Skip to Content

Історія державної служби в Україні. Том 5, книга 2

Текст доповіді: 

Історія державної служби в Україні : у 5 т. / [О.Г.Аркуша, О.В.Бойко, Є.І.Бородін та ін. ; відп. ред. Т.В.Мотренко, В.А.Смолій ; редкол.: С.В.Кульчицький (кер. авт. кол.) та ін.] ; Голов. упр. держ. служби України, Ін-т історії НАН України. — К. : Ніка-Центр, 2009.

Академічне видання є першим в українській історіографії узагальненням у цілісному дослідженні численних праць, присвячених державотворчому процесу, політико-адміністративному устрою, організації державної служби в Україні. Проаналізовано системи управління та діяльність державних чиновників у різні історичні епохи у складі різних імперій за весь період існування державності, починаючи від Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Війська Запорізького, УНР, Української Держави, управління на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій, королівської Румунії, державного управління УРСР, і, насамкінець, державної служби в незалежній Україні.

Органічною складовою п’ятитомного видання є документальний тритомник, що нараховує близько 900 документів і включає документи від V ст. до н.е. до сьогодення. Збірник містить документи і матеріали різнопланового характеру: грамоти, статути, універсали, листи, постанови, протоколи тощо, більшість з яких, виявлених у державних архівах України, а також в архівах Російської Федерації, Польщі, Угорщини, публікується вперше.

П’ятитомник протягом жовтня цього року буде безкоштовно розповсюджений серед національних, державних та обласних бібліотек і магістратур державного управління, де з ним зможе ознайомитися широке коло науковців, державних службовців, управлінців, студентів ВНЗ управлінського спрямування та інших небайдужих до історії українського державотворення.

 

Том 5, книга 2: вміщено основні нормативно-законодавчі акти за період 1991–2009 рр., які засвідчують становлення і розвиток державної служби в незалежній Україні.

Embedded Scribd iPaper - Requires Javascript and Flash Player
Головне управління державної служби України Інститут історії України Національної академії наук України
Головне управління державної служби України Інститут історії України Національної академії наук України
Історія державної служби в Україні
У п’яти томах Том 5
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ
Книга 2
1991–2009
Київ Ніка-Центр 2009
УДК 94(477)(093)[351/354+057.34] „1991/2009“ ББК 63.3-3(4УКР):66.0 І-90
Колектив упорядників: А. М. Бега, Г. В. Боряк (керівник колективу упорядників), Т. С. Водотика, Ю. В. Грищенко, Л. Я. Демченко, Ф. В. Козирєва, В. О. Крупина, Н. І. Лісунова, Т. М. Омельчук, Г. В. Папакін, О. О. Чертопалов, Т. С. Шульга Відповідальні редактори: Т. В. Мотренко, В. А. Смолій Редакційна колегія: Г. В. Боряк, А. В. Вишневський, В. О. Крупина (відповідальний секретар), С. В. Кульчицький, В. М. Литвин, В. І. Луговий, О. С. Онищенко, Ю. С. Шемшученко
У другій книзі останнього тому тритомника джерел, що завершує дослідження з історії державної служби, вміщено основні нормативно-законодавчі акти за період 1991–2009 рр., які засвідчують становлення і розвиток державної служби в незалежній Україні. Упорядники намагалися представити картину подій недавнього минулого, пов’язану з прийняттям спеціального закону, який регулює юридичний статус державної служби та державних службовців, умови виконання ними своїх обов’язків, а також акти Уряду, Головного управління державної служби, міністерств, відповідні міжнародні угоди, що мають суттєвий вплив на сучасну державну службу. Уперше публікується комплекс нормативних документів, який може слугувати не лише джерелом з історії державної служби новітньої доби, але й актуальною добіркою чинного законодавства з цих проблем. Реалізація проекту приурочена до 90-річчя запровадження державної служби в Україні та здійснюється на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відзначення 90-річчя запровадження державної служби» від 11 червня 2008 року № 817 р. У рамках цього проекту у 2008 р. були видані «Нариси історії державної служби в Україні» (київське видавництво «Ніка-Центр», 536 с.).
ISBN 978-966-521-519-6 ISBN 978-966-521-552-3
© Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2009 © Інститут історії України НАН України, 2009 © Оригінал-макет. Видавництво «Ніка-Центр», 2009
Зміст
МАЙБУТТЯ ВИРОСТАЄ З МИНУЛОГО (Заключні міркування до наукового дослідження з історії державної служби в Україні) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Від упорядників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Перелік документів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11 Документи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21 Предметно-тематичний покажчик. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 615 Перелік використаних електронних ресурсів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 633
Зміст
5
МАЙБУТТЯ ВИРОСТАЄ З МИНУЛОГО (Заключні міркування до наукового дослідження з історії державної служби в Україні)
ількарічне наукове дослідження витоків української національної адміністративної традиції, результатом якого стали систематизовані у п’ятитомному виданні “Історія державної служби в Україні” документальні свідчення щодо зародження, розвитку та вдосконалення інституту державної служби на українських теренах, добігає логічного завершення. Зібрані кращими науковцями країни джерельні матеріали вперше в українській історіографії створюють цілісну картину розбудови державного управління та становлення державної служби на території, окресленій сучасними кордонами України, упродовж двох тисячоліть, спонукаючи кожну думаючу людину ще раз оцінити пройдений народами, що населяли і населяють українські землі, шлях. Звичайно, проведене дослідження не претендує на вичерпність і не покликане розставити всі крапки над “і”, але тим не менш є масштабною роботою, покликаною внести ясність в одне з найбільш важливих питань становлення української державності, навести факти, документи, свідчення про історичні форми державного устрою та традиції української адміністрації, особливі риси та прагнення тієї когорти людей, що присвятили себе наполегливій праці на ниві державної служби. Чому це актуально саме зараз? Обираючи шлях свого розвитку, модель державного управління, яка дозволить успішно його пройти, розвинуті країни сучасного світу будують не абстрактну модель країни, а тісно пов’язану з національними традиціями, історією власної ідентичності. Ми ж надто довго спрощено трактували і, на жаль, продовжуємо трактувати власну історію, надмірно ідеологізуючи і політизуючи її, боячись зайвий раз об’єктивно оцінити і прийняти
М а й бу т тя в и р о с та є з м и н у л о го
К
7
трагічні та інколи украй неоднозначні сторінки становлення та розбудови української державності. Безумовно, політичне, соціально-економічне, духовне та культурне розмаїття українського суспільства впродовж віків було вирішальним чинником формування національної державності. Дослідження історії національного державотворення є своєрідним закликом до тих, хто сьогодні займається державним будівництвом, воно має допомогти усвідомити, що, попри різні політичні погляди, різні оцінки ситуації та різні підходи до відповіді на сучасні виклики, лише наша єдність як народу, наша відданість національним інтересам є перепусткою до гідного майбуття. Єдиною головною, беззаперечною та безсумнівною цінністю має стати для всіх нас суверенна, демократична, розвинена і багата Україна. Пріоритет демократичних цінностей має стати особистим переконанням тих, хто обрав важливу і почесну професію державного службовця. Переконаний: нове обличчя сучасної державної служби України має увібрати в себе кращі риси доброчесності, наполегливості, відповідальності патріотичних і самовідданих громадських і державних діячів нашого минулого. Дослідження історії української державної служби не лише має спонукати нас до переосмислення діяльності державної служби України, а й стати поштовхом до пошуку шляхів удосконалення державного управління на засадах власних демократичних традицій адміністрування, більш активної громадянської позиції та наполегливого просування і впровадження сучасної ідеї сервісної держави. У своїх намірах і діях ми маємо бути щиро націлені на переорієнтацію держави на задоволення потреб громадян, створення системи раціонального використання суспільних ресурсів, досягнення високих світових стандартів життя наших співвітчизників. Тимофій МОТРЕНКО, Начальник Головного управління державної служби України, доктор філософських наук, професор
8
М а й бу т тя в и р о с та є з м и н у л о го
Від упорядників
о другої книги останнього тому документальної частини проекту, що завершує дослідження з історії державної служби, вміщено 126 документів за період 1991–2009 рр. Це – основні законодавчі й інші нормативно-правові акти, які засвідчують становлення і розвиток державної служби в незалежній Україні. Тексти публікуються за електронними версіями чинних нормативно-правових актів. Як базовий Інтернет-ресурс використано веб-портал Верховної Ради України, зокрема його розділ “Законодавство України” (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi); частину документів запозичено з офіційного сайта Головного управління державної служби України (http://www.guds.gov.ua) та інформаційно-пошукового комплексу “Правові системи НаУ” (http:// www.nau.kiev.ua/index.php?page=online). Під час підготовки документів до друку було застосовано загальні археографічні засади, за якими публікуються документи новітнього часу. Легенди оформлено у скороченому вигляді; повний бібліографічний опис використаних Інтернет-ресурсів додано наприкінці тому. До збірника долучено предметно-тематичний покажчик.
Д
Від упорядників
9
Перелік документів
№1 №2 №3 №4
№5 №6 №7 №8
№9
№ 10
№ 11
№ 12 № 13 № 14
13 грудня 1991 р. Київ. – Указ Президента України № 6/91 “Про Адміністрацію Президента України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 16 грудня 1993 р. Київ. – Закон України № 3723-XII “Про державну службу”. . . . 22 16 грудня 1993 р. Київ. – Постанова Верховної Ради України № 3724-ХІІ “Про введення в дію Закону України “Про державну службу” . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 20 грудня 1993 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1049 “Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 2 квітня 1994 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 209 “Про управління державною службою” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 3 травня 1994 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 19 червня 1996 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 658 “Про затвердження Положення про ранги державних службовців” . . . . . . . . . . . 58 2 серпня 1996 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 912 “Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 8 лютого 1997 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 167 “Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 25 травня 1998 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 731 “Про затвердження порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 29 липня 1999 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1374 “Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 2 жовтня 1999 р. Київ. – Указ Президента України № 1272/99 “Про Положення про Головне управління державної служби України” . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 14 квітня 2000 р. Київ. – Указ Президента України № 599/2000 “Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні” . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94 13 червня 2000 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 950 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
П е р е л і к д о к у м е н ті в
11
№ 15 № 16
№ 17
№ 18
№ 19
№ 20 № 21 № 22
№ 23
№ 24
№ 25
№ 26
№ 27
№ 28
23 жовтня 2000 р. Київ. – Наказ Головдержслужби № 58 “Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця” . . . . . . . . . . . . . . . . 108 18 грудня 2000 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 74 “Про ведення обліку державних органів, установ та організацій, керівні працівники та спеціалісти яких віднесені до категорій державних службовців, та реєстру посад державних службовців” . . . . . . . . . . 113 28 грудня 2000 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1922 “Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116 28 лютого 2001 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 199 “Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 29 травня 2001 р. Київ. – Указ Президента України № 345/2001 “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 7 червня 2001 р. Київ. – Закон України № 2493-III “Про службу в органах місцевого самоврядування”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130 14 липня 2001 р. Київ. – Указ Президента України № 529/2001 “Про Примірне положення про державного секретаря міністерства” . . . . . . . . . . . . . . . . 146 24 жовтня 2001 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1386 “Про затвердження Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150 19 листопада 2001 р. Київ. – “Порядок проведення обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців”, затверджений Указом Президента України № 1098 . . . . 153 13 грудня 2001 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1658 “Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, державних підприємств та об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 15 лютого 2002 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 169 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 18 березня 2002 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 144-р “Про затвердження Концепції ротації кадрів на окремих посадах державних службовців” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 10 травня 2002 р. Київ. – “Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців”, затверджений наказом Головного управління державної служби України та Української Академії державного управління при Президентові України № 30/84 . . . . . . 171 26 вересня 2002 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів № 1439 “Про умови оплати праці працівників органів податкової та митної служб, тимчасово відряджених на роботу до Секретаріату Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177
П е р е л і к д о к у м е н ті в
12
№ 29
№ 30 № 31
№ 32
№ 33
№ 34
№ 35
№ 36
№ 37
№ 38
№ 39
№ 40
№ 41
15 жовтня 2002 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1550 “Про упорядкування структури апарату Центральних органів виконавчої влади та його структурних підрозділів” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179 15 жовтня 2002 р. Київ. – Указ Президента України № 1572/99 “Про систему Центральних органів виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 15 січня 2003 р. Пекін. – Меморандум про співробітництво між Головним управлінням державної служби України і Міністерством кадрів Китайської Народної Республіки у сфері державної служби та управління людськими ресурсами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 24 лютого 2003 р. Київ. – “Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 212 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 26 травня 2003 р. Київ. – Указ Президента України № 434/2003 “Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 2 червня 2003 р. Київ. – “Порядок підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 828 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 6 серпня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1207 “Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” . . . . . . . . . . . . . . . . 192 20 серпня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1310 “Про вдосконалення умов оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193 10 вересня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1444 “Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194 31 жовтня 2003 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 122 “Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201 3 грудня 2003 р. Київ. – Наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України № 319/144 “Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад” . . . 206 26 грудня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213 6 лютого 2004 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 25 “Про затвердження Рекомендацій щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування
П е р е л і к д о к у м е н ті в
13
№ 42
№ 43
№ 44
№ 45
№ 46 № 47
№ 48
№ 49 № 50
№ 51 № 52
№ 53
на державній службі” з додатком та Форми подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216 4 березня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 257 “Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 5 березня 2004 р. Київ. – Указ Президента України № 278 “Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224 14 квітня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 468 “Про Затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Академії” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228 14 квітня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 485 “Про утворення Центру сприяння інституційному розвитку державної служби” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249 8 червня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 746 “Про Програму розвитку державної служби на 2005–2010 роки” . . . . . . . . . . . . 249 30 червня 2004 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 102 “Про затвердження Загальних методичних рекомендацій щодо проведення щорічної оцінки виконання посадовими особами місцевого самоврядування покладених на них завдань та обов’язків” . . . . . . . . . . . . 263 5 липня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 842 “Про утворення управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі”; типове положення про зазначені управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 17 листопада 2004 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 201 “Про проведення атестації державних службовців” . . . . . . 272 16 грудня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1681 “Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 278 5 січня 2005 р. Київ. – Указ Президента України № 1/2005 “Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283 16 лютого 2005 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 54 “Про затвердження Порядку погодження з Головдержслужбою призначення на посаду та звільнення з посади директора центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 289 23 лютого 2005 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України, Міністерства освіти і науки та Міністерства юстиції України № 57/120/20/5 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо виП е р е л і к д о к у м е н ті в
14
№ 54
№ 55
№ 56
№ 57
№ 58
№ 59
№ 60
№ 61 № 62 № 63 № 64
№ 65
№ 66
значення органами державної влади та органами місцевого самоврядування потреб у фахівцях у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292 12 березня 2005 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 179 “Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297 28 березня 2005 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 72 “Про присвоєння рангів посадовим особам місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300 30 березня 2005 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 75/191 “Про затвердження Порядку проходження мовної підготовки державними службовцями, які займаються питаннями європейської та євроатлантичної інтеграції України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303 15 квітня 2005 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 87 “Про затвердження Порядку розподілу державного замовлення між вищими навчальними закладами на підготовку магістрів за спеціальністю 8.150101 “Державна служба” напряму підготовки 1501 “Державне управління” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306 10 червня 2005 р. Київ. – “Положення про Громадську колегію при Начальнику Головного управління державної служби України”, затверджене наказом Головного управління державної служби України № 146. . . . . . . . . . 308 30 червня 2005 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 512 “Про оплату праці керівників Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних, Київської та Севастопольської міських рад” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311 30 червня 2005 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 523 “Про оплату праці Керівника та заступника Керівника Апарату Верховної Ради України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 314 30 червня 2005 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 521 “Про оплату праці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” . . . . . . . 315 30 червня 2005 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 520 “Про оплату праці Голови та заступників Голови Вищої ради юстиції” . . . . 316 30 червня 2005 р. Київ. – Постанова Кабінет Міністрів України № 510 “Про оплату праці керівних працівників державних органів” . . . . . . . . . . . . . . . . 317 11 липня 2005 р. Варшава. – Угода про співробітництво у сфері державної служби і адміністративної реформи між Головним управлінням державної служби України та Головою цивільної служби Республіки Польща. . . . . . 321 29 липня 2005 р. Київ. – “Порядок проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади”, затверджений наказом Головного управління державної служби України № 189 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323 9 серпня 2005 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 333-р “Про віднесення посад керівних працівників апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місце-
П е р е л і к д о к у м е н ті в
15
№ 67 № 68
№ 69
№ 70
№ 71
№ 72 № 73
№ 74
№ 75
№ 76
№ 77
№ 78
№ 79
вих державних адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332 20 лютого 2006 р. Київ. – Указ Президента України № 140/2006 “Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні” . . . . . . . . . . . 333 5 квітня 2006 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р “Про утворення Координаційної ради з організації проведення оцінки державного управління за базовими показниками SIGMA” . . . . . . . . . . . 339 27 квітня 2006 р. Рига. – Угода про співробітництво у сфері розвитку державної служби і адміністративної реформи між Головним управлінням державної служби України та Управлінням державної цивільної служби Латвійської Республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341 5 травня 2006 р. Київ. – Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України, Міністерством Великої Британії у справах міжнародного розвитку та Шведською агенцією міжнародного розвитку стосовно проведення оцінки державного управління за базовими показниками SIGMA . . . 343 11 травня 2006 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 614 “Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345 11 вересня 2006 р. Київ. – Указ ПрезидентаУкраїни № 742/2006 “Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” . . . . . . 354 14 листопада 2006 р. Київ. – Угода про співробітництво у сферах розвитку державної служби і адміністративної реформи між Головним управлінням державної служби України та Міністерством внутрішніх справ Литовської Республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366 15 листопада 2006 р. Київ. – “Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей, що подаються кандидатами на зайняття посад”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1624 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 368 16 листопада 2006 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про утворення Координаційної ради з питань проведення функціональних обстежень Центральних органів виконавчої влади” від № 570-р . . . . . . . 370 1 грудня 2006 р. Київ. – Меморандум про взаєморозуміння між Головним управлінням державної служби України та Генеральною дирекцією адміністрації і державної служби Французької Республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 7 лютого 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 154 “Про затвердження Порядку організації роботи з підготовки та реалізації проектів Twinning в Україні” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 374 7 лютого 2007 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 32-р “Про забезпечення діяльності груп аналізу політики у центральних органах виконавчої влади та Секретаріаті Кабінету Міністрів України”. . . . . 379 21 лютого 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 272 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу із зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців першої – третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України” . . . . . . . . . . . . . 380
16
П е р е л і к д о к у м е н ті в
№ 80
№ 81
№ 82
№ 83
№ 84
№ 85 № 86
№ 87
№ 88 № 89
№ 90
№ 91
№ 92
13 квітня 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до пункту 6 Положення про Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” № 625 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 384 26 квітня 2007 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 235-р “Про підписання угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про співробітництво у сфері державного управління та державної служби” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 384 22 червня 2007 р. Київ. – Договір між Управлінням державної служби при Президентові Республіки Таджикистан та Головним управлінням державної служби України про співробітництво у сфері розвитку державної служби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 385 26 червня 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 880 “Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387 18 липня 2007 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 197 “Про затвердження Порядку розгляду питань щодо погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників кадрових служб центральних та місцевих органів виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . 397 18 липня 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 933 “Про проведення Всеукраїнського конкурсу “Приязна адміністрація” . . . . . . . . 400 1 серпня 2007 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 589 “Про підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України і Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй щодо підтримки реформування системи державної служби у рамках адміністративної реформи” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403 10 вересня 2007 р. Київ. – Угода між Урядом України і Урядом Королівства Данія щодо технічної підтримки реформ державного сектору в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403 19 вересня 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1152 “Про Всеукраїнський конкурс “Кращий державний службовець” . . . . . . . . . . . . . . 407 20 вересня 2007 р. Київ. – Указ Президента України № 900 “Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення захисту конституційних прав державних службовців”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412 20 вересня 2007 р. – Угода про співробітництво у сфері розвитку державної служби між Головним управлінням державної служби України та Агентством Киргизької Республіки з питань державної служби . . . . . . . . . . . . 415 26 вересня 2007 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1180 “Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 417 28 вересня 2007 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України та Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту
П е р е л і к д о к у м е н ті в
17
№ 93
№ 94
№ 95
№ 96
№ 97
№ 98
№ 99
№ 100 № 101 № 102
№ 103
№ 104
№ 258/3470 “Про затвердження Положення щодо проведення Всеукраїнської спартакіади серед збірних команд державних службовців Автономної Республіки Крим, областей, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425 12 жовтня 2007 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України та Міністерства праці та соціальної політики України № 270/551 “Про затвердження Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ” . . . . . . . . . . . . 436 23 жовтня 2007 р. Київ. – Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй щодо підтримки реформування системи державної служби у рамках адміністративної реформи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 444 28 березня 2008 р. Київ. – Угода про співробітництво у сфері розвитку державної служби і адміністративної реформи між Головним управлінням державної служби України та Головою Канцелярії Прем’єр-міністра Республіки Польща . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 446 9 квітня 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 316 “Про затвердження Порядку підготовки та виконання плану залучення зовнішньої допомоги Європейської комісії у рамках TAIEX” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 448 25 травня 2008 р. Київ. – Угода між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво у сфері розвитку державної служби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 452 26 травня 2008 р. Оттава. – Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Урядом Канади щодо проекту реформування управління персоналом у системі державної служби України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454 4 червня 2008 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 798-р “Про схвалення Концепції Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008–2011 роки” . . . 461 4 червня 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 528 “Питання Центру сприяння інституційному розвитку державної служби” . . . . . 466 11 червня 2008 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 817-р “Про відзначення 90-річчя запровадження державної служби”. . . . . . 472 11 червня 2008 р. Рим. – Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у сфері державної служби між Головним управлінням державної служби України та Департаментом державної служби Ради Міністрів Італійської Республіки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 474 3 вересня 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 776 “Про внесення змін до Програми розвитку державної служби на 2005–2010 роки” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 475 10 вересня 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 800 “Про умови оплати праці працівників Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу та його регіональних відділень” . . . 490
18
П е р е л і к д о к у м е н ті в
№ 105 27 жовтня 2008 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 297 “Про утворення Школи вищого корпусу державної служби, забезпечення її державної реєстрації та фінансування у 2008 році” . . . . . . . . 492 № 106 5 листопада 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 974 “Про затвердження Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008–2011 роки” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497 № 107 3 грудня 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1043 “Про доповнення пункту 5 переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512 № 108 3 грудня 2008 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1063 “Про затвердження Типового положення про управління (відділ) з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу обласної державної адміністрації та доповнення додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 р. № 996” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 513 № 109 17 грудня 2008 р. Київ. – Угода між Урядом України і Урядом Азербайджанської республіки про співробітництво у сфері розвитку державної служби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 516 № 110 21 січня 2009 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 18 “Про утворення Ради керівників кадрових служб центральних органів виконавчої влади” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 519 № 111 23 лютого 2009 р. Київ. – “Порядок конкурсного відбору до мережі навчальних закладів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування за державним замовленням”, затверджений Наказом Головдержслужби України № 49 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 521 № 112 19 березня 2009 р. – Меморандум про співробітництво у сфері державного управління та адміністративної реформи між Головним управлінням державної служби України та Міністерством внутрішніх справ Грецької Республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 523 № 113 27 травня 2009 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 532 “Про затвердження Положення про Реєстр державних та адміністративних послуг” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 525 № 114 11 червня 2009 р. Київ. – Закон України № 1506-VI “Про засади запобігання та протидії корупції” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 527 № 115 29 липня 2009 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 789 “Про затвердження Порядку прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю “Державна служба” галузі знань “Державне управління” та працевлаштування випускників” . . . 542 № 116 19 серпня 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України та Міністерства освіти і науки України № 224/759 “Про затвердження Порядку проходження мовної підготовки фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 557
П е р е л і к д о к у м е н ті в
19
№ 117 19 серпня 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України та Міністерства і науки України № 225/761 “Про затвердження Переліку спеціальностей та спеціалізацій, Критеріїв і порядку відбору вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти та інших юридичних осіб, які надають освітні послуги, для здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 559 № 118 3 вересня 2009 р. Київ. – Меморандум про взаєморозуміння між Головним управлінням державної служби України та Радою цивільної служби Республіки Вірменія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 562 № 119 12 вересня 2009 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 854 “Про доповнення переліку позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 564 № 120 8 жовтня 2009 р. Братислава. – Протокол про співробітництво при підготовці нормативно-правових актів у сфері державної служби між Головним управлінням державної служби України та Міністерством праці, соціальних справ та сім’ї Словацької Республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 564 № 121 26 листопада 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 351 “Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру державних та адміністративних послуг” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 566 № 122 1 грудня 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 367 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо щорічного визначення органами державної влади та органами місцевого самоврядування потреб у підготовці магістрів за спеціальностями в галузі знань “Державне управління”, відбору осіб для направлення на навчання до вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців у галузі знань “Державне управління” та підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування” . . . . . . . . . 568 № 123 8 грудня 2009 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1337 “Про затвердження Порядку передачі подарунків, отриманих під час проведення офіційних заходів” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 576 № 124 15 грудня 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 383 “Про затвердження Положення про Координаційну раду з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України і Регламенту її діяльності” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 579 № 125 29 грудня 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 406 “Про затвердження Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування” . . . . . . . . . . . . . . . . 582 № 126 31 грудня 2009 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 414 “Про Порядок зовнішнього оцінювання за критеріями відповідності рівня освіти та кваліфікації порядку підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 607
20
П е р е л і к д о к у м е н ті в
Документи
№1 13 грудня 1991 р. Київ. – Указ Президента України № 6/91 “Про Адміністрацію Президента України”
1. Утворити Адміністрацію Президента України, яка є його апаратом, у складі: Групи помічників та референтів Президента України; Юридичної служби Президента України; Економічної служби Президента України; Служби Президента України з міжнародних питань; Служби Президента України по зв’язках з громадськими, політичними організаціями та рухами; Служби Президента України з питань територій; Служби безпеки Президента України; Прес-служби Президента України; Інформаційно-аналітичної служби Президента України; Відділу Державного Протоколу; Загального відділу; Канцелярії; Сектора кадрів; Сектора контролю; Відділу нагород; Відділу у питаннях громадянства і помилування; Відділу листів і прийому громадян; Служби матеріально-технічного і фінансового забезпечення. 2. Адміністрацію Президента очолює Секретар. Президент України
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=6%2F91
Л. Кравчук
№ 1 . 1 3 груд н я 1 9 9 1 р . К и ї в
21
№2 16 грудня 1993 р. Київ. – Закон України № 3723-XII “Про державну службу”
ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну службу (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 52, ст.490) {Вводиться в дію Постановою ВР № 3724-XII (3724-12) від 16.12.93, ВВР, 1993, № 52, ст.491} {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, № 29, ст. 216 № 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, № 34, ст. 268 № 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, № 16, ст. 71} {Про поширення дії Закону додатково див. Закон № 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, № 24, ст.170} {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 647-XIV (647-14) від 13.05.99, ВВР, 1999, № 24, ст.208 № 2493-III (2493-14) від 07.06.2001, ВВР, 2001, № 33, ст.175} {Про поширення дії Закону додатково див. Закон № 2493-III (2493-14) від 07.06.2001, ВВР, 2001, № 33, ст.175} {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 432-IV (432-15) від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.97 № 762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247} {Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003} {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2105-IV (2105-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.32 № 2374-IV (2374-15) від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.193 № 2593-IV (2593-15) від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.346 № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18 № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 № 432-V (432-16) від 12.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.69 № 489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66} {Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 4-рп/2007 (v004p710-07) від 18.06.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007}
22
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
{Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 8-рп/2007 (v008p710-07) від 16.10.2007} {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 – зміни діють по 31 грудня 2008 року} {Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008} (Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого самоврядування згідно із Законом № 280/97-ВР від 21.05.97; поширення втратило чинність у зв’язку з втратою чинності пункту 5 розділу V Закону № 280/97-ВР від 21.05.97 на підставі Закону № 2493-III (2493-14) від 07.06.2001) (Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР), Закону “Про службу в органах місцевого самоврядування” та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом № 2493-III (2493-14) від 07.06.2001) Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Державна служба і державні службовці Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Стаття 2. Посада і посадова особа Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
23
До док. № 2
заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Стаття 3. Основні принципи державної служби Державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов’язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян. Стаття 4. Право на державну службу Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України (169-2002-п). Стаття 5. Етика поведінки державного службовця Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. (Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону № 358/95-ВР від 05.10.95) Розділ II ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Стаття 6. Основні напрями державної політики у сфері державної служби Державна політика у сфері державної служби визначається Верховною Радою України. Основними напрямами державної політики у сфері державної служби є визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
25
Для проведення єдиної державної політики та функціонального управління державною службою утворюється Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України. Питання функціонування державної служби в інших державних органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішуються цими органами. Стаття 7. Орган управління державною службою Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України. Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України: прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в кадрах; забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті; розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань державної служби в державних органах та їх апараті; розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх апараті; здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного відбору державних службовців в державних органах та їх апараті; організує навчання і професійну підготовку державних службовців державних органів та їх апарату; контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу; організує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових досліджень з питань державної служби. Стаття 8. Координаційна рада з питань державної служби З метою визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об’єднання усіх зусиль державних органів щодо підвищення ефективності державної служби створюється міжвідомчий дорадчий орган – Координаційна рада з питань державної служби в державних органах. Положення про Координаційну раду з питань державної служби в державних органах затверджується Кабінетом Міністрів України. Розділ III ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ Стаття 9. Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників,
26
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією (254к/96-ВР) та спеціальними законами України. (Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV (762-15) від 15.05.2003) Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Стаття 10. Основні обов’язки державних службовців Основними обов’язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу. Стаття 11. Основні права державних службовців Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
27
вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку. Конкретні обов’язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції. Стаття 12. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; в інших випадках, встановлених законами України. Стаття 13. Декларування доходів державних службовців Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери. Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
28
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Розділ IV ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ Стаття 15. Прийняття на державну службу Прийняття на державну службу на посади третьої – сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України. Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами (851-99-п). Стаття 16. Обмеження, пов’язані з проходженням державної служби Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР). (Частина перша статті 16 в редакції Закону № 358/95-ВР від 05.10.95) Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Інші обмеження, пов’язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
29
Стаття 17. Присяга державних службовців Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: “Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки”. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців. Стаття 19. Стажування державних службовців З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. Стаття 20. Робочий час Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році. Стаття 21. Службові відрядження Державним службовцям відшкодовуються витрати на службові відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до законодавства про працю України. Під час відрядження державні службовці користуються правом бронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а також першочергового придбання проїзних документів. Державним службовцям за місцем відрядження надається місце для роботи, можливість користуватися зв’язком, транспортом, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру.
30
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
Стаття 22. Відсторонення від виконання повноважень за посадою Невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку (950-2000-п), визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується. {Положення статті 23, яким встановлено граничний вік перебування на державній службі, визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2007 (v008p710-07) від 16.10.2007} Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п’ять років (2020-2003-п). (Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 647-XIV (647-14) від 13.05.99, № 2493III (2493-14) від 07.06.2001) У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу. (Офіційне тлумачення положень статті 23 див. в Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003) Розділ V СЛУЖБОВА КАР’ЄРА Стаття 24. Проходження служби Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов’язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
31
Стаття 25. Класифікація посад Основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Встановлюються такі категорії посад службовців: перша категорія – посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, представників Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади; друга категорія – посади заступників керівника Адміністрації Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України, керівників структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради України, секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які входять до складу Уряду, перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, першого заступника Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, перших заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; третя категорія – посади заступників керівників структурних підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади; четверта категорія – посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; п’ята категорія – посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, заступників представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних ад-
32
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
міністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та інші прирівняні до них посади; шоста категорія – посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; сьома категорія – посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Стаття 26. Ранги державних службовців Встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Положення про ранги службовців (658-96-п) затверджується Кабінетом Міністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Ранги, які відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що присвоюються державним службовцям, які є працівниками Апарату Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої категорії, державним службовцям – працівникам Апарату Верховної Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України. (Частина п’ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2374-IV (2374-15) від 20.01.2005) Ранги, які відповідають посадам третьої – сьомої категорій, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець.
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
33
При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. (Частина десята статті 26 в редакції Закону № 282/95-ВР від 11.07.95) Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний ранг. Народним депутатам України, які до обрання перебували на державній службі, час виконання цих обов’язків зараховується до стажу державної служби. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу. Стаття 27. Просування по службі Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу. Державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву. Стаття 28. Кадровий резерв державної служби У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад державних службовців, а також для просування по службі. Кадровий резерв формується із: спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби (199-2001-п), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
34
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) (1681-2004-п, 402-2005-п) та шляхом самоосвіти. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п’ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі. Розділ VI ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Стаття 30. Підстави припинення державної служби Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); (Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30 див. в Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003) 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону. Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби. За державними службовцями, які займали посади першої категорії не менше трьох років і звільнені у зв’язку із зміною складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року. Стаття 31. Відставка державного службовця Відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою.
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
35
Підставами для відставки є: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі; примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об’єднанням громадян, громадянину; стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку). Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов’язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України (322-08). У разі відставки державного службовця, який не досяг пенсійного віку, але має страховий стаж для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років і відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менш як п’ять років, йому виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення пенсійного віку. (Частина четверта статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005) При досягненні пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному службовцю. У разі призначення пенсії за віком, працевлаштування, засудження за скоєння злочину виплати, передбачені частиною четвертою цієї статті, припиняються. Стаття 32. Оскарження рішення про припинення державної служби Рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду. Розділ VII МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ Стаття 33. Оплата праці Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов’язків.
36
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки – 10, понад 5 років – 15, понад 10 років – 20, понад 15 років – 25, понад 20 років – 30, понад 25 років – 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. (Частина восьма статті 33 в редакції Закону № 96/96-ВР від 22.03.96) Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій. Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (212-2003-п). За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань. Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки державних службовців Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України (250-94-п). Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення державних службовців Державні службовці забезпечуються житлом у встановленому порядку із державного фонду. Державні службовці, які займають посади першої – четвертої категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних телефонів.
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
37
{Частину третю статті 36 виключено на підставі Закону № 107-VI (10717) від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008} Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров’я. Цими ж закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію. Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям {Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту “г” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” (803-12), пункту “в” частини другої статті 12 Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” (309-14) та статті 21 Закону України (3721-12) “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”) у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом № 489-V (489-16) від 19.12.2006; додатково див. Рішення Конституційного Суду № 4-рп/2007 (v004p710-07) від 18.06.2007 (в частині, що стосується професійних суддів та працівників апарату судів); Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007} {Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15) згідно із Законом № 489-V (489-16) від 19.12.2006} {Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006–2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15), а по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із Законом № 489-V (489-16) від 19.12.2006} (Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про
38
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15), згідно із Законом № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005) (Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком з урахуванням підпункту “г” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” (803-12) у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не виплачується згідно із Законом № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005) (Частину першу статті 37 виключено на підставі Закону № 2105-IV (210515) від 21.10.2004) На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. {Частина статті 37 в редакції Закону № 432IV (432-15) від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, № 107-VI (107-17) від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008} {Щодо дії частини другої статті 37 додатково див. Закон № 489-V (48916) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду № 4-рп/2007 (v004p710-07) від 18.06.2007} Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. (Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 2105-IV (2105-15) від 21.10.2004) Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15). {Частина четверта статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008}
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
39
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати. {Частина статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законами № 432-IV (432-15) від 16.01.2003, № 107-VI (107-17) від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008} {Щодо дії частини п’ятої статті 37 додатково див. Закони № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, № 489-V (489-16) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду № 4-рп/2007 (v004p710-07) від 18.06.2007} Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частинами другою і п’ятою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15), особам, визнаним інвалідами I та II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I та II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. {Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 2593-IV (2593-15) від 31.05.2005; в редакції Закону № 432-V (432-16) від 12.12.2006} Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі. У цьому разі, а також у разі продовження перебування зазначених осіб на державній службі без оформлення пенсій по інвалідності на умовах, передбачених частиною шостою цієї статті, вони мають право на одержання пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15). (Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 2593-IV (2593-15) від 31.05.2005) У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15). {Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 432-V (432-16) від 12.12.2006} Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв’язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі. {Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 432-V (432-16) від 12.12.2006} У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у
40
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям – незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п’ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім’ї – 90 відсотків. До непрацездатних членів сім’ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15). (Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 2593IV (2593-15) від 31.05.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005) Право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім’ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом. (Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 2593-IV (2593-15) від 31.05.2005) Державний службовець, звільнений з державної служби у зв’язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах. (Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом № 358/95-ВР від 05.10.95) Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. У разі виходу на пенсію державні службовці при наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом. Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв’язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. (Частина друга статті 37-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005) (Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом № 432-IV (432-15) від 16.01.2003)
№ 2 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
41
Розділ VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства про державну службу Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством. Президент України Л. КРАВЧУК
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3723-12&pass=XNLMf5x.qwJgPLpwZiTEZJAd HI46ks80msh8Ie6
№3 16 грудня 1993 р. Київ. – Постанова Верховної Ради України № 3724-ХІІ “Про введення в дію Закону України “Про державну службу”
Верховна Рада України постановляє: 1. Ввести в дію Закон України “Про державну службу” з дня його опублікування, а частини четверту і п’яту статті 33, частину першу статті 34, статтю 35 та частину другу – п’яту статті 37 – з 1 січня 1994 року, частину першу статті 37 – з моменту прийняття законодавчих актів України про соціальне страхування. 2. Встановити, що дія цього Закону поширюється на працівників державних органів Республіки Крим, органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодавством України. 3. До приведення законодавства у відповідність із Законом України “Про державну службу” законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 4. Запропонувати Голові Верховної Ради України, Президенту України, Кабінету Міністрів України у тримісячний термін термін після введення в дію цього Закону привести до Присяги державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу”. 5. Кабінету Міністрів України: До 1 липня 1994 року підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про зміни і доповнення законодавчих актів, що випливають із Закону України “Про державну службу”; до 1 жовтня 1994 року привести рішення Уряду України у відповідність із Законом України “Про державну службу”; протягом 1994 року забезпечити розробку і затвердження нормативних актів відповідно до повноважень Уряду, визначених цим Законом; до 1 квітня 1994 року забезпечити перегляд і скасування міністерствами і
42
№ 3 . 1 6 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
До док. № 3
відомствами України їх нормативних актів, що суперечать Закону України “Про державну службу”; до 1 березня 1994 року затвердити Положення про порядок обчислення стажу державної служби в державних органах. 6. Запропонувати Верховній Раді Республіки Крим привести акти законодавства Республіки Крим у відповідність із Законом України “Про державну службу”. Голова Верховної Ради України І. Плющ
http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=372412&chk=4/UMfPEGznhhCW5.ZiITXf9VHI4P ss80msh8Ie6
№4 20 грудня 1993 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1049 “Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 283 (283-94-п) від 03.05.94 № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001 № 1564 (1564-2003-п) від 02.10.2003 № 669 (669-2009-п) від 01.07.2009} (У назві і тексті постанови слова “державної виконавчої” замінено словом “виконавчої” згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001) {У назві і тексті постанови після слів “органів виконавчої влади” доповнено словами “та інших державних органів” згідно з Постановою КМ № 669 (669-2009-п) від 01.07.2009} Кабінет Міністрів постановляє: (Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001) 1. Затвердити Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (додається). Це Положення не поширюється на службових осіб митних органів, працівників контрольно-ревізійної служби, податкової служби та інших органів, а також військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, для яких установлено інші умови і порядок виплати надбавок за вислугу років. Доручити Міністерству праці та соціальної політики давати роз’яснення що-
44
№ 4 . 2 0 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
до застосування цього Положення. (Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001) 2. Міністерству фінансів передбачити в проекті бюджету на 1994 рік асигнування на виплату щомісячних надбавок за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів. Виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Міністр Кабінету Міністрів України Ю. ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ І. ДОЦЕНКО
ПОЛОЖЕННЯ про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (Положення втратило чинність в частині, що стосується керівників і спеціалістів, на підставі Постанови КМ № 283 (283-94-п) від 03.05.94) (У назві і тексті Положення слова “державної виконавчої” замінено словом “виконавчої” згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001) {У назві і тексті Положення після слів “органів виконавчої влади” доповнено словами “та інших державних органів” згідно з Постановою КМ № 669 (669-2009-п) від 01.07.2009} Загальні положення 1. Цим Положенням визначаються порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років членам Кабінету Міністрів України, працівникам Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади та інших державних органів, Служби безпеки, Антимонопольного комітету, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Управління державної охорони, Фонду державного майна та їх територіальних органів. {Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1758 (17582001-п) від 27.12.2001, № 669 (669-2009-п) від 01.07.2009} Розмір щомісячної надбавки за вислугу років 2. Надбавки за вислугу років виплачуються керівникам, спеціалістам і службовцям органів виконавчої влади та інших державних органів залежно від стажу роботи: ———————————————————————————————— ———————————————————————————————— розмір щомісячної надбавки (у відсотках стаж роботи до посадового окладу) ———————————————————————————————— ————————————————————————————————
№ 4 . 2 0 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
45
понад 3 роки 10 понад 5 років 15 понад 10 років 20 понад 15 років 25 понад 20 років 30 понад 25 років 40 Виплата зазначених надбавок провадиться одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину місяця у межах фонду оплати праці відповідного органу виконавчої влади. Обчислення стажу роботи, який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років 3. До стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується: загальний стаж роботи в органах виконавчої влади, передбачених у пункті 1 цього Положення; стаж роботи в Апараті Верховної Ради України, Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та комітетах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, органів прокуратури, судових органів України, відповідних органів колишнього СРСР і країн Співдружності Незалежних Держав; (Абзац третій пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001) стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України. 4. До стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, включається також: період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині потрібний домашній догляд, – період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років; час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях; (Абзац третій пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001, в редакції Постанови КМ № 1564 (1564-2003-п) від 02.10.2003) час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював в органах виконавчої влади; час роботи за кордоном за направленням органу виконавчої влади, якщо до направлення за кордон працівник працював в таких органах і протягом трьох місяців після повернення з-за кордону, не враховуючи часу на проїзд, поступив на роботу в органи виконавчої влади. 5. Документом для визначення стажу, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка. Скарги, пов’язані з визначенням стажу роботи працівників, розглядаються керівником органу виконавчої влади.
