Skip to Content

Публічний виступ на тему: "Реалізація принципу інформаційної відкритості у державному управлінні в Україні " (ІІ тур)

Тези до  публічного виступу на тему:

Реалізація принципу інформаційної відкритості у державному управлінні в Україні

Шановні колеги та члени оргкомітету!

Україна, як визначається в Конституції, є демократичною та правовою державою, але демократія не зводиться лише до свободи слова, свободи вибору і права обирати. Справжня демократія передбачає, що словом і вибором громадянин може користуватися в умовах, коли він вільно володіє достатньою кількістю об’єктивної інформації, аби зробити адекватний вибір.

Актуальність обраної теми зумовлена недостатнім станом реалізації відкритості та прозорості діяльності органів державного управління в Україні, необхідністю удосконалення існуючої системи в цій сфері та потребою в взаєморозумінні, повазі та об’єктивній поінформованості, у відносинах держави зі своїми громадянами.

Що  являє собою поняття «інформаційна відкритість влади»?

Поява та реалізація принципу інформаційної відкритості влади є  результатом складного історичного процесу і набула важливого значення за умов переходу від авторитарного політичного режиму до демократичного. 

Сучасне загальноприйняте у міжнародній правовій практиці розуміння поняття “інформаційна відкритість державної влади” передбачає насамперед:

а) свободу доступу (за усним чи письмовим запитом) до інформаційних ресурсів держави та наявність ефективних процедур його забезпечення;

б) наявність у системі органів державної влади механізмів обов’язкового та активного інформування громадян про свою діяльність, не зважаючи на наявність запитів.

В) ефективну взаємодію влади та громадськості в процесі прийняття рішень та реалізації державної політики.

Що маємо, коли принцип інформаційної відкритості влади реалізується?

З цього приводу, на думку спали слова італійського філософа А. Грашмі, який стверджував, що реалізація принципу відкритості державної влади забезпечує політичну стабільність та створює умови для розвитку існуючого суспільно-політичного ладу.

Що пропонує міжнародний досвід?

Доступ до публічної інформації, відкритість та прозорість діяльності влади повинні будуватися на таких принципах: (ст. 19 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права).

Принцип максимального розкриття: «вся інформація, якою володіють публічні органи, підлягає розкриттю; винятки повинні бути максимально обмежені і публічні органи повинні довести виникнення та правомірність таких винятків». 

Обов’язок оприлюднювати: «публічні органи зобов’язані оприлюднювати основну інформацію». 

Стимулювання відкритості уряду: «публічні органи повинні активно сприяти відкритості діяльності уряду».

Обмежена сфера винятків: «винятки повинні бути зрозумілими, описуватися вузько і підлягати строгому контролю на предмет “наявність шкоди” і “громадський інтерес”: (1) мета закриття інформації повинна бути чітко визначена законом; (2) оприлюднення інформації може спричинити суттєву шкоду вказаній у законі меті; (3) шкода, яка може бути заподіяною вказаній меті, повинна бути вагомішою, ніж громадський інтерес в отриманні інформації». 

Спрощена процедура доступу до інформації: «інформаційні запити повинні опрацьовуватися швидко і справедливо; перегляд відмов у задоволенні запитів повинен бути доступним і незалежним”. Оскарження діянь органів влади щодо незадоволення інформаційних запитів повинно здійснюватися на трьох різних рівнях: на рівні публічного органу, незалежного адміністративного органу та суду. 

Витрати: «плата за надання інформації не повинна перешкоджати особам подавати інформаційні запити». 

Відкриті засідання: «засідання публічних органів повинні бути відкритими для громадськості». 

Розкриття інформації створює прецедент: «закони, які суперечать принципу максимального розкриття, повинні бути змінені або скасовані». 

Захист інформаторів: «особи, які повідомляють інформацію про правопорушення (інформатори), повинні бути захищеними».

Ситуація в Україні має наступну картину:

Законодавством закріплено, що:

-      кожен громадянин має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в усній формі, письмово або в інші способи (відповідно до статті 34 Конституції України).

