Skip to Content

Дейниченко В.Ф. Люстрація перманентна. Концепція.

warning: date() [function.date]: It is not safe to rely on the system's timezone settings. You are *required* to use the date.timezone setting or the date_default_timezone_set() function. In case you used any of those methods and you are still getting this warning, you most likely misspelled the timezone identifier. We selected 'America/New_York' for 'EDT/-4.0/DST' instead in /home/zedinuas/public_html/kds.org.ua/modules/ipaper/ipaper.module on line 591.
Текст доповіді: 

Володимир Дейниченко

 

КОНЦЕПЦІЯ

ПЕРМАНЕНТНОЇ ЛЮСТРАЦІЇ (ОЧИЩЕННЯ) ВЛАДИ В УКРАЇНІ


Головною перевагою демократії є те,

 що вона має змогу звільнятися

 від політичних лідерів, не проливаючи їх крові 

 

 

1. Люстрація як форма реального народовладдя

На Україну чекає довгий шлях розбудови дійсно народної, демократичної, соціальної держави.

Президент України В.Ф.Янукович у своєму Посланні до українського народу від 3 червня 2010 р. зазначив, що «наші внутрішні проблеми мають системний характер, неефективна держава, яка відірвалася від людей, перетворилась на бюрократичну машину, що піклується лише про інтереси чиновництва. Конфліктність, дуалізм виконавчої влади, слабке самоврядування, корумповані і нечесні суди, нерозвинені політичні партії – лише окремі аспекти цієї проблеми».

Але перш ніж почати рухатися, треба визначити напрям такого руху.

Тому в Посланні далі  вказано: «Наша мета – створення справжньої республіки як спільної справи громадян, об’єднаних спільним інтересом до розвитку країни та розумінням суспільства як спільного блага».

Таким чином, напрямом для України є досягнення головної цілірежиму народовладдя, тобто встановлення механізму реального формування народом дійсно народної, тобто демократичної влади, яку можна охарактеризувати як владу, створювану народом, з представників народу, для реалізації волі народу, в інтересах народу.

При цьому люстрація є першочерговим заходом для досягнення поступу українського суспільства, української держави в вірному напрямі.

Адже Президентом України визнано, що «в Україні критично послаблені державні інституції, насамперед судова система та органи сектору безпеки. Процвітає корупція. Це одна з ключових проблем національної безпеки».

Тому далі Президентом запропоновано розробити механізм вирішення проблем, який полягатиме в тому, щоб «до процесів політичного управління має бути залучений кожен громадянин, система державних інститутів – поставлена під контроль громадян».

Президент України заявив: «Я забезпечу повноцінну реалізацію прав громадян на формування та контроль за роботою представницьких органів влади. Ми чітко визначимо сфери відповідальності Президента, парламенту, Уряду. Олігархи, лобісти, інші групи впливу будуть стояти, як-то кажуть, у «загальній черзі». Ніякого стороннього впливу на державні рішення я не допущу. Часи «дикого капіталізму» закінчилися на виборах 2010 року».

Державні службовці, відповідні державні органи зобов»язані підтримати плани керівника держави, запропонувати конкретні шляхи реалізації поставлених завдань, забезпечити повну і оперативну реалізацію задуманого, досягнення позитивних результатів сьогодні та перспективу на завтра.

На сьогодні люстрація - це не лише шлях до очищення державних органів, суспільної моралі, але і  вища міра соціального захисту громадян від посягань замінити владу народу на владу корупції, владу грошей, владу таємних (секретних) організацій, груп людей, а то і закордонних структур.

На сьогодні люстрація є самим гуманним засобом звільнення з посад та недопущення до них тих людей,  які заплямували себе діями, направленими проти самостійності України, проти народу, проти реального народовладдя української держави, а також тих, які набули для себе та своєї рідні майно, капітали, які абсолютно не відповідають їх офіційним, задекларованим доходам.

Такі ж умови стосуються майже в повній мірі і партій, які фактично входять в структуру державної влади, т.я. мають змогу безпосередньо впливати на кадровий склад вищого органу законодавчої влади, Уряду, місцевих органів влади і самоуправління.

Громадяни просто зобов”язані, змушені, повинні захистити себе, свій вибір, своїх обранців від будь якого тиску на своїх обранців, на представників влади, на державних службовців зі сторони невідомих (як правило), а то і просто таємних сил, тобто від фактичної (хоч і не помітної на перший погляд) узурпації влади.

Конституцією України в Україні проголошено демократичний устрій держави, тобто суверенну владу народу, а народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні і ніхто не може узурпувати державну владу.

А тому  народ має право вимагати реального народовладдя, тобто фактичної і повсякденної реалізації права народу

  • призначати виконавців своєї волі на державні посади,
  • вимагати від претендентів відповідних якостей,
  • перевіряти претендентів та посадовців в частині їх чесності та якості виконуваної роботи,
  • отримувати постійно та якнайбільш повну інформацію щодо держаних службовців, вищих державних посадовців та партій, які претендують на участь в державному управлінні та приймають таку участь.

Історично передтечею  процедур сучасної люстраціє можна вважати порядок вигнання з древніх грецьких міст окремих осіб за рішенням народних зборів (остракізм), а тому і український народ в 21 сторіччі вартий якісного законодавчого захисту власних прав.

Головною ціллю очищення державної влади (люстрації) в Україні є створення умов та системи, за якою стане неможливим, щоб вищі, керівні та особливо важливі для безпеки держави посади займали особи, які таємно співробітничали з таємними службами та/або продовжують це робити,  та/або мають особисто майно, грошові кошти, що значно перевищують їх офіційні доходи, та/або таке майно, майнові права, кошти без належного обґрунтування джерел мають члени їх сімей, рідня, інші пов”язані особи.

Крім того така процедура забезпечуватиме  можливості каяття осіб, які здійснювали дії, які визнаються ганебними в незалежній Україні, шляхом отримання від них так званих люстраційних визнань.

Пропонується встановити відповідальність лише за приховування інформації з боку фізичної особи (громадянина, який претендує на заняття відповідної державної посади або вже займає її) або юридичної особи (партії, її органу, лідера партії, членів керівних та/або виконавчих  органів партії) щодо питань, перелік яких визначається цією концепцією та відповідними законами, які будуть прийняті на підставі концепції.

Узагальнено щодо фізичних осіб-державних службовців (в широкому розумінні цього терміну) така інформація повинна стосуватися фактів по:

  • наявності подвійного громадянства (громадянства інших країн),
  • таємного співробітництва зі спецслужбами, особливо інших країн,
  • наявності та кількості майна, коштів, майнових прав, особливо в обсягах, які значно перевищують декларовані раніше доходи,
  • наявності валютних рахунків та майна за кордонами України,
  • отриманні подарунків або іншіх доходів як матеріального так і нематеріального характеру,
  • фактів неповної і несвоєчасної сплати податку з таких дарунків та інших послуг нематеріального характеру,
  • наявності пов”язаних осіб та аналогічна детальна інформація про їх майновий стан.

Узагальнено щодо партій і громадських організацій інформація повинна стосуватися фактів по:

  • відповідності установчих документів, подальших рішень, програмних цілей, тактики і стратегії партійної роботи вимогам українського законодавства та міжнародним документам;
  • джерелам фінансування партії, організації. Їх підрозділів;
  • своєчасності і повноти декларування фінансової діяльності;
  • реальності дотримання  демократичних принципів прийняття рішень.

 Концепцією не передбачається притягнення до відповідальності колишніх функціонерів КПРС, притягнення до якоїсь юридичної відповідальності та/або заборони існуючих на сьогодні партій, які підтримували політично та кадрово попередні режими (команди керівників держави), відповідальності за факти таємного співробітництва з відповідними органами колишнього СРСР та/або службами країн так званого “соціалістичного табору” (так званого “стукацтва”). 

Такими новелами зазначені нижче концептуальні пропозиції відрізняються від декількох проектів Законів України про проведення люстрації в Україні, які були зареєстровані в Верховній Раді України.

 

2. Обставини, які слід визнати ганебними і недопустимими для державних службовців

Передумовою для досягнення цієї цілі в Україні повинне бути визнання державою, суспільством та громадською думкою недопустимими в функціонуванні державного механізму України та ганебними з моральної точки зору наступних фактів (обставин) особистого життя вищих державних посадовців, народних депутатів, суддів, державних службовців України та осіб, які претендують на зайняття таких посад (згідно до нижчевикладеного переліку). 

Неприпустимі обставини (дії) для державного службовця: 

  • наявність іншого громадянства, крім громадянства України (подвійного громадянства);
  • членства або будь-якої іншої їх участі в будь яких таємних організаціях будь якого напряму;
  • членства або будь-якої іншої їх участі в деяких відкритих організаціях (типу масонських  лож, орденів тощо), які мають свої ритуали з принесенням присяг, клятв тощо;
  • проведення неконтрольованих українським народом, фактично таємних, офіційних та неофіційних зустрічей “один на один” з керівниками та представниками інших держав  вищих посадовців держави (Президента, народних депутатів, Прем”єр-Міністра, членів Уряду, інших керівників органів державної влади).

Ганебні протизаконні обставини (дії) для державного службовця:

таємного співробітництва таких осіб з секретними службами як України, так і інших держав, особливо з тими, які здійснювали або здійснюють діяльність, направлену проти українського народу, проти української держави, проти державної, політичної та економічної незалежності України;

наявність у таких осіб доходів, грошових коштів, майна, майнових прав, що не відповідають, а тим більш значно перевищують їх офіційні доходи, та/або наявність такого  майна, майнових прав, коштів, банківських рахунків у членів їх сімей, рідні, інших пов”язаних осіб, що може свідчити про приховування доходів від оподаткування або порушення заборони на суміщення виборної або державної служби з іншою діяльністю та незаконного отримання доходу;

фактичне (безоплатне, за заниженими розцінками, зі значним відстроченням оплати тощо) користування та/або розпорядження та/або володіння майном інших фізичних та юридичних осіб в своїх особистих інтересах (наприклад, за довіреністю, на умовах оренди тощо), отримання послуг, подарунків з перевищенням встановлених законом обмежень; що є отриманням доходу у вигляді безоплатних послуг та є ухилянням від сплати податків з таких доходів;

використання службового стану, статусу виборної особи, публічного політика (у вигляді тиску, прохань, звернень, лобіювання) для набуття в особисту власність або для членів сім”ї, рідних, близьких, інших пов”язаних осіб і просто юридичних або фізичних осіб майна та майнових прав або забезпечення можливості фактичного володіння, користування, розпорядження майном інших фізичних або юридичних осіб особисто для себе або для пов”язаних осіб, погашення та списання банками неповернутих такими особами кредитів, майна тощо;

фактичне управління такими особами власним бізнесом або бізнесовими структурами пов”язаних осіб, інших осіб,  фактичне виконання функцій першого керівника юридичної особи, яка отримує прибутки або розподіляє грошові кошти, матеріальні цінності,  створення сприятливих умов для його розвитку та  для підвищення його прибутковості, лобіювання приватних бізнесових інтересів в органах державної влади та приватних структурах;

заборони та обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції», передбачені ст..4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11. червня 2009 р. №1506-УІ, інші заборони, передбачені законодавством про державну службу, про судову владу, кодексом суддівської етики, проектом Закону України «Про громадські організації»  тощо.

 

3.   Визначення та види люстрації як безперервної процедури  очищення державної влади

Передбачається надати визначення декільком напрямам люстраційних заходів, які відрізняються за своїм призначенням та об»єктним і суб»єктним складом. 

3.1.   Люстрація державна – це форма захисту державних інституцій (реального народовладдя та правильного функціонування державного механізму як сукупності дій виборних осіб і державних службовців) від таємного (від суспільства) впливу на вищих державних посадовців з боку окремих осіб,  спеціальних органів, секретних організацій та іноземного впливу.

Ця люстрація стосується лише окремих державних чиновників всіх гілок влади всіх рангів аж до народних депутатів України та Президента України та осіб, які претендують на зайняття відповідних посад.

Під державною люстрацією (фізичних осіб) пропонується розуміти  процес, спрямований на:

  • добровільне повідомлення громадянами (які претендують на зайняття відповідних посад):
  • про їх таємні стосунки з відповідними секретними службами;
  • про причини перебування за кордоном України;
  • про своє колишнє або дійсне членство в зареєстрованих, незареєстрованих, а також таємних політичних та інших організаціях;
  • про фактичне дотримання вимог щодо заборони суміщення державних (виборних) посад з іншою роботою;
  • перевірку посадовців (чиновників) всіх гілок державної влади (державних службовців, суддів, народних депутатів), які займають вже свої посади, а також  претендентів на відповідні посади та претендентів на участь в виборчих процесах (як фізичних, так і юридичних осіб) на предмет їх таємного співробітництва з спеціальними службами;
  • автоматичне звільнення з посад або недопущення до їх зайняття осіб, які надали неправдиву інформацію.

 

3.2.   Люстрація економічна, тобто процедура  захисту народу України, української держави та національної економіки від протизаконного впливу на них величезного тіньового капіталу (отриманого незаконним, а то і злочинним шляхом); під якою пропонується розуміти  процес, спрямований на:

  • добровільне повідомлення громадянами (які претендують на зайняття відповідних посад):
  • про наявне в них та в пов”язаних з ними осіб майна та відповідність його обсягів задекларованим доходам;
  • про фактичне дотримання вимог щодо заборони суміщення державних (виборних) посад з іншою роботою;
  • про фактичне або навіть і юридично оформлене управління власним бізнесом;
  • перевірку посадовців (чиновників) всіх гілок державної влади (державних службовців, суддів, народних депутатів), які займають вже свої посади, а також  претендентів на відповідні посади та претендентів на участь в виборчих процесах (як фізичних, так і юридичних осіб) на предмет наявності, законності у них та близьких їм осіб майна, грошових коштів, в т.ч. за кордоном, та відповідності їх рівню задекларованих доходів;
  • використання автоматичних санкцій у вигляді конфіскації в доход держави всього майна люстрованих фізичних та юридичних осіб, яке не було  задекларовано під час здійснення процедури люстрації та не було відображено в попередньо поданих податкових деклараціях.
  • автоматичне, передбачене законодавством, звільнення з посад або недопущення до їх зайняття осіб, які надали неправдиву інформацію, з застосуванням передбачених законодавством санкцій, в т.ч. конфіскації в дохід держави не задекларованого своєчасно майна.

 

3.3.        Люстрація політична, тобто державна система захисту народу України, української держави від узурпації державної влади незаконними діями політичних партій, захисту членів партії від порушень внутрішньо-партійної демократїї, під якою пропонується розуміти  процес, спрямований на забезпечення:

  • публічного надання всіма зареєстрованими партіями, партійними фракціями, а також публічними політиками (згідно до визначеного законом переліку) інформації про свою політичну та фінансову діяльність, про політичні (соціально-економічні, культурні тощо) програми та про результати їх реалізації за відповідні періоди (етапи);
  • публічного, системно упорядкованого та безоплатного для користувачів розповсюдження такої інформації для громадян України;
  • офіційного щорічного проведення аудиторської перевірки такої інформації та фінасово-партійної діяльності самих люстрованих осіб відповідними державними органами за рахунок самих люстрованих осіб в наступних напрямах:
  • відповідності ідеології, програми, статутних документів та практики діяльності відповідної партії, громадської організації принципам та нормам Конституції України, міжнародним угодам, вимогам міжнародних органів, ратифікованих Україною, рішенням міжнародних судових органів та трибуналів, визнаних Україною;
  • практичної організаційно-фінансової діяльності партії, громадської організації на відповідність вимогам чинного законодавства України та статутним документам партії, громадської організації, рішенням їх вищих керівних органів з метою недопущення удаваного (псевдо) існування партії;
  • дотримання партією, організацією демократичних принципів формування керівних та виконавчих органів, належного контролю за їх роботою, їх належного звітування, процедур висовування кандидатів в виборчі списки у випадках участі партії, організації в виборчому процесі;
  • можливого за відомо фіктивного створення і існування партії, коли окремі особи (“грошові мішки”) купують або реєструють удавану партійну структуру для отримання можливості особистого проникнення в державні органи та отримання депутатської недоторканості, створення іміджу серйозного політика з ціллю підтримки власного бізнесу тощо.

Для перевірки партій треба невідкладно внести зміни в законодавство про партії (та, можливо громадські організації, адже  проект нового Закону України «Про громадські організації» зараз обговорюється громадськістю),  які внаслідок своєї публічності (тобто впливу на громадян) та потенційних прав на формування вищих і інших  органів влади ( законодавчих та виконавчих) просто необхідно поставити в БІЛЬШ  жорсткі рамки контролю за їх діяльністю.

Відповідальність юридичних осіб (партій, громадських організацій) в межах процедури люстрації повинна наступати лише у випадку судового рішення про наявність в діях суб”єкта люстрації протизаконних (політичних або фінансово-економічних) дій в межах, не лише передбачених нинішнім Законом України «Про політичні партії в Україні», а саме - заборона (примусовий розпуск) партії, але і такі заходи, як:

  • примусове проведення зборів, конференцій, з”їздів партій, громадських організацій для прийняття ними рішень щодо обов”язкового переобрання попередніх керівних, наглядових, контрольно-ревізійних, виконавчих органів (керівників) керівних органів, звільнення членів таких органів аналогічно до звільнення за відповідними нормами трудового законодавства або припинення  (саморозпуску) партії;
  • заборона членам керівних, наглядових, контрольно-ревізійних, виконавчих органів таких партій, громадських організацій займати керівні посади на протязі визначеного судом терміну.

Крім того, перелік органів, які мають право подання до суду про заборону партії (зараз – Мінюст та Генеральний прокурор України), слід доповнити і Центрвиборчкомом, який має повноваження по контролю за діяльністю партій,  а також передбачити таке право для пересічних громадян України.

Проектом концепції  перманентної люстрації передбачено більш детальний розгляд всіх процедурних, термінологічних, навіть технічних особливостей здійснення люстрації на практиці, які за обмеженістю обсягу творчої роботи не викладено в даному доробку.

4. Прогнозовані позитивні результати реалізації концептуальних засад  перманентної люстрації в Україні 

Реалізація проголошеного Президентом України та його урядовою командою політичного курсу шляхом впровадження системи перманентної люстрації (очищення) влади в Україні забезпечить досягнення таких результатів:

  • реалізації ідеології «суспільного договору», про який говорив Президент України в посланні до українського народу;
  • створенню механізму, який унеможливлюватиме узурпацію влади народу у вигляді таємного тиску на народних обранців, державних службовців, суддів, маніпулювання ними, виключення можливості таємного співробітництва вищих посадовців держави, суддів (та адвокатів) зі спецслужбами, таємними товариствами;
  • створенню дієвої системи виявлення фактів незаконного набуття майна та майнових прав державними службовцями, народними обранцями, політичними діячами, фактів приховуванні ними своїх доходів;
  • недопущення негативного впливу олігархічних кіл та великого капіталу (вітчизняного  та іноземного) на посадовців вищого рівня, тобто недопущення  узурпації влади;
  • створення системи громадсько-політичного та державного контролю за реальним функціонуванням політичних партій та громадських об”єднань як суб“єктів первинних етапів формування органів влади та офіційної опозиції, профілактиці утворення і існування фіктивних або тоталітарних політичних структур (партій) та громадських організацій з метою проникнення до влади.

 

5. Використана література

  1. Конституція України, К., Велес, 2010 р.
  2. Закон України «Про державну службу» від вiд 16.12.1993 р.
  3. Закон України «Про засади запобігання корупції» від 11.06.2008 р.
  4. Закон України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» від 11.06.2008 р.
  5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11.06.2008 р.
  6. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р.
  7. Статут територіальної громади міста Києва від 28.03.2002 р.
  8. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу 03.06.2010
  9. Стенограма Спільного засідання Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та колегії Головного управління державної служби України 18 листопада 2009 р. «Вісник Державної служби України», №4 2009 р.
  10. Левенок І. «Це солодке слово «люстрація»,  «Високий вал», 05.07.2005 р.
  11. Лук»яненко Л. «Не треба плутати сьогоднішню проблему», «Віче» №2 2005 р.
  12. Мотренко Т. «Новий закон про держслужбу нам потрібен як повітря», журнал «Віче», №1-2, 2009 р.
  13. Шевчук С. «Люстрація та ретроспективна справедливість. Європейські стандарти захисту прав людини при переході до демократичного правління». «Юридичний журнал» №2 2006 р.
  14. Проекти  Законів України «Про люстрацію», внесені народними депутатами В.Червонієм, О.Тягнибоком, І.Зайцем та Я.Джоджиком.
  15. Проект Закону України  «Про громадські організації» від 29.07.2010 р.

Embedded Scribd iPaper - Requires Javascript and Flash Player
«
»
III
. .
(
)
1
(
)
2

( ,
)


,

3
«
, . , ...» . .
« . . , ». . .
4
:

146 Transparency International 143 ;
180 212
;


82 133 ; ²
,
² 120 ( .´

62
)
190
5

Transparency International (TI) ( ). 118 , , ), . , , , , . 2008 ² 134

2007 ( 16


.
6
.
, , . , , . , ± , ,
, . .
7
   
± , ¶ .
, ± .
.
8

, , .
, , «
, ».
,
.
« » 2010 .
9
± , , , , 1.2.3.4., , , .
10
, , , ( , ) , , .
11
, , .
12
, , , ,
( , , , / , . , , , /
) , , , , , ,
,
/
13
.
, , . . . ,
'
,
. , .
,
. ,« . . , , , , , »
-
,
(
).
14
,
1. ( 2. , , , , );
,
, ; , -
, ,
3.
; ,
4. ),
(
,
;
15
,
5. , , , , , , , ,
, , /
,
,
; 6. ( / , ), , ) ( , , , /
;
;
16
,
7.
(
, ,
, ,
, ,
,
, ,
) ,
, 8. , ;
,
;
,
,
, , ,
17
,
,
,
(
,
,
,
, );
-
18
( ) , / ( ,
, , , ,
)
.
19

,

.
,
.
20
( ,
) :
      
-
): :
( ; ;
, ( ( ) , , ( , ( . ; ) , ),
,
;
;
)

-
,
21
:

; , ( ,
, , , ) ( , , .
22

(
, , )
), , ,
, ;
. .

-
,
:
    
-
): ; ;
(
( ; ( ), ) , , ( ( ,
) , ,
-
, ) , . .
,
,
;

.

.
,
, , . .
,
,
23
(

) ( , , ) , ( -
(

,
);
)
, , , , , ,
(
).

 
, ( , ; ); (
( , ,
, );
 
.
24
(
)

; , , , , ( , , ,
,
,
  
; , , ; , ); , , ); , , , ( ,
,
 ,  / , ), , ,
,
(

,
;
25
(
 ;  ;   , , ;  ,  , . , , , ; , , , , ( ,
)
,
,
, ),
, , ,
; ,
;
,
,
26

(
 
) « , , ; , ( , ) », ; , ) ,
:
,
,

,

; ,
,
( -
;

, . ( )
27
,

«
»
"
". , . , , « . . . , , , ». , , . , », , « . ,
.
», -

«
28
:

« -
,
, ,
»,
. . , . . , , : ,
.
,
,

.
.
,
,
,
,
« »), , . ,
( », . . .
« , ? , .
»-

: ,
, ,
,-
, »,
,
, .
, .
29
!!! .
30
This document is © 2011 by Дейниченко Володимир - all rights reserved.
0
Ваш голос: Ні

Коментарі

Аватар користувача Дейниченко Володимир

23-річна головна люстратор України

23-річна головна люстратор України прокоментувала своє гучне призначення

Ганна Калинчук народилася в Бориславі Львівської області, закінчила Національну Острозьку академію, працювала в адвокатському об'єднанні "Юридична компанія" Капітал". Раніше обіймала посаду помічниці Тетяни Козаченко.
Ганна Калинчук. Фото: Фейсбук.

Новоспечена головна люстратор України Ганна Калинчук розповіла, що зараз її порівнюють з молодою заступницею Арсена Авакова – Анастасією Деєвою. Відповідний допис з’явився на її сторінці у Facebook, передають Патріоти України.

Дівчина підкреслює, що вона була готовою до закидів недоброзичливців, які провели "аналіз" її особистих і політичних уподобань.

Було б наївно сподіватись, що хтось напише про мене щось добре. Так, я молодий юрист, у мене вища освіта одного з провідних ВНЗ цієї країни та я 2 роки пропрацювала з Тетяною Козаченко над інститутом люстрації в Україні, я знаю про неї все (без перебільшень).

І наостанок – ключова теза виконання мною обов’язків директора департаменту, як і оголосив Міністр юстиції, – до проведення конкурсу на відповідну посаду, – зазначила Калинчук.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Нема політичної волі до змін

“Не бачу політичної волі до змін”

1429606721-2380
  *****  
 

Керівник люстраційного департаменту Мін’юсту заявила, що покидає посаду. Юрист Тетяна Козаченко прийшла на держслужбу після революційних подій на Майдані, полишивши адвокатську практику й роботу в Громадському комітеті з питань люстрації. “Нелогічно, якщо в державному органі не буде людини, яка зможе забезпечувати зв’язок і можливість координувати питання люстрації”, – говорила тоді вона, пише газета “Експрес”. 

Але, попрацювавши в уряді трохи більше як півтора року, вирішила залишити посаду. “Я планую звільнятися, – повідомила чиновниця. – Я готова була присвятити державі два роки. Але я не можу. Вже два роки проїдаю все, що заробила за своє життя. Я не тримаюся за посаду, я хочу повернутися до адвокатури…”

– Ви заявили про готовність піти з посади керівника Люстраційного комітету. Що спонукало вас до такого рішення?

– Насправді я планую виконати свої зобов’язання. Коли йшла на державну службу, то задекларувала, що готова присвятити два роки свого життя роботі на державу, фактично – попрацювати волонтером. Я хотіла побачити державну машину зсередини, зрозуміти, чи зміни в країні взагалі можливі. Я працюватиму до листопада. Якби бачила, що є політична воля до змін, то могла б і більше часу бути волонтером. Однак нині я не працюю, а виборюю право щось зробити та довести. Притім, що мені більшою мірою не допомагають, а заважають. Система побудована так, що розцементувати її дуже важко. Думаю, на громадських засадах зможу зробити більше. Я не завершую своєї справи.

– З якими саме очікуваннями ви йшли на державну службу?

– Я мала впевненість, що після подій, які відбулися в країні взимку 2013-2014 років, люди у владі переродяться. Сподівалася, що політична воля, зокрема й тих, хто стояв на сцені Майдану, цілковито відповідатиме не просто європейським цінностям, а сподіванням громадянського суспільства, яке народилося. Я не думала, що можу двічі помилитися. Але помилилася. Ті, хто був у владі, і ті, хто прийшов, – фактично такі самі. Вони не переродилися й далі залишають за собою перерозподіл сфер впливу. Я не побачила тієї політичної волі до змін, яку декларували з трибуни політсили. Їхні слова та їхні діла серйозно різняться.

– Як оцінюєте люстраційний процес, до якого ви безпосередньо дотичні?

– Люстрація не спрацювала повною мірою, як це було задумано. Є випадки саботажу, коли державні службовці, що підлягають звільненню, залишаються на посадах. Чому? Тому, що хтось із високопосадовців не ухвалює рішення про звільнення, вважаючи себе вищим за закон. Або ж судові органи ухвалюють незаконне рішення, яке дає можливість державному службовцю і далі перебувати на посаді. Усе відбувається під прикриттям “згори”.

