Skip to Content

Електронна демократія: сподівання та проблеми

warning: date() [function.date]: It is not safe to rely on the system's timezone settings. You are *required* to use the date.timezone setting or the date_default_timezone_set() function. In case you used any of those methods and you are still getting this warning, you most likely misspelled the timezone identifier. We selected 'America/New_York' for 'EDT/-4.0/DST' instead in /home/zedinuas/public_html/kds.org.ua/modules/ipaper/ipaper.module on line 591.
Embedded Scribd iPaper - Requires Javascript and Flash Player
„Бібліотека молодого державного службовця”
ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ:
сподівання та проблеми
Київ 2009
ББК 66.0+67.0 Е50 УДК 35.01:65.012.1:519 Матеріали готували: Джоан Кедді та Крістіан Вергес; Енн Макінтош (порівняльний огляд сучасної практики); Стівен Коулмен (аналіз майбутнього демократії та інтернету). Випуск серії видань „Бібліотека молодого державного службовця” здійснюється у рамках державної Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1444 та Програми розвитку державної служби на 2005—2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, зі змінами та доповненнями.
Електронна демократія: сподівання та проблеми / Джоан Кедді, Крістіан Е50 Вергез [та ін.]; [пер. з англ. С. Соколик, О. Оржель, К. Гомма]. — К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2009. — 164 с. — (Бібліотека молодого державного службовця). — Переклад за вид.: OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004). — ISBN 978-966-8918-22-3
Видання спирається на документи Організації економічного співробітництва та розвитку (OEСР) та присвячене важливому питанню використання інформаційних та комунікаційних технологій у залученні громадян до розроблення політики у країнах OECР. Також розглядаються уроки з використання інформаційних технологій у процесі розроблення політики, забезпечення можливості для консультацій і громадської участі у формуванні політичного курсу. Розраховане на державних службовців, управлінців, а також студентів ВНЗ управлінського спрямування і буде корисним у процесі розвитку електронної демократії, створення „електронного міністерства”, налагодження співпраці з громадянами у процесі розроблення політики шляхом використання сучасних інформаційних технологій, а також забезпечення адаптації процедур у державному секторі України до стандартів Європейського Союзу. ББК 66.0+67.0 УДК 35.01:65.012.1:519 Оригінальний випуск видано ОЕСР англійською та французькою мовами під назвою: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement Promesses et limites de la démocratie électronique: les défis de la participation citoyenne en ligne © OECD, 2004 Усі права застережено. Відповідальність за якість перекладу українською мовою та його автентичність несе Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу. Видання здійснене коштом Державного бюджету України. Публікується за згодою ОЕСР, Париж
ISBN 978-966-8918-22-3
© Organisation for Economic Cooperation and Development (OEСD), Paris, 2004 © Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, переклад та видання українською мовою, 2009
ЗМІСТ
Передмова від видавця ............................................................................... Перспективи і проблеми електронної демократії: виклики у сфері електронного залучення громадян Передмова ....................................................................................................... Загальна інформація ..................................................................................... ЧАСТИНА I. Використання інформаційно комунікаційних технологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення політики Загальний огляд ............................................................................................. Вступ ................................................................................................................... A. 1. 2. 3. 4. Інформування, консультації та участь .................................. Історія питання ....................................................................................... Цілі е залучення .................................................................................... Розроблення систем е залучення ....................................................... Пропагуйте ваші онлайнові консультації ............................................. Інформування онлайн ........................................................................... Доступ до інформації ............................................................................ Зрозумілість інформації ........................................................................ Е консультації ........................................................................................ Необхідні інструменти ........................................................................... Шаблон розробки веб сайтів для онлайнових консультацій ............. Технології для підтримки онлайнового обговорення ......................... Обмеження щодо онлайнових консультацій ........................................ Е участь .................................................................................................. Е звернення ............................................................................................ Онлайнові референдуми ....................................................................... Труднощі та виклики ..................................................................... Цифровий розрив................................................................................... Оптимісти і песимісти ............................................................................ Активна громадянська позиція ............................................................ Створення онлайн спільнон .................................................................. Залучення молодих людей .................................................................... Аналіз е участі та зворотний зв’язок .................................................. Аналіз е участі ........................................................................................ Зоротний зв’язок ...................................................................................
3
5.
6.
B. 7. 8.
9.
10. 11. 12.
Оцінювання е залучення ....................................................................... Визначення цілей .................................................................................... Три точки зору щодо оцінювання ......................................................... Формування готовності до е залучення на всіх рівнях ..................... Вчитися на досвіді місцевих органів влади ......................................... Виклики майбутнього ............................................................................ Виклик № 1 — проблема масштабу ..................................................... Виклик № 2 — розвиток спроможності та активної громадянської позиції ..................................................................................................... Виклик № 3 — забезпечення послідовності ........................................ Виклик № 4 — проведення оцінювання е залучення ......................... Виклик № 5 — питання готовності ....................................................... Винесені уроки з досвіду країн членів ОЕСР ...................... Ситуативні дослідження e залучення у країнах членах ОЕСР .......... Ґрунтуватися на досвіді інших: місцевому, національному та міжнародному .................................................................................... Фінляндія: Поділіться з нами своїми поглядами ................................ Нідерланди: E консультації про їжу майбутнього ............................... Швеція: Калікс: щорічні консультації .................................................... Швеція: Електронний діалог у районній раді Норрмальму ................ Італія: Муніципалітет Болоньї: проект DEMOS .................................. Італія: PEG – онлайновий план дій муніципалітету Цесени ............... Австралія: Огляд оборонної політики (Defence Review 2000) ............ Велика Британія: Парламентське онлайн розслідування домашнього насильства ........................................................................ Велика Британія: Floodforum.net ........................................................... Європейська комісія: Інтерактивне вироблення політики (ІВП) ........
C. 13.
Додаток 1. Терміни, що застосовуються у сфері е залучення ..................... Додаток 2. Спільні дослідницькі проекти ....................................................... Бібліографія ....................................................................................................... Частина IІ. Майбутнє інтернету та демократії: подалі від метафор і ближче до політики Досліджуючи метафори .................................................................................... Де шукати демократію? ..................................................................................... Як винайти е демократію? ................................................................................ Як зробити демократичне представництво дієвим ......................................... Простір довіри ........................................................................................ Конституційна інтеграція .......................................................................
4
Значуща інтерактивність ....................................................................... Зони мовчання – зони глухоти ............................................................. На шляху до політики е демократії .................................................................. Бібліографія .......................................................................................................
Тематичні блоки 1. Настанови для успішних електронних консультацій ........................... 2. Інструменти електронного залучення на кожному етапі вироблення політики ............................................................................. 3. Питання для оцінювання електронного залучення ............................. 2.1. Європейська Комісія: інтерактивне вироблення політики ................. 3.1. Великобританія: рекомендації Комітету з питань інформації Палати громад ........................................................................................ 3.2. Нідерланди: пропагування е консультацій щодо Національної стратегії сталого розвитку ..................................................................... 4.1. Нідерланди: електронна пошта Амстердама ....................................... 4.2. Швеція: Ельвшьо і Норрмальм у пошуках інформації ........................ 4.3. Мексика: е уряд для інформування, консультацій та участі громадян .. 4.4. Словаччина: доступ до інформації онлайн .......................................... 5.1. Німеччина: консультації щодо Закону про свободу інформації ........ 5.2. Італія: муніципалітет Болоньї та проект ДЕМОС ................................. 6.1. Шіста: e участь через чати .................................................................... 7.1. Європейський Союз – підходи до проблеми цифрового розриву в Європі ................................................................................................... 7.2. Нова Зеландія: потреба у рівності ........................................................ 7.3. Італія: проникнення Інтернету ............................................................... 7.4. Чеська Республіка: проект eVA ............................................................. 8.1. Нідерланди: цифрові інкубатори та соціальні мережі ........................ 8.2. Фінляндія: залучення молоді ................................................................ 8.3. Італія: муніципалітет Casalecchio di Reno, проект DIRE ..................... 8.4. Шотландія: проект „Голос молоді Хайленду” ...................................... 9.1. Австралія: виклики для органів влади ................................................. 10.1. Німеччина: оцінювання громадських консультацій з питань планування використання земельних ділянок у містах ...................... 11.1. Німеччина: конкурс „Е спільнота 2002” .............................................. 11.2. Нідерланди: е громадяни в Амстердамі ............................................... 11.3. Швеція: муніципаль на мережа громад Больнеса ............................... 11.4. Швеція: громадська рада Ельвшьо та інші інструменти ..................... 11.5. Італія: муніципалітет Болоньї ................................................................ 11.6. Швеція: Шіста і проект Сybervote ......................................................... 11.7. Італія: депозитарій кращих практик ..................................................... 11.8. Канада: пілотний проект е демократії „Цифрова палата громад” .....
5
Таблиці 1. 2. 3. 4. 5. Запитання для оцінювання онлайнового залучення ........................... Аналітичні рамки для порівняльного аналізу е залучення ................. Матриця Е залучення ............................................................................. Цілі та індикатори для веб сайту „Поділіться з нами вашими думками” ................................................. Європейська Комісія: застосування ІВП на кожному етапі циклу вироблення політики .............................................................................
Рисунки 1. 2. 3. Життєвий цикл політики ....................................................................... Створення онлайн спільнот .................................................................. Життєвий цикл політики: основні етапи і стейкхолдери ....................
Про Організацію економічного співробітництва і розвитку ...........................
6
ПЕРЕДМОВА ВІД ВИДАВЦЯ
Ця книга продовжує розпочатий у рамках серії видань „Бібліотека молодого державного службовця” переклад матеріалів Sigma/OECD з питань державного врядування, спрямованих на ознайомлення державних службовців та управлінців України з кращими міжнародними практиками державного управління, наближення державної служби України до стандартів ЄС та передових країн світу, її адаптації до кращих практик та законодавства. Підвищення ефективності державного управління є одним із пріоритетів реформи державної служби в Україні. Останнім часом у зв’язку з поширенням новітніх інформаційних технологій у всіх сферах діяльності людини підвищення ефективності державного управління пов’язується із запровадженням електронного урядування (е-урядування). В узагальненому вигляді е-урядування — це використання інформаційно-телекомунікаційних технологій державними органами з метою обміну інформацією з громадянами, підприємствами та між собою, реструктуризації адміністративних процесів, прискорення та підвищення якості надання державних послуг, зменшення витрат, забезпечення внутрішньої ефективності та запобігання проявам корупції. Починаючи з 2002 року, розпочата реалізація проекту електронного урядування Президентом України і Кабінетом Міністрів України. Однією з основних складових електронного урядування є електронна демократія (е-демократія) — підвищення ступеня участі громадян у процесах управління та керівництва державою за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Залучення громадськості до процесу вироблення та реалізації державної політики забезпечує врахування інтересів громадян, сприяє більшій прозорості і відкритості державного управління, більш широкому сприйняттю політики в суспільстві та є гарантом демократичності процесів врядування. В Україні розбудова електронної демократії є наріжним каменем консолідації демократичних здобутків держави та наближення до європейських стандартів державного управління. Рівень використання потенціалу електронної участі громадян в Україні становить 57 %, що забезпечує їй 14-те місце в світі (згідно з Індексом електронної участі громадян ООН за 2008 рік). Цей високий показник відображає значний прогрес, досягнутий у сфері електронної демократії в нашій країні – у 2005 році Україна посідала лише 28 місце. Електронна участь громадян у державних справах передбачає три ключові елементи. По-перше, е-інформація — розміщення на веб-сайтах органів влади інформації, що становить ключовий інтерес для суспільства. По-друге, е-консультації — механізми та інструменти онлайнового обговорення суспільно значимих проблем на сайтах органів влади. По-третє, е-прийняття рішень — врахування онлайнового внеску громадян у процес прийняття рішень, надання постійного зворотного зв’язку. Станом на 2008 рік в Україні найповніше використовувались інструменти електронних консультацій (61 %) та надання громадянам онлайнового доступу до інформації (53 %). Дещо гіршими є показники в сфері залучення громадськості до прийняття рішень (38 %). Пропоноване видання є особливо актуальним у контексті розбудови електронної демократії, оскільки воно містить основні уроки з досвіду країн ОЕСР щодо використання інформаційних та комунікаційних технологій в процесі за7
безпечення надання інформації, консультацій та участі громадськості в розробленні політики. Значною мірою публікація спирається на спостереження і висновки звіту ОЕСР „Громадяни як партнери: інформація, консультування і участь громадськості в виробленні політики” (виданий 2001 року), який був першим ґрунтовним дослідженням у галузі електронної демократії. Пропонується десять настанов для забезпечення успішних онлайнових консультацій з громадськістю. Велику увагу приділено інструментам для забезпечення участі громадян на кожній стадії процесу розроблення політики і в межах кожної категорії електронної участі (електронні форуми, петиції, референдуми тощо). В Україні деякі з цих інструментів вже активно використовуються. Зокрема, Головне управління державної служби України в режимі онлайн, за допомогою сервісу „Форум”, постійно проводить обговорення проектів стратегічних документів, спрямованих на реформування та розвиток державної служби. Друга частина публікації пропонує аналіз викликів та обмежень електронної демократії, зокрема, так званого „електронного розмежування” („electronic divide”), яке походить від відсутності доступу певних прошарків суспільства до інформаційно-комунікаційних технологій. Крім того, розглянуто методи аналізу та реагування на повідомлення громадян он-лайн і методи оцінювання електронної участі громадян у розробленні політики. Для унаочнення успішного застосування процедур електронної демократії включено десять практичних прикладів (case studies) з країн — членів ОЕСР: Фінляндії, Нідерландів, Італії, Швеції, Великої Британії, які висвітлюють залучення громадян до певного етапу розроблення політики через використання інформаційних технологій як на національному, так і на місцевому рівні. Також представлено досвід Європейської Комісії з використання інструментів інтерактивного розроблення політики, які надають змогу оцінити вплив політики Європейського Союзу на громадян, представників бізнесу, місцевих громад та інших зацікавлених сторін. Видання завершується аналізом взаємозв’язку демократії та електронного врядування і можливих шляхів удосконалення механізмів репрезентативної демократії за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. За умов ефективного і спланованого використання сучасні технології дають можливість посилити двосторонній зв’язок між громадянами та їх представниками в органах влади, отже, розширити участь громадян у врядуванні, не обмежуючи її лише голосуванням на виборах. Сподіваємося, що ознайомлення державних службовців та управлінців України з кращими практиками країн ОЕСР у сфері електронної демократії стане поштовхом для більш активного впровадження інформаційних технологій для залучення громадськості в нашій країні, зокрема, і на регіональному рівні, надасть натхнення та ідеї для реалізації нових ініціатив у цій сфері. Тетяна Ковтун, директор Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу
8
ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ: виклики у сфері електронного залучення громадян
Переклад за публікацією OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004) Публікація підготовлена Джоан Кедді у співпраці з Крістіаном Вергесом з Директорату ОЕСР з питань суспільного врядування та територіального розвитку і видана за ініціативи Генерального Секретаря ОЕСР Секретаріат ОЕСР висловлює подяку всім країнам — членам ОЕСР, які взяли участь у роботі Експертної групи з питань взаємовідносин влади з громадянами та громадянським суспільством і зробили внесок у підготовку цього видання. Їх ідеї, взяті з набутого у широкому спектрі контексту досвіду різних країн, були вкрай важливими для формулювання уроків, рекомендацій і викликів щодо політики. Висловлюємо також подяку країнам — членам ОЕСР, які брали участь у Проекті ОЕСР з електронного врядування, за їх постійну підтримку цієї роботи та корисні настанови. Особлива подяка Анні Деріо, Марі Мерфі та багатьом іншим за допомогу в підготовці цієї книги.
9
ПЕРЕДМОВА
У цій книзі досліджується використання нових інформаційно комунікаційних технологій (ІКТ) для залучення громадян до процесів вироблення політики у кра їнах — членах ОЕСР. Ґрунтуючись на результатах попереднього дослідження, ви даного у публікації „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policy making, ОECD, 2001), у 2002 році зібрано низку ситуативних прикладів у різних країнах щодо існуючих і виникаючих практик ви користання ІКТ для залучення громадян. Ця книга великою мірою спирається на дослідження, напрацювання та рекомендації національних експертів з країн — членів ОЕСР, членів Експертної групи з питань відносин влади з громадянами та громадянським суспільством. Вона також є внеском до Проекту ОЕСР з електро нного урядування, під егідою якого здійснено це дослідження. Книга починається із стислого викладу, де висвітлюються головні уроки полі тики використання ІКТ для надання інформації, забезпеченні можливостей для консультацій та участі громадян у виробленні політики. Пропонуються 10 наста нов для успішного проведення електронних консультацій та визначаються п’ять основних викликів щодо електронного залучення громадян до вироблення полі тики. Основна частина містить порівняльний огляд сучасної практики, підготов лений професором Енн Макінтош з Міжнародного центру теледемократії Універ ситету ім. Дж. Нап’є, Великобританія (International Teledemocracy Centre, Napier University, UK), ілюстрований численними прикладами з досвіду 12 країн — чле нів ОЕСР (Австралія, Канада, Чехія, Фінляндія, Німеччина, Італія, Мексика, Нідер ланди, Нова Зеландія, Словаччина, Швеція, Великобританія), а також Європейсь кої Комісії. Публікацію завершує аналіз майбутнього демократії та Інтернету, зроб лений професором Стівеном Коулменом з Оксфордського Інтернет інституту Оксфордського університету, Великобританія (Oxford Internet Institute, University of Oxford, UK). Публікація підготовлена Джоан Кедді у співпраці з Крістіаном Вергесом з Директорату ОЕСР з питань суспільного урядування та територіального розви тку і видана з ініціативи Генерального секретаря ОЕСР.
10
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Сьогодні всі країни — члени ОЕСР визнають, що інформаційно комунікаційні тех нології (ІКТ) є потужними інструментами підвищення рівня залучення громадян до вироблення державної політики. Незважаючи на обмежений досвід, набутий доте пер, вже з’являються деякі перші уроки щодо електронного залучення громадян: • Технології є допоміжним засобом, а не шляхом розв’язання проблеми. Необ хідне поєднання з традиційними „неелектронними” інструментами доступу до інформації, консультацій та участі громадськості, для того щоб отримати як найбільше від застосування ІКТ. • Електронне надання інформації є важливою передумовою залучення, але кі лькість не означає якість. Активне сприяння та компетентне посередництво — ключові елементи ефективних електронних консультацій. • Бар’єрами для ширшого електронного залучення громадян до вироблення по літики є культурні, організаційні та конституційні, а не технологічні чинники. Щоб подолати ці бар’єри, потрібно докладати більше зусиль для підвищення обізнаності та спроможності і в самих органах влади, і серед громадян. Ця книга висвітлює уроки щодо політики, винесені з нинішнього досвіду кра їн — членів ОЕСР, та пропонує десять настанов для успішних електронних консу льтацій. Вона спирається на результати попереднього огляду країн — членів ОЕСР, оприлюднені в публікації „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policy making (OECD, 2001), та на низку ситуативних досліджень у різних країнах, зібраних 2002 року. Тут не розгляда ються питання надання електронних послуг чи застосування ІКТ під час виборів (наприклад, електронного голосування), хоча деякі з висвітлених тем, скажімо, надання інформації в електронному режимі, можуть бути релевантними і в цьому контексті. Нарешті, у книзі окреслено п’ять ключових викликів у сфері електро нного залучення громадян до вироблення політики.
Які уроки можна винести з наявної практики електронного залучення?
Залучення громадян до вироблення політики — це розумна інвестиція у фо рмування та реалізацію кращої державної політики, а також ключовий елемент ефективного урядування. Багато країн — членів ОЕСР почали експериментувати з цілим спектром різноманітних ІКТ, щоб створити більші можливості для залу чення громадян до вироблення політики, і їхній первісний досвід ілюструє мож ливості, динаміку та обмеження цих нових інструментів. Більшість урядів країн ОЕСР працюють над скороченням „цифрового розриву” і визнають необхідність забезпечення всім громадянам (в електронному режимі чи іншим чином) рівних прав для участі в суспільних справах.
11
Тематичний блок 1. Настанови для успішних електронних консультацій
1. Починайте планувати заздалегідь Починайте планувати електронні консультації заздалегідь. Визначте, яку інфор мацію треба надати цільовій групі і в якому форматі. Вирішіть, як довго мають три вати електронні консультації, хто відповідатиме за їх проведення, і як отримана ін формація буде вписуватися в існуючі графіки вироблення і прийняття рішень. 2. Демонструйте готовність Забезпечте на найвищому рівні лідерство та видиму готовність до прове дення електронних консультацій і з самого початку чітко про це повідомте. По ясніть мету консультацій (формування переліку нових питань державної полі тики, розроблення законопроектів, оцінювання впровадження політики), де бу дуть оприлюднені їх результати і яким чином вони будуть використані. 3. Гарантуйте захист персональних даних Учасникам електронних консультацій повинні бути надані гарантії захисту персональних даних. Характер захисту персональних даних відрізняється зале жно від обраної форми збирання даних (анонімні відповіді, онлайн реєстрація або пароль доступу для обмежених груп). 4. Адаптуйте підходи до конкретної цільової групи Визначте коло учасників, думки яких вас цікавлять (громадськість загалом, експертне середовище, молодь) та адаптуйте електронні консультації до їх спро можності та очікувань (мова, термінологія тощо). Забезпечте додаткові засоби підтримки, щоб допомогти учасникам із спеціальними потребами (з обмежени ми фізичними можливостями, соціально ізольованих) взяти участь в електро нних консультаціях. 5. Поєднуйте електронні консультації з традиційними методами Розгляньте можливість використання, поряд з електронними консультація ми, традиційних методів (громадські слухання, “круглі столи”, спеціально ство рені веб сайти). Підхід, базований на множині каналів, вірогідно, буде успішні шим у плані охоплення та залучення громадян, аніж той, що покладається на єдиний канал. 6. Тестуйте і адаптуйте інструменти Перед тим як запустити процес електронних консультацій, переконайтеся, що вибрані інструменти (програмне забезпечення, опитувальники) пройшли пі лотне тестування. Адаптуйте інструменти на основі зворотного зв’язку з учас никами та визначте перспективні інформаційно комунікаційні технології (ІКТ)
12
для майбутніх консультацій (наприклад, надсилання повідомлень на мобільні телефони). 7. Пропагуйте електронні консультації Докладайте зусиль та залучайте ресурси, щоб забезпечити обізнаність по тенційних учасників про те, що відбуватимуться електронні консультації, і як у них можна взяти участь (наприклад, прес конференції, реклама, посилання на веб сайти, електронні розсилки). Визначте зовнішніх партнерів, які сприятимуть підвищенню обізнаності та участі, — неурядові організації (НУО), бізнес асоці ації тощо. 8. Аналізуйте результати Упевніться, що ви маєте достатньо часу, ресурсів та експертних знань для здійснення ретельного аналізу інформації, отриманої під час електронних кон сультацій. Використання закритих або з множинним вибором запитань створює можливості для автоматичної обробки відповідей, тоді як обробка відкритих запитань потребує набагато більше часу та людських ресурсів. Це потрібно вра ховувати з самого початку планування електронних консультацій. 9. Забезпечуйте зворотний зв’язок Оприлюднюйте результати електронних консультацій у якомога стисліший строк та інформуйте учасників про наступні етапи процесу вироблення політи ки. Переконайтеся, що учасники поінформовані про те, як результати консуль тацій будуть враховуватися під час ухвалення рішень. 10. Оцінюйте процес консультацій та їх вплив Оцінювання процесу має на меті визначити: основні проблеми, виявлені під час консультацій; чи охопили консультації цільову групу; рівень задоволеності учасників. Оцінювання впливу консультацій роблять для того, щоб визначити, чи внесок їх учасників мав помітний вплив на зміст остаточного рішення щодо політики. Результати оцінювання мають широко поширюватися, що, у свою чергу, може підштовхнути до плідних публічних дебатів стосовно переваг і недоліків електронних консультацій. Однак акцент на розширенні прямого індивідуального доступу (через забез печення комп’ютерами та громадськими пунктами доступу) створює ризик при меншити важливість розвитку державно приватного партнерства (наприклад, з НУО та бізнес асоціаціями) для збільшення в рази пунктів доступу та надання істотної підтримки громадянам у використанні цих нових технологій. Незважаю чи на те, що багато людей переконані у великому потенціалі ІКТ, на даний час вони залишаються лише доповненням до традиційних інструментів консультацій з громадськістю.
13
ІКТ сприяють ширшому залученню громадян до вироблення політики
Огляд досвіду країн — членів ОЕСР виявив три ключові чинники, на які слід звернути увагу в ході пошуку шляхів використання ІКТ для електронного залу чення громадян, а саме: вибір часових рамок, цільове спрямування та інтегру вання. Вибір часових Більшість прикладів електронного залучення можна знайти на етапі визначення порядку денного циклу вироблення політики. рамок: Це й не дивно, враховуючи, що ранній етап процесу має бути найбільш відкритим для пропозицій громадян і характеризува тися високим рівнем публічного обговорення — саме для цьо го, власне, й створюються нові інструменти ІКТ. Це також може вказувати на дослідницьку чи експериментальну природу таких електронних ініціатив, враховуючи те, що на даному етапі елек тронне залучення здебільшого радше доповнюватиме, аніж за мінятиме традиційні методи вироблення політики. Деякі країни розробили електронні інструменти, придатні для використання на всіх етапах циклу політики, інші практикують електронне за лучення на якомусь конкретному етапі (наприклад, на етапі фо рмулювання чи моніторингу політики). Відкритим залишається запитання про те, чи брак прикладів електронного залучення на етапах впровадження та оцінювання політики свідчить про те, що ці етапи за своєю природою є менш придатними до застосу вання нових ІКТ, чи така практика є просто менш поширеною на даний час. Широке коло органів влади вивчають питання застосування но Цільове спрямування: вих ІКТ для залучення громадян до вироблення політики — від місцевих до національних органів виконавчої влади і парламен тів, а також ті, що працюють на міжурядовому чи міжнародному рівні (наприклад, Європейська Комісія). Очевидно, цілі та масш таби зусиль у сфері електронного залучення, що їх докладають ці органи влади, значно відрізняються (взяти, приміром, плануван ня розвитку міст на місцевому рівні чи національну політику роз витку освіти). Цільові групи, які залучаються до консультацій, та кож відповідно є різними і можуть охоплювати всіх громадян (у межах даної географічної території), всі зацікавлені сторони (не залежно від місця проживання) або конкретні верстви населення (маргінальні групи, підприємці, молодь).
14
Інтегрування: Досвід сьогодення вказує на важливість забезпечити інтегруван ня електронних і традиційних методів залучення громадян до ви роблення політики. Це важливо і для надання інформації з пи тань державної політики, і для самого процесу електронного за лучення (через постери, буклети, місцеву пресу тощо), і для про понування низки варіантів щодо отримання зворотного зв’язку від громадян (пошта, телефон, факс, електронна пошта або ко ординовані традиційні та електронні дискусійні форуми). Актив не пропагування електронних консультацій (через листівки, сті кери, рекламні банери веб сайтів) також є необхідним. ІКТ можна застосовувати для збирання й аналізу спонтанних коментарів та скарг, що містять цінну інформацію для виробників політики (на приклад, з проблем впровадження політики). Конкретні техноло гії, вибрані для електронного залучення, різняться за ступенем складності, але більшість прикладів свідчить на користь викори стання спеціально створеного веб сайту з опціями електронної пошти. Ще застосовують спеціалізоване програмне забезпечен ня для управління електронним обговоренням у форматі диску сійного форуму або використовують захищені паролями диску сійні простори для зареєстрованих користувачів. Забезпечення компетентної та конструктивної модерації електронного обгово рення є вирішальним чинником успіху.
І порушують перед владою нові питання
Пропонуючи значні можливості для ширшого залучення громадян до вироб лення політики, нові ІКТ водночас порушують перед владою низку запитань. На приклад: як у добу електронних технологій може бути забезпечено право грома дян на доступ до інформації? Які аспекти структури та організації влади, розподі лу ресурсів та наявних умінь і навичок потрібно змінити, щоб вони відповідали новим стандартам взаємодії з громадянами? Яким є статус електронного реагу вання державних службовців на запити громадян та висловлених ними думок під час електронних дискусійних форумів? Лише декілька країн — членів ОЕСР по чали працювати над вирішенням цих питань, наприклад, шляхом розроблення кодексу поведінки державних службовців або офіційних настанов щодо відпові дей на електронні повідомлення громадян.
15
Тематичний блок 2. Інструменти електронного залучення на кожному етапі вироблення політики
Етап циклу вироб лення політики Визначення порядку денного Інформування • Пошукові засоби, прив’язані до конкретного сайту • Попередження електронною поштою про нові питання політики • Підтримка перекладу на декілька мов • Фільтри стилю для видалення жаргонізмів Консультації Участь
• Електронні • Е спільноти дослідження та • Е звернення опитування • Е референдуми громадської думки • Дискусійні форуми • Моніторинг електронних повідомлень • Дошки оголошень • Перелік найчастіше задаваних запитань (FAQs)
Аналіз
• Підтримка перекла • Засоби, що ду на етнічні мови базуються на • Фільтри стилю для менеджменті видалення фактичних даних жаргонізмів • Складення бази даних експертів • Попередній контроль стилю для полегшення інтерпретації технічних і юридичних термінів • Фільтри стилю для забезпечення простої зрозумілої мови • Електронна розсилка інформа ційних вісників • Електронний зворотний зв’язок • Електронна публі кація річних звітів
• Електронні громадські журі • Е спільноти
Формулювання
• Дискусійні форуми • Е звернення • Електронні • Е референдуми громадські журі щодо змін • Інструменти законодавства е спільнот
Впровадження
• Дискусійні форуми • Списки елект • Електронні ронної розсилки громадські журі для цільових • Інструменти груп е спільнот
Моніторинг
• Електронні дослідження та опитування громадської думки
16
• Дискусійні форуми • Моніторинг електронних повідомлень • Дошки оголошень • Перелік найчастіше задаваних запитань (FAQs)
Джерело: Див. Макінтош Е. „Використання інформаційно комунікаційних тех нологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення полі тики” (частина І цієї книги).
Як ІКТ підвищують рівень електронного залучення?
Ефективне залучення органами влади громадян до діалогу цілком залежить від визнання ними, що для цього доступ до інформації є базовою передумовою, консультації — центральним чинником вироблення політики, а участь громадсь кості — відносинами, базованими на партнерстві. Нові інструменти, що їх пропо нують ІКТ, можуть допомогти у кожній з цих сфер. Вплив таких інструментів та кож може бути значно посилений завдяки їх застосуванню у поєднанні з тради ційними, неелектронними методами.
Як забезпечити ширший доступ до більшого обсягу інформації?
Саме Інтернет визначили всі країни — члени ОЕСР як канал для надання грома дянам безпрецедентного рівня доступу до інформації органів влади. ІКТ пропону ють потужні інструменти пошуку, відбору та інтегрування великих масивів інфор мації, якими володіють органи державного управління, а також представлення ре зультатів цих дій у формі, яку можуть легко використовувати окремі громадяни. Для громадян, які шукають інформацію в електронному режимі, різниця між доступом (access) і доступністю (accessibility) є важливим питанням. Навіть коли громадяни справді мають доступ до ІКТ, знайти якусь конкретну інформацію ор ганів влади в електронному просторі рідко є простим чи автоматичним завдан ням. Найкраще подання такої інформації має починатися з того, щоб поглянути на неї з точки зору кінцевих користувачів, а це вимагає оцінки їхніх потреб, спро можності знаходити, обробляти та використовувати необхідну інформацію. Під вищення рівня доступності електронної інформації можна досягти за допомо гою: організації електронної інформації навколо конкретних життєвих подій чи питань політики; пошукових систем; програмного забезпечення для перевірки стилю та поліпшення зрозумілості урядових текстів; багатомовних перекладів офіційних документів; електронних глосаріїв.
17
Будь який користувач електронної інформації може засвідчити: кількість не означає якість. Тоді як усі країни — члени ОЕСР пропонують дедалі більші обсяги урядової інформації в електронному вигляді, якість цієї інформації суттєво різ ниться з точки зору її доступності, релевантності та корисності для громадян, які бажають бути поінформованими або залученими до вироблення політики. У міру зростання інформаційного навантаження, вірогідно, зростатиме роль надійних „інформаційних посередників” (чи то в самих органах влади, чи незалежних від влади), здатних ідентифікувати, звести докупи та пояснити релевантну інформа цію з конкретних питань політики, які цікавлять громадян.
Як використати інтерактивність ІКТ для електронних консультацій?
Безпрецедентний рівень інтерактивності, пропонований новими ІКТ, створює потенціал для збільшення масштабів, широти і глибини консультацій влади з гро мадськістю та іншими ключовими зацікавленими сторонами у процесі вироблен ня політики. Водночас нові інструменти ставлять перед органами влади серйозні виклики у контексті технічних, політичних і конституційних наслідків. Вони порушують такі запитання: як влада забезпечує, щоб кожний з багатьох індивідуальних голосів був рівною мірою почутий та „гарантовано вислуханий”? Яким чином позиції гро мадян інтегруються у цикл вироблення політики? Як забезпечуються гарантії за хисту персональних даних? Яка роль традиційних виразників голосу громадсь кості (обраних представників) та нових представників інтересів громадян (орга нізацій громадянського суспільства — ОГС)? Декілька інструментів можуть задовольнити прагнення органів влади зібрати думки та пропозиції громадян з питань, запропонованих для електронних консу льтацій, зокрема: урядові портали або веб сайти для консультацій, списки елект ронної розсилки, електронні дискусійні форуми, електронні посередницькі сис теми для підтримки обговорення, проведення традиційних „віч на віч” консуль тацій з використанням ІКТ. В інтересах прозорості та підзвітності органи влади також розробляють ін струменти ІКТ для аналізу пропозицій громадськості та забезпечення зворотно го зв’язку з громадянами, щоб інформувати про те, як їхні коментарі та пропози ції були використані при ухваленні рішень щодо державної політики. Як і стосовно традиційних консультацій, що раніше в циклі політики заплано вано електронні консультації, то більше шансів, що вони будуть успішними. Еле ктронні консультації також стикаються з деякими конкретними викликами, як от автоматичний вибір тих учасників, які вже мають доступ до нових ІКТ, що тим самим підвищує ризик надмірного представництва певної нечисленної групи на селення. Проте такі ризики можна зменшити, доклавши серйозних зусиль для забезпечення ширшого доступу (через публічні кіоски, кібер кафе і міські центри, а також через цифрове телебачення та інші платформи) та адекватних інвестицій
18
у пропагування й підтримку електронних консультацій з боку органів влади та їх партнерів з громадянського суспільства.
Як організувати електронне залучення громадян на практиці?
Лише декілька країн — членів ОЕСР почали експериментувати з електронни ми інструментами та дискусійними форматами, що відкривають громадянам широкий простір для пропонування можливостей щодо їхньої участі, винесення на порядок денний питань для обговорення, надання своїх пропозицій і впливу на формування остаточних рішень. Серед варіантів електронної участі громадян, що практикуються в деяких кра їнах — членах ОЕСР, можна відзначити: використання електронних дискусійних груп для обговорення та розроблення варіантів політики; е звернення (до уряду чи парламенту) та електронні референдуми. Якщо багато з бар’єрів на шляху до таких інноваційних форм електронного залучення можуть бути суто технічними, то інші тісно пов’язані з культурним опором новим формам партнерства грома дян і громадянського суспільства у виробленні політики та з конституційними чинниками, що формують традиційний цикл політики у державах з представни цькою демократією.
Основні виклики у сфері електронного залучення
Електронне залучення громадян до вироблення політики є новою сферою, і позитивних прикладів з практики дуже мало. Відтак постає імперативна вимога спиратися на досвід інших і необхідність подальшого порівняльного аналізу діяль ності в цій новій сфері. Національні уряди мають скористатися нагодою і запозичу вати інновації, запроваджені на місцевому рівні, у парламентах та інших країнах. Безумовно, будь який підхід до електронного залучення, що виявляється успіш ним у певному контексті, слід адаптувати до культури, традицій і завдань інших урядових структур, які можуть прагнути просто скопіювати успішний досвід. На основі наявного на даний час досвіду країн — членів ОЕСР можна визна чити п’ять основних викликів для майбутнього електронного залучення грома дян до вироблення політики: 1. Масштаб З позиції громадянина: його цікавить, як технологія може допомогти в тому, щоб його індивідуальний голос був почутий і не загубився в масовому обгово ренні. Потрібні заходи політики і технології, які сприяли б створенню та функціо нуванню віртуальних публічних просторів, що допомагають перетворити голос окремої людини на (публічний) голос громади. З позиції влади: викликом є те, як слухати і реагувати на голос кожного окремого громадянина. Сприяння розвит кові електронних спільнот і розроблення інструментів ІКТ для підтримки таких спільнот допоможуть у виробленні більш колективного підходу.
19
2. Спроможність Другий виклик — яким чином надавати громадянам більший обсяг інформа ції з суспільних питань і підвищувати їхню спроможність слухати, залучатися, наводити свої аргументи та контраргументи. Водночас потрібно докладати біль ших зусиль для підвищення обізнаності та спроможності урядовців стосовно можливостей і обмежень нових каналів залучення громадян до вироблення полі тики, що їх пропонують ІКТ. Доступна і зрозуміла інформація та можливість до лучатися до публічних дебатів, підкріплені такими інструментами, як керовані дискусійні форуми наступного покоління, є основними передумовами. З цим тіс но пов’язані проблеми скорочення цифрового розриву та залучення до вироб лення політики груп, традиційно позбавлених громадянських прав (соціально вилучених, молоді). Виклик полягає в тому, щоб розробити такі інструменти еле ктронного залучення, які давали б громадянам можливість брати участь у колек тивному виробленні та ухваленні рішень, розуміти, наскільки це важливо, та за ймати активну громадянську позицію. 3. Послідовність Уряди повинні мати цілісний погляд на життєвий цикл вироблення політики та розробляти технології для підтримки процесів інформування, консультування, забезпечення участі, аналізу, зворотного зв’язку і оцінювання. Потрібно забезпе чити, щоб позиція громадян на кожному етапі циклу вироблення політики належ ним чином використовувалася і на інших етапах процесу. Це дасть змогу підви щити якість політики, яка з більшою імовірністю буде успішно реалізовуватися, а громадяни будуть краще поінформовані. Слід приділити увагу питанню про те, чи можуть методи менеджменту знань, і якою мірою, підтримувати цикл вироб лення політики. 4. Оцінювання У міру того, як органи влади дедалі більше підтримують розвиток ІКТ для роз ширення залучення громадян до вироблення державної політики, відповідно зрос тає потреба оцінити, чи електронне залучення відповідає цілям і громадян, і влади. Слід розробляти такі інструменти оцінювання, які давали б відповідь на запитання: що позитивного привнесло електронне залучення у процес вироблення політики? Належить зрозуміти, як оцінити і використати переваги таких технологій, щоб зро бити процес політики більш відкритим для ширшого кола громадян. 5. Готовність Залучення громадян в електронному режимі підвищує рівень законних очіку вань щодо того, що внесок громадськості справді буде використовуватися для кращого інформаційного забезпечення процедур вироблення політики. Уряди мають адаптувати свої структури та процедури таким чином, щоб результати еле ктронних консультацій справді аналізувалися, поширювалися та використовува лися. Таку готовність слід поставити за мету, демонструвати на практиці та регу лярно підтверджувати (за допомогою щорічних звітів, аудитів, парламентських звітів).
20
Тематичний блок 3. Питання для оцінювання електронного залучення
Питання для оцінювання Підходи до опитування
• Запитайте зацікавлені сторони, чи задоволені вони процесом. Чи проводилися • Визначте, чи були наявні адекватні ресурси для проведення кон е консультації сультацій. відповідно до найкращих практик? • Перевірте, чи відповідав процес рекомендаціям найкращих практик. • Визначте, чи відповідав вибраний електронний інструмент ці лям консультацій. Чи були чітко сформульовані цілі консультацій і очікування від громадян? Чи охопили консуль тації цільову аудиторію? Чи була надана інформація відповід ною і релевантною? Чи були відповіді поінформованими й адекватними? • Запитайте зацікавлені сторони, чи розуміють вони, про що їх запитують. • Визначте, чи є адекватними відповіді учасників.
• Оцініть адекватність пропагування е консультацій. • Визначте, хто є потенційними учасниками з точки зору демо графічних і географічних характеристик. • Визначте, наскільки легкодоступною є інформація для учасників. • Оцініть, чи ґрунтувалися відповіді учасників саме на наданій інформації. • Оцініть, якою мірою відповіді стосувалися питання, винесено го для консультацій. • Визначте, чи були доступними для учасників відповіді інших. • Класифікуйте відповіді за такими параметрами: чи вони нада ють інформацію, чи порушують питання, чи містять пропозиції. • Оцініть, якою мірою відповіді співвідносяться між собою.
Чи був забезпечений • Перевірте, чи представники влади давали відповіді на запи тання учасників під час консультацій. зворотний зв’язок • Оцініть, якою мірою зворотний зв’язок від влади був адекват під час і після ним. консультацій? Чи відбувся вплив на • Перевірте, чи можлива зміна політики, враховуючи те, на яко му етапі прийняття рішень відбувалися консультації. зміст політики? • Оцініть, якою мірою відповіді учасників знайшли відображен ня у переглянутій чи заново сформульованій політиці.
Джерело: Див. Макінтош Е. „Використання інформаційно комунікаційних тех нологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення полі тики” (частина І цієї книги).
21
Частина I
ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ПРОЦЕСУ ВИРОБЛЕННЯ ПОЛІТИКИ
Професор Енн Макінтош Міжнародний центр теледемократії при Університеті ім. Дж. Нап’є, Великобританія*
У цій доповіді розглядається, яким чином і якою мірою ІКТ використову ються для надання інформації та підтримки консультацій і активного за лучення громадян з метою вдосконалення процесу вироблення державної політики. Численні приклади з досвіду країн — членів ОЕСР надають зра зки практичного застосування ІКТ органами влади. Описуються не лише успішні приклади, а й, що важливо, проблеми і труднощі. Підвищення рі вня залучення, з одного боку, має дати можливість виробляти досконалі шу політику, а з другого — збільшує обсяг ресурсів і часу, необхідних для вироблення такої політики. Доповідь висвітлює п’ять основних чинників у сфері е залучення, а саме: масштаб, розвиток спроможності та активної громадянської позиції, забезпечення послідовності, оцінювання е залучен ня та питання готовності. Зважаючи на зростаючу базу знань з практики е залучення та появу відповідного напряму державної політики, є всі під стави сподіватися, що використання ІКТ для залучення громадян розши рюватиметься. Ця доповідь — важливий початок формування методоло гічних основ розроблення та використання ІКТ для дієвої й ефективної підтримки процесів інформування, консультацій та участі громадян у ви робленні державної політики.
* Висловлюю подяку членам дослідницької групи Міжнародного центру теледемократії (МЦТ) при Університеті ім. Дж. Нап’є (Великобританія) за підтримку, пропозиції та внесок у підготовку цієї доповіді.
22
Загальний огляд
У доповіді досліджується питання, чи справді інформаційно комунікаційні технології (ІКТ) можуть сприяти підвищенню рівня залучення громадян, яким чином і якою мірою. Однак вона не робить конкретних висновків, а натомість порушує важливі нерозв’язані питання та пропонує корисні підходи, завдяки яким можна знайти на них відповіді. Неможливо говорити про електронне залучення громадян без обговорення демократичного залучення загалом. Технології є лише допоміжним засобом, який полегшує вже існуючі або, в деяких випадках, нові методи залучення. Отже, ця робота спирається на дослідження ОЕСР „Громадяни як партнери: інформуван ня, консультації та участь громадян у виробленні політики” (ОECD, 2001). Е залу чення — це термін, який вживають, коли йдеться про використання інформацій но комунікаційних технологій для підтримки процесів інформування, консульта цій та участі громадян. При розробленні систем е залучення важливо заручитися підтримкою заці кавлених сторін, які представляють певний зріз цільової аудиторії. Багато дослі джень було проведено щодо того, як організовувати консультації з громадянами, а деякі країни — члени ОЕСР розробляють настанови щодо поліпшення прове дення консультацій. Їх треба враховувати під час розроблення моделей е залу чення. Потрібно створити такі рамкові засади, які поліпшували б сприйняття си стем е залучення з метою подолання організаційних та культурних бар’єрів, по в’язаних із запровадженням нових методів роботи. Зважаючи на різноманітний спектр зацікавлених сторін та складну природу урядування, необхідно піднятися над організаційними, культурними бар’єрами і особливий наголос зробити на питаннях конфіденційності та довіри. У доповіді виділено п’ять основних викликів у сфері е залучення. Перший — виклик масштабу. З позиції громадянина: його цікавить, як техно логія може допомогти в тому, щоб його індивідуальний голос був почутий і не загубився в масовому обговоренні. Один підхід — розробити технологію для під тримки активної участі окремої людини, запропонувавши їй електронні засоби для пошуку однодумців. Потрібні заходи політики і технології, які сприяли б ство ренню та функціонуванню віртуальних публічних просторів, що допомагають перетворити голос окремої людини на (публічний) голос громади. З позиції вла ди: викликом є те, як слухати і реагувати на голос кожного окремого громадяни на. Сприяння розвиткові електронних спільнот і розроблення інструментів е за лучення для підтримки таких спільнот допоможуть у виробленні більш колектив ного підходу. Необхідно створити мапу очікувань стосовно е залучення на наскрізному зрі зі громад у країнах — членах ОЕСР і виробити вимоги до розроблення інструме
23
нтів е залучення, базовані на інтересах громад, на основі різних потреб різних типів громад. Другий виклик — як розвивати спроможність та активну громадянську пози цію шляхом використання ІКТ для конструктивного заохочення громадян висло влювати свою позицію з суспільних питань — слухати, залучатися до дискусій, наводити аргументи та контраргументи. Це вказує на потребу в доступній і зрозу мілій інформації та можливості долучатися до публічних дебатів, підкріплені та кими інструментами, як керовані дискусійні форуми наступного покоління. З цим пов’язана проблема залучення до вироблення політики молоді, яка в іншому разі вилучається з суспільного життя. Вивчення ставлення молодих людей до полі тичної практики показало широко поширену зневагу до традиційних політичних реалій, але водночас і поширене незадоволення тим, що їх недостатньо залуча ють. Виклик полягає в тому, щоб розробити такі інструменти електронного залу чення, які давали б молодим людям можливість і розуміти, і брати участь у коле ктивному прийнятті рішень, займати активну громадянську позицію. Третій виклик — забезпечення послідовності, що дасть змогу органам влади мати цілісний погляд на життєвий цикл вироблення політики. Нові ІКТ можна використовувати для підтримки процесів інформування, консультування, забез печення участі, аналізу, зворотного зв’язку і оцінювання. Потрібно забезпечити, щоб позиція громадян на кожному етапі циклу вироблення політики належним чином використовувалася і на інших етапах процесу, що дасть змогу краще фор мулювати політику та інформувати громадян. Слід приділити увагу питанню про те, чи можуть методи менеджменту знань, і якою мірою, підтримувати цикл ви роблення політики. Четвертий виклик — оцінювання е залучення, щоб дізнатися, чого було до сягнуто, а чого ні. Треба зрозуміти, як оцінювати переваги та впливи технологій, що застосовуються, для процесу політики. У міру того, як органи влади дедалі більше підтримують розвиток ІКТ для розширення залучення громадян до виро блення державної політики, відповідно зростає потреба оцінити, чи електронне залучення відповідає цілям і громадян, і влади. Однак залишається питання: як проводити оцінювання і що саме оцінювати? Останній, але не менш важливий, п’ятий виклик — це питання готовності на всіх рівнях. Уряди мають адаптувати свої структури та процедури таким чином, щоб результати електронних консультацій справді аналізувалися, поширювалися та використовувалися. Таку готовність слід поставити за мету, демонструвати на практиці та регулярно підтверджувати. Для формування такої готовності та спро можності можна скористатися досвідом місцевої влади, парламентів та інших країн. Досвід у сфері електронного залучення громадян до вироблення політики є небагатим, тож усім органам влади потрібно спиратися на досвід інших. Для того щоб скористатися перевагами інноваційного е залучення, що впроваджу
24
ється на місцевому рівні, у парламентах та інших країнах, треба знати і розуміти, що відбувається у світі. Деякі країни — члени ОЕСР вже провели низку дослі джень у цій сфері. Важливо консолідувати цю роботу і дати чітку характеристику технологіям, що застосовуються, етапам процесу, на яких вони застосовуються, та потенційним вигодам, що очікуються. Ця доповідь є внеском на підтримку таких зусиль, оскільки репрезентує низ ку ситуативних прикладів з досвіду країн — членів ОЕСР. Для практичного засто сування запропоновано аналітичні рамки для порівняльного аналізу е залучен ня. Проте ми також зазначаємо, що будь яка система е залучення має бути адап тована до культури і традицій кожної країни. Отже, ми можемо сподіватися поба чити розмаїття шляхів використання цих рамок та застосування на практиці на станов, що випливають з них.
25
Вступ
Потенційний вплив нових інформаційно комунікаційних технологій (ІКТ) на спроби підвищити рівень залучення громадян до процесу вироблення державної політики тепер є широко визнаним. Ця доповідь побудована на попередньому дослідженні політики і практики в країнах — членах ОЕСР, наведеному в публіка ції ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (2001). Воно було здійснено в рамках Проекту ОЕСР з питань е урядування, в якому е урядування розглядається як таке, що має поте нціал стати потужним допоміжним засобом для сприйняття і передачі практик ефективного урядування. У доповіді також використані настанови, вироблені Гру пою експертів ОЕСР з питань взаємодії влади з громадянами та громадянським суспільством, члени якої надали численні ситуативні приклади з різних країн. У доповіді поставлені такі завдання: Розробити концептуальний підхід до аналізу питання, водночас враховуючи різноманітні контексти, що існують у країнах — членах ОЕСР. Встановити ключові теми і проблеми та визначити їх пріоритетність. Проаналізувати проблеми, зосередившись на існуючих і потенційних варіан тах та підходах до їх розв’язання. Визначити пріоритетні напрями та питання для подальшого аналізу. Визначити ключові джерела інформації, а також наявні прогалини та підходи до розв’язання цих проблем.
• • • • •
У доповіді розглядається питання, чи можуть ІКТ, яким чином і якою мірою, допомогти підвищити рівень залучення громадян до процесу вироблення політи ки. Вона ставить за мету: • Закласти основи для подальшого діалогу з країнами — членами ОЕСР, екс пертами та широкими колами громадськості. • Вказати напрями подальших досліджень та аналізу. • Зробити внесок в аналіз питань, порушених Проектом ОЕСР з питань е уря дування. • Навести конкретні приклади ефективної практики щодо е консультацій, на даних Групою експертів ОЕСР з питань відносин влади з громадянами та гро мадянським суспільством. Загальна мета доповіді щодо залучення громадян до вироблення політики — розглянути, як нові ІКТ можна використати для зміцнення представницької демо кратії. Ширші питання, що порушуються під час публічних консультацій з приво ду вироблення державної політики (відносини між парламентом, урядом, грома дянами та організаціями громадянського суспільства), виходять за рамки цієї
26
доповіді. Менше з тим, неможливо обговорювати питання електронного залу чення громадян без обговорення демократичного залучення в усій його повноті. Врешті решт, технології є лише допоміжним засобом, що сприяють існуючим та, в деяких випадках, новим методам залучення. Як стверджує Вільгельм (Wilhelm, 2000), соціальні та політичні проблеми не можна легко вирішити тільки за допо могою впровадження новітніх технологій. Поділяючи точку зору, що відповідальні громадяни здатні самостійно обгово рювати і генерувати альтернативні варіанти політики, відігравати позитивну роль у виробленні та прийнятті рішень, у доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (Citizens as Partners, 2001) наголошується: незважаючи на те, що ухвалення остаточного рішення залишається прерогативою влади, слід приділяти більше уваги забезпе ченню громадянам „рівних можливостей брати участь у визначенні порядку денно го, пропонувати альтернативи політики та формувати діалог щодо політики”. Акти вна участь розглядається ОЕСР як „відносини, базовані на партнерстві з владою, коли громадяни активно залучені до формування процесу вироблення політики та її змісту” (OECD, 2001:12). Реалізація потенціалу активної участі, у свою чергу, по требує інвестицій у розвиток активної громадянської позиції. Доповідь структурована таким чином, щоб окреслити рамки майбутньої ро боти. За вступною частиною викладено три основних розділи. Розділ А „Інформування, консультації та участь”, що складається з підрозді лів 1 6, висвітлює загальну тему розроблення, використання та оцінювання ін струментів е залучення. Визначаються цілі організації електронного залучення громадян з позиції влади. Окреслення цілей і завдань е залучення дає можли вість розглянути, як удосконалення ІКТ може сприяти ширшому залученню гро мадян. На думку авторів, залучення охоплює інформування, консультації та участь, отже, у підрозділах 4 6 розглядаються технології, що допомагають забезпечити ці три дії. Підвищення рівня залучення, з одного боку, сприяє виробленню кра щої політики, а з другого — збільшує ресурси і час, необхідні для формування такої політики. Розділ Б „Труднощі та виклики” складається з підрозділів 7 12, де розгляда ються сучасні виклики, що постають у ході е залучення. Увагу зосереджено на питаннях, пов’язаних з проблемою цифрового розриву, наголошується необхід ність широкої просвітницької роботи для формування активної громадянської позиції. Використання ІКТ з метою залучення молоді висвітлюється як можли вість мотивувати цю вікову групу до участі у виробленні політики. У підрозділі 9 викладено, як ІКТ можуть допомогти в аналізі ефективності консультацій, а та кож наголошується на важливому питанні забезпечення зворотного зв’язку. Від сутність своєчасного та адекватного зворотного зв’язку від влади щодо того, яким чином враховувалися думки громадян, створює загрозу так званого „консульта ційного виснаження”. Підрозділ 10 присвячений тому, як оцінювати е залучення.
27
Обґрунтовується, чому слід проводити оцінювання і що саме треба оцінювати у процесі е залучення. Пояснюється, яким чином проводити оцінювання, та про понується потенційний підхід до оцінювання електронного залучення, враховую чи брак комплексних механізмів оцінювання залучення громадян до вироблення політики і в електронному режимі, і в традиційному. Порушується питання про те, з чиєї позиції проводити оцінювання — з позиції влади чи громадян? У цьому підрозділі розглядаються загальні критерії оцінювання участі громадян та стисло окреслюються загальні методології, які виробники політики готові визнати реле вантними для оцінювання електронного залучення. Загальне питання: наскільки дієві ІКТ у залученні широкого кола громадян та підвищені його рівня з метою інформування та здійснення впливу на процес вироблення державної політики? Наприкінці розділу визначаються п’ять основних викликів у сфері е залучення, які вимагають негайного реагування в контексті подальшого обговорення та спі льних досліджень усіх країн — членів ОЕСР з тим, щоб краще підготувати уряди до відповіді на ці виклики. Розділ В „Уроки з досвіду країн — членів ОЕСР” подає огляд досвіду е залу чення, а в підрозділі 13 наведено десять ситуативних прикладів з досвіду країн — членів ОЕСР та Європейської Комісії. Тут наголошується на важливості порів няльного аналізу, спрямованого на вивчення наявного досвіду, та на необхіднос ті починати роботу із створення аналітичних рамок для майбутніх дискусій і до сліджень. Доповідь завершують додатки. Зокрема, у додатку 1 наведено широковжи вані терміни у сфері е залучення, а в додатку 2 описані дев’ять інноваційних до слідницьких проектів, фінансованих Європейською Комісією, що впроваджуються в декількох країнах — членах ОЕСР. Наприкінці пропонується широкий список бібліографічних джерел. Конкретні приклади електронного залучення, що їх використовують країни — члени ОЕСР, наводяться у вигляді окремих тематичних блоків, представлених у кожному розділі для ілюстрації обговорюваних питань.
28
A. ІНФОРМУВАННЯ, КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА УЧАСТЬ
1. Історія питання
За останнє десятиліття зросло усвідомлення необхідності розроблення нових інструментів для залучення громадськості, які дали б змогу ширшій аудиторії долучитися до обговорення політики, а самі пропозиції громадян зробити шир шими та глибшими. Фахівці, які вивчають цю проблематику, відзначають водно час і можливі загрози такого підходу, заснованого на технології. Так, Барбер (Barber, 1984) виділяє концепцію сильної демократії, що створює умови для активної участі громадян, чого ніколи раніше не було. Однак він попе реджає, що використання технологій може применшити сенс спілкування віч на віч та посилити загрозу маніпулювання з боку еліти. Хелд (Held, 1996) відзначає дев’ять різних моделей демократії. Його партисипативна модель відображає по требу залучати до процесу вироблення політики і громадян, і організації грома дянського суспільства (ОГС). Проте і він, і інші дослідники визнають, що для цьо го потрібно мати інформованих та активних громадян. Джеймс Фішкін (Fishkin, 1995) наголошує на необхідності замінити „елітне” обговорення в колі обраних представників „масовим” обговоренням. Миттєві реакції на телефонні опитуван ня та дзвінки на телебачення не дають часу добре обміркувати питання та почути контраргументи. Фішкін констатує (1995:41): „Основна частина проблеми демократичної реформи полягає в тому, як сприяти розвиткові масових обговорень — як залучити людей до процесу на таких умовах, коли вони зможуть думати серйозно і повною мірою про суспільні питання”. Ван Дайк (Van Dijk, 2000) наголошує на ролі інформаційно комунікаційних технологій у таких партисипативних моделях демократії з метою інформування та формування активної громадянської позиції. Однак він попереджає про нас лідки погано розроблених технологій (Van Dijk, 2000, с. 44): „Комп’ютеризовані інформаційні кампанії та системи масової публічної інформації слід розробляти і підтримувати в такий спосіб, щоб вони допо магали зменшити розрив між „інформаційно багатими” та „інформаційно бідними”, інакше спонтанний розвиток ІКТ його тільки збільшуватиме”. Кілька фахівців розглядають можливість ширшого використання технологій для підтримки демократичних процесів. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001) окреслюють чотири можливі сценарії технологічно підтриманої демократії. Перша модель е демократії — коли технології підтримують пряму демокра тію. Наприклад, Тед Беккер і Кріста Слейтон (Becker and Slaton, 2000) досліджу ють теперішній стан і майбутнє ініціатив у сфері е демократії, розроблених спеці ально для просування прямої демократії. Друга модель базується на електронних спільнотах, де технології спрямовані на підтримку суспільних громад. Праця Говарда Райнгольда (Rheingold, 2000)
29
„Віртуальні спільноти” дає оцінку потенційного впливу суспільних мереж, пору шуючи питання про зв’язок між віртуальними спільнотами та відновленням де мократії. Цагарусіану та ін. (Tsagarousianou et al., 1998) дають опис низки проек тів у сфері е демократії та створення суспільних мереж. Третя модель е демократії Коулмана і Готце стосується використання елект ронних технологій для оцінки громадської думки за допомогою оглядів та опиту вань. Однак Фішкін (Fishkin, 1995) висловлює сумнів, чи справді опитування гро мадської думки роблять внесок у вирішення складних питань державної політи ки. Він стверджує: якщо говорити про американських громадян, то тут закладені можливості, щоб з ними консультувалися з будь якого приводу шляхом опиту вання громадської думки — без завчасного попередження чи підготовки для того, щоб дізнатися їхню думку, навіть коли у громадян немає жодної причини форму вати якусь думку щодо предмета опитування. Він робить висновок, що все це збирається для того, щоб відчути загальне „ставлення”, сформоване спонтанно самим процесом участі в опитуванні. Нарешті, четверта модель зосереджена на використанні технологій для залу чення громадян до обговорення політики, наголошуючи на елементі обміркова ного обговорення в умовах демократії. Визначаючи певні загальні умови прове дення обговорень, Фішкін (Fishkin, 1995, с. 142) робить висновок, що обговорен ня потребує „умов, які об’єднують громадськість у політичному процесі: таких, що спо нукають до змістовної дискусії, взаємоповаги, активної участі та відкри тості процесу для всіх груп і верств населення. Ми повинні створити пуб лічний простір, що дієво мотивує громадян ставати „громадськістю”, де реалізація демократичних цінностей є можливою”. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001, с. 6), спираючись на ці вимоги, дають таке визначення обміркованого залучення (deliberative engagement): „Методи залучення громадян можуть бути визначені як обмірковані, коли вони заохочують громадян критично вивчати, обговорювати і зважувати конкуруючі цінності та альтернативи політики. Такі методи сприяють фор муванню уподобань, радше ніж просто їх сприйняттю”. Дедалі більше країн — членів ОЕСР та урядів інших країн в усьому світі де монструють готовність сприяти ширшій участі громадськості у виробленні дер жавної політики. Як правило, вони переймаються питаннями, як забезпечити ле гший і ширший доступ до урядової інформації та гарантувати громадянам мож ливість висловлювати свою точку зору з широкого спектра питань державної політики. Такий підхід „згори донизу” характеризується з точки зору доступу користувача до інформації та його реакції на ініціативи, вироблені владою. Дат тон (Dutton, 1999) зосереджується на технологіях підтримки доступу до обгово рення політичних питань і державних послуг, де громадянин виступає як корис тувач. Склоув стверджує, що застосування лише підходу „згори донизу” недоста тньо для зміцнення демократії (Sclove, 1995, с. 39), він зазначає:
30
„Багато політичних теоретиків погоджуються з тим, що процеси вироб лення і прийняття рішень є демократично неадекватними, навіть шкідли вими, якщо вони не поєднуються з відносно рівними та широкими мож ливостями для окремих громадян, громад і суспільних груп щодо форму вання порядку денного державної політики”. У підході „знизу догори” громадяни виступають радше як виробники, ніж просто споживачі політики (Macintosh et al., 2002). Усвідомлюючи необхідність дати можливість громадянам впливати та брати участь у виробленні політики, розробляються технології, покликані цьому сприяти. Проте, як правило, біль шість громадян не залучаються на етапах попереднього планування політики. Замість того, щоб реагувати на порядок денний, розроблений владою, підхід „зни зу догори” дає змогу ОГС та громадянам його визначати. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (2001) розглядаються відносини між владою та громадянами у процесі вироблення політики і стверджується, що поєднання двох підходів — „згори донизу” і „знизу догори” може сприяти побудові тісніших пар тнерських відносин, що забезпечить зміцнення представницької демократії. Ви значається три типи взаємодії, а саме: одностороннє надання інформації; дво сторонні відносини у процесі консультацій, коли громадянам надається можли вість висловити свою думку з обговорюваних питань; і, нарешті, активна участь — відносини, побудовані на партнерстві, коли громадяни активно залучаються до процесу вироблення політики. У доповіді висвітлено 10 настанов для успішно го інформування, консультацій та участі громадян на всіх етапах життєвого цик лу вироблення політики (OECD, 2001, с. 75). З доповіді стає очевидним, що країни — члени ОЕСР демонструють готов ність сприяти ширшому і глибшому залученню громадян. Вони забезпечують спро щений доступ до документів щодо консультацій з громадськістю та забезпечу ють, щоб громадяни і організації громадянського суспільства мали можливість висловлювати свої думки з широкого кола питань державної політики. Деякі кра їни також підтримують ідею, що громадяни є рівноправними ініціаторами політи ки, заохочуючи їх зробити внесок у формування державної політики. Попри те, що всі уряди покладають великі очікування на застосування ІКТ у цій сфері, у доповіді ОЕСР підкреслюється важливість інтегрування нових інструментів з уже існуючими традиційними інструментами залучення громадян, враховуючи наяв ність „цифрового розриву” в усіх країнах — членах ОЕСР. Однією з традиційних форм двосторонніх відносин, коли громадяни мають можливість надавати зворотний зв’язок щодо питань державної політики, є консультації у формі листування. Багато досліджень було проведено стосовно того, як проводити такі консультації, і деякі країни — члени ОЕСР розробляють настанови щодо передового досвіду. Оскільки багато з цих настанов мають зага льний характер, їх можна і слід брати за основу для е консультацій. Багато дослі джень базувалися на вивченні традиційних консультацій у формі листування щодо проектів державної політики, коли такі консультації проводилися з відомими експе
31
ртами та цільовими групами. Письмові консультації можна розглядати як класи чну форму консультацій, навіть попри те, що нині документи дедалі більше чита ють в електронному форматі, ніж у друкованому. Такий перехід до електронної обробки документів, можливо, сприяє їх поширенню, але не обов’язково значно впливає на масштаб і глибину публічних консультацій. Розміщення документів для консультування на веб сторінках дає змогу тим, хто дає коментарі щодо про ектів державної політики, робити самостійний вибір. Звіт Урядової комісії з питань шведської демократії (2000) виходить за рамки розгляду традиційних механізмів консультацій і наголошує на необхідності під вищувати рівень участі громадян та їх впливу на розвиток суспільства у ХХІ столітті. Стосовно технологій у звіті зазначається: „ІКТ також можливо застосовувати для зміцнення громадянського суспі льства та просування партисипативної демократії. Нові інформаційні тех нології мають потенціал розширити можливості громадян щодо участі в обговоренні та формулюванні проблем до того, як рішення буде ухвале но законодавчим органом влади. Державна політика і на національному, і на місцевому рівнях має бути спрямована передовсім на розроблення за собів та методів розвитку партисипативної демократії за допомогою ІКТ”. У жовтні 2001 року уряд Великобританії опублікував звіт „Найкраще вироб лення політики” (Better Policy Making: CPMS, 2001), базований на опитуванні ви щих посадовців цієї країни. У ньому проаналізовано існуючі перешкоди та мож ливості, визначено аспекти процесу вироблення політики, які потрібно змінити, для того щоб дати змогу виробникам політики рухатися у ХХІ століття. У звіті зазначається, що сучасний процес вироблення політики повинен мати такі хара ктеристики: бути орієнтованим на перспективу; бути орієнтованим на глобальні процеси; бути інноваційним, гнучким і творчим; забезпечувати ухвалення рішень на основі максимально доступних фактичних даних (тобто ґрунтуватися на ана лізі емпіричних даних); базуватися на принципах соціального залучення; бути ін тегрованим; забезпечувати, щоб політика постійно переглядалася; забезпечува ти систематичне оцінювання; вчитися на винесених з досвіду уроках. Запровадження демократичних принципів, розбудова допоміжної інфраструк тури та залучення громадян до вироблення політичних рішень мають привести до більш активної громадянської позиції та ефективнішого урядування, а також зумо вити велику кількість пілотних досліджень з питань демократії, зокрема таких її складових, як поширення інформації, консультації та участь громадян у виробленні політики. Доповідь ОЕСР „Громадяни як партери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (2001) описує декілька таких ініціатив і наводить конкретні ситуативні приклади з досвіду країн — членів ОЕСР. Зростає також кількість прикладів, коли державні організації в інноваційний спо сіб використовують ІКТ, надто Інтернет, для надання доступу до інформації з питань державної політики та заохочення коментарів з боку громадськості. Ці приклади де монструють, як технології стають інструментом не тільки поширення інформації, а й
32
створення можливостей для людей впливати на вироблення та прийняття державних рішень. Доповідь „Електронні консультації у країнах — членах GOL (Польща, 2001), що є спільним продуктом членів Міжнародної мережі „Електронні уряди” (Government Online International Network — GOL), дає ґрунтовний опис сучасного стану викорис тання технологій для інформування та залучення громадян. У липні 2002 року уряд Великобританії видав консультаційний документ щодо політики у сфері електронної демократії (HM Government, 2002). У цьому доку менті наведено корисний аргумент, що е демократію можна розділити на дві окремі сфери: одна займається питаннями е залучення, а друга — питаннями е голосування. У першому випадку, як зазначається в документі, є можливості для ширшого запровадження консультацій та діалогу між владою і громадянами. Зважаючи на невпинне розширення бази знань щодо практики е залучення та появу державної політики в цій сфері, є всі підстави сподіватися, що викорис тання ІКТ для залучення громадян зростатиме. Проте на даний час немає методо логічних засад, які конкретно визначали б, як ІКТ можна розробляти і використо вувати для ефективної та дієвої підтримки інформування, консультацій та участі громадян на етапах життєвого циклу вироблення політики. На основі позицій і пропозицій, висловлених від імені країн — членів ОЕСР учасниками Експертної групи з питань відносин влади з громадянами і громадськістю, ця доповідь ста вить за мету зробити свій внесок у визначення таких засад.
2. Цілі е залучення
У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (2001) зазначається, що демокра тична політична участь має передбачати засоби, які сприяють інформуванню гро мадян, механізми їх залучення до процесу вироблення і прийняття рішень та мо жливість вносити свої пропозиції і впливати на визначення порядку денного по літики (OECD, 2001, с. 23). • Інформування: односторонній процес, коли влада продукує та надає інфор мацію громадянам для користування. Це охоплює питання „пасивного” до ступу до інформації на запит громадян і „активних” дій влади щодо поширен ня інформації серед громадян. Влада • Громадяни
Консультації: двосторонній процес, коли громадяни, висловлюючи свою точ ку зору, надають владі зворотний зв’язок. Він базується на попередньому визначенні владою питання, стосовно якого збираються думки громадян, і потребує надання відповідної інформації. Влада Громадяни
33

