Skip to Content

Творча робота на тему: "Налагодження взаємодії органів державної влади із засобами масової інформації" (ІІІ тур)

Творча робота учасниці ІІІ туру щорічного Всеукраїнського конкурсу

«Кращий державний службовець»

на тему:

НАЛАГОДЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

ЗМІСТ

ВСТУП

I. ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЗМІ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ІІ. АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ФОРМ СПІВПРАЦІ ЗМІ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

IІІ. ПОШУК НОВИХ МЕХАНІЗМІВ ОБ’ЄДНАННЯ ЗУСИЛЬ ТА НАЛАГОДЖЕННЯ КОНСТРУКТИВНОГО ДІАЛОГУ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

«Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її

висловити я ладен пожертвувати своїм життям»

Вольтер

 

ВСТУП

Кожен громадянин демократичної держави має право на отримання достовірної та всебічної інформації про функціонування обраної ним влади, про її плани та можливі напрями дій.

Реалізація цього права залежить від наявності конструктивної та якісної співпраці органів державної влади та засобів масової інформації (ОВД та ЗМІ). Прозорість влади є одним з визначальних критеріїв оцінки якості демократії у будь-якій країні та ефективним інструментом контролю суспільства за діяльністю органів державного управління [1].

Саме ЗМІ є одним із головних посередників у процесі обговорення важливих державних рішень і від висвітлення засобами масової інформації діяльності державних інституцій залежить рівень довіри до них суспільства.

У реалізації цих принципів, на мою думку, цінним є досвід Києва, який може слугувати прикладом для формування конструктивного діалогу між владою та ЗМІ в інших регіонах.

Мета цієї роботи: здійснивши аналіз основних форм та інструментів взаємодії ОВД із ЗМІ, виявивши основні перешкоди на шляху встановлення конструктивного діалогу, запропонувати дієві механізми налагодження цієї співпраці в сучасних умовах.

Завдання роботи:

- проаналізувати основні положення українського законодавства в частині взаємодії ОВД із ЗМІ;

- охарактеризувати основні форми та інструменти співпраці ОВД та ЗМІ, їх недоліки та рівень ефективності;

- визначити основні проблеми взаємовідносин ОВД та ЗМІ;

- запропонувати конкретні інструменти, за яких ЗМІ та влада зможуть злагоджено працювати як партнери, виконувати функції впливового чинника демократичного розвитку, підвищити авторитет ОВД, повернути довіру громадськості до інформації, що висвітлює ЗМІ.

 

І. ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

 

Сучасне інформаційне суспільство формується й ефективно розвивається тільки в умовах правової держави, яка базується на безумовному застосуванні закону. Роль права в житті інформаційного суспільства є вирішальною, ОВД зобов’язані виконувати закони, а громадськість – не порушувати їх. Держава робить тільки те, що дозволено законом, громадянин має право робити все, що не заборонено законом [2].

У ст. 6 Конституції України зазначено, що «органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України» [3]. Для суспільства в Конституції є інші норми. Так відповідно до ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості [3]. Ліберальна концепція свободи, яку сформулював у ХІХ ст. один із класиків світової філософської і політологічної думки Дж. Стюарт Міль говорить: «Свобода – це межі суспільної влади, вжиті в законний спосіб стосовно індивіда» [4]. Цей принцип і закладений в українській Конституції.

Що стосується принципів державного регулювання інформаційної сфери і формування механізмів висвітлення діяльності влади у ЗМІ, то відомий Дж. Оруел у своїй не менш відомій книзі «1984», критикуючи тоталітарне суспільство з його міністерством правди, сказав так: «Свобода – це можливість сказати, що 2х2=4. Якщо це можливо, все інше звідси витікає» [5].

Важливою умовою для розбудови демократичної правової держави, формування громадянського суспільства є поінформованість, яка безпосередньо пов'язана зі здійсненням принципу гласності та реалізації демократичних прав і свобод громадян – свободою совісті, слова, друку, права на отримання інформації [6].

Ст. 34 Конституції України говорить: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір».

