Skip to Content

Валінкевич Ю.Б. Творча робота: "Податкова система України: стан, проблеми, перспективи"

ВАЛІНКЕВИЧ ЮРІЙ БОРИСОВИЧ

 

начальник відділу доходів

та економічного аналізу

головного фінансового управління

Житомирської обласної державної адміністрації

 

ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ:

СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

 

Оподаткування - мистецтво

общипати гуску так, щоб

отримати максимум пір’я

 та мінімум пищання.

Жан-Батист Кольбер.   

ВСТУП

Становлення України як суверенної, демократичної, правової держави передбачає необхідність проведення соціально-економічних та правових реформ. У цьому контексті потребує реформування та вдосконалення існуюча податкова система України.

Реформування податкової системи вимагає чіткого усвідомлення філософії оподаткування, ролі платника податку та правового врегулювання податкової системи України.

Значної актуальності, за сучасних умов, набувають питання пов’язані з наповненням бюджету держави, в першу чергу за рахунок сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, сплата яких, відповідно до Конституції України, є обов’язковою для всіх громадян.

В даний час правове регулювання податкової системи в Україні здійснюється за відсутності єдиної загальнодержавної програми, що обумовлює її непослідовний характер. Наслідком цього є складність та суперечливість податкового законодавства, внесення численних змін до законів щодо оподаткування, надмірне податкове навантаження на окремих платників податків, зниження ділової активності суб’єктів господарювання, численні конфлікти між контролюючими органами та платниками податків тощо.

Чинна податкова система України (види податків, порядок їх обчислення, перелік об’єктів оподаткування, платників податків, правове регулювання податкової системи) регулюється десятками Законів України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативних актів, окремі положення яких мають протиріччя. Тому назріла гостра необхідність прийняття Податкового кодексу України, яким би законодавчо були врегульовані питання адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових  платежів.

Всі ці питання необхідно вирішити в процесі реформування податкової системи України, кінцевою метою якого повинно стати спрощення податкового законодавства, його адаптація до законодавства Європейського Союзу.

Метою даної роботи є визначення сучасного стану та проблем податкової системи України, а також обґрунтування перспектив її розвитку в умовах трансформаційної економіки.

Досягнення зазначеної мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- проаналізувати та узагальнити засади формування податкової системи України;

- дослідити вплив податкової системи на розвиток економіки;

- визначити основні проблеми податкової системи України;

- розробити пропозиції по удосконаленню податкової системи.

Робота складається з вступу, 2-х розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 1.1. Сутність податкової системи держави

Втручання держави в економічне життя суспільства відбувалося протягом усього існування цивілізації. В різні часи погляди на роль та місце держави в регулюванні економічних відносин постійно переосмислювалися.

Сьогодні податки як форма відносин держави й суб’єктів економічної діяльності є інструментом перерозподілу ВВП, яким потрібно користуватися дуже обережно. Адже при зменшенні податкової частини ВВП зменшуються можливості держави вирішувати соціальні задачі; при збільшенні – зменшуються можливості економічного зростання країни. Пошук балансу у цьому питанні – одне із головних завдань державної податкової політики, яка є універсальним регулюючим механізмом, за допомогою якого можливо або стимулювати економічне зростання, або привести економіку до стагнації.

Податкова політика як фінансово-економічний механізм державного регулювання соціально-економічних відносин у країні включає: цілі державної фінансово-економічної політики; організацію стягнення податків (податкове адміністрування) і примушення до їх своєчасної сплати.

З точки зору теорії управління економічними процесами податкова політика тісно пов’язана з бюджетною, тобто із соціально-фінансовою політикою держави. Але при цьому, на мою думку, дефіцит бюджету на користь економічного розвитку не можна покривати за рахунок збільшення числа податків і підвищення ставок оподаткування. Історичний досвід наводить три головні вимоги, яким повинні задовольняти будь-які сучасні форми податку: визначеність, ефективність, справедливість.