Активна участь: відносини, що ґрунтуються на партнерстві з владою, коли громадяни активно задіяні у процесі вироблення політики. Тут визнається роль громадян у пропонуванні альтернатив політики та формуванні діалогу щодо політики – незважаючи на те, що остаточне рішення чи формулювання полі тики залишається прерогативою влади. Влада Громадяни
ІКТ мають потенціал підтримувати розвиток засобів е залучення, що сприя ють досягненню таких спільних цілей, як інформування, консультації та активна участь. Дедалі більша кількість публікацій з цих питань свідчить про зростаючу зрілість електронної демократії як сфери дослідження і практики (наприклад, Hague and Loader, 2000; CACM, 2001). Можна визначити три загальні підстави для якомога кращого залучення гро мадян до процесу вироблення політики: • вироблення більш якісної політики; • отримання довіри та сприйняття політики; • відповідальність за вироблення політики. Серед інших підстав, зокрема: здатність робити політику публічною, надава ти громадянам засоби нагляду за владою і впровадженням політики, збалансо вувати інтереси лобістських організацій, боротися з корупцією, формувати акти вну громадянську позицію — все це з довгостроковою метою зміцнення пред ставницької демократії. Враховуючи названі підстави, метою поширення інформації, консультацій та активної участі громадян за допомогою технологій є вдосконалення процесу ви роблення державної політики через низку таких заходів: • охоплення і залучення якомога ширшої аудиторії шляхом серії консультацій і технологій залучення, адаптованих до різноманітних технічних і комуніка ційних навичок, тим самим сприяючи ширшому залученню; • надання релевантної інформації у доступному і зрозумілому цільовій аудиторії форматі, для того щоб створити можливості для більш поінформованої участі; • створення можливостей для широких консультацій і підтримка всебічного обговорення в режимі онлайн; • допомога в аналізі отриманих пропозицій громадян виробникам політики з метою її вдосконалення; • надання релевантного й адекватного зворотного зв’язку громадянам, щоб забезпечити відкритість і прозорість процесу вироблення політики; • моніторинг та оцінювання процесу з метою його постійного вдосконалення. Додатковими перевагами є можливість створити бездоганну владу, полег шити зберігання та пошук інформації та підвищити привабливість публічних дис кусій для певних категорій громадян. Важливо також визначити, на якому етапі процесу вироблення політики по ширення інформації, консультації та участь громадян за підтримки технологій
34
можуть бути дієвими. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001, с. 41) зазначається: „Громадяни можуть зробити активний та оригінальний внесок у вироблення державної політики, якщо їхні відносини з владою ґрунтуються на принципі партнерства. Активна участь є новим виміром у сфері відносин влади з громадянами для всіх країн — членів ОЕСР, хоч різні країни використовують для цього різні терміни… Це вимагає від влади ділитися впливом на визначен ня порядку денного та бути готовою врахувати генеровані спільними зусилля ми пропозиції стосовно політики при ухваленні остаточного рішення”. Процес вироблення політики можна розглядати як цикл заходів, що включає підготовку, впровадження та оцінювання, а отримані результати враховуються при визначенні порядку денного та формуванні політики. У доповіді наводиться таблиця, яка вказує на місце інформування, консультацій та участі громадян у циклі політики (OECD, 2001, с. 22). Для того щоб встановити рамки для дискусії, де саме у процесі політики ІКТ є найбільш доречними, а також гарантувати, що всі читачі послуговуватимуться однаковою термінологією для визначення понять, наведено п’ять етапів вироблен ня політики (див. рис. 1). Вони визначені на основі обговорення з представниками уряду Великобританії та Офісу уповноваженого з питань е урядування. Очевидно, що різні країни — члени ОЕСР використовуватимуть різну термінологію і не всі етапи передбачатимуть у своєму процесі вироблення політики, але визначення та 1. Визначення порядку
5. Моніторинг Життєвий цикл
2. Аналіз
4. Впровадження
3. Формулювання
Рисунок 1. Життєвий цикл політики
35
ких етапів дає можливість обговорювати спільні питання розроблення і викорис тання технологій у процесі вироблення державної політики та ділитися досвідом. Ці етапи є базовою основою для розроблення рамок е залучення, що розгляда тимуться в наступних розділах цієї доповіді. Варто детальніше їх розглянути і визна чити, як за допомогою відповідних технологій підтримати інформування, консульта ції та участь громадян на кожному етапі. Звісно, кожна країна може розробити більш детальний набір етапів для якогось конкретного процесу вироблення політики. 1. Визначення порядку денного — констатування необхідності визначення чи зміни державної політики та формулювання проблеми, яку потрібно розв’я зати. Така необхідність може бути зумовлена зміною уряду, раптовою зміною зовнішнього середовища, прискореними темпами розвитку, появою нової або нерозв’язаної старої проблеми. Інформування, консультації та участь грома дян важливі для цього етапу політики. 2. Аналіз — чітке визначення викликів та можливостей, пов’язаних з питаннями порядку денного, з метою підготовки проекту документа щодо політики. Це може включати: збирання фактичних даних і знань з різних джерел, зокрема від громадян та організацій громадянського суспільства; вивчення контексту, зокрема й політичного, щодо питання порядку денного; розроблення низки варіантів політики (включно з варіантом „не робити нічого”); здійснення ана лізу переваг і недоліків кожного варіанта та надання рекомендацій міністрам, які ухвалюють рішення, про найбільш прийнятний. Інформування, консульта ції та участь громадян також важливі на цьому етапі. Активна участь дає змо гу громадянам пропонувати низку варіантів політики для аналізу. 3. Формулювання політики — забезпечення розроблення ґрунтовного реаліс тичного документа щодо політики. Це передбачає проведення цілого спектра заходів: формальні консультації, аналіз ризиків, пілотні дослідження та роз роблення плану впровадження. Міністри ухвалюють рішення. На цьому етапі інформування та консультації є важливими, натомість активну участь, мож ливо, треба трохи обмежити. 4. Впровадження політики передбачає розроблення законодавчих і норматив них актів, практичних настанов та плану реалізації. На цьому етапі важливі інформування та консультації, є місце і для активної участі (наприклад, на дання суспільних благ і послуг організаціями громадянського суспільства). 5. Моніторинг політики може передбачати оцінювання та перегляд політики, що впроваджується, дослідження фактичних даних та думки споживачів, про гноз перспектив. Інформування, консультації та участь важливі на цьому ета пі. Активна участь дає можливість громадянам висловлювати свої думки щодо впроваджуваної політики та пропонувати зміни. У цій точці процес може зробити петлю і повернутися до етапу 1, оскільки полі тика, можливо, потребуватиме змін з урахуванням результатів впровадження. Згідно з керівним принципом ОЕСР №4 стосовно вибору часових рамок у життєвому циклі політики (OECD, 2001, с. 15):
36
„Публічні консультації та активну участь громадян слід організовувати на якомога ранніх етапах процесу політики, щоб створити можливості для появи більшої кількості варіантів розв’язання проблем політики та підви щити шанси її успішного впровадження. Мають бути визначені адекватні часові рамки, щоб зробити консультації та участь громадян ефективними. Інформування необхідне на всіх етапах циклу політики”. Наразі уряд Великобританії здебільшого ініціює консультації з експертами, тобто науковцями, персоналом, що надає послуги, бізнесовими та іншими НУО, на етапах 1 і 2. На етапі 3 коло консультацій розширюється за рахунок громадян. Етап 4 традиційно передбачає формальне оцінювання та використання інформа ції від керівних груп. Кожен із згаданих етапів вироблення політики має потенціал бути підсиленим за рахунок використання ІКТ для кращого поширення інформації та інформуван ня громадян, сприяння консультаціям, забезпечення більш глибоких і поінфор мованих коментарів, кращої підтримки участі, сприяння появі та донесенню ідей, що йдуть знизу, які впливають на визначення порядку денного та формулювання державної політики. Ми повернемося до цих рамок і розглянемо їх у наступних розділах, зокрема питання відповідності технологій. Деякі країни — члени ОЕСР розробили настанови щодо онлайнових консульта цій, наприклад Канада і Нідерланди (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії з громадськістю Королівства Нідерландів, 1998). Втім, з цих настанов не зовсім зро зуміло, як коментарі громадян інтегруються у процес вироблення державної полі тики. Незрозумілі механізми, якщо вони є, забезпечення належного урахування позицій громадян, щоб вони мали реальний вплив на зміст політики. Багато дослі джень з питань е демократії (наприклад, Coleman and Gшtze, 2001) справді опису ють пілотні ініціативи у цій сфері на національному або місцевому рівні влади. Про те більшість досліджень зосереджуються тільки на певних аспектах залучення, тобто на аспектах „переднього плану”, коли інформацію поширюють, а громадян заохо чують надавати коментарі. Відповідні процеси „заднього плану”, коли коментарі громадян мають аналізуватися та інтегруватися в державну політику, а влада зі свого боку має забезпечити зворотний зв’язок, тобто дати відповіді тим, хто подавав про позиції, висвітлюються мало або й зовсім не обговорюються. Більшість експертів зосереджуються на здатності влади вдосконалювати по ширення інформації серед громадян і оминають питання, як технології можуть до помогти передусім кращому наданню інформації. Інші зосереджуються на тому, як технології можуть покращити збирання відгуків громадян, але, як правило, не зве ртають уваги на питання, як технології можуть допомогти в аналізі тих відгуків і забезпеченні зворотного зв’язку від влади стосовно коментарів громадян. ІКТ слід розробляти для підтримки всього життєвого циклу вироблення політики — і про цесів „переднього плану”, тобто залучення громадян, і процесів „заднього плану”, які передбачають інтегрування позиції громадян у політику. Такий цілісний погляд на вироблення політики за підтримки технологій надається в наступних розділах.
37
Тематичний блок 2.1. Європейська Комісія: інтерактивне вироблення політики
3 квітня 2001 року Європейська Комісія ухвалила Повідомлення про інтер активне вироблення політики [IPM – C(2001)1014], спрямоване на вдоскона лення урядування за допомогою використання Інтернету для збирання й аналізу реакцій ринкового середовища на процес вироблення політики в Європейському Союзі. Цією ініціативою скористалися 26 служб Комісії для оцінювання діючих політик ЄС і для відкритих консультацій щодо нових ініціатив. „Інтерактивне вироблення політики” є складовою ініціативи „е Комісія” і пов’язано з програ мою Комісії у сфері урядування та іншими ініціативами щодо вдосконалення регуляторної політики. Все це — частина зусиль з удосконалення методів управ ління в Європейському Союзі. Комісія вважає, що можна розробляти рішення щодо політики, які краще сприйматимуться, тільки в результаті ширшого залу чення стейкхолдерів до підготовки таких рішень. Щоб досягти цього, виробни кам політики потрібні зручні для користувачів системи, а щоб розробляти реле вантну і дієву політику, їм потрібно знати точку зору ринкового середовища — бізнесу та громадян. Вони мають знати, що люди думають про нові ідеї стосов но політики, їм потрібні реакції на висунуті пропозиції. Інтернет допомагає зі брати ці позиції. Він також допомагає виробникам політики робити це прозоро, щоб кожен міг побачити результат. Ініціатива IPM допомагає Комісії як сучасній структурі публічної адміністрації швидше і точніше реагувати на потреби грома дян, споживачів та бізнесу з метою зробити процес вироблення політики в ЄС більш прозорим, всеохоплюючим і дієвим. Див.: www.ipmmarket.homestead.com
3. Розроблення систем е залучення
У цьому розділі розглядаються проблеми і труднощі, які слід враховувати при розробленні базованих на ІКТ інструментів для залучення громадян до процесу вироблення політики. Зосередимо увагу на загальних питаннях розроблення си стем е залучення: розглянемо, хто є користувачами, і як їх задіяти до розроблен ня таких систем. Оскільки ми розглядаємо використання технологій для цілей підтримки практики демократичного залучення, до їх розроблення слід підходити з двох позицій — „тех нології” і „демократії”. За відправну точку в розробленні систем е залучення ми бере мо релевантні настанови щодо найкращої практики. З позиції демократії — викори стовуємо існуючі настанови для залучення громадян, з позиції технології — викори стовуємо найкращі зразки програмного забезпечення для допомоги в розробленні відповідних засобів користувачеві, який братиме участь у консультаціях.
38
Враховуючи загальні цілі поширення інформації, консультацій та участі гро мадян за допомогою технологій, про що йшлося в попередньому розділі, може мо окреслити деякі керівні принципи, що є релевантними для всіх систем елект ронного залучення. Аспекти розроблення, специфічні для окремих компонентів, розглядаються в наступних розділах, присвячених технологіям для підтримки ін формування, консультацій та участі громадян. Завдання охоплення і залучення широкої та різноманітної аудиторії підкрес лює важливість систем, що забезпечують найширшу можливу доступність та зру чність у користуванні. Доступність, зручність і захищеність — загальновизнані критичні питання при розробленні електронних систем і служб для широкого за галу населення. Суперечлива природа урядування означає, що у процесі розроб лення систем е залучення ці питання можуть стати ще складнішими. Демократи чні вимоги щодо відкритості та прозорості можуть вступити в конфлікт з потре бами зручності у користуванні та простоти доступу. Проблеми нерівного доступу до технологій та нерівних технічних спроможностей громадян потребують прос тих у користуванні систем. Так само вимоги прозорості можуть викликати необ хідність раціоналізації та спрощення процедур. Однак коли ставляться під сумнів або не спрацьовують процедури, може постати питання, чому вони є саме таки ми, і їх ширша легітимація може бути поставлена під сумнів. Для цілей е урядування довіра означає довіру і до влади, і до технологій. Встановлення довіри вимагає, щоб влада створила можливості для того, щоб і ті, хто шукає доступ до інформації, і виробники рішень мали на те легітимне право, не порушуючи при цьому конфіденційності та громадянських прав підлеглих ро бити те саме. Питання довіри до влади є широкою темою для досліджень (див., наприклад, CACM, 2000). Приміром, у сфері електронної торгівлі наголошують на договірній довірі та зосереджують увагу на питаннях захисту і засвідчення автентичності. Довіра є важливим ресурсом у середовищі е торгівлі, а поширен ня серед партнерів знань про правила, які формують, підтримують та впливають на це середовище, є критичним для успіху е торговельних транзакцій. Це одна ковою, якщо й не більшою, мірою стосується сфери державної влади. Проте для ініційованих владою систем е залучення потрібен ще й більш соціально орієнто ваний підхід, базований на довірі, щирості та правдивості. Потребують детального аналізу такі питання розроблення систем і досягнен ня компромісів: • Як збалансувати потребу забезпечення прямого анонімного доступу до сис тем з необхідністю збирання особистих даних з різних причин, таких як засві дчення автентичності та оцінювання? • Як збалансувати потребу у стандартизованих загальних характеристиках ін терфейсу з необхідністю задовольняти очікування різноманітних цільових аудиторій? • Як підтримувати зручну і гнучку систему навігації серед доволі складних про блем і питань державної політики?
39
Як визначити, скільки інформації потрібно, щоб допомогти громадянам бути адекватно поінформованими з обговорюваних питань та компетентними у своїх коментарях? • Як збалансувати права людини на доступ до інформації, конфіденційність і безпеку з питаннями прозорості, підзвітності та довіри до влади? Один з основних принципів демократичного залучення — необхідність чітко визначити цілі. Керівний принцип ОЕСР №3 щодо „чіткості” (OECD, 2001, с. 15) сформульований таким чином: „Цілі та обмеження щодо інформування, консультацій та активної участі гро мадян у процесі вироблення політики мають бути визначені з самого початку. Відповідні ролі та обов’язки громадян (давати свої коментарі) та влади (ухвалю вати рішення, за які вона підзвітна) мають бути чітко зрозумілими для всіх”. Посібник з е консультацій, виданий урядом Нідерландів, рекомендує: „треба максимально чітко визначити заздалегідь, що очікується від громадянина, який братиме участь, і в яких рамках йому діяти” (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії з громадськістю Королівства Нідерландів, 1998). Чітко визначені цілі допомагають ідентифікувати цільову аудиторію та її межі. Потрібно розуміти, хто складає цільову аудиторію, які в цих людей можуть бути комунікаційні і технічні навички, і головне — що їх може мотивувати залучатися до процесу вироблення політики. Припущення, що цільовою аудиторією будуть усі громадяни, відразу викликає проблеми через значну різноманітність такої ве ликої аудиторії. Розробники рекомендують максимально звужувати цільову ау диторію для того, щоб можна було припасувати навіть зовнішній дизайн (look and feel) системи е залучення до особливостей культурної поведінки аудиторії. Молодих людей, імовірно, прибавлять системи е залучення, дизайн яких відпо відатиме цілям та очікуванням цієї вікової групи. Для того щоб створити прийня тну систему, важливо якомога раніше задіяти до її проектування певний зріз ці льової аудиторії. Типово різноманітний характер цільової аудиторії призводить до техніч них наслідків у тому, що стосується доступності. До цього часу більшість пі лотних проектів залучення, базованих на Інтернеті, доводиться розробляти, орієнтуючись на найнижчий показник вимог. Важливо, щоб системою е за лучення могли користуватися люди з будь якого підключеного до Інтернету комп’ютера з мінімальною швидкістю з’єднання і будь яким браузером. Щоб цього досягти, більшість поточних пілотних проектів е залучення переважно базують на текстах з невеликою кількістю простої графіки. Використання від ео, аудіо чи анімаційних засобів слід ретельно зважити через вищевикладені причини. Зручність і чітка зрозуміла навігація для базованих на Інтернеті систем є важливими аспектами дизайну. Повазек (Powazek, 2001) стверджує, що чітка навігація є одним із способів, який допомагає отримати довіру користувача. При розробленні базованих на Інтернеті систем треба закладати технічні можливості
40

