Skip to Content

Як роботодавець може звільнити найнятого ним депутата?

Імперативний мандат: механізм відкликання депутата за народною ініціативою

  20 листопада 2015

 

 

Аналіз новели закону "Про місцеві вибори" щодо правових механізмів впровадження імперативного мандату

У прикінцевих та перехідних положеннях закону "Про місцеві вибори" вперше прописано правовий механізм відкликання депутатів місцевих рад та міських/селищних/сільських голів за народною ініціативою. Іншими словами, ця новела запроваджує в українську політичну практику інституту імперативного мандату.

Імперативний мандат – це інститут правової та політичної відповідальності депутата за свою діяльність перед виборцями й партією та право відкликання депутата виборцями/партією, якщо він не виконує їхньої волі. Він протиставляється вільному депутатському мандату, який існує в практиці більшості країн розвинутих демократій та надає депутату багато привілеїв і свободу дії.

Історія появи імперативного мандату бере свій початок у Франції XVIII століття, коли депутати Генеральних Штатів отримували обов'язкові до виконання інструкції та накази своїх виборців. Таким чином, роль депутата зводилась суто до кур'єрських функцій без права самостійного прийняття рішень.

З часу становлення сучасної демократії депутатський мандат отримав широкі представницькі функції, що у залежності від рівня правової свідомості та політичної культури суспільства характеризується різним рівнем свободи дій.

У відповідності до перехідних положень закону "Про місцеві вибори" та змін до закону "Про статус депутатів місцевих рад" в українській практиці вперше на законодавчому рівні запроваджується імперативний мандат.

Відповідно до статті 38, "рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою приймається на зборах виборців". Разом з тим існує мораторій, згідно із яким з подібною ініціативою можна виходити "не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень".

Натомість у Законі немає подібних часових обмежень стосовно міських/селищних/сільських голів.

На відміну від закону "Про вибори народних депутатів України", який передбачає відкликання народного обранця лише з ініціативи політичної партії, від якої він обирався, закон "Про місцеві вибори" також надає це право виборцям. Таке функціональне розширення імперативного мандату підсилює аргументи тих, хто обстоює доцільність його впровадження, адже ця обставина інституціоналізує прояви прямої демократії.

У відповідності до 2-ї статті закону "Про статус депутатів місцевих рад", "депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини – виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування".

У свою чергу, стаття 37 даного закону визначає наступні підстави для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою:

1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України, що встановлено судом;

2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин, передбачених статтею 10 цього Закону, обов'язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі;

3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, невиконання депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 цього Закону зобов'язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними.

Ми проаналізували прописаний у законі "Про місцеві вибори" правовий механізм відкликання обранців та систематизували процедурні моменти у вигляді таблиці.

У цілому можна виділити шість основних етапів, які передують кінцевому рішенню про заміщення депутата або голови.

Загалом процедура, з однієї сторони, практично однакова при відкликанні депутатів місцевих рад обраних в багатомандатних виборчих округах (обласної, районної та міської рад) – а з іншої, має подібності для кандидатів, обраних в одномандатних округах (міський, селищний і сільський голова).

Дещо виділяється з поміж інших процедура відкликання депутатів сільських і селищних рад, які обираються в одномандатних виборчих округах.

Місцеві ради

Обласна рада

Міська рада

Міський голова

Районна ради

Сільська / селищна рада

Сільський / селищний голова

Етапи

обласного значення

районного значення

обласного значення

районного значення

I. Внесення пропозиції

400 виборців

300 виборців

(Київ – 400)

100 виборців

200 виборців

50 виборців

150 виборців

30 виборців

20 і 30 виборців

II. Ініціативна група

не менше

100 осіб

не менше

50 осіб

(Київ - 75)

не менше

10 осіб

не менше

50 осіб

не менше

20 осіб

не менше

50 осіб

не менше

10 осіб

не менше

10 осіб

III. Підтримка пропозиції

більше виборчої квоти, але не менше ніж кількість голосів, яку отримала місцева організації партії у відповідному територіальному виборчому окрузі

кількість, що перевищує кількість отриманих ним голосів на виборах

більше виборчої квоти, але не менше ніж кількість голосів, яку отримала партія в окрузі