Хочу наголосити: люстрація не впливає на якість нових кадрових призначень. Візьмімо, для прикладу, прокуратуру. Прокурорів, які працювали за Януковича, звільнено. Але на їхнє місце поставили людей із тієї ж системи – їхніх заступників, підлеглих і так далі. Замість того, щоб провести конкурс, призначити фахових правників, здійснити реформу прокуратури.

На жаль, люстрація не вирішує наболілих питань держави. Наша держава – як отруєний організм. Вона потребує лікування. Люстрація – як крапельниця, яка підтримує отруєний організм, але не лікує його. Вона є одним із механізмів, потрібних для оздоровлення країни, а не ліками для неї.

– Закон “Про очищення влади” нині перебуває на розгляді Конституційного Суду. Як вважаєте, чи може КСУ визнати деякі положення закону неконституційними, як того вимагають автори подання?

– Як на мене, говорити про результат розгляду в цьому випадку немає сенсу. Через вади нинішнього складу Конституційного Суду. Річ у тім, що шість суддів КСУ нині мають конфлікт інтересів – вони самі підпадають під дію закону про очищення влади. Маю на увазі суддів, які 2010 року голосували за скасування частини положень Конституції і надання ширших повноважень Януковичу. Двоє з них, до речі, призначені за квотою Президента. Порошенко може скористатися правом звільнити їх, але досі цього не зробив. Що цікаво, коли він був народним депутатом, то проголосував за звільнення суддів, призначених за квотою Верховної Ради, котрі 2010-го підтримали зміни до Конституції.

Хто ж суб’єкти подання до Конституційного Суду? Пленум Верховного Суду і 47 народних депутатів, 26 із яких голосували за диктаторські закони. Тобто колишні регіонали, які також мають конфлікт інтересів із законом “Про очищення влади”. Хіба це нормально, що судді Конституційного Суду, які підлягають звільненню, розглядають подання інших нелюстрованих суддів та екс-регіоналів? Хіба вони можуть вирішувати долю закону про люстрацію, а фактично визначати, чи залишатися їм та їхнім людям на посадах? Хіба це рішення може бути неупередженим?..

– Чи вірите в те, що кардинальне очищення влади рано чи пізно відбудеться?

– Очищення влади не обмежується люстраційним законом. Це ширший процес, який відбувається через відновлення довіри до судової влади (маю на увазі судову реформу), через виконання антикорупційних законів тощо. Якби належно працювали міліція (тепер вже поліція), прокуратура, суди, то країні не потрібен був би люстраційний закон. Правоохоронні органи — це своєрідні національні інститути очищення, які є в кожній країні.

Хай там як, але певні зрушення є. Змінилося суспільство, воно нарощує вагу. Думаю, що зміни вже невідворотні. Питання лише в тому, наскільки процес змін буде тривалим і важким.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

проста люстрація прокурора-мажора



Сите життя слідчого-мажора: квартира за 7 мільйонів та мандрівки світом

04.12.2015, 11:16
Tablo ID

 

Здавалося б, чим може привернути увагу простий 29-річний  слідчий з київської прокуратури. Якщо тільки він не є власником квартири у центрі Києва, чималої земельної ділянки та недешевої іномарки.

Мова йде про Євгена Кудрявцева, який з 2008-го року працює у Центральній прокуратурі столиці, а до цього був заступником прокурора Солом’янського району.

Журналісти "Слідство.Інфо" пролили світло на сите життя 29-річного мажора та його родичів. 

 29-річний слідчий Євген Кудрявцев виявився не таким простим, яким хотів здаватися
 Кудрявцев полюбляє пейнтбол

Судячи зі світлин Кудрявцева у соцмережі, він полюбляє важкий рок, пейнтбол та мандрівки. Причому літає Євген з дружиною по всьому світу. А ще у 2012-му парочка була у Нью-Йорку, де зупинялася у готелі "Plaza", номер в якому зараз коштує приблизно 22 тисячі гривень за ніч.

 Парочка Олена та Євген Кудрявцеви, схоже, собі ні в чому не відмовляють
Наприклад, три роки тому Кудрявцев відкрито зачекінився у Плазі"

Також Євген володіє квартирою у центрі міста, вартість якої складає 7 мільйонів гривень – приблизно 58 річних зарплат Кудрявцева. 

 Живе Кудрявцев в елітному будинку на Протасовом яру
 А ця зефірна білявка з песиком - дружина Євгена. До речі, на неї теж оформлений шмат землі під Києвом

Що ж до декларації, то вона у Кудрявцева достатньо скромна, хоча автомобіль, у ній зазначений, не з дешевих. 

Коли Євгена запитали, звідки в нього подібні розкоші, він невиразно відповів, що у декларації усе зазначено. 

 Звісно, пиво дудлити набагато приємніше, ніж розказувати, звідки в усі ці квартири та ділянки

Утім, родинні зв’язки Кудрявцева говорять більше, ніж він сам. Так, батько слідчого Віктор Кудрявцев 10 років працював заступником генпрокурора України. А його дід Віктор Кононенко був суддею Верховного суду. І зараз вся родина володіє значною ділянкою за містом. 

 Маєток родини Кудрявцевих теж вражає
 А так молодший брат Євген Костя якось відзначав свій день народження. Хлопця розважав один з найдорожчих дуетів - "Потап і Настя"
 Молодший Кудрявцев має усі шанси стати наступним об'єктом розслідувань
Потапа замовили на свято прокурорського синочка 

Докладніше про те, звідки у Кудрявцевих майно та гроші, дивіться у рослідування "Слідства.Інфо":

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Лучше 5 лет ошибок, чем 50 лет саботажа

У власти другая обложка или содержание, или Куда добрались перемены?

"Лучше 5 лет ошибок, чем 50 лет саботажа". Это знаменитый ответ экс-президента Чехии Вацлава Гавела на вопрос, зачем проводить люстрацию и давать власть молодым-неопытным. Что ждет Украину: полезные ошибки или убийственный саботаж? Чтобы ответить на этот вопрос, достаточно посмотреть, произошло ли за 1,5 года после свержения Януковича обновление исполнительной власти. Мы посмотрели.
В XXI веке возник новый тип революций - так называемых безлидерных. Явные примеры - Арабская весна или украинская Революция достоинства. Главной движущей силой борьбы против режима выступили люди без четко определенной политической принадлежности. У них не было единого лидера. Не было ясной идеологической или политической программы. Большинство участников не имели намерения захватить власть в стране. Их объединяло недовольство существующим режимом. Отсутствовала и четкая стратегия действий после того, как режим будет повален.

В феврале 2014-го революции удалось устранить президента и некоторых его близких соратников. В этом же году Украина избрала нового президента и новый парламент. В конце прошлого года к власти пришло новое коалиционное правительство. Среди новых лидеров страны много незнакомых лиц, 65% депутатов парламента VIII созыва никогда не имели мандата.

Однако во властных кабинетах осталось много людей, которые построили успешные карьеры при предыдущих режимах. Революция без лидера в Украине не привела к фундаментальным изменениям в фактическом руководстве страны. Президент, премьер-министр, многие высокопоставленные чиновники, региональные политики и депутаты принадлежали к правящей элите и до революции. Коррупционные связи могут оказывать на них влияние и сейчас. Возможно, и часть новых людей была привлечена в правительство и парламент посредством таких связей. Реформы, проводимые под руководством полуобновленной элиты и контролем международного сообщества, могут разрушить коррупционные связи и открыть путь для новых лидеров, свободных от призраков прошлого. Но произойдет ли это?

Спустя полтора года после бегства Януковича уже можно дать ответ. Мы рассмотрели, как изменился штат сотрудников в органах исполнительной власти. Проанализировали два показателя: уровень сокращения (чистая доля уволенных сотрудников) и уровень обновления (доля нынешних сотрудников, которые не работали при прошлой власти).
  Центральный уровень

Центральный аппарат органов исполнительной власти был сокращен, но незначительно. Среднее сокращение за период с начала 2014-го до середины 2015-го составило 5%. Ситуация неодозначна в разрезе министерств. Некоторые из органов сократили количество сотрудников: Министерство экономического развития и торговли - на 34%, Министерство социальной политики - на 15%, Фонд государственного имущества - на 13%, Антимонопольный комитет, Министерство инфраструктуры, Министерство финансов, Министерство аграрной политики - на 11%, Министерство экологии - на 8%, Министерство регионального развития - на 3%, Министерство культуры - на 2%.

Другие, наоборот, увеличили количество сотрудников в центральном аппарате: например, НБУ - на 3%, Министерство юстиции - на 12%, Генеральная прокуратура - на 11%, Министерство молодежи и спорта - на 15% (с начала 2014-го до середины 2015 года).

Эксперимент

VoxUkraine постаралась собрать данные об общем количестве и именах сотрудников на трех высших руководящих уровнях во всех министерствах, Нацбанке, Генпрокуратуре, Фонде госимущества, Антимонопольном комитете, Государственной фискальной службе, Нацкомиссии, осуществляющей госрегулирование в сферах энергетики и комуслуг (НКРЭКУ), а также НАК «Нафтогаз».
Из всех опрошенных отказались предоставить данные только НКРЭКУ и «Нафтогаз».
Данные были запрошены по состоянию на три даты:
- начало 2014 года, когда Виктор Янукович был еще у власти;
- конец 2014 года, когда у власти было первое правительство Яценюка;
- май 2015 года, когда было сформировано новое правительство.
В некоторых случаях органы власти предоставили неполные данные.
Если проанализировать изменения численности штата центральных аппаратов в 2014 и 2015 годах, то можно понять, каким министрам следует приписывать реформирование ведомства (напомним, что новое правительство работает с декабря 2014-го). Министерство социальной политики, Министерство экологии постепенно уменьшались на протяжении 2014 и 2015-го, а Министерство экономики активно сокращало штат в 2015-м. Министерство регионального развития уволило приблизительно такое же количество сотрудников, которое оно наняло позже. Министерство юстиции, Министерство культуры, Министерство финансов и НБУ в 2015 году увеличили количество сотрудников.
Министерские уловки
Некоторые органы власти предоставили данные о количестве именно сотрудников, тогда как другие указали так называемую штатную численность - количество позиций. Максимальное количество сотрудников (а следовательно, и позиций) центральных органов исполнительной власти определено Законом, но и штатная, и фактическая численность вполне могут быть меньше. Позиции в госорганах часто пустуют. Поэтому "сокращение" может происходить лишь номинально - путем ликвидации незанятых позиций. В то же время Трудовой кодекс ограничивает возможность замены или увольнения сотрудников. Поэтому рост количества сотрудников центрального аппарата может отражать назначение новых министров и их команд. То есть, если уволить "старую гвардию" трудно или невозможно, министр может создать новые департаменты и должности для своей команды.
Подальше от центра
На региональном уровне сокращения были более значительны. Видно, что правоохранительная система переживает фундаментальные изменения. Министерство внутренних дел сократило 14% сотрудников (это 23 000), Генеральная прокуратура - 5500 человек, 22% от общей численности. Среди рекордсменов - НБУ, где сократили 21% сотрудников, и Министерство юстиции – 17%. Но такое же количество сотрудников, которое оно наняло позже. Министерство юстиции, Министерство культуры, Министерство финансов и НБУ в 2015 году увеличили количество сотрудников.
Качество обновлений
Очевидно, что важно не общее количество сокращенных людей в министерствах и ведомствах. Если Кабмин останется без или поменяет секретарей и водителей, то от этого не повысится его эффективность и не сильно снизятся затраты. Важно, с каких позиций уходят старые кадры и кто приходит на их место. Мы проанализировали, как глубоко проникли перемены в министерства и Национальный банк. Результат несколько неожиданный: в лидерах Министерство здравоохранения - здесь поменялось 95% руководителей высших трех уровней (министры и главы, их заместители, руководители департаментов и независимых подразделений). Также в лидерах Национальный банк, ГФС, прокуратура и Министерство аграрной политики.
Куда добрались перемены

Первых три руководящих уровня - главы (министры), их заместители, руководители независимых подразделений - обновлены за 5 месяцев 2015-го в среднем на 50%, и на 80% - в сравнении с началом 2014-го. Государственная фискальная служба и Генеральная прокуратура обновлены на 30 и 63% соответственно по сравнению с ситуацией на конец 2014-го и на 92 и 90%, если сравнивать с началом 2014 года.


Чем дальше, тем меньше
Доля обновления значительнее на более высоких уровнях руководства. По сравнению с правительством времен Януковича, 100% министров, 84% их заместителей (второй уровень), 77% руководителей департаментов и независимых подразделений - новые люди. На четвертом уровне, по которому есть данные лишь для трех министерств, доля обновления значительно ниже. Оценочный уровень обновления на четвертом уровне составляет 56%, если допустить, что он примерно одинаков во всех органах власти.
Государственная фискальная служба и Генеральная прокуратура получили 100% новых руководителей и их заместителей по сравнению с началом 2014 года, уровень обновления на третьем уровне составляет соответственно 92 и 88%.

Выводы

 

  • Центральный аппарат центральных органов исполнительной власти был сокращен, однако незначительно. Среднее сокращение за период с начала 2014-го до середины 2015-го составляет 5%.
  • Некоторые органы значительно сократили размер региональных представительств, в частности, правоохранительные органы и НБУ.
  • Руководство правительства и Национального банка обновлено приблизительно на 80% по сравнению с началом 2014 года. Руководство Государственной фискальной службы и Генеральной прокуратуры обновлено приблизительно на 91%.
  • Чем ниже уровень руководства, тем ниже уровень обновления.


Такие результаты обнадеживают. Они дают основание надеяться, что изменения, через которые проходит Украина, открыли новые пути для здорового обновления политиков и появления новых профессионалов.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Діяти за концепцією перманентної люстрації: КОНФІКАЦІЯ ТА СУД

ШАНОВНІ ДРУЗІ!
1.Людям треба вірити.
2.А раптом те все майно за кордоном спеціяльно розміщено на ім!я Мартиненко (чи членів його сім"ї)  щоб скомпрометувати чесну людину і він про нього нічого не знає і відмовляється від нього!!!
3.  Тому просто треба НЕГАЙНО  отримати від Мартиненка (чи членів його сім"ї)  заяву з підписом, нотаріально завіреним, що все це майно (і інше, яке не вказане в деклараціях про майновий стан) він ДОРУЧАЕ ПЕРЕДАТИ В ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ.
4. А вже потім - РОЗСЛІДУВАННЯ, СУДИ - це все вже дуже просто...
5.Треба діяти згідно до Концепції перманентної люстрації (очищення) влади в Україні. Навіть, якщо вона не прийнята парламентом. Адже ці дії прокуратура може здійснювати в ініціативному порядку!!!!
З повагою
В.Дейниченко

Сергій Лещенко  

Тепер офіційно. Соратнику Яценюка загрожує в Швейцарії 5 років тюрми

23 жовтня 2015, 12:23

 

Таємне завжди стає явним.

У четвер, 22 жовтня 2015 року мною отримано відповідь офісу Генерального прокурора Швейцарії в особі речника Лінди фон Бург, де офіційно підтверджується відкриття кримінальної справи проти найближчого соратника прем'єр-міністра Яценюка Миколи Мартиненка:

"Офіс Генерального прокурора Швейцарії, починаючи з 2013 року, проводить кримінальне розслідування проти українського громадянина МИКОЛИ МАРТИНЕНКА за підозрою в "хабарництві" (стаття 322-septies частина 2 Кримінального кодексу Швейцарії) та "відмиванні коштів" (стаття 305-bis Кримінального кодексу Швейцарії). У зв'язку з цим Офіс Генерального прокурора Швейцарії направив запит про надання двосторонньої правової допомоги до української влади. Ми можемо повідомити вам, що українську владу було поінформовано про відповідні обставини, а також українській владі були надані копії найбільш важливих доказів у справі. В зв'язку з тим, що розслідування кримінальної справи триває, ми не можемо надати вам будь-яку додаткову інформацію".



Багато місяців Мартиненко бреше українським громадянам, стверджуючи, що проти нього немає жодної кримінальної справи. Відсьогодні ми можемо казати з посиланням на офіційного речника прокуратури Швейцарії, що один з найвпливовіших українських політиків перебуває під слідством закордоном.

Усі журналісти можуть так само офіційно перевірити цю інформацію в прокуратурі Швейцарії (Bundesanwaltschaft), надіславши запит на електронну пошту info@ba.admin.ch або linda.von-burg@ba.admin.ch



Що загрожує Мартиненку в Швейцарії? Згідно з Кримінальним кодексом, покарання може сягати п'яти років тюремного ув'язнення:

Стаття 322-septies частина 2 Кримінального кодексу Швейцарії "Хабарництво іноземного державного службовця":

...Будь-яка особа, що у якості члена суддівського або іншого органу, державного службовця, офіційно призначеного експерта чи перекладача, третейського судді, військовослужбовця іншої держави або міжнародної організації, у зв'язку зі своєю службовою діяльністю вимагає, обіцяє прийняти або приймає неправомірну вигоду за вчинення незаконної дії або такої дії, що пов'язана з незаконною, або за вчинення бездіяльності на свою користь або користь третьої особи, карається позбавленням волі на строк до 5 років або грошовим штрафом.

Стаття 305-bis Кримінального кодексу Швейцарії "Відмивання коштів":

1. Будь-яка особа, що вчиняє дії, спрямовані на зрив ідентифікації походження, відстеження або конфіскації активів, щодо яких він знає або припускає, що їхнє походження пов'язане зі злочином, карається позбавленням волі до 3 років або грошовим штрафом.

2. За обтяжуючих обставин особа карається позбавленням волі до 5 років або грошовим штрафом. (...) Обтяжуючі обставини мають місце, якщо особа:

a. діє як член злочинного угруповання,

b. діє як член банди, яка була створена для вчинення відмивання коштів;

c. відмиває кошти у великому обсязі або через відмивання коштів отримує суттєві прибутки;

3. Особа також карається, якщо основне діяння вчиняється за кордоном і також вважається злочином у місці вчинення діяння.


Микола Мартиненко – не перший з числа українських політиків, який підозрюється в скоєнні таких злочинів у Швейцарії. В 2000 році за цією ж статтею 305-bis Кримінального кодексу Швейцарії "відмивання коштів" був засуджений Павло Лазаренко. Йому було винесено вирок "півтора роки ув'язнення", "заборона на в'їзд до Швейцарії на п'ять років", а також "компенсація Кантону Женева в сумі 10 мільйонів 696 тисяч франків". Окремим рішенням було вирішено знищити його панамський паспорт, з яким він перетнув кордон у Базелі.



У період з 2000 по 2006 рік, Швейцарія розширила і посилила Кримінальний кодекс в частині боротьби з корупцією. Серед нового там з'явилося покарання за підкуп іноземних державних посадовців, а також те, що до відповідальності за корупцію можуть бути притягнуті не лише персоналії, але і компанії.

Українська прокуратура не розголошує подробиці справи Мартиненка, посилаючись на те, що право поширювати цю інформацію належить їх швейцарським колегам.

Перший запит прокуратури Швейцарії до України в справі Мартиненка був направлений 31 березня 2015 року. Серед іншого, там містилася вимога провести обшуки, виїмку документів та здійснити допити на території України. Однією з осіб, які цікавлять швейцарських правоохоронців, є керівник дочірнього підприємства "Атомкомплект" в складі "Енергоатому" Валерій Васильков, у минулому – співробітник компанії Миколи Мартиненка та Давида Жванії "Бринкфорд".

Попри те, що в публічній риториці на території України депутат Мартиненко заперечує відкриття кримінальної справи проти нього, у Швейцарії для захисту своїх інтересів ним був найнятий адвокат Ганс-Петер Шаад.

У зв'язку з офіційним підтвердженням відкриття справи проти народного депутата у Швейцарії, я вимагаю:

Перше – відсторонити Миколу Мартиненка від виконання обов'язків голови комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Відповідне звернення направлене мною до голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, оскільки постанову про відкликання голови комітету може внести тільки спікер парламенту.

Друге – порушити в Україні кримінальне провадження щодо Миколи Мартиненка на підставі матеріалів швейцарських правоохоронних органів аналогічно до того, як це було раніше зроблено щодо Миколи Злочевського, адже в основу кримінального провадження щодо нього було покладено кримінальну справу у Великій Британії.

Відсутність реагування з боку генпрокурора Віктора Шокіна протягом найближчих 10 днів буде для мене підставою поставити підпис під проектом постанови про звільнення його з посади генерального прокурора.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Діяти за концепцією перманентної люстрації: КОНФІКАЦІЯ ТА СУД

ШАНОВНІ ДРУЗІ!
1.Людям треба вірити.
2.А раптом те все майно за кордоном спеціяльно розміщено на ім!я Мартиненко (чи членів його сім"ї)  щоб скомпрометувати чесну людину і він про нього нічого не знає і відмовляється від нього!!!
3.  Тому просто треба НЕГАЙНО  отримати від Мартиненка (чи членів його сім"ї)  заяву з підписом, нотаріально завіреним, що все це майно (і інше, яке не вказане в деклараціях про майновий стан) він ДОРУЧАЕ ПЕРЕДАТИ В ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ.
4. А вже потім - РОЗСЛІДУВАННЯ, СУДИ - це все вже дуже просто...
5.Треба діяти згідно до Концепції перманентної люстрації (очищення) влади в Україні. Навіть, якщо вона не прийнята парламентом. Адже ці дії прокуратура може здійснювати в ініціативному порядку!!!!
З повагою
В.Дейниченко

Сергій Лещенко  

Тепер офіційно. Соратнику Яценюка загрожує в Швейцарії 5 років тюрми

23 жовтня 2015, 12:23

 

Таємне завжди стає явним.

У четвер, 22 жовтня 2015 року мною отримано відповідь офісу Генерального прокурора Швейцарії в особі речника Лінди фон Бург, де офіційно підтверджується відкриття кримінальної справи проти найближчого соратника прем'єр-міністра Яценюка Миколи Мартиненка:

"Офіс Генерального прокурора Швейцарії, починаючи з 2013 року, проводить кримінальне розслідування проти українського громадянина МИКОЛИ МАРТИНЕНКА за підозрою в "хабарництві" (стаття 322-septies частина 2 Кримінального кодексу Швейцарії) та "відмиванні коштів" (стаття 305-bis Кримінального кодексу Швейцарії). У зв'язку з цим Офіс Генерального прокурора Швейцарії направив запит про надання двосторонньої правової допомоги до української влади. Ми можемо повідомити вам, що українську владу було поінформовано про відповідні обставини, а також українській владі були надані копії найбільш важливих доказів у справі. В зв'язку з тим, що розслідування кримінальної справи триває, ми не можемо надати вам будь-яку додаткову інформацію".



Багато місяців Мартиненко бреше українським громадянам, стверджуючи, що проти нього немає жодної кримінальної справи. Відсьогодні ми можемо казати з посиланням на офіційного речника прокуратури Швейцарії, що один з найвпливовіших українських політиків перебуває під слідством закордоном.

Усі журналісти можуть так само офіційно перевірити цю інформацію в прокуратурі Швейцарії (Bundesanwaltschaft), надіславши запит на електронну пошту info@ba.admin.ch або linda.von-burg@ba.admin.ch



Що загрожує Мартиненку в Швейцарії? Згідно з Кримінальним кодексом, покарання може сягати п'яти років тюремного ув'язнення:

Стаття 322-septies частина 2 Кримінального кодексу Швейцарії "Хабарництво іноземного державного службовця":

...Будь-яка особа, що у якості члена суддівського або іншого органу, державного службовця, офіційно призначеного експерта чи перекладача, третейського судді, військовослужбовця іншої держави або міжнародної організації, у зв'язку зі своєю службовою діяльністю вимагає, обіцяє прийняти або приймає неправомірну вигоду за вчинення незаконної дії або такої дії, що пов'язана з незаконною, або за вчинення бездіяльності на свою користь або користь третьої особи, карається позбавленням волі на строк до 5 років або грошовим штрафом.

Стаття 305-bis Кримінального кодексу Швейцарії "Відмивання коштів":

1. Будь-яка особа, що вчиняє дії, спрямовані на зрив ідентифікації походження, відстеження або конфіскації активів, щодо яких він знає або припускає, що їхнє походження пов'язане зі злочином, карається позбавленням волі до 3 років або грошовим штрафом.

2. За обтяжуючих обставин особа карається позбавленням волі до 5 років або грошовим штрафом. (...) Обтяжуючі обставини мають місце, якщо особа:

a. діє як член злочинного угруповання,

b. діє як член банди, яка була створена для вчинення відмивання коштів;

c. відмиває кошти у великому обсязі або через відмивання коштів отримує суттєві прибутки;

3. Особа також карається, якщо основне діяння вчиняється за кордоном і також вважається злочином у місці вчинення діяння.


Микола Мартиненко – не перший з числа українських політиків, який підозрюється в скоєнні таких злочинів у Швейцарії. В 2000 році за цією ж статтею 305-bis Кримінального кодексу Швейцарії "відмивання коштів" був засуджений Павло Лазаренко. Йому було винесено вирок "півтора роки ув'язнення", "заборона на в'їзд до Швейцарії на п'ять років", а також "компенсація Кантону Женева в сумі 10 мільйонів 696 тисяч франків". Окремим рішенням було вирішено знищити його панамський паспорт, з яким він перетнув кордон у Базелі.



У період з 2000 по 2006 рік, Швейцарія розширила і посилила Кримінальний кодекс в частині боротьби з корупцією. Серед нового там з'явилося покарання за підкуп іноземних державних посадовців, а також те, що до відповідальності за корупцію можуть бути притягнуті не лише персоналії, але і компанії.

Українська прокуратура не розголошує подробиці справи Мартиненка, посилаючись на те, що право поширювати цю інформацію належить їх швейцарським колегам.

Перший запит прокуратури Швейцарії до України в справі Мартиненка був направлений 31 березня 2015 року. Серед іншого, там містилася вимога провести обшуки, виїмку документів та здійснити допити на території України. Однією з осіб, які цікавлять швейцарських правоохоронців, є керівник дочірнього підприємства "Атомкомплект" в складі "Енергоатому" Валерій Васильков, у минулому – співробітник компанії Миколи Мартиненка та Давида Жванії "Бринкфорд".

Попри те, що в публічній риториці на території України депутат Мартиненко заперечує відкриття кримінальної справи проти нього, у Швейцарії для захисту своїх інтересів ним був найнятий адвокат Ганс-Петер Шаад.

У зв'язку з офіційним підтвердженням відкриття справи проти народного депутата у Швейцарії, я вимагаю:

Перше – відсторонити Миколу Мартиненка від виконання обов'язків голови комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Відповідне звернення направлене мною до голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, оскільки постанову про відкликання голови комітету може внести тільки спікер парламенту.

Друге – порушити в Україні кримінальне провадження щодо Миколи Мартиненка на підставі матеріалів швейцарських правоохоронних органів аналогічно до того, як це було раніше зроблено щодо Миколи Злочевського, адже в основу кримінального провадження щодо нього було покладено кримінальну справу у Великій Британії.

Відсутність реагування з боку генпрокурора Віктора Шокіна протягом найближчих 10 днів буде для мене підставою поставити підпис під проектом постанови про звільнення його з посади генерального прокурора.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Хто перевіряє витрати фондів партій та кандидатів на виборах?

Кличко витратив на вибори 16 мільйонів, а "Укроп" - 29,5 мільйона

21.10.2015  

 


Фото blogs.pravda.com.ua

Лише 3 із 29 кандидатів на посаду міського голови Києва відзвітували про витрачені на передвиборну кампанію гроші. 