доступності та зручності для частково зрячих і сліпих людей. Наприклад, усі кар тинки повинні мати ярлики, щоб текстовий опис їхніх функцій був доступний для людей, які користуюся сайтом зі спеціальним скрін рідером. Враховуючи розши рення доступу та використання Інтернету, ці питання стануть ще важливішими. На сьогодні це питання активно обговорюється, а Світовий веб консорціум (World Wide Web Consortium — W3C, 2002) у рамках своєї Ініціативи веб доступності розробив відповідні рекомендації. У Сполучених Штатах спеціальне законодавство (розділ 508 Закону про реа білітацію) вимагає, щоб будь яка електронна інформація, що виробляється, за куповується, зберігається чи використовується федеральною владою, була до ступною для людей з обмеженими можливостями. Вся електронна інформація, яку виробляє або придбаває будь яке федеральне агентство чи міністерство, має також відповідати стандартам доступності. Потрібно передбачити механізми контролю, такі як реєстрація користувачів та застосування ідентифікаційних кодів і паролів. Проте рівень використання цих механізмів можна варіювати, поставивши, приміром, такі запитання: чи є резуль тати консультацій юридично зобов’язуючими для влади чи їх просто використа ють для інформування міністрів з певного питання? Чи міститься інформація конфіденційного характеру, яка може бути доступною тільки для обмеженої ау диторії? Для онлайнових консультацій та участі через дискусійні форуми необхідно видати чіткі настанови щодо правил залучення. Вони повинні містити політику стосовно конфіденційності, положення про те, чи допускаються анонімні комен тарі, та умови використання результатів. Коулман і Готце (2001, с. 17) наголошу ють на важливості управління процесом і необхідності з самого початку зробити правила чітко зрозумілими. Приклад умов використання результатів: „Ми залишаємо за собою право видаляти коментарі, які, на нашу думку, можна вважати наклепницькими. Користувачів, які бажають дати комен тарі щодо документа для консультацій, просимо утримуватися від образ ливих або лайливих слів, пропагандистських заяв або висловів підривно го характеру. Користувачі повинні знати, що будь які такі коментарі мо жуть бути вилучені. Розміщення якоїсь відповіді чи коментарю на цьому сайті не означає, що ініціатори консультацій їх схвалюють або несуть за них відповідальність”. Системи е залучення є порівняно новими, тож можна очікувати, що їх розро блення з часом буде розвиватися. Щоб сприяти вдосконаленню таких систем, вкрай необхідно у процесі розроблення закладати можливість для користувачів надавати коментарі щодо прийнятності інтерфейса, змісту та функціональності системи. Один із способів це зробити — розмістити онлайновий опитувальник або оціночну форму, для того щоб користувачі їх заповнювали. Можна, напри клад, запропонувати таке запитання:
41
„Що ви думаєте про використання громадянами електронних інструмен тів для демократичної участі? Добра ідея Погана ідея Інший коментар”. Важливо також наголосити на доцільності поєднання е залучення з традиційними офлайновими інструментами, щоб обидва способи взаємно під силювалися. Наприклад, можна почати з конкретного кроку — забезпечити, щоб у якомусь консультаційному процесі широко пропагувалося використання цих двох способів.
Тематичний блок 3.1. Великобританія: рекомендації Комітету з питань інформації Палати громад
У липні 2002 року у своєму звіті “Цифрові технології: як вони працюють для парламенту та громадськості” Комітет з питань інформації Палати громад Ве ликобританії надав рекомендації щодо проведення консультацій, які наводять ся нижче: • Мета і умови проведення консультацій мають бути чітко зрозумілими з са мого початку і для тих, хто ініціює консультації, і для тих, хто бере в них участь. • Учасникам консультацій має бути чітко зрозуміло, що їх просять не розроб ляти політику, а висловити свою думку щодо політики для інформування законодавців. • Необхідно докладати зусиль для залучення учасників — і окремих грома дян, і організацій, які можуть поділитися своїм досвідом і знаннями. • Необхідно докладати спеціальних зусиль для того, щоб організовувати он лайнові консультації на принципі соціального залучення: це може потребу вати навчання необхідним навичкам використання ІКТ та інструктування уча сників щодо публічного доступу до Інтернету. • Позиції учасників консультацій необхідно інтерпретувати або підсумовувати із залученням незалежного агентства чи штату працівників. • Практика ефективних консультацій корисна і для виробників політики, і для тих, хто бере в них участь. Це можна перевірити через процедури оцінюван ня, які мають бути складовою кожного процесу консультацій. • Учасники мають отримувати зворотний зв’язок щодо результатів консульта цій. Див.: www.parliament.uk/commons
42
Пропагуйте онлайнові консультації
Пропагування е залучення є надзвичайно важливим. Нам потрібно знайти нові шляхи просування онлайнового інформування, консультацій та участі громадян. Одна з цілей е залучення — охопити якомога ширшу аудиторію, а не тільки органі зації та окремих громадян, які зазвичай відгукуються на запрошення до консульта цій. Щоб цього досягти, треба використовувати різні методи пропагування онлай нових консультацій, а не лише ті, що використовують для традиційних консульта цій. Потрібно скласти всеохоплюючий план пропагування (publicity plan) і керува тися ним з самого початку процесу е залучення. Такий план може включати: • широку рекламу щодо початку е консультацій і зазначення веб адреси у всіх прес релізах; • доступність підключених до Інтернету комп’ютерів на всіх консультаційних заходах, щоб громадяни мали змогу висловити свою позицію, а також де монстраціях, як користуватися засобами е залучення; • веб посилання на сайти стейкхолдерів та органів влади; • запрошення політиків до активної участі в режимі онлайн [див. Тематичний блок 3.2]; • друковані листівки, що рекламують сайт та запрошують до коментарів; • електронні листівки на зразок „Розкажи другові”; • активні рекламні банери на веб сайтах, що їх найчастіше відвідує ваша цільова аудиторія (їх створення і розміщення слід врахувати у бюджеті е консультацій). Нарешті, серед уроків, отриманих з попередніх звітів і досліджень е залучен ня, є й такий: при розробленні систем важливо заручитися підтримкою стейкхо лдерів, які представляють наскрізний зріз цільової аудиторії. Е залучення ради кально не відрізняється від традиційного залучення громадян, відтак важливо спиратися на найкращий досвід консультацій обох видів та розроблення систем для різноманітної аудиторії.
Тематичний блок 3.2. Нідерланди: пропагування е консультацій щодо Національної стратегії сталого розвитку
Перед Міністерством загальних справ було поставлено завдання сформу лювати національну стратегію сталого розвитку як доповідь делегації Нідерлан дів на Світовому саміті з питань сталого розвитку у Йоганнесбурзі (26 серпня — 4 вересня 2002 року). Мета: сформувати процес вироблення та ухвалення рі шень. Громадян запросили взяти участь в обговоренні шляхом викладення сво їх думок та коментарів через Інтернет. Обговорення було продовжено ще на два тижні, і протягом цього часу декілька провідних політиків зробили заяви щодо важливості заохочення якнайширшої аудиторії до участі в дискусії. Див.: www.nsdo.nl
43
4. Інформування онлайн
Інформування: односторонній процес, коли влада продукує та надає інфор мацію громадянам для користування. Це поняття охоплює і „пасивний” доступ до інформації на запит громадян, і „активні” дії влади щодо поширення інформа ції серед громадян (OECD, 2001, c. 3). Керівний принцип ОЕСР №5 (OECD, 2001, с. 15) щодо „об’єктивності” перед бачає: „Інформація, що надається владою у процесі вироблення та ухвалення рішень, повинна бути об’єктивною, повною і доступною. До всіх громадян має бути рівне ставлення, коли вони користуються своїм правом на до ступ до інформації та участь в обговоренні”. Однією з цілей поширення інформації за допомогою технологій є надання ре левантної інформації у доступному і зрозумілому для цільової аудиторії форматі, з тим щоб забезпечити більш поінформовану участь та сприйняття політики. Дета льніше аспекти доступності та зрозумілості розглядаються нижче в цьому розділі. Як відомо, уряди багатьох країн створюють свої веб портали, щоб забезпечи ти громадянам доступ до інформації. Варто також зауважити, що парламенти багатьох країн — членів ОЕСР також пропонують свої веб сайти для громадян. Ми не торкаємося питання, яким чином урядові та парламентські веб сайти ма ють бути пов’язані чи не пов’язані між собою, залишаючи читачам можливість самостійно поміркувати над цим. Як приклад з парламентської практики надання розгорнутої інформації через веб сайти — веб сайт шотландського парламенту www.scottish.parliament.uk (за станом на лютий 2002 року). Тут оприлюднюють офіційні звіти про засідання Палати парла менту до сьомої ранку наступного дня та звіти парламентських комітетів якомога оперативніше, але не пізніше ніж за три дні після засідання. Більше того, як подаль ший крок до відкритості тут заздалегідь, по можливості, оприлюднюють порядки денні засідань комітетів і відповідні документи, які плануються до розгляду. На сайті також можна знайти електронні адреси всіх членів парламенту, їхні біографії, поси лання на персональні веб сторінки, номери телефонів і факсів та поштові адреси. Електронні адреси секретарів комітетів та їхніх офісів у парламенті також розміщені на веб сайті. Веб служба транслює на сайті в живому ефірі засідання Палати та комі тетів, щоб організації і окремі громадяни могли слухати і бачити перебіг обговорення питань, які становлять для них особливий інтерес. Веб служба також надає доступ до аудіо та відеоархіву і відповідних документів засідань комітетів. Варто також відзначити, що американський проект „Конгрес онлайн” дослі див, як мають бути організовані різноманітні веб сайти Капітолійського пагорба, і опублікував результати у лютому 2002 року (див. www.congressonlineproject.org). Тут обговорюють критично важливі аспекти створення і підтримки парламентсь ких веб сайтів та пропонують висновки за результатами їх оцінювання.
44
Доступ до інформації
Доступ до інформації є наріжним каменем, на якому базується залучення гро мадян, що вимагає і відповідного законодавства, і державних механізмів його впровадження. Необхідно поєднати право громадян на доступ до інформації з правом на особисту конфіденційність та потребою зберігати цю конфіденційність, коли розкриття інформації може суперечити суспільним інтересам. У разі якщо ці питання належним чином вирішені, розглянемо, як технології можуть поліп шити доступ до інформації. У доповіді „Уряд онлайн” щодо електронних консультацій у Польщі (Poland, 2001, с. 9) розрізняються терміни „доступ” і „доступність”. • Доступ означає реальну можливість брати участь у консультаціях або отри мувати урядову інформацію в електронному вигляді. • Доступність означає легкість, з якою будь хто може практично скористатися можливістю надавати консультації з приводу урядової інформації в електро нному режимі. У доповіді наведено сім характерних ознак, що визначають ступінь доступно сті, релевантний для наших цілей, а саме: 1. Розпізнаваність джерела та походження: громадськість повинна знати, яка інформація від якого органу влади є доступною і де вона розміщується. 2. Досяжність: інформація має бути розміщена у стандартному цифровому фо рматі та бути досяжною через електронні канали чи носії даних. 3. Операбельність: громадяни не повинні потонути в обсязі та складності інфо рмації, вони мають розібратися в системі, у разі необхідності скориставшись пошуковими системами, запропонованими владою. 4. Доступність: вартість інформації не повинна становити жодних перешкод, це зумовлюється важливістю інформації для суспільства загалом. 5. Надійність: громадяни повинні бути впевнені, що вони покладаються на пра вдиву, повну та автентичну інформацію. 6. Ясність: інформація повинна бути якомога зрозумілішою за змістом, контекс том та формою презентації. 7. Урахування спеціальних потреб: бажано, щоб інформація була також доступною для сліпих, людей з проблемами зору та іншими фізичними обмеженнями. Ці характеристики вдало описують доступ до інформації з точки зору форми її подачі та відповідного розміщення, враховуючи різноманітний характер потенцій ної аудиторії. Громадяни можуть прагнути доступу до інформації через Інтернет, використовуючи безліч способів і пунктів доступу, наприклад публічні бібліотеки та Інтернет кафе чи кіоски, а також доступ з робочих і домашніх комп’ютерів. Як зазначалося, громадянам у полегшенні пошуку інформації не завжди до помагає знання, де розміщена релевантна інформація. Пошукові системи можуть допомогти, але, як правило, вони дають довгий список, часто нерелевантної ін формації. Урядові портали певною мірою допомагають вирішити цю проблему.
45
Деякі урядові сайти, наприклад www.ukonline.gov (за станом на лютий 2002 року), розміщують інформацію за життєвими подіями (приміром, вступ до університе ту, пошук роботи тощо).
Тематичний блок 4.1. Нідерланди: електронна пошта Амстердама
Електронна пошта Амстердама (Amsterdam Mail) — безплатна інформацій на служба, що дає змогу отримувати електронною поштою останні інформацій ні повідомлення з муніципальних питань, які вас цікавлять. Це ініціатива Бюро проекту „До прозорого міста” (Op weg naar de Glazen Stad), доступна будь кому, хто має доступ до Інтернету та електронну пошту. Якщо ви зареєструєтеся на електронній пошті Амстердама, будете регулярно отримувати електронні повід омлення з посиланнями на інформацію, опубліковану на муніципальних веб сайтах. Довідкові матеріали пропонуються з урахуванням вашого особистого досьє, в якому ви можете вказати питання, що вас цікавлять. Ви можете виби рати серед величезної кількості питань, використовувати назви вулиць та по штові індекси. Можна також зазначити, що ви не бажаєте отримувати інформа цію з певних питань. У будь який час можливо змінити своє досьє. Електронні повідомлення, які ви отримуєте з електронної пошти Амстердама, ознайомлять вас з новими питаннями, щодо яких ви можете отримувати інформацію. На від повідному веб сайті можна підписатися на електронну пошту Амстердама, змі нити своє досьє та дістати доступ до архівів цієї інформаційної служби. Див.: www.amsterdammail.nl
Тематичний блок 4.2. Швеція: Ельвшьо і Норрмальм у пошуках інформації
Ельвшьо (Дlvsjц) і Норрмальм (Norrmalm) — два райони Стокгольма, які мають на своїх веб сайтах дуже розвинуті пошукові інструменти. Громадяни мо жуть знайти всі офіційні документи, пов’язані з діяльністю районних комітетів. Наприклад, пошук за темою „піклування про літніх людей” приведе вас до всіх офіційних документів, включаючи розслідування, протоколи, порядки денні за сідань тощо, де ця тема обговорювалася або якимось чином зачіпалася. Є інструмент, за допомогою якого громадяни можуть підписатися на отриман ня порядків денних та протоколів засідань. Можна також відстежувати долю конкретної пропозиції громадян від моменту її надходження до адміністратив ного органу до прийняття певного рішення — як державні службовці опрацьо вують пропозицію, які роблять зауваження, яке рішення ухвалює комітет, і що відбувається після того, як рішення ухвалено. Це все можливо завдяки застосу ванню інструмента ІТ технологій під назвою Insight (Insyn). Див.: www.alvsjo.stockholm.se
46
Тематичний блок 4.3. Мексика: е уряд для інформування, консультацій та участі громадян
Один з пріоритетів влади — поставити ІТ технології у центр державних інно вацій. Кінцева мета — змінити їх роль з простого інструмента менеджменту на потужну платформу стратегічного планування та управління знаннями. Окрім надання якісніших послуг та оптимізації системи державних закупівель, е уряд: продукує кращу інформацію про владу; створює можливості для залучення громадян та консультацій на постійній основі; надає громадянам можливість оцінювати якість державних послуг. Розвиток е урядування в Мексиці потребує величезних зусиль. Необхідно не тільки розробити системи, а й забезпечити підготовку державних службовців, збільшити кількість пунктів публічного доступу та створити можливості для гро мадян набути навичок роботи з комп’ютером.
Тематичний блок 4.4. Словаччина: доступ до інформації онлайн
У листопаді 2001 року уряд Словаччини вирішив надати доступ до всієї інфо рмації та документів, що їх розробляє, планує розробляти і ухвалює уряд, для всіх громадян Словаччини, а також для третього сектору — НУО на офіційному урядовому веб сайті. Це означає, що кожний громадянин і представник неурядо вого сектору може бути поінформованим, а отже, вдаватися до дій, для того щоб з його думками рахувалися під час підготовки документів, що сприятиме розбу дові демократичної держави і забезпеченню верховенства права та повної прозо рості. Ця система повністю впроваджена і функціонує, що дає можливість кож ному громадянину мати доступ до всіх документів, які виносяться на порядок денний уряду Словаччини та стосовно законодавчих ініціатив.
Зрозумілість інформації
Зважаючи на очікуване розмаїття користувачів, слід поставити собі за ціль готу вати чітко зрозумілі прості тексти, за можливості уникаючи професійного сленгу та юридичних термінів. Більше того, у деяких країнах — членах ОЕСР відповідно до законодавчих вимог уряди мають публікувати інформацію всіма офіційними мова ми. Навіть за відсутності таких законодавчих вимог багато урядів надають інформа цію мовами основних етнічних меншин. Як технології можуть допомогти в цьому? Підтримку таким зусиллям можна одержати, звернувшись до результатів до слідження щодо Переробки інформації на просту зрозумілу мову (Natural Language Processing – NLP). Робота в напрямі забезпечення багатомовного доступу та філь
47
трування стилів, що її можна розцінити як мовно орієнтовані науково дослідні роз робки, почала вирішувати проблеми зрозумілості. Такі інструменти, як NLP можна використовувати для перевірки стилю документів відповідно до стандартів вимі рювання читабельності та виділення важливих і складних виразів. Ми розглядаємо два види підтримки: підтримка для фільтрування стилю та підтримка для мовного перекладу. Приклад застосування технології NLP у державному управлінні можна знайти в проекті Eden, який описано в Додатку 2 до цієї доповіді.
Стиль
Фільтрування стилю документа виявляє „дивні” слова та вирази. Щоб їх про фільтрувати, треба зв’язати юридичні й технічні вирази з онлайновим допоміж ним меню або глосарієм. У такий спосіб користувач може орієнтуватися в інфор мації та вирішувати, пояснення яких слів йому потрібно. Ранні експерименти в цій сфері походили з прикладних досліджень психолінгвістики. У даному разі ми зосереджуємося на питаннях читабельності та зрозумілості. Ґрунтовний огляд таких досліджень можна знайти у Ленера (Lehner, 1993). Для перевірки стилю письмового тексту розроблено багато способів, які фільтрують документи з ме тою виявлення певних математичних характеристик тексту. Ці способи загалом називають формулами читабельності або зрозумілості. Незважаючи на те, що такий спосіб обробки тексту не гарантує, з теоретичної точки зору, надійного оцінювання тексту, формули читабельності успішно застосовують у деяких сфе рах, для того щоб забезпечити зрозумілість і легкість читання офіційної інфор мації. Сучасні дослідження в цій галузі називають це контрольованим писанням. Такі способи застосовують, приміром, щодо технічної та юридичної документа ції, тобто в тих сферах, де дуже важливо забезпечити зрозумілість змісту доку мента для широкого загалу. У багатьох випадках способи оцінювання читабель ності асоціюються із статичними ресурсами, такими як посібники чи глосарії, що їх автори можуть використовувати як альтернативні інструменти.
Багатомовний переклад
Багатомовний переклад є важливим, коли інформація має бути поширена та прочитана всіма громадянами держави, де є більш як одна офіційна мова, або де існують різні етнічні групи. Проте автоматичний переклад визнаний складною сферою для дослідження. UNL (див. www.vai.dia.fi.upm.es/ing/projects/unl/ index.htm, за станом на лютий 2002 року) є важливим діючим проектом у цій сфері. На власному веб сайті проект описано таким чином: „UNL (Universal Networking Language – універсальна мережна мова) є мо вним проектом, що завдяки програмному забезпеченню „конвертації” і „деконвертації” дає змогу спілкуватися людям, які розмовляють різними мовами. Він буде розміщений як плагін в Інтернеті на популярних браузе
48
рах Всесвітньої мережі та буде сумісним із стандартними мережними сер верами. Технологія поширюватиметься серед країн — членів Організації Об’єднаних Націй. Кожна людина, яка має доступ до Інтернету, матиме можливість „конвертувати” текст будь якою мовою країни — члена ООН у мову UNL. Так само просто будь який текст UNL може бути „деконверто ваний” з UNL у рідні мови”. Популярними прикладами систем перекладу є такі типово прості „помічники”, як онлайнові тезауруси та словники. Вони, як правило, є відносно простими систе мами і через те їм важко впоратися з неоднозначними або складними термінами. Загальна мета — підкріплена вона новими ІКТ чи просто є результатом рете льного планування — забезпечити, щоб громадяни мали доступ до релевантної, повної, вчасної та зрозумілої інформації, на основі якої вони можуть формулю вати свої власні думки та пропозиції щодо політики.
5. Е консультації
Консультації: двосторонній процес, коли громадяни, висловлюючи свою точ ку зору, надають зворотний зв’язок владі. Він базується на попередньому визна ченні владою питання, стосовно якого збираються думки громадян, і потребує надання відповідної інформації. Влада визначає питання для консультацій, фор мулює запитання та керує процесом, а громадян запрошують висловлювати свою точку зору і думки із запропонованих питань (OECD, 2001, с. 23). ІКТ можуть допомогти виробникам політики дійти безпосередньо до корис тувачів послуг і тих, на кого спрямована політика, щоб отримати їхні коментарі. Позаяк влада завжди повинна ретельно зважувати різні види наявних фактичних даних стосовно імовірного успіху свого проекту державної політики, це є потен ційно важливим доповненням до діапазону доступних даних. Якщо консультації є лише формою інформування влади, і влада залишає за собою право ухвалювати остаточні рішення, можна наполягати на тому, щоб громадяни мали змогу біль ше впливати на зміст політики через консультації на ранніх етапах процесу виро блення політики, а не на пізніших. Можна також стверджувати, що консультації на етапі розроблення проекту документа щодо політики вимагають від громадян наявності комунікативних навичок інтерпретувати типову юридичну терміноло гію документа перед тим, як давати відповідні коментарі. Якщо громадяни отри мують можливість надати свої коментарі перед цим етапом вироблення політи ки, вони мають бути добре поінформовані з обговорюваних питань, але цю інфо рмацію все одно слід зробити читабельною і зрозумілою. Цього можна досягти, використовуючи технології, розглянуті в попередньому розділі. Ці аспекти висвітлюються Розеном (Rosen, 2001) в огляді застосування е демократії шведськими органами місцевої влади. Він зазначає, що консультації зазвичай проводяться на етапі формулювання політики (Rosen, 2001, с. 6), коли:
49
„незрозуміло, яким може бути остаточне рішення, а це, у свою чергу, озна чає, що консультації можуть бути потрібні і на пізніших етапах, коли почи нає формуватися це остаточне рішення”. Такий висновок підкреслює необхідність проведення консультацій на декіль кох етапах процесу вироблення політики. З іншого боку, у посібнику з е консуль тацій уряду Нідерландів (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії з громадськістю Королівства Нідерланди, 1998, с. 13) стверджується, що консу льтації потрібні на ранніх, радше ніж на пізніх етапах, виходячи з того, що е консультації: „матимуть сенс лише тоді, коли процес вироблення рішень з певного пи тання перебуває на ранній стадії, тобто коли предмет ще є відкритим для обговорення”.
Необхідні інструменти Як використовувати запитання, що ставлять найчастіше (FAQs)?
Доповідь ОЕСР „Громадяни як партнери” (2001) поділяє зворотний зв’язок від громадян на невимушений (unsolicited) і затребуваний (solicited). Стосовно невимушеного зворотного зв’язку в доповіді (OECD, 2001, p. 47) зазначається: „Офіси органів державної влади всіх рівнів отримують постійний потік зво ротного зв’язку від громадян, завдяки якому, якщо запровадити його си стематичне оцінювання, можна зібрати багатий урожай цінної інформації щодо впровадження політики та надання послуг”. Один з варіантів реагування на реакції громадян і відстеження такого зворот ного зв’язку – розділ „Запитання, що ставлять найчастіше (FAQ)” на урядовому веб сайті. Цей розділ не просто наводить перелік таких запитань, а й є джерелом інформації з конкретних тем на веб сайті. Однак підтримання такої рубрики ви магає зусиль (див., приміром, „Faq O Matic” User Guide http://faqomatic. sourceforge.net/fom serve/cache/2.html, за станом на лютий 2002 року). Електро нний менеджер розділу FAQ може допомогти владі ефективніше задовольняти потреби громадян та, водночас, відслідковувати питання, якими вони цікавлять ся. Є деякі комерційні FAQ системи, наприклад FAQ Manager (CGI World by I2 Services Inc.: www.cgi world.com), та відкрите для користування програмне за безпечення „FAQ O Matic”. Ця система автоматизує процес підтримки розділу FAQ. Вона дає можливість відвідувачам рубрики FAQ брати участь в її регулярному оновленні. Дослідницький проект Eden, описаний у Додатку 2, розробляє лінгві стичний інструмент, який дозволить здійснювати автоматичну і керовану підго товку списку FAQ на основі запитань та відповідей, а також підсумкового списку висловлених думок. Такі списки будуть вбудовані в „місцеву базу управління знан нями”.
50
Проект „Конгрес онлайн” у Сполучених Штатах також розглядає, яким чином Конгрес має розбиратися з е повідомленнями. На веб сайті проекту зазначено: „Досі замість того, щоб зміцнювати демократію, як багато хто сподівався, електронна пошта підвищила напруженість і невдоволення в Конгресі. На щастя, ця проблема надається до розв’язання, але вимагає від Конгресу приділити їй більше уваги та скоригувати публічні очікування і практику обміну електронними повідомленнями”. У звіті, опублікованому командою проекту в серпні 2002 року, описується, як Конгрес переглядає веб базовані форми з метою вдосконалення обробки елект ронних повідомлень, які він щодня отримує.
Онлайнові дискусійні форуми
Що стосується затребуваного зворотного зв’язку, то в доповіді ОЕСР „Громадя ни як партнери” (OECD, 2001) розрізняються поняття „зворотний зв”язок” та „кон сультації” і зазначається, що консультації потребують значно більшої взаємодії та обговорення. Зворотний зв’язок можна отримати онлайн шляхом електронних опи тувань громадської думки, а також через Інтернет і текстові SMS повідомлення. Натомість консультації проводяться через онлайнові дискусійні форуми. Взагалі, е консультації через дискусійні форуми набувають однієї з двох форм, які відповідають різним етапам вироблення політики – тим, що зосереджуються на проблемах політики на ранніх етапах, або тим, що фокусуються навколо про ектів політики чи законопроектів на пізнішому етапі: • Базовані на проблемі форуми (Issue based fora), тобто організовані навколо проблеми політики, сформульованої виробниками політики, зацікавленими групами або експертами і представленої як заголовок однієї чи більше диску сійних тем. Відповіді збирають з метою вивірити погляд на проблему або зі брати ідеї. Тут також можуть бути представлені актуальні документи, поси лання на пов’язані з темою веб сайти та інша фонова інформація. • Базовані на політиці форуми (Policy based fora), тобто організовані навколо тем/питань, напряму пов’язаних з проектом політики, яка має на меті їх вирі шити, а дискусійні теми націлені на збирання відгуків від тих, кого ці питання стосуються. Учасників можуть заохочувати подавати альтернативні ідеї та про позиції, але заданий формат передбачає, що збираються думки щодо того, чи погоджуються учасники із запропонованим, і чому.
Як розробляти веб сайти для е консультацій?
Один із способів інтегрувати інструменти з релевантною інформацією щодо теми політки з іншими новинами та інформацією — створити е консультаційний веб сайт (для прикладу див.: www.e consultant.org.uk, за станом на лютий 2002 року). Є безліч можливих компонентів, які можна вдало застосувати на е консультаційному веб сайті. Які саме з них вибрати, залежить від низки факто рів, зокрема цілей, типу е консультацій та цільової аудиторії.
51
Тематичний блок 5.1. Німеччина: консультації щодо Закону про свободу інформації
Федеральне міністерство внутрішніх справ заснувало онлайновий дискусій ний форум стосовно прийняття Закону про свободу інформації. Проект закону зробили доступним для публічного обговорення на ранньому етапі. Таким чином, думки та зауваження громадян могли бути інтегровані безпосередньо в законо творчий процес. Електронні дискусії мали на меті забезпечити отримання комен тарів громадян на етапі опитування громадської думки та формування політики. Громадяни і зацікавлені групи справді мали можливість протягом тривалого часу брати участь у процесі формування політики, але можливість координувати їхні пропозиції була обмеженою. Нові технології, окрім того, що допомагають спілку ванню громадян з владою, закладають можливості для тих, хто бере участь в онлайнових консультаціях, обговорити проблемні питання між собою. Пропо зиція надавати коментарі позитивно сприйнята громадськістю, надійшло багато якісних зауважень, врахованих під час доопрацювання законопроекту. Див.: www.bmi.bund.de/top/dokumente/Artikel/ix_44441.htm
Шаблон розробки веб сайтів для онлайнових консультацій
Загальний огляд: вітальна сторінка, де зазначається мета, цільова аудиторія, графік консультацій, хто проводить консультації і навіщо. Вона має містити чітко сформульовані умови користування веб сайтом (наприклад, застереження щодо того, що коментарі з образливими висловами будуть вилучені). У цілому загаль ний огляд має дотримуватися настанов щодо найкращих практик оффлайнових консультацій, про які згадується в цій доповіді. Фонова інформація: у цій рубриці громадяни мають бути поінформовані про питання, що виноситься для консультацій. Тут можуть бути представлені розгор нуті сторінки щодо предмета консультацій або посилання на інші електронні дже рела для отримання детальнішої інформації. Доступність і зрозумілість такої ін формації надзвичайно важлива, як зазначалося в попередньому розділі. Інструмент / метод проведення консультацій: конкретний інструмент / метод, що залежно від типу консультацій застосовуватиметься для збирання коментарів громадян. Можуть підійти і вищенаведені приклади, як онлайнові дослідження, опитування громадської думки, дискусійні форуми. Інші способи: описуються деталі електронних та інших неелектронних консу льтаційних заходів, пов’язаних з предметом обговорення, зазначається рівень координації та інтеграції оффлайнових і онлайнових консультацій. Зворотний зв’язок: простір для розміщення організаторами результатів і наслідків консультацій після того, як консультації завершено і коментарі грома дян проаналізовано.
52
Перегляд: онлайновий опитувальник для заповнення користувачами з метою подальшого вдосконалення консультацій. Спонсори: тут можна розмістити список тих, хто долучився до організації кон сультацій, з урахуванням національного законодавства щодо захисту даних. Логін/логофф: місце для реєстрації, якщо це потрібно. Розкажи другові: рубрика, яка дає можливість пропагувати онлайнові консу льтації в електронному режимі, користувачі можуть автоматично пересилати по відомлення тим, хто, на їхню думку, зацікавлений взяти участь у консультаціях. Все вищевикладене є певним шаблоном, який може прислужитися для ство рення е консультаційних веб сторінок. Вибраний метод консультацій може бути визнаний прийнятним або можна використати кілька консультаційних методів. Хоч який метод консультацій вибрано, більшість фахівців сходяться на тому, що необхідно заохочувати і підтримувати поінформовану участь громадян. Для дис кусійних форумів Повазек (Powazek, 2001, с. 53) пропонує не застосовувати кно пку „надіслати”, з тим щоб стримати потік „моментальних” відповідей, зазначаю чи, що „чим більше натискань це потребує, тим кращі за змістом будуть повідом лення”. Як і у випадку з орієнтованими на громадян рубриками, керування процесом е консультацій може бути полегшено за допомогою додаткових, захищених па ролями, адміністративних служб. Вони можуть мати такі функції: • переглядати та відстежувати коментарі, що надійшли за останні 24 години; • видаляти коментарі, в яких порушені „умови використання” веб сайту; • переглядати коментарі, які найбільше читають; • переглядати коментарі, отримані зі спеціальних поштових індексів; • переглядати повідомлення, що містять заповнені користувачами опитуваль ники щодо оцінювання. Знову таки, це лише приклад можливих адміністративних засобів, які необ хідно і можна включити в систему е консультацій. Завдяки відповідним „адмініс тративним” функціям виробники політики мають можливість читати коментарі та відносно легко робити висновки про прогрес процесу е консультацій від само го його початку.
Технології підтримки онлайнового обговорення
У 1970 х роках Хорст Ріттель назвав проблеми, що характеризуються неви значеністю і складністю, „злісними” проблемами. Проблеми такого типу потре бують широкого обговорення, а консенсус може бути досягнуто через представ лення під час дискусії альтернативних варіантів шляхів їх розв’язання та конкуру ючих інтересів. Процес вироблення політики є вдалим прикладом „злісної” про блеми, що має такі типові характеристики: • його непросто визначити таким чином, щоб усі стейкхолдери погодилися, що саме пропонована проблема потребує розв’язання;
53

