презумпції невинуватості особи, що на практиці може мати наслідком прийняття Європейським судом з прав людини жорстких рішень проти України[53][54][37].

Законопроекти про люстрацію в Україні були названі такими, що не відповідають прийнятим в Європейському Союзі стандартам, оскільки суттєво обмежують громадянські права окремих людей та не передбачають процедури апеляції[55].

Незважаючи на це, доопрацьований законопроект був прийнятий в цілому 8 квітня[56][57]. Він передбачає утворення Тимчасової спеціальної комісії, яка буде перевіряти суддів, які виносили у період з 21 листопада 2013 року рішення з «політичним» елементом. Висновок ТСК потребуватиме підтвердження з боку Вищої ради юстиції.

Юристи адвокатської компанії «Кравець і партнери» вважають люстрацію суддів «не відновленням довіри, а банальною помстою і побудовою тоталітарної держави». Діяльність Тимчасової спеціальної комісії вони називають втручанням в незалежність суддів з метою впливу на судову владу в цілому[58].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Незалежності суддів нема?

Гарантії самостійності судів та незалежності суддів в Україні належним чином не забезпечені.

Як зазначав у 2007 році Верховний Суд України, на практиці законодавчим органом, органами виконавчої влади, їх посадовими особами ігнорується конституційний принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Мають місце:

  • спроби втручання в організацію діяльності судів, вирішення конкретних судових справ,
  • перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах,
  • тиск на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, в тому числі у формі прийняття незаконних нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії,
  • неправомірного використання суб'єктами влади наданих їм повноважень,
  • незаконного наділення деяких державних органів відповідними повноваженнями, що посилює залежність від них судів та суддів.

Останнім часом факти тиску на суддів і втручання в діяльність судів набули системного та відвертого характеру, зокрема при розгляді судами справ, формуванні суддівського корпусу, призначенні суддів на адміністративні посади, вирішенні питань про відповідальність суддів.

Вказані негативні явища набули значного поширення і становлять загрозу утвердженню в державі принципу верховенства права[27].

23 травня 2007 року у сесійній залі Верховної Ради відбулися парламентські слухання на тему «Про стан правосуддя в Україні».

Учасники парламентських слухань відзначили, що в умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні висвітилося багато проблем щодо забезпечення правосуддя і незалежності судової гілки влади.

Викликає занепокоєння ситуація, яка останнім часом склалася у сфері правосуддя, зокрема намагання окремих політичних сил політизувати діяльність судів, використати їх у своїх інтересах, схилити до ухвалення неправосудних рішень. Незважаючи на принцип незалежності суддів, мають місце факти неправомірного впливу на них щодо здійснення правосуддя, втручання в їхню діяльність і як наслідок — прийняття не правових, а політичних рішень, які дискредитують усю судову владу[28].

Також учасники парламентських слухань звернули увагу на те, що одним з негативних чинників діяльності судів є загальна відсутність поваги до рішень суду і до судової системи в цілому, що має наслідком надзвичайно низький рівень довіри населення до судової влади[29].

7 грудня 2007 р. у приміщенні «Українського дому» в м. Києві відбулася друга частина VIII позачергового з'їзду суддів України, до якого спонукали розпочаті тоді в Україні процеси, які супроводжувалися системним і відвертим втручанням у здійснення правосуддя, цинічним тиском на суддів, спробами свідомого та цілеспрямованого руйнування судової системи, політизації судів, намаганням перетворити суд із органу правосуддя на орган виконання політичних, корпоративних та особистих замовлень.

Про безпрецедентний і відвертий тиск на суди заявив тоді Голова Верховного Суду Василь Онопенко. Він сказав про намагання провести цілеспрямований, з чітко спланованою координацією дій щодо дискредитації суддів розвал судової влади і що до таких спроб вдаються як окремі посадові особи, так і деякі органи державної влади.