Конституція України (ст. 57) гарантує кожному право знати свої права і обов’язки. «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом» [3]. Наявність цієї норми вже сама по собі передбачає співпрацю ОВД та ЗМІ, оскільки ознайомлення громадськості з нормативними актами здійснюється переважно за допомогою мас-медіа.

Крім того, відносини «влада – ЗМІ» регулюються значною кількістю нормативно-правових актів: законами України «Про інформацію», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про державну таємницю», «Про захист суспільної моралі», «Про авторське право і суміжні права» та ін. [7].

Для прикладу розглянемо досвід застосування відповідних норм у практиці Київської міської державної адміністрації. Для організації всебічного висвітлення діяльності Київської міської ради та її виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (КМДА), а також поширення інформації про діяльність депутатів міської ради та для забезпечення об’єктивного висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування у найважливіших сферах життя Головним управлінням з питань взаємодії зі ЗМІ та зв’язків з громадськістю спільно з комунальними ЗМІ м. Києва було розроблено проект Програми підтримки галузі засобів масової інформації м. Києва на 2010-2015 роки (Додаток 1). Розпорядженням «Про деякі питання функціонування офіційного веб-порталу…» від 19.12.2003р. № 2392 забезпечено повне та оперативне інформування жителів міста Києва про діяльність київської міської влади в мережі Інтернет.

Отже, можна визначити основні аспекти взаємодії органів державної влади та ЗМІ, що чітко закріплені законодавством. Зокрема, органи державної влади зобов’язані:

-   надавати ЗМІ повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

-   забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес.

А ЗМІ, відповідно до законодавства України, мають право:

- висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- проводити власне дослідження і аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати [8].

При цьому змішування змісту офіційної інформації, що оприлюднюється, з коментарями засобу масової інформації або журналіста не допускається.

Разом з тим, українське законодавство на сьогодні потребує адаптації до нових реалій з урахуванням швидкого розвитку нових медіа (on-line-видань, Інтернет-ТБ, Інтернет-радіо тощо). Факт того, що інтернет-ресурси де-юре не є ЗМІ, говорить сам за себе. Навіть основоположні закони, як то «Про інформацію», «Про друковані ЗМІ», «Про авторське право», необхідно корегувати [1]. На мою думку, доречно ухвалити єдиний Інформаційний кодекс.

 

ІІ. АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ФОРМ СПІВПРАЦІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

 

Дискутуючи над питанням відносин між ЗМІ та владою, можна сказати напевне – їх налагодження та гармонізація є вирішальним для життєдіяльності обох інституцій. Інша справа, що ця життєдіяльність певним чином передбачає здійснення впливу на формування громадської думки. Підвищення довіри населення, формування позитивного іміджу, залучення громадськості до обговорення суспільно важливих питань, підтримки дій та рішень – основні цілі цього впливу. Інструменти мають дещо різний характер, порівняльний характеристику яких наведено у таблиці 1 [9].

Таблиця 1

Порівняльна характеристика інструментів впливу
органів державної влади та ЗМІ на формування громадської думки

 

Органи державної влади

ЗМІ

1) використовують засоби примусу і засоби заохочення до виконання владних вимог;

1) переконливість, аргументація привертає на їх бік прихильників та послідовників;

2) діють за допомогою авторитету сили;

2) діють за допомогою сили авторитету;

3) волевиявлення влади має адресний характер

(законодавчі акти звернуті або до всього населення країни або до певних верств).

3) акції ЗМІ адресності не мають. Вони є розпорошеними, адресовані всім і нікому конкретно. Тому один виступ ЗМІ може бути підтриманий всім народом, а на інший ніхто не відреагує. Масштаб і активність громадського відгуку залежить від переконливості та доказовості позиції ЗМІ.

ЗМІ є важливим інструментом соціального управління, але залежить від існуючого політичного режиму

 

Для ЗМІ вирішальним є довіра до інформації, яку вони розповсюджують, аргументація та переконливість. До речі, згідно з даними соціологічного дослідження, проведеного «Українським демократичним колом» на замовлення Інституту політики наприкінці 2009 р., 32,4 % опитаних більше довіряють центральним всеукраїнським ЗМІ, 22,3 % – місцевим, регіональним ЗМІ, 9,8 % – закордонним ЗМІ, іншим ЗМІ довіряє 15,6 % респондентів. Не довіряють нікому 6,8 % опитаних, а 13,1 % не змогли відповісти на запитання [7].

