Skip to Content

Кращі практики впровадження електронного урядування: зарубіжний досвід. К.Синицький, Я.Олійник, М.Міхальова

warning: date() [function.date]: It is not safe to rely on the system's timezone settings. You are *required* to use the date.timezone setting or the date_default_timezone_set() function. In case you used any of those methods and you are still getting this warning, you most likely misspelled the timezone identifier. We selected 'America/New_York' for 'EST/-5.0/no DST' instead in /home/zedinuas/public_html/kds.org.ua/modules/ipaper/ipaper.module on line 591.
Embedded Scribd iPaper - Requires Javascript and Flash Player
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Кафедра інформаційної політики
Спеціальність «Електронне урядування»
КРАЩІ ПРАКТИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ: ЗАРУБІЖНІЙ ДОСВІД
Київ – 2010
УДК 35004.031:55(035) К (М) 34
Рекомендовано Вченою радою Національної академії Державного управління при Президентові України. Протокол №169/3-8 від 24 березня 2010 р.
Авторський колектив: К. Синицький, Я. Олійник, М. Міхальова, Т. Лущан, В. Кузнєцов, А. Зелений, Т. Савостенко, В. Голік, О. Авраменко. За науковою редакцією С.А. Чукут, д.н.держ.упр., професора, О.В. Загвойської, к.н.держ.упр., доцента кафедри інформаційної політики. Рецензенти: О.Б. Кукарін, кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України; О.А. Загаєцька, кандидат технічних наук, доцент кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України.
Схвалено Вченою радою Національної академії державного управління при Президентові України від 24 березня 2010 р.
Кращі практики впровадження електронного урядування: зарубіжний досвід. Методичні матеріали до навчальної дисципліни: “Теоретико-методологічні, організаційні та інституційні основи електронного урядування” / авт. кол.: К. Синицький, Я. Олійник, М. Міхальова та ін.; за заг. ред. д.н.держ.упр., проф. С.А. Чукут, к.н.держ.упр. О.В. Загвойської. – К., 2010. – 144 с. У виданні представлені науково-методичні розробки слухачів спеціальності 8.150110 “Електронне урядування”, які вони виконували в рамках вивчення навчальної дисципліни “Теоретико-методологічні, організаційні та інституційні основи електронного урядування”.
УДК 35004.031:55(035)
2
ЗМІСТ
АВСТРАЛІЯ ІНДІЯ КАНАДА НІМЕЧЧИНА НОРВЕГІЯ ПІВДЕННА КОРЕЯ РОСІЯ СІНГАПУР США 5 25 35 43 73 91 111 119 131
3
АВСТРАЛІЯ
Підготував Костянтин Синицький
5
1. Довідка про країну
Столиця Найбільше місто Офіційні мови Державний устрій Королева Генерал-губернатор Прем'єр-міністр Незалежність Конституційний Акт Вестмінстерський Статут Австралійський Акт Площа Загалом Води (%) Населення за даними 2009 р. густота на 1/км² Валюта Часовий пояс (декілька) Домен Інтернет Телефонний код Канберра Сідней Англійська та мови аборигенів (не мають офіційного статусу) Конституційна монархія Єлизавета II Квентін Брайс Кевін Радд Від Великої Британії 1 січня 1901 р. 11 грудня 1931 р. 3 березня 1986 р. 7686850 км² 1% 22,18 млн чол. 3,4 чол. Австралійський долар (AUD) UTC+8–+10 .au +61
2. Розвиток електронного урядування
Починаючи з 2001 р. Організація Об’єднаних Націй готує звіт щодо розвитку електронного урядування у країнах світу. Останнім таким звітом є звіт "United Nations e-Government Survey 2010". У звіті розглядаються наступні показники: індекс розвитку електронного урядування (e-Government Development Index); індекс онлайн послуг та їх компонентів (Online Service Index and its Components); індекс телекомунікаційної інфраструктури та її компонентів (Telecommunication Infrastructure Index and its Components); індекс участі в електронному урядуванні (e-Participation). Наведені показники не є повним переліком показників, які оцінювались ООН, але на момент написання цієї статті повний перелік показників ще не був офіційно опублікований.
7
Отже, за попередніми даними, які були опубліковані в ООН, Австралія має достатньо високі позиції серед інших країн світу, що наведено у табл. 1,2,3 та 4. За індексом розвитку електронного урядування Австралія посідає 8 місце, причому поступається деяким країнами за рейтингом фактично через недостатню обізнаність громадян та недостатнє користування громадянами електронними послугами та засобами телекомунікації.
Таблиця 1 Індекс розвитку електронного урядування у 2010 році
Значення індексу 0,8785 0,8510 0,8448 0,8147 0,8097 0,8020 0,7872 0,7863 0,7516 0,7510 0,7476 0,7474 розвиток он-лайн послуг 0,3400 0,3184 0,3001 0,2634 0,2310 0,2504 0,2288 0,2601 0,2601 0,2321 0,2331 0,1792 У тому числі: обізнарозвиток телекомуність нікацій громадян 0,3277 0,3198 0,3204 0,3149 0,3257 0,3262 0,3278 0,3278 0,3231 0,3225 0,3037 0,3200 0,2109 0,2128 0,2244 0,2364 0,2530 0,2254 0,2306 0,1983 0,1683 0,1965 0,2107 0,2482
Місце
Країна Південна Корея США Канада Англія Голландія Норвегія Данія Австралія Іспанія Франція Сінгапур Швеція
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
За індексом он-лайн послуг Австралія ділить 5 місце з Іспанією, але за деякими показниками, такими як можливість доступу до послуг, випереджає навіть лідера рейтингу Корею.
8
Таблиця 2 Індекс он-лайн послуг та їх компонентів у 2010 р.
Бали за послуги з надання термінової інформації 66 62 59 61 60 58 61 63 57 54 Бали за послуги надання важливої інформації 106 97 83 87 88 76 85 72 51 82 Бали за надання послуг з передачі інформації 112 115 104 71 68 69 69 72 89 64 Бали за можливість доступу 31 21 32 25 25 38 17 23 27 16 Значення індексу 1,0000 0,9365 0,8825 0,7746 0,7651 0,7651 0,7365 0,7302 0,7111 0,6857
Місце 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Країна
Південна Корея США Канада Англія Іспанія
Австралія
Норвегія Бахрейн Колумбія Сінгапур
Більшість позицій індексу розвинутості телекомунікаційної інфраструктури Австралія втратила через занадто низьку кількість виділених ліній доступу до мережі Інтернет та кількості телефонних ліній. Фактично ж за попередньою оцінкою спеціалістів Організації Об’єднаних Націй, у 2010 р. Австралія посідає друге місце в світі за індексом участі в електронному урядуванні, лідером якого є Південна Корея.
9
Таблиця 3 Індекс телекомунікаційної інфраструктури та її компонентів у 2010 р.
Інтернет користувачі на 100 чол. населення Кількість власників мобільних телефонів на 100 чол. населення Кількість телефонних ліній на 100 чол. населення Кількість ПК на 100 чол. населення 92,24 90,91 87,79 80,23 67,73 55,09 49,18 65,54 62,68 94,40 60,29 Кількість власників виділених ліній інтернету 32,89 34,83 31,56 28,21 29,80 36,75 37,71 27,47 33,73 28,96 24,39 Значення індексу 0,7687 0,7666 0,7522 0,7164 0,7138 0,6988 0,6961 0,6955 0,6830 0,6799 0,6011
Місце
Країна
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Швейцарія Голландія Швеція Англія
Люксембург
76,10 86,36 79,65 79,62 76,61 84,82 61,48 75,97 84,60 72,85 71,98
63,91 44,31 57,83 54,24 54,22 45,56 106,38 62,60 42,16 55,37 44,46
116,43 120,57 119,38 123,41 147,11 120,02 62,54 130,37 109,98 64,51 104,96
Данія Монако Німеччина Норвегія Канада Австралія
Таблиця 5 Індекс участі в електронному урядуванні у 2010 р.
Місце 1 2 3 4 5 6 7 Країна Південна Корея Австралія Іспанія Нова Зеландія Англія Японія США Значення індексу 1,0000 0,9143 0,8286 0,7714 0,7714 0,7571 0,7571
10
3. Історія впровадження електронного урядування Австралія, як і Канада, почала розвивати елементи електронного урядування та системи, спрямовані на його підтримку, з 80-х років ХХ століття. Спроби об’єднати різні дані (реєстраційні, оціночні, кадастрові та ін.) призвели до створення земельної інформаційної системи (Land Information System), які були першими електронними системами в Австралії та підштовхнули урядові й неурядові організації континенту до роботи в напрямі розвитку електронного урядування. Саме починаючи з цього моменту австралійські урядові організації розробляють та впроваджують свої веб-представництва. У 1997 р. прем’єр-міністр Австралії Джон Говард оголосив про нову політику розвитку австралійської економіки, в якій метою державних установ Австралії відзначив розвиток он-лайн послуг, що мають надаватися цими державними органами вже до 2001 р. У 2000 р. була прийнята державна стратегія електронного урядування (The Government Online Strategy). З цього ж часу почався бурхливий розвиток державних і недержавних он-лайн послуг. Це забезпечило отримання високих рейтингів, які склала Організація Об’єднаних Націй у 2002 р. Починаючи з 2004 р. відповідальність за розвиток та надання послуг електронного урядування передано спеціальному міністру та сформованому у 2004 р. державному агентству з інформаційного управління (Australian Government Information Management Office /AGIMO http://www.finance.gov.au/agimo/index.html), яке стало частиною Державного департаменту з фінансів та дерегулювання. Цей державний орган до цього часу, займається питаннями розвитку електронного урядування та електронних послуг. Починаючи з середини 90-х років ХХ ст. австралійський уряд докладає багато зусиль для забезпечення нормативних, політичних та економічних умов розвитку електронних послуг. Протягом цього часу було реалізовано велику кількість проектів. Розроблено та впроваджено єдиний сайт електронних послуг австралійської влади (http://australia.gov.au/), який і сьогодні розвивається, наповнюється державними послугами та посиланнями на різноманітні супутні послуги (наведено на рис. 1). Зазначений сайт з часом має стати "відправною точкою" для пошуку будь-якої державної електронної послуги.
11
Рис. 1. Єдиний сайт електронних послуг австралійської влади
У 1996 р. створено один з перших загальнонаціональних сайтів із працевлаштування - The Australian JobSearch (http://jobsearch.gov.au/ default.aspx) – державний сайт служби зайнятості, присвячений пошуку роботи (наведено на рис. 2). На початку 1997 р. створено потужний податковий портал - E-taxation (http://www.ato.gov.au/) – достатньо наповнений та інформативний сайт з послугами, що стосуються податків та оподаткування загалом. З допомогою цього сайту можна сплатити податки, розрахувати майбутні податкові виплати, у стислій формі переглянути наявну нормативну базу та її нові надходження, дістати допомогу фахівців з оподаткування тощо, тобто отримати повний спектр послуг, які стосуються оподаткування в Австралії.
12
Рис. 2. Сайт служби зайнятості (The Australian JobSearch)
У жовтні 2000 р. створено судовий електронний портал - The Electronic Filing System (eFiling - https://www.efiling.fedcourt.gov.au/%28e3sbca55 gzncnpepm243abbn%29/FedCourt/WelcomeToFedCourtEFS.aspx) – он-лайн послуга Федерального суду Австралії, яка допомагає заповнювати юридичні папери: позови, апеляції, пояснення, клопотання тощо через Інтернет. Також у 2000 р. створено державний інформаційний сайт, що стосується тендерних процедур і тендерів - The Australian Government Tender System (AusTender - https://www.tenders.gov.au/). Сайт, за допомогою якого кожен громадянин або організація можуть отримати вичерпну інформацію стосовно тендерів в Австралії та тендерних процедур, а також за допомогою сервісів сайту отримати інформацію щодо найближчих тендерів та взяти у них участь. Наприкінці 2000 р. створено портал E-visa (http://www.immi.gov.au/e_visa/) – сайт, призначений для всіх категорій населення всередині країни, що планують змінити (або вже в процесі)
13
місце проживання, а також надає допомогу в отриманні австралійської візи іноземним громадянам, туристам та біженцям. У тому ж 2000 р. створено сайт, який запропонував державні послуги бізнесовим організаціям – The Business Entry Point (BEP http://www.business.gov.au/Pages/default.aspx) – єдиний урядовий G2B сайт, призначений для допомоги створення, розвитку (розширення) бізнесу та закриття бізнесу (наведено на рис. 3). На етапі створення компанії сайт допомагає з реєстрацією імені компанії, її сайту, її статутних документів, торгової марки або бренду, пройти податкову реєстрацію, що дає право не сплачувати податки, сплачувати за зниженими тарифами або отримати податкові канікули; із заповненням заявок на отримання різних дозвільних документів, зорієнтуватись у нюансах експортно-імпортних операцій, знайти можливість для отримання державних грантів та субсидій для певних видів діяльності тощо. На етапі розвитку бізнесу сайт надає послуги з аналітичного забезпечення розвитку бізнесу, допомогу щодо вдосконалення внутрішнього середовища компанії (як господарсько-фінансового, так і з управління персоналом), послуги, що стосуються розвитку окремих ланок і, навіть, окремих працівників компанії, пропонує перспективні у майбутньому напрями розвитку бізнесу. На стадії закриття бізнесу сайт допомагає бізнесмену закрити або продати свій бізнес у найкоротші строки та з мінімальними втратами для себе, громади й держави. Сайт пропонує інформацію стосовно можливих шляхів не закриття бізнесу, тобто його санації або перепрофілювання, допомагає знайти покупця (приватного, державного або іноземного) на цей вид діяльності, провести оптимальні розрахунки з найманим персоналом та співвласниками (якщо такі існують) та оптимізувати податкові витрати та витрати, яких повинен зазнати бізнесмен у зв’язку із закриттям бізнесу.
14
Рис. 3. Сайт допомоги бізнесу (The Business Entry Point)
У кінці 2000 р. створено сервіс одного зі штатів Австралії – Victoria–The Land Channel website (http://www.land.vic.gov.au/land/lcnlc2.nsf/Home+Page/ Land+Channel~Home+Page?open) – сайт штату Вікторія. Фактично сайт є інформаційним – надає загальну інформацію про процеси в штаті: вартість житла, економічне становище, огляд ринків штату, програми розвитку штату, огляди земельних ресурсів. У 2001 р. створено сервіс The Customer Services Online (Centrelink http://www.centrelink.gov.au/internet/internet.nsf/home/index.htm) – сайт Уряду Австралії з комплексної допомоги та послуг у багатьох сферах життєдіяльності австралійців, що надає послуги для громадян, бізнесу, емігрантів, іноземних організацій, громад тощо (наведено на рис. 4). Загалом сайт пропонує різні види он-лайн платежів та послуг: для громадянина – послуги з соціальних питань, питань міграції, еміграції та туризму, нагадування через SMS або e-mail; для бізнесу – інформація щодо всіх фінансових та податкових платежів, інформація щодо участі у благодійності та податкових пільг у разі участі тощо.
15
Рис. 4. Сайт Уряду Австралії з комплексної допомоги та послуг (The Customer Services Online)
Досить цікава послуга є на цьому сайті - сайт пропонує послугу для іноземців різними мовами "Ми розмовляємо Вашою мовою" (наведено на рис. 5). Інформацію першої необхідності (державної та місцевої) перекладено в тому числі й українську на більшість мов світу, (http://www.centrelink.gov.au/internet/internet.nsf/vLanguageFilestoreByCodes /mcco261_0910_uk/$File/mcco261_0910uk.pdf).
16
Рис. 5. Послуга "Ми розмовляємо Вашою мовою"
У 2001 році створено сайт міста Сідней – The Official Website of Sydney (http://www.cityofsydney.nsw.gov.au/) – з метою забезпечення громадян інформаційними послугами міської адміністрації (наведено на рис. 6). Місто надає велику кількість загальноінформаційних послуг:  містобудівний контроль і зонування при плануванні будівництва;  інформація щодо утилізації відходів і повторної переробки;  надання електронних дозволів на паркування;  оплата комунальних платежів та податків;  електронні карти;  дозволи на проведення заходів у парках міста тощо. Підтримуючи мультикультурні зв’язки та традиції Сідней надає мультикультурні послуги сприяє повноцінному розвитку багатонаціонального населення міста, реалізуючи різні мультикультурні ініціативи й програми, електронні версії яких можна знайти на порталі міста.
17
Рис. 6. Сайт міської адміністрації міста Сідней (The Official Website of Sydney)
На сайті міста можна також знайти інформацію стосовно транспортного сполучення, посилання на основні засоби пересування, купити або забронювати квиток он-лайн та отримати будь-яку довідку стосовно транспортних перевезень. У 2003 р. - The Get Involved Website (http://www.getinvolved.qld.gov.au/) – сайт уряду штату Квінсланд повністю призначений для залучення громадян до управління державою (т. зв. e-participation програма). Громадяни та громадські організації залучаються у різних сферах діяльності державної влади: законотворчість і нормотворчість, розгляд програм уряду штату, конференції та зв’язок з парламентарями й міністрами, волонтерські програми тощо.
18
Рис. 7. Послуги міської ради м. Брісбейн (Brisbane City Council Green Home)
У 2005 р. міська рада м. Брісбейн створила власний портал - Brisbane City Council Green Home (http://www.brisbane.qld.gov.au/), – який надає послуги міської ради м. Брісбейн. Основними послугами цього порталу є он-лайн оплата послуг, робота з бібліотеками міста, он-лайн заповнення паперів для участі в тендерах, написання скарг до міськради, он-лайн написання запитів на отримання сертифікацій, довідок міських служб тощо, зворотний зв’язок з міською радою тощо (наведено на рис. 7). Інакше кажучи, це класичний проект "електронне місто", призначений допомагати громадам і громадянам міста. Саме місто теж отримує певні переваги – зменшує потік людей при сплаті міських зборів та платежів, розвантажує банківські установи, надає громадянам право обирати яким – чином їм зручніше сплачувати рахунки, розвантажує бібліотеки та спрощує процес пошуку громадянами необхідної літератури. За останні роки австралійський уряд та органи місцевого самоврядування Австралії також упроваджують нові державні та місцеві програми розвитку електронного урядування в різних галузях та різного призначення. Розглядаючи основні державні програми, які були створені останнім часом для розвитку інформаційно-комунікаційних технологій загалом та електронного урядування зокрема, можна виділити кілька основних.