46
№ 4 . 2 0 груд н я 1 9 9 3 р . К и ї в
Порядок обчислення і виплати щомісячної надбавки за вислугу років 6. Працівникам, прийнятим на роботу на конкурсній основі, надбавка за вислугу років виплачується з дня прийняття на роботу у разі наявності стажу роботи, який дає право на одержання надбавки, а працюючим – з дня їх атестації. Особам, які працюють за сумісництвом, надбавка за вислугу років не виплачується. 7. Надбавка за вислугу років обчислюється виходячи з посадового окладу працівника без урахування інших надбавок і доплат. У разі виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників щомісячна надбавка за вислугу років обчислюється з посадового окладу за основною посадою. 8. Працівникам, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення надбавки за вислугу років, розмір надбавки змінюється з початку наступного місяця. 9. Надбавка за вислугу років ураховується під час обчислення середнього заробітку, який зберігається за працівниками відповідно до чинного законодавства на час відпустки, за період тимчасової непрацездатності, у разі призначення пенсій та в інших випадках.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1049-93-%EF
№5 2 квітня 1994 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 209 “Про управління державною службою”
(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 719 (719-95-п) від 07.09.95 № 727 (727-95-п) від 11.09.95 № 525 (525-96-п) від 16.05.96 № 2279 (2279-99-п) від 11.12.99 № 357 (357-2000-п) від 18.02.2000 № 1303 (1303-2002-п) від 28.08.2002) Відповідно до Закону України “Про державну службу” (3723-12) Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Утворити Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України. (Пункт 2 втратив чинність в частині чисельності працівників центрального апарату Головного управління державної служби України на підставі Постанови КМ № 2279 (2279-99-п) від 11.12.99) 2. Установити чисельність працівників центрального апарату Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України у кількості 105 чоловік.
№ 5 . 2 к в і тн я 1 9 9 4 р . К и ї в
47
До док. № 5
Міністерству фінансів профінансувати витрати на утримання зазначеного Головного управління у межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 1995 рік. Дозволити Головному управлінню мати трьох заступників начальника Головного управління, у тому числі одного першого, та колегію у кількості 16 чоловік. (Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 719 (719-95-п) від 07.09.95, із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 525 (525-96-п) від 16.05.96, № 1303 (13032002-п) від 28.08.2002) 3. Доручити начальникові Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України розробити і подати Кабінетові Міністрів України на затвердження пропозиції про структуру Управління, а також погоджений з Міністерством фінансів, Міністерством юстиції та Міністерством праці проект Положення про Головне управління. 4. Створити в апараті Кабінету Міністрів України Відділ кадрів, ліквідувавши Управління з підготовки і обліку кадрів органів державної виконавчої влади (442-93-п). (Пункт 5 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 727 (727-95-п) від 11.09.95) (Пункт 6 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 357 (357-2000-п) від 18.02.2000) Виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Міністр Кабінету Міністрів України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=209-94-%EF
Ю. ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ І. ДОЦЕНКО
№6 3 травня 1994 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 758 (758-94-п) від 10.11.94 № 878 (878-94-п) від 28.12.94 № 264 (264-95-п) від 10.04.95} {На додаток до Постанови див. Постанову КМ № 397 (397-95-п) від 08.06.95} {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 651 (651-95-п) від 14.08.95 № 871 (871-95-п) від 31.10.95 № 311 (311-96-п) від 12.03.96 № 1490 (1490-96-п) від 11.12.96
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
49
№ 1550 (1550-96-п) від 25.12.96 № 861 (861-97-п) від 08.08.97 № 1040 (1040-97-п) від 19.09.97 № 259 (259-98-п) від 02.03.98 № 638 (638-99-п) від 20.04.99 № 1267 (1267-99-п) від 14.07.99 № 2044 (2044-99-п) від 05.11.99 № 848 (848-2000-п) від 29.05.2000 № 1113 (1113-2000-п) від 12.07.2000 № 428 (428-2001-п) від 06.05.2001 № 1435 (1435-2001-п) від 26.10.2001 № 1571 (1571-2001-п) від 22.11.2001 № 681 (681-2002-п) від 21.05.2002 № 1620 (1620-2002-п) від 25.10.2002 № 85 (85-2003-п) від 18.01.2003 № 258 (258-2004-п) від 04.03.2004 № 468 (468-2004-п) від 14.04.2004 № 689 (689-2004-п) від 26.05.2004 № 814 (814-2004-п) від 29.06.2004 № 2 (2-2005-п) від 06.01.2005 № 43 (43-2005-п) від 15.01.2005 № 238 (238-2005-п) від 30.03.2005 № 552 (552-2005-п) від 12.07.2005 № 726 (726-2006-п) від 25.05.2006 № 804 (804-2006-п) від 07.06.2006 № 829 (829-2006-п) від 15.06.2006 № 1074 (1074-2006-п) від 01.08.2006 № 1076 (1076-2006-п) від 01.08.2006 № 1658 (1658-2006-п) від 29.11.2006 № 1700 (1700-2006-п) від 08.12.2006 № 4 (4-2007-п) від 10.01.2007 № 36 (36-2007-п) від 24.01.2007 № 837 (837-2008-п) від 10.09.2008 – дію Постанови зупинено згідно з Указом Президента № 1139/2008 (1139/2008) від 03.12.2008 № 981 (981-2008-п) від 05.11.2008 № 1121 (1121-2008-п) від 20.12.2008 № 57 (57-2009-п) від 04.02.2009 № 730 (730-2009-п) від 17.07.2009 № 816 (816-2009-п) від 05.08.2009 № 1192 (1192-2009-п) від 11.11.2009 № 4 (4-2010-п) від 06.01.2010} На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 р. “Про введення в дію Закону України “Про державну службу” (3724-12) (Відо-
50
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
мості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491) Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок обчислення стажу державної служби, що додається. 2. Установити, що надбавка за вислугу років обчислюється за фактично відпрацьований час виходячи із посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби, визначеного відповідно до затвердженого цією постановою Порядку. У разі виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника надбавка за вислугу років обчислюється з посадового окладу за основною посадою. Надбавка за вислугу років виплачується у розмірах, установлених частиною п’ятою статті 33 Закону України “Про державну службу” (3723-12), доплата за ранг провадиться у розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 1994 р. № 123 (123-94-п). 3. Державним службовцям, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення надбавки за вислугу років, розмір надбавки змінюється з дня набуття права на підвищення. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 814 (814-2004-п) від 29.06.2004) 4. Надбавка за вислугу років враховується у разі обчислення середнього заробітку, який зберігається за державним службовцем відповідно до чинного законодавства на час відпустки, на період тимчасової непрацездатності, у разі призначення пенсій та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. 5. Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. 6. Визнати таким, що втратило чинність, Положення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049 (1049-93-п) “Про надбавки за вислугу років для працівників органів державної виконавчої влади”, в частині, що стосується керівників і спеціалістів. Виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Міністр Кабінету Міністрів України Ю. ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ І. ДОЦЕНКО
ПОРЯДОК обчислення стажу державної служби 1. Цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. 2. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу” (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ,
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
51
служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв’язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби; {Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 726 (726-2006-п) від 25.05.2006, № 1658 (1658-2006-п) від 29.11.2006, № 1700 (1700-2006-п) від 08.12.2006} на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці; на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань; {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 878 (878-94-п) від 28.12.94; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 428 (428-2001-п) від 06.05.2001, № 689 (689-2004-п) від 26.05.2004, № 1074 (1074-2006-п) від 01.08.2006} на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України; (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 264 (64-95-п) від 10.04.95) на посадах керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального захисту інвалідів; (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 651 (651-95-п) від 14.08.95) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя; (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1550 (1550-96-п) від 25.12.96) на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції навчальних закладів при Міністерстві освіти України; (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 861 (861-97-п) від 08.08.97) на посадах керівних працівників і спеціалістів Державного архіву при Раді міністрів Автономної Республіки Крим; (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 259 (259-98-п) від 02.03.98) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1435 (1435-2001-п) від 26.10.2001) на посадах керівних працівників і спеціалістів Української державної насіннєвої інспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, державних зональних лісонасіннєвих інспекцій,
52
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції, яким надано повноваження головних або державних інспекторів з насінництва та розсадництва, з дня набрання чинності Законом України “Про насіння і садивний матеріал” (411-15) (з 28 січня 2003 року); (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 2 (2-2005-п) від 06.01.2005) на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин України, головних державних інспекторів з карантину рослин Республіки Крим, області і міста Києва, їх заступників, а також головних, провідних спеціалістів та спеціалістів всіх категорій прикордонних обласних, обласної, міської інспекції з карантину рослин, завідуючих прикордонними пунктами з карантину рослин в морських, річкових портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в аеропортах, на головпоштамтах або шосейних шляхах, які за посадою є одночасно державними інспекторами з карантину рослин відповідної території або пункту, з дня набрання чинності Законом України від 30 червня 1993 р. № 3348XII (3348-12) “Про карантин рослин” (з 24 серпня 1993 р.); на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин міста Севастополя, його заступників, спеціалістів Державної служби з карантину рослин України, які є державними інспекторами з карантину рослин, з дня набрання чинності Законом України від 3 квітня 2003 р. № 674-IV (674-15) “Про внесення змін до Закону України “Про карантин рослин” (з 1 січня 2004 року); {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 552 (552-2005-п) від 12.07.2005; абзац п’ятнадцятий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постанова Кабінет Міністрів України № 1076 (1076-2006-п) від 01.08.2006} на посадах за квотою України у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав та посаді Повноважного представника України в Комісії з економічних питань при Економічній раді Співдружності Незалежних Держав; {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 829 (829-2006-п) від 15.06.2006} на посадах начальника Головної державної інспекції захисту рослин – Головного державного інспектора захисту рослин України, заступників начальника Головної державної інспекції захисту рослин – заступників Головного державного інспектора захисту рослин України, начальників державних інспекцій захисту рослин – головних державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів, заступників начальників державних інспекцій захисту рослин – заступників головних державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів, всіх спеціалістів – державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів з дня набрання чинності Законом України від 14 вересня 2006 р. № 141-V (141-16) “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання використанню фальсифікованих пестицидів і агрохімікатів” (з 4 жовтня 2006 року); {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 4 (4-2007-п) від 10.01.2007} на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я та державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в областях, містах Києві та Севастополі з дня набрання чинності Законом України “Про лікарські засоби” (123/96-ВР) (з 17
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
53
травня 1996 року); {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 837 (837-2008-п) від 10.09.2008} на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я та державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з дня набрання чинності Законом України “Про лікарські засоби” (123/96-ВР) (з 7 травня 1996 р.). {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1121 (1121-2008-п) від 20.12.2008} 3. До стажу державної служби включається також: період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині потрібний домашній догляд, – період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років; час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював у державному органі; час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях; (Абзац п’ятий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 2044 (2044-99-п) від 05.11.99) час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1074 (1074-2006-п) від 01.08.2006} час роботи: за кордоном на посадах керівних працівників і спеціалістів за направленням державних органів, якщо до направлення за кордон працівник працював у таких органах і протягом трьох місяців після повернення з-за кордону, не враховуючи часу на проїзд, влаштувався на роботу в державний орган; {Абзац восьмий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1192 (1192-2009-п) від 11.11.2009} на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті організацій, створених на базі ліквідованих міністерств, яким делеговано функції управління майном організацій і підприємств, заснованих на загальнодержавній власності; в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049 (1049-93-п); на посадах керівних працівників і спеціалістів у Державному центрі зайнятості та місцевих центрах зайнятості; на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 758 (758-94-п) від 10.11.94) (На додаток до пункту 3 додатково див. Постанову КМ № 397 (397-95-п) від 08.06.95)
54
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
час навчання в аспірантурі або докторантурі Національної Академії державного управління при Президентові України з відривом від роботи, якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант перебував на державній службі і після закінчення навчання повернувся на державну службу; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1490 (1490-96-п) від 11.12.96; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 816 (816-2009-п) від 05.08.2009} на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції закладів освіти при Міністерстві освіти України; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 861 (861-97-п) від 08.08.97) на посадах керівників, їхніх заступників, головних інженерів державних підприємств, установ, організацій, голови, першого заступника та заступника голови правління Українського національного фонду “Взаєморозуміння і примирення” при Кабінеті Міністрів України, якщо безпосередньо з цих посад вони призначені (обрані) на посади державних службовців першої – четвертої категорій; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1040 (1040-97-п) від 19.09.97; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 638 (638-99-п) від 20.04.99, № 1267 (1267-99-п) від 14.07.99; в редакції Постанови КМ № 1113 (1113-2000-п) від 12.07.2000; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 57 (57-2009-п) від 04.02.2009} стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (1977-12), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257 (257-2004п), незалежно від наявності перерв у роботі; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1267 (1267-99-п) від 14.07.99; в редакції Постанови КМ № 1113 (1113-2000-п) від 12.07.2000, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1571 (1571-2001-п) від 22.11.2001, в редакції Постанов КМ № 85 (85-2003-п) від 18.01.2003, № 258 (258-2004-п) від 04.03.2004) на посадах керівних працівників і спеціалістів Національної комісії регулювання електроенергетики України та її територіальних представництв; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 848 (848-2000-п) від 29.05.2000) стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової інформації, обчислений відповідно до Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 р. № 377 (377-99-п) (Офіційний вісник України, 1999 р., № 11, ст. 430; 2001 р., № 39, ст. 1760); (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 681 (681-2002-п) від 21.05.2002) час навчання в Національній академії державного управління при Президентові України за денною формою, якщо до вступу в Академію випускник перебував на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
55
і після закінчення навчання повернувся на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування або вступив до аспірантури чи докторантури Академії з відривом від роботи; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 468 (468-2004-п) від 14.04.2004) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних лісогосподарських об’єднань Міністерства лісового господарства та державних лісогосподарських об’єднань Державного комітету лісового господарства; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 43 (43-2005-п) від 15.01.2005) час військової або державної служби в розвідувальних органах України після повернення в установленому законодавством порядку до органів державної влади, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 726 (726-2006-п) від 25.05.2006} час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 804 (804-2006-п) від 07.06.2006; в редакції Постанови КМ № 36 (36-2007-п) від 24.01.2007} час служби в Держспецзв’язку на посадах рядового і начальницького складу; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1700 (1700-2006-п) від 08.12.2006} час служби на посадах рядового і начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання внутрішньої служби або служби цивільного захисту, в органах і підрозділах, що входили або входять до структури Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 981 (981-2008-п) від 05.11.2008} час роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у виконавчих органах асоціацій органів місцевого самоврядування, якщо до цього працівник перебував на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування і після закінчення роботи у зазначених органах повернувся на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування; {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 730 (730-2009-п) від 17.07.2009} час служби на посадах начальницького складу в Державній фельд’єгерській службі. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 4 (4-2010-п) від 06.01.2010} 4. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов’язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
56
№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
Додаток до Порядку обчислення стажу державної служби ПЕРЕЛІК державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби Верховна Рада УРСР, Президія Верховної Ради УРСР Рада Міністрів УРСР Верховна Рада СРСР, Президія Верховної Ради СРСР, Верховні Ради республік СРСР та їх Президії, Ради Міністрів республік СРСР Міністерства і відомства СРСР, міністерства і відомства республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств) Міністерства і відомства УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств) Виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи Місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР Раднаргоспи Органи народного контролю Військкомати Всесоюзні і республіканські промислові об’єднання та об’єднання, створені на базі головних управлінь міністерств і відомств відповідно до рішень Уряду Органи нагляду за додержанням законодавства про працю Органи виконання покарань (спеціалісти, які не мають спеціальних звань). (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 878 (878-94-п) від 28.12.94) Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 264 (264-95-п) від 10.04.95, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 311 (311-96-п) від 12.03.96) Обчислювальні центри та машинолічильні станції обласних, Київського та Севастопольського міських статистичних управлінь (посади начальників центрів і станцій, їх заступників, які відповідали за виконання робіт з підготовки та випуску статистичної звітності, керівних працівників і спеціалістів підрозділів підготовки та випуску статистичних матеріалів). (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 871 (871-95-п) від 31.10.95) Державні архіви областей та їх філіали, державні архіви міст Києва і Севас№ 6 . 3 тр а в н я 1 9 9 4 р . К и ї в
57
тополя. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1550 (1550-96-п) від 25.12.96) Республіканська інспекція середніх спеціальних навчальних закладів при Міністерстві вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 861 (861-97-п) від 08.08.97) Республіканська інспекція професійно-технічних закладів при Держпрофосвіті УРСР. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 861 (861-97-п) від 08.08.97) Республіканська інспекція вищих і середніх спеціальних учбових закладів при Міністерстві вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 861 (861-97-п) від 08.08.97) Державний архів Автономної Республіки Крим. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 259 (259-98-п) від 02.03.98) Центральні державні архіви УРСР. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1620 (1620-2002-п) від 25.10.2002 – набирає чинності 01.01.2003 року) Контрольно-ревізійні підрозділи центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, ліквідовані у зв’язку з утворенням у 1993 році державної контрольно-ревізійної служби. (Додаток доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 238 (238-2005-п) від 30.03.2005)
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=283-94-%EF
№7 19 червня 1996 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 658 “Про затвердження Положення про ранги державних службовців”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 237 (237-2005-п) від 30.03.2005 № 103 (103-2006-п) від 01.02.2006 № 1431 (1431-2006-п) від 18.10.2006} Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну службу” (3723-12) Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Положення про ранги державних службовців (додається). Прем’єр-міністр України Міністр Кабінету Міністрів України П. ЛАЗАРЕНКО В. ПУСТОВОЙТЕНКО
ПОЛОЖЕННЯ про ранги державних службовців 1. Ранги присвоюються державним службовцям в індивідуальному поряд-
58
№ 7. 19 червня 1996 р. Київ
ку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Особам, які вперше зараховані на державну службу, присвоюється, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій посад. 2. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії – Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що присвоюються державним службовцям – працівникам Апарату Верховної Ради України. Пропозиції щодо присвоєння рангів, які відповідають посадам першої та другої категорій, вносить Головдержслужба за поданням відповідних державних органів. (Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 237 (237-2005-п) від 30.03.2005) Ранги, що відповідають посадам другої категорії, державним службовцям – працівникам Апарату Верховної Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України. (Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 237 (2372005-п) від 30.03.2005) Ранги керівникам місцевих органів державної виконавчої влади, головам місцевих Рад, що відповідають посадам третьої – п’ятої категорій, присвоюються відповідно керівником органу державної виконавчої влади чи головою Ради вищого рівня. Ранги іншим керівникам і спеціалістам органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, що відповідають посадам третьої – сьомої категорій, присвоюються за місцем роботи керівниками цих органів. 3. Ранги присвоюються державним службовцям одночасно з прийняттям їх на державну службу. {Абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ № 1431 (1431-2006-п) від 18.10.2006} Особам, призначеним на посади державних службовців з установленням випробування, ранги присвоюються з урахуванням його результатів. 4. Через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливості присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення приймається за умови успішної роботи державного службовця. Черговий ранг не може бути присвоєний державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період проведення службового розслідування або перебування під слідством. Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися до державного службовця як захід дисциплінарного впливу. 5. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад. 6. У разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм присвоюється ранг у межах категорії посад, які вони зайняли. Державним службовцям, які призначаються на посаду більш високої категорії та мають ранг у межах цієї категорії, може бути залишено попередній або присвоєно наступний ранг у межах відповідної категорії посад. {Абзац другий пункту 6 в редакції Постанови КМ № 1431 (1431-2006-п) від 18.10.2006}
№ 7. 19 червня 1996 р. Київ
59
У разі залишення попереднього рангу наступний ранг державному службовцю присвоюється з урахуванням часу присвоєння попереднього рангу. 7. За сумлінну працю державному службовцю у разі звільнення з державної служби у зв’язку з виходом на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад, якщо він має найвищий ранг у такій категорії посад. Державному службовцю, якому присвоєно ранг поза межами категорії посад у зв’язку з виходом на пенсію достроково відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” (803-12), на пільгових умовах або у зв’язку з визнанням його інвалідом I чи II групи у період перебування на державній службі та який потім повернувся на державну службу, вдруге ранг поза межами категорії посад не присвоюється. (Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 103 (103-2006-п) від 01.02.2006) 8. Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний ранг. 9. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. 10. Присвоєння, зміна, позбавлення рангу за вироком суду оформляється наказом чи розпорядженням керівника державного органу, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці державного службовця. 11. Надбавка за ранг провадиться з дня його присвоєння. Державному службовцю, який працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг здійснюється пропорційно відпрацьованому часу. Особам, які призначені на посади державних службовців з терміном випробування і мають ранги, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування провадиться відповідно до цього рангу. Розміри надбавок за ранги державних службовців установлені постановами Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1994 р. № 855 (855-94-п) та від 25 грудня 1995 р. № 1043 (1043-95-п).
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=658-96-%EF
№8 2 серпня 1996 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 912 “Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 2095 (2095-98-п) від 30.12.98 № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001 № 892 (892-2003-п) від 11.06.2003 № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003
60
№ 8 . 2 се р п н я 1 9 9 6 р . К и ї в
№ 1365 (1365-2003-п) від 27.08.2003 № 1558 (1558-2004-п) від 17.11.2004 № 371 (371-2005-п) від 18.05.2005 № 553 (553-2005-п) від 12.07.2005 № 961 (961-2005-п) від 24.09.2005 № 852 (852-2007-п) від 20.06.2007} З метою створення правових і організаційних засад для ефективної діяльності кадрової служби, пов’язаної із забезпеченням реалізації кадрової політики в органах виконавчої влади, Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Типове положення про кадрову службу органу виконавчої влади (додається). 2. Органам виконавчої влади з урахуванням покладених на них завдань, функціональних особливостей та особливостей кадрової роботи у відповідній галузі розробити та затвердити у тримісячний термін Положення про кадрову службу. Прем’єр-міністр України П. ЛАЗАРЕНКО
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про кадрову службу органу виконавчої влади 1. У міністерстві, іншому центральному та місцевому органі виконавчої влади залежно від чисельності працівників апарату, підпорядкованих органів, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, а також від обсягу, характеру та складності кадрової роботи утворюється відповідний структурний підрозділ – департамент, управління, відділ, сектор, служба кадрів або вводиться посада спеціаліста з цих питань (далі – кадрова служба). В обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях у складі апарату утворюється відділ кадрової роботи та з питань державної служби, в районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях – відділ організаційної та кадрової роботи (далі – кадрова служба). (Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 2. У своїй діяльності кадрова служба керується Конституцією України (254к/96-ВР), законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими нормативними актами. У питаннях організації і застосування методики проведення кадрової роботи та державної служби кадрова служба керується також відповідними рекомендаціями Головдержслужби, Мінпраці, Мінюсту та Пенсійного фонду. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 3. Основним завданням кадрової служби є: реалізація державної політики у сфері державної служби та з питань кадрової роботи; здійснення аналітичної та організаційної роботи з кадрового менеджменту;
№ 8 . 2 се р п н я 1 9 9 6 р . К и ї в
61
задоволення потреби в кваліфікованих кадрах та їх ефективне використання; прогнозування розвитку персоналу, заохочення працівників до службової кар’єри, забезпечення їх безперервного навчання; документальне оформлення проходження державної служби та трудових відносин. (Пункт 3 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 4. Кадрова служба органу виконавчої влади: 1) забезпечує реалізацію державної політики з питань кадрової роботи та державної служби в апараті органу виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління органу виконавчої влади (далі – підпорядковані установи), і разом з відповідними структурними підрозділами узагальнює практику роботи з кадрами, вносить керівнику органу пропозиції щодо її вдосконалення; 2) разом з іншими структурними підрозділами органу виконавчої влади та підпорядкованими установами розробляє річні плани роботи з кадрами, визначає щорічну та перспективну (на 5 років) потребу в кадрах, формує замовлення на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації державних службовців та керівників підпорядкованих установ, забезпечує укладання відповідних угод із закладами освіти; 3) здійснює організаційне забезпечення роботи галузевої (регіональної) ради по роботі з кадрами, а також методичне та інформаційне забезпечення роботи кадрових служб підпорядкованих установ; (Підпункт 3 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 4) веде встановлену звітно-облікову документацію, готує державну статистичну звітність з кадрових питань, аналізує якісний склад державних службовців, а також керівників підпорядкованих установ; 5) проводить роботу з резервом кадрів апарату органу виконавчої влади, а також здійснює організаційно-методичне керівництво формуванням кадрового резерву, аналізує та узагальнює практику формування кадрового резерву в структурних підрозділах органу виконавчої влади та підпорядкованих йому установах, вносить керівнику органу пропозиції щодо її вдосконалення; (Підпункт 5 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 5-1) вносить рекомендації керівнику відповідного органу виконавчої влади про зарахування до кадрового резерву державних службовців при плануванні періодичного переміщення по службі (ротації); (Пункт 4 доповнено підпунктом 5-1 згідно з Постановою КМ № 1365 (1365-2003-п) від 27.08.2003) 6) здійснює організаційно-методичне керівництво підвідомчими закладами освіти, готує методичні матеріали з питань кадрової роботи та державної служби; (Підпункт 6 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 7) вивчає разом з іншими підрозділами особисті, професійні, ділові якості осіб, які претендують на зайняття посад в апараті органу виконавчої влади, попереджує їх про встановлені законодавством обмеження, пов’язані з прийняттям на
62
№ 8 . 2 се р п н я 1 9 9 6 р . К и ї в
державну службу та проходженням державної служби, ознайомлює із Загальними правилами поведінки державного службовця, контролює добір і розстановку кадрів в апараті органу виконавчої влади та підпорядкованих установах; (Підпункт 7 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 8) приймає від претендентів на посади державних службовців відповідні документи та подає їх на розгляд конкурсної комісії, здійснює інші заходи щодо організації конкурсного відбору; 9) розглядає та вносить керівнику органу пропозиції щодо проведення стажування кадрів на посадах державних службовців, готує разом з відповідними підрозділами документи для організації стажування, здійснює контроль за його проведенням; 10) готує матеріали про призначення на посади та звільнення з посад працівників органів виконавчої влади та керівників підпорядкованих установ; 10-1) планує з урахуванням індивідуальних здібностей, професійної підготовки та результативності роботи державного службовця, періодичне переміщення його по службі у цьому органі виконавчої влади, а також переведення до іншого державного органу чи в іншу місцевість за його згодою; (Пункт 4 доповнено підпунктом 10-1 згідно з Постановою КМ № 1365 (1365-2003-п) від 27.08.2003) 11) оформляє документи про прийняття Присяги та присвоєння рангів державним службовцям, вносить про це записи до трудових книжок; 12) обчислює стаж роботи та державної служби, здійснює контроль за встановленням надбавок за вислугу років та наданням відпусток відповідної тривалості, складає графіки щорічних відпусток працівників апарату; 13) розглядає матеріали та готує документи для заохочення та нагородження працівників, веде відповідний облік; 14) у межах своєї компетенції здійснює заходи для забезпечення трудової дисципліни, оформляє документи, пов’язані з проведенням службового розслідування та застосуванням заходів дисциплінарного впливу; 15) своєчасно готує документи щодо продовження терміну перебування на державній службі та призначення пенсій працівникам; 16) здійснює роботу, пов’язану із заповненням, обліком і зберіганням трудових книжок та особових справ (особових карток) працівників; 17) оформляє і видає службові посвідчення та довідки з місця роботи працівника, проводить оформлення листків тимчасової непрацездатності; 18) готує документи для відрядження працівників за кордон; (Підпункт 18 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 19) у межах своєї компетенції бере участь у розробленні структури апарату органу виконавчої влади та штатного розпису, контролює розроблення посадових інструкцій у структурних підрозділах органу виконавчої влади та в підпорядкованих йому установах; 20) здійснює організаційне забезпечення і бере участь у роботі атестаційної комісії та проведенні щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов’язків, а також контролює проведення цієї роботи
№ 8 . 2 се р п н я 1 9 9 6 р . К и ї в
63
у підпорядкованих установах; (Підпункт 20 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 21) забезпечує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, а також разом з іншими структурними підрозділами органу виконавчої влади організує регулярне навчання працівників апарату; 22) разом з іншими структурними підрозділами здійснює контроль в апараті органу виконавчої влади та підпорядкованих йому установах за дотриманням Закону України “Про державну службу” (3723-12) та інших актів законодавства з питань кадрової роботи та державної служби; 23) здійснює облік військовозобов’язаних і призовників та бронювання військовозобов’язаних в апараті органу виконавчої влади, забезпечує контроль за станом військового обліку військовозобов’язаних і призовників в підпорядкованих установах, закладах освіти, якщо ці функції не покладено на інший підрозділ; (Підпункт 23 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 23-1) проводить разом з іншими підрозділами роботу щодо укладення, продовження терміну дії, розірвання контрактів з керівниками державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління органу виконавчої влади, а також бере участь у здійсненні організаційних заходів з перевірки виконання умов та показників контрактів; (Підпункт 23 пункту 4 доповнено підпунктом 23-1 згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 23-2) забезпечує планування службової кар’єри та аналізує ефективність роботи персоналу; (Підпункт 23 пункту 4 доповнено підпунктом 23-2 згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 23-3) здійснює разом з іншими підрозділами заходи щодо ведення комп’ютерного обліку електронних особових справ державних службовців першої-сьомої категорії, використання його даних у межах повноважень відповідного органу виконавчої влади, супроводження і зберігання відомостей для формування єдиної комп’ютерної системи “Кадри” та своєчасної підготовки і подання до Головдержслужби та її територіальних органів необхідної інформації у встановленому Головдержслужбою порядку; {Підпункт 23 пункту 4 доповнено підпунктом 23-3 згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001; в редакції Постанов КМ № 553 (553-2005-п) від 12.07.2005, № 852 (852-2007-п) від 20.06.2007} 23-4) здійснює організаційні заходи щодо своєчасного щорічного подання державними службовцями відомостей про доходи, зобов’язання фінансового характеру та належне їм майно, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї (декларування доходів); (Підпункт 23 пункту 4 доповнено підпунктом 23-4 згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 23-5) розглядає пропозиції, заяви, скарги громадян, надає роз’яснення, веде прийом громадян з питань, що належать до компетенції кадрової служби; (Підпункт 23 пункту 4 доповнено підпунктом 23-5 згідно з Постановою КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 24) проводить іншу роботу, пов’язану із застосуванням законодавства про працю та державну службу. 5. Кадрова служба має право:
64
№ 8 . 2 се р п н я 1 9 9 6 р . К и ї в
1) перевіряти і контролювати дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог законодавства про працю та державну службу в апараті органу виконавчої влади та в підпорядкованих йому установах; 2) одержувати у встановленому порядку від посадових осіб органу виконавчої влади та підпорядкованих йому установ документи, необхідні для виконання покладених на кадрову службу функцій; 3) брати участь у нарадах та інших заходах з питань кадрової роботи, що проводяться в органі виконавчої влади та підпорядкованих йому установах, скликати наради з питань, що належать до компетенції кадрової служби; 4) вносити керівнику органу виконавчої влади пропозиції з питань удосконалення кадрової роботи, підвищення ефективності державної служби. 6. Покладення на кадрову службу обов’язків, не передбачених цим Положенням, і таких, що не стосуються питань кадрової роботи та державної служби, не допускається. 7. Кадрова служба підпорядковується: у міністерстві – міністру або за рішенням міністра одному з його заступників; (Абзац другий пункту 7 в редакції Постанов КМ № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003, № 1558 (1558-2004-п) від 17.11.2004, № 371 (371-2005-п) від 18.05.2005) в інших центральних органах виконавчої влади – керівнику органу виконавчої влади або за рішенням керівника – одному з його заступників; у місцевих органах виконавчої влади – керівнику органу виконавчої влади або за рішенням керівника – одному з його заступників чи керівнику апарату. (Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 8. Структура, чисельність працівників та Положення про кадрову службу затверджуються відповідно до законодавства і мають забезпечувати якісне виконання покладених на кадрову службу завдань і функцій. (Пункт 8 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) 9. На посади керівника кадрової служби, його заступника та спеціалістів кадрової служби призначаються особи з відповідним рівнем кваліфікації згідно з Довідником типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. До роботи у кадровій службі залучаються психологи, соціологи. (Абзац перший пункту 9 в редакції Постанови КМ № 876 (876-2001-п) від 26.07.2001) (Абзац другий пункту 9 виключено підставі Постанови КМ № 961 (9612005-п) від 24.09.2005) Призначення на посаду та звільнення з посади керівника кадрової служби здійснюється за наявності висновку Головдержслужби. (Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 2095 (2095-98-п) від 30.12.98) 10. Кадрова служба має свою печатку. 11. Орган виконавчої влади створює умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників кадрової служби, забезпечує їх приміщенням, телефонним зв’язком, засобами оргтехніки, відповідно обладнаними місцями зберігання документів, а також законодавчими та іншими нормативними актами і довідковими матеріалами з питань кадрової роботи та державної служби.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=912-96-%EF
№ 8 . 2 се р п н я 1 9 9 6 р . К и ї в
65
№9 8 лютого 1997 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 167 “Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1071 (1071-98-п) від 13.07.1998 № 619 (619-2002-п) від 16.05.2002 № 468 (468-2004-п) від 14.04.2004 № 234 (234-2005-п) від 01.04.2005 № 711(711-2007-п) від 12.05.2007 № 1136 (1136-2008-п) від 27.12.2008} Відповідно до Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій, затверджених Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035 (1035/95), та на виконання заходів правового і організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1996 р. № 1396 (1396-96-п), Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій (додаються). Органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забезпечити проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій відповідно до вимог цих Положень. 2. Міністерству фінансів, Міністерству економіки під час формування проектів державної програми економічного і соціального розвитку та державного бюджету щорічно передбачати виділення окремим рядком коштів на проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій за індивідуальними нормативами. (Дію пункту 3 зупинено згідно з Постановою КМ № 234 (234-2005-п) від 01.04.2005) 3. Пункт 9 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 (203-93-п) (ЗП України, 1993 р., № 6, ст.121), доповнити словами “включаючи обов’язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше одного разу на п’ять років)”. Перший віце-прем’єр-міністр України В. ДУРДИНЕЦЬ
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
66
ПОЛОЖЕННЯ про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (У тексті Положення слова “Української Академії державного управління при Президентові України” замінено словами “Національної академії державного управління при Президентові України” згідно з Постановою КМ № 468 (468-2004-п) від 14.04.2004) 1. Державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців повинна забезпечувати потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій, на які поширюється чинність Закону України “Про державну службу” (3723-12) (далі – органи, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”), у працівниках з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам. 2. Державну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців становлять освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки і професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців, додаткові програми функціональної спеціалізації “Державне управління”, акредитовані навчальні заклади, що реалізують зазначені програми, та органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців. 3. Підготовка державних службовців – це здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі, а також навчання в аспірантурі, докторантурі Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Академія державного управління), інших навчальних закладів або наукових установ за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі. Перепідготовка державних службовців – це здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за іншою спеціальністю в межах, як правило, відповідної галузі знань. Підвищення кваліфікації державних службовців – це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі. 4. Мета, зміст, терміни, форми і методи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців визначаються відповідними освітньопрофесійними та професійними програмами, що розробляються навчальними закладами згідно з вимогами цього Положення і нормативних документів Міносвіти. 5. Підготовка та перепідготовка державних службовців здійснюється за державним замовленням навчальними закладами, внесеними до переліку вищих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
67
влади та ринкової економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1995 р. № 560 (560-95-п). 6. Прийом до вищих навчальних закладів на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління здійснюється відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 468 (468-2004-п), та Порядку прийому до вищих закладів освіти на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 533 (533-96-п). (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 619 (619-2002-п) від 16.05.2002, № 468 (468-2004-п) від 14.04.2004) 7. Підготовка фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі, здійснюється за освітньо-професійною програмою вищого навчального закладу, що включає в себе додаткову програму функціональної спеціалізації “Державне управління”. Підготовка магістрів державного управління здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами і передбачає поглиблену правову, економічну, політологічну, управлінську, соціально-гуманітарну, психолого-педагогічну, фахову та інші види підготовки, необхідні для нормативно-правового, організаційнорозпорядчого та консультативно-дорадчого забезпечення діяльності органів, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”. Відповідні освітньо-професійні програми розробляються вищими навчальними закладами IV рівня акредитації згідно з вимогами професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців певних категорій посад і затверджуються Міносвіти за погодженням Головдержслужби. Освітньо-професійні програми підготовки магістрів державного управління, що реалізуються Академією державного управління, розробляються та затверджуються Академією державного управління. Термін навчання в Академії за денною формою становить 18 місяців, за вечірньою, заочною, заочно-дистанційною – 30 місяців. (Абзац четвертий пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 619 (619-2002-п) від 16.05.2002, № 468 (468-2004-п) від 14.04.2004) Особи, які успішно пройшли державну атестацію на здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, отримують документ про освіту державного зразка. 8. Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є: навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців; самостійне навчання (самоосвіта), зокрема участь у щорічному Всеукраїнському конкурсі “Кращий державний службовець; {Абзац третій пункту 8 в редакції Постанови КМ № 1136 (1136-2008-п) від 27.12.2008} тематичні постійно діючі семінари;
68
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
тематичні короткотермінові семінари, зокрема тренінги; {Абзац п’ятий пункту 8 в редакції Постанови КМ № 1136 (1136-2008-п) від 27.12.2008} стажування в органах, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу” (3723-12), а також за кордоном. 9. Підвищення кваліфікації за професійними програмами спрямовується на фахове удосконалення та оновлення знань і умінь державних службовців, які займають посади відповідних категорій в органах, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву. Підвищення кваліфікації державних службовців за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п’ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, – протягом першого року їх роботи. Професійна програма передбачає навчання: а) за загальною складовою – удосконалення та оновлення знань і умінь з правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних та інших питань професійної діяльності державного службовця на посадах відповідної категорії; б) за функціональною складовою – здобуття додаткових знань і умінь відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців певних категорій посад; в) за галузевою складовою – здобуття додаткових знань, умінь з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності. Вимоги до змісту професійних програм розробляються Головдержслужбою та Академією державного управління. Професійні програми розробляються навчальними закладами, розглядаються галузевими чи регіональними радами по роботі з кадрами, узгоджуються з Головдержслужбою та відповідними органами, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”. Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, залежно від сфери його діяльності, при цьому термін підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, – двох місяців), без відриву від служби – шести місяців. (Абзац пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1071 (1071-98-п) від 13.07.98) Особи, які успішно пройшли атестацію за професійними програмами, отримують свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого зразка (додається). 10. Тематичні постійно діючі семінари проводяться за програмами та планами, що розробляються навчальними закладами і затверджуються органами, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”, на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених Академією державного управління, Головдержслужбою, галузевими та регіональними радами по роботі з кадрами. Термін навчання визначається програмою семінару. Тематичні постійно
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
69
діючі семінари закінчуються складанням заліків або підготовкою та захистом слухачами рефератів. У разі потреби проводяться тематичні короткотермінові семінари з вивчення актуальних проблем державного управління, нових актів законодавства, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду управлінської діяльності. Організацію підготовки і виконання тренінгових програм та заходів для державних службовців першої – четвертої категорії посад здійснює Школа вищого корпусу державної служби, а також навчальні заклади, що мають право на відповідну освітню діяльність. Державні службовці першої – четвертої категорії посад беруть участь у тренінгових програмах та заходах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тренінги для державних службовців п’ятої – сьомої категорії посад проводяться центрами перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, а також регіональними інститутами державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та галузевими навчальними закладами. {Абзац третій пункту 10 в редакції Постанови КМ № 1136 (1136-2008-п) від 27.12.2008} 11. Стажування державних службовців в органах, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”, а також за кордоном проводиться з метою вивчення досвіду управлінської діяльності, здобуття практичних та організаційних навичок за фахом тощо. Після стажування, що здійснюється за індивідуальним планом, державний службовець подає звіт про виконання плану стажування керівникові органу, де він працює. 12. Іноземні навчальні заклади, інші установи та організації, іноземні фахівці залучаються до участі у навчанні державних службовців за пріоритетними напрямами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на підставі відповідних міжнародних договорів, у тому числі договорів про міжнародну технічну допомогу, а також договорів про співробітництво між українськими та іноземними навчальними закладами, інших договорів із зарубіжними партнерами, укладених і зареєстрованих відповідно до вимог законодавства України. 13. Управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців здійснюється Головдержслужбою разом з органами, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу” (3723-12), і органами, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, у межах їх повноважень. 14. Головним навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців є Академія державного управління. 15. Мережа навчальних закладів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців формується Головдержслужбою на конкурсній основі в установленому нею порядку на підставі акредитації освітньо-професійних та професійних програм, що проводиться Головдержслужбою та Академією державного управління, і затверджується Кабінетом Міністрів України. 16. Чисельність професорсько-викладацького складу навчальних закладів,
70
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців, та індивідуальні норми часу для розрахунку обсягу навантаження встановлюються на основі рекомендацій Головдержслужби та Академії державного управління у межах передбачених для цього коштів. 17. Державне замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців формується за результатами аналізу кадрового забезпечення Головдержслужбою або іншими органами, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”, а також Академією державного управління в межах їх повноважень. 18. Державними замовниками на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців є: на підготовку спеціалістів, магістрів за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі, – органи, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”; на підготовку магістрів державного управління для роботи на посадах V-VII категорії та підвищення кваліфікації державних службовців I-IV категорії – Головдержслужба; {Абзац третій пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 711 (711-2007-п) від 12.05.2007} на підготовку магістрів державного управління для роботи на посадах I-IV категорій, що здійснюються Академією державного управління, – Академія державного управління; {Абзац четвертий пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 711 (711-2007-п) від 12.05.2007} на підвищення кваліфікації державних службовців V-VII категорії та перепідготовку – органи, на які поширюється чинність Закону “Про державну службу”. {Абзац п’ятий пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 711 (711-2007-п) від 12.05.2007} 19. Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців здійснюється за рахунок: передбачених для цієї мети бюджетних коштів; коштів підприємств і організацій; інших надходжень, не заборонених законодавством. Виділені державним замовником кошти використовуються навчальним закладом тільки за цільовим призначенням. Невикористані кошти за умов виконання державного замовлення вилученню не підлягають і залишаються на наступний рік у розпорядженні навчального закладу.