Про це у блозі на "Українській правді" пише журналіст Сергій Андрушко.   

"19 жовтня був останній день подання проміжних фінансових звітів партій та кандидатів у мери. А вже 20 жовтня ці звіти мали б бути оприлюднені", - нагадав журналіст.

Серед тих, хто вже подав звіт – чинний мер Віталій Кличко. Він витратив на передвиборчу агітацію 16 мільйонів 101 тисячу гривень.

Другим, хто вчасно прозвітував, був кандидат в мери Києва Роман Михайлов, який, відповідно до звіту, витратив на вибори "0" гривень і "0" копійок.

Та третім кандидат Євген Рибчинський, який задекларував надходження в розмірі 668 тисяч гривень, з яких його власні 572 тисячі гривень, а 96 тисяч гривень – добровільні внески.
 
Андрушко додав, що 20 жовтня стало зрозуміло, що значна частина кандидатів у мери та партій не надали проміжних фінансових звітів, або ж надали не самі звіти, а виписки з банків.  

Із 40 партій, які беруть участь у виборах до Київради, менше 10 надали звіти вчасно і без порушень. 

Кілька партій продемонстрували, що проводять передвиборчу кампанію без жодної гривні надходжень.

Партія соціалістів показала у своєму звіті "0" надходжень. Партія "Зелені" – теж "0", партія "Сила людей" усього зібрала на виборчу кампанію 25 тисяч 900 гривень, все це – внески самих кандидатів.

Зі звіту виборчого фонду "Громадянська позиція", вони зібрали усього 361 тисячі 855 гривень, це здебільшого кошти, надані самою партією (325 тисяч гривень, ще 14 тисяч гривень – внески кандидатів).

"Партія "Самопоміч" на вибори в Києві зібрала 10 мільйонів 985 тисяч. Більшість – це партійні гроші, чиї само – залишається для громадян за сімома замками", - відзначив Андрушко.

Партія "Укроп" зібрала 29 мільйонів 557 тисяч гривень, з них внески кандидатів – 135 тисяч і 69 тисяч – добровільні пожертвування.

"Найбільших грошодавців двоє. Це Костиря Інна Олександрівна – 46 тис. грн... та Котвицький Сергій Опанасович, який робив пожертвування 4 рази, загальною сумою понад 69 тисяч грн...", - написав Андрушко.

Партія "Сила громад" витратила всього 204 тисячі гривень, зокрема, це внески кандидатів.

"Аграрна партія" зібрала 440 тисяч гривень власних коштів. "Українська народна партія" мала на вибори 53 тисячі гривень. Партія "Демальянс" зібрала 237 тисяч гривень, з яких 206 тисяч це кошти партії, а ще 12 тисяч – кандидатів.

Є партії та кандидати, які надали неповний звіт, а лише виписки та інформацію про банківські рахунки.

Партія "Автомайдан" здала лише виписки без звіту. Так само "Батьківщина", "Свобода" і "Наш край". "Відродження", "Партія простих людей Сергія Капліна", "Опозиційний блок", "Рух за реформи" надали детальні виписки без звіту.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Люстрацию превращают в бесплодную дискуссию

Люстрацию превращают в бесплодную дискуссию

28.08.2014
Поиски совершенства вполне способны похоронить люстрацию в Украине. Как закон об очищении власти готовят ко второму чтению в Верховной Раде
Люстрацию превращают в бесплодную дискуссию
Лидеры и активисты партии Воля - за люстрацию. А также не против, чтобы тема люстрации привела их в Раду. Фото - Facebook Юрия Деревянко

В последние дни складывается впечатление, что единственные люди в стране, по-настоящему заинтересованные в люстрации - это активисты молодой партии "Воля". Даже президент Украины, распуская парламент, сказал, что лучшая люстрация - это выборы. Пока неясно, то ли глава Люстрационного комитета Егор Соболева сотоварищи честно ратует за очищение страны, то ли использует эту тему в качестве главного предвыборного слогана. Хочется верить в первый вариант, но специфика украинской политики учит быть циничными и не терять бдительности.

Второе заседание рабочей группы по доработке ко второму чтению люстрационного законопроекта "Об очищении власти", состоявшееся во вторник 26 августа окончательно поставило под сомнение успешное принятие в целом долгожданного закона.

Особенностью заседания было участие в нем пары десятков представителей общественных организаций, наряду с депутатами, обсуждавшими "закон о люстрации", а, точнее, критиковавшими его. Оказалось, что, если в целом гражданское общество поддерживает необходимость проведения люстрации, то конкретно по принятому в первом чтении документу у активистов много вопросов.

В итоге почти каждое выступление на полуторачасовом обсуждении рабочей группы так или иначе сводилось к необходимости кардинально переписать закон. Сделать это нереально, ведь 29 августа истекает срок подачи поправок для рассмотрения в профильном комитете по вопросам государственного строительства.

Представители общественности под радостное потирание рук регионалов, коммунистов и прочих потенциальных объектов люстрации требовали от текста закона нереальных вещей - максимальной чистоты, кристальных норм и полного соответствия международным стандартам защиты прав и свобод человека. В ответ сторонники скорейшей люстрации говорили, что люстрация - это всегда ущемление прав и свобод люстрируемых и вообще экстраординарная мера.

Ниже - тезисы наиболее эмоциональных выступлений сторонников скорейшего принятия закона о люстрации и, скажем так, сторонников его максимального усовершенствования - иногда вплоть до забалтывания темы.

Максим Черкасенко, партия Демократический Альянс (за усовершенствование):

"Мы считаем этот закон несовершенным и требующим существенных изменений и доработок. Самое главное замечание - отсутствие в законопроекте единого органа, который проводит люстрацию. Там нет целостного механизма осуществления проверки. Кстати, единый орган люстрации - это рекомендации ПАСЕ. Кроме того, в этом законе есть ряд нарушений права частной жизни, гарантированных Конституцией. Широкая публикация информации о чиновниках, как это предусматривается в законе, может вызвать лишний ажиотаж в обществе.

В целом мы рекомендуем придерживаться всех рекомендаций ПАСЕ относительно этого закона. Если мы двигаемся в сторону Европы, нам в этом отношении не стоит искать собственный путь, а достаточно использовать опыт стран восточной Европы".

Федор Вениславский, харьковская общественная люстрационная палата, (за усовершенствование):

"В законе много недостатков, в первую очередь из-за его противоречия Конституции. В случае принятия этого закона над ним постоянно будет висеть меч Конституционного суда. Любой субъект, который имеет право на обращение в КС, выиграет при обращении. В данном законопроекте имеет место ограничение прав и свобод граждан. Например, коллективная ответственность групп лиц по партийному или любому другому принципу.

Я понимаю, что есть ситуация революционной целесообразности, но нужно помнить о возможных результатах такой деятельности. В целом есть большие сомнения о том, что этот закон, какие бы изменения мы в него не вносили, будет соответствовать Конституции. Потому, возможно, параллельно стоит задуматься над тем, чтобы каким-то другим способом добиться тех стратегических целей, которые преследует этот закон - очищения власти".

Этот закон уже принят в первом чтении, вы хотите его похоронить? Через сколько времени мы дождемся люстрации? За полгода страна не изменилась, у нас до сих пор глава Антимонопольного комитета Киева ездит на работу в разбитое здание на феррари. Заместитель Генпрокурора позволял себе 10-20 чартерных рейсов в зарубежные страны 

Татьяна Козаченко, руководитель адвокатского объединения "Юридическая компания "Капитал" (за скорейшее принятие):

"Я поражена тем, что здесь происходит. Этот закон уже принят в первом чтении, вы хотите его похоронить? Через сколько времени мы дождемся люстрации? За полгода страна не изменилась, у нас до сих пор глава Антимонопольного комитета Киева ездит на работу в разбитое здание на феррари. Заместитель Генпрокурора позволял себе 10-20 чартерных рейсов в зарубежные страны, судья смеются гражданам в лицо. Прокуроры и следователи, которые преследовали невиновных, до сих пор на своих должностях.

Если мы сейчас зайдем в сферу дискуссии, то давайте похороним нашу страну. Есть текст законопроекта, он проверен, он принят в первом чтении - давайте предлагать правки конкретных его статей и передавать в профильный комитет и сессионный зал. И не надейтесь придумать закон, который бы устроил всех".

Егор Соболев, глава общественного Люстрационного комитета (за скорейшее принятие):

"Давайте учитывать наши суровые реалии, когда мы говорим о необходимости следования всем нормам рекомендаций Запада касательно люстрации. Нужно понимать, что Запад выходит из понимания того, что в стране должен быть суд, прокуратура, должно существовать право. У нас всего этого нет. Потому, если мы слепо скопируем их практику, мы повторим негативный опыт закона о восстановлении доверия к судьям, который был создан по всем требованиям Запада, но не заработал.

Во всех странах, прошедших через люстрацию, этот процесс нещадно критиковался правозащитниками. Например, в Чехии безо всякого закона ликвидировала свою спецслужбу - указом президента Гавела. Также в Чехии безо всякого закона были уволены все начальники милиции до районного звена. Это ограничение прав человека? Безусловно. Люстрация - это всегда ограничение прав человека. Гораздо большим нарушением прав человека в Украине было бы позволить остаться при власти нынешним коррумпированным чиновникам и депутатам-предателям".

Нельзя сказать, что на заседании не прозвучали конструктивные предложения по усовершенствованию люстрационного закона, которые вполне реально внести на рассмотрение профильному комитету в ближайшую пятницу. Их было довольно много. Еще больше предложений участники дискуссии обещали в письменном виде предоставить народным депутатам из рабочей группы. Но есть серьезные сомнения, что они в полной мере будут приняты к сведению на заседании профильного комитета, которым руководит Давид Жвания.

Повод для сомнений дал председательствующий на встрече народный депутат Юрий Деревянко: "Профильный комитет Рады действует несколько автономно в вопросе работы с законопроектом. Не хотелось бы детализировать, уверен, что нам удастся уладить все рабочие вопросы. Тех, кто имеет влияние на Давида Жванию я бы просил поспособствовать, чтобы его комитет безотлагательно приступил к рассмотрению законопроекта перед вторым чтением уже на следующей неделе".

На уточняющий вопрос корреспондента ЛІГАБізнесІнформ, значит ли это, что профильный комитет Рады и лично Давид Жвания не поддерживают работу рабочей группы и прохладно относятся к перспективам принятия закона в целом, Деревянко ответил: "Между нами нет проблем в коммуникации, но, возможно, там (в комитете - ред.) кто-то считает, что рабочая группа просто теряет время. Там есть такие настроения".

Секретарь комитета по вопросам государственного строительства, член фракции Батькивщина Руслан Князевич, с которым корреспондент ЛІГАБізнесІнформ пообщался на съезде партии Солидарность, вообще выразил недоумение, почему вопросами законопроекта занимается какая-то рабочая группа. "Согласно решению Верховной Рады, наш комитет уполномочен рассматривать и обрабатываеть все поправки в документ. И мы это будем делать в сроки, установленные законом. С этой рабочей группой мы не сотрудничаем, потому что это вопрос не их компетенции", - сказал Князевич.

К неоднозначному отношению главы профильного комитета Рады к вопросам люстрации и противоречиям среди общественных активистов, принимающих участие в работе рабочей группы, стоит добавить диверсионную работу народных депутатов - тех, от кого непосредственно зависит судьбу люстрации сегодня.

Уже понятно, что за закон не будут голосовать депутатская группа "За мир и стабильность", которую еще называют группой Курченко. Эти люди игнорируют процесс подготовки законопроекта ко второму чтению и не голосовали за него в первом - это 36 депутатов.

Вряд ли за закон будет голосовать группа Кинаха - Экономическое развитие. Анатолий Кириллович хоть и пришел на второе заседание рабочей группы, но, коротко выступив на тему того, что люстрация не должна стать вопросом конъюнктуры, а думать сейчас нужно о чистоте на выборах, покинул заседание - это 41 депутат.

Группа Суверенная европейская Украина (Игорь Еремеев) также не принимала участия в заседании. Участвующий в обсуждении проекта на прошлой неделе представитель группы дал понять, что группа занимает позицию "максимальной европейской рецензии документа", то есть, не против затянуть процесс. Их голосов мы тоже можем не увидеть - это 35 депутатов.

Партия регионов, по словам того же Юрия Деревянко, просто игнорирует процесс обсуждения законопроекта. "Отсутствие депутатов от фракции ПР на заседании рабочей группы говорит том, что у них либо просто пропал к этому интерес, либо они игнорируют. Я не говорю о каких-то конкретных депутатах, а в целом, как о фракции". На сегодня во фракции ПР осталось 77 депутатов, и вряд ли на их голоса стоит рассчитывать.

О позиции расформированных коммунистов и большей части внефракционных депутатов говорить не приходится. Неголосование за люстрационный закон во втором чтении они, скорее всего, объяснят несовершенством текста закона и необходимостью его тщательно доработать. Они даже смогут справедливо сослаться на жесткую дискуссию по этому вопросу в среде общественных организаций.

Железно за люстрацию во втором чтении должны проголосовать Батькивщина, УДАР и Свобода, которые вместе имеют всего 162 голоса.

Все это наталкивает на мысль, что нынешний созыв парламента вряд ли проголосует в целом за закон "Об очищении власти". Тем более, что на этом не настаивает лично президент Порошенко. Гарант в своем обращении к народу отметил, что долг нынешней Рады до выборов - ратифицировать Соглашение об ассоциации с Евросоюзом. О люстрации ни слова.


 

Роман Чернышев
ЛIГАБiзнесIнформ
Информационное агентство
www.liga.net

 http://kds.org.ua/presentation/dejnichenko-vf-lyustratsiya-permanentnaya-kontseptsiya

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Люстрація в Україні - з Вікіпедії по-українськи. Різниця є....

Люстрація в Україні

Див. також: Люстрація
Логотип Люстраційного Комітету України
Країни, де проводилась або проводиться люстрація влади.

Люстрація в Україні — процес встановлення заборони діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі в Україні.

Зміст

Нормативне регулювання

Ініціативи

Плакат «Чудовий засіб оновлення влади — люстрація»

Заклики до проведення люстрації в Україні набули значного поширення після Помаранчевої революції 2004 року і приходу до влади Віктора Ющенка. Зокрема, український дисидент, народний депутат Левко Лук'яненко оголосив про внесення відповідного законопроекту, який передбачав «обнародування, перевірку, облік і амністію осіб, причетних до протиправних дій недемократичного режиму»[1].Так, люстрація визначається як «процес, спрямований на встановлення відповідності правді свідчень громадян України, які претендують на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, в дошкільних закладах, школах, гімназіях, коледжах, вищих навчальних закладах, виборчих комісіях, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні, про непричетність до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, свідомої і таємної співпраці з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР, а з 1991 року із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації, поєднання амністії і мораторію щодо прийняття цих осіб у владні інституції на певний термін».

Законопроект 7028 передбачає запровадити в Україні процедуру люстрації, яка стосуватиметься трьох категорій діянь: співпраця з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року в якості агента, резидента чи іншого негласного нештатного співробітника або помічника в оперативному отриманні інформації, а також участь у судових процесах на стороні захисту чи обвинувачення над учасниками ОУН-УПА, іншими учасниками визвольних змагань, патріотами України, звинувачуваними в «українському буржуазному націоналізмі» та над учасниками правозахисних організацій в колишньому СРСР і Україні; співпраця з 1991 року із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації; участь у подіях, пов'язаних із фальсифікацією виборів Президента 2004 року, зокрема у політичних переслідуваннях, підкупі виборців, тиску на виборців із метою вплинути на їх волевиявлення, цензурі і запровадженні в засобах масової інформації «темників» та інших порушеннях виборчого законодавства, а також заклики до сепаратизму… "федералізації, насильницького (військового) розв'язання політичного конфлікту під час акцій масового протесту.[2]

Інший законопроект запропонував народний депутат Олег Тягнибок в березні 2005 року. За ним передбачалося заборонити обіймати державні посади особам, які до 1 січня 1992 року працювали на керівних посадах в Комуністичній партії СРСР чи КДБ СРСР або співпрацювали з органами державної безпеки Радянського Союзу[3]. Подібний законопроект подавався і в 2012 році[4]. Однак жоден із них не був прийнятий. З 2008 року діє ГО «Всеукраїнська люстрація», що очолюється депутатом від ВО «Свобода» Олегом Осуховським.

Законодавча база

У 2014 році, після усунення від влади президента Віктора Януковича внаслідок масових громадських протестів, питання люстрації знову набуло актуальності. Це, зокрема, є однією з вимог учасників Євромайдану[5]. 24 лютого у Верховній Раді зареєстровано проект постанови про проведення люстрації в Україні. Авторами документа виступили нардепи від ВО "Свобода" О. Тягнибок, Ю. Швайка, Ю. Сиротюк, А. Мохник, І. Мірошниченко, Є. Леонов, О. Мирний, О. Кайда, І. Фаріон, О. Сиротюк, Л. Мартинюк, О. Іллєнко та А. Вітів. Головним комітетом з розгляду документа визначено Комітет ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Також документ має бути розглянутий в комітетах ВР з питань правової політики, з питань бюджету та з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. 28 лютого Олег Тягнибок заявив, що законопроект поки що не розглядатиметься[6]. 8 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (фактично люстраційний за змістом). Зовнішньополітичний курс України є євроінтеграційним. Законодавства про люстрацію Україна не має, проте, починаючи з 2004 року, на розгляд Верховної Ради України було подано три законопроекти з питань люстрації: проект Закону України «Про люстрацію», реєстраційний номер 7028; проект Закону України «Щодо певних обмежень при обійманні посад в державних органах влади України», реєстраційний номер 7028-1; проект Закону України «Про люстрацію», реєстраційний номер 7028-2. Зазначені законопроекти суттєвою відмінністю не відзначаються. Водночас, їх об'єднує вид — «державна люстрація». Внутрішньополітичні потрясіння в Україні 2004 та 2013–2014 років спонукають громадськість й інститути громадянського суспільства до актуалізації зазначеного питання.

Сучасні люстраційні законопроекти в Україні: 12 березня 2014 року у парламент внесла законопроект № 4378-2 «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» позафракційний депутат Анжеліка Лабунська. Їі законопроект правові та організаційні засади перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Законопроект № 4378-1 «Про відновлення довіри до судової системи України» внесли , 11 березня 2014 року, депутати від «Свободи» Олег Тягнибок, Олег Бондарчук, Олег Гелевей, Олег Осуховський. Законопроект визначає правові та організаційні засади проведення перевірки (люстрації) суддів, які своїми діями дискредитували авторитет судової влади.

09 квітня 2014, Верховна Рада України прийняла Закон про відновлення довіри до судової влади (№ 4378-1)

Закон 16 вересня «Про очищення влади» (про люстрацію)

16 вересня 2014 року, після кількаденних бурхливих демонстрацій, Верховна Рада прийняла в другому читанні (серед кількох варіантів)[7] законопроект «Про очищення влади» (про люстрацію). За прийняття відповідного законопроекту № 4359а в цілому із третього разу проголосував 231 депутат за мінімально необхідних 226[8][9][10].

25 вересня його підписав Голова Верховної Ради Олександр Турчинов. Прем'єр-Міністр Арсеній Яценюк завізував його (що не передбачено Конституцією)[11], після чого Кабінет міністрів передав до адміністрації президента закон із пропозицією його підписати[12][13][14][15][16].

Закон був розкритикований правозахисниками та експертами як такий, що не відповідає європейським і міжнародним нормам прав людини та був прийнятий з порушення процедури.[17][18][19][20] Тим не менше, закон не був ветований Президентом та набув чинності 16 жовтня 2014 року.[21][22]

Коло осіб, яке підпадає люстрації

Закон вводить заборону на зайняття певних посад протягом 10 років особами, які в період з 25 лютого 2010 року за 22 лютого 2014 терміном більше 1 року займали певні державні посади. Аналогічна заборона діятиме щодо осіб, які займали зазначені у законі посади менше 1 року, але включаючи період з 21 листопада 2013 по 22 лютого 2014 року, і не звільнених за власним бажанням.

Крім цього, люстрації підлягають особи, що займали посади в Комуністичній партії СРСР або однієї із союзних республік, починаючи від секретаря районного комітету і вище, в комсомольських організаціях, працювали в органах КДБ.

Додатково люстрації підлягають раніше засуджені чиновники і співробітники правоохоронних органів, які співпрацювали з іноземними спецслужбами, закликали до порушення територіальної цілісності України або допустили порушення прав і свобод людини, що були визнані Європейським судом з прав людини.

Крім цього, люстрації підлягають чиновники, які подаватимуть недостовірну інформацію про майно в деклараціях про доходи, або вартість майна яких буде не відповідати рівню законних доходів за період перебування на посаді.[18]

‎ Впровадження в життя

Перший етап

Станом на 10:00 3 листопада 2014 р. згідно інформації з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовані положення Закону України «Про очищення влади» в Україні звільнено тільки 347 чиновників.[23]

Пам'ятник «Меч справедливості», присвячений люстрації влади, відкритий місцевими активістами у Броварах

Станом на середину листопада відповідно до закону було звільнено 132 прокурорських працівника, а ще 450 очікують на нього.[24]

Другий етап

24 листопада почався другий етап перевірок і звільнень чиновників.[25]

Результати

Через корупцію в вищих ешалонах влади люстрація не дала жодного результату.[26]

Самосуди через смітник

 Оскільки жодного впровадження в життя процедури люстрації не відбувається і державні чиновники всіх рівнів гальмують вказаний процес, громадськість самотужки вирішила люструвати державних чиновників які себе скомпрометували. З вересня 2014 року в Україні набула поширення так звана «Смітникова люстрація» (також — «Люстрація через смітник», «Дика люстрація» або «Trash Bucket Challenge» (за аналогією з «Ice Bucket Challenge»)). Явище полягає у тенденції до вкидання чиновників в смітники, що супроводжуються закликами «звільнити» таким чином свої робочі місця.

Перелік українських чиновників яких громадяни кинули, або намагалися кинути в контейнер для сміття:

2014

  1. 5 вересня — Олег Руденко, директор обласного управління Фонду соціального страхування Одеської області[27].
  2. 16 вересня — Віталій Журавський, колишній член Партії регіонів, народний депутат України, один з ініціаторів Закону про люстрацію[28][29][30].
  3. 17 вересня — погроза «смітникової люстрації» Ірини Луценко (дружина Юрія Луценка) від учасників мітингу під будівлею Адміністрації Президента України; прогнали із заходу[31] (рос.).
  4. 18 вересня — Віталій Федак, начальник відділу кадрів Тернопільської райдержадміністрації[32][33].
  5. 19 вересня — Микола Корецький, депутат Кіровоградської обласної ради[34][35].
  6. 23 вересня, п'ятеро активістів-евромайданівців вчинили напад на екс-регіонала Віталія Грушевського, провівши так звану «народну» люстрацію. Активісти схопили його на одній з центральних вулиць і в буквальному сенсі ткнули носом у смітник.[36][37]
  7. 26 вересня — Віктор Пилипишин, народний депутат України[38].
  8. 26 вересня — Олександр Данильчук, перший заступник голови Рівненської обласної ради[39][40].
  9. 29 вересня — Олександра Демьянко; громадські організації приїхали до центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України, щоб провести люстрацію його керівника. Чиновника закидали яйцями та кинули в смітник[41].
  10. 29 вересня — Олександр Панченко, колишній отаман Війська Запорозького[42] за те, що 26 січня його підлеглі разом з «тітушками» брали участь в розгоні Евромайдану в Запоріжжі. Олександр Панченко відзначився тим, що вручив президенту Януковичу унікальну булаву, «призначивши» його Гетьманом України[43].
  11. 29 вересня — Василь Смаглюк, керівник апарату ОДА; громада Кіровограда кинула в смітник[44].
  12. 30 вересня 2014 активісти Правого сектору, Автомайдану, Євромайдану і Самооборони привезли смітник для люстрації Нестора Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії Опозиційний блок, однак Нестор Іванович намагався втекти, за що активісти його побили.[45] Спікер партії Правий сектор Борислав Береза заявив, що побиття інсценовано самим Нестором Шуфричем[46].
  13. 1 жовтня — Манолій Мігайчук, головний лікар Чернівецького шпиталю ветеранів; лікарі «люстрували» свого начальника, кинувши його в смітник[47].
  14. 1 жовтня — Олексій Гаврилюк, голова територіальної виборчій комісії в місті Ірпінь Київській області; активісти, члени Радикальної партії влаштували «люстрацію», кинувши його в смітник[48].
  15. 6 жовтня — Петро Камінський, начальник управління з питань НС Миколаївської ОДА, депутат облради від Партії регіонів; кинули в смітник.
  16. 15 жовтня — Павло Матвієнко, Голова регіонального відділення Фонду держмайна, екс-«регіонала» та екс-голова Запорізької облради; «Правий сектор» закидав яйцями і кинув у сміттєвий бак.
  17. 31 жовтня — у Дніпропетровську кинули у сміттєвий бак начальницю юридичного відділу виконкому міської ради Кривого Рогу Вікторію Гожій та начальник управління земельних ресурсів Олександра Брізецького, яких підозрюють в махінаціях з земельнитми ділянками і тиском на підприємців. Вказаних чиновників люстранти пов'язують з Олександром Вілкулом[49].
  18. 24 грудня — Михайло Верхній, т.в.о. керівника управління архітектурно-будівельної інспекції Тернополя[50].

2015

  1. 18 січня — голова суду та суддя в Кремінці на Тернопільщині[51].
  2. 25 лютого — суддя Боднар в Одесі, був вкинутий в сміттєвий бак та обсипаний з ніг до голови борошном[52].
  3. 9 квітня — начальника управління юстиції Івано-Франківська Василя Кавацюка через легалізацію «Опозиційного блоку», здійснена представниками «Правого Сектору»[53].

Наслідки для виконавців

За фактом хуліганських дій по відношенню до народного депутата України Віктора Пилипишина міліція почала кримінальне провадження за ст. 296 ККУ, один підозрюваний затриманий[54].

Критика

Закон про люстрацію в Україні викликав шквал критики з боку Венеціанської комісії, оскільки документ не відповідає європейським нормам[55].

Основні зауваження європейських експертів, що працювали над рапортом «Підведення підсумків щодо розробки закону про люстрацію 4359а „Про очищення влади“», стосуються колективного характеру відповідальності у процесі люстрації, що суперечить вказівкам Резолюції 1096, а також децентралізованого характеру самої процедури, що ускладнює належний контроль над нею[56].

Люстрація не є рівною для всіх: Президенту України надали право в ручному режимі скасовувати люстрацію вищих військових і силовиків[57].

Юристи адвокатської компанії «Кравець і партнери» вважають люстрацію суддів «не відновленням довіри, а банальною помстою і побудовою тоталітарної держави». Діяльність Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції вони називають втручанням у незалежність суддів з метою впливу на судову владу в цілому[58].

