Skip to Content

Професіоналізація державної служби України – пріоритетний напрямок реформування на шляху до Європейського Союзу

БОГАТІКОВА ЮЛІЯ ЄВГЕНІВНА

 

головний спеціаліст

відділу містобудування,

архітектури та житлово-комунального

господарства Попаснянської

районної державної адміністрації

 

ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ – ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК РЕФОРМУВАННЯ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

 

Розвиток державної служби в Україні останнім часом був пов’язаний передусім з новим державним будівництвом, із встановленням принципу багатопартійності, розподілом державної влади, змінами конституційно-правових засад. Реформування державної служби України обумовлено сучасними її завданнями та функціями, воно постійно супроводжувало державно-правове будівництво. В Україні такі процеси розпочалися з 1992 року. Державна служба була фактично обмежена системою виконавчої влади, але після прийняття Закону України «Про державну службу» довелося уточнювати межі державної служби, типологію посад державних службовців та інші основні поняття [1].

Сьогодні державна служба має будуватись на наукових засадах, враховуючи цілий ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів. У першу чергу це пов’язано зі становленням української державності.

З одного боку, сила держави визначається її спроможністю вирішувати зовнішні і внутрішні проблеми, а з іншого – вона повинна бути правовою, демократичною, соціально орієнтованою, підконтрольною народові, міцно поєднувати державу і громадянське суспільство. Майбутнє країни повною мірою залежить від якості державної служби – головного правого інституту сучасної держави.

Західноєвропейський досвід проведення глобальних соціально-економічних реформ свідчить про необхідність зміцнення державної служби - посилення статусу державного службовця, створення умов для їх творчої, ініціативної праці. Тим не менш, в Україні на сьогодні спостерігається зниження ролі державної служби, недооцінка можливостей державних службовців, тоді як вони є елітою нашого суспільства.  

Обравши своїм основним стратегічним напрямком розвитку інтеграцію в європейський економічний і політико-правовий простір, Україна повільно, прямує до своєї мети. Тому не дивно, що на шляху до Європейського Союзу виникає безліч проблем реалізації концепцій, програм та стратегій, спрямованих на досягнення даної мети. Політичні зміни, що відбулися в Україні, відкрили нові можливості: провести системну реформу інституту державної служби України, адаптувавши її до норм Європейського Союзу.

Відповідно до концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 05.03.2004 року №278, адаптація інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

- вдосконалення правових засад функціонування державної служби;

- реформування системи оплати праці державних службовців;

- встановлення порядку надання державних послуг та вдосконалення  нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців;

- вдосконалення та підвищення ефективності управління державною службою;

 - професіоналізація державної служби [2].

Отже, одним із пріоритетів державної політики має стати професіоналізація державної служби через систему професійного навчання державних службовців.

Останнім часом зростають проблеми і в державній службі, і в системі державного управління в цілому, знижуючи його ефективність та створюючи перешкоди для подальшого розвитку. Невідповідність рівня професіоналізму державних службовців потребам розвитку демократичної держави і суспільства в цілому часто гальмує подальший поступ, зменшує ефективність державної служби, робить необхідним визначення механізмів і шляхів його формування.

Сьогодні відбувається процес удосконалення системи професійного навчання державних службовців, спрямування її на підготовку висококваліфікованих менеджерів у сфері знань та вмінь, необхідних у контексті нової ролі державної служби. Саме від професіоналізму службовців, їхнього вміння правильно приймати управлінські рішення залежить майбутнє України.

Прийняття указів Президента України від 30 травня 1995 року № 398/95 «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців» та від 10 листопада 1995 року № 1035/95 «Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій» започаткували систему професійного навчання державних службовців в України. Реалізація заходів, спрямованих на виконання цих указів, дала можливість визначити засади організації професійного навчання державних службовців, створивши для цього відповідну мережу навчальних закладів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, було сформовано освітню галузь «Державне управління» для підготовки магістрів за спеціальностями «Державне управління» та «Державна служба»[3],[4].

З метою вдосконалення системи професійного навчання державних службовців розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р.        № 385-р схвалено «Концепцію формування системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад».