Делегати з'їзду закликали звести до мінімуму хронічне недофінансування судової системи, неприховане бажання представників інших державних органів забезпечувати цей процес у «ручному режимі» (хочу — виділю кошти, хочу — ні), що також є одним із способів тиску на суд[30].

У 2008 році проблема вийшла на новий рівень, коли Президент Віктор Ющенко своїм указом ліквідував Окружний адміністративний суд міста Києва, який перед тим виніс ухвалу про призупинення указу Ющенка про дострокові парламентські вибори[31].

30 вересня 2010 року Конституційний Суд України прийняв суперечливе рішення про відновлення дії Конституції України в редакції 1996 року, що посилювала президентську владу Януковича[32]. Згодом з'явилася інформація, що окремі судді Конституційного Суду нібито «письмово і під запис констатували», що на них здійснювала тиск Адміністрація Президента Віктора Януковича при ухваленні рішення про повернення до президентської форми правління[33].

Питання залежності судової системи також бурхливо обговорювалося суспільством після винесення вироку Юлії Тимошенко 11 жовтня 2011 року.

У 2012 році голова представництва ЄС в Україні заявив, що судова влада в Україні все більше піддається політичному й іншим видам тиску[34].

На початку 2014 року Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк у відеозверненні наголосив, що масові акції біля будинків судів створюють перешкоди їх нормальній діяльності, і чиняться вони з метою ухвалення бажаного процесуального рішення.

Особливе занепокоєння Голови Верховного Суду викликають спроби фізичної розправи над суддями:

  • донині залишається нерозкритим жорстоке криваве вбивство судді Трофімова у Харкові;
  • за ухвалення рішення у справі вбито суддю Зубкова у Києві;
  • зроблено спробу фізичної розправи над суддею Шевченківського районного суду в місті Києві;
  • у Києво-Святошинському районному суді міста Києва група невдоволених судовим рішенням осіб замість того, щоб оскаржити його в установленому законом порядку, також вдалася до спроби фізичної розправи над суддею, який його ухвалив[35].

З 1 січня до 20 липня 2015 року до Ради суддів України надійшло 30 заяв від суддів щодо втручання в їх діяльність. Найбільш поширеними і такими, які набувають системного характеру, є випадки дій громадських організацій, об'єднань або груп громадян, спрямованих на вираження власного ставлення до судової влади або окремих суддів, які супроводжувалися заходами впливу на суддів, що є порушенням вимог частини 2 статті 126 Конституції України (вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється)[36].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Тиск на суддів і судову систему

Тиск на суддів і судову систему в Україні

Нормативні передумови

Згідно зі статтею 126 Конституції України,

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Самостійність судової системи закріплена статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Спираючись на Рішення Конституційного Суду України у справах № 1-8/2011 і № 1-1/2004, тиск на суд можна визначити як будь-які дії щодо суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо[25][26].

Кримінальна відповідальність за тиск на суддів конкретизована в розділі XVIII КК України. Це, зокрема, статті 376 (Втручання в діяльність судових органів), 377 (Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного), 378 (Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного), 379 (Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя).

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Факти насильства над суддями

Окремі факти шантажу, грубого насильства стосовно суддів та фізичної розправи над ними

7 липня 2008 року гр. Мельник О. в приміщенні Деснянського районного суду міста Чернігова взяв у заручники суддю І. Рахманкулову та із застосуванням вогнепальної зброї заподіяв тілесні ушкодження співробітнику служби охорони суду.

21 березня 2011 року скоєно умисне жорстоке вбивство судді Шевченківського районного суду міста Києва С. Зубкова.

10 червня 2011 року здійснено напад на суддю апеляційного суду Львівської області Н. Шумську та скоєно крадіжку її майна.

22 липня 2012 року здійснено напад на суддю Свердловського міського суду Луганської області В. Писанця.

30 листопада 2012 року здійснено напад на суддю Центрального районного суду м. Сімферополя В. Михайлова та скоєно крадіжку його майна.

15 грудня 2012 року з особливою жорстокістю вбито суддю Фрунзенського районного суду міста Харкова В. Трофимова та трьох членів його сім'ї[37].