у ньому немає чітких правил щодо завершення, є лише часові обмеження для консультацій, що означає кінець періоду обговорення варіантів розв’язку про блеми; • немає чітко визначеного правильного чи хибного підходу, натомість — кращі чи гірші варіанти розв’язку; • важко запропонувати об’єктивне вимірювання успіху; • вироблення політики є ітеративним процесом; • треба відшукати варіанти розв’язку та/або альтернативи політики; • незважаючи на те, що альтернативи політики можуть бути подібними, кожен з них є унікальним; • для визначення проблеми як питання для обговорення необхідний певний рі вень деталізації; • завжди є значний моральний і політичний тиск стосовно можливої невдачі. Для підтримки розв’язання таких типів проблем Ріттель розробив схему тек стової і графічної репрезентації для візуалізації пропонованих аргументів IBIS (Issue Based Information Systems — Базовані на проблемі інформаційні систе ми). Спочатку це було гіпертекстове середовище для структурованого обгово рення питань проектування. Пізніші розробки 1970 х років, Спільна робота за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Work — CSCW) та Спільне вироблення аргуме нтації за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Argumentation — CSCA), — два основних джерела досліджень і підтримки для е консультацій. Нижче наводимо приклади двох проектів, щоб дати уявлення про характер і об сяг досліджень у цій сфері та їх релевантність для е консультацій.
Системи керування онлайновим обговоренням
Система ZENO розроблена на основі напрацювань CSCA. Це посередницька си стема, що є дискусійним форумом із спеціальною підтримкою для організації об говорень, процесу обговорення, дискутування та узгодження практично важливих питань. ZENO надає особливу підтримку тим, хто керує проведенням таких диску сій. Сервер ZENO є прикладним інструментом платформи Java у захищеному сере довищі Світової веб мережі, який створює можливість і сприяє проведенню керо ваних дискусійних форумів з будь яких проблем. Дискусійні форуми за підтримки ZENO інтегровані в комп’ютерний робочий простір для взаємного обміну службо вими документами (див.: http://zeno.fhg.de, за станом на січень 2003 року).
Підтримка оффлайнового обговорення
Другий проект — базований на системі IBIS компендіум для підтримки про ведення зустрічей віч на віч. Він сприяє організації ґрунтовних дискусій, допома гає виявити прогалини та намітити дії для подальшого вирішення питань, а також
54
фіксує записи результатів зустрічі, з тим щоб на їх базі можна було побудувати наступну зустріч. Компендіум базується на концепції, що взаємодія між учасни ками є найкращим підходом до розв’язання проблеми (див. Conklin, 2001). Оф флайнові консультаційні зустрічі також можуть бути підтримані такими інструме нтами, як компендіум.
Як створити мапу онлайнового обговорення?
Роботу Соціально комп’ютерної групи (Social Computing Group) Медіа лабо раторії MIT (MIT Media Lab) зосереджено на тому, як зробити змістовними та наочними онлайнові обговорення. Один з результатів дослідження – Мапа обго ворення (Conversation Map), що фактично є браузером новинної групи, розроб леним для того, щоб учасникам було легше розуміти та реагувати на такі непро сті інструменти обговорення, як великі списки електронної розсилки або жваво використовувані новинні групи. Система аналізує зміст і взаємозв’язок між по відомленнями, а потім використовує результати аналізу для створення графічно го інтерфейсу. Графічний інтерфейс допомагає учаснику побачити соціальні та семантичні взаємозв’язки, що виникають у процесі обговорення. Мапа обгово рення обраховує і потім представляє у графічному вигляді, хто з ким „говорить”, про що вони „говорять”, що є центральним темами та можливими метафорами обговорення (Sack, 2000).
Тематичний блок 5.2. Італія: муніципалітет Болоньї та проект ДЕМОС
Муніципалітет Болоньї є членом проекту ДЕМОС (Системи онлайнової медіа ції Делфі — Delphi Mediation Online System), європейського науково дослідниць кого проекту, спрямованого на поширення та просування е демократії, який ад мініструє Європейський консорціум восьми партнерів, два з яких є італійськими (Municipality of Bologna та Nexus IBA, ONLUS of Milan). Проект спрямований на розроблення нових підходів, які дадуть змогу громадам брати участь у процесі прийняття рішень з питань державного управління. Проект спрямований на роз виток онлайнових консультацій на кожному етапі процесу вироблення політики через керовані дискусійні форуми. Ідея полягає в тому, що недостатньо просто надати простір для дискусій з різних питань, бо користувач неодмінно потоне у величезному морі різноманітних тем і коментарів. Натомість корисніше створити і розвинути модель „структурованої онлайнової спільноти” під егідою одного або двох модераторів із залученням експертів. Таким чином, ДЕМОС може сприяти залученню великої кількості громадян до обговорення політичних чи адміністра тивних тем на європейському, національному і місцевому рівні. На даний час тестуються два прототипи. Перший, про дорожній рух у Боло ньї, є одним із ситуативних прикладів, наведених у розділі 13 цієї доповіді. Див.: www.comune.bologna.it
55
Обмеження щодо онлайнових консультацій
Запитання, що виникає з приводу будь якої ініціативи е залучення: наскільки репрезентативними є результати онлайнового діалогу? Головним застереженням щодо е залучення є те, що буде залучено недостатнє число громадян, а техноло гії дають владі можливість суб’єктивного вибору коментарів. Є ризик, що активні групи меншин досягають впливу, який виходить далеко за межі їх чисельності. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001, с. 15) стверджують, що якщо ключове завдання онлайнового залучення — інформувати обраних представників влади, тоді при відборі учасників слід перейматися не репрезентативністю, а залучен ням людей з якомога ширшим діапазоном досвіду. Менше з тим, незважаючи на поточне використання ІКТ, особливо Інтернету, будь яку ініціативу е залучення у країнах — членах ОЕСР слід розглядати просто як один із способів залучення громадян. Це означає, що необхідно забезпечувати множинні канали (multiple channels) для отримання коментарів громадян і аналізувати всі електронні та оффлайнові відгуки.
6. Е участь
Активна участь — відносини, базовані на партнерстві з владою, коли грома дяни активно задіяні у процесі вироблення політики та її змісту. Визнається рів ноправна роль громадян у визначенні порядку денного, пропонуванні альтерна тив політики та формуванні діалогу щодо політики, незважаючи на те, що оста точне рішення чи формулювання політики залишається прерогативою влади (OECD, 2001, с. 23). Даючи змогу громадянам тільки вибирати між пропонованими варіантами або давати коментарі до фіксованого „меню” варіантів, влада втрачає можли вість отримати максимальну віддачу від громадян, а громадяни — висловити те, що вони справді думають. Склоув (Sclove, 1995, с. 39) доходить такого ви сновку: „Процеси вироблення та ухвалення рішень є демократично неадекватни ми, навіть „фальшивими”, якщо не поєднані з відносно рівними і широки ми можливостями громадян, громад та груп населення допомагати у фо рмуванні порядку денного державної політики”. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001) відзначається, що чимало країн почали звертати увагу на питання активної участі громадян, але прикладів ефективної практики у цій сфері є обмаль. Отже, незважаючи на те, що акцент у доповіді поставлено на залученні громадян з боку органів влади національного рівня, видається за доцільне навести дуже позитивний приклад, як шотландський парламент у Великобританії вирішує питання е участі через е звернення.
56
Е звернення
У багатьох країнах світу громадяни тривалий час використовували звернен ня, щоб донести до влади свої думки з питань, що їх турбують. Простими слова ми, звернення — це офіційне прохання до вищої інстанції, наприклад парламен ту чи іншого органу влади, підписане одним чи кількома громадянами. Формат звернень та спосіб, у який звернення громадян подаються і, відповідно, розгля даються парламентами, дуже різноманітні (OECD, 2001, с. 19). Мало країн засто совують технології, що створюють можливості подання електронних звернень, як це робить шотландський парламент. Одним з основних документів, що регламентує діяльність нового шотландсь кого парламенту, розроблений Консультативною керівною групою (The Scottish Office, 1998). У ньому зазначено, що шотландський парламент має заохочувати застосування всіх форм інформаційних і комунікаційних технологій „в інноваційний та доцільний спосіб” для підтримки таких керівних принципів, вироблених групою, як відкритість, доступність і участь громадян. З питання звернень громадян Консультативна керівна група зауважила: „Важливо дати можливість групам населення і окремим громадянам впливати на визначення порядку денного роботи парламенту. Ми ви вчили декілька моделей, що застосовуються іншими парламентами для заохочення громадян стосовно подання звернень, і дійшли висновку, що найкращими серед них є ті, що мають чіткі та прості правила щодо форми і змісту, а також чітко визначають, як ці звернення будуть опра цьовані”. Для того щоб досягти поставлених завдань, шотландський парламент ство рив Комітет з питань звернень громадян (Public Petitions Committee — PPC) для активного пропагування звернень як способу, за допомогою якого громад ськість може ефективно порушувати перед парламентом питання, що турбу ють людей. Сфера діяльності PPC — розглядати і доповідати, чи є громадські звернення прийнятними, та які дії мають бути вжиті з приводу кожного з них. Немає обмежень щодо того, хто подає звернення. Звернення, подане окремим громадянином, розглядається так само, як і подане великою групою з числен ними підписами. PPC розглядає вагомість порушених у кожному зверненні пи тань і приймає рішення щодо дій, яких слід вжити у кожному випадку. Це може бути направлення запиту до іншого комітету парламенту (до предмета відання якого належить те чи інше питання), проведення подальшого аналізу поруше них питань, направлення запиту чи пропозицій до органів виконавчої влади (на ділених урядовими функціями), місцевих органів влади та інших державних структур Шотландії. Система електронних звернень, що її використовують громадяни для подан ня своїх звернень до шотландського парламенту, називається e petitioner (див. www.e petitioner.org.uk, за станом на лютий 2002 року). Детальний опис системи
57
опубліковано (див. Macintosh, Malina and Farrell, 2002), отже, пояснимо лише її основні характеристики, що створюють умови „участі”. Цей інструмент розроб лено для того, щоб дати можливість: • переглянути текст звернення в режимі онлайн; • прочитати додаткову інформацію щодо питання звернення в режимі онлайн; • для тих, хто вирішить підтримати звернення, — додати своє ім’я та адресу до звернення онлайн; • усім громадянам — приєднатися до інтегрованого онлайнового дискусійного форуму та додати свої коментарі за чи проти кожного е звернення. Детальні рекомендації, вироблені Комітетом з питань звернень громадян сто совно процедури подання звернень до шотландського парламенту, допомагають громадянам складати відповідні е звернення. Розроблені необхідні процедури менеджменту, щоб інкорпорувати подання е звернень у нормальний робочий ритм РPC. Кожне е звернення супроводжується стислою анотацією, яка містить текст звернення, список імен та адрес тих, хто його підтримує. Надається аналіз гео графічного поширення підтримки звернення, щоб депутати шотландського пар ламенту могли побачити, яка кількість виборчих округів підтримує це звернення, а також підсумок дискусійного форуму, що висвітлює основні аргументи за і проти звернення. Врешті решт, РPC забезпечує, щоб усі громадяни, які подали звернення, були поінформовані про перебіг їх розгляду парламентом на кожному етапі. Діяль ність комітету зумовила низку позитивних результатів — від розв’язання місце вих проблем до внесення змін до законодавчих актів, — що підтверджують діє вість активної участі громадян.
Онлайнові референдуми
Референдуми, ініційовані громадянами, є усталеним способом винесення питань на порядок денний політики та впливу на зміст політики у деяких країнах — членах ОЕСР. Розвиток онлайнових референдумів є природним продовжен ням таких ініціатив. Залежно від національного законодавства це може вимагати таких рівнів захисту і перевірки автентичності участі громадян, як і для юридично зобов’язуючого е голосування. Кілька технологій голосування є потенційно за стосовними, наприклад, через SMS повідомлення, інтерактивне цифрове теле бачення, голосування в електронних кіосках і дистанційне голосування. Втім, при розробленні системи слід враховувати доцільність і необхідність розроблення інтерфейсу для користувачів різного ступеня складності. Е звернення та е референдуми — тільки два приклади потенційних механіз мів е участі. Участь і вплив на розроблення державної політики може також здій снюватися шляхом аналізу електронних повідомлень, переліку запитань, що ста влять найчастіше, чатів (див. тематичний блок 6.1), дискусійних форумів та он лайнових „годин відвідування” для обраних представників влади. Розвиток „он лайнових спільнот” за інтересами, де обговорюються конкретні проблеми полі
58
тики і формулюються альтеративні пропозиції, є також перспективними прикла дами активної участі в режимі онлайн.
Тематичний блок 6.1. Шіста: e участь через чати
Шіста (Kista), район міста Стокгольм, відкрив свій „Шіста портал” (Kista Portal) у січні 1997 року. Протоколи рішень районної ради публікуються на веб сайті, починаючи з 1998 року, а інтерактивні рубрики, такі як дискусійні фору ми, чати та „запитання місяця”, започатковані з квітня 2000 року. „Шіста пор тал” унікальний тим, що має близько 6000 відвідувачів на місяць. Тут передба чено спеціальне місце для е залучення, де можна обговорювати різні теми. Ва жливо, що портал розроблений таким чином, щоб і місцеві державні службовці, і політики могли відповідати на запитання впродовж свого робочого дня. Полі тики доступні щотижня на чаті в реальному часі протягом певних годин, що є доповненням до „Куточка політиків” – відкритих дискусій політиків та громадян у районній ратуші (Borough Hall). Ще одна цікава деталь: на думку команди, яка створює відділ е демократії, можливості участі мають бути відкриті не тільки для мешканців Шісти, а й для тих, хто працює і вчиться в цьому районі, оскільки вони також є частиною його життя, а отже — повинні мати змогу брати участь і в дискусійних форумах, і в опитуваннях громадської думки. Див.: www.kista.stockholm.se
59
B. ТРУДНОЩІ ТА ВИКЛИКИ
7. Цифровий розрив
Відповідно до керівного принципу ОЕСР №5 щодо „об’єктивності” (OECD, 2001, с. 15): „Інформація, яку уряд надає у процесі вироблення політики, має бути об’ єктивною, повною та доступною. Всі громадяни мають бути однаковою мірою забезпечені можливостями реалізації своїх прав на доступ до інфо рмації та участі у процесі”. Історія свідчить про крихку природу демократії і про те, як легко її витіснити. Застосовуючи ІКТ до демократичного процесу, необхідно піклуватися про те, щоб не зробити демократію ще більш вразливою ідеєю, адже цифровий розрив і його наслідки для політичної рівності – потенційно небезпечні для демократії. Протя гом декількох років головною турботою багатьох країн ОЕСР були наслідки нері вного доступу, брак належної інфраструктури та низький рівень запровадження технологій. Так виник цифровий розрив, що позбавив багатьох, зокрема у вже соціально знедолених групах, очікуваних переваг інформаційного суспільства. Згідно з нещодавнім звітом ОЕСР: „У країнах ОЕСР дедалі більше звертають увагу на явище, що дістало назву „цифровий розрив”. Цей термін стосується нерівності у доступі до інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Ставки високі, адже ІКТ вже зараз є невід’ємною частиною соціальної структури, крім того, вони є каталізатором появи „нових економік”. Таке виключення загрожує ІТ „незаможним” (have nots) – чи то окремим громадянам, чи групам, чи навіть цілим країнам. …Факти свідчать, що ІКТ можуть стати радше розв’язанням проблеми нерівності, аніж її причиною – пропонуючи цифрове розмаїття та можли вості, радше ніж цифровий розрив” (OECD, 2000b). Цифровий розрив стосується окремих осіб, громад, людей зайнятих і безро бітних. Донедавна його розуміли як різницю між тими, хто мав доступ до ІКТ, і тими, хто його не мав. Але таке просте визначення нерівності на основі доступу між ІКТ „заможними” і „незаможними” викликало критику, зокрема з боку Віль гельма (2000). Він спростовує твердження про те, що найнижчі прошарки інфор маційного суспільства можна класифікувати на основі рівня доступу до інфор мації. Він палко сперечається з попередніми визначеннями, що їх дали, напри клад, Рааб (1996) та Сівілль (1995), і стверджує, що цим визначенням бракує ширшого погляду на поведінку людини, яка шукає інформації, використання ме діамоделей та контекстів культури і навколишнього середовища. Здійснене на замовлення місцевої влади Великого Лондона дослідження (Foley et al., 2002) окреслює стратегію підходу до питання цифрового розриву в Лондо ні. У доповіді за результатами дослідження зазначено, що цифровий розрив не є результатом винятково соціально економічних факторів. Попри те, що перешко
60
дою для сприйняття і використання ІКТ є низький рівень доходів і освіти, низько кваліфікована праця, безробіття та брак навичок користування сучасними техно логіями, окремий наголос у дослідженні зроблено на вплив особистісних факто рів – низького рівня обізнаності, інтересу, розуміння та сприйняття ІКТ. У допові ді йдеться також про те, що донедавна більшість досліджень зосереджувалися на соціально економічних чинниках, тим часом як особистісні ігнорувалися. До повідь містить розгорнуту бібліографію з питань цифрового розриву.
Оптимісти і песимісти
Норріс (Norris, 2001) та інші наводять два погляди на проблему: песимістів, які побоюються збільшення існуючих нерівностей, та оптимістів, які дотриму ються думки, що у нових ІКТ є потенціал до розширення можливостей для більш демократичної участі. У країнах – членах ОЕСР з’явилося чимало інноваційних підходів, спрямованих на подолання цифрового розриву, але нині ще рано гово рити про те, чи досягнуть вони мети і якщо так, то якою мірою. Ця сфера дослі джень є відносно новою, а наявна інформація переважно надходить з кількісних обстежень, що показують користування ІКТ за гендерними та віковими категорі ями громадян або за місцем їх проживання. Натомість емпіричних даних стосов но того, чому і як люди використовують ІКТ, зовсім мало. З’ясування цих питань потребує довготермінових дослідницьких програм.
Тематичний блок 7.1. Європейський Союз – підходи до проблеми цифрового розриву в Європі
Статистику домашнього Інтернет підключення в Європейському Союзі пуб лікують у Євробарометрі („Eurobarometer”). У листопадовому випуску „Flash Eurobarometer 112: Інтернет та суспільство загалом” (2001) зазначалося, що прокинення Інтернету в домогосподарства Греції становить близько 10%, Великої Британії – 50%, Нідерландів – більше 60%. Загалом, рівень проникнення Інтернету в Північній Європі, зокрема у країнах Скандинавії, перевищує рівень у США, а ось у Південній Європі він становить менше 10%. Серед спеціальних заходів, що вживаються Європейською Комісією, можна відзначити: ознайомлення з базовими комп’ютерними навичками, забезпечен ня доступу до всієї низки технологій, включно з iDTV та мобільними телефона ми, з окремим наголосом на забезпеченні такого доступу у віддалених та де пресивних регіонах. Мета на 2002 рік – забезпечити фізичний доступ до Інтер нету, наступний крок – розробити контент, що стимулюватиме такий доступ. Див.: http://europa.eu.int/comm/public_opinion/flash/fl112_en.pdf.
61
Якщо однією з цілей е залучення є охоплення широкої цільової аудиторії, то цифровий розрив має викликати природну стурбованість, тому заслуговує на окрему увагу питання тенденційності базованого на Інтернеті залучення. З од ного боку, зростає рівень підключення та використання технологій, а з другого – це зростання супроводжується збільшенням числа країн – членів ОЕСР, які або вже мають, або розробляють стратегії подолання цифрового вилучення, тобто бар’єра цифрового розриву (див., наприклад: Malina and Macintosh, 2003). У доповіді Коулмана і Готце (2001, с. 16) йдеться про позитивні сторони ситу ації з е демократією та цифровим розривом: „Розв’язання проблеми цифрового вилучення полягає не у відмові від Інтернету як інструменту демократичного залучення та консультацій, а у створенні нових можливостей для підключення тих громадян, які не ма ють доступу до Інтернету вдома. Такі можливості можуть надавати пуб лічні кіоски, Інтернет кафе та громадські центри, а також телебачення й інші цифрові платформи. Поряд з розвитком цих нових каналів цифро вого залучення, потребують уваги і ширші аспекти зручності викорис тання ІКТ”. З приводу е урядування і цифрового розриву у звіті ОЕСР (2002, с. 10), зок рема, йдеться: „По мірі того, як дедалі ширше впроваджується електронне урядуван ня, це може і надавати стимули для підвищення рівня використання ІКТ громадянами та підприємцями, і акцентувати існуючу цифрову не рівність”. Швидкий розвиток нових технологій – інтерактивне телебачення, полегше ний перегляд Інтернет сторінок, мобільні телефони з швидкісним широкосму говим зв’язком, розпізнавання мовлення, переведення текстів на просту мову тощо – сприятиме появі потужних майбутніх мобільних пристроїв. Мобільні телефони третього покоління (3GM) з широкосмуговим бездротовим зв’язком стануть доступними вже протягом наступних 3 5 років. Цифрове телемовлен ня, що надає доступ до веб служб, стане надзвичайно важливим для органів влади, які прагнутимуть охопити якомога більше соціальних верств населення. Результати досліджень у галузі комп’ютерних наук та штучного інтелекту в май бутньому стануть доброю підтримкою е залучення, вироблення та ухвалення рішень, а також значно полегшать взаємодію громадян з технологіями. Ось один з багатьох прикладів напрацювань MIT InfoLab Group (Массачусетський техно логічний інститут, США), де розробляють розумне інтерактивне програмне за безпечення, що допомагає людям отримувати доступ до інформації та розв’я зувати проблеми у прийнятний спосіб (див.: www.ai.mit.edu/projects/infolab). Менше з тим, е залучення треба розглядати лише як один із шляхів забезпе чення участі та підтримувати його іншими оффлайновими засобами залучення, а також добре узгоджувати ці два способи між собою.
62
Тематичний блок 7.2. Нова Зеландія: потреба у рівності
Для Нової Зеландії важливо забезпечити, щоб зміни були значущими для новозеландців і в жодному разі й жодною мірою не позбавляли їх громадян ських прав. Це означає, що тут є місце для застосування принципу Парето (надаючи переваги одним, не зроби гірше іншим). Проблеми рівності, що ви никають у зв’язку з цифровим розривом, накладають обмеження на те, як швидко можна досягти реального прогресу. Це набуває особливого значення з огляду на Договір Вайтангі між Королевою Великобританії та маорі – корін ним населенням країни, більшість яких на сьогодні по той, несправедливий, бік цифрового розриву. Отже, йдеться про подвійну увагу до того факту, що способи, на яких побудовані відносини між людьми і владою, – це та царина, де владі не слід робити серйозних змін, перш ніж народ їх не захоче і не буде до них готовий.
Тематичний блок 7.3. Італія: проникнення Інтернету
Нещодавні дослідження в Італії засвідчують, що „веб сайти органів місцево го самоврядування дедалі більше стають засобом надання інформації і дедалі менше – засобом сприяння соціальній взаємодії чи залученню громадян до про цесу прийняття рішень адміністраціями” (Miani, 2002). Важливо пам’ятати, що в Італії порівняно із Західною Європою існує відносне відставання у середній кі лькості домогосподарств, де є комп’ютер та доступ до Інтернету, і, можливо, менша обізнаність з можливостями регулярно користуватися Інтернет сторін ками органів центральної та місцевої влади у пошуках інформації. У 2001 році Інтернетом скористалося щонайменше 25% італійців, тобто спостерігалося поліпшення, хоч і незначне, порівняно з попередніми роками (згідно з даними Шостого звіту Digital Cities RUR CENSIS – щорічного звіту про стан ІКТ у місце вих адміністраціях). Розвиток традиції онлайн консультування громадян має відбуватися водночас з розвитком використання Інтернету як простого повсяк денного інструменту.
Тематичний блок 7.4. Чеська Республіка: проект eVA
Пілотний проект eVA (Electronic Friendly Administration – електронна при язна адміністрація) впроваджується в Чеській Республіці з лютого 2002 року. У невеликих муніципалітетах встановлено інформаційні кіоски (міста: Slany, Podebrady, Beroun; муніципалітети: Smecno, Klobuky, Zvoleneves, Morina, Mestec Kralove та Patek) з метою розширення і спрощення комунікації між громадя нами та адміністрацією муніципалітетів. Їх основні функції: надання рекомен
63
дацій щодо вирішення конкретних питань, необхідних форм документів, мо жливості направити заповнені форми до відповідних інституцій, отримати зворотний зв’язок від адміністрації муніципалітетів, загальної інформації та регіональних новин. Головні переваги системи – доступність у неробочий час та усунення будь якого негативного „людського фактора”. Моніторинг цього пілотного проекту здійснюється протягом одного року, за його результатами буде прийнято рішення щодо доцільності поширення проекту на інші муніци палітети.
Виклик № 1 – проблема масштабу
Хай би як успішно нам вдалося охопити і залучити широку аудиторію, ми швидко зіткнемося з проблемою масштабу. З позиції влади викликом є те, як слухати і реагувати на думку кожного окремого громадянина, з позиції громадя нина – як домогтися того, щоб його позиція була почута.
8. Активна громадянська позиція
Відповідно до керівного принципу ОЕСР №10 щодо „активної громадянської позиції” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Активні громадяни і динамічне громадянське суспільство є вигідними для влади, яка, своєю чергою, може вжити конкретних заходів, щоб спрости ти доступ до інформації та участі, піднести рівень обізнаності, посилити громадянську освіту і навички, а також сприяти розвитку спроможності інституцій громадянського суспільства”.
Створення онлайн спільнот
ІКТ дають можливість дослідити різні аспекти віртуальних спільнот як лока льного простору для е залучення. Ми повинні відштовхуватися від роботи на мі сцевому рівні, сприяючи розвиткові громадянських мереж і заохочуючи форму вання активної громадянської позиції. Тим паче що ІКТ – це нові можливості для створення і роботи громадянських мереж. Втім, описана вище проблема цифро вого розриву актуальна і в цій сфері. Праця Райнгольда (Rheingold, 2000, с. 377) про віртуальні спільноти дає оцінку потенційному впливу громадянських мереж і порушує питання про зв’язок між віртуальними спільнотами та оновленням де мократії: „З огляду на те, що цифровий розрив збільшується, навіть попри стрімке збільшення користувачів нових медіа, жодна дискусія про підтримку де мократії шляхом використання технологій не може починатися без спро би знайти відповідь на ключове запитання: хто ж може дозволити собі скористатися перевагами нових медіа?”
64
Цагарусіану із співавторами описує декілька проектів, пов’язаних з е демок ратією та громадянськими мережами. На думку авторів, ініціативи, започаткова ні та розроблені владою, радикально відрізнятимуться від тих, що виникають серед споживачів, у громадянському суспільстві. Однак автори також зазнача ють, що ідея „створення громадянських мереж не буде реалізована, якщо її мета не стане більш реалістичною у цілях і методах” (Tsagarousianou et al., 1998, с. 13). Так чи інакше, в основу роботи має бути покладений досвід проектів, здійснених саме на рівні спільнот, як, приміром, Спільнота у глобальній мережі (Locality in the Global Net) у Фінляндії (Heinonen et al., 2001). Втім, надання спільнотам інформаційного доступу не знімає питання про те, які внески громадяни фактично здатні робити. Спліхал (Splichal, 1999, с. 66) стверджує, що хоч люди й здатні до аргументації, водночас вони схильні до невігластва та хибних висновків. Тож навіть якщо органи влади і просувають практику ширшого залучення громадян до процесу вироблення політики, існує застереження, що це може призвести до хибних суджень і невдалих рішень щодо політики. Коулман і Готце (2001, с. 12) з цього приводу пишуть: „Давнє протиставлення експертів і суспільства сьогодні втрачає сенс. Зна чний обсяг знань і досвіду знаходиться в суспільстві (яке, зрештою, скла дають лікарі, медсестри, підприємці, поліцейські, соціальні працівники, жертви злочинів, вчителі, пенсіонери), і питання полягає в тому, щоб знайти інноваційні шляхи здобути ці знання для застосування у забюрократизо ваному процесі вироблення і прийняття рішень. Однак для того щоб нада ти суспільству відповідну інформацію про проблеми державної політики та використати громадський досвід і знання у процесі формування, впро вадження та оцінювання політики, треба виховати критичну та осмислену політичну культуру”.
Залучення молоді
Дедалі важливішим питанням для виробників політики стає залучення мо лоді, яка, в іншому разі, не буде користуватися громадянськими правами. Кон венція ООН про права дитини дала поштовх розвитку „культури прав людини” серед дітей і молоді. Так само занепокоєння щодо загального низького рівня участі у демократичних процесах привело до значного прогресу в розвитку гро мадянської освіти. Дослідження показали загальний низький інтерес молоді до політичного життя на місцевому рівні (див., наприклад, Park, 1999), незважаю чи на те, що політика місцевої влади має для них безпосередні наслідки, отже, місцевим органам влади потрібні дієві механізми для залучення молодих гро мадян.
65
Тематичний блок 8.1. Нідерланди: цифрові інкубатори та соціальні мережі
У 2002 році в Нідерландах створено так звані цифрові інкубатори (digital breeding grounds), для того щоб стимулювати використання ІКТ для таких соці альних потреб, як піднесення якості життя, безпеки, охорони здоров’я та взає модії між людьми. Цифрові інкубатори є одним з чотирьох компонентів Про грами соціального згуртування та застосування ІКТ – спільної ініціативи Мініс терства міської політики та інтеграції етнічних меншин і Міністерства транспор ту, громадських робіт та менеджменту водних ресурсів, спрямованої на вдоско налення соціальної структури за допомогою ІКТ. Наразі чотири міста (Гаага, Амстердам, Девентер та Ейндховен) визначені як інкубатори та отримали 1,82 млн фінансування. Інкубатор згуртовує різні групи людей, підтримує іні ціативи місцевих жителів, розташованих в окрузі організацій та місцевих під приємців. Кожен інкубатор має свій демонстраційний проект. Незалежно від того, чи буде успішним досвід інкубаторів, сильна сторона цієї ініціативи поля гає у підході знизу – роботі на найнижчому рівні соціальної організації та розу мінні, що в соціальні процеси слід інвестувати не менше, ніж в ІКТ. Див.: www.rogervanboxtel.nl/asp/page.asp?id=i001239&alias=ministervanboxtel Дослідження ставлення молоді до практики політичного життя (наприклад, Bentley et al., 1999; White et al., 2000) показали загальнопоширену зневагу до звичних політичних процесів, але водночас і поширене невдоволення низьким рівнем залучення до них. Висновок, що наочно випливає з результатів цих дослі джень: стиль „політичної” комунікації важить не менше, ніж її зміст. Незважаючи на активний інтерес і залучення до різноманітних ініціатив, чимало молодих лю дей виключені з „дорослої” політики через несприйняття партійних структур, сти лю дебатів, формальності спілкування. Дослідження використання молоддю за собів інформації (наприклад, Livingstone and Bovill, 1999) свідчать про те, що молоді люди дуже добре обізнані з різними медіа. У консультативному документі уряду Великої Британії з приводу політики еле ктронної демократії (HM Government, 2002, с. 20) наголошується на необхідності ширше залучати молодь: „Однією з важливих цільових груп цієї політики є молодь. Усі демократи чні інституції несуть відповідальність за те, щоб забезпечити молоді мож ливості відігравати свою роль. Факти свідчать про те, що молоді люди, імовірно, належать до групи громадян, які найменше схильні розглядати демократичний процес як такий, що їх стосується. З іншого боку, молодь – це група, яка є чи не найбільш компетентною в ІКТ”. Це створює можливість скористатися широкою популярністю серед молодих людей Інтернету як розважального і навчального інформаційного каналу, і пере
66
творити його на важіль демократичного залучення, що може подолати їхнє нині шнє невдоволення й апатію щодо політичних процесів. Втім, цього інтересу до технологій самого по собі недостатньо, щоб подолати демократичний дефіцит. Електронна консультаційна служба, створена 2000 року в Шотландії для роботи серед молоді (про яку згадано у Coleman and Gшtze, 2001, с. 42), попросила молодих людей назвати 20 серйозних проблем, з якими стика ється молодь у Шотландії, і обрати серед них 10, які вони вважать найважливі шими. Оцінка процесу консультування показала, що більшість молодих людей вважають технології легкими у використанні та готові скористатися ними для ін ших консультацій (Див.: http://e consultant.org.uk/ScottishYouth станом на січень 2003 року). Найчастіше згадуваним „плюсом” консультацій була можливість ви словити свою думку і проголосувати, а найбільшим „мінусом” – неможливість розширити список проблем. Більшість назвали ІКТ загалом „добрим способом висловити свою думку”. Було також висловлено декілька застережень стосовно введення особистої інформації, але найчастіше молодь висловлювала занепоко єння, що жодні коментарі „нічого не змінять”, що це та проблема, яку не можна розв’язати лише за допомогою технологій.
Тематичний блок 8.2. Фінляндія: залучення молоді
Веб сайт Valtikka, створений Фінською молодіжною корпорацією Allianssi та Міністерством освіти, пропонує інформаційний канал, присвячений нагальним суспільним питанням, та дискусійний форум. Веб сайт призначений передусім для молоді віком 14 19 років. Зміст веб сайту розроблено у співпраці зі студен тами і спеціальними кореспондентами молодіжних мас медіа. Користувачі та кож мають можливість брати участь у плануванні змісту веб сайту. Таким чи ном, це не тільки інформаційно дискусійний канал, а й форум, відкритий для висловлення всіх важливих точок зору і молодіжними громадськими організа ціями, і окремими активістами. За допомогою такого діалогу Valtikka прагне спростити залучення молоді до суспільних процесів, а самі процеси – зрозумі лими і цікавими для молодих людей. Ідея Valtikka полягає в тому, що для повноцінної змістовної участі недостат ньо просто розміщувати коментарі та пропозиції на веб сайті. Тому для надання відповідей на запитання користувачів запрошують експертів і відповідальних за прийняття рішень посадовців. Результати щотижневих опитувань громадської думки коментують експерти, вони також дають інтерв’ю на сайті щоразу, як з’являються серйозні новини, що стосуються життя молодих людей, або ухва люються нові закони. Мета Valtikka – познайомити молодь не лише з владними структурами та процесами, що відбуваються в суспільстві, а й з людьми, які працюють у владі. Це відкритий канал для діячів громадянського суспільства, державних службовців, обраних посадовців, депутатів, професіоналів та експе ртів – для кожного, хто хоче бути причетним до розширення залучення молоді
67
до суспільних процесів. Кожен може зробити свій внесок як дописувач постій них рубрик сайту, або відповідаючи на запитання, що їх ставить молодь на сто рінці „Спитай Valtikka”. Промоційні кампанії, спрямовані на молодь та її групи інтересів, підтримуються плакатами, листівками і рекламними банерами. Див.: www.valtikka.net
Тематичний блок 8.3. Італія: муніципалітет Casalecchio di Reno, проект DIRE
Мета проекту DIRE – підготувати нове покоління громадян до нових спосо бів взаємодії та комунікації з центральною і місцевою владою та проторувати шлях для ширшого онлайнового залучення громадян до суспільного життя і вироблення політики. Проект зорієнтований на старшокласників муніципаліте ту Casalecchio і спрямований на те, щоб навчити їх користуватися новими фор мами участі у громадському житті за допомогою ІКТ та вдосконалити їхню обі знаність у нових комунікаційних технологіях. Проект, що триватиме п’ять років, передбачає серію таких ініціатив: створити лабораторії нових технологій у шко лах; розробити навчальний курс з використання комп’ютерних та інформацій них мереж, який читатимуть викладачі університетів; запровадити дискусійний онлайн форум, де студенти зможуть обмінюватися думками та ідеями; навчити їх необхідним мовним термінам і сленгу, а також дозволити експериментувати із способами ведення дискусії та взаємодії з органами влади. Проект реалізу ється у партнерстві з Університетом Болоньї. Див.: www.comune.casalecchio.bo.it/Informa/urpsitoweb5.nsf
Тематичний блок 8.4. Шотландія: проект „Голос молоді Хайленду”
„Голос молоді Хайленду” (Highland Youth Voice) – це ініціатива Хайлендської ради, покликана заохотити молодь шотландського регіону Хайленд до участі в демократичному процесі вироблення та ухвалення рішень, що стосуються її жит тя. Учасників „Голосу молоді Хайленду” віком від 14 до 18 років обрано до мо лодіжного парламенту Хайленду. Шотландський регіон Хайленд – це велика (25 748 км2) малозаселена територія (близько 8 осіб на 1 км2), що робить спіл кування і, зокрема, зустрічі віч на віч проблемою для учасників проекту. Відтак веб сайт проекту слугує інструментом комунікації між учасниками проекту „Го лос молоді Хайленду” у проміжках між їхніми зустрічами. Веб сайт також є за собом спілкування між учасниками проекту „Голос молоді Хайленду” і всіма молодими людьми регіону, адже він спрощує їх залучення та розширює мож ливості участі. Задля цієї мети на сайті передбачено три види заходів: • спілкування щодо прогресу та діяльності проекту „Голос молоді Хайленду”;
68
• •
онлайн дискусія з питань, що стосуються молоді регіону; раз на два роки онлайн вибори учасників проекту „Голос молоді Хайленду”. Кожному з видів присвячено окремий розділ сайту. Окрім того, проект за охочує молодь до розроблення власних веб сайтів, наголошуючи при цьому, що дизайн має заохочувати молодь користуватися своїми правами. Див.: www.highlandyouthvoice.org
Виклик № 2 – розвиток спроможності
Виклик полягає в тому, як спрямувати ІКТ для конструктивного заохочення громадян висловлювати свою позицію з суспільних питань – слухати, залучати ся, наводити аргументи та контраргументи.
9. Аналіз е участі та зворотний зв’язок
Відповідно до керівного принципу ОЕСР №8 щодо „підзвітності” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Органи влади зобов’язані звітувати про те, як вони використовують вне сок громадян, отриманий через зворотний зв’язок, публічні консультації та активну участь. Заходи, що забезпечують відкритість, прозорість та ретельний зовнішній нагляд за процесом вироблення політики, є ключо вими для підвищення рівня підзвітності влади загалом”. У цьому розділі розглядається питання відповідності ІКТ потребі спростити аналіз і зворотний зв’язок стосовно електронної участі громадян, а також власне питання зворотного зв’язку, іншими словами, те, як використовувати технології, щоб тримати громадян у курсі про те, як враховується їхня думка і яке місце вони посідають у процесі вироблення політики. Є два стимули, щоб розвивати ІКТ для підтримки аналізу і зворотного зв’язку стосовно е участі. Це передусім загроза „е консультаційного виснаження” (e consultation fatigue) через брак зворотної реакції влади на участь громадян і, що безпосередньо пов’язане з цим, обсяг ресурсів, який був би потенційно необ хідним, щоб забезпечити такий аналіз і зворотний зв’язок. Як бачимо, багато країн – членів ОЕСР шукають нових, інноваційних способів залучати громадян до участі у демократичному процесі вироблення і прийняття рішень, зосереджуючись, зокрема, на поширенні більшого обсягу інформації щодо державної політики та наполегливості в отриманні зворотного зв’язку. Однак у цьому є певна небезпека. Дехто відзначає недостатню відповідність зростаючих закликів до громадян давати коментарі їхньому реальному впливові на власне зміст цієї політики. Брак вчасного та належного зворотного зв’язку може призвести до зростання зневіри у консультаціях навіть до того, як органи влади нарешті успішно запровадять технології для е консультацій, які дали б можливість набагато більшій кількості громадян надавати свої коментарі щодо державної політики.
69
Аналіз е участі
Органам влади потрібно переосмислити те, як вони аналізують думку грома дян, чи то спонтанну, чи затребувану. Зрештою, це питання культури та організа ції, яке не можна вирішити лише зверненням до технології. Втім, технології мо жуть бути допоміжним засобом для змін і допомогти впоратися зі складним за вданням комплексного аналізу великих масивів неструктурованої інформації. При міром, сама природа онлайнового дискусійного форуму придатна для контент аналізу. Ось деякі питання, що вимагають уваги: • Хто визначає критерії, за якими аналізують позиції громадян? • Як е позиції можуть бути інкорпоровані у процес вироблення і прийняття рі шень? • Як приймають рішення щодо важливості е позицій громадян порівняно з по зиціями, отриманими з інших джерел? • Як і якою мірою технології можуть допомогти у виявленні точок згоди та не згоди? • Чи можуть технології адекватно допомогти підсумувати і здійснити контент аналіз позицій громадян? Під час е консультацій характерною ознакою дискусійних форумів (базова них на проблемі чи політиці) є те, що „теми” обговорень можна аналізувати без необхідності розшифровувати записи усних дискусій чи письмових коментарів. „Теми” обговорень, не перефразовані фасилітатором чи репортером, є очевид ними, а дописи зафіксовано словами самих учасників. Це робить різноманітні методи аналізу більш здійсненними. Наприклад, дає змогу: • підсумувати зміст відповідей, виявити головні проблеми, що турбують учас ників, рівень їхньої підтримки різних проектів, пропозицій щодо політики чи їхніх власних пропозицій щодо дій, які вони вважають за необхідне вжити для розв’язання порушених проблем; • проаналізувати якість обговорення (quality of deliberation) з точки зору того, як учасники роблять свої звернення, наприклад, як вони ідентифікують себе, як використовують заявлену ідентифікацію для обґрунтування своїх звернень і пропозицій, як підкріплюють свої аргументи, посилаючись на особисту ін формацію або реагуючи на коментарі інших учасників. Контент аналіз (content analysis), що охоплює кількісні і якісні методи, мож на використовувати для підсумовування коментарів, зроблених на дискусійних форумах. Аналітики можуть оцінювати коментарі за кодовою схемою, з тим щоб класифікувати рівень підтримки, який міститься в коментарі (Krippendorf, 1980). Вільгельм (Wilhelm, 1999) у своєму аналізі політичних новинних груп використо вує порівняно прості категорії контент аналізу, для того щоб оцінити, наскільки обґрунтовані аргументи надають і шукають учасники на підтримку своїх пропо зицій. Одна з підгруп категорій Вільгельма була застосована для аналізу кількох
70
прикладів е консультацій (Whyte and Macintosh, 2001; Smith and Macintosh, 2001), а саме: • надання інформації (Provide) – коментар просто надає інформацію у формі фактів або точки зору; • пошук інформації (Seek) – коментар містить свідчення про пошук інформації у формі запитів чи відкритих запитань; • відповідь на інший коментар (Reply) – коментар є відповіддю на інший, роз міщений раніше. Присвоєні коди є, звичайно, питанням інтерпретації, але якщо таке „кодуван ня” становить частину завдання модератора дискусії, то воно принаймні має при своюватися неупереджено. Є різноманітні добре відомі методи якісного аналізу, щоб визначити категорії для інтерпретації, наприклад, етнографічний контент аналіз (Altheide, 1987) та обґрунтована теорія (grounded theory) (Strauss and Corbin, 1990). Обидві застосо вують з метою інтерпретації великих масивів тексту для підготовки описових ви сновків. Аналіз „теми” може допомогти оцінити, в якій мірі певні теми викликали гли боку дискусію і таким чином оцінити якість обговорення. Кількість коментарів, наданих з кожної теми, середню і загальну кількість слів на тему, глибину теми (тобто кількість рівнів відповідей) та її довжину (тобто проміжок часу між пер шим і останнім коментарем) – все це можна дослідити. Такий підхід був застосо ваний, наприклад, для аналізу е консультацій з питань міського планування, опи саному в доповіді Янковські (Jankowski et al, 1997). Відносна вага наведених кі лькісних показників дає можливість зрозуміти, які питання стимулювали учасни ків, а які викликали найбільший інтерес. Велика кількість коментарів щодо того чи іншого питання може також допомогти привернути увагу до потенційно важ ливих сфер, які вимагають обговорення.
Зворотний зв’язок
Належний зворотний зв’язок щодо позицій громадян під час е консультацій може сприяти загальному підвищенню прозорості, підзвітності та відкритості влади. Проте, як зазначалося раніше, є очевидний брак інформації про е залу чення, де чітко зазначалося б, яким чином результати такого залучення вплинули на процес вироблення і прийняття рішень та змінили результати ухвалення дер жавної політики. Можливо, через те що органи влади сприймають вивчення е залучення як експеримент, вони не розуміють того, що мають використовувати ці експериментальні спроби для вдосконалення державної політики. Втім, потен ційно це створює ще серйознішу проблему, зважаючи на те, що навіть під час традиційних консультацій важко знайти прямий зв’язок між позицією громадян і результатом ухвалення рішень щодо державної політики. Частково це відбува
71
ється через досі неналежну увагу до питання оцінювання консультацій, проведе них за допомогою традиційних чи онлайнових інструментів. У доповіді „Інновації щодо участі громадян у справах урядування” (Innovations in Citizens Participation in Government, UK Parliament, 2001, с. 9) визнається: „Непростим завданням було оцінити, наскільки консультації фактично змі нили результати. Було лише декілька приладів радикальних змін у держа вній політиці”. У цьому розділі висвітлено декілька загальних критеріїв оцінки позиції грома дян, які виробники політики можуть вважати придатними для аналізу е консуль тацій та надання зворотного зв’язку громадянам.
Тематичний блок 9.1. Австралія: виклики для органів влади
Агенції е демократії можуть охопити широкий діапазон поглядів на питання державної політики. Втім, тут постають декілька викликів, з якими треба вміти ефективно впоратися. • Як інтегрувати онлайнове залучення громадян з існуючими інструментами консультацій? Зокрема, постає питання про те, чи ця форма консультацій справді охоплює та використовується ширшою аудиторією, чи вона лише пропонує інший спосіб участі в обговоренні тим самим громадянам і гру пам. • Як управляти очікуваннями громадян та забезпечувати належний зворот ний зв’язок? Має бути дієвий механізм забезпечення того, щоб громадяни мали чітке уявлення, чого вони можуть очікувати у вигляді зворотного зв’я зку від влади щодо їх позиції і якою мірою ця позиція буде врахована при виробленні державної політики. • Як управляти імовірно ширшим діапазоном висловлених громадянами по глядів? Тут є три питання: – Як справедливо врахувати велике розмаїття поглядів, коли діапазон мо жливих результатів обмежений урядовою політикою та бюджетними та операційними імперативами? – Хоч яким би був результат консультацій, завжди будуть громадяни чи групи громадян, для яких цей результат буде несприйнятним. Щоб стримати нереалістичні очікування, важливо це розуміти з самого початку. – Об’єм інформації. Тиск на наявні людські ресурси завдяки збільшеним можливостям онлайнового трафіка може вплинути на здатність органів влади ефективно враховувати всі погляди та управляти очікуваннями гро мадян.
72
Виклик № 3 – забезпечення послідовності
Виклик полягає в тому, щоб спрямувати потенціал ІКТ не тільки для онлайно вого залучення громадян, а й для аналізу отриманих від них відгуків та забезпе чення зворотного зв’язку. Ця інформація має бути ефективно задіяна при виро бленні політики, а влада повинна керуватися цілісним поглядом на процес виро блення політики, забезпечуючи послідовність упродовж цього процесу.
10. Оцінювання е залучення
Відповідно до керівного принципу ОЕСР № 9 щодо „оцінювання” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Органи влади повинні мати інструменти, інформацію та здатність оціню вати свою діяльність з надання інформації, проведення консультацій та залучення громадян, для того щоб адаптуватися до нових вимог і зміню ваного середовища вироблення політики”. У цьому розділі розглядається питання, як оцінювати е залучення, пам’ятаю чи про брак комплексних підходів до оцінювання участі у виробленні політики загалом. При цьому завжди виникає важливе запитання: з чиєї точки зору оціню вати – влади чи громадян? Органи влади дедалі більше використовують ІКТ для підтримки процесів ви роблення політики. На багатьох урядових веб сайтах з’являються електронна пошта, онлайнові дискусійні форуми та дошки оголошень, а також заяви про те, що влада тепер має набагато кращий зв’язок з громадянами, що вона дослуха ється до їхньої думки і враховує пропозиції. Проте на даний момент ці заяви не є обґрунтованими. Взаємозв’язки між розвитком технологій, соціальним залучен ням та участю у демократичному процесі систематично і всебічно ще не дослі джені, хоча влада про це часто заявляє. Ось деякі ключові запитання, на які слід знайти відповіді під час оцінювання: • Якою мірою та в який спосіб ІКТ можуть зробити інформацію щодо політики більш доступною і зрозумілою для громадян? • Чи сприяють ІКТ більшій відкритості та підзвітності процесу вироблення полі тики? • Чи будуть ІКТ заохочувати і допомагати громадськості брати участь та спро щувати процес консультацій? • Як ІКТ можуть підвищити рівень участі соціально вилучених груп громадян?
Визначення цілей
Зростає потреба в більш детальному вивченні питання, чи досягають системи електронного залучення поставлених цілей. Які саме цілі слід поставити? І з чиєї точки зору проводити оцінювання – влади, громадян чи тих і тих?
73
Для того щоб проводити оцінювання, передовсім необхідно розуміти загаль ну мету е залучення. У попередніх розділах цієї доповіді (див. розділ 2) було за пропоновано низку цілей е залучення, що може слугувати основою для оціню вання: 1. Охоплення і залучення ширшої аудиторії. Тут можна оцінювати зручність у користуванні та прийнятний дизайн сайту для е консультацій. Проте на відпо відність інструмента його призначенню можуть впливати й інші критерії, крім зручності. 2. Надання релевантної інформації. Можна проаналізувати використання учас никами інформації, яка є доступною в режимі онлайн, для того щоб визначи ти, наскільки вона була релевантною. 3. Створення можливостей для більш широких консультацій та підтримка гли боких обговорень, що може оцінюватися за допомогою контент аналізу та аналізу теми в консультаційних дискусійних форумах. 4. Аналіз отриманих від громадян пропозицій. Можна більш ефективно прове сти аналіз того, що люди говорили під час консультацій, оскільки відповіді отримані в електронній формі (отже, їх не треба стенографувати), а відповіді на закриті запитання також можна проаналізувати за допомогою певних спо собів. 5. Надання релевантного і адекватного зворотного зв’язку громадянам – оці нюється надання інформації щодо проведення та впливу е консультацій. 6. Моніторинг та оцінювання, а також інформування про результати та їх вико ристання для вдосконалення процесу. Однак простота у користуванні – це не лише вузьке питання забезпечити, щоб досягти вимог поставленої цілі, воно пов’язано з іншими вимірами залучення. Ди зайн має враховувати розмаїття цільових груп, які є очікуваними користувачами. Він також має враховувати питання довіри та конфіденційності, зважаючи на той факт, що користувачів запрошують поділитися своїми думками з політичних пи тань, які їх безпосередньо зачіпають, з тими, кого вони, можливо, ніколи не знали, залежно від контексту реального життя, в якому веб сайт буде використовуватися.
Три точки зору щодо оцінювання
Уайт і Макінтош (Whyte and Macintosh, 2002) стверджують, що для того, щоб оцінити, наскільки дієвими є е консультації в залученні широкої аудиторії та спри янні обговоренню таким чином, щоб інформувати та впливати на процес вироб лення політики, слід розробити аналітичні рамки, які враховували б три точки зору, що перетинаються, – політичну, технічну і соціальну. • Політична точка зору: чи відповідає процес е консультацій рекомендаціям кращих практик щодо проведення консультацій, виданих урядом, і чи задово лені процесом стейкхолдери?
74


