Skip to Content

Вірші... Сонети... На них інколи, теж пробиває. Надто на фоні праздникової чудасії...

 

Мене пробило на вірші, мене на всесвіти розбило,

Мене загнало у вертеп, загилило в юрму.

І паморочусь знизу десь, й вгорі заплутуюсь у крилах…

О боже, як це я…? Щоб аж_за_так, чому?

Щоб знов тринадцятий мені минало й раптом, не минулось...

Тринадцятий?  Мені?…  Спинись… Не множ на три…

Реальність… де вона?…Тут… перебір,  тут все перевернулось,…

Тут раціо навскіс, тут дригом догори,

Тут вічне вщерть, тут дике шкереберть,  тут логіка на денце!

По вінця, до нестям, до «що_без_ тебе_я?»!…  

І  серце, де колись було – там, власне, вже й не серце

Там сполох світла, там якась  небесна течія…

Там день, котрий в ночах не знатиме вмирання,

Й кохання -  те, що є  чимсь  більшим ніж кохання!

 

0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.