Skip to Content

Вибори-2015. Ці люди будуть нами децентралізовано керувати...

Украина провалила экзамен на демократию


Страна не смогла подтвердить свою принадлежность к демократическим государствам и снова провалила выборы.

С таким заявлением выступил известный украинский журналист Виталий Портников. Он отметил, что проблемы Павлограда, Мариуполя и Одессы бледнеют перед тем, что происходит на самом деле. Всеми этими разговорами внимание общественности отвлекают от куда более важного факта – выборы подтвердили наличие в стране серьезной проблемы, от которой пока не избавились. К вечеру вторника по Украине до сих пор нет официальных результатов выборов. Экзамен на демократию публично провален. Совершенно ясно, что после того как начали считать голоса, увидели, что результат не удовлетворяет власть. И Центризбирком, как он это делает обычно в таких случаях, переместился в Администрацию Президента, где начал рисовать другие цифры.

Это гораздо большая проблема, чем срыв выборов в Мариуполе или нарушения в Одессе, которыми просто закрывают глаза от очевидного факта – до вечера вторника результатов нет. В демократической стране это невозможно, подчеркнул политолог.

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Звітність про кошти на вибори: не вся, не повна, не аналізована

Скільки коштів витратили кандидати у Києві

19 жовтня був останній день подання проміжних фінансових звітів партій та кандидатів у мери. А вже 20 жовтня ці звіти мали б бути оприлюднені. Я вирішив розібратись.

19 жовтня, я – на Хрещатику, 36, у Київській міській державній адміністрації. Саме тут працює київський мер та засідають столичні депутати. І саме тут на першому поверсі в 106-му кабінеті розташована територіальна міська виборча комісія Києва.

На вході охорона без проблем пропускає всередину до кабінетів виборчкому. На столі у членів виборчої комісії лежить звіт Віталія Кличка...

Усі гроші на передвиборчу компанію чинний мер взяв із власних заощаджень. А це 16 мільйонів 101 тисяча гривень. Серед витрат у Кличка виділена сума на телеканали. Наприклад, 2,7 мільйона гривень. Віталій Кличко перерахував телеканалу СТБ за передвиборчу рекламу.

Принесли звіт представники партії «Укроп». Цю партію очолює один із соратників Ігоря Коломойського, Геннадій Корбан. Представник «Укропу» Дмитро Сіманський пообіцяв оприлюднити звіт, якщо цього вимагає закон. 29 мільйонів 557 тисяч гривень зібрав «Укроп» на міських виборах Києва.

Голова виборчої комісії розповів, що закон дозволяє нести звіти без порушень до 24:00, 19 жовтня. Після шостої вечора працював лише черговий член виборчої комісії, який приймав звіти.

Так виглядав коридор у мерії о 22:00. Порожній.

Але за півгодини до закриття о 23:30 здавати проміжні звіти прийшли представники партії «Громадянська позиція», вони відмовилися спілкуватися на камеру. Також, папери готувала «Спільна дія».

З'ясувалося, що партія «Спільна дія» принесла так пізно не проміжний фінансовий звіт, а список спостерігачів від своєї партії. Замість самого звіту, представники партії лише уточнили у мене, коли їм треба подавати проміжний фінансовий звіт. Та вони все одно вже не встигають його здати. «Та, там два рядки», – без суму відмахнувся один із представників партії.

Вже наступного дня, 20 жовтня, стало зрозуміло, що значна частина кандидатів у мери та партій не надали проміжних фінансових звітів, або ж надали не самі звіти, а виписки з банків. Отже, які кандидати у мери Києва надали повні звіти вчасно?

Із 29 кандидатів у мера Києва вчасно і повно, відповідно до інформації виборчкому, прозвітували лише 3 претенденти!

Один з них – кандидат на посаду мера Києва Віталій Кличко, задекларував витрати на вибори в розмірі 16 мільйонів 101 тисячу гривень. Кандидат в мери Києва Роман Михайлов, відповідно до звіту, витратив на вибори «0» гривень «0» копійок.

А кандидат у столичні мери Євген Рибчинський задекларував надходження в розмірі 668 тисяч гривень, з яких його власні 572 тисячі гривень, а 96 тисяч гривень – добровільні внески.

Із 40 партій, які беруть участь у виборах до Київради, менше від 10 надали звіти вчасно і без порушень. Папочку для ознайомлення з проміжними фінансовими звітами усіх партій, надав Василь Мірошниченко, представник комісії. «Тут усе, що є», – запевнив він. Відразу кілька партій продемонстрували, що проводять передвиборчу кампанію без жодної гривні надходжень.

Партія соціалістів показала у своєму звіті «0» надходжень. Партія «Зелені» – теж «0».

Партія «Сила людей» усього зібрала на виборчу кампанію 25 тисяч 900 гривень, все це – внески самих кандидатів. Зі звіту виборчого фонду «Громадянська позиція», вони зібрали усього 361 тисячу 855 гривень, це здебільшого кошти, надані самою партією (325 тисяч гривень, ще 14 тисяч гривень – внески кандидатів).

Погана новина в тому, що закон дозволяє не інформувати громадян, звідки у партії кошти.

Партія «Самопоміч», наприклад, на вибори в Києві зібрала 10 мільйонів, 985 тисяч. Більшість – це партійні гроші, чиї саме – залишається для громадян за сімома замками.

Партія «Укроп» зібрала 29 мільйонів 557 тисяч гривень, із них внески кандидатів – 135 тисяч і 69 тисяч – добровільні пожертвування. Найбільших грошодавців двоє. Це Костиря Інна Олександрівна – 46 тисяч гривень... та Котвицький Сергій Опанасович, який робив пожертвування 4 рази, загальною сумою понад 69 тисяч гривень...

Примітно, що найбільше витрати у київського «Укропу» були на рекламу на телеканалі «1+1», це понад 2,5 мільйони гривень. Партія «Сила громад» витратила всього 204 тисячі гривень, зокрема, це внески кандидатів.

Надала проміжний фінансовий звіт також партія «Совість народу».

«Аграрна партія» зібрала 440 тисяч гривень власних коштів. «Українська народна партія» мала на вибори 53 тисячі гривень. Партія «Демальянс» зібрала 237 тисяч гривень, із яких 206 тисяч це кошти партії, а ще 12 тисяч – кандидатів.

Є партії та кандидати, які надали неповний звіт, а лише виписки та інформацію про банківські рахунки.

Партія «Автомайдан» здала лише виписки без звіту. Так само «Батьківщина», «Свобода» і «Наш край». «Відродження», «Партія простих людей Сергія Капліна», «Опозиційний блок», «​Рух за реформи» надали детальні виписки без звіту.

Отже, що було з’ясовано. Доступ журналістів і громадськості до проміжних фінансових звітів вперше за усю історію проведення виборів в Україні – є доступним ще до завершення виборів.

Більшість кандидатів на пост мера Києва та партій до Київради знехтували необхідністю інформувати громадськість про свої надходження та витрати.

Частина партій, які все ж таки надали звіт, не були відкритими до кінця. Формулювання «власні кошти партії» не відкриває інформації громадськості, хто ж реальні спонсори цієї партії.

Сергій Андрушко – журналіст Радіо Свобода, спеціально для руху «Чесно»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал публікації на сайті «Української правди»

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

"Свободные художники" пришли поруководить городом

Кличко каже, що зарплату не отримує

  17 листопада 2015, 10:22

 


Переобраний мер Києва Віталій Кличко стверджує, що працює "на громадських засадах" і не отримує на своїй посаді заробітну плату.

Про це він розповів в інтерв'ю Deutsche Welle.

"Будучи мером Києва, я не гонюсь за статусом і не ставлю собі задачу заробити грошей. Я заробив у спорті", - каже Кличко.

"Я зарплату не отримую. За ці півтора роки я не отримав жодної копійки. Я працюю на громадських засадах. Зарплата у мене може бути у перерахунку 300 доларів. Я прийшов в українську політику не заробляти. Всю свою зарплату, будучи депутатом Верховної Ради, я переказував у дитячий будинок. Я працюю як волонтер. І роблю це щиро, від серця", - заявив він.

Як відомо, мер Києва Віталій Кличко з результатом 66,5% голосів переміг у другому турі виборів мера столиці 15 листопада і зберіг за собою цю посаду.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Асфіксія виборчої демократії

Асфіксія виборчої демократії
02.11.2015

Президент Порошенко, як завжди щиро, заявив, що «як і всі українці, розраховую на чесний підрахунок голосів і швидке оголошення результатів». Голос в пустоту і темряву. Цікаво кому він це говорив? Орденоносне, нелегітимне, більше року, ЦВК в його прямому управлінні. В Бразилії, де значну частину виборців складають неграмотні індійці в джунглях, попередні результати виборів відомі вже через годину. В Польщі у ніч виборів всі вітали Качинського і його «Право та справедливість» з блискучою перемогою. При чому, попередньо встановлені відсотки і їх десяті, після уточнень в ЦВК, мають зовсім невеличку похибку з попередніми підрахунками. Назвемо це відповідальною демократією.

На 5,6,7 (?) день після. Ми не тільки не знаємо реальних результатів місцевих виборів в Україні, але й в більшості переконані, що за цей тиждень їх серйозно перепишуть. Тобто, сфальшують. (Тим більше, що нам байдуже). Ви знаєте. На користь правлячої БПП і її васальних сателітів. Тому, лідер нації дещо лукавить, коли говорить, що тільки «в тоталітарних країнах навіть без виборів можна передбачити, хто отримає відповідні владні повноваження». Ми також. Недільні і понеділкові післявиборчі заяви його «сірих кардиналів», угодницько-прислужницьких спікерів, політтехнологів-самородків, активістів - вчорашніх регіоналів, а нинішніх «олов`яних солдатів» режиму, демонстрували впевнену перемогу партії президента. В дійсності – вона піррова. Бо показала повну безпорадність, слабкість і безперспективність піару, політтехнологій в стратегії виведення України із гравітаційного поля «Русского мира» і перетворення її в феодальну олігархію. В загальнонаціональному плані і на рівні місцевих громад. Бо місцеві політики, не знаючи що робити в прикладному плані з міфом децентралізації, несамовито ґвалтували центральні і зовнішньополітичні гасла. Це як на пожежі в селі: не носили воду відрами з колодязя для її гасіння, а репетували, аби з міста приїхала машина з пожежниками.