Принципи оподаткування і податкової політики формувались сторіччями. Тому вони відображають зв’язок держави з економікою – сферою, що здійснює розвиток головним чином на засадах самоврядування. Узагальнення історії і логіки формування принципів оподаткування дозволяє структурувати їх як основу політики держави у сфері оподаткування. Головними принципами оподаткування є: розмірність, динамічність, прозорість, простота, збалансованість прав і обов’язків держави та платників податків.

 

1.2. Зарубіжний досвід впливу податкової системи на розвиток економіки

Розвиток національних податкових систем європейських країн відбувається сьогодні під вирішальним впливом таких зовнішніх факторів як міжнародна фіскальна конкуренція і європейська податкова гармонізація.

Пов'язане з розширенням Європейського Союзу пожвавлення економічної конкуренції наприкінці XX - початку XXI століть поставило більшість європейських країн перед необхідністю реформування своїх податкових систем, яке відбувається передусім у напрямі зниження податкового навантаження на працю і капітал. З метою створення сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій та прискорення економічного зростання проведено поетапне зниження ставок податку на прибуток підприємств, зокрема в Польщі з 34 відсотків у 1999 році до 19 відсотків у 2004 році, Словаччині відповідно з 40 до 19 відсотків, Чехії - з 35 до 28, Латвії - з 25 до 15, Литві - з 29 до 15 відсотків.

У ряді європейських країн запроваджено єдину ставку податку з доходів фізичних осіб: у Литві, Латвії та Естонії відповідно 33, 25 і 26 відсотків, у Словаччині - 19 відсотків. У деяких країнах податок з доходів фізичних осіб має прогресивний характер, однак у ході його реформування ступінь податкової прогресії зменшувався внаслідок зниження величини ставок та зменшення їх кількості, зокрема в Угорщині, Польщі та Чехії.

Податкові реформи, що проводяться в розвинутих європейських країнах, спрямовані на лібералізацію системи оподаткування з метою запобігання відтоку капіталу і кваліфікованих спеціалістів. За їх результатами максимальна ставка податку на прибуток підприємств за період з 2000 по 2006 рік знизилася  в країнах - членах ЄС в середньому з 35,3 до 29,5 відсотка.

Загострення економічної конкуренції серед країн - членів ЄС призвело до поглиблення процесу уніфікації національних податкових систем за складом, структурою та механізмом справляння основних податків. Одним із факторів такої уніфікації є гармонізація податкового законодавства країн - членів ЄС, яка найвищого рівня розвитку сягнула стосовно податку на додану вартість і специфічних акцизів, щодо яких розроблено зазначені у відповідних Директивах Ради ЄС єдині правила справляння.

Згідно із статтею 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами і їх державами-членами наша держава має зобов'язання наблизити законодавство щодо непрямого оподаткування і оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС.

Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки.

Починаючи з 1995 року для національної податкової системи характерним є зниження податкового навантаження на платників податків. У результаті вжиття необхідних заходів знижено ставку податку на додану вартість з 28 до 20 відсотків та податку на прибуток підприємств з 30 до 25 відсотків, запроваджено оподаткування доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. Сьогодні податкові ставки, за якими справляється акцизний збір і податок з доходів фізичних осіб, в Україні значно нижчі, ніж у країнах - членах ЄС. Ставка податку на прибуток підприємств є нижчою, ніж у розвинутих країнах - членах ЄС, але вищою, ніж у країнах - нових членах ЄС. Ставка податку на додану вартість перевищує середній рівень країн Європи.

Реформація податкових систем ряду європейських країн відбувається у напрямі перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва, передусім праці, на природні ресурси. Відповідні податкові реформи, в ході яких відбувається узгоджена різновекторна зміна ставок екологічних податків і внесків до соціальних фондів, проведені у Великобританії, Італії, Нідерландах, Німеччині, усіх скандинавських країнах. Згідно з Директивою про реструктуризацію Концепції ЄС з питань оподаткування енергоносіїв та електроенергії, втрати бюджету від зниження рівня оподаткування праці та капіталу повинні компенсуватися шляхом підвищення податкового навантаження на природні ресурси. У результаті зниження податкового навантаження на капітал у країнах - нових членах ЄС підвищується податкове навантаження на природні ресурси, про що свідчить збільшення протягом 1995 - 2006 років частки відповідних податків у валовому внутрішньому продукті у середньому з 2,1 до 2,7 відсотка. В Україні, при значних запасах природних ресурсів та високих темпах їх видобутку, розвиток екоресурсних платежів незначний, зокрема їх частка у валовому внутрішньому продукті в 2006 - 2007 роках становила лише 1,9 відсотка, а в 2008 році зросла до 2 відсотків.

