Skip to Content

Струмінська А.І. Стратег. наближ. соц. посл. до потреб їх отримув. шляхом впров. посади фахівця із соц. роботи

Тези до публічного виступу на тему:

«Стратегія наближення соціальних послуг до потреб їх отримувачів шляхом впровадження посади фахівця із соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю»

 

 

учасника ІІ туру щорічного Всеукраїнськогоконкурсу «Кращий державний службовець» – 
Струмінської Антоніни Ігорівни, начальника управління політики розвитку  суб’єктівсоціальної роботи в регіонах Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молодіМінсім’ямолодьспорту України

18.06.2009 р.

 

 

 

 

Доброго дня, шановне товариство!

 

Дуже приємно Вас всіх сьогодні бачити. Вже прозвучало чимало виступів, які підіймали важливі питання як сьогодення, так і державної служби в цілому. Мені б хотілося привернути Вашу увагу на проблеми тих, хто опинився у складній життєвій ситуації, насамперед на людей, що проживають у сільській місцевості. 

Дедалі активніше проблеми села  віддзеркалює соціально-економічна ситуація в Україні, яка потребує пошуку нових дієвих механізмів реалізації соціальної політики зокрема, надання якісних соціальних послуг за місцем проживання.

До недавніх часів село було головним місцем проживання українців. Зокрема ще в 30-ті роки 20 століття чисельність сільських жителів доходила до 90% і, як відомо, з того часу зменшується.  За даними Державного комітетустатистики України, сьогодні 70% українців є жителями міст, отже  на селі проживає близько  31,5% населення нашоїкраїни.

Економічні прояви проблем сфери села, різке погіршення характеристики ринку праці та зайнятості, низький рівень доходів сільського населення, незадовільний стан середовища в поєднанні демографічними процесами - посилюють прояви бідності, ставлять під загрозу найбільш незахищені верстви населення: дітей, молодь, сім’ю.  Тому створення спільними зусиллями  міжгалузевого механізму надання соціальних послуг безпосередньо в громаді є надзвичайно  важливим.

 

 

Сьогодні Україна заявила про своє прагнення стати  повноправним членом Європейського співтовариства, визначила свою орієнтацію на побудову  соціально справедливої держави, що підтверджено взятими на себе зобов’язаннями виконання Угоди про партнерство і співробітництво між  Україною  і  ЄвропейськимиСпівтовариствами та їх  державами-членами, положень Європейської соціальної хартії                                (переглянутої),  в тому числі забезпечення  доступу до отримання соціальних послуг.

Існуюча нормативно-правова база, а саме: Закони України ”Про соціальні послуги ”; „Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю”;  ”Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, а також прийняті 

 

 Урядом Концепція  реформування системи соціальних послуг та Концепції реформи місцевого самоврядування, Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року   урегульовують зазначене питання на державному рівні.

 

 

Крім цього Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту затверджено Стратегію розвитку системи соціальних  послуг для сім’ї, дітей та молоді на 2009 - 2014 роки та план її виконання; кваліфікаційну характеристику працівника центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який здійснює соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих  будинків   сімейного типу, а також розроблені

 

 

 

методики необхідні для надання соціальних послуг в громаді щодо: соціального супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу; соціального інспектування та супроводу сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах; зменшення шкоди від вживання наркотичних речовин; надання послуг з профілактики ВІЛ/СНІД у догляді та підтримки ВІЛ-інфікованих; підготовки  волонтерів до здійснення соціальної роботи в територіальної громади.

 

  

 

Найголовнішим здобутком діяльності Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді - урядового органу державного управління, що діє в складі Мінсім’ямолодьспорту,  є розробка  Стратегії розвитку системи соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді на 2009-2014 роки, якою визначено шляхи реформування системи соціальних послуг, підвищення їх якості та доступності безпосередньо у громадах,  відповідні Стратегії розроблені  у кожному регіоні.

Яким чином всі ці нормативно-правові акти  можуть вплинути на якість життя людей у сільській місцевості?

 Спробую відповісти на це запитання. Життєдіяльність кожного громадянина нашої країни пов’язана з соціальними підприємствами, установами й організаціями, що мають певний вплив на демографічну ситуацію, життєвий рівень, продуктивність праці, у тому числі  сільського населення.

В Україні сьогодні достатньо велика кількість в сільській місцевості шкіл, ФАПів, клубів, дитячих  садків, шкіл, тобтоінфраструктура  села є  досить розвинутою.

Але постає питання чи кожна сім’я може отримати освітні, медичні послуги відповідно до існуючих потреб. На перший погляд нам здається, що начебто так. Однак чи впевнені ми, що лікар побачивши синці у дитини під час медичного догляду повідомить про можливі порушення права дитини,  або вчитель, почувши від дитини про те, що мати залишилася без роботи і сім’я розгублена, розкаже про  необхідність підтримки цієї сім’ї. На жаль, я змушена констатувати, що сьогодні в громаді є установи,  але взаємодія між установами відсутня.

Як це може відбуватися насправді? Розробляється механізм взаємодії структур, які можуть до цього долучитися у конкретній місцевості (на законодавчому рівні він вже прописаний і діє). І далі – на рівні людської небайдужості: помітив – повідомив – вплинув, а, отже, допоміг.