більше половини кількості виборців, які проголосували в окрузі

кількість, що перевищує кількість отриманих ним голосів

IV. Час на збір підписів

30 днів

20 днів

10 днів

30 днів

20 днів

20 днів

10 днів

10 днів

V. Перевірка підписів ТВК

30 днів

20 днів

10 днів

30 днів

20 днів

20 днів

10 днів

10 днів

VI. Рішення ТВК / партії

А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

1. Самовисуванець: А) ТВК робить подання до місцевої ради; Б) місцева рада приймає рішення більшістю від складу. 2. Партієць: А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

ТВК приймає рішення про відкликання депутата-самовисуванця

1. Самовисуванець: А) ТВК робить подання до місцевої ради; Б) місцева рада приймає рішення більшістю від складу. 2. Партієць: А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

VII.Заміщення депутата

ТВК не пізніше як на 5-й день з дня прийняття рішення зобов'язана визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії

В.о. голови не пізніше як на 15-й день з дня прийняття рішення має звернутися до ВРУ з клопотанням про призначення позачергових виборів

ТВК не пізніше як на 5-й день з дня прийняття рішення зобов'язана визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата від місцевої організації партії

ТВК не пізніше як на 5-й день з дня отримання рішення зобов'язана призначити проміжні вибори у цьому одномандатному окрузі

В.о. голови не пізніше як на 15 день з дня прийняття рішення має звернутися до ВРУ з клопотанням про позачергові вибори

Узагальнено рішення про внесення пропозиції щодо відкликання має прийматися на зборах виборців у кількості не менше як від 20 до 400 осіб.

Після виконання цього етапу створюється ініціативна група у кількості від 10 до 100 осіб. Її завданням є організація проведення збору підписів, для чого у них в залежності від рівня місцевої ради є від 10 до 30 днів.

Для подальшого розгляду питання про відкликання обранця за таку народну ініціативу має підписатися:
а) кількість виборців, що є більшою за виборчу квоту, але не меншою ніж кількість голосів, поданих за відповідну місцеву організацію партії у відповідному територіальному виборчому окрузі (для депутата, обраного в багатомандатному виборчому окрузі),
б) зібрати підписи більше половини від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні у цьому одномандатному виборчому окрузі (для депутатів, обраних в одномандатному виборчому окрузі), або
в) кількість підписів, що перевищує кількість голосів, поданих за нього на місцевих виборах (для міського / селищного / сільського голови).

Після цього відповідна територіальна виборча комісія протягом 10-30 днів перевіряє правильність підписних листів, кількість підписів та достовірність відомостей про громадян, що містяться в підписних листах.

Лише після виконання усіх цих вимог наступає етап прийняття рішення стосовно даного обранця.

У випадку, якщо це стосується депутата обласної, районної та міської ради, а також міського голови, який балотувався за поданням партії, ТВК звертається до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата. Після чого партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи.

При цьому в законі немає роз'яснення, які правові наслідки в разі, якщо партія відмовилася задовільнити подання ТВК. Видається, що обранець та політична сила нестимуть суто політичну відповідальність перед виборцями.

У випадку, якщо це міський, селищний або сільський голова, який кандидував у порядку самовисунення, ТВК робить подання до місцевої ради, яка більшістю від складу приймає рішення про складання з депутата мандату.

І лише у випадку депутата селищної або сільської ради ТВК уповноважена безпосередньо приймати рішення про відкликання депутата-самовисуванця на підставі достатньої кількості зібраних підписів.

Після прийняття рішення про відкликання депутата, що обирався у багатомандатному окрузі у відповідній місцевій раді, його заміщує наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої організації партії (у відповідності до внутрішньопартійного рейтингу). У випадку, якщо депутат був обраний в одномандатному окрузі, проводяться проміжні вибори або позачергові вибори для переобрання сільського/селищного голови.

Першим кроком до імператизації депутатського мандату в Україні був перехід до пропорційної виборчої системи у 2006 році. У відповідності до 81-ї статті Конституції кожен народний депутат, обраний за виборчим списком відповідної політичної партії, зобов'язаний увійти до сформованої цією політичної сили парламентської фракції або в іншому разі його повноваження будуть припинені достроково.

Ця норма також зберіглася у діючій Конституції. Вона була запроваджена з метою запобігання існуючій негативній практиці "тушкування", адже до цього часу українські парламентарі мали право самостійно обирати фракцію та змінювати її необмежену кількість разів.