Див. також

Примітки

  • Лук'яненко готує закон про люстрацію кадрів старого режиму
  • Проекти Законів України «Про люстрацію», внесені народними депутатами В.Червонієм, О.Тягнибоком, І.Зайцем та Я.Джоджиком.
  • Проект закону України «Про люстрацію»
  • Проект Закону про люстрацію
  • «Оппо — в *опу». Активисты Майдана настойчиво требуют люстрации власти (рос.)
  • Рада пока не будет рассматривать законопроект о люстрации, — Тягнибок (рос.)
  • Рада вирішила розглянути закон про люстрацію // tsn, 12 серпня, 12:53
  • Рада все-таки прийняла закон про люстрацію. ukranews.com. 16 вересня 2014. 
  • Депутати ухвалили закон про люстрацію // УНІАН, 16.09.2014 | 18:05
  • Суб'єктами люстрації є всі держслужбовці крім виборних посад — нардеп // 16.09.2014 | 18:53
  • Яценюк попіарився на законі про люстрацію
  • Закон про люстрацію передали на підпис Порошенкові // УНІАН, 26.09.2014 | 22:07
  • Люстрація: на низькому старті // Юрій Дерев'янко, для УП. П'ятниця, 26 вересня 2014, 11:59
  • Люстрації в Україні передуватиме значна організаційна робота, — експерт // УНІАН, 19.09.2014 | 14:48
  • Люстрацію слід розуміти як професіоналізацію і антикорупціалізацію — депутат // УНІАН, 28.08.2014 | 13:26
  • «Регіонали» збираються оскаржити закон про люстрацію у Конституційному суді, — ЗМІ
  • Євген Захаров. Чотири причини для застосування вето щодо Закону «Про очищення влади» // Права людини в Україні, 05.10.2014.
  • Покарання чи полювання на відьом? В Україні запрацював закон про люстрацію // Корреспондент, 16.10.2014.
  • Висновок Головного науково-експертного управління 14.08.2014 // Верховна Рада України. Проект Закону про очищення влади № 4359а від 24.07.2014
  • Віталій Ярема. Люстрація — дискусія, яку варто продовжити // LB.ua, 09.10.2014.
  • Президент підписав Закон про люстрацію // Прес-служба Президента України, 09.10.2014.
  • Закон про люстрацію опублікували в «Голосі України» // Українська правда, 15.10.2014.
  • За вихідні було люстровано ще 30 чиновників
  • У Яреми люстрували 132 прокурорів. Українська правда. 15.11.2014.
  • В Украине стартует второй этап люстрации чиновников (рос.)
  • Коррупционеры в руководстве Украины научились говорить «языком реформ» с Западом, — Хербст (рос.)
  • В Одессе чиновника затолкали в мусорный бак [фото, видео] (рос.)
  • Проект Закону про очищення влади № 4359а від 24.07.2014. Ініціатор(и) законопроекту: Дерев'янко Ю. Б. Журавський В. С. Тягнибок О. Я. Соболєв С. В. Чумак В. В. Ємець Л. О. Бондарчук О. В. Осуховський О. І. Сиротюк Ю. М. Пацкан В. В. Каплін С. М. Гінка Я. Я. Чернега Р. Т. Різаненко П. О. Благодир Ю. А. Ар'єв В. І. // Верховна Рада України
  • youtu.be/zaEmP9cImy8
  • Під Радою нардепа Журавського активісти викинули у смітник. ТСН. 1+1. 16.09.2014
  • Дружину Луценка хотіли кинути у смітник (відео)
  • НА ТЕРНОПОЛЬЩИНЕ ЧИНОВНИКА ЗАСУНУЛИ В МУСОРНИК
  • У Тернополі люструють чиновників — першим у смітник кинули посадовця райадміністрації (Відео)
  • В Кировограде активисты в мусорник выбросили депутата областного совета Николая Корецкого (рос.)
  • Регионала в Кировограде бросили в мусорник (рос.)
  • Люстрація нардепа Грушевського. Ексклюзив 17 каналу
  • Колишнього «регіонала» Грушевського «люстрували» через смітник
  • В Киеве Пилипишина выбросили в мусорный бак
  • Депутата Александра Данильчука выбросили в мусорный бак Люстрация в Ровно 26 09 2014 // YouTube
  • Першого заступника голови рівненської облради кинули в смітник
  • Бомж-стайл по-депутатськи — модний вирок від народу
  • Trash Bucket Challenge поширюється: у Запоріжжі «отамана-сепаратиста» викинули на смітник
  • Запорожские самообороновцы отправили в мусорный бак бывшего казачьего атамана Панченко (видео)
  • [https://www.youtube.com/watch?v=_MvbfctoAw0 Кировоград 29.09.2014 люстрация Василий Смаглюк // YouTube]
  • Одессе избили Нестора Шуфрича (рос.)
  • Борислав Береза: Шуфрич сам организовал свое избиение (рос.)
  • Люстрований Манолій Мігайчук хотів відкликати написану у смітнику заяву
  • Народна люстрація голові Ірпіньської ТВК Олексія Гаврилюка // YouTube
  • Криворожане провели «мусорную люстрацию» в Днепропетровске (рос.)
  • «Люстрация» уже в Тернополе: чиновника облили зелёнкой, засунули в мусорник и покатали в нём
  • На Тернопольщине судью, которая оправдала коррупционера, запихнули в мусорник. ФОТОрепортаж
  • Мусорная люстрация по-одесски: судью бросили в бак и «припудрили». ВидеофактМусорная люстрация по-одесски: судью бросили в бак и «припудрили». Видеофакт
  • Люстраційна акція «Чистий четвер» у Івано-Франківську: як це було (фото, відео)
  • Міліція завела справу за «криваву» люстрацію Пилипишина // DePo, 26 вересня 2014, 12:14
  • Венеціанська комісія розкритикувала закон про люстрацію в Україні / Подробности, 12 декабря 2014 19:05
  • Закон про люстрацію: критика та перспективи / ІА «Нація», 12.12.2014
  • Рада дозволила Порошенку скасовувати люстрацію військових і силовиків / УП, 27 січня 2015, 13:39
  • Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Люстрация на Украине Материал

    Люстрация на Украине
     Материал из Википедии — свободной энциклопедии

    Эмблема Люстрационного комитета в виде гильотины
    Люстра́ция на Украи́не (укр. Люстрація в Україні) — ограничение доступа к государственной службе и работе в органах местного самоуправления для лиц, занимавших руководящие должности при прежних политических режимах, сотрудников спецслужб бывшего СССР, а также для лиц, подозреваемых в причастности к коррупции.
    Процедуры люстрации, круг лиц, на которых распространяются люстрационные запреты, а также перечень должностей, которые им запрещено занимать, установлены законом «Об очищении власти»[1]. Закон вступил в силу в октябре 2014 года.
    По состоянию на 3 ноября 2014 года, на основании закона «Об очищении власти» было уволено 347 госслужащих[2].
    Предыстория
     
         Страны, где проводилась или проводится люстрация власти[3][4]
    После развала коммунистических режимов в Восточной Европе законы о люстрации были приняты в Чехии, Польше, Литве, Латвии, Эстонии, Грузии, Румынии, Венгрии и ГДР. Она коснулась в первую очередь бывших функционеров коммунистических режимов, а также сотрудников и агентов спецслужб[3]. Если в ходе люстрации устанавливались факты сотрудничества с тоталитарным режимом, лицу предоставлялся выбор между добровольным уходом в отставку (с сохранением тайны выявленных фактов) и принудительной отставкой (с публичным оглашением компрометирующей информации)[5].
    Попытки введения люстрации до 2014 года
    В феврале 2005 года, после победы «Оранжевой революции» и прихода к власти Виктора Ющенко, народными депутатами из фракций, поддержавших нового президента, были предложены сразу два законопроекта о люстрации на Украине[6].
    В одном из них, представленном народными депутатами Василием Червонием, Сергеем Олексиюком (оба — фракция блока партий «Наша Україна») и Андреем Шкилем (фракция блока Юлии Тимошенко), предлагалось определить правовые и организационные принципы проведения люстрации в отношении кандидатов на руководящие посты в органах законодательной, исполнительной, судебной власти, образовательных учреждениях, СМИ, политических партиях и общественных организациях[7]. Каждого из них, по мнению разработчиков законопроекта, необходимо было подвергнуть проверке на причастность к фальсификации выборов президента в 2004 году. Вторым основанием для запрета на занятие определённых должностей в документе называлось «сознательное и тайное сотрудничество с оперативными работниками» бывшего КГБ СССР, а с 1991 года — со спецслужбами других государств «в качестве тайного информатора или помощника в оперативном получении информации»[8]. От проверки, согласно законопроекту, автоматически освобождались президент Украины и руководящий состав его администрации.
    Народный депутат Левко Лукьяненко, бывший советский диссидент, автор второго законопроекта («О некоторых ограничениях при занятии должностей в государственных органах власти Украины»), предлагал ввести пятилетний запрет на исполнение руководящих должностей в органах законодательной, исполнительной и судебной власти и СМИ Украины лицам, которые занимали руководящие должности в КПСС, КГБ СССР или являлись резидентами, агентами, информаторами или внештатными работниками службы безопасности, а также начальниками политических отделов в Советской армии и МВД СССР[9].
    В марте 2005 года свой проект закона «О люстрации» предложил и народный депутат Олег Тягнибок. Он призывал запретить занимать государственные должности лицам, которые до 1 января 1992 работали на руководящих должностях в КПСС или КГБ СССР или сотрудничали с органами государственной безопасности СССР[10]. Законопроект № 7028 предусматривал процедуру люстрации в отношении трёх категорий деяний: сотрудничества с оперативными сотрудниками бывшего КГБ СССР до 1991 года в качестве агента, резидента или иного негласного нештатного сотрудника или помощника в оперативном получении информации, а также участия в судебных процессах над участниками ОУН-УПА, другими участниками освободительной борьбы, патриотами Украины, обвиняемыми в «украинском буржуазном национализме», и над участниками правозащитных организаций в бывшем СССР и Украине; сотрудничества с 1991 года со спецслужбами других государств в качестве тайного информатора или помощника в оперативном получении информации; участия в событиях, связанных с фальсификацией выборов президента 2004 года, в частности в политических преследованиях, подкупе избирателей, давлении на избирателей с целью повлиять на их волеизъявление, цензуре и других нарушениях избирательного законодательства[11].
    В 2008 году на Украине была создана Общественная организация «Всеукраїнська Люстрація», заявлявшая, что её целью является справедливая оценка и осуждение преступлений против украинского народа и причастных к ним лиц.
    В октябре 2012 года законопроект «О люстрации» внесли в Верховную Раду депутаты от фракции НУНС Иван Заец, Ярослав Джоджик и Андрей Давыденко. Законопроектом предлагалось ограничить в праве занимать определённые должности граждан, которые в прошлом сотрудничали c КГБ СССР или со спецслужбами других государств. Действие документа предлагалось распространить на лиц, являвшихся агентами, резидентами или нештатными работниками КГБ до 1991 года, а также тайными информаторами любой иностранной разведки. Согласно законопроекту, этим гражданам не разрешалось в течение пяти лет занимать руководящие должности в органах законодательной, исполнительной и судебной власти, правоохранительных органах Украины[12].
    Ни один из упомянутых законопроектов через Верховную Раду так и не прошёл.
    Законодательные инициативы 2014 года
    В начале 2014 года проведение люстрации государственных чиновников стало одним из требований участников Евромайдана[13]. При формировании правительства победившей оппозиции было объявлено о создании комитета по люстрации (укр. Комітет з люстрацій). Возглавил его гражданский активист Егор Соболев[14][15][16].
    8 апреля 2014 года Верховная Рада приняла закон «О восстановлении доверия к судебной власти на Украине»[17][18], фактически люстрационный по своему содержанию: этим законом, в частности, были определены правовые и организационные основы проверки (люстрации) судей общей юрисдикции и отстранения от исполнения правосудия и увольнения в связи с нарушением присяги тех судей, которые не пройдут аттестацию и люстрационную проверку[19][20]. Законом было предусмотрено создание Временной специальной комиссии, которая должна была проанализировать, в частности:
    •    решения судей по делам, связанным с массовыми акциями в период с 21 ноября 2013 года;
    •    решения по делам, связанным с проведением выборов в Верховную Раду VII созыва;
    •    решения по делам в отношении лиц, признанных политзаключёнными;
    •    решения, существенно ограничивающие конституционные права и свободы граждан;
    •    решения Европейского суда по правам человека, которым установлено нарушение Украиной Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод при принятии решений национальными судами.
    Заключения Временной специальной комиссии подлежат подтверждению Высшим советом юстиции.
    Законопроект № 4378-1 «О восстановлении доверия к судебной власти на Украине», инициированный 1 марта 2014 года министерством юстиции, был внесён в парламент депутатами фракции «Свобода» (Олег Тягнибок, Олег Бондарчук, Олег Гелевей, Олег Осуховский)[20].
    Тем временем Люстрационный комитет, не получивший официального статуса и работавший на общественных началах, подготовил проект люстрационного закона, который Соболев передал новоизбранному президенту Петру Порошенко в июне 2014 года[21]. 24 июля этот проект лёг в основу законопроекта «Об очищении власти», зарегистрированного под номером 4359а шестнадцатью народными депутатами из различных фракций[22].
    14 августа законопроект «Об очищении власти» был принят за основу, а 16 сентября, под давлением собравшихся у здания активистов Евромайдана[23][24], был принят во втором чтении и в целом. Необходимую поддержку (231 голос при минимально необходимых 226) удалось получить лишь[25] с третьего раза[26]. Между первым и вторым чтением текст был доработан — в частности, согласно рекомендациям ПАСЕ, из перечня должностей, подлежащих проверке, были исключены выборные должности[27]. По требованию фракции партии «УДАР» в первоначальный текст было внесено дополнительное ограничение, согласно которому из назначенцев бывшего президента Виктора Януковича увольнению подлежат лишь те, кто проработал в своей должности не менее года, — это позволило вывести из-под действия закона нынешнего президента Петра Порошенко[28].
    Премьер-министр Арсений Яценюк заявил, что под действие закона попадёт около миллиона чиновников, госслужащих, сотрудников правоохранительных органов. Не дожидаясь подписания закона президентом, Яценюк распорядился создать комиссию по проверке действующих членов кабинета министров и заместителей министров, а также всех руководителей органов центральной исполнительной власти. Он также поручил министерству юстиции сформировать единый государственный реестр лиц, в отношении которых применена люстрация, а руководителям центральных органов исполнительной власти — создать комиссии по люстрации в каждом министерстве[29]. Как заявил на пресс-конференции глава общественного Люстрационного комитета Егор Соболев, процедуру люстрации должно проводить министерство юстиции, при этом люстрация должна начаться именно с этого министерства. Под действие закона о люстрации кроме чиновников, работавших при Викторе Януковиче, попадут госслужащие, окончившие школы КГБ, либо занимавшие должности в КПСС. При проведении люстрационной проверки из органов власти должны быть изгнаны люди, которые не могут пояснить происхождение имущества своей семьи. Кроме того, из органов государственной власти должны уйти люди, которые поддерживали действия против Украины в Крыму и Донбассе. Ещё одним критерием соответствия должности, по словам Соболева, будет поведение чиновников во время Евромайдана: «Все должностные лица, включая Администрацию президента, Кабинет министров, СНБО, руководство правоохранительных структур, должны покинуть государственные органы власти, если во время Майдана сидели на руководящих должностях, смотрели, как арестовывают студентов, расстреливают людей, и не написали заявление об увольнении. Они не прошли свой главный тест в жизни»[30].
    25 сентября закон подписал председатель Верховной рады Александр Турчинов, 9 октября — президент Украины Пётр Порошенко[31].
    Содержание закона «Об очищении власти»
    Согласно принятому закону, «очищение власти (люстрация)» представляет собой установленный данным законом или решением суда запрет на занятие определённых должностей в органах государственной власти и местного самоуправления для отдельных физических лиц. В ст. 1 Закона декларируется, что очищение власти имеет целью недопущение к участию в управлении государственными делами лиц, которые своими решениями, действиями или бездействием осуществляли деяния (и/или способствовали осуществлению деяний), направленные на:
    •    узурпацию власти президентом Украины Виктором Януковичем,
    •    подрыв основ национальной безопасности и обороны Украины,
    •    противоправное нарушение прав и свобод граждан[1].
    Закон фактически в первую очередь имеет целью отстранение от государственной службы лиц, занимавших руководящие должности при президенте Викторе Януковиче, а также тех, кто от лица государства пытался противодействовать Евромайдану.
    Законом вводится автоматический запрет на занятие определённых должностей в течение 10 лет со дня вступления закона в силу для лиц, которые в период с 25 февраля 2010 года по 22 февраля 2014 в течение более чем 1 года занимали определённые государственные должности. Аналогичный запрет вводится в отношении лиц, занимавших указанные в законе должности менее 1 года, но включая период с 21 ноября 2013 по 22 февраля 2014 года, и не уволившихся по собственному желанию[1] (под действие Закона подпадают, в числе других, сотрудники МВД, прокуратуры и СБУ, следователи органов досудебного расследования, дознаватели, оперативные работники, инспекторы, которые проводили следственные и оперативные действия в отношении участников Евромайдана).
    Люстрации подлежат также лица, занимавшие руководящие должности в КПСС или компартиях союзных республик (начиная от секретаря районного комитета и выше), в комсомольских органах, сотрудники КГБ СССР[1].
    Кроме того, люстрации подлежат ранее осуждённые государственные служащие и сотрудники правоохранительных органов, которые сотрудничали с иностранными спецслужбами, призывали к нарушению территориальной целостности Украины или допустили нарушения прав и свобод человека, признанные Европейским судом по правам человека[1].
    Люстрации также подлежат государственные служащие, предоставившие недостоверную информацию о собственности в декларациях о доходах, а также те, чья собственность не будет соответствовать уровню зарегистрированных доходов за время их пребывания в должности[1].
    Критика законопроекта «Об очищении власти»
    14 августа 2014 года Главное научно-экспертное управление аппарата Верховной Рады опубликовало заключение по поводу законопроекта № 4359а, в котором указывалось, что в предложенной редакции законопроект не позволит обеспечить необходимое очищение власти, поскольку[32]:
    1) вместо усиления или введения эффективных механизмов отстранения от власти лиц, которые её дискредитировали, законопроект предлагает дублирование уже предусмотренных законодательством проверок, которые на практике продемонстрировали свою неэффективность;
    2) в проекте не предложено понятного и целостного механизма очищения власти, а значительная часть положений проекта имеет незавершённый и противоречивый характер.
    В заключении также было указано, что законопроект противоречит рекомендациям ПАСЕ относительно критериев применения люстрационных ограничений, а именно Резолюции ПАСЕ № 1096 от 1996 года[33] и документу № 7568 от 3 июня 1996 года «Меры по устранению наследия бывших коммунистических тоталитарных систем»[34]. В частности, согласно рекомендациям ПАСЕ, во избежание нарушения прав человека «никто не должен подвергаться люстрации исключительно за принадлежность к какой-либо организации или за деятельность в пользу какой-либо организации, которые являлись законными в период существования этой организации или осуществления этой деятельности, (…) или за личные взгляды и убеждения», и что «вина, будучи индивидуальной, а не коллективной, должна быть доказана в индивидуальном порядке»[34]. Вопреки рекомендациям ПАСЕ, закон исходит из презумпции виновности лиц, которые сотрудничали с КПСС и бывшим КГБ СССР (не принимая во внимание ни возраст, ни объём и характер сотрудничества, ни его продолжительность) и вводит коллективную ответственность указанных лиц за деятельность этих органов в целом[32].
    В заключении также указывалось, что выдвижение обвинений в сотрудничестве с органами коммунистического режима через 23 года после обретения Украиной независимости представляется спорным. При этом эксперты ссылались на решение Европейского суда по правам человека от 2004 года по иску против Литвы, в котором суд стал на сторону истцов, указав, что люстрационный закон, вступивший в силу в Литве лишь в 1999 году, был принят слишком поздно[32].
    30 сентября 2014 года генеральный прокурор Виталий Ярема выступил с публичной критикой закона «Об очищении власти», заявив, что он противоречит Конституции Украины и не отвечает требованиям международного законодательства[35].
    Самосуд как проявление гражданской активности
    В сентябре-октябре 2014 года по Украине прокатилась волна нападений на представителей государственной власти, которых радикально настроенные[36] активисты обвиняли в коррупции либо причастности к деятельности прежнего руководства и пытались заставить таким образом оставить занимаемую должность либо отказаться от выдвижения своей кандидатуры на выборах в органы власти[37].
    С лёгкой руки местной прессы эту широко распространившуюся практику самосуда[38][39] стали называть «мусорной люстрацией», поскольку жертв нападения после избиения и оскорблений подвергают унижению, сбрасывая их в мусорные контейнеры[40]. Ход акции обычно фиксируется на видео, после чего отснятые материалы размещаются в Интернете.
    В число пострадавших, в частности, попали:
    Список  [показать]
    Правоприменительная практика
    Правительство планирует провести масштабную люстрацию — проверку всех государственных служащих, судейского корпуса и органов прокуратуры — в течение двух лет. В МВД Украины полагают, что в результате применения закона будет уволено 20 % сотрудников. Партия «Батькивщина» уже провела «внутреннюю» люстрацию: исключила из своего состава более 1500 депутатов местных советов[50].
    Реакция
    Реакция украинской общественности
    По данным опроса, проведённого Институтом Горшенина в июне 2014 года, 87 % опрошенных поддерживали люстрацию на всех уровнях органов государственной власти[51].
    По данным соцопроса, проведённого в октябре 2014 года Институтом социальной и политической психологии совместно с Ассоциацией политических психологов Украины на территориях, подконтрольных украинским властям, 63,8 % опрошенных одобрили люстрационный закон «Об очищении власти». 44,6 % поддержали и «мусорную люстрацию»[52].
    Международная реакция
    Как сообщило украинское издание «Европейская правда», президент ПАСЕ Анн Брассер в общении с журналистами заявила, что Украине необходима люстрация, чтобы искоренить коррупционную систему принятия решений в государстве. Однако, по её словам, люстрация может быть опасна для действующей украинской власти: «Люстрация должна разрезать связь с прошлым, но в то же время она не должна базироваться на мести. Найти баланс очень непросто»[53].
    См. также
    •    Категория:Люстрированные на Украине
    •    Люстрация в Польше
    •    Чистка партийных рядов
    •    Преодоление прошлого
    Примечания
    •  ЗАКОН УКРАЇНИ «Про очищення влади»
    •  ↑ Количество люстрированных чиновников возросло до 347. 24tv.ua, 03.11.2014
    •  •  Президент Украины подписал закон о люстрации - Газета.Ru | Политика
    •  ↑ Люстрация в разных странах мира. Досье ТАСС
    •  ↑ ВЕДОМОСТИ — Что такое Люстрация? Экономический онлайн словарь
    •  ↑ Татьяна Ивженко. Революция апельсинов родила люстрацию // Независимая газета. — 2005. — № от 11 февраля.
    •  ↑ В ВР Украины зарегистрирован проект Закона «О люстрации». ИА REGNUM, 03.02.2005
    •  ↑ Что из себя представляет проект закона о люстрации. President.com.ua, 03.02.2005
    •  ↑ Бывшим коммунистам наконец-то запретят занимать руководящие должности. Новости Донбасса, 09.02.2005
    •  ↑ Ирина Хижняк. ЛЮСТРАЦИЯ в Украине. Что ЭТО? Vybor.ua, 25.02.2014
    •  ↑ Проект закону України «Про люстрацію»
    •  ↑ В Верховную Раду внесли закон о люстрации. Лента.ру, 05.10.2012
    •  ↑ Люстрация. Кто и как будет проводить её в Украине / Независимое Бюро Новостей, 20.03.2014 18:04
    •  ↑ Би-Би-Си: «На Майдане Арсения Яценюка выдвинули в премьеры»
    •  ↑ Егор Соболев: «Люстрация не должна быть многолетним процессом». РБК-Украина, 20.03.2014
    •  ↑ Як організований Люстраційний комітет
    •  ↑ Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Верховна Рада України; Закон від 08.04.2014 № 1188-VII
    •  ↑ Верховна Рада України ухвалила Закон «Про відновлення довіри до судової системи України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 08 квітня 2014, 17:05
    •  ↑ Парламент прийняв закон про люстрацію суддів / УП, 08 квітня 2014, 17:17
    •  •  Кабмін підтримав законопроект «Про відновлення довіри до судової системи України». Міністерство юстиції України, 01.03.2014
    •  ↑ Егор Соболев предложит президенту Порошенко Закон о люстрации, предполагающий кадровую революцию. Аргумент, 11.06.2014
    •  ↑ Проект Закону про очищення влади — Офіційний портал Верховної Ради України
    •  ↑ Рада Украины с третьей попытки приняла закон о люстрации. Русская служба BBC. Проверено 17 сентября 2014.
    •  ↑ Під Радою більше як 200 активістів вимагають прийняти закон про люстрацію. Українські новини, 16.09.2014
    •  ↑ Анастасия Агамалова. Верховная рада Украины приняла закон о люстрации. Ведомости, 16.09.2014. лишь с нескольких попыток
    •  ↑ Рада все-таки прийняла закон про люстрацію. Українські новини, 16.09.2014
    •  ↑ Опубліковано фінальний текст закону про люстрацію // УНІАН, 25.09.2014.
    •  ↑ Егор Соболев: Закон о люстрации выполняться не будет // Фокус, 22.10.14.
    •  ↑ Под люстрацию на Украине попадает миллион человек. Русская служба BBC. Проверено 17 сентября 2014.
    •  ↑ Люстрация должна начаться с Министерства юстиции — Соболев. Лига.нет, 17.09.2014
    •  ↑ Президент Украины Петр Порошенко подписал закон «Об очищении власти»
    •  •  Висновок Головного науково-експертного управління 14.08.2014 // Верховна Рада України. Проект Закону про очищення влади № 4359а від 24.07.2014
    •  ↑ Measures to dismantle the heritage of former communist totalitarian systems — Resolution 1096 (1996) — PACE, 27.06.1996.  (англ.)
    34.    •  Measures to dismantle the heritage of former communist totalitarian systems — Doc. 7568 — Committee on Legal Affairs and Human Rights — PACE, 03.06.1996.  (англ.)
    35.    ↑ Генпрокурор Украины: закон о люстрации не соответствует Конституции
    36.    ↑ Up to a dozen Ukraine officials dumped in wheelie bins — Telegraph  (англ.)
    37.    ↑ Бомж-стайл по-депутатськи — модний вирок від народу
    38.    ↑ Люстрація чи самосуд? Радио Свобода, 30 октября 2014
    39.    ↑ Люстрация по-украински — через самосуд в мусорных баках. Радио Свобода, 03.10.2014
    40.    ↑ Эксперты: Мусорная люстрация — это варварство, она портит имидж страны. Сегодня.ua, 02 октября 2014
    41.    ↑ В Одессе чиновника затолкали в мусорный бак
    42.    ↑ Одессе избили Нестора Шуфрича  (рус.)
    43.    ↑ Під Радою нардепа Журавського активісти викинули у смітник. ТСН. 1+1. 16.09.2014
    44.    ↑ Trash Bucket Challenge поширюється: у Запоріжжі «отамана-сепаратиста» викинули на смітник
    45.    ↑ В Кировограде активисты в мусорник выбросили депутата областного совета Николая Корецкого
    46.    ↑ У Тернополі люструють чиновників — першим у смітник кинули посадовця райадміністрації (Відео)
    47.    ↑ В Киеве Пилипишина выбросили в мусорный бак
    48.    ↑ Першого заступника голови рівненської облради кинули в смітник
    49.    ↑ Дружину Луценка хотіли кинути у смітник (відео)
    50.    ↑ Шломо Вебер, Юваль Вебер. Будет ли украинская люстрация похожа на иракскую? РБК Daily, 31.10.2014
    51.    ↑ Почти 87 % украинцев хотят люстрации власти, — исследование — iPress.ua
    52.    ↑ «Мусорную люстрацию» поддерживает почти половина украинцев — опрос // Укринформ, 22ю10ю2014
    53.    ↑ Президент ПАСЕ: Украине необходима люстрация | РИА Новости
    Ссылки
    •    Люстрация по-киевски: как Украина готовится к очистке госаппарата от коррупции
    •    Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»
    •    Лех Валенса: Провести люстрацию — это не значит бросать всех за решетку. Вести-UA, 10.10.2014
    •    Maria Popova. Why Ukraine's Plans to Purge the Judiciary Will Backfire (англ.). Foreign Affairs. Проверено 13 ноября 2014.
    •    Перевод закона на русский язык: http://zakon.ru/blog/2014/10/15/zakon_ukrainy_ob_ochishhenii_vlasti_lyustracii_perevod_na_russkij_yazyk

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Замість люстрації - декомунізація!!! Борються не зі зрадниками,

     

    Европейские интеллектуалы: Нужна ли для справедливости декоммунизация

    14.10.2015
    УП.Культура

    В рамках Киевской биеннале 7 октября состоялся круглый стол "Декоммунизация в Восточной Европе. Завершена? Отсутствует? Управляема?", кураторами которой выступили директор Центра Визуальной Культуры Василий Черепанин и Татьяна Журженко из Венского Института гуманитарных наук. Закон о декомунизации, ленинопад, уничтожение советских мозаик, колониальная травма — темы которые порознь вызывают дебаты в обществе, но являются звеньями общего процесса отторжения прошлого и попыткой начать с чистого листа.