-      всі громадяни мають право отримувати інформацію, а також можливість вільного отримання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації своїх прав і задоволення законних інтересів (стаття 9 Закону України "Про інформацію").

Та ще значна кількість нормативно-правових актів, де відображене питання інформаційної відкритості влади. (Закон України “Про інформацію”, “Про звернення громадян”, “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, “Про державну таємницю”, діє Постанова КМУ, що визначає особливості доступу до інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам держави та ін.)

Основні проблеми.

На сьогодні наявність вище перелічених нормативних актів та цілої низки механізмів залучення громадян до прийняття рішень не працюють належним чином

На мій погляд, головними причинами цього є:

З одного боку:

-          невміння і небажання представників влади переходити до процедур публічної політики;

-          несформована функціональна взаємодія з кожним громадянином, з кожною суспільною організацією і з кожним юридичним утворенням;

-          відсутнє дослідження нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної відкритості влади, залучення громадськості до процесу розробки та прийняття державних рішень;

-          недостатній розвиток національної складової в глобальній  інформаційній мережі Інтернет – відсутність можливості слідкувати за діями влади та запитами громадян в  режимі он-лайн.

-          необґрунтоване засекречування інформації, що прямо суперечить положенням Закону "Про інформацію".

З іншого - пасивність та відсутність готовності громадськості вести професійний діалог щодо творення державної політики.

Відповідно, можна зробити висновок, що проблема реалізації принципу інформаційної відкритості влади рівномірно залежить як від державних органів, так і від громадськості, що  уряд будь-якого рівня має забезпечити принципову можливість функціональної взаємодії з кожним громадянином, а суспільство, в свою чергу, відгукнутися на поклик держави бути відкритою.

Але не все так погано і можемо говорити про значну кількість можливостей для вирішення даних проблем та забезпечення якісно нового та ефективного рівня цієї взаємодії.  

Слід звернути увагу на:

- могутність засобів масової інформації, які працюють як на користь влади, так і на громадськість (посадові особи, політичні інституції  використовують ЗМІ для  поширення інформації про свої програми, дії. Громадяни - для отримання інформації про перебіг політичних процесів,  функціонування владних інституцій, висвітлення своїх турбот та відношення до дії влади);

- відкритість влади, що має забезпечуватися через інформаційну мережу -  Інтернет (наявність на веб-сайтах органів влади адрес електронних скриньок структурних підрозділів, відповідальних за приймання і реєстрацію вхідної кореспонденції, щоб громадянин мав змогу слідкувати за просуванням свого звернення). До речі, станом на травень 2009 року на веб-сайтах центральних органів виконавчої влади було розміщено тільки 68% необхідної інформації.

- необхідність функціонування спеціального органу (комісії з питань інформації), який би здійснював нагляд за дотриманням оприлюднення інформації;

- реалізацію моделі «електронного уряду»;

- удосконалення нормативно-правового забезпечення (уточнення положень законодавства про діяльність органів державної влади у частині визначення інформування громадян про поточну діяльність органу державної влади та чітке визначення характеру інформації, обов’язкової до оприлюднення);

- формування у державних службовців стійких внутрішніх переконань щодо їхньої відповідальності за інформування громадськості про діяльність державної влади та набуття ними необхідних знань та навичок (внесення змін до програм підготовки та перепідготовки державних службовців)

- підвищення правової та політичної культури громадян України, формування суспільного попиту на інформацію про діяльність державної влади, інтересу громадян щодо її отримання

Висновок

Підсумовуючи вищевикладене, приходимо до висновку, що відкритість державної влади, зокрема її інформаційний аспект, є важливим чинником розвитку процесів демократизації держави, становлення громадянського суспільства, запорукою утвердження в Україні демократичних норм та правил.

Оскільки «Влада може бути демократичною тільки тоді, коли вона радиться з людьми і відповідає перед людьми. А ефективною – тоді, коли ці поради стають складовою частиною її політики» (Анатолій Толстоухов)

Дякую за увагу

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.