Технічна точка зору: якою мірою дизайн ІКТ безпосередньо впливає на результати е консультацій? При проектуванні е консультацій потрібно вра ховувати технічні навички, цільову аудиторію та місце проживання учас ників. За відправну точку беруться встановлені рамки оцінювання з по гляду розробників програмного забезпечення та фахівців інформаційних систем і оцінюються такі параметри, як зручність користування і доступ ність. Соціальна точка зору: чи відповідали думки громадян темі обговорення і чи надані коментарі обговорювалися та підтримувалися (або не підтримували ся) іншими учасниками? З цієї точки зору нас цікавить, якою мірою соціа льні умови учасників консультацій впливають на комунікативні навички гро мадян, на їхню здатність вносити пропозиції, а також на результати консу льтацій.
Тематичний блок 10.1. Німеччина: оцінювання громадських консультацій з питань планування використання земельних ділянок у містах
Це приклад застосування Інтернету для е консультацій з питань планування використання земельних ділянок у місті Есслінген на півдні Німеччини (www.esslingen.de). Проект реалізовувався в рамках національного конкурсу Media@Komm, що його проводило Федеральне Міністерство економічних справ з метою заохочення та підтримки е урядування та проектів е демократії. Упро довж чотирьох тижнів з травня по червень 2001 року місцева рада проводила е консультації, завдяки яким громадяни могли отримати інформацію про диску сійний зонінговий проект, в режимі онлайн обговорити проблеми та надати про позиції стосовно запланованого будівельного майданчика. Оцінювання всього процесу здійснено з особливою увагою до трьох аспек тів: релевантність, програмне забезпечення та модерація. Обговорення теми від булося на високому рівні, більшості учасників сподобалися якості Інтернету як інструмента для участі, а от налагодження діалогу між громадянами та місцеви ми політиками виявилося складнішим завданням, оскільки саме політики не дуже прагнули залучатися до діалогу. Див.: www.wz berlin.de/nu/pdf/ii01_308.pdf
Таблиця 1 пропонує запитання, які потрібно більш чи менш детально розгля нути з „політичної”, „технічної” і „соціальної” точок зору під час проведення оці нювання.
75
Таблиця 1. Запитання для оцінювання онлайнового залучення
Запитання для оцінювання Підготовчі дії 1. Чи відповідав процес • Запитайте стейкхолдерів, чи задоволені вони процесом. е консультацій найкращим • Визначте, чи наявні адекватні ресурси для проведення практикам? консультацій. • Перевірте, чи процес відповідав рекомендаціям найкра щих практик. • Визначте, чи відповідав обраний онлайновий інструмент потребам консультацій. 2. Чи були чітко сформульо • Запитайте стейкхолдерів, чи розуміють вони, про що їх вані цілі консультацій і те, що запитують. очікується від громадян? • Визначте, чи є відповіді учасників адекватними. 3. Чи охопили консультації • Оцініть адекватність пропагування е консультацій. цільову аудиторію? • Визначте, хто є їх потенційними учасниками з точки зору демографічних і географічних характеристик. 4. Чи була надана інформа • Визначте, наскільки надана інформація є легкодоступ ція відповідною і релевант ною для учасників. ною? • Оцініть, чи базувалися відповіді учасників саме на цій інформації. 5. Чи були відповіді поінфо • Оцініть, якою мірою відповіді стосувалися питання, що рмованими і адекватними? виносилося для консультацій. • Визначте, чи були доступними для учасників відповіді інших. • Класифікуйте відповіді за такими параметрами: чи вони надають інформацію, чи порушують питання, чи містять пропозиції. • Оцініть, якою мірою надані відповіді кореспондуються між собою. 6. Чи був забезпечений зво • Перевірте, чи давали представники влади відповіді на ротний зв’язок під час і піс запитання учасників під час консультацій. ля консультацій? • Оцініть, чи був зворотний зв’язок від влади адекватним. 7. Чи відбувся вплив на зміст • Перевірте, наскільки можливою є зміна політики, вра політики? ховуючи те, на якому етапі прийняття рішень відбува лися консультації. • Оцініть, якою мірою відповіді учасників знайшли відо браження у переглянутій чи заново сформульованій по літиці.
76
Питання для оцінювання легко сформулювати на такому загальному рівні, а от на практичному рівні оцінювання стикається з взаємозалежностями між ди зайном систем, впровадженням політики та щоденними політичними реаліями і практикою спілкування між громадянами та урядовими структурами в усій їх скла дності. Особливо складним дослідницьким питанням при оцінюванні є таке: чи відбувся вплив на зміст політики? Загальноприйняті рамки для оцінювання інформування, консультацій та уча сті громадян у виробленні політики – чи то онлайн, чи оффлайн – ще не розроб лені. Перший крок у цьому напрямі зробила Експретна група ОЕСР з питань від носин влади з громадянами та громадянським суспільством у 2002 році, коли підготувала збірку експертних досліджень та прикладів з поточної практики оці нювання у країнах – членах ОЕСР (видання готується).
Виклик № 4 – проведення оцінювання
Виклик полягає в тому, щоб розробити належні методи та інструменти для оцінювання переваг від застосування ІКТ з метою залучення громадян до проце су вироблення політики.
11. Формування готовності до е залучення на всіх рівнях
Відповідно до керівного принципу ОЕСР № 1 щодо „готовності” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Лідерство та серйозна готовність до інформування, консультацій і актив ної участі громадян у виробленні політики необхідні на всіх рівнях – серед політиків, вищих керівників та державних службовців”. У цьому розділі розглядається, яким чином виробники політики в національ них органах влади можуть сформувати спроможність і готовність, скористав шись нагодою навчитися на прикладі пілотних проектів, що реалізуються в пар ламентах та інших органах влади.
Вчитися на досвіді місцевих органі влади
На місцевому рівні влади проводиться багато інноваційної роботи, якою вар то скористатися і центральним органам влади. Зростає число прикладів, коли органи місцевої влади залучаються до проведення інноваційних пілотних проек тів з е демократії. Наприклад, багато напрацювань з е демократії у Швеції досі зосереджені на місцевому рівні. Ось декілька прикладів того, як органи влади розробили систе ми е залучення, за допомогою яких громадяни мають можливість висловлювати свої думки з різних питань на веб сайті місцевого органу влади. Усі муніципаліте
77
ти Швеції, навіть невеликі, з населенням близько 3000 осіб, мають свої веб сай ти. Починаючи з 1999 року, 15% муніципалітетів мають онлайнові дискусійні форуми. Велике число форумів дало можливість громадянам встановлювати порядок денний дискусій. Деякі міста присвячують форуми конкретним питан ням, наприклад, шкільної освіти. Є декілька причин, чому е демократія у Швеції зосереджена на місцевому рівні: • Шведські муніципалітети є відносно самостійними, що дає місцевим політи кам важливу арену. • Більшість експериментів досі проводилися в маленьких містах (з числом ме шканців трохи більше 25 000) або в окремих районах більших міст, напри клад Стокгольма, де міські райони мають певну автономію. • Експерименти з певним рівнем інновацій легше починати в менших містах, де демократичні процеси менш заформалізовані порівняно з великими містами, а надто з національним рівнем. • При плануванні обов’язково слід представити плани і дати можливість грома дянам зробити свої висновки. У цій сфері також було проведено кілька експе риментів з місцевою демократією за підтримки ІКТ. Інші країни – члени ОЕСР вказали на ті самі причини, чому пілотні проекти з е демократії реалізуються переважно на місцевому рівні.
Тематичний блок 11.1. Німеччина: конкурс „Е спільнота 2002”
Коли відкривали конкурс „Е спільнота”, федеральний міністр Німеччини з внутрішніх справ Отто Шилі сказав: „Цим конкурсом ми хочемо заохотити місцеві органи влади, міста та округи скористатися тими можливостями, які дає Інтернет, шляхом запровадження творчих проектів з метою оновлення демократії”. Цією новою винагородою Федеральне міністерство внутрішніх справ пропа гуватиме муніципальні концепції щодо демократії участі. Приз у сумі Ђ 100 000 дасть можливість німецьким містам, округам і муніципалітетам впроваджувати проекти з е демократії. Кінцевим терміном подання проектних пропозицій було визначено 31 жовтня 2002 року, а приз мали отримати у грудні 2002 року три ор гани місцевої влади. Приз „Е спільнота” має бути використаний на реалізацію поданої проектної пропозиції. Досвід, набутий під час впровадження проектів, стане в нагоді й іншим адміністраціям, що реалізують проекти у сфері е демократії.
Тематичний блок 11.2. Нідерланди: е громадяни в Амстердамі
У рамках однорічного експериментального проекту задіяні райони міста, що мають змогу спостерігати за діями один одного і вчитися на своїх та чужих помилках.
78
Проект зосереджується передусім на інтерактивному виробленні політики, а не на ідеологічних дискусіях з цього питання. Його перший пріоритет – дослі дити потенційну роль Інтернету у формуванні процесів вироблення державної політики та вплив на стосунки між громадянами, державними службовцями та управлінцями. Проект впроваджено в Амстердамі на рівні районів міста Slotervaart і Noord, а також на рівні громади Westerstaatsman. Див.: www.eburgers.amsterdam.nl/index.htm
Тематичний блок 11.3. Швеція: муніципальна мережа громад Больнеса
Больнес – мале місто з населенням 25 000 осіб у центрі Швеції, на відстані близько 250 км від Стокгольма. Тут розглядають діяльність щодо е залучення не як проекти, а як частину повсякденної діяльності, навіть якщо певні заходи фінансуються із спеціальних фондів зовнішніх проектів. Больнес має план щодо досягнення того, що вони називають демократією участі, яка також передбачає плани запровадження електронного голосування та громадських дискусій. Мі ський веб сайт містить досить багато інформації стосовно і послуг, і політичних питань. Заходів щодо е залучення є декілька: • Громадяни можуть надсилати електронні повідомлення двом муніципаль ним комісарам з гарантією отримати відповідь протягом тижня. • Онлайновий форум містить рубрики для дискусій з кількох визначених питань. • Засідання міської ради транслюються наживо на веб сайті, і громадяни мо жуть направити свої звернення електронною поштою під час перерви в засі данні та отримати відповідь після перерви. Провідниками діяльності щодо е залучення виступають муніципальні комі сари, саме вони є активними політиками на дискусійних форумах. Деякі диску сії привернули „велику кількість учасників”, що означає кілька сотень людей, наприклад, дебати про те, чи варто відновлювати історичний будинок, що зго рів. Стосовно цього питання протягом місяця надійшло 500 повідомлень. Проте не всі дискусії мають таку популярність, скажімо, дискусія про податки закінчи лася безрезультатно. Див.: www.bollnas.se
Тематичний блок 11.4. Швеція: громадська рада Ельвшьо та інші інструменти
Ельвшьо – округ міста Стокгольма з певним рівнем незалежності, а склад тамтешньої районної ради відображає політичне представництво мерії Сток
79
гольма. Провідниками зусиль щодо впровадження е демократії в Ельвшьо були державні службовці. Ідеї та дизайн ініціювала адміністрація. Політики підтриму вали цю діяльність з самого початку, але не брали активної участі як лідери протягом перших років. Проте, починаючи з літа 2001 року, група політиків, які представляли всі партії, була створена для просування питань демократії. Веб сторінка Ельвшьо „е демократія” має три основні рубрики: • Громадська рада (Medborgarpanelen), створена весною 2000 року, налічує 500 членів, вибраних представляти населення за віковими категоріями, стат тю та місцем проживання. • Агора (Medborgartorget) – дискусійний форум для обговорення кількох по передньо визначених тем, таких як догляд за літніми людьми, демократія, шкільна освіта та охорона довкілля. Діяльність різних груп варіюється зале жно від того, наскільки „гарячою” є тема. • Пропозиції громадян (Medborgarfцrslaget). Мешканці Ельвшьо мають змогу робити пропозиції районному комітету електронною поштою або в будь який інший спосіб. Громадяни можуть ініціювати представлення своїх пропози цій комітетові особисто. Втім, тут виникло кілька проблем. Одна з них – те, що представництво в раді поступово зменшується. Виявилося, що зібрати раду потребує неабияких кош тів, тож район щоразу несе значні витрати. Діяльність щодо е демократії розпо чинали державні службовці, але потім, коли вона набула популярності, стала потрібна більш віддана підтримка і залучення політиків. Також виникла потреба оцінювати е діяльність порівняно з іншими каналами комунікації. З політичної точки зору, бентежило те, що політичні партії не відіграють важливої ролі у роз витку на місцевому рівні. Є невелика група активних політиків, але мало залуче ні партійні організації. Див.: www.Дlvsjц.se
Тематичний блок 11.5. Італія: муніципалітет Болоньї
Муніципалітет Болоньї є лідером у наданні суспільних послуг в режимі он лайн та інноваційних послуг громадянам. Проект у сфері е демократії www.comune.bologna.it/comune/istituti/index.html народився з потреби пошуку нових шляхів поліпшення відносин між громадянами та адміністрацією, з тим щоб громадяни мали змогу активну участь у прийнятті рішень, що впливають на повсякденне життя міста, у середовищі адміністративної прозорості та від критого обміну інформацією. Мета проекту – публікувати адміністративні акти, що мають особливе значення, на спеціальному веб сайті Iperbole, для того щоб вивчати громадську думку щодо цих актів і таким чином відкривати новий про стір для ідей, запитань і пропозицій. Такі нормативні документи, як правило, є обсяжними, складними, написаними бюрократичною мовою, яку не завжди легко
80
зрозуміти. Тому кожний текст супроводжується стислою анотацією, викладе ною доступною мовою, прочитавши яку, громадяни можуть вирішити, чи варто їм читати довший документ, для того щоб потім надіслати коментарі на запро поновану тему до спеціальної рубрики на сайті. З думками громадян можуть ознайомитися всі, внутрішні і зовнішні, користувачі веб сайту Iperbole на спеці альних сторінках, відведених для кожного нормативного акта. Див.: www.comune.bologna.it
Тематичний блок 11.6. Швеція: Шіста і проект Сybervote
У лютому 2002 року в Шісті, окрузі міста Стокгольма, розпочали проект „е парламент Шісти” – спробу створити більш широкий постійний онлайновий форум, який міг би функціонувати як своєрідна громадська рада, тобто щоб громадяни члени брали участь в обговоренні питань місцевого розвитку на ре гулярній основі. Е парламент – це один із заходів у рамках проекту Cybervote, метою якого є розроблення і застосування безпечних технологій голосування і водночас ство рення певного тиску на процес зміни законодавства у країнах – членах ЄС у на прямі запровадження електронного голосування. Проект вивчає зміни, які необ хідно внести до законодавства, щоб з часом досягти однакових процедур голосу вання в усіх країнах – членах ЄС. Систему Cybervote протягом 2003 року випробу вано на місцевих дільницях, що охоплюють близько 3000 виборців, у Німеччині, Франції та Швеції. Проект ґрунтується на переконанні, що застосування електро нного голосування допоможе вдосконалити демократичні процеси шляхом під вищення рівня участі у виборах та опитуваннях громадської думки. Див.: www.kista.stockholm.se
Тематичний блок 11.7. Італія: депозитарій кращих практик
Сайт www.cittadigitali.it створено з метою забезпечення ширшого висвітлен ня новітніх інноваційних процесів, що запроваджуються в так званих „цифро вих містах”, для того щоб допомогти у просуванні, плануванні та менеджменті онлайнових послуг, які пропонують місцеві адміністрації через громадські та суспільні мережі. Цей сайт призначений для збирання кращих практик іннова ційного використання технологій місцевими адміністраціями, щоб допомогти в поширенні інформації та застосуванні нових методологій. Він розрахований на промоутерів і менеджерів місцевих онлайнових служб, державних службовців, вебмастерів, різних організацій у сфері державного управління, а також екс
81
пертів, дослідників і журналістів. Сайт використовує інтерактивну базу даних і моноспрямований список розсилки для публікації дослідницьких статей і доку ментів. Цей ресурс розроблено відповідно до директив консорціуму World Wide Web, тобто таким чином, щоб він був доступним для більшості типів браузерів, з повільним з’єднанням та інструментами, що дозволяють альтернативне сприй няття змісту, як, приміром, вокальні браузери для сліпих. Сайт збирає інформа цію на різні теми, надає оперативні новини з технологічних, економічних та юри дичних питань і дає можливість брати участь в обговоренні всім користувачам. Див.: www.cittadigitali.it
Досвід національних парламентів
Що стосується парламентів, то ми вже описували досвід веб трансляцій для по ширення інформації в шотландському парламенті та певну роботу, започатковану в цьому напрямі Конгресом США. Парламенти інших країн – членів ОЕСР також запус тили інноваційні програми для підвищення рівня доступу громадян до інформації та розширення можливостей участі через використання нових ІКТ (див.: OECD, 2000a). Залишається відкритим запитання: якою має бути роль депутатів та урядов ців в ініціативах щодо е залучення? Особливо важливо чітко окреслити роль уря довців у процесі е консультацій. Вони повинні розуміти, чи мають вони відповіда ти на всі запитання, поставлені під час онлайнових е консультацій, і чи слід реа гувати на будь які непорозуміння, що містяться в коментарях громадян. У Канаді Центр інтегрованого урядування (Centre for Collaborative Government) та Міністерство канадської спадщини (Department of Canadian Heritage) спільно працюють над вивченням ключових питань і припущень, пов’язаних з тим, як зробити урядовців і депутатів учасниками е консультацій. Вони розробили і ап робували концепцію Цифрової палати громад (Digital Commons) – місця, де кана дці можуть відкрито обговорювати, дебатувати та ділитися наболілими питання ми, своїм досвідом в електронному режимі на відкритому форумі. Важливим результатом цієї пілотної програми стало зміцнення стосунків між депутатами і громадянами. Оцінювання програми показало, що хоч більшість її учасників погодилися з тим, що влада має продовжувати підтримку ініціатив е залучення, думки розійшлися щодо ролі депутатів і державних службовців у та кому онлайновому діалозі. Виявилося, що державні службовці мають відігравати іншу роль, ніж депутати, тому що вони є працівниками виконавчої влади, а отже, обмежені у своїх висловлюваннях. З іншого боку, представники народу можуть брати участь і вільно висловлю вати свою позицію з цілої низки питань. Екзіт інтерв’ю з депутатами, задіяними у проекті, показали, що вони менш оптимістично налаштовані і занепокоєні відсу тністю якоїсь вигоди для себе та своїх виборців, а також часом, витраченим на участь, зважаючи на щільний графік роботи.
82
Тематичний блок 11.8. Канада: пілотний проект е демократії – Цифрова палата громад
У проекті Цифрова палата громад (Digital Commons) – двомовному диску сійному форумі, на якому була застосована базована на скаргах модерація, взяли участь 35 франко та англомовних студентів з університетів по всій Канаді, 6 вищих державних службовців та 3 члени парламенту. Проект функціонував упродовж трьох тижнів, за цей час відбулися два обговорення: „Роль уряду як учасника онлайнових дискусій” та „Який шлях є канадським?”. Під час пілотного проекту державні службовці зробили найменший внесок в обговорення чи то через невпевненість у своїй ролі на форумі, чи то через брак навичок комп’ютерної грамотності. Студенти брали участь кожний по своєму. Один з трьох парламентаріїв був дуже активним в усіх темах обговорення, інші двоє – менш активними. Потрібно вивчити досвід місцевих органів влади та парламентів, щоб чітко охарактеризувати їх основні ініціативи е залучення і розглянути, як національні уряди можуть опертися на цей досвід та доповнити ці ініціативи. Глобальне зна йомство з тим, що відбувається в інших країнах, має допомогти виявити кращі практики е залучення, сприяти більшій готовності до них та заохочувати інших до запровадження нових технологій.
Виклик № 5 – питання готовності
Виклик для влади полягає в тому, що необхідно адаптувати структури і про цедури таким чином, щоб результати онлайнових консультацій дійсно аналізува лися, поширювалися і використовувалися. Цю готовність слід широко проголо шувати, демонструвати на практиці та регулярно підтверджувати. Для форму вання такої готовності та спроможності можна скористатися досвідом місцевої влади, парламентів та інших країн.
12. Виклики майбутнього
Багато викликів майбутнього матимуть не суто технологічний характер, а ра дше стосуватимуться соціально економічних проблем. Необхідно розробляти рамкові засади, які підтримували б сприйняття систем е залучення, для того щоб подолати організаційні та культурні бар’єри, пов’язані з упровадженням нових методів роботи. Система е залучення передбачає коло стейкхолдерів, яких слід ознайомити з новими процесами і технологіями. До стейкхолдерів належать депутати, урядов
83
ці, відповідальні за впровадження державної політики, виробники політики, пред ставники бізнесу, громадських організацій та об’єднань і громадяни. Зважаючи на такий різноманітний спектр стейкхолдерів та складну природу урядування, необхідно дивитися далі, за звичайні організаційні та культурні бар’єри, і зверта ти особливу увагу на питання конфіденційності та довіри. Раніше ми окреслили п’ять основних викликів, а в цьому розділі розглянемо їх детальніше.
Виклик № 1 – проблема масштабу
Фішкін (Fishkin, 1995, с. 80) стверджує, що неможливо організувати активне залучення громадян у приміщенні міської ради, що опікується місцевими про блемами, і трансформувати його результати в зал національного парламенту – „кімнату, де мільйони створюють умови для раціонального неуцтва”. У такій си туації думка окремого громадянина навряд чи справить бодай якийсь вплив на результат. Він доходить висновку, що „це просто ще одна нагода для громадян відчути себе загубленими в політичних реаліях масового суспільства”.
Точка зору громадян
Один з методів подолати таку втрату ідентичності – розробити технологію для підтримки окремого громадянина, залучити його до активної участі, забезпе чивши електронними засобами пошуку тих, хто поділяє його або має схожу точ ку зору, яку далі можна розвивати. Необхідно перепроектувати чати та дискусійні форуми таким чином, щоб перетворити їх на віртуальні публічні простори, де індивідуальний голос стає (публічним) голосом громадськості. Деякі країни – члени ОЕСР вже розробили інструменти, не базовані на ІКТ, для підтримки кон сультацій у громадах.
Точка зору влади
З позиції влади, виклик полягає в тому, як слухати і реагувати на голос кож ного громадянина. Виклик серйозний навіть на місцевому рівні. Наприклад, як органи влади Великого Лондона можуть залучити більше 7 мільйонів лондонців до вироблення політики? Просування онлайнових спільнот і розроблення інстру ментів е залучення для підтримки цих спільнот може бути одним із кроків у цьо му напрямі, як показано на рис. 2.
84
Влада залучення Онлайн спільноти реагування
Влада
залучення Спільнота 1 аналіз реагування зворотний зв’язок Окремі громадяни
зворотний зв’язок
залучення Спільнота 2 аналіз реагування зворотний зв’язок Окремі громадяни
залучення Спільнота 3 аналіз реагування зворотний зв’язок Окремі громадяни
Рисунок 2. Створення онлайн спільнот Необхідно створити мапу очікувань стосовно е залучення серед усіх спіль нот у країнах – членах ОЕСР і встановити вимоги до дизайну інструментів е залу чення на основі різноманітних потреб різних типів спільнот.
Виклик № 2 – розвиток спроможності та активної громадянської позиції
Аналітики (наприклад, Hagen, 2000) стверджують, що громадська освіта до помагає оживити публічний дискурс і таким чином підвищити рівень участі гро мадян у демократичних процесах. Втім, визначення громадської освіти залиша ється відкритим для обговорення. Громадська освіта для демократії, згідно з Барбером (Barber, 1984), може приймати, принаймні, три конкретні форми. Перша – це формальна освіта гро мадян з питань конституційного устрою держави, правової системи та політичної практики, яка, на думку автора, є найменш корисною для розбудови потужної
85
демократії. Друга – суспільна діяльність у приватній сфері, серцевиною якої є обговорення місцевих проблем, але тут автора турбує вузька спрямованість такої діяльності і те, що вона не поширюється на проблеми національного масштабу. Остання форма – це сама політика участі, яка, як стверджує Барбер, є єдиною цілком успішною формою громадської освіти для демократії. „Політично конструктивний вплив участі не раз відмічали, відколи споча тку Руссо, а потім Мілл і де Токвілль висунули тезу про те, що демократії краще навчати на практиці” (Barber, 1984, с. 235). ІКТ як засіб підвищення рівня залучення громадян створює і виклики, і дода ткові можливості для громадської освіти через практичну участь.
Розвиток навичок громадського обговорення
Багато експертів наголошують на необхідності громадських обговорень, тоб то на важливості ознайомитися з аргументами протилежної позиції перед тим, як приймати рішення. Виклик полягає в тому, як спрямувати ІКТ на те, щоб вони заохочували громадян конструктивно розмірковувати про суспільні справи, слу хати, залучатися, пропонувати аргументи і контраргументи, а не просто ставити запитання. Це вказує на потребу в адекватній і зрозумілій інформації та можли вості обговорювати проблеми за допомогою таких інструментів, як керовані дис кусійні форуми нового покоління. Викликом також є залучення молоді. Дизайн систем е залучення є вкрай ва жливим для успішного залучення молодих людей, а також для їх просвіти з пи тань демократичного вироблення рішень. Молодь швидко звикає використову вати технології для простого „натиску на кнопку” при опитуванні громадської думки, участі в чатах для несерйозного спілкування з віртуальними друзями, роз міщення разових повідомлень на дошках оголошень, замість того щоб залучати ся до серйозних суспільних дискусій. Виклик полягає в тому, щоб розробити тех нології з таким дизайном, який підтримував би обмін думками та сприяв отри манню відгуків від молодих людей, що свідчитиме про те, що вони дослухаються до аргументів і можуть їх осмислювати у своїх коментарях.
Онлайнові інструменти для громадської освіти
Базовані на ІКТ інструменти можуть розроблятися для підтримки формуван ня активної громадянської позиції. Такі інструменти нададуть молодим людям можливість і випробовувати, і зрозуміти процес колективного прийняття рішень. Колективне прийняття рішень можна розглядати як комбінацію процесів, завдя ки яким виробляється державна політика на основі позиції багатьох громадян. Молодим людям потрібно опанувати і зрозуміти ці процеси. Їм особливо необ хідно відчути і зрозуміти: • як громадяни формулюють свою особисту точку зору;
86
як громадяни висловлюють свою особисту точку зору в рамках демократич ного устрою, щоб знайти групу підтримки; • як громадяни сприймають і враховують точку зору інших людей; • як колективний/демократичний інститут узагальнює всі точки зору. Потрібні такі інструменти е залучення, які надають молоді можливість зрозу міти процес колективного прийняття рішень і брати в ньому участь, а також сфо рмувати активну громадянську позицію.