    Организаторы круглого стола задались целью раскрыть более широкий спектр вопроса декоммунизации, избегая бинарной оппозиции, и пригласили спикеров из разных стран, что бы рассмотреть комплексно проблему и поделится международным опытом. 

    Славенка Дракулич, хорватская писательница и журналист, занимающаяся темами феминизма и преступлений авторитарной власти. 

    Мыкола Рябчук, украинский критик культуры и политический аналитик

    Марси Шор, американский историк идей, специалист по интеллектуальной истории Восточной Европы.

    Мария Гессен — русско-американская журналистка и автор книг о путинской России.

    Модератор встречи — Павел Марчевский (Институт социологии Варшавского университета).

    УП.Культура предлагает основные тезисы дискуссии.

    Мыкола Рябчук: Мне кажется, мы должны обозначить все эти [происходящие сегодня] процессы термином "деколонизация" — он был бы более эффективным и всесторонним. В таком случае нам не придется бороться с украинскими коммунистическими лидерами, которые искренне верили в эти идеи. Давайте оставим их там, где они есть.

    С другой стороны, нам бы пришлось убрать всех других ребят - Суворова, Петра I, Екатерину II и т.д. Мой офис до сих пор находится на улице Кутузова. Кто такой Кутузов? Каков его вклад в историю Украины? Это до сих пор не ясно, но он останется. Потому что Закон о декоммунизации не касается Кутузова, Суворова и всех прочих.

    Кроме того, я не считаю, что коммунистическая идеология представляет собой какую бы ни было угрозу. Я не вижу множества ее последователей. Всех этих лениных и дзержинских люди поддерживают потому, что они представляют империю. Для некоторых людей они часть их идентичности, но не коммунистической, а империалистической.

    Демонтаж памятника Дзержинскому, Банковская площадь,Варшава, 1989, фото Александр Кеплич

    Славенка Дракулич: В Хорватии мы не слышали о декоммунизации даже в 1990-е, когда и начался этот процесс. Мы, точнее наши политики, обсуждали люстрацию, хоть и она не случилась.

    Под "декоммунизацией" я понимаю избавление от символов коммунизма. Это было сделано в большинстве стран (в Хорватии тоже) по определенному указу или закону без особых обсуждений. Названия улиц, скверов, городов, поселков поменяли за одну ночь. Все, что напоминало о коммунизме, было изменено.

    Кроме того, более 2800 памятников было уничтожено или демонтировано. Не обращали внимания ни на то, кому были эти памятники - ведь были коммунисты, которые боролись с фашизмом, - ни на то, кто был автором памятника. Суть была в том, что бы избавится от названий и символов.

    Нам теперь так тяжело от этого избавиться, потому что мы не были окупированы Россией, коммунизм был нашим, собственным. Кроме того, Франьо Туджман, первый президент независимой Хорватии, сам был коммунистом и был окружен коммунистами. И как осуществить люстрацию в такой ситуации? Это почти невозможно.

    Мария Гессен: Аргумент против люстрации в начале 1990-х годов был довольно прост — мы получим охоту на ведьм. Скрытый смысл заключался в том, что "ведьмы" — жертвы системы и невинные марионетки. Но это не так, все были вовлечены в режим, такова его природа. Это подтверждает факт существования Союза на протяжении 70 лет.

    Мозаика возле Департамента образования и науки, г. Винница, фото: Евгений Никифоров

    Мыкола Рябчук: Я провел почти половину своей жизни, ожидая увидеть декоммунизацию и, если честно, она запоздала и разочаровала. Зачем нам нужна декоммунизация? Что бы вернуть обществу справедливость.

    Декоммунизация сопровождается люстрацией не случайно, ведь цель — разрушить неформальную систему, а не просто устранить некоторых игроков, конкурентов на политической сцене.

    Мы должны помнить, что коммунистическая система была чрезвычайно неформальной. Некая официальная власть служила витриной, но реальная власть была глубокой, разделенной между партией и КГБ. После падения коммунизма эта система не была ликвидирована. Вспомните  Терминатора  II: ты уничтожаешь его, а он восстает из обломков.

    Надо понимать, что люстрация — это в первую очередь не о наказании. Потому что люди, совершившие преступления во время коммунизма, должны быть наказаны в любом случае. Без люстраций, декоммунизаций и всего этого. Они должны быть наказаны даже по коммунистическим законам, ведь в большинстве случаев все эти палачи НКВД и КГБ нарушали собственные законы, законы своего времени.

    Мозаика возле Департамента образования и науки, г. Винница, фото: Евгений Никифоров

    То, чего действительно не хватает украинскому случаю — реституции. Без нее невозможно построить новое общество и убедить людей, что это действительно новая система, новое правосудие, и что мы раскаиваемся за предыдущий режим. Меня удивляет, что никто не говорит об этом, не поднимает этот вопрос.

    Павел Марчевский: Да, это важный законодательный вопрос, но опыт Польши с реституцией показывает, то все невероятно сложно. Например, реституция частной собственности после декрета ("Bierut decree"), по которому отбирали здания и земли у частных собственников вскоре после войны и передавали их народу. В последствии в этих зданиях организовали школы и другие общественные учреждения.

    Сейчас мы не знаем, как это урегулировать. Должны ли мы вернуть эквивалентную площадь, конкретное здание, либо выплатить компенсацию? С 1989 года ни одно правительство не хотело иметь дело с реституцией и просто игнорировало ее.

    Новое поколение сейчас снова подняло этот вопрос, но думает о нем уже не в рамках декоммунизации. Теперь это вопрос частного против общественного, частной собственности против государственной. И говоря о декоммунизации, возникают все эти сложные темы — язык, частная собственность, реформа полиции и так далее.

    Марси Шор: Перед этой дискуссией я читала тексты Мыколы Рябчука и Володи Кулика. Меня поразила одна мысль, которую оба высказали: можем ли мы лишить людей героев во время войны, в момент, когда они нужны?

    Это провокационный вопрос. Как же мы тогда получим героев в мире, где есть всего несколько примеров людей, и не только в Украине, проживших всю жизнь с чистой совестью? Как с этим быть?

    Когда в Польше были попытки устроить вторую волну переименований улиц, я была вовлечена в дискуссию о крошечной улице в маленьком городке, названной в честь авангардного поэта-футуриста Бруно Ясенского.

    Издания книги Ясенского «Я жгу Париж» на русском. 1929 г., фото: http://www.chayka.org

    Я написала свою первую книгу об этом выдающемся поэте-авангардисте с патологическим нарциссизмом. Он был яркой личностью, футуристом и дадаистом, писал дикие рассказы и пьесы, а впоследствии стал фанатичным коммунистом. Может кто-то и вас читал "Бал манекенов" или "Я жгу Париж".

    Когда его депортировали из Парижа, он уехал в Ленинград, где был принят с распростертыми объятиями. Там он был связан со сталинской культурной политикой, особенно в Таджикистане. В конце концов, Бруно Ясенский пал жертвой сталинизма, под пытками подписал ложное признание и был казнен в 1938 году.

    И вот была маленькая улица, названная в его честь, в городе, где он родился. Институт национальной памяти обнаружил это и заявил, что изменит название, ведь они не прославляют сталинистов. Однако в его защиту выступило много деятелей культуры, так как он был одним из выдающихся поэтов, который стоял у истоков польского авангарда.

    Если вычеркнуть всех писателей, которые стали коммунистами, мы лишимся волны модернизма в польской литературе и истории.

    Как тут правильно поступить? Бруно Ясенский был жертвой сталинизма, но и его приверженцем. ХХ век полон такими персонажами со сложными биографиями.

    Число людей, которые пережили нацизм и сталинизм и вышли с абсолютно чистыми руками, ничтожно мало.

    Проведя столько времени за исследованиями, я не могу утверждать, что сама бы вышла сухой из воды в тех условиях.

    Славенка Дракулич: Мне вспомнилась одна история. Моя подруга занимается темой декоммунизации в сфере искусства. Однажды она рассказала мне о своей работе, посвященной маленькой улочке в Загребе имени Неизвестной героини. Это довольно редкий случай, когда вместо героя — героиня.

    Несколько лет назад она провела опрос среди людей: хотят ли они переименовать эту улицу, подразумевая, что улица названа в честь героини времен Второй мировой войны, партизанки и коммунистки.

    Люди ответили: "да, конечно мы хотим!". Но оказалось, что эта героиня не времен Второй мировой, не коммунистка и партизанка, а героиня войны с турками. Пришлось добавлять некое подобие пояснения на табличках с названием...

    Снос памятника Феликсу Дзержинскому на одноименной площади в Варшаве, 17 ноября 1989 года. Фото: argumentua.com

    Мыкола Рябчук: Когда Володя Кулик говорил о лишении людей своих героев, то он подразумевал неоднозначный вопрос с УПА, Степаном Бандерой и т.п.

    Я думаю, мы должны различать два наследия УПА и всего этого движения. Одно из них - идеологическое, черное и негативное. С подобными практиками не стоит иметь дело и эта страница определенно стоит распознать как темная и осуждить.

    Но, с другой стороны, была и светлая сторона — самопожертвование и борьба за свободу людей, которые отдавали за это свои жизни. И этот этос крайне важен, особенно сейчас, когда люди снова должны бороться за свободу и страну и отдавать свои жизни.

    Я думаю, что мы не можем утверждать, кто является героем, а кто нет. Люди сами решат.

    Марси Шор: Касательно темы диалектического подхода у меня есть вопрос, ответа на который ни у кого нет: проблема отношений личного и общественного при декоммунизации.

    Я прочла один очень трогательный текст молодой украинской переводчицы Нели Ваховской, написаный во время или после Майдана. Она писала о сносе статуи Ленина в маленьком городке, где живут ее родители, и боли в голосе ее матери, которая описывала это событие. Ее мама говорила не о политике, а о своей собственной биографии.

    Эта боль возникла от поднявшихся воспоминаний о родном городе и о памятнике, возле которого ты впервые поцеловалась с мальчиком, просто потому что там все встречались. Вдруг все эти места, которые ты знал и которые ассоциировались с твоим детством, друзьями, первой влюбленностью, юностью агрессивно у тебя забирают.

    И как быть с этой стороной декоммунизации? Как люди воспринимают своих героев и как они взаимосвязаны с жизнью и воспоминаниями?

    Как можно отречься от прошлого не отбирая чье-то детство?

    Мария Гессен: Пришел черед высказаться в пользу сноса памятников. Я лично выступаю "за" по многим причинам. Снос памятников (в особенности снос памятников Ленину в 2014 году) — это своего рода упражнение в деколонизации. Мне кажется, тут их воспринимали как символ российского доминирования.

    Марси Шор: Я была этим летом в Днепропетровске и много разговаривала с людьми, которые принимали участие в снятии памятника Ленину. Для них - это был момент обретения возможностей, действия, ответственности, освобождения. Было, очевидно, что-то, чрезвычайно важное и наделяющее силой людей, которые принимали в этом участие. Это было время обретения контроля и принятия ответственности за свои жизни и будущее.

    Снос памятника Ленину в Киеве. Фото: smi.dp.ua

    С другой стороны, за последние 20 лет я провела много времени, общаясь с людьми, которые росли во времена сталинизма либо были уже взрослыми в те годы. В моменты слабости они сознавались мне, что в эпоху сталинизма у них было счастливое детство, хотя теперь знают, что все это было злом, что это было непростительно.

    Трудно быть равнодушной к этим людям, потому что они должны были принимать ту официальную позицию, с которой теперь порывают. Это отнимает их память.

    Важно и необходимо принимать в расчет биографии людей, которые сплетены из непростых историй.

    Славенка Дракулич: Соглашусь, что это сожаление существует. Если вам 50 лет и ваша жизнь разделилась надвое в 1990-е — это слишком большая перемена, ее невозможно принять и продолжить жить иначе.

    Политическая система может поменяться за один день, а вот ментальность — нет.

    Даже те, кому сегодня 30 лет, родились, выросли и получили образование в совершенно иной системе. Даже те ребята, кому было 20 в 1990-х не смогут начать с нуля. Проблема в том, где же начинается это новое поколение? Это важный вопрос, говоря о будущем.

    Я думаю, что индивидуальную память нельзя переписать. Личная память — это личная память, что бы кто вам ни говорил. Есть личная память, и есть коллективная память - и вот на нее может быть оказывано влияние.

    Поэтому нам нужна история. История как наука, история как факты, потому что это то, чего у нас никогда на самом деле не было во время коммунизма.

    Почему я сейчас говорю об идеологии и истории? Потому что недавно в Хорватии было проведено голосование. Более 40% студентов высших учебных заведений не знают, что Независимое государство Хорватия было фашистским. За эти 20 лет нам удалось вырастить поколение, почти половина которого не считает Независимое государство Хорватия фашистским государством. Это не история. Это идеология, я думаю.

    Снос памятника Ленину в Риге, фото: rigacv.lv

    Мария Гессен: Конечно, можно сказать, что память старших поколений содержится не только в памятниках Ленину, и мы не отбираем память, а просто убираем памятники. Но боюсь, это не совсем верно.

    Думаю, многое в идентичности этих поколений привязано к тому, что сейчас называют "остатками физической среды" и что переписывали последние 25 лет. Возможно, что 25 лет назад они и не считали эти памятники настолько важными. Вот с чем мы сталкиваемся лицом к лицу.

    Василий Черепанин: Мы рассуждаем о люстрации, декоммуниации в то время, когда убийцы Майдана, которых мы иногда даже знаем лично, просто сбежали. И мы называем это революцией достоинства? Это полное поражение достоинства.

    Просто так дать этим людям покинуть Украину, ничего не сделав: никто не арестован, никто не привлечен к суду или посажен в тюрьму.

    Другой пример — Правый сектор в Закарпатской области (ЛИНК). Они даже не неонацисты, а просто бандиты. Никаких движений в эту сторону.

    Возьмем еще, к примеру, новый всплеск неонацизма и жестокость по отношению к ЛГБТ.

    Мы знаем этих людей, ведь так? Но они не арестованы, они не в тюрьмах. Нам действительно нужна для этого люстрация?

    Какая декоммуниация нужна для простой справедливости?

    Может нам надо верховенство права? В этом смысл, а не в декоммунизации, люстрации. Зачем нам такая эрзац-политика? Зачем нам замены слов? Это абсолютно неверный путь. Почему мы прицепились к этим квази-понятиям? Возможно, это просто способ попусту тратить время. Мы не можем позволить себе такую роскошь.

    Мыкола Рябчук: Я согласен с тем, что говорил Василий. Он сам ответил на свои вопросы. Я могу добавить только, что, да, у нас очень слабое государство и это все объясняет.

    У нас очень больное, коррумпированное и деспотичное государство, у нас бедная традиция… вообще-то, у нас нет традиции верховенства права.

    Это объясняет, почему правительство терпимо ко всем этим неонацистским группам. Это объясняет, почему исполнители преступлений епохи Януковича не наказаны. Это объясняет также, почему были приняты эти законы о декомунизации, потому что я не могу представить себе, чтоб эти законы готовились 4 года. Это абсолютно беспомощные законы, которые противоречат не только другим украинским и европейским — они противоречат здравому смыслу.

    Но у нас нет другого государства, и оно будет таким, каким мы его создадим. Мы должны как-то его улучшить, я не вижу других путей.

     

    Текст записала и подготовила Ирина Тофан.

     

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Замінити Щорса на Петлюру

    Як замінити Щорса на Петлюру, або пригоди декомунізації в Україні

     

    Версія для друку Коментарі 0

    19.10.2015
    Євгенія Моляр, спеціально для УП.Культура
    Мозаїчне панно в м. Краматорську Донецької обл., фото: ukrainianmosaic.org

    За місяць до кінцевого терміну виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" не можна не помітити, що, нарешті, відбувається пожвавлення процесу.

    Одначе зрозуміти, що ж саме відбувається досить складно, – це подібно на хаотичний набір неузгоджених дій, не більше того. І не дивно: з 6-ти місяців, передбачених для виконання закону, чотири минули, немов в очікуванні, що все саме собою розв’яжеться. Не розв’язалось.

    Фонд ІЗОЛЯЦІЯ включився в цей процес від початку через те, що майже в усіх численних переліках об’єктів, котрі мали підлягати демонтажу, значилися монументальні мозаїки – предмет дослідження проекту SOVIET MOSAICS IN UKRAINE.

    Починаючи з травня 2015 року ми написали десятки листів і звернень в усі наявні державні культурні інститути із застереженням щодо можливого руйнування пам’яток і з пропозицією створити експертну раду для вирішення питань, пов’язаних з мистецькими творами.

    Кілька місяців тому з аналогічною вимогою виступила мистецька спільнота Києва (художники, галеристи, мистецтвознавці, журналісти), опублікувавши відкрите звернення до Міністерства культури, Комітету ВР з питань культури та духовності та департаменту культури КМДА.

    Колективний голос почули аж через кілька місяців. Розпочався діалог, котрий однозначно не можна назвати конструктивним. 

    Публічні дискусії про руйнування пам’яток радянського періоду переважно зводяться до емоційних висловлювань з мінімальним набором аргументів, з одного боку, борців проти всього радянського та, з другого, захисників культурної спадщини.

    З одного боку – "вони палили наші села", "цього не мають бачити наші діти" і – контрольний – "а ви бачили в Берліні памятник Гітлеру?". Натомість, з іншого – "демонтовуйте символіку разом з метрополітеном і "сталінками" на Хрещатику", "це наша трагічна історія і ми маємо її пам’ятати", "цивілізований світ дивитиметься на Україну як на ІДІЛ".  

    Цікаво, що особливо бурхливі дискусії розпалюються навколо питань на кшталт "за що декомунізовувати Ванду Василевську?" За те, що возвеличувала радянський гуманізм та силу духу, чи за, те що була агітаторкою робітничо-селянської червоної армії?

    Зрозуміло, що про консенсус не йшлося і не йдеться. Адже немає жодного критерію (окрім щирих бажань), за яким мають визначатися конкретні об’єкти та, відповідно, вчинятись конкретні дії (ліквідація, демонтаж, перенесення, збереження, тощо).

    Логічно, що прохання надати методологію неодноразово ставили до ініціаторів закону – Інституту національної пам’яті.  ІНП, стенаючи плечима, пропонує звертатися до Мінкультури, бо "у них вона має бути".  А Мінкультури, своєю чергою, всіляко намагається декомунізаційних питань уникати, хоча до них усі апелюють, коли йдеться про культурні цінності.

    Перший заступник міністра культури Ігор Ліховий один тільки раз з’явився на обговореннях, а саме – на слуханнях комітету ВР з питань культури та духовності. Він кволо відрапортував, як вони надіслали запити про перебіг процесу декомунізації в структурні підрозділи обласних держадміністрацій, але їм, чомусь, не поспішають відповідати.

    Також пан Ліховий запевнив, що Міністерство культури всіляко стримує руйнівні дії. Щоравда не уточнив, яким чином це відбувається.

    Окремо варто згадати про ці комітетські слухання щодо закону про декомунізацію, котрі відбулися 7 жовтня. 

    На них запросили близько 50 фахівців, з яких висловилося не більше 10 осіб (з тезами подібними до наведених вище). У результаті замість говорити про можливості оптимального та безболісного виконання закону, приділили увагу кільком конкретним об’єктам, навколо яких і точилася дискусія. 

    До прикладу, згідно з законом має бути демонтована унікальна пам’ятка монументального мистецтва – пам’ятник Артему в Святогірську авторства Івана Кавалерідзе.

    По-перше, технічних можливостей для демонтажу цього твору немає. По-друге, всі розуміють, що його слід зберегти. Але як? Тепер це протизаконно. Остап Ковальчук, проректор Національної академії мистецтв (НАОМА), запропонував перейменувати пам’ятник. Точніше – зробити його безіменним.

    Як не дивно, ця ідея не викликала обурення серед присутніх, на відміну від іншої пропозиції пана Ковальчука, щодо пам’ятника Щорсу на бульварі Шевченка в Києві.

    Спочатку він підтримав беззаперечно високу мистецьку цінність монументу, як вишуканої кінної статуї. Навіть продемонстрував, як вигідно видатний твір Михайла Лисенка відрізняється від сучасних кінних пам’ятників, котрі з’явилися в Києві протягом останніх десятиліть.  

    Пропозиція його полягала в тому, щоб реконструювати пам’ятник, а саме замінити вершника – Щорса на Петлюру. І коня буде збережено, і комунізацію подолано.

    Звісно ж, серед присутніх були експерти, котрі намагалися надати конструктиву цьому зібранню. Зокрема, музейниці Марія Задорожна, директорка Національного художнього музею, та Олена Живкова з Музею Ханенків, котрі закликали до творчого переосмислення пам’ятників.

    Ішлося про те, що засобами мистецтва вдало можна пропаганду перетворити на антипропаганду, використовуючи нові міфи для нівелювання радянського пропагандистського пафосу.

    Цілком слушна думка, зважаючи на те, що навколо київського пам’ятника Щорсу вже існує легенда про першого президента України Леоніда Кравчука, котрий у студентські часи, буцімто, позував скульпторові.

    Галерист і куратор Павло Гудімов і віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України Георгій Духовичний наголосили на тому, що працюючи з пам’ятниками не можна розглядати лише радянські пам’ятники.

    Слід створити комплексне рішення щодо такого явища, як меморіальна культура міста. 

    Однак переважній більшості  учасників процесу притаманний дуже звужений погляд на процес декомунізації.

    Екс-завідувачка відділу культурної політики  Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Оксана Мельничук запропонувала сприймати декомунізацію не як "візуальне очищення" міст від радянської символіки, а як глибокий процес переформатування політичної системи. Передовсім, пані Мельничук запропонувала представникам Міністерства культури самодекомунізуватися. Зауваживши, що "сьогодні міністерство культури очолюють колишні комсорги".

    Нажаль, їй не дали договорити і передали слово депутатці Марії Матіос, котра поділилилася власним досягенням декомунізації: прибиранням серпів і молотів з декоративних розет на стелях комітетських кабінетів. 

    Того ж дня у Києві - поруч фізично і принципово далеко - відбувалася ще одна дискусія на цю тему: в рамках бієналє "Київська школа"  "Як декомунізувати східну європу" за участі Славенки Дракулич, Миколи Рябчука та Марсі Шор.

    Там ішлося якраз про те, що зміна топографічних назв і прибирання пам’ятників із вулиць нічого спільного з декомунізацією не мають. Декомунізація - це, передовсім, люстрація і зміна політичної культури.

    Нажаль, ці дві дискусії не перетнулися в часі і просторі.

    Переосмислити історію - це не видалити зовнішні прояви радянського "совковими" методами примусу і директив. Це уможливити вільні висловлювання, погляди та різні оцінки. 

    Натомість, Інститут національної пам’яті як єдиний орган виконавчої влади, відповідальний за реалізацію державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті, пропагує специфічне трактування історії, з очевидним дисбалансом в бік націоналістичного. 

    В результаті, маємо популістський закон, заручниками якого стали муніципальні служби, котрі мають накази і не мають повноважень для їхнього виконання. 

    Насамкінець можна сказати про перші результати декомунізації в Україні. 

    За 25 пострадянських років більшість монументальних об’єктів радянського періоду природним чином втратили свою пропагандистську функцію. Спочатку вони перетворились на нейтральні елементи, а згодом і зовсім розчинились у міському просторі. 

    Тепер процес декомунізації надає їм такої політичної та ідеологічної потенції, котрої вони не мали, ймовірно, відпочатку (часто в процесі створення монументального твору ідеологія та пропаганда відходили на другий план, поступаючись місцем образності).

    Агресивно-директивне вирішення питань, котрі торкаються емоційного, це часто спекулятивні способи відволікти суспільну увагу.

    Ніби доводячи це, голова комітету ВР з питань культури та духовності Мікола Княжицький двічі під час слухань зазначив, ще не можуть в Україні відбуватися серйозні реформи, доки стільки Ленінів стоять на вулицях наших міст.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Конфіскувати-за Концепцією. А може це чесно зароблене?..

     

    Сергій Лещенко  

    Це #зрада. Кого покриває Віктор Шокін?

    15 жовтня 2015, 21:30 Генпрокуратура ризикує висікти сама себе, ініціювавши службову перевірку щодо нескореного Віктором Шокіном заступника Віталія Каська.

    Перевірка стосується того, як прокуратура "злила" справу Миколи Злочевського - колишнього міністра природних ресурсів уряду Азарова, гроші якого в розмірі 23,5 мільйонів доларів були заморожені правоохоронцями Британії минулого року.

    Цей текст буде трохи задовгий та просякнутий датами та цифрами. Але його варто прочитати. Адже, замість того, щоб повертати кошти до України, прокуратура фактично посприяла, аби арешт з грошей було знято і вони потрапили назад у розпорядження Злочевського.

    На цю історію як приклад зради звертав увагу посол США в Україні Джеффрі Пайєтт у своєму вбивчому для Шокіна виступі в Одесі. А сама справа проти Злочевського та подальша втрата коштів стала прикладом ганьби, яка сталася внаслідок змови в Генпрокуратурі на найвищому рівні.

    Причиною для кримінальної справи проти Злочевського було те, що гроші на його рахунки в банку BNP Paribas потрапили від Сергія Курченка, проти якого в березні 2014 року було застосовано міжнародні санкції.

    Підставою для відкриття провадження стало намагання Злочевського вивести гроші з Британії. У березні минулого року розпорядник його рахунків адвокат Андрій Кіча дав банку вказівку перевести близько 23 мільйонів доларів з Лондону на Кіпр, після чого BNP Paribas поінформував про це британський Офіс з питань великого шахрайства, який діє під наглядом генерального прокурора.

    Як наслідок, 22 березня 2014 року, через місяць після втечі Януковича, Офіс з питань великого шахрайства почав справу про відмивання коштів. В рамках провадження, 16 квітня та 28 травня 2014 року британський суд наклав арешт на кошти Злочевського в розмірі 23,5 мільйонів доларів, які були розміщені на цих рахунках.

    Після цього, отримавши матеріали з Великої Британії, 5 серпня 2014 року Генпрокуратурою було відкрито провадження за статтею "незаконне збагачення в особливо великих розмірах".

