Skip to Content

Як чесному держслужбовцю бути з продажними громадянами?

Електоральна проституція: за скільки і як готові продаватися українці

Віктор Таран, Тимофій Милованов, 15 листопада 2015,

 

"Невелика заслуга людини, яка чесна лише тому, що ніхто не намагався її підкупити", – вважав Цицерон.

Останні вибори і довибори у ВР-2014, місцеві вибори-2015 – показали, що в Україні мало що змінилось: громадяни, як і раніше, не проти далі займатися електоральною проституцією. Питання лише у ціні. Отже: за скільки і як готові продаватися українці?

Щоб з'ясувати середню ціну голосу українського виборця, Центр політичних студій та аналітики спільно з VoxUkraine провів своєрідний соціологічний зріз.

У 12 містах України активісти з партнерських організацій – Вінниця "Центр громадської активності "Результат", Запоріжжя ГО "СТЕП", Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, Київ "KyivCityModern", Львів, Одеса "Інститут Політичної Інформації", Суми "Бюро аналізу політики", Тернопіль "Файне Місто", Харків, Херсон ГО "МОСТ" та Чернігів – зібрали 1205 анкет, загалом не менше 100 на місто.

Питання стосувались місцевих виборів-2015 і звучали наступним чином:

Скільки українців готові узяти гроші від кандидата?
І скільки з тих, хто отримали гроші, все-таки проголосують за нього?
Наскільки підкуп як явище в принципі може впливати на виборчий процес і спотворювати його результати?

Результати виявились цікавими.

30% українців погодяться взяти гроші від кандидатів в депутати/мери, якщо така нагода випаде. При цьому середня сума, за яку виборці погоджуються продати свій голос – 580 гривень.

Цікаво, що деякі респонденти у більшості міст сприймали інтерв'юерів за представників від кандидатів в мери, що вийшли у другий тур, і були готові домовитися про умови продажу голосу прямо на вулиці.

З числа тих, хто готовий узяти гроші від кандидатів, обов'язково голосуватимуть саме за нього лише 32%.

Ще 39% заявили, що самостійно вирішуватимуть, за кого голосуватимуть, не зважаючи на отримані кошти, а 29% – що візьмуть гроші, але проголосують за іншого кандидата.

Українці схильні також вестися на непрямий підкуп, як, наприклад, ремонт лікарні чи благоустрій вулиці за кошти кандидата. Відповідно до результатів дослідження, 40% опитаних були готові проголосувати за кандидата, який пожертвує гроші лікарні і 38% – за кандидата, що заплатить за благоустрій вулиці.

Заради грошей українці готові піти і на порушення виборчого законодавства.

18% з тих, хто погодився отримати кошти від кандидата, готові сфотографувати бюлетень з відміткою навпроти "потрібного" кандидата, ще 28% готові зробити це за додаткову оплату.

7% українців готові за гроші також винести бюлетень за межі виборчої дільниці, а 4% – проголосувати під чужим прізвищем.

В регіональному розрізі, найбільш готовими продати голос виявилися жителі півдня України, найменше – Заходу та Центру. При цьому найдорожче оцінили свій голос жителі Заходу України – у середньому 650 гривень, найдешевше – жителі Півночі, близько 500 гривень.

Про що говорить дослідження?

У першу чергу про те, що принаймні 10% від загальної кількості людей, що планували участь у виборах, могли проголосувати за певних кандидатів тільки тому, що ті їх підкупили.

Наприклад, Генадій Труханов, чинний мер Одеси, якого неодноразово згадували в підкупі виборців, переміг з 51,34% голосів. Чи побачили б ми другий тур між Трухановим і Боровиком, якби підкуп виборців був неможливий на 100%?..

Активно технології підкупу могли використовувались, наприклад, у Чернігові під час довиборів до Верховної Ради у липні. Тоді Березенко, якого звинувачували в прямій скупці голосів, переміг Корбана, який відкрито підкуповував виборців продуктовими пакетами.

Але хто лишився би фаворитом, якби підкуп був би неможливий?