Таким чином, позитивною стороною імперативного мандату є впровадження механізму правової, а не лише політичної відповідальності народного обранця. Проте з іншої сторони, він суперечить принципу народного представництва – депутат є представником усього народу, висловлює його інтереси – та несе загрозу його партизації, коли інтереси власної політичної партії стають пріоритетними.

Сьогодні імперативний мандат існує переважно в соціалістичних країнах, таких як Куба, В'єтнам, Китайська Народна Республіка, КНДР, а також країнах, що розвиваються (Індія, Шрі-Ланка, Нігерія, Вануату, ПАР, Гана).

У сучасних демократичних країнах імперативний мандат функціонує в деяких федеральних державах на рівні місцевого самоврядування – окремі штати США, верхній палаті ФРН, окремі кантони Швейцарії, Японії, Португалії.

Сучасна європейська практика не передбачає юридичної відповідальності за зміну депутатом своєї належності до парламентської фракції. Може йтися лише про морально-політичну відповідальність, що підтверджується рішеннями конституційних судів європейських країн.

Незважаючи на це, деякі західноєвропейські конституціоналісти висловлюються за доцільність обмеження вільного мандату рамками партійної приналежності – з огляду на те, що депутатів, зазвичай, обирають як представників політичних партій, а не як індивідуальних кандидатів.

Впровадження інституту імперативного мандату складно піддається означенню як прогресивної демократичної практики. Разом з тим, механізм відкликання народного обранця за народною ініціативою є новим в українському законодавстві та може проявити свої позитивні сторони на перехідному етапі структурування парламентаризму в Україні.

За відсутності практики застосування імперативного мандату складно прогнозувати, як приживеться та проявить себе ця законодавча новела.

Очевидно, процедура відкликання обранця, попри свої переваги, є достатньо складною і має певні недопрацювання. Можна припустити, що вона може використовуватись політичними акторами у політичних мотивах у боротьбі з конкурентами. Зокрема, у різних регіонах України можуть появитися народні ініціативи з відкликанням обранців, особливо у тих округах, де перемога була не надто переконлива та де існують давні конфлікти між політичними силами або місцевими політичними кланами.

Проте незважаючи на мотиви, така ініціатива буде неможлива за відсутності широкої підтримки громадськості.

Лише з досвіду перших практик застосування цієї норми можна буде говорити про її доцільність та ефективність.

У будь-якому разі, переконані, що імперативний мандат – це тимчасове рішення перехідного періоду, який має бути обмежений або замінений на вільний мандат паралельно з формуванням стабільної політичної системи в Україні.

Тарас Радь, політолог, Львів

0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Парасюку -першість в жанрі політичної клоунади...

Парасюк або реально неврівноважений неадекват, або під час полону минулого року його таки завербувало фсб і заставило працювати на свою користь. Чисто по-людськи він правий, але в результаті і Пісний особо не постраждав, і картинка для ворожої пропоганди створена, як на замовлення.

Для мене невідомий чоловік, який кілька місяців тому побив сеператиста клінчаєва в Києві - герой. І вчорашній активіст, який не побоявся вмазати Допі по мордяці - теж герой. Але аж ніяк не Парасюк з сьогоднішнім інцедентом. Я теж знаю, що Пісний це ще той бандюга, що стара прокурорсько-судова система прогнила і "відмазує" таких покидьків від відповідальності, тому нічого більше не залишається, як проводити хоч незаконні, зате справедливі самосуди і на всі 100% погоджуюсь з тим, що Пісному давно потрібно було начистити мармизу, але:


1. Бити на результат, щоб він реально ще довго після цього "зализував рани" в прямому сенсі і виніс для себе урок, що навіть, коли в тебе все "схвачено" в прокуратурі та судах, ти не уникнеш покарання. Невже ви такі наївні і вважаєте, що Пісний аж так сильно постраждав від удару в плече, яке давно заросло жиром, втратило чутливість та і удар насправді не був таким сильним, що добре видно на відео. Там максимум невеликий синець буде, який зійде за 2-3 дні.


2. Не робити це під прицілом телекамер і не демонструвати всьому світові лишень картинку того, як в Україні теперішні парламентарі вирішують конфлікти та суперечки. Російські пропогандони та ватна бидломаса мають свіжу тему для обсмоктування про те, що "на Украине власть захватили агрессивные фошисты" на тиждень вперед. Ну фіг з ними з кацапами, припустимо що вони і без того щось би придумали, але як бути з рештою світу? Чому весь цивілізований світ має бачити отаку картинку? Ви думаєте в США чи Євросоюзі дуже хтось вникатиме, хто такий Пісний, вивчатиме його біографію і цікавитиметься, чи заслуговує він на копняк в спину? Та ніхто не буде цього робити.