Система професійної підготовки державних службовців (надалі - Система) досить успішно функціонує протягом 15 років, але не можна сказати, що вона досконала.

Система у нових умовах не забезпечує підготовку професіоналів у сфері державного управління та місцевого самоврядування, не спрямована на формування службовця нової формації, не виконує виховної функції. А за словами Начальника Головного Управління державної служби в Україні Тимофія Мотренка: «Система професійного навчання державних службовців має носити випереджальний характер щодо поставлених завдань соціально-економічного розвитку країни та формування національної еліти професіоналів в галузі державного управління».

Система не стала органічною складовою державного управління, інститутом державної служби, вона не забезпечує результативність її діяльності через розвиток інтелектуального потенціалу працівників, не охоплює всіх службовців. Зміст, організація та форми професійного навчання службовців не відповідають сучасній парадигмі державного управління – надання конституційно і законодавчо визначених послуг особі, громадянину та населенню з необхідною якістю за змістом і терміном, потребам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не мають випереджаючого характеру, їм бракує практичної спрямованості, недостатньо використовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології [14]. 

Науково-педагогічні та наукові працівники закладів Системи відірвані від діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не проводять експертно-аналітичний супровід їх діяльності, не мають досвіду практичної діяльності в цих органах.

Система не забезпечена необхідною законодавчою базою, демократичними стандартами щоденної професійної діяльності державних службовців, ефективними механізмами вивчення потреб і оцінки якості професійної діяльності та навчання, достатнім ресурсним забезпеченням, у тому числі фінансовим (фінансування підвищення кваліфікації в 100 разів менше, ніж у країнах розвиненої демократії), кадровим і науково-методичним [14].

І головне, наскільки якісна робота цієї системи? Чи впливає диплом магістра у галузі знань «Державне управління» або свідоцтво про підвищення кваліфікації на професійну кар’єру державного службовця?

В останні 2 роки лише близько 40% держслужбовців пройшли перепідготовку, як правило, на короткострокових курсах (2-5 днів) інформаційно-оперативного характеру, що не сприяє глибокій професійній перепідготовці кадрів. При цьому значна частина висококваліфікованих фахівців змушена займатися рутинною роботою, в якій не реалізується їхня професійна компетентність. Висококваліфіковані фахівці молодого й середнього віку воліють працювати в підприємницьких структурах. Причини тому – недостатня заробітна плата, відсутність системи професійно-посадового просування, зниження престижу держслужби. Відзначається, що в держслужбовців не виражений інтерес до підвищення професійної кваліфікації, тому що він не мотивується ані матеріально, ані службовим просуванням [14].

Наприклад у Франції, просування у кар’єрі державних службовців, у першу чергу, залежить від професійних здібностей та освіти, більш того, основною умовою є вимога професійної підготовки і підвищення кваліфікації [10].

Ефективність та результативність діяльності системи професійного навчання може бути досягнута за умови відповідності професійної підготовки та післядипломної освіти вимогам освіти для суспільства, побудованого на знаннях і інформації, а саме:

- освіта протягом усього життя;

- освіта без кордонів, що ґрунтується на інформаційно-комп’ютерних технологіях і доповнює традиційні методи і технології новими можливостями;

- освіта за креативними моделями навчання та індивідуальними освітніми траєкторіями;

- освіта, що розвивається на основі фундаментальних знань [14].

Що ж таке «професіоналізм державних службовців»?

Згідно з енциклопедією соціології «професіоналізація» - це процес придбання людиною професії та включення її до професіонального середовища. Поглиблюючи спеціальну підготовку, людина розвиває свою зацікавленість у даній роботі, прагне до підвищення змістовності праці. Таким чином, професіоналізація, якщо розглядати її як загальне явище, являє собою реальний прогрес щодо відношення індивіда до праці [11].

О. Оболенський, В. Сороко визначають професіоналізацію державної служби як сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених соціальних інститутів, яка забезпечує формування, виявлення та розвиток особистості, надання їй допомоги у професійному самовизначенні та професійній самоідентифікації, у застосуванні та формуванні професійного досвіду. Під професійним самовизначенням розуміється вибір особою сфери діяльності, професії; під професійною самоідентифікацією – самооцінка відповідності своїх здібностей, потенційних можливостей, рис характеру вимогам певної сфери діяльності, професії, посади.