Для влади вирішальними є відкритість та забезпечення доступу громадян до інформації про діяльність влади, залучення населення до обговорення суспільно важливої інформації. І, звичайно, реалізація цього не можлива без залучення ЗМІ. З цією метою доречно буде сказати, що на сьогодні головними каналами інформування населення в Україні, за даними компанії TNS Ukraine, є:

1) телебачення (перевагою якого є наявність візуального ряду, який полегшує сприйняття) – дивляться понад 15 млн. (35% від сумарної аудиторії ЗМІ) мешканців країни;

2) друковані ЗМІ (преса) – гортають ледь більше 12 млн. (28%) жителів;

3) радіомовлення (по суті, фоновий канал впливу на масову свідомість)- радіо слухають – понад 10 млн. (24%) осіб;

4) Інтернет – найменша аудиторія – лише 5,2 млн. (12%) [10].

Слід зазначити, що у м. Києві видаються три комунальні газети: «Хрещатик», «Українська столиця», «Вечірній Київ»; транслюється телеканал «Київ» та діє радіостанція «Голос Києва». Щодо Інтернет, то офіційний веб-портал Київської міської влади знаходиться у п’ятірці лідерів розділу «Адміністрації» (http://top.bigmir.net) за кількістю відвідувачів [11].

Незалежно від різновиду інформування важливість полягає у виборі такої форми співпраці ЗМІ та влади, щоб оприлюднена ними інформація активізувала громадськість до участі у творенні державної політики, до підвищення рівня демократії та консолідації зусиль щодо пошуків покращення механізмів взаємодії органів державної влади, ЗМІ та суспільства.

На сьогодні форм такої співпраці досить багато, але варто проаналізувати найпоширеніші з них (Табл. 2).

Спираючись на експертне дослідження «Центру стратегічного аналізу економічних перетворень», ефективність існуючих форм співпраці ЗМІ з представниками ОВД [12] можемо відобразити у відсотковому співвідношенні, де за основу візьмемо 100 % по кожному виду.

 

Таблиця 2

Порівняльна характеристика

ефективності форм взаємодії органів державної влади зі ЗМІ

 

Форми взаємодії
органів державної влади (ОВД) та ЗМІ

Ефективність, %

1.

інтерв’ю з представниками ОВД

75,00

2.

прес-конференції, брифінги

63,75

3.

запрошення ЗМІ на важливі заходи ОВД

61,25

4.

прес-клуби, інші неформальні заходи органів державної влади для ЗМІ

47,50

5.

безпосереднє спілкування мас-медіа з прес-службами, підрозділами зі  зв’язків з громадськістю та ЗМІ ОВД

37,50

6.

розміщення інформації для журналістів на сайтах ОВД

32,50

7.

участь ЗМІ у «гарячих» телефонних лініях ОВД

32,50

8.

розсилка інформації про новини органів влади електронною поштою

31,25

9.

поширення ОВД прес-релізів

13,75

10.

надсилання ЗМІ інформаційних запитів до органів державної влади

10,00

 

Для кращого відображення побудуємо діаграму (мал.1).

 

 

 

Мал.1 Порівняльна характеристика ефективності форм взаємодії органів державної влади зі ЗМІ

 

Як бачимо, найефективнішими є інтерв’ю з представниками органів державної влади, прес-конференції та брифінги, запрошення ЗМІ на важливі заходи органів державної влади. Це тому, що дані форми мають характер безпосередньої взаємодії з представниками влади, зосереджують увагу на актуальних питаннях та дають можливість донести до громадськості безпосереднє ставлення влади до того чи іншого явища. Але, з іншого боку, неможливо щоденно проводити зустрічі з представниками ЗМІ чи збирати брифінги.