Їм достатньо буде 10 секунд відео, щоб зробити висновки, що в Україні живуть якісь неандертальці і що якщо в них вже навіть депутати таке собі дозволяють, то що говорити про решту. Ну ми то з Вами знаємо, що з точки зору людської справедливості Володя правий, але ми це нікому не доведемо. Тому що в них справедливість - це повне і неухильне дотримання закону.

І після такого аргумент, що в нас дуже недосконалі закони, які мало що мають спільного зі справедливістю, теж ні на кого не подіє, бо на це буде "залізний" контраргумент: "А як ви хочете, щоб у вас були справедливі закони, якшо ці закони Вам створюють отакі от дикуни, які при першій-ліпшій нагоді розпускають руки і ноги?" І не треба тільки зараз тут кричати, що ну їх нафіг весь цей Захід, Штати, Євросоюз, що Україна сама по собі і вони нам непотрібні як союзники, бо з них ітак толку мало і помагають вони нам набагато менше, ніж нам того хотілося. Вже маємо один яскравий приклад країни, яка дистанціонувалась від Заходу, протиставила себе йому і вирішила, що вона така супердержава, що обійдеться без того триклятого "загнивающего" Заходу Смайлик «smile» І це країна з набагато більшою площею та ресурсно-сировинною базою ніж ми. Дуже далеко вони заїхали, протиставляючи себе решті світу? Смайлик «smile»

P.S. Якщо ти хочеш покарати недобитків старої злочинної системи і не можеш в силу прогнилості цієї самої системи зробити це в законній площині, - тоді хоча би не варто з цього робити шоу.

Невідомий патріот кілька місяців тому побив Клінчаєва так, що цей мерзотник довго буде пам’ятати, як підбурювати всілякий зброд до створення псевдореспублік, які обійшлися тисячними жертвами. Але це зробилось вночі, без зайвого галасу, свідків та відеофіксації. Вчора активіст заслужено дав добкіну по морді, ризикуючи тим, що на нього можуть завести справу і з відчаю, що проста людина мало що може зробити для того, щоб притягнути таких як добкін, до заслуженої відповідальності.

Парасюк же знає, що йому нічого не буде, бо в нього депутатська недотоорканність і як депутат має набагато більше можливостей притягнути до відповідальності негідників за допомогою юридично-правових методів. Якщо ж це йому не вдається, то просто наваляти негідникам, коли цього ніхто не бачить, в нього теж можливість є: кулуари, зустрічі в неформальній обстановці, врешті решт заплатити комусь, щоб їх підкараулили біля помешкання і "настріляли гуль" як слід.

Ба ні: краще робити шоу на публіку і для довірливих лохів, яким не потрібна нормальна розвинута держава, а потрібен лише хліб і видовища. Вже маємо одного "шоумена" з вилами, схоже з’явився ще один і ці хлопці вирішили позмагатись з російським жиріновським на першість в жанрі політичної клоунади...

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Дозволити побиття опонентів - внести законопроект Парасюка

Депутат пожаловался, что теперь плохо себя чувствует в эмоциональном плане.

Нардеп Владимир Парсюк заявил, что сотрудник СБУ Василий Писный сознательно провоцировал его на удар.

"Все, что произошло на заседании комитета, это была направленная провокация. На данный момент Генеральная прокуратура по этим делам, которые уже заведены, не может ничего доказать. Я сегодня общался со своими адвокатами, которые пояснили, что это чистой воды манипуляции, и дела разлетятся на этапе следствия. Писный, когда он получил от меня удар, он встал и сказал: все, что мне нужно, я добился", - сказал он в эфире 112 канала.

Парасюк добавил, что Писный умышленно его провоцировал и затрагивал больные темы. "Я это сделал, но в состоянии очень эмоционального возбуждения, потому что он меня спровоцировал на это. Он задел за живое. Его фраза меня просто-напросто вывела. Я не как народный депутат, а как человек отреагировал на это", - добавил Парасюк.

Нардеп также заявил, что завтра проигнорирует повестку Генпрокуратуры и не пойдет на допросы, потому что плохо себя чувствует в эмоциональном плане.