Цілісність податкової системи України порушується внаслідок співіснування в ній стандартної та спрощеної підсистем оподаткування. У країнах - членах ЄС замість спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва використовуються такі форми державної підтримки зазначеного типу підприємств, як звільнення підприємств, що здійснюють окремі види діяльності, від необхідності ведення звітності про результати провадження господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності, а також спеціальних режимів обкладення податком на додану вартість для деяких типів підприємств, передусім фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів.

 

РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПОЛІПШЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1.Аналітична оцінка та характеристика основних проблем податкової системи

Сьогодні основними недоліками існуючої податкової системи України, які створюють значні проблеми як суб’єктам господарювання, так і представникам контролюючих органів, а також  державі в цілому є:

  • Високий рівень податкового навантаження. У середньому за 2008 рік рівень податкового навантаження становив 39,1 відсотка від ВВП, у 2009 – 37,3 відсотка. При цьому в країнах ЄС середнє навантаження становило        34,4 відсотка. Ставка податку на прибуток в Україні становить 25 відсотків, у країнах ЄС – 18,9 відсотка.
  • Наявність великої кількості податків і зборів, що погіршує позиції України в міжнародних рейтингах простоти ведення бізнесу. Згідно чинного податкового законодавства в Україні діє 30 загальнодержавних та 14 місцевих податків і зборів.
  • Несвоєчасне виконання державою зобов’язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб’єктам господарювання.
  • Нестабільність податкового законодавства, що обмежує можливості формування суб’єктами господарювання економічної та фінансової політики у середньо та довгостроковому періодах.
  • Відсутність прогресу в досягненні цілей удосконалення адміністрування податку з доходів фізичних осіб. За різними даними ухиляються від сплати податку з доходів фізичних осіб через виплату зарплати «в конвертах» близько 40 відсотків роботодавців. В першу чергу це стосується роботодавців – суб’єктів підприємництва–фізичних осіб.
  • Наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення та оцінки доходів і витрат для встановлення об’єкта оподаткування податком на прибуток та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку, що призводить до невідповідності сум податкових платежів реальному результату господарської діяльності підприємств.
  • Значні диспропорції в податковому навантаженні на СПД, які працюють на засадах загальної та спрощеної системи оподаткування. Фактично платники, які працюють на умовах загальної системи оподаткування мають податкове навантаження, яке в рази вище за платників єдиного податку.
  • Недосконала й значно витратна система адміністрування податків і зборів. Зокрема це стосується адміністрування окремих видів недієвих та малоефективних місцевих зборів, коли витрати на їх адміністрування перевищують отримані надходження. Такими зборами є збір за проведення кіно- і телезйомок, збір з власників собак, та три збори, що стосуються участі у бігах на іподромі. До окремих місцевих бюджетів зазначені збори або не надходять взагалі, або їх надходження абсолютно незначні.
  • Низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків і зборів, що негативно відображається на обсягах надходжень до бюджету та, як наслідок, на бюджетних видатках.

Отже, існує проблема щодо покращення адміністрування податків та зборів шляхом створення клімату довіри між органами державної податкової служби та бізнесу, а також створення ефективної системи консультаційного обслуговування платників податків.