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
71
Додаток до Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців Зразок бланка свідоцтва про підвищення кваліфікації державних службовців
—————————————————————————————————————————————————————————————————— | | Державний Герб України | | | | | | Свідоцтво | | | | | Державний Герб України |видане____________________________ | | | (прізвище, ім’я, по батькові) | | УКРАЇНА | | | |який(а) пройшов(ла) навчання за | | |професійною програмою підвищення | | |кваліфікації державних службовців | | СВІДОЦТВО |_________ категорії | | | | | |у_________________________________ | | А N____________ | (назва навчального закладу та | | |__________________________________ | | | його підпорядкованість) | | | | | | Ректор (директор) | | | | | | МП | | | | | | Реєстраційний N | ——————————————————————————————————————————————————————————————————
Зразок бланка додатка до свідоцтва про підвищення кваліфікації державних службовців
—————————————————————————————————————————————————————— | Державний Герб |_____________________________| | України |(прізвище, ім’я, по батькові)| | | | | Україна |Обіймає посаду______категорії| | |Має __________ранг державного| |__________________ |службовця | |(назва навчального |Заверши__навчання | |__________________ |”__”________________200_р. | | закладу) |Нормативний термін навчання | |Додаток до свідоцтва |____________________________ | | N _________ |Скла__екзамени, заліки з | |(без свідоцтва не |оцінками | | дійсний) |____________________________ | |Підтверджується |____________________________ | |засвоєння професійної |____________________________ | |програми підвищення |Захисти_ випускну роботу на | Друга половина бланку див. нижче
72
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
|кваліфікації державних|тему | | службовців |____________________________ | | |____________________________ | |Ректор (директор) |____________________________ | | |____________________________ | |МП |____________________________ | | |з оцінкою __________________ | |”__”________200__р. | | | | | —————————————————————————————————————————————————————— —————————————————————————————————————————————————— Дисципліни (модулі), що вивчалися | за професійною програмою підвищення кваліфікації | —————————————————————————————————————————————————| | Загальна | Форма | Назва | кількість | контролю | | годин | (оцінка) | 1._______________________ |__________ |__________| | | | 2._______________________ |__________ |__________| | | | 3._______________________ |__________ |__________| | | | 4._______________________ |__________ |__________| | | | 5._______________________ |__________ |__________| ... | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | Усього | | | ——————————————————————————————————————————————————
{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 711 (711-2007-п) від 12.05.2007} ПОЛОЖЕННЯ про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій 1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади керівників (далі – керівники підприємств), має забезпечувати здобуття і поглиблення управлінських, фінансово-економічних, соціальних, правових знань та організаторських навичок, а також безперервне оновлення про№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
73
фесійних знань і умінь, здобуття нової спеціальності або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи. Основною метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств є належне кадрове забезпечення управління, підвищення ефективності діяльності державних підприємств, установ, організацій і сприяння їх роботі в умовах ринкової економіки. 2. Це Положення поширюється також на голів правлінь акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі, та осіб, включених до кадрового резерву на посади голів правлінь акціонерних товариств. 3. Органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування формують кадровий резерв керівників підприємств у порядку, передбаченому Положенням про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 р. № 853 (853-94-п) (ЗП України, 1995 р., № 2, ст.51). До кадрового резерву зараховуються керівні працівники та спеціалісти підприємств, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають відповідну підготовку, виявляють ініціативу, успішно виконують службові обов’язки. 4. Підготовка керівників підприємств – це навчання, спрямоване на отримання знань і умінь, необхідних для здійснення ефективного управління відповідним підприємством, установою, організацією. Підготовка здійснюється протягом першого року роботи на посаді керівника підприємства чи зарахування до кадрового резерву. 5. Перепідготовка керівників підприємств – це оволодіння новою спеціальністю (отримання нового освітньо-кваліфікаційного рівня), необхідною для професійної діяльності на посаді керівника підприємства. 6. Підвищення кваліфікації керівників підприємств – це навчання з метою оновлення та вдосконалення знань і умінь, необхідних для здійснення ефективного управління підприємством та вдосконалення його діяльності. 7. Керівники органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування несуть персональну відповідальність за організацію і проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств. З метою організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробленні відповідних навчальних програм, установлюють періодичність, форми і термін навчання. 8. Координацію роботи з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюють у межах своєї компетенції Головдержслужба і Міжвідомча рада з питань роботи з керівниками державних підприємств, установ та організацій, що діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 510 (510-96-п) “Про утворення Міжвідомчої ради з питань роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій”.
74
№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
9. Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснює такі повноваження: забезпечує разом з відповідними органами виконавчої влади реалізацію державної політики в роботі з керівниками підприємств; розробляє разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади і затверджує галузеві та регіональні програми роботи з керівниками підприємств; бере участь у формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств; формує за поданням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади перелік навчальних закладів, на базі яких здійснюється підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації керівників підприємств; здійснює разом з відповідними навчальними закладами навчально-методичне забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств; разом з Міносвіти, іншими центральними органами виконавчої влади вивчає і аналізує діяльність навчальних закладів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств, контролює якість та результативність їх роботи, узагальнює передовий досвід і сприяє його поширенню; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства та цього Положення. 10. Формування і розміщення державних замовлень на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюється відповідно до Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 (266-96-п) (ЗП України, 1996 р., № 8, ст.239). 11. Державними замовниками на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників підприємств є Головдержслужба, інші органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи і організації. 12. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюються відповідно до галузевих та регіональних розрахунків потреб, але не рідше одного разу на п’ять років та на першому році роботи чи зарахування до кадрового резерву, а також згідно з контрактами з керівниками підприємств. 13. Відповідно до державної програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету державні замовники виходячи із затверджених обсягів державних замовлень та виділених на їх виконання коштів розміщують замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств і оформлюють державні контракти (контракти) з акредитованими навчальними закладами. 14. Статистична звітність про виконання державних замовлень на підготов№ 9 . 8 л ю то го 1 9 9 7 р . К и ї в
75
ку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств подається відповідними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування двічі на рік станом на 15 січня та 15 липня у порядку, що визначається Мінстатом. 15. Контроль за виконанням державних замовлень на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників підприємств покладається на Мінекономіки та Головдержслужбу. 16. Фінансування підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації здійснюється: керівників бюджетних установ і організацій – за рахунок передбачених для цієї мети бюджетних коштів; керівників підприємств, а також інших установ і організацій – за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та інших надходжень, не заборонених законодавством. 17. Спірні питання між замовниками та навчальними закладами вирішуються у порядку, визначеному законодавством. 18. Форми і методи організації навчального процесу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств обираються відповідно до Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженого цією постановою.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=167-97-%EF
№ 10 25 травня 1998 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 731 “Про затвердження порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади”
Цей Порядок визначає перелік документів, що складають особову справу державного службовця (далі – особова справа), а також вимоги до їх оформлення, зберігання та обліку. В особовій справі відображається проходження державної служби, містяться біографічні та інші дані про державного службовця. Формування та ведення особової справи здійснюється кадровою службою органу, де працює державний службовець. 1. Формування особової справи Формування особової справи розпочинається з дати розгляду питання про призначення на посаду державного службовця. В особовій справі повинні міститися такі документи: 1) особова картка (форма П-2ДС) (z0484-95) з відповідними додатками та фотокарткою розміром 4х6 сантиметрів;
76
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
2) копії документів про освіту, у тому числі про повну вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації; {Пункт 2 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} 2-1) медична довідка про стан здоров’я претендента на посаду керівника, заступника керівника центрального органу виконавчої влади, а також голови місцевої державної адміністрації за формою, встановленою МОЗ; {Розділ 1 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} 3) відповідно до статті 13 Закону України “Про державну службу” (372312) відомості про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця чи особи, що претендує на заняття посади державного службовця (далі – претендент), і членів його сім’ї; 4) підписані претендентом попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу та її проходженням, а також документ про ознайомлення із Загальними правилами поведінки державного службовця; (Пункт 4 абзацу другого розділу 1 в редакції Постанови КМ № 56 (56-2001-п) від 24.01.2001) 5) довідка про наявність встановленої форми допуску до державної таємниці (для відповідних посад); 6) біографічна довідка, подання про призначення на посаду, картка погодження (у разі потреби); 7) погодження, передбачені законодавством для призначення на посади керівників відповідних органів; 8) довідка про перебування у кадровому резерві (для осіб, зарахованих до кадрового резерву); 9) направлення на роботу (для магістрів державного управління і випускників вищих навчальних закладів, які навчалися за кошти державного бюджету); {Пункт 9 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1151 (11512007-п) від 19.09.2007} 10) заява про участь у конкурсі, протокол (витяг з протоколу) конкурсної комісії (для осіб, які призначаються на конкурсній основі); 11) заява для проходження стажування на відповідній посаді, індивідуальний план стажування та доповідна записка про стажування з висновками керівника структурного підрозділу (для осіб, які проходили стажування); 12) заява щодо призначення на відповідну посаду. Після призначення працівника на посаду державного службовця до особової справи додаються: 1) наказ, розпорядження про призначення на посаду; 2) копії указів, постанов, наказів, розпоряджень органів вищого рівня про призначення (рішень про обрання) на посаду (у випадках, передбачених законодавством); 3) текст Присяги, скріплений підписом державного службовця (для осіб, уперше прийнятих на державну службу); 4) копії документів про надані пільги; 5) копія паспорта; 6) копія військового квитка (для військовозобов’язаних);
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
77
7) опис документів особової справи. Працівник кадрової служби, отримуючи матеріали до особової справи, повинен перевірити дотримання правил їх заповнення, відповідність зазначених у них відомостей оригіналам документів (паспорта, військового квитка, документа про освіту, у тому числі про повну вищу освіту тощо). {Абзац розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} Особова справа повинна бути сформована і зареєстрована у книзі обліку руху особових справ не пізніше тижневого терміну з дня призначення на посаду. Після формування та реєстрації особової справи на паперових носіях працівник кадрової служби формує особову справу в електронній формі у порядку, визначеному Головдержслужбою. {Розділ 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} 2. Ведення особової справи Особова справа державного службовця у міру проходження державної служби доповнюється відповідними матеріалами та щорічно, до 15 квітня, уточнюється. Крім документів, зазначених у розділі 1 цього Порядку, до особової справи в хронологічному порядку з часом надходження додаються: 1) заява про переведення на відповідну посаду, продовження терміну перебування на державній службі, звільнення з посади; 2) наказ (розпорядження) про переміщення на іншу посаду, звільнення з посади; 3) наказ, розпорядження, копії указів, розпоряджень, постанови про присвоєння рангу державного службовця, заохочення, службове розслідування, накладення та зняття стягнення; 4) листи-погодження Головдержслужби (витяги), накази про продовження терміну перебування на державній службі (для осіб, які досягли граничного віку перебування на державній службі); 5) документи про професійне навчання (підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації); {Пункт 5 розділу 2 в редакції Постанови КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} 6) атестаційні матеріали (характеристика, атестаційний лист); 7) інші документи, які містять відомості щодо проходження державної служби. 3. Оформлення документів особової справи Особова картка (форма П-2ДС) (z0484-95) з автобіографією, даними про трудову діяльність у минулому та проходження державної служби оформляються відповідно до діючої інструкції, затвердженої та зареєстрованої згідно із законодавством. Копії (ксерокопії) документів про освіту, у тому числі про повну вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації скріплюються підписом
78
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
керівника кадрової служби та печаткою. {Абзац другий розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} Відомості про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан подаються за формою декларації, затвердженої в установленому порядку. Попередження про встановлені Законами України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР) обмеження під час прийняття на державну службу та її проходження підписується претендентом разом з поданням заяви про призначення (для окремих посад обмеження передбачені також Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами). Довідка про наявність встановленої форми допуску до державної таємниці видається кадровою службою відповідного органу за останнім місцем роботи для претендентів на посади, які визначені номенклатурою посад, затвердженою у встановленому порядку керівником органу. {Абзац п’ятий розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} Біографічна довідка складається у разі потреби (подання про призначення на посаду органом вищого рівня, присвоєння рангу державного службовця тощо) на підставі даних, що містяться в особовій справі та трудовій книжці працівника. Відповіді на запитання у довідці мають бути стислими, але вичерпними. Скорочення слів, пропуски, виправлення не допускаються. Біографічна довідка складається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку і скріплюється підписом керівника кадрової служби та печаткою. Подання щодо призначення особи на посаду складається у разі призначення її органом вищого рівня та в інших випадках, передбачених законодавством або регламентом відповідного органу виконавчої влади. У поданні зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, дата народження претендента, громадянство, займана на час подання посада, на яку посаду рекомендується (для заступників керівників – її функціональний напрям), рівень фахової та професійної підготовки, спроможність забезпечити доручену ділянку роботи, ділові та інші якості претендента, відомості про перебування претендента під слідством або наявність судимості. Картка погодження щодо призначення на посаду оформляється згідно з додатком 2 до цього Порядку у разі потреби, зокрема для претендентів на посади, які призначаються органом вищого рівня. Довідка про перебування у кадровому резерві, в якій зазначається посада, дата включення до резерву, відомості про роботу за особистими річними планами тощо, скріплюється підписом керівника кадрової служби відповідного органу та печаткою. Заяви про призначення, переміщення на іншу посаду, продовження терміну перебування на державній службі, звільнення з посади оформляються власноручно і підписуються із зазначенням дати. За змістом заяви керівником органу виконавчої влади приймається відповідне рішення, на підставі якого кадрова служба готує наказ (розпорядження). Наказ, розпорядження про призначення на посаду або звільнення з посади видається за місцем роботи також щодо тих працівників, які призначаються органом вищого рівня. У ньому зазначається дата фактичного вступу на посаду, звільнення з посади.
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
79
Бланк опису документів заповнюється згідно з додатком 3 до цього Порядку під час формування особової справи і доповнюється з надходженням кожного нового документа. Наявність документів в особовій справі щорічно, до 15 квітня, звіряється з описом. При формуванні особової справи в електронній формі документи, передбачені у розділах 1 та 2 цього Порядку, крім особової картки (форма П-2ДС) (z0484-95) та біографічної довідки, скануються, заносяться до комп’ютерної системи та засвідчуються цифровим підписом керівника кадрової служби у порядку, визначеному законодавством. {Розділ 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007} 4. Передання особової справи державного службовця до архіву Після припинення державним службовцем роботи його особова справа залишається в кадровій службі і передається до архіву в порядку, визначеному відповідною інструкцією з діловодства. При цьому в особовій картці (форма П-2ДС) (z0484-95) та книзі обліку руху особових справ зазначається дата, причина звільнення, дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення. У разі повернення особи на державну службу рекомендується використовувати сформовану раніше особову справу. 5. Порядок обліку та зберігання особових справ Особові справи державних службовців є документами для службового користування, які зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні. Кожна особова справа знаходиться у спеціально призначеній для цього папці формату А-4. Зберігання особових справ забезпечують працівники кадрової служби, які несуть відповідальність за додержання встановленого порядку обліку, зберігання і видачі особових справ. Для оперативного обліку державних службовців та аналізу змінності кадрів на тій чи іншій посаді керівних працівників, а також деяких спеціалістів (за визначенням керівника органу виконавчої влади) в органах виконавчої влади може запроваджуватися ведення алфавітних і посадових карток. Порядок обліку та роботи з особовими справами встановлюється керівником органу виконавчої влади. Зберігання особових справ у електронному вигляді здійснюється відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації. Порядок зберігання особових справ у електронній формі визначається Головдержслужбою за погодженням з Держспецзв’язку. {Розділ 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1151 (1151-2007-п) від 19.09.2007}
80
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
Зразок Додаток 1 до Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
____________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) Подається на _____________________________________________________ (найменування посади) Працює ___________________________________________________________ (посада, підрозділ, орган, в якому працює, з якого часу) Громадянство _____________________________________________________ Число, місяць і рік народження ___________________________________ Місце народження _________________________________________________ (держава, область, місто, район, село) Освіта ___________________________________________________________ (освітньо-кваліфікаційний рівень, повне найменування __________________________________________________________________ навчального закладу, дата закінчення, спеціальність та __________________________________________________________________ кваліфікація) Науковий ступінь, вчене звання ___________________________________ Володіння мовами _________________________________________________ (якими, якою мірою) Нагороди, почесні звання _________________________________________ Прийняття Присяги державного службовця ___________________________ (дата прийняття) Ранг державного службовця ________________________________________ (дата присвоєння) Загальний стаж роботи ____________________________________________ Стаж державної служби ____________________________________________ Депутат ради _____________________________________________________ (найменування ради) Стягнення ________________________________________________________ (які, ким і за що накладені) Трудова діяльність __.____ до __.____ __.____ по цей час __________________________ _________ (посада керівника кадрового (підпис) підрозділу) МП
____________________ (прізвище, ініціали)
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
81
Зразок Додаток 2 до Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади КАРТКА ПОГОДЖЕННЯ щодо призначення на посаду
_________________________________________________ _________________________________________________ (найменування посади працівника органу _________________________________________________ виконавчої влади) Прізвище, ім’я, по батькові ______________________________________ Дата народження __________________________________________________ —————————————————————————————————————————————————————————————————— Прізвище, ім’я, по | Висновок | Підпис, батькові та посада особи, | | дата яка проводила співбесіду | | ——————————————————————————+———————————————————————————+——————————— | | ——————————————————————————+———————————————————————————+——————————— | | ——————————————————————————+———————————————————————————+———————————
Зразок Додаток 3 до Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади ОПИС документів особової справи
Справа N __________ _____________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) —————————————————————————————————————————————————————————————————— N | Найменування документів | Кількість | Примітки | | аркушів | ———+——————————————————————————+———————————+——————————————————————— ———+——————————————————————————+———————————+——————————————————————— ———+——————————————————————————+———————————+———————————————————————
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=731-98-%EF
82
№ 1 0 . 2 5 тр а в н я 1 9 9 8 р . К и ї в
№ 11 29 липня 1999 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1374 “Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1681 (1681-2001-п) від 13.12.2001 № 910 (910-2003-п) від 16.06.2003 № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003 № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} Відповідно до частини другої статті 11 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (586-14) Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій (додається) Прем’єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО
ПОРЯДОК призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій 1. Керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються з посад головами державних адміністрацій за погодженням з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Керівники підрозділів з питань запобігання та протидії корупції апарату обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами держадміністрацій за поданням Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. {Пункт 1 доповнено новим пунктом згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} Керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються з посад головами державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями. 2. Питання про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації порушується головою відповідної місцевої державної адміністрації за наявності вакансії або обґрунтованих підстав для звільнення з посади. У разі наявності вакансії голова місцевої державної адміністрації у двотижневий термін звертається до відповідного міністерства, іншого центрального або
№ 11. 29 липня 1999 р. Київ
83
місцевого органу виконавчої влади з пропозицією щодо кандидатури на посаду керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації. 3. У пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зазначається прізвище, ім’я, по батькові, дата народження кандидата на посаду, громадянство, займана посада, посада, на яку пропонується призначити цю кандидатуру, рівень фахової та професійної підготовки, відомості про перебування в кадровому резерві, ділові та інші якості і відомості про кандидата на посаду. До пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації додаються копії: особової картки кандидата на посаду (форма П-2 ДС) з відповідними додатками; біографічної довідки, скріпленої підписом керівника кадрової служби та печаткою; довідки про стан справ на підприємстві, в установі, організації з попереднього місця роботи; документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання; декларації про майно і доходи за минулий рік кандидата на посаду та членів його сім’ї; попередження про встановлені Законами України “Про державну службу” (3723-12) та “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР) обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу і проходженням служби. Крім того, додається фотокартка розміром 4 x 6 сантиметрів. 4. У пропозиції щодо звільнення керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації обґрунтовується причина звільнення. До зазначеної пропозиції додаються копії заяви про звільнення, акта службового розслідування, медичної довідки або інших документів, що стосуються підстав звільнення. У разі визнання міністерством, іншим центральним або місцевим органом виконавчої влади роботи відповідного управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації або їх керівників незадовільною міністр чи керівник іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади звертається з вмотивованим поданням до голови відповідної місцевої державної адміністрації. Голова місцевої державної адміністрації зобов’язаний розглянути це подання і не пізніше ніж у місячний термін прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь. (Абзац третій пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1681 (1681-2001-п) від 13.12.2001, № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003) 5. За дорученням міністра, керівника іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади, або їх заступників пропозиція голови місцевої державної адміністрації про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу у тижневий термін опрацьовується у відповідному управлінні, відділі, іншому підрозділі міністерства, центрального
84
№ 11. 29 липня 1999 р. Київ
або місцевого органу виконавчої влади. У разі потреби організовується вивчення стану справ на місцях. (Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1681 (1681-2001-п) від 13.12.2001, № 910 (910-2003-п) від 16.06.2003, № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003) Відповідними посадовими особами міністерства, іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади проводиться співбесіда з кандидатом на посаду. Висновки про наслідки співбесіди заносяться до картки погодження кандидатури на посаду керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації, зразок якої додається. 6. Висновки щодо призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації не пізніше десяти днів з дня порушення даного питання надсилаються голові відповідної місцевої державної адміністрації і додаються до особової справи державного службовця за місцем роботи. Голова місцевої державної адміністрації у триденний термін з дня отримання висновку відповідного міністерства, іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади видає в установленому порядку розпорядження про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації. Копії цих розпоряджень надсилаються до відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Зразок Додаток до Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій КАРТКА погодження кандидатури на посаду керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації _______________________________________________________ (назва посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації) _______________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) 1. Пропозиції управління кадрової роботи та з питань державної служби _______________________________________________________ 2. Пропозиції профільного управління _______________________________________________________ 3. Пропозиції керівника центрального органу виконавчої влади або заступ№ 11. 29 липня 1999 р. Київ
85
ника голови обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, який за розподілом обов’язків відповідає за відповідну ділянку роботи _______________________________________________________ _______________________________________________________ (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1681 (16812001-п) від 13.12.2001, № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003) 4. Висновок міністра, керівника іншого центрального органу виконавчої влади або голови чи заступника голови відповідно обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1681 (16812001-п) від 13.12.2001, № 910 (910-2003-п) від 16.06.2003, № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.2003)
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1374-99-%EF
№ 12 2 жовтня 1999 р. Київ. – Указ Президента України № 1272/99 “Про Положення про Головне управління державної служби України”
{Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 208/2000 від 11.02.2000 № 473/2000 від 21.03.2000 № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004 № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004 № 1413/2005 (1413/2005) від 04.10.2005 № 340/2006 (340/2006) від 03.05.2006} {Положення про Головне управління державної служби України див. в Постанові КМ № 1180 (1180-2007-п) від 26.09.2007} 1. Затвердити Положення про Головне управління державної служби України (додається). 2. Кабінету Міністрів України у місячний строк привести свої рішення у відповідність із цим Указом. Президент України Л. КУЧМА
ПОЛОЖЕННЯ про Головне управління державної служби України 1. Головне управління державної служби України (Головдержслужба України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підконтрольним
86
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
і підзвітним Президентові України. (Абзац перший пункту 1 в редакції Указу Президента № 208/2000 від 11.02.2000) Головдержслужба України забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою. 2. Головдержслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР), Законом України “Про державну службу” (3723-12), іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням. У межах своїх повноважень Головдержслужба України організовує виконання актів законодавства України та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Головдержслужба України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України. 3. Основними завданнями Головдержслужби України є: участь разом з іншими державними органами у формуванні та проведенні державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; (Абзац другий пункту 3 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) забезпечення функціонального управління державною службою; прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах; розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація і контроль за їх виконанням; здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору, атестації державних службовців та заходів, спрямованих на запобігання проявам корупції серед державних службовців; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців; координація роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади з керівниками державних підприємств, установ, організацій, пов’язаної з їх підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації; (Абзац восьмий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) організація та координація заходів щодо проведення наукових досліджень з питань державної служби; участь у проведенні адміністративної реформи; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) проведення функціонального обстеження центральних і місцевих органів виконавчої влади, здійснення на його основі аналізу системи державного управління та підготовка пропозицій щодо підвищення її ефективності; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) участь у здійсненні іншими державними органами контролю за додержанням законодавства про державну службу, визначених законодавством умов реалізації
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
87
громадянами конституційного права на таку службу; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) забезпечення дотримання єдиних вимог професійної відповідності кандидатів на заняття посад державних службовців; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) розроблення типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 4. Головдержслужба України відповідно до покладених на неї завдань: 1) розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань, що належать до її компетенції; 2) проводить аналіз фактичного складу державних службовців і готує пропозиції державним органам про підвищення ефективності їх роботи; 3) веде комп’ютерний облік даних про державних службовців першої-третьої категорій; 3-1) формує та веде Перелік державних органів, установ та організацій, посади керівних працівників та спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців, та реєстр посад державних службовців; (Пункт 4 доповнено підпунктом 3-1 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 4) здійснює заходи з удосконалення конкурсного відбору на державну службу, проведення атестації державних службовців із забезпеченням об’єктивної оцінки їх діяльності; 5) готує та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про віднесення існуючих посад державних службовців, які не перелічені у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також нових посад державних службовців до відповідних категорій; 6) вносить у встановленому порядку пропозиції Президентові України та Кабінету Міністрів України щодо присвоєння рангів державним службовцям, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій, готує проекти відповідних актів із цих питань; (Підпункт 6 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 6-1) аналізує віковий склад державних службовців, яких призначає на посади та звільняє з посад Президент України або Кабінет Міністрів України; не пізніше ніж за три місяці до досягнення ними граничного віку перебування на державній службі або закінчення терміну попереднього його продовження інформує про це відповідно Президента України або Кабінет Міністрів України; (Пункт 4 доповнено підпунктом 6-1 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 6-2) за зверненням Глави Адміністрації Президента України або Міністра Кабінету Міністрів України проводить за участю Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або
88
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
Кабінет Міністрів України; (Пункт 4 доповнено підпунктом 6-2 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 7) надає висновки щодо призначення на посади та звільнення з посад перших заступників і заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які відповідають за роботу апарату та кадрових служб, попередньо розглядає питання про призначення на посади та звільнення з посад керівників кадрових служб цих органів, а також керівників апарату та керівників кадрових служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, директорів територіальних центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій; (Підпункт 7 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 8) здійснює методичне керівництво роботою з кадровим резервом, аналізує пропозиції центральних і місцевих органів виконавчої влади стосовно формування кадрового резерву на посади державних службовців, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, а також Кабінетом Міністрів України, і узагальнені матеріали щороку подає на розгляд Кабінету Міністрів України, аналізує якісний склад кадрового резерву та здійснює моніторинг його використання; (Підпункт 8 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 9) здійснює заходи, спрямовані на запобігання проявам корупції серед державних службовців, узагальнює звітність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань додержання вимог Закону України “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР) та подає її Кабінету Міністрів України; 10) перевіряє в державних органах та органах місцевого самоврядування додержання вимог Законів України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією” та інших актів законодавства з питань державної служби; 11) у встановленому порядку проводить службові розслідування з питань додержання державними службовцями законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також фактів порушення етики поведінки державних службовців; 11-1) готує за результатами функціонального обстеження органів виконавчої влади та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності цих органів; (Пункт 4 доповнено підпунктом 11-1 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 11-2) здійснює консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування; (Пункт 4 доповнено підпунктом 11-2 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 11-3) здійснює аналіз потреб державних органів, органів місцевого самоврядування в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації їх працівників та осіб, які перебувають у кадровому резерві; (Пункт 4 доповнено підпунктом 11-3 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 11-4) бере участь у впровадженні стратегічного планування у практику роботи органів державної влади, підготовці пропозицій щодо стандартів і процедур
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
89
планування; (Пункт 4 доповнено підпунктом 11-4 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 11-5) бере участь у розробленні переліків і критеріїв якості управлінських послуг, аналізує ефективність їх надання; (Пункт 4 доповнено підпунктом 11-5 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 12) вносить в установленому порядку пропозиції про скасування рішень з питань державної служби, прийнятих всупереч законодавству, а також пропозиції про усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності винних посадових осіб; 13) бере участь у вирішенні питань щодо надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків; (Підпункт 13 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 14) разом з Міністерством праці та соціальної політики України здійснює заходи із стимулювання праці державних службовців, розробляє та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо організації та вдосконалення системи матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування; (Підпункт 14 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 15) здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Головдержслужби України; (Підпункт 15 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 16) організовує та координує розроблення науково-методичного забезпечення навчального процесу, здійснює контроль за якістю навчання; 17) формує державне замовлення на підготовку магістрів у галузі освіти “Державне управління”, укладає державні контракти з відповідними вищими навчальними закладами і контролює їх виконання; 18) контролює формування та виконання державними органами державних замовлень на підвищення кваліфікації державних службовців; 19) визначає разом з іншими державними органами вимоги до закладів освіти для навчання державних службовців і керівників державних підприємств, установ, організацій, здійснює конкурсний відбір цих закладів, бере участь у їх ліцензуванні та акредитації, а також у сертифікації та погодженні освітньопрофесійних програм підготовки і професійних програм підвищення кваліфікації в межах своєї компетенції; 20) здійснює в межах своєї компетенції разом з іншими органами виконавчої влади загальний контроль та організаційно-методичне керівництво, а також надає науково-методичну і консультаційно-інформаційну допомогу територіальним центрам перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій та галузевим інститутам післядипломної освіти; (Підпункт 20 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004)
90
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
21) визначає разом з іншими державними органами пріоритетні напрями підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і керівників державних підприємств, установ і організацій, сприяє направленню на навчання за кордон державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (в тому числі тих, хто направляється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги), аналізує та веде облік даних з цих питань; (Підпункт 21 пункту 4 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 22) дає роз’яснення з питань, що належать до її компетенції; 23) організовує конференції, семінари і наради з питань державної служби; 24) видає журнал “Вісник державної служби України”, збірники з довідковими, науковими та науково-методичними матеріалами і працями з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; (Підпункт 24 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 25) вносить у встановленому порядку пропозиції про вдосконалення форм державної статистичної звітності з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; (Підпункт 25 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 26) провадить діяльність, пов’язану з вивченням досвіду роботи державної служби в інших країнах, укладає в установленому порядку угоди (договори) про співробітництво з іноземними партнерами, забезпечує виконання відповідних проектів та програм за рахунок міжнародної технічної допомоги; (Підпункт 26 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1413/2005 (1413/2005) від 04.10.2005) 27) виконує функції робочого органу Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України, забезпечує роботу консультативно-дорадчих органів, утворених при Головдержслужбі України; {Підпункт двадцять сьомий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 473/2000 від 21.03.2000, № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004, № 340/2006 (340/2006) від 03.05.2006} 28) установлює відомчі заохочувальні відзнаки та вирішує питання про нагородження ними державних службовців; 29) здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань. 5. Головдержслужба України має право: 1) залучати вчених, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; 2) утворювати у разі потреби комісії та експертні групи із залученням учених, працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (за погодженням з їх керівниками) для підготовки проектів актів законодавства, здійснення їх експертизи та надання роз’яснень; 3) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
91
організацій статистичні дані, інші документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; 4) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції; 5) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення відповідних міжнародних договорів України. 6. Головдержслужба України у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з державними органами та органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав. 7. Головдержслужба України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення Головдержслужби України є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами. Нормативно-правові акти Головдержслужби України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Головдержслужба України у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. 7-1. Головдержслужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. (Положення доповнено пунктом 7-1 згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 8. Головдержслужбу України очолює Начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому порядку. Начальник Головдержслужби України має перших заступників, у тому числі першого заступника у зв’язках з Верховною Радою України, та заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Розподіл обов’язків між заступниками здійснює Начальник. (Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004) Начальник Головдержслужби України здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності і несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників Начальника і керівників структурних підрозділів, погоджує продовження строку перебування на державній службі осіб, які досягли встановленого законодавством граничного віку перебування на державній службі. Начальник призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Головдержслужби України, в тому числі за погодженням з Кабінетом Міністрів України – керівників структурних підрозділів центрального апарату Головдержслужби України. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004) Начальник Головдержслужби України призначає на посади та звільняє з
92
№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
посад начальників та заступників начальників територіальних органів Головного управління державної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівників підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Головдержслужби України. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 9. Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Головдержслужби України, обговорення найважливіших напрямів її поточної та перспективної діяльності в Головному управлінні утворюється колегія у складі Начальника Головдержслужби України (голова колегії), його перших заступників та заступників за посадою, керівників інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. (Абзац перший пункту 9 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) У разі потреби до складу колегії Головдержслужби України можуть входити в установленому порядку інші особи. (Пункт 9 доповнено абзацом другим згідно з Указом Президента № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004) Членів колегії затверджує та увільняє від виконання обов’язків Кабінет Міністрів України за поданням Начальника Головдержслужби України. Рішення колегії проводяться у життя наказами Головдержслужби України. (Абзац четвертий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004) Для обговорення наукових, методичних та інших проблем розвитку державної служби та служби в органах місцевого самоврядування у Головдержслужбі утворюється наукова рада з числа провідних учених і фахівців. (Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) Склад цієї ради та положення про неї затверджує Начальник Головдержслужби України. (Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) 10. Гранична чисельність працівників Головдержслужби України затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру центрального апарату Головдержслужби України затверджує Начальник Головдержслужби України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Штатний розпис центрального апарату, кошторис видатків Головдержслужби України затверджує Начальник Головдержслужби України за погодженням з Міністерством фінансів України. (Абзац третій пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) Положення про структурні підрозділи центрального апарату Головдержслужби України, а також положення, структуру, штатні розписи, чисельність працівників і кошториси видатків територіальних органів Головдержслужби України затверджує Начальник Головдержслужби України. (Абзац четвертий пункту 10 в редакції Указу Президента № 1375/2004 (1375/2004) від 06.11.2004) (Пункт 10 в редакції Указу Президента № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004) 11. Головдержслужба України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Дер№ 1 2 . 2 жо втн я 1 9 9 9 р . К и ї в
93
жавного Герба України і своїм найменуванням. (Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 280/2004 (280/2004) від 05.03.2004) Глава Адміністрації Президента України М. БІЛОБЛОЦЬКИЙ
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1272%2F99
№ 13 14 квітня 2000 р. Київ. – Указ Президента України № 599/2000 “Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні”
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 11 лютого 2000 року № 208 (208/2000) “Про підвищення ефективності системи державної служби” постановляю: 1. Затвердити Стратегію реформування системи державної служби в Україні (додається). 2. Кабінету Міністрів України розробити і подати до 1 червня 2000 року на затвердження Президентові України заходи на виконання Стратегії реформування системи державної служби в Україні. Президент України Л. КУЧМА
СТРАТЕГІЯ реформування системи державної служби в Україні Здійснення економічних та соціальних перетворень, досягнення економічного зростання та надання державою громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямі європейської інтеграції можливо лише за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. З цією метою в Україні проводиться широкомасштабна адміністративна реформа, невід’ємною складовою якої є реформування системи державної служби, а саме: вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. Основними цілями і завданнями державної служби в Україні є сприяння незмінності конституційного ладу, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав та свобод людини і громадянина, а також забезпечення результативної та стабільної діяльності органів державної влади відповідно до їх завдань, повноважень і компетенції на конституційних засадах.
94
№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
Удосконалення класифікації посад державних службовців У побудові системи сучасної державної служби потрібно виходити з чіткого визначення функцій органів державної влади і посадових осіб, створення оптимальної структури управління та розмежування повноважень кожного органу. На основі класифікації посад в органах державної влади за змістом і характером діяльності, способами призначення та надання повноважень доцільно законодавчо визначити такі типи посад: політичні; адміністративні; патронатні. До політичних посад мають бути віднесені посади Прем’єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України та деякі інші посади, статус яких як політичних буде визначено законами України. Особи, які займатимуть політичні посади, повинні зосередитися на визначенні урядової політики, розв’язанні стратегічних проблем економічного і соціального розвитку суспільства та відповідної сфери управління і з цією метою мають бути звільненими від щоденних адміністративних справ та управління персоналом. Ці посади не повинні відноситися до категорій посад державних службовців, передбачених Законом України “Про державну службу” (3723-12), дія якого має поширюватися на них у частині, що не суперечитиме відповідним законам України. Виконання функцій з організації та впровадження рішень міністра, прийнятих у межах законодавства, прийняття управлінських рішень щодо завдань, покладених на апарат міністерства, а також управління персоналом повинен здійснювати державний секретар міністерства. Ця посада має відноситися до адміністративних посад і бути вищою серед посад державних службовців міністерства. До адміністративних посад мають належати також інші посади керівників, заступників керівників та спеціалістів, крім політичних і патронатних посад. Вони в установленому порядку віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Особи, які займатимуть ці посади, мають зберігати інституційну пам’ять, організаційний досвід, забезпечувати стабільну роботу органів державної влади відповідно до законодавства. Зміна керівників, структури та підпорядкування органів державної влади не може бути підставою для звільнення з посад державних службовців, які займають адміністративні посади в органах державної влади. До патронатних посад відносяться посади радників, консультантів, помічників, прес-секретарів та інші посади,передбачені штатним розписом для організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності членів Кабінету Міністрів України, керівників органів державної влади. На посади патронатної служби відповідні керівники мають право самостійно добирати та приймати осіб поза конкурсом. Разом з тим посади патронатної служби в установленому порядку мають відноситися до відповідних категорій посад державних службовців. У разі необхідності на посади патронатної служби керівник може призначати на умовах контракту осіб, які не набувають статусу державних службовців.