19
Прийнята у 2004 р. програма подолання проблем розвитку електронного урядування "Future Challenges For E-Government" складається з двох частин. У першій частині (http://www.finance.gov.au/publications/futurechallenges-for-egovernment/docs/Future-Challenges-for-EgovernmentVolume01.pdf) описані засади для розвитку спільноти та демократії разом із залученням електронного урядування, розвиток в електронної комерції і засади розвитку інфраструктури та якості інформаційно-комунікаційних технологій Австралії. У другій частині програми (http://www.finance.gov.au/publications/futurechallenges-for-egovernment/docs/Future-Challenges-for-EgovernmentVolume02.pdf) акцентується увага на необхідності повноцінного правового забезпечення приватності електронного урядування, можливості доступу до державних послуг усіх громадян, громад та організацій, необхідності створення оціночних критеріїв якості електронного урядування та організаційних питаннях впровадження, управління, збільшення гнучкості електронного урядування країни. Прийнята у 2006 р. програма австралійського уряду на 2006-2010 рр. "Responsive Government. A New Service Agenda" (http://www.finance.gov.au/ publications/2006-e-government-strategy/docs/e-gov_strategy.pdf) стосується розвитку електронного урядування та інформаційно-комунікаційних технологій. Програма розкриває бачення австралійським урядом електронного урядування у 2010 р., встановлює стратегічні цілі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, описує засоби та методи досягнення стратегічних цілей і пропонує архітектуру електронного урядування країни. Прийнята у 2007 р. програма "Cross-Agency Services Architecture Principles" (http://www.finance.gov.au/publications/cross-agency-servicesarchitecture-principles/docs/CAS_Architecture_Principles.pdf) формує принципи архітектури електронних послуг, які стосуються кількох міністерств, відомств чи органів місцевого самоврядування одночасно. 4. Державне регулювання електронного урядування Основні повноваження щодо розвитку ІКТ йа електронного урядування та їх нормативної бази австралійським урядом були делеговані до Державного департаменту Австралії з питань фінансів та дерегулювання економіки (приблизний аналог Міністерства економіки України), відділу державного інформаційного управління - Department of Finance and Deregulation, Australian Government Information Management Office (AGIMO). Зазначений орган державної влади Австралії створює нормативну базу, державні програми, залучає державні органи влади та органи місцевого самоврядування до розвитку електронного урядування.
20
До найважливіших актів уряду Австралії, що регулюють діяльність держави у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, належать:  Закон 1992 р. "Про виділені канали зв’язку" (Broadcasting Services Act 1992 – http://www.comlaw.gov.au/ComLaw/Legislation/ ActCompilation1.nsf/all/search/7F3AC509ACB712F6CA25702800133A3A). Закон, що регламентує розвиток національних мереж переведення даних;  Закон 1997 р. "Про телекомунікації" (Telecommunications Act 1997 – http://www.comlaw.gov.au/ComLaw/Legislation/Act1.nsf/all/ search/599FC15953EA7919CA256F720018C6F1). Регламентує загальні засади функціонування інформаційно-комунікаційних технологій та напрями їх розвитку;  Закон 1997 р. "Про фінансовий менеджмент та бухгалтерську звітність" (Financial Management and Accountability Act 1997 – http://www.comlaw.gov.au/comlaw/Legislation/LegislativeInstrumentCompilati on1.nsf/0/E87105A413DE54AACA2576C7007D8C39/$file/FinanManAccount199 7.pdf), який регулює державні витрати на розвиток інформаційних та телекомунікаційних технологій Австралії;  Закон 1999 р. "Про надання державних послуг" (Public Service Act 1999 – http://www.comlaw.gov.au/comlaw/Legislation/ActCompilation1. nsf/0/B2B52506ADE50574CA2575F400225FD4?OpenDocument);  нормативний акт 2003 р. "Про спам" (Spam Bill 2003 – http://www.aph.gov.au/library/pubs/bd/2003-04/04bd045.htm);  Програма 2005 р. "Кодекс практик електронного маркетингу" (Australian eMarketing Code of Practice – http://www.acma.gov.au/webwr/telcomm/industry_codes/codes/australian%20 emarketing%20code%20of%20 practice.pdf);  державні програми державних закупівель 2005-2010 рр. "Guidance on Complying with Policies of the Commonwealth in Procurement". Програма на 2005 р. – http://www.finance.gov.au/publications/fmg-series/docs/ Mandatory_Procurement_Procedures.pdf. Програма на 2006 р. – http://www.finance.gov.au/publications/strategic-guide-to-eprocurement/docs/e-procurement.pdf. Програма на 2008 р. – http://www.finance.gov.au/publications/fmg-series/docs/CPGs-2008.pdf. Програма на 2010 р. – http://www.finance.gov.au/publications/fmgseries/docs/FMG10_Guidance_on_Complying_with_Policies_of_the_Commonwe alth_in_Procurement.pdf;  програми та стратегії уряду щодо розвитку електронного урядування та інформаційно-комунікаційних технологій (Land Information System, The Government Online Strategy, Future Challenges For EGovernment, Responsive Government. A New Service Agenda, Cross-Agency Services Architecture Principles).
21
5. Електронне урядування на загальнодержавному та місцевому рівнях Послуги електронного урядування в Австралії надаються на трьох рівнях: федеральному (загальнодержавному), рівні штату та місцевому. Але більшість послуг пронизують усі ці рівні, від найнижчого до найвищого, дозволяючи громадянину отримати необхідну послугу незалежно від того, з якого рівня він зробив запит. Всі послуги незалежно від рівня поділяються на інформаційні (громадянин знаходить на сайтах органів державної влади необхідну інформацію та завершує користування сайтами), інтерактивні (громадянин знаходить необхідну інформацію та робить запити до органів державної влади) і транзакційні (громадянин знаходить необхідну інформацію та замовляє платну чи безоплатну державну електронну послугу). Залежно від рівнів, на яких надається послуга, громадяни надають перевагу різним типам запитів. Використовуючи федеральний рівень послуг громадяни найчастіше користуються такими послугами: електронне оподаткування, електронний пошук адреси, замовлення паспорта он-лайн, електронна медицина, пошук роботи. Держава зі свого боку намагається розвивати всі галузі електронного урядування. Варто зазначити, що найбільш значущими та використовуваними на загальнодержавному рівні є проекти різних органів державної влади Австралії. Державний департамент промисловості, туризму та сировини створив портал "The Business Entry Point" для допомоги ведення бізнесу. На будьякому з рівнів (федеральному, штату або місцевому) юридичні особи мають доступ до необхідної інформації та послуг. Державний департамент допомоги населенню (Department of Human Services) створив великий і найбільш використовуваний населенням портал "The Customer Services Online (Centrelink)" для надання широкого спектру електронних послуг у різних галузях економіки фізичним та юридичним особам. Від фактично є загальнодержавним порталом, але найчастіше транзакції здійснюються на рівні штату. Державний департамент фінансів та управління створив портал, який стосується виключно тендерів і державних закупівель "The Australian Government Tender System (AusTender)" – на ньому присутня інформація стосовно всіх державних тендерів та закупівель, є можливість електронного подання замовлення щодо участі в тендерах. Федеральний суд Австралії створив електронну систему "The Electronic Filing System (eFiling)". Цей проект на даний час є складовим елементом галузі електронного урядування Австралії е-justice тощо. На рівні штату громадяни частіш за все користуються такими он-лайн послугами: отримання водійських прав, пошук роботи, австралійський бізнес-портал, електронна медицина, електронне оподаткування, он-лайн
22
послуги державних перевезень, електронні вибори (формування в електронному вигляді списків виборців), замовлення документів он-лайн (пенсійні посвідчення, свідоцтво про народження тощо). На місцевому рівні частіш за все громадяни користуються запитами на: он-лайн послуги відпочинку, послуги з соціального забезпечення, електронне законодавство, електронні комунальні сервіси (електронне замовлення вивезення сміття, ремонту доріг, отримання дозвільних документів), он-лайн платежів податків та зборів. Окремо хотілося б зазначити, що Державне агентство з інформаційного управління Австралії (AGIMO) створює певні засади (за різними напрямами та структурою) функціонування державних інформаційно-комунікаційних технологій, найважливішими з яких є такі, як "Безперервність бізнесу" (Business Continuity) – проект, який створено для формування критеріїв та стратегії безперервного надання послуг органами державної влади навіть у разі відмови роботи всієї інформаційнокомунікативної системи Австралії; "Відкрите програмне забезпечення" (Open Source Software) – використання програмного забезпечення з відкритим кодом, або безкоштовного програмного забезпечення. Велика кількість органів державної влади Австралії вже користується таким програмним забезпеченням; "Захист державної інформації" (Fedlink) – інноваційна та високошвидкісна віртуальна приватна мережа (VPN), що дозволяє органам державної влади швидко передавати інформацію через захищене середовище, використовуючи Інтернет та державні секретні канали. FedLink використовує існуючі державні канали Інтернет та на їх основі створює більш захищені канали державної мережі Інтранет; "Внутрішня державна комунікаційна мережа" (Intra Government Communications Network (ICON)) – спеціалізована державна мережа в місті Канберра; "Інтернет протокол версії 6" (Internet Protocol version 6 (IPv6)) – був розроблений для збільшення розміру місця під IP адреси. Цей протокол має певні переваги – підвищена безпека, автоматизація та спрощення багатьох технічних процесів; "Державне управління доменами" (Australian Government Domain Administration) – державне адміністрування державних доменів – відділ державного інформаційного управління та місцеві органи державної влади формують політику щодо управління доменами gov.au; "Пошук сайтів" (Agency Website Search Service) – швидкий та зручний пошук сайтів органів державної влади; "Банки даних" (Data Centres) – урядова підтримка створення державних банків даних та інші. Список використаних джерел
1. Ari-Veikko Anttiroiko. Electronic Government: Concepts, Methodologies, Tools, and Applications. – NY.: Hershey, 2008. 2. United Nations e-Government Survey 2008. – NY.: United Nations, 2008.
23
3. Compendium of Innovative E-government Practices. - NY.: United Nations, 2007. 4. Все про Австралію. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://australia.gov.au 5. Австралія. Інформація з Вікіпедії – вільної енциклопедії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Australia 6. United Nations e-Government Survey 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www2.unpan.org/egovkb/global_reports/10report.htm 7. e-Government in Australia. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-service-expert.com/e-Government-Australia.html 8. Огляд економічних показників Австралії за 2010 рік. Australia Economy 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.theodora.com/wfbcurrent/australia/australia_economy.html 9. Сайт законодавства Австралії. Commonwealth of Australian Law. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.comlaw.gov.au/ 10. Сайт законодавства Австралії. Australian Law Online. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.australianlawonline.gov.au/accesspoint 11. Сайт органу державної влади Австралії, що уповноважений регулювати відносини у сфері інформаційно-комунікаційної політики. The Australian Government Information Management Office. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.finance.gov.au/agimo/index.html 12. Сайт, де надаються консультативні, інформаційні та електронні послуги, що стосуються започаткування, розширення та розвику бізнесу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.business.gov.au/Pages/default.aspx 13. e-filling, сайт Федерального суду Австралії, який допомагає заповнювати юридичні папери через Інтернет. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.efiling.fedcourt.gov.au/%28e3sbca55gzncnpepm243abbn%29/FedCourt/We lcomeToFedCourtEFS.aspx 14. e-taxation, сайт з послугами, що стосуються податків та оподаткування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ato.gov.au/ 15. Сайт послуги e-visa. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.immi.gov.au/e_visa/ 16. Державний сайт служби зайнятості. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jobsearch.gov.au/default.aspx 17. e-participation, сайт, створений для участі громадян в управлінні державою. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.getinvolved.qld.gov.au/ 18. Future Challenges for E-government. ACT Division. Vol.1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.finance.gov.au/publications/future-challengesfor-egovernment/docs/Future-Challenges-for-Egovernment-Volume01.pdf 19. Future Challenges for E-government. ACT Division. Vol.2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.finance.gov.au/publications/future-challengesfor-egovernment/docs/Future-Challenges-for-Egovernment-Volume02.pdf 20. 2006 e-Government Strategy, Responsive Government: A New Service Agenda. AGIMO, Commonwealth of Australia, 2006.
24
ІНДІЯ
Підготував Ярослав Олійник
25
26
Офіційна назва Столиця Рік здобуття незалежності Інтернет домен Загальна площа (кв. км) Населення
1. Довідка про країну Republik of India Нью-Делі (294 783) 15 серпня 1947 р. .in 3 287 263, зокрема Сільгоспугіддя (кв. км) - 3 287 263 Ліси (кв. км) - 685 000 Чисельність населення (осіб) - 1 045 845 226 Густота населення (осіб/кв. км) - 318,2 Частка міського населення (%) - 28 Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) – 24 Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 9 Тривалість життя (років) - 63 Частка дорослого письменного населення (%) 52 1 індійська рупія (Rs) = 100 пайс 2500 Гінді та англійська (офіційні). Ще кожною з 11 мов розмовляє понад 20 млн осіб Індуси (гіндустанці та бігарці) - 38,8% Тслугу - 8,2% Бенгальці - 8,1% Маратгі - 7,6% Таміли - 6,9% Раджастхані - 5,0% Гуджараті - 4,7% Малаялі - 4,0% Канара - 3,9% Орія - 3,6% Пенджабці - 2,7% Бйойжпурі - 2,5% Ассамці - 1,6% Індуїсти - 81,3% Мусульмани-суніти - 12% Мристияни - 2,3% Сикхи - 1,9% Буддисти - 0,7%
Валюта ВНП ($ США на душу населення) Мови Етнічні групи
Релігійний склад населення
27
Глава держави Законодавчий орган Державний устрій Адміністративнотериторіальний поділ
Президент (реальну провідну роль відіграє глава уряду) Двопалатний парламент Федеративна республіка 28 штатів і 7 союзних територій
2. Історія розвитку електронного урядування Процес уведення "системи електронного урядування" в Індії розпочався наприкінці 60-х – початку 70-х рр. ХХ століття. Головні зусилля були спрямовані на комп’ютеризацію обладнання для оборонного комплексу, економічного відділу планування, перепису населення, системи виборів, податкової системи та інших. Належне фінансування уряду забезпечило повну розробку та реалізацію програм. У 80-ті був створений "Національний Центр Інформатики (NIC)", головною метою якого було забезпечення реалізації та підтримки великих проектів комп’ютеризації в Індії. У 90-х з’явилась національна ІТ ініціатива уряду Індії з відповідними планами по штатах країни. В цей період можна було спостерігати хвилю електронного урядування в Індії. Через кіоск-центри на базі використання е-послуги з надання допомоги сільському господарству. Розглядались питання управління земельними запасами, випуск державних документів, державних і недержавних зборів тощо. Слід зазначити, що результати цих зусиль виявились не дуже перспективними. Мається на увазі е-урядування – як спосіб організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, що забезпечує функціонування органів влади в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування з ними громадян, юридичних осіб, неурядових організацій. Багато провальних випадків пояснюються відсутністю керівництва і постійної підтримки з боку відповідальних відомств. Проекти реалізовувались як необхідність у "комп'ютеризації". Реформи йшли від уряду без чіткого розуміння вирішуваної проблеми або належної розробки необхідних систем. Часто проекти були задумані для вирішення деяких невідкладних проблем, реалізовувались без аналізу глибинних причин останніх, що призводило до накопичення своєрідної бібліотеки проблем та неможливості вирішення жодної з них.
28
Дискусії щодо необхідності розвитку електронного урядування обмежуються вигодами для індійської промисловості та ринків, проте в них мало уваги звертається на потреби бідних і маргінальних верств суспільства. Тому важливим є проведення робіт з вивчення ролі системи електронного урядування для задоволення потреб маргінальних верств суспільства, особливо жінок і далітів (найнижчих кастових груп). Приділяючи увагу галузям автоматизації та комп'ютеризації, держава прагне використовувати інформаційні технології максимально широко. На мікрорівні це реалізується в окремих департаментах шляхом запровадження:  електронного документообігу;  надання послуг для великої кількості рутинних операцій, таких як оплата комунальних рахунків;  податкові стягнення для вирішення завдань у боротьбі з бідністю шляхом заохочення підприємницьких моделей та надання інформації про ринок. 3. Електронні послуги Зі зростанням поінформованості громадян попит на більш якісні послуги з боку державних відомств стає очевидним. E-урядування, яке змінює традиційні підходи в галузі державного управління, призвело до революції в якості послуг, що надаються громадянам. Ця система зробила прозорим процес управління:  економія часу за рахунок надання послуг з використанням одного вікна;  спрощення процедур;  зменшення корупції, покращення "пропускної" здатності та поведінки персоналу. Уряд Індії серйозно розпочав використання ІТ, запропонувавши низку ініціатив. Було затверджено "Національний план дій E-урядування" (рис. 2) для реалізації протягом 2003-2007 рр.