«Український народ, українське суспільство цими виборами вже перейшли рубікон і повернення до минулого вже неможливе». Це знову президент. Плутарх писав про перехід проконсула (ще не імператора) Юлія Цезаря через малесеньку річку в Італії (довжина 29 км.). Як символ непокори Сенату і початку громадянської війни.

Якби президент відмовився від Мінських угод натомість забезпечення проведення міжнародної конференції, на якій Росія поставила би свій підпис під новим договором про гарантії незалежності України, скасував би рішення про надання Донбасу Особливого статусу і почав би наступ на сепаратистів на всіх фронтах, то ми би аплодували йому. Всі. Стоячи. І пишалися б його безповоротній рішучості захищати національний інтерес. Інакше місцеві вибори виглядають, скоріше, поверненням в минуле, аніж кроком вперед.

Глава держави, на жаль, ніяк не зреагував на холодну пасивність, байдужість українців до його заклику сформувати «в місцевих радах проукраїнські коаліції». Навіть, не дивлячись на пафос слів, аби «ми не дали, таким чином, жодного шансу агресору дестабілізувати ситуацію в середині країни». Тут очевидні дві проблеми. Вони й формують наступний гострий, розкольний конфлікт в середині країни.

З одного боку, найбільш активна і просто активна частина громадян на вибори не пішла. І цей вибір вони зробили задовго до пріснопам`ятного дня голосування. Дискредитувавши оптимізм соціологів. Більше того, ними і не цікавилась. Виборчі дільниці впродовж дня були спокійними і порожніми.

З другого боку, вчорашні будівничі диктатури Януковича – регіонали на Сході, Півдні, і не тільки, разом із своїми клонами, здобули значну перемогу. Якщо зважити, що перед цим велика кількість їхніх «троянських коней» зайшло в БПП та інші партії коаліції, то можна, поки що обережно, зробити висновок про створення певної політичної бази для їхнього реваншу в близькому майбутньому. Зрозуміло, не з Януковичем і без одіозної ПР. Як політичного клану. Тим паче, що за всім цим стоять ще потужні грошові мішки Сім`ї «тамбовського втікача». І Путін!

Отже, говорити про досягнення якогось, навіть крихкого, суспільного компромісу місцевими виборами було би зовсім передчасно.

Ще гірше те, що президент показав свою слабкість. Як центральний політичний лідер. Він не зміг залишитися як своєрідним вищим арбітром цього процесу, так і об`єднати всі загальноукраїнські національно-демократичні сили в напрямку створення якогось одного, навіть кволого, політичного організму системи місцевої влади в державі. Його політична сила діяла такими ж недемократичними методами, як і інші. Симптоматичний у цьому плані Київ. Навіть штучно надутий кишеньковими соціологами рейтинг спадкоємця Льоні-космоса – Кличка, ніяк не міг дати йому такий високий результат. В Києві прихильників БПП вже не більше, аніж колись у Партії Регіонів. Тому, за свідченням Аронця, платили по 800 грн. виборцям за його і БПП підтримку. Якщо вірити йому, що 40% виборців в столиці були «тупо» куплені, то в інших регіонах можна сміливо помножити цю цифру на «2». (Я це особисто підтвердив відео і документально, приймаючи участь в парламентських виборах 2012 року, коли фальсифікації, підкуп, споювання виборців ніхто навіть не приховував перед французькими і британськими телекамерами).

За даними КВУ масовий підкуп визначив результати виборів в Сєверодонецьку. 100 грн. кожному обрали «проукраїнську коаліцію» у місцевій раді.

Непрямим підтвердженням провалу місцевих виборів в Україні є нехарактерне мовчання інститутів західної демократії, політичних груп підтримки України і лідерів – від тих хто роздавали пряники та пиріжки на Майдані, до перших осіб. Навіть перевірені партнери по Мінську Порошенка – Меркель і Олланд зніяковіло мовчать. Бо, як і ми, не можуть нічого второпати, що ж дійсно відбулося 25 жовтня – в день голосування за «децентралізовану» місцеву владу. Геть байдужі до цього «маркеру оновлення влади» і соціальні мережі. Владі це вигідно.

Неможливо аналізувати статистику виборів.
Вона могла би дати нам багато відповідей.

Але зовсім нелегітимне ЦВК, зло відбиваючись від нападків на них соціальних мереж, ніяких цифр не дає, посилаючись на місцеві виборчі комісії. (ДВК і ТВК) А ті, чисто з манерами містечкових провінціалів, відморожуються складнощами підрахунків. (Партія відомого «підрахуя» таки буде засідати в Одеській міській раді, яка, без сумніву, доведе до глибоких неврозів Саакашвілі разом із неореформатором Боровиком). Наприклад, який віковий легіон визначив явку і долю виборів в Україні? Якщо прийняти до уваги, що 43% виборців є людьми похилого віку, а молодь до 30 років складає 28%, (з яких на вибори прийшли тільки активісти і проплачені студенти – 2-3%), складемо якусь «картину маслом». Давно спостерігаючи за виборами, можна зробити висновок, що чим нижча явка, тим більша участь в голосуванні саме літніх людей. Їх легше всього купити і вони до цього звикають, не маючи жодного конфлікту із совістю. Їх можна підвезти найнятими кандидатами-партіями автобусами з простим алкогольно-ковбасним баром. Вони найменше зайняті. Не мають зрозумілої громадянської особистої відповідальності, завжди в протесті проти всіх, живуть за межею бідності.

Таким чином, зовсім обережно, спробуємо передбачити, що в місцевих виборах прийняло участь 60% літніх людей-пенсіонерів і 40% всіх інших. Тобто, із отриманих 13.8 мільйонів виборцями бюлетенів голосувало біля 8.8 млн. зовсім немолодих людей. Тих, хто найбільше звик продавати свій голос. Вони смиренно стояли, спочатку в черзі за талончиками, залежно від «ціни» місця мера у розподілі місцевих активів, а потім в такій же черзі де їх міняли на гривні. Від 100 до 800 грн. А то й більше.

У вас є право в цьому сумніватись.

І ще одні цифри які всі намагаються обійти мовчанням. В Донецькій області в уточнених списках виборців значився 1 088 111 виборців. Це 32% від загальної кількості виборців колись єдиної Донецької області. В Луганській – 451 тис. виборців. Це 25.4% від колишнього їх складу. Скільки взяли бюлетенів «на українській території» і скільки реально проголосувало виборців – ми точно не знаємо. Але ці цифри мають нас вразити. Якщо ми ще несемо в собі бодай би крихту патріотизму. Внаслідок мирних ініціатив української влади ми втратили там не тільки 2/3 території, але й, сукупно, з Кримом і Севастополем, - 6.5 млн. українського населення. Чи може це стати питанням про відповідальність політичної влади?

Важлива проблема з українськими виборцями, які мали всі фізичні можливості прийняти участь у виборах, але були позбавлені цього політиками, котрі не прийняли належних рішень. Це так звані «внутрішньо переміщені особи». Біженці, які проживають в різних місцях України. За даними ООН їх 1.5 млн. Проголосувало… двоє? Президент ні слова не згадав про їхнє пасивне і активне виборче право. Дивно, не правда? Згідно Конституції він єдиний «захисник і гарант її прав і свобод».

Місцеві вибори в Україні були організовані корумпованими гравцями. Вони практично відкрито пропонували виборцю продати голос і ефективно це зробили, нічим не ризикуючи.

Бо основа політичної системи України і є корупція. Вона – суть влади і її політики. Маніпулюючи самим голосуванням, фальсифікуючи в невідомих, але неймовірних, масштабах його результати, пануючі еліти перетворили інструмент демократії у електоральну «проституцію». У суспільства немає жодних можливостей контролювати як процеси голосування, так і підрахунку голосів. Підкуп здійснюється не тільки виборців, але й масово членів ДВК і ТВК. На тлі повної втрати конституційної самостійності ЦВК.

Перезавантаження влади не відбулося
, а виборами політико-юридично оформлені місцево-територіальні клани та закріплена роль олігархів в управлінні державою. Не виключено, що через сутінки місцевих виборів ми вже бачимо формування такого собі акціонерного товариства в холдингу «Україна», де президенту може належати не більше половини всіх «акцій». Це загрозливо ослаблює не тільки його інститут, але й і без того кволу державність, принижує право українців на власний прогрес, занурюючи виборну владу у безкінечний процес боротьби за добавлену вартість.

Україна, поки що, залишається серед 39 держав, де вибори вважають «частково вільними». Ми поряд з Колумбією, Пакистаном, Бразилією, Росією, Індією і Туреччиною. Місцеві вибори ще більше відступили від тих 118 країн, де існують виборчі демократії як сталі традиції. Тобто таких, які сформовані внаслідок вільних і справедливих виборів (елективна демократія). Вони далеко не ідеал. У них ще немає багатьох гарантій прав і свобод котрі притаманні ліберальним демократіям. Тому, що ціною істинної демократії є не тільки відповідні транспарентні процедури і сталі правила, але й стан громадянських та політичних свобод. Майже за Авраамом Лінкольном: «Це правління народу, вибране народом і для народу».

При існуючій порочній стратегії розвитку демократії в Україні, генетичної корумпованості політичної системи, патологічної жадібності кланів, нам мріяти про ліберальну вільну демократію можливо тільки суто теоретично і то немає кому. Питання навіть не в тому, що Західна вільна демократія ґрунтується на фундаментальному спадку політичного лібералізму, який цілком підпорядкований правам людини і принципам правової держави, а в тому, що чинним політичним лідером підтримувати цей процес є невигідним. Вони цього не хочуть і бояться. Тому, не допускають рівної і доброчесної змагальності та «до чортів» лякаються руху до відкритого суспільства. Нажаль, ними держава розглядається виключно як найбільш вигідний бізнес. Боротьба, конкуренція, таким чином, за владу відбувається не в зв`язку з пошуками об`єднуючих принципів і захисту спільних цінностей, а з єдиною метою - контролю над фінансовими потоками держбюджету і управління превалюючою над офіційною тіньовою економікою. У цьому і є феномен безапеляційної перемоги Геннадія Кернеса. Діють не публічні правила політичної конкуренції, а змови і таємні протоколи.