№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
95
Оптимізація управління державною службою З метою визначення шляхів, способів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об’єднання зусиль органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби Указом Президента України від 11 лютого 2000 року № 208 (208/2000) при Президентові України утворено консультативно-дорадчий орган – Координаційну раду з питань державної служби (далі – Координаційна рада). Основними завданнями Координаційної ради є вивчення і узагальнення стану додержання законодавства, розроблення пропозицій із його вдосконалення, а також скоординованих заходів щодо підвищення ефективності державної служби, оптимізації управління державною службою, використання інтелектуального та управлінського потенціалу держави, системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Головне управління державної служби України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підзвітним та підконтрольним Президентові України, і входить до системи органів виконавчої влади. Воно має проводити єдину державну політику в сфері державної служби, забезпечувати функціональне управління державною службою, розробляти пропозиції та здійснювати заходи щодо підвищення ефективності державної служби. Державний секретар міністерства, керівники державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади повинні бути відповідальними за додержання законодавства з питань державної служби у відповідному органі та його територіальних структурах. Державний секретар є також відповідальним за додержання законодавства з зазначених питань у центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій повинні відповідати за проведення єдиної державної політики у сфері державної служби в Раді міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних адміністраціях і підпорядкованих їм органах. Державні секретарі міністерств, заступники голів державних комітетів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, заступники Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які відповідають за організацію роботи апарату та додержання законодавства з питань державної служби, мають призначатися на посади та звільнятися з посад за висновками Головного управління державної служби України. Суттєвих змін потребує характер діяльності кадрових служб органів виконавчої влади. Кадрові служби мають зосередитися в першу чергу на аналітичній та організаційній роботі з кадрового менеджменту, аналізі ефективності діяльності відповідного органу, його структурних підрозділів, професійної діяльності кожного державного службовця, прогнозуванні розвитку персоналу, плануванні кар’єри державних службовців, забезпеченні їх навчання та моніторингу ефек-
96
№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
тивності роботи. З цією метою необхідно зміцнити кадрові служби центральних та місцевих органів виконавчої влади. Удосконалення діяльності кадрових служб має супроводжуватися впровадженням єдиної державної комп’ютерної системи “Кадри”, а також Генерального реєстру контрактів з керівниками державних підприємств, установ і організацій та головами правлінь акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі. Забезпечення конкурсності, об’єктивності, прозорості і гласності під час прийняття на державну службу та просування по службі Для запобігання рецидивам непрофесіоналізму та некомпетентності під час формування кадрового потенціалу необхідно залучати на державну службу висококваліфікованих фахівців нової генерації. З цією метою необхідно розробити більш досконалі, прозорі та об’єктивні процедури прийняття на державну службу, запровадити єдиний порядок проведення відкритого конкурсу та стажування із складанням іспиту. З метою пошуку потенційних лідерів, наділеної неординарними якостями молоді доцільно розробити порядок прийняття на державну службу перспективних випускників вищих навчальних закладів, фахівців підприємницької, банківської та фінансово-економічної сфери. Необхідно також розробити чіткий механізм просування по службі на підставі особистих професійних заслуг державних службовців. Важливо здійснити заходи з удосконалення відбору фахівців на посади державних службовців I-III категорій, зокрема заступників керівників центральних органів виконавчої влади та керівників структурних підрозділів цих органів, на основі об’єктивної оцінки їхніх професійних якостей. З цією метою необхідно створити незалежну комісію з відбору кадрів на зазначені посади. У разі довготривалої відсутності працівника доцільно передбачити можливість прийняття фахівців на його посаду для виконання необхідної роботи на умовах строкового трудового договору. Потрібно домогтися суттєвого поліпшення формування кадрового резерву, відмовитися від практики складання списків резерву на посади керівників державних органів діючими керівниками цих органів. Пропозиції щодо резерву на посади, призначення на які здійснюється органами вищого рівня, доцільно розглядати спеціальними комісіями, створеними при цих органах. Необхідно в кожному органі державної влади створити систему дійового кадрового резерву, забезпечити постійну роботу з працівниками, зарахованими до резерву: складання та виконання особистих річних планів, навчання, стажування, залучення до розгляду відповідних питань, розроблення проектів нормативноправових актів, проведення перевірок, службових розслідувань тощо. Удосконалення адміністративної культури державних службовців, посилення суспільної довіри до них У ході реформування системи державної служби необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення адміністративної культури державних
№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
97
службовців та вдосконалення управлінської діяльності, домогтися зміни в громадській думці негативного іміджу державної служби. З цією метою слід удосконалювати навчання державних службовців як безпосередньо на робочих місцях, так і в установах, що займаються підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів, регулярно проводити вивчення оцінки населення щодо якості та ефективності роботи органів державної влади. Необхідно розробити критерії оцінки надання державних послуг фізичним і юридичним особам, принципи взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з громадськістю та громадянами, запровадити принципово новий тип взаємовідносин між громадянами і державними службовцями, в основі яких були б пріоритет прав і свобод людини, повага до особистості, висока культура спілкування. Важливим кроком на шляху до реалізації цих завдань має стати прийняття Кодексу загальних правил поведінки державних службовців та забезпечення контролю за його додержанням. Посилення мотивації та стимулювання праці, заохочення державних службовців та їх соціальної захищеності З метою підвищення престижу державної служби, заінтересованості державних службовців у продуктивній та ефективній роботі, запобігання проявам корупції та іншим правопорушенням необхідно продовжити роботу з удосконалення системи оплати праці. Для цього слід підвищити стимулюючу роль посадових окладів в оплаті праці, передбачити заходи щодо залучення на державну службу здібних перспективних фахівців, заінтересованих у результатах своєї праці. Потрібно консолідувати структуру зарплати та зменшити кількість її компонентів, усунути міжвідомчі та місцеві розбіжності в оплаті праці. Принципово умови оплати праці кожного державного службовця мають співвідноситися з результатами його атестації та оцінкою професійної діяльності. Обов’язковим має бути посилення посадової диференціації умов оплати праці з урахуванням рівня відповідальності, забезпечення її зростання протягом всього періоду роботи. Мають бути посилені стабільні правові гарантії та соціальна захищеність працівників органів державної влади, зокрема у разі звільнення з посад через незалежні від них причини. Для заохочення державних службовців доцільно передбачити присвоєння почесного звання “Заслужений державний службовець”. Необхідно ввести обов’язкове державне страхування державних службовців, у першу чергу тих, хто працює на посадах, що пов’язані з ризиком для здоров’я і життя. Посилення відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків та неналежну роботу щодо запобігання проявам корупції Необхідно створити чіткий і прозорий механізм відповідальності державних службовців. Державний службовець у встановленому порядку має нести відпові-
98
№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
дальність за допущені ним порушення законодавства, невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків. Потрібно активізувати роботу щодо запобігання проявам корупції та іншим правопорушенням, запровадити періодичну ротацію кадрів на окремих посадах, а також спеціальні перевірки щодо осіб (за їх згодою), яких пропонують на відповідальні посади. У той же час мають бути передбачені можливості для захисту прав державних службовців. Назріла необхідність більш чітко визначити процедури дисциплінарного провадження, порядок проведення службових розслідувань, створити апеляційні комісії, а також порядок оскарження дій посадових осіб. Для здійснення систематичного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців варто передбачити запровадження системи оцінок під час щорічного підбиття підсумків виконання державними службовцями своїх обов’язків і завдань, а також проведення періодичної, один раз на три роки, атестації державних службовців. Висновки атестаційних комісій мають стати підставою для просування по службі, підвищення заробітної плати, виплати премій. Професійне навчання державних службовців та кадрового резерву Загальнодержавну систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців має бути значно вдосконалено. В основу реформування професійного навчання кадрів має бути покладено зміщення акцентів у бік підготовки національної управлінської еліти. У процесі професійного навчання державних службовців особливої уваги потребує їх підготовка до управлінської діяльності, прийняття рішень, стратегічного менеджменту тощо. Основними напрямами з цих питань мають стати: забезпечення випереджаючого характеру навчання з урахуванням перспектив розвитку держави, вдосконалення завдань і функцій її органів; запровадження цільової спрямованості навчання на основі дотримання державних освітніх стандартів, гнучкості застосування всіх видів, форм і методів навчання, досягнення інтенсифікації та оптимізації навчального процесу; удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації кадрового резерву та новопризначених державних службовців; розширення підготовки та перепідготовки державних службовців за спеціальністю “Державна служба” та за спеціалізаціями з економіки, права, а також соціальної, гуманітарної та кадрової політики; оптимізація мережі навчальних закладів різних форм власності, які здійснюють підготовку спеціалістів для державної служби; запровадження дистанційного навчання, що дасть можливість розширити коло державних службовців, які професійно підвищують кваліфікацію без відриву від роботи; забезпечення єдиного навчально-методичного управління та координація практичної діяльності всіх структурних елементів системи. Окремим перспективним напрямом роботи державної служби має стати підготовка нової генерації державних службовців. З цією метою необхідно по№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
99
ширити управлінську підготовку в закладах середньої, вищої та післядипломної освіти, здійснити комплекс заходів з пошуку талановитої молоді для подальшого професійного навчання за спеціальністю “Державна служба”. Необхідно здійснити переорієнтацію діяльності Української Академії державного управління при Президентові України від переважно масового навчання управлінських кадрів до підготовки керівної еліти, здатної здійснювати суспільні реформи. Навчання кадрів для державного управління повинно базуватися на відповідних державних освітніх стандартах з урахуванням світового досвіду, у розробленні яких провідну роль має відігравати зазначена Академія як центральний загальнонаціональний заклад з підготовки керівного персоналу. Наукове забезпечення реформування державної служби Предметом наукових досліджень повинні бути система державного управління, забезпечення ефективності діяльності органів державної влади, розвиток системи державної служби. Необхідно розробити наукову програму розвитку державного управління та державної служби, основними напрямами якої мають бути: прогнозування розвитку державного управління та державної служби на основі довго- та середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку держави; ефективність державного управління, державної служби, функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, соціологічний аналіз із цих питань; створення системи автоматизованих засобів наукового та адміністративного супроводження державного управління та державної служби, інформаційноорганізаційної підтримки процесу підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (на базі єдиної державної комп’ютерної системи “Кадри”), а також інфраструктури формування та підтримки інформаційного ресурсу державного управління та державної служби з використанням глобальних, регіональних і локальних мереж; наукове та методичне забезпечення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; розроблення застережних заходів і методів запобігання зловживанням і проявам корупції серед державних службовців та рекомендацій щодо створення відповідного законодавчого поля. Стратегія реформування системи державної служби в Україні розрахована на 2000–2004 роки і реалізовується відповідно до щорічних заходів, які розробляються на її виконання. Правове забезпечення реалізації Стратегії реформування системи державної служби здійснюватиметься шляхом підготовки та прийняття відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів. Глава Адміністрації Президента України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=599%2F2000
В. ЛИТВИН
100
№ 1 3 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 0 р . К и ї в
№ 14 13 червня 2000 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 950 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування”
{Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007 № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009 № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування (додається). {Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009п) від 08.12.2009} 2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 1995 р. № 160 (160-95-п) “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування” (ЗП України, 1995 р., № 5, ст. 130). Прем’єр-міністр України В. ЮЩЕНКО
ПОРЯДОК проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування {Назва Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} {У тексті Порядку слова “державний службовець” та “державний орган” в усіх відмінках та формах числа замінено відповідно словами “особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування” та “орган державної влади” у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} 1. Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
101
значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; {Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться. Дія цього Порядку не поширюється на уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування осіб, права та обов’язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування встановлюються дисциплінарними статутами. {Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} 2. Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем’єр-міністром України, Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа, керівником підрозділу з питань запобігання та протидії корупції відповідного органу. {Абзац перший пункту 2 в редакції Постанови КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, за поданням керівника спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС, податкової міліції, по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах та за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування. {Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} Головдержслужба може проводити службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України та Першого віце-прем’єр-міністра України, а у разі безпосереднього звернення до Головдержслужби особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником Головдержслужби. 3. Рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців. У разі коли рішення щодо проведення службового розслідування прийнято вищими посадовими особами України, Першим віце-прем’єр-міністром України, Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики, склад комісії з про-
102
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
ведення службового розслідування, мета і дата початку та закінчення службового розслідування визначаються керівником органу державної влади, якому доручено проведення службового розслідування. Службове розслідування у цьому випадку повинне бути проведено у термін, визначений посадовою особою, яка прийняла рішення про його проведення. {Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої воно проводиться, час його перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, а також час ознайомлення такою особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, та керівником органу, в якому він працює, з актом службового розслідування. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} У разі потреби до проведення службового розслідування можуть залучатися вчені, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками). До участі у проведенні службового розслідування не повинні залучатися посадові особи органу державної влади, якщо обставини свідчать про їх особисту заінтересованість у результатах розслідування. 4. Службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює службовець. Особа, стосовно якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності або складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з обмеженнями, передбаченими пунктами 1-3 частини першої статті 4 і статтею 5 Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” (1506-17), підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою до розгляду справи судом. {Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009п) від 08.12.2009} За особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата. 5. Керівник органу державної влади (посадова особа), за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов’язкові для виконання доручення. 6. Члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об’єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується цього розслідування. Членам комісії надається право:
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
103
отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, інших працівників органу державної влади, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів з питань службового розслідування; {Абзац третій пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} ознайомлюватися і вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов’язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, або керівника органу державної влади, якому доручено проведення службового розслідування; {Абзац п’ятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} використовувати за погодженням з особами, які опитуються (надають пояснення, консультації) з питань службового розслідування, аудіозасоби з метою фіксації їх пояснень та свідчень; {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} вести протокол засідання комісії. {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} У разі відмови особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, надати пояснення члени комісії складають відповідний акт. {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} 7. Особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування.
104
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
{Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} 8. За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов’язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); {Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007, № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; {Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} висновки службового розслідування, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. {Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007} У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення – попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, догана, звільнення. {Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007} Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. {Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007} У разі виявлення ознак корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до правоохоронних органів. {Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007} Члени комісії мають право викласти свою окрему думку, про що до акта додається відповідний документ. 9. Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
105
на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику. Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому він працює. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення. Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта. У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. Особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен підписати акт службового розслідування, а у разі відмови його підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті. Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, забороняється. {Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007; в редакції Постанови КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} 10. На вимогу керівника органу державної влади (посадової особи), якому доручено проведення службового розслідування, голови або членів комісії чи особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проводилося службове розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності. {Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009} За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. {Абзац другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009, № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} У разі коли службове розслідування проводилося стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, призначення (або погодження призначення) якої здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України, керівник органу державної влади, у якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого
106
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
самоврядування (або посадова особа, яка спрямовує і координує діяльність цього органу), вносить пропозиції разом з проектом відповідного акта щодо притягнення зазначеної особи до відповідальності. {Пункт 10 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 945 (945-2007-п) від 18.07.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} За матеріалами службового розслідування особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством. 11. Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, згідно із законодавством. 12. Акт службового розслідування з відповідними документами зберігається в органі державної влади, якому доручено проведення службового розслідування. У разі коли рішення про проведення службового розслідування прийнято особами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, акт службового розслідування складається у двох примірниках, один з яких надсилається керівникові органу державної влади (посадовій особі), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, другий залишається в органі державної влади, якому доручено проведення службового розслідування. Копії акта службового розслідування за зверненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, органів державної влади надаються за рішенням керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування. У разі коли службове розслідування проводилося на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри, за його зверненням керівником органу державної влади (посадовою особою), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, особі, стосовно якої проводилося службове розслідування, надається копія акта службового розслідування. {Абзац четвертий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1422 (1422-2009-п) від 08.12.2009} Якщо службове розслідування проводилося за рішенням Начальника Головдержслужби, копія акта службового розслідування надсилається керівникові органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якого проведено службове розслідування. {Пункт 12 в редакції Постанови КМ № 623 (623-2009-п) від 24.06.2009}
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=950-2000-%EF
№ 14. 13 червня 2000 р. Київ
107
№ 15 23 жовтня 2000 р. Київ. – Наказ Головдержслужби № 58 “Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця”*
Відповідно до Указу Президента України від 26 липня 2000 р. № 925/2000 (925/2000), доручень Президента України від 8 червня 2000 р. № 1-14/647 і Прем’єрміністра України від 12 червня 2000 р. № 10145/2 та на виконання пункту 2 рішення Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України від 18 вересня 2000 р. № 2/2000-3, з метою створення умов для підвищення авторитету державної служби та інформування громадян про поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Загальні правила поведінки державних службовців (додаються). 2. Правовому відділу Головдержслужби (Сміян О. А.) підготувати в установленому порядку матеріали для державної реєстрації Загальних правил поведінки державного службовця у Міністерстві юстиції України. 3. Управлінню справами (Кузьменко М. М.), управлінню центральних державних органів (Гапон І. І.) і управлінню територіальних державних органів (Цимовський Б. І.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України забезпечити розсилку Загальних правил центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, обласним, Київській та Севастопольській міським радам та іншим органам, в яких працюють державні службовці. 4. Науково-аналітичному управлінню (Сороко В. М.) після реєстрації в Міністерстві юстиції України наказу Головдержслужби про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців забезпечити опублікування його у “Віснику державної служби України” та розміщення на Web-сторінці Головдержслужби. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Начальника Головдержслужби Павленчика П. Т. Начальник Головдержслужби Г. Леліков
Загальні правила поведінки державного службовця Ці правила є узагальненням стандартів поведінки та доброчесності державних службовців. Вони ґрунтуються на Конституції України (254к/96-ВР) та визначених законами України принципах державної служби, спрямовані на створення умов для підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців. При прийнятті на державну службу державний службовець знайомиться з цими правилами, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.
* Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 р. за № 783/5004. № 1 5 . 2 3 жо втн я 2 0 0 0 р . К и ї в
108
Межі застосування 1. Загальні правила поведінки встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу” (3723-12). 2. Для державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб, Національного банку України, служби безпеки, внутрішніх справ, управління Збройних Сил та інших військових формувань, відповідними органами можуть затверджуватись правила поведінки з урахуванням особливостей роботи в цих органах. Загальні положення 3. Державна служба України ґрунтується на принципах служіння Українському народу та Українській державі; демократизму, гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина; професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості; відкритості, гласності та контрольованості. 4. Суспільне призначення державної служби полягає в забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових повноважень. 5. Поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України. 6. Державний службовець має дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім’ям та статусом. 7. Державні службовці, з урахуванням конституційних прав, можуть брати участь у політичній чи іншій громадській діяльності лише поза межами їх службових обов’язків і в позаробочий час, щоб не підривати віру громадськості в неупереджене виконання ними своїх функцій. Власні політичні погляди вони не можуть використовувати при виконанні своїх посадових обов’язків. 8. Державний службовець, як і інші громадяни, має право на приватне життя і повинен поважати приватне життя інших державних службовців, зберігати з цих питань конфіденційність інформації, якщо інше не встановлено законами України. Загальні обов’язки державних службовців 9. Державний службовець при виконанні службових обов’язків повинен діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, а також укладеними і в установленому порядку ратифіко№ 1 5 . 2 3 жо втн я 2 0 0 0 р . К и ї в
109
ваними міжнародними договорами України, на засадах чесності, справедливості, відповідальності, відкритості й прозорості. Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, що не суперечать закону, є на відповідній території також обов’язковими до виконання державними службовцями будь-якого органу державної влади. 10. Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов’язки, проявляти ініціативу і творчі здібності, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи. 11. Державний службовець має виконувати свої посадові обов’язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян. 12. Державний службовець повинен шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби. 13. Державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов’язків та законних інтересів громадян, їх об’єднань, а також юридичних осіб, не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим чином поводитися таким чином, що дискредитує орган державної влади або ганьбить репутацію державного службовця. 14. Державний службовець має виявляти толерантність і повагу до різних релігійних організацій, шанування та дотримання народних звичаїв і національних традицій, установленого протоколу у відносинах з представниками міжнародних організацій, іноземних установ та іноземців. 15. При виконанні своїх повноважень державний службовець має забезпечувати, щоб матеріальні та фінансові ресурси, які йому доручені, використовувались раціонально, ефективно та економно. 16. Державний службовець повинен постійно поліпшувати стан відповідності своїх умінь, знань і навичок функціям та завданням займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень за освітньо-професійними програмами та шляхом самоосвіти. 17. Державний службовець зобов’язаний своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників. 18. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі повідомити про це керівнику, який дав доручення, а в разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу. 19. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню органів державної влади. 20. Державному службовцю забороняється розголошувати довірену йому
110
№ 1 5 . 2 3 жо втн я 2 0 0 0 р . К и ї в
державну таємницю, іншу інформацію з обмеженим доступом, установлену Законами України “Про інформацію” (2657-12) та “Про державну таємницю” (3855-12), у тому числі й після залишення ним державної служби, а також використовувати таку інформацію для власного інтересу або інтересу інших осіб шляхом порад чи рекомендацій. У той же час державний службовець не повинен приховувати від громадян факти та обставини, що становлять загрозу для життя, здоров’я і безпеки людей, крім випадків заборони розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких визначений законом, а також завдавати шкоди державній інформаційній політиці, суб’єктам інформаційних відносин шляхом ухилення чи утримання від ужиття заходів щодо охорони державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом. Конфлікт інтересів та недопущення проявів корупції 21. Державний службовець повинен на вимогу заявляти про наявність чи відсутність у нього конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів випливає із ситуації, коли державний службовець має приватний інтерес, тобто переваги для нього або його родини, близьких родичів, друзів чи осіб та організацій, з якими він має або мав спільні ділові чи політичні інтереси, що впливає або може впливати на неупереджене та об’єктивне виконання службових обов’язків. Будь-який з таких конфліктів має бути вирішений до прийняття на державну службу чи призначення на нову посаду. 22. Державний службовець повинен суворо дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законами України “Про державну службу” (3723-12) та “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР), уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відмітає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інформує свого керівника або державний орган вищого рівня. 23. Державний службовець відповідно до Законів України “Про державну службу” (3723-12) та “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР) не має права: сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у провадженні ними підприємницької діяльності, а також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою одержання за це для себе, своїх родичів або інших осіб матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій, спілок, об’єднань, що провадять підприємницьку діяльність;
№ 1 5 . 2 3 жо втн я 2 0 0 0 р . К и ї в
111
відмовляти фізичним і юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, навмисне затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію; відмовляти у видачі або затримувати підготовку та видачу фізичним або юридичним особам передбачених законодавством довідок, посвідчень, інших документів; вимагати чи приймати від фізичних і юридичних осіб подарунки, послуги чи будь-які інші переваги, які є чи можуть виглядати як винагорода за рішення чи дії, які належать до його службових обов’язків; сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у проведенні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою одержання за це для себе, своїх родичів або інших осіб матеріальних благ, послуг, пільг чи інших переваг; неправомірно втручатися, використовуючи своє службове становище, у діяльність інших органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень; бути повіреним третіх осіб у справах органу державної влади, в якому він працює, або органів державної влади, підприємств, установ і організацій, діяльність яких контролює; надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень. 24. Державний службовець зобов’язаний декларувати свої доходи та доходи своєї сім’ї в порядку та у строки, визначені законодавством України; ретельно виконувати свої громадянські обов’язки, у тому числі фінансові зобов’язання в порядку і розмірах, установлених законом. 25. Державний службовець зобов’язаний утримуватися від виконання іншої дозволеної законом роботи, якщо вона заважає йому належним чином виконувати свої повноваження або якій він повинен приділяти увагу протягом свого робочого часу. Відповідальність за недотримання Загальних правил поведінки державних службовців 26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08), а також Законами України “Про державну службу” (3723-12) та “Про боротьбу з корупцією” (356/95-ВР). 27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов’язані вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні дисциплінарні заходи за їх порушення. Начальник правового відділу Головдержслужби
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0783-00
О. Сміян
112
№ 1 5 . 2 3 жо втн я 2 0 0 0 р . К и ї в
№ 16 18 грудня 2000 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 74 “Про ведення обліку державних органів, установ та організацій, керівні працівники та спеціалісти яких віднесені до категорій державних службовців, та реєстру посад державних службовців”*
(Із змінами, внесеними згідно з Наказами Головного управління державної служби № 148 (z1206-04) від 30.08.2004 № 208 (z1558-04) від 22.11.2004 № 276 (z1414-05) від 08.11.2005) Відповідно до Указу Президента України від 26 липня 2000 р. № 925 (925/2000) “Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000–2001 роки” та на виконання п. 9 доручення Прем’єр-міністра України від 9 серпня 2000 р. № 13240/1, з метою забезпечення єдиного механізму обліку державних органів, установ та організацій, керівні працівники і спеціалісти яких віднесені до категорій державних службовців, і запровадження реєстру посад державних службовців НАКАЗУЮ: 1. Установити, що засоби обліку державних органів, установ та організацій, посади керівних працівників і спеціалістів, які віднесені до категорій посад державних службовців, і реєстр посад державних службовців – це програмнотехнологічний комплекс збору, накопичення і обробки даних у складі єдиної державної комп’ютерної системи “Кадри”. (Пункт 1 в редакції Наказу Головного управління державної служби № 148 (z1206-04) від 30.08.2004) 2. Затвердити Перелік відомостей щодо обліку державних органів, установ і організацій, в яких посади керівних працівників і спеціалістів віднесені до категорій посад державних службовців (далі – Перелік), та структуру і зміст інформації у Реєстрі посад державних службовців (z0953-00) (далі – Реєстр), що додаються, та встановити, що з метою формування їх контрольних версій державні органи, установи та організації, в яких посади керівних працівників та спеціалістів віднесені до категорій посад державних службовців, надають інформацію, визначену Переліком і Реєстром, до Головдержслужби України станом на 1 січня до 1 березня поточного року. Ці дані надаються на паперових носіях та в електронній формі засобами електронного зв’язку. (Пункт 2 в редакції Наказу Головного управління державної служби № 148 (z120604) від 30.08.2004) 3. Установити, що підставою для внесення змін до Переліку і Реєстру (z095300) є інформація щодо зміни відомостей, яка надається до Головдержслужби Укра* Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за № 952/5173.
№ 1 6 . 1 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
113
їни державними органами, установами і організаціями, в яких посади керівних працівників і спеціалістів віднесені до категорій посад державних службовців, у частині пунктів 1.1-1.11 та 2.2-2.6 Переліку. Зазначена щодо Переліку інформація подається державними органами, установами й організаціями в 10-денний термін з моменту внесення таких змін, а інформація щодо Реєстру (z0953-00) – один раз на місяць, до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, на паперових носіях та в електронній формі засобами електронного зв’язку. (Абзац другий пункту 3 в редакції Наказу Головного управління державної служби № 276 (z1414-05) від 08.11.2005) (Пункт 3 в редакції Наказу Головного управління державної служби № 148 (z120604) від 30.08.2004) 4. З метою виконання завдань з прогнозування і планування потреб державних органів та їх апарату в кадрах департаменту персоналу державних органів та місцевого самоврядування (Саєнко В. М.) здійснювати аналіз накопиченої інформації щодо кількості вакантних посад. (Пункт 4 в редакції Наказу Головного управління державної служби № 276 (z1414-05) від 08.11.2005) 5. Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюк В. В.) забезпечувати подальше функціонування реєстру посад державних службовців у складі єдиної державної комп’ютерної системи “Кадри” і спільно з юридичним управлінням (Маврешко К. С.) супроводжувати нормативно-правові акти щодо Переліку і Реєстру (z0953-00) з поточним оприлюдненням накопиченої інформації через Web-сторінку Головдержслужби (www.guds.gov.ua). (Пункт 5 в редакції Наказів Головного управління державної служби № 148 (z1206-04) від 30.08.2004, № 276 (z1414-05) від 08.11.2005) (Пункт 6 виключено на підставі Наказу Головного управління державної служби № 276 (z1414-05) від 08.11.2005) 7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби України Сороко В. М. (Пункт 7 в редакції Наказу Головного управління державної служби № 276 (z1414-05) від 08.11.2005) Начальник Головдержслужби Г. Леліков
ПЕРЕЛІК відомостей щодо обліку державних органів, установ і організацій, посади керівних працівників і спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців 1. Державні органи, установи й організації, що забезпечують здійснення повноважень Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади; державні органи України, діяльність яких визначається Конституцією України та законами України; органи судової влади та прокуратури України; органи державної влади Автономної Республіки Крим; органи, установи й організації, які здійснюють функції органів виконавчої влади:
114
№ 1 6 . 1 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
1.1. Назва державного органу, установи чи організації, скорочена назва. 1.2. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ. 1.3. Місцезнаходження. 1.4. Нормативно-правовий акт про утворення державного органу, установи чи організації. 1.5. Нормативно-правові акти про ліквідацію (надається ліквідаційною комісією), перейменування державного органу, установи чи організації. 1.6. Нормативно-правовий акт, яким затверджено положення про державний орган, або статут установи чи організації. 1.7. Нормативно-правові акти, якими визначено віднесення посад керівних працівників і спеціалістів державного органу, установи чи організації до категорій посад державних службовців. 1.8. Штатний розпис* (подається у вигляді таблиці): Назви структурних підрозділів, посади Кількість штатних одиниць Категорія посади**
1.9. Нормативно-правовий акт, яким затверджено граничну чисельність. Гранична чисельність: центральний апарат – кількість осіб; територіальні органи – кількість осіб. 1.10. Підпорядковані державні органи, установи чи організації, посади керівних працівників і спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців (у тому числі урядові органи державного управління), а також територіальні органи відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. 1.11. Органи, діяльність яких спрямовується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра. 2. Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації: 2.1. Назва. 2.2. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ. 2.3. Місцезнаходження. 2.4. Нормативно-правові акти, якими визначено віднесення посад керівних працівників і спеціалістів державного органу, установи чи організації до категорій посад державних службовців. 2.5. Штатний розпис* (подається у вигляді таблиці): Назви структурних підрозділів, посади Кількість штатних одиниць Категорія посади***
2.6. Гранична чисельність, у тому числі апарату адміністрації. 2.7. Управління, відділи та інші структурні підрозділи обласних, Київської
№ 1 6 . 1 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
115
та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також перелік районних державних адміністрацій. _______________
* За затвердженою та погодженою у Міністерстві фінансів України формою. ** Згідно з п. 1.7 Переліку. *** Згідно з п. 2.4 Переліку.
Начальник науково-аналітичного управління Головдержслужби
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0952-00
В. Сороко
№ 17 28 грудня 2000 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1922 “Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1979 (1979-2002-п) від 25.12.2002 № 812 (812-2003-п) від 02.06.2003} {Постанову визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 15-рп/2003 (v015p710-03) від 08.07.2003} {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1693 (1693-2003-п) від 29.10.2003 № 1558 (1558-2004-п) від 17.11.2004 № 371 (371-2005-п) від 18.05.2005 № 1035 (1035-2006-п) від 26.07.2006 № 518 (518-2009-п) від 21.05.2009} На виконання пункту 20 заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000–2001 роки, схвалених Указом Президента України від 26 липня 2000 р. № 925 (925/2000), Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Положення про проведення атестації державних службовців (додається). 2. Провести у 2001 році атестацію державних службовців, які не атестувалися протягом трьох років. 3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 950 (950-96-п) “Про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади” (ЗП України, 1996 р., № 16, ст. 448). Перший віце-прем’єр-міністр України Ю. ЄХАНУРОВ
116
№ 1 7 . 2 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
ПОЛОЖЕННЯ про проведення атестації державних службовців Загальна частина 1. З метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов’язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України “Про державну службу” (3723-12) та інших нормативно-правових актів. 2. Атестації підлягають державні службовці усіх рівнів, в тому числі ті, які внаслідок організаційних змін обіймають посади менше ніж один рік, якщо їх посадові обов’язки не змінилися. Особливості проведення атестації державних службовців, посади яких віднесені до I та II категорій, визначаються органами, що призначають їх на посади. Не підлягають атестації державні службовці патронатної служби, а також ті, що перебувають на займаній посаді менше ніж один рік (крім зазначених в абзаці першому цього пункту). Жінки, які перебувають у відпустці по вагітності, пологах і догляду за дитиною, проходять атестацію не раніше ніж через рік після виходу на роботу. Особи, призначені на посаду на визначений термін, та вагітні жінки можуть проходити атестацію за власним бажанням. 3. У період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов’язків. Оцінка проводиться безпосередньо керівниками структурних підрозділів, де працюють державні службовці, під час підбиття підсумків роботи за рік. Загальний порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов’язків розробляється Головдержслужбою. Порядок проведення щорічної оцінки в окремому державному органі визначається керівником відповідного органу з урахуванням загального порядку та особливостей кожного державного органу. До проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями місцевих органів виконавчої влади покладених на них завдань і обов’язків, що пов’язані з регулюванням підприємницької діяльності, залучаються делеговані представники галузевих рад підприємців, що утворені при відповідних органах виконавчої влади. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 518 (518-2009-п) від 21.05.2009} Результати атестації та щорічної оцінки беруться до уваги кадровою службою відповідного державного органу під час проведення планомірної ротації кадрів
№ 1 7 . 2 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
117
на окремих посадах державних службовців. (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1693 (1693-2003-п) від 29.10.2003) (Пункт 3 в редакції Постанови КМ № 1979 (1979-2002-п) від 25.12.2002) Організація та проведення атестації 4. Для організації та проведення атестації наказом керівника державного органу (далі – керівник) утворюється атестаційна комісія (далі – комісія). Залежно від кількості державних службовців і специфіки державного органу, в якому вони працюють, може утворюватися декілька комісій. Кількісний та персональний склад комісії затверджується керівником. Комісія утворюється у складі голови, секретаря та членів комісії. Головою комісії призначається заступник керівника державного органу. Керівник може залучати до роботи в комісії незалежних експертів. Для проведення атестації керівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади до роботи в комісії залучається представник Мін’юсту. Для проведення атестації державних службовців місцевих органів виконавчої влади, обов’язки яких пов’язані з регулюванням підприємницької діяльності, до складу комісії включаються також представники галузевих рад підприємців, що утворені при відповідних органах виконавчої влади. {Абзац четвертий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 812 (812-2003-п) від 02.06.2003, № 1558 (1558-2004-п) від 17.11.2004, № 371 (371-2005-п) від 18.05.2005, № 518 (518-2009-п) від 21.05.2009} 5. Комісія повинна забезпечувати об’єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності державного службовця, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов’язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі державного органу. {Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1035 (1035-2006-п) від 26.07.2006} 6. Термін і графік проведення атестації затверджуються наказом керівника і доводяться до відома державних службовців, які атестуються, не пізніше ніж за місяць до проведення атестації. 7. Атестація державних службовців державного органу з нечисленним апаратом (до 5 осіб) може проводитися керівником цього органу або органом вищого рівня. 8. Атестація державних службовців – керівників структурних підрозділів та осіб, які ввійшли до складу комісії, передує атестації інших працівників цих підрозділів. 9. На кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації. Службова характеристика на керівника державного органу підписується керівником державного органу вищого рівня.
118
№ 1 7 . 2 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
Службова характеристика повинна містити аналіз виконання державним службовцем посадових обов’язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов’язків, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо. {Абзац третій пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1035 (1035-2006-п) від 26.07.2006} Державний службовець ознайомлюється із службовою характеристикою до атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником. У разі незгоди з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, державний службовець може подати до комісії відповідну заяву, обґрунтування, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності. Під час кожної атестації до комісії подаються щорічні оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов’язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації. 10. На засідання комісії запрошуються працівник, який атестується, та його безпосередній керівник. Якщо державний службовець не з’явився на засідання комісії без поважних причин, комісія має право провести атестацію за його відсутності. Рішення атестаційної комісії 11. На підставі всебічного аналізу виконання основних обов’язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов’язків комісія приймає одне з таких рішень: {Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1035 (1035-2006-п) від 26.07.2006} відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов. 12. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді комісія може рекомендувати керівникові зарахувати його до кадрового резерву, дозволити пройти стажування на більш високій посаді, присвоїти черговий ранг державного службовця, встановити надбавку, передбачену законодавством, або змінити її розмір, порушити в установленому порядку клопотання про продовження терміну перебування на державній службі тощо. У разі прийняття рішення про відповідність займаній посаді за певних умов
№ 1 7 . 2 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
119
комісія рекомендує керівникові призначити через рік повторне атестування, якщо державний службовець погодиться виконати дані йому рекомендації. У разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади. Кожна рекомендація повинна мати відповідне обґрунтування. 13. Рішення комісії може бути оскаржене державним службовцем у встановленому порядку керівникові протягом 10 днів з дня його прийняття без урахування терміну тимчасової непрацездатності. За дорученням керівника комісія повторно проводить атестацію, приймає рішення і вносить керівникові для розгляду та прийняття остаточного рішення. 14. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 3/4 її складу. Рішення комісії приймається стосовно кожного державного службовця, який атестується, простою більшістю голосів членів комісії. Голосування проводиться у відсутності особи, яка атестується. У разі однакової кількості голосів членів комісії приймається рішення на користь державного службовця. 15. Результати атестації заносяться до протоколу засідання комісії та атестаційного листа, складеного за зразком згідно з додатком. Протокол та атестаційний лист підписуються головою та членами комісії, які брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляються державному службовцю, який атестувався, та його керівникові одразу після проведення атестації. Державний службовець ознайомлюється із змістом атестаційного листа під розпис. 16. Результати атестації та щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов’язків заносяться до особової справи державного службовця. Вони розглядаються під час вирішення питань просування по службі, присвоєння чергового рангу, встановлення передбачених законодавством надбавок або зміни їх розміру, у разі порушення в установленому порядку клопотання про продовження терміну перебування на державній службі, а також інших питань проходження державної служби. Результати атестації та вирішення спірних питань 17. Про результати кожного засідання комісії її голова повідомляє керівника. 18. За результатами атестації керівник видає відповідний наказ (розпорядження). 19. Рішення про переведення державного службовця за його згодою на іншу посаду або про звільнення з посади приймається керівником у двомісячний термін з дня атестації. Прийняття такого рішення після закінчення зазначеного терміну не допускається. Час хвороби державного службовця, а також перебування його у відпустці до цього терміну не включається. 20. Державний службовець, визнаний за результатами атестації таким, що
120
№ 1 7 . 2 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (322-08). 21. Рішення керівника, прийняті за результатами атестації, можуть бути оскаржені державним службовцем до суду. 22. Зміна керівника або складу державного органу не може бути підставою для проведення позачергової атестації державних службовців. Зразок Додаток до Положення про проведення атестації державних службовців АТЕСТАЦІЙНИЙ ЛИСТ
I. Загальні дані Прізвище, ім’я, по батькові_______________________________________ Дата народження___________________________________________________ Посада, яку займає працівник, і стаж роботи на ній (на момент атестації державного службовця)___________________________________ Освіта (освітньо-кваліфікаційний рівень, найменування навчального закладу і рік закінчення, спеціальність)__________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Науковий ступінь, вчене звання____________________________________ Підвищення кваліфікації (коли і що закінчив)______________________ Загальний трудовий стаж, у тому числі на державній службі_________ __________________________________________________________________ Категорія посади__________________________Ранг____________________ Посада в кадровому резерві________________________________________ II. Результати атестації За підсумками голосування атестаційної комісії: відповідає займаній посаді (за _______, проти_______) відповідає займаній посаді за умови_______________________________ ________________________________________(за _______, проти_______) не відповідає займаній посаді (за ________, проти ________) Рішення атестаційної комісії _____________________________________ Рекомендації атестаційної комісії ________________________________ __________________________________________________________________ __________ (за __________, проти_____________) Голова атестаційної комісії _______________ ______________________ (підпис) (розшифрування) Члени комісії _______________________ ________________________ _______________________ ________________________ _______________________ ________________________ _______________________ ________________________ _______________________ ________________________ (підписи) (розшифрування) Дата атестації “____” _________200__ року
№ 1 7 . 2 8 груд н я 2 0 0 0 р . К и ї в
121
З результатами атестації ознайомлений_____________________________ (підпис працівника, який атестується) _______________ Примітка. У разі коли голова або член комісії мають іншу думку щодо оцінки роботи та ділових якостей працівника, який атестується, її викладають письмово у довільній формі і додають до атестаційного листа.