Під час і після перемоги Єврореволюції

Під час Єврореволюції один з суддів Тульчинського районного суду Вінницької області подав у відставку і заявив, що вся судова система України повністю втратила свою незалежність.

« Незалежності суду немає. Вона втрачена повністю. Суддями керують люди, які засіли на Банковій. Вони приймають на посади. Вони звільняють з посад. Якщо суддя потрапив у немилість, вони можуть його звільнити за 24 години.  »

— В. Люлько, [3]

Також у цей бурхливий період історії окремі політики й активісти почали створювати т. зв. «люстраційний список», до якого увійшли, в основному, судді[38][39].

Тим часом, 11 лютого 2014 року із вогнепальної зброї вбито суддю Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області О. Лободенка.

У ніч з 18 на 19 лютого 2014 року здійснено підпал приміщення Франківського районного суду міста Львова, в результаті чого було знищено понад сто кримінальних і цивільних справ та викрадено печатку суду[37].

23 лютого 2014 року віце-спікер Верховної Ради України Руслан Кошулинський своїм розпорядженням повернув мандати Павлу Балозі й Олександру Домбровському[40], що раніше були відібрані постановою Вищого адміністративного суду України[41]. При цьому постанова суду[42] не скасована.

23 лютого Верховна Рада звільнила суддю, голову Вищого адміністративного суду України Темкіжева І. Х. шляхом скасування норми про його призначення заднім числом[43].

Того ж дня Верховна Рада ухвалила Закон, яким перебрала на себе повноваження щодо призначення суддів на адміністративні посади, обрання суддів безстроково, усунувши від цього професійні органи — Вищу раду юстиції та Вищу кваліфікаційну комісію суддів України[44].

24 лютого Верховна Рада провела «політичну розправу» над суддями Конституційного Суду за ухвалення Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 (про конституційну реформу)[45][46]. Це викликало негативну реакцію Міжнародної комісії юристів[47]. Пізніше Вищий адміністративний суд України визнав ці дії парламенту протиправними[48].

Того ж дня Верховна Рада в обхід процедури амністії звільнила[49] засуджених за вбивство судді Зубкова Дмитра та Сергія Павліченків, оголосивши їх «політв'язнями». При цьому, Парламент приймав рішення під організованим тиском футбольних уболівальників[50][51].

Того ж дня група осіб здійснила спробу захоплення Кельменецького, Хотинського та Кіцманського районних судів Чернівецької області з вимогою від голів і суддів цих судів написати заяви про відставку[37].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

"Караул устал ждать" - XII з'їзд суддів України РОЗІГНАНО

XII з'їзд суддів України

1 квітня група народних депутатів звернулись до голови Ради суддів Василя Онопенка з проханням перенести позачерговий З'їзд суддів України (призначений на 7 квітня), на якому повинні бути обрані шість суддів Конституційного Суду. Автори звернення наперед звинуватили ще не обраних суддів КС у «прокремлівській орієнтації»[59].

Істерія навколо з'їзду суддів продовжилася 7 квітня, коли Правий сектор почав штурмувати і блокувати будівлю Верховного суду України. Міліція при цьому не втручалася[60].

Суддів, що прибули на захід, було піддано моральній і фізичній нарузі. Будівлю було захоплено, а з'їзд зірваний[61].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Судову гілку "гнуть" інші гілки....

3 липня 2014 Верховна Рада провалила «євроінтеграційний» законопроект про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів[62].

Трапляються випадки, коли на суддів вчиняється тиск зі сторони комбатів, народних депутатів та інших, коли суддю звинувачують у тому, що прийняте ним рішення не відповідає «волі народу»[63][21].

Проведення 16—17 лютого 2015 року в приміщенні Окружного адміністративного суду м. Києва обшуку Рада суддів вважає посяганням на незалежність органів судової влади[64].