 

 

2.2. Перспективи та основні напрями вдосконалення податкової системи

Для вирішення проблем та визначення перспектив розвитку існуючої системи оподаткування необхідно вирішити наступні завдання:

  • Удосконалити середовище оподаткування. Необхідно створити середовище, сприятливе для активізації підприємницької діяльності. Забезпечити рівність усіх платників перед законом та поступово сформувати відповідальне ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань.
  • Поетапне зниження податкового навантаження на національну економіку з урахуванням збалансованості бюджетної системи.
  • Перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) на споживання, екологічні та ресурсні платежі.
  • Зменшення майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно.
  • Спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків та зборів.
  • Підвищення фіскальної ефективності обов’язкових платежів за рахунок удосконалення системи адміністрування, оптимізації податкових пільг та розширення податкової бази за рахунок зменшення масштабів ухилення від оподаткування.

На сьогодні серед науковців, представників органів влади та фіскальних органів існують різні думки та пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування. Проте більшість з них підтримують прийняття розробленого Урядом проекту Податкового кодексу. Я, хоча й маю особистий погляд на окремі його положення, в цілому, як спеціаліст-практик, який  щодня відчуває в роботі недосконалість податкової системи, також підтримую найшвидше ухвалення цього законопроекту.

Основною метою проекту Податкового кодексу є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протирічь в діючому на сьогодні законодавстві. Завдання   Кодексу – поліпшення умов ведення бізнесу для сумлінних платників та унеможливлення використання схем для ухилення від оподаткування. Кодексом з одного боку посилено відповідальність платників за порушення норм податкового законодавства, з іншого – передбачено зниження податкового тиску на сумлінних платників. Передбачається зниження ставки податку на прибуток з 25 до 20 відсотків, зменшення кількості загальнодержавних податків з 30 до 19, а місцевих податків і зборів з 14 до 5.

Особлива увага приділена стимулюванню інноваційної та інвестиційної діяльності, що є досить важливим кроком в умовах міжнародної економічної інтеграції. Зокрема, передбачене пільгове оподаткування податками на додану вартість та на прибуток в рамках реалізації інвестиційних проектів. Поліпшення інвестиційного клімату створить перспективи для залучення в країну інвестицій, та, як наслідок, покращить економічний розвиток держави.

Крім цього, передбачається скорочення кількості податкової звітності та спрощення системи документообігу.    

Тобто, в цілому, прийняття Податкового кодексу, на мою думку, адаптує норми податкової системи України до норм ЄС, спрощує ведення бізнесу з точки зору фіскальної складової та має на меті економічне зростання держави,  покращення рівня життя її громадян.

Разом з тим, окремі положення проекту Податкового кодексу для мене, як спеціаліста-практика, є незрозумілими. Зокрема, передбачаються податкові канікули на 4 роки для фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з надання побутових послуг, та обсяг доходів яких не перевищує     300 тис.грн. на рік. Ставки єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, в основному, залишаються в межах від 20 до 200 гривень на місяць. І це при тому, що граничні ставки податку з 1999 року, коли був прийнятий Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, жодного разу не переглядались. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати з 1999 року по 2009 рік зріс у дванадцять разів (мінімальна заробітна плата у 1999 році становила 74 гривні на місяць). Слід зазначити, що розмір податку з доходів фізичної особи-найманого працівника, обрахований з середньомісячної заробітної плати по Україні в І-му півріччі 2010 року становить близько           290 грн. (2110 грн. * 13,8% (ефективна ставка оподаткування)). Тобто, податкове навантаження на середньостатистичного працівника є у півтора рази вищим, ніж на підприємця-спрощенця. Звичайно, малий бізнес необхідно підтримувати, але не за допомогою таких занадто лояльних розмірів оподаткування. Вважаю за доцільне встановити наступні граничні розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб в залежності від місця їх реєстрації:

200-300 грн. - для  підприємців, зареєстрованих у селах та селищах;

300-500 грн. -  для  підприємців, зареєстрованих у районних центрах;

500-1500 грн. - для  підприємців, зареєстрованих у обласних центрах, містах Києві та Севастополі.

Збільшення ставок єдиного податку не здійснить суттєвого впливу на підприємців, разом з тим дасть змогу значно сприяти посиленню бюджетів місцевого самоврядування.