29
Рис. 2. "Національний план дій Е-урядування"
План був спробою закласти фундамент і дати поштовх для довгострокового економічного зростання у сфері електронного управління в країні. Він пропонує створити належні організаційні механізми на державному та місцевому рівнях, щоб забезпечити громадянам доступне та зручне середовище управління й отримання послуг. Згідно з планом було ухвалено:  прийняття закону про "Інформаційні технології (ІТ). Уряд Індії забезпечив правову основу для сприяння розвитку електронних операцій. Головними цілями цього закону є: визнання електронних договорів, попереджання комп'ютерних злочинів. Закон набув чинності 17 жовтня 2000 р.;  створення Національної цільової групи з інформаційних технологій та програмного забезпечення розвитку;  створення Центру електронного управління, поширення передового досвіду в галузі електронного управління для використання центральними органами та урядами штатів з метою надання допомоги з питань електронного управління, національних та міжнародних ініціатив, а також ІТ-політики держави;  розробку електронно-офісних рішень, які дозволять різним міністерствам та установам виконувати їх роботу в електронному вигляді. Модулі, такі як Workflow для чернетки для затвердження, е-файлу, enotings, подання доповідей, особистої інформації та фінансового обліку;
30
 створення "кабінету високого впливу" (HPC), з генеральним секретарем кабінету міністрів як його Голови для поліпшення ефективності управління з використанням інформаційних технологій у системі управління;  призначення на рівні заступника секретаря офіцера ІТ-менеджера в кожному міністерстві / департаменті;  створення сайтів майже всіх міністерств та відомств і розміщення інформації в них за такими аспектами: мета установи/органу, стратегія і рішення, контактні особи і т. д. 4. Ініціатива е-урядування на місцевому рівні Уряди штатів почали вживати заходів із впровадження інформаційних технологій у процеси управління. Використовуючи різні програми для поліпшення обслуговування своїх громадян вони поступово переходять від ручної праці до онлайн-доставки за допомогою зручно розташованих сервісних центрів у громадських місцях. Проект "Бхумі" в штаті Карнатака ("Бхумі" - проект "сприяння комп'ютеризації" фермерів у штаті Карнатака. В даний час комп'ютерний кіоск запису землі, який у народі називають "Бхумі центр", функціонує у всіх 177 talukas.) Проект "Gyandoot" в штаті Мадхья-Прадеш ("Gyandoot" був запроваджений з 1 січня 2000 р. Розпочався збір інформації від мешканців штату про їхні проблеми. Основними проблемами були: труднощі в отриманні доступу до інформації про земельні документи, а також відсутність механізму розгляду скарг. В окремих населених пунктах створювали інформаційні кіоски, оснащені комп'ютерами з підключенням до Інтернет. Ці інформаційні кіоски перебувають у розпорядженні освічених молодих людей, що мають атестат зрілості з робочим знанням комп'ютерів.) Послуги, що надаються в цих кіосках, включають:  надання інформації про поточні темпи зростання цін на сільськогосподарські культури на місцевому та інших аукціонах країни;  можливість оформлення всіх документів, що містять інформацію про земельні володіння;  можливість відправити по електронній пошті всі дані про місце проживання, сертифікати тощо;  скарги на погану якість насіння, добрив, питної води тощо, функціонування або не функціонування шкіл, або панчаятів, сільських комітетів і т.д. Проект "Sampark" в штаті Чандігарх У рамках цього проекту електронні сервісні центри, відомі як "Sampark Центри", були встановлені в різних місцях. Вони надають послуги від імені державних відомств. Це зокрема сплата податків, оплата за користування
31
водою, каналізацією, електрикою, оплата марки Поштовий Чаллан, пенсійного доручення, свідоцтв про народження та смерть, оренди, реєстрації майнового стану службовців, паспортів, а також окремих телефонних рахунків, що дозволяє скоротити витрати і заощаджувати час. Таким чином, із запровадженням електронного урядування уряд Індії зробив вагомий крок до того, щоб відійти від минулого - тісняви, довгих черг, процедурних ускладнень, прямого і непрямого вимагання хабарів чиновниками та неефективності в їх роботі. Впровадження інформаційних технологій у процес управління значно підвищило якість послуг, що надаються громадянам. До позитивних зрушень у цьому напрямі можна зарахувати:  більшу прозорість у процесі управління;  стали більш обґрунтованими рішення, що приймаються;  були спрощені процедури документування;  стала можливою перевірка корупційних дій;  поліпшилися умови для бізнесу і діловодства. Загалом більше ста проектів електронного урядування, які були розпочаті та реалізовуються в Індії центральним урядом. 5. Електронна освіта (E-learning) E-освіті, або Електронній освіті в Індії приділяють дійсно велику увагу. Зумовлюється це тим, що більше половини населення Індії - молодші 25 років і є постійними інтернет-користувачами. Значне піднесення економіки в недавдньому минулому також допомогло у розвитку е-освіти в Індії. Така освіта особливо подобається молодим професіоналам, оскільки допомагає їм просуватися кар'єрними сходинками. Вони вважають освіту он-лайн в Індії дуже зручною, адже специфіка такого навчального процесу не вимагає, щоб вони регулярно відвідували класи. Тенденції в галузі електронного навчання Бізнес-ініціативи для співробітників будуть розглянуті в електронному навчанні Компанії будуватимуть B2E інтранет або корпоративні портали для ведення бізнесу зі співробітниками і надаватимуть їм можливість доступу до інформації. B2E-можливостей буде ставати все більше, а працівник управління персоналом стане важливим інструментом для їх заохочення й стимулювання.
32
Електронне навчання буде поширюватися на клієнтів
CRM-ініціативи можуть включати навчання клієнтів. За даними Гартнер, компанії можуть використовувати електронне навчання, щоб представляти нові продукти, навчати клієнтів техніки самообслуговування і порівнювати конкуруючі продукти та послуги. Дослідження показують, що розуміння користувачами зростає тоді, коли вони навчаються на конкретному досвіді. Такі технології, як спільна робота, інтерактивність, моделювання, симуляції, віртуальна реальність та інтерфейси гри допомагає їм набути досвіду й майстерності. Поряд з технологіями і бізнес-практикою, деякі навички змінюються так швидко, що вони старіють протягом кількох місяців після впровадження. Крім того, кількість та діапазон навичок, необхідних середньостатистичному працівникові, зростає.
Моделювання, ігри та інтерактивне збагачення електронного навчання Постійне зростання необхідних навичок
Переваги е-освіти Ніщо не може замінити традиційне навчання за партою в класі, але eосвіта є гармонійним доповненням до цього процесу і може допомогти багатьом. 1. Он-лайн освіта. Переваги он-лайн або Інтернет-освіти наступні:  незалежність від місця перебування;  отримання онлайн-ступеня допомагає в розумінні можливостей для розвитку кар'єри;  можливість навчатися в одному з кращих коледжів у будь-якій країні (не має потреби їхати і платити за проживання);  можливість отримання ступеня акредитованих університетів, що визнаються в усьому світі. 2. MBA в Індії. Успішне завершення курсу MBA в Індії сприяє становленню кар'єри в галузі управління, однак вимагає великої самовіддачі і гарної репутації. 3. Дистанційне навчання. Хоча люди схильні ототожнювати дистанційне навчання з онлайносвітою, але існує різниця між ними. Вона полягає тому, що технології їх здобуття можуть відрізнятися. Курси дистанційного навчання в Індії стають все більш популярними. Наявність дистанційного навчання є запорукою того, що людина може продовжувати освіту в будь-якій державі або університеті, навчатися в яких він або вона виявляють бажання.
33
Освітній онлайн http://www.indiaedu.com/
ресурс
(Банк
навчальних
закладів)
За допомогою цього ресурсу можливо дізнатися про те, як:  підібрати необхідний курс або заклад для навчання в Інтернеті;  дізнатись будь-яку інформацію про новини е-освіти та ін. Список використаних джерел
1. http://www.eindia.net.in - Основний портал новин з е-урядування Індії. 2. Bhatnagar Subhash (2004), e-government from vision to implementation, sage publications, New Delhi. 3. Government of India, 'Information Technology Action Plan: IT for All Indians by 2008',http://it-taskforce.nic.in. 4. Gupta, M.P. (2004). Towards E-Government Management Challenges, Tata McGraw-Hill Publishing Company Limited, New Delhi. 5. Kaushik, P.D. (2004). E-Governance: Government Initiatives in India, in Bibek Debroy, Agenda for improving Governance, Academic Foundation in Association with Rajiv Gandhi Institute for Contemporary Studies, New Delhi. 6. Kochhar Sameer and Gursharan Dhanjal, (2005). E-government Report Card, Yojna, Vol. 49, August, New Delhi. 7. World Bank (1992), Governance and Development, World Bank Washington, DC. 8. www.egov4dev.org/egodefn.htm 9. www.pacificcouncil.org 10. www.unpan.org/dpepa-kmb-eg-egovran ready. asp 11. www.1.worldbank.org/publicsector/egov/index.htm
34
КАНАДА
Підготувала Марія Міхальова
35
1. Довідка про країну Канада – конституційна монархія. Глава держави – король або королева Великої Британії (зараз це Єлизавета Друга), яка має титул королеви Канади і яку в країні представляє генерал-губернатор Канади. Кандидатів на цю чотирирічну посаду призначає діючий прем'єр-міністр і затверджує королева. Чинний генерал-губернатор Канади – Мікаель Жан, яка була призначена на посаду 25 вересня 2005 р. У Канаді під конституцією розуміють зведення актів, британських законів, судових рішень тощо. Двома основними документами вважаються Акт про Британську Північну Америку 1867 р., що проголосив Канаду домініоном Великобританії, та акт 1982 р., який встановив, що всі закони в Канаді прийматимуться тільки канадським парламентом. У країні діє парламентська система демократії з федеральною системою парламентського уряду. Прем'єр-міністр Канади – глава уряду. За традицією це лідер політичної партії, яка отримує більшість у Палаті Громад парламенту. Прем'єр-міністр формує кабінет міністрів, який формально призначається генерал-губернатором Канади. Кабінет Міністрів традиційно складається з членів партії прем'єр-міністра і, як правило, з депутатів Палати Громад. Виконавча влада в країні належить прем'єрміністру і Кабінету; міністри перед вступом на посаду складають присягу вірності Королеві, щоб формально стати королівськими міністрами. Діючий прем'єр-міністр Канади з 6 лютого 2006 р. – Стівен Гарпер, лідер Консервативної партії Канади. Федеральний парламент складається з Королеви та двох палат парламенту: виборної Палати Громад і призначеного Сенату. Кожен депутат Палати Громад обирається більшістю у своїй виборчій дільниці. Всеканадські вибори формально призначаються генерал-губернатором, але, як правило, прем'єр-міністр вирішує дату їх проведення. Вибори повинні відбуватися кожні п'ять років або достроково, за рішенням діючого прем'єр-міністра. Членів Сенату, чиї місця розподіляються на регіональній основі, вибирає прем'єр-міністр та формально призначає генералгубернатор; сенаторам дозволено залишатися на посаді до 75-річного віку. Населення Канади становить 33,7 млн. чоловік.
2. Історія впровадження електронного урядування Ідея створення "електронного уряду" виникла ще в 90-ті роки минулого століття. Тоді багато розвинених країн почали активну роботу з його впровадження. У зв'язку з тим, що Канада однією з перших у світі почала вирішувати проблеми відкритого доступу до інформації державних структур, вона стала лідером в інноваціях у галузі "електронного уряду". Ще в 1994 р. урядом країни був випущений "Проект надання послуг державними
37
органами за допомогою інформаційних технологій", що одержав умовну міжнародну назву "e-government". Розбивши проект на три етапи реалізації, Канада поставила завдання за п'ять років побудувати систему "електронного уряду". В результаті застосування модульного принципу система була розділена на чотири контури:  сайт Канади, що надає доступ до GOL-контексту;  інформаційний портал, що складається з підпорталів;  проміжне ПЗ, що складається з пошукової машини, системи автоматизації бізнес-процесів, систем інтеграції додатків і даних;  інфраструктурне ПЗ складається з системи управління паперовими та електронними документами та електронного сховища. Сьогодні в рамках проведених робіт з реалізації проекту канадська влада працює і безпосередньо взаємодіє з населенням за допомогою найпотужнішого інформаційного порталу, що об'єднує до 500 інтернетсайтів. Проте при наданні послуг у Канаді виникають проблеми, зумовлені: географічною ситуацією – великими відстанями; екстремальними кліматичними умовами (північні народи); низькою густотою населення на більшій частині території країни; культурною різноманітністю; крім того, у структурі уряду Канади існує розподіл повноважень, а не ієрархія влади. Тому було створено проект системи "єдиного вікна" на федеральному рівні, який реалізується в Канаді вже близько десяти років. Ще у 90-х роках у країні було оголошено про початок роботи уряду, орієнтованого на послуги. У вересні 2005 р. був започаткований проект Services Canada, що став універсальним пунктом надання послуг, який забезпечує багатоканальний доступ до різних послуг та орієнтується на клієнта. Вибравши один з каналів надання послуги – по телефону, особисто або за допомогою Інтернету – громадянин отримує універсальний доступ до програм та послуг уряду. Керівництво програмою здійснює Міністр людських ресурсів і соціального розвитку. Services Canada включає 320 пунктів надання державних послуг, крім того, в рамках проекту існує коледж Services Canada і працює програма сертифікації з надання високоякісних послуг. З метою досягнення вертикальної інтеграції в провінціях Канади існують і співпрацюють зі службою Services Canada подібні агентства з надання послуг. Онлайн-послуги становлять третину всіх урядових трансакцій між державою та громадянами. Розпочата у 1999 р. ініціатива GOL була спрямована на переведення в електронний формат найбільш популярних послуг федерального уряду. Нині завдяки спільним зусиллям десятків департаментів і відомств усі ці послуги доступні через федеральний портал.
38
Електронне урядування є ключовим каналом надання державних послуг у Канаді: майже 600 млн трансакцій між громадянами та урядом у 2004 р. відбулися в електронному форматі (у 2001 р. цей показник становив 150 млн). Якщо більшість країн безуспішно намагаються досягти критичної маси користувачів онлайн-послуг, то Канаді вдалося досягти цього, забезпечуючи при цьому високий рівень розвитку онлайн-послуг. Згідно із заявою Скотта Брісона, міністра державних робіт та послуг (Minister of Public Works and Services): "Для багатьох канадців Інтернет сьогодні є переважним методом взаємодії з державою. Наша мета – стати урядом, який найтісніше взаємодіє з громадянами, – стає реальністю і все більше канадців використовують он-лайн державні послуги…". Канада є однією з найбільших Інтернет - аудиторій у світі, що сприяє високому рівню використання онлайн-послуг кінцевими користувачами. За даними досліджень, 78% канадців використовували Інтернет протягом трьох останніх місяців, 72% мають домашній доступ до мережі, а кількість домогосподарств з високошвидкісним доступом до Інтернет перевищила кількість тих, хто користується dial-up. Успіхи канадського електронного уряду були визнані у щорічному дослідженні консалтингової компанії Accenture, яка п’ятий рік поспіль надає Канаді перше місце в рейтингу 22 розвинених країн світу. Якщо більшості урядів світу все ще не вдається виправдати очікування громадян від он-лайн-послуг, то Канада є однією з небагатьох країн, які досягли суттєвого покращення в цій сфері завдяки розвитку електронного уряду. За словами Алдена Каддихей, представника компанії в Канаді, "Канада залишається зразком надання державних послуг для всього іншого світу". Але, незважаючи на суттєві успіхи, у Канади залишається потенціал для подальшого розвитку: "лише 41% канадців вважають, що державні відомства та послуги ефективно взаємодіють між собою" (за даними доповіді Accenture). На думку експертів Accenture, найбільш успішними у покращенні надання послуг є ті уряди, які виходять за вузькі рамки ініціатив у сфері електронного уряду та інтегрують е-уряди в більш широку програму задоволення потреб громадян та бізнесу. Здається, саме таке розуміння притаманне урядовим структурам Канади. Наприклад, за даними доповіді IDC, лише чверть ІТ менеджерів державного сектору Канади вважають, що розгортання електронних послуг цього року є найважливішим пріоритетом (так вважали 42% два роки тому). На думку Массиміліано Клапса, старшого аналітика IDC, "для уряду модернізація зовнішніх каналів надання послуг є все ще актуальною, але з іншого боку поширеним стає розуміння, що для повномасштабної трансформації державних послуг цього недостатньо" http://europa.eu.int/idabc.
39
3. Електронне урядування на центральному рівні У 2002 р. в Онтаріо Міністерство природних ресурсів (ONMR) застосувало систему інформації про земельні ресурси, яка дає змогу державним і приватним секторами легко знаходити, отримувати доступ і використовувати географічну інформацію про Онтаріо. Адже географічна інформація використовується в різних ситуаціях з екстреного реагування, таких як: лісові пожежі або надзвичайне планування маршрутів; чи навіть на більш низькому рівні водії шкільних автобусів використовують її для оптимізації свої маршрутів. Проект надає інформацію, яка є доступною, інтегрованою і корисною для різноманітної діяльності та для зацікавлених сторін. Це також знижує дублювання зусиль, витрати і підвищує якість прийняття рішень. Канадське агентство прикордонної служби запровадило у 2003 р. систему CANPASS Air, яка сприяє безпечному та ефективному в'їзду в Канаду. Ця програма дозволяє дивлячись у камеру розпізнавати райдужну оболонку ока, засвідчуючи особу. При перевірці в'їзду в Канаду через аеропорт членам CANPASS Air дозволяється використовувати самообслуговуючий кіоск із вбудованою технологією сканування рогівки ока - на думку багатьох, найбільш точний спосіб перевірити особу людини. Система CANPASS Air має подвійну мету:  полегшити пересування людей;  забезпечити безпеку канадців. Оскільки ця система призначається для пасажирів, які часто здійснюють міжнародні польоти, вона дозволяє швидше проходити митний контроль, а працівникам митних служб допомагає зосереджувати увагу на інших пасажирах. Агентство доходів Канади (Canada Revenue Agency) у 2003 р. створює податкову систему електронних платежів Мій обліковий запис (My Account), яка є швидким, ефективним і безпечним засобом самообслуговування через Інтернет . Призначена ця система для забезпечення канадських платників податків доступом до інформації податкових служб; управління їх особистим прибутковим податком; онлайн-посібником-рахунком. Використовуючи My Account приватні особи можуть тепер отримати інформацію про:  податкові декларації за поточний і попередні роки;  інформацію про реєстрацію пенсійного плану;  безперервне навчання плану розрахунків та лімітів;  товари і послуги у сфері оподаткування узгодженого податку з продажів кредитів.