    Злочевський, зрозумівши масштаб проблем, починає шукати виходи на керівництво Генпрокуратури України та оскаржує арешт коштів у Британії.

    Що робить Касько? 20 листопада як заступник генпрокурора, який відповідає за міжнародні зв'язки, він попереджає іншого заступника генпрокурора Олега Заліска, який відповідає за слідство, про те, що "на початок грудня заплановані слухання по цій справі, зокрема, щодо правомірності арешту активів Злочевського..."

    Ось цей лист:



    Що мав би зробити Заліско? Вжити заходів, щоб британці на суді мали докази незаконності коштів екс-чиновника. Але замість цього 2 грудня 2014 року слідчий Кравець, що перебуває у підпорядкуванні заступника генпрокурора Заліска, пише листа про те, що Злочевський... чистий перед законом. Хоча тоді вже було відкрито провадження щодо його незаконного збагачення та тривав збір доказів по справі.

    Скільки коштувало Злочевському така "прощена грамота" – можна здогадуватися. Але Україні вона вартувала втрати можливості повернути 23,5 мільйони доларів. Весь текст, який потребував Злочевський, вмістився на половині аркушу:



    Листа отримано дуже вчасно – адже 3 грудня в Лондоні почалися слухання щодо зняття арешту з коштів Злочевського.

    Ще через день, 4 грудня 2014 року перший заступник генпрокурора Микола Герасимюк взагалі вирішує прибрати справу Злочевського з Генпрокуратури та віддати її у... міліцію.

    Чим займалися слідчі у МВС по справі Злочевського, сказати складно. Очевидно, провадження поклали туди як у схованку. А нагляд за слідством у МВС належав тоді до посадових обов'язків іншого заступника генпрокурора Віктора Шокіна.

    Саботаж Генпрокуратури шокує закордонних партнерів України. 10 грудня британці звертаються до влади з попередженням, що з коштів Злочевського буде знято арешт.

    Тодішній генпрокурор Ярема доручає Герасимюку та Шокіну до 25 грудня вирішити питання щодо звернення до британських правоохоронців по справі Злочевського, але станом на це число жодних документів Каськом, який відповідав за міжнародну правову допомогу, отримано не було. А трьома днями раніше Герасимюк, який завершив свою місію, "зливши" справу Злочевського в міліцію, пише... заяву про відставку за власним бажанням!

    Скандалу не уникнути. Включається важка артилерія: 25 грудня в прокуратуру приходить лист від компетентних органів США (!) із попередженням, що подальше зволікання у справі Злочевського поставить під сумнів усі санкції щодо усього (!) оточення Януковича, накладені Євросоюзом, Швейцарією та Ліхтенштейном.

    Це детально викладено в рапорті Каська на тодішнього генпрокурора Ярему:





    Тільки 29 грудня 2014 року справу повертають з міліції до прокуратури – треба визнати, що Шокін зумів це зробити напередодні, навіть у вихідний день. Після чого Злочевському в той же день висувають підозру.

    Усі ці шарахання було взято до відома судом у Лондоні, який задовольняє клопотання Злочевського та знімає арешт з коштів. Суддя в постанові звертає увагу на непослідовність позиції української прокуратури, яка з різницею в 27 днів дає листа Злочевському про його чистоту перед законом (справа рук Заліска та Герасимюка), а потім вручає підозру (під впливом посольства США та за наполяганням Каська).

    Так в нетрях Генпрокуратури було зроблено все, аби чиновник-корупціонер епохи Януковича отримав назад свої півмільярда гривень.

    Цікаво, що раніше я надсилав звернення до Генпрокуратури щодо покарання посадових осіб, дії або бездіяльність яких призвела до втрати коштів. 24 квітня 2015 року заступник генпрокурора Юрій Столярчук обіцяв дослідити, чому попереднє керівництво Генпрокуратури фактично діяло в змові зі Злочевським. Але за півроку нічого зроблено не було – аж поки в жовтні 2015, після листа нардепа Тетяни Чорновол прокуратура – ні, не відкриває провадження щодо Герасимюка або Заліска, а починає службову перевірку... щодо Каська.

    За моєю інформацією, аналогічно до Злочевського зрадники в Генпрокуратурі зараз намагаються допомогти Юрію Іванющенку. Він "зарядив" ходоків, аби його зняли з "чорного списку" Інтерполу. І минулого тижня мала місце спроба – на щастя, невдала – не продовжити санкцію суду на його розшук.

    Відвертий саботаж або допомога оточенню Януковича лягає плямою не тільки на Ярему або Шокіна – а на всю владу. І наслідком втрати довіри буде не рейтинг генпрокурора – а рейтинг чинного президента. Що майже аналогічно реваншу Партії регіонів у старих і нових обличчях.

    ДОДАТОК: ВИТРИМКИ З РІШЕННЯ БРИТАНСЬКОГО СУДУ У СПРАВІ ПРО ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З КОШТІВ ЗЛОЧЕВСЬКОГО:



     

     

     

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Сингапур и другие страны

    Сингапур и другие страны мира: Зарплата госслужащих и демократия, эффективность и отрицательный отбор

    автор Алексей Колокольцев менеджер

    Юлия Латынина написала статью о Сингапуре (Часть 1, Часть 2). Признаться, я тоже давно восхищаюсь этой страной. Но мне, как работнику кадровой службы, всегда бросались в глаза два уникальных отличия Сингапура от других стран: образовательная политика и политика в сфере зарплаты госслужащих. На последнем остановимся подробнее. На мой взгляд, высокая зарплата чиновников стала важнейшей причиной успеха Сингапура, так же как ничтожная оплата труда госслужащих в России 90-х стала важнейшей причиной деградации государственных институтов и, особенно, правоохранительной системы. Эти тенденции продолжаются и поныне…

     

    Судьи


    «При обретении независимости Сингапур страдал от высокой коррупции. Ли Куан Ю так охарактеризовал положение: „Коррупция является одной из черт азиатского образа жизни. Люди открыто принимали вознаграждение, это являлось частью их жизни“. Борьба с коррупцией началась „путём упрощения процедур принятия решений и удаления всякой двусмысленности в законах в результате издания ясных и простых правил, вплоть до отмены разрешений и лицензирования“. Были резко подняты зарплаты судей, на судейские должности были привлечены лучшие частные адвокаты.
    Зарплата сингапурского судьи достигла нескольких сот тысяч долларов в год (в 1990-е годы — свыше 1 млн долл.)» (ссылка)

    Теперь проведем небольшое сравнение: (В этом параграфе я, в основном, опираюсь на статью из «Российской Газеты» «А судьи кто» от 7 июня 2010 года.)

    «Зарплата судьи в США не так уж велика, но считается достойной. В среднем она составляет 100-170 тысяч долларов в год в зависимости от статуса суда. Председатель Верховного получает 223 тысячи долларов в год.» (ссылка)

    «Жалованье английского судьи не оставляет желать лучшего. Даже районный судья получает годовое жалованье, практически равнозначное зарплате министра — 102 тысячи 921 фунт стерлингов (свыше 150 тысяч долларов). Судья в Высоком суде — 172 тысячи 753 фунта. Лорд Верховный судья — 239 тысяч 845 фунтов.»( ссылка)

    «Профессия „вершителя“ судеб в Китае не очень популярна. Причина проста: платят мало, а спрос большой. Например, работники низших инстанций получают не более 150 долларов в месяц. При этом зачастую не обеспечены жильем и другими социальными льготами. Официальные зарплаты судей в крупных городах также не поражают своим размахом: 500-600 долларов в месяц. Правда, злые языки утверждают, что случаются так называемые откаты: судья получает 10-20 процентов от стоимости услуг адвоката, участвующего в заседании. Но проверить истинность такой информации непросто. Все сведения о судьях, особенно Верховного или высшей инстанции, приравниваются чуть ли не к государственной тайне.»( ссылка)

    Зарплата судьи в Германии: от 4,5 до 10 тысяч евро в месяц и больше. (ссылка, ссылка)

    Испания: «Зарплата начинающего судьи в провинции составляет 37 800 евро в год, судьи Национальной коллегии по судебным делам получают в два с половиной раза больше.»( ссылка)

    Южная Корея: «В зависимости от уровня суда зарплата служителя Фемиды может составлять от пяти до десяти тысяч долларов.»( ссылка)

    Турция: «Зарплаты большинства обычных судей здесь невелики. Так, например, судья первой инстанции получает в Турции около 1,5 тысячи долларов. Однако многие судьи рангом выше пользуются определенными государственными благами. Например, служебным комфортабельным жильем на юге Стамбула на побережье Мраморного моря, откуда их доставляют на работу в суды специальные автобусы.»( ссылка)

    Министры


    Нашел любопытную статью о зарплатах сингапурских министров от 2000 года «The Tuth About Ministers'Pay» на сайте оппозиционной Singapore Democratic Party.

    Во-первых, там любопытная риторика. Во-вторых, там любопытная статистика:

    1. Singapore Minister: US$819,124

    2. UK Minister: US$146,299

    3. US Cabinet Secretary: US$157,000

    Получается, что хороший программист (не говоря уж про адвокатов и хирургов) может получать больше министра в США.

    Напоминаю, что это 2000 год. Сейчас зарплата министра в Сингапуре около 2 миллионов долларов (где-то указывается даже 2,5 миллиона) а зарплата премьер министра — 3 миллиона долларов.( ссылка)

    Технические специалисты


    Теперь приведу пример из личного опыта. В настоящее время я ищу специалиста по получению разрешений и лицензий для одной энергетической компании. Что это такое? Для того чтобы сдать в эксплуатацию новый завод или электростанцию (или новый блок электростанции) нужно получить множество разрешений в Ростехнадзоре. Поэтому нужен человек, который соберет все необходимые документы, грамотно напишет заявление и защитит, при необходимости, интересы компании в Ростехнадзоре (грамотно разъяснит все спорные моменты). Для этого нужно хорошее индустриальное образование, отличное знание промышленной нормативной документации (тех же СНИПов), отличное знание проекта объекта и, собственно, самого промышленного объекта, сдаваемого в эксплуатацию. Такой специалист должен иметь опыт взаимодействия с Ростехнадзором и (очень желательно) опыт работы в Ростехнадзоре. Такой индустриальный адвокат получается.

    Эти специалисты стоят где-то от 50 до 250 тысяч рублей в месяц на рынке труда (в зависимости от квалификации и связей). И компании готовы эти деньги им платить.

    Квалификация этих специалистов очень близка к квалификации специалистов Ростехнадзора. Вопрос: сколько же получают специалисты в Росстехнадзоре? Ответ: где-то 12-20 тысяч рублей (ну наверное кто-то и 30 тысяч там получает). Вопрос: кто же тогда работает в Ростехнадзоре? Ответ: те кого не берут в частную фирму, те кто на зарплату жить не собирается, молодые неопытные специалисты (которые наберутся опыта и уйдут), ну и энтузиасты-бессребреники.

    Переходим к выводам: Меня всегда удивляло, почему высокопоставленные государственные служащие получают даже на западе (не говоря уж о России) намного меньше чем аналогичные служащие в частном секторе? Это же прямой ущерб государству и обществу! Тут два ответа: При демократии избирателю не нравится когда «слуга народа» получает значительно больше него самого, поэтому правительство становится легкой мишенью для оппозиции, повышая себе зарплаты.

    При клептократии коррумпированный диктатор относится к своим подчиненным по принципу «дали пистолет и крутись как хочешь».

    Если общество в лице государства за защиту своих интересов готово платить специалисту 10-30 тысяч рублей, а частные компании готовы платить такому же специалисту 50-250 тысяч, значит государство и общество «немного» не в себе.

    P.S. Интересно, что первопричиной убийства члена городского совета Сан-Франциско Харви Милка в 1978 году стала не его половая ориентация или политическая деятельность, а нежелание поднять мизерную зарплату членов городского наблюдательного совета накануне выборов. Остальные члены совета руководствовались той же логикой. Все, кроме члена совета Дэна Уайта, которому не на что было содержать семью и который впоследствии и застрелил Харви Милка и мэра города.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    А якщо податківця підставили?

    За нижчевикладеною інформацією Насіров заявив, що в нього немає квартири в Лондоні. Звичайно, його могли підставити, оформити майно на його ім"я, а він про це і не знав... Тому треба діяти за моєю Концепцією перманентної люстрації, а саме - конфісковувати незадеклароване майно в доход держави. Нехай лишень Р.Насіров напише таку заяву з нотаріальним засвідченням...! Чого чекати?  Людям треба вірити.... А далі вже можно виясняти, чи дійсно не знав, чи щось чув про квартиру в Лондоні цей чиновник...

    http://kds.org.ua/presentation/dejnichenko-vf-lyustratsiya-permanentnaya-kontseptsiya

    В.Д.

    У головного податківця Насірова знайшли ще одну незадекларовану квартиру в Лондоні

     

    Роман Насіров

    фото:politolog.net

    15.10.2015 р.

    Очільник Державної фіскальної служби Роман Насіров має ще одну квартиру у Лондоні, яку не вказав у своїй декларації про доходи за 2014 року

    Про це стало відомо з витягів із Британського реєстру нерухомості, пишуть "Наші гроші".

    Йдеться про квартиру №22 в будинку Фоллоуфілд по вулиці Леннокс Роуд в Іслінгтонзькому Боро Лондона (район на півночі міста, далеко від центру однак входить у т.з. Внутрішній Лондон).

    З британських ріелторських сайтів можна довідатися, що квартира – трикімнатна, і що її приблизна вартість на сьогодні становить £241 тис.

    Роман Насіров квартира Лондон

    Роман Насіров квартира Лондон

    Згідно з витягами із британського майнового реєстру, права на цю квартиру регулюються двома типами власності – "freehold" і "leasehold".

    В сучасному англійському праві "freehold" – це володіння нерухомим майном (землею та будівлями на ній) на правах абсолютної власності. Іншими словами – це повна власність, без обмежень в часі, без обмежень щодо користуванням майном, а також і повна відповідальність за нього, як то утримання й ремонт.

    Згідно з витягом, власником права "freehold" на весь будинок, в котрому знаходиться квартира, є громада району: офіційно це зазначено як "мер і жителі Іслінгтонзького Боро Лондона" (англ. "The Mayor and Burgesses of the London Borough of Islington").

    Разом з тим, згідно з другим витягом, власником права "leasehold" на вказану квартиру є Роман Насіров. Оформлене це право було в 2005 р., заплатили за нього £120 000, і як свідчить витяг, ці кошти були взяті в кредит у банку HSBC Bank PLC.

    Роман Насіров квартира Лондон

    Роман Насіров квартира Лондон

    "Leasehold" – це право тимчасової власності, дещо схоже на довготривалу оренду (зазвичай від 40 до 125 р.). З практичної точки зору людина, котра викупила право "leasehold", вважається реальним власником і розпоряджається майном, як своїм – однак із деякими відмінностями стосовно часу, прав і зобов’язань. 

    Так, "абсолютним власником" майна лишається власник права "freehold", т.з. лендлорд, і по закінченню терміну договору майно повертається в його розпорядження. Обмеження щодо користування зазвичай передбачають необхідність узгоджувати з лендлордом будівельні роботи, хоча натомість лендлорд лишається відповідальним за утримання даху/ фасаду/ парадного/ ліфтів.

    Викупивши право "leasehold", залежно від умов договору, лендлорду можуть доплачувати за землю, страховку, утримання саду й прибудинкової території, ремонти і т.д. Якщо приватні будинки зазвичай продають повністю – з правом "freehold" , то квартири частіше продають з правом "leasehold".

    Роман Насіров квартира Лондон

    Роман Насіров квартира Лондон

    Згідно з офіційною біографією Насірова, на час придбання цієї нерухомості він працював у приватних міжнародних компаніях: директор з розвитку бізнесу фінансових продуктів "Рид Бізнес Інформейшн", директор з розвитку бізнесу в країнах СНД "ДжиРЄс Капітал Маркетс", голова з розвитку бізнесу в країнах СНД "Кантор Фитцджеральд – БиДжиСи".

    У той же час Насіров мав і свій приватний бізнес у Лондоні: у 2005р. він разом з батьком заснував тут компанію "Nasirov LLP". Контактною адресою Романа Насірова як засновника цієї компанії у британському реєстрі була вказана ця сама квартира на Леннокс Роуд. Фірма була ліквідована у 2009 р., коли Насіров повернувся працювати в Київ.

    Окрім того цю ж адресу на Леннокс Роуд Насіров вказував при оформленні у 2007 р. договору на купівлю іншої нерухомості в Лондоні – квартири №5 у будинку по вулиці Лаймхарбор 3, тієї самої, дані про котру оприлюднив у вересні екс-заступник Насірова по ДФС Костянтин Лікарчук. 

    Нагадаємо, що після оприлюднення Лікарчуком витягу на квартиру на Лаймхарбор, Роман Насіров в ефірі "Шустер Лайф" запевняв, що не має квартири у Лондоні.

    Зазначимо, згідно із затвердженою формою подачі декларації про доходи, Насіров зобов’язаний надати інформацію про все майно, що "перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта". Однак у декларації чиновника за 2014 р. у відповідному розділі про нерухомість – стоять прочерки.

     

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Насіров провів люстрацію в

    Насіров провів люстрацію в ДФС, Яценюк вимагає "не загубити" київського керівника

    Середа, 28 жовтня 2015, 13:05

     


     

    Голова Державної фіскальної служб звільнив 42% керівників центрального апарату, та 15% керівників в областях.

    Про це він відзвітував на засіданні Кабміну у середу.

    Насіров повідомив, що з травня уже було звільнено "більше ніж півтори тисячі керівників ДФС, і призначено більше 500 нових керівників".

    Він повідомив, що відповідно до результатів перевірки Мін'юсту, в ДФС відбулась люстрація.

    "На понеділок я уже звільнив 42% керівного складу центрального апарату і 15% керівників в областях. Це майже 80 людей", - повідомив Насіров.

    На це прем'єр Арсеній Яценюк попросив не забути звільнити і керівника ДФС в місті Києві.

    "Я щойно отримав довідку і кудись зникло одне прізвище, за попередніми даними, яке залишилось поки на своїй посаді. Це керівник ДФС в місті Києві, який підлягає невідкладному звільненню. Це напевно не встигли підготувати документи. Дайте, будь ласка, термінове доручення звільнити керівника ДФС в Києві", - попросив Яценюк.

    Украинская правда

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Мінюст допускає звільнення

    Мінюст допускає звільнення Насірова

    Середа, 21 жовтня 2015, 

    Міністерство юстиції допускаєть звільнення голови Державної фіскальної служби Романа Насірова у разі непроведення люстрації у відомстві.

    Про це заявила на брифінгу директор департаменту з питань люстрації Мін'юсту Тетяна Козаченко, передають "Українські новини".

    "Міністерство фінансів, Національне агентство з питань державної служби, Секретаріат Кабміну поставили питання про притягнення його (Насірова) до дисциплінарної відповідальності. Ви повинні розуміти, що дисциплінарна відповідальність передбачає також і звільнення, тобто... він повинен виконати закон. Це буде предметом обговорення... питання притягнення його до відповідальності і питання відповідності займаній посаді", - сказала вона.

    Козаченко уточнила, що Насіров, зокрема, призначив керівником управління Фіскальної служби в Києві Людмилу Демченко, яка підпадає під дію закону "Про очищення влади".
    За її словами, глава Фіскальної служби повинен був знати про цей факт, коли призначав Демченко на посаду.

    Як повідомлялося, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні Кабміну в середу закликав Насирова звільнити співробітників Фіскальної служби, які підлягають люстрації.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Насіров сам обрав Марушевську

    Насіров сам обрав Марушевську як суперпрофесіонала

    Середа, 21 жовтня 2015, 14:42

     

     

    Голова Державної фіскальної служби Роман Насіров заперечує призначення керівником Одеської митниці Юлії Марушевська поза конкурсом.

    Про це він повідомив на брифінгу, пишуть "Українські новини".

    "Процес конкурсної процедури передбачав наступне: комісією було отримано понад 70 кандидатів. Комісія зробила вибір і на розгляд глави ДФС було подано 9 кандидатів, серед них була пані Марушевська... Вона була обрана мною", - сказав він.

    28 вересня Фіскальна служба оголосила конкурс на посаду начальника Одеської митниці, проте до закінчення конкурсу Президент Петро Порошенко оголосив, що керівником стане Юлія Марушевська.

    19 жовтня Державна фіскальна служба призначила заступника голови Одеської обласної державної адміністрації Юлію Марушевську керівником Одеської митниці.

    Нагадаємо, президент Петро Порошенко прогнозував призначення Марушевської керівником Одеської митниці до 20 жовтня.

    Як відомо, за скандалом між ДФС і Саакашвілі криється саме конфлікт на ґрунті того, хто очолить Одеську митницю.

    За даними "Економічної правди", на посаду керівника Одеської митниці Саакашвілі хотів поставити "свою" людину- він наполягав на своїй заступниці Юлії Марушевській.

    За інформацією ЕП, Роман Насіров кандидатуру Марушевської відмовлялвся погоджувати.

    Пізніше, на сайті ДФС з'явилася інформація про завершення конкурсу і подання кандидатури переможця в Мінфін та уряд.

    Економічна правда

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    В Москве началось восстание. ЛЮСТРАЦИЯ ВЛАСТИ?????



    27 мая 1606 г.407 лет назад В Москве началось восстание против польских интервентов. Казнен Лжедмитрий I

    Начало 17 века для Руси было сложным. Рост феодальной эксплуатации привел к резкому ухудшению положения крестьян. Неурожай привел к голоду и болезням, население массами умирало, а правящие классы безудержно спекулировали хлебом. Крестьянское волнение все возрастало. 


    В 1604 году в поход на Москву двинулся Лжедмитрий I – Григорий Отрепьев, выдававший себя за сына царя Ивана IV Грозного. Появление самозванца совпало с моментом крайнего ослабления власти Годунова, и особой ненависти бояр к царю. Заговор против Русского государства, организованный в Речи Посполитой, смыкался с боярским заговором в Москве против Годунова. 

    Когда в апреле 1605 года царь скончался, Москва присягнула его сыну –Феодору, но молодой царь вскоре был убит. И на русскую землю, поддерживаемый польским войском, уже вступал Лжедмитрий. Остатки царских войск перешли на сторону поляков, и в июне 1605 года Лжедмитрий во главе польского отряда вошел в столицу, а через месяц венчался на царство. 

    Стараясь найти поддержку у московской аристократии, Лжедмитрий возвратил из ссылки бояр, пострадавших при Годунове. Однако опереться на боярство Лжедмитрию не удалось. Он стал не нужен после того, как династия Годуновых была уничтожена. Все мероприятия нового царя носили ярко выраженный крепостнический характер. Поэтому борьба городских низов и крестьянства, сначала направленная против Бориса Годунова, обратилась против Лжедмитрия. 

    Развязка была ускорена поведением самого Лжедмитрия и прибывших вместе с ним польских авантюристов, которые вели себя в Москве, как в завоеванном городе, позволяли себе всякого рода насилия. Польские паны и солдаты бесчинствовали и грабили жителей. Разнузданное поведение шляхты в русской столице ускорило взрыв народного возмущения. 

    (17) 27 мая 1606 года в Москве началось восстание против польских интервентов. Ударили в набат. Толпа бросилась в Кремль и к дворам, где стояли польские паны со свитой. Сам Лжедмитрий был убит и сожжен. Началось избиение интервентов. 

    После свержения царя участвовавшие в заговоре бояре немедленно приступили к организации власти и укреплению своего политического положения. 

     

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Первые борцы с коррупцией

    Первым правителем, о котором сохранилось упоминание как о борце с коррупцией, был Урукагина — шумерский царь города-государства Лагаша во второй половине IV века д. н. э.

     

    Первый трактат с обсуждением коррупции — «Артхашастра» — опубликовал под псевдонимом Каутилья один из министров Бхараты (Индии) в IV веке д. н. э. В нём он сделал пессимистичный вывод, что «имущество царя не может быть, хотя бы в малости, не присвоено ведающими этим имуществом». 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Коррупция существует

    Коррупция существует постольку, поскольку должностное лицо может распоряжаться не принадлежащими ему ресурсами. Должностное лицо обязано принимать решения, исходя из целей, установленных правом (конституцией, законами и другими нормативными актами) и общественно одобряемыми культурными и моральными нормами. Коррупция начинается тогда, когда эти цели подменяются корыстными интересами должностного лица, воплощенными в конкретных действиях. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    «Возможно управлять страной с

    «Возможно управлять страной с плохими законами, но невозможно управлять страной с недисциплинированными чиновниками»

    Канцлер Германской империи Отто Фон Бисмарк

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Когда-то, во времена Петра I,

    Когда-то, во времена Петра I, генерал-губернатор Сибири князь Гагарин присвоил бриллианты, купленные для императрицы в Китае. На том был пойман и по приказу Петра I повешен в Петербурге. В назидание другим князь провисел на виселице целый год. Разоблачил же его известный тогда фискал Некрасов, который через несколько лет сам был обвинен в коррупции и тоже весь год провисел на том же самом месте. Но это не остановило коррупцию, в битве с ней Петр проиграл. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Если мы ликвидируем

    Если мы ликвидируем государство, мы ликвидируем коррупцию.

    Гэри Стэнли Беккер, экономист, 
    лауреат Нобелевской премии 
    по экономике 1992 года

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Коррупция - проблема

    Коррупция - проблема серьезная, и решать ее надо комплексно. Нужно создать систему, при которой воровать у государства будет опасно и невыгодно. Бороться с коррупцией необходимо консервативными методами. Хирургия необходима, только, чтобы привести в чувство некоторых особо зарвавшихся коррупционеров. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Наличие сильного

    Наличие сильного государства не может служить гарантией от коррупции, и во многих странах с сильным государственным управлением наличествует и сильная коррупционная составляющая. Коррупция ослабевает, когда общество становится сильным, когда вместе с сильным государством против этого явления выступает само общество. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Авторитарные режимы способны

    Авторитарные режимы способны успешно скрывать подавляющее большинство злоупотреблений властью от общественности. Напротив, коррупция в демократических режимах часто получает широкую огласку и пресекается прежде, чем она начинает наносить существенный ущерб. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Борьба с коррупцией должна

    Борьба с коррупцией должна превратиться в национальную программу. Если власть не способна сама себя отрегулировать, то она не может получить никакой общественной поддержки. Последнее гарантировано только дееспособной и успешной властью. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Борьба с коррупцией должна

    Борьба с коррупцией должна превратиться в национальную программу. Если власть не способна сама себя отрегулировать, то она не может получить никакой общественной поддержки. Последнее гарантировано только дееспособной и успешной властью. 

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Расстреляны депутаты правящей партии. Лучше-ЛЮСТРАЦИЯ!

    Маоистские повстанцы подорвали, а затем расстреляли кортеж депутатов от правящей партии, которые возвращались с митинга. Премьер-министр страны объявил "черный день для демократии".

     

    Нападение маоистов в Индии
    Маоисты подорвали бомбы, а затем расстреляли кортеж правящей партии

     

    В индийском штате Чхаттисгарха маоисты атаковали кортеж депутатов от правящей партии "Национальный конгресс", которые возвращались с митинга. Погибли по меньшей мере 28 человек, 24 получили ранения.

    Нападение террористов произошло по дороге в столицу штата, город Раипур. В атаке участвовали около 200 боевиков. 