Крім цього, на мою думку, в проекті Податкового кодексу не вдалось реалізувати завдання зменшення суспільної майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно. Вважаю, що необхідно запровадити оподаткування об’єктів нерухомості, власниками яких є фізичні особи. Об’єктом оподаткування при цьому встановити житлові будинки, квартири, садові та дачні будинки, індивідуальні гаражі. Ставки оподаткування встановити у відсотках до місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв.м. При цьому, для соціальної захищеності незахищених верств населення та представників «середнього класу», вважаю за доцільне звільнити від оподаткування власників квартир загальною площею до 150 кв.м., власників дачних будинків площею до 100 кв.м. та власників індивідуальних гаражів площею до 25 кв.м.

 

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження можливо зробити наступні висновки та пропозиції.

Історичний досвід, набутий Україною за роки незалежності, переконливо свідчить, що ефективне правове регулювання податкової системи України є не тільки важливою передумовою суспільного розвитку, але й нагальною потребою економічного зростання. Необхідність і важливість правового регулювання податкової системи доведена провідними науковцями, та підтверджена історичним розвитком більшості держав.

Податкова політика як складова державної політики є важливим фінансовим інструментом мобілізації коштів для подальшого виконання функцій держави та здійснення регулювання економіки. Історичний досвід показує, що побудова ефективної податкової політики та її реалізація становить серйозне випробування для уряду будь-якої держави. Адже суперечності між бюджетними інтересами держави та інтересами платників податків були, є і будуть завжди. Зараз в Україні, яка довгий час жила розглядаючи роль податків лише через призму фіскального інструменту наповнення бюджету, склалася досить складна ситуація щодо реформації податкової системи.

На сьогодні, в умовах глобалізації, між різними країнами відбувається жорстка економічна конкуренція, і як наслідок, податкова конкуренція. Результатом цієї конкуренції є лібералізація податкових політик практично в усіх економічно розвинених країнах, пристосування принципів оподаткування до боротьби за працю й капітал тощо.

Прагнення України стати повноправним членом Європейської спільноти вимагає адаптування податкового законодавства до вимог, що діють у цій сфері  в ЄС. Це вимагає поступової і виваженої лібералізації податкової політики в напрямі зниження ставок оподаткування та зменшення переліку податків та зборів. Компенсація очікуваного зменшення доходів державного бюджету повинна відбуватися за рахунок детінізації доходів суб’єктів підприємництва та населення, а також покращення податкового адміністрування.

У цьому контексті найголовнішим на сьогодні завданням для покращення системи оподаткування, на мою думку, є прийняття Податкового кодексу України. Це дасть можливість уникати безсистемного внесення змін в податкове законодавство, забезпечить його стабільність, сприятиме інвестиційно-інноваційному розвитку економіки, зниженню податкового тиску на платників податків, системності надання податкових пільг. Прийняття Податкового кодексу сприятиме зручному та зрозумілому застосуванню його норм як платниками, так і контролюючими органами, оскільки в ньому об’єднано та кодифіковано всі законодавчі акти щодо оподаткування.  Схвалення цього Закону стане запорукою створення в Україні справедливої, прозорої та стабільної податкової системи, яка забезпечуватиме достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів та сприятиме створенню умов для ефективного функціонування економіки та подальшої інтеграції України у Європейське Співтовариство.

 

Використані джерела інформації:

  1. Конституція України. – http://search.ligazakon.ua
  2. Проект Податкового кодексу України, ухвалений Верховною Радою України у І-му читанні 08.07.2010.
  3. Податкова політика України: стан, проблеми, перспективи.: монографія / П.В.Мельник, Л.Л.Тарангул, З.С. Варналій / за ред. д.е.н. З.С.Варналія. –К.: Знання України, 2008. – 675 с. 
  4. Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Андрущенко В.Л., Мельник В.М. Історія оподаткування. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 242 с.
  5. Десятнюк О.М. Аксіологія ризикованості сфери оподаткування // Фінанси України. – 2009. -№2. – С. 51-59.
  6. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави (національна доповідь) / [Хвесик М.А., Бандур С.І., Корецький М.Х. та ін.]; за заг. ред. В.М. Гейця та ін. – /РВПС України НАН України/. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.

 

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.