Ліберальна демократія Заходу містить переваги особистості над державними і є продуктом безкінечного внутрішнього діалогу та певного демократичного консенсусу. Український варіант демократії – є канцерогенним продуктом олігархічних еліт і місцевих бізнес та посткримінальних кланів. Вона швидше пов`язана з понятійними звичаями, аніж правовою культурою. Тому, будь-яке судове рішення можна легко купити. Без великих заморочок. Або обміняти на послуги в адміністраціях влади. Будь-який бізнес можна швидко розвалити офіційно зареєстрованою або сфальшованою кримінальною справою, або переоформити його за «ноль» в кабінеті прокурора. Напружено виглядає успіх однієї людини, навіть якщо вона найперша і найкраща в країні, яка єдина капіталізувала (збільшила) свій бізнес на 20%, в той час коли всі інші, навіть багатші від неї, різко втратили свої активи.

Поганим знаком є вже те, що дехто в оточенні президента, зважаючи на серйозний провал з місцевими виборами, зачинає розмови про «ненадійність фактора виборів» і «капкан вільних виборів».

З одного боку ми отримуємо права людини від держави. Але власником держави є український народ. До того ж він має непорушні природні права. Для їх захисту і розвитку вкрай потрібно аби держава, яка керується обраною ними владою, взяла курс на злагоду і співробітництво, а не на протиріччя і згортання демократії шляхом маніпуляцій. Неможливо добитися підтримки порядку і поваги до ієрархії, коли люди не будуть робити цього свідомо і в задоволення. Як вільні громадяни в системі вільної, ліберальної демократії. Але в суспільстві без кисню свобод і надійності правил однакових для всіх, вона задихається ще в утробі. Ненародженою.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Київрада: прогульники, помічники нардепів та 20 округів без депу

Київрада: прогульники, помічники нардепів та 20 округів без депутатів

12.11.2015 

Хто з прогульників минулого скликання таки потрапив до столичної ради? Кого з помічників нардепів обрали кияни? Які округи залишилися без представника? Відповість експрес-аналіз нового складу Київради від ЧЕСНО.

47 зі 120 новообраних депутатів (майже 40%) були депутатами Київради минулого скликання. Окрім цього, до ради потрапили і ті політики, які також були депутатами попередніх каденцій.

Серед 25 кандидатів-прогульників десятеро таки потрапили до складу нової ради.

Більше половини прогульників пройшли за списком БПП – Володимир Гончаров, В'ячеслав Непоп, Олексій Окопний, Олександр Пабат, Олександр Харченко та Максим Шкуро. Ще двоє прогульників – у списку "Свободи". Це Петро Кузик та Олег Чернецький, і по одному – у "Батьківщини" (Володимир Бондаренко) та "Єдності" (Алла Шлапак).

 

На початку цього року Київська міська рада прийняла рішення про те, що всі депутати зобов’язані щороку подавати для оприлюднення на офіційному сайті КМР декларації про доходи.

У результаті, на відміну від більшості рад України, декларації майже всіх депутатів були доступні онлайн. Лише десятеро місцевих обранців відмовилися оприлюднювати інформацію про свої доходи. Половина з них знову у складі Київради.

Це зокрема Ігор Кісільов, Микола Негрич, Віталій Росляков, Юрій Сулига (всі з БПП), а також перший номер у списку "Єдності", колишній мер столиці Олександр Омельченко.

Рух ЧЕСНО аналізував депутатів-мажоритарників минулого скликання і виявляв їхні  партнерські, сімейні чи політичні зв’язки. Принаймні 19 новообраних депутатів пов’язані із іншими впливовими особами. 

 

Робота над виявленням таких зв’язків триває.

Крім того, 13 депутатів нового скликання є помічниками чинних народних депутатів. Так, у Київраді опинилося четверо помічників "свободівця" Андрія Іллєнка. Примітно, що з цілого десанту помічників Олександра Третьякова до столичної міськради не пройшов майже ніхто. З восьми осіб депутатом від БПП стала лише депутатка попереднього скликання Вікторія Муха. 

 

Варто зазначити, що 20 із 120 округів столиці залишилися без депутатів, за яких голосували. Найгірше представлені Голосіївський (4 з 10 округів без представника), Деснянський (4 з 16), Оболонський (3 з 13), Солом’янський (3 з 13). Натомість у Дарницькому, Печерському та Шевченківському районах кількість обраних депутатів перевищила кількість округів.

 

Тепер обов’язок фракцій – розподілити депутатів так, щоб у мешканців кожного округу був свій представник, до кого можна звертатися.

Громадський рух ЧЕСНО закликає очільників партійних списків подати адреси приймалень своїх депутатів задля подальшого розміщення їх на мапі приймалень для виборців.  

Ірина Федорів, координаторка регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Чиї куми та брати керуватимуть регіонами

ТОП-50 одіозних депутатів: Чиї куми та брати керуватимуть регіонами

Переглядаючи списки тих, хто засяде в депутатські крісла, можна сміливо сказати, що скандалами і веселощами Україна на найближчу п'ятирічку забезпечена

13 листопада 2015, 09:00

ТОП-50 одіозних депутатів: Чиї куми та брати керуватимуть регіонами

фото: УНІАН

Місцеві вибори ще не закінчилися – найближчої неділі кільком містам України доведеться знову йти на дільниці і вирішувати, кого з двох кандидатів-фіналістів вони хочуть бачити своїм мером. Втім, про обласні і міські ради вже можна поговорити. Depo.ua проаналізувало списки і зібрало своєрідний "топ" депутатів, які вже достатньо "прославилися", а то й заслужили горде, але сумнівне звання "одіозних".

Почати, напевне, варто з Донбасу. Він зі зрозумілих причин є досить проблемним виборчим регіоном, а чимала частка місцевих виборців – стійкими до здорового глузду. Тому тим більше цікаво, хто і під чиїми прапорами там знову дорвався до владного корита.

На Луганщині найбільш скандальні депутати опинилися у Сєвєродонецькій місцевій раді. Напевне, найвідоміший з них – Сергій Шахов. Подейкують, що свою кар'єру він починав як "міняла" валюти на ринках рідного Стаханова, потім ніби були історії вже з контрабандою валюти. На політичній арені Шахов прославився, коли провів на місце мера Стаханова свого кандидата – Юрія Борисова. Домогтися цього вдалося завдяки 50 гривням – нібито саме стільки роздавали виборцям за "правильне" голосування. У 2012-му Шахов намагався потрапити до Верховної Ради, але програв колишньому меру Лисичанська, члену Партії регіонів Сергію Дунаєву. Навесні 2014-го керував виборчою кампанією Петра Порошенка в Луганській області.

Зараз політик позиціонує себе як патріот України, друг військових і захисник прав переселенців, але також відомий своєю дружбою з покійним молодшим сином Віктора Януковича (в одному з інтерв'ю він навіть називав себе кумом Януковича-молодшого) та взагалі наближеністю до цієї родини. Спостерігачі та й самі виборці повідомляли, що нинішню виборчу кампанію у Сєвєродонецьку Шахову вдалося провести і отримати місце в міськраді завдяки традиційній для нього схемі з підкупом виборців. Хібо що сума зросла до 200 гривень за голос. Що поробиш – інфляція...

За компанію з Шаховим до міськради пройшла і його людина - Юрій Фурман. Заступник директора КП "Відродження" відомий тим, що балотувався у Верховну Раду у 2012 році від округу, у який входив Сєвєродонецьк, але програв. На цих виборах Фурман намагався всістися хоч в одне з крісел, балотуючись одразу і на мера, і до міськради. З першим не склалося – йому вдалося посісти тільки третє місце на виборах міського голови. Хоча подейкують, що Фурмана таки можуть вивести до другого туру: нібито його команда готова заплатити чималу суму, щоб один з "фіналістів" - чи то Грицишин, чи то Казаков - відмовився від гонки. Втім, достеменно невідомо, наскільки це правда.

І ще один бонус: до Старобільської райраду він партії БПП "Солідарність" пройшов такий собі Анатолій Гаркавий. Цього політика у ЗМІ небезпідставно називають проросійським сепаратистом та наводять в приклад відео "зливу" райради "зеленим чоловічкам".

За деякими даними, Гаркавий був організатором сепаратистського референдуму на Старобільщині і підтримував бойовиків. Але це не завадило йому йти першим номером від партії Порошенка.

"Пощастило" Краматорській міськраді, де переважну більшість голосів отримав "Опозиційний блок". Серед його представникі є, наприклад, Ірина Ольхова - завідуючка організаційно-масового відділу Ново-краматорського машзаводу. Під час Революції гідності вона працювала у місцевому осередку “Партії регіонів” і, за деякими даними, особисто координувала відправлення городян на Антимайдан. Далі – більше: після визволення Краматорська від російських бойовиків Ольхова "відзначилася" звинуваченнями на адресу українських військових, мовляв, вони “їздять містом на танках та псують асфальт” (російські скотовозки її, вочевидь, цілком влаштовували). Неодноразово заявляла, що не розуміє, чому місто вшановувало пам’ять загиблих під час обстрілу бойовиками Волновахи та Маріуполя та жодного разу не вшановувала пам’ять городян, які загинули під час обстрілів Краматорська. Словом, справжня непідкупна патріотка. Росії.

Десь недалеко від неї засідатиме ще одна видатна "опоблоківка", донедавна - старший комірник адміністративно-господарського управління все того ж НКМЗ Ніна Соболєва (обидві депутатки тісно пов’язані з власником заводу Георгієм Скударем, який тривалий час посідав місце в п'ятірці парламентських списків ПР). Напередодні виборів журналісти знайшли на її сторінці в соцмережах кілька фото з бойовою зброєю, зроблені під час російської окупації міста. Соболєва причетність до путінських збройних формувань, зрозуміло, відкинула. І, що цікаво, навіть не подумала видаляти компроментуючи світлини. Навряд чи тому, що "Гугл все пам'ятає".