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1922-2000-%EF
№ 18 28 лютого 2001 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 199 “Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1431 (1431-2003-п) від 10.09.2003 № 525 (525-2004-п) від 27.04.2004 № 1031 (1031-2004-п) від 10.08.2004 № 553 (553-2005-п) від 12.07.2005 № 1032 (1032-2006-п) від 26.07.2006 № 1375 (1375-2006-п) від 28.09.2006 № 129 (129-2009-п) від 25.02.2009} Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Положення про формування кадрового резерву для державної служби (додається). 2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. Прем’єр-міністр України В. ЮЩЕНКО
ПОЛОЖЕННЯ про формування кадрового резерву для державної служби 1. Кадровий резерв для державної служби (далі – кадровий резерв) створюється для заміщення посад державних службовців, а також для просування їх по службі. Формування кадрового резерву повинне забезпечити добір працівників, які: {Абзац третій пункту 1 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 1431 (1431-2003-п) від 10.09.2003} мають професійні навички, що ґрунтуються на сучасних спеціальних зна-
122
№ 1 8 . 2 8 л ю то го 2 0 0 1 р . К и ї в
ннях і аналітичних здібностях, для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень. 2. Кадровий резерв формується з: народних депутатів України; {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1375 (1375-2006-п) від 28.09.2006} керівників і спеціалістів підприємств, установ, організацій; працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; державних службовців, які підвищили кваліфікацію, пройшли стажування або за результатами атестації рекомендовані для роботи на більш високих посадах; осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до кадрового резерву; випускників вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що зараховані на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління. 2-1. Кадровий резерв на посади державних службовців першої-третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України, формується на конкурсних засадах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. {Положення доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 1032 (1032-2006-п) від 26.07.2006} 3. До кадрового резерву зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов’язків, виявляють ініціативу, володіють навичками роботи на комп’ютері, мають організаторські здібності, необхідні для виконання посадових обов’язків. {Абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ № 1431 (1431-2003-п) від 10.09.2003} Під час формування кадрового резерву забезпечується пропорційно-збалансоване представництво кандидатур кожної статі з урахуванням складу працюючих у відповідних сферах управління. Зарахування працівника до кадрового резерву проводиться за його згодою. Про зарахування до кадрового резерву повідомляється керівництво за місцем роботи зарахованого працівника. 4. На кожну посаду державного службовця кадровий резерв формується з такого розрахунку: на посаду керівника – не менше двох осіб, на посади спеціалістів складаються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву, з урахуванням фактичної потреби. Список осіб, зарахованих до кадрового резерву, переглядається щороку в грудні. У разі необхідності до списку протягом року можуть бути внесені зміни у порядку, встановленому для зарахування до кадрового резерву. Зразок списку осіб, зарахованих до кадрового резерву, додається. 5. Зарахування до кадрового резерву затверджується наказом чи розпорядженням керівника державного органу за погодженням з іншими органами, якщо для призначення на посади, на які формується кадровий резерв, передбачається погодження кандидатур з цими органами. Пропозиції щодо резерву на посади, призначення на які здійснюється ор№ 1 8 . 2 8 л ю то го 2 0 0 1 р . К и ї в
123
ганами вищого рівня (крім першої – третьої категорій, призначення на які здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України), розглядаються спеціальними комісіями, утвореними при цих органах. Очолює комісію керівник органу або його перший заступник. Склад комісії затверджується рішенням відповідного органу. {Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1031 (1031-2004-п) від 10.08.2004} {Пункт 5-1 виключено на підставі Постанови КМ № 1032 (1032-2006-п) від 26.07.2006} 6. Центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації вносять щороку до 1 березня Головдержслужбі пропозиції щодо кандидатур для зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців першої – третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України, для їх узагальнення та подання в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. Народні депутати України, яким після закінчення строку повноважень або дострокового їх припинення за особистою заявою про складення депутатських повноважень не надано попередню роботу (посаду) та які не можуть самостійно працевлаштуватись, зараховуються до кадрового резерву на посади державних службовців першої – третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України, за пропозиціями, що подаються Головдержслужбі щороку до 1 листопада Апаратом Верховної Ради України. Протягом року до списків осіб, включених до кадрового резерву на посади, зазначені в цьому пункті, можуть вноситися зміни. {Пункт 6 в редакції Постанови КМ № 1031 (1031-2004-п) від 10.08.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 553 (553-2005-п) від 12.07.2005; в редакції Постанови КМ № 1032 (1032-2006-п) від 26.07.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1375 (1375-2006-п) від 28.09.2006; в редакції Постанови КМ № 129 (129-2009-п) від 25.02.2009} 7. Після зарахування до кадрового резерву на посади, робота на яких передбачає доступ до державної таємниці, розглядається питання щодо оформлення в установленому порядку допуску до державної таємниці особам, які його не мають. 8. З працівниками, зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота згідно із затвердженими керівниками державних органів чи їхніх структурних підрозділів особистими річними планами, де передбачається: вивчення і аналіз виконання законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України; систематичне навчання шляхом самоосвіти; періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (у тому числі зарубіжних); участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем та питань діяльності державних органів і структурних підрозділів;
124
№ 1 8 . 2 8 л ю то го 2 0 0 1 р . К и ї в
стажування терміном до двох місяців у державному органі, до кадрового резерву якого зараховано працівника; виконання обов’язків державного службовця, на посаду якого зараховано працівника до кадрового резерву; залучення до розгляду відповідних питань, проведення перевірок, службових розслідувань; участь у підготовці проектів актів законодавства, інших нормативних документів. 9. Контроль за виконанням особистих річних планів осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади керівників державних органів, покладається на керівників органів вищого рівня, на інші посади – на керівників структурних підрозділів. 10. Методичне керівництво роботою з кадровим резервом, аналіз якісного складу кадрового резерву та моніторинг його використання здійснює Головдержслужба. {Пункт 10 в редакції Постанови КМ № 553 (553-2005-п) від 12.07.2005} 11. Кадрові служби державних органів, на які поширюється дія Закону України “Про державну службу” (3723-12), формують кадровий резерв, систематично аналізують та узагальнюють практику його формування, вносять пропозиції керівництву щодо вдосконалення цієї роботи. 12. Якщо посада, до кадрового резерву на яку зараховано працівника, стає вакантною, він має переважне право на її заміщення при проведенні конкурсу. Просування по службі державного службовця, зарахованого до кадрового резерву, або такого, що пройшов стажування чи навчався в Національній академії державного управління при Президентові України, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу поза конкурсом. {Абзац другий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 525 (525-2004-п) від 27.04.2004} 13. Керівник державного органу несе відповідальність за ефективну підготовку і використання кадрового резерву. У разі заміщення вакантної посади керівник державного органу в поданні про призначення кандидата на цю посаду повинен зазначити, протягом якого періоду він перебував у кадровому резерві, яким чином виявив себе, а якщо не перебував – подати обґрунтовані пояснення причини невикористання кадрового резерву. 14. Перебування працівника у кадровому резерві може припинитися з його власної ініціативи або за вмотивованою пропозицією керівника відповідного державного органу. Виключення із списків кадрового резерву оформляється наказом чи розпорядженням керівника.
№ 1 8 . 2 8 л ю то го 2 0 0 1 р . К и ї в
125
Додаток до Положення про формування кадрового резерву для державної служби СПИСОК осіб, зарахованих до кадрового резерву на 200__ рік для державної служби ______________________________________________ (найменування державного органу)
№ Посада, на Прізви- Дата Освіта (коли і Дата п/п яку пропо- ще, ім’я народ- що закінчила зарахунується осо- та по ження особа), спеці- вання до ба, із зазна- батькові альність, науко- резерву ченням назви вий ступінь, підрозділу вчене звання Посада, Стаж Ранг яку особа роботи займає, посаді місце роботи
______________________ __________ (посада керівника) (підпис) “ “ _____________ 200__ р. МП _______________
_________________________ (ініціали та прізвище)
Примітка. Для посад, призначення на які здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України, в графі другій зазначається також напрям діяльності за розподілом обов’язків.
{Додаток в редакції Постанов КМ № 525 (525-2004-п) від 27.04.2004, № 1375 (1375-2006-п) від 28.09.2006} ПЕРЕЛІК постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність 1. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 р. № 853 (85394-п) “Про Положення про формування кадрового резерву для державної служби” (ЗП України, 1995 р., № 2, ст. 51). 2. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 533 (533-96-п) “Про Порядок прийому до вищих закладів освіти на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління” (ЗП України, 1996 р., № 12, ст. 335). 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1997 р. № 1333 (1333-97-п) “Про внесення змін і доповнень до Положення про формування кадрового резерву для державної служби” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 49, с. 43). 4. Пункт 2 Змін і доповнень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р. № 299 (299-98-п) “Про удосконалення прийому, підготовки слухачів та використання випускників Української Академії державного управління при Президентові України” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 11, ст. 400). 5. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 1999 р. № 2024
126
№ 1 8 . 2 8 л ю то го 2 0 0 1 р . К и ї в
(2024-99-п) “Про внесення змін і доповнень до Положення про формування кадрового резерву для державної служби” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 44, ст. 2186).
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=199-2001-%EF
№ 19 29 травня 2001 р. Київ. – Указ Президента України № 345/2001 “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні”
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 22/2002 (22/2002) від 15.01.2002) (Указ втратив чинність у частині, що стосується посад державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників на підставі Указу Президента № 434/2003 (434/2003) від 26.05.2003) (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) На реалізацію основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні (810/98) та з метою вдосконалення системи державного управління, забезпечення ефективної діяльності Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів виконавчої влади, а також їх апаратів постановляю: (Стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Стаття 2 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Стаття 3 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Стаття 4 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Стаття 5 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Teкст підготовлено у Верховній Раді України) (Стаття 6 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Стаття 7 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) (Стаття 8 втратила чинність на підставі Указу Президента № 464/2003 (464/2003) від 03.06.2003) 9. Внести до Указів Президента України такі зміни: 1) в Указі Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572 (1572/99) “Про систему центральних органів виконавчої влади”:
№ 1 9 . 2 9 тр а в н я 2 0 0 1 р . К и ї в
127
а) у статті 1: частину другу замінити трьома новими частинами такого змісту: “До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України (550-2000-п) та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України. Перший віце-прем’єр-міністр та віцепрем’єр-міністри згідно з розподілом повноважень забезпечують виконання Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, координують виконання заходів з відповідних питань міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, не здійснюючи при цьому безпосереднього керівництва їх роботою. Посади Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віцепрем’єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених Законом України “Про державну службу” (3723-12). У зв’язку з цим частини третю – сьому вважати відповідно частинами п’ятою – дев’ятою; частину шосту викласти в такій редакції: “Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням державного секретаря міністерства. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Порядок виконання обов’язків Міністра у разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України”; б) у статті 2: частину третю викласти в такій редакції: “Керівників центральних органів виконавчої влади в установленому порядку призначає на посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Повноваження керівників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Президент України”; в) частини третю та четверту статті 3 викласти в такій редакції: “Структуру міністерства затверджує державний секретар міністерства за погодженням з міністром. Структуру іншого центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник.
128
№ 1 9 . 2 9 тр а в н я 2 0 0 1 р . К и ї в
Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує державний секретар міністерства за погодженням з Міністерством фінансів України. Штатний розпис, кошторис видатків іншого центрального органу виконавчої влади затверджує керівник цього органу за погодженням з Міністерством фінансів України”; г) частину другу статті 5 після слів “у встановленому порядку” доповнити словом “відповідний”; 2) частину першу статті 2 Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1574 (1574/99) “Про склад Кабінету Міністрів України” викласти в такій редакції: “Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України (далі – Секретаріат). Секретаріат очолює Державний секретар Кабінету Міністрів України, якого призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняє з посади Президент України”. 10. Кабінету Міністрів України: прискорити завершення функціональних обстежень відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, внесення за їх результатами пропозицій щодо дальшого проведення адміністративної реформи, які б передбачали, зокрема, спрощення системи державного управління, ліквідацію її неефективних ланок, запровадження уніфікованих структур апаратів центральних органів виконавчої влади, впорядкування та підвищення рівня заробітної плати державних службовців, маючи на меті створення реальних умов для здійснення відбору державних службовців на конкурсних засадах; вжити відповідних заходів для забезпечення законодавчого врегулювання питань правового статусу членів Кабінету Міністрів України, прискорення узгодження проблемних позицій та прийняття законів “Про Кабінет Міністрів України”, “Про адміністративно-територіальний устрій”, а також про Раду міністрів Автономної Республіки Крим, про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, про внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації” тощо; подати у двомісячний строк пропозиції щодо внесення до законів та актів Президента України змін, які випливають із цього Указу; внести відповідно до порядку, передбаченого статтею 4 цього Указу, пропозиції щодо призначення на посади Державного секретаря Кабінету Міністрів України, державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників, а також звільнення з посад перших заступників та заступників міністрів; внести пропозиції щодо приведення положень про міністерства у відповідність із цим Указом, визначивши, зокрема, повноваження державних секретарів міністерств з урахуванням особливостей відповідних міністерств; привести свої рішення у відповідність із цим Указом. Президент України Л. КУЧМА
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=345%2F2001&new=1
№ 1 9 . 2 9 тр а в н я 2 0 0 1 р . К и ї в
129
№ 20 7 червня 2001 р. Київ. – Закон України № 2493-III “Про службу в органах місцевого самоврядування”
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 33, ст. 175) (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 976-IV від 19.06.2003, ВВР, 2003, № 46, ст.367 № 1215-IV) від 02.10.2003, ВВР, 2004, № 10, ст.104) (Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003) (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2105-IV від 21.10.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.32 № 2186-IV від 16.11.2004, ВВР, 2005, № 4, ст.90 № 2317-IV від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 9, ст.177 № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18) (Додатково див. Закон № 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96) (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3251-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.121) {Додатково див. ст. 97 Закону № 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66} {Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007} {Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 8-рп/2007 від 16.10.2007} {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 – зміни діють по 31 грудня 2008 року} {Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008} {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1622-VI від 04.09.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.18} Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Служба в органах місцевого самоврядування Служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Стаття 2. Посадова особа місцевого самоврядування Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо
130
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування. Стаття 3. Посади в органах місцевого самоврядування Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Стаття 4. Основні принципи служби в органах місцевого самоврядування Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов’язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді. Стаття 5. Право на службу в органах місцевого самоврядування Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою в обсягах, достатніх для виконання службових обов’язків.
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
131
Стаття 6. Державна політика щодо служби в органах місцевого самоврядування Державна політика щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється за такими напрямами: законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її ефективності; захист прав місцевого самоврядування; організація підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах місцевого самоврядування; правовий та соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування; методичне та інформаційне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування. Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні. Методичну допомогу по організації і проходженню служби в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” можуть надавати відповідні комітети Верховної Ради України. Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в порядку, встановленому законом. Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 7. Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про статус депутатів місцевих рад”, “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Стаття 8. Основні обов’язки посадових осіб місцевого самоврядування Основними обов’язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових
132
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави. Стаття 9. Основні права посадових осіб місцевого самоврядування Посадова особа місцевого самоврядування має право: на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на просування по службі відповідно до професійної освіти, результатів роботи та атестації; на безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист; отримувати в порядку, встановленому законодавством, від відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, об’єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов’язків; у порядку і в межах, встановлених законом, отримувати інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керівників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення; вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї; захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
133
Розділ III ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА СЛУЖБОВА КАР’ЄРА Стаття 10. Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”; на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови – секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою; на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою; на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу. У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору. Голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський та Севастопольський міський голова та міські голови (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу). На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом). Стаття 11. Присяга посадових осіб місцевого самоврядування Громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: “Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції
134
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов’язки”. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. Підписаний текст Присяги зберігається за місцем служби. Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення Присяги. Особа, яка відмовилася від складення Присяги (за винятком осіб, обраних на посади, зазначені в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), вважається такою, що не вступила на посаду, а рішення про її призначення, обрання чи затвердження вважається таким, що втратило юридичну силу. Особи, які вперше були обрані на посади сільських, селищних, міських голів, голів рад, складають Присягу на сесії відповідної ради, текст якої визначено в частині першій цієї статті. {Стаття 11 в редакції Закону № 1622-VI від 04.09.2009} Стаття 12. Обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи: 1) визнані судом недієздатними; 2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 3) які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну; 4) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками. Посадові особи місцевого самоврядування не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. {Статтю 12 доповнено частиною другою згідно із Законом № 1622-VI від 04.09.2009} Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень. Інші обмеження, пов’язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України.
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
135
Стаття 13. Декларування доходів посадових осіб місцевого самоврядування Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування третьої – сьомої категорії, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування першої – другої категорії, повинна надати також відомості про належне їй та її родині нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках та цінні папери. Зазначені відомості надаються посадовою особою органів місцевого самоврядування щорічно в порядку, встановленому законом. Стаття 14. Класифікація посад в органах місцевого самоврядування В органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія – посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія – посади Сімферопольського міського голови, міських (міст – обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови – секретаря Київської міської ради; третя категорія – посади перших заступників та заступників міських голів (міст – обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст – обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст – обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія – посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; (Абзац шостий статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2186-IV від 16.11.2004, № 2317-IV від 12.01.2005, № 3251-IV від 20.12.2005) п’ята категорія – керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці
136
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; (Абзац сьомий статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2317-IV від 12.01.2005, № 3251-IV від 20.12.2005) шоста категорія – посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; (Абзац восьмий статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2317-IV від 12.01.2005) сьома категорія – посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування. Стаття 15. Ранги посадових осіб місцевого самоврядування При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; особам, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
137
Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад. Ранги, які відповідають посадам третьої – сьомої категорії, присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою обласної, районної, районної у місті ради. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів. Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки. За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад. Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена присвоєного відповідно до цього Закону рангу лише за вироком суду. Якщо посадова особа місцевого самоврядування обрана чи призначена на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого самоврядування, за нею зберігається присвоєний ранг. У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її відповідного рангу. Стаття 16. Кадровий резерв служби в органах місцевого самоврядування За рішенням органу місцевого самоврядування створюється кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі, який затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради. До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і мають відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її. Кадровий резерв формується з: посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною комісією на вищі посади; державних службовців, які бажають перейти на службу в органи місцевого самоврядування;
138
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю. Порядок формування та ведення кадрового резерву посадових осіб визначається відповідною радою. Примірний порядок формування кадрового резерву розробляється і затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 17. Атестація посадових осіб місцевого самоврядування З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, крім осіб, зазначених у частині другій цієї статті, посадові особи місцевого самоврядування один раз на 4 роки підлягають атестації. Атестації не підлягають сільські, селищні, міські голови, голови районних у містах, районних і обласних рад, секретарі сільських, селищних, міських рад, працівники патронатної служби, особи, які перебувають на посаді менше одного року, молоді спеціалісти, вагітні жінки чи жінки, які працюють менше одного року після виходу на роботу з відпустки по вагітності і пологах чи догляду за дитиною, особи, прийняті на посаду на визначений строк. Атестаційна комісія створюється за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради. Головою атестаційної комісії призначається секретар сільської, селищної, міської ради, заступник голови районної у місті, районної, обласної ради. У сільських, селищних радах з нечисленними виконавчими органами (до 5 осіб) атестацію може проводити сільський, селищний голова. Атестаційна комісія працює гласно. Посадова особа має право попередньо ознайомитися з матеріалами її атестації, брати участь у засіданні комісії, на якому розглядається питання про її атестування, оскаржувати, у разі незгоди, рішення атестаційної комісії сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті, районної, обласної ради протягом 10 днів з дня винесення її рішення або до суду. За результатами атестації атестаційна комісія робить один з таких висновків: про відповідність займаній посаді; про відповідність займаній посаді за певних умов (здобуття освіти, проходження стажування, набуття відповідних навичок, підвищення кваліфікації тощо); про невідповідність займаній посаді. Результати атестації мають рекомендаційний характер. Відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті, районної, обласної ради: 1) визнати посадову особу атестованою; 2) призначити протягом року повторне атестування (за згодою посадової особи); 3) зарахувати посадову особу до кадрового резерву або призначити її на вищу посаду; 4) перевести посадову особу на іншу посаду, що відповідає її кваліфікації, або звільнити її з займаної посади.
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
139
Спори, що виникають у зв’язку з проведенням атестації, вирішуються відповідно до законодавства про порядок вирішення індивідуальних трудових спорів. Інші питання атестації посадових осіб регулюються положенням про проведення атестації, яке затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради. Типове положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України. {Положення статті 18, яким встановлено граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2007 від 16.10.2007} Стаття 18. Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади. Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради. Після закінчення цього терміну посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути залишені на посадах радників чи консультантів (патронатна служба), якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового трудового договору. (Офіційне тлумачення до статті 18 див. в Рішенні Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003) Стаття 19. Інші питання проходження служби в органах місцевого самоврядування Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов’язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом. Розділ IV ПРИПИНЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 20. Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також у разі:
140
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; {Абзац другий частини першої статті 20 в редакції Закону № 1622-VI від 04.09.2009} порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (стаття 13 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов’язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби. Розділ V МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 21. Оплата праці, відпустки та пенсійне забезпечення {Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту “г” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення”), пункту “в” частини другої статті 12 Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему” та статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”) у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006; додатково див. Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007} {Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006} {Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
141
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006–2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”), а по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006} (Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно із Законом № 3235-IV від 20.12.2005) (Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком з урахуванням підпункту “г” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не виплачується згідно із Законом № 3235-IV від 20.12.2005) Посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. {Частину другу статті 21 виключено на підставі Закону № 107-VI від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008} Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. {Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008} Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет. Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок
142
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
коштів Державного бюджету України. (Частина сьома статті 21 в редакції Закону № 1215-IV від 02.10.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2105-IV від 21.10.2004) Групи за оплатою праці працівників виконавчих апаратів обласних рад, виконавчих органів міських рад встановлюються Кабінетом Міністрів України. (Частину дев’яту статті 21 виключено на підставі Закону № 1215-IV від 02.10.2003) Посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин, визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною другою статті 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, пунктами 1, 2, 6 частини першої і пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії. (Частина десята статті 21 в редакції Закону № 976-IV від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1215-IV від 02.10.2003, № 3108-IV від 17.11.2005) У разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв’язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. (Частина одинадцята статті 21 в редакції Закону № 1215-IV від 02.10.2003) Посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності призначаються в розмірах, передбачених законодавством України про державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. У разі повернення зазначених осіб на службу в органи місцевого самоврядування чи на державну службу виплата пенсії відповідно до цього Закону зупиняється до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування чи на державній службі. У цей час вони мають право на одержання пенсії, призначеної на загальних підставах. (Частина дванадцята статті 21 в редакції Закону № 1215-IV від 02.10.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005) У разі смерті особи в період перебування на службі в органах місцевого самоврядування або в період одержання пенсії у порядку, передбаченому цим
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
143
Законом, непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), призначається пенсія у разі втрати годувальника в розмірі 70 відсотків заробітку годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї та 90 відсотків – на двох і більше членів сім’ї за наявності у годувальника стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років. До непрацездатних членів сім’ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. (Статтю 21 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 1215-IV від 02.10.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005) Стаття 22. Обчислення стажу служби в органах місцевого самоврядування До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Розділ VI ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СЛУЖБУ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом. Стаття 24. Відповідальність посадової особи місцевого самоврядування Матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом. Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.
144
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Дія Закону України “Про державну службу” поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону. 3. З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України “Про державну службу”. 4. У разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону. 5. Визнати такими, що втратили чинність: пункт 5 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170); пункт 2 Постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року “Про введення в дію Закону України “Про державну службу” в частині щодо поширення дії цього Закону на працівників органів місцевого та регіонального самоврядування (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491); друге речення частини першої статті 23 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490; 1999 р., № 24, ст. 208). 6. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом; відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом. Президент України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2493-14
Л. КУЧМА
№ 20. 7 червня 2001 р. Київ
145
№ 21 14 липня 2001 р. Київ. – Указ Президента України № 529/2001 “Про Примірне положення про державного секретаря міністерства”
(Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 22/2002 (22/2002) від 15.01.2002 № 324/2003 (324/2003) від 14.04.2003) 1. Затвердити Примірне положення про державного секретаря міністерства (додається). 2. Кабінету Міністрів України: розробляти пропозиції щодо внесення змін до положень про міністерства виходячи із затвердженого цим Указом Примірного положення з урахуванням специфіки та особливостей відповідних міністерств; привести свої рішення у відповідність з цим Указом. Президент України Л. КУЧМА
ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ про державного секретаря міністерства 1. Державний секретар міністерства (далі – державний секретар) є посадовою особою, на яку покладається забезпечення діяльності міністра та організації роботи з виконання завдань міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністрові. 2. Державний секретар у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України та Прем’єр-міністра України, а також наказами і дорученнями міністра. 3. Основними завданнями державного секретаря є: організація забезпечення виконання завдань, що належать до сфери діяльності міністерства; забезпечення діяльності міністра як керівника міністерства та члена Кабінету Міністрів України; здійснення поточної роботи, пов’язаної з виконанням покладених на міністерство завдань; забезпечення стабільності і наступності у роботі міністерства. 4. Державний секретар відповідно до покладених на нього завдань: 1) організовує роботу апарату міністерства; 2) готує та подає на затвердження міністрові програми і плани роботи міністерства, організовує і контролює їх виконання; звітує про їх виконання перед міністром; 3) забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство, інших документів та подає їх на розгляд міністрові; 4) організовує розроблення нормативно-правових актів, що приймаються міністерством, та подає їх на підпис міністрові;
146
№ 21. 14 липня 2001 р. Київ
5) організовує та контролює виконання законів, актів і доручень Президента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів та доручень міністра; 6) у разі відсутності міністра доповідає за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України, бере участь у заходах, що проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України; 7) забезпечує вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах апарату міністерства з Адміністрацією Президента України, апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами і належать до їх відання; 8) забезпечує взаємодію апарату міністерства з Секретаріатом Кабінету Міністрів України; порядок взаємодії апарату міністерства з Секретаріатом Кабінету Міністрів України визначається Кабінетом Міністрів України; 9) забезпечує співпрацю міністерства з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування в процесі виконання завдань, покладених на міністерство; 10) координує роботу відповідних урядових органів державного управління, територіальних органів міністерства, координує і контролює роботу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, та вживає заходів до забезпечення ефективності їх роботи; 11) подає міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі міністерства урядових органів державного управління; за поданням керівників зазначених органів за погодженням з міністром затверджує граничну чисельність їх працівників, погоджує структуру, штатний розпис і кошторис видатків цих органів; 12) за погодженням з міністром приймає рішення щодо утворення, реорганізації і ліквідації територіальних органів міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, затверджує їх положення (статути); (Підпункт 12 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 22/2002 від 15.01.2002) 13) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 14) вносить міністрові пропозиції щодо структури міністерства, затверджує за погодженням з Міністерством фінансів України – штатний розпис та кошторис видатків міністерства; (Підпункт 14 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 22/2002 від 15.01.2002) 15) організовує роботу з документами в міністерстві; 16) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату міністерства, визначає відповідальність їх керівників; 17) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з міністром згідно із законодавством працівників центрального апарату міністерства. Працівники патронатної служби у центральному апараті міністерства призначаються на посади та звільняються з посад за пропозицією міністра. Кандидатури на посади керівників структурних підрозділів міністерства попередньо погоджуються з Прем’єр№ 21. 14 липня 2001 р. Київ
147
міністром України, Першим віце-прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень, Державним секретарем Кабінету Міністрів України; (Підпункт 17 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 22/2002 від 15.01.2002, № 324/2003 від 14.04.2003) 18) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам центрального апарату міністерства відповідних рангів державних службовців, заохочення та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; 19) подає міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство, забезпечує та контролює виконання рішень міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед міністром з цього питання; 20) розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утримання центрального апарату міністерства і його територіальних органів, та інформує міністра про їх використання; 21) за погодженням з міністром здійснює функції з управління майном, яке знаходиться в сфері управління міністерства; 22) формує та затверджує кадровий резерв міністерства, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників міністерства; 23) розподіляє за погодженням з міністром обов’язки між першим заступником та заступниками державного секретаря, визначає ступінь їх відповідальності; (Пункт 4 доповнено підпунктом 23 згідно з Указом Президента № 324/2003 від 14.04.2003) (Підпункт 23 пункту 4 виключено на підставі Указу Президента № 22/2002 від 15.01.2002) 24) забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо мобілізаційної підготовки в межах повноважень, передбачених законом; 25) забезпечує використання в установленому порядку гербової печатки міністерства; 26) у разі ліквідації міністерства очолює ліквідаційну комісію і забезпечує здійснення всіх необхідних заходів з ліквідації міністерства; 27) виконує інші функції, пов’язані із забезпеченням діяльності міністерства. Завдання, повноваження і функції державних секретарів визначаються у положенні про відповідне міністерство з урахуванням специфіки та особливостей діяльності міністерства. 5. Державний секретар має право: брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що належать до сфери діяльності міністерства; залучати в установленому порядку працівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи, скликати наради для розгляду питань, що належать до компетенції міністерства; одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
148
№ 21. 14 липня 2001 р. Київ
6. Державних секретарів призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України та звільняє з посади Президент України. Державний секретар має першого заступника та трьох заступників. Президент України з урахуванням специфіки та особливостей діяльності міністерства може встановити іншу кількість перших заступників та заступників державного секретаря. Перших заступників та заступників державного секретаря призначає на посади за поданням Прем’єр-міністра України та звільняє з посади Президент України. Державні секретарі, їх перші заступники та заступники призначаються на посади на строк повноважень Президента України. 7. Державним секретарем, їх першими заступниками та заступниками можуть бути особи, які постійно проживають в Україні і є її громадянами, мають вищу освіту, досвід управлінської роботи не менш як п’ять років і відповідають іншим вимогам, передбаченим законодавством. В окремих міністерствах для осіб, які претендують на заміщення зазначених посад, можуть встановлюватися додаткові кваліфікаційні вимоги. Перевага у призначенні на посади державних секретарів, їх перших заступників та заступників надається державним службовцям, зарахованим до кадрового резерву, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують рівень своєї професійної підготовки. 8. Пропозиції щодо призначення на посаду державного секретаря подає Прем’єр-міністрові України відповідний міністр. Пропозиції щодо призначення на посаду першого заступника та заступників державного секретаря вносить Прем’єр-міністрові України міністр за поданням державного секретаря. (Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 22/2002 від 15.01.2002) 9. У пропозиції щодо призначення претендентів на відповідну вакантну посаду зазначаються громадянство претендента, посада, яку він займає на цей час, рівень професійної підготовки, відомості про перебування в кадровому резерві, обґрунтування спроможності особи забезпечити належний рівень роботи на дорученій ділянці, ділові та особисті якості, відомості про перебування під слідством або наявність судимості. До пропозиції щодо призначення кандидатур на посади державних секретарів, їх перших заступників та заступників додаються декларація (копія декларації) про доходи за минулий рік та інші документи відповідно до вимог Законів України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корупцією”. 10. Попереднє опрацювання матеріалів щодо призначення на посаду державного секретаря, його першого заступника та заступників забезпечують у встановленому порядку Адміністрація Президента України, Секретаріат Кабінету Міністрів України та Головне управління державної служби України. 11. Державні секретарі, їх перші заступники та заступники можуть бути звільнені з посад лише в разі неналежного виконання обов’язків, неможливості виконувати свої обов’язки за станом здоров’я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них та в інших випадках, передбачених Законом України “Про державну службу”.
№ 21. 14 липня 2001 р. Київ
149
Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посад державних секретарів, їх перших заступників та заступників. 12. Державні секретарі, їх перші заступники та заступники є державними службовцями, їх посади в установленому порядку відносяться до відповідних категорій посад державних службовців. Державним секретарям, їх першим заступникам та заступникам, які мають спеціальні звання, можуть не присвоюватися ранги державних службовців. Державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники належать до числа керівників відповідних міністерств. 13. Державний секретар з питань, що належать до його компетенції, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання. 14. У разі відсутності державного секретаря його обов’язки виконує перший заступник, а у разі відсутності першого заступника – один із заступників державного секретаря згідно з розподілом обов’язків. Глава Адміністрації Президента України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=529%2F2001&new=1
В. ЛИТВИН
№ 22 24 жовтня 2001 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1386 “Про затвердження Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування”
Відповідно до статті 16 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Типовий порядок формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування (додається). Прем’єр-міністр України А. КІНАХ
ТИПОВИЙ ПОРЯДОК формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування 1. Кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі створюється за рішенням органу місцевого самоврядування. Формування кадрового резерву передбачає добір працівників, які: спроможні запроваджувати демократичні цінності правової держави та громадянського суспільства, відстоювати права людини і громадянина; мають професійні навички, що грунтуються на сучасних спеціальних знаннях і аналітичних здібностях, для прийняття та успішного виконання управлінських рішень.
150
№ 2 2 . 2 4 жо втн я 2 0 0 1 р . К и ї в
2. Кадровий резерв формується з: посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною комісією на вищі посади; державних службовців, які бажають перейти на службу в органи місцевого самоврядування; спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників вищих навчальних закладів відповідного профілю, у тому числі зарахованих на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління. 3. До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування, мають відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її. Зарахування до кадрового резерву проводиться за згодою особи, яка виявила бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування. Про зарахування до кадрового резерву повідомляється керівництво за місцем роботи такої особи. 4. Кадровий резерв на виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою або відповідною радою, згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” не формується. На посади інших працівників органів місцевого самоврядування кадровий резерв формується з такого розрахунку: на посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та на посади керівників відділів, управлінь виконавчого апарату районної і обласної ради – не менше двох осіб; на посади спеціалістів цих органів – не менше однієї особи з урахуванням фактичної потреби, про що складаються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву. Список осіб, зарахованих до кадрового резерву, що складається за зразком згідно з додатком*, переглядається щороку в грудні. У разі потреби до списку протягом року можуть вноситися зміни у порядку, встановленому для зарахування до кадрового резерву. 5. Зарахування до кадрового резерву затверджується розпорядженням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради. Якщо для призначення на посади, на які формується кадровий резерв, передбачається погодження кандидатур з відповідними органами виконавчої влади, зарахування до резерву проводиться після такого погодження. 6. Після зарахування до кадрового резерву на посади, робота на яких передбачає доступ до державної таємниці, розглядається питання щодо оформлення в установленому порядку відповідного допуску особам, які його не мають. 7. Із зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота згідно із особистими річними планами, затвердженими керівниками виконавчих органів місцевого самоврядування, де передбачається: вивчення і аналіз виконання законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, рішень органів місцевого самоврядування; систематичне навчання шляхом самоосвіти;
* Додаток не публікується.
№ 2 2 . 2 4 жо втн я 2 0 0 1 р . К и ї в
151
періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (у тому числі зарубіжних); участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем та питань діяльності органів місцевого самоврядування; стажування протягом не більш як два місяці в органі місцевого самоврядування, до кадрового резерву якого зараховано працівника; виконання обов’язків посадової особи, на посаду якої зараховано працівника до кадрового резерву; залучення до розгляду відповідних питань, проведення перевірок, службових розслідувань; участь у підготовці проектів актів законодавства, інших нормативних документів. 8. Здійснення контролю за виконанням особистих річних планів осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, покладається відповідно на сільського, селищного, міського голову, голову районної у місті ради, а на посади керівників відділів і управлінь виконавчого апарату районної, обласної ради – на голову районної, обласної ради, на інші посади – на керівників відділів, управлінь, інші виконавчі органи. 9. Порядок формування та ведення кадрового резерву визначається відповідною радою згідно з цим Типовим порядком. 10. Кадрові служби органів місцевого самоврядування готують списки кадрового резерву, систематично аналізують та узагальнюють практику його формування, вносять пропозиції керівництву щодо вдосконалення цієї роботи. 11. Якщо посада, до кадрового резерву на яку зараховано працівника, стає вакантною, він, за наявності рівних даних, має переважне право на її заміщення під час проведення конкурсу. Просування по службі посадової особи місцевого самоврядування, зарахованої до кадрового резерву, може здійснюватися за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради поза конкурсом. 12. Сільський, селищний, міський голова, голова районної, районної у місті, обласної ради несе відповідальність перед радою за ефективну підготовку і використання кадрового резерву. 13. Перебування працівника у кадровому резерві може припинитися з його власної ініціативи або за вмотивованою пропозицією керівника управління, відділу, іншого виконавчого органу, виконавчого апарату, в якому він працює. Виключення із списків кадрового резерву оформляється розпорядженням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1386-2001-%EF&new=1
152
№ 2 2 . 2 4 жо втн я 2 0 0 1 р . К и ї в
№ 23 19 листопада 2001 р. Київ. – “Порядок проведення обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців”, затверджений Указом Президента України № 1098
1. Обов’язкова спеціальна перевірка (далі – перевірка) проводиться стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців (далі – кандидати на зайняття посад), призначення або погодження призначення на які здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України, Главою Секретаріату Президента України, Керівником Державного управління справами. 2. Відомості підлягають перевірці за наявності письмової згоди на це кандидата на зайняття посади. В разі відсутності такої згоди перевірка не проводиться і питання про призначення даної особи або погодження кандидатури для призначення на відповідну посаду не розглядається. 3. Перевірка здійснюється: стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснюється Президентом України, Главою Секретаріату Президента України, Керівником Державного управління справами, – за дорученням Глави Секретаріату Президента України відповідним структурним підрозділом Секретаріату Президента України за участю Головного управління державної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України; стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснюється Кабінетом Міністрів України, – за дорученням Міністра Кабінету Міністрів України Головним управлінням державної служби України за участю Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України. У разі потреби за дорученням Президента України стосовно відомостей, зазначених в абзаці третьому цього пункту, може бути здійснено додаткову перевірку, яка проводиться відповідним структурним підрозділом Секретаріату Президента України. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 810/2006 від 02.10.2006} 4. Строк проведення перевірки становить п’ятнадцять календарних днів. За наявності особливих обставин відповідно Глава Секретаріату Президента України або за погодженням із Міністром Кабінету Міністрів України Головне управління державної служби України можуть продовжити цей строк не більш як на один календарний місяць. 5. Перевірці підлягає: достовірність відомостей, повідомлених кандидатом на зайняття посади про себе під час розгляду питання щодо прийняття його на державну службу або просування по службі, в тому числі відомостей, зазначених у деклараціях про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан кандидата на зайняття посади щодо себе та членів своєї сім’ї; додержання кандидатом на зайняття посади вимог, установлених законодав№ 2 3 . 1 9 л и с то п а д а 2 0 0 1 р . К и ї в
153
ством про державну службу, боротьбу з корупцією, про державну таємницю, невиконання яких перешкоджає прийняттю та перебуванню на державній службі. 6. З метою проведення перевірки відповідно Секретаріат Президента України або Головне управління державної служби України витребовує з останнього місця роботи кандидата на зайняття посади, який є державним службовцем, його особову справу, оформлену в установленому порядку. В разі потреби з кандидатом може проводитися співбесіда в Секретаріаті Президента України. Під час проведення перевірки Секретаріат Президента України та Головне управління державної служби України запитує в Державній податковій адміністрації України, Міністерстві внутрішніх справ України і Службі безпеки України, а в разі потреби також у інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях відомості про кандидата на зайняття посади, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Форма запиту щодо проведення перевірки розробляється за участю Секретаріату Президента України, Міністра Кабінету Міністрів України і затверджується Головним управлінням державної служби України спільно з Державною податковою адміністрацією України, Міністерством внутрішніх справ України і Службою безпеки України. 7. Про результати перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснюється Президентом України, Глава Секретаріату Президента України доповідає Президентові України. Про результати перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснюється Кабінетом Міністрів України, Головне управління державної служби України інформує Міністра Кабінету Міністрів України. Про результати перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснюється Керівником Державного управління справами, Секретаріат Президента України повідомляє відповідно Керівника Державного управління справами. Секретаріат Президента України, Міністр Кабінету Міністрів України, Державне управління справами повідомляють у письмовій формі про результати перевірки також кандидата на зайняття посади, стосовно якого проводилася така перевірка. Якщо кандидат на зайняття посади не згоден із результатами перевірки, він має право викласти свої зауваження (пояснення) у письмовій формі або звернутися з письмовою вимогою безпосередньо до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України стосовно надання йому роз’яснень з питань, що виникли. 8. Інформація про результати перевірки та документи щодо її проведення (якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю) є конфіденційною інформацією, якщо інше не передбачено законом. Документи щодо проведення перевірки зберігаються в установленому порядку відповідно в Секретаріаті Президента України або Головному управлінні державної служби України. 9. В окремих випадках перевірку відомостей може бути проведено за до-
154
№ 2 3 . 1 9 л и с то п а д а 2 0 0 1 р . К и ї в
рученням Президента України стосовно кандидатів на зайняття посад державних службовців, призначення або погодження призначення на які здійснюється головами місцевих державних адміністрацій, а також стосовно осіб, які перебувають на державній службі. Така перевірка проводиться структурним підрозділом Секретаріату Президента України. {Порядок доповнено пунктом 9 згідно з Указом Президента № 810/2006 від 02.10.2006} {Порядок в редакції Указу Президента № 508/2006 від 09.06.2006; із змінами, внесеними зідно з Указом Президента № 687/2006 від 18.08.2006} Глава Адміністрації Президента України В. ЛИТВИН
http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1098%2F2001&new=1
№ 24 13 грудня 2001 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1658 “Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, державних підприємств та об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій”
{Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 850 від 24.09.2008} {Постанова втратила чинність у частині розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посаду та звільненням з посади керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, голів місцевих держадміністрацій на підставі Постанови КМ № 880 від 26.06.2007} {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 380 від 28.03.2002 № 897 від 01.07.2002 № 1046 від 25.07.2002 № 1106 від 17.07.2003 № 2039 від 26.12.2003 № 776 від 16.06.2004 № 553 від 12.07.2005 № 950 від 10.07.2006} Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, а також голів місцевих державних
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
155
адміністрацій (додається). (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 776 від 16.06.2004) 2. Керівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних та Севастопольської міської державної адміністрації, керівникам державних підприємств та їх об’єднань, які призначаються на посади Кабінетом Міністрів України, забезпечити добір компетентних претендентів для призначення на відповідні посади, якісну підготовку та своєчасне подання документів до Секретаріату Кабінету Міністрів України. {Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} 3. Секретаріату Кабінету Міністрів України забезпечити належний рівень підготовки документів, необхідних для призначення претендентів на посади керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 776 від 16.06.2004) 4. Головному управлінню державної служби запровадити централізований облік звільнених з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій з метою можливого включення їх до кадрового резерву. (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 776 від 16.06.2004) 5. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 732 “Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 21, ст. 763); пункт 3 доповнень, що вносяться до деяких постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1998 р. № 2095 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 52, ст. 1955); пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 листопада 1999 р. № 2081 “Про внесення доповнень до Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 46, ст. 2269). Прем’єр-міністр України А. КІНАХ
156
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
ПОРЯДОК розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій {Назва із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 776 від 16.06.2004} {У тексті Порядку слова “Департамент кадрового забезпечення та персоналу” і “Управління експертизи та аналізу розвитку територій” в усіх відмінках замінено відповідно словами “Управління кадрового забезпечення та персоналу” і “Управління регіональної політики” у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} 1. Цей Порядок застосовується під час розгляду питань щодо призначення на посади та звільнення з посад перших заступників та заступників міністрів, керівників, заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, керівників, заступників керівників державних підприємств та їх об’єднань у разі, коли ці особи відповідно до законодавства призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України (далі – керівники підприємств), а також голів місцевих держадміністрацій. {Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1106 від 17.07.2003, № 776 від 16.06.2004, № 950 від 10.07.2006} 2. Питання про призначення на відповідні посади та звільнення з посад розглядається за оформленим у встановленому порядку поданням, документами особової справи та результатами співбесід з урахуванням інформації про результати обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців. {Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 897 від 01.07.2002, № 950 від 10.07.2006} 3. Документи для розгляду питань щодо призначення на посади та звільнення з посад перших заступників та заступників міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, керівників підприємств готує за дорученням Міністра Кабінету Міністрів України Управління кадрового забезпечення та персоналу разом з відповідними підрозділами Секретаріату Кабінету Міністрів України, а голів обласних та Севастопольської міської держадміністрації – за дорученням Міністра Кабінету Міністрів України Управління кадрового забезпечення та персоналу і Управління регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. {Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} Інформацію про результати обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подаються кандидатами на зайняття посад державних службовців, Головдержслужба надає посадовій особі, яка дала доручення на проведення такої перевірки.