Секретар Ради нацбезпеки і оборони Олександр Турчинов висловився за заборону всім суддям виїжджати за кордон до завершення процесу люстрації і «до того часу, як вони самі будуть сидіти на лаві підсудних» через те, що «судді стали адвокатами злочинців».[65][66].

Конституційний Суд України 14 квiтня 2015 заявив, що «окремі народні депутати, громадські діячі та представники правоохоронних органів» перешкоджають законному розгляду справи щодо люстраційного закону[67].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Позиція суддів У відкритому

Позиція суддів

У відкритому листі Ради суддів України (вищого органу суддівського самоврядування) від 6 лютого 2015 року йдеться про те, що судова система, суди і судді перебувають під шквалом нищівної критики. Набирає поширення публічне коментування ухвалених судами рішень у вкрай негативному світлі. Цим підтримується емоційна напруга населення та все частіше викликається агресія, спрямована на суддів. Лунають заклики до фізичної розправи з суддями та мають місце випадки такої розправи. Також неприпустимо, що народні депутати, високопосадовці органів виконавчої влади та прокуратури публічно, з відвертою неповагою коментують і критикують судові рішення, заявляють про їх неправосудність, хоча ці рішення не скасовані в установленому порядку[21].

Як висловився суддя Вінницького окружного адміністративного суду, к.ю.н. М. Жернаков,

« Суспільство розчароване у судовій владі та підхльоснуте демонізацією судів у ЗМІ… прагне якщо не смертного вироку, то точно тотальної люстрації і звільнення для всіх без винятку суддів. На такі очікування радо реагують політики… Якщо подивитися на ті судові справи, які викликають найбільший суспільний резонанс… можна помітити, що всі вони мають політичне забарвлення. Головною проблемою в судовій системі є залежність суддів і судів від політичної влади. За виразом одного з колег, «не будеш тут флюгером, коли дме так, що аж здуває».  »

[2]

Судді тривожаться через те, що в країні, де переміг Майдан, «під судом палять шини, люди в балаклавах уриваються до залів судових засідань і вимагають від суду прийняття рішення, яке б їх задовольнило»; забуто про презумпцію невинуватості стосовно самих вершителів правосуддя. При розгляді резонансних справ прокуратура грає на почуттях та на ура-патріотизмі, а мас-медіа підтримують такі маніпуляції та не хочуть розбиратися, що насправді відбувається[22][23]

Фактори, які негативно впливають на стан незалежності суддів в Україні

  1. Втручання (листи, звернення, телефонні дзвінки тощо) окремих народних депутатів в діяльність суддів
  2. Намагання Президента України та працівників його Адміністрації неправомірно впливати на судову владу та суддів
  3. Намагання Кабінету Міністрів України та представників урядових структур неправомірно впливати на судову владу та суддів
  4. Намагання Верховної Ради України та представників парламентських комітетів неправомірно впливати на судову владу та суддів
  5. Намагання окремих керівників органів влади місцевого рівня неправомірно впливати на судову владу та суддів
  6. Приниження політиками авторитету судової влади
  7. Порушення органами та посадовими особами законодавчої й виконавчої влади презумпції невинуватості та привласнення судових функцій
  8. Використання суддів у політичній боротьбі
  9. Недостатнє фінансування судів та здійснення цього фінансування в ручному режимі
  10. Політична заангажованість та непрофесіоналізм засобів масової інформації (телебачення, друковані ЗМІ, радіо, Інтернет)
  11. Публічне оцінювання судових рішень посадовими особами
  12. Відсутність прецеденту та механізму притягнення до відповідальності осіб, які намагаються неправомірно впливати на суддів
  13. Незадовільне матеріально-технічне забезпечення судів
  14. Низький рівень заробітної плати суддів
  15. Відсутність реального впливу судової влади на формування бюджету судової системи та неможливість контролювати використання коштів
  16. Неправомірне використання посадовими особами законодавчої та виконавчої влади владних повноважень, пов'язаних з призначенням, обранням, звільненням суддів, притягненням їх до відповідальності, обранням суддів на адміністративні посади
  17. Винесення окремими суддями суперечливих або сумнівних рішень
  18. Відсутність комунікацій всередині судової влади
  19. Недосконалість та суперечливість законодавства
  20. Недосконалий механізм професійного відбору на посаду судді
  21. Бездіяльність органів суддівського самоврядування у захисті суддів[24].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