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 1

Тільки сниться спокій і Києву. Про її обранців взагалі можна говорити довго, натхненно і не стримуючи емоцій. Так до Київради проходить Володимир Гончаров. Він є одним з топ-менеджерів мережі будівельних гіпермаркетів, яка належить екс-регіоналу Олександрові Герезі і колишньому секретарю Київради Галині Герезі. У нинішньому скликанні Київради Гончаров частенько виступав лобістом інтересів магазинної імперії Герег. Наприклад, нещодавно депутати столичного парламенту відмовилися надавати одному з цих магазинів екс-регіонала право пробурити артезіанську свердловину в одному з районів Києва. Втім, Гончаров, як чинний депутат Київради, не розгубився і почав вмовляти головуючого засідання ще раз поставити відповідне питання на голосування. Врешті-решт лобі Гереги не спрацювало.

Потрапив у нову Київраду і брат Володимира Гончарова - Олександр. Обидва тепер представлятимуть "Солідарність" Кличка. Олександр Гончаров також буде лобістом інтересів Гереги, адже є юрисконсультом у мережі магазинів екс-регіонала. Під час передвиборчої кампанії Олександр Гончаров виставляв плакати зі своїм зображенням біля дитячих майданчиків, щоб діти "насолоджувалися" його портретом.

Алла Шлапак, яку називають ідеологом та утримувачем мережі "бабусі Черновецького", потрапила до Київради від партії "Єдність" колишнього очільника столиці Олександра Омельченка. Свого часу Алла Василівна входила до "Блоку Леоніда Черновецького" у столичному парламенті. Навіть була співголовою однойменної фракції "космічного" мера. Мер Черновецький так поважав Аллу Шлапак, що свого часу навіть зробив її своїм заступником.

Окремо серед київських депутатів можна виділити Сергія Кримчака і Віталія Павлика. Перший – молодий да ранній член команди Льоні-Космоса – став депутатом Київради у 21 рік саме від Блока Черновецького. Невідомо за які заслуги йому довіряють дуже хлібне місце секретаря земельної комісії. Самі депутати Черновецького дуже полюбляли вносити питання на затвердження Київради "з голосу" – у більшості випадків це були питання про виділення землі тим чи іншим особам. І секретар земельної комісії Кримчак не був виключенням. Таким чином "черновецькі" оминали затвердження проектів рішень профільними комісіями, що апріорі ставило під сумнів легітимність голосування за виділення деяких земельних ділянок, зато лишало з тими самими ділянками на руках.

Віталій Павлик – ще один соратник Черновецького. В нову Київраду він, як і Кримчак, зайде за списками партії "Єдність" екс-мера Омельченка. У Київраді Черновецького Павлик був головою постійної комісії з питань правопорядку, регламенту і депутатської етики. Його навіть називали "провідним юристом" політичної сили Черновецького. Павлик на своїй посаді в певній мірі давав "зелене світло" на внесення багаточисельних земельних питань "з голосу". Дуже цінний, досвіччений кадр.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 2

Ще одна одіозна особа, яка пройшла до обласної ради Київщини - Наталія Юрович. Подейкують, що вона племінниця скандальної екс-регіоналки Тетяни Засухи. Ця 32-річна пані є головою Ковалівської сільради, що у Васильківському районі Київщини. Цю місцевість називають вотчиною екс-регіоналки Тетяни Засухи. Більше того, у 2010 році Юрович очолила Ковалівку саме, як представник Партії регіонів.

Наступний "гаряча" міськрада – Дніпропетровська. Тут ледве вдалося "Батьківщині" протягнути за своїм обласним списком рідну тьотю Юлії Тимошенко Антоніну Ульяхіну. Вона набрала найменше серед прохідних однопартійців. Ну ніякої, розумієш, поваги до справжніх авторитетів!

До Дніпропетровської обласної ради обраний член "Опозиційного блоку" Ростислав Ботвінов, який під час розгону євромайданівців під стінами Дніпропетровської ОДА у січні 2014 року перебував на посаді заступника голови облдержадміністрації. Наразі він є обвинуваченим у судовому процесі, йому інкримінують організацію "тітушок". Суд, який почався у липні 2015 року, досі триває.

Ще один представник "Опозиційного блоку", екс-заступник губернатора Олександра Вілкула, член його криворізької команди, Геннадій Темник, став депутатом Дніпропетровської облради. Після того, як у 2013 році Олександр Вілкул став віце-прем'єром в уряді Азарова, підконтрольним собі міністром ЖКГ він взяв саме Темника. Під час перебування міністром, фірма бізнес-партнера дружини Темника доволі часто отримувала підряди, зокрема – багатомільйонний заказ на будівництво об'єктів Євробаскету-2015, який зрештою так і не відбувся. Цікаво, що заступником міністра Темника був Андрій Білоусов, який зараз є кандидатом на другий тур виборів мера Дніпродзержинська від "БПП-Солідарність". Верховна рада у лютому 2014 року звільнила Темніка і Вілкула разом. Зараз Темник значиться як мешканець м. Києва.

Ну і, нарешті, невеличка віддушина (принаймні, хочеться в це вірити): головою сільради Єлизаветівки (Петриківський район Дніпропетровської області) місцеві жителі обрали Максима Голосного – автора відомого на всю Україну білборда "Дізналася, що онук голосував за "Регіони" - переписала будинок на кота". До рейтингу його не заносимо, просто приємно згадати.

Одеса. Найяскравішим тріумфом цьогорічних місцевих виборів в Одесі можна вважати результат мера Геннадія Труханова, який зміг, попри безрадісні прогнози, пробитися і в депутати міськради, і в депутати облради.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 3

Своє місце в депутатському корпусі одеської міськради вдалося отримати і відомому "підрахую" Україні (вибачте, звісно ж, але з пісні слів не викинеш), народному депутату і власнику цілого ручного МГУ Сергію Ківалову. В передвиборчих перегонах конкуренти добряче потріпали йому нерви, після чого він намагався відкликати свою кандидатуру на пост мера Одеси. Правильно робив: з посадою голови міста йому не пощастило, а от до міської ради прорватися вдалося. Втім, і тут він вирішив "залягти на дно", написавши заяву про відмову від мандата на користь однопартійця Олексія Кисловського. Скоріше за все, Ківалова влаштовує його нардепівське сьогодення, але в нього лишилося ще одне невирішене питання - кримінальні провадження, фігурантом яких він є.

На Одещині до депутатьських крісел вдалося пройти досить цікавим персонажам.
Наприклад, Юрій Крук-молодший. Син екс-нардепа Юрія Крука, якого в Одеській області представляють людиною, яка контролює мало не всі порти в регіоні. Юрій Крук-молодший встиг попрацювати на посаді начальника порту міста Южне, а після чього був призначений керівником Іллічівського порту. У липні 2015 року був звільнений з подачі Саакашвілі. Свого часу Юрій Крук-старший разом з Сергієм Ківаловим заснували Українську морську партію і мають вплив на ряд регіональних ЗМІ. Став депутатом міської ради Одесі від "кишенькової" партії діючого міського голови Геннадія Труханова "Довіряй ділам".

Вадим Підгородинський - директор Інституту прокуратури та слідства академії Ківалова. Вважається "правою рукою" одіозного нардепа. Під час Майдану змушував студентів їздити в Київ на акції так званого "антимайдану", погрожуючи відрахуванням з академії. Постійно голосує на сесіях Одеської міської Ради за продаж комунального майна (Готель "Пасаж", Аеропорт Одеса). Цього разу пройшов до міськради від "Української морської партії".

Дмитро Пеструєв - директор Одеського Похоронного Дому "Анубіс", фактично є монополістом завдяки своєму татові, який є директором КП спецпідприємство КБО, а по-простому керівниким всіх міських кладовищ. Дмитро очолював первинну організацію Партії регіонів, але після подій на Майдані надів вишиванку і уникнувши мобілізації в АТО балотувався в народні депутати. В міську раду пройшов від партії "Довіряй ділам".

А до облради пройшов ще один цікавий депутат - Дмитро Барвіненко. Фактично є головним земельним бароном в Білгород-Дністровському прілиманні. Його сина Віталія Барвіненка російські спецслужби хотіли зробити "шапковим отаманом" так званої "Бесарабської народної республіки".

Ми говоримо "Харків" – розуміємо "Кернес". І навпаки. За одіозністю і скандальністю мало хто може змагатися з Геннадієм Адольфовичем, але він, все ж таки, не депутат, а улюблений мер, що вміє робити багаті подарунки, за які місто потім не може розрахуватися. Інша справа – скандальний нардеп і представник так званого автомобільного лоббі у парламенті Дмитро Святаш, який успішно завів своїх людей до місцевих рад Харківщини. Так, до Харківської облради за списками партії "Відродження" обрався батько Дмитра Святаша - Володимир Святаш, головлікар Комунального закладу охорони здоров’я "Харківський обласний центр здоров’я". У попередній облраді Святаш-старший був заступником голови Комісії з питань охорони здоровя, материнства і дитинства і соціального захисту населення. До Харківської ж міськради депутат Святаш завдяки все тому ж "Відродженню" втулив двох своїх "помічників на громадських засадах": 38-річного директора дитячо-юнацької спортивної школи Віталія Гагаріна і 31-річного підприємця Олександра Щирова. Таким чином, Святаш, який курує митні та податкові питання, виборами закріпив за собою можливість впливати на рішення в регіоні, де органи ДФС є одними із найприбутковіших в Україні.

Ще одним цікавим персонажем, котрий обрався до Харківської міськради за списками партії "Відродження", є голова Ленінської райадміністрації Харкова 30-річний Максим Мусєєв. Він розпочав свою політичну діяльність у 23-річному віці, й одразу заступником голови Харківської міської організації Партії регіонів. У 2010 році Мусєєв обіймав посаду заступника голови Ленінської районної в Харкові ради. Фактично, він увесь час курував молодіжне крило Партії регіонів. Однак відомість новообраному депутату принесла аж ніяк не політична кар’єра, а гей-скандал, що набув гучного розголосу у грудні 2010 року. Тоді в Інтернеті з'явилися численні особисті фотографії Мусєєва, на яких він зображений або в обіймах чоловіків, або в нижній білизні рожевого кольору під час європейських гей-вечірок . Гей-скандал вдалося зам'яти, й він не вплинув на кар’єру Мусєєва. У січні 2011 року "младорегіонала" призначили директором КП "Харківпас", яке організовувало всі пасажирські перевезення Харкова, а у грудні 2012 року – головою адміністрації Ленінського району міста.