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
157
{Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 897 від 01.07.2002, в редакції Постанови КМ № 950 від 10.07.2006} До доручення на проведення спеціальної перевірки додаються письмова згода на це кандидата на зайняття посади та копії документів, передбачених абзацами третім, п’ятим, шостим, сьомим, восьмим, дев’ятим, дванадцятим і тринадцятим пункту 5 цього Порядку. (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 897 від 01.07.2002) Інші пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад подаються: перших заступників та заступників міністрів, керівників урядових органів державного управління – відповідними міністрами; (Абзац п’ятий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1106 від 17.07.2003) (Абзац шостий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1106 від 17.07.2003) перших заступників та заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади, заступників керівників підприємств – відповідно керівниками інших центральних органів виконавчої влади та керівниками підприємств; (Абзац пункту 3 в редакції Постанов КМ № 380 від 28.03.2002, № 776 від 16.06.2004) перших заступників та заступників керівників урядових органів державного управління – міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади за погодженням з керівниками урядових органів державного управління; (Абзац восьмий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 776 від 16.06.2004) керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України – Мінекономіки за погодженням з МЗС; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 776 від 16.06.2004) голів районних, районних у м. Севастополі держадміністрацій – головами відповідних обласних та Севастопольської міської держадміністрації; {Абзац десятий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} голів районних держадміністрацій в Автономній Республіці Крим – Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. 3-1. Під час підготовки документів для розгляду питань щодо призначення на посади та звільнення з посад Голови та заступників Голови Державної судової адміністрації України Управління кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України за дорученням Міністра Кабінету Міністрів України готує для погодження з Радою суддів України відповідні документи щодо претендентів на зазначені посади та звільнення з посад. {Абзац перший пункту 3-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} У разі надходження рекомендації від з’їзду суддів України щодо звільнення з посади Голови Державної судової адміністрації України Прем’єр-міністр України дає відповідну вказівку Управлінню кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України. (Порядок доповнено пунктом 3-1 згідно з Постановою КМ № 1046 від 25.07.2002) 3-2. Документи для погодження з Президентом України кандидатур на посади перших заступників і заступників Міністра оборони та Міністра закордонних
158
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
справ і керівника торговельно-економічної місії у складі закордонної дипломатичної установи України, а також матеріали, необхідні для розгляду Кабінетом Міністрів України питань щодо призначення на посади та звільнення з посад зазначених посадових осіб, готує за дорученням Міністра Кабінету Міністрів України Управління кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України. {Порядок доповнено пунктом 3-2 згідно з Постановою КМ № 776 від 16.06.2004, в редакції Постанови КМ № 950 від 10.07.2006} 4. У поданні на ім’я Прем’єр-міністра України щодо призначення претендента на відповідну посаду зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, дата народження претендента, громадянство, займана ним посада, а також посада, на яку рекомендується, та її функціональний напрям, рівень фахової і професійної підготовки, відомості про перебування в кадровому резерві, спроможність забезпечити доручену ділянку роботи, ділові та інші якості, наявність судимості або перебування під слідством. У разі коли претендент не перебував у кадровому резерві на відповідну посаду, у поданні зазначається, чому не рекомендуються особи, зараховані до кадрового резерву на цю посаду. 5. До подання щодо призначення на посаду (крім керівників державних підприємств та їх об’єднань) додаються згідно з вимогами Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 731, такі документи: заява претендента на зайняття посади; особова картка (форма П-2 ДС) з відповідними додатками; три фотокартки розміром 4 х 6 сантиметрів; біографічна довідка, скріплена підписом керівника кадрової служби та печаткою; копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації, засвідчені нотаріусом або кадровою службою; копія першої та другої сторінок паспорта, засвідчена кадровою службою; копія військового квитка (для військовозобов’язаних); декларація (копія декларації) про доходи за минулий рік та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, претендента і членів його сім’ї, а для осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця першої та другої категорій, також відомості про належне їм та членам їх сімей нерухоме і цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери; довідка про попередження стосовно встановлених законодавством обмежень для державних службовців, підписана особою, яка рекомендується на посаду, та кадровою службою; довідка про ознайомлення із Загальними правилами поведінки державного службовця; довідка встановленої форми про наявність допуску до державної таємниці; медична довідка про стан здоров’я; висновок Головдержслужби щодо претендентів на посади перших заступників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які відпо-
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
159
відатимуть за роботу апарату та кадрових служб; (Абзац чотирнадцятий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 553 від 12.07.2005) висновок Управління регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо діяльності відповідної місцевої держадміністрації (для претендентів на посади голів місцевих держадміністрацій), довідка Мінекономіки про соціальноекономічну ситуацію в регіоні (для претендентів на посади голів обласних та Севастопольської міської держадміністрації); {Абзац п’ятнадцятий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} проект рішення про призначення претендента на посаду, завізований керівником відповідного органу; рекомендаційний лист за формою, що додається. (Пункт 5 доповнено абзацом сімнадцятим згідно з Постановою КМ № 2039 від 26.12.2003) До подання щодо призначення на посади державних службовців додається письмова згода кандидатів на проведення відповідно до Указу Президента України від 19 листопада 2001 р. № 1098 “Про обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців” обов’язкової спеціальної перевірки стосовно відомостей, що ними подаються. У разі відсутності такої згоди перевірка не проводиться і питання про призначення особи на відповідну посаду не розглядається. (Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 897 від 01.07.2002, в редакції Постанови КМ № 2039 від 26.12.2003) До подання щодо призначення на посаду керівників підприємств та їх об’єднань додаються документи, зазначені в цьому пункті, крім абзаців десятого, одинадцятого і чотирнадцятого. {Абзац двадцятий пункту 5 виключено на підставі Постанови КМ № 950 від 10.07.2006} 6. Документи особової справи претендента на відповідну посаду опрацьовуються Управлінням кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України. За дорученням Міністра Кабінету Міністрів України Управління кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України організовує проведення співбесід претендентів на посади перших заступників та заступників міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, керівників урядових органів державного управління, їх перших заступників та заступників, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, керівників підприємств та їх заступників з Прем’єр-міністром України, іншими членами Кабінету Міністрів України та відповідними посадовими особами Секретаріату Кабінету Міністрів України. {Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1106 від 17.07.2003, № 776 від 16.06.2004, в редакції Постанови КМ № 950 від 10.07.2006} Співбесіди претендентів на посади голів обласних та Севастопольської міської, районних, районних у м. Севастополі держадміністрацій з Прем’єр-міністром України організовує Управління кадрового забезпечення та персоналу, з іншими членами Кабінету Міністрів України та відповідними посадовими особами Секретаріату Кабінету Міністрів України – Управління регіональної політики.
160
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
{Абзац третій пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} Співбесіда з претендентом на відповідну посаду проводиться з метою з’ясування його досвіду роботи, професійного рівня, організаторських здібностей, відповідності посаді, на яку він рекомендується, рівня правової підготовки тощо. Висновки про результати співбесід заносяться до картки погодження. 7. Після проведення співбесід Управління кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України: доукомплектовує особову справу кандидата на зайняття посади, призначення на яку та звільнення з якої здійснюється Кабінетом Міністрів України, і разом з поданням, яке підписує Прем’єр-міністр України, та проектом акта подає для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України; {Абзац другий пункту 7 в редакції Постанови КМ № 950 від 10.07.2006} подає для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України матеріали щодо призначення голови місцевої держадміністрації та у разі прийняття позитивного рішення надсилає подання, яке підписує Прем’єр-міністр України, разом з документами, передбаченими пунктом 5 цього Порядку, до Секретаріату Президента України. (Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 2039 від 26.12.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 553 від 12.07.2005) 7-1. За дорученням Міністра Кабінету Міністрів України Управління кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України готує подання, проект постанови Верховної Ради України, особову справу кандидата у члени Кабінету Міністрів України (крім Міністра оборони та Міністра закордонних справ) та кандидата на зайняття посади у центральному органі виконавчої влади, призначення на яку та звільнення з якої здійснюється Верховною Радою України, і після підписання Прем’єр-міністром України надсилає матеріали до Апарату Верховної Ради України. {Порядок доповнено пунктом 7-1 згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} 8. Особові справи осіб, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України, а також копії документів з особових справ, що надсилаються до Апарату Верховної Ради України чи Секретаріату Президента України, зберігаються у Управлінні кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України. {Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 553 від 12.07.2005, № 950 від 10.07.2006} 9. У разі внесення пропозицій щодо повторного призначення осіб, особові справи яких уже є в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, разом з поданням надсилаються біографічна довідка, декларація про доходи, зобов’язання фінансового характеру за попередній рік відповідно до статті 13 Закону України “Про державну службу” та інші документи згідно з вимогами Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади. 10. У разі внесення пропозицій про звільнення з посади у поданні на ім’я Прем’єр-міністра України обгрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект акта про звільнення,
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
161
заява особи, яка звільняється за власним бажанням, або пояснення особи, яка звільняється за порушення трудової дисципліни, медична довідка, висновок Головдержслужби щодо звільнення з посад працівників, які відповідають за роботу кадрової служби, у разі потреби – матеріали службового розслідування, інші документи, що безпосередньо стосуються справи. У разі відставки з посад, на які працівники призначаються Президентом України чи Кабінетом Міністрів України, до Секретаріату Кабінету Міністрів України подається їх письмова заява та інші документи про причину відставки. 11. На підставі рішень про призначення на посаду чи звільнення з посади за місцем роботи особи видається наказ (розпорядження), в якому фіксується дата початку роботи на відповідній посаді або дата припинення роботи. {Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 від 10.07.2006} Копії наказів (розпоряджень) у триденний термін надсилаються до Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України; для осіб, призначення на посади і звільнення з посад яких здійснюється Кабінетом Міністрів України, – лише до Секретаріату Кабінету Міністрів України. {Абзац другий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 553 від 12.07.2005, № 950 від 10.07.2006} Копії наказів (розпоряджень) про призначення на посаду чи звільнення з посади працівників, які відповідають за роботу кадрової служби, надсилаються також до Головдержслужби. Додаток до Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, державних підприємств та їх об’єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ЛИСТ до подання щодо погодження призначення на посаду ________________________ (назва посади) Прізвище, ім’я, по батькові Число, місяць, рік народження Громадянство Освіта, спеціальність Науковий ступінь, вчене звання Посада, яку займає у даний час (з якого часу) Досвід роботи на господарській роботі Досвід роботи на державній службі
162
№ 2 4 . 1 3 груд н я 2 0 0 1 р . К и ї в
Характеристика професійних якостей Оцінка рівня обізнаності із станом справ у відповідній галузі господарського комплексу (соціально-економічною ситуацією в регіоні) Знання законодавства, що регламентує діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування Перебування у кадровому резерві Відомості про підвищення кваліфікації, стажування Державні нагороди та відомчі відзнаки Чи обирався народним депутатом України, депутатом до місцевих рад Політична орієнтація Сімейний стан Характеристика моральних якостей Відомості про стягнення Відомості про перебування під слідством, судимість Посадові особи, які рекомендують кандидата для призначення на зазначену посаду ____________________ ___________ ________________________ (посада керівника) (підпис) (ініціали та прізвище) _______ _______________ 200__ р. (Порядок доповнено додатком згідно з Постановою КМ № 2039 від 26.12.2003)
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1658-2001-%EF&new=1
№ 25 15 лютого 2002 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 169 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1558 від 17.11.2004 № 371 від 18.05.2005 № 518 від 21.05.2009} На виконання пункту 11 заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000–2001 роки, затверджених Указом Президента України від 26 липня 2000 р. № 925, та з метою формування дієздатного кадрового потенціалу, залучення на державну службу висококваліфікованих спеціалістів Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців (додається). 2. Головному управлінню державної служби разом з Українською Академією державного управління при Президентові України розробити і затвердити у тримісячний термін Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців.
№ 2 5 . 1 5 л ю то го 2 0 0 2 р . К и ї в
163
Державним органам, у яких працюють державні службовці, з урахуванням Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців розробити порядок проведення іспиту у конкретному державному органі та перелік питань на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки своїх функціональних повноважень. 3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 782 “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 56). 4. Ця постанова набирає чинності з 1 липня 2002 року. Прем’єр-міністр України А. КІНАХ
ПОРЯДОК проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців Загальні положення 1. Відповідно до цього Порядку проводиться конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців третьої–сьомої категорій (далі – конкурс), крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад. 2. Конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця повинен забезпечувати конституційне право рівного доступу до державної служби громадян України. 3. Для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду державного службовця, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії. Очолює конкурсну комісію заступник керівника державного органу. До складу конкурсної комісії входять представники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу. {Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1558 від 17.11.2004, № 371 від 18.05.2005, № 518 від 21.05.2009} У разі проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця, що виконує функції, пов’язані з регулюванням підприємницької діяльності, до складу конкурсної комісії включаються також представники галузевих рад підприємців, що утворені при відповідних органах виконавчої влади, та представники громадських рад при центральних органах виконавчої влади. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 518 від 21.05.2009} 4. У державному органі з нечисленним апаратом (до п’яти осіб) конкурс може проводитися керівником цього органу або конкурсною комісією органу вищого рівня. 5. Переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному
164
№ 2 5 . 1 5 л ю то го 2 0 0 2 р . К и ї в
органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору. Умови проведення конкурсу 6. Умови проведення конкурсу в окремому державному органі відповідно до цього Порядку визначаються його керівником, який призначає на посади та звільняє з посад державних службовців. Рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця. 7. До участі у конкурсі не допускаються особи, які: досягли встановленого законодавством граничного віку перебування на державній службі; визнані в установленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади державного службовця; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; позбавлені права займати відповідні посади в установленому законом порядку на визначений термін; в інших випадках, установлених законами. 8. Особи, які подали необхідні документи до державного органу для участі у конкурсі, є кандидатами на зайняття вакантної посади державного службовця (далі – кандидати). 9. Конкурс проводиться поетапно: 1) публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової інформації; 2) прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, та їх попередній розгляд на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади; 3) проведення іспиту та відбір кандидатів. Оголошення про конкурс 10. Державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов’язаний опублікувати оголошення про проведення конкурсу в пресі або поширити його через інші офіційні засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та довести його до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс. 11. В оголошенні про проведення конкурсу повинні міститися такі відомості: 1) найменування державного органу із зазначенням його місцезнаходження, адреси та номерів телефонів; 2) назви вакантних посад із зазначенням, що додаткова інформація щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надається кадровою службою;
№ 2 5 . 1 5 л ю то го 2 0 0 2 р . К и ї в
165
3) основні вимоги до кандидатів, визначені державним органом згідно з типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад державних службовців; 4) термін прийняття документів (протягом 30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу). В оголошенні може міститися додаткова інформація, що не суперечить законодавству про державну службу. 12. При заміщенні вакантних посад, призначення на які відповідно до законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України здійснюється за іншою процедурою, а також у разі прийняття керівником рішення про призначення осіб згідно з пунктом 5 цього Порядку в межах одного державного органу конкурс не оголошується. Прийом та розгляд документів на участь у конкурсі 13. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії державного органу, в якому проводиться конкурс, такі документи: заяву про участь у конкурсі, в якій зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби; заповнену особову картку (форма П-2 ДС) з відповідними додатками; дві фотокартки розміром 4 х 6 см; копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому встановленому законодавством порядку; відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сім’ї; копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчену кадровою службою. Особи, які працюють у державному органі, де оголошено конкурс, і бажають взяти у ньому участь, зазначених документів до заяви не додають. 14. Особи можуть подавати додаткову інформацію стосовно своєї освіти, досвіду роботи, професійного рівня і репутації (копії документів про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня або вченого звання, характеристики, рекомендації, наукові публікації тощо). 15. Забороняється вимагати відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством. 16. Кадрова служба державного органу перевіряє подані документи на відповідність їх встановленим вимогам щодо прийняття на державну службу, передбаченим для кандидатів на посаду державного службовця. 17. Особи, документи яких не відповідають встановленим вимогам, за рішенням голови конкурсної комісії до конкурсу не допускаються, про що їм повідомляється кадровою службою з відповідним обгрунтуванням. Якщо кандидат наполягає на участі у конкурсі за даних обставин, він допускається до конкурсу, а остаточне рішення приймає конкурсна комісія. 18. Подані документи і матеріали конкурсної комісії зберігаються у кадровій службі.
166
№ 2 5 . 1 5 л ю то го 2 0 0 2 р . К и ї в
Проведення іспиту та відбір кандидатів 19. Іспит проводиться конкурсною комісією державного органу, в якому оголошено конкурс, з метою об’єктивної оцінки знань і здібностей кандидатів на посаду державних службовців. 20. Кадрова служба за погодженням з головою конкурсної комісії визначає дату проведення іспиту та повідомляє кандидатів про місце і час його проведення. 21. Під час іспиту перевіряються знання Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корупцією”, а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу. 22. Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців розробляється Головдержслужбою разом з Українською Академією державного управління при Президентові України. 23. Порядок проведення іспиту у державному органі та перелік питань на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень цього державного органу та його структурних підрозділів затверджується керівником органу, в якому проводиться конкурс, відповідно до цього Порядку та Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців. 24. Кандидати, які не склали іспит, не можуть бути рекомендовані конкурсною комісією для призначення на посаду. 25. Конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців. 26. Інші кандидати, які успішно склали іспит, але не були відібрані для призначення на посади, у разі їх згоди, за рішенням конкурсної комісії можуть бути рекомендовані для зарахування до кадрового резерву в цьому державному органі і протягом року прийняті на вакантну рівнозначну або нижчу посаду без повторного конкурсу. Якщо за результатами конкурсу не відібрано жодного з кандидатів для призначення на посаду, конкурсна комісія не може рекомендувати цих кандидатів до кадрового резерву. 27. Якщо жоден з кандидатів не рекомендований конкурсною комісією для зайняття вакантної посади державного службовця, оголошується повторний конкурс. 28. Засідання конкурсної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менше ніж 2/3 її складу. 29. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на її засіданні членів конкурсної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. У рішенні комісії, що подається керівнику державного органу, обов’язково зазначаються пропозиції щодо призначення конкретного кандидата на вакантну посаду державного службовця та визначаються кандидатури для зарахування до кадрового резерву.
№ 2 5 . 1 5 л ю то го 2 0 0 2 р . К и ї в
167
30. Засідання конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніше ніж через два дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свою окрему думку. 31. Конкурсна комісія повідомляє кандидатів про результати конкурсу протягом трьох днів після його завершення. 32. Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією. 33. Рішення конкурсної комісії може бути оскаржене керівнику відповідного державного органу протягом трьох днів після ознайомлення з цим рішенням. 34. Рішення керівника державного органу може бути оскаржене у порядку, визначеному законодавством.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=169-2002-%EF&new=1
№ 26 18 березня 2002 р. Київ. – Розпорядження Кабінету Міністрів України № 144-р “Про затвердження Концепції ротації кадрів на окремих посадах державних службовців”
1. Затвердити Концепцію ротації кадрів на окремих посадах державних службовців (додається). 2. Головдержслужбі, Мінпраці, Мін’юсту з урахуванням положень Концепції, затвердженої цим розпорядженням, подати Кабінету Міністрів України пропозиції про внесення змін до нормативних актів з питань державної служби. Прем’єр-міністр України А. КІНАХ
КОНЦЕПЦІЯ ротації кадрів на окремих посадах державних службовців Одним з ключових завдань, визначених у Посланні Президента України Л. Д. Кучми до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000–2004 роки”, є оновлення управлінського персоналу, залучення до державного управління працівників нової генерації. Щоб зайняти посаду керівника, працівник повинен набути певний досвід, пройти відповідні службові сходинки. Нерідко це робиться спонтанно, здібні працівники затримуються на другорядних посадах, аналіз ефективності їх роботи та планування службової кар’єри в багатьох державних органах не здійснюється, що приводить до кадрового застою та помилок при заміщенні вакантних посад.
168
№ 26. 18 березня 2002 р. Київ
У зв’язку з цим та з метою підготовки фахівців широкого профілю і керівників державних органів, у тому числі вищої управлінської ланки, необхідно запровадити ротацію – періодичне переміщення працівників як по вертикалі, так і по горизонталі. Ротація кадрів повинна стати невід’ємною складовою системи роботи з кадрами у сфері державної служби, ефективним засобом формування дієвого кадрового резерву. Періодична ротація кадрів також сприятиме запобіганню проявам корупції серед державних службовців, особливо на посадах, які за характером виконуваної роботи і наданих повноважень пов’язані з підвищеним ризиком корупції. Запровадження періодичної ротації та однорівневого переміщення посадових осіб передбачене Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367, а також Стратегією реформування системи державної служби в Україні, затвердженою Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599. Основними завданнями ротації кадрів є: удосконалення кадрового потенціалу з метою створення професійного, дієздатного державного апарату; створення підготовленого кадрового резерву для заміщення посад державних службовців, особливо там, де місцеві джерела кадрового поповнення обмежені; забезпечення планомірності службової кар’єри для перспективної молоді, формування нового типу управлінців: профілактика та запобігання проявам корупції, іншим правопорушенням серед державних службовців: забезпечення результативної та стабільної діяльності органів виконавчої влади, зниження рівня плинності кадрів. Ротація кадрів на посадах державних службовців повинна базуватися на принципах законності, демократизму та соціальної справедливості, професіоналізму і компетентності, відкритості та прозорості, соціальної захищеності, добровільності, оптимального поєднання інтересів державного органу та державного службовця. Ротація кадрів державних службовців повинна здійснюватися відповідно до законодавства шляхом переміщення по службі в одному державному органі, переведення до іншого державного органу чи в іншу місцевість за згодою працівника. Переведення на іншу роботу за згодою працівника передбачено статтею 32 Кодексу законів про працю України. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість визначені статтею 120 зазначеного Кодексу. Згідно з Типовим положенням про кадрову службу органу виконавчої влади (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 876) кадрова служба відповідного органу забезпечує планування службової кар’єри та аналіз ефективності роботи персоналу. Планування кар’єри передбачає визначення послідовності зайняття посад, на яких потрібно відпрацювати, щоб зайняти посаду відповідного рівня, а також здійснення заходів для набуття необхідної кваліфікації. Посадове переміщення державного службовця повинно здійснюватися з урахуванням його індивідуальних здібностей, професійної підго№ 26. 18 березня 2002 р. Київ
169
товки та результативності роботи, оптимального поєднання інтересів державного органу та державного службовця. Ця робота повинна тісно пов’язуватися з проведенням щорічної оцінки діяльності державних службовців, їх атестації, навчання, формуванням та використанням кадрового резерву. Згідно з Положенням про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 199, кадровий резерв створюється для заміщення посад державних службовців, а також для просування їх по службі. Формування кадрового резерву повинно забезпечити добір працівників, які здатні сприяти створенню та розвитку демократичних засад правової держави та громадянського суспільства, неухильно відстоювати права людини і громадянина, мають професійні навички, знання і здібності для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень. Атестація та щорічна оцінка виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов’язків проводиться згідно з Положенням про проведення атестації державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922. Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів визначено відповідними нормативно-правовими актами. Порядок проведення періодичної ротації кадрів на окремих посадах державних службовців, пов’язаних з підвищеним ризиком корупції, та визначення переліку посад, на яких повинна проводитися ротація, необхідно передбачити у відповідних законодавчих актах з питань державної служби. Зокрема, статтю 24 Закону України “Про державну службу” необхідно доповнити положенням щодо проведення ротації кадрів державних службовців; статтю 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” – положенням щодо обов’язковості ротації кадрів на окремих посадах державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, передбачивши, що перелік таких посад і порядок проведення ротації визначає Кабінет Міністрів України. Після прийняття зазначених законодавчих актів необхідно прийняти відповідні рішення Кабінету Міністрів України, в тому числі щодо належного інформування громадськості про дотримання права рівного доступу до державної служби на основі професіоналізму, компетентності, набутого досвіду роботи. Ротація кадрів на окремих посадах державних службовців сприятиме оновленню кадрового потенціалу, створенню дієвого кадрового резерву для зайняття високих державних посад, оперативному маневруванню кадровими ресурсами.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=144-2002-%F0&new=1
170
№ 26. 18 березня 2002 р. Київ
№ 27 10 травня 2002 р. Київ. – “Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців”, затверджений наказом Головного управління державної служби України та Української Академії державного управління при Президентові України № 30/84*
{У тексті Загального порядку слова “Про боротьбу з корупцією” замінено словами “Про засади запобігання та протидії корупції” згідно з Наказом Головного управління державної служби № 239/251 від 09.09.2009} Цей Порядок визначає правові та організаційні засади проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, як одного з етапів конкурсу, що проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169 (далі – Порядок проведення конкурсу). 1. Загальні положення 1.1. Мета проведення іспиту – об’єктивна оцінка знань та здібностей кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців. 1.2. Іспит проводиться конкурсною комісією державного органу, в якому оголошено конкурс. 1.3. Іспит проходять кандидати на заміщення вакантних посад, документи яких відповідають установленим вимогам щодо прийняття на державну службу, передбаченим для кандидатів на посади державних службовців. Особи, документи яких не відповідають установленим вимогам, за рішенням голови конкурсної комісії до іспиту не допускаються, про що їм повідомляється кадровою службою з відповідним обгрунтуванням. Якщо кандидат наполягає на участі в іспиті за даних обставин, він допускається до іспиту, а остаточне рішення приймає конкурсна комісія. 1.4. Об’єктивність проведення іспиту забезпечується рівними умовами (тривалість іспиту, зміст та кількість питань, підрахунок результатів тощо) та відкритістю інформації про них, єдиними критеріями оцінки. 1.5. Проведення іспиту для кандидатів на заміщення вакантних посад передбачає перевірку та оцінку їх знань Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про засади запобігання та протидії корупції”, а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу. Перелік питань на перевірку знання Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про засади запобігання та протидії корупції” (далі – Перелік) наведений у додатку 1 до цього Порядку. 1.6. Порядок проведення іспиту в державному органі та перелік питань для перевірки знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повно* Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.02 за № 446/6734.
№ 2 7 . 1 0 тр а в н я 2 0 0 2 р . К и ї в
171
важень державного органу та його структурних підрозділів затверджуються керівником органу, в якому проводиться конкурс, відповідно до Порядку проведення конкурсу та цього Порядку. Питання мають бути актуальними, грунтуватися на нормах чинного законодавства України. Питання, що грунтуються на правових нормах, які втратили чинність, мають бути своєчасно замінені в установленому порядку. 1.7. Переліки питань можуть публікуватися у відповідних друкованих засобах масової інформації та обов’язково надаватися для ознайомлення всім учасникам конкурсу при поданні документів для участі в конкурсі. 1.8. Екзаменаційні білети формуються за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, та затверджуються головою конкурсної комісії. До кожного білета включається по одному питанню на перевірку знання Конституції України, Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” та два питання на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу – всього 5 питань. 1.9. Питання 1-3 в екзаменаційних білетах мають містити питання, визначені в Переліку (додаток 1), питання 4-5 відбираються з переліку питань на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу, затвердженого керівником державного органу, в якому проводиться конкурс. 1.10. Кількість білетів має бути не менше 15. 1.11. З урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу можливе розроблення кількох варіантів комплектів екзаменаційних білетів у залежності від кваліфікаційних вимог до відповідних рівнів посад. 1.12. У державних органах, що мають комп’ютерні засоби контролю знань, можливе проведення іспиту шляхом комп’ютерного тестування з урахуванням положень Порядку проведення конкурсу, цього Порядку та умов проведення конкурсу в окремому державному органі, що визначаються його керівником, який призначає на посади та звільняє з посад державних службовців. 1.13. Процедура іспиту складається з 3 етапів: 1) організаційна підготовка до іспиту; 2) складання іспиту; 3) оцінювання та підбиття підсумків іспиту. 1.14. Кадрова служба за погодженням з головою конкурсної комісії визначає дату проведення іспиту та повідомляє кандидатів про місце і час його проведення. 2. Організаційна підготовка до іспиту 2.1. Організаційна підготовка до іспиту проводиться в день проведення іспиту з усіма кандидатами на заміщення вакантних посад. 2.2. Секретар конкурсної комісії інформує про тривалість та процедуру складання іспиту.
172
№ 2 7 . 1 0 тр а в н я 2 0 0 2 р . К и ї в
2.3. До початку іспиту секретар конкурсної комісії відповідає на запитання кандидатів щодо процедури іспиту. Інформація секретаря про умови складання іспиту має бути достатньою для кандидатів. Він повинен упевнитися, що всі кандидати зрозуміли умови іспиту, в іншому випадку надати додаткові пояснення. У разі виникнення спірних питань вони мають бути розв’язані головою конкурсної комісії. 3. Складання іспиту 3.1. Під час підготовки відповідей на запитання екзаменаційного білета мають бути присутніми не менше трьох членів конкурсної комісії. 3.2. Іспит складається одночасно для кандидатів на заміщення однієї вакантної посади. У разі невеликої кількості кандидатів та за наявності відповідних умов, передбачених пунктом 3.3 цього Порядку, іспит може проводитися одночасно на заміщення декількох вакантних посад. 3.3. Приміщення для складання іспиту має відповідати умовам зручного розміщення, що унеможливлює спілкування кандидатів та забезпечує індивідуальну підготовку відповідей на питання білета. Кандидати не можуть самостійно залишати приміщення, в якому складається іспит, до його закінчення. 3.4. Іспит складається письмово за екзаменаційними білетами, які пропонуються кандидату за його вибором і відкриваються у присутності кандидатів на заміщення вакантних посад під час складання іспиту. 3.5. Іспит складається державною мовою. 3.6. При підготовці відповідей на питання білета кандидат здійснює записи на аркуші із штампом органу, в якому проводиться конкурс. Перед відповіддю обов’язково вказуються прізвище, ім’я та по-батькові кандидата, номер білета та питання, зазначені в білеті. Після підготовки відповідей на аркуші проставляються підпис кандидата та дата складання іспиту. 3.7. Загальний час для підготовки відповіді на екзаменаційний білет має становити не більше 60 хвилин. 4. Оцінювання та підбиття підсумків іспиту 4.1. Для оцінки знань кандидатів використовується п’ятибальна система. П’ять балів виставляються кандидатам, які виявили глибокі знання Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про засади запобігання та протидії корупції” та успішно справилися із запитаннями на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу. Чотири бали виставляється кандидатам, які виявили повні знання Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про засади запобігання та протидії корупції” і достатньо володіють знаннями законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу. Три бали виставляються кандидатам, які виявили розуміння поставлених питань в обсязі, достатньому для подальшої роботи.
№ 2 7 . 1 0 тр а в н я 2 0 0 2 р . К и ї в
173
Два бали виставляється кандидатам, які розуміють основні поняття нормативно-правових актів, але в процесі відповіді допустили значну кількість помилок. Один бал виставляється кандидатам, які не відповіли на питання у встановлений строк. 4.2. По закінченні часу, відведеного на складання іспиту, проводиться перевірка відповідей та їх оцінювання. Оцінка проводиться всіма членами комісії. Члени конкурсної комісії приймають спільне рішення щодо оцінки відповіді на кожне питання екзаменаційного білета. Такі оцінки виставляються на аркуші з відповідями кандидата. 4.3. Підбиття підсумку здійснюється шляхом додавання балів за кожне питання і занесення загальної суми балів в екзаменаційну відомість, форма якої наведена в додатку 3*. З результатами іспиту кандидат ознайомлюється. 4.4. Аркуші з відповідями кандидатів зберігаються разом з іншими матеріалами та документами конкурсної комісії у кадровій службі. 4.5. Кандидати, які набрали загальну суму балів, що не є нижчою 50 відсотків від максимальної суми балів, яка може бути виставлена при наданні відповідей, вважаються такими, що успішно склали іспит. 4.6. Кандидати, які набрали менше 50 відсотків від максимальної суми балів, вважаються такими, що не склали іспит. 4.7. Кандидати, які не склали іспит, не можуть бути рекомендовані конкурсною комісією для призначення на посаду. 4.8. Результати іспиту можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому для оскарження рішень конкурсної комісії. Начальник правового відділу Головдержслужби України О. Сміян
Додаток 1 до п. 1.5, п. 1.9 Перелік питань на перевірку знання Конституції України, Законів України “Про державну службу” та “Про засади запобігання та протидії корупції” {Назва із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 239/251 від 09.09.2009} I. Питання на перевірку знання Конституції України 1. Основні розділи Конституції України. 2. Основні риси Української держави за Конституцією України (статті 1, 2). 3. Форма правління в Україні (стаття 5). 4. Визнання найвищої соціальної цінності України (стаття 3). 5. Конституційний статус державної мови та мов національних меншин України (стаття 10).
* Додаток не публікується. № 2 7 . 1 0 тр а в н я 2 0 0 2 р . К и ї в
174
6. Об’єкти права власності Українського народу (статті 13, 14). 7. Найважливіші функції держави (стаття 17). 8. Державні символи України (стаття 20). 9. Конституційне право на працю (стаття 43). 10. Конституційне право на освіту (стаття 53). 11. Конституційне право на соціальний захист (стаття 46). 12. Конституційне право на охорону здоров’я (стаття 49). 13. Обов’язки громадянина України (статті 65–68). 14. Право громадянина України на вибори (стаття 70). 15. Повноваження Верховної Ради України (стаття 85). 16. Питання, правове регулювання яких визначається та встановлюється виключно законами України (стаття 92). 17. Державний бюджет України (стаття 96). 18. Порядок обрання Президента України (стаття 103). 19. Повноваження Президента України (стаття 106). 20. Призначення, склад та введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України (стаття 107). 21. Склад Кабінету Міністрів України (стаття 114). 22. Повноваження Кабінету Міністрів України (статті 116, 117). 23. Повноваження місцевих державних адміністрацій (стаття 119). 24. Статус прокуратури України за Конституцією України (стаття 121). 25. Система судів в Україні (стаття 125). 26. Основні засади судочинства в Україні (стаття 129). 27. Система адміністративно-територіального устрою України (стаття 133). 28. Питання нормативного регулювання Автономної Республіки Крим (стаття 137). 29. Повноваження Автономної Республіки Крим (стаття 138). 30. Органи місцевого самоврядування в Україні (стаття 140). 31. Повноваження територіальних громад за Конституцією України (стаття 143). 32. Статус та повноваження Конституційного Суду України (статті 147, 150). 33. Порядок подання законопроекту про внесення змін до Конституції України (стаття 154). II. Питання на перевірку знання Закону України “Про державну службу” 1. Поняття державної служби, державного службовця і посади за Законом України “Про державну службу” (статті 1, 2). 2. Право на державну службу (стаття 4). 3. Основні принципи державної служби (стаття 3). 4. Основні напрями державної політики у сфері державної служби (стаття 6). 5. Основні обов’язки державних службовців (стаття 10). 6. Основні права державних службовців (стаття 11).
№ 2 7 . 1 0 тр а в н я 2 0 0 2 р . К и ї в
175
7. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу та її проходженням (статті 12, 16). 8. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців (стаття 14). 9. Присяга державних службовців (стаття 17). 10. Відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою (стаття 22). 11. Класифікація посад та ранги державних службовців (статті 25, 26). 12. Прийняття на посаду державного службовця; випробування при прийнятті на державну службу; стажування державних службовців (статті 15, 18, 19). 13. Просування по службі державного службовця (стаття 27). 14. Кадровий резерв державної служби (стаття 28). 15. Підстави припинення державної служби (стаття 30). 16. Підстави для відставки державного службовця (стаття 31). 17. Оплата праці державного службовця (стаття 33). 18. Щорічні та додаткові відпустки державних службовців; соціальнопобутове забезпечення державних службовців (статті 35, 36). 19. Пенсійне забезпечення державних службовців (стаття 37). 20. Відповідальність за порушення законодавства про державну службу (стаття 38). 21. Етика поведінки державного службовця (стаття 5). III. Питання на перевірку знання Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” 1. Визначення термінів: корупція, близькі особи, конфлікт інтересів, корупційне правопорушення, неправомірна вигода (стаття 1). 2. Суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення (стаття 2). 3. Суб’єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції (стаття 3). 4. Обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції (стаття 4). 5. Обмеження щодо одержання подарунків та роботи близьких осіб (статті 5, 6). 6. Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування (стаття 7). 7. Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування (стаття 9). 8. Фінансовий контроль (стаття 10). 9. Кодекси поведінки та врегулювання конфлікту інтересів (статті 11, 12). 10. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів (стаття 13). 11. Участь громадськості в заходах щодо запобігання та протидії корупції (стаття 15).