Виклик № 3 – забезпечення послідовності
Найзагальнішим викликом є те, що влада повинна мати цілісний підхід до жит тєвого циклу вироблення політики і відкрито впроваджувати процедури залучення громадян на основі ІКТ у процеси інформування, консультацій, участі, аналізу, зво ротного зв’язку та оцінювання. Внесок знань на кожному етапі вироблення політи ки має бути відповідним чином використаний на всіх інших етапах процесу, з тим щоб краще сформулювати державну політику і краще інформувати громадян. Для того щоб максимально скористатися з колективного досвіду громадян, слід роз глядати процес вироблення політики загалом, а не окремі його аспекти. Викликом є не саме е залучення, а забезпечення е аналізу та е зворотного зв’язку.
Менеджмент знань
Як зазначалося вище, з точки зору технологій, вироблення політики є „вели кою проблемою”, що передбачає великий обсяг знань, який треба зробити до ступним у різних форматах на кожному етапі життєвого циклу політики. Це озна чає, що потрібні знання з багатьох різних джерел – від виробників політики, від урядовців, відповідальних за реалізацію політики, депутатів, підприємців, ОГС та окремих громадян. Усі ці знання слід моделювати та інкорпорувати у процес ви роблення політики. Для того щоб максимізувати вигоди від позиції громадян на всіх етапах процесу вироблення політики, слід визначити, яким чином менедж мент знань, методи інтегрованої роботи за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Work – CSCW) та інтегрованої аргументації за комп’ютер ної підтримки (Computer Supported Collaborative Argumentation – CSCA) можуть підтримати життєвий цикл вироблення політики. Прикладом науково дослідного проекту, фінансованого ЄС, що передбачає створення інфраструктури менеджменту знань для вироблення політики, є про ект „E power”. Цей проект базований у Нідерландах з вебсайтом www.lri.jur.uva.nl/ research/epower.html. Одним з практичних результатів проекту буде узгоджений глосарій у сфері нормотворчої діяльності та законодавства. Єдиний спільний гло сарій є необхідним і в галузі вироблення політики для спрощення проектування та розроблення інтегрованих інструментів ІКТ.
87
Створення єдиного глосарію
Для полегшення комунікації між стейкхолдерами (див. рис. 3), а також між базованими на ІКТ системами необхідно розробити єдиний глосарій з питань ви роблення політики. Викликом є здатність ділитися знаннями упродовж процесу вироблення політики. Зліва на рис. 3 представлено етапи життєвого циклу вироблення політики, а справа – різні стейкхолдери, залучені до цього процесу. Одного чи більше з цих стейкхолдерів залучають через інформування або заохочення до коментарів, або через надання коментарів до кожного етапу процесу політики. Для того щоб вони могли „зрозуміти” один одного та допомогти технологам, задіяним у створенні відповідних підтримуючих платформ, необхідно розробити формальний, узго джений, сприйнятий усіма глосарій (онтологію) термінів вироблення державної політики. Таку роботу певною мірою здійснюють кілька національних парламентів під егідою Європарламенту. Проект називається ParlML – єдиний глосарій парламе нтських термінів, ініційований Робочою групою Європарламенту з питань інфор мації та менеджменту документації. Одним з головних завдань проекту є забез печення комунікації між комп’ютерними системами у спосіб, незалежний від ін дивідуальних системних технологій, інформаційних платформ та доменів. 1. Визначення порядку
5. Моніторинг Життєвий цикл вироблення політики
2. Аналіз
Виробники політики Обрані представники влади Державні посадовці Представники бізнесу Представники ОГС Громадяни
4. Впровадження
3. Формулювання
Рисунок 3. Життєвий цикл політики: основні етапи і стейкхолдери
88
Виклик № 4 – проведення оцінювання е залучення
Як можна оцінити вигоди і впливи технологій, що застосовуються у процесі вироблення політики? У міру того, як влада дедалі більше підтримує розвиток ІКТ для залучення громадян до прийняття державних рішень, водночас зростає потреба оцінити, чи відповідає таке електронне залучення цілям громадян і вла ди. Яким чином можна виміряти цей вплив і що саме вимірювати? На даний час явно бракує усталених рамок щодо того, як оцінювати і вимірю вати вплив систем е залучення. Важко оцінити вплив цих систем на вироблення політики в окремо взятому контексті. Певною мірою, судження про їх вплив на діяльність влади має бути зроблено у контексті впливу та успішності оффлайно вих інструментів залучення. Необхідні емпіричні дослідження для оцінювання е залучення та усвідомлення того, що було чи не було досягнуто. Потрібно зрозу міти, як оцінювати вигоди та впливи прикладних технологій на процес вироблен ня політики. Одним із завдань дослідження Коулмана і Готце (2001, с. 20) було вивчення того, які зміни слід здійснити представникам влади та виробникам політики, щоб адаптувати свої практики, ідучи назустріч активній та об’єднаній громадськості. Автори відкрито зазначають: „Органам влади не слід запроваджувати онлайнові консультації як попу лістський трюк; вони мають бути серйозно налаштовані на інтегрування зібраних даних у процес політики та чутливо реагувати на думки грома дян”.
Брак інструментів для оцінювання залучення громадськості онлайн і оффлайн
Попри те, що були зроблені вагомі фінансові інвестиції у розвиток оффлай нових та онлайнових інструментів залучення, на сьогодні бракує відповідних інвестицій в оцінювання впливу „посиленої” взаємодії влади і громадян (OECD, 2001). Багато спроб оцінити залучення зосереджувалися на визначенні рівня „задоволеності громадян”, фактичний вплив позиції громадян практично не до сліджувався і не документувався. Висновки про те, що якість політики підви щилася завдяки таких методам, як правило, не є результатом цілісного аналі тичного підходу, базованого на емпіричних даних. Зазначаючи цю прогалину у знаннях, ОЕСР (OECD, 2001, с. 69) висуває таку причину нестачі даних для оці нювання: „Одне з пояснень браку добре розроблених рамок для оцінювання може полягати у відсутності чітко визначених цілей в урядових структур, коли вони здійснюють інформування, консультування та надають сприяння ак тивній участі громадян”.
89
Оцінка впливу е залучення на вироблення політики – це складне дослідни цьке питання з низки причин. По перше, як зазначалося раніше, ще й досі не з’ясована результативність навіть традиційних оффлайнових консультацій. У нещодавньому звіті ОЕСР відзначається: „Жодна країна – член ОЕСР наразі не здійснює систематичного оцінювання діяльності влади у наданні інформації, проведенні консультацій і залученні громадян до процесів вироблення політи ки” (OECD, 2001, с. 13). По друге, для того щоб зробити раціональну оцінку е залучення, треба подолати забобони, висунуті двома групами опонентів. Віль гельм (Wilhlem, 2000) описує ці групи як „неофутуристів”, які виступають про відниками нових технологій, незважаючи на соціально економічні обмеження, що створюють перешкоди для їх успіху, та „утопістів” (dystopians), які надто швидко беруться критикувати дані технології. По третє, відповідь на це питан ня не вписується в якусь одну дисципліну, а вимагає комплексного, мультиди сциплінарного підходу. Врешті решт, брак усталених рамок щодо вимірювання впливу е залучення на вироблення політики, напевно, є більш зрозумілим, виходячи з того, що вза галі немає чітких методологічних рамок для оцінювання демократичної участі та її впливу на політику. Вплив систем е залучення може залежати від поточної прак тики органів влади та змінювати її непередбаченим чином. Отже, важливо враху вати, як такі зміни можуть вплинути на конкретну модель представницької демо кратії.
Виклик № 5 – питання готовності
На даний час є реальна небезпека, що якщо системи е залучення набудуть значного поширення в найближчому майбутньому, процес вироблення політики не буде адаптований до переваг, що їх надають нові канали отримання позиції громадян. Якщо органи влади запроваджують ініціативи онлайнового залучення громадян і водночас продовжують стару практику вироблення політики, вони ризикують спричинити суцільну зневіру (widespread disillusionment). Залучення громадян онлайн підвищує легітимні очікування, що думки гро мадян будуть використані для інформування виробників політики. Для того щоб ефективно реагувати на такі очікування, органи влади мають: • адаптувати свої структури та процедури вироблення політики таким чином, щоб гарантувати, що результати онлайнових консультацій будуть аналізува тися, поширюватися і використовуватися; • забезпечувати готовність і лідерство серед політиків та вищих урядовців (на приклад, шляхом пояснення переваг і недоліків наявних інструментів та не обхідності провідним політичним діячам показувати приклад); • широко інформувати про таку готовність (через документи чи рекомендації щодо політики) та демонструвати її на практиці (шляхом ініціювання онлай нових консультацій високопосадовцями або їх участі в онлайновому чаті);
90
підтверджувати свою готовність регулярно (через річні звіти, аудит, парла ментські слухання). Можна було б обговорити тут набагато більше питань, додати інші виклики та описати більше інновацій, але, на нашу думку, доцільніше просто процитувати запитання, поставлене Говардом Райнгольдом у своєму інтерв’ю Повазеку (Powazek, 2002, с. 296): „Серед інших важливих речей, що стосуються демократії, важливо не про сто закликати голосувати за лідерів, а проводити інтелігентну розмову з громадянами. Ми втратили багато можливостей такої комунікації у ЗМІ. Отже, як наслідок, постає запитання щодо прояву грамотності людей: чи побачимо ми інтелігентний політичний дискурс у режимі онлайн і чи мати ме він якийсь ефект?” •
91
C. ВИНЕСЕНІ УРОКИ З ДОСВІДУ КРАЇН ЧЛЕНІВ ОЕСР
13. Ситуативні дослідження e залучення у країнах членах ОЕСР
Ґрунтуватися на досвіді інших: місцевому, національному та міжнародному
Приклади успішного онлайнового залучення громадян до процесу вироблен ня політики досі трапляються нечасто. І це стимул використати досвід інших при розробці та започаткуванні онлайнового інформування, консультацій та участі. У цьому розділі йтиметься про те, як виробники політики у національних урядах можуть скористатися напрацюваннями, здійсненими іншими державними орга нами на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Безумовно, будь яку систему е залучення слід адаптувати до культури і тра дицій кожної з країн ОЕСР. А відтак, сподіваємося побачити найрізноманітніші варіанти втілення концепції е залучення і того, як будуть реалізовані на практичні найкращі рекомендації, що з неї випливають. Отже, цю частину звіту присвячено конкретним прикладам того, як можливо сті, труднощі і перешкоди е залучення можуть проявлятися через конкретний досвід країн членів ОЕСР. Ситуативні дослідження було зібрано всередині 2002 року учасниками PUMA – Експертної групи ОЕСР з питань стосунків влади з гро мадянами та громадянським суспільством. І хоча цей набір з 10 ти ситуативних прикладів репрезентує лише невеликий зріз великої кількості способів викорис тання органами влади нових ІКТ для інформування, консультування та залучення громадян у політичний процес, ці десять прикладів істотно допомагають проник нути у саму сутність поточної ситуації. Відповідно до аналітичних рамок для порі вняльного аналізу е залучення (Таблиця 2) кожен приклад містить такі характе ристики: • Відповідний етап циклу вироблення політики. • Задіяні урядові структури та цільові групи. • Отриманий від учасників зворотній зв'язок. • Конкретні застосовані технології. • Головні виявлені перешкоди. • Ключові елементи успіху.
92
Таблиця 2. Аналітичні рамки для порівняльного аналізу е залучення
Етап 1 Встановлення порядку денного Ціль Встановлення потреби у державній політиці або зміні політики та визначення проблеми, що потребує розв’я зання. Етап 2 Аналіз Більш чітке окреслен ня викликів та можли востей, пов’язаних з питанням порядку денного, з метою під готовки проекту доку мента щодо політики. Етап 3 Формулювання політики Забезпечення підгото вки ґрунтовного здій снимого документа щодо політики. Етап 4 Впровадження політики Розробка законодав чих і нормативних ак тів, практичних наста нов та плану впрова дження. Етап 5 Моніторинг політики Може передбачати оцінювання та пере гляд впроваджуваної політики.
Цільова аудиторія
Бізнес сектор, ОГС та “Експерти” з предмет них питань; ті, кого ві окремі громадяни. рогідно торкнеться по літика; персонал, яко му доведеться впрова джувати та забезпечу вати реалізацію полі тики; а також, можли во, бізнес сектор, ОГС та окремі громадяни. Пошукові засоби, по передження електрон ною поштою щодо но вих питань політики, підтримка перекладу на етнічні мови, філь три стилю для вида лення жаргону. Підтримка перекладу на етнічні мови, філь три стилю для вида лення жаргону.
Експерти з предмет них питань; ті, кого ві рогідно торкнеться по літика; персонал, яко му доведеться впрова джувати та забезпечу вати реалізацію полі тики; а також, можли во, бізнес сектор, ОГС та окремі громадяни.
Ті, кого вірогідно тор Всі. кнеться політика; пер сонал, якому дове деться впроваджувати та забезпечувати реа лізацію політики; а та кож, можливо, бізнес сектор, ОГС та окремі громадяни.
Інформування за підтримки технологій
Випереджаючий конт Фільтри стилю для за Онлайновий зворот роль стилю для поле безпечення простої ній зв’язок. гшення інтерпретації зрозумілої мови. технічних та юридич них термінів.
93
94 Консультації за підтримки технологій Участь за підтримки технологій Проблеми та перешкоди
Етап 1 Встановлення порядку денного Онлайнові досліджен ня й опитування гро мадської думки, дис кусійні форуми, моні торинг електронних повідомлень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто за дають (FAQs).
Етап 2 Аналіз ІКТ підтримка збирання суджень “експертів”, базовані на менеджме нті фактичних даних засоби, електронні гро мадські журі, складан ня бази даних експер тів, щоб допомогти вла ді знати, хто вони є.
Етап 3 Формулювання політики Дискусійні форуми, онлайнові громадські журі, інструменти е спільнот.
Етап 4 Впровадження політики Дискусійні форуми, онлайнові громадські журі, інструменти е спільнот.
Етап 5 Моніторинг політики Онлайнові досліджен ня й опитування гро мадської думки, дис кусійні форуми, моні торинг електронних повідомлень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто за дають (FAQs).
Окремі громадяни чи Е спільноти, електро Е звернення та е ре Списки електронної Е звернення, е рефе групи громадян збира нні громадські журі. ферендуми щодо змін розсилки. рендуми ють голоси на підтрим державної політики. ку конкретного питання денного державної по літики за допомогою таких механізмів як: е звернення, е референ думи, е спільноти. Ризик настільки підняти планку очікувань, коли громадяни думатимуть, що їхні пропозиції від разу перетворювати муться на державну по літику, а не внесками, які враховуватимуться при вироблення та ухва ленні урядових рішень. Як знайти справжніх “експертів” замість сумнівних спеціаліс тів. Яким чином забезпечи Як зрозуміти юридич Необхідність раціо нально організувати ти, щоб звичайні люди, ну термінологію. зібрані дані. котрих може торк нутися політика, знали про неї та добре розу міли, про що йдеться.
Етап 1 Встановлення порядку денного Можливості, інновації Більш відкритий і про та ключові елементи зорий спосіб встанов успіху лення порядку денно го, завдяки якому гро мадяни можуть бачи ти, чи порушені питан ня дійсно вносяться до порядку денного.
Етап 2 Аналіз
Етап 3 Формулювання політики
Етап 4 Впровадження політики
Етап 5 Моніторинг політики Прозорість даних щодо впровадження, інспекційних звітів, нової інформації, яка може бути інтегрована у цикл політики.
Експертні висновки Ширше сприйняття Прозорість у впрова дженні політики. мають бути доступни політики. ми для ширшої ауди торії, що забезпечить більшу прозорість процесу.
95
Суттєві моменти
Представлені тут 10 прикладів е залучення дуже різні. Вони охоплюють різні країни, різні рівні влади, етапи циклу вироблення політики, цільові групи та ін струменти. Та хоч вони і не підходять для порівняльного аналізу, кожен із при кладів торкається ключових моментів і трьох головних питань онлайнового залу чення громадян до процесу вироблення політики, а саме: Коли? Хто? і Як? Коли? У більшості прикладів описано використання е залучення на етапі вста новлення порядку денного циклу політики. Цілком логічно, якщо взяти до уваги, що ця рання стадія процесу є найбільш відкритою для пропозицій громадян і для неї характерний доволі високий рівень громадського обговорення, для сприяння чому, власне, і розроблено нові інструменти ІКТ. Це також свідчить про дослідни цький чи експериментальний характер онлайн ініціатив, особливо з огляду на те, що на цьому етапі е залучення буде скоріше доповнювати, ніж підривати, тради ційні методи вироблення політики. Втім, у деяких описаних прикладах було за стосовано онлайнові інструменти, адаптовані для використання на всіх етапах циклу вироблення політики. Зокрема один ілюструє е залучення на етапі форму лювання політики, а другий – на етапі моніторингу. Відкритим залишається запи тання, чи брак прикладів е залучення на етапах аналізу і впровадження політики свідчить про те, що ці етапи за своєю природою є менш придатними для застосу вання нових ІКТ, чи така практика є просто менш поширеною на цей час. Хто? Наведені приклади демонструють, що зараз широкий спектр органів влади вивчає можливості використання нових ІКТ для залучення громадян до процесу ви роблення політики – від місцевої влади до національних урядів і парламентів, а також тих, хто діє на міжурядовому або міжнародному рівні (наприклад, Європейська Комі сія). Звісно, цілі, масштаб і цільові аудиторії е залучення, істотно відрізняються зале жно від органів влади, які це здійснюють. Тим не менше, усі вони надають важливу інформацію про можливості, динаміку та обмеження онлайнового інформування, консультацій та участі у процесі вироблення політики. Цільові групи також суттєво відрізняються і можуть охоплювати всіх громадян (напр., у межах даної території), усі зацікавлені сторони (тобто, незалежно від місцезнаходження) або конкретні про шарки населення (напр., маргінальні групи, бізнесменів, студентів). Як? Більшість ситуативних прикладів вказує на важливість забезпечення ін тегрування онлайнових і традиційних методів залучення громадян до вироблен ня політики. Це стосується як надання інформації про питання державної політи ки чи практики самого е залучення (приміром через плакати, друковані брошу ри, місцеву пресу), так і надання низки можливостей для участі громадян (напр., за допомогою пошти, телефону, факсу, а також електронної пошти або скоорди нованих традиційних та онлайнових дискусійних форумів). Вибрані конкретні тех нології е залучення розрізнялися за ступенем складності – та у більшості випад ків це був спеціальний вебсайт з можливістю писати на нього електронні листи. В інших випадках застосовувалось також спеціалізоване програмне забезпечення
96
для керування онлайн обговореннями на дискусійних форумах цих сайтів або використовувались захищені паролем дискусійні рубрики для зареєстрованих користувачів. Виявилося, що в онлайн дискусіях важливу роль грає також ком петентна і конструктивна модерація обговорення.
Методологія
„Матрицю е залучення”, яка демонструє декілька конкретних прикладів за стосування ІКТ для інформування, консультацій та участі у виробленні політики, було виведено з аналітичних рамок з метою надати країнам членам рекомендації при виборі перспективних напрямків та досвіду у цій сфері. Наведені приклади є орієнтовними і не представляють повної картини, як і всі згадані у ситуативних дослідженнях інструменти (див. Таблицю 3). Таблиця 3. Матриця Е залучення
Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного Інформування Пошукові засоби, попе редження електронною поштою щодо нових пи тань політики, підтрим ка перекладу на етнічні мови, фільтри стилю для видалення жаргону. Підтримка перекладу на етнічні мови, фільтри стилю для видалення жаргону. Консультації Участь
Онлайнові дослідження Е звернення, й опитування громадсь е референдуми, кої думки, дискусійні е спільноти. форуми, моніторинг електронних повідом лень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто задають (FAQs). Базовані на менеджме Електронні громадські нті фактичних даних за журі, е спільноти. соби, складання бази даних експертів, щоб допомогти владі знати, хто вони є. Дискусійні форуми, он лайнові громадські жу рі, інструменти е спіль нот. Е звернення та е рефе рендуми щодо змін дер жавної політики.
Аналіз
Формулювання
Випереджаючий конт роль стилю для полег шення інтерпретації тех нічних та юридичних те рмінів. Фільтри стилю для забез печення простої зрозумі лої мови, електронна роз силка інформаційних ві сників.
Впровадження
Дискусійні форуми, он Списки електронної роз лайнові громадські силки для цільових груп. журі, інструменти е спі льнот.
Моніторинг
Онлайновий зворотній Онлайнові дослідження Е звернення, зв’язок й опитування громадсь е референдуми. кої думки, дискусійні форуми, моніторинг електронних повідом лень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто задають (FAQs).
97
ФІНЛЯНДІЯ
Поділіться з нами своїми поглядами
Опис:
У квітні 1998 фінський уряд видав постанову „Про якісні послуги, добре вря дування та відповідальне громадянське суспільство”, яка регулювала діяльність органів державної влади. У цій постанові йшлося про підвищення рівня участі у процесі вироблення політики на всіх рівнях державної влади. Результатом поста нови став запуск декількох проектів. Один з них було ініційовано Міністерством фінансів у листопаді 1999 року. Метою проекту було розширити можливості впли ву громадян на вироблення державної політики за допомогою ІКТ. Проект скла дався з трьох різних вимірів. Одним з них був план розробки дискусійного інтер нет форуму www.otakantaa.fi (otakantaa — фін. „поділіться з нами своїми погля дами”), де громадяни могли би коментувати та давати свою оцінку проектам, що їх готували міністерства. В основі дискусійного форуму www.otakantaa.fi була ідея створення платформи для консультацій з окремими громадянами стосовно про ектів, які знаходилися на ранніх стадіях підготовки в уряді. На форумі постійно відбувалося від двох до шести дискусій. На головній сто рінці містилася коротка анотація обговорюваних питань. Для того, щоби долучи тися до дискусії і залишити свій коментар або прокоментувати написане іншими раніше, було достатньо одного „кліка”. Звичайно, щоби спростити знайомство громадян з предметом обговорення, крім дискусій на сторінці otakantaa знаходилися також допоміжні матеріали і по силання на інші сайти. У допоміжні матеріали входили і архіви попередніх диску сій, де зокрема можна було знайти їх коротке резюме. Звичайно, допоміжні ма теріали різнилися залежно від теми дискусії. Неабияку користь вебсайту otakantaa приносило існування у Фінляндії розвиненого реєстру законопроектів та підгото вчих документів, на який могли посилатися сторінки проекту „Поділіться з нами своїми поглядами”, щоби надати громадянам інформацію про проекти, що їх ре алізує уряд.
Етап циклу вироблення політики
Встановлення порядку денного. Для дискусійного форуму важливо визна чити, які теми будуть обговорюватися. Між питаннями, що стосуються проек тів, котрі готує уряд, і питаннями, які найбільше цікавлять користувачів, пови нна бути рівновага. При цьому зв’язок із проектами уряду, що наразі знахо дяться у розробці – дуже важливий, адже лише так можна гарантувати, що коментарі громадян буде взято до уваги. Звісно, це не означає, що всі ідеї неод мінно перетворяться на рішення, але матеріали дискусій буде як мінімум вико
98
ристано у підготовчій роботі. А це означає, що форум повинен бути складовою підготовчого процесу в уряді. Головний спосіб підтримати це – робити резюме кожної дискусії, яке буде включено до матеріалів проекту на подальших стаді ях підготовки. Важливо, щоби громадяни відчували сенс участі у дискусіях. Та в будь якому разі, дискусійний форум www.otakantaa.fi не є місцем, де кожен коментар може або навіть повинен отримати відповідь. Головне – дискусія, адже це не сайт запитань і відповідей.
Задіяні цільові групи
Форум призначено для громадян, яким із самого початку було надано мож ливість за бажанням писати анонімно. Принцип дискусійного форуму – відкри тість для кожного громадянина, відповідно, попередня реєстрація необов’язко ва. Протягом двох років роботи форуму, модераторам довелося видалити лише незначну кількість неадекватних коментарів.
Урядові структури
Галузеві міністерства за координації Міністерства фінансів. Коли державні службовці брали участь у дискусіях, вони користувалися власними іменами та реквізитами своїх міністерств.
Конкретні застосовані технології
Від самого початку розробку технічного дизайну форуму та його функціону вання було доручено приватній компанії. Наразі, на другому етапі функціонуван ня форуму відповідальність за нього поділено між технічним провайдером, Міні стерством фінансів та галузевими міністерствами. Міністерство фінансів надає форум для використання іншим міністерствам. Відділ державного менеджменту Міністерства фінансів відповідає за підтримку форуму в цілому, за дотримання головних його принципів, за маркетинг та зага льне функціонування, за координацію та співробітництво з іншими міністерства ми, слугуючи сполучною ланкою між міністерствами і технічним провайдером, а також за подальший розвиток форуму. Міністерство фінансів має мережу пра цівників – переважно залучених з інформаційних служб – від кожного міністерс тва для координації, маркетингу та розвитку форуму. Міністерства відповідають за фактичне ведення форуму. Вони обирають теми, які буде винесено для обговорення на форумі. Державні службовці міністерств, відповідальні за теми, що обговорюються на форумі, автоматично стають моде раторами дискусій. Крім цього, міністерства, звісно, відповідають також за: а) надання допоміжних матеріалів з тем, що обговорюються; б) маркетинг форуму серед своїх стейкхолдерів та організацію онлайн дискусій зі своїми міністрами;
99
в) створення резюме, які буде опубліковано на сайті otakantaa, і врахування ви словлених думок при підготовчій роботі над проектами. Технічний провайдер (Mogul Finland Ltd.) відповідає за технічне функціону вання форуму та технічну підтримку, потрібну для онлайн дискусій.
Головні перешкоди
Не зазначено.
Інновації та ключові елементи успіху
Участь у дискусіях можуть брати не тільки громадяни, але й державні служ бовці. Останні мають можливість і обов’язок давати свої коментарі та забезпечу вати зворотній зв'язок. У такий спосіб громадяни також отримують відповіді на свої коментарі. Окрім онлайн дискусій на сайті є також „чати”, де протягом години двох в онлайні знаходиться урядовий міністр, щоб відповісти на питання, які ставлять йому чи їй у цей час громадяни. Можливість обговорити гострі питання з самим міністром в онлайні для громадян має дуже велике значення. Зазвичай на місяць проводиться 2 4 таких „чати”. Ті, хто не може їх відвідати під час проведення, надсилають запитання заздалегідь за допомогою наявної на веб сторінках otakantaa онлайн форми. Після „чату” вони можуть прочитати відповіді на свої запитання в архівах, де текст онлайнової дискусії з’являється за кілька хвилин після її завершення. Важлива частина роботи з форумом – реклама. Оскільки це урядовий проект, ресурси для реклами дуже скромні. Менше з тим, потрібно якомога більше про пагування, аби люди, по перше, знали про існування такого форуму, по друге – про те, що наразі відбувається на форумі, і були в курсі, коли там з’являються нові запитання та онлайнові сесії. Форум дістав добру рекламу з самого початку, але найкраще його було про рекламовано, коли на форумі з’явився допис: „Поясніть містеру Сайласу, на чому держава може зекономити”. Містер Сайлас – державний секретар міністерства фінансів і добре відома людина у фінському суспільстві. Цей допис привернув увагу громадян і преси. Так адреса сайту (www.otakantaa.fi) стала відомою, хоча запитання аж ніяк не було маркетинговим кроком. А містер Сайлас прочитав ко ментарі та пропозиції і перенаправив їх до державних службовців, відповідаль них за підготовку бюджету. Значною мірою робота форуму спирається на співпрацю міністерств, хоча немає жодних законодавчих норм, які б зобов’язували їх брати участь у роботі форуму. Наразі вибір проектів, що їх буде винесено на онлайн обговорення гро мадянами, цілком залежить від міністерств. У майбутньому планується виносити на форум усі проекти, але скоріш за все навіть у такому випадку не буде жодних
100
формальних приписів робити саме так. Можна також сказати, що роботу фору му значною мірою забезпечує співпраця та свого роду моральний тиск на мініс терства, щоби заохотити їх до винесення своїх проектів на обговорення грома дян, забезпечення зворотного зв’язку та використання результатів обговорень. Крім того, міністерства не зобов’язані користуватися виключно цим сайтом. Вони можуть організовувати власні дискусійні форуми, якщо на їхню думку так буде краще. Та менше з тим, міністерства в будь якому разі задоволені готовим інструментом і тим, що їм не доводиться розв’язувати проблеми, які вже було вирішено самим фактом запуску www.otakantaa.fi Напевно, найбільш релевантним законодавчим актом для сайту „Поділіться з нами своїми поглядами” є Закон Фінляндії „Про відкритість роботи уряду” 1999 року, хоча форум жодним чином не пов'язаний з ним напряму. Втім, саме в Законі було підкреслено необхідність забезпечити громадян інформацією про державні проекти на стадії їх підготовки, чому, власне, і сприяє робота дискусійного форуму.
Плани на майбутнє
Два роки роботи дискусійного форуму www.otakantaa.fi довели, що її варто про довжити. У березні 2001 форум було перетворено на спільну платформу комуніка ції між міністерствами і громадянами. Втім, існує ще багато напрямків, у яких необ хідно розвивати форум у майбутньому. З цією метою було прийнято рішення про довжити роботу форуму як пілотного проекту до вересня 2002 року. Наприкінці 2002 року або на початку 2003 року форум стане постійним проектом. У планах на майбутнє також введення на форумі посад головного редактора та редколегії, які б займалися координацією питань, що їх обговорюють на форумі. Ці редактори будуть співпрацювати з міністерствами – і таким чином усі проекти бу дуть виноситися на форум, їх будуть обговорювати, а самі питання частіше мати муть міжгалузевий характер. Нинішні питання найчастіше стосуються поля діяль ності одного міністерства, але в майбутньому очікується перехід до міжгалузевого підходу, коли декілька міністерств будуть одночасно модерувати обговорення. Оскільки назва форуму „www.otakantaa.fi” доволі добре відома, важливо збе регти її в майбутньому. Різні міністерства раніше вже намагалися створити власні форуми, але цей спільний форум, вже готовий до роботи, виявився найкращим рішенням. Громадяни швидко запам’ятали адресу, за якою можна знайти форум, а міністерствам не довелося створювати та рекламувати власні форуми з іншою адресою. Деякі першочергові цілі і прості індикатори було встановлено для май бутнього дискусійного форуму. Форум було створено як пілотний проект і хоч він уже стає постійним, вдос коналення форуму триває. Електронні форуми – відносно нове явище у держав ному секторі і тому весь час з’являються нові уроки, нові ідеї та технології, які допомагають їхньому подальшому розвитку. Вебсайт: www.otakantaa.fi
101
Таблиця 4. Цілі та індикатори для веб сайту „Поділіться з нами вашими думками”
Цілі Підвищення рівня участі громадян в обго ворення проектів уряду. Винесення проектів зі стратегічного портфо ліо уряду на дискусійний форум. Індикатори Кількість обговорень.
Відсоток проектів, що винесено на форум, від загальної кількості проектів у портфо ліо. Статистика обговорень, що їх ведуть мініс терства. Число обговорень, модерованих кількома міністерствами.
Ініціювання обговорень усіма урядовими се кторами. Зростання міжгалузевої підготовки законо проектів.
Зацікавлення громадян до питань розвитку Кількість коментарів. суспільства. Зацікавлення державних службовців до ви користання знань громадян. Підвищення рівня громадського обговорен ня в цілому через теми, винесені на диску сійний форум. Кількість коментарів від державних службо вців. Відгуки у пресі. 1) Як медіа висвітлюють дискусії. 2) Як у подальшому обговорюються у медіа теми дискусій. Щорічне ситуативне дослідження.
Оцінка впливу дискусійного форуму на при йняття рішень.
Надання громадянам регулярного доступу Кількість онлайнових обговорень. до міністрів.
102
НІДЕРЛАНДИ
E консультації про їжу майбутнього
Опис
Електронні дебати про „Їжу майбутнього” були спільною двомовною ініціати вою голландського і німецького міністерств сільського господарства, яка була по кликана заохотити до дебатів усі зацікавлені у майбутньому сільського господарс тва та садівництва сторони в обох країнах. Паралельно із електронними дебатами, в обох країнах було організовано практичні семінари за участю ключових гравців у цій галузі, а їхні результати лягли в основу дебатів. Висновки за результатми прове дених семінарів і дебатів було зібрано у публікацію, котру було презентовано євро пейським міністрам сільського господарства на „Grьne Woche” (Зеленому тижні) у Берліні в січні 2002 року. Електронні дебати проходили у три етапи протягом шести тижнів. Перша тема – безпечна їжа – забрала найбільше часу. Міністерство поста вилося до поглядів та пропозицій, висловлених на дебатах, як до вагомого внеску у діалог між міністерством та зацікавленими сторонами.
Етап циклу вироблення політики
Встановлення порядку денного.
Урядові структури
Міністерство управління сільськогосподарськими ресурсами та рибного гос подарства (Нідерланди) і Міністерство сільського господарства, прав споживачів і продовольства (Німеччина).
Задіяні цільові групи
Громадяни, фермери, підприємці
Отриманий від учасників зворотній зв'язок
500 учасників дебатів та 20 000 індивідуальних відвідувачів вебсайту.
Конкретні застосовані технології
Комерційно доступне програмне забезпечення – Voices Choices та Votes Quotes, розроблене компанією United Knowledge (www.unitedknowledge.nl). Voices Choices
103
— програма, що дозволяє проводити дебати у кілька етапів, а також надає допо міжну інформацію. Votes Quotes — програма для дослідження громадської дум ки, базу даних якої за бажанням може заповнювати модератор. Обидві програми можуть бути легко настроєні модератором на спеціальній модераторській сторі нці, що робить їх зручними у використанні.
Головні перешкоди
Не зазначено.
Інновації та ключові елементи успіху
Дебати велися двома мовами, а дописи перекладалися, щоби спростити дис кусію між німецькими та голландськими учасниками. Особливий наголос було зроблено на рекламі та зацікавленні цільових груп, з відчутною готовністю та підтримкою з боку голландського та німецького міністрів сільського господарст ва, які навіть влаштували урочисте відкриття цих консультацій. Дебати проводилися у кілька раундів і жодному з них не давали затягнутись. Для поглиблення конструктивної співпраці між міністерствами та іншими заціка вленими організаціями було створено спеціальну проектну команду. Була забез печена абсолютна прозорість стосовно кінцевого продукту та того, як результати дебатів будуть використані на практиці. Цей досвід став добрим прикладом інте грування традиційних і онлайнових інструментів консультування. Вебсайт: www.future of food.org
104
ШВЕЦІЯ
Калікс: щорічні консультації
Опис
Калікс – місто з 20 000 мешканців на крайній півночі Швеції. Перші загально міські консультації з приводу перепланування центру міста відбулися у Каліксі у вересні 2000 року. Вони привернули увагу преси – не тільки шведської, але й міжнародної. Відтоді, у жовтні 2001 відбулися другі консультації, присвячені по даткам. Планується зробити такі консультації щорічним заходом. Від 1998 роботу муніципалітету було підтримано мережевою організацією, що стимулювала співпрацю робітників різних відділів над спільними проекта ми. Наголос було зроблено на можливості впливу політичної волі громадян на діяльність муніципалітету на ранній стадії розгляду питань. Під час перших кон сультацій, які стосувалися міського планування, питання були здебільшого від критими. Приміром, потрібно чи ні покращувати умови для пішоходів та вело сипедистів (велосипед – важливий транспортний засіб у більшості шведських міст), замість пропонування конкретних рішень, як от створення окремих вело сипедних доріжок. Не було готових альтернатив, за чи проти яких можна було проголосувати, а політичні партії ще не визначилися на той момент щодо тої чи іншої політики. Не було також і дискусії про кошти. Запитання відсилалися мешканцям звичайною поштою. Кожен отримував пароль, яким можна було скористатися лише один раз. Другі консультації більше нагадували традиційне громадське голосування, адже були запропоновані три конкретні варіанти на вибір: збільшити податки, зменшити податки чи залишити їх на тому самому рівні. Дебатувати можна було в Інтернеті за допомогою чату та електронної пошти, а також особисто на гро мадських зустрічах. Голосувати можна було з домашнього комп’ютера, з роботи або у публічних місцях (бібліотеках, домах для літніх людей та Інтернет кафе у селищах). Свою точку зору та відповіді також можна було відправити звичайною поштою, телефоном або факсом.
Етап циклу вироблення політики
Встановлення порядку денного.
Урядові структури
Міський муніципалітет Каліксу.
105
Задіяні цільові групи
Усі громадяни Каліксу, які мають право голосу.
Отриманий від учасників зворотній зв'язок
У перших консультаціях взяло участь 1 200 людей, або 7% мешканців Каліксу. До участі в других консультаціях долучилося більш вражаюче число населення – 51% громадян з правом голосу.
Конкретні застосовані технології
Консультації були проведені допомогою консалтингової компанії Votia, котра спеціалізується на проведенні подібних заходів. Інформацію громадянам нада вали здебільшого через Інтернет, а також під час традиційних зустрічей та через місцеву пресу.
Головні перешкоди
Зворотній зв'язок продемонстрував одну з дилем „сильної” демократії – ак тивні меншини досягли впливу, значно більшого, ніж їхня чисельність серед за гальної кількості мешканців міста. Участь у перших консультаціях склала лише 7%. Розглядати це як проблему представництва чи заклик до тих, хто не взяв участі, зробити це наступного разу – це питання інтерпретації. У літературі про „сильну” чи „партисипативну” демократію немає рекомендацій стосовно того, який рівень участі є „достатнім”. Ця література дає дуже мало користі тим, хто шукає способи, як виміряти участь.
Інновації та ключові елементи успіху
Політики Каліксу зупинилися на позитивній інтерпретації. Вони порівняли участь у згаданих консультаціях зі стандартним рівнем участі при традиційному обговоренні питань міського планування, котрий, як правило, не перевищував 10 осіб, що зовсім близько до показників участі в нових консультаціях. Крім того, за результатами других консультацій було відразу ухвалено відповідне рішення на політичній асамблеї. З іншого боку, цього разу офіційно і заздалегідь висловлена думка співпадала з думкою політичної більшості. Вебсайт: www.kalix.se
106
ШВЕЦІЯ
Електронний діалог у районній раді Норрмальму
Опис:
У районі Норрмальм в центрі Стокгольму мешкає 61 000 людей. Населення відносно молоде – вік 25 000 мешканців коливається у межах від 25 до 44 ро ків. У південній частині району переважають офіси і магазини. Загалом, за день район відвідує близько 100 000 чоловік. У 2001 році тут було проведено дві e консультації. У вересні громадян було запрошено на презентацію пропонова них адміністрацією змін у парку Васа – серця і легенів Васастану, північно за хідного району в центрі Стокгольму. Оскільки у районі, де розташовано парк, мали будувати нові будинки і офіси, на переобладнання парку було відведено певні кошти.
Етап циклу вироблення політики
Встановлення порядку денного.
Урядові структури
Районна рада і районна адміністрація Норрмальму (міста Стокгольм).
Задіяні цільові групи
Мешканці та відвідувачі Норрмальму.
Зворотній зв'язок
У цих консультаціях тим чи іншим чином взяло участь близько 1 700 осіб. Приблизно половина з них зробила це за допомогою онлайн опитування та он лайн форм, в які можна було внести свої пропозиції. Решта взяла участь через опитування поштою, листування, факс і телефон. Консультації зібрали чимало пропозицій, пов’язаних з переобладнанням парку, а відповіді громадян на опиту вання дозволили зробити висновки щодо пріоритетів громадян. Результати консультацій було опубліковано за вісім тижнів після їх завершен ня, і цей документ ліг в основу подальшої роботи з реалізації висловлених пропо зицій. Керівник проекту, відповідальний за подальші кроки, почав співпрацювати з іншими адміністративними структурами муніципалітету, залученими до проек ту. Протягом літа 2002 року ландшафтні архітектори презентували свої заключні
107
пропозиції щодо дизайну парку, базовані на ідеях, отриманих завдяки консульта ціям. А потім питання буде винесене на розгляд Районної ради – комітету з пи тань будівництва і вуличного руху та спортивного комітету.
Конкретні застосовані технології
Інструмент публічного доступу (The Public Access Tool).
Етап 1 – Відкриття
У 1999 році Районна рада Норрмальму запустила Інтернет службу, яка забез печила громадянам та іншим відвідувачам сайту доступ до всіх документів, по в’язаних з роботою Районної ради. Приміром, на сайті можна було отримати за прошення на чергову відкриту сесію ради з порядком денним, перша частина якої передбачає запитання громадян політикам. На сайті також публікувалися проекти рішень, винесені на розгляд ради і так звані „офіційні заяви”. Після кож ного засідання оприлюднювалися їх протоколи, всі ухвалені рішення, застере ження та окремі заяви. Цей інструмент під назвою Публічний доступ (Public Access) дав громадянам цілком нову можливість ознайомитися з роботою ради. Він роз будив більший інтерес до демократії та можливостей впливу на місцеві справи. Водночас, громадяни також отримали шанс представляти свої пропозиції з про блем, що їх турбують, безпосередньо депутатам Районної радиі. Протягом пер ших чотирьох років рада розглянула 200 отриманих від громадян пропозицій, 70 з яких було повністю чи частково впроваджено після того, як рада дала доручен ня адміністрації розробити проекти відповідних рішень. Більшість пропозицій громадян було також розміщено на сайті.
Етап 2 – Посилення діалогу
During the year 2000, the next step was taken in the work of enhancing dialogue with the citizens. In co operation with the two Administration officers responsible for issuing information, politicians in the drafting committee on „Democracy and Freedom of Choice”, which had existed since 1997, drew up a second version of the Public Access tool. In this new version, the emphasis was on interactivity. Three new interactive services were devised to enhance the dialogue between politicians and citizens. Originally, Public Access was solely an administrative tool that made it easier for citizens to obtain information about political decisions. Now, the site visitor can apply for the following Public Access services: Протягом 2000 року було здійснено наступні кроки для посилення діалогу з громадянами. У співпраці з двома працівниками адміністрації, відповідальними інформаційну політику, депутати з нормотворчого комітету „Демократія та сво
108
бода вибору” (який існує з 1997 року) розробили другу версію інструменту Public Access. У новій версії наголос було зроблено на інтерактивності. Для посилен ня діалогу між громадянами та політиками було створено три нові інтерактивні служби. Спочатку Public Access був виключно адміністративним інструментом, який полегшував громадянам доступ до інформації про політичні рішення. Але відтепер, кожен відвідувач сайту може скористатися такими службами Public Access. • Пошуковий агент Оскільки робота Районної ради охоплює багато сфер діяльності, до яких належать: дошкільна та середня освіта, турбота про інвалідів і літніх людей, соціальний захист і питання, які стосуються паркового та вуличного госпо дарства, громадяни повинні орієнтуватися у цих численних поточних на прямках діяльності. Відвідувачі сайту можуть скористатися пошуком по сайту за допомогою пошукового агента, ввівши у нього те, що їх цікавить (напри клад, назву вулиці, на якій вони мешкають). Якщо якийсь із документів Ради містить цю назву – громадянин отримає по електронній пошті пряме поси лання на цей документ. Таким чином, особистий інтерес керує потоком ін формації. Пошуковий запит складається природною мовою. Таким чином, усі громадяни можуть і бути поінформованими з питань, що становлять для них інтерес, і брати участь в дебатах – у зручний для них спосіб, що еконо мить час. Агент здійснює пошук по всіх документах ради, порядках денних, дебатах і протоколах. • Дебати Перед кожною зустріччю з депутатами ради, приблизно за тиждень, публіку ються усі запитання і проекти пропозицій. Протягом цього тижня громадсь кість може висловити свою думку. У цих дебатах беруть участь і самі політи ки. Це означає, що точку зору громадян буде враховано при підготовці питан ня: відповідно, у громадян є прекрасна нагода донести свої погляди до полі тків до моменту ухвалення рішень. • Громадські консультації Третя служба містить функцію, за допомогою якої від двох до чотирьох разів на рік, громадяни отримують запрошення відвідати громадські консультації з поточних і нагальних питань. Учасники консультацій залишають свої поштові адреси, коли заходять у систему, і, відповідно, отримують запрошення, коли ініціюються нові консультації.
Інновації та ключові елементи успіху:
Масштаб можливостей для впливу громадян було розширено завдяки вигад ливості депутатів району Норрмальм у створенні різних інструментів для заохо чення низової демократії у діалозі між політиками і громадськістю. Можливість
109
громадян висловлювати свої пропозиції привела до непоганих результатів, і де які районні ради Стокгольму запозичили модель Норрмальму. Так само вчинили й інші муніципалітети Швеції. Близько 2 500 громадян взяли участь у трьох громадських консультаціях – добрий результат порівняно з іншими аналогічними консультаціями у Швеції. Одна з ключових причин успіху Районної ради Норрмальму – особиста участь політиків в описаних вище заходах онлайнового залучення. Специфікацію вимог для зовнішньої Інтернет компанії, залученої до розробки технічної частини, скла дали самі політики разом з адміністративними працівниками. Це означає, що вони власноруч визначали ліміт часу на діалог з громадянами. Така вихідна точка – дуже важлива для успіху е демократії у майбутньому. Вебсайт: www.norrmalm.stockholm.se
110
ІТАЛІЯ
Муніципалітет Болоньї: проект DEMOS
Опис
Е консультації з приводу дорожнього руху у Болоньї, які відбувалися у пілотно му режимі з 10 січня по 20 лютого 2002 року, дозволили залучити усіх користувачів веб сайту Iperboliani, які зареєстрували електронні поштові скриньки на сайті муні ципалітету Болоньї під назвою Iperbole. Було прийнято рішення обмежити участь цими 18 000 користувачів, що дозволило контролювати дискусію та можливе не правильне користування системою. Дискусію було поділено на три етапи, які три вали шість тижнів. Протягом першого етапу. шляхом широкої дискусії на загально му форумі, було визначено основні аргументи. Цей етап завершився підбиттям під сумків, які лягли в основу другого етапу, коли дискусію було розведено по п’ятьох під форумах. Громадяни могли дискутувати на цих під форумах, залишати свої коментарі та пропозиції. Наприкінці другого етапу, модератори виробили підсум ковий документ, в якому було викладено заключні висновки для обговорення на загальному форумі на третьому завершальному етапі. П’ять під форумів було інте гровано у загальний форум, де заключні висновки обговорювалися усіма. Це був останній шанс громадян захистити свої позиції перед аргументами інших. Резуль татом останнього вивчення аргументів стало вироблення основи для підсумкового документу, який об’єднав результати усього дискусійного процесу.
Етап циклу вироблення політики
Проект DEMOS має на меті використання дискусійних форумів на кожному етапі процесу вироблення політики, особливо на етапах встановлення порядку денного, консультацій та участі, аналізу та формулювання політики.
Урядові структури
Був задіяний підрозділ дорожнього руху муніципалітету Болоньї та підрозділ інформування громадськості.
Задіяні цільові групи
Дискусія з приводу дорожнього руху залучила привернула увагу майже всіх представників міської громади до пошуків шляху узгодження потреби у повазі до навколишнього середовища з потребою в ефективному та мобільному русі у місті.
111
Зворотній зв'язок
362 користувачі зареєструвалися у проекті DEMOS, а на форумі було розміщено 713 повідомлень. Обговорювані теми різнилися – від будівництва метро до кількості інспекторів дорожнього руху. Наявність паралельного форуму – Traffic in Bologna Feedback – дозволила громадянам коментувати проект і висувати пропозиції з удо сконалення ситуації. Адміністратори проекту взяли ці міркування до уваги і скориста лися ними для покращення моделі. Зворотна реакція була переважно позитивною.
Конкретні застосовані технології
Для модерування форумів було використано спеціальне програмне забезпе чення – веб інтерфейс, що включав настроювані за допомогою технології Java програми. Для користувачів сайту було створено персональні сторінки, що до зволяло їм зберігати власні закладки, повідомлення та настройки, а також дава ло можливість спілкуватися з іншими користувачами сам на сам. Крім того, на сайті містився архів документів, внутрішній пошук по сайту та оновлення голо вної сторінки. Також, на сайті розміщувалися онлайн опитувальники, які давали необхідні результати для аналізу точок зору та створення нових форумів.
Перешкоди
Інноваційність цього інструменту демократичної участі вимагає часу на сприй няття і засвоєння, тому потрібно, щоби початкова кількість учасників була не дуже великою. Доступ до Інтернету є принциповою умовою проекту DEMOS, тому сума витрат на Інтернет для домашніх користувачів, за умови, що це не є нагаль ною потребою, також може слугувати гальмівним фактором. І хоча у головному офісі Iperbole є робочі станції з доступом в мережу, більшість користувачів віддає перевагу домашньому доступу. З іншого боку, необхідно постійно заохочувати участь та залучення інших підрозділів Ради у проект. Ефективна співпраця грає важливу роль для своєчасного реагування на коментарі учасників форуму.
Ключові елементи успіху
Для успіху цього проекту важливо було переконатися, що три етапи дискусії є добре структурованими та чітко окресленими, щоби не допустити розпорошення змісту. Потреби у можливості ініціювати онлайн опитування, миттєво отримува ти результати і, відповідно, використовувати ідеально функціонуюче програмне забезпечення, а також потреби у залученні експертів та використанні посередни цьких систем на мові Delphi були дуже суттєвими. Фільтр недоречних висловлю вань та рейтинг найактивніших учасників форуму також зіграв свою роль в успі ху проекту. Загалом, ключовими елементами успіху стало бажання громадян взяти участь у проекті та залишатися активними протягом всього часу його існування. Вебсайт: www.comune.bologna.it
112
ІТАЛІЯ
PEG – онлайновий план дій муніципалітету Цесени
Опис
Проект муніципалітету Цесени www.comune.cesena.fc.it передбачає публіка цію плану дій (PEG) на 2001 рік на вебсайті муніципальної ради, а також прове дення опитування. Мета проекту – повідомити громадян про керівну стратегію, котру ухвалила адміністрація, дати громадянам можливість коментувати її про тягом року, а також змінювати, адаптувати і готувати стратегію на майбутнє. PEG – це інструмент, який Рада (або „Джунта” – політичний орган муніципалітету) застосовує на початку року, щоби визначити цілі, а також людські та фінансові ресурси, потрібні для їх досягнення. Щойно PEG затверджено – план дій переда ють до організаційних та адміністративних органів (директорів, службовців та інших працівників ради), які займатимуться реалізацією плану. Наприкінці року, Рада та Оціночна комісія звірять отримані результати з поставленими цілями і зможуть нагородити керівників і службовців за їхню роботу. Онлайн публікація PEG (www.comune.cesena.fc.it/Organizzazione/Peg2002/index.html) та опитування громадян з приводу кожної цілі у списку робить місцеву владу більш відкритою та дозволяє громадянам брати активну участь і коментувати вироблення і впро вадження політики та розпоряджень. Очікується, що це зробить громадян більш обізнаними з стратегіями та конкретними діями, що до них вдається місцева вла да; що прямий діалог про напрямки політики та політичні плани муніципалітету може відбуватися у „реальному часі”; що результати аналітичних онлайн опиту вань про рівень задоволеності споживачів буде взято до уваги для досягнення поставлених цілей. Зрештою, очікується, що громадяни зможуть висловити свою думку стосовно дій муніципальної ради і, відповідно, ці дії можна буде модифіку вати, адаптувати або змінювати протягом року.
Етап циклу вироблення політики
Моніторинг. Окремі опитування для кожної з поставлених цілей у кожній сфе рі потрібні для формування і зміни PEG протягом року, тому вони передбачають постійну активність. І хоча висловлені ідеї та пропозиції буде згодом використано при складенні плану на наступний рік, ця робота все ж найбільше стосується етапу моніторингу. Відповіді громадян збирає і аналізує відділ управлінського контролю, який потім готує звіт на основі зібраних даних: відомостей про став лення громадян до цілей, які йдуть врозріз із проголошеною мером програмою дій; цілей, котрі на думку громадян не було досягнуто протягом року та пропози цій щодо нових цілей. Звіт готується для того, щоби муніципальна Рада та її кері
113
вництво могли скористатися результатами для коректування та зміни плану дій протягом року (зворотній зв'язок), для формування плану на наступний рік (вста новлення порядку денного) та для вдосконалення майбутніх програм і проектів (стратегічне планування та стратегічний контроль).
Урядові структури
Муніципалітет Цесени. На 2001 рік була встановлена 291 ціль із загальним бюджетом близько 180 000 мільйонів лір. Було задіяно 23 відділи ради муніци палітету, 20 директорів підрозділів, 700 працівників ради та 85 фінансових центрів.
Задіяні цільові групи
Цільова група – це самі громадяни, які мають нагоду коментувати цілі, вста новлені для кожної сфери діяльності місцевої ради. Це перший рішучий крок до e демократії та e консультацій, котрий дозволив кожному громадянину переві рити, чи дотримано обіцянки, дані протягом виборчої кампанії. Портал також на дає можливість діалогу з громадянами, котрі можуть безпосередньо коментува ти цілі, поставлені та досягнуті саме у тій сфері або сферах, що їх цікавлять.
Зворотній зв'язок
Реакція громадян була чудовою настільки, що завдяки успіху проекту у 2001 році, було опубліковано онлайн PEG на 2002 рік, а проект було повторено.
Конкретні застосовані технології
Робота над проектом почалася наприкінці 2000 року з розробки спеціального програмного забезпечення для PEG, який до того моменту готували лише на па пері. На цьому етапі інвестиції в ІКТ були неминучі з огляду на стратегічний хара ктер цієї діяльності, проведеної радою, та величезного обсягу інформації, яка вимагала неодмінного моніторингу. Було використано онлайн анкетування та створено можливість надсилати електронні листи безпосередньо в раду.
Перешкоди
Головні виявлені перешкоди полягали в тому, що користувачі Інтернету – це лише одна частина населення, що мешкає на території муніципалітету, а значить вона не представляє усіх його мешканців. Особливо ця проблема стосувалася літніх людей, малозабезпечених та іммігрантів, які взагалі не мали доступу до
114
Інтернету. Крім того, цілі PEG для кожної окремої сфери могли мати специфічний характер, що вимагало чітко окресленої цільової групи та спеціально підготовле них анкет для кожної з них.
Ключові елементи успіху
Ключовим елементом успіху стало ефективне планування PEG та викорис тання технологій, які спростили публікацію PEG у мережі. У майбутньому, для того, щоби зробити систему ще більш ефективною, потрібно буде визначити різ ні способи участі відповідно до різних цільових груп для кожної сфери діяльності ради муніципалітету. Наразі розглядається можливість розповсюдження паперо вої анкети, щоби забезпечити участь кожного громадянина; створення онлайн форуму для тих, хто підписався на спеціальну розсилку та власне розсилка окре мим групам громадян, які можуть бути зацікавлені цілями, поставленими для різноманітних сфер. Загалом, для збільшення ефективності проекту планується зробити його ще більш цілеспрямованим. Вебсайт: www.comune.cesena.fc.it
115
АВСТРАЛІЯ
Огляд оборонної політики (Defence Review 2000)
Опис
Defence Review 2000 – загальний огляд оборонної політики, проведений уря дом Австралії. У липні, серпні та вересні 2000 року в рамках Defence Review 2000 відбулися широкі консультації, які дали громадянам Австралії можливість висло витися на тему майбутнього оборони країни. Процес консультацій складався з декількох публічних зустрічей та онлайн консультацій. На сайті Міністерства обо рони було створено консультаційну сторінку, де містилася інформація про консу льтаційний процес та онлайн форма електронної консультації. Це дало усім авст ралійцям – цивільним і працівникам Міністерства оборони, окремим громадянам та організаціям – можливість донести свої погляди до уряду. Консультаційна ко манда також отримала чимало повідомлень і з інших країн. Усі пропозиції та точ ки зору було взято до уваги при розробці нової Білої книги з урядової оборонної політики – головного документу, який визначатиме майбутні напрямки розвитку збройних сил Австралії.
Етап циклу вироблення політики
Формулювання політики. Е консультації Defence Review 2000 були процесом консультування на етапі формулювання політики. Сайт www.defence.gov.au/ consultation2/index.htm містив ключові документи та інформацію про розробку Білої книги з оборонної політики та онлайн форму для надсилання громадянами своїх міркувань.
Урядові структури
Консультацію проводило Міністерство оборони Співдружності.
Задіяні цільові групи
Будь які зацікавлені сторони.
Зворотній зв'язок
Було отримано більше 1 100 повідомлень, 80% яких надійшли від окремих громадян, а решта – від галузевих та громадських організацій. Крім того, про тягом консультаційного періоду було отримано 5 300 електронних листів. У зві
116
ті про консультації щодо характеру та настроїв учасників та їх зворотної реакції зазначається: „Переважна більшість тих, хто взяв участь у зустрічах або наді слав свої міркування, позитивно поставилися до процесу й охоче підтримали ініціативу. Більша частина учасників розцінила її як позитивний крок у вироб ленні політики”.
Конкретні застосовані технології
Для e консультацій не було використано жодних спеціальних технологій. Для отримання міркувань громадян було створено електронну адресу, а копії обгово рюваних документів розсилалися у форматах .pdf або як текстові файли.
Перешкоди
У заключному звіті щодо проведених консультацій не згадано жодних особ ливих перешкод процесу. Втім, очевидно, що отримані від учасників численні повідомлення висловлювали різноманітні точки зору і перспективи. Вебсайт: www.defence.gov.au/consultation2/ Копії заключного звіту доступні на сайті у Web, PDF та текстовому форматах.
117
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
Парламентське онлайн розслідування домашнього насильства
Опис
Парламент Великобританії провів кілька онлайн консультацій. Зокрема, у бе резні 2000 року Міжпартійна парламентська група з питань боротьби з домашнім насильством організувала онлайн консультації з жертвами домашнього насильс тва. Метою було отримати прямі свідчень від жінок, які пережили насильство в родині, для групи депутатів, котрі досліджували проблему. Це була принципово нова ініціатива, яка ефективно використала ІКТ, щоби відкрити парламентський процес тій групі людей, чиї голоси рідко залишаються почутими. Консультації проводилися у співпраці з Хенсардською спілкою (Hansard Society), незалежною благодійною освітньою організацією, яка прагне сприяти дієвій парламентській демократії. Метод e консультацій був таким: • Дискусія тривала один місяць (з 1 березня по 1 квітня 2000 р.). Процес пошу ків та реєстрації жінок учасниць почався за п’ять місяців до запуску консуль тацій і проводився працівниками неформальних жіночих груп та притулків. Учасниці мали зареєструватися, щоби отримати ім’я користувача та пароль, які давали їм доступ до закритого дискусійного форуму („Womenspeak”). Па ролі для доступу на форум також було надано і членам парламенту. • Вебсайт, де відбувалася онлайн дискусія, мав простий та гостинний дизайн. На ньому було розміщено пояснення сутності консультацій, іншу актуальну інформацію про основні принципи ініціативи та посилання на відповідні орга нізації. Інтерактивна частина вебсайту дозволяла жінкам розміщувати повід омлення прямо на сайті або просто читати повідомлення інших. • Кожен притулок або жіночий центр взяли на себе відповідальність надати жінкам учасницям достатньо комп’ютерів у місцях їх проживання або органі зувати точки доступу у громадських будівлях неподалік. • Перший набір запитань стосовно головних проблем домашнього насильства, розроблений ключовими стейкхолдерами та дорадчою групою, було опублі ковано при запуску консультацій. Запитання були призначені для того, щоби спрямувати дискусію на головні проблеми, але це не позбавляло учасниць можливості порушувати й інші питання. • Незалежний модератор здійснював моніторинг дискусії та додавав актуальну інформацію на сайт.
Етап циклу вироблення політики
Встановлення порядку денного. Консультації залучили громадськість до ета пу встановлення порядку денного циклу вироблення політики у Великій Британії.
118
Учасники знали, що дають свідчення для парламентського розслідування, які можуть вплинути на процес вироблення політики.
Урядові структури
У консультаціях брала участь Міжпартійна парламентська група – асамблея парламентарів з різних партій, зацікавлених у цій конкретній проблемі.
Задіяні цільові групи
Консультації були організован таким чином, щоби задовольнити потреби ці льової аудиторії – жінок, які стали жертвами домашнього насильства. Вдалося успішно встановити контакт з жінками, що представляли різні соціально еконо мічні групи. Оскільки більша частина цільової аудиторії не мала досвіду користу вання Інтернетом та була мало захищеною з огляду на життєві обставини, органі затори провели тренінги і надали необхідну підтримку, безпечне місце з досту пом до Інтернету та гарантували захищеність дискусійного форуму на сайті. Ці фактори зіграли важливу роль в успішності консультації.
Зворотній зв'язок
Загалом зареєструвалося 199 жінок, які залишили 960 повідомлень. Консуль тації стали добрим інформаційним ресурсом для роботи Міжпартійної парламент ської групи з питань боротьби з домашнім насильства. Результати було підсумова но у звіті, підготовленому Хенсардською спілкою, та презентовано Тессі Джоуелл, міністрові у справах жінок. Коли у Парламенті прем’єр міністра і депутата Тоні Бле ра спитали, чи він чув про консультації – прем’єр міністр відповів позитивно. Кон сультації потужно висвітлили досвід жертв домашнього насильства і дали їм мож ливість спілкуватися з парламентарями та виробниками політики напряму. Відгуки про консультації було зібрано шляхом паперового та онлайн анкету вання. Організатори отримали від учасниць позитивну реакцію: • Переважна більшість (94%) жінок сказали, що консультації були корисним досвідом. • Більшість (92%) жінок зізналися, що навчилися дечого одна від одної. • Більше трьох четвертих (78%) жінок сказали, що брати участь у дискусії було легко. Зворотній зв'язок продемонстрував, що онлайн консультації дали учасницям можливість поділитися досвідом домашнього насильства з жінками, які знахо дяться в аналогічній ситуації. Інтернет став зручним та безпечним місцем для проведення такої дискусії на спеціальному форумі. Втім, більше третини учасниць (39%) лишилися незадоволені внесками від членів парламенту. Та попри негативні відгуки про свою участь, більшість парла
119
ментарів вважали консультації корисним досвідом завдяки унікальним міркуван ням та інформації, що вони отримали протягом місяця від жінок, які стали жерт вами домашнього насильства. Консультації також було визнано новим ефектив ним способом збирати свідчення від традиційно маргіналізованих суспільних груп.
Конкретні застосовані технології
Спеціальний вебсайт та закритий онлайновий дискусійний форум.
Ключові елементи успіху
Незалежний модератор: Незалежний модератор зіграв суттєву роль. В його обов’язки входило пересвідчитись, щоби в дискусії не домінували лише кілька осіб, не було неадекватних або відверто агресивних висловлювань, і щоб сайт залишав ся захищеним (напр., шляхом нагадування користувачам повністю виходити з сай ту по закінченню роботи, щоби не допустити на сайт тих, хто не мав паролю). Робота у партнерстві: Ключовим фактором успіху ініціативи стало встанов лення партнерства з неформальними жіночими організаціями та центрами. Вони зіграли ключову роль у порадах щодо консультацій, охопленні цільової аудиторії та наданні допомоги учасницям. Конфіденційність: Жінки учасниці отримували ім’я користувача, яке відрізня лося від їх справжнього імені. Такий крок гарантував їм конфіденційність, яка була дуже важливою для заохочення учасниць до відкритої та чесної розмови про їхній досвід, а також послабила їхні побоювання стосовно участі в консультаціях.
Виявлені перешкоди
Робота з очікуваннями учасників: Деякі члени парламенту висловлювали сту рбованість, що Інтернет формат може створити в учасників враження, ніби вони можуть отримати миттєві відповіді на запитання, які вони обговорювали з парла ментарями. Але через брак часу парламентарі не могли реагувати моментально. Тому дехто з них запропонував, що не зайвим було б, якби організатори присила ли їм тижневе резюме зібраних повідомлень. Доступ до Інтернету та комп’ютерна грамотність: Оскільки лише незначна кількість учасниць мала досвід роботи з Інтернетом та сучасними технологіями в цілому, організатори витратили чимало часу на те, щоби переконатись, що жінки почуваються вільно і можуть користуватися сайтом (напр., довелося допомагати їм заходити на потрібний сайт). Дехто з організаторів вважав, що на навчання ІТ технологіям потрібно більше часу – потрібні тренінги та добровольці, адже ця частина роботи була найбільш інтенсивною і забирала чимало зусиль організато рів консультацій. Вебсайт: http://212.133.53.182/womendiscuss/default.htm
120
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
Floodforum.net
Опис
Парламентський комітет з науки і технологій (POST) доручив Хенсардській спілці провести онлайн дискусію для вивчення громадської думки щодо бороть би з повенями. Її було заплановано на січень лютий 2002 року. Мета дискусії – стимулювати обговорення причин, наслідків і підходів до боротьби та запобіган ня повеням та інформувати парламент про отримані результати. Дискусії відбу валися в контексті численних урядових і парламентських оглядів, що стосували ся вивчення різних аспектів повеней до і після осені 2000 року, коли проливні дощі охопили значну частину Великої Британії. Метод е консультацій: • Дискусія тривала протягом місяця з 21 січня по 17 лютого 2002 року на спеці альному вебсайті (www.floodforum.net). • Використані для пропагування консультацій та набору учасників методи вклю чали: запрошення, підтримку місцевих медіа (включно з місцевим радіо та інтерв’ю і статтями у пресі), розсилку електронної пошти, створення вебсайту та усне інформування. • Організатори спрямували учасників у громадські точки доступу до Інтернету (приміром, у місцевих бібліотеках), а також приймали поштові звернення від тих, хто не мав електронної пошти. • Дискусію модерувала Хенсардсьва спілка. Деякі повідомлення було розміще но на сайті одразу від початку дискусії, щоби стимулювати обговорення про блем, на які було спрямовано консультації. По мірі розгортання процесу, уча сники дістали можливість відкривати нові теми для обговорення, тим часом як модератор мав пересвідчитись, що нові теми не відводять увагу від загаль ної мети дискусії.
Етап циклу вироблення політики
Встановлення порядку денного. Консультації залучили громадськість на етапі встановлення порядку денного циклу вироблення політики у Великій Британії.. Учасників було поінформовано, що вони допомагають програмі POST по роботі з приборканням повеней і можуть надати інформацію для парламентських дебатів з цього питання. Другою метою було інформування з цієї теми та стимулювання дебатів і поза межами Парламенту.
121
Задіяні урядові структури та цільові групи
• • Консультації було спрямовано на: Жителів зон із високим ризиком затоплення та тих, що пережили повінь. Організації або людей, про чий інтерес до боротьби з повенями було відомо (приміром, урядові міністерства та агенції, страхову індустрію, вчених, інже нерів та планувальників). Політиків – зокрема, членів парламенту, Палати лордів та місцевих рад.