Після Революції Гідності, перебуваючи на посаді голови райадміністрації міста, Мусєєв відзначився сепаратистськими нахилами. Зокрема, у вересні цього року він підтримав пост відомого харківського сепаратиста Андрія Бородавки, який після Євромайдану втік до Москви. На своїй сторінці Бородавка обматюкав членів української делегації на Генасамблеї ООН, які показали президенту Росії Володимиру Путіну прострілений прапор України з Іловайська.

Ще одним представником пострегіонівської младоеліти є обраний до Харківської обласної ради за списками партії "Опозиційний блок" син відомого депутата Верховної Ради України Дмитра Шенцева – безпартійний 26-річний підприємець Микита Шенцев. Із 2010 року Микита Шенцев був депутатом Харківської міськради, однак, як він виглядає, навряд чи зможуть згадати навіть самі депутати міськради. По суті, Шенцев-молодший нічим не відзначився на Харківщині – політичної кампанії не вів, не має ніяких видатних бізнес-досягнень.

Більш відомим є його батько. Дмитро Шенцев широко відомий своїми проросійськими поглядами вже багато років. Нардеп у вересні 2009 року очолив Антифашистський форум України, з 2008 по 2010 роки – очолював Харківську обласну організацію Партії регіонів. Дмитро Шенцев був нагороджений у 2009 році орденом православної церкви Московського патріархату з нагоди 450-річчя ікони Почаївської Божої Матері. На Харківщині керує політичним проектом "Всеукраїнське об'єднання "Центр".

Не дають спокою тяжкі думи про долю держави колишньому принциповому "регіоналу" Сергію Кальцеву з Запоріжжя. Він неодноразово обирався народним депутатом України, однак на минулих парламентських виборах програв на своєму "рідному" окрузі кандидату від Блока Петра Порошенка Ігорю Артюшенко. Зараз Кальцев обрався до Запорізької облради за списками партії "Наш край".
Його молодший брат Володимир кілька разів балотувався на посаду мера Запоріжжя, проте постійно програвав вибори. Цьогоріч тим же шляхом вирішив піти і Сергій, але теж з тріском програв вибори.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 4

За списком "Опозиційного блоку" до запорізької облради потрапив і один з ключевих топ-менеджерів Рината Ахметова Ростислав Шурма. Генеральний директор металургійного комбінату "Запоріжсталь", а за сумісництвом - керівник обласної організації Опоблоку, мав йти кандидатом в мери Запоріжжя, про що кілька років поспіль говорили в областному центрі. Проте останньої миті в команді Ахметова щось змінилося, і цю відповідальну місію доручили іншому "металургу" - головному інженеру комбінату Володимиру Буряку. Загалом Шурма – виходець з Донбасу, у Запоріжжі – з 2012 року. За цей час він так і не став в регіоні своїм і не зумів об'єднати навколо себе залишки запорізької політичної еліти. Єдине, на чому тримається вплив та авторитет Шурми - його наближенність до Ахметова.

Тихі і непомітні Суми зуміли зібрати у своїх списках кілька добре знайомих імен. Серед них – Юрій Чмирь, 1-й номер "Відродження" на Сумщині, який отримав третій результат в регіоні і завів до облради вісім депутатів.

Чмирь – екс-губернатор Сумщини часів Януковича. Незадовго до початку Революції Гідності залишив Сумщину заради посади заступника голови адміністрації президента, де займався гуманітарною та інформаційною політикою, спрямованою на покращення іміджу екс-президента (що смішно вже само по собі). Після втечі Януковича "заліг на дно" аж до цих виборів, на яких за рахунок власного рейтингу у Сумах продемонстрував один з найкращих результатів партії Коломойського-Хомутинника серед інших областей. В місті кажуть, що це було "тренуванням" перед виборами до парламенту.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 5

Ну і ще один відомий персонаж і улюбленець публіки - Ігор Мірошниченко, відомий "свободівець", який свого часу відзначився скандальною " люстрацією" керівника НТКУ часів Януковича, "москалюки" Пантелеймонова. На Сумщині, уродженцем якої є Мірошниченко, він також прославився «ленінопадами», влаштувавши кілька показових знесень пам'ятників фюреру пролетаріату. Натепер Мірошниченко став депутатом одночасно двох рад: Київської міської та Сумської обласної. Про свій вибір він поки що не повідомив, хоча відповідь, мабуть, очевидна.

А от серед одіозних депутати Сумської облради можна виділити Миколу Ільченка.  З 2000 по 2004 рік працював заступником голови Путивльської райадміністрації. Працював заступником та керівником у Сумському відділенні Антимонопольного комітету. Кілька місяців бів головою Глухівської райадміністрації в Сумах та два місяці -начальником Київського АМК, саме в той період, коли комітетом керував відомий Олексій Костусєв. З ним після виборів восени 2010 року Микола Ільченко відбув до Одеси. Тут він отримав доволі високу посаду. Перший заступник Одеського міського голови Микола Ільченко відповідав за транспорт, екологію і прибережну зону. У вересні 2011 року Ільченко був серед трьох затриманних за отримання хабаря від приватного підприємця за надання в оренду частини території пляжу. Він кілька місяців провів у Лук'янівському СІЗО, але згодом справу проти Миколи Ільченка, було закрито.

Олег Бояринцев - помічник народного депутата. Але доволі впливового – особливо на Сумщині – Андрія Деркача. У попередньому скликанні він був керівником депутатської групи "Воля народу". За часів Юрія Чмиря працював першим заступником голови обласної ради, але покинув посаду через "невдоволення політикою губернатора", після того, як між Чмирем та Деркачем виникли певні непорозуміння. Є глазами і очима відомого народного депутата. Через нього проходить багато рішень. В тому числі і оперативне управління адміністраціями, на які розповсюджується вплив Деркача. Також він є засобом комунікації, через який можна «достукатись» до Андрія Леонідовича.

Не пасе задніх і Вінниця. Колекцію одіозних депутатів поповнив власник однойменної кондитерської імперії Геннадій Вацак. Депутат облради 6-го скликання, який на сесії приїздив на "Мазераті" або "Хамері" "служитиме" своїм виборцям і в раді 7-го скликання. Кілька років тому обласна податкова звинуватила Вацака у недоплаті 5 мільйонів гривень податків. На що Вацак тут же взявся доводити, що "Мазераті" не його, покататися взяв, та й звідки взагалі у нього ті 5 мільйонів. Справу прогнозовано зам’яли, Вацак знову депутат. 

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 6

І ще одна одіозна персона – лідерка обласної "Батьківщини" Людмила Щербаківська. Наразі вона готується до другого туру виборів Вінницького міського голови, а раніше "сяяла" у скандалах. Зокрема, вінницькі депутати та партійні функціонери наперебій звинувачували Щербаківську в продажі прохідних місць у партійних списках під час минулих місцевих виборів. Обурювались тим, що її 23-річна дочка отримала посаду заступниці голови обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Заявляли про те, що Щербаківська лобіює призначення керівників комунальних підприємств області. Закидали їй розбазарювання партійних грошей, "ширку" з регіоналами, "виторговування" посад тощо. Але що було – то спливло: нині ті ж самі люди закликають вінничан проголосувати за Людмилу Щербаківську як за гідного кандидата в мери Вінниці.

"Перший номер" та голова Вінницької "Свободи" Олексій Фурман з березня 2014 року і до закінчення каденції Верховної Ради 7-го скликання був нардепом. Приблизно в той самий період на майно головного вінницького "свободівця" був накладений арешт через неоплачений штраф в розмірі 103 230 грн. Тоді Фурман запевняв, що про штраф йому ніхто не повідомив.

За повідомленням місцевих ЗМІ, Фурман керував мітингувальниками під час штурму будівлі Вінницької облради у грудні 2014, коли на сесії мало розглядатися питання зняття з посади голови облради Сергія Свитка. А вже в серпні цього року новоспечений депутат облради "засвітився" у сутичках під Верховною Радою, через що вже двічі був на допитах у правоохоронців.
В облраду 7-го скликання Олексій Фурман взяв свого рідного брата - доцента кафедри бухгалтерського обліку одного з вінницьких вишів Тараса Фурмана.

Від "Опозиційного блоку" до облрадт пройшов головний вінницький "тітушка" та депутат облради 6-го скликання від "Партії регіонів" Сергій Чорноокий. Він засвітився на скандальному 11 окрузі у Вінниці під час парламентських виборів 2012 року: тоді депутат Чорноокий, разом зі спільниками характерної зовнішності, влаштував бійку на ОВК. В комісію навіть полетіла димова шашка зі сльозогінним газом, однак міліція спромоглась затримати депутата лише на добу.

Закарпаття відоме Москалем, Балогою і Ланьом. Але є ще такий собі Віктор Русин, депутат Закарпатської облради від "Опозиційного блоку". Донедавна цей генерал-майор міліції на прізвисько "Антибіотик" очолював міліцію Закарпаття і Вінниччини. Заслужений юрист України. Встиг відсидіти в СІЗО, заробити на "Лексус", особисто познайомитися з усіма кримінальними авторитетами. У 2006 році його звинувачували одразу у двох серйозних злочинах – викраденні виборчої документації та направленні слідства хибним шляхом через підставних осіб, котрі за грошову винагороду згодилися взяти злочин на себе. Суд його згодом виправдав, і до Закарпаття полковник повернувся вже начальником міліції. З посали пішов після Революції Гідності.