Ці питання лишаються відкритими.

Віктор Таран, Центр політичних студій та аналітики, експерт Реанімаційного Пакету Реформ, Тимофій Милованов, Професор Піттсбурзького університету, співзасновник та член редакційної колегії VoxUkraine, спеціально для УП

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Вибори-2015. Ідилія демократії!

Недовибори.
Опора, зранку, в понеділок, заявила що з другим туром виборів мерів 29 міст немає жодних проблем: «відсутні системні або масові порушення, які могли би вплинути на результати виборів». Ідилія демократії! Трішки раніше вона називала 14 проблемних мегаполісів (50%), де демократичність виборів ставила під сумнів. Раніше коливались з генеральною лінією партії комуністів… Ми всі із СРСР.


У день виборів Голова ЦВК Охендовський, а за ним головний партнер президента Кононенко, заявили, що в умовах майже повної байдужості виборців до обрання місцевої влади треба знову міняти закон про вибори. Очевидно, з єдиною метою: зробити принцип народовладдя формальним, опустивши планку квоти виборців для легітимності обрання влади десь в 20-25%. Таку кількість завжди легко можна купити або обдурити.


Проведені соцдослідження групою громадських організацій виявили в Україні патологічну «електоральну проституцію» - не менше 30% виборців готові продати у будь-який час і будь-кому свій голос. В середньому за 580 грн..

Тривале вивчення феномену опитувань-відповідей громадян доводить, що із трьох інтерв’юваних тільки один згоджується відповісти. Це зовсім не виключає, що готових продати свій голос може бути вдвічі більше. А якщо ціна голосу доходить до 1 000 грн., що складає практично місячну пенсію абсолютної більшості тих, хто ходить до виборчих урн, то виключати масовий підкуп виборців зовсім не варто.

При досягнутому рівні маніпуляцій, брудних технологій, опорі на адмінресурс, політичній мотивованості правоохоронців і суддів, продажності пригодованих владою журналістів, експертів, активістів замовчати, приховати цей факт зовсім не важко. Це і є політична олігархократія в реальному житті. Політична корупція – її генетичний код. Зрощення бізнесу і влади припиняє розвиток демократій. Виключень немає.


34% участі виборців (в Києві – 28%) засвідчує дві проблеми.

Перша.

Масова, тотальна недовіра до влади в цілому, оскільки місцеві вибори відбувалися під гаслами центральної влади. Кличко залишився мером в Києві при тому, що привів його до дефолту, який зараз держава перекладе, бо вона іншого не вміє, на всіх платників податків країни. Це 550 млн. доларів, які зовнішні кредитори відмовились реструктуризувати Києву. Як і зовнішній борг України, що призвело державу до технічного дефолту. Як і державний борг Росії в 3 млрд. доларів, термін погашення якого спливає 25 грудня, що може припинити співпрацю з МВФ і Світовим банком та ЄБРР.
Перед тим Fitch оголосило Харкову рівень «С» - дефолт неминучий.
Це майже вирок політичній системі.


За що голосують виборці, обираючи місцеву владу
? Чи є у них відповідь хоча би на одне питання розвитку місцевих громад і прозорої відповідальності новообраної влади?


Про підкуп виборців КВУ заявляв в Ужгороді. Разом із фальсифікацією на рівні комісій. Також він постійно говорив про підкуп виборців в Івано-Франківську. Масовий підкуп виборців зафіксований в Чернівцях. Опора, видно, про щось забувши, заявила про підкуп виборців в Чернігові та Дніпропетровську. За даними активістів в останньому 10 тис. виборців погодилось продати свій голос по 500 грн. В Ужгороді підкуп виборців суттєво вплинув на результати. В Києві за 2 години до завершення виборів з’явилось лише 25% виборців, зафіксовані випадки підкупу та знищення виборчої документації.