Варто звернути увагу на такі види взаємодії, що знаходяться у середньому діапазоні (47,5-31,25%), такі як: прес-клуби, «гарячі телефонні лінії»,безпосереднє спілкування мас-медіа з прес-службами та інші –  за рівнем ефективності ці форми майже рівнозначні. Але їх різноплановість дає можливість органам державної влади щоденно співпрацювати зі ЗМІ та інформувати суспільство про найважливіші події життя країни.

Для прикладу, проілюструємо застосування форм співпраці, які характерні для Київської міської влади.

Зокрема, на офіційному веб-порталі Київської міської влади за останні три місяці було розміщено:

- 282 новини, що висвітлювали діяльність Київської міської влади та її структурних підрозділів у найважливіших сферах життя столиці;

- 49 реагувань на критику в ЗМІ;

- 57 фоторепортажів з офіційних зустрічей, урочистих подій за участю представників Київської міської влади;

- 114 розпоряджень КМДА та Київського міського голови;

- 281 звернення громадян, що надійшли на адресу Київського міського голови на офіційний веб-портал Київської міської влади в розділ «Запитання голові» [13].

Найменш ефективними виявились надсилання ЗМІ інформаційних запитів до органів державної влади.

Інше питання, що всі ці форми співпраці діють тільки за наявності бажання органів державної влади ділитися цією інформацією (оскільки це не завжди позитивні відомості), а з іншого боку – бажання ЗМІ достовірно та своєчасно доносити повідомлення до суспільства [14].

Наразі найбільш поширеними проблемами є:

1. Недостатня нормативно-правова база, зокрема, в частині чіткої регламентації взаємодії органів державної влади зі ЗМІ [15].

2. Відсутність у органів державної влади практики відносин зі ЗМІ (немає практики відповідей органів влади на публікації ЗМІ – найчастіше це стандартні тексти, написані прес-службами; прес-конференції, брифінги носять формальний характер) [5].

3. Недостатній доступ журналістів до керівництва органів державної влади (терміново отримати потрібний коментар для ЗМІ практично неможливо).

4. Неоперативність органів державної влади у поширенні інформації щодо своїх заходів (коментарі на актуальні теми іноді з’являються у прес-службах пізно) [16].

Виявляється, що більшість перешкод на шляху плідної взаємодії ЗМІ та влади спричинена відсутністю практики та чіткої стратегії органів державної влади щодо співпраці зі ЗМІ, недосконалістю нормативно-правового забезпечення. Але не можна не сказати, що мають місце перекручування фактів зі сторони ЗМІ, часто суб’єктивне ставлення мас-медіа до влади чи посадової особи спричиняє викривлення фактів та недостовірність інформації.

У будь-якому випадку усунення вищезазначених перешкод та наявність конструктивного діалогу залежить в однаковій мірі як від органів влади, так і від ЗМІ.

 

ІІІ. ПОШУК НОВИХ МЕХАНІЗМІВ ОБ’ЄДНАННЯ ЗУСИЛЬ

ТА НАЛАГОДЖЕННЯ КОНСТРУКТИВНОГО ДІАЛОГУ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

Вчені пропонують досить багато напрямів налагодження співпраці органів державної влади та ЗМІ, але, на нашу думку, слід визначити фактори, що сприятимуть цьому процесу:

- усвідомлення обома інститутами наявності проблеми у взаємодії;

- спільний пошук органами державної влади та представниками ЗМІ нових ефективних форм співпраці [10].

Після цього можна зосередитись на загальних кроках у налагодженні конструктивного діалогу, зокрема:

1) запровадження для повсякденної співпраці зі ЗМІ у прес-службах органів державної влади спеціальної телефонної лінії, з допомогою якої журналіст у будь-який час зможе отримати офіційну інформацію про діяльність відповідного органу;

2) запровадження «інституту громадської експертизи», що передбачає залучення до оцінки роботи органів державної влади представників громадськості та ЗМІ. Така форма підштовхуватиме як органи влади, так і ЗМІ до активізації співпраці [14]. На офіційному веб-порталі Київської міської влади, наприклад, діє розділ «Діалог з киянами», «Питання-відповіді», «Поштова скринька»;

3) запровадження органами державної влади системного моніторингу пропозицій та зауважень до своєї діяльності, оприлюднених у ЗМІ. Реакція на виступи у ЗМІ просто необхідна;

4) запровадження механізму реагування на зауваження і пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державної влади (з визначенням термінів), оприлюднених у ЗМІ. Для системного врегулювання цього аспекту взаємодії влади та ЗМІ слушною, на наш погляд, є пропозиція ухвалення постанови Кабінету Міністрів України.