Зворотній зв'язок
Загалом для участі в дискусії зареєструвалися 532 особи, 157 з яких надісла ли в цілому 571 повідомлення. Важливо відзначити, що існувала можливість за йти на дискусійний форум і читати чужі повідомлення, не залишаючи своїх. Хоча вони і не були для цього призначені, результати дискусії можуть бути враховані в урядовому консультаційному процесі з приводу нових підходів до фінансування заходів боротьби з повенями та захисту берегової лінії, який розпочався наприкі нці програми floodforum.net. Відгуки учасників про роботу форуму було зібрано через оціночне опитуван ня, розміщено в Інтернеті та розповсюджено у паперовій версії. До того ж, потім з деякими учасниками було проведено цільові дискусії. Ці результати будуть вра ховані при оцінюванні ініціативи (див. нижче). Початковий аналіз результатів опи тування показав, що учасники вважають проект вартим уваги, але вони краще оцінили би його за довший період часу. У будь якому разі, учасники підтвердили бажання взяти участь у подібному проекті знову. Подальші оцінки було отримано на відкритій зустрічі у Парламенті, яку відвідали особисто або відіслали своїх представників більше 30 парламентарів та членів Палати Лордів, а також запро шені учасники floodforum.net. Загалом зустріч відвідало більше 120 чоловік. До повідачі висловили своє задоволення та вдячність внеском floodforum.net у пар ламентські дебати.
Конкретні застосовані технології
Спеціальний вебсайт та закритий онлайновий дискусійний форум.
Елементи успіху
Широкий спектр методів привернення учасників: Для проведення консульта ції було використано великий арсенал методів залучення учасників – від місцево го радіо до інформування через електронну пошту. Таким чином парламент отри мав більше різноманітних поглядів та пропозицій щодо проблеми, які, в іншому
122
разі, він мав би готувати сам для будь яких дебатів або рішень, що розробляють ся з приводу повеней. Всеохоплюваність: У консультаціях взяли участь різноманітні групи людей, яких стосується проблема повеней: громадяни, представницькі органи та урядові міністерства й агенції.
Перешкоди
Деякі дані свідчать, що консультації могли б охопити більше людей, якби ме діа кампанія була більш предметною і тривалою. Участь у дискусії знизилася після перших двох тижнів, але згодом зросла протягом останнього внаслідок двох причин. По перше, це був справді останній тиждень і модератор нагадав про це учасникам. По друге, уряд опублікував дані щодо бюджетних пропозицій на бо ротьбу з повенями та захист берегової лінії, де містилося кілька суперечливих пропозицій, що стимулювало рекордну кількість повідомлень на floodforum.net протягом останнього тижня.
Контакти
Вся дискусія розміщена в архіві на www.floodforum.net, так само, як і заключ ний звіт, що його також розміщено на цьому сайті та за адресою www.parliament.uk/ post/report.htm POST – комітет обох палат парламенту, до сфери відповідальності якого на лежить забезпечення незалежного і врівноваженого аналізу питань, що стосу ються національних інтересів і базовані на наукових дослідженнях і технологіях. www.parliament.uk/post/home.htm Центр менеджменту та досліджень політики (Centre for Management and Policy Studies – CMPS) Кабінету міністрів розробляє для виробників політики набір за собів залучення громадськості та проведення консультацій. Буде детально ви кладено принципи, що лежать в основі якісної практичної роботи, різноманітні підходи (включно з e залученням) та стратегії використання залучення громад ськості для вдосконалення процесу вироблення політики. У відкритому онлайн доступі його можна буде знайти на сайті www.cmps.gov.uk/policyhub Комітет Е представництва Кабінету міністрів у співпраці з Міністерством транс порту, місцевого та регіонального врядування (DTLR) очолюють розробку урядо вої політики Великої Британії стосовно е демократії. Вебсайт: www.e envoy.gov.uk
123
ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ
Інтерактивне вироблення політики (ІВП)
Ініціатива з інтерактивного вироблення політики (ІВП) передбачає розробку двох базованих на Інтернеті механізмів, які посилять здатність Європейської Ко місії оцінювати вплив політик ЄС (або їх відсутність) за допомогою: • Механізму консультацій, створеного, щоби отримувати і зберігати швидко зростаючу структуровану підбірку реакцій стейкхолдерів на нові ініціативи. • Механізму зворотного зв’язку, який допомагає зібрати безпосередні реакції ринкового середовища. Він використовує існуючі мережі та контактні точки як посередників в отриманні постійного доступу до поглядів і досвіду суб’єк тів економіки та громадян ЄС. Скористатися інструментами ІВП можна на веб порталі „Ваш голос у Європі”, який є флагманом ініціативи ІВП та універсальним механізмом для всіх консуль тацій, що їх проводить Комісія. Портал призначено для громадян, споживачів та підприємців. Він надає усі можливості для донесення вашої точки зору – позити вної чи негативної, технічної чи загальної, експертної чи обивательської. Обидва механізми складаються з баз даних, зібраних на основі анкетування з варіантами відповідей. Це дозволяє Комісії миттєво отримувати й аналізувати результати, автоматично і без додаткових інвестицій у ресурси. Звичайно, склад ні питання не можна звести лише до анкет з варіантами відповідей. Тому обидва механізми дозволяють включати у відповідь власний текст, що створює можли вості для більш традиційного глибинного аналізу, коли „миттєві” результати вка зують на варті уваги проблеми. Інструменти ІВП дозволяють вводити тексти одинадцятьма (або більше) мо вами на вибір. Мова вихідного тексту (залежно від вибору мови введення) не потребує попереднього перекладу. Більше того, результати можна прочитати миттєво у будь який час, а також структурувати кількома способами, що дозво ляє користувачу обрати будь яку сферу чи сфери бази даних, де вимагається проміжна інформація та інформація у реальному часі. Це суттєво знижує витрати робочого часу порівняно з традиційним консультуванням електронною поштою та факсом, що потребує перекладу. Результати можуть бути використані для ство рення проміжних звітів, приміром Зелених книг, або для оцінювання існуючої політики. Таким чином Комісія зможе оперативно і цілеспрямовано реагувати на проблеми та бути більш підзвітною за свою діяльність. Доступ до даних може бути відкритий або обмежений. У разі потреби (залеж но від чутливості результатів) доступ може бути обмежено обраною групою лю дей за допомогою системи логінів та паролів. Доступ до бази даних зворотного зв’язку надає команда ІВП. Кожен з посередників має доступ до своїх даних. До ступ до результатів онлайн консультацій мають лише команда ІВП та Генераль ний Директорат (ГД), який проводить консультації і приймає рішення про надан
124
ня доступу іншим. Для доступу до онлайнової бази даних достатньо лише Інтер нет браузера, встановлювати жодне програмне забезпечення не потрібно.
Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС?
По перше, ми сподіваємось, що у наших консультаціях візьме активну участь більше людей, які повідомлять нам про недоліки існуючої системи. Звичайно, першою перепона – це пересвідчитися, що громадяни знають про існування та ких можливостей. Тут зацікавленість ЗМІ обов’язково допоможе нам донести таку інформацію до людей. По друге, використання Інтернету дозволить нам оперу вати більшою кількістю даних за набагато менший час, що зробить нашу роботу більш ефективною. Нарешті, готовність Комісії до оприлюднення, поширення та використання результатів приведе до збільшення прозорості підготовки нових політик. Це має допомогти покращити якість вироблення політики.
Поточна ситуація
Перші онлайн консультації було проведено наприкінці 2001 року. База даних ІВП щодо зворотного зв’язку запуститься в роботу всередині 2002 року. Спеціа льний веб портал „Ваш голос у Європі” (http://europe.eu.int/yourvoice) було ство рено восени 2001 року, а нову інтерактивну версію буде запущено влітку 2002 року. З 2003 року планується, що цей веб портал стане єдиною пунктом доступу для всіх ГД, які бажають проводити онлайн консультації. a) Онлайнові консультації. Механізм онлайнових консультації створено для того, щоб отримувати і зберігати швидко зростаючу структуровану підбірку реа кцій стейкхолдерів на нові ініціативи. Стейкхолдери матимуть доступ до цього механізму через веб портал „Ваш голос у Європі”, який є універсальним механі змом для всіх консультацій, що їх проводить Комісія. „Відкриті консультації”, що складаються з онлайн опитувань, завжди адресовано напряму відповідним стей кхолдерам. Залежно від теми, їх можна адресувати обмеженій групі стейкхолде рів за допомогою системи лог інів та паролів або зробити відкритими для всієї громадськості.
Типи вибірок, використані в онлайн консультаціях
• Онлайн консультації дозволяють використовувати різні типи вибірок: Активна вибірка – Європейська Комісія контактує з респондентами і лише вони можуть взяти участь у опитуванні. Існує можливість залучення випадко вих вибірок респондентів. Пасивна вибірка – найбільш очевидний приклад онлайнових досліджень. Опитування розміщується на вебсайті і всі відвідувачі (або кожен n ний від
125


відувач) отримують запрошення взяти у ньому участь. „Клік” на посилання переводить респондентів на сторінку опитування. Ця сторінка може інкор порувати інтерфейс більшості сайтів, щоби перехід був непомітним для ре спондентів. Комбінована вибірка – як очевидно виходить з назви, цей підхід об’єднує елементи двох попередніх типів, а їхнє співвідношення залежить від конк ретних вимог до опитування. Можливе також і повне використання обох методів — паралельне або послідовне. Приміром, відвідувачів сайту може бути запрошено зареєструватися для участі в опитування і залишити певну демографічну інформацію. Потім з певною кількістю цих респондентів (на приклад, обраних за національною ознакою) може бути проведено окреме опитування.
Як результати онлайн консультацій буде використано для вироблення політики
Отримані під час онлайн консультацій результати буде розглянуто, опубліко вано та опрацьовано відповідним департаментом. Кінцеві результати будуть опри люднено у „Вашому голосі в Європі” та використано при перегляді та модифіка ції подальшого розроблення політики. b) Механізм зворотного зв’язку. Механізм зворотного зв’язку допомагає зі брати безпосередні реакції ринкового середовища. Він використовує існуючі ме режі та контактні точки як посередників в отриманні постійного доступу до по глядів і досвіду суб’єктів економіки та громадян ЄС. „Механізм зворотного зв’яз ку” ІВП заповнюється не стейкхолдерами, а обраними посередниками, такими як Європейські інформаційні центри, Європейські центри споживачів, та Бюро по рад для громадян. Посередники вносять отриманий від громадян зворотній зв'я зок до бази даних. Значна частина цих проектів спів фінансується Європейською Комісією. Щойно результати внесено в комп’ютер, вони автоматично переправ ляються в онлайнову базу, котра має вбудовані статистичні та пошукові сервіси, що дозволяють задавати поле пошуку й аналізу.
Як результати зворотного зв’язку буде використано для вироблення політики
Зворотній зв’язок надає службам Комісії конкретні приклади з життя пред ставників бізнесу, споживачів, студентів тощо стосовно реалізації ними своїх прав як громадян ЄС. Результати, зібрані у базу даних зворотного зв’язку, можуть бути представлені кількома способами, щоби вказати на проблемні галузі й те, якої сфери політики вони стосуються. Це допомагає у підготовці статистичних звітів, які демонструють тенденції та/або нові розробки у конкретних галузях. (Крок 1).
126
У базі даних зворотного зв’язку також є порожні текстові поля, в які посередники можуть вносити додаткову інформацію. Комісія аналізуватиме ситуативні при клади за допомогою експертів, щоби побачити, приміром, з якими проблемами стикається бізнес (Крок 2). Це дасть Комісії можливість запропонувати нові ініці ативи щодо політики на основі практичного досвіду ринкового середовища (на приклад, впровадити нове або вдосконалити існуюче законодавство). Ці прикла ди також розширять базу, на основі якої ухвалюються рішення, та допоможуть Комісії здійснювати моніторинг впливу нових ініціатив.
Контакти
Щоразу, коли Комісія запускає нову онлайнову консультацію, робиться ого лошення у пресі (наприклад, IP/01/920 від 28.06.01 – Модернізація внутрішнього ринку промислової продукції). Стейкхолдери тоді можуть зайти на спеціальну веб сторінку „Ваш голос в Європі” (Your voice in Europe), де вони знаходять усі можливості взяти активну участь у процесі вироблення політики Європейською Комісією. Що стосується консультацій з обмеженим доступом, то учасники отримують індивідуальні по відомлення. Вебсайт: http://europa.eu.int/YourVoice
ІВП і матриця е залучення
Наведена нижче матриця ілюструє, як інструменти ІВП (онлайнові консульта ції та механізм зворотного зв’язку) використовують на п’ятьох етапах вироблен ня політики. Варто відмітити, що обидва інструменти можуть бути, в тій чи іншій мірі, застосовані на будь якому з етапів процесу вироблення політики (див. Таб лицю 5). Таблиця 5. Європейська Комісія: застосування ІВП на кожному етапі циклу вироблення політики
Етап циклу вироблення політики Онлайнові консультації Механізм зворотного зв’язку
Встановлення поряд Встановлення потреби у держа ку денного вній політиці; визначення питан ня/проблеми, яка вимагає роз гляду. Приклад: Модернізація внутрі шнього ринку промислової про дукції. 127
Етап циклу вироблення політики Аналіз
Онлайнові консультації
Механізм зворотного зв’язку
Опитування стейкхолдерів з ме тою поглибленого аналізу потре би у державній політиці для під готовки проекту майбутньої по літики. Приклад: Консультації з кібер сквоттінгу. Інформування стейкхолдерів щодо пропонованої політики та запрошення їх до висловлення власної думки з цього приводу, щоби забезпечити ефективну, здійсненну політику. Приклад: Бізнесова рада (Business Test Panel). Розроблення законодавства, на різних етапах процесу впрова дження; складання плану захо дів. Формування загальної точки зору на те, як впроваджується певна політика, внесок у диску сії та звіти, що ймовірно може привести до перегляду політики. Приклад: Консультації з впрова дження Директиви про захист даних.
Стейкхолдери можуть скориста тися механізмом зворотного зв’язку на будь якому етапі про цесу вироблення політики.
Формулювання
Впровадження
Моніторинг
Через мережу Європейських ін формаційних центрів, Бюро по рад для громадян та Європейсь ких центрів споживачів, стейкхо лдери можуть оперативно ви словлюватись з приводу впрова джуваної політики. Їхні міркуван ня потім передаються Європей ській Комісії. Це найважливіше у використанні механізму зворо тного зв’язку.
128
ДОДАТОК 1
Терміни, що застосовуються у сфері е залучення
Доступність (Accessibility )
Стосується засобів, за допомогою яких усі групи можуть мати доступ до електронного залучення, включаючи людей з проблемами зору. Довідкові сай ти: Ініціатива веб доступності (Web accessibility Initiative (www.w3.org/wai); у Великій Британії – рубрики веб сайту RNIB (www.rnib.org.uk/digital) надають інформацію про кампанію See It Right, яка дає поради щодо доступу до техно логій і про те, як зробити веб сайт доступнішим; у США – див. розділ 508 Зако ну про реабілітацію.
Чат (Chat room)
Віртуальний простір, в якому відбувається спілкування в чаті. З технічного боку, це просто спілкування в реальному часі між двома користувачами, коли кожен з них може набрати інформацію на своєму комп’ютері, а введений текст відразу з’явиться на моніторі іншого користувача.
Система миттєвого обміну повідомленнями (Instant messaging)
Тип комунікаційної служби, що дає змогу створити свій приватний чат з ін шим користувачем. Як правило, система миттєвого обміну повідомленнями по переджає вас, коли хтось із списку вашого чату з’являється на зв’язку в режимі онлайн, і тоді ви можете ініціювати сесію в чаті з цією особою.
Дошка оголошень (Bulletin boards)
Просто центр електронних повідомлень, релевантний для конкретної зацікав леної групи. Тут ви можете переглянути повідомлення, надіслані іншими, і зали шити своє.
Дискусійний форум (Discussion forum)
Онлайнова дискусійна група, де користувачі – як правило, зі спільними інте ресами – можуть відкрито обмінюватися повідомленнями: • форуми, базовані на проблемі (Issue based fora), тобто організовані навколо проблеми політики, сформульованої виробниками політики, зацікавленими
129

групами або „експертами” і представленої як заголовок однієї чи більше дис кусійних тем (threads). Відповіді збирають з метою вивірити погляд на про блему або зібрати ідеї. Тут також можуть бути представлені позиційні доку менти, посилання на пов’язані з темою веб сайти та інша фонова інформація, хоча цього часто бракує; форуми, базовані на політиці (Policy based fora), тобто організовані навколо тем / питань, прямо пов’язаних з проектом політики, яка має на меті їх вирі шити, а дискусійні теми спрямовані на збирання відгуків від тих, кого ці пи тання торкаються. Учасників можуть заохочувати подавати альтернативні ідеї та пропозиції, але заданий формат передбачає, що збираються думки щодо того, чи погоджуються учасники із запропонованим, і чому.
Тема (Thread)
Серія повідомлень, розміщених як відповіді одне на одне в дискусійному форумі.
Новинні групи (Newsgroups)
Подібно до дискусійного форуму, щоб переглянути та розмістити повідом лення, потрібна програма читання новин, що встановлюється на комп’ютері і з’єд нує вас з новинним сервером в Інтернеті. Новинних груп є безліч.
Веб форми (Web forms)
Форма на веб сайті, що дає можливість відвідувачам спілкуватися з організа тором, заповнюючи розділи форми та надсилаючи інформацію. Інформація у вигляді заповненої форми надсилається електронною поштою, потім її можна обробляти за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.
Онлайновий модератор (Online moderator)
Роль модератора полягає в тому, щоб забезпечувати відповідність усіх ко ментарів чітко встановленим умовам і видаляти ті коментарі, які порушують ці правила. Є два основних види модерації – пре модерація і пост модерація. У пер шому випадку всі коментарі надходять до модератора, який вирішує, чи можна їх приймати, зважаючи на встановлені умови, у другому – всі коментарі надходять безпосередньо до е консультаційної групи, а модератор зазвичай здійснює їх моніторинг цілодобово та видаляє будь які коментарі, що не відповідають вста новленим умовам.
130
Онлайновий фасилітатор (Online facilitator)
Фасилітатор відповідає за те, щоб усі коментарі не відхилялися від теми обго ворення, узагальнює коментарі та підтримує процес обговорення у разі потреби. Його роль особливо важлива, якщо однією з цілей е консультацій є підтримка активного обговорення користувачами.
Політика / порядок збереження конфіденційності (Privacy statement / policy)
Забезпечує, щоб усі користувачі розуміли, як буде використана особиста ін формація, яку вони надають онлайн, і хто матиме до неї доступ. Рекомендації з цих питань можна отримати від розробників політики конфіденційності ОЕСР (OECD privacy policy generator http://cs3 hq.oecd.org/scripts/pwv3/pwhome.htm).
Дистанційне електронне голосування (Remote electronic voting)
Голосування, що здійснюється за допомогою електронних засобів незалежно від місця перебування.
131
ДОДАТОК 2
Спільні дослідницькі проекти
Ще одним важливим джерелом досвіду є спільні дослідницькі проекти. Наці ональні уряди можуть брати в них активну участь шляхом: a) сприяння збору та обміну результатами досліджень; b) імплементації результатів досліджень як кін цеві споживачі. У 2000 році Європейська Комісія запустила проект e Europe, щоб стимулюва ти широке сприйняття результатів ІКТ досліджень європейською спільнотою. Одним із завдань проекту було прискорити застосування електронної торгівлі та е урядування (e Government) по всій Європі. Існує три пов’язаних між собою на уково дослідницькі програми: програма IDA, спрямована на розвиток транс’єв ропейської телематичної мережі між державними адміністраціями; програма е контенту, спрямована на стимулювання використання інформації державного сектору в комерційних цілях; програма IST (Information Society Technologies), спря мована на розвиток технологій інформаційного суспільства. У США науково до слідницькі проекти щодо е демократії та е урядування фінансують Національна наукова фундація (NSF) і Благодійний трастовий фонд PEW. Завдання програми IST RTD Європейської Комісії, надто її ключової ініціа тиви „Системи і служби для громадян” – забезпечити спрямування досліджень на основні соціально економічні проблеми, що постають перед Європою. Це стосується, зокрема, проектів щодо забезпечення кращого доступу до органів державного управління. Загалом профінансовано більше 30 широкомасштаб них науково дослідницьких проектів за тематикою державного управління, при свячених переважно е урядуванню та е демократії. Серед досліджуваних пи тань були: • Яке майбутнє електронних дискусій та е голосування? • Як онлайнові форми демократії можуть вплинути на урядові процедури? • Які способи, системи, інструменти та методи найкраще підходять для підтри мки нових форм демократії? У цьому розділі описані деякі важливі спільні дослідницькі проекти, що фі нансуються Європейською Комісією через її П’яту рамкову програму (Fifth Framework Programme – FP5: www.cordis.lu/fp5/about.htm), яка визначила пріори тети досліджень Європейського Союзу на 1998–2002 роки. Зокрема, тематична програма „Системи і служби для громадян” включає науково дослідницькі прое кти, спрямовані на розвиток онлайн демократії.
132
1. EVE
Це супутня програма, фінансована Європейською Комісією у рамках програ ми IST (номер контракту IST 2001 33008). Головна ціль EVE – порівняти вплив соціально політичної діяльності та існуючих інформаційно комунікаційних тех нологій на громадян і органи державної влади. Бажаним результатом цього порі вняння має стати чіткіше розуміння е демократії та її місця у виборчому процесі. У результаті дослідження, проведеного в рамках цього проекту, очікується вини кнення нових бізнес моделей та технологічних стандартів. Ведуть проект фран цузькі дослідницькі інститути CNRS та MTA. Перший крок їхнього дослідження – перегляд проектів AGORA 2000, CYBERVOTE, DEMOS, EDEN, E COURT, E POLL, E POWER, EURO CITI, VSIIS та WEBDEMOCRACY. Загалом у кластері програми EVE задіяні 10 проектів і 73 організації (державних і приватних) у 16 країнах з інвес тиціями у 27 мільйонів євро, плюс внесок Європейської Комісії у сумі 16 мільйо нів євро. Проект EVE має два основних завдання: оцінити вплив інформаційно комуні каційних технологій на місцеві, національні, міжнародні органи влади та на гро мадян; встановити стандарти для недорогих, безпечних та ефективних систем голосування, а також розробити бізнес моделі, які передбачається застосовува ти на місцевому і національному рівнях. Проект EVE координує і оцінює дослі дження та розробки, фінансовані Європейською Комісією, у сфері партисипати вних методів е демократії, інноваційних консультацій і систем доступу. Втім, осо бливу увагу EVE приділяє інноваційним системам е голосування, в основі яких – розвинені інформаційні технології. Визначено такі цілі проекту: • дослідити соціальні та культурні реакції на розвиток нових служб і систем голосування, що їх пропонують цифрові муніципалітети; • позиціонувати існуючі ініціативи у глобальному контексті; • виявити ознаки синергії та взаємодоповнення різних дослідницьких ініціатив у ЄС з метою відповідного взаємозбагачення; • стимулювати індивідуальні досягнення для підвищення ефективності робо ти; • запровадити ефективні шляхи поширення інформації та підвищити обізна ність громадян; • надавати інформацію для допомоги у стандартизації законодавчих ініціатив. Веб сайт проекту: www.eve.cnrs.fr (станом на серпень 2002 року).
2. AGORA 2000
Проект AGORA 2000 має на меті розробити нову парадигму демократичного регіонального / місцевого процесу планування, що передбачає повне залучення громадян до процесу вироблення і прийняття рішень. Завдання проекту – спро
133
бувати скоротити розрив між громадянами та регіональними / місцевими вироб никами політики і таким чином домогтися спільного прийняття прогресивних рі шень щодо планування територій. AGORA 2000: • підтримує процес вироблення та ухвалення рішень регіональними / місцеви ми органами влади з метою виявлення кількох можливих альтернативних сце наріїв та визначення максимально точних кількісних параметрів для їх пода льшого порівняння; • представляє громадськості ухвалені рішення, їх обґрунтування та загалом сам процес вироблення рішень за допомогою зручного для користувачів інтер фейсу та інтуїтивних тривимірних (3D) презентаційних інструментів; • відстежує реакцію громадян та збирає їхні відгуки. Партнери проекту: Comunitа Montana Valle Maira (Італія), SATA. Applicazione Tecnologie Avanzate (Італія), Регіональна адміністрація Тоскани (Італія), Ayuntamiento de Valencia (Іспанія), Політехнічний університет Валенсії (Іспанія), Політехнічний університет Мадрида (Іспанія), Aquitaine Europe Communication (Франція), Business Flow Consulting (Франція), Ergon Consulting and Systems (Гре ція), Муніципалітет Анатолії (Греція). Веб сайт проекту: www.agora2000.org (станом на лютий 2002 року).
3. AVANTI
Проект AVANTI використовує „інтелектуальних агентів”1 (embodied agents), щоби зробити інформацію універсальнішою та доступнішою. Завдання проекту: · поліпшити доступ до технологій для кожного; · усунути перешкоди, що заважають використанню інформаційно комунікати вних технологій; · розробити нові, цікавіші та більш захопливі, способи подачі інформації. Проект реалізується з метою досягнення більшої взаємодії громадян з дер жавними службами та залучення груп, раніше вилучених з цифрової комунікації. У результаті реалізації проекту буде розроблено Аватар (Avatar) – цифрового помічника, що проведе користувача через онлайнові операції та служби, ставлячи йому серію запитань простою мовою та відповідаючи на широке коло запитань самого користувача. Інформацію користувача можна буде зберігати, а також адап тувати до індивідуальних потреб. Наразі кожне з міст учасників в Англії, Шотландії, Швеції та Латвії розробляють демонстраційний зразок для державної служби. Технічні партнери проекту – Microsoft та ICL. Веб сайт проекту: www.avantiproject.org (станом на серпень 2002 року).
Інтелектуальний агент – програма, що самостійно виконує завдання, вказане користувачем комп’ютера, протягом тривалого часу. Інтелектуальні агенти використовуються для сприяння роботі оператора або для збирання інформації [Прим. перекл.].
1
134
4. DEMOS
Як зазначено на веб сайті проекту, створення DEMOS зумовлено тим, що явка виборців по всій Європі впала до історичного мінімуму, і дедалі більше громадян втрачають інтерес до політики. Деякі оглядачі з мас медіа говорять про цей факт як про „поразку демократії”, інші пішли далі й охрестили це „кризою представни цької демократії”. Однією з причин згасаючого інтересу до голосування і залу чення до політики є зростання відстані між громадянами та виробниками політи ки на всіх рівнях – місцевому, національному та європейському, чи то в Брюсселі, чи в Страсбурзі. Можливо, справа в тому, що політичні проблеми стали занадто складними, а індивідуальні рішення зачіпають широке коло різноманітних інте ресів. Проте на кожному політичному рівні рішення недостатньо добре доносять ся до громадян. Прірва між окремим громадянином і політичними інституціями є надто великою, а шанси на якийсь реальний вплив громадянина – надто малі. Проект DEMOS покликаний сприяти розвиткові інноваційних інструментів он лайнового консультування. На основі відкритої веб системи буде зроблена спроба запропонувати зручний для користувачів інтерфейс, а також особливі програмні модулі, що дасть можливість системам на платформі DEMOS бути налаштованими на все розмаїття процесів онлайнових дебатів. Цей підхід і саму систему буде оціне но на двох різних випробувальних сайтах: муніципалітетів Болоньї та Гамбурга. DEMOS – спільний проект, партнерами якого є: TUHH Technologie (Німеччи на), GMD Forschungszentrum Informationstechnik (Німеччина), Ibermatica (Іспанія), IPSOS RSL (Великобританія), Pixelpark (Німеччина), муніципалітет Болоньї (Іта лія), Nexus International Broadcasting association (Італія), Freie und Hansestadt Hamburg (Німеччина). Веб сайт проекту: www.demos.nexus.org (станом на серпень 2002 року).
5. EDEN
Проект EDEN допоможе стимулювати і підтримувати участь громадян у про цесі вироблення і прийняття рішень, зокрема у сфері міського планування, за допомогою розвитку інструментів NLP – оброблення текстів простою зрозумі лою мовою (Natural Language Processing), розроблених для того, щоб зробити комунікацію між громадянами та органами державного управління простішою й ефективнішою. EDEN зосереджується на міському плануванні почасти тому, що це саме та сфера державного управління, де участь громадян має давню історію, а почасти через потребу в широкому сприйнятті нормативних актів, що формалі зують процедури планування. Цілі проекту досягаються шляхом розроблення низки інструментів і методологій NLP, базованих на аналізі вимог користувачів, які зрештою буде інтегровано в інструменти міського планування. Зокрема, роз роблені інструменти забезпечать:
135

фільтрування стилю, що зробить інформацію більш зрозумілою завдяки іде нтифікації „дивних” слів та зворотів у документації, пов’язаній з міським пла нуванням; • підтримку перекладу документації мовами національних меншин; • автоматичну та ручну підготовку переліків запитань, які ставлять найчастіше (FAQ) на основі отриманих запитань і відповідей та узагальнень висловлених точок зору; • доступ простою зрозумілою мовою до баз даних, що містять карти та плани місцевих територій; • дискусійні форуми та опитування громадської думки. EDEN – це спільний проект органів міських державних адміністрацій Болоньї, Антверпена, Бремена, Нізко, Відня, а також Архіву П’ячентіні та дослідницьких організацій: Omega Generation, Міжнародного центру теледемократії, Public Voice Lab – PVL, Telepolis Antwerpen, TZI – Центру обчислювальних технологій при Уні верситеті Бремена та Yana Research. Веб сайт проекту: www.edentool.org (станом на лютий 2002 року).
6. EURO CITI
Проект EURO CITI спрямований на вдосконалення ефективності місцевої вла ди, зміцнення концепції демократії та сприяння співпраці між органами місцевої влади на всіх рівнях (регіональному, національному, європейському). Ця мета має бути досягнута шляхом визначення, розроблення та випробування єдиної архітектури і відповідних служб, спрямованих на державний сектор. До пропоно ваних служб належать: е голосування, е консультації та електронне заповнення і надсилання форм. Відповідно, завданнями EURO CITI є: • Визначити і розробити єдину архітектуру (архітектуру EURO CITI), що матиме такі характеристики: ® доступ з різних точок (персональні чи громадські ПК, інтернет кіоски та WAP пристрої); ® підтримка різних рівнів доступу із забезпеченням мережного захисту та процедур засвідчення автентичності / авторизації; ® динамічна конфігурація та менеджмент мереж серверів EURO CITI; ® спрощення функціонування мережних посередницьких служб, які мають додану вартість. • Досягти швидкого запровадження посередницьких служб (служб EURO CITI), застосовуючи архітектуру проекту EURO CITI. Передбачаються такі групи служб: ® теле голосування для проведення опитувань громадської думки чи подання звернень;
136
® електронне заповнення і подання форм; ® теле консультування громадян.