Олександр Ледида у 2010 році став головою Закарпатської ОДА прогнозовано - не дарма він керівник обласної організації Партії регіонів. Для закарпатського політикуму ця фігура не нова. З 1998 року Ледида тісно співпрацював з Балогою. Однак після призначення губернатором та дрейфу Балоги від "регіоналів"став його затятим опонентом. Стиль його роботи як губернатора Закарпаття  ЗМІ охарактеризували, як невиразність і непомітність

Найвідоміше ім'я Хмельницької облради – це Олександр Герега, нардеп і власник мережі будівельних супермаркетів "Епіцентр". Але сподіватися, що він покине парламент заради Хмельниччини, не варто. Проте на своєму ж бренді він завів до облради найбільше з місцевих політсил – аж 19 депутатів. З-поміж них відомих лише кілька. Насамперед це Віталій Олуйко, нинішній очільник відділення антимонопольного комітету з багаторічним депутатським досвідом, в тому числі і у Верховній Раді. Крім того, свого часу він керував Хмельницьким університетом управління та права, був і заступником голови облдержадміністрації. Навіть головою ОДА побув у 2005-му - аж шість днів. Олуйко є ще комсомольським товаришем "сильноукраїнця" Сергія Тігіпка, був членом кількох партій: НДП, Блоку Литвина, свого часу балотувався до ВР і за підтримки "регіоналів", але зараз позапартійний.

Ще одна цікава особа – Наталя Вишнівська. Вона була і в команді Наталі Королевської, і в Самообороні, і членом Ради Майдану, і головою люстраційного комітету. Її перехід під прапори Гереги колишні соратники вважають зрадою ідеалів Майдану.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 7

Вкотре зайшов до облради і Іван Гладуняк, на цей раз – від "Солідарності". очільник Нетішина, керівник облдержадміністрації, потім – облради. Востаннє балотувався від "Батьківщини", та торік партійний люстраційний комітет виключив його з своїх рядів. В минулі часи його називали "найвизначнішим шахістом" місцевого політикуму. Після опали у "тимошенківців" ніяк себе не проявляв.

"Свободівець" Іван Гончар нині керує Хмельницькою облрадою (допоки до неї не зайшов новий склад) і є одним з фінансових донорів своєї партії. За його мовчазної згоди однопартійці виштовхали – в прямому значенні цього слова – з посади попереднього голову ОДА Леоніда Пруса. Наврядчи він радий позбутися посади, однак за наявними розкладами в жодній з ймовірних коаліцій "Свободу", схоже, не чекають.

У Кіровограді родина Табалових стежить, щоб їхній вплив на прийняття рішень в місті не зменшувався. Кілька скликань поспіль депутатом міської ради був Сергій Табалов. Тепер він передав естафету племіннику – Андрію Табалову, який посів третє місце на виборах мера, проте пройшов до ради. Між тим, за родиною Табалових тягнеться той ще шлейф. Сергій Табалов свого часу очолював земельну комісію, через яку пройшли сотні доволі сумнівних рішень щодо видачі ділянок. Його рідний брат Олександр та племінник Андрій 2012 року балотувалися за підтримки "Батьківщини" до парламенту, однак, пройшовши до ВР, раптом відмовилися вступити до фракції Тимошенко, перейшовши на бік "регіоналів". Арсеній Яценюк тоді страшно каявся у тому, що Табалови стали нардепами, а самі батько й син заробили собі сумнівну славу головних "тушок" парламенту.

Один із найодіозніших політиків, якому вдалося пройти до Кіровоградської обласної ради, - власник ПрАТ "Ліки Кіровоградщини" та колишній депутат міської ради обласного центру Сергій Хільченко. Колишній регіонал 2015 року балотувався від партії "Наш край". Хільченко відомий не стільки своїми аптеками, скільки тим, що на президентських виборах 2004 року очолював територіальну виборчу комісію в сумнозвісному сотому окрузі. Йому інкримінували фальсифікацію результатів президентських виборів: за деякими даними, він просто поміняв місцями голоси за Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Деякий час Хільченко переховувався в Києві, де його на виході з ресторану затримали співробітники міліції. Правда, незабаром і відпустили - під заставу, на чому справа фактично й закінчилася.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 8

У Полтаві зараз навряд чи знайдеш когось більш відомого, ніж міський голова Олександр Мамай. До міськради він пройшов на чолі власної партії "Совість України", проте, звісно ж, навряд чи там залишиться, маючи (якщо матиме) ще й мерське крісло – після другого туру. Загалом Мамай позиціонує себе як людина з почуттям гумору: любить розповідати анекдоти, інколи жартує цитатами з радянських фільмів чи мультиків. Бували випадки, коли Мамай співав пісні у відповідь на провокацію опонентів. Часто його жарти видаються недолугими. Але для того, щоб Мамай показав усю глибину своєї "оригінальності", його треба саме спровокувати. Що опоненти мера успішно і роблять. Варто лише згадати сесію Полтавської міськради 10 липня цього року, коли нардеп-скандаліст Каплін разом зі свитою прийшов зривати сесію. Тоді Каплін вдало грав на публіку, а Мамай під час словесних перепалок запропонував спочатку нардепу "відсмоктати", а пізніше побачив на його роті сперму. Наостанок Мамай ще й покатав друга Капліна, місцевого депутата Олександру Шамоту на капоті своєї машини, чим вивів Полтаву на перші позиції серед ньюз-мейкерів дня.

Олександр Шамота балотувався у мери від Партії простих людей. Ішов на вибори з гаслом "Мер простих людей". Шамота, як представник опозиції у Полтавській міськраді, весь час, упродовж 5-річної каденції, де більшість складала партія нинішнього мера Мамая "Совість України", виступав проти діяльності Полтавського мера та його партії. Весь час порушував скандальні питання на сесії міськради, виступав з пропозиціями і регулярно критикував Мамая. Він навіть замовляв рекламні сюжети журналістам місцевого телебачення, у яких розповідали про "героїзм" і "відданість" "найпростішого кандидата" Шамоти. Із екранів критикував чинного мера. Найяскравіші скандали за участю Шамоти, це переважно організовані акції, куди залучали громадських активістів. Спочатку депутат він привів у кабінет до Полтавського міського голови невдоволену громаду. Тоді Мамай порвав Шамоті сорочку. Пізніше Шамота приніс своєму партійному другу Капліну сокиру, щоб той розрубав двері у Кабінет Мамая. А влітку пригнув на капот до Мамая і той прокотив його по двору міськради. Тоді депутат розірвав штани, падаючи з машини, якою керував мер і демонстрував свою нижню білизну на об'єктиви камер.

У Херсонську міськраду від "Опозиційного блоку" проходить Василь Федін, відомий як людина одіозного нардепа та олігарха Вадима Новинського. Зараз він займає посаду генерального директора суднобудівного холдингу "Смарт Маритайм Груп", який контролює Херсонський та Миколаївський суднобудівні заводи. Варто зауважити, що він вже тричі обирається депутатом міськради. На парламентських виборах 2012 року Федін балотувався від Партії регіонів по мажоритарному округу №183 у Херсоні, але поступився "ударівцю", нинішньому губернатору Херсонщини Андрію Путілову. У 2013 році Федін за кермом службового автомобіля скоїв наїзд на велосипедиста, який рухався в попутному напрямку та почав перетинати проїжджу частину. В результаті ДТП чоловік загинув на місці події. Втім, жодної інформації щодо юридичних наслідків цього інциденту для Федіна немає.

Львів – як Харків. В тому сенсі, що говоримо "Львів" – розуміємо "Садовий". Але він, хоча і пройшов до облради, навряд чи відмовиться від мерського крісла, за яке побореться у другому турі, тож доводиться шукати інших претендентів на сумнівні лаври. Наприклад, впадає в око впадає така собі "солодка трійця" від "Солідарності": Михайло Дзюдзь, Михайло Задорожний та Анатолій Дейнека. Дзюдзь і Дейнека займали високі посади при всіх Президентах України: Кучмі, Ющенку та Януковичу. Більше того, Дзюдзь за часів Януковича очолював фракцію "Партії промисловості і підприємців України" у Львівській обласній раді, яка була підконтрольною Партії регіонів. Саме люди Дзюдзя активно виступали проти висловлення недовiри одiозному намiснику Львiвщини Олеговi Салу у 2013-му. Тодi Дзюдзь навіть грозився реагуванням прокуратури на рiшення про недовiру головi ОДА.

ТОП-35 одіозних нових депутатів - фото 9

Анатолій Дейнека за часів Януковича був начальником Львiвського обласного управлiння лiсового та мисливського господарства. Нині колишній шеф Дейнеки, голова Держагентства лісових ресурсів Віктор Сівець переховується в Росії, а активісти ретельно стежать, аби Дейнеку знову кудись не призначили. Нагадуючи, що за його "царювання" на Львівщині масово вирубувався здоровий ліс, вивозилася елітна деревина та розпродавалося майно лісництва. А сотні кримінальних справ щодо цього досі розслідуються.

Щодо Михайла Задорожного, то він встиг походити під багатьма прапорами. Побував у СДПУ (о), в 2006 – 2010 роках був членом фракції БЮТ Львівської обласної ради, з 2010 року по цей час є членом фракції "Свободи" у Львівській облраді, хоча в 2012-му сам Олег Тягнибок називав Задорожного зрадником за самовисування по вже "забитому" "свободівцями" 121-му Дрогобицькому округу. Крім того, рух "Чесно" закидає Задорожному в часи головування у Дрогобицькій райспоживспілці розпродаж за безцінь 35 об’єктів основних засобів, причому частина з них відійшла малому приватному підприємству "Лівач", засновником якого був сам Задорожний.

Більше про вибори і скандальних посадовців читайте на Depo.ua

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

8 діб знадобилося столичній виборчий комічії на зведення цифр...

До Київради проходять п'ять партій

03.11.2015 

 


Засідання Київради. Фото з сайту kmr.gov.ua

До Київської міської ради проходять п'ять партій – партія "БПП "Солідарність", за який проголосували 27,56% виборців, "Об'єднання "Самопоміч" з 11,8%, ВО "Батьківщина" з 8,91%, партія "Єдність" - 7,81% та ВО "Свобода" - 7,73% голосів киян.

Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на протокол про результати виборів депутатів Київради, який затвердила Київська міська виборча комісія увечері 2 листопада.

Згідно з протоколом, "БПП "Солідарність" отримує 52 мандати, Об'єднання "Самопоміч" - 22, ВО "Батьківщина" - 17, ВО "Свобода" - 14, "Єдність" - 15.

Також згідно з протоколом про вибори "Партія рішучих людей" набрала 4,83%, "Опозиційний блок" - 4,795%, Демократичний альянс - 4,56%, "Рух за реформи" - 3,14%, "Укроп" - 2,8 %, Радикальна партія - 2,16%.

Решта партій набрали менше 2% голосів виборців.

Київський міськвиборчком також затвердив рейтингові списки п'яти партій, що подолали 5%-ий бар'єр і оголосив прізвища обраних депутатів Київради.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Официальной информации на сайте Киевской ТИК найти трудно...

Результаты выборов 2015 в Киеве: итоги голосования

31.10.2015 - 

25 октября в Киеве и области прошли местные выборы. Граждане выбирают новый состав областного, а также городских и поселковых советов. На этой странице в режиме онлайн будет обновляться информация ЦИК, отражающая результаты местных выборов в Киеве.

В выборах в Киевский облсовет участвует 14 партий. 819 кандидатов от них претендуют на 84 места в облсовете. В Киеве конкуренция ощутимо выше. Здесь на 120 мест в горсовете претендует почти 3000 кандидатов от 40 партий. В среднем конкурс составляет 23 человека на место.

Результаты выборов в Киевской области

На сайте ЦИК продолжают появляться официальные результаты местных виборов.

В частности, по состоянию на 17:00 31 октября опубликованы данные об избрании 6318 депутатов сельских и 457 депутатов поселочных советов.

Также стал известен состав новоизбранного совета города Славутич в Киевской области. Из 26 мандатов больше всего получили представители "Оппозиционного блока" - 5; чуть меньше у партии "Наш край" - 4; также в горсовет попали по три представителя от "Батькивщины", "Солидарности" и партии "Совисть Украины". Еще по два мандата забрали представители четырех других партий.

Также в Киевской области официально избраны 493 сельских головы, 22 голов поселков и 13 мэров, из которых 5 возглавят города обласного значения.

Славутич возглавил самовыдвиженец Юрий Фомичев. Он обогнал своего ближайшего конкурента Владимира Борисова ("Оппозиционный блок") на 3225 голосов.

Мэром Переяслав-Хмельницкого стал Тарас Костин ("БПП "Солидарнисть"), а мэром Таращи - самовыдвиженец Валерий Велиев.

Мэром Обухова переизбран Александр Левченко ("Наш край"), мэром Березани - самовыдвиженец Владимир Тимченко. В Броварах городской глава тоже не изменился - им опять стал самовыдвиженец Игорь Сапожко.

В Белой Церкви назначено повторное голосование на выборах мэра города.

Тем временем гражданская сеть ОПОРА опубликовала отчет о ходе подсчета голосов в каждой области. Согласно информации, изложенной в документе, установление результатов выборов в Киевской области несколько затягивается по ряду причин.

К примеру, на Богуславской районной территориальной коммисии еще принимают протоколы от городской, поскольку две УИК перепутали протоколы к различным ТИК и делают полный пересчет по этим участкам, что оттягивает принятие избирательных документов.

Тетиевская районная избирательная коммисия уже приняла протоколы всех участков, но не поехала в областную избирательную комиссию по неизвестным причинам.

В Мироновской районной избирательной коммисии сообщили о похищении подсчитанных бюллетеней на должность городского председателя одного из кандидатов, на месте работают сотрудники правоохранительных органов.

А в Васильковской городской избирательной комиссии очень принципиальный председатель, который делает все четко по процедуре, поэтому многие УИК отправляют на пересчет и уточнение.

Предварительные результаты выборов в Киевсовет

По итогам обработки 50% протоколов в Киевсовет проходят местные ячейки политических партий, которые преодолели 5 % барьер: "БПП-Солидарность", "Самопомич", "Еднисть", "Батькивщина", "Свобода".

По состоянию на 15:00 26 октября районные избирательные комиссии Киева приняли 70% протоколов УИК.

"766 из 1089 участков на эту минуту "сдались" в районные территориальные избирательные комиссии. По завершению полного приема всех участковых избирательных комиссий районные ТИК приступят к определению результата, подготовке своих протоколов и передаче их городской избирательной комиссии", - сообщил председатель Киевской городской избирательной комиссии Анатолий Сульдин.

Ранее партия "Наш край" заявила, по результатам собственного параллельного подсчета голосов она преодолевает 5%-й барьер по стране и будет иметь свою фракцию в Киевсовете. По данным партии, здесь за нее отдали свои голоса 8% избирателей.

Результаты экзит-полл на выборах в Киеве

Сразу после закрытия избирательных участков начали появляться данные экзит-полов.Согласно информации из штаба БПП, в Киевсовет проходят 6 партий:

  1. БПП - 28,1%
  2. "Самопомич"- 10,9%
  3. "Батькивщина" - 10,1%
  4. "Свобода" - 9,7%
  5. "Еднисть" - 6,5%
  6. "Ришучи Громадяни" - 5,7%

Фото: результаты экзит-поллов на выборах в Киевский горсовет

В то же время, согласно данным, озвученным в эфире программы "Ночь выборов с Савиком Шустером" на 3S.tv, рейтинг проходных партий выглядит так:

  1. БПП - 27,2%
  2. "Самопомич" - 12,9%
  3. "ВО Свобода" - 10,6%
  4. "ВО Батькивщина" - 9,2%
  5. "Еднисть" - 5,7%
Фото: результаты экзит-поллов в Киеве

Что повлияло на результаты выборов в Киеве

Во время голосования на местных выборах в Киеве 25 октября 2015 года получено 350 сообщений о нарушении избирательного законодательства. В то же время существенных нарушений, которые бы повлияли на результат или на признание выборов несостоявшимися, на сегодня нет, - сообщили в Киевской горгосадминистрации (КГГА).

Уже традиционно в столице наблюдается низкая явка избирателей на участки: в этом году по состоянию на 20:00 она составила 44%.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Державне управління та самоврядування починається з виборів.

Политолог про выборы на Донбассе, админресурс и увольнения в Кабмине

Политолог про выборы на Донбассе, админресурс и увольнения в Кабмине

Украина предложила свой вариант избирательного законодательства на неподконтрольной территории Донбасса, а между ВР и Кабмином наметилось противостояние. Эти и другие события в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал политолог Николай Спиридонов.

Во время встречи Трехсторонней контактной группы Украина предложила вариант избирательного законодательства на неподконтрольной территории Донбасса. Напомним, что на данный момент сторонами конфликта проводится отвод тяжелого вооружения от линии разграничения.

Юрий Луценко довольно жестко раскритиковал правительство Арсения Яценюка. В ответ в «Народном Фронте» заявили, что чиновники, которых раскритиковал Луценко, шли в парламент как раз-таки по квоте БПП.

Тем временем очередной горячей точкой на карте избирательной кампании стал Павлоград, где ЦИК приняла спорное решение проводить выборы в один тур. Эти и другие события в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал политолог, эксперт Украинского института анализа и менеджмента политики Николай Спиридонов.

В каких городах выборы были наиболее резонансными?

— Меня больше всего возмущает ситуация в Киеве. Не могу назвать эти выборы демократическими, так как достаточно мощно применялся админресурс и подкуп избирателей.

Это правда, что новая система местных выборов стала проблемой для избирателей?

— Люди не понимают, каким образом человек выигрывает свой округ и не проходит в депутаты. У меня даже соседи спрашивали — как получается, что человек выиграл округ и не будет представлен. Они не понимают, что округа теперь не мажоритарные, какими они были раньше, от которых обязательно кто-то избирается, а просто округа по новой системе. Также затягивается подсчет голосов по сравнению со старой системой. В Киеве эта пауза в 12% затянулась до неприличия, и я уже прямо скажу, что в Киеве выборы фальсифицируются. Во второй тур хотят вывести Александра Омельченко, а также не пустить «Оппозиционный блок» в Киевраду.

Почему Саакашвили проиграл выборы в Одессе. Мнение политтехнолога

Почему во втором туре не окажутся Гусовский, Бондаренко?

— Они менее удобны для Кличко, чем Омельченко, потому что против Александра Омельченко играет его возраст, тот факт, что несколько лет назад он насмерть сбил человека и «висит на крючке». Поэтому он был выбран как наиболее идеальный спарринг-партнер. Это моя кулуарная информация, плюс предварительные результаты, это гипотеза.

Что касается Киевсовета, каким вы видите его?

— Во-первых, все-таки не будет такой монополии провластной политической силы, которую мы видели в 2014 году, когда УДАР вместе с «Солидарностью» совместно имели более 50%. Сейчас они будут иметь около 30%. Соответственно, больше будут представлены разные политические силы, и есть надежда, что Киевсовет будет более сбалансирован.

Закон, по которому проходили выборы, имеет недостатки?

— Закон имеет только одно достоинство – это выборы мэра в два тура. Все остальное, что написано в законе, это сплошные недостатки. Его не понимали не только избиратели, но даже и кандидаты в депутаты. Вот я работал тоже на этих выборах в нескольких избирательных штабах, и я видел, что многие кандидаты продолжали по привычке бороться со своими оппонентами из других партий, в то время как по новой системе это уже не было настолько эффективно. Они должны были думать о своих голосах, а не о том, как забрать голоса теперь уже не у конкурентов, а у соседей по округу.

Как могла произойти ситуация, которая сложилась с решением ЦИК в Павлограде?

— Возникает подозрение, что если бы в первом туре победил, допустим, кандидат от «Солидарности» Петра Порошенко, то тогда, наверное, президент бы не возмутился, и второго тура бы не было. Поскольку победил представитель оппозиции, то своим возмущением президент подыграл одной из сторон. Кстати, пересчитать голоса в Киеве нужно полностью. Потому что сейчас уже нет никакого доверия к этому подсчету, который продолжается четвертые сутки. И в других городах ситуация, конечно, очень сложная. Самое худшее, что случилось на этих выборах, это, безусловно, срыв выборов в Мариуполе. Но до конца недели мы увидим еще больше проблем, связанных с новой системой.

Кому выгодно накручивать ситуацию в Одессе?

— Победивший в выборах Труханов - достаточно неоднозначная фигура в украинской политике. Но на каком основании в украинскую политику пришел Саша Боровик, как он себя называет, мне вообще не понятно. Труханов, возможно, надавил на местную избирательную комиссию, чтобы его объявили победителем как можно быстрее. Вот его объявили. А Боровик и стоящий за ним Михаил Саакашвили тоже нагнетают ситуацию, пытаются собрать протесты. По пессимистическим прогнозам, вполне возможно, что нашим замечательным деятелям удастся в очередной раз расшатать Одессу и довести дело до беспорядков. Потому что обе стороны конфликта в данном случае ведут себя резко и безответственно. Результаты выборов там пересматривать не будут. Но Боровик с помощью Саакашвили, в принципе, может организовать там уличные беспорядки против действующего мэра.

Кошель: на выборах в Павлограде ЦИК грубо нарушила законодательство

По какому принципу было бы правильно голосовать?

— Я думаю, что старая добрая смешанная система — 50% за партию и 50% за конкретного кандидата по мажоритарке, была бы идеальной для крупных городов. Что касается сельских советов и поселков, то там лучше чистая мажоритарка. Сейчас один из главных недостатков — запретили выдвигаться самостоятельно. Получается, что любой кандидат должен идти на поклон к политическим партиям, при том, что политических партий в Украине — если говорить в классическом смысле этого слова, как по учебнику — нет вообще. Потому что политическая партия должна как минимум пережить своего лидера, и её идеология должна жить. А у нас партия под лидера обычно, и если лидер куда-то убежал, то у нас партия на этом и заканчивается. И вот эти пародии на политические партии и их лидеры еще и решали, кому выдвигаться на выборы, кому не выдвигаться. Некоторые мои знакомые, даже заплатив деньги политическим силам за то, чтобы их выдвинули, были обмануты, партия их все равно не выдвигала, и они спешно искали, от какой еще политической партии выдвинуться.

Эксперты уверены, что парламент надо будет выбирать уже по новому законодательству. Как вы считаете, новый закон про выборы в ВР примут?

— Во всяком случае, они не будет проходить по закону, по которому проходили местные выборы, потому что он одноразовый. Наверное, придумают что-то еще более экзотическое, под выборы ВР.

Еще одна больная тема — выборы на Донбассе. По специальному закону там будут проходить выборы?

— В минских соглашениях четко написано, что сначала проходят местные выборы там, а потом Украине возвращается контроль над государственной границей. У нас же власть заявляет в обратном порядке, что Украине должны вернуть контроль над границей, потом пройдут местные выборы. К слову, текст «Минска-2» не опубликован даже на сайте президента Украины.

Комитет ВР поддержал передачу активов депутатов и госслужащих в управление Фонда госимущества. Это поможет борьбе с коррупцией?

— Такая борьба с коррупцией достаточно странная. Мы знаем, что теневой оборот денег в Украине только увеличился за последние полтора года. Поэтому трудно сказать так однозначно, что это борьба. В этом законопроекте есть некоторые дискриминационные нормы, насколько я помню, по отношению к родственникам депутатов. Потому что в 90% случаев, когда мы говорим о бизнесе, допустим, жены депутата, то это фикция, это его бизнес. Но в 10% случаев, может быть, это действительно личный бизнес. И получается, что человек должен от него отказываться.

Между ВР и Кабмином намечается противостояние после выступлений Луценко и Яценюка?

— В данном случае Юрий Луценко пытается от своего хорошего друга, президента Украины, отвести критику. Потому что уровень жизни населения резко падает. Де-факто в Украине уже не парламентско-президентская республика, а президентско-парламентская. Потому что, не смотря на значительное падение рейтинга, власти у президента все больше. И недалек тот день, когда резко может обвалиться рейтинг за счет проблем в экономике. Поэтому, пока не произошло резкого обвала рейтинга действующего президента, нужно перетряхнуть Кабмин.

Кабмин будет переформатирован в усиление президенту?

— Просто нужно что-то переформатировать. Потому что народ не доволен. Народ стремительно нищает. Нужно провести какие-то изменения, пока это недовольство не вылилось на улицы. Поэтому, скорее всего, переформатирование состоится. Но оно не коснётся самого Арсения Яценюка, он останется на своем посту. А весь остальной Кабмин, вполне вероятно, будет переформатирован, и многие министры вынуждены будут уступить свои кресла.

Отметим, что по словам политолога Виктора Каспрука, вряд ли результаты местных выборов в Одессе, которые были обнародованы, повторятся в будущем. Он также уверен, что Саакашвили не сможет выиграть суд в из-за влияния Сергея Кивалова.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Тиждень НЕ можуть порахувати результати виборів

Глава Киевизбиркома рассказал, почему затягивается подсчет голосов

Подсчет результатов голосования по выборам в Киевсовет, скорее всего, затянется на пару дней, сообщил в эфире радиостанции Голос Столицы председатель Киевской городской избирательной комиссии Анатолий Сульдин. Он также выразил надежду, что в пятницу станет известно, кто проходит во второй тур мэрских выборов.

Киевская городская территориальная избирательная комиссия приняла оригиналы протоколов Деснянского теризбиркома по выборам мэра столицы, но отправила на уточнение все оригиналы протоколов районной комиссии по выборам депутатов Киевсовета. Сообщается, что это произошло из-за технической ошибки в названии партии. Ошибку обещают устранить быстро по всем 16 округам Деснянского района.

Последние новости о ходе подсчета голосов в эфире радиостанции Голос Столицы сообщил председатель Киевской городской избирательной комиссии Анатолий Сульдин.

Сколько уже подсчитано голосов на сегодняшний момент и какие предварительные результаты на данный момент?

Сдалось три района: Голосеевский, Печерский и Дарницкий. Дарницкий на техническом уточнении, но эти уточнения ни в коем случае не касаются так называемой голосовой части. Там были проблемы с названиями партий, они были не совсем корректны и с ошибками, потому нужно это исправить. Районная комиссия поехала на исправление, ждем с минуты на минуту появления у нас Дарницкой ТВК, будем принимать, и надеюсь, что сегодня сдадутся по максимуму.

Коалиции в Киевсовете не будет, если возьмут курс на перевыборы ВР — Яблонский

А есть какие-то предварительные результаты?

П о партиям предварительно считать не совсем корректно, потому что нужно пособирать все десять районов, в каждом районе голосовали по-разному, мы это видим по результатам выборов за мэра. Очень разные проценты, очень по-разному распределились голоса.

А по мэру Киева?

По Кличко в Голосеево — 36,68%, Печерский район — 38,33%, а Деснянский — 41,08%. Теперь по второму месту. Если в Голосеево на втором месте Омельченко с результатом в 12,66%, то в Печерске это Гусовский с результатом в 10,82%, в Деснянском, если не ошибаюсь, Береза с результатом 10,44%. Вот такие разные результаты, поэтому чтобы свести их воедино, нам нужно все-таки дождаться всех городских протоколов. Мы надеемся, что из семи районов, которые мы не еще приняли, сегодня нам сдадутся хотя бы шесть районов.

Когда будут результаты? И какой вообще срок на это отводится?

По закону, в течении пяти дней со дня выборов мы должны установить результаты по голосованию за киевского городского главу. В течение десяти дней мы должны определить совет. Мы очень надеемся, что в пятницу объявим киевского городского голову, что все комиссии сработают, все результаты у нас будут в пятницу до обеда и мы успеем посчитать и выдать результат. По Киевсовету подсчет, скорее всего, на пару дней затянется. Там очень сложный процесс с протоколами, и мы пытаемся делать все открыто для прессы и демократично. Из-за этого процесс затягивается.

Успеете ли в пятницу огласить результаты по выборам мэра?

Да, если районы будут готовы работать в режиме нон-стоп, как готова работать киевская городская комиссия. А мы готовы работать круглосуточно, просто процедура сдачи протоколов районом занимает от двух часов. То есть это большой объем времени, но мы готовы хоть до утра принимать протоколы, чтобы определить результат.

Если какой-то район затягивает с передачей данных, что тогда будет?

Ответственности за это нет, но это уже скорее будет не нарушение, а саботаж. А у нас в городе никогда таких случаев не было и, я надеюсь, не будет.

Сообщается, что в протоколах были некорректные сведения, против некоторых партий не стояли отметки. Насколько вообще профессиональными оказались комиссии?

Вопрос даже сейчас не столько в профессионализме, сколько в усталости. Если взять ту же Деснянскую комиссию — у них сдавалось 138 избирательных участков, в основном это большие участки с большим объемом документов, как Троещина, Лесной — на них оказывалось давление во время процедуры. Даже в день голосования мы проводили отдельный брифинг, обращались к политическим силам и всем субъектам избирательного процесса — не давить на комиссии. Было давление на эту комиссию, приезжали кандидаты, пытались давать распоряжения главе комиссии. Мы это все прошли, но процесс затянулся, и в комиссии нервная ситуация, вот немножко ошиблись. Но в этих грамматических ошибках нет ничего страшного, это все исправят и все будет хорошо. Главное, что у нас все нормально в голосовой части, формула протокола абсолютно совпадает, суммируется правильно, здесь никаких проблем нет.

Политические партии говорят о том, что сейчас фальсифицируются даже предварительные результаты. Как вы можете это прокомментировать?

Очевидно, это партии, которые не получили результат, на который надеялись или который им обещали политологи, соцопросы и экзит-полы, которые тоже проводились достаточно некорректно. Вот они и начинают рассказывать нам о фальсификациях. Я могу сказать, что у многих политических сил, которые не поленились, есть копии протоколов с участковых избирательных участков. Чтобы свести данные по району, нужно просто взять все эти копии протоколов, свести в единый и посмотреть, совпадают ли они с районным протоколом. Также копии районных протоколов даются наблюдателям, кандидатам. На прошлогодних выборах в Киевсовет и на киевского городского голову параллельный подсчет партий полностью совпал с результатом киевской городской комиссии.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.