5) доречним було б оприлюднення на офіційних сайтах органів державного управління та у ЗМІ планів роботи органів державної влади, аналітичних статей, де б пояснювались дії влади. Цей крок засвідчить відкритість влади для суспільства, а ЗМІ зможуть бути вчасно поінформовані і оперативно висвітлювати анонсовані події [17]. Для прикладу, Київська міська влада в цьому напрямку працює над створенням повноцінного інтерактивного представництва КМДА в мережі Інтернет. Ресурс формується таким чином, що однією з основних його цілей буде представлення максимально повної і доступної інформації для ЗМІ та громадськості про діяльність влади в цілому і Київського міського голови зокрема.

Відповідно до проекту Програми підтримки галузі засобів масової інформації м. Києва на 2010-2015 роки (Додаток 1) основними кроками щодо створення сприятливих умов взаємодії Київської міської влади з представниками ЗМІ є наступні:

1. Удосконалення концепції ЗМІ (організація більш інтенсивного зворотного зв’язку за допомогою дзвінків у студію, проведення «гарячих ліній», журналістських розслідувань; продовження практики висвітлення в теле- та радіоефірах, на шпальтах друкованих ЗМІ подій та питань життя міста, поширення обсягу, географії та тематики інформації);

2. Удосконалення матеріально-технічної бази та змістовної концепції ЗМІ (доукомплектація комп’ютерною технікою, ліцензійними програмами, оновлення знімальної та монтажної апаратури);

3. Консолідація усіх зацікавлених сторін для задоволення інформаційних потреб суспільства (участь громадських діячів, представників державних і недержавних організацій, публічних людей м. Києва у відповідних ефірних програмах, «прямих лініях», «круглих столах», «читацьких дискусіях»; підготовка та оприлюднення за допомогою ЗМІ інформації щодо реагування органів влади на звернення громадян за допомогою ефіру радіо і телеканалу та інше);

4. Заходи щодо організації передплати друкованих видань (передплата друкованих ЗМІ для населення та юридичних осіб, пільгова передплата);

5. Рекламування ЗМІ (реклама в ЗМІ на телебаченні, в газетах, Інтернеті; підтримка розповсюдження каналу «Київ» в регіонах).

Для міста Києва впровадження цих напрямків налагодження конструктивного діалогу ОДВ та ЗМІ дозволить створити впливові рейтингові канали телебачення та радіомовлення, тиражні друковані видання, що забезпечить відкритість та доступність інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, об’єктивність висвітлення всіх сфер життя столиці, сприятиме більш ефективній участі громадськості у вирішенні проблем та розвитку міста Києва.

Підсумовуючи вищевикладене, бачимо, що є достатньо точок дотику та шляхів об’єднання зусиль органів державної влади та ЗМІ і серед них вирішальну роль відіграє той факт, що перераховані кроки для всіх матимуть позитивний наслідок.

 

ВИСНОВОК

1. Велика кількість нормативно-правових актів, що регулюють відносини органів державної влади зі ЗМІ, не мають чіткої регламентації в цій частині. Зважаючи на швидкий розвиток нових видів мас-медіа (on-line-видань, Інтернет-ТБ, Інтернет-радіо тощо), чинне законодавство України (базові закони «Про інформацію», «Про друковані ЗМІ», «Про авторське право» тощо) потребує суттєвої модернізації. Зокрема, системно відповісти на виклики, які щодня постають перед органами державної влади внаслідок стрімкого розвитку інформаційних технологій, та задовольнити потреби суспільства в інформації пропонується шляхом прийняття Інформаційного кодексу.