За даними соціологічних

За даними соціологічних досліджень, зокрема «Барометра Світової Корупції» (Global Corruption Barometer) від Transparency International та Gallup International Association, найкорумпованішою сферою українці вважають судову владу (66%). Подібні результати продемонстрували результати дослідження, проведеного Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова: судову владу українці вважають найбільш корумпованою сферою, а 47% опитуваних вважають, що у судовій владі корупцією охоплено все. За даними Світового Індексу Правосуддя (World Justice Project — Rule of Law Index), Україна у сфері «відсутність корупції» в судовій системі зайняла 94 місце з 99 проаналізованих країн (дані станом на 14.10.2014)[7].

Ефективності судової системи не сприяє і те, що близько 70% рішень судів в Україні не виконуються[16].

Звертається увага на недостатню комунікацію з боку судових органів, яка призводить до того, що суспільний запит на інформацію задовольняється переважно в негативному контексті. Так, за результатами соцопитування фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, цілком довіряють українським судам лише 0,7% громадян України. Разом з тим, за даними Research & Branding Group, з тих громадян України, які мали справи в українських судах, 40% довіряють судам і судовій системі[17].

Широка громадська думка про судову систему не цілком відповідає реальному станові речей, про що свідчать дані опитування у травні 2015 року: у той час як українці вважають судову систему найбільш корумпованою серед інших інститутів (27%, 1 місце), лише 8% зізналися, що давали хабарі суддям (6 місце)[18].

Загалом, суди за рівнем довіри посідають восьме місце в списку з 20 суспільних інститутів і третє серед державних установ. Нижче судів розташувалися ЗМІ, парламент, прокуратура, міліція, банки та інші інститути[19].

Обличчя судової системи також плямується випадками негідної поведінки окремих суддів у громадських місцях[20].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Судова реформа

Судова реформа

7 липня 2010 р., після числених дискусій та переговорів представників різних політичних сил, Верховна Рада прийняла в цілому Закон «Про судоустрій та статус суддів». Вказаним законом вносяться істотні зміни в судову систему України, зокрема передбачається введення системи вищих спеціалізованих судів по всім галузям юрисдикції: створення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, який разом з Вищим адміністративним судом України та Вищим господарським судом України буде працювати як суд касаційної інстанції.

Реформою ліквідовані військові суди — тепер справи, що мали б розглядатися гарнізонними військовими судами розглядаються судами загальної юрисдикції першої інстанції, а справи, що мали б розглядатися у апеляційних військових судах розглядаються у апеляційних судах загальної юрисдикції.

Також реформою різко обмежено компетенцію Верховного суду — він може переглядати рішення Вищих спеціалізованих судів тільки за наявності визначених законом обставин.

Негативні сторони реформи 2010 року викриті Європейським судом з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» 2013 року[6].

Склад суддів Верховного Суду України наразі становить 48 суддів.

Стратегія розвитку судової системи України на 2014–2017 роки, підготована Радою суддів, містить такі напрямки розвитку судової системи:

  • Зміцнення незалежності та самостійності суддів;
  • Збільшення фінансування та підвищення ефективності використання ресурсів;
  • Довіра громадськості;
  • Професіоналізм та досконалість в роботі;
  • Дотримання засад доброчесності у відправленні правосуддя.

Однією з основних причин руйнування судової влади є невдало реалізована у 2010 році судова реформа: прийняття Закону України “Про судоустрій і статус суддів” негативно вплинуло на органи суддівського самоврядування — вони стали повністю залежними від політичної влади. Політичні принципи формування Вищої ради юстиції та нечітко сформульовані підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності призвели до того, що судді фактично втратили гарантії незалежності своєї діяльності. Механізм добору суддів характеризувався зловживаннями з боку органів, відповідальних за цю процедуру.