    По сообщениям местных СМИ, нападавшие завалили дорогу деревьями, привели в действие заложенные заранее бомбы, а затем начали расстреливать автомобили из огнестрельного оружия.

    Среди погибших - региональный лидер правящей партии Махендра Карма. Также жертвами нападения стали сотрудники полиции, которые сопровождали кортеж, и сторонники партии, участвовавшие в митинге.

    Лидер "Национального конгресса" Соня Ганди уже назвала случившееся "атакой на демократическую систему Индии". 

    Премьер-министр Индии Манмохан Сингх расценил нападение маоистов как "черный день для демократии". 

    Маоистские повстанцы ведут антиправительственную борьбу в Индии с 1967 года. Своей целью они называют создание на территории государства "свободных зон" с коммунистическим правительством. Маоисты действуют в 600 районах страны и выступают под лозунгами "борьбы за права обездоленных".

    В апреле премьер Манмохан Сингх назвал маоистских повстанцев главной внутренней угрозой для безопасности Индии.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Вместо люстрации - разделить Украину на 8 частей??? Круто!

    хочет разделить Украину на 8 часей вместо 24 областей

     

    Воскресенье, 26 мая 2013

     

    Нардеп от Партии регионов Сергей Гриневецкий выступает за территориальную реформу, предусматривающую 8 территориально-административных образований вместо 24 областей.

    В своей статье для "Зеркала недели. Украина" депутат пишет, что существующая сегодня система административно-территориального деления и исполнительной власти требует кардинальной перестройки.

    По его словам, после продолжительного затишья проблематика реформирования территориального устройства и местного самоуправления снова очень актуальна.

    Гриневецкий приводит мнение ряда ученых о том, что следует готовиться к осуществлению кардинальной территориальной реформы, в результате которой вместо 24 небольших областей появятся восемь мощных территориально-административных образований.

    В более конкретном измерении речь идет о таком территориальном разделе государства Украина: Автономная Республика Крым; Донецкий регион (Донецкая, Луганская области); Карпатский регион (Львовская, Ивано-Франковская, Черновицкая, Закарпатская области); Киевский регион (Киевская, Кировоградская, Черкасская, Черниговская области); Подольский регион (Винницкая, Хмельницкая, Тернопольская области); Полесский регион (Волынская, Ривненская, Житомирская области); Приднепровский регион (Днепропетровская, Запорожская области); Причерноморский регион (Одесская, Херсонская, Николаевская области); Слобожанский регион (Харьковская, Сумская, Полтавская области).

    "Именно такая модель территориальной реформы, по мнению ученых, обеспечит четкую вертикаль исполнительной власти, консолидирует денежно-финансовые ресурсы, в разы сократит бюрократический аппарат и, следовательно, границы и имеющийся потенциал тотальной ныне коррупции", - считает Гриневецкий.

    По его словам, благодаря такой территориальной оптимизации существенным образом возрастут интенсивность и прочность внутрирегиональных связей, значительно уменьшится количество депрессивных регионов, не будут такими полярными разрывы в социально-экономическом развитии.

     

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Гриневецкий приводит мнение ряда ученых

    Административно-территориальная реформа должна быть серьезно продуманной, просчитанной и весьма продолжительной по времени. И в основе ее должен быть ответ на вопрос конечной цели территориальной реформы.

     

    Сергей Гриневецкий
    Сергей Гриневецкий
    tsn.ua

     

    Существующая сегодня система административно-территориального деления и исполнительной властитребует кардинальной перестройки, пишет в своей статье для "Зеркала недели. Украина" член фракции Партии регионов в Верховной Раде Сергей Гриневецкий.

    Он напомнил, что попытка сдвинуть с места административно-территориальную реформу была предпринята еще в 2005 году, но предложенная концепция вызвала волну отрицательных эмоций, что о ней пришлось забыть на годы.

    "Более того, опыт показал — даже упоминание о кардинальных изменениях, затрагивающих, прежде всего, интересы руководителей областных и местных властных учреждений и структур, может стать катализатором недовольства. А учитывая тот факт, что выборы в нашей стране проходят чуть ли не каждые два-три года, желающих снизить свои рейтинги путем даже крайне необходимой, но непопулярной среди местного чиновничества реформы, не так уж и много", - пишет автор.

    Однако сегодня, по его словам, после продолжительного затишья проблематика реформирования территориального устройства и местного самоуправления снова очень актуальна.

    Гриневецкий  приводит мнение ряда ученых о том, что следует готовиться к осуществлениюкардинальной территориальной реформы, в результате которой вместо 24 небольших областей появятся восемь мощных территориально-административных образований.

    В более конкретном измерении речь идет о таком территориальном разделе государства Украина: Автономная Республика Крым; Донецкий регион (Донецкая, Луганская области); Карпатский регион (Львовская, Ивано-Франковская, Черновицкая, Закарпатская области); Киевский регион (Киевская, Кировоградская, Черкасская, Черниговская области); Подольский регион (Винницкая, Хмельницкая, Тернопольская области); Полесский регион (Волынская, Ривненская, Житомирская области); Приднепровский регион (Днепропетровская, Запорожская области); Причерноморский регион (Одесская, Херсонская, Николаевская области); Слобожанский регион (Харьковская, Сумская, Полтавская области).

    "Именно такая модель территориальной реформы, по мнению ученых, обеспечит четкую вертикаль исполнительной власти, консолидирует денежно-финансовые ресурсы, в разы сократит бюрократический аппарат и, следовательно, границы и имеющийся потенциал тотальной ныне коррупции. Благодаря такой территориальной оптимизации существенным образом возрастут интенсивность и прочность внутрирегиональных связей, значительно уменьшится количество депрессивных регионов, не будут такими полярными разрывы в социально-экономическом развитии", - подчеркивает депутат.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Административно-территориальное устройство: где выход?

    Существующая сегодня система административно-территориального деления и исполнительной власти построена не снизу вверху, как это должно быть, а наоборот — сверху вниз. Подобное авторитарное сооружение является довольно устойчивым, однако исключает активизацию местной инициативы и мобилизацию собственных ресурсов развития. Обычно регионы стремятся расширить свои властные полномочия, вместе с тем перекладывая на центр обеспечение социально-экономических потребностей своих жителей. Разумеется, что такая модель территориального устройства требует кардинальной перестройки. 

    Такая системная реформа принадлежит к перечню качественных изменений, которых все жаждут, но в то же время остерегаются и опасаются. По своему значению и влиянию на жизнь граждан Украины ее можно приравнять, по меньшей мере, к пенсионной реформе, поскольку она касается каждого, независимо от возраста, пола и социального положения. 

    17 мая исполнился год со дня выхода указа президента Украины о создании Конституционной ассамблеи, задачей которой, среди прочего, определена подготовка и одобрение Концепции внесения изменений в Конституцию Украины, представление ее президенту Украины (далее — Концепция). Разумеется, что именно Концепция должна стать тем каркасом, вокруг которого будет возводится здание будущих конституционных изменений, особое место среди которых, по моему глубокому убеждению, должна занять научно обоснованная модель территориальной реформы. 

    На мартовском заседании Совета регионов президент Украины подчеркнул необходимость и важность реформы местного самоуправления, которая должна проводиться на началах децентрализации властных полномочий, консолидации ресурсного обеспечения и стратегического планирования развития территориальных общин. Ни децентрализация, ни консолидация, ни стратегическое планирование невозможны без административно-территориальной реформы кардинального характера и содержания.

    Это, кстати, четко указано и в преамбуле Концепции: "Сохранение диспропорциональности и архаизма советской системы административно-территориального устройства как основы существования нерациональной территориальной организации власти (отсутствие целостной территории административно-территориальной единицы базового уровня, пребывание территориальной общины села, поселка, города в составе другой территориальной общины или на территории другой административно-территориальной единицы, территориальной общины района в городе) приводят к конфликту компетенции как между органами местного самоуправления, так и между органами местного самоуправления и местными органами исполнительной власти, а потому и к ненадлежащему уровню организации региональной и местной власти, малоэффективному управлению общественным развитием на соответствующей территории".

    И с этим трудно не согласиться. Но любая системная реформа базируется на трех китах: содержание, средства и конечная цель (целесообразность) проведения. Напомню, что в 2005 г. была заявлена (тогдашним вице-премьером по вопросам административно-территориальной реформы) попытка сдвинуть с места эту крайне важную проблему. Но предложенная концепция административно-территориальной реформы вызвала такую волну отрицательных эмоций, что о ней пришлось забыть на годы. Более того, опыт показал — даже упоминание о кардинальных изменениях, затрагивающих, прежде всего, интересы руководителей областных и местных властных учреждений и структур, может стать катализатором недовольства. А учитывая тот факт, что выборы в нашей стране проходят чуть ли не каждые два-три года, желающих снизить свои рейтинги путем даже крайне необходимой, но непопулярной среди местного чиновничества реформы, не так уж и много. 

    Недавно в интервью ZN.UA вице-премьер Александр Вилкул высказался в пользу широкого обсуждения реформы на уровне субъектов местного самоуправления и подчеркнул: "как удобно территориальным общинам, так и надо делать". Понятно, что при проведении административно-территориальной реформы следует прислушиваться к позиции общественности. Хотя опыт показывает, что по итогам обсуждения мы получим неожиданный результат — каждое село, в крайнем случае поселок, будет настаивать на том, что статус районного центра должно получить именно оно. И, конечно, одна половина будет за объединение районов и перенесение районных центров, а другая — против. 

    Ссылка на опыт Польши, где формирование нового административного уровня происходило по принципу "снизу вверх", неуместна. Если справедлив тезис о том, что "Украина — не Россия", то так же справедливым будет и тезис "Украина — не Польша". По уровню развития гражданского общества, равно как и по уровню развития общественного сознания, мы значительно уступаем нашим восточноевропейским соседям. И вообще, когда мы говорим о европейской интеграции, давайте не будем забывать, что современная Европа — это Европа регионов.

    Другое дело, что сама реформа должна быть серьезно продуманной, просчитанной и весьма продолжительной по времени. И в основе ее должен быть ответ на вопрос конечной цели территориальной реформы.

    Начнем с того, что Украина — одно из немногих государств, потенциально способных обеспечить себя всем необходимым для устойчивого развития. Этому способствует удобное географическое расположение (через территорию страны исторически проходили международные торговые пути, на смену которым пришли международные транспортные коридоры), природно-климатические условия, уникально плодородные земли и разнообразие природных ресурсов (включающих в себя не только традиционные энергоносители — уголь, нефть и газ, но и значительный ресурс для развития альтернативной энергетики).

    Но вместе с тем Украина — это плохо управляемая территория. И проблема здесь не в отсутствии властной вертикали или плохой подчиненности регионов центру. В Обращении президента Украины к Верховной Раде VII созыва "О внутреннем и внешнем положении Украины в 2012 году" указано: "Одним из перспективных направлений противодействия кризисным рискам и восстановления положительной динамики экономики Украины является консолидация местных ресурсов развития, оптимизация их использования на основе согласования экономических интересов и объединения усилий регионов, государства, бизнеса и общественности.Практическая реализация в Украине новой региональной политики предусматривает новый формат отношений регионов с центром, отказ от патерналистских ожиданий относительно гарантированной и регулярной государственной помощи, переход регионов и общин к системному освоению собственных ресурсов, раскрытию и эффективной реализации внутреннего потенциала развития".

    Но в том-то и проблема, что действующая вертикаль власти, построенная сверху вниз, в современных условиях является анахроничной. Да, она устойчива, но вместе с тем и уязвима, поскольку существенно ограничивает местные инициативы и мобилизацию тех собственных ресурсов развития, о которых говорится в обращении президента. 

    Базовой единицей унаследованного Украиной регионального деления является относительно небольшая по населению и экономическому потенциалу область. Деление на области, границы и состав которых в большинстве случаев устанавливался по критериям, мало учитывавшим исторические условия заселения, этнонациональный состав, экономические связи и т.д., отвечал требованиям советской административной системы, где местное самоуправление и, тем более, независимость местных общин от центра даже во второстепенных вопросах существовали только декларативно. Можно вспомнить историю формирования границ современных областей. Когда в 1932 г. в Украине ввели областное деление, было всего пять областей. Например, территория Одесской области охватывала полностью или частично территорию современных Одесской, Николаевской, Херсонской и Кировоградской областей. Но из года в год границы области менялись, из нее выделялись новые административно-территориальные единицы, пока в 50-е гг. окончательно не сформировались нынешние границы. 

    Некоторые области, такие как Закарпатская и Черновицкая, наоборот, отражают историю формирования границ современной Украины (еще одна "историческая" область — Измаильская — была объединена с Одесской в 1954 г.).

    Границы районов менялись еще чаще. Следует напомнить, что в советские времена определяющим фактором при их выделении было "количество коммунистов и партийных ячеек". Отсюда такая поразительная неравномерность в размерах и количестве населения в нынешнем межрайонном и областном территориальном делении.

    В целом можно констатировать, что "область" является относительно небольшой, поскольку иначе она потеряла бы непосредственный контакт с низовыми звеньями. Поэтому существующая в действующих масштабах область, как ключевое звено государственной административной системы, дееспособна только как проводник стратегии центральной власти, обеспечивающей ее ресурсами, однако практически недееспособна как самостоятельный субъект в условиях демократической системы государственного устройства и рыночной экономикиНынешняя управленческая структура на местах абсолютно инерционная и нацелена на воспроизведение традиционных функций при любых обстоятельствах.

    Не секрет, что создание вертикали власти было вполне адекватной реакцией на центробежные тенденции, охватившие в то время постсоветское пространство. Сегодня откровенных рисков сепаратизма нет. Но это не означает, что его угроза окончательно преодолена. Достаточно вспомнить последний случай с празднованием Дня Победы, когда органы местного самоуправления трех западных областей, вопреки закону, отказались отмечать это праздник. А от игнорирования отдельных законов до откровенного сепаратизма расстояние может оказаться не таким уж и большим.

    Именно подобные "споры" на идейной почве формируют сегодня потенциальный федералистский тренд. Желание перейти к федеративному устройству имеет под собой сегодня не столько экономическое, сколько политическое или культурное основание. Но сторонники федерации почему-то забывают простую вещь: неважно, как называется государственное устройство, важно, какие полномочия у власти на местах. Можно провозгласить федерацию, но при этом сохранить в центре все финансовые рычаги, право на назначение руководителей ключевых территориальных подразделений и т.д. И федерация превратится в законодательный блеф. А можно проводить такую региональную политику, которая даст регионам достаточно полномочий, надежную финансовую основу и в значительной степени погасит историко-культурные разногласия.

    В последние годы возникли новые риски и вызовы, влияющие уже на ситуацию в регионах и требующие пересмотра административно-территориального деления.

    Во-первых, рост трудовой миграции из проблемных и депрессивных территорий (как правило, сельской местности и районных центров) к центрам экономической активности, которыми преимущественно являются областные центры. В основном мигрируют люди самого продуктивного возраста — от 20 до 40 лет. Следствием этого является сокращение количества населения в селе, накопление демографических проблем (увеличение количества населения преклонного возраста), а в перспективе — обезлюдение целых территорий. Уже сегодня есть районы, где живет столько же населения, сколько в одном микрорайоне такого города-миллионника как Одесса, с перспективой сокращения населения. Но в каждом таком районе есть администрация, милиция, суды, прокуратура и другие бюрократические структуры. И даже намек на возможность ликвидации района вызывает волну негодования и сопротивления.

    Во-вторых, в городах областного значения усиливается концентрация производственных, финансовых, человеческих и других ресурсов. Понятно, что это происходит за счет периферии. В обращении президента приводятся такие данные: в Донецкой области самые крупные объемы инвестиций сосредоточены на предприятиях Донецка — 54,7% общего объема; Мариуполя — 17,1; Горловки — 6,5; Артемовска — 5,5; Макеевки — 4,8%. В Харьковской области 87,5% объема прямых иностранных инвестиций поступило непосредственно в город Харьков. В Днепропетровской области по объемам прямых иностранных инвестиций лидерами являются города Кривой Рог — 64,7% и Днепропетровск — 26%. Такие тенденции характерны для всех регионов.

    Причем в самом плохом положении оказываются малые города и райцентры, жизнедеятельность которых зависит от работы одного-двух предприятий. В условиях кризиса некоторые из населенных пунктов поставлены на грань выживания. 

    В-третьих, увеличение региональных диспропорций в экономическом развитии ведет к дезинтеграции единого экономического пространства страны, возрастает тенденция к замыканию региональных экономик. Этому содействует и экспортная ориентированность целых отраслей, локализованных в пределах отдельных областей. Сошлемся на специалистов Национального института стратегических исследований, указывающих на низкую интенсивность хозяйственных связей в пределах страны и на слабую экономическую заинтересованность предприятий в формировании связей с контрагентами внутри страны. Доля межрегионального оборота в ВВП страны в течение последних лет не превышает 25%. 

    Но кроме экономики есть еще и другие поражающие данные. По результатам прошлогоднего опроса, проведенного Киевским международным институтом социологии и Институтом прав человека и предотвращения экстремизма и ксенофобии IHRPEX, 36% украинцев никогда не выезжали за пределы своих регионов. О каком едином культурном и информационном пространстве мы можем говорить, если иногда в одной области практически не знают, что происходит в соседней. А есть еще и сельские районы, где дети школьного возраста ни разу не были в областном центре.

    Мировой финансово-экономический кризис только заострил обозначенные тенденции. Именно поэтому одной из основных задач административно-территориальной реформы является снятие имеющихся диспропорций в социально-экономическом развитии территорий, обеспечение равного доступа граждан к социальным и административным услугам независимо от местожительства.

    Очевидно, что сегодня существует противоречие между статьями 132 и 133 Конституции Украины. Требования ст.132 Основного Закона относительно "объединения централизации и децентрализации в осуществлении государственной власти, сбалансированности социально-экономического развития регионов, с учетом их исторических, экономических, экологических, географических и демографических особенностей, этнических и культурных традиций" не могут быть реализованы в пределах административно-территориальной структуры, предусмотренной ст. 133 Конституции.

    Существуют несколько вариантов и планов административно-территориальной реформы. Некоторые предлагают двухуровневый административный раздел: община—округ, по которому центром округа становятся экономические, образовательные и культурные центры, с исключением районного звена. Но подобное раздробление может усложнить стратегическое планирование развития отдельных территорий. 

    Предложенная Концепция реформирования местного самоуправления предлагает оставить трехуровневый административно-территориальный раздел: общины, районы, Автономная Республика Крым, области, город Киев и город Севастополь. Говоря об имеющемся проекте Концепции реформирования местного самоуправления, следует отметить, что некоторые ее положения вызывают вопросы. Так, один из критериев формирования разделения власти следующий: "территория административно-территориальной единицы определяется на основе доступности услуги скорой помощи в ургентных случаях и пожарной помощи и должна не превышать 20 минут". С теоретической точки зрения это вполне оправданно и, главное, социально справедливо. Даже если брать районный уровень как базовый, то при нынешнем состоянии инфраструктуры в сельской местности надо будет создавать один райцентр на два-три села. А если принять во внимание хуторскую систему расселения, где остались хутора с десятком-двумя жителей, куда иногда даже и дороги нет, то указанные выше параметры практически недосягаемы. 

    В выгодном положении оказываются преимущественно населенные пункты, расположенные вдоль автодорог государственного и международного значения. Железная дорога сокращает количество пассажирских поездов, хорошо известная "электричка", ходившая раньше раз в два часа и дававшая возможность свободно передвигаться в пределах региона, теперь ходит только один-два раза в день. Местная авиация и местный водный транспорт (катера на подводных крыльях), служившие раньше средством коммуникации как внутри областей, так и между областями, исчезли как инфраструктурное явление. 

    Поэтому, возможно, есть смысл подойти к реформе местного самоуправления с другой стороны и задать логический вопрос — насколько обозначенная реформа поможет решить проблему плохих дорог, занятости населения, неудовлетворительного медицинского обслуживания, некачественного образования, вообще даст возможность преодолеть имеющийся разрыв в уровне жизни жителей аграрных районов и жителей мощных промышленных городов и областных центров?

    Наша проблема заключается в том, что взаимосвязанные реформы происходят в разное время и вместе с тем разновекторно. Уже в который раз приходится ретранслировать принципиально важный тезис — реформа местного самоуправления невозможна без одновременного изменения налоговой и бюджетной систем. У нас налоговую и бюджетную реформы уже провели. Есть определенные положительные сдвиги в создании финансовой базы местных советов.

    Но при этом важно не терять из виду и такой вопрос. Сегодня, как известно, основой местных бюджетов должен быть налог с доходов физических лиц. Не секрет, что нынешняя система налогообложения загоняет заработную плату в тень, что существенным образом снижает прибыли местных бюджетов и фактически сводит на нет все попытки создать новые рабочие места. 

    Убежден, что в контексте реформы местного самоуправления и административно-территориальной реформы следует, прежде всего, поставить вопрос о реформировании заработной платы. На сегодняшний день отсутствует связь между количеством и качеством работы и ее оплатой. Надо создать особую процедуру, направленную на систематический контроль за состоянием оплаты труда и пересмотр минимальной заработной платы. Заработная плата ни при каких условиях не должна снижаться. Ведь сейчас то, что недоплачивается наемным работникам, проматывается на роскошь или вывозится за границу. 

    Очевидно также, что сегодня значительное внимание необходимо уделить межрегиональному сотрудничеству, формированию экономических макрорегионов, близких между собой общей отраслевой специализацией, географическими условиями. Возможно, есть смысл создать межрегиональные экономические советы, которые осуществляли бы координацию экономической деятельности, содействовали организации межрегионального сотрудничества, развитию внутреннего рынка, разработке совместных проектов, например, в вопросах развития аграрного рынка — научному сотрудничеству, созданию и реализации туристических продуктов. Это разрешит сделать и наброски будущего административно-территориального устройства. 

    Некоторые ученые предлагают готовиться к осуществлению кардинальной территориальной реформы, в результате которой вместо 24 небольших областей появятся 8 мощных территориально-административных образований. В более конкретном измерении речь идет о таком территориальном разделе государства Украина: Автономная Республика Крым; Донецкий регион (Донецкая, Луганская области); Карпатский регион (Львовская, Ивано-Франковская, Черновицкая, Закарпатская области); Киевский регион (Киевская, Кировоградская, Черкасская, Черниговская области); Подольский регион (Винницкая, Хмельницкая, Тернопольская области); Полесский регион (Волынская, Ривненская, Житомирская области); Приднепровский регион (Днепропетровская, Запорожская области); Причерноморский регион (Одесская, Херсонская, Николаевская области); Слобожанский регион (Харьковская, Сумская, Полтавская области). 

    Именно такая модель территориальной реформы, по мнению ученых, обеспечит четкую вертикаль исполнительной власти, консолидирует денежно-финансовые ресурсы, в разы сократит бюрократический аппарат и, следовательно, границы и имеющийся потенциал тотальной ныне коррупции. Благодаря такой территориальной оптимизации существенным образом возрастут интенсивность и прочность внутрирегиональных связей, значительно уменьшится количество депрессивных регионов, не будут такими полярными разрывы в социально-экономическом развитии. 

    Показательными сегодня являются намерения нашей соседки Румынии, планирующей провести административно-территориальную реформу и создать вместо имеющихся 41 уезда 8 регионов, передав им определенную часть полномочий центральных органов власти. Но до этого еще в 1998 г. в Румынии были созданы регионы развития, не являющиеся непосредственно административными единицами, но служащие координации регионального развития. Возможно, есть смысл воспользоваться опытом соседей. 

    Очевидно, что проблемы нового административно-территориального устройства должны найти свое отображение в Концепции изменений в Конституцию, над которой работает Конституционная ассамблея. Но сначала надо получить четкие ответы на широкий комплекс возможных проблем и последствий, неизбежно сопровождающих кардинальные изменения в политико-экономическом устройстве страны. Главное, что сегодня после продолжительного затишья проблематика реформирования территориального устройства и местного самоуправления снова очень актуальна. Хотелось бы, чтобы такое общественно весомое дело не растворилось в море повседневных дел и не стало жертвой обычной для политического бомонда мелочной политической борьбы.

    Понятно, что и в дальнейшем избежать широкого обсуждения данной проблемы в обществе невозможно. Но в условиях нынешнего состояния гражданского общества крайне безотлагательной является потребность предоставления данной идеи для размышления широкой общественности соотечественников.

    Сергей Гриневецкий 24 мая,2013

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    подкуп судей - тягчайшее преступление

    Ведущие религии из всех видов коррупции осуждают в первую очередь подкуп судей: «Даров не принимай, ибо дары слепыми делают зрячих и превращают дело правых» (Исх 23:8, см. также Втор 16:19); «Не присваивайте незаконно имущества друг друга и не подкупайте судей, чтобы намеренно присвоить часть собственности других людей» (Коран 2:188)

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Минсоцполитики так и не внедрило

    Минсоцполитики так и не внедрило единую систему электронного управления социальными фондами, на которую Международный банк реконструкции и развития выделил кредит в размере 100 миллионов долларов.

    Как сообщила в интервью ZN.UA министр социальной политики Наталья Королевская, министерство начало осваивать кредитные средства еще в 2005 году, в ноябре 2012-го деньги были полностью потрачены, однако система не запущена до сих пор.

    "После прихода на пост министра я сразу заинтересовалась этим проектом. Действительно, его целью было создание современной системы управления в Минсоцполитики. Всемирный банк профинансировал 100 млн долларов. Министерство эти 100 млн освоило до 1 января 2013 г. (по факту в ноябре 2012 г.). Я спрашиваю, где та волшебная кнопка, которую можно нажать и получить всю необходимую информацию? Мне говорят: все замечательно, система прекрасная, но… кнопка пока не найдена!", - заявила глава Минсоцполитики.

    "Я хотела увидеть этот космический аппарат, который за такие деньги должен был быть построен, — с новыми Гуглами, Фейсбуками и всем, что только можно себе представить в современных технологиях. Но мне ответили, что большая часть средств была потрачена на ремонт помещений, мебель, кондиционирование. Это все тоже входило в смету проекта. Казалось бы, логика правильная. Но система-то не работает!", - возмутилась она.

    "Я всегда за то, что сначала необходимо построить систему для выполнения основных функций, а потом делать ремонт. В данном случае сначала сделали ремонт, а систему так и не запустили", - констатировала Королевская.

    Министр также сообщила, что нерабочая система была принята в эксплуатацию в 2012 году, однако затруднилась сказать, понесет ли за это ответственность чиновник, подписавший акт приема-передачи.

    "Запустим систему — разберемся. Если будут выявлены злоупотребления, страна узнает своих героев", - заявила Королевская.

    Глава Минсоцполитики заверила, что система будет запущена к середине следующего года – для этого уже подготовлены соответствующие изменения в бюджет.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    выиграть войну

    Для того, чтобы выиграть войну с коррупцией нужно совершенствовать антикоррупционное законодательство, независимые суды и независимые правоохранительные органы, которые расследовали бы деятельность коррумпированных чиновников на всех уровнях.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    коррупция стала нормой

    Коррупция для людей перестала быть нарушением нормы. Они ощущают некоторый дискомфорт, но в реальности они вынуждены считаться с этим явлением как с нормой, большая часть населения, так или иначе вынуждена принимать такой порядок. Например, люди указывают, что большинство чиновников коррумпированы. Но при этом две трети из них говорят, что если надо будет решить свое дело, то они предпочитают решать его через взятку и личные связи.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Решения верхов

    Решение верхов проводить политику борьбы с коррупцией иногда увеличивает взятки и поборы со стороны коррупционеров. Поскольку они опасаются, что их доходы в ближайшее время могут быть сокращены. Коррупционеры хотят сразу все, поэтому это палка о двух концах. Борьба не пугает коррупционеров, а напротив, обостряет их желание извлечь максимум прибыли из нынешней ситуации.
    --------------------------------------------------------------------------------

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    261 народных избранников не опубликовали декларации

    В открытых источниках доступными являются декларации лишь 183 народных депутатов Украины. Об этом сказано в сообщении движения «Честно».