176
№ 2 7 . 1 0 тр а в н я 2 0 0 2 р . К и ї в
12. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції (стаття 17). 13. Види відповідальності за корупційні правопорушення (стаття 18). 14. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення (стаття 19). 15. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення (стаття 22). {Розділ III в редакції Наказу Головного управління державної служби № 239/251 від 09.09.2009} Додаток 2 до п. 1.8 Назва державного органу ЗАТВЕРДЖУЮ Голова конкурсної комісії _________ Прізвище, ініціали (підпис) “__” _____________ 200___ р. ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _____ для складання іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців 1. Питання на перевірку знання Конституції України. 2. Питання на перевірку знання Закону України “Про державну службу”. 3. Питання на перевірку знання Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції”. 4-5. Питання на перевірку знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та його структурного підрозділу.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0446-02&new=1
№ 28 26 вересня 2002 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів № 1439 “Про умови оплати праці працівників органів податкової та митної служб, тимчасово відряджених на роботу до Секретаріату Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади”
(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1056 від 05.11.2005) На виконання статті 2 Указу Президента України від 25 липня 2002 р. № 657 “Про відрядження працівників органів прокуратури, податкової та митної служб
№ 28. 26 вересня 2002 р. Київ
177
на роботу в Адміністрації Президента України, органах виконавчої влади” Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Установити, що оплата праці працівників органів податкової та митної служб, тимчасово відряджених на роботу до Секретаріату Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, здійснюється виходячи з посадових окладів за посадами, займаними зазначеними працівниками в органах, до яких вони відряджені, та надбавок, доплат, матеріальної допомоги у розмірах і порядку, визначених законодавством для працівників тих органів, з яких вони відряджені. Преміювання цих працівників здійснюється за умовами і в розмірах, установлених для працівників тих органів, до яких вони відряджені, за винятком працівників, що заміщують посади, за якими умови оплати праці визначено постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 510 “Про оплату праці керівних працівників державних органів” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1545, № 35, ст. 2118, № 36, ст. 2193), № 511 “Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. № 2288” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1546), № 512 “Про оплату праці керівників Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних, Київської та Севастопольської міських рад” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1547), № 513 “Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1548), № 514 “Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1549), № 515 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2001 р. № 1119” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1550), № 516 “Про оплату праці голів, перших заступників голів та заступників голів вищих спеціалізованих судів” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1551), № 519 “Про оплату праці Голови, заступників Голови та членів Рахункової палати” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1554, № 34, ст. 2065), № 520 “Про оплату праці Голови та заступників Голови Вищої ради юстиції” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1555), № 522 “Про оплату праці Голови, заступників Голови та членів Центральної виборчої комісії” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1557) і № 523 “Про оплату праці Керівника та заступника Керівника Апарату Верховної Ради України” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 27, ст. 1558, № 34, ст. 2081). Оплата праці працівників органів податкової та митної служб, тимчасово відряджених на роботу до Секретаріату Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, що заміщують посади, за якими умови оплати праці визначено постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 510-516, 519, 520, 522 і 523, здійснюється виходячи з посадових окладів за посадами, займаними зазначеними працівниками в органах, до яких вони відряджені, та надбавок за спеціальні звання та вислугу років, установлених у розмірах та порядку, визначених чинними нормативноправовими актами для працівників тих органів, з яких вони відряджені. Інші
178
№ 28. 26 вересня 2002 р. Київ
виплати встановлюються у розмірах та порядку, передбачених для працівників, посади яких заміщуються. У разі коли нарахована заробітна плата тимчасово відрядженого працівника менша від середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) за попереднім місцем роботи, визначеного згідно із законодавством, йому провадиться відповідна доплата. (Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 1056 від 05.11.2005) 2. Оплата праці тимчасово відряджених працівників органів податкової та митної служб здійснюється за рахунок коштів, передбачених на утримання органів, до яких відряджені зазначені працівники. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1056 від 05.11.2005) Прем’єр-міністр України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1439-2002-%EF&new=1
А. КІНАХ
№ 29 15 жовтня 2002 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1550 “Про упорядкування структури апарату Центральних органів виконавчої влади та його структурних підрозділів”
(Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 179 від 12.03.2005) (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 73 від 18.01.2003 № 365 від 24.03.2004) Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Установити, що структурні підрозділи, які утворюються у складі апарату центральних органів виконавчої влади (далі – структурні підрозділи), поділяються на функціональні та обслуговуючі. Функціональні підрозділи забезпечують виконання функцій та повноважень, спрямованих на досягнення основної мети діяльності центральних органів виконавчої влади. Обслуговуючі підрозділи виконують роботу, пов’язану із забезпеченням належних умов функціонування центрального органу виконавчої влади (його структурного підрозділу) незалежно від напряму та характеру його завдань. 2. У складі апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади залежно від ступеня складності покладених на них завдань, функцій та повноважень, які вони виконують, обсягу роботи утворюються такі структурні підрозділи (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу): департамент – структурний підрозділ, що утворюється для виконання основ№ 2 9 . 1 5 жо втн я 2 0 0 2 р . К и ї в
179
них завдань високого ступеня складності (багатогалузевість, багатофункціональність, програмно-цільовий напрям діяльності), координації роботи, пов’язаної з виконанням цих завдань, за умови, що у його складі буде не менш як два управління. Департамент очолює директор; управління (самостійний відділ) – структурний підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування. Управління утворюється у складі не менш як двох відділів. Управління (самостійний відділ) очолює начальник. Самостійний відділ утворюється з чисельністю не менш як 5 працівників. У разі коли чисельність працівників такого підрозділу менше ніж 5 одиниць, утворюється самостійний сектор; відділ – базовий структурний підрозділ, який є основою для побудови структури, утворюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади, з чисельністю не менш як 4 працівники (у виняткових випадках у зв’язку з особливостями виконуваних функцій та через неможливість поєднання їх з функціями інших підрозділів – 3 працівники). Відділ очолює начальник. Посада заступника начальника відділу вводиться у разі, коли чисельність працівників у відділі не менше ніж 5 одиниць; сектор – структурний підрозділ, що утворюється у складі відділу у разі необхідності відокремлення виконання більш важливих та перспективних завдань від поточних, з чисельністю не менш як 2 працівники. Сектор очолює завідуючий. 3. В апараті центрального органу виконавчої влади, крім підрозділів, що виконують функції відповідно до специфіки його діяльності, утворюються такі структурні підрозділи (управління, відділи, сектори – залежно від обсягу роботи): організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника; стратегічного планування (у міністерствах зазначений підрозділ утворюється обов’язково); кадровий; юридичний; контрольно-ревізійний; інформаційних технологій; режимно-секретний; мобілізаційної роботи; протокольний; взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю; контролю та перевірки виконання актів і доручень Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 73 від 18.01.2003) 4. Залежно від обсягу роботи та кількості працівників в апараті центрального органу виконавчої влади утворюються такі обслуговуючі структурні підрозділи: господарське управління (відділ господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення); управління (відділ) бухгалтерського обліку і звітності (якщо на підрозділ також покладено функції розроблення методичних рекомендацій щодо застосування національних стандартів бухгалтерського обліку на підприємствах галузі,
180
№ 2 9 . 1 5 жо втн я 2 0 0 2 р . К и ї в
зазначений підрозділ є функціональним і не входить до складу адміністративногосподарського департаменту чи управління справами); управління документального забезпечення (загальний відділ). (Абзац четвертий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 73 від 18.01.2003) У разі потреби в апараті центрального органу виконавчої влади утворюється адміністративно-господарський департамент, до складу якого входять господарське управління, управління бухгалтерського обліку і звітності, управління документального забезпечення та контролю за виконанням, управління інформаційних технологій. В інших випадках утворюється управління справами, до складу якого входять відділ господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення, загальний відділ та відділ бухгалтерського обліку і звітності. 5. Центральні органи виконавчої влади у разі недоцільності створення в апараті підрозділів, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови, для виконання окремих функцій вводять посади відповідних спеціалістів. 6. Установити, що вимоги цієї постанови поширюються також на формування структури апарату урядових органів державного управління. 7. Надати керівникам міністерств та інших центральних органів виконавчої влади право зберігати за працівниками апарату, які переводяться за їх згодою на посаду з меншим посадовим окладом у зв’язку із змінами його структури, що випливають з цієї постанови, умови оплати праці та порядок медичного і санаторно-курортного обслуговування, які вони мали за попередньою посадою. Зазначені умови та порядок зберігаються на період їх роботи на новій посаді. 8. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади здійснювати протягом 2002–2004 років заходи щодо приведення у відповідність з цією постановою діючої структури, номенклатури посад та чисельності працівників структурних підрозділів. (Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 365 від 24.03.2004) 9. Міністерству праці та соціальної політики за погодженням з Міністерством фінансів подати пропозиції щодо умов оплати праці працівників центральних органів виконавчої влади у зв’язку із змінами, що випливають з цієї постанови. Прем’єр-міністр України А. КІНАХ
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1550-2002-%EF&new=1
№ 30 15 жовтня 2002 р. Київ. – Указ Президента України № 1572/99 “Про систему Центральних органів виконавчої влади”
{Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 572/2000 від 07.04.2000 № 899/2000 від 14.07.2000 № 1277/2000 від 02.12.2000 № 1394/2000 від 30.12.2000
№ 3 0 . 1 5 жо втн я 2 0 0 2 р . К и ї в
181
№ 345/2001 від 29.05.2001 № 22/2002 від 15.01.2002 № 324/2003 від 14.04.2003 № 434/2003 від 26.05.2003 № 464/2003 від 03.06.2003 № 540/2003 від 19.06.2003 № 919/2003 від 27.08.2003 № 1227/2003 від 29.10.2003 № 280/2004 від 05.03.2004 № 755/2004 від 06.07.2004 № 442/2005 від 07.03.2005 № 455/2005 від 10.03.2005 № 794/2005 від 16.05.2005 № 216/2006 від 13.03.2006} Виходячи з необхідності впорядкування системи центральних органів виконавчої влади та відсутності відповідного законодавчого регулювання, з метою поетапного здійснення адміністративної реформи в Україні, керуючись статтями 106 і 116 Конституції України, постановляю: 1. Відповідно до Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. (Частина друга статті 1 в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001) Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України. Перший віце-прем’єр-міністр та віце-прем’єр-міністри згідно з розподілом повноважень забезпечують виконання Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, координують виконання заходів з відповідних питань міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, не здійснюючи при цьому безпосереднього керівництва їх роботою. (Частина третя статті 1 в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001) Посади Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віцепрем’єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених Законом України “Про державну службу”. (Частина четверта статті 1 в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001) До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства
182
№ 3 0 . 1 5 жо втн я 2 0 0 2 р . К и ї в
в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. (Абзац перший частини шостої статті 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 434/2003 від 26.05.2003) Порядок виконання обов’язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України. (Абзац другий частини шостої статті 1 в редакції Указу Президента № 434/2003 від 26.05.2003; із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 455/2005 від 10.03.2005) (Частина шоста статті 1 в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 434/2003 від 26.05.2003) Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем’єр-міністр України або один із віце-прем’єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова. Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чотирьох заступників, у тому числі одного першого, які належать до числа керівників відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. У разі необхідності за рішенням Президента України кількість заступників керівників окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена. (Статтю 1 доповнено частиною восьмою згідно з Указом Президента № 455/2005 від 10.03.2005) Установити, що Кабінет Міністрів України вносить подання стосовно створення центральних органів виконавчої влади за формою і статусом, визначеними цією статтею. 2. Центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затверджує Президент України. Статус керівників центральних органів виконавчої влади встановлюється положеннями про ці органи. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України. (Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 919/2003 від 27.08.2003, № 280/2004 від 05.03.2004) Керівників центральних органів виконавчої влади в установленому порядку призначає на посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Повноваження керівників центральних органів виконавчої влади на цих
№ 3 0 . 1 5 жо втн я 2 0 0 2 р . К и ї в
183
посадах припиняє Президент України. (Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 899/2000 від 14.07.2000, № 1277/2000 від 02.12.2000, № 1394/2000 від 30.12.2000, в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001) (Частину четверту статті 2 виключено на підставі Указу Президента № 455/2005 від 10.03.2005) 3. Фінансування видатків на забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Гранична чисельність працівників центральних органів виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру міністерства, а також структуру центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр, затверджує відповідний міністр, структуру іншого центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник, якщо інше не передбачено законом. (Частина третя статті 3 в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001; із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 22/2002 від 15.01.2002, № 324/2003 від 14.04.2003, № 434/2003 від 26.05.2003; в редакції Указу Президента № 794/2005 від 16.05.2005) Працівників центральних апаратів міністерств призначають на посади та звільняють з посад відповідні міністри інших центральних органів виконавчої влади – їх керівники. (Статтю 3 доповнено частиною четвертою згідно з Указом Президента № 324/2003 від 14.04.2003; із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 434/2003 від 26.05.2003, № 464/2003 від 03.06.2003, № 540/2003 від 19.06.2003, № 1227/2003 від 29.10.2003, № 755/2004 від 06.07.2004, № 442/2005 від 07.03.2005) Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує відповідний міністр за погодженням з Міністерством фінансів України. Штатний розпис, кошторис видатків іншого центрального органу виконавчої влади затверджує керівник цього органу за погодженням з Міністерством фінансів України. (Частина статті 3 в редакції Указу Президента № 345/2001 від 29.05.2001, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 434/2003 від 26.05.2003) {Статтю 4 виключено на підставі Указу Президента № 216/2006 від 13.03.2006} 5. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством. Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого центрального органу виконавчої влади – керівник цього органу. (Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 345/2001 від 29.05.2001, в редакції Указу Президента № 22/2002 від 15.01.2002) 5-1. Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).
184
№ 3 0 . 1 5 жо втн я 2 0 0 2 р . К и ї в
Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Президент України. (Указ доповнено статтею 5-1 згідно з Указом Президента № 572/2000 від 07.04.2000) 6. Установити, що Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб. Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади. Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України 7. Кабінету Міністрів України: внести у двомісячний строк пропозиції щодо приведення актів Президента України у відповідність з цим Указом; привести у тримісячний строк свої рішення у відповідність з цим Указом; внести у двомісячний строк пропозиції щодо утворення при Президентові України єдиного органу (Управління справами) для вирішення питань матеріальнотехнічного та іншого забезпечення Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з метою значного скорочення коштів на користування транспортом, утримання будинків, іншого майна, управлінських витрат, зменшення апарату, що обслуговує відповідні структури, тощо. Президент України Л. КУЧМА
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1572%2F99&new=1
№ 31 15 січня 2003 р. Пекін. – Меморандум про співробітництво між Головним управлінням державної служби України і Міністерством кадрів Китайської Народної Республіки у сфері державної служби та управління людськими ресурсами
Головне управління державної служби України і Міністерство кадрів Китайської Народної Республіки (далі – Сторони) на основі рівності, взаємовигоди, взаємних інтересів для стимулювання і розвитку обміну й співробітництва у сфері державної служби та управління людськими ресурсами, домовились про таке.
№ 3 1 . 1 5 с іч н я 2 0 0 3 р . П е к і н
185
Стаття 1 Сторони розвивають обмін і співробітництво у сфері державної служби та управління людськими ресурсами. Стаття 2 Співробітництво може здійснюватися в таких формах: 1. Взаємні візити посадових осіб Сторін; 2. Взаємне відряджання фахівців для викладання, навчання і проведення конференцій; 3. Взаємний обмін матеріалами і друкованими виданнями у сфері державної й служби та управління людськими ресурсами; 4. За узгодженням Сторін інші форми співробітництва. Стаття 3 Сторони будуть розвивати співробітництво у наступних сферах: 1. Розвиток і управління державною службою та людськими ресурсами; 2. Реформування системи державної служби; 3. Розвиток професійного навчання державних службовців; 4. За узгодженням Сторін інші сфери співробітництва. Стаття 4 Сторони з дотриманням національного законодавства своїх держав будуть обмінюватися інформацією з питань державної служби. Стаття 5 Співробітництво Сторін буде здійснюватися на підставі цього Меморандуму, а також щорічно погоджуваних робочих планів, у яких будуть конкретизовані зміст, форма, обсяг співробітництва, фінансування та інші окремі заплановані заходи. Стаття 6 До співробітництва в рамках цього Меморандуму з метою ефективного виконання його положень можуть залучатися представники інших державних органів, наукових установ, навчальних закладів та інших установ і організацій держав Сторін. Стаття 7 Представники Сторін будуть, у разі потреби, зустрічатися у визначений ними термін як в Україні, так і в Китайській Народній Республіці для підведення підсумків співробітництва в рамках цього Меморандуму, а також для підготовки рекомендацій і планів подальшого співробітництва, що мають бути затверджені відповідним протоколом. Стаття 8 Цей Меморандум набуває чинності з дня підписання Сторонами і буде залишатися чинним протягом чотирьох років.
186
№ 3 1 . 1 5 с іч н я 2 0 0 3 р . П е к і н
Сторони за взаємною згодою можуть вносити до цього Меморандуму зміни і доповнення, які оформлюються окремими протоколами та становитимуть невід’ємну частину цього Меморандуму. Будь-яка із Сторін може припинити дію цього Меморандуму, направивши іншій Стороні письмове повідомлення про цей намір за 6 місяців до передбачуваної дати припинення дії цього Меморандуму. Припинення дії Меморандуму не впливає на виконання і терміни конкретних заходів, узгоджених відповідно до його положень та не завершених на момент припинення дії цього Меморандуму. Стаття 9 Спори щодо тлумачення і застосування положень цього Меморандуму будуть вирішуватись шляхом переговорів і консультацій між Сторонами. Вчинено в м. Пекіні 15 січня 2003 року в двох примірниках, кожний українською та китайською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу. За Головне управління державної служби України Г. ЛЕЛІКОВ За Міністерство кадрів Китайської Народної Республіки ЧЖАН СЮЕЧЖУН
http://www.guds.gov.ua/document/163850;/15.01.03.doc
№ 32 24 лютого 2003 р. Київ. – “Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 212
(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1563 (1563-2003-п) від 02.10.2003) Відповідно до статті 34 Закону України “Про державну службу” (3723-12) Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, що додається. Установити, що витрати, пов’язані з видачею зазначеної грошової винагороди, здійснюються у межах коштів, передбачених на утримання відповідних органів державної влади. Прем’єр-міністр України
№ 3 2 . 2 4 л ю то го 2 0 0 3 р . К и ї в
В. ЯНУКОВИЧ
187
ПОРЯДОК видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків 1. Грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків (далі – грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років. До стажу безперервної роботи (служби) на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади зараховуються всі періоди роботи (служби) у цих органах, у тому числі до 1 січня 1994 р., на посадах державних службовців, передбачених статтею 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, що відносяться в установленому законодавством порядку до відповідних категорій посад державних службовців, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів, зазначених у частині другій статті 9 Закону України “Про державну службу”. До стажу, який дає право на одержання грошової винагороди, не зараховується, але й не перериває його період працевлаштування, протягом якого державному службовцю виплачувалася середньомісячна заробітна плата на період працевлаштування, якщо він звільнений з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, період перебування на обліку в службі зайнятості як такого, що шукає роботу, а також строкова військова служба у разі, коли державний службовець після цього повернувся на державну службу. Безперервний стаж роботи в органах державної влади обчислюється на підставі записів у трудовій книжці та документів, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. 2. Грошова винагорода видається один раз на п’ять років за умови зразкового виконання посадових обов’язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов’язків (далі – щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов’язків та завдань оцінений як “добрий” і “високий”. При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п’ять років. У разі відсутності щорічних оцінок за п’ять років, що передують видачі грошової винагороди, враховується наявність адміністративних, дисциплінарних та інших порушень за зазначений період. Якщо державний службовець змінив місце роботи, результати щорічної оцінки враховуються на підставі довідок, виданих за попереднім місцем роботи на державній службі. Облік часу безперервної роботи кожного працівника на посадах державних службовців в органах державної влади веде кадрова служба зазначених органів. Про видачу грошової винагороди у трудовій книжці працівника робиться відповідний
188
№ 3 2 . 2 4 л ю то го 2 0 0 3 р . К и ї в
запис. Подання на видачу працівникові грошової винагороди готує безпосередній його керівник після одержання відповідної інформації від кадрової служби. 3. Грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи – одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років – дві, від 20 до 25 років – три, від 25 до 30 років – чотири, від 30 років і більше – п’ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади. Середньомісячна заробітна плата обчислюється у порядку, визначеному законодавством. 4. Сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об’єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду. 5. Грошова винагорода керівним працівникам і спеціалістам видається на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам – рішення керівника органу вищого рівня. 6. Рекомендувати органам місцевого самоврядування видавати грошову винагороду посадовим особам за сумлінну безперервну працю в зазначених органах, зразкове виконання трудових обов’язків згідно з цим Порядком і пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. (Порядок в редакції Постанови КМ № 1563 від 02.10.2003)
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=212-2003-%EF&new=1
№ 33 26 травня 2003 р. Київ. – Указ Президента України № 434/2003 “Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади”
З метою забезпечення сприятливих умов для послідовного здійснення в Україні реформи політичної системи та зважаючи на тривале гальмування процесу прийняття законодавчих актів щодо порядку організації та діяльності центральних органів виконавчої влади та статусу їх керівників, постановляю: 1. Ліквідувати посади державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників і ввести посади перших заступників та заступників міністрів. Перших заступників та заступників міністрів призначає на посади за поданням Прем’єр-міністра України та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України. Кількість перших заступників та заступників міністрів визначає Президент України. 2. Установити, що державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники, призначені на посади до набрання чинності цим Указом, продовжу№ 3 3 . 2 6 тр а в н я 2 0 0 3 р . К и ї в
189
ють виконувати свої обов’язки згідно з Примірним положенням про державного секретаря міністерства, затвердженим Указом Президента України від 14 липня 2001 року № 529, з іншими актами законодавства України до призначення відповідних перших заступників і заступників міністрів. 3. Внести до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572 “Про систему центральних органів виконавчої влади” (зі змінами, внесеними Указами від 7 квітня 2000 року № 572, від 14 липня 2000 року № 899, від 2 грудня 2000 року № 1277, від 30 грудня 2000 року № 1394, від 29 травня 2001 року № 345, від 15 січня 2002 року № 22, від 14 квітня 2003 року № 324 такі зміни: а) у частині шостій статті 1: в абзаці першому слова “за поданням державного секретаря міністерства” виключити; абзац другий викласти в такій редакції: “Міністр має перших заступників та заступників, які належать до числа керівників відповідного міністерства. Порядок виконання обов’язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України”; б) у статті 3: у частині третій слова “за пропозицією державного секретаря міністерства” виключити; у частині четвертій слова “державні секретарі міністерств за погодженням з відповідними міністрами” замінити словами “відповідні міністри”; у частині п’ятій слова “державний секретар міністерства” замінити словами “відповідний міністр”. 4. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 29 травня 2001 року № 345 “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні” (зі змінами, внесеними Указом від 15 січня 2002 року № 22 у частині, що стосується посад державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників. 5. Прем’єр-міністрові України внести у двомісячний строк пропозиції щодо кандидатур на посади перших заступників і заступників міністрів. 6. Кабінету Міністрів України: подати у тримісячний строк пропозиції щодо приведення актів Президента України у відповідність із цим Указом; привести свої рішення у відповідність із цим Указом. Президент України Л. КУЧМА
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=434%2F2003&new=1
190
№ 3 3 . 2 6 тр а в н я 2 0 0 3 р . К и ї в
№ 34 2 червня 2003 р. Київ. – “Порядок підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 828
{В тексті Порядку слова “Національна академія внутрішніх справ” в усіх відмінках замінено словами “Київський національний університет внутрішніх справ” у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 1436 від 18.10.2006} {Текст Порядку після слів “Київський національний університет внутрішніх справ” в усіх відмінках доповнено словами “та Академія управління МВС” у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 1145 від 27.12.2008} 1. Цей Порядок визначає механізм підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів, що займають посади державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування першої – сьомої категорій, на яких покладено обов’язки з організації роботи щодо запобігання корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (далі – працівники), з питань боротьби з корупцією в Київському національному університеті внутрішніх справ та Академії управління МВС. 2. Підвищення кваліфікації працівників здійснюється за навчальними програми підвищення кваліфікації працівників з питань боротьби з корупцією (далі – програми підвищення кваліфікації) з метою розвитку та поглиблення знань, необхідних для ефективного виконання завдань професійної діяльності. Підвищення кваліфікації працівників може здійснюватися з відривом від роботи (із збереженням заробітної плати) і без відриву від роботи. 3. Програми підвищення кваліфікації розробляються і затверджуються Київським національним університетом внутрішніх справ та Академією управління МВС з урахуванням сучасних вимог, що пред’являються до підготовки працівників з питань боротьби з корупцією. 4. Строк підвищення кваліфікації з відривом від роботи (із збереженням заробітної плати) не повинен перевищувати чотирьох тижнів, без відриву від роботи – шести місяців. 5. Формування державного замовлення на підвищення кваліфікації працівників та його фінансове забезпечення здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. № 167 “Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 7, с. 57; 1998 р., № 28, ст. 1045; 2002 р., № 20, ст. 979) та від 14 липня 1999 р. № 1262 “Про фінансове забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів військового управління Збройних Сил” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 29, ст. 1475; 2002 р. № 47, ст. 2137). 6. Для проведення у Київському національному університеті внутрішніх
№ 34. 2 червня 2003 р. Київ
191
справ та Академії управління МВС занять з підвищення кваліфікації працівників залучаються в установленому порядку спеціалісти інших навчальних закладів та наукових установ, а також працівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=828-2003-%EF&new=1
№ 35 6 серпня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1207 “Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів”
З метою підвищення стимулюючої ролі посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Підвищити з 1 вересня 2003 р. на 32 відсотки посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів, схеми посадових окладів яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. № 2288 (2288-99-п) (Офіційний вісник України, 1999 р., № 50, ст. 2469). 2. Керівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам органів прокуратури, судів та інших органів для реалізації норм пункту 1 цієї постанови здійснити заходи, спрямовані на економію фонду оплати праці, упорядкування та оптимізацію структури їх апарату. 3. Міністерству фінансів, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції під час формування проектів Державного бюджету України на 2004 та наступні роки передбачати видатки для реалізації норм пункту 1 цієї постанови. 4. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів і Міністерству юстиції у двотижневий строк внести пропозиції щодо приведення нормативно-правових актів у відповідність з цією постановою та привести власні нормативні акти у відповідність з нею. Прем’єр-міністр України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1207-2003-%EF
В. ЯНУКОВИЧ
192
№ 3 5 . 6 се р п н я 2 0 0 3 р . К и ї в
№ 36 20 серпня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1310 “Про вдосконалення умов оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України”
(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 261 (261-2004-п) від 04.03.2004) Кабінет Міністрів України постановляє: 1. (Пункт 1 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 261 (261-2004-п) від 04.03.2004) 2. (Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 261 (261-2004-п) від 04.03.2004) 3. Визнати такими, що втратили чинність, пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 811 (811-2002-п) “Про затвердження посадових окладів працівників закордонних дипломатичних установ України” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 24, ст. 1166). 4. Внести до актів Кабінету Міністрів України зміни, що додаються. Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2003 р. № 1310 ЗМІНИ, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України 1. У постанові Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 р. № 1246 (1246-99-п) “Про упорядкування умов оплати праці працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 28, ст. 1425; 2001 р., № 11, ст. 437, № 49, ст. 2200, № 24, ст. 1166): 1) назву постанови викласти у такій редакції: “Про упорядкування умов оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України”; 2) у пункті 5 слова “Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі” замінити словами “Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції”; 3) у пункті 7 слова “за функцією “Утримання дипломатичних представництв за кордоном” замінити словами “за програмою “Функціонування закордонних дипломатичних установ України”. 2. У тексті розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1997 р. № 499 (499-97-р) (Офіційний вісник України, 1997 р., число 37, с. 47) та додатку до нього слова “МЗЕЗторгу” замінити словами “Мінекономіки”.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1310-2003-%EF
№ 3 6 . 2 0 се р п н я 2 0 0 3 р . К и ї в
193
№ 37 10 вересня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 1444 “Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання”
{Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 813 (813-2009-п) від 05.08.2009} (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1095 (1095-2005-п) від 16.11.2005) Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Програму підготовки та залучення молоді до державної служби та роботи в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання (далі – Програма), що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: подавати щороку до 15 грудня до Головного управління державної служби України звіт про стан виконання Програми; передбачати починаючи з 2004 року в проектах відповідних бюджетів кошти на фінансування заходів, визначених Програмою. 3. Головному управлінню державної служби України щороку до 15 січня, що настає за звітним періодом, інформувати Кабінет Міністрів України про стан виконання Програми. 4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування розробити з урахуванням завдань, визначених Програмою, власні заходи до підготовки та залучення молоді до служби в цих органах. Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ
ПРОГРАМА підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання Складність завдань та функцій, покладених на органи державної влади, зумовлює необхідність формування управлінської еліти, залучення до системи управління молодих професійно підготовлених кадрів. Тому така увага приділяється соціальному становленню молоді, особливо з урахуванням демографічної ситуації, що склалася в країні. Мета й основні завдання Метою Програми є підготовка та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, а також створення умов для про-
194
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
фесійного зростання перспективних молодих державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Завданнями Програми є: підвищення престижу державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, активізація у молодіжному середовищі просвітницької діяльності з питань державного будівництва, державного управління, державної служби, підготовка високопрофесійних державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; удосконалення системи добору талановитої молоді до вищих навчальних закладів, які готують фахівців для служби в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, і зарахування їх до кадрового резерву; сприяння професійному зростанню молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Визначення потреби у молодих фахівцях здійснюватиметься на основі результатів моніторингу наявності вакансій та кількості осіб пенсійного і передпенсійного віку із числа працюючих в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Стажування осіб віком до 28 років в органах державної влади та органах місцевого самоврядування проводиться в установленому порядку з метою виявлення достатнього професійного рівня та ділових якостей для роботи на вакантній посаді. Результатом такого стажування є, як правило, надання зазначеним особам переваги під час проходження конкурсу на заміщення вакантних посад або їх зарахування до кадрового резерву. Системний та цілеспрямований добір органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування осіб для направлення на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, інших вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі “Державне управління”, повинен проводитися насамперед з числа молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Також органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть рекомендувати або направляти на навчання до таких вищих навчальних закладів представників молодіжних громадських організацій за наявності обґрунтованої потреби. Навчання осіб, які не перебували на державній службі чи на службі в органах місцевого самоврядування у зазначених вище навчальних закладах, також є одним із напрямів залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Діяльність конкурсних комісій цих навчальних закладів повинна спрямовуватися на надання переваг при вступі переможцям та призерам Всеукраїнських та обласних предметних олімпіад і студентських конференцій. З метою професійного зростання та просування по службі молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для: їх постійної самоосвіти з питань державного управління, удосконалення практичних умінь та навичок у роботі за програмами самоосвіти, які затвер-
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
195
джуються органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що є підставою для перебування у кадровому резерві; підвищення ними в установлений строк кваліфікації відповідно до затверджених професійних програм з урахуванням актуальних питань державного управління. Передбачається запровадження механізму періодичної кадрової ротації молодих працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах структурних підрозділів певного органу. Це дасть можливість молодим державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування систематизувати теоретичні знання з державного управління та удосконалювати практичні навички у роботі. Відстеження послідовності зайняття посад молодими державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, формування їх ділових та професійних якостей сприятиме виявленню потенційних кандидатів на зайняття керівних посад у зазначених органах. Фінансове забезпечення та управління Програмою Фінансування заходів, визначених Програмою, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством. Реалізацію заходів Програми забезпечують центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Координація діяльності органів виконавчої влади щодо виконання Програми покладається на Головдержслужбу. Очікувані результати У результаті реалізації заходів, передбачених Програмою, буде досягнуто: підвищення рівня обізнаності молоді з питань державного управління та місцевого самоврядування; збільшення представництва молоді на службі в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, омолодження їх кадрового резерву; підвищення частки осіб з числа талановитої молоді, направлених на навчання до вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі “Державне управління”; збільшення кількості молодих осіб, які пройшли стажування на посадах в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; зростання професійного рівня молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що сприятиме їх подальшому просуванню по службі. Заходи з виконання Програми 1. Визначати потребу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у направленні осіб віком до 28 років на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі “Державне управління”.
196
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
Головдержслужба, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Національна академія державного управління при Президентові України. Щороку у квітні. 2. Проводити в установленому порядку систематичний та цілеспрямований добір молодих державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників молодіжних громадських організацій для навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, інших вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі “Державне управління”, з подальшим працевлаштуванням в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Національна академія державного управління при Президентові України, Головдержслужба, Мінсім’ямолодьспорт, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Спілка молодих державних службовців України (за згодою). Постійно. 3. Проводити щороку на регіональному рівні конкурси серед молоді з повною вищою освітою чи такої, що закінчує вищі навчальні заклади, для виявлення осіб, які мають здібності для роботи на посадах державних службовців чи посадових осіб місцевого самоврядування, а також сприяти їх зарахуванню на денну форму навчання до вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів в освітній галузі “Державне управління”. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН, Національна академія державного управління при Президентові України, Головдержслужба, Спілка молодих державних службовців України (за згодою). Щороку. 4. Передбачати навчання молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування за щорічними планами-графіками підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
197
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Головдержслужба, Національна академія державного управління при Президентові України. Починаючи з 2004 року. 5. Сприяти першочерговому направленню на навчання за кордон (за рахунок міжнародної технічної допомоги) молодих державних службовців, яких включено до кадрового резерву на керівні посади в органах виконавчої влади. Головдержслужба, Мінекономіки, Мінсім’ямолодьспорт, інші Центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Постійно. 6. Внести до планів роботи центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій окремий розділ з питань добору для стажування в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування молоді з числа студентів вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації з метою внесення їх до кадрового резерву на посади державних службовців. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська Та Севастопольська міські держадміністрації. Постійно, починаючи з 2004 року. 7. Проводити роботу з періодичної ротації державних службовців віком до 28 років у межах структурних підрозділів відповідного органу виконавчої влади. Міністерства, інші центральні Органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим,обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Щороку. 8. Організувати проведення соціологічних досліджень з метою відстеження просування по службі молодих державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, його моніторингу та враховувати отримані результати у подальшій роботі.
198
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська Та Севастопольська міські держадміністрації. 2004 рік. 9. Визначити центральні та місцеві органи виконавчої влади для проведення пілотних досліджень з метою вивчення ділових і професійних якостей молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, зарахованих до кадрового резерву на керівні посади. Головдержслужба, Мінсім’ямолодьспорт. Квітень 2004 року. 10. Проводити дні кар’єри молодих державних службовців, тематичні конференції та навчальні семінари в Національній академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах і центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій. Національна академія державного управління при Президентові України, Головдержслужба, Мінсім’ямолодьспорт, Спілка молодих державних службовцівУкраїни (за згодою). Щороку, починаючи з 2004 року. 11. Підготувати та випустити серію видань “Бібліотека молодого державного службовця”. Головдержслужба, Національна академія державного управління при Президентові України, Мінсім’ямолодьспорт, Спілка молодих державних службовців України (за згодою). Постійно. 12. Запровадити на веб-сайті Мінсім’ямолодьспорту окремий розділ з питань державної кадрової політики з метою висвітлення процесу залучення молоді до державної служби. Мінсім’ямолодьспорт, Головдержслужба. Лютий 2004 року.
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
199
13. Розширити можливості використання засобів масової інформації для висвітлення діяльності молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Започаткувати широку інформаційно-агітаційну соціальну рекламну кампанію, запровадити тематичні рубрики в друкованих засобах масової інформації, теле- та радіопередачі, спрямовані на популяризацію серед населення, зокрема молоді, державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Головдержслужба, Мінсім’ямолодьспорт, Держкомтелерадіо, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Спілка молодих державних службовців, інші молодіжні громадські організації (за згодою). Постійно. 14. Проводити Всеукраїнський конкурс творчих робіт молоді з проблем державного управління та державної служби. Головдержслужба, Національна академія державного управління при Президентові України, Мінсім’ямолодьспорт, Спілка молодих державних службовців, інші молодіжні громадські організації (за згодою). Щороку. 15. Організувати проведення ярмарок вакансій посад державних службовців для молоді, в тому числі для молодих державних службовців. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Мінсім’ямолодьспорт, Головдержслужба, Спілка молодих державних службовців, інші молодіжні громадські організації (за згодою). Постійно. (Заходи із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1095 (1095-2005-п) від 16.11.2005)
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1444-2003-%EF&pass=dCCMfOm7xBWMPLp EZiTEZJAdHI46ks80msh8Ie6
200
№ 37. 10 вересня 2003 р. Київ
№ 38 31 жовтня 2003 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 122 “Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань”*
{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922 (1922-2000-п), із змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1979 (1979-2002-п), НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Загальний порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань (додається). 2. Правовому відділу Головдержслужби (Сміян О. А.) підготувати в установленому порядку матеріали для державної реєстрації Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань у Міністерстві юстиції України. 3. Управлінню справами (Кузьменко М. М.), управлінню центральних державних органів (Гапон І. І.), управлінню організаційної роботи (Ящук І. П.), управлінню територіальних державних органів (Галіна Т. В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України забезпечити розсилку Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. 4. Науково-аналітичному управлінню (Вартазаров В. О.) після реєстрації в Міністерстві юстиції України наказу Головдержслужби про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань забезпечити опублікування його у “Віснику державної служби України” та розміщення на Web-сторінці Головдержслужби. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби Дядюся В. П. 6. Наказ Головдержслужби від 31 травня 2002 року № 39 (v0039351-02) “Про затвердження Загальних методичних рекомендацій щодо проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань” скасувати. Начальник Головдержслужби Т. Мотренко
*
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2003 р. за № 1063/8384.
№ 3 8 . 3 1 жо втн я 2 0 0 3 р . К и ї в
201
ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань Цей Загальний порядок визначає правові та організаційні засади проведення оцінки виконання державними службовцями своїх обов’язків і завдань під час щорічного підбиття підсумків, що здійснюється відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922 (1922-2000-п), із змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1979 (1979-2002-п). 1. Загальні положення 1.1. Метою щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань (далі – щорічна оцінка) під час підбиття підсумків виконання ними своїх обов’язків є здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій. {Пункт 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 1.2. Щорічна оцінка проводиться з метою поліпшення добору й розстановки кадрів, розвитку ініціативи і творчої активності державних службовців, визначення їх потенціалу, потреб у підвищенні кваліфікації та особистому розвитку; планування кар’єри, вдосконалення процесу планування та організації діяльності як державного службовця, так і державного органу в цілому, виявленні організаційних проблем та оперативного реагування на них, аналізу виконання посадових інструкцій. 1.3. Щорічна оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань та обов’язків проводиться в період між атестаціями безпосередніми керівниками (керівниками структурних підрозділів) у січні-лютому місяці за підсумками минулого року. З урахуванням особливостей державного органу (велика чисельність працівників, інший період підбиття підсумків роботи за рік) термін оцінювання може бути продовжений до двох місяців або встановлений інший період. 1.4. Порядок проведення щорічної оцінки в окремому державному органі визначається керівником відповідного органу (далі – керівник) з урахуванням загального порядку та особливостей кожного державного органу і затверджується наказом або іншим розпорядчим документом. 1.5. Щорічна оцінка у разі відсутності безпосереднього керівника (хвороба, довготривале відрядження тощо) або якщо безпосередній керівник працює неповний звітний рік, проводиться заступником керівника структурного підрозділу, а в разі відсутності такої посади – керівником вищого рівня. 1.6. Не підлягають щорічному оцінюванню вагітні жінки, державні службов-
202
№ 3 8 . 3 1 жо втн я 2 0 0 3 р . К и ї в
ці патронатної служби та державні службовці, призначені на посаду у звітному періоді. 1.7. Щорічна оцінка виконання керівником державного органу покладених на нього обов’язків і завдань здійснюється керівником органу вищого рівня. {Пункт 1.8 глави 1 виключено на підставі Наказу Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} {Пункт 1.9 глави 1 виключено на підставі Наказу Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} {Пункт 1.10 глави 1 виключено на підставі Наказу Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} {Пункт 1.11 глави 1 виключено на підставі Наказу Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 1.8. Щорічна оцінка має здійснюватися в атмосфері довіри і справедливості, на засадах законності, прозорості, гласності, об’єктивності, неупередженості, рівноправності. 2. Організація і проведення щорічної оцінки 2.1. Відповідно до Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року № 912 (912-96-п) (із змінами і доповненнями), організаційне забезпечення проведення щорічної оцінки покладається на кадрову службу відповідного органу. 2.2. До початку проведення оцінювання кадрові служби мають ознайомити всіх державних службовців з порядком проведення щорічної оцінки, а також разом з відповідними підрозділами забезпечити формою бланка щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов’язків і завдань (далі – форма бланка щорічної оцінки), зразок якої наведено в додатку*. Зазначена форма може доводитися до державних службовців в паперовому або електронному вигляді. {Пункт 2.2 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 2.3. Процедура проведення щорічної оцінки складається з таких етапів: підготовчий період, оцінювання, співбесіда та підписання результатів обговорення, затвердження керівником вищого рівня результатів оцінювання, заключний етап. 2.4. Підготовчий період включає аналіз безпосереднім керівником та державним службовцем виконання завдань та обов’язків, визначених у посадових інструкціях, положеннях про структурні підрозділи, наданих окремих дорученнях у звітний період, а також установлення безпосереднім керівником дати проведення співбесіди. {Пункт 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 2.5. Оцінювання здійснюється державним службовцем через самооцінювання та оцінювання безпосереднім керівником, результати якого заносяться до форми бланка щорічної оцінки.
* Додаток не публікується.
№ 3 8 . 3 1 жо втн я 2 0 0 3 р . К и ї в
203
{Пункт 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 2.6. Захід має забезпечувати активну, конструктивну участь державного службовця в процедурі щорічної оцінки. Державний службовець має висловити свою точку зору, визначити проблемні питання, а також встановити для себе конкретну мету в удосконаленні професіоналізму. Безпосередній керівник оцінює виконання державним службовцем посадової інструкції, окремих доручень, завдань, перевіряє своєчасність, якість, результативність їх виконання, з’ясовує причини продовження термінів виконання завдань тощо. {Абзац другий пункту 2.6 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 2.7. Оцінювання безпосереднім керівником має бути обгрунтованим, спиратися на конкретні приклади з відзначенням позитивних показників роботи державного службовця, рівня його знань, умінь, професійних та ділових якостей, недоліків у роботі, а також шляхів їх подолання. За результатами оцінювання і самооцінювання керівником виставляється підсумкова оцінка. 2.8. Підсумкова оцінка враховує самооцінку, оцінку безпосереднім керівником виконання державним службовцем посадових обов’язків, визначених у посадових інструкціях (положеннях про структурні підрозділи), та окремих доручень керівника та може бути: {Абзац перший пункту 2.8 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} низька – державний службовець повинен поліпшити свою роботу, щоб уникнути постійного втручання керівника для корекції результату його роботи; задовільна – державний службовець досяг певних результатів, володіє певним обсягом навичок, необхідних для виконання посадових обов’язків, і повинен спрямовувати свою діяльність на ті складові, які примушують керівника часом вносити корективи в результати роботи; добра – державний службовець досяг результатів володіння навичками й уміннями, унеможливив необхідне втручання керівника в результати роботи, спрямував зусилля на запровадження інноваційного стилю пошуку рішень; висока – державний службовець перевищив очікувані результати, виявив ґрунтовні знання і навички, застосував інноваційний стиль виконання своїх обов’язків і доручень. 2.9. Заповнену форму бланка щорічної оцінки безпосередній керівник у тижневий термін передає держслужбовцю для ознайомлення. 2.10. Співбесіда безпосереднього керівника з державним службовцем проводиться з метою обговорення результатів оцінки його роботи за минулий рік та досягнення домовленостей на наступний рік щодо виконання завдань, визначення необхідності підвищення кваліфікації. {Пункт 2.10 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 2.11. Обговорення повинно бути структурованим, неформальним і мати
204
№ 3 8 . 3 1 жо втн я 2 0 0 3 р . К и ї в
рекомендаційний та роз’яснювальний характер з урахуванням самооцінки державного службовця. 2.12. При проведенні співбесіди необхідно дотримуватися балансу між позитивною оцінкою роботи і критикою окремих напрямів з відповідним обґрунтуванням. 2.13. Співбесіда має закінчуватися підписанням безпосереднім керівником і державним службовцем форми бланка щорічної оцінки на підтвердження того, що результати оцінювання обговорені. {Пункт 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної служби № 326 (z1107-09) від 04.11.2009} 2.14. Затвердження керівником вищого рівня результатів щорічної оцінки здійснюється після ознайомлення з результатами оцінювання. Керівник вищого рівня при цьому може висловити свої зауваження та пропозиції, а також провести, у разі необхідності, відповідні співбесіди. 2.15. Заключний етап включає в себе перевірку кадровою службою державного органу повноти заповнення форми бланка щорічної оцінки і долучення її до особової справи державного службовця. 2.16. Кадрова служба аналізує та узагальнює результати щорічної оцінки і готує проекти відповідних рішень з питань кадрового менеджменту. Указані висновки враховуються при складанні річних планів роботи з кадрами, визначенні щорічної та перспективної потреби в кадрах, формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації державних службовців, плануванні їх кар’єри. 3. Результати щорічної оцінки 3.1. Результати щорічної оцінки повинні враховуватися при атестації державних службовців, розгляді питань просування по службі, присвоєнні чергового рангу, установленні передбачених законодавством грошової винагороди, надбавок, премій або змін їх розміру, при вирішенні питання щодо продовження терміну перебування на державній службі, формуванні кадрового резерву та інших питань проходження державної служби. 4. Оскарження державними службовцями результатів щорічної оцінки 4.1. У разі незгоди з оцінкою керівника державний службовець у десятиденний термін може звернутися із заявою до керівника вищого рівня, висловивши зауваження та обґрунтувавши їх. Рішення керівника вищого рівня є ухвальним. Начальник правового відділу Головдержслужби України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1063-03
О. Сміян
№ 3 8 . 3 1 жо втн я 2 0 0 3 р . К и ї в
205
№ 39 3 грудня 2003 р. Київ. – Наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України № 319/144 “Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад”*
{Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства праці та соціальної політики № 2/1 (z0017-04) від 09.01.2004 № 316/242 (z1263-05) від 10.10.2005 № 96/101 (z0421-06) від 30.03.2006 № 127/54 (z0261-08) від 11.03.2008 № 208/164 (z0753-09) від 04.06.2009 № 463/388 (z0022-10) від 21.12.2009} У зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” (432-15) від 16 січня 2003 року та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (із змінами) НАКАЗУЄМО: 1. Затвердити Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад, що додається. 2. Управлінню пенсійного забезпечення Міністерства праці та соціальної політики України подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра І. Гнибіденка. Міністр праці та соціальної політики України Начальник Головного управління державної служби України М. Папієв Т. Мотренко
ПОРЯДОК видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад 1. Цей Порядок розроблений у зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” (432-15) від 16 січня 2003 року та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (із змінами).
* Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2003 р. за № 1134/8455. № 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
206
2. У разі ліквідації органів, з яких державні службовці та інші особи, пенсія яким призначається на умовах та за нормами Закону України “Про державну службу” (3723-12), вийшли на пенсію (далі – державні органи), без правонаступника, а також перейменування (відсутності) посад заробіток для перерахунку пенсій визначається відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (із змінами). 3. У разі ліквідації державного органу, з якого особа вийшла на пенсію, без правонаступника довідки про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям (далі – довідки) видають: Міністерство праці та соціальної політики України – особам, які вийшли на пенсію з вищих та центральних державних органів; Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласної, Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міської, районної у місті ради (крім міст Києва та Севастополя), міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад – особам, які вийшли на пенсію з відповідних місцевих державних органів. {Абзац третій пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 208/164 (z0753-09) від 04.06.2009} При цьому: а) розміри посадових окладів визначаються відповідно до схем посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, на час перерахунку за відповідними посадами керівних працівників і спеціалістів державних органів, до яких прирівнюються посади працівників ліквідованих органів (додатки 1, 2)*; б) надбавка за вислугу років визначається, виходячи з посадового окладу за прирівняною посадою залежно від стажу державної служби на час призначення (перерахунку) пенсій та встановленого рангу; в) надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи враховується в розмірі 50 відсотків, а надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці особам, зазначеним у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2001 № 1119 (1119-2001-п) “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. № 2288”, – у розмірі 90 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг. Інші надбавки, крім надбавок, зазначених у пункті 11 цього Порядку, які передбачені умовами оплати праці за відповідною посадою (посадами) у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, ураховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат для відповідних посад. Премія враховується в середньому розмірі. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням по* Додатки не наводяться.
№ 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
207
садових окладів працівникам апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів відповідно до актів законодавства надбавки, крім надбавок, зазначених у пункті 11 цього Порядку, які передбачені умовами оплати праці за відповідною посадою (посадами) у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, ураховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат для відповідних посад. Премія враховується в середньому розмірі, але не менше 10 відсотків посадового окладу. Приклад Державний службовець вийшов на пенсію з посад: а) провідного спеціаліста відділу міністерства; б) начальника відділу міністерства, який згідно із положенням про нього займається розробленням проектів нормативно-правових актів. На час перерахунку міністерство ліквідовано без визначення правонаступника. Умовами оплати праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 700 (700-2007-п) “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268”, на момент виникнення права на перерахунок передбачено, що керівникам міністерств у межах затвердженого фонду оплати праці надано право встановлювати керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та вислугу років, а керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), а також прокурорам та слідчим органів прокуратури, керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які займаються розслідуванням кримінальних справ, – у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та вислугу років. Тому в довідці для перерахунку пенсії цю надбавку провідному спеціалісту міністерства слід зазначати у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років, а начальнику відділу – у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років. Для видачі довідки необхідно подати такі документи: заяву; довідку з архівного органу, де зберігаються документи ліквідованого державного органу, про заробітну плату на момент призначення (перерахунку) пенсії або за період, визначений абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення ви-
208
№ 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
значення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (із змінами), із зазначенням її складових (оклад, ранг, вислуга, надбавки та премії); копію довідки про заробітну плату, з якої призначено (перераховано) пенсію, завірену органами Пенсійного фонду; довідки органів, передбачених абзацом двадцять першим цього пункту, про розміри надбавок та премій за відповідними посадами, визначені в порядку, передбаченому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”. {Пункт 3 доповнено абзацом двадцятим згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 208/164 (z0753-09) від 04.06.2009} Колишнім працівникам ліквідованих будівельних організацій, зазначених у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.98 № 551 (551-98-п) “Про визнання такими, що втратили чинність, рішень Кабінету Міністрів України з питань віднесення посад працівників окремих організацій до відповідних категорій посад державних службовців”, надбавки, крім надбавок, зазначених у пункті 11 цього Порядку, які передбачені умовами оплати праці за відповідною посадою (посадами) у відповідному державному органі, та премія ураховуються в порядку, передбаченому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”, за відповідними посадами в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України за наданою цим органом інформацією”. {Пункт 3 доповнено абзацом двадцять першим згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 208/164 (z0753-09) від 04.06.2009} У разі ліквідації державного органу довідки про заробітну плату для перерахунку пенсій видаються правонаступником у порядку, передбаченому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (із змінами). У разі якщо орган, з якого особа вийшла на пенсію, або його правонаступник на час перерахунку пенсії не є державним органом, довідки видаються відповідним суб’єктом господарювання за відповідною посадою (посадами) на момент перерахунку пенсії в порядку, передбаченому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”, за умови, коли в ньому згідно із законодавством за працівниками збережений статус державних службовців, з посад яких призначено пенсію. У разі коли в такому суб’єкті господарювання немає працівників, за якими збережено статус державних службовців, з посад яких призначено пенсію, довідки видаються органами, визначеними в абзацах другому, третьому цього пункту. {Абзац двадцять третій пункту 3 в редакції Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 463/388 (z0022-10) від 21.12.2009} Приклад Особа вийшла на пенсію в 2002 році з концерну, який мав статус органу державного управління. У 2004 році цей статус знято. Але за працюючими спеціалістами збережено статус державних службовців на весь період їх роботи.
№ 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
209
На дату перерахунку пенсії в концерні із числа осіб, за якими збережено статус державного службовця, працюють лише начальник відділу та головний спеціаліст. При перерахунку пенсії особам, які вийшли на пенсію з посад начальника відділу і головного спеціаліста, заробіток для перерахунку пенсії необхідно визначати за цими посадами в порядку, передбаченому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (із змінами), а для інших – цим пунктом. Довідка видається за зразком згідно з додатком 3* до Порядку. {Пункт 3 в редакції Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 127/54 (z0261-08) від 11.03.2008} 4. У разі реорганізації державного органу вищого організаційно-правового рівня у державний орган нижчого організаційно-правового рівня довідку видає орган, що є правонаступником. (Абзац перший пункту 4 в редакції Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 316/242 (z1263-05) від 10.10.2005) При цьому: а) посадовий оклад визначається відповідно до схем посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України на час перерахунку для відповідного органу, з якого державний службовець вийшов на пенсію. Приклад Правонаступником ліквідованого центрального органу виконавчої влади (міністерства, державного комітету) є урядовий орган державного управління (департамент). Посадовий оклад для перерахунку пенсії державному службовцю, який вийшов на пенсію з міністерства чи державного комітету, визначається урядовим органом державного управління згідно зі схемою посадових окладів на час перерахунку для працівників міністерства чи державного комітету; б) надбавка за вислугу років визначається виходячи з визначеного посадового окладу залежно від стажу державної служби на час призначення (перерахунку) пенсій та встановленого рангу; в) премії та надбавки до посадового окладу (крім надбавок за ранг, вислугу років, за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання “заслужений”, за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук) ураховуються в середніх розмірах, визначених законодавством таких виплат за відповідними посадами центрального органу виконавчої влади (міністерства, державного комітету), у підпорядкуванні якого перебуває урядовий орган державного управління (департамент). 5. У разі реорганізації державного органу нижчого організаційно-правового рівня, з якого державний службовець вийшов на пенсію, у державний орган вищого організаційно-правового рівня довідку видає орган, що є правонаступником. При цьому: а) посадовий оклад визначається відповідно до схем посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України на час перерахунку, за відповідною посадою для органу, що є правонаступником.
* Додаток не наводиться. № 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
210
Приклад Пенсію призначено з посади начальника управління праці та соціального захисту населення, що на час перерахунку пенсії реорганізовано в головне управління праці та соціального захисту населення. Посадовий оклад для перерахунку пенсії визначається згідно зі схемою посадових окладів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України на час перерахунку, за посадою начальника головного управління праці та соціального захисту населення; б) надбавка за вислугу років визначається виходячи з визначеного посадового окладу залежно від стажу державної служби на час призначення (перерахунку) пенсій та встановленого рангу; в) премії та надбавки до посадового окладу (крім надбавок за ранг, вислугу років, за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання “заслужений”, за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук) ураховуються в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за відповідними посадами в органі, який є правонаступником. 6. Якщо посада, з якої державний службовець вийшов на пенсію, на час перерахунку відсутня в схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного державного органу: а) посада прирівнюється за посадовим окладом до посади керівних працівників чи спеціалістів у межах відповідної категорії у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію. Приклад Державний службовець вийшов на пенсію з посад: а) інженера (провідного, головного); б) секретаря виконкому районної ради. У схемах посадових окладів, затверджених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок для відповідного державного органу, ці посади відсутні, але є відповідно посади спеціаліста (провідного, головного), керуючого справами. Для перерахунку пенсій посадовий оклад прирівнюється для осіб, що вийшли на пенсію з посади: інженера (провідного, головного) – до посади спеціаліста (провідного, головного); секретаря виконкому районної ради – до посади керуючого справами. {Абзац підпункту “а” пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства праці та соціальної політики № 2/1 (z0017-04) від 09.01.2004, № 127/54 (z0261-08) від 11.03.2008} Заступникам керівників, заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені зазначеною постановою, посадові оклади визначаються на 3-7 відсотків нижче посадового окладу відповідного керівника; б) надбавка за вислугу років визначається виходячи з прирівняного посадового окладу залежно від стажу державної служби на час призначення (перерахунку) пенсії та встановленого рангу; в) премії та надбавки до посадового окладу (крім надбавок за ранг, вислугу років, за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання “заслужений”, за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук) визначаються у середніх розмірах, визначених законодавством таких виплат у державному
№ 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
211
органі, який видає довідку про заробітну плату, за відповідними прирівняними посадами. 7. У разі якщо посада, з якої державний службовець вийшов на пенсію, на час перерахунку відсутня у штатному розписі державного органу, з якого особа вийшла на пенсію, чи у правонаступника або в штатному розписі передбачена одна посада і вона є вакантною: а) посадовий оклад визначається за цією посадою відповідно до схем посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України на час перерахунку пенсії для відповідного державного органу, з урахуванням їх підвищення. Приклад Державний службовець вийшов на пенсію з посади спеціаліста I категорії. На час перерахунку в штатному розписі державного органу, з якого особа вийшла на пенсію, ця посада відсутня. У такому разі посадовий оклад визначається відповідно до схем посадових окладів, затверджених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок для відповідного державного органу за посадою спеціаліста 1 категорії; {Абзац пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 127/54 (z0261-08) від 11.03.2008} б) надбавка за вислугу років визначається виходячи з визначеного посадового окладу залежно від стажу державної служби на час призначення (перерахунку) пенсії та встановленого рангу; в) премії та надбавки до посадового окладу (крім надбавок за ранг, вислугу років, за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання “заслужений”, за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук) визначаються у середніх розмірах визначених законодавством таких виплат у державному органі, який видає довідку про заробітну плату, за відповідними посадами. Середній розмір зазначених виплат у цьому випадку визначається шляхом ділення суми середнього розміру визначених законодавством таких виплат у державному органі, який видає довідку про заробітну плату, за посадами керівних працівників чи спеціалістів, які за організаційно-правовим рівнем є вищими щодо цієї посади, та середнього розміру таких виплат у цьому органі за посадами, які за організаційно-правовим рівнем є нижчими щодо цієї посади, на 2. (Підпункт “в” пункту 7 в редакції Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 2/1 (z0017-04) від 09.01.2004) Приклад: Особа вийшла на пенсію з посади провідного спеціаліста управління праці та соціального захисту. На час перерахунку в штатному розписі цього управління посада провідного спеціаліста відсутня, але є посади головних спеціалістів та спеціалістів I категорії. Середній розмір надбавки за посадами головних спеціалістів на час перерахунку становив 50%, а за посадами спеціалістів I категорії – 30%. Середній розмір надбавки особі, яка вийшла на пенсію із посади провідного спеціаліста, становитиме 40% (50% + 30% = 80:2).
212
№ 3 9 . 3 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
(Приклад підпункту “в” пункту 7 в редакції Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 2/1 (z0017-04) від 09.01.2004) {Абзац десятий пункту 7 виключено на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 127/54 (z0261-08) від 11.03.2008} 8. У разі якщо державний орган перебуває у стадії ліквідації, довідку видає ліквідаційна комісія. 9. Розмір посадового окладу визначається відповідно до схем посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного державного органу на час перерахунку, з урахуванням установленого розміру посадового окладу в межах схем посадових окладів, які діяли на час призначення (перерахунку) пенсії. Приклад Головному спеціалісту посадовий оклад на час призначення пенсії був установлений в розмірі 110 грн. при схемі посадових окладів за цієї посадою 110120 грн. На час перерахунку пенсії схема посадових окладів за посадою головного спеціаліста становить 224-238 грн. У цьому випадку посадовий оклад для перерахунку пенсії буде встановлено в розмірі 224 грн. 10. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається відповідно до законодавства на день перерахунку пенсії за відповідним рангом, який встановлений державному службовцю перед виходом на пенсію. 11. Надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання “заслужений”, за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук ураховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, виходячи з посадового окладу, визначеного відповідно до цього Порядку у разі, якщо вони були фактично встановлені особі на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою. {Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 127/54 (z0261-08) від 11.03.2008} Начальник управління пенсійного забезпечення
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1134-03
Н. Шамбір
№ 40 26 грудня 2003 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі”
З метою впорядкування погодження продовження терміну перебування на державній службі відповідно до статті 23 Закону України “Про державну службу” (3723-12) Кабінет Міністрів України постановляє:
№ 4 0 . 2 6 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
213
Затвердити Порядок погодження продовження терміну перебування на державній службі (додається). Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ
ПОРЯДОК погодження продовження терміну перебування на державній службі 1. Для продовження терміну перебування на державній службі державного службовця, який досяг граничного віку перебування на державній службі, встановленого статтею 23 Закону України “Про державну службу” (3723-12), керівник державного органу, в якому працює державний службовець, звертається до Начальника Головдержслужби з відповідним поданням. Зазначене подання погоджується з керівником органу вищого рівня в порядку підпорядкування. 2. Подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі (далі – подання) надсилається не пізніше ніж за місяць до досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі або закінчення терміну попереднього продовження. 3. Підставами для подання є вагомий внесок державного службовця у діяльність державного органу або його структурного підрозділу протягом тривалого часу, але не менше одного року, його провідна роль або участь у розробленні, впровадженні нормативно-правових актів, підготовці і виконанні державних, регіональних та галузевих програм, позитивні результати атестації та щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього обов’язків і завдань, а також нагородження державними нагородами, Почесною грамотою або заохочувальними відзнаками Кабінету Міністрів України, Нагрудним знаком “Державна служба України “За сумлінну працю” або Почесною грамотою Головдержслужби, відомчими заохочувальними відзнаками. 4. У поданні зазначаються такі відомості про державного службовця: прізвище, ім’я, по батькові; повна дата народження (день, місяць, рік); освіта, найменування навчального закладу та рік його закінчення, освітньокваліфікаційний рівень та його відповідність займаній посаді, науковий ступінь і вчене звання; повна назва займаної посади, категорія посади та присвоєний ранг відповідно до запису в трудовій книжці; стаж роботи (загальний, державної служби, роботи у відповідному державному органі та на даній посаді); рівень виконання посадових обов’язків, ділові та професійні якості; підстави для продовження терміну перебування на державній службі; термін, на який необхідно продовжити перебування на державній службі;
214
№ 4 0 . 2 6 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
інформація щодо попереднього погодження продовження терміну перебування на державній службі. 5. До подання додаються: лист-погодження керівника органу вищого рівня щодо продовження терміну перебування на державній службі; лист-погодження керівника центрального органу виконавчої влади, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови відповідної місцевої держадміністрації щодо продовження терміну перебування на державній службі для осіб, які призначаються на посади та звільняються з посад за погодженням з цими органами; копії атестаційного листа за результатами останньої атестації та бланку останньої щорічної оцінки виконання покладених обов’язків і завдань; копія трудової книжки, завірена в установленому порядку; копія списку осіб, зарахованих до кадрового резерву для державної служби на відповідну посаду (за встановленою формою); копія документа, що посвідчує нагородження особи державними нагородами, Почесною грамотою або заохочувальною відзнакою Кабінету Міністрів України, Нагрудним знаком “Державна служба України “За сумлінну працю” або Почесною грамотою Головдержслужби, відомчими заохочувальними відзнаками; біографічна довідка. {Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1150 (1150-2007-п) від 19.09.2007} 6. Подання щодо особи, яка відповідно до законодавства призначається на посаду Президентом України, Кабінетом Міністрів України, попередньо опрацьовується (у письмовому вигляді) державним органом із Секретаріатом Президента України та Секретаріатом Кабінету Міністрів України, а щодо перших заступників та заступників голів місцевих держадміністрацій – головою відповідної місцевої держадміністрації із Секретаріатом Кабінету Міністрів України після погодження з Мінрегіонбудом. {Пункт 6 в редакції Постанов КМ № 1150 (1150-2007-п) від 19.09.2007, № 871 (871-2009-п) від 19.08.2009} 7. Подання з усіма документами розглядається Начальником Головдержслужби в місячний термін з дня їх надходження. 8. У разі потреби на запит Головдержслужби державні органи додають до подання необхідні документи та пояснення. При цьому розгляд подання відкладається до надходження зазначених документів. 9. Порушення державними органами законодавства з питань прийняття на державну службу та проходження державної служби державним службовцем, а також вимог цього Порядку може бути підставою для відмови у погодженні продовження терміну перебування на державній службі.
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2020-2003-%EF
№ 4 0 . 2 6 груд н я 2 0 0 3 р . К и ї в
215
№ 41 6 лютого 2004 р. Київ. – Наказ Головного управління державної служби України № 25 “Про затвердження Рекомендацій щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі” з додатком та Форми подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі”
Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Головного управління державної служби України від 26 січня 2006 року № 12 З метою забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі” наказую: 1. Затвердити Рекомендації щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі” з додатком примірної схеми погодження подання з керівником органу вищого рівня (додаються). 2. Затвердити Форму подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі (додається). 3. Управлінню персоналу державних органів та органів місцевого самоврядування (Гапон І. І.), управлінню справами (Заноз О. В.) в п’ятиденний термін забезпечити розсилку: цього наказу, зазначених Рекомендацій з додатком та Форми подання – центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям; цього наказу та зазначеної Форми подання – Національному банку, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Міністерству внутрішніх справ, СБУ, Департаменту виконання покарань, Державній митній службі, Державній податковій адміністрації України, іншим органам, в яких працюють державні службовці. 4. Інформаційно-аналітичному управлінню (Рудь С. В.) опублікувати цей наказ, зазначені Рекомендації з додатком та Форму подання у черговому номері журналу “Вісник державної служби України” та розмістити їх на Веб-сайті Головдержслужби. 5. Управлінню персоналу державних органів та органів місцевого самоврядування (Гапон І. І.) до 16 лютого 2004 року підготувати наказ Головдержслужби про визнання таким, що втратив чинність, наказу Головдержслужби від 25 січня 2000 року № 3 “Про затвердження Порядку оформлення документів для розгляду питань щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі” та у встановленому порядку подати його на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Начальника Головдержслужби Оболенського О. Ю. Начальник Головдержслужби Т. Мотренко
№ 4 1 . 6 л ю то го 2 0 0 4 р . К и ї в
216
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головдержслужби від 6 лютого 2004 р. № 25 РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі” 1. Для продовження терміну перебування на державній службі державного службовця, який досяг граничного віку перебування на державній службі, встановленого статтею 23 Закону України “Про державну службу”, керівник державного органу, в якому працює державний службовець, звертається до Начальника Головдержслужби з відповідним поданням. Зазначене подання погоджується з керівником органу вищого рівня в порядку підпорядкування. Примірна схема погодження подання з керівником органу вищого рівня та начальником управління державної служби Головного управління державної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі додається. (абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління державної служби України від 26.01.2006 р. № 12) Лист-погодження керівника органу вищого рівня разом з письмовим погодженням управління державної служби Головного управління державної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надсилається до того органу, який порушує клопотання, і додається до подання. (абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління державної служби України від 26.01.2006 р. № 12) Подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі подається за Формою, затвердженою наказом Головдержслужби. 2. До подання в обов’язковому порядку додаються документи, визначені пунктом 5 Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2020. 3. До подання щодо погодження терміну перебування на державній службі особі, яка відповідно до законодавства призначається на посаду Президентом України, Кабінетом Міністрів України, додається письмове погодження Секретаріату Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України відповідно. (пункт 3 із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління державної служби України від 26.01.2006 р. № 12) Перший заступник Начальника Головдержслужби О. Оболенський
№ 4 1 . 6 л ю то го 2 0 0 4 р . К и ї в
217
Додаток до Рекомендацій щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2020 “Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі”, затверджених наказом Головдержслужби від 6 лютого 2004 р. № 25 Примірна схема погодження подання з керівником органу вищого рівня та начальником управління державної служби Головного управління державної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Орган, в якому працює державний службовець Ким погоджується подання
Центральні органи виконавчої влади Урядовий орган державного управлін- Керівником органу вищого рівня, у ня, який діє у складі відповідного складі якого діє урядовий орган дерцентрального органу виконавчої вла- жавного управління ди, та його територіальні органи Державний орган, підпорядкований Керівником центрального органу вицентральному органу виконавчої вла- конавчої влади ди, та його територіальні органи Обласний територіальний орган центрального органу виконавчої влади Районний (міський) територіальний орган центрального органу виконавчої влади Місцевий суд (районний, районний у місті, міський, міськрайонний) Керівником центрального органу виконавчої влади Керівником центрального органу виконавчої влади; керівником обласного територіального органу Головою Державної судової адміністрації Головою територіального управління Державної судової адміністрації Головою вищого спеціалізованого суду Генеральним прокурором України
Судові органи та органи прокуратури
Спеціалізований суд Орган прокуратури: прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя міська, районна, міжрайонна
Генеральним прокурором України; прокурором області
№ 4 1 . 6 л ю то го 2 0 0 4 р . К и ї в
218
Республіканські органи та районні державні адміністрації Автономної Республіки Крим Республіканський орган Автономної Республіки Крим, апарат районної державної адміністрації Структурний підрозділ районної державної адміністрації Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим; головою районної державної адміністрації Головою обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації Головою обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації
Місцеві державні адміністрації Структурний підрозділ обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації Апарат районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації
Структурний підрозділ районної (ра- Головою обласної (Київської та Севасйонної у містах Києві та Севастополі) топольської міської) державної адмінідержавної адміністрації страції; головою районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації
Примітка: до подання додається письмове погодження, за підписом начальника управління державної служби Головного управління державної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Перший заступник Начальника Головдержслужби
О. Оболенський
(додаток із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління державної служби України від 26.01.2006 р. № 12)
Форма подання
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головдержслужби від 6 лютого 2004 р. № 25
Подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі Прізвище, ім’я, по батькові Дата народження число, місяць, рік; Назва органу, в якому працює державний службовець Посада повна назва займаної посади;
№ 4 1 . 6 л ю то го 2 0 0 4 р . К и ї в
219
Ранг Освіта
Стаж роботи
категорія посади та присвоєний ранг відповідно до запису в трудовій книжці; - найменування навчального закладу та рік його закінчення; - освітньо-кваліфікаційний рівень та його відповідність займаній посаді; - науковий ступінь і вчене звання; - загальний стаж роботи; - стаж державної служби; - стаж роботи у відповідному державному органі; - стаж роботи на цій посаді; результати атестації та щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань (стисло); - вагомий внесок державного службовця у діяльність державного органу або його структурного підрозділу протягом тривалого часу, але не менше одного року; - провідна роль державного службовця або його участь у розробленні, впровадженні нормативно-правових актів, підготовці і виконанні державних, регіональних та галузевих програм; - причини невикористання кадрового резерву; число, місяць, рік;
Нагороди, почесні звання Рівень виконання посадових обов’язків, ділові та професійні якості Підстави для продовження терміну перебування на державній службі
Термін, на який необхідно продовжити перебування на державній службі Інформація щодо попереднього погодження продовження терміну перебування на державній службі Керівник державного органу, в якому працює державний службовець1
дата, номер попереднього листапогодження
(підпис)
(ініціали, прізвище)
____________ 1 Для керівників органів, які призначаються та звільняються з посад керівниками органів вищого рівня, подання підписує керівник органу вищого рівня.
Перший заступник Начальника Головдержслужби
О. Оболенський
http://www.guds.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=38950&cat_id=35561
220
№ 4 1 . 6 л ю то го 2 0 0 4 р . К и ї в
№ 42 4 березня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 257 “Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 961 (961-2004-п) від 28.07.2004 № 1097 (1097-2005-п) від 16.11.2005 № 94 (94-2007-п) від 31.01.2007 № 819 (819-2007-п) від 13.06.2007 № 1091 (1091-2007-п) від 05.09.2007 № 539 (539-2009-п) від 03.06.2009} Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (1977-12) (далі – перелік), що додається. 2. До наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (1977-12), зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України (322-08), якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на посадах, передбачених переліком, та час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, час роботи на посадах керівника (начальника, завідуючого тощо), старшого викладача, викладача Вищих курсів іноземних мов Міністерства закордонних справ України в період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2004 року, на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах наукових установ у період до 1 січня 1980 р.; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (1977-12), у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством промислової політики; час навчання в аспірантурі або ад’юнктурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, ад’юнктури, час перебування в докторантурі випускників докторантури. {Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 961 (961-2004-п)
№ 42. 4 березня 2004 р. Київ
221
від 28.07.2004, № 1097 (1097-2005-п) від 16.11.2005, № 819 (819-2007-п) від 13.06.2007, № 1091 (1091-2007-п) від 05.09.2007} 2-1. Дія цієї постанови поширюється на наукових працівників, які працювали на державних підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах колишніх Української РСР, інших республік СРСР, а також СРСР. (Постанову доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 1097 (10972005-п) від 16.11.2005) 3. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 р. № 1570 (1570-2001-п) “Про реалізацію частини другої статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 47, ст. 2102); постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 р. № 1571 (1571-2001-п) “Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 47, ст. 2103). Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257 ПЕРЕЛІК посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (1977-12) Підприємства, установи, організації 1. Президії Національної академії наук, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв Найменування посади президент; перший віце-президент; віце-президент; академік-секретар (його заступники); головний учений секретар, учений секретар та їх заступники; член президії академії наук; керівник (завідуючий, начальник), заступник керівника (завідуючого, начальника) наукового підрозділу (управління, відділення, відділу, секції, сектору, бюро, групи), радник президії академії наук; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітникконсультант; молодший науковий співробітник
№ 42. 4 березня 2004 р. Київ
222
керівник (ректор, президент, начальник тощо); заступник керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент) з науковопедагогічної, наукової роботи; декан; завідуючий кафедрою; професор; доцент; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; старший викладач; викладач, асистент; керівник (завідуючий, начальник, директор), заступник керівника (завідуючого, начальника, директора) наукового підрозділу (інституту, частини, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; молодший науковий співробітник, учений секретар; 3. Наукові установи та керівник (президент, генеральний директор, генеорганізації (їх філіали, ральний конструктор, директор, начальник); заступвідділення тощо) ник керівника (віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника), радник при дирекції наукової установи, організації (їх філіалів) з наукової, науково-технічної роботи; головний учений секретар, учений секретар та їх заступники; головний конструктор (інженер, технолог тощо) та їх заступники з основного напряму діяльності наукової установи, організації; провідний конструктор (інженер, технолог тощо) з основного напряму діяльності наукової установи, організації; керівник (завідуючий, начальник), заступники керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, відділу, комплексу, центру, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний інженер (конструктор, технолог, архітектор) проекту; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітникконсультант; молодший науковий співробітник 4. Підприємства, устано- заступник головного конструктора (інженера, технови, організації, не зазна- лога) з наукового, науково-технічного напряму дічені в пунктах 1-3 цього яльності підприємства, установи, організації; переліку
№ 42. 4 березня 2004 р. Київ
2. Вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, наукові підрозділи в їхньому складі
223
керівник (завідуючий, начальник), заступники керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, комплексу, центру, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; молодший науковий співробітник {Перелік із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1097 (1097-2005-п) від 16.11.2005, № 94 (94-2007-п) від 31.01.2007, № 819 (819-2007-п) від 13.06.2007, № 539 (539-2009-п) від 03.06.2009}
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=257-2004-%EF
№ 43 5 березня 2004 р. Київ. – Указ Президента України № 278 “Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу”
З метою визначення шляхів удосконалення державної служби в Україні відповідно до загальних засад її функціонування у державах Європейського Союзу постановляю: 1. Схвалити Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу (додається). 2. Кабінету Міністрів України: забезпечити реалізацію зазначеної Концепції; внести у двомісячний строк з урахуванням досвіду держав Європейського Союзу пропозиції щодо підвищення ефективності управління системою державної служби шляхом уточнення повноважень і статусу Головного управління державної служби України і створення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі його територіальних підрозділів; забезпечити дальше проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади всіх рівнів та здійснення на його основі аналізу існуючої системи державного управління з визначенням невідкладних заходів підвищення її ефективності, посилити місце та роль у цій роботі Головного управління державної служби України. Президент України Л. КУЧМА
224
№ 43. 5 березня 2004 р. Київ
КОНЦЕПЦІЯ адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу 1. Загальні засади Державна служба є ключовим елементом системи державного управління, від ефективного функціонування якого залежить додержання конституційних прав і свобод громадян, послідовний і сталий розвиток країни. З огляду на стратегічне завдання України щодо здійснення комплексу системних перетворень та створення реальних (внутрішніх) передумов для вступу до Європейського Союзу наближення державної служби до загальноприйнятих її засад для країн – членів ЄС набуває особливо актуального значення. Діюча система державної служби в Україні має певні проблеми, які потребують дальшого вирішення, в тому числі шляхом адаптації цього інституту до стандартів ЄС. Зокрема, це стосується: - суміщення політичних і адміністративних повноважень у межах однієї посади; - підвищення ефективності системи управління державною службою; - проходження державної служби в державних органах, діяльність яких регламентується спеціальним законодавством; - функцій державних службовців щодо їх участі у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики; - впровадження єдиної системи оцінювання та стимулювання роботи державних службовців; - удосконалення системи оплати праці державних службовців; - питання щодо порядку надання державних послуг та нормативного врегулювання вимог професійної етики державних службовців; - системи добору, призначення на посади, просування по службі, ротації державних службовців та їх професійного навчання. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу (далі – Концепція) спрямована на дальше вдосконалення інституту державної служби в Україні в рамках адаптації його до стандартів Європейського Союзу, що, зрештою, сприятиме більш повній реалізації конституційних прав, свобод та законних інтересів громадян, наданню їм у належному обсязі якісних державних послуг. Адаптація інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами; - вдосконалення правових засад функціонування державної служби; - реформування системи оплати праці державних службовців; - встановлення порядку надання державних послуг та вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців; - вдосконалення та підвищення ефективності управління державною службою; - професіоналізація державної служби.
№ 43. 5 березня 2004 р. Київ
225
2. Вдосконалення правових засад функціонування державної служби Вдосконалення правових засад функціонування державної служби потребує більш чіткого законодавчого визначення основ державної служби, її місця в системі державного управління, кола осіб, які належать до державних службовців, критеріїв віднесення їх до відповідних категорій посад та механізмів прирівняння певних посад виходячи зі змісту роботи, її впливу на прийняття кінцевого рішення, рівня посадової відповідальності, порядку та умов переведення державних службовців з одного державного органу до іншого, а також посилення соціальних гарантій державних службовців, у тому числі в разі звільнення з посади з не залежних від них причин. Потребує також удосконалення правове регулювання питань прийняття на державну службу. Існуючий порядок проведення конкурсу, стажування на посадах, відбору та зарахування до кадрового резерву потрібно доповнити більш прозорою і гнучкою системою оцінки фахової підготовки кандидатів на посади державних службовців, зокрема із застосуванням засобів і систем тестування їх знань, вмінь та навичок тощо. Основою для розмежування посад в органах державної влади має стати чітке визначення поняття державної служби як професійної діяльності, спрямованої на виконання функцій держави, зокрема участь у формуванні та реалізації державної політики, надання державних послуг, при цьому виконання таких функцій здійснюють лише державні службовці, які обіймають адміністративні посади. 3. Реформування системи оплати праці державних службовців Заробітна плата державних службовців має бути конкурентоспроможною на ринку праці та забезпечувати зацікавленість державних службовців у просуванні по службі. Розмір їх заробітної плати слід пов’язувати з кінцевими результатами роботи, якістю та ефективністю виконання управлінських функцій. Для забезпечення залучення на державну службу професійно підготовлених, компетентних, ініціативних, висококваліфікованих фахівців, які володіють сучасними методами менеджменту та мають організаторські здібності, необхідно продовжити роботу щодо зміни структури заробітної плати з визначенням у ній домінуючої ролі посадового окладу та переглядом системи надбавок. Водночас розмір доплати за ранг в межах однієї категорії посад повинен стати стимулом для підвищення результативності праці державного службовця та його кар’єрного зростання. Формування структури заробітної плати має здійснюватися за принципом рівної оплати за однакову роботу. На основі критеріїв віднесення посад державних службовців до відповідних категорій в різних органах державної влади слід ліквідувати міжвідомчі та територіальні розбіжності в оплаті за однакову роботу на відповідних посадах.
226
№ 43. 5 березня 2004 р. Київ
4. Встановлення порядку надання державних послуг та вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців Основою для встановлення порядку надання державних послуг має стати нормативне визначення поняття “державні послуги”. У межах компетенції кожного органу державної влади необхідно на рівні стандартів визначити обсяг державних послуг, порядок надання та критерії оцінки їх якості, передбачивши запровадження відповідальності за порушення порядку надання таких послуг. З огляду на це потребує вдосконалення нормативне регулювання вимог професійної етики державних службовців, підстав та процедури притягнення до відповідальності за її порушення. Врегулювання зазначених питань має узгоджуватися із судовою реформою, заходами щодо запровадження адміністративної юстиції і дасть можливість забезпечити ефективний захист прав громадян у разі їх порушення органами державної влади. 5. Вдосконалення та підвищення ефективності управління державною службою З метою забезпечення ефективної реалізації центральним органом виконавчої влади з питань державної служби єдиної державної політики у цій сфері потребують уточнення повноваження цього органу з метою посилення його спроможності щодо виконання поставлених перед ним завдань. Насамперед це стосується розвитку наскрізної системи управління персоналом в органах державної влади на центральному та місцевому рівнях. 6. Професіоналізація державної служби Професіоналізація державної служби здійснюється насамперед через систему професійного навчання державних службовців, розвиток якої має бути визначено одним із пріоритетів державної політики у цій сфері. Зазначена система передбачає цільову підготовку за державним замовленням висококваліфікованих фахівців з питань державного управління, залучення провідних закладів освіти до здійснення перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з метою поліпшення їх спроможності виконувати аналітичну роботу. Суттєвою умовою для забезпечення високої професійності має стати розширення можливостей для навчання державних службовців, зокрема на основі застосування дистанційного навчання, проведення регулярних обмінів досвідом між державними службовцями та обговорення актуальних проблем державного управління, застосування новітніх технологій у цій сфері. 7. Заключні положення Ця Концепція є основою дня розроблення Кабінетом Міністрів України із залученням фахівців та науковців як вітчизняних, так і міжнародних організа№ 43. 5 березня 2004 р. Київ
227
цій нормативно-правових актів та здійснення комплексу заходів, спрямованих на розбудову інституту державної служби в Україні в рамках його адаптації до стандартів Європейського Союзу. Глава Адміністрації Президента України В. МЕДВЕДЧУК
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=278%2F2004&new=1
№ 44 14 квітня 2004 р. Київ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 468 “Про Затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Академії”
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 547 (547-2005-п) від 12.07.2005 № 766 (766-2006-п) від 31.05.2006 № 563 (563-2008-п) від 25.06.2008 № 665 (665-2009-п) від 01.07.2009} Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити такі, що додаються: Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України; Положення про стажування слухачів Національної академії державного управління при Президентові України в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України; перелік органів, установ, організацій, у яких у 2008–2012 роках проводиться стажування слухачів Національної академії державного управління при Президентові України, що навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів за спеціальностями галузі знань “державне управління”. {Абзац п’ятий пункту 1 в редакції Постанови КМ № 563 (563-2008-п) від 25.06.2008} 2. Установити, що на аспірантів денної форми навчання Національної академії державного управління при Президентові України з числа випускників Національної академії, які мають кваліфікацію магістра державного управління або магістра управління суспільним розвитком, та докторантів, які є її випускниками, закінчили навчання в аспірантурі Національної академії та навчаються в докторантурі за державним замовленням чи які до зарахування в докторантуру мали ранг державного службовця не нижче п’ятого, поширюється порядок стипендіального забезпечення, визначений пунктом 18 Положення про прийом слухачів
228
№ 4 4 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 4 р . К и ї в
до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого цією постановою. {Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 563 (563-2008-п) від 25.06.2008} 3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 619 (619-2002-п) “Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Української Академії державного управління при Президентові України” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 20, ст. 979). 4. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються. Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ
ПОЛОЖЕННЯ про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України 1. Національна академія державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) проводить підготовку фахівців для роботи на посадах першої – четвертої категорії в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також для відповідного кадрового резерву. Національна академія здійснює прийом слухачів на навчання за денною, вечірньо-заочною, заочною і заочно-дистанційною формою для підготовки фахівців за спеціальностями галузі знань “державне управління” освітньо-кваліфікаційного рівня магістр. Організація навчання слухачів в Національній академії здійснюється за державним замовленням і за договорами між Національною академією та замовниками на умовах, що визначаються такими договорами. Строк навчання слухачів у Національній академії за денною формою становить 18 місяців, за вечірньо-заочною, заочною і заочно-дистанційною – 30 місяців. 2. На навчання до Національної академії за державним замовленням за спеціальностями галузі знань “державне управління” (крім спеціальності “державна служба”) приймаються громадяни України, які мають повну вищу освіту (диплом спеціаліста або магістра). 3. На навчання за державним замовленням за денною формою за спеціальностями галузі знань “державне управління” приймаються особи, що працюють: в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, інших установах, організаціях, на які поширюється дія Законів України “Про державну службу” (3723-12) і “Про службу в органах місцевого самоврядування” (2493-14) (далі – органи, установи, організації), мають стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування не менш як один рік або страховий стаж за період роботи на підприємствах не менш як три роки та не досягли 45 років на момент подання документів до приймальної комісії; на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності
№ 4 4 . 1 4 к в і тн я 2 0 0 4 р . К и ї в
229
(далі – підприємства), мають страховий стаж за період роботи на підприємствах, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не менш як три роки та не досягли 45 років на момент подання документів до приймальної комісії; в органах, установах, організаціях та на підприємствах, мають страховий стаж за період роботи на підприємствах не менш як один рік або диплом про повну вищу освіту з відзнакою та не досягли 35 років на момент подання документів до приймальної комісії. Кількість таких осіб повинна становити не більш як 20 відсотків плану прийому на навчання за денною формою. Прийом на навчання до Національної академії за державним замовленням за денною формою здійснюється на конкурсній основі за договорами-направленнями органів, установ, організацій. 4. На навчання за державним замовленням за вечірньо-заочною, заочною і заочно-дистанційною формою за спеціальностями галузі знань “державне управління” приймаються за рекомендацією органів, установ, організацій особи, що не досягли 50 років, перебувають на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, мають стаж державної служби або служби в органах місцевого самоврядування не менш як три роки на момент подання документів до приймальної комісії та зараховані до кадрового резерву для роботи на посадах першої – четвертої категорії. 5. На навчання за державним замовленням за спеціальностями галузі знань “державне управління”, освітньо-професійні програми яких передбачають підготовку фахівців для роботи на посадах першої – третьої категорії, до Національної академії (м. Київ) за заочною і заочно-дистанційною формою за рекомендацією органів, установ, організацій та за погодженням із Секретаріатом Кабінету Міністрів України та Секретаріатом Президента України приймаються особи, що на момент подання документів до приймальної комісії не досягли 50 років, а також: працюють в органах, установах, організаціях на посадах керівників першої – третьої категорії та спеціалістів третьої категорії або зараховані до кадрового резерву на такі посади; займають посади керівників державних підприємств, установ, організацій I-II номенклатурних груп, мають страховий стаж за період роботи на підприємствах, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не менш як п’ять років – за рекомендацією органу, установи, організації, до сфери управління яких належать або у підпорядкуванні яких перебувають зазначені державні підприємства, установи, організації. Народні депутати при вступі до Національної академії подають, крім документів, визначених пунктом 13 цього Положення, рекомендацію Голови Верховної Ради України або особи, що його заміщує. Навчання народних депутатів України здійснюється відповідно до Закону України “Про статус народного депутата України” (2790-12). 6. Договори-направлення та рекомендації органів, установ, організацій щодо осіб, які вступають на навчання до Національної академії, оформляються за формою зг