2. Відсутність у органів державної влади чітко визначених ефективних механізмів взаємодії зі ЗМІ, обмежений доступ журналістів до керівництва органів державної влади, неоперативність висвітлення інформації та суб’єктивне ставлення ЗМІ до органів державної влади визначають деструктивний характер, а іноді і вороже ставлення цих інститутів один до одного. Тільки усвідомлення наявності проблеми та пошук ефективних форм співпраці, на нашу думку, зможуть активізувати налагодження взаємовідносин.

3. Аналіз інструментів впливу та основних форм співпраці органів державної влади зі ЗМІ свідчить, що незалежно від джерела інформування та його рейтингу безпосереднє спілкування з представниками органів державної влади є найефективнішим видом співпраці. Враховуючи стрімку інформатизацією, слід зосередитися на налагодженні співпраці у цій сфері за допомогою мережі Інтернет. Прикладом такої взаємодії може слугувати офіційний веб-портал Київської міської влади.

4. Спеціальні телефонні лінії, «інститут громадської експертизи», системний моніторинг та всеохоплюючий Інтернет-ресурс пропонуються як механізм консолідації зусиль для задоволення інформаційних потреб та забезпечення конструктивного діалогу на рівні «влада – суспільство – ЗМІ».

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Клименко. І., Павленко Р. Громадські ЗМІ: поняття, міжнародний досвід і перспективи для України// журнал "Добра воля". – 2008.-№6. С. 86 – 89.

2. Гриценко О. Суспільство, держава, інформація. – К.: Національний університет ім. Т. Шевченка, 2008. – 165 с

3. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України
28 черв. 1996 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

4 Медіа бібліотека. Друковані ЗМІ. Аналітика [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://media.parlament.org.ua/zmi/

5. Галлін Д., Манчіні П. Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики. К.: Наука, 2008.-368с.

6. Модернізація державного сектору: відкритість влади. Policy brief [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://center.gov.ua/docman/download-document.html?gid=100.

7. Івашина Л. Як налагодити діалог «влада – суспільство – ЗМІ» // газета «День». – 20 квіт. 2009р. С.14.

8. Дубов Д.В. Засоби масової інформації як якісно нові суб’єкти політичних комунікацій // Політичний менеджмент – 2007. – № 1. – С. 57-65.

9. Підлуська І. Політична комунікація: український досвід // Аналітика № 5 [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://old.europexxi.kiev.ua/
ukrainian/analitika/05/001.html.10. Подгорна В. Особливості функціонування мас-медіа в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://niss.gov.ua/
Table/Ostrog/012.htm#a1.

11. Рейтинг за групою «Адміністрації» для відвідувачів регіону Україна [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://top.bigmir.net/show/administrations/.

12.Урядовий портал. Експертне дослідження «Аналіз ефективності існуючих форма співпраці влади зі ЗМІ» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=30207367.

13. Офіційний веб-портал Київської міської влади [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kmv.gov.ua.

14. Громадські ЗМІ: український варіант // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mediareform.com.ua/article.php?articleID=31.

15. Дніпренко Н.К. Комунікативна політика в органах місцевого самоврядування та державного управління в Україні: реалії, нові підходи, вихідні тенденції. // Зб. наук. пр. УАДУ. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – В 4 ч. – Ч.ІІІ. – С. 217 – 223

16. Панченко Л. Про медійну екологію. Кому слугує український інформаційний простір?// Дзеркало тижня. № 22 (701) 14 – 20 червня 2009.

17. Скляренко О. Роль ЗМІ в формуванні інформаційної культури державних службовців України, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dlib.eastview.com/browse/doc/7914930.

18. Закон України. Про внесення змін до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»: Прийнятий 24 жовт. 2002 р. № 207-IV[Електронний ресурс] – Режим доступу: // http://zakon.rada.gov.ua.

19. Закон України. «Про інформацію». Прийнятий 2 жовтня 1992 року
№ 2657-XII.// [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.20. Проект Закону України «Про інформаційну відкритість органів державної влади вищих посадових осіб України» [Електронний ресурс] – Режим доступу: // http://www.khpg.org.

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.