Метою професіоналізації державної служби є підвищення якості надання управлінських послуг, упровадження серед державних службовців основних принципів управління, кодексу етики та професіоналізму. Результат професіоналізації буде найбільш ефективним, якщо вона охоплює вищі позиції, тобто керівництво органу влади, і далі впроваджується вниз ієрархічними сходами.

Поняття “професіоналізм державних службовців” є якісно-ціннісним комплексом поєднання глибоких різносторонніх знань, умінь, професійних управлінських навиків, практичного досвіду, загальнолюдської культури, що відображає ступінь самоорганізації особи, рівень її професійної діяльності, забезпечує ефективність державної служби та сприяє зростанню її авторитету[12].

Для розвитку професіоналізму державного службовця, враховуючи європейські норми державної служби, необхідно:

-         дотримуватися етики поведінки;

-         якісно вирішувати завдання відповідно до своїх службових обов’язків, результати яких відповідають вимогам суспільства;

-         бути компетентним, ефективним;

-         орієнтуватись на задовольняння потреб конкретних груп споживачів державних послуг;

-         вміти ефективно спілкуватися;

-         мати мотивацію до роботи та задоволення від неї;

-         використовувати новітні технології у своїй діяльності, досягати певного необхідного рівня професійних особистісних якостей, знань і вмінь;

-         бути доброзичливим, чуйним, співчувати іншим;

-         бути відповідальним за свої вчинки;

-         не використовувати дискримінаційних методів проти інших осіб щодо національності, мови, кольору, культури, віку, політики, релігії або сексуальної орієнтації;

-         вміти надихати колег та клієнтів;

-         бути людиною з гідною репутацією та високими моральними принципами;

-         турбуватися за своє кар’єрне зростання та професійний розвиток;

-         бути відкритим до інновацій;

-         мати бажання постійно підвищувати свій рівень знань за фахом, навчатися;

-         бути відданим професії, вміти робити якісну та кількісну самооцінку своєї праці.

Професіоналізація припускає постійний супровід професійної діяльності спеціаліста, який може здійснюватись у формі різнопланового консультування, тренінгів, надання методичної та практичної допомоги.

Супровід дозволяє змінити негативні професійні установки службовців, реконструювати професійний досвід, а також сформувати нові зразки професійної поведінки. Такі заходи поєднуються з управлінням кар’єрою персоналу.

Таким чином, професіоналізація кадрового забезпечення державної служби являє собою системне соціальне явище та діяльнісний процес якісних та кількісних змін у професіональній сфері державних службовців.

Поєднуючи такі складові як розвиток професії, становлення державного службовця як фахівця-професіонала та становлення державних службовців як специфічної соціально-професійної групи, професіоналізація стає інструментом державної кадрової політики.

Сьогодні беззаперечним фактом є функціонування національної мережі освітніх закладів, які забезпечують професійну підготовку працівників державного сектору. Головдержслужбою протягом останніх років проведена значна робота щодо модернізації існуючої системи професійної підготовки державних службовців. А саме:

По-перше, з 2008 року Головдержслужбою розпочата робота щодо створення конкурентного середовища серед вищих навчальних закладів, ліцензованих за напрямом підготовки 8.150000 «Державне управління».

Для цього на виконання доручення Кабінету Міністрів України Головдержслужбою розроблено та зареєстровано в Міністерстві юстиції наказ «Про затвердження Порядку конкурсного відбору навчальних закладів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування за державним замовленням» від 23.02.2009 № 49 [9].

З метою формування конкурентного середовища у 2009 році до  державного замовлення для здійснення набору слухачів за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю 8.150101 "Державна служба" залучено 20 вищих навчальних закладів, та 4 регіональних інститути державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Уперше до реалізації державного замовлення залучено 5 нових вищих навчальних закладів.

По-друге, Головдержслужба ініціювала прийняття ряду постанов, які регулюють питання запровадження єдиних стандартів щодо професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування за спеціальностями в галузі знань «Державне управління», а також ефективного використання бюджетних коштів в рамках державного замовлення.