    Отмечается, что свои декларации остальные 261 народных избранников не опубликовали. Кроме того, нардепы не предоставили свои декларации на запрос движения «Честно».

    Напомним, что, согласно требованиям законодательства Украины, народные депутаты обязаны подать декларации о доходах в аппарат Верховной Рады не позднее 1 апреля. Кроме того, в течение 30 дней с момента подачи декларации нардепов должны быть опубликованы в официальных изданиях Верховной Рады.

    В сообщении отмечается, что движение «Честно» обнаружило только 153 декларации, которые были обнародованы в установленный законом срок. Еще 30 деклараций нардепов появились в открытых источниках с нарушениями, - после 1 мая. По информации движения «Честно», лучше всего выполнили нормы законодательства Украины народные депутаты от фракции «УДАР» - в открытых источниках опубликованы декларации всех 42 депутатов.

    Добавим, что свои данные о доходах открыли: 62 народных депутата от фракции ВО «Батьківщина» (65% от количества членов парламентской фракции), 35 представителей «Партии регионов» (17% от количества членов фракции), 26 депутатов от ВО «Свобода» (72% от количества членов партии) и 16 из 32внефракционных народных депутатов.

    Отметим, что меньше всего деклараций предоставили народные депутаты от КПУ - только 2 депутата решили раскрыть информацию о своем имуществе.

    Лидеры трех оппозиционных фракций опубликовали декларации о своих доходах в открытых источниках.

    Добавим также, что декларации Петра Симоненко (лидер КПУ) и Александра Ефремова (лидер «Партии регионов»), по состоянию на 17 мая, представители движение «Честно» не обнаружили

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    нужно выделить отдельную рубрику на сайте Верховной Рады "Деклар

    Информацию о декларациях народных депутатов должен предоставлять аппарат Верховной Рады, а не сами парламентарии. Такое мнение сегодня на брифинге высказал лидер фракцииПартии регионов Александр Ефремов.

     А.Ефремов подчеркнул: "Мы должны трактовать закон так, как он есть… Там прописано следующим образом, что есть носитель информации. В данном случае носителем информации является аппарат Верховной Рады… И они обязаны ответить тем, кто запрашивает эти материалы. Депутат может по желанию это сделать, но с юридической точки рения, согласно закону, это должен делать тот, кто является носителем этой информации".

     Напомним, вчера спикер Владимир Литвин выразил уверенность в том, что декларации народных депутатов должны публиковаться, и осталось определиться с тем, кто это будет делать. "Я считаю, что было бы честно, объективно и открыто, чтобы народные депутаты не перекладывали свою работу на аппарат Верховной Рады Украины, поскольку речь идет об их персональных данных… Думаю, мы найдем решение. Я, например, получаю письма от депутатов такого содержания: прошу опубликовать мою декларацию за 2009-й, за 2010 год. Где я буду ее публиковать? Мы что, превратим окончательно газету "Голос Украины" в доску объявлений? Очевидно, нужно выделить отдельную рубрику на сайте Верховной Рады "Декларации народных депутатов" и там их размещать. И тот, кто интересуется, найдет", - сказал он.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Платят ли депутаты-олигархи налоги


    Платят ли олигархи налоги

     

    Уклоняются ли крупнейшие финансово-промышленные группы, принадлежащие известным олигархам, от уплаты налогов?

    На этот вопрос очень значительная часть населения Украины ответит не просто "да", но даже "а как еще они зарабатывают?".

    Тем более в этом уверены люди, имеющие хотя бы малейшее отношение к бизнесу и экономике.

    Действительно, хотя прямые доказательства уклонения не лежат на тротуаре, существует всеобщее убеждение: платить налоги в Украине - себя не уважать. Особенно если речь идет о крупном олигархате.

    В каком-то смысле такой подход оправдан. Мы живем в стране, где ни одна из ветвей власти не работает эффективно.

    Чиновники патологически ищут легкие деньги. Хочешь получить разрешение или просто бумажку - плати, иначе пройдешь семь кругов ада.

    Даже медицина и образование, которые официально все еще бесплатны, на практике таковыми не являются. Однако тут уже другая причина - тотальное недофинансирование и воровство в высших эшелонах управления отраслями.

    С точки зрения работодателя, к перечню стихийных действий добавляются работники, которые хотят "полевачить" или украсть то, что плохо лежит.

    В крупных частных корпорациях точно так же процветают откаты и уклонения от ответственности, как в государственных мегамонстрах. Хотя, конечно, наверняка в госсекторе воруют больше и смелее, чем в компаниях олигархов.

    Соответственно, ФПГ должна генерировать сумасшедшую прибыль, чтобы окупить тотальную коррупцию, нежелание работать и воровство. Сами по себе эти явления уже являются налогами на бизнес, а тут еще и официально в бюджет нужно платить.

    В ближайшем будущем ситуация не улучшится, поэтому уклонение от уплаты налогов в Украине - это comme il faut, или "правило хорошего тона".

    Однако не стоит забывать, как заработаны крупнейшие состояния в Украине. Миллиарды Рината Аметова, Игоря Коломойского, Дмитрия Фирташа, Виктора Пинчука и многих других олигархов сделаны на присвоении за бесценок государственного имущества, созданного во времена СССР.

    Сегодня самые быстрые деньги делаются с помощью административного ресурса. Классический пример - олигархи новой эпохи: Александр Янукович и Сергей Курченко. Не отстают от них и олигархи "старой формации".

    Типичных схем две. Первая - заработать там, где заработка быть не должно, или он должен быть скромным. Вторая - создать монополию там, где ее могло и не быть. Так же "честно", похоже, складывается ситуация вокруг налогов.

    Источники в Администрации президента предоставили "Экономической правде" данные исследований об уплате налогов за 2011-2012 годы. Их выводы опираются, скорее всего, на данные налоговой службы.

    Уверенности в достоверности приводимых данных нет. Налоговая - сегодня Миндоходов - не стала комментировать посланные им показатели. Очевидно, что прилюдно ссориться с могущественными олигархами налоговики не намерены.

    И все же ЭП решила вынести предоставленные АП данные на рассмотрение общественности. Редакция допускает, что они могут отражать реальные масштабы происходящих явлений. Даже если они не соответствуют действительности, эти цифры могут дать старт правильной дискуссии в обществе.

    В разное время различные СМИ, в том числе "Экономическая правда", много раз писали о типичных механизмах, которые использует каждая группа для уклонения от уплаты налогов. А раз есть механизмы - должны быть и суммы.

    Итак, если верить цифрам, существуют колоссальные налоговые уклонения пяти крупных ФПГ: ИСД, "Привата", "Груп DF", "Метинвеста" и "Дтэк". Заметим, две последние группы на самом деле являются лишь "подгруппами" в составе СКМ.

    Эти цифры особенно актуальны в свете того, что сейчас в парламенте проходит второе чтение законопроект о трансфертном ценообразовании. Подобный закон существует во многих странах мира, он призван "выловить" операции, через которые занижаются будущие налоговые платежи.

    Хотя этот проект искажен в сторону усиления полномочий Миндоходов, есть и обратное явление. Как писала ЭП, олигархические группы противодействуют прохождению закона. В частности, они пытаются встроить в него механизмы, которые позволят оптимизировать налоги именно данной конкретной группе.

    Еще раз: приведенные данные не подтверждены ни налоговиками, ни олигархами. То есть это всего лишь некие цифры, которые носят характер гипотетической пищи для размышлений. И, конечно, их нельзя использовать для того, чтобы бросать тень на репутацию честнейших бизнесменов, имена которых прозвучат ниже.

    Платит ли налоги Ахметов

    Ринат Ахметов является владельцем крупнейшего официального бизнеса в Украине. Он считается самым богатым человеком страны. Неудивительно, что и в приведенных данных он выглядит самым-самым.

    Общим лидером рейтинга "уклонистов" стала компания, позиционирующая себя в качестве наиболее прозрачной. Это "Метинвест". Как известно, Ахметов владеет ею совместно с бывшим россиянином Вадимом Новинским.

    Если верить данным АП, эта структура не заплатила в бюджет 4 млрд грн. Если же сюда добавить еще и показатели якобы уклонения другой структуры Ахметова - "Дтэк" - то лидерство дончанина, который недавно был исключен из рейтинга богатейших евреев мира, становится еще более явным.

    Данные АП относительно "Метинвеста"

    Схемы, якобы направленные на уменьшение уплаты налогов и сборов в бюджет.

    - Завышение валовых расходов по операциям со связанными лицами - 44,9 млн грн.

    - Формирование убытков по счет реализации товаров по цене ниже себестоимости связанным лицам - 6 606,5 млн грн.

    - Трансфертное ценообразование - 1 778,1 млн грн.

    - Формирование убытков за счет трансфертного ценообразования - 404,6 млн грн.

    - Операции с нетипичным экспортом - 2 030,3 млн грн.

    - Оптимизация платы за пользование недрами - 143,2 млн. грн.

    Общая сумма потерь бюджета за два года якобы составляет 3 996 млн грн, а завышение убытков - 7 011 млн грн.

    Внешне все логично. "Метинвест" все же значительно крупнее своих конкурентов и по обороту, и по размеру активов. Хотя даже занявшая последнее место в рейтинге ФПГ "Груп DF" все равно не доплатила в бюджет более 2,3 млрд грн.

    Показательно также, что, если верить данным таблиц, "Метинвест" является абсолютным лидером и в вопросе формирования искусственных убытков. Таковых этой ФПГ якобы удалось нарисовать свыше 7 млрд грн.

    Данные АП относительно "Дтэк"

    Схемы, якобы направленные на уменьшение уплаты налогов и сборов в бюджет.

    - Трансфертное ценообразование - 236,9 млн грн.

    - Ничтожные сделки - 4,5 млн грн.

    - Операции с рискованными контрагентами - 44,4 млн грн.

    - Наращивание расходов за счет предоплаты - 1 327,6 млн грн.

    - Неправомерное применение льгот - 211,7 млн грн.

    - Наращивание расходов за счет приобретения нематериальных услуг - 102,9 млн грн.

    - Закупка продукции по завышенным ценам - 593,8 млн грн.

    - Занижение доходов за счет списания долга - 34,3 млн грн.

    - Занижение НДС за счет зачет задолженностей - 15,1 млн грн.

    - Использование возвратной финансовой помощи - 2,1 млн грн.

    - Занижение доходов по невыплаченным дивидендам - 29,7 млн грн.

    - Завышение нормы амортизационных отчислений - 18,8 млн грн.

    Общая сумма потерь бюджета в течение двух лет по итогу использования данных схем якобы составляет 2 621 млн грн.

    Объяснение такого явного лидерства тоже имеется. ЭП уже писала, что Ахметову из своих активов удалось построить вертикально-интегрированную структуру.

    Из всех украинских олигархов только Ахметов может добыть и обогатить руду, добыть уголь и отправить его на свой коксохимический комбинат, выплавить чугун, а потом сталь и заготовки. Такая архитектура позволяет ему безболезненно зарабатывать на расходах внутри группы.

    Условно говоря, ГОКи продают своим же заводам дорогую руду и оказываются сверхприбыльными. Заводы же, напротив, оказываются в убытках. Правда, в последнее время Ахметов все чаще зарабатывает на экспорте самого примитивного элемента в цепочке - руды.

    Остальные олигархи ограничиваются более скромным количеством переделов. В процессе прохождения продуктов переработки по этой цепочке, играясь ценами - завышая их или занижая - он может прятать прибыль либо же формировать убытки.

    Соответственно, Ахметов в наименьшей степени пострадает от принятия закона о трансфертном ценообразовании. Конечно, если из него таки вытрут настолько нежелательную для него норму о применении закона внутри страны, в рамках консолидированной группы налогоплательщиков.

    Если все пройдет удачно, Ахметов продолжит играться ценами внутри своих ФПГ.

    ЭП обратилась за комментариями в "Метинвест" и "Дтэк". Ниже - их ответы.

    Комментарий "Метинвеста":

    "Метинвест" строго соблюдает действующее законодательство Украины и выполняет решения, принимаемые органами власти. В государственные бюджеты всех уровней "Метинвест" своевременно выплачивает налоги и сборы в полном объеме.

    В 2012 году украинскими предприятиями группы "Метинвест"  было уплачено 11,8 млрд грн налогов и сборов. Компания и предприятия группы неоднократно были признаны лучшими налогоплательщиками страны.

    Мы считаем, что информация в вашем запросе не соответствует действительности и опровергаем сформулированные утверждения. У налоговых органов Украины нет никаких претензий к ООО "Метинвест холдинг".

     

    "Дтэк" является одним из крупнейших плательщиков налогов Украины. Совокупно за 2011-2012 годы компания уплатила в бюджет около 4,5 млрд грн налога на прибыль и около 5,5 млрд грн НДС.

    Информация, которая находится в распоряжении ЭП, не является достоверной.

    Компания "Дтэк" готова предоставить исчерпывающие комментарии, необходимые для прояснения всех вопросов, однако мы не можем понять, по каким именно компаниям и в каких периодах источник, который предоставил редакции ЭП эту недостоверную информацию, усмотрел "нарушения" с нашей стороны норм налогового законодательства Украины".

    Платят ли налоги Тарута, Коломойский и Фирташ

    Любопытно, что на вором месте по объемам уклонения от уплаты налогов разместилась переживающая не лучшие времена корпорация ИСД.

    Как известно, в кризис она вошла с большим объемом валютного долга и неоконченной модернизацией. Кроме того, у ИСД нет базы поставки сырья для производства. Все это привело к тому, что Сергей Тарута был вынужден поделиться бизнесом с некими россиянами. С какими именно - до сих пор умалчивается.

    Если верить таблицам, ИСД переживает сложности, уклоняясь от налоговых выплат в объеме более 3 млрд грн. Насколько еще более льготным для нее должен быть режим налогообложения, чтобы выйти из сложного состояния, непонятно.

    Данные относительно ИСД

    Схемы, якобы направленные на уменьшение уплаты налогов и сборов в бюджет.

    - Трансфертное ценообразование - 1 232 млн грн.

    - Реализация продукции по ценам ниже себестоимости - 243,2 млн грн.

    - Наращивание убытков по операциям со связанными лицами - 893,8 млн грн.

    - Занижение доходов в результате операций со связанными лицами - 1 387,9 млн грн.

    - Сомнительные операции с рисковыми контрагентами - 159,8 млн грн.

    - Минимизация платежей НДС за счет искусственного регулирования цен (путем увеличения) по звеньям поставки - 16,2 млн грн.

    Общая сумма потерь бюджета в течение двух лет якобы составляет 3 039 млн грн, а формирование убытков - 893,8 млн грн.

    Как известно, Коломойский принципиально не расположен платить долги и налоги, а предприятия Фирташа всегда убыточны. Подобная "слава" ИСД как-то миновала.

    "Метинвест" вместе с ИСД остаются лидерами и в вопросе уклонения от уплаты налогов посредством вывода прибыли на иностранных контрагентов - то есть путем того самого трансфертного ценообразования. Опять же, если верить данным АП.

     

    На запрос ЭП в ИСД не стали отвечать.

    Третье - не поворачивается язык сказать "почетное" - место в группе уклонистов якобы занимает уже Group DF. Это объясняется тем, что для этой группы использование офшорных юрисдикций - любимый способ ухода от уплаты налогов.

    Данные относительно Group DF

    Схемы, якобы направленные на уменьшение уплаты налогов и сборов в бюджет.

    - Трансфертное ценообразование - 1 150,6 млн грн.

    - Операции с рискованными контрагентами - 696,4 млн грн.

    - Операции по нетипичному экспорту - 49,4 млн грн.

    - Наращивание расходов за счет приобретения нематериальных услуг - 16,6 млн грн.

    - Завышение расходов при операциях со связанными лицами - 357,1 млн грн.

    - Отражение расходов, не подтвержденных первичными документами - 65,4 млн грн.

    - Ничтожные сделки - 5 млн грн.

    Общая сумма потерь бюджета в течение двух лет по итогу использования этих схем якобы составляет 2 340 млн грн.

    Комментарий Group DF:

    "К сожалению, абстрактные данные мы не комментируем".

    Естественно, классикой "уклонизма" является работа несуществующей группы "Приват". Ее создатель и вдохновитель Игорь Коломойский известен крайней изобретательностью в вопросе ухода от уплаты налогов.

    Остается только проверить, подложат ли правительству свинью его ферросплавные заводы. Как писала ЭП, недавно вице-премьер Юрий Бойко подписал с ними меморандум о предоставлении особых условий для бизнеса.

    Особые условия Игорь Валерьевич любит, а вот платить налоги, и вообще платить (судя по истории с "Аэросвитом") считает ниже своего человеческого достоинства.

    Обобщим. Если верить таблицам, предоставленным источником из Администрации президента, пять описываемых финансово-промышленных групп в 2011-2012 годах уклонились от уплаты налогов на 15,5 млрд грн.

    В масштабах страны это немного, и на эти деньги нельзя накормить всех пенсионеров. Однако этого достаточно, чтобы несколько человек, контролирующих описываемые ФПГ, регулярно входили в рейтинги богатейших людей страны и даже имели наглость требовать для себя особые налоговые льготы.

    Речь идет о льготах предприятиям ГМК, которые активно проталкивает Бойко.

    Для сравнения: в марте 2013 года все украинские налогоплательщики, а их с физлицами-предпринимателями около 4 млн, заплатили в общий фонд госбюджета 14,1 млрд грн.

     

    Рейтинг потерь бюджета в результате уклонения ФПГ от уплаты налогов

    1. "Метинвест" - 3 997 млн грн.

    2. ИСД - 3 040 млн грн.

    3. "Дтэк" - 2 622 млн грн.

    4. "Приват" - 2 469 млн грн.

    5. "Груп DF" - 2 341 млн грн.

    Рейтинг искусственно сформированных убытков

    1. "Метинвест" - 7 011 млн грн.

    2. ИСД - 894 млн грн.

    3. "Приват" - 588 млн грн.

    Рейтинг использования схем ухода от уплаты налогов, связанных с трансфертным ценообразованием

    1. "Метинвест" - 1 778 млн грн.

    2. ИСД - 1 233 млн грн.

    3. "Груп DF" - 1 151 млн грн.

    4. "Приват" - 538 млн грн.

    5. "Дтэк" - 237 млн грн.

    Рейтинг наращивания расходов (убытков) за сет предоплаты

    1. "Метинвест" - 6 606 млн грн.

    2. "Дтэк" - 1 328 млн грн.

    3. "Приват" - 132 млн грн.

     

    Специально для юристов. Данной публикацией мы не обвиняем ни "Метинвест", ни "Дтэк", ни ИСД, ни Group DF в уклонении от уплаты налогов и никак не намерены порочить их имидж, честь и достоинство. Поскольку группа "Приват" не существует, то заверяем в своем позитивном отношении к Игорю Валерьевичу Коломойскому, который вполне реален.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    які причини корупції???

    Несмотря на то, что коррупцию часто сравнивают с гидрой, существуют достаточно эффективные методы борьбы с этим явлением, о чем успешно свидетельствует мировая практика. Не бороться с коррупцией – значит поддерживать ее, а учитывая, какие разрушительные последствия такого бездействия возникают во всех сферах жизни общества, проблема противодействия этому «внутреннему врагу» стоит в любом государстве. Поэтому столь важно изучение причин коррупции – ведь надо бороться не только с самим сорняком, но и с его семенами. Понимая, что из себя представляет коррупция, исследуя это явление и опыт других стран по сопротивлению ему, мы получаем знание – а знание, как известно, сила. Главное, чтобы эта сила нашла себе должное применение – для этого необходима не только политическая воля, но и поддержка со стороны всего общества. Иначе бой против коррупции будет проигран.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    государство - слуга общества? Ха-ха-ха?

    Ситуация с коррупцией не изменится к лучшему до тех пор, пока государство не станет слугой общества, а не наоборот. Высшие руководители должны выставить из своего окружения людей, вовлеченных в коррупционные схемы. Нужно принятые антикоррупционные законы свято соблюдать. Однако этого нет, и чиновники-коррупционеры продолжают спокойно жить, а простые граждане пребывают в твердой уверенности, что без взятки ни один вопрос у нас решить невозможно.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Государство и коррупция

    Пока есть государство и его функции – будет коррупция. И сокращение коррупции – это сокращение функций государства, передача избыточных функций обществу. Пока общество на службе государства, а не наоборот, ни о сокращении госфункций, ни об уменьшении коррупции не может быть и речи. И в этих условиях борьба с коррупцией – только громкая кампания, которая послужит лишь умножению функций государства, к укрупнению коррупции

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Чтобы коррупции не было,

    Чтобы коррупции не было, должна меняться система. Она должна быть более открытой. Должна быть критика. Должна быть более свободная пресса, и общество должно знать, кто чем занимается, кто сколько "берет", попросту говоря.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Борьба с офшорами

    Борьба с офшорами: прогноз военных действий. Инфографика

    Яков Миркин

    Кто станет жертвами первой атаки, кому удастся спастись. Все о российских офшорах на одной картинке

    Россия начинает борьбу с офшорами. Составленный мной рейтинг офшоров по числу налоговых санкций, примененных Россией к работающим там компаниям, — донесение с фронта этой войны, развязанной нашей страной (см. инфографику). Ниже я попытаюсь предсказать, как будут идти военные действия и к чему они приведут.

     

    Война с офшорами — очень странная война. Вести ее — все равно что воевать со своей правой рукой. Ведь офшоры — один из краеугольных камней глобальных финансов. Вынь их — и разрушится вся конструкция. На офшоры приходится 14–17% трансграничных финансовых активов и обязательств банков мира. Более 80% крупнейших корпораций США имеют «дочки» в офшорах, число которых доходит до 300-400.

    Портрет противника

    Счет офшорам идет на десятки: до 30% стран мира имеют те или иные признаки  офшоров. Первые налоговые гавани возникли в США и Великобритании. Сейчас только в британской юрисдикции 12 офшоров. У США есть «внутренние» офшоры (Делавэр, Вайоминг) и островные. В зоне ЕС находится не менее 10 юрисдикций с признаками офшора: Монако, Мальта, Андорра, Люксембург, Лихтенштейн, Кипр, Ирландия... И конечно, Нидерланды — весьма типичный офшор, хотя этой страны никогда не было в списках налоговых гаваней. Кстати, у Нидерландов свои офшоры на Карибах: Аруба, Кюрасао, Синт-Мартен.

    У офшоров два ядра — англо-саксонское (Карибы, Нормандские острова, Ирландия) и страны Бенилюкс (Нидерланды, Люксембург, заодно и Швейцария). Все остальные офшоры — периферия, включая Кипр. Инвестиционная мощность Нидерландов, Люксембурга и Ирландии — $10–12 трлн, ежегодно отправляемых за границу. Это больше, чем иностранные вложения США. А портфельные инвестиции с островов Карибов и Нормандии равны пятой части денег, уходящих из США.

    Почему война с офшорами не стала тотальной? Зачем Лондону столько офшоров? Почему под боком у США радуются жизни Карибы? Потому что офшоры — отличный способ собирать чужие деньги. Долой своих, выводящих капиталы, но что касается чужих — заходите, будем вам рады. Офшоры собирают деньги всего света, поэтому никто не отвергает права офшоров на существование. Каждая юрисдикция сама решает, какой уровень налогов в ней должен быть. Об этом торжественно заявила ОЭСР. И никто не подвергает сомнению право бизнеса выбирать офшоры для своей резиденции, если соблюдаются законы стран, в которых этот бизнес ведет свою операционную деятельность.

    США уже несколько лет воюют с офшорами. Это личная позиция Барака Обамы. Но война идет против вывоза денег и вывода бизнеса из США и ни в коем случае не против того, чтобы деньги со всего света приходили на Карибы, подпитывая финансовый Нью-Йорк. Позиция международных регуляторов проста: офшоры всего мира, будьте информационно прозрачными! И если какое-то государство решит, что некто нарушил законы, сообщите о нем все. Остальное (низкие налоги и минимум регулирования) нас не волнует.

    Двести лет по всему миру растет доля налогов в ВВП. Потребление государств опережает рост экономики. В 1990-2010 годах индикатор «Расходы правительства/ВВП» увеличился в еврозоне с 46 до 50%, в США — с 34 до 41%, в Великобритании — с 40 до 47%, в Японии — с 30 до 40% (данные МВФ). Офшоры остаются последним убежищем для бизнеса, страдающего от налогов, регулятивного и силового давления государства. Если есть офшоры, рациональное государство не может драть три шкуры с бизнеса, учитывая риски массового бегства активов, доходов и тех, кто всем этим владеет. Однако бывает, все-таки дерет, и тогда возникает «российский феномен».

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Коррупция всегда любит темноту

    Коррупция всегда любит темноту и мрачность. Оно становится более твердым и разветвляется в таком условии. Когда это темное место освещено, и прозрачная и чистая окружающая среда обеспечена, коррупция становится слепой. После этого оно ищет новое, темное место для себя. Создание современном времени независимое, прозрачное общество и правительство - основной враг коррупции.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    свеча это имущество народа

    Однажды, Хазрат Али составил список добыч полученных во время войны. Внезапно, один из Арабских воинов вошел внутрь и сказал: У меня разговор с тобой, Хазрат Али. Али спросил: Разговор личный или общий? Воин ответил что личный. Тогда Хазрат Али погасил свечу. Он объяснял что свеча это имущество народа. Имущество народа должна быть дана бедным и вдовцам, чьи мужья были убиты во время войны.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    подрыв основ государственного строя

    Положение коррумпированных государств в условиях мирового экономического кризиса крайне серьезное, поскольку одним из основных проблемных факторов является сегодня система госуправления страной, которая основывается на коррупции. И борьба с ней невозможна, поскольку существует такое преступление, как подрыв основ государственного строя.

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко

    Аватар користувача Дейниченко Володимир

    Приклад відкритості і прозорості чиновника, що міг байдикувати

    Экс-министр инфраструктуры Колесников за год заработал 278 миллионов

    Народный депутат, член фракции Партии регионов Борис Колесников в минувшем году получил 278,152 млн гривен дохода.

    Об этом сообщили в пресс-службе, передает "Интерфакс-Украина".

    Согласно сообщению, почти 304 тысяч гривен составила заработная плата, 253,173 млн гривен -роялти, 9,824 млн гривен – проценты банка от депозитов, 14,583 млн гривен – дивиденды и 268 тыс гривен – доходы от отчуждения прав на товарные знаки и промышленные образцы.

    С общей суммы дохода был уплачен подоходный налог в сумме почти 43,861 млн гривен.

    Напомним, 98% акций "АПК-Инвест" принадлежат ООО "Укринвест", которое основали экс-министр инфраструктуры Борис Колесников и его жена Светлана.

    Недавно сын экс-министра Бориса Колесникова Константин возглавил наблюдательный совет ПАО "АПК-Инвест".

    С сентября 2011 года "АПК-Инвест" получило подряды ГП "Исследовательское хозяйство Донецкого института агропромышленного производства" на 13,93 млн гривен.

    17 мая 2013

    Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



    Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.