Запропонувати і випробувати модель процесу, зокрема процесу радикальної зміни методології, спрямованого на допомогу місцевим органам влади у реа лізації потенціалу посередницьких служб EURO CITI. • Провести тестування вищезазначених служб для валідації пропонованих під ходів. Партнери проекту: Університет Афін (Греція), Archetypon (Греція), Comunicacion interactiva (Іспанія), Муніципальний інститут інформатики (Іспанія), Лондонсь кий округ Брент (Великобританія), Агенція розвитку Муніципалітету (Греція), Schlumberger systems (Франція), T Nova Deutsche Telekom Innovationsgesellschaft (Німеччина). Веб сайт проекту: www.euro citi.org (станом на серпень 2002 року).
7. E Power
E POWER – європейська програма для створення базованого на онтології ро бочого середовища нормативної та законотворчої діяльності. Її мета – реалізува ти механізм менеджменту знань шляхом забезпечення його методами та інстру ментами, які допоможуть вдосконалити якість законотворчої діяльності і водно час спростити втілення законів у життя. Ці методи та інструменти скоротять час на маркетинг нового законодавства чи внесення змін до чинного, спростять до тримання законодавчих актів і поліпшать доступ до урядових баз даних за допо могою нових е послуг. Крім того, результатом застосування таких методів та ін струментів стане більш ефективне використання ресурсів дефіцитних знань. Партнери програми: Податкова і митна адміністрації Нідерландів (DTCA), O and I Management Partners B.V. (Нідерланди), Mega International (Франція), LibRT B.V. (Нідерланди), Application Engineers NV (Бельгія), De Verzekeringen Van Fortis Bank NV (Бельгія). Веб сайт проекту: www.lri.jur.uva.nl/research/epower.html (станом на лютий 2002 року).
8. Cybervote
Цей проект спрямований на вдосконалення демократичного процесу шляхом підвищення рівня участі виборців, а відповідно збільшення кількості їх голосів. Онлайн голосування має забезпечити збільшення числа громадян, які братимуть участь в усіх видах виборів. Передбачається оцінювання ступеня впливу онлайн голосування на участь виборців. CyberVote має покращити виборчий процес для всіх учасників, а передовсім для людей з обмеженою рухомістю (інвалідів, хво
137
рих, пацієнтів лікарень, літніх людей), людей, які подорожують у день виборів, та емігрантів. Мета проекту – розробити і продемонструвати систему онлайн голо сування, до якої буде інтегровано добре захищений і надійний Інтернет протокол голосування. Систему буде розроблено для використання на місцевих, регіона льних, національних та європейських виборах. Проект передбачає аналіз чинно го законодавства держав, що беруть участь у проекті, щоб визначити вимоги до системи, а також дослідити можливі зміни, які дадуть можливість використову вати її в законодавчій системі Європи. Система дає змогу виборцям віддати свій голос через Інтернет термінали: персональні комп’ютери, ручні пристрої та мобільні телефони. В її основі – ін новаційний протокол голосування, розроблений у рамках проекту з викорис танням сучасних криптографічних інструментів. Цей протокол гарантуватиме забезпечення автентичності виборців, доброчесності і конфіденційності їхньо го вибору під час передачі по Інтернету та під час процесу підрахунку і перевір ки голосів. Систему буде випробувано у 2003 році на тестових виборах, які відбудуться у Німеччині, Франції та Швеції. У них візьме участь більш як 3000 виборців, що дасть змогу провести достеменну оцінку системи, перед тим як запустити про дукт у виробництво. Проект CyberVote офіційно розпочався 1 вересня 2000 року і завершиться 1 березня 2003 року. Партнери проекту: Matra Systemes and Information (Франція), British Telecommunications (Великобританія), Католицький університет Лювена (Бель гія), Mairie d’Issy les Moulineaux (Франція), Freie Hansestadt Bremen (Німеччина), Nokia (Швеція), Технічний університет Ейндховена (Нідерланди), Kista Stadsdelsnaemnd (Швеція). Веб сайт проекту: www.eucybervote.org (станом на серпень 2002 року).
9. WeboCracy
Мета проекту – за допомогою знайомства з інноваційними комунікаціями та доступом до систем голосування дати громадянам можливість підвищити рівень своєї участі в демократичних процесах. Цю організаційну мету передбачається досягти за допомогою виконання наукових завдань технічного та методологічно го характеру. До технічних завдань належать розробка і розвиток заснованої на веб мережі системи Webocrat. Webocrat підтримуватиме: комунікацію та обгово рення, публікацію документів, перегляд і навігацію, голосування, „розумний” по шук (доступ до необхідних документів), узагальнення підсумків / статистичних даних. Усі функції підтримуватиме модуль моделі знань. Методологічні завдання зосереджуються на виробленні методологічних засад та організаційних заходів для розроблення і менеджменту систем, що забезпечують онлайн підтримку по слуг державного управління.
138
Партнери проекту: Технічний університет Кошице (Словаччина), Школа обчи слювальних та інформаційних технологій Волверхемптонського університету (Ве ликобританія), Департамент інформаційних систем Ессенського університету (Ні меччина), JUVIER s.r.o. (Словаччина), Citec Information, Citec Engineering Oy Ab, Вааса (Фінляндія), районна рада Tahanovce міста Кошице (Словаччина), районна рада Dargovskych hrdinov міста Кошице (Словаччина), міська рада Волверхемп тона (Великобританія). Веб сайт проекту: esprit.ekf.tuke.sk/webocracy/index.html (станом на серпень 2002 року).
139
Бібліографія
Altheide D. Ethnographic Content Analysis // Qualitative Sociology. – 1987. – №10 (1). – P. 65 77. Barber B. Strong Democracy: Participatory Politics for a New Age. – Berkeley: University of California Press, 1984. Becker T., Slaton C. The Future of Teledemocracy. – Westport, Conn, 2000. LC. Bentley T., Oakley K. The Real Deal: What Young People Really Think About Government, Politics and Social Exclusion. – London: Demos, 1999. CACM – Communication of the ACM // Special issue on trust. – Vol. 43. – №12. – Dec. 2000. CACM – Communications of the ACM // Special issue on electronic democracy. – Vol. 44. – №1. – Jan. 2001. Civille R. The Internet and the Poor // Public Access to the Internet / Edited by B. Kahlin and J. Keller. – MIT Press, Cambridge Mass, 1995. Coleman S., Gшtze J. Bowling Together: Online Public Engagement in Policy Deliberation. – Hansard Society and BT, 2001. Conklin J. Wicked Problems and Fragmentation, Unpublished working paper http: //cognexus.org/wpf/wickedproblems.pdf consulted February, 2002. CPMS. Better Policy Making. – London: UK Cabinet Office, 2001. Dutton W.H. Society on the Line: Information Politics in the Digital Age. – Oxford University Press, 1999. Fishkin J.S. The Voice of the People. Public Opinion and Democracy. – Yale University Press, 1995. Foley P., Alfonso X., Ghani S. The Digital Divide in a World City. – London: Greater London Authority, 2002. Hagen M. Digital Democracy and Political Systems // Hacker K.L., Jan van Dijk (eds.). Digital Democracy issues of theory and practice. – Sage Publications, 2000. Hague B., Loader B. (eds.) Digital democracy: Discourse and Decision Making in the Information Age. – London: Routledge, 1999. Digital Jury – The Final Verdict // Hansard Society. – London, 2002. Heinonen A., Makinen M., Ridell S., Martikainen A., Halttu M., Sirkunnen E. Locality in the Global Net // Journalism research and Development Centre, University of Tampere. – Finland, 2001. Held D. Models of Democracy. – Cambridge: Blackwell Publishers, 1996. HM Government. In the Service of Democracy – a consultation paper on a policy for electronic democracy. – London: UK Cabinet Office, 2002. House of Commons Information Committee. Digital Technology: Working for Parliament and the Public. – House of Commons paper. – №1065. – 2002 // www.parliament.the stationery office.co.uk/pa/cm200102/cmselect/cminform/1065/ 106503.htm (consulted January 2003).
140
Jankowski N., Leeuwis C., Martin P., Noordhof M., J. Rossum. Teledemocracy in the Province: an Experiment with Internet based software and Public Debate // EURICOM Colloqium. – June 1997. Krippendorf K. Content analysis. – Sage, Beverly Hills, CA, 1980. Lehner F. Quality control in software documentation based on measurements of text comprehension and text comprehensibility // Information Processing and Management, 1993. Livingstone S., Bovill M. Young People. – London School of Economics: New Media London, 1999. Macintosh A., Davenport E., Malina A., Whyte A. Technology to Support Participatory Democracy // Grцnlund Е. (ed.). Electronic Government: Design, Applications, and Management. – Umeе University, Sweden: Idea Group Publishing, 2002. Macintosh A., Malina A., Farrell S. Digital Democracy through Electronic Petitioning // McIver W. (eds.) Digital Government. – USA: Kluwer, 2002. Malina A., Macintosh A. Bridging the Digital Divide: Developments in Scotland // Ari Veikko Anttiroiko (ed.) Citizens and Public Administration in the Information Society. – USA: IGP, 2003. Miani M. The strategic role of training in the development of civic ICT in small Councils // Pubblicando. – 26 February. – 2002 // www.urp.it Electronic Civic Consultation: A Guide to the Use of the Internet in Interactive Policy making. – Ministry of the Interior and Kingdom Relations of the Netherlands, 1998. Norris P. Digital Divide: Civic Engagement Information Poverty, and the Internet Worldwide. – USA: Cambridge University Press, 2001. OECD Report on Parliamentary Procedures and Relations. – OECD. – 2000a. Learning to Bridge the Digital Divide. – OECD. – 2000b. Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policy making. – OECD. – 2001. OECD Information Technology Outlook – Highlights. – OECD. – 2002. Park A. Young People and Political Apathy // Jowell R., Curtice J., Park A., Thomson K. (eds.) British Social Attitudes 16th Report. – Dartmouth: Aldershot, 1999. Poland P. Online Consultation In GOL IN Countries – Initiatives to foster e democracy, a joint product of the members of the Government On Line International Network, 2001. Powazek D.M. Design for Community: The Art of Connecting Real People in Virtual Places. – Indianapolis New Riders Publishing, 2001. Raab C., Bellamy C., Taylor J., Dutton W.H., Peltu M. The Information Polity: Electronic Democracy, Privacy, and Surveillance // Information and Communication Technologies: Vision and Realities / Edited by W.H. Dutton. – Oxford: Oxford University Press, 1996. – Р 283 99. Rheingold H. The Virtual Community. – USА: The MIT Press, 2000.
141
Rosen T. E Democracy in Practice: Swedish Experience of New Political Tool // www.svekom.se/skvad/e democracy en.pdf (consulted February, 2002). Sack W. Discourse Diagrams: Interface Design for Very Large Scale Conversations // Proceedings of the Hawaii International Conference on System Sciences. – Persistent Conversations Track. – Maui, HI. – January 2000. Sclove R. Democracy and Technology. – NY: Guildford Press, 1995. Shaping Scotland’s Parliament: Report of the Consultative Steering Group. – The Scottish Office, 1998. Smith E., Macintosh A. What sort of Scotland do we want to live in?: Electronic Consultation Study // www.teledemocracy.org. Splichal S. Public Opinion: Developments and Controversies in the Twentieth Century. – New York: Rowman and Littlefield Publishers Inc., 1999. Strauss A., Corbin J. Basics of Qualitative Research: Grounded Theory Procedures and Techniques. – London: Sage, 1990. Tsagarousianou R., Tambini D., Bryan C. (eds.) Cyberdemocracy: Technology, Cities and Civic Networks. – London and New York: Routledge, 1998. UK Parliament (2001). Innovations in Citizen Participation in Government: Sixth Report of the Select Committee on Public Administration // www.parliament.the stationeryoffice.co.uk/pa/cm200001/cmselect/cmpubadm/373/37303.htm (consulted February, 2002) Van Dijk J. Models of Democracy and Concepts of Communication // Hacker K.L. and Jan van Dijk. (eds.) Digital Democracy issues of theory and practice. – Sage Publications, 2000. Web Accessibility Initiative // www.w3.org/WAI/ (consulted February, 2002). White C., Bruce S., Ritchie J. Young People’s Politics: Political Interest and Engagement Amongst 14 to 24 year olds. – York: Joseph Rowntree Foundation, 2000. Wilhelm A. Virtual sounding boards: how deliberative is online political discussion? // Hague B., Loader B. (eds.) Digital Democracy. Discourse and Decision Making in the Information Age. – London: Routledge, 1999. – Р. 154 177. Wilhelm A. Democracy in the Digital Age: Challenges to Political Life in Cyberspace. – New York and London: Routledge, 2000. Whyte A., Macintosh A. Evaluation Report on the Education for Citizenship Electronic Consultation: Learning and Teaching Scotland // www.ltscotland.com/citizenship/ Whyte A., Macintosh A. Analysis and Evaluation of e Consultations / to appear in the E Service Journal. – Indiana University Press, 2003.
142
Частина IІ
МАЙБУТНЄ ІНТЕРНЕТУ ТА ДЕМОКРАТІЇ: ПОДАЛІ ВІД МЕТАФОР І БЛИЖЧЕ ДО ПОЛІТИКИ
Професор Стівен Коулман, Інтернет інститут Оксфорда, Оксфордський університет, Великобританія
У статті стверджується, що перешкодою для аналізу відносин між Ін тернетом та демократією було широке використання метафор. Автор шу кає корені е демократії в контексті змін, що відбуваються в демократичній культурі та процедурах. Окреслено модель інформаційних потоків для е демократії. Розглядаються декілька цілей політики е демократії, зокре ма: створення надійних онлайнових просторів для демократії; інтеграція е демократії в діючі конституційні канали; розвиток значущої взаємодії між громадянами та обраними представниками; залучення голосів, які тра диційно залишалися не почутими, до публічних онлайнових дебатів, що передбачає ставлення до інформації як до спільного ресурсу і справедли ве представництво в Інтернеті всіх частин світу. Окреслені принципи та пропозиції є намаганням відійти від метафор і припущень та визначити цілі політики, які можна було б оцінити.
143
ДОСЛІДЖУЮЧИ МЕТАФОРИ
Серфінг на інформаційних магістралях
Інтернет – величезна аморфна метафора у пошуках матеріальної форми. Ав томагістраль, агора, торгівельний центр, бібліотека, портал, павутиння, мозок, ефемерний всесвіт бітів і байтів. Ми ковзаємо, занурюємося, просуваємося в ту нелі, блукаємо, шукаємо, прокладаємо маршрут, відправляємо, спілкуємося, за вантажуємося і переходимо в режим оффлайн. Для декого Інтернет – це те, що всередині комп’ютера: начинка, віртуальний розум, кібер душа. Розмови про „контроль” над Інтернетом та „управління знан нями” натякають на те, що Інтернет існує незалежно, сам по собі, на кшталт моз ку Франкенштейна, і людство має змиритися та навчитися жити з цим. Стурбова ність постійно зростаючою вулканічною лавою Інтернет продуктів передбачає, що його програми, кодекси та дизайн не підвладні людському контролю. Газетні та журнальні статті (у друкованому вигляді – варіант вулканічної лави попере днього століття) закликають нас адаптуватися до Інтернету всесвіту, неначе вір туальний світ внутрішньо більший за на наш, реальний. Інші ж сприймають Інтернет як соціально нервову мережу. Колишній віце президент США Ел Гор заявив ще у 1994 році: „Ми маємо створити планетарну інформаційну мережу, здатну передавати повідомлення та образи зі швидкістю світла від найбільшого міста до найменшого селища на кожному континенті (Gore, 1994). Концепція „мережного суспільства” Кастеллза пропонує метафору надії для суспільства з невичерпною та зростаючою складністю (Castells, 1996). Мета фора натякає на парадокс: з одного боку, збільшення анонімності, суспільного відчуження та приватизації, а з другого – просторово часова компресія та перс пектива глобального селища. Проте якщо селища мають площі, де можуть зби ратися люди, мережі не мають явного центра і змушують нас по новому думати про місце людей у тих мережах. Ще одна, більш популістська метафора, зображає Інтернет як анархічні, у стилі Гоббса, джунглі, що уособлюють страх і змушують шукати правового захисту. Нам розповідають, що Інтернет приваблює хижаків, що там наші діти під загро зою. До того ж там повно вірусів (до речі, дуже небезпечних), жуків, троянських коней, поломок і втрат пам’яті. Насправді покласти вашу кредитку на прилавок у магазині менш безпечно, ніж користуватися нею на захищеному сайті в Інтернеті, але ви не відчуваєте цього, коли здійснюєте безлику операцію. У світі, де висно вок про чесність роблять, керуючись виразом обличчя та тоном голосу людини, якщо цього немає, ваша уява малює образи кібер шахраїв, що плетуть тенета та заманюють у них легковірних. Інтернет перетворюється на метафоричну пастку (тенета, павутиння), а користувачі як податливі наркомани наївно пливуть назу стріч кібер експлуатації.
144
На противагу вищезгаданому, Інтернет також створив цілу плеяду утопічних метафор. Концепція кібер простору як втілення технократичної світової мрії спи рається на довгу традицію футуристичного бачення майбутнього людства, що звільнилося від своїх тягарів завдяки всесильним технологіям. Для Уїльяма Гіб сона (Gibson, 1984), винахідника терміна „кібер простір” – це: „Щоденна масова галюцинація, на яку добровільно погодилися мільярди операторів у кожній краї ні... Графічне представлення даних, з кожного комп’ютера, яким володіє людст во. Складність, яку неможливо уявити. Промені світла, що повстали у свідомості, кластери та сузір’я даних”. У 1996 році Джон Перрі Барлоу опублікував свою Декларацію незалежності кібер простору (Declaration of the Independence of Cyberspace), справжню консти туцію автономної, світової кібер утопіїї (Barlow, 1996): „Кібер простір складається з операцій, зв’язків та самої ідеї, що впорядковані як хвилі у павутинні наших комунікацій. Наш світ одночасно всюди і ніде, але точно не там, де перебувають наші фізичні тіла. • Ми створюємо світ, куди може зайти кожен, де немає привілеїв або упере джень щодо расових ознак, економічної могутності, військової сили чи місця народження. • Ми створюємо світ, де будь хто і будь де може висловлювати свої переко нання, хоч які вони своєрідні, без побоювання бути змушеним до мовчання або пристосовництва. • Ваші законодавчі права щодо власності, свободи висловлювання і пересуван ня, збереження ідентичності та середовища нас не стосуються. Усе вищеза значене спирається на матеріальну основу, якої в нашому світі немає. • Наша ідентичність немає тіла, тому, на відміну від вас, нас не можна фізично змусити виконувати накази. Ми віримо, що наше урядування ґрунтуватиметь ся на засадах етики, просвіщенного егоїзму та загального добробуту. • Наша ідентичність може поширюватися через всі ваші численні юрисдикції. Золоте Правило – це єдиний закон, який визнають усі наші культури. Ми спо діваємося, що на цій основі зможемо знайти наші власні рішення, бо ми не можемо прийняти ті рішення, які ви намагаєтеся нам нав’язати”. Барлоу не залишився одинаком. Інші кібер утопісти передбачили зміни в еко номічному житті у світі е комерції (Kelly, 1996). Скоро, в один прекрасний день, кібер простір – велика нематеріальна терито рія, де комп’ютери зустрічаються й обмінюються інформацією – буде заселений електронними спільнотами та підприємствами. У вас вдома цей пульсуючий ящик посадить вас на гачок розмаїття товарів і послуг. Він буде отримувати та відсила ти пошту, давати вам можливість подзвонити, відправити факс чи здійснити від еозв’язок, подивитися фільм чи купити туфлі, встановити діагноз чи оплатити рахунки, отримати готівку (нові електронні гроші) чи написати листа матері. І все це буде просто проявом у вашій оселі радикальних і швидких трансформацій у сфері комерції та суспільному житті, найбільших з часів винаходу автомобіля.
145
А тим часом Курцвайль, якого New York Times назвав „провідним футуристом нашого часу”, стверджував (Kurzweil, 1999): „До 2019 року комп’ютер ціною в 1000 дол. буде мати майже потужність люд ського мозку. До 2029 року інтелект програмного забезпечення суттєво вдоскона литься, і середній персональний комп’ютер дорівнюватиме інтелекту 1000 людей”. Метафори ніколи не бувають нейтральними. Вони несуть онтологічні припу щення, які є ідеологічно навантаженими, але рідко бувають декодованими. Як попереджають Лакофф і Джонсон, недооцінювати важливість метафор означає сприймати їхній підтекст як номінальну вартість (Lakoff and Johnson, 1980). Роз мови про Інтернет революцію мають сенс тільки тоді, коли люди вірять, що істо рію творять технології; проблема цифрового розриву має значення лише тоді, коли ви усвідомлюєте, чим вона відрізняється від інших форм соціальної нерів ності; сприяння розвитку віртуальних спільнот, що складаються з „нет грома дян” (netizens) може бути самообманом, якщо немає ланцюжка, що встановлює достовірність онлайнової та реальної ідентифікації. Треба не критикувати такі метафори, а здійснювати їх інтелектуальний аналіз. Поняття е демократії теж має пройти таку перевірку.
ДЕ ШУКАТИ ДЕМОКРАТІЮ?
Якщо Інтернет оточений лінгвістичним туманом новизни та невизначеності, про демократію кажуть як про одне з небагатьох святих понять нашого часу. Як слушно зауважив Грем, раніше, до кінця XVIII століття, більшість людей знали, що означає демократія, а найбільш шановані люди чинили їй опір; у наш час мало хто знає, що таке демократія, але більшість шанованих людей підтримують її (Graham, 1986). Де місце демократії в політичній топографії громадянського суспільства? Куди треба йти, якщо людина хоче стати демократично свідомим громадянином? Куди треба йти, щоб на практиці навчитися бути демократичним громадянином? Куди треба йти, якщо хтось хоче захищати певні політичні принципи? Кому поскаржи тися, якщо демократії замало? Бібліотеки заповнені книжками, які описують і підносять демократію, а також визначають умови для її існування. Проте якщо підійти до інформаційного бюро і в будь якому місті, селищі чи державі запита ти, куди треба піти, щоб „здійснити” демократію, на вас подивляться очима, по вними нерозуміння. Є виборчі дільниці, але вони тимчасові, працюють лише один день на кілька років, і в кожного громадянина забирає не більше кількох секунд реалізація того, заради чого він прийшов. Здається, що шукати фізичну конструкцію демократичного буття найкраще в парламенті. Однак ці інституції демократичного світу не видаються дуже демок ратичними „на вигляд і смак”. Фізична архітектура наших парламентських та уря дових будівель свідчить про ексклюзивність їхнього самоусвідомлення. Будинки
146
парламентів ХІХ століття традиційно помпезні, закриті для людей та свідомо ві докремлені від міського середовища. Парадоксально, але великі демократичні законодавчі інститути світу навмисно й очевидно відсторонені від громадськості. Красномовне пояснення ролі громадськості надано британським парламентом, який присвоїв їй назву „сторонні”. Громадяни є сторонніми в будинку демократії, вони повинні дати клятву мовчання перед тим, як зайти до галереї, що виходить на парламентську залу засідань. Це слушно, адже парламенти – це представни цькі органи, саме тому неможливо, щоб там були присутні усі громадяни і висло влювали свої думки. У такому разі, де громадяни можуть висловлювати свою думку? Де ті публічні місця, де громадяни можуть визначати порядок денний, обговорювати нові ідеї, інформувати або заперечувати тим, хто їх представляє, обмінюватися думками та досвідом просто тому, що демократія цінує колективну думку? Ричард Сен нетт зауважує: „якби сучасних архітекторів попросили спроектувати простір, який найкраще сприяв би демократії, вони відмовилися б; немає сучасного проекту, схожого на античну асамблею” (Sennett, 1977). Розмитість демократичного простору збігається з атрофією громадянської культури. Сьогодні більше людей, ніж будь коли, можуть голосувати, але най менше, ніж будь коли за всю історію цього універсального права, ним користу ються. Віра людей у парламенти та інші інститути представницької демократії знижується. Дослідження Гарвардського університету під назвою „Чому люди не довіряють владі?” описує та оплакує падіння довіри громадян до демократичних інститутів (Nye, Zelikow and King, 1997). Засоби масової інформації намагаються донести сюжети та образи демократичного представництва до людей, але факти свідчать, що більшість громадян – замість того, щоб дивитися по телевізору по літику – надають перевагу чомусь іншому або взагалі нічому. Згідно з даними ІКТ дослідження, під час загальних виборів 2001 року у Великобританії 40% гля дачів перемикали канали, а 8% взагалі вимикали телевізори, аби не дивитися сюжети про виборчу кампанію. 70% глядачів заявили, що висвітлення виборчої кампанії їм було або зовсім нецікавим (29%), або не дуже цікавим (41%). У США 53,8% новин на місцевих телеканалах присвячені злочинам, стихійним лихам або війнам, і тільки 0,7% стосуються громадського життя. Середньостатистична аме риканська дитина бачить 200 тисяч актів насильства та 16 тисяч убивств (на те лебаченні) ще до досягнення 18 років. А свідком скількох демократичних дебатів вона є? Демократія без життєвого простору для її здійснення стає суто символіч ною, замість того щоб бути демократією участі. У символічно демократичному світі основна взаємодія між громадянином і владою здійснюється в обмеженому та офіційно врегульованому просторі виборчої кабінки, де перші користуються своєю владою протягом кількох секунд. У ролі споживачів глядачів вони вихо дять на виборчу арену як об’єкти впливу складних методик публічної спокуси. Проте відразу після цього влада, легітимізована виборами, починає діяти через
147
посередників і залишає громадян тільки спостерігачами. Громадяни, що відокре млюються від процесу вироблення політики і лише зрідка голосують за лідерів, мають такий слабкий зв’язок з демократією, що сам політичний процес стає зде більшого адміністративно управлінським.
ЯК ВИНАЙТИ Е ДЕМОКРАТІЮ?
Поширеною метафорою е демократії є агора, що нагадує про прості збори громадян на величезній публічній території. Звичайно, ця метафора є помилко вою: Афінська агора була далеко не демократичною чи всеохоплюючою, бо вона була закрита для жінок, рабів та іноземців; а ще вона була просто можливістю висловитися, тоді як рішення приймалися в іншому місці. Як політичний міф, Інтернет як агора добре узгоджується з красномовними фантазіями про демок ратію плебісцитного типу, на зразок „натисніть кнопку”, що панувала в ранніх роботах про е демократію (Becker and Slaton, 2000). Привабливість прямої демократії, напівліберально популістської, напіврома нтичної, у стилі Руссо, допомогла їй закріпитися на політично наївному та носта льгійному ґрунті. Замість того щоб спробувати змусити цифрові технології слу жити існуючій демократії, мрійники та футуристичні піонери е демократії перед рікали нищення конституцій та інституцій у зв’язку з появою новітньої цифрової парадигми. Разом з тим утилітарний і бюрократично раціональний підхід до е уряду, що спирається на сподівання щодо дешевших та ефективніших послуг завдяки он лайновому зв’язку, залишився поза увагою суспільства. Проблема концепції е урядування у перші роки його існування полягала в тому, що більшість ентузіа стів Інтернету не дуже розуміли чи не дуже зважали на політичну демократію, а більшість політиків та урядовців, посадових осіб розглядали Інтернет як конве єр з одностороннім рухом. Парламенти та уряди виходили в Інтернет, але ненави діли наслідки його інтерактивності. (Dunleavy and Margetts, 2002). Політикам по добалося дивитися на веб сайти як на дешеві електронні брошури, але в них не вистачало розуміння того, чого від них хоче громадськість (Coleman, 2000). Так само як політика в оффлайновому режимі видавалася сірою, архаїчною й неціка вою, політиків, коли вони з’являлися в мережі, було легко впізнати через їхнє занудство і схильність до специфічного жаргону. Парадоксально, але допоки е політика намагалася відтворити те, що було найбільш застарілим у традиційній політиці, стало абсолютно зрозумілим, що „традиційна політика” потребує модернізації. Ознакою політичного представниц тва у ХХ столітті була централізація влади, що базувалася на свідомості еліт. Це створювало чотири моменти напруження: парламент як центральний орган пуб лічного представництва здавався відокремленим від суспільного життя та потре бував модернізації; опитування суспільної думки, яким так захоплювалися полі
148
тики, бо вважали його науковим підходом до оцінювання та вимірювання суспі льних настроїв, виявилися не в змозі відобразити динаміку думки або глибину накопиченого досвіду; засоби масової інформації почали пропонувати громадя нам глядачам місця, щоб дивитися політичну виставу, але глядачі відчули розча рування і почали ставитися з однаковим презирством і до політичної еліти, і до ЗМІ; і, нарешті, зростало суспільне бажання бачити і слухати себе, а також дові ряти самим собі, чого вже не могли ігнорувати ні політики, ні ЗМІ. Усе вищеза значене спричинило потужні зміни у політичній культурі та заклик до певного вдосконалення. Парламентська система правління була заснована на ідеї віддаленого, диста нційного представництва. Вважалося, що відстань, людський вимір і компетент ність відділяли суспільство від обраних представників. Делегування повноважень через мандат, яке свого часу висміював Бурке, руйнувало концепцію еліти щодо постійного зв’язку між громадянами та політиками. Політичними дебатами за ймалися суверенні еліти; справою громадськості було голосувати за своїх зако нодавців, а потім усунутися від процесу до наступних виборів. Проте проблема парламентаріїв полягала в тому, що вони не належали до суверенних еліт, а їхні дебати небагато важили. Насправді законодавчий орган є творінням виконавчої гілки влади, члени якого майже завжди змушені голосувати за політику, яку про понує уряд. Таким чином, наприкінці ХХ століття причиною явного роздратуван ня були два джерела: парламентарії, які були невпевнені у своїй ролі та відчували себе зайвими у демократичному процесі, та громадськість, яка вважала, що нею знехтували, її не чують, і тому вимагала нового типу відносин із своїми представ никами. Пропозиції щодо модернізації парламентаризму виникали у відповідь на вищезгадане почуття відокремленості, а також спонукали до більшої управлінсь кої ефективності. У той час як парламент шукав шляхів возз’єднання з громадськістю, під сумнів було поставлено важливість опитувань громадської думки. Починаючи з 1930 х років, коли Геллоп започаткував наукові опитування громадської дум ки, результати опитувань дедалі більше впливали на формування політики. Ці опитування не тільки мали спрогнозувати результати голосування та поведінку виборців (насправді лише невелика частка опитувань здійснюється з цією ме тою), політики вважали їх найкращим наявним орієнтиром щодо суспільних цінностей та побажань у певних сферах державної політики. Критики опиту вань у їх традиційному вигляді стверджували, що найкраще, що вони можуть показати, – це те, що в певний момент часу певна вибірка непоінформованих, упереджених громадян думає про певну проблему. Певною мірою, опитування – це миттєве фото громадського невігластва. Фішкін та інші вдумливі демокра ти вважали, що до анкети слід додати ще два запитання: перше, що громадсь кість знає про те питання, про яке її питають, та друге, як може змінитися її відповідь, якщо було б надано більше збалансованої інформації та часу на об думування? Було проведено декілька вдумливих опитувань з метою дослідити,
149
як вибірка громадян змінить свої відповіді на запитання анкети, якщо їй надати більше інформації та можливість її обговорити. Результати були вражаючими: висновки поінформованих громадян про певні аспекти державної політики від різнялися від тих, які вони робили, не будучи поінформованими (Fishkin, 1997). Згідно з традиційною політичною теорією Ліппманнеска і Шумпетеріана, роль політиків полягає в тому, щоб апелювати до невігластва, егоїзму та інерції гро мадян; вдумлива демократія обіцяє інші відносини між обраними представни ками і тими, кого вони представляють: відносини, що базуються на діалозі та спираються на факти. Крім вдумливих опитувань, такі відносини також дослі джувалися кількома шляхами, включаючи народне журі, консенсусні конфере нції, вправи з візуалізації та моделювання участі. Медіаторами політики завжди виступали професійні журналісти та редакто ри, але починаючи з 1960 х років один провідник почав домінувати та з часом надав іншого вигляду політичним комунікаціям: це – телебачення. У другій поло вині двадцятого сторіччя політики та партії більшість свого часу витратили на те, щоб адаптуватися до телебачення. Збільшення прозорості та доступу до політи ки через телебачення безумовно мало позитивні наслідки для демократії, але були й інші наслідки, як то створення середовища без інтелектуального ризику, із над мірною режисурою, системною взаємозалежністю між медіа професіоналами та політиками. Як зазначали видатні дослідники політичної комунікації Блумлер і Гуревіч (Blumler and Gurevitch, 1997): „…проблеми процесу політичної комунікації тільки зростають. Примітив ні способи звернення до громадян для обговорення політичних питань вже набули інституційного характеру, якому важко протистояти чи його подолати”. За два останні десятиліття медіа енергійно боролися за те, щоб відійти від монологічного формату та запровадити більш інтерактивну взаємодію між полі тиками і народом. Формати на зразок дискусій з аудиторією, телефонні дзвінки, онлайнові форуми створили шляхи для зворотного зв’язку та дали змогу почути голос громадськості, часто у діалозі з політиками. Але громадськість, що бере в них участь, і досі не довіряє політиками та їхній мотивації щодо встановлення діалогу (Coleman and Ross, 2001). Напевно, найбільш суттєвих змін зазнала сама громадськість. Громадяни стали менш шанобливими та більш упевненими, менш лояльними по відношенню до політиків, племен і кланів, більш непередбачуваними і примхливими, більш схи льними до споживчих настроїв; вони перестали благоговіти перед експертами та професіоналами і стали більше довіряти своєму власному досвідові. Громад ськості, як ніколи, цікаво бачити і чути себе у ЗМІ; з поширенням доступних від ео технологій традиційна стіна між виробленням та споживанням медіа продук ції почала руйнуватися. Так зване ріаліті ТБ, від трансляцій наживо чи знятих на швидкуруч документальних фільмів до відтвореного багатьма камерами середо вища шоу Big Brother, представило громадськість як учасників, які говорять сво
150
їм власним голосом, а не сторонніх спостерігачів ексклюзивних дискусій так зва них закритих еліт (Coleman, 2003). Таким чином, відчуття, що політика може і повинна змінюватися, на початку двадцять першого століття посилилося. Хвилі змін – модернізація парламента ризму та конституційна реформа; зростання інтересу та експерименти із вдумли вою демократією; намагання з боку медіа кіл поширювати інтерактивність; зрос тання інтересу громадськості до „реальних людей” – не обов’язково були пов’я зані одна з одною, але витікали з одного джерела. Просування жодної з вищеза значених змін не було пов’язано з цифровими технологіями. Як зазначалося ра ніше, більшість піонерів е демократії були надто отруєні похмільним повітрям технологій майбутнього, щоб думати про політичні інститути та відносини. Спро би вивести політику в режим онлайн були зроблені, головним чином, завдяки інженерам – ентузіастам, чиїм первісним наміром було винайти альтернативу за старілій рутинній практиці. Невеликі експериментальні проекти, на кшталт Е по літика у Мінесоті (1994) та Онлайнова демократія для громадян у Великобританії (1996), були винятковими у своїй відданості справі розбудови громадських ме реж та створення дискусійних форумів. Деякі місцеві органи влади пропагували і підтримували проекти е демократії (лідерами виступили Скандинавські країни, Канада та Великобританія), але більшість з них не мали чіткої спрямованості, ресурсного забезпечення чи конституційного зв’язку. Загалом на етапі розвитку демократичний та цифровий порядок денний йшли різними стежками, здебіль шого не знаючи один про одного. Зараз склалися сприятливі умови для синергетичного поєднання цифрового та демократичного сценаріїв. Потенціал використання притаманного цифровим технологіям зворотного зв’язку та двостороннього руху, притаманного вряду ванню, є занадто важливим, щоб залишатися в руках „технарів” та е ентузіастів. Демократія, яку ми знали до цього, була продуктом свого часу, коли ефективне представництво було обмежене відокремленістю у часі та просторі. У той час, як ці бар’єри долаються завдяки комунікаційним технологіям, які є асинхронними та глобальними, демократичні інституції можуть тільки розквітнути, якщо ста нуть більш сприйнятливими, доступними, підзвітними та укоріненими у суспіль ному просторі. Ми тут говоримо про е демократію не як про інформатизацію нудних адміністративних завдань чи високотехнологічну забавку, а як про силу, здатну оживити та оновити демократичний політичний процес.
ЯК ЗРОБИТИ ДЕМОКРАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ДІЄВИМ
Дієва представницька демократія вимагає п’ятисторонніх інформаційних по токів: • Влада до Громадянина (G2C) • Громадянин до Влади (C2G)
151
• • •
Представник до Громадянина (R2C) Громадянин до Представника (C2R) Громадянин до Громадянина (C2C)
Додаткові потоки включають: Влада до Влади (G2G) – фундаментальним за вданням якого є інтегрована програма дій уряду; Представник до Представника (R2R) – що є особливо важливим в епоху політичної субсидіарності; та Предста вник до Влади (R2G) – що надає можливість законодавцям наблизитися до про цесуального та ресурсного забезпечення виконавчої гілки влади. Це важливі, але, головним чином, адміністративні аспекти врядування. У рамках існуючої моделі демократичного представництва ці потоки дещо обмежені або заблоковані: • G2C здебільшого здійснюється через посередництво ЗМІ, головним чином через телебачення та пресу. Влада не довіряє посередницькому тлумаченню медіа; громадяни ставлять під сумнів обсяги та якість урядової інформації і радше вимикають канал, коли їм таку інформацію пропонують. • C2G обмежений. Влада організовує багато консультацій, але мало хто з гро мадян бере у них участь, до того ж люди дуже скептично ставляться до того, як влада реагує на думки і побажання громадськості. Більшість громадян вва жає, що незалежно від їхніх думок, поглядів чи досвіду, вони матимуть неве ликий вплив на рішення влади. • R2C обмежений поза виборчою компанією. Представники важко працюють, змагаючись за голоси виборців і вдаються до величезних зусиль, щоб повід омити своєму електорату через місцеві ЗМІ про те, як добре вони їх предста вляють, проте існує мало можливостей почути, що електорат думає про ті чи ті конкретні питання державної політики. • C2R дуже обмежений. Громадяни можуть порушувати питання перед своїми представниками під час зустрічей у місцевих лікарнях або посилати їх по штою, зрідка – електронною поштою. Але поза межами традиційної лобістсь кої діяльності існує небагато можливостей впливати на законодавчий процес через надання нової інформації або окреслення нових перспектив розвитку. Мало хто з громадян є активним членом політичної партії або лобістської гру пи, тому мало голосів будуть почутими представниками під час оцінювання тієї чи тієї політики. • C2C – підґрунтя для здорового громадянського суспільства, але знаходить ся у стані занепаду, паралельно з іще ширшою тенденцією занепаду „соціа льного капіталу”. Взагалі, громадяни не обговорюють політичні питання один з одним, навіть якщо ці питання зачіпають їх. Знайти місця або мережі для такого обговорення нелегко. Деякі можливості для дискусій надають ЗМІ, але їхні зусилля майже ніколи не допомагають громадянинові налагодити зв’язок та спілкування з іншими громадянами.
152
Це такий схематичний і песимістичний нарис існуючих каналів комунікацій для демократичного представництва. У цій схемі можна знайти кілька перешкод. Їх усунення та розблокування демократичних каналів комунікації могло би бути однією з найважливіших функцій е демократії. Як можна відкрити ці канали?
ПРОСТІР ДОВІРИ
Демократія як форма суспільних відносин, що поєднують та зводять разом велику кількість різних незнайомих людей, великою мірою залежить від довіри. Хорошим прикладом такої демократичної довіри є голосування під час виборів. Навіть тоді, коли вони знають, що їх голос не дуже багато важить у загальній системі, громадяни довіряють виборчим дільницям, вважаючи їх досить добре врегульованим демократичним простором. Не можна сказати, що вони довіря ють одній виборчій дільниці чи скриньці для голосування більше, ніж іншій; але увесь простір вони вважають надійним. Наразі існує потреба у створенні значно ширшого демократичного простору, поза межами нечастих виборчих кампаній, заради громадського обговорення суспільно важливих проблем. Джей Блумлер і я стверджували, що Інтернет має „вразливий потенціал” для забезпечення демократичного простору, який є відкритим для всіх і з’єднаний зі справжніми демократичними інститутами (Blumler and Coleman, 2001). Так само, як і виборчі дільниці не зажди були і є надійними. Простір для дискурсу та обго ворення слід створити, фінансувати, пропагувати та регулювати. Утримання гро мадських спільнот у кібер просторі повинно перетворитися на публічну (держав ну) послугу, на зразок організації чесних і справедливих виборів, утримання біб ліотек чи суспільного телерадіомовлення. Простір довіри не виникне спонтанно і без зусиль. Попри всі інші аргументи, комерційний попит на Інтернет настільки великий, що стає дедалі важче думати про Інтернет у зв’язку з громадськими справами. Повинні існувати різні рівні доступу до онлайнових громадських спільнот, тому що не кожен буде брати участь із рівною мірою відданості та очікуваних результа тів. Дехто забажає долучитися до обговорення технічних питань вироблення полі тики; інші захочуть обмінятися думками з тими, хто поділяє їхні інтереси; ще інші матимуть бажання формувати порядок денний, замість того, щоб відповідати на дискусійні питання. У плюралістичному демократичному просторі повинно бути місце для всіх перелічених підходів у громадських обговореннях. Ключове значен ня для громадського онлайнового простору матиме забезпечення придатних ін струментів для консультацій та прийняття рішень. До списку інструментів мають увійти: онлайнові бібліотеки, архіви та інформаційні дайджести; послуги посеред ництва; допомога у захисті прав; новинні групи і веб кімнати для експертних обго ворень; а також механізми для підбиття підсумків за результатами дискусій.
153
КОНСТИТУЦІЙНА ІНТЕГРАЦІЯ
Демократичне представництво укорінено в інституційній базі реального світу, як то центральний уряд, парламент(и), асамблеї з делегованими повноваження ми, місцеві ради, Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй. Успіх чи провал демократії в першу чергу залежатиме від процедурної ефективності та підзвітності цих інституцій. Е демократія не може собі дозволити ігнорувати їх або дистанціюватися від процесу їх структурної або культурної модернізації. Де бати про майбутнє уряду і парламенту та дебати про Інтернет і демократію необ хідно поєднати. Провал більшості експериментів з е демократією – так само, як і попередні спроби запровадити врядування з двостороннім рухом із використанням кабель ного телебачення та інших доцифрових медіа – пояснюється їхньою відстороне ністю від конституційної влади. В епоху адміністративної модернізації та консти туційної реформи структури е демократії повинні бути органічно вбудовані в стру ктуру та культуру врядування. Уряд та обрані представники народу не повинні бути аутсайдерами, відсто роненими від е демократичних ініціатив. Вони повинні навчитися розуміти їх, брати у них участь та відгукатися на них. Вони повинні визнати, що демократична інтер активність передбачає двосторонній потік енергії. Без цього громадськість вва жатиме е демократичні ініціативи фальшивкою та уникатиме їх; ставитиметься до них із презирством і ворожістю; намагатиметься заснувати свої власні контр урядові комунікації. Як традиційні канали для політичного об’єднання, політичні партії повинні вивчати можливості е демократії й адаптуватися до них. Сучасна організація по літичних партій робить їх занадто централізованими і не дає змоги використову вати таланти та досвід своїх членів. Поки що, використовуючи Інтернет, партії просто копіюють моделі е торгівлі, намагаючись через Інтернет продати себе виборцям. Мало хто з виборців у захваті від такого підходу – так буде й у майбу тньому. Дійсно, для чого громадянам вивчати політично заангажовані веб сайти, які мало що пропонують, окрім електронних брошур, у той час, як значно більше критичної та достовірної інформації надходить від традиційних ЗМІ? Унікальною ознакою Інтернету є його здатність до широкомасштабної інтерактивності, але до цього часу партії не спромоглися залучити широку громадськість або навіть своїх власних членів до співпраці. Це, безумовно, зміниться у міру того, як обго ворення політики всередині національно розпорошених партій дедалі частіше від буватиметься в онлайновому режимі. В Угорщині ліберали перетворилися на он лайнову партію і проводять партійні конференції, вибори партійного керівництва та організаційні збори своїх членів на своєму веб сайті.
154
ЗНАЧУЩА ІНТЕРАКТИВНІСТЬ
Зворотний зв’язок є стрижнем демократичного потенціалу Інтернету. До Інтер нету жодне інше джерело інформації не створило подібних умов для прямого від критого реагування. Цифрові комунікаційні технології здолали традиційні бар’єри між виробником та споживачем; мовленням та аудиторією. Громадяни користу ються Інтернетом, щоб бути краще обізнаними, але ще й для того, щоб інформува ти інших. Будь яка інформація ставиться під сумнів. Інтернет користувачі діляться інформацією, яка є для них важливою, будь то здоров’я чи подорожування, кулі нарні рецепти чи поради домогосподаркам. Користувачі цих сайтів є одночасно шукачами та надавачами знань; вони поважають досвід і знання інших та очікують, що до них теж ставитимуться з повагою. Але коли вони заходять на більшість сай тів уряду чи парламенту, то відчувають себе відстороненими і зайвими, нібито вони не можуть привнести нічого корисного у процес обговорення політики. Політики повинні відмовитися від хибної ілюзії, що е демократія просто по кликана зробити їх більш прозорими та відкритими для громадськості. Безумов но, прозорість є ключовою ознакою демократії (а Інтернет покликаний відіграва ти основну роль у тих політичних культурах, де панують утаємниченість, корупція та приховування фактів та інформації), але е демократія повинна бути чимось більшим, ніж підгляданням крадькома за владними структурами в онлайновому режимі. Наприклад, трансляція через Інтернет засідань парламентських коміте тів є достойним ходом з демократичної точки зору, але немає підтверджень, що саме це хоче побачити публіка. Щоденники парламентарів, надруковані в Інтер неті, можливо, зацікавлять журналістів, але громадяни навряд чи почуватимуть ся більш обізнаними та краще озброєними. Інтернет – це значно більше, ніж те лебачення для невеликої аудиторії. Ігнорувати двосторонній напрям цифрових комунікацій означає взагалі втратити їхній сенс. У тих випадках, коли громадян запрошували взяти участь в обговоренні та виробленні політики, як, наприклад, під час онлайнових консультацій у комітетах Британського парламенту, організованих Хенсардською спілкою (Hansard Society), їхня позиція була надзвичайно позитивною. Замість упевненості, що ніхто з пред ставників влади не цікавиться їхньої думкою, з’являлося та посилювалося від чуття своєї спроможності впливати на політику. Перші автори, що писали про Інтернет, приділяли багато уваги наявній тен денції до руйнування посередництва. Для когось інтерактивність почала асоці юватися з синхронністю та відсутністю посередників. Але ж як людям дізнати ся без посередництва, якій інформації можна довіряти? Як може без модерато ра балаканина численних, конкуруючих голосів перетворитися на середовище, в якому слухають та навчаються, а не тільки говорять? Звичайно, змішувати миттєвість цифрової комунікації з відсутністю посередництва є помилкою. Ре дагування (фільтрування) онлайнової інформації, а також бар’єри для входження у простір обговорення та дискусії повинні бути необмежуючими, прозорими та
155
підзвітними, але вони повинні існувати. Якщо громадяни мусять взаємодіяти із своїми представниками та один з одним задля більшої обізнаності та вдос коналення політики та законодавства, вони мають право на захист чесних пра вил гри та перевірені ефективні процедури. Якщо обрані представники та уря довці мусять взаємодіяти та спілкуватися з громадськістю, вони повинні мати доступ до надійної інформації (з незалежних джерел), що узагальнює громад ську думку та настрої.
ЗОНИ МОВЧАННЯ – ЗОНИ ГЛУХОТИ
Депутат парламенту Уганди д р Джонсон Дж. Нкууге говорить про „зони мов чання”: певні території на земній кулі, яким, здається, нічого сказати, бо їхнє на селення абсолютно ізольовано від впливових каналів комунікації. Відповідаючи пану Нкууге, інші згадують „зони глухоти”, маючи на увазі ті сфери та інституції, які настільки призвичаїлися говорити самі з собою, що не бачать сенсу вислухо вувати інших. Ці потужні метафори добре описують дефіцит демократії не тільки в глобальному масштабі, але й на національному та регіональному рівнях. Ми звикли думати про мовчання народу переважно в контексті політичних репресій. Але як стверджує Фішкін (Fishkin, 1991), відсутність доступу до засобів масової комунікації теж може вважатися формою примусового мовчання: „Критичні голоси можуть залишатися непочутими, навіть без примусу до мовчання. У сучасному, технологічно розвинутому і складному суспільст ві доступ до засобів масової комунікації є необхідною передумовою того, щоб кожен голос був почутий і врахований у національній політичній дис кусії. Якщо медіа не в змозі забезпечити можливість висловитися прихи льникам тих поглядів, що викликають суспільний резонанс, тоді політич на рівноправність не реалізована повною мірою”. Інший теоретик демократії Золо (Zolo, 1992) йде ще далі, розмірковуючи над природою мовчання громадськості: „…політичні наслідки масової комунікації тісно пов’язані зі схильністю до конформізму, апатією та політичним „мовчанням”, які походять не стільки від того, що було сказано, скільки від того, що сказано не було, від того, що комунікаційні фільтри тихо, мовчазно щодня вилучають з поля зору гро мадськості. Без сумніву, у масовій комунікації мовчання є найбільш ефек тивним інструментом прихованого умовляння, а також найбільш прийнят ним засобом негативної уніфікації інформаційно залежної громадськості. Політична інтеграція в інформаційно залежних суспільствах радше відбува ється завдяки замовчуванню й уникненню складних тем у процесах полі тичної комунікації, ніж шляхом позитивного вибору та обговорення цих тем”. Як може Інтернет в якості нового засобу комунікації побороти зони мовчання та глухоти?
156
Інформація як спільний ресурс
Досить дивно, але поки удосконалювалося законодавство, щоб забезпечити більшу інформаційну свободу, зростала й технічна спроможність приватизувати та фільтрувати інформацію. Позбавлення даних є однією з основних причин мо вчання громадськості. Для того щоб в умовах демократії висловити свою думку, громадяни повинні мати доступ до якомога більших джерел інформації, не обме жуючи себе відредагованими повідомленнями або заголовками про обрані полі тиками рішення. Людям потрібен доступ до ресурсів, які давали б їм змогу самим робити певні висновки. Інтернет може бути потужним засобом розповсюдження інформації як спіль ного ресурсу. Як стверджує Роуз (Rose, 2002), у контексті Східно азійського вря дування Інтернет сприяє більшій відкритості між урядовцями та тими, ким вони управляють; збільшує об’єктивність діючих правил, зменшуючи шанси на прихи льність або хабарництво; посилює підзвітність перед громадянами та інститута ми громадянського суспільства. Реалізація навіть невеликої частини цього поте нціалу Інтернету може допомогти посиленню культури демократії. Але як заува жує Роуз: „Там, де підзвітність уряду невелика або відсутня, спроможність Інтернету сприяти вільному обігу інформації скоріше за все призведе до тертя та напруження між урядовцями та їхніми непокірливими громадянами, оскі льки Інтернет надає можливості повідомляти про ті дії, які урядовці хотіли б приховати. Напруження буде більшим там, де повага до вищезазначе них норм є найменшою, як то, наприклад, у Мьянмі, де у 1996 році уряд визнав незаконним володіння модемом без спеціального дозволу, а влас никами персональних комп’ютерів є переважно урядовці, бізнес еліта та іноземці. Китайська Народна Республіка теж знаходиться у зоні ризику, тому що її політика щодо контролю транснаціональних потоків політичної інформації суперечить бажанню більшої інтеграції у міжнародну економі ку через членство у Світовій організації торгівлі”. Першим завданням електронної демократії у країнах, що стали на шлях демо кратизації, має бути посилення інформаційної прозорості. Там, де авторитарні уряди опиратимуться, можна буде використовувати Інтернет як засіб для приве рнення уваги та необмеженого викриття корупції. Лібералізація обігу інформації найкраще слугуватиме громадськості, якщо ресурси спрямувати на фільтрування інформації та розумне перетворення її з сировини на корисне суспільне знання. Інтернет – такий, як ми його знаємо – добре підходить для того, щоб завантажити у нього „будь що”, але зовсім не підходить для того, щоб ділити інформацію на корисну, погану чи застарілу. Тео ретично пошукові механізми повинні забезпечувати пріоритетність сучасної, до стовірної інформації, але насправді те, що ми знаємо про пріоритизацію, як її
157
здійснюють пошукові механізми, переконує, що вибір найпопулярніших сайтів радше відбувається за культурними чи політичними уподобаннями, ніж за прин ципами педагогічної або епістеміологічної доцільності. Одне корисне досліджен ня, проведене нещодавно, доводить, що пошукові механізми „систематично уни кають певних сайтів та певних типів сайтів (інколи через технічні причини, інколи випадково), надаючи перевагу одним сайтам за рахунок інших” (Introna and Nissenbaum, 2000). Розв’язання цієї проблеми та, можливо, її врегулювання є значно важливішим для майбутнього е демократії, ніж просто забезпечення сво боди висловлювання на окремому маловідомому веб сайті, який незабаром зни кне у величезній світовій павутині.
Як почути вилучені голоси
Слід вжити активних заходів, щоб привернути якнайширший діапазон різних голосів та спостерігати за тим, якими шляхами різні суспільні групи заявляють про себе в онлайновому режимі. Щоб покращити зв’язок з обраними представ никами та урядовцями, інваліди, люди, для яких англійська мова нерідна, мо лодь, літні люди, а також ті, хто почувається невпевнено, маючи справу з інфор маційними технологіями або звертаючись до уряду, повинні отримати допомогу та підтримку. Немає сенсу використовувати новітні канали комунікації для того, щоб почути голоси тих, хто традиційно бере участь у процесі консультацій. Голо вна мета е залучення – це створення можливостей бути почутим для тих, хто зазвичай не бере участі у процесах вироблення політики. Е участь повинна передбачати більше, ніж просто організацію форумів і дис кусій з надією, що люди долучаться до обговорення. Експерименти з онлайнови ми консультаціями, що цілеспрямовано передбачали залучення нетрадиційних учасників, свідчать про те, що існують онлайнові способи вирівнювання ієрархій шляхом створення менш загрозливого і більш широкого простору для громадсь ких обговорень. (Див.: Coleman and Normann, 2000; Hall, 2002). Дизайн такого простору, що залучає, полегшує доступ, часто використовується та заохочує до відвідування, є такою ж самою вимогою демократії, як і загальний доступ до Інтернету; виконання вищезазначених вимог більшою мірою залежить від обі знаності у соціальній психології та графічному дизайні, ніж від інженерних підхо дів чи програмного забезпечення. Сприяння залученню та включенню вимагає певної ініціативи та творчого під ходу до стимулювання громадськості робити свій внесок у демократичну диску сію, включаючи навіть анекдотичні випадки та явні експерименти. Оповідання учасників та веб повідомлення є цікавою альтернативою традиційним пропозиці ям учасників процесу консультацій (Coleman and Gotze, 2001).
158
Як забезпечити географічне представництво
Демократія завжди має корені, якщо не територіальні, то на рівні громад, за мішані на інтересі та пристрасті. Місця реального світу можуть бути відтворені та переміщені в кібер просторі; наприклад, численні американські та європейські новинні групи для іранців, китайців, курдів, арабів та інших груп, для яких їхня національна ідентичність найкраще представлена за межами національних кор донів. Але більшість онлайнових подій позбавлена коренів і культурної ідентич ності. Занадто часто панує думка, що світ кібер простору одномовний і моноку льтурний; ті, хто не належать до його ядра через мовні, культурні або економічні відмінності, повинні інтегруватися або перебувати у пасивному мовчанні. Як час то всі ми були свідками того, як повідомлення французькою, іспанською або ні мецькою мовами, що з’являлися у британських або американських новинних гру пах або дискусійних форумах, сприймалися як підривні чи нав’язливі? І все ж кібер простір є квінтесенцією глобалізованого суспільства: він досконало підхо дить для транснаціональних та міжкультурних дискусій, проведення яких було неможливим у минулому. Інтернет можна пристосувати для підтримки і розвитку такої форми комуні каційної субсидіарності, коли громадські обговорення відбуваються на належ ному рівні, залежно від обставин. Таким чином стає можливим проведення дис кусій на місцевому, регіональному, національному, континентальному або гло бальному рівнях. Геопросторові інформаційні системи можуть допомогти з кла сифікацією джерел надходження інформації та походження учасників обгово рень, з тим, щоб була можливість відслідковувати, що саме говорять – або не говорять – конкретні демографічні групи. Крім того, аналогічно з територіаль ними ознаками, певні групи можна пов’язати на основі спільних інтересів або схожої діяльності. Коротко кажучи, кібер простір має відображати карту світу в її сучасному ви гляді, заповнюючи безодні та згладжуючи провалля економічної та культурної нерівності. У кібер просторі може відбуватися по справжньому глобальна диску сія. Ті, хто роками страждали від примусового мовчання, повинні бути запрошені до глобального діалогу як рівні; ті, хто виросли самовпевненими і зосереджени ми на собі, мусять навчитися слухати інших. Це не рецепт миру та світової гармо нії, але принаймні це визнання того, що повномасштабна демократія означає за прошення до участі планети в цілому, а не лише її окремих маленьких островів.
НА ШЛЯХУ ДО ПОЛІТИКИ Е ДЕМОКРАТІЇ
Політики почали усвідомлювати, що безпосередній зв’язок з громадянами, яких вони представляють, може покращити процеси вироблення політики та за конотворення завдяки колективному суспільному досвіду, знанням і вмінням;
159
новому типу стосунків між урядовцями та тими, ким вони управляють, коли полі тики слухають, вчаться та діляться своїми ідеями, спрямовують і узагальнюють; а також отримати винагороду – посилення громадської довіри до демократичних інститутів і відновлення легітимності врядування. Пол Мартін, колишній міністр фінансів Канади, сказав: „Уряд повинен використовувати нові технології, напри клад, Інтернет, для того, щоб наділяти громадян більшими можливостями кри тично вивчати і впливати на рішення і дії влади” (Martin, 2001). Робін Кук, колиш ній лідер Палати громад Великобританії, заявив про свою відданість е демокра тії, наголосивши: „Ми не повинні миритися з такою парадоксальною ситуацією, яка дає нам більше можливостей, ніж будь коли, висловлюватися, залишаючи у громадськості ще більше, ніж раніше, відчуття, що їхню думку не чують. Нові технології здатні зміцнити нашу демократію, даючи нам більші можливості, ніж будь коли раніше, для забезпечення більшої прозорості та більш відповідальних стосунків між владою та виборцями.” (Cook, 2002). Але що конкретно означає політика е демократії? Вироблення такої політики не матиме сенсу, якщо вона не передбачатиме використання Інтернету та інших цифрових технологій з метою розвинення та посилення існуючої демократичної практики. Е демократія як символічна політика, вироблена з метою доведення прихильності органів влади до інформаційних технологій та надання громадсь кості можливості просто „щось сказати” з політично неважливих приводів, може тільки дискредитувати зв’язок між Інтернетом та демократією. Успішна політика е демократії має базуватися на таких принципах: • Створювати нові публічні простори для політичної взаємодії та обговорення. Поза Інтернет середовищем такий простір у дефіциті; онлайнове середовище має значні переваги для сприяння ефективному спілкуванню, публічним дис кусіям та обговоренням. • Забезпечувати багатовекторні інтерактивні потоки комунікації, покликані по єднувати громадян, їхніх обраних представників та виконавчу гілку влади. Важливо розуміти відмінності між потоками C2R (парламентарі, делеговані асамблеї, регіональні чи місцеві асамблеї / ради, збори громад, Європейські інституції); різноманітні, не завжди пов’язані між собою аспекти потоків C2G; а також необхідність для демократії налагодження комунікацій у рамках по токів C2C. • Інтегрувати процеси е демократії у ширші конституційні структури, включа ючи процеси їхнього розвитку. • Зробити взаємодію між громадянами, їхніми обраними представниками та уря дом змістовною. Якщо громадськість залучається до вироблення політики чи законотворчого процесу, необхідно забезпечувати цьому ефективне сприяння та узагальнювати надані пропозиції; повинні існувати механізми, які надавали б можливість представницьким органам та урядовцям слухати і вчитися. • Забезпечити наявність достатньої якісної онлайнової інформації з тим, щоб громадяни могли аналізувати пропоновані варіанти політики на основі знань,
160
отриманих з надійних джерел, а також спираючись на власний суб’єктивний досвід. Така інформація повинна бути доступною, ясною та зрозумілою, але не надмірною. • Якщо є налаштованість чути голос громадськості ясніше й частіше, це озна чає, що необхідно докладати більше зусиль для залучення якнайширшого діапазону голосів громадськості до демократичного діалогу, зокрема й тих груп, які є традиційно маргінальними, соціально знедоленими або позбавле ними можливості висловлюватися. • Зважати на реалії географії та особливості соціальної структуризації в онлай новому середовищі з метою забезпечення рівного доступу до демократично го процесу в усіх сферах і для усіх громад, соціальних груп та прошарків. За межами риторики, метафор, гіпербол та ізольованості футурології, е де мократія повинна посісти гідне місце та увійти до порядку денного радикальних політичних реформ. Е демократія не може вважатися панацеєю від усіх відомих хвороб політичної демократії або суспільних комунікацій. Але вона несе надію та обіцянку сприяння розвитку двох незакінчених історичних проектів: Інтернету та демократії.
161
Бібліографія
Barlow P. Declaration of the Rights of Cyberspace. – 1996. hwww.eff.org/~barlow/ Declaration Final.html Becker T., Slaton C. The Future of Teledemocracy. – London, 2000. Blumler J.G., Coleman S. Realising Democracy Online: A Civic Commons in Cyberspace. – London, 2001. Blumler J.G., Gurevitch M. The Crisis of Public Communication – London, 1997. Castells M. The Rise of the Network Society // The Information Age: Economy, Society and Culture. Vol. I. – Oxford, 1996. Coleman S. Democracy Online: what do we want from MPs’ websites? – London, 2000. Coleman S. A Tale of Two Houses. – London, 2003. Coleman S., Normann E. New Media and Social Inclusion. – London, 2000. Coleman S., Gotze J. Bowling Together. – London, 2001. Coleman S., Ross K. Election Call and Democratic Accountability. – London, 2001. Cook R. Speech to Yougov E Democracy Conference. – London. 2002. 10 April. Dunleavy P., Margetts H. Government on the Web II. – London, 2002. Fishkin J. Democracy and Deliberation. – Yale, 1991. Fishkin J. The Voice of the People. – Yale, 1997. Gibson W. Neuromancer. – NY, 1984. Gore A. Speech to the International Telecommunications Union. – 1994. – 21 March. Graham K. The Battle of Democracy: Conflict, Consensus and the Individual. – Brighton, 1986. Hall N. Building Digital Bridges. – London, 2000. Introna L., Nissenbaum H. Shaping the Web: Why the Politics of Search Engines Matters // The Information Society. – 2000. №16 (3). Kelly K. The Electronic Hive. – NY, 1996. Kurzweil H. The Coming Merging of Mind and Machine // Scientific American. – 1999. – 1 September. Lakoff, Johnson. Metaphors We Live By. – Chicago, 1980. Martin P. Speech to Crossing Boundaries conference. – Ottawa. – 2001. – 21 March. Nye J., Zelikow P., King D. Why People Don’t Trust Government. – Boston, 1997. Rose R. The Internet’s Impact on East Asian Governance: Openness, Impersonal Rules and Accountability. – Glasgow, 2002. Sennett R. The Fall of Public Man. – NY, 1997. Zolo D. Democracy and Social Complexity: a realist approach. – Oxford, 1992.
162
163
Серія „Бібліотека молодого державного службовця” Науково-практичне видання КЕДДІ Джоанна, ВЕРГЕС Крістіан, МАКІНТОШ Енн, КОУЛМЕН Стівен
ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ: сподівання та проблеми
Українською мовою Переклад за виданням Організації економічного співробітництва та розвитку: OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004) Публікується за згодою ОЕСР, Париж Видання здійснене коштом Державного бюджету України Переклад видання здійснений за сприяння проекту „Технічна підтримка реформ державного сектору в Україні”, що впроваджується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії Головний редактор Андрій Вишневський Перекладачі: Світлана Соколик, Олена Оржель, Костянтин Гомма Редактор Жанна Маркус Створення оригінал-макета ** Відповідальний за випуск Віталій Баєв
Здано в набір 10.03.08. Підписано до друку 10.06.09. Формат 60х84/16. Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Леттеріка. Ум. друк. арк. **. Обл.-вид. арк. **. Тираж 500. Зам. № Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу при Головному управлінні державної служби України вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601, Україна; тел. (044) 278-3650, факс (044) 278-3622 http:\\www.center.gov.ua; e-mail: center@center.gov.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК 3280 від 17.09.08 Виготівник ВАТ „Чернівецька обласна друкарня” 58018, м. Чернівці, вул. Головна, 200; тел. (03722) 4-06-19 Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ISBN 978-966-8918-22-3
9 789668 918223
This document is © 2011 by Леонід Марушевський - all rights reserved.
5
Ваш голос: Ні Оцінено (1 голос)

Коментарі

Аватар користувача Леонід Марушевський

Спасибо за отзывы и интерес к

Спасибо за отзывы и интерес к материалам на сайте. 

Аватар користувача Леснікова Людмила Олександрівна

Благодарность

Спасибо Вам, Леонид, за размещение материала. Жаль, что он не попался мне еще в 2009 году. Интересно прочитать как происходит в других странах и государствах.

Леснікова Людмила Олександрівна

Аватар користувача Дейниченко Володимир

Крепкая работа

Огромное спасибо за эту  работу и  подборку других материалов по теме. Есть что применять в практической работе, особенно в связи с вниманием Президента и равительства Украины к данному вопросу, поручениям, и состоянием их выполнения. Все движется в русле развития. и это хорошо есть.

Думаю, всім все зрозуміло?... Моє шанування.  В. Дейниченко



Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.