40
Фізичні особи можуть також змінити свої податкові декларації після того, як були представлені або не згодні з оцінкою. My Account це персональні послуги 24 години на добу, сім днів на тиждень. Це породжує постійну економію коштів для Агентства за рахунок зниження кількості запитів, зі збільшенням дотримання строків виконання та задоволеності клієнтів. Скорочення числа звернень до існуючих телефонних ліній дозволяє більш швидко і якісно виконувати запити. У період з червня 2003 р. по грудень 2004 р. понад 2,3 млн канадців успішно отримами доступ до My Account. Це забезпечує істотні нематеріальні вигоди, такі як підвищений ступінь задоволеності клієнтів і поліпшення образу Canada Revenue Agency (Агентство доходів Канади) . My Account також є прототипом для більш широкої урядової системи Канади, через яку канадці матимуть можливість переглядати свої дані по всіх відомствах. У грудні 2003 р. Канадське агентство міжнародного розвитку (Industry Canada) розпочало роботу над глобальною мережею ресурсів електронної політики (ePol-NET). Використання цифрової цільової групи було офіційно розпочато під егідою ІКТ Цільової групи ООН в ході Всесвітнього саміту з інформаційного суспільства в Женеві в грудні 2003 р. Канада вносить свій вклад у ePolNET в рамках канадської електронної політики Ресурсний центр, як ініціативу Канадського фонду для Африки. Центр (http://www.ceprc.ca/index_e.html) є канадським джерелом інформації, знань та навчання на підтримку національної політики і регулюючих органів в африканських країнах. Канадський приклад діяльності, що здійснюється в рамках партнерства ePol-NET включає:  семінар про електронний уряд для Танзанійських членів парламенту у травні 2004 р.;  конференції з питань гендерної рівності "Жінки і ІКТ: проблеми та можливості на шляху до Тунісу";  семінар з питань стратегічних пріоритетів у Східній Африці по еуряду. Глобальна мережа ресурсів електронної політики об'єднує партнерів з різних організацій по всьому світу, які вносять вклад в електронні стратегії та електронну інформаційну політику і досвід на благо людей, організацій і уряду в країнах, що розвиваються. Це дуже допомагає їм у розробці політики і стратегії . 4. Електронне урядування на місцевому рівні Місія м. Ванкувер - створення великого міста громад, що дбає про свій народ, його навколишнє середовище та можливості жити, працювати і процвітати. Vancouver.ca - це комплексний веб-сайт, призначений для вирішення цього завдання. Пріоритетом міста є розробка веб-сайту, який
41
містить широкий спектр інформації з метою підвищення обізнаності про цивільні програми й послуги, та забезпечення доступу до них. Таким чином, сайт сприяє інформуванню, просвіті та залученні громадян до місцевих питань, а також забезпечує зручні послуги в Інтернеті, такі як можливість купівлі ліцензій або оплати за квитки через Інтернет. Vancouver.ca надає громадянам комплексний портал, який забезпечує доступ до інформації з усіх аспектів життя у Ванкувері. На сайті також є інформація для потреб бізнесу та урядових установ. Крім того, Vancouver.ca є одним з порталів, де даються корисні поради та пропозиції щодо: утилізації відходів; зберігання Ванкувера зеленим і чистим містом; та про те, що пересічний громадянин може зробити, щоб зберегти якість життя у місті на високому рівні. У Квебеку створили веб-сайт www.emploiquebec.net, що являє собою унікальну, універсальну і безкоштовну базу зайнятості в Квебеку. З допомогою он-лайн-розміщення він забезпечує доступ до працевлаштування, підтримки та сприяння зустрічі між роботодавцями та претендентами. За допомогою інтерактивних мультимедійних навчальних програм онлайн-ринок праці дає необхідну інформацію про професії, підготовку кадрів і галузі промисловості. Ці онлайнові послуги також дозволяють поліпшити координацію і коригування між характеристиками робочої сили і потребами ринку праці.
42
НІМЕЧЧИНА
Підготувала Тетяна Лущан
43
44
1. Довідка про країну Населення Німеччини – 83 млн мешканців, з них 75 млн з німецьким, а 8 млн з іноземним громадянством. Офіційна мова – німецька. Президент Німеччини – Горст Келер. Столиця Німеччини – Берлін, де розташовується і федеральний уряд. У Федеративній Республіці Німеччина здійснюється поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Законодавчу гілку влади представляє двопалатний парламент, який складається з:  Нижньої палати (Бундестагу), яка обирається на 4-річний термін і складається з 669 депутатів, що обираються на загальних виборах;  Федеральної Ради (Бундесрату), яка складається з 69 представників земель (кожна з 16 земель має визначену кількість голосів: від 3 до 6). Виконавчу гілку влади представляє федеральний уряд з федеральним канцлером на чолі, який обирається парламентом, а висувається президентом. Судова влада представлена Федеральними судами.  ВВП у ринкових цінах – 2 423 800,0 млн євро (2007).  Темпи зростання ВВП – 2,5% (2007).  Рівень інфляції – 2,3% (2007).  Рівень безробіття – 8,4% (2007).  Площа – 356 854 км2.  Валюта – євро.
2. Основні показники розвитку інформаційного суспільства Частка домогосподарств, що мають доступ до Інтернету – 71% (2007). Частка підприємств, що мають доступ до Інтернету – 95% (2007). Особи, які використовують Інтернет не рідше одного разу на тиждень – 64% (2007). Частка підприємств, які отримали замовлення в мережі – 24% (2007). Відсоток осіб, які використовують Інтернет для взаємодії з державними органами влади: отримання інформації – 39,1%, завантаження – 26,1%, заповнення форми – 17,1% (2007). Частка підприємств, що використовують Інтернет для взаємодії з державними органами влади: отримання інформації – 44%, завантаження – 49%, заповнення форми – 43% (2007). 3. Офіційна державна стратегія У 1998 р. Федеральний уряд Німеччини оголосив про нову доктрину, спрямовану на створення фундаменту для адаптації державних органів
45
управління в умовах мінливого соціального середовища. Девізом коаліційної угоди Aufbruch und Erneuerung - Deutschlands Weg ins 21. Jahrhundert стала модернізація діяльності органів влади. У зв'язку з цим уряд висунув чотири керівних принципи, що охоплюють чотири сектори реформи:  новий розподіл обов'язків, що веде до підвищення ефективності та поліпшення виконання законів;  більша орієнтація на громадян, які мають бачити у Федеральному уряді партнера;  усесторонній розвиток державних служб, у результаті якого органи влади будуть краще справлятися зі своїми обов'язками, ефективніше використовувати кошти і діяти більш прозоро;  ефективне керівництво, що дає змогу наймати й утримувати в організації службовців, зацікавлених у результатах своєї роботи. Здійснення програми модернізації уряду Німеччини спирається на проекти електронного уряду, які мають дати новий поштовх для здійснення змін у роботі державного апарату і відіграють ключову роль у процесі переходу до інформаційного суспільства. Рішучість уряду надати доступ через Інтернет до всіх послуг федеральних державних органів свідчить про те саме - електронний уряд розглядається як знаряддя змін в органах управління. 18 вересня 2000 р. канцлер Шрьодер представив головні компоненти програми "Інтернет для всіх - кроки на шляху до інформаційного суспільства". Він зробив це у своєму зверненні перед початком роботи конгресу за темою "Життя, навчання та робота в інформаційному суспільстві" на виставці в Ганновері. Герхард Шрьодер перерахував десять кроків у напрямі створення інформаційного суспільства: 1) навички користування Інтернетом мають стати частиною загальної освіти:  до 2001 р. всі школи повинні бути обладнані персональними комп'ютерами та мати доступ до Інтернету;  до 2003 р. кількість місць для професійного ІТ-навчання має бути збільшена на 60 тис.;  чисельність студентів у галузі інформатики має бути подвоєно в максимально короткий термін; 2) потрібно спрямовувати зусилля на стимулювання навчання ІТспеціальностям жінок. Завдання - до 2005 р. утричі збільшити частку жінок, зайнятих у цих професіях, довівши її до 40%; всі публічні бібліотеки повинні мати доступ до Інтернету; у 2002 р. безкоштовне підключення до Інтернету буде надаватися в кожній другій публічній бібліотеці;
46
3) розвиток спонсорської підтримки у формі безоплатної поставки персональних комп'ютерів; 4) підвищення ІТ-кваліфікації безробітних. З жовтня 2001 р. Федеральне бюро з працевлаштування буде пропонувати безробітним людям, які не мають навичок користування Інтернетом, можливість безкоштовного навчання для отримання кваліфікації в цій галузі; 5) посилення конкуренції між телефонними компаніями, що веде до зниження цін; 6) звільнення від податків використання Інтернету для особистих потреб. Роботодавці зможуть надавати своїм співробітникам можливість використовувати персональні комп'ютери та Інтернет на робочому місці і вдома без сплати додаткового прибуткового податку; 7) підтримка електронної комерції, яка буде включати введення в дію електронних підписів для створення в Інтернеті безпечного середовища; 8) прийняття постанов для захисту інтелектуальної власності та недопущення нечесної конкуренції; поліпшення захисту споживачів та даних шляхом контролю за виконанням Європейської директиви з електронної комерції; 9) безпека в Інтернеті:  уряд Німеччини буде використовувати всі законні засоби, щоб перешкодити поширенню в Інтернеті ксенофобії, антисемітських та неонацистських ідей;  створення у федеральних органах влади "комп'ютерних груп швидкого реагування" (Computer Emergency Response Teams, CERT) для розробки превентивних заходів безпеки та підвищення здатності протистояти загрозам; 10) прийняття бізнес-спільнотою на себе більшої відповідальності у справі створення інформаційного суспільства:  організація інформаційної підтримки під назвою "Оновлення Німеччини" (Deutschland erneuern), спрямованої на більш активне використання Інтернету як засобу поширення інформації та розширення зв'язків з громадськістю. Портал Deutschland надасть німецьким та іноземним користувачам доступ до відомостей про Німеччину, у тому числі інформацію про бізнес, науку та навчання, культуру, туризм, а також про уряди та органи державного управління;  "Німеччина в Мережі - 2005". Федеральний уряд має намір до 2005 р. надавати через Інтернет всі послуги органів влади, для яких це можливо. Спільно з урядами регіонів уряд країни буде шукати шляхи прискорення впровадження електронних служб на федеральному, регіональному та місцевому рівнях [8].
47
4. Хронологія впровадження електронного урядування в Німеччині [2] Лютий 1996 р. – презентація ІНФО-2000: Німеччині дорогу до інформаційного суспільства, уряд приймає Перший план дій з побудови інформаційного суспільства. 1 серпня 1997 р. – набирає чинності закон щодо надання інформаційно-комунікаційних послуг (відомий як "Мультимедійний закон"). Березень 1998 р. – запуск МЕДІА @ KOMM проекту з розвитку місцевого електронного уряду. 18 вересня 2000 р. – німецький канцлер Герхард Шрьодер запускає BundOnline2005, електронний уряд, Програму Федерального уряду. Ця ініціатива є частиною програми "Інтернет для всіх - Десять кроків на шляху до інформаційного суспільства". Березень 2001 р. – запуск урядової інформації та послуги Bund.de порталу, надає централізований доступ до онлайнових послуг федеральної адміністрації. 14 листопада 2001 р. – презентація BundOnline 2005, здійснення плану. 3 травня 2002 р. – презентація Федерального уряду щодо електронної закупівельної платформи, віртуальний ринок здійснює закупівлю товарів та послуг в електронному вигляді. 6 серпня 2002 р. – федеральний портал е-уряду збагатили посиланням на інформацію та послуги з Німецьких міст та муніципалітетів. Портал, таким чином, охоплює всі адміністрації Німеччини і має спільну Інтернетплатформу. 11 грудня 2002 р. – презентація BundOnline річної доповіді за 2005 р., оновлена інформація про виконання плану щодо е-уряду. Згідно з доповіддю, завдання, поставлені на виконання плану на 2002 р., були виконані, надано більш ніж 160 послуг федеральної адміністрації через Інтернет. 5. Правові засади діяльності електронного уряду в Німеччині Законодавство та основні правові документи, що забезпечують розвиток електронного уряду (е-уряд) На сьогодні в Німеччині не існує загального законодавства стосовно електронного уряду, але існують окремі законодавчі акти. 1. Законодавство про свободу інформації 17 грудня 2004 р. Німецький парламент завершив розгляд нового закону про свободу інформації. Закон надає громадськості право на доступ до інформації Федерального уряду. Зазначено, що будь-яка особа може запросити офіційні документи, "продемонструвати правовий інтерес" до
48
цієї інформації. Інформація має бути надана за запитом "без зволікань". Однак у випадку складних запитів термін надання – до двох місяців. 2. Захист інформації / Федеральний закон про захист даних (1990) У Німеччині діє один із найсуворіших законів про захист даних в Європейському Союзі. Перший у світі закон про захист даних був прийнятий у німецькій землі Гессен у 1970 р. Остаточний перегляд відбувся в серпні 2002 р., щоб привести законодавство Німеччини у відповідність із вимогами ЄС. Загальна мета цього закону – "захист особистості від порушення його особистих прав". 3. Електронна комерція (Е-комерція - 2001) Закон щодо умов упровадження електронної комерції від 14 грудня 2001 р. вносить зміни в Tele-закон про послуги та Tele-послуги, закон про захист даних від 1997 р., а також деякі Положення Цивільного кодексу Німеччини. 4. E-зв'язок. Закон про телекомунікації (2004) Німеччина, як і більшість країн-членів ЄС, адаптувала свої нормативноправові бази щодо електронних повідомлень за допомогою Телекомунікаційного закону від 22 червня 2004 р. 5. Цифровий підпис (E-підпис - 2001) Закон щодо електронного підпису набрав чинності 22 травня 2001 р. Він регулює забезпечення інфраструктури для використання електронних підписів, які отримують такий самий правовий статус, як і власноручний підпис. У законі прописані стандартні вимоги і обов'язки із сертифікації влади, а також мінімальні вимоги стосовно технічних компонентів, які використовуються для створення цифрових підписів. 6. E-закупівельне законодавство Положення, що стосуються електронних закупівель, з кінця 2005 р. викладені німецькою мовою. Зберігання даних вже регламентується національним законодавством. Щодо нових директив ЄС, Німеччина розробила послугу, коли можна використовувати електронні аукціони і динамічні системи закупівель. У 2005 р. прийнято Постанову про повторне використання інформації в державному секторі. 6. Учасники електронного уряду: головні ролі та обов'язки Відповідальність за впровадження та контроль стратегій е-уряду в Німеччині покладено на Федеральне міністерство внутрішніх справ. Завдання Федерального міністерства внутрішніх справ пов'язані з ІТполітикою і стратегією, ІТ-управлінням та ІТ-безпекою. Координацію проекту BundOnline 2005 також здійснює Федеральне міністерство внутрішніх справ. Міністерство відповідає за співпрацю з федеральними міністерствами з питань розробки BundOnline 2005,
49
виконання планів, а також координацію зусиль зі здійснення контролю за діяльністю. Координаційні та консультаційні агентства з ІТ у Федеральній Адміністрації (KBSt) також відіграють важливу координуючу роль. Здійснення. 1. Федеральне Управління з питань адміністрації (BVA) в Німеччині виконує більше ніж 100 різних завдань. Серед них – розвиток електронного управління такими компонентами інфраструктури, як Урядовий портал Bund.de або система управління змістом сайта уряду Builder. 2. Федеральне агентство координації та консультації з ІТ 3. Урядові міністерства і відомства що несуть відповідальність за виконання своїх проектів у галузі ІКТ. Підтримка. 1. Федеральне міністерство внутрішніх справ. Забезпечує підтримку Федеральним міністерствам та органам влади у стратегічному плануванні, координації та здійсненні ініціативи BundOnline 2005. 2. Федеральне агентство координації та консультації з ІТ (KBSt). KBSt консультує федеральні органи влади щодо своїх ІТ-стратегій і публікує рекомендації з ІТ-стратегій і методологічних принципів для здійснення такої стратегії. Крім того, KBSt займається питаннями архітектури програмного забезпечення і його стандартизації, а також з визначенням інтерфейсів. 3.Федеральне агентство з інформаційної безпеки (BSI). Федеральне відомство з інформаційної безпеки є центральним органом забезпечення послуг ІТ-безпеки Німецького уряду. Одне з його ключових завдань полягає в тому, щоб надавати підтримку федеральній владі з ІТбезпеки. Аудит. Президент Федеральної Рахункової палати також виконує функції Федерального комісара. Він відповідає за контроль ефективності державного управління; висуває пропозиції, рекомендації з метою підвищення ефективності федеральної адміністрації. Захист даних. Ця функція покладена на Федерального уповноваженого із захисту даних. Федеральний комісар із захисту інформації несе відповідальність за перевірку / контроль усіх федеральних установ у питаннях, що стосуються дотримання законодавства із захисту даних [2]. 7. Стандарти та архітектура прикладних систем електронного уряду (SAGA) Німеччини [9] SAGA (Standards and Architecture for e-government Applications) є одночасно і методикою розробки, і описом реалізації електронного уряду Німеччини (перекладається як "Стандарти та архітектура прикладних
50
систем електронного уряду"). У грудні 2003 р. була опублікована вже друга версія цього документа (http://www.kbst.bund.de/saga). У рамках ініціативи BundOnline 2005, реалізація якої розпочалася у вересні 2000 р., Німеччина планувала до 2005 р. реалізувати в електронній формі понад 400 послуг федерального уряду. Базовими принципами, декларованими в рамках німецької програми BundOnline 2005, є такі: 1) децентралізована реалізація з централізованим моніторингом та забезпеченням підтримки; 2) погляд на ініціативу в цілому з точки зору надання державою послуг. Крім децентралізованого портфеля електронних державних послуг, які мають бути реалізовані різними відомствами, план реалізації визначає архітектуру електронного уряду, яка включає набір базових компонентів і додатків, розроблених за принципом "один на всіх". Базові компоненти, реалізовані в Німеччині, включають загальні портальні сервіси, сервіси управління контентом, сервіси оплати державних послуг, сервер електронних форм, компоненти забезпечення безпеки, каталоги. SAGA є, по суті, полномасштабним підходом до стандартизації в рамках німецької ініціативи електронного уряду, який фокусується на таких чотирьох напрямах (завданнях): • визначення технічних профілів стандартів і архітектури. Це є основою для забезпечення взаємодії та узгодженості систем у процесі розробки додатків для електронного уряду та розробки базових компонентів; • моделювання адміністративних процесів і процесів надання послуг. Це означає методичний опис процесів у цілому та їх окремих кроків, що забезпечує, по-перше, єдині принципи проектування та архітектури систем, а по-друге, високий ступінь повторного використання процесів і систем; • моделювання даних. Це означає методичний, стандартизований опис даних, які застосовуються в рамках процесів електронного уряду (прикладних систем), що також є важливим фактором забезпечення взаємодії систем і можливості багаторазового використання систем і процесів; • розробка базових компонент. Базові компоненти відібрані за такими критеріями, як частота використання і загальна застосовність для великої кількості процесів. При цьому SAGA має досить прагматичний характер, тому опис архітектури включає лише ті сфери, які мають суттєвий вплив на вирішення зазначених завдань, тобто не всі елементи технічної архітектури включені в цей опис. На додаток до SAGA як до основного документа, за описом архітектури електронного уряду Німеччини, важливу роль відіграє так зване "Керівництво з електронного уряду" (E-Government Manual) (http://www.bsi.de / english / index.htm).
51
Керівництво є модульним набором документів, які містять набагато ширший спектр проблем, ніж у SAGA. У SAGA є посилання на це Керівництво, в якому багато тем розбираються більш детально і докладно. Є також ряд інших документів архітектурного характеру, наприклад VModell, що описує процес розробки прикладних систем; DOMEA (Document Management and Electronic Archiving), який включає вимоги до систем роботи з електронними документами і файлами, а також систем автоматизації потоків робіт (woorkflow) та створення електронних архівів, що дуже важливо для державних відомств. Щодо технологічних стандартів характерний наступний підхід. Всі стандарти поділяються на три категорії: обов'язкові, рекомендовані і стандарти "на розгляді". Всі інші конкуруючі стандарти, що не потрапили в ці категорії, за великим рахунком, заборонені і можуть використовуватися тільки у виняткових випадках. До обов'язкових відносять стандарти, які перевірені практикою, вони застосовуються в першу чергу. Якщо є кілька конкуруючих стандартів у категорії "обов'язкові", то розробники мають право використати на свій розсуд той стандарт, який найбільше відповідає вимогам конкретної системи. Якщо є кілька паралельних стандартів - обов'язковий, рекомендований і "на розгляді", то стандарт, віднесений до категорії "на розгляді", застосовується лише у вигляді винятку і з відповідним обґрунтуванням. Рекомендовані стандарти - це також перевірені практикою технології, але отримання ними статусу обов'язкових потребує додаткового розгляду. Стандарти належать до категорії "на розгляді", якщо вони перебувають у руслі основного розвитку технологій, але поки ще недостатньо зарекомендували себе з точки зору практичного використання. У ситуації, коли відсутні аналогічні обов'язкові та рекомендовані стандарти, стандарти "на розгляді" можуть використовуватися як орієнтири. При цьому в SAGA чітко описаний життєвий цикл стандартів, порядок їх переведення з категорії в категорію та порядок ведення "білих", "сірих" і "чорних" списків стандартів, відповідно, для зовсім нових технологій, для технологій, які виведені зі списку обов'язкових і рекомендованих, і для відхилених стандартів. Важливою є оцінка прикладних систем на відповідність архітектурі, описаної в SAGA. Прикладна система оцінюється на сумісність з архітектурою на основі моделей, процедур і стандартів, описаних в SAGA: • використання стандартних моделей процесів; • використання та облік стандартних моделей даних; • застосування стандартів, затверджених в SAGA, і відповідність архітектурі, описаної в SAGA; • використання розроблених централізовано базових компонент (загальних сервісів).
52
Але проекти систем у сфері електронного уряду не задовольняють вимогам сумісності із SAGA та "за визначенням" не можуть отримати бюджетного фінансування. В основі SAGA як опису архітектури електронного уряду в цілому, так і опису архітектури окремих систем лежить Довідкова модель відкритих розподільчих розрахунків (RM-ODP - Reference Model of Open Distributed Processing). У тому, що стосується архітектури електронного уряду, це умовно зображено на рис. 1.
Рис. 1. Опис архітектури електронного уряду в SAGA (модель RM-ODP)
Корпоративне подання включає два фундаментальних елементи: організаційні структури електронного уряду в цілому і організаційні моделі додатків. Даються визначення того, що таке послуги (у цьому разі це послуги держави для громадян і господарюючих суб'єктів і послуги одних відомств для інших), процедури та адміністративні процеси, правила їх виконання, актори, а також їх ролі в процесах. Підвищена увага в німецьких підходах (як у самій SAGA, так і в Посібнику з електронного уряду) приділяється оптимізації і правилам опису адміністративних та
53
бізнес-процесів. Одна з покладених в основу ідей полягає в тому, що стандартна реалізація державних бізнес-процесів і процесів надання державою послуг дає змогу ідентифікувати велику кількість аналогічних етапів та елементів, незалежно від специфіки діяльності відомства. Це дозволяє ввести загальні шаблони і загальні базові компоненти, які можуть бути створені централізовано в інтересах усіх відомств і використовуватися великою кількістю державних інформаційних систем. Інформаційне подання визначає структуру і семантику інформації, що обробляється системами. Механізм, який використовується в Німеччині для забезпечення взаємодії та інтеграції систем, досить традиційний і також взяти до уваги багатьма іншими країнами (Великобританією, Данією тощо). Це створення центрального сховища (каталогу) державних XML-схем документів, що забезпечує різним відомствам єдині схеми даних і єдині визначення елементарних даних. Зокрема, запропонована модель державних прикладних систем включає такі рівні: • клієнт; • презентаційний рівень; • проміжний рівень (включаючи компоненти інтеграції); • бек-енд (системи заднього плану, успадковані системи). Клієнтський рівень забезпечує різні канали доступу (Веб-доступ, Мобільний доступ, доступ для зовнішніх систем). Презентаційний рівень відповідає за подання інформації та взаємодію систем з різними клієнтами. Проміжний – є основним з точки зору реалізації логіки додатків та інтеграції з іншими компонентами систем. Зокрема, цей рівень відповідає за використання державними інформаційними системами відомств централізовано створених базових компонент. Рівень бек-енду забезпечує засоби зберігання даних. Цей рівень включає функціональність операційних систем, баз даних, а також специфічних додатків, таких як ERP-системи, успадковані системи, які не покриваються принципами, що наведені в архітектурі SAGA.
54
Рис. 2. Еталонна модель прикладних систем SAGA
Проектувальне подання описує компоненти інфраструктури, такі як комп'ютери, комунікаційна інфраструктура, програмні платформи для розподілених обчислень, на яких реально відбувається робота компонент систем, описаних на рівні обчислювального подання. Воно також включає приклади рішень у галузі захисту систем (наприклад розподіл центрів обробки даних на зони, такі як зона обробки даних, зона управління, зона резервування даних і т.ін.). Технологічне подання описує конкретні технології та стандарти, обрані для реалізації систем. Зокрема, описуються обрані стандарти на продукти та інструменти для таких сфер, як: • моделювання процесів; • моделювання даних; • архітектура додатків; • клієнтська частина; • презентація даних; • комунікації (протоколи проміжного рівня, мережні протоколи, протоколи прикладного рівня, сервіси каталогів); • методи доступу до успадкованих систем; • стандарти у галузі безпеки даних. Уже було відзначено, що важлива роль в архітектурі електронного уряду Німеччини базовим відводиться компонентам. Сценарії їх використання, інтерфейси докладно описані в SAGA. Там же наводяться
55
приклади модельних прикладних систем, які використовують загальні базові компоненти замість приватних рішень. Наприклад, багато державних прикладних систем при взаємодії з ними громадян і господарюючих суб'єктів мають забезпечувати можливості заповнення стандартних електронних "бланків" документів. Замість того, щоб кожна система реалізовувала цей функціонал самостійно, його забезпечує єдиний сервер електронних форм. Суттєву економію забезпечує також реалізація так званих сервісів типу "один на всіх": підбір кандидатів і прийом на роботу, електронні закупівлі, підготовка політичних рішень, законів та нормативних документів та ін. Для цих систем характерні стандартні для всіх відомств процеси, тому можлива їх централізована розробка та експлуатація в інтересах великої кількості відомств. Ну і, нарешті, останнім важливим елементом концепції та архітектури електронного уряду Німеччини є центри компетенції за такими технологіями, як електронні платежі, безпека даних, управління контентом, управління і моделювання процесів та потоків робіт, які, як правило, створюються на базі відомств, що мають максимальну експертизу в даній конкретній сфері. Таким чином, механізми централізованого управління і децентралізованої реалізації у випадку німецької програми BundOnline 2005 включають в себе загальне управління, нагляд та моніторинг проекту через реалізацію загальних (базових) компонент, створення центрів компетенції за цими базовими технологіями і централізовану координацію (рис. 3).
Рис. 3. Механізми централізованого управління і децентралізованої реалізації архітектури електронного уряду Німеччини
56
8. Основні стратегії електронного уряду Німеччини Портал федерації (www.bund.de) є точкою централізованого доступу до послуг та інформації органів федерального управління Німеччини, а також інших громадських установ. Інформація німецькою мовою розподілена, зокрема, за великими темами, комерційними та іншими розділами [2]. Великими розділами є такі важливі події і теми, як, наприклад, "Робота і професія", "Будівництво" або "Пенсія", за яким громадяни мають доступ до інформації про послуги органів громадського управління. Що стосується "Економіки і науки", то інформація порталу класифікована за такими розділами, як "Зовнішня торгівля", "Стимулювання розвитку" або "Патентне право і положення про охорону товарних знаків". Основними розділами теми "Управління та установи" є, наприклад, "Контролінг", "Організація" та "Управління знаннями". Крім того, найбільш відвідуваними рубриками порталу bund.de є "Вакансії в громадському управлінні", "Відкриті конкурси", "Бланки" та "Адреса установ і відомств". На додаток до цього bund.de є і порталом пропозицій щодо послуг та надання інформації федерального управління Німеччини іноземними мовами. На порталі bund.de обрані теми представлені кількома мовами, такими як англійська, французька, іспанська, російська, китайська та японська. Ці розділи призначені для відвідувачів, які говорять іноземними мовами, для іноземців, які тимчасово або постійно проживають у Німеччині, а також для іноземних підприємств з діловими контактами в Німеччині. Bund.de розвивався як основний компонент ініціативи "Електронний уряд" федерації - BundOnline 2005. Метою цієї ініціативи, започаткованої на виставці Expo 2000, є надання всіх послуг федерального управління, які можуть бути переведені в режим "он-лайн", в електронному форматі до 2005 р. У даний час до них легко звернутися через загальний централізований портал доступу www.bund.de. Крім федерації, в різних проектах електронного уряду в Німеччині беруть участь землі і комуни. Для побудови інтегрованої системи електронного уряду федерація, землі та комуни влітку 2003 р. прийняли рішення про реалізацію спільної стратегії електронного уряду "Deutschland Online". Bund.de є активним партнером "Deutschland Online" і бере участь у втіленні в життя проектів з гармонізації та створення спільних мережевих ресурсів. Далі розглянемо проекти, що здійснюються урядом Німеччини і спрямовані на модернізацію органів влади. Проекти електронного уряду, що здійснюються в Німеччині, спрямовані на розширення безпосередньої участі громадян в управлінні, що стане великим кроком вперед до вищого рівня демократії.
57
8.1. Стратегічні цілі та принципи BundOnline 2005. "Німеччина в Мережі - 2005" (BundOnline) [3] Ця програма мала чітку мету: до 2005 р. зробити всі послуги, що надаються федеральними органами влади, доступними через мережу Інтернет. Це стосується громадян (A2C, administration-to-citizen адміністрація-громадяни), приватних компаній (A2B, administration-tobusiness - адміністрація-бізнес) та органів управління на федеральному, регіональному та місцевому рівнях (A2A, administration-to-administration Адміністрація-адміністрація). Реалізація цього проекту - основа для надання послуг швидше, більш прозоро та з меншими витратами. Проект "Німеччина в Мережі" включає наступні програми [3]: • Он-лайн-подача заявок на документи. До сьогодні громадянам Німеччини доводилося подавати заявки на видачу посвідчень особи, закордонних паспортів і посвідчень водія у відповідні державні органи і, як правило, чекати від трьох до чотирьох тижнів. Прийом заявок електронним чином прискорює цей процес. Тепер федеральна друкарня (Federal Printing Office) пропонує можливість замовити ці документи в Інтернеті. Відразу ж після реєстрації заявки потрібний документ створюється в електронному вигляді, а через кілька днів він вже чекає на господаря у відповідному органі влади. Федеральна друкарня надає цю послугу жителям всіх областей, місцева влада яких висловила готовність користуватися цією службою. • Персональні податкові декларації з Інтернету. Податкові декларації завжди вимагали величезної кількості паперу. Заповнення форм вручну і зняття безлічі копій - все ще звичайне явище в багатьох сім'ях. Проте у даний час вже приблизно 130 тис. осіб по всій Німеччині можуть подавати декларацію про свої доходи за допомогою Інтернету. Вісім федеральних земель надали підприємцям таку саму можливість для подання декларацій з податку на заробітну плату та декларацій для авансових платежів з податку з обороту. • Електронні державні закупівлі. Щорічно органи державного управління розміщують 1 млн замовлень на загальну суму 500 млрд німецьких марок. У майбутньому стане можливим керувати цими контрактами за допомогою Інтернету. Згідно з оцінками, якщо всі операції з постачання державних відомств вести електронним чином, це дозволить заощадити понад 1 млрд марок. • Офіційна статистика за допомогою Інтернету. Понад 1,6 тис. підприємств уже користуються можливістю надавати щомісячні звіти з питань зовнішньої торгівлі через Інтернет. Федеральне статистичне відомство пропонує цю послугу всім компаніям Німеччини. У майбутньому весь процес збирання і обробки статистичної звітності буде здійснюватися в електронному вигляді.
58
• Інформаційна система Profi для ефективного управління просуванням проектів. Федеральне міністерство науки і освіти спільно з Федеральним міністерством економіки і техніки розробило інформаційну систему Profi, призначену для управління проектами. Система сприяє економії часу і засобів, завдяки чому спрощується просування інноваційних проектів у сферах освіти, науки, економіки і техніки. • Інтернет-служба для погашення студентських позик. BAfÖG-Online - це нова веб-служба, організована федеральним адміністративним відомством у м. Кельн (німецькою мовою) та призначена для подання й обробки заявок на студентські позики BafÖG. Вичерпна інформація про різні способи погашення позик, що міститься там, надається лише студентам і тим, хто тільки збирається стати студентом, і недоступна третім особам. • WAP-служба для ведення торгівлі в рамках Євросоюзу. Федеральне фінансове відомство ввело нову службу для сприяння товарообігу з комерційними партнерами в межах Євросоюзу. За допомогою цієї WAP-служби компаніям надається зручна можливість швидко перевірити по мобільному телефону правильність індивідуального номера платника податків (ІПН) ділового партнера. Усього через кілька секунд після надсилання відповідного запиту видається результат з реєстру тієї країни Євросоюзу, до якої належить партнер. На сьогодні із приблизно 15 тис. щомісячних запитів (проста перевірка правильності ІПН) більш ніж 14 тис. робляться по мережі Інтернет і близько тисячі по телефону або по факсу. Таким чином, в рамках реалізації ініціативи BundOnline 2005 уряд Німеччини реалізує ряд проектів, спрямованих на прискорене поширення та використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій. Також необхідно зазначити, що з ініціативи приватного сектору і під егідою та головуванням канцлера Шрьодера у 2000-2001рр. було розпочато реалізацію проекту "Німеччина в XXI столітті" з метою виявлення та ліквідації правових бар'єрів для роботи нових бізнес-служб. Мета проекту - керувати змінами в інформаційному суспільстві за допомогою єдиної стратегії, якої будуть дотримуватися державні відомства та комерційні компанії. Цілі проекту були досягнуті в три етапи: • формулювання правових норм для нових бізнес-служб, особливо для галузі програмного забезпечення, мобільних та комунальних служб; • виявлення перешкод, що заважають новим технологіям унаслідок існуючих юридичних норм; • прийняття рекомендацій щодо зміни або скасування цих законів. ІТ-стратегія (1998-2002 рр.) Федеральне міністерство внутрішніх справ і Федеральне міністерство транспорту, будівництва та житла (Ministry of Transport, Construction and Housing) очолили проект, в ході якого буде створена всеосяжна система
59
управління сучасними інформаційними технологіями. Система забезпечить більш легкий і швидкий доступ до даних, простіший обмін інформацією між органами влади та громадянами, а також ефективне й більш раціональне адміністрування. Комп'ютерна біржа "Торговий майданчик для шкіл" (19992001 рр.) Федеральне міністерство науки і освіти створило веб-узел www.marktplatz-fuer-schulen.de (німецькою мовою), мета якого - підвищити оснащеність шкіл ІТ-ресурсами та обладнанням, налагодити контакт між школами, що, безумовно, потребують ПК, і спонсорами, готовими їх надати. До 2001 р. в рамках цього проекту було розподілено вже 1,5 тис. ПК і ще 21,5 тис. було зібрано в ході іншої спонсорської діяльності. Програма "Нові інструменти в освіті" (2000-2005 рр.) Ще один проект Федерального міністерства науки і освіти стосується Німеччини як розробника програмного забезпечення. Мета проекту зайняти лідируючу позицію у світі з розробки ПЗ для освіти. У рамках проекту буде представлена програма з розробки освітнього мультимедійного контенту якісно більш високого рівня для всіх сфер освіти. Веб-вузол "Глобальні питання" і чат-форум Проект, ініційований Федеральним міністерством закордонних справ, що завершився в грудні 2000 р., був реалізований у два етапи. По-перше, був створений веб-вузол під назвою "Глобальні питання" (Globale Fragen) для працівників різних державних органів, які можуть заходити туди, щоб ставити питання фахівцям і отримувати інформацію, необхідну в їхній роботі. По-друге, був організований чат-форум, мета якого - служити неформальним місцем для обговорення тем, що становлять спільний інтерес. Електронний підпис (2000-2002 рр.) Федеральне міністерство економіки приступило до реалізації проекту, який стимулюватиме розробку безпечних, конфіденційних і таких, що мають юридичну силу, методів укладання ділових контрактів з використанням електронного зв'язку та електронних підписів, а також електронних платежів. Його мета – створення платформ для функціонування "органів влади" і "торгових майданчиків" віртуального міста. Проекти місцевих органів управління Регіональні та муніципальні органи влади приєднуються до загальних зусиль з реалізації проектів електронного уряду з метою модернізації підходів до державного управління. Для здійснення цього кроку ними керували такі самі мотиви, що і федеральним урядом. Відмінність полягає в тому, що рішення місцевої влади більшою мірою "продиктовані життям" і справляють більш безпосередній вплив на громадян, ніж проекти федеральної влади. Надання громадянам можливості користуватися послугами з Інтернету, упорядкування бізнес-процесів з використанням сучасних технологій і приведення власних методів роботи у відповідність з
60
принципами електронного уряду - все це розглядається як кроки на шляху до інформаційного суспільства. Згідно з планами федерального уряду, в недалекому майбутньому стане нормою спілкування між громадянами та державними службовцями по електронній пошті, що підвищить рівень демократії та участі громадян в управлінні. Таким чином, здійснення стратегії BundOnline почалося 18 вересня 2000 р. з ініціативи канцлера Герхарда Шрьодера. BundOnline 2005 р. є одним з основних елементів у розвитку інформаційного суспільства в Німеччині. Вона призначена для забезпечення громадян вільним доступом та користуванням послугами Федеральної адміністрації більш просто, швидко і економічно ефективно. BundOnline 2005 р. є також ключовим елементом політики уряду щодо адміністративної модернізації, оскільки електронне врядування дійсно є основним імпульсом для модернізації бізнес-процесів. Початковий план BundOnline був представлений у грудні 2001 р. Виконання плану оновлюється щорічно у формі щорічної доповіді Федерального Міністерства внутрішніх справ. BundOnline 2005 розглядає систему федерального управління як сучасну, орієнтовану на служіння суспільству організацію. Основний акцент робиться на надання послуг, які торкаються зовнішніх користувачів (громадян, підприємств, наукових кіл або інших адміністративних одиниць). Такий підхід замінює поняття, які часто використовувались в минулому, поодинокі кроки (наприклад, реєстрація он-лайн, повідомлення по електронній пошті тощо) або проекти, в першу чергу технічної спрямованості. Зусилля зосереджені на потребах клієнтів, а не тільки на застосуванні конкретної технології. Це підкреслює значну важливість BundOnline 2005 для модернізації управління. 8.2. Стратегічні цілі та принципи Deutschland-Online [7] Хоча ініціатива BundOnline 2005 передбачала політичну основу для розвитку е-уряду, вона не може бути реалізованою лише на федеральному рівні. Повноцінний електронний уряд вимагає всебічної інтеграції та оптимізації адміністративних процесів на всіх адміністративних рівнях. Перешкодою тут є гетерогенний ІТ-ландшафт Федерального уряду: 16 федеративних штати, понад 300 округів і більше 13000 муніципалітетів. Існує більше 7000 веб-сайтів, які навряд чи інтегровані. Така фрагментація, якщо не буде усунена, може призвести до впровадження дорогих, ізольованих рішень і процесів. Для того щоб уникнути цих ризиків та сприяти належній координації та співпраці між Федеральним урядом, Федеративними штатами і місцевими органами влади, була впроваджена ініціатива Deutschland-Online. Стратегія комплексного електронного уряду була розроблена в 2003 р. Вперше запропонована Федеральним міністром внутрішніх справ Отто Шілі в березні 2003 р., коли була досягнута
61
домовленість з Федеральним Канцлером Герхардом Шрьодером щодо початку впровадження Deutschland-Online. Deutschland-Online стратегія забезпечує основу для співпраці між усіма адміністраціями штатів. Це партнерство ґрунтується на наступних п'яти пріоритетах: • Розробка комплексних електронних послуг для громадян та бізнесу. Найбільш важливо, щоб на належному рівні в інтерактивному режимі було доступне надання адміністративних послуг для громадян та бізнесу: реєстрація запитів громадян, реєстрів і регістрів цивільного стану, офіційні статистичні дані, регістр автомобілів тощо. • Об'єднаний Інтернет-портал. Доступ до послуг електронного уряду буде сприяти здійсненню необхідного об’єднання Інтернет-порталів. • Розробка загальної інфраструктури. Спільна інфраструктура електронного уряду буде створена та розроблена з метою полегшення обміну даними і щоб уникнути паралельних подій. • Розробка єдиних стандартів. Федеральний уряд, уряди штатів та муніципалітети будуть створювати спільні стандарти та спільні моделі еуряду. • Досвід і знання перекладу. Переклад рішень електронного уряду допоможе уникнути паралельних подій. Підтримка. 1. Федеральне міністерство внутрішніх справ. 2. Федеральне агентство координації та консультаційні з ІТ у федеральній адміністрації (KBSt). 3. Федеральне агентство з інформаційної безпеки (BSI). 4. MEDIA @ KOMM-Трансфер. Проекти здійснюються у співпраці. Федеральний уряд, уряди штатів та муніципалітети розвивають спільну модель. Політична координація реалізації Deutschland-Online здійснюється Робочою групою державних секретарів електронного уряду, яка щорічно звітує главі уряду. Таким чином, мета Deutschland-Online – створення повністю інтегрованого електронного уряду, інформаційного ландшафту в Німеччині. Крім базової інфраструктури та стандартизації проектів, DeutschlandOnline включає в план дій також функціонування трьох інших проектів, які безпосередньо спрямовані на задоволення різноманітних потреб громадян. План дій Deutschland-Online Сьогодні для ефективної роботи державного апарату ключовим є використання ІТ та Інтернету. Керівництво земель підтримало федеральний уряд щодо продовження реформи системи державного співробітництва на основі ІТ і, таким чином, скорочення адміністративних витрат. Органи влади на всіх адміністративних рівнях повинні мати можливість співпрацювати в електронному вигляді для забезпечення
62
послідовної обробки електронних питань. Це вимагає єдиних стандартів для обміну даними та комунікаційної інфраструктури, яка може бути використана для всіх органів державного управління. Deutschland-Online зосередила зусилля на здійсненні наступного плану дій: 1. Безпечна та надійна комунікаційна інфраструктура (на місцевому, регіональному та центральному рівнях) є необхідною умовою для впровадження ІТ. Ця інфраструктура необхідна для того, щоб усі органи влади були доступні через електронну пошту. Комунікаційна інфраструктура німецької адміністрації Deutschland-Online повинна бути скоординована, створена і розширена, а з точки зору доступності, безпеки та якості приведена у відповідність з конкретними вимогами. Крім того, необхідно дозволити підключення Адміністрації Німеччини до європейських структур. Інфраструктура має об’єднати комунікаційні мережі і базові послуги, які надаються на федеральному та регіональному рівнях і в окремих муніципалітетах, а також скласти стратегію щодо інтеграції всіх муніципальних структур у загальну національну комунікаційну інфраструктуру. 2. Електронні операції в німецькій державній адміністрації вимагають обов'язкових і єдиних стандартів для обміну даними. Робоча група Федерального уряду та державних секретарів, відповідальних за електронний уряд, несе відповідальність за відповідність обміну інформацією з даними форматами. Ці стандарти встановлюються в рамках проектів, організованих ADV (Співпраця Комітету з автоматичної обробки даних Федерального уряду, земель та муніципалітетів). 3. Крім базової інфраструктури та стандартизації, в ході реалізації Deutschland-Online кампанії буде приділятися першочергова увага в досягненні наступних цілей [7]: а) реєстрації транспортних засобів. Мета проекту полягає в тому, щоб повною мірою з використанням можливостей електронного уряду надати можливість ремонту транспортних засобів та реєстрації, реєстр ведеться Федеральною Адміністрацією автомобільного транспорту. Це дозволить приватним особам та підприємствам проводити реєстраційні процедури (реєстрації, зняття з обліку, а також повторної реєстрації) у мережі, де це можливо. Це буде сприяти підвищенню ефективності управління та зниженню витрат. З цією метою в бізнес-процеси (реєстраційні центри / Федеральну адміністрацію автомобільного транспорту), а також договірні відносини (наприклад, стосовно страхових компаній) та правові рамкові умови повинні бути внесені поправки. Цей план націлено на те, щоб, поступово аналізуючи процеси, внести необхідні поправки і проводити пілотні проекти, так, ще до кінця 2009 р. транспортні засоби можуть бути в повному обсязі і послідовно зареєстровані в Інтернеті.
63
б) цивільний стан реєстрації (Баварія може взяти на себе провідну роль). Метою проекту є запуск як пілотного регіонального реєстру актів громадянського стану, як основи для прийняття рішення щодо майбутньої системи (структури) про реєстрацію актів громадянського стану. Друга мета полягає у подальшому розвитку формату обміну даними з питань цивільного стану. Третє – проект покликаний дозволити громадянам отримувати інформацію щодо свідоцтв з реєстру актів цивільного стану в режимі он-лайн. В пілотних проектах, які будуть здійснюватися в кілька етапів, громадяни повинні мати можливість отримати реєстр інформації та подати заяву на сертифікат через Інтернет. в) система реєстрації (проект, під керівництвом федерального уряду): Цей проект покликаний зробити систему реєстрації придатного для застосування в майбутньому. Мета проекту полягає у створенні централізованої реєстрації структур для впорядкування процедури реєстрації. г) Національні ІТ з реалізації послуг відповідно доДирективи ЄС: Директива ЄС зобов'язує держави-члени впровадити електронну систему для обробки заяв відповідних дозволів для бізнесу (е-уряду додатків, таких як реєстрація нового бізнесу). Метою проекту є розробка та тестування плану реалізації ІТ-послуги Директиви ЄС. Це має бути завершено до кінця 2008 р., після перелік вимог буде розроблений та затверджений. У ході цього процесу вимоги до інфраструктури на національному рівні та в європейському контексті повинні бути визначені та забезпечена необхідна ІТ-підтримка запуску електронної обробки. ІТ-архітектура має бути розроблена згідно з рекомендованими технічними стандартами. 4. Загальне управління проектом здійснюється Робочою групою на чолі з Державним секретарем при Федеральному міністерстві внутрішніх справ. Він керує проектом та відповідає за управління, контроль за виконанням ініціативи. Кожен пріоритетний проект отримує підтримку управління проектами з центрального управління проектами. З цією метою передбачені фонди підтримки проектів у сфері оптимізації процесів та інформаційних технологій, у рамках якої пріоритетні проекти можуть потребувати підтримки. 5. Робоча група Державного секретаріату відслідковує прогрес два рази на рік і на цій основі готує доповідь. Керівна група складається з державних секретарів, відповідальних за проекти з пріоритетних питань, державних секретарів з Берліна, Бремена, а також представників від "Німецької Асоціації міст і селищ". 6. Успіх Deutschland-Online залежить від взаємодії і співпраці відповідних міністерств. Вони висувають точку контакту на рівні статссекретаря, що співпрацює з Робочою групою державних секретарів. Члени Робочої групи Державного секретаріату регулярно звітують перед
64
відповідними міністерствами щодо прогресу, досягнутого у справі Deutschland Інтернет-проектів. 7. План дій щорічно оновлюється і презентується на конференції керівників федерального уряду і земель. Організаційна структура Deutschland-Online Deutschland-Online є національною стратегією електронного уряду Німеччини (Федерального уряду, федеральних штатів і муніципальних органів влади) і прагне до комплексного електронного урядування на всіх адміністративних рівнях. Спільний проект управління підрозділом було створено в офісі державних секретарів при Федеральному міністерстві внутрішніх справ, що відповідає за загальне управління проектом, управління знаннями, контроль, а також управління підтримкою послуг для пріоритетних проектів. Крім того, Управління також займається відстеженням інших Deutschland Інтернет-проектів. На діаграмі наводиться огляд організаційної структури DeutschlandOnline офісу.
Офіс державних секретарів Офіс державних секретарів за участю центральних муніципальних організацій відповідає за контроль за діяльністю електронного уряду і обирається чотири рази на рік. Офіс державних секретарів від імені керівників федерально-державної влади координує федеральне співробітництво в галузі електронного уряду та відповідає за питання політичного керівництва Deutschland-Online. Керівна група Пріоритетні проекти здійснюються під керівництвом "DeutschlandOnline Керівна група". Члени Керівної групи державних секретарів відповідають за забезпечення реалізації пріоритетних проектів. Deutschland-Online інфраструктура Використання інформаційних технологій у державному управлінні стало звичним явищем у сучасному світі. Більшість з існуючих мережевих
65
інфраструктур були пристосовані до технічних досягнень, а також індивідуальних потреб конкретних органів влади і нерідко набувають форми ізольованих рішень. Ці різнорідні мережі перешкоджали комунікації між органами влади. Не кожен орган мав можливість спілкуватися в електронному вигляді з іншими органами влади в Німеччині на основі надійних, простих і безпечних каналів. І досі існують численні розриви в засобах масової інформації, що вимагають великих зусиль для їх подолання. Мета проекту Deutschland-online інфраструктури (DOI) полягає в тому, щоб планувати і контролювати здійснення ефективної мережевої інфраструктури для забезпечення стандартного взаємозв’язку між усіма адміністраціями мережі по всій країні. У консультації з усіма зацікавленими сторонами DOI партнерами проекту є розробка рішень у наступних галузях діяльності: • Розробка моделі управління (принципи, а також процедури контролю) для національної комунікаційної інфраструктури (DOI мережа). • Класифікація спеціальних вимог щодо процесу DOI мережі (наприклад критерії безпеки, доступності, пропускної здатності). • Угода про стандарти для мережевих підключень і шлюзи (безпека та рівень обслуговування, а також інших технічних та організаційних умов). • Опис організаційної моделі та концепції оператора, а також розробка альтернативних варіантів фінансування та участі моделей для гнучкої структури DOI. • Опис можливих шляхів міграції для перетворення і поєднання наявних мережевих інфраструктур. • Опис сервісу портфеля (наприклад, електронна пошта, управління цифровими підписами, телефон реєстрів та інших сервісів реєстру). DOI проект здійснюється в кілька етапів. На першому етапі реалізації проекту (липень 2006 р. по січень 2007 р.) була зроблена інвентаризація існуючих мереж, це був перший огляд комунікаційних інфраструктур у Німеччині на всіх адміністративних рівнях, починаючи з 1949 р. Спираючись на його результати був розроблений попередній загальний технічний проект і складений загальний план проекту. Інвентаризація показала, що, хоча деякі окремі мережі, установи були потужні, загальна мережева інфраструктура мала потребу в поліпшенні: • відсутнє скоординоване планування. Відсутня загальна стратегія розвитку та адміністрування мереж та інфраструктур у сфері організації та планування. Це призвело до дублювання зусиль і значно більших витрат у зв'язку з паралельними діями; • відсутня координація щодо надання послуг та експлуатації мереж. Звичайно, кожна установа планує і здійснює свої власні специфікації на
66
рівні крос-спеціальних процесів і визначає свої вимоги до мережевої інфраструктури; • не вистачає координації рівня безпеки; • забезпечення загальними послугами є недостатнім. Стандартні послуги, такі як реєстри користувача або адреса електронної пошти послуг, не передбачені у централізованому порядку. Натомість вони повинні бути встановлені окремо для кожного, хто потребує цих послуг. Другий етап проекту – посібники, моделі та стандарти. Основна мета другого етапу проекту (квітень - грудень 2007 р.) проведення на рівні інфраструктури поглибленого аналізу вимог і потреб. За активної участі компетентних політиків та експертів на місцевому, регіональному та федеральному рівні були визначені стратегічні, технічні та організаційні передумови для Deutschland-Online інфраструктури та визначені технічні експлуатаційні стандарти. Як мережа наступного покоління (NGN) DOI мережа сама забезпечить наскрізні послуги для голосу, даних та мультимедійного трафіку на основі сучасного багатопротокольного перемикання (MPLS) технології. Висновки і результати 2 етапу проекту були задокументовані в доповіді. Цією документацією завершено аналіз поточного стану, що став основою для специфікації DOI технічних вимог і концепції для практичної реалізації в 2008 році. Третій етап проекту DOI організації, DOI мережі, DOI міграції. Метою реалізації цього етапу є створення DOI мережі. Основними завданнями в 2008 р. є створення попередніх DOI організації з юридичною особою і визначення кола повноважень та технічних специфікацій для присудження контрактів, пов'язаних з DOI мережі, включаючи послуги з доданою вартістю. Ця попередня організація буде відповідати за планування майбутнього DOI мережі та контроль за операцією. Його завданням також є специфікації, договори та управління портфелем цінних паперів, а також контроль за дотриманням стандартів безпеки. З цією метою 24 червня 2008 р. Deutschland-Online Infrastruktur була заснована як зареєстроване об'єднання (коротке найменування: DOI-Netz еВ). Основними критеріями, які впливають на вибір юридичної форми, є кількість часу і грошей, необхідних для створення організації та гнучкості організаційної структури, а також з урахуванням майбутніх потреб і вимог. Серед членів-засновників DOI-Netz e.V. – 16 федеральних земель і федеральний уряд. Пріоритетні проекти Deutschland-Online Deutschland-Online план дій - визначає перші п'ять проектів, яким необхідно приділити першочергову увагу в їх здійсненні. Вони під керівництвом державного секретаря керівної групи та за активної участі відповідних спеціалізованих міністрів отримують централізовану підтримку, наприклад, у вигляді консультаційних послуг, починаючи від федерального уряду та федерального державного фонду. Два з проектів перебувають на перетині сфери ІТ-інфраструктури та стандартизації форматів обміну
67
даними. Три проекти (автотранспортний засіб управління, процедури реєстрації громадянського стану та реєстри) охоплюють процедури широкого використання. XÖV стандарти Для багатьох робочих процесів у системі державного управління в різних адміністративних структурах XÖV стандарти, як і раніше, відсутні. У багатьох інших сферах існують стандарти, але часто їх не додержуються взагалі. Крім того, різних спеціальних стандартів часто не вистачає через погану координацію між різними секторами. Це заважає або не дає можливості використовувати економічний потенціал електронних міжвідомчих робочих процесів, які, в свою чергу, не дозволяють державним і приватним сектора економити час і гроші. Deutschland-Online автомобільна реєстрація У рамках Deutschland-Online були відібрані питання: як цей проект безпосередньо стосується громадян (близько 24 млн угод, що здійснюються в цій системі щороку). З точки зору електронного уряду, цей проект забезпечує значний потенціал для істотного збільшення послуг для громадян, бізнесу та адміністрації. Ключова ідея полягає в тому, щоб пропонувати свої послуги на основі адаптованих процесів у будь-який час і в будь-якому місці через мережі засобів масової інформації. Так, зокрема реєстрація автотранспортних засобів необхідна для того, щоб мати можливість виявити за допомогою офіційних реєстрів транспортні засоби та їх власників у разі пошкодження. Це також може заощадити до одного мільярда кілометрів на рік для поїздок у реєстраційні органи. Огляд додаткових проектів [7] Модельний бізнес. Предмет і цілі. Хоча правові рамки для розвитку та використання електронного уряду для однієї територіальної спільноти очевидні, нові юридичні та комерційні питання виникають, коли мова заходить про здійснення перехресного рівня проектів електронного уряду. Ця ініціатива надає необхідні уточнення та відповідні послуги. Інформаційний будинок. Предмет і цілі. Електронні повідомлення між державними установами, з одного боку, і між державними установами та їх клієнтами, з другого боку, іноді потерпають від неузгодженості засобів масової інформації та несумісних форматів даних, які є перешкодою для комунікаційних потоків. Інформаційний будинок допомагає узгоджувати інформацію та усуває непорозуміння. Комерційний реєстр. Предмет і цілі. У 2002 р. близько 723 тис. нових ділових реєстрацій, 172 тис. змін у реєстраціях, а також 646 тис. вилучень були зареєстровані в Німеччині. Усі ці дані можна одержати через дев'ять відділень, що діють у Німеччині. Будівельна промисловість. Предмет і цілі. У 2001 р. були здійснені близько 290 тис. будівельних проектів, що потребують реєстрації. Дозволи
68
на будівництво необхідні для кожного з цих проектів. Цей портал пропонує свої послуги саме в цьому напрямку. Федеральний Закон про допомогу в освіті (BAFöG). Предмет і цілі. У 2003 р. Федеральним статистичним управлінням зареєстровано близько 750 тис. одержувачів у відповідності з Федеральним Законом з надання допомоги в освіті (BAföG). Щороку BAföG одержувачі повинні представити безліч окремих форм, сертифікатів і документів для BAföG офісу. Географічні дані. Предмет і цілі. Географічна інформація відіграє важливу роль в економічному та соціальному розвитку сучасної держави: 80% усіх рішень, які тісно пов'язані з географічними міркуваннями. Проте географічні дані, що є на федеральному, штатному та місцевому рівнях, дуже різняться та часто несумісні. Цей портал надає повну та достовірну інформацію щодо географічного положення Німеччини. Німецький форум для електронних підписів і чіп-карт. Предмет і цілі. Надання послуг електронного підпису як еквівалент традиційного підпису. Юридична реєстрація. Предмет і цілі. В даний час послуги обмежені і немає ніякого центрального реєстру. В рамках цього проекту реалізується ініціатива створення центрального реєстру. Медіа @ KOMM-Трансфер. Предмет і цілі. З 2000 р. по 2004 р. федеральне міністерство економіки та праці допомогло побудувати регіональну модель електронного уряду Німеччини в рамках проекту МЕДІА @ KOMM. Офіційна статистика. Предмет і цілі. Збір даних та співробітництво в галузі статистичної системи Німеччини. VEMAGS. Предмет і цілі. Більше 350 тис. вантажів, що потребують затвердження, проходять його щороку в Німеччині. Ініціатива VEMAGS пропонує більш ніж тисячу різних відділень, що проводять процедури затвердження по всій Німеччині. X-Ausländer. Предмет і цілі. Надання відповідей на запити іноземців. Щороку відбувається обробка більш ніж 35 тис. клопотань з питань надання притулку тощо. XSozial. Предмет і цілі: Федеральні, федерально-державні та муніципальні органи влади тісно співпрацюють у Німеччині з питань праці та соціального захисту населення. Це передбачає широкий обмін та узгодження даних між державними установами, страховими органами та благодійними організаціями. 9. Проекти місцевих органів управління. Проект MEDIA @ Komm-Transfer [6] Кожен федеративний штат та муніципалітети несуть особисту відповідальність за розробку і впровадження власних стратегій політики електронного уряду. Проте у 2003 р. була впроваджена перша спільна стратегія комплексного електронного уряду - Deutschland-Online.
69
Започаткована в березні 2004 р. ініціатива МЕДІА @ KOMM-передача спрямована на поширення рішень уряду для німецьких місцевих та регіональних влад. Даний проект сприяє розвитку інтегрованих електронних державних послуг на регіональному та місцевому рівні, який буде розроблений і випробуваний в експериментальному "трансферному муніципалітеті" - MEDIA @ KOMM - трансфер. Регіональні та муніципальні органи влади приєднуються до реалізації проектів електронного уряду з метою модернізації підходів до державного управління. Для здійснення цього кроку ними керували ті самі мотиви, що й федеральним урядом. Відмінність полягає в тому, що рішення місцевої влади більшою мірою "продиктовані життям" і справляють більш безпосередній вплив на громадян, ніж проекти федеральної влади. Надання громадянам можливості користуватися послугами з Інтернету, упорядкування бізнес-процесів із застосовуванням сучасних технологій та приведення власних методів роботи у відповідність з принципами електронного уряду - все це розглядається як кроки на шляху до інформаційного суспільства. Згідно з планами федерального уряду в недалекому майбутньому стане нормою спілкування між громадянами та державними службовцями за допомогою електронної пошти, що підвищить рівень демократії та участі громадян в управлінні. З метою широкого поширення та інтеграції проектів електронного уряду в усіх регіонах Німеччини Федеральне міністерство економіки та праці Німеччини ініціювало впровадження проекту MEDIA @ KommTransfer. Координація перспективних ініціатив на муніципальному та регіональному рівнях для створення національної мережі електронного уряду підтримує трансфер кращого досвіду та інновацій. На цій основі здійснюється подальший розвиток стандартів, що посилюється процесами самоорганізації на горизонтальному рівні. Передбачається розвиток інтернаціональних контактів та співпраці для просування інтеграції Європи на цифровому рівні, що підсилює позиції Німеччини в галузі розвитку електронного уряду. В рамках проекту MEDIA @ Komm-Transfer зусилля двадцяти трансферних комун на території Німеччини були об'єднані в загальну мережу електронного уряду. Ці трансферні комуни перебувають в центрі уваги з гармонізації та поширення електронного уряду на муніципальному рівні. Для управління та координації роботи трансферних комун Федеральне міністерство економіки та праці започаткувало трансферне агентство. У рамках загальноєвропейського тендера фірмі з консалтингу "Capgemini" були доручено функції трансфертного агентства. При цьому велике значення для закріплення успіхів проекту MEDIA @ Komm-Transfer має
70
тісне співробітництво всіх учасників проекту як з боку промисловості, так і з боку муніципальних структур. З цією метою Федеральне міністерство економіки та праці, Німецький ремісничій союз і Німецька спілка економіки і торгівлі уклали на початку 2004 р. договір про співпрацю. Попередня ініціатива MEDIA @ Komm. У рамках попереднього проекту MEDIA @ Komm у трьох модельних регіонах Німеччини (Бремен, Есслінген, Нюрнберг) було розроблено та впроваджено на практиці понад 300 рішень для муніципальних електронних ділових відносин і правових відносин. Поряд з просуванням програмного забезпечення, що працює в режимі Online, вдалося домогтися істотного успіху в галузі стандартизації. Для безпечного і юридично обов'язкового обміну даними був розроблений стандарт OSCI (Online Services Computer Interface), а також специфікація ISIS-MTT для забезпечення інтероперабільності в галузі електронного підпису. Гармонізація. Вищезгадані 20 трансферних муніципальних утворень об'єдналися і створили свого роду загальнонімецьку мережу, яка має на меті стандартизацію обраних проектів в рамках електронного уряду. Передбачається узагальнення в рамках співробітництва кращого практичного досвіду у сфері електронного уряду (наприклад, єдині спеціалізовані процедури та формати обміну даними). Стандартизація поширюється на такі теми:  спеціалізовані процедури, зокрема реєстр підприємств і фірм;  компоненти електронного уряду (наприклад геоінформаційні системи, електронне розміщення замовлень);  компоненти для Інтернет-порталів (наприклад, сервер для анкет, система менеджменту змісту документів);  управління справами (наприклад електронна звітність, цифрова справа);  участь громадян у прийнятті рішень (наприклад процедури залучення громадян до участі у прийнятті рішення на адміністративному рівні, електронна демократія). Регіональне поширення проектів електронного уряду Передбачається тиражування стандартизованих рішень у галузі електронного уряду, а також кращого практичного досвіду з метою їх поширення в тих регіонах, де розташовані так звані "Трансферні" муніципальні утворення. Таким чином, інші регіональні органи самоврядування можуть брати участь у використанні результатів проекту MEDIA @ Komm-Transfer. З метою забезпечення стійкості при поширенні стандартизованих проектів електронного уряду так звані "трансфертні" муніципальні утворення об'єднують свої зусилля із зусиллями регіональних органів самоврядування та інших діячів економіки, науки і галузевих об'єднань, утворюючи цілі регіональні мережі. Таким чином, так звані
71
"Трансферні" муніципальні утворення підтримують регіональних коопераційних партнерів у процесі введення проекту електронного уряду. Інтернаціоналізація В рамках проекту MEDIA @ Komm-Transfer передбачається узагальнення на міжнародній арені рішень і стандартів проекту електронного уряду, встановлення контактів. У центрі уваги міжнародного співробітництва перебувають країни, з якими Німеччина вже підтримує тісні технологічні, економічні та культурні відносини. Проектне агентство забезпечує трансферт ноу-хау, проводячи спільні заходи, надаючи моделі спільного підходу або концепції з реалізації проектів електронного уряду, а також, за погодженням з потенційними користувачами, пряму підтримку в технічних та організаційних питаннях реалізації коопераційних проектів. Online-Portal www.mediakomm-transfer.de та робота із засобами масової інформації Агентство опублікує цілі, зміст і результати проекту MEDIA @ KommTransfer. Поряд з організацією інформаційних заходів агентство в широкому масштабі працює з електронними та друкованими засобами масової інформації. Крім того, в Інтернеті встановлено портал MEDIA @ Komm-Transfer з вільним доступом, що підтримує передачу ноу-хау. Цей портал підтримує роботу в рамках створюваної електронної мережі в національному та міжнародному масштабах. У рамках програми електронного навчання відбувається узагальнення досвіду, накопиченого в проекті електронного уряду. У зв'язку з тим, що зміст постійно піддається актуалізації, зацікавлені особи можуть отримати актуальний і широкий огляд щодо впровадження проекту. Проект MEDIA @ Komm-Transfer передбачає розширення знань у сфері електронного уряду всередині країни і за кордоном. За допомогою професійних концепцій і активної роботи з громадськістю проект стає суттєвим двигуном у бік розвитку електронного уряду в Німеччині і в Європі. Список використаних джерел
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. http://uk.wikipedia.org/ http://www.epractice.eu/ http://ec.europa.eu/ http://www.bund.de/ http://www.deutschland.de/ http://www.egov.vic.gov.au/ http://www.deutschland-online.de/ http://www.microsoft.com/Rus/Government http://www.nit.kz/documents/Standarty_EP.doc
72
НОРВЕГІЯ
Підготував Володимир Кузнєцов
73
74
1. Довідка про країну
Основні дані та показники Чисельність населення (1 000): 4 681,1 млн мешканців (2007) ВВП у ринкових цінах: 267 891,9 млн. євро (2006) Темпи зростання ВВП: 2,2% (2006) Рівень інфляції: 0,7% (2007) Рівень безробіття: 2,6% (2007) Площа: 323 758 км2 Столиця: Осло Валюта: норвезька крона Норвегія є конституційною монархією з парламентською демократичною системою управління. І демократичне правління, і монархія були закріплені в Конституції 1814 р. Парламентаризм був введений в 1884 р. Сьогодні Король має мало реальної політичної влади, але виконує важливі символічні функції глави держави і є офіційним представником норвезького суспільства та промисловості. Державна влада формально розподілена між трьома гілками (законодавча, виконавча та судова влада). Функціонують також державні адміністрації, що іноді розглядаються як четверта державна влада, що може впливати на формування політики. Норвегія поділена на 19 графств і 430 муніципалітетів (2007). Повноваження окружних та муніципальних рад самоврядування були делеговані від держави, а також викладені в законодавстві, а не в Конституції. Глава держави: король Норвегії Гаральд V (з 17 Січня 1991 р.) Глава уряду: прем'єр-міністр Йенс Столтенберг (з 17 жовтня 2005 року) 2. Розвиток електронного урядування в Норвегії Сьогодні без розвитку електронного врядування не можна уявити собі прогрес суспільства і належну динаміку розвитку управлінських процесів. Згідно з більшістю здійснених досліджень електронне управління має важливе значення в забезпеченні продуктивності уряду, і роль Еуправління зростатиме і надалі разом із зростанням ролі комунікаційних технологій [1, с. 3]. Результати аналізу 2007 р. урядових веб-сайтів в 198 різних країн: • 28% урядових веб-сайтів пропонують послуги, які повністю надаються через Інтернет, приблизно стільки ж, як у минулому році; • 96% веб-сайтів в цьому році забезпечили доступ до публікацій і 80% мають зв'язок з базами даних; • 29% (порівняно з 26% в 2006 р.) інформують про особисте життя політика; • 23% урядових веб-сайтів мають форми доступу для людей з інвалідністю, так само як і в минулому році [2].
75
В найближчі роки очікується збільшення кількості експериментів, інновацій та організаційного вдосконалення в межах зусиль із вдосконалення електронного врядування. [3, с. 5]. Його розвиток визначатиметься кількістю та якістю можливостей, що надають громадянам уповноважені на це органи. Причому можливості визначаються як послуги лише в тому випадку, якщо всі етапи угоди можуть здійснюватись у режимі он-лайн [4, с. 46]. Результати докладного аналізу 1667 національних урядових веб-сайтів 198 країн світу в 2008 р.: • найвищий рейтинг е-уряду у цьому дослідженні має Південна Корея, Тайвань, США, Сінгапур, Канада, Австралія, Німеччина, Ірландія, Бразилія і Малайзія. На протилежному боці списку такі країни, як Тувалу, Мавританія, Гвінея, Конго, Коморські Острови, Македонія, Вануату, Кірібаті, Самоа і Танзанія, що мають мінімальну веб-присутність. • В усьому світі 50% урядових веб-сайтів пропонують послуги, які повністю виконуються у мережі, порівняно з 28% у минулому році. 96% сайтів у цьому році забезпечилии доступ до публікацій, а 75% мають зв'язок з базами даних. • Тільки 30% з урядових веб-сайтів залучають політику конфіденційності та 17% мають політику в галузі безпеки. • Тільки 16% урядових веб-сайтів мають певні форми доступу для інвалідів. • Тільки 57% з урядових веб-сайтів надають інформацію іноземною мовою. • 14% пропонують можливості для персоналізації, а 3% забезпечують доступність КПК [5]. Згідно із звітами Організації з економічного співробітництва та розвитку, управління знаннями є важливою функцією держави [6]. Крім того, програми електронного уряду спрямовані на зміцнення існуючих і створення нових наукових досліджень в галузі ІКТ в державному секторі [7, с. 3] та збільшення інвестицій в ІКТ [8]. Норвегії властиве вмотивоване бачення центральним електронним урядом стратегії розвитку, яка ґрунтуються на більш широкому уявлення про модернізацію державного сектору [9, с.4]. Країна вже давно активно використовує інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), що є важливим інструментом для досягнення успіхів щодо підвищення ефективності, поліпшенні якості державних послуг і модернізації управління [10, с.38].
76
Показники інформаційного суспільства. Частка домогосподарств, що мають доступ до Інтернету: 78% (2007) Частка підприємств, що мають доступ до Інтернету: 95% (2007) Відсоток осіб, що використовують Інтернет не рідше одного разу на тиждень: 81% (2007) Частка домашніх господарств, що мають широкосмугове підключення: 67% (2007) Частка підприємств з широкосмуговим зв'язком: 85% (2007) Частка осіб, які були в мережі протягом останніх трьох місяців: 48% (2007) Частка підприємств, які отримали замовлення в мережі в минулому році: 32% (2007) Відсоток осіб, що використовують Інтернет для взаємодії з державними органами влади: отримання інформації – 55,1%, завантаження – 32,8% Частка підприємств, що використовують Інтернет для взаємодії з державними органами влади: отримання інформації – 65%, завантаження – 66% Джерело: Євростат 3. Історія розвитку електронного урядування Наведемо основні події та основні етапи (у зворотному хронологічному порядку). Лютий 2008 р. – згідно з останньою статистикою Євростату, норвежці більш активні Інтернет-користувачі, ніж більшість інших європейців. Згідно зі статистичними даними Євростату, порівняння використання Інтернету в 29 європейських країнах показує, що люди похилого віку в Норвегії, особливо жінки, є лідерами в Європі з використання мережі Інтернет. 54% норвезьких жінок віком понад 55 років використовують Інтернет кожного тижня порівняно з 19% у країнах ЄС. Інтернет-користувачі серед норвезьких чоловіків тієї ж вікової групи – до 61%, в той час як у ЄС – 31%. Молоді люди, як і раніше, становлять найбільшу частину користувачів Інтернету. 95% у віковій групі від 16 до 24 користуються Інтернетом кожного тижня порівняно з 79% молодих громадян в ЄС. Грудень 2007 р. – Норвезький уряд прийняв рішення про те, що вся інформація на веб-сайтах повинна бути доступна у відкритих форматах документів HTML, PDF або ОФР. Зокрема, урядове рішення полягає в тому, що: • HTML буде основним форматом для публікації громадської інформації в Інтернеті. • Використаня PDF (PDF 1.4 і пізніше або PDF / ISO 19005-1). • ОФР (ISO / IEC 26300) полягає в тому, щоб подавати для публікації документи, до яких у користувача має бути можливість внести зміни після завантаження. Цей формат, крім того, обов'язковий. Нове регулювання
77
дасть змогу громадянам вільно вибирати програмне забезпечення для доступу до інформації з державних управлінь. Лютий 2007 р. (12 лютого 2007 р.) – новий веб-портал government.no запущено. Цей новий портал забезпечує інформування громадськості з боку Норвезького уряду і його міністерств. Усі веб-адреси, отримані від попереднього веб-порталу, тепер бути перенаправлені через government.no. Веб-сайт сам по собі ретельно вдосконалений і перероблений для того, щоб спростити пошук урядової інформації, що базується на передовій технології Featuring, покращити доступність і скоригувати структуру для задоволення інтересів широких кіл громадськості. З 1 грудня 2006 р. норвезький електронний портал державних закупівель Ehandel.no пропонує розширений спектр Інтернет-послуг. У листопаді 2005 р. Міністерство модернізації висуває дві ініціативи: координації форуму електронного уряду і портал обробки електронних ідентифікаторів та електронних підписів. Введення біометричних паспортів у Норвегії 3 жовтня 2005 року наразилося на критику. Висловлювали серйозні побоювання щодо безпеки нового паспорта. У червні 2005 р. прийнято план дій щодо цифрового суспільства, що знаменує процес оновлення і перегляду електронних державних послуг уряду. Цього ж місяця про намір перейти до програмного забезпечення Open Source оголосив міністр модернізації Мортен Андреас Мейєр. У січні 2005 р. публікуються функціональні специфікації з вимог стосовно закупівель ІПК (інфраструктура відкритих ключів). Наявність електронного ідентифікатора і підпису все частіше розглядається як передумова для ефективної електронної взаємодії з громадянами та приватного сектора. У жовтні 2004 р. офіційно засновано Міністерство модернізації для підтримки зусиль уряду з модернізації державного сектору відповідно до завдань ІТ-політики та електронного уряду. У грудні 2003 р. створюється проект ALTINN як рішення, орієнтоване на представлення фінансових даних від бізнесу до податкової дирекції. У травні 2003 року норвезьке міністерство охорони здоров'я запускає в Інтернеті унікальну Службу інформації під назвою "Вільний медичний вибір". У лютому 2003 Уряд публікує "Стратегію в галузі ІКТ в державному секторі 2003-2005". Основними напрямками діяльності визначено заохочення користувачів орієнтованих послуг, підвищення ефективності та спрощення надання послуг на місцевому рівні. 1 липня 2002 р. ратифіковано урядовий законопроект "Положення про електронні комунікації і Державне управління", підготовлений Міністерством праці та урядової адміністрації. Проект створює правові рамки для безпечного та ефективного використання електронних
78
повідомлень. У квітні 2002 року створено норвезький центр з Інформаційної безпеки (NorSIS), що відповідає за координацію заходів, пов'язаних з ІКТ-безпекою в Норвегії. У 2001 р. введено в дію стратегію "Крок за кроком" - програму для інновацій та модернізації у суспільному секторі. Одна із запропонованих реформ спрямована на забезпечення постійної доступністі інформації та послуг. Іншою подією є набуття чинності законом про електронні підписи. У ньому містяться докладні положення, що стосуються електронної ідентифікації людей. У 2000 р. перший варіант плану Політики у сфері ІКТ опублікований Департаментом з питань торговлі та промисловості. Міністерство торгівлі та Промисловость підготувало в 2000 році "Національну Стратегію інформаційної безпеки ". 4. Стратегія електронного урядування: основні стратегічні цілі та принципи Інформаційне суспільство для всіх В 2006 р. було представлено нову стратегію ІКТ-розвитку, що зосереджується на двох основних сферах: цифрових технологіях та цілодобовому електронному державному управлінні послугами. Цифровий доступ – це перш за все питання про забезпечення належного рівня доступу до високошвидкісного Інтернету. Місце проживання не визначає, чи людина може брати участь в Інформаційному суспільстві. У 2007 р. урядом було прийнято рішення про підвищення його широкосмугового асигнування. Уряд становить конкретну мету: забезпечити, щоб усі технологічні рішення, пов'язані з ІКТ в державному секторі, були виконані. Мають важливе значення навички роботи з цифровими технологіями всієї нації. Ключовим елементом цієї стратегії є забезпечення доступу до комп'ютерів та Інтернету для всіх учнів і викладачів і розширення використання ресурсів електронного навчання. Добровільні організації відіграють ключову роль у цій роботі, так само як і бібліотеки громадських послуг, що підтримуються місцевими відділеннями праці та соціального забезпечення. Важливо, щоб доступ до фондів, наприклад, Національної бібліотеки Норвегії, Норвезької радіомовної корпорації та інших джерел знань та інформації був простим, наскільки це можливо. Сьогодні Норвегія є одним з лідерів міжнародної реалізації ІКТ в державному секторі. В цьому секторі багато великих суб'єктів взаємодію між якими варто постійно покращувати. Уряд проводить свою політику програмного забезпечення і відкритих стандартів для більш широкого використання відкритих джерел програмного забезпечення. Використання відкритих стандартів ІКТ важливе, оскільки воно сприяє зміцненню взаємодії між підприємствами. Норвезький підхід до організації електронного уряду в цілому свідчить про
79
необхідність децентралізованого бюджету. На міністерському рівні обсяг ІКТ-координації коливається і пов'язаний з рівнем централізації/децентралізації в структурі відповідальності в кожному міністерстві. Стратегічний документ "Стратегія і дії, пов'язані з використанням електронних бізнес-процесів і електронних закупівель в державному секторі" свідчить про відданість уряду ідеї електронного уряду. Незважаючи на це і на відміну від інших скандинавських країн, у Норвегії порівняно невелика кількість проектів центральних органів державного управління, спрямованих на поліпшення онлайн-консультацій громадян з питань безпеки та участі у розробці політики. Більшість ініціатив електронного уряду спрямовані на надання інформації та послуг громадянам. Правові основи електронного уряду – основні правові документи, що впливають на розвиток електронного уряду. Законодавство електронного уряду З точки зору норм поведінки, що охоплюють державну адміністрацію, є кілька нормативних бар'єрів на шляху розвитку електронного уряду в Норвегії. Кабінет Міністрів прийняв постанову про активну роль у створенні передумов руйнування нормативно-правових бар'єрів на надання послуг в мережі. Юридичні проблеми у нових галузях політики, такі як відкритий ключ інфраструктури (ІПК) для електронного посвідчення, мають розглядатись в рамках міжурядових робочих груп. Ці ініціативи прогнозують потреби інформаційного суспільства і забезпечують законодавче спрощення без втрати точності, зменшення адміністративних тягарів, що стосуються громадян та підприємств. У результаті нормативноправова база дає можливість розвитку, а не перешкоджає діяльності електронного уряду. Законодавство про свободу інформації Конституція В статтю 100 Конституції 1814 р. були внесені зміни в жовтні 2004 р., що визначають конкретні права доступу до документів, а також до участі в судовому розгляді та нарадах. Ці зміни були рекомендовані Урядовою комісією з питань свободи вираження думок. У ст. 100 (5) записано: "Кожен має право доступу до документів з боку держави і муніципального управління та право бути присутнім на засіданнях судів та адміністративних органів що обираються народом. Винятки можуть бути встановлені законом з метою захисту персональних даних і безпеки та через інші вагомі причини ". Свобода інформації. Закон про свободу інформації від 19 червня 1970 р. зі змінами, внесеними Законом від 20 червня 2003 р., передбачає, що будь-які особи мають широкі права доступу до офіційних документів, що перебувають у
80
розпорядженні державних органів влади. Запит може бути зроблений в будь-якій формі, включаючи анонімну, і має бути негайно взятий до уваги. Якщо в доступі відмовлено, особа може подати апеляцію у вищий орган, а потім до парламентського омбудсмена, державної адміністрації чи суду. Захист інформації Закон про особисті дані від 14 квітня 2000 р. № 31 стосується обробки персональних даних (Закон про персональні дані) і захищає фізичних осіб від порушення їхніх права на недоторканність приватного життя шляхом обробки персональних даних. Закон повинен сприяти тому, щоб особисті дані оброблялись відповідно до основних правил зв'язку та прав на недоторканність приватного життя, в тому числі необхідності захисту особистої недоторканості і приватного життя. Законодавство електронної торгівлі. В закон електронної торгівлі Норвегії (23.5.2003, № 35) містить перенесені в національне законодавство директиви ЄС стосовно електронної комерції (Директива 2000/31/ЕС). Електронна комунікація Закон про електронні повідомлення прийнято 4 липня 2003 р. Він спрямований на забезпечення якісних, недорогих і орієнтованих на майбутнє електронних комунікаційних послуг для користувачів на всій території країни для підтримки ефективного використання суспільством ресурсів шляхом сприяння конкуренції, а також стимулювання промислового розвитку та інновацій. Закон регулює порядок передачі електронних повідомлень, а також вимоги до інфраструктури, послуг та обладнання. Положення про електронні комунікації в рамках державної адміністрації Урядовий законопроект "Положення про електронну комунікацію громадськості з Адміністрацією ", підготовлений Міністерством праці та урядової адміністрації, був затверджений 1 липня 2002 р. Регулювання створило правову основу для безпечного та ефективного використання електронних засобів комунікації. Електронний підпис Закон від 15 червня 2001 р. № 81, пов'язаний з використанням електронних підписів, містить детальний опис положень, що стосуються електронної ідентифікації людей, і надає електронному підпису рівний статус із традиційним підписом. Взаємне використання інформації в державному секторі. Більша частина взаємодії між установами в Норвегії заснована на спільному обміні інформацією. Деякими великими установами були розроблені великі центральні регістри, що використовуються ними як основа для надання послуг громадянам та бізнесу (наприклад реєстри
81
населення розроблені і належать Податковій інспекції). Важливі об'єкти інфраструктури пропонують істотні обсяги державного сектора інформації для співробітництва. Муніципальні та регіональні організації є важливими провайдерами та користувачами поряд з підприємствами, які можуть створювати продукт на основі геоінформаційних послуг. Учасники електронного уряду Головні ролі та обов'язки Міністерство у справах урядової адміністрації та реформи несе відповідальність за національну політику, пов'язану з розробкою і координацією у галузі використання інформаційних технологій. Департамент політики в сфері ІКТ в рамках міністерства відповідає за роботу з розробки стратегії та політики, пов'язаних з комплексною політикою щодо інформаційного суспільство. Департамент несе відповідальність за політику, пов'язану з розвитком широкосмугового охоплення, а також за прийняття ініціатив і координує розробку електронних адміністрацій. Координація Координаційний орган для електронного уряду (KoeF) є консультативним органом при міністерстві адміністрації і реформи, що складається з керівники 14 державних організацій та 2 представників з муніципального сектору. Робота полягає в тому, щоб сприяти електронній взаємодії в рамках державного сектору з метою підвищення кількості та якості користувачів, послуг, надання інформації для бізнес-розвитку та більш ефективного використання суспільних ресурсів. Підтримка Департамент ІТ політики Відділ ІТ політики несе відповідальність за роботу, пов'язану з превентивною безпекою ІКТ, в тому числі з рядом питань щодо особистої безпеки. Департамент також відповідає за роботу, пов’язану із створенням загальної архітектури ІКТ в державному секторі. Норвезький центр з інформаційної безпеки (NorSIS) відповідає за координацію діяльності, пов'язаної з ІКТ-безпекою в Норвегії. Цей центр отримує доповіді про безпеку компаній і відомств. Аудит Гарантія Управління Генерального аудитора Норвегії повинно забезпечити, щоб суспільні ресурси та активи використовувалися відповідно до рішень норвезького парламенту. Управління має незалежний статус щодо уряду, а також доповідає про результати аудиту та моніторингу діяльності установ норвезькому парламенту. Воно очолюється радою у складі п'яти генеральних ревізорів, що обираються на чотирирічний термін.
82
Захист даних Урядова комісія з питань охорони Конфіденційність Призначена урядом у травні 2007 р. Урядова комісія із захисту приватного життя буде вивчати стан особистої безпеки життєдіяльності уразливих груп з огляду на технічний прогрес, надавати рекомендації щодо зміцнення недоторканності і права на недоторканність приватного життя приватних осіб. Норвезька Інспекція даних є незалежним адміністративним органом, на який покладено завдання застосування законів про захист даних. Вона перевіряє організацію виконання положень про обробку персональних даних, що регулюють обробку конфіденційних даних через ліцензії, а також консультує з питань захисту приватного життя. Апеляційний рада з питань конфіденційності є органом для оскарження рішень норвезької інспекції даних. Регіональне і місцеве електронне урядування. Політика / стратегія Загальний підхід до електронного уряду в Норвегії здійснюється на основі децентралізації. Норвегія поділена на 430 муніципалітетів і 19 повітів (2007), на які покладено відповідальність за прийняття рішень у сфері ІКТ. Здійснення Регіони та муніципалітети регіональної та місцевої влади здійснюють проекти в рамках своєї компетенції. Підтримка Норвезька асоціація місцевих та регіональних Органів влади Діяльність Норвезької асоціації місцевої та регіональної влади (KS) спрямована на те, щоб у співпраці зі своїми членами зробити свій внесок у розвиток ІКТ у різних напрямах: захист інтересів муніципального сектору у відносинах з центральними органами влади; участь у розробці стандартів і вимог специфікації для обміну інформацією, інтеграція рішень і спільних механізмів. К.С. бере участь у роботі координаційного органу з електронного уряду і проводить регулярні зустрічі з представниками Міністерства у справах урядової адміністрації та реформ, а також в роботі кількох рад і робочих комітетів інших міністерств і різних урядових департаментів, які працюють з ІКТ.
83
Інфраструктура електронного уряду Головні компоненти інфраструктури електронного уряду Портал norway.no Офіційний веб-сайт уряду Норвегії – http://www.regjeringen.no функціонує як служба інформації в Інтернеті, яка всебічно висвітлює діяльність міністерств і посадовців, наближає послуги до громадян та забезпечує діалог між громадськістю та виконавчою владою. Зазначений Інтернет-ресурс функціонує саме як глобальна служба інформації, до організації роботи якої залучені всі міністерства, завдяки чому забезпечується доступ до всіх документів, що необхідні для участі в демократичному процесі. Головну відповідальність за роботу ресурсу несе Міністерство у справах урядової адміністрації та реформи, міністерські відділи обслуговування та управління інформацією. Служба складається з міністерств і канцелярії прем'єр-міністра, що координують наповнення інших веб-сайтів та порталів з наповненням головного ресурсу. Фактично, всі міністерства мають свої сторінки на http://www.regjeringen.no, що є головними і офіційними Інтернетджерелами про діяльність відповідних органів влади. Сайт доступний для людей, забезпечує простий і надійний доступ до інформації, зрозумілий опис структури та функцій. Засоби зв’язку дають змогу приймати запитання та звернення і оперативно доводити їх до політичного керівництва. Письмові електронні звернення, оформлені за поданими зразками, реєструються та систематизуються. Велика частина з них є доступною для огляду і систематизована тематично і за часом звертання та розміщена для загального огляду, що знижує інтенсивність звертань з одними і тими самими проблемами. Найбільш важливі матеріали, що стосуються діяльності Міністерства, а також всі рішення в обов’язковому порядку оприлюднюються на сайті. Міністерство підключено до електронного журналу, відвідувачі забезпечуються доступом до громадського журналу міністерства. На відповідні видання можна підписатись в електронному режимі. Користувачі можуть вільно використовувати алгоритми дій, доступні на сторінці, подані матеріали, звертатись зі своїми питаннями за допомогою телефону та електронної пошти. Окрім того, за допомогою спеціального сервісу будь-який громадянин може звернутись із замовленням документів, які не представлені на сайті. Для цього потрібно оформити відповідне замовлення, використовуючи спеціальні електронні форми. Документи надсилаються замовнику упродовж 3-5 днів. Дотримання вимог проекту розвитку та вдосконалення мережі