Напомним, Парасюк напал на Писного на заседании антикоррупционного комитета Верховной Рады, разозлившись на слова, что Писной сделал для Евромайдана больше, чем Парасюк. Он подошел к сотруднику СБУ со спины и ногой ударил его по голове.

После этого Писный обратился с заявлением в Генпрокуратуру, по которому было начато уголовное производство по части второй статьи 345 (угроза или насилие в отношении работника правоохранительного органа) Уголовного кодекса Украины.

Это уже четвертое уголовное дело в отношении Парасюка. Три предыдущих были начаты по подозрению в похищении сотрудника СБУ во Львовской области, за избиение прокурора на заседании суда по Геннадию Корбану и за вмешательство в работе Печерского суда.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Завдання народного обранця – служити

Завдання народного обранця – служити, а не наживатися

  20 листопада 2015,

 


Мабуть, не я один мав очікування, що після революції Гідності в український політикум прийдуть зміни ментального характеру. Однак, чергові вибори в Україні довели: депутатство продовжують часто розглядати як рентабельний та високоефективний бізнес.

Задав я запитання одному регіональному кандидату: "Чому хочеш стати депутатом? Раніше депутатами хотіли стати, щоб мати безперешкодний неконкурентний доступ до землі та комунальної власності, попит на які був достатньо високий. Які зараз мотиви у претендентів на депутатство?"

"Як, ­– каже він мені. – Тільки по місту збільшився бюджет на 200 мільйонів гривень – є над чим працювати!"

Мене, як громадянина, дивують і обурюють такі підходи.

Після важких подій зими 2013-2014 років, спричинених в основному невдоволенням людей тодішньою владою держави, гадав, що політики нарешті схаменуться та перестануть розцінювати владу як спосіб збагачення – а рватимуться до неї виключно з тим, щоб служити своєму народу, а не збагачуватися за рахунок держави. Тут доречним є вислів: "Служити – це велика честь". Перефразовуючи його, варто сказати: "Красти – гріх".

Тому, вважаю, що зараз, коли вибори проведені і попереду клопітка робота над покращенням ситуації в державі – президенту, депутатам та урядовцям нашої держави спільно слід подбати про обмеження депутатського та чиновницького збагачення коштами платників податку.

Варто запровадити ринковий прозорий підхід, коли продаж землі чи право оренди землі, комунальної власності буде відбуватися винятково на конкурсній основі через аукціон. Виключення повинні становити лише учасники АТО та сім'ї героїв Небесної сотні.

Усі закупівлі, які відбуваються для потреб громади і за бюджетні кошти повинні проводитися виключно на конкурсній основі через електронні торги, згідно з формулою "ціна-якість-терміни поставки" з обов'язковою публікацією результатів закупок. Створення саме таких конкурентних, прозорих умов надасть можливість громаді контролювати владу і унеможливить зловживання посадовців.

Іншими словами, депутату буде надана можливість служити громаді і думати над тим, як бути ефективним.

Тричі я голосував за одного і того ж кандидата в мери столиці, нарешті він ним став – але як міський голова він мене швидко розчарував. Благоустрій міста, прибирання, якість адміністративних послуг, їх доступність і оперативність не покращилися. Земельні ділянки і комунальна власність і далі непрозоро діляться "між своїми". Тому цього разу я віддав свій голос за іншого кандидата в мери, знаючи, що він все одне не переможе. І це моя реакція як виборця.

Вважаю, що особи, які обираються у владу, повинні думати про майбутнє заздалегідь, а не за місяць до виборів. Вас обрали – працюйте ефективно, на користь суспільству.

Без запровадження європейського конкурентного підходу не буде жодних змін в державі. Україна далі житиме за схемою, коли одні збагачуватимуться за рахунок інших.

Політичною волею президента України, плідною роботою парламенту та уряду має бути подолано кумівство і сватовство. Доступ до державної кормушки має бути закритий. Якщо цю систему змінити, то на наступні вибори підуть тільки ті, хто реально хоче прислужитися людям та своїй країні.

Поки, на жаль, можливості впливу повіддавали не завжди найкращим.

Громадський контроль, нетерпимість до казнокрадства і активна громадянська позиція – це наша відповідальність за майбутнє.

Мирослав Табахарнюк, голова Наглядової ради компанії "МТ-Інвест",

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.