Антикорупційна стратегія на 2014—2017 роки, прийнята 14.10.2014[7]

27 жовтня 2014 р. Президент П. Порошенко створив Раду з питань судової реформи, яка повинна підготувати та подати Главі держави пропозиції щодо стратегії реформування судоустрою та судочинства. Координатором Ради призначено заступника глави АПУ О. В. Філатова[8].

Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020», запропонована П. Порошенком, накреслює судову реформу у два етапи:

  1. невідкладне оновлення законодавства, спрямоване на відновлення довіри до судової влади в Україні;
  2. системні зміни в законодавстві: прийняття нової Конституції України та на основі відповідних конституційних змін — нових законів, що стосуються судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів.

Мета реформи — реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів задля практичної реалізації принципів верховенства права і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справ незалежним та неупередженим судом[9].

Законодавчим втіленням реформи стало прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»[10], проект якого розроблений президентською Радою з питань судової реформи під керуванням Філатова[11].

При цьому був відкинутий альтернативний законопроект, що просувався Реанімаційним пакетом реформ[12]. Проект РПР, серед іншого, передбачав ліквідацію господарських судів — професіонали на це відреагували в багнети[13][14][15].

Основні новації прийнятого Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», що набрав чинності 29 березня 2015 р.:

  • розширено повноваження Верховного Суду щодо самостійного прийняття справ до провадження у т.зв. IV інстанції та підстав перегляду справ;
  • судам надано право відступати від правових позицій Верховного Суду з одночасним наведенням відповідних мотивів у рішенні;
  • змінено порядок формування Вищої ради юстиції;
  • доступ до судових рішень зроблено більш відкритим;
  • змінено порядок розгляду Верховною Радою питань про звільнення суддів;
  • Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції;
  • запроваджено первинне кваліфікаційне оцінювання суддів (тобто переатестацію) всіх суддів.
  • передбачено створення апеляційних округів загальних судів;
  • передбачено обладнання необхідної кількості залів судових засідань у дворічний термін.

Погляд суспільства

За даними соціологічних досліджень, зокрема «Барометра Світової Корупції» (Global Corruption Barometer) від Transparency International та Gallup International Association, найкорумпованішою сферою українці вважають судову владу (66%). Подібні результати продемонстрували результати дослідження, проведеного Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова: судову владу українці вважають найбільш корумпованою сферою, а 47% опитуваних вважають, що у судовій владі корупцією охоплено все. За даними Світового Індексу Правосуддя (World Justice Project — Rule of Law Index), Україна у сфері «відсутність корупції» в судовій системі зайняла 94 місце з 99 проаналізованих країн (дані станом на 14.10.2014)[7].

Ефективності судової системи не сприяє і те, що близько 70% рішень судів в Україні не виконуються[16].

Звертається увага на недостатню комунікацію з боку судових органів, яка призводить до того, що суспільний запит на інформацію задовольняється переважно в негативному контексті. Так, за результатами соцопитування фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, цілком довіряють українським судам лише 0,7% громадян України. Разом з тим, за даними Research & Branding Group, з тих громадян України, які мали справи в українських судах, 40% довіряють судам і судовій системі[17].

Широка громадська думка про судову систему не цілком відповідає реальному станові речей, про що свідчать дані опитування у травні 2015 року: у той час як українці вважають судову систему найбільш корумпованою серед інших інститутів (27%, 1 місце), лише 8% зізналися, що давали хабарі суддям (6 місце)[18].

Загалом, суди за рівнем довіри посідають восьме місце в списку з 20 суспільних інститутів і третє серед державних установ. Нижче судів розташувалися ЗМІ, парламент, прокуратура, міліція, банки та інші інститути[19].

Обличчя судової системи також плямується випадками негідної поведінки окремих суддів у громадських місцях[20].

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.