Це постанова Кабінету Міністрів України №572 від 10.06.2009 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. № 423», якою врегулювано питання щодо прийняття на державну службу без конкурсного відбору або стажування випускників усіх вищих навчальних закладів, що отримали магістерську підготовку за спеціальностями галузі знань «Державне управління», у ті державні органи, які направляли зазначених осіб на навчання за державним замовленням [5].

За ініціативою Головдержслужби Кабінет Міністрів України також прийняв Постанову № 655 від 01.07.2009 «Про доповнення Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України», якою встановлено слухачам Національної академії державного управління при Президентові України з 1 вересня 2009р. стипендію у розмірі не більше 1,5 максимального посадового окладу провідного спеціаліста міністерства для слухачів, аспірантів та докторантів Національної академії державного управління при Президентові України [6].

Прийнята постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 789 «Про затвердження Порядку прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Державна служба" галузі знань "Державне управління" та працевлаштування випускників», якою удосконалено організацію прийому осіб на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» галузі знань «Державне управління», особливості навчального процесу, проведення державних іспитів та захисту магістерських робіт, організацію процесу працевлаштування випускників [7]. 

По-третє, у 2009 році Головдержслужба організовувала роботу щодо розширення повноважень та компетенцій центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій  в загальній системі професійного навчання, зміщуючи акценти на користь системи підвищення кваліфікації як в організаційному, так і у фінансовому плані.

Система підвищення кваліфікації має ряд переваг у порівнянні з базовою професійною освітою: вона менш інерційна і здатна реагувати на швидкі соціально-економічні і техніко-технологічні умови, має, як правило, безпосередній двосторонній зв'язок із практикою, що дозволяє швидше отримати освітній результат. 

Четверте, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 року  №564 затверджено Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, де нарешті визначені головні засади функціонування зазначеної Системи. Крім того, пунктом 8 Постанови, участь у щорічному Всеукраїнському конкурсі «Кращий державний службовець» визнана видом підвищення кваліфікації [8].

З урахуванням необхідності подальшого удосконалення системи професійного навчання державних службовців, пріоритетними напрямами навчання Головдержслужбою визначені інтерактивні методи навчання (конкурси, тренінги, тематичні короткострокові навчальні курси), які дозволять забезпечити належну якість професійної перепідготовки державних службовців.

У результаті проведених досліджень виявлено покращання якісного складу державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, омолодження керівного складу, збільшення кількості жінок серед керівних працівників. Усе це свідчить про ефективність діяльності Головдержслужби України в питанні розвитку інституту державної служби в Україні.

Адаптація державної служби до норм Європейського Союзу – це основна мета розвитку державної служби України. Але ще потрібно провести значну роботу в цих напрямах для створення в Україні державної служби, заснованої на європейських цінностях та принципах.

 

Використані джерела інформації:

1. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

2. «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу», Указ Президента України вiд 05.03.2004  № 278/2004 .

3. «Про систему підготовки, перепідготовки та підви­щення кваліфікації державних службовців», Указ Президента України від 30 травня 1995 року №398/95 .

4. «Про затвердження Програми кадро­вого забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних під­приємств, установ і організацій» Указ Президента України від 10 листопада 1995 року № 1035/95.

5. «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. № 423» Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 року №572.

6. «Про доповнення Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України» Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 655.

7. «Про затвердження Порядку прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Державна служба" галузі знань "Державне управління" та працевлаштування випускників» Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року           № 789.

8. «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування» Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 року № 564.

9. «Про затвердження Порядку конкурсного відбору навчальних закладів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування за державним замовленням» Наказ Головдержслужби України від 23 лютого 2009 року № 49.

10. Бураковська А.В., Мельников О.Ф., Татарець О.Л. Досвід навчальної підготовки державних службовців у країнах Центральної та Східної Європи з питань європейської інтеграції // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Т. 2. – С. 298 – 301.

11. Енциклопедія соціології. – Режим доступу: http://www.slovari.yandex.ru/dict/sociology

12. Оболенський О., Сороко В. Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування // Вісник державної служби України. – 2005. – № 1. – С. 20 – 27.

14. Матеріали офіційного веб-сайту Головдержслужби України.

http://www.guds.gov.ua/

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.