Наведу конкретну життєву історію (повірте,  подібних історій – безліч, вони різні за змістом, але схожі за людським болем).

 

В селі N проживає родина, що виховує 2 дітей шкільного віку та має на утриманні бабусю-пенсіонерку.  Батька,  35 років, було звільнено з роботи з 6-місячною заборгованістю по заробітній платі (у сусідньому селі, де він працював, було продано цегляний завод). Як наслідок – втрата життєвих орієнтирів, депресійний стан, вживання алкоголю. Мати, 32 років, у відчаї  за безгрошів’я подалася на заробітки.  В результаті втраченого батьківського контролю та повної бездоглядності син 14 років здійснив крадіжку майна у сусідів. Його молодша сестричка втративши батьківську ласку, перестала спілкуватися з однолітками,   стала неврівноваженою, почала пропускати в школі заняття.  Бабуся внаслідок серцевого нападу опинилася в лікарні.

 

  

Інформацію щодо скрутного становища сім’ї повідомив соціальному працівнику поштар,  який регулярно приносить пенсію бабусі. З огляду на те, що зазначена родина стикнувшись з складними обставинами, перестала виконувати необхідні функції та невзмозі була самостійно подолати наявні проблеми, було розпочато соціальний супровід сім’ї. Перш за все соціальний працівник звернувся за підтримкою до сільського голови з метою розробити план дій щодо допомоги сім’ї. Було проведено бесіди з членами сім’ї.

Соціальний працівник  відвідав школу в якій навчаються діти. Спільно з педагогічним колективом вирішено питання щодо організації індивідуального навчання молодшої сестрички для надолуження пропущеного та проведення виховних заходів з метою профілактики та попередження загострення негативних схильностей у старшого. Покращенню сприяло залучення дітей  до пришкільної спортивної секції на безкоштовній основі, тренер якої став для них авторитетом.

Соціальний працівник звернувся  до місцевої церкви та спонсорів щоб підтримати сім’ю матеріально. Церква надала допомогу сім’ї у вигляді одягу, взуття, необхідних предметів побуту. Служитель церкви став відвідувати сім’ю з метою підтримки. соціальний працівник проводив бесіди з членами сім’ї, особливо з батьком. З метою впливу на чоловіка були знайдені ресурси в близькому оточенні родині. Двоюрідний брат батька, який є гарним господарем та сім’янином приїздив до них з сусіднього села до залучені ресурси що сприяло відновленню віри її членів у свої сили та покрашенню емоційного стану. За клопотанням соціального працівника місцевий бізнесмен купив сім’ї корову та 10 курей. Одночасно соціальний працівник разом з сільським головою працевлаштували батька до місцевого приватного підприємця.

 

 

 

На сьогоднішній день, в сім’ї завдяки спільним зусиллям панує лад. Мати повернулася з заробітків та займається вихованням дітей. Батько працює, що дає змогу утримувати сім’ю. Крім того, сім’я має домашнє господарство, городину. З боку соціального працівника надається необхідна підтримка та консультації щодо забезпечення виконання сім’єю своїх функцій.

Тому вважаю, що саме такий  посередник має з’ясувати: чи володіє громада необхідними ресурсами та резервами для підтримки й допомоги сім’ї: чи є за місцем проживання заклади і організації, що можуть допомогти вирішити проблеми, чи користується сім’я зазначеними ресурсами, чи має до них доступ, а також сприяти пом’якшенню наслідків складних життєвих обставин та відновленню функцій сім’ї.  

Це неправда, що суспільство байдуже до проблем людини, однак для їх вирішення потрібен конкретний спеціаліст. В 7 відсотках сільських населених пунктах вже є такий  працівник, це – працівник сільського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи філії районного центру в селі. А що  вже сьогодні можна робити в тих селах де немає такого фахівця із соціальної роботи?

Оскільки  село - це цілісна громада, то подолати   міжвідомчі бар’єри, сьогодні в змозі  тільки сільський голова. Який протягом певного проміжку часу зобов’язаний виявити потреби сім’ї, а у разі необхідності попередити небезпеку життя і здоров’я дитини в сім’ї.

Нам необхідно переорієнтувати  ті ресурси які ми маємо. Бо якщо сільський голова не помічає проблем сім’ї, значить і він  і всі ми щось робимо не так.

Тобто потрібно зробити декілька реальних кроків і ця модель запрацює. Абсолютно логічно, що з нашого боку сільському та селищному головам потрібна допомога  –  навчання, методики роботи, інструментарій. Все це вже розроблено Держсоцслужбою і саме головне, щоб ця допомога якнайшвидше дійшла до сільської ланки.

Тому механізм буде такий. Відповідна модель взаємодії відпрацьовується  на рівні центральних органів виконавчої влади  

 

поширюється на обласний рівень, а успішною ця модель буде тоді, коли вона буде відпрацьована на районному рівні.

Надзвичайно важливим  та основною функцією районних державних адміністрацій є підготовка сільської ланки і введення складних випадків підтримки сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах на рівні дорадчих органів.

Цей механізм буде діяти на першому етапі. Але системне вирішення проблеми можливо тільки при наявності штатного працівника – фахівця із соціальної роботи у громаді, діяльність якого ґрунтується на принципах співпраці й розуміння, відкритості  і конфедеційності, своєчасної соціальної допомоги й підтримки, пріоритетності профілактикипсихосоціальних проблем, визнання цінності особистості отримувача соціальних послуг і значущості його проблем.

 Які ж функції виконує фахівець із соціальної роботи,

 

  

а у випадку коли він відсутній, до введення цієї посади ці функції необхідно виконувати сільському голові?

Це:

—                     здійснення соціального інспектування – під час якого налагоджується контакт з сім’єю, соціальний працівник з’ясовує наскільки сім’я готова до співпраці  чи прагне змінити ситуацію на краще, чи існує загроза життю та здоров’ю дитини;

—           здійснення оцінки потреб 

 

 

 

що є фундаментальною технологією, яка  проводиться для того, щоб мати вичерпну картину життєвих обставин сім’ї та скерувати процес надання допомоги. При здійсненні початкової оцінки потреб отримувача послуг може з’ясуватися, що він вже на даному етапі потребує представлення його інтересів. У такому разу хтось повинен виступити дляотримувача послуг у ролі посередника між  організаціями, установами,  надавачами послуг.

Саме оцінка потреб створює реальну можливість вчасно втрутитися в існуючу ситуацію з метою забезпечення найкращих інтересів отримувача послуг.

Предметом оцінки сім’ї є її склад, основні події або кризи в історії сім’ї (розлучення, смерть, безробіття, міграція), сімейне функціонування сім’ї і механізми розв’язання проблем; проблеми пов’язані з здоров’ям, освітою, соціальні контакти, доступні ресурси тощо.

Ми надамо методичні рекомендації щодо проведення оцінки потреб сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Наступними завданнями діяльності  фахівця із соціальної роботи є

 

  

 

—                                 планування і визначення методів допомоги; надання соціальних послуг;

—                                 забезпечення соціального супровіду, сприяння формуванню знань, вмінь, навичок;

—                                 активізація ресурси громади;

—                                 участь у супервізії  (яка спрямована на навчання фахівців із соціальної роботи, наставництва та професійної підтримки на робочому місті);

—                                 проведення моніторингу та оцінки якості соціальних послуг.

Тож наразі постає питання фахової підготовки цих фахівців. Компетентність фахівця формується завдяки набутим знанням та апробованим навичкам і вмінням, на основі розуміння різних підходів до ситуації та вибору  методів.

Безумовно фахівець із соціальної роботи в громаді повинен мати вищу освіту соціального, педагогічного, психологічного,  юридичного спрямування,  оскільки тільки фахово підготовлений працівник зможе надати ефективну, результативну допомогу   сім’ї, зберегти залишки домашнього тепла, а потім відновити сімейне благополуччя, покращити умови виховання дитини.

Перепідготовка вже працюючих спеціалістів, підготовка нових, ось ті  наступні стратегічні  перспективинад якими ми працюємо.

Для впровадження механізму взаємодії щодо забезпечення доступу населення до соціальних послуг необхідно здійснення ще декілька  важливих кроків, зокрема:

 

 

розроблення методичних рекомендацій щодо участі органів місцевого самоврядування у здійсненні соціального інспектування за місцем проживання  отримувача соціальних послуг.

Однією із найнезахищеною категорією в сільській місцевості є діти та молодь з функціональними обмеженнями. Факторами, які спричиняють такий стан речей є ізольованість, фізичні, матеріально-технічні та  системні перешкоди на шляху інвалідів до отримання послуг. Тому вважаю надзвичайно важливим розроблення методики здійсненняіндивідуальної соціальної роботи з сім’ями, де знаходяться  діти з особливими потребами безпосередньо у територіальній громаді.

 

 

Також для вирішення  питання доступу до соціальних послуг  необхідно забезпечити інформування широких верств населення та здійснення просвітницької роботи щодо можливості отримання соціальних послуг насамперед в сільській місцевості, в тому числі і через використання соціальної реклами. Оскільки внаслідок отриманої інформації  у населення відбувається зміна  ставлення і стилю поведінки щодо змісту існуючих проблем.

Завершуючи свій виступ хочу сказати, що розпочати цю роботу  необхідно з проведення відповідних регіональних міжвідомчих нарад щодо забезпечення доступу населення до соціальних послуг безпосередньо за місцем проживання, насамперед в сільській місцевості за участю аналогічної аудиторії на рівні кожного району.

 

 

 

Я можу багато  говорити про детальні складові  наближення соціальних послуг до потреб їх отримувачів, але я глибоко переконана, що сьогодні  є надзвичайно важливим для всіх нас:  реалізувати право громади, яка знає потребу  і проблеми своїх мешканців та допомогти вирішити проблеми сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, насамперед у сільській місцевості. Думаю, ми досягнемо результатів.

Тому я хочу  нам всім побажати сили і мудрості у здійсненні цієї важливої справи, а селу - процвітання і достойного розвитку.

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.