Як і з фронту на Сході. Волонтери і лікарі заявляють про 15 вбитих українських військовослужбовців 7 листопада, а Генштаб спростовує, що цього не було. Масовий підкуп виборців визначає результати виборів, а влада і близькі до неї громадські організації заявляють про їх майже ідеальну демократичність. Реалізація Мінських угод веде до розпаду українську державу і є тяжким прикладом добровільної капітуляції перед терористами та агресором, але українська політична еліта, глибоко закопавши в землю національний інтерес, робить все для того, аби занепад української державності виглядав ще й і її перемогою.

Вибори місцевої влади стали своєрідним мережевим бізнесом, де покупка голосів виборців перетворилась в інвестицію для отримання контролю над регіональними ресурсами і їх використанням з метою швидкого збагачення, але нам стверджують, що «цими виборами завершено перезавантаження влади».

Не чекайте змін.


Скільки на місцевих виборах було куплено голосів у виборців з 34% тих, хто з’явився, кого привезли і за кого розписалися? 5, 10, 15, 20, 25 %? У нас немає шансів, попри попередження Міністра Авакова щодо «строгої» відповідальності за підкуп виборців, про це дізнатись. Напевно, ніколи. На перемогу господаря (суверена, українських виборців) над слугою (найнятою виборцями, владою). Жодної справи проти організаторів «вбивства демократії грошима» реально не оцінювати і в суді не розглянуто.

Чи можна це розглядати як доказ втрати демократичної легітимності самих виборів і обраної влади?


Що чекає Україну в умовах, коли нам байдуже, а політична влада цим ефективно користується
?

Вона успішно заганяє нас за межу бідності, легко купуючи нашу єдину над нею перевагу – право вибору, дешево оплачуючи це з нашої ж кишені. Якщо ми проявляємо з цим незгоду і вона стає масовою, нам погрожують введенням своєрідного «поліцейського надзвичайного стану» в зв’язку з терактами в Парижі. Поза Конституцією і чинними законами. При повному мовчанні Конституційного Суду, «Національних конституційних комісій», омбудсменів, правозахисників і etc.


Ми поволі перестаємо бути громадянами республіки і перетворюємось в «електоральну масу»
, якою керують всі ті, кого ми обираємо і називаємо владою. Найгірше, що нам це починає подобатись. С.Гавриш

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

  //

 

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Як жити на зарплату держслужбовця

Марушевська розповіла, як живе на зарплату держслужбовця

Юлія Марушевська спробує змусити підлеглих спробувати жити чесно на зарплату у 3 тисячі гривень

09 листопада 2015, 16:21

Марушевська розповіла, як  живе на зарплату держслужбовця

Екс-заступник Саакашвілі, а нині керівник Одеської митниці Юлія Марушевська спробує змусити підлеглих спробувати жити чесно на зарплату у 3 тисячі гривень, пише Depo.Одеса з посиланням на "Главком".

Марушевська зізналась, що багато у кого з працівників Одеської митниці дорогі смартфони. І її дійсно турбує питання – звідки коштовні прилади.

"Звісно, цікавлюсь цим, я звертаю увагу і на взуття, і на телефони, і на інше. Я зустрічалась, наприклад, з керівниками постів. Запитала: у всіх є смартфони? Кажуть: так. Питаю: що, зробимо вайбер-груп, щоб спілкуватись? Одразу всі якось поникли. На питання, звідки такі коштовні речі, зазвичай чую відповідь - дружина в бізнесі або ще щось.  Завжди, словом, є якісь… пояснення", - розповідає керівник митниці Марушевська.

Проте, Марушевська хоче змусити колег жити на чесну зарплату.

"В мене відбулось пониження і за посадою, і за зарплатою. Заступником голови ОДА я отримувала 4 тисячі гривень, зараз на митниці – 3 тисячі, бо став нижчий ранг держслужбовця. Звісно, зарплати не вистачає. Але мене підтримує родина і чоловік. Мені здається, що зарплати на рівні нової поліції вже б дали якусь самоповагу. Бо я не уявляю навіть, як себе почуває чоловік, у якого є дружина, діти, діти навчаються, а він приносить додому 1300 гривень на місяць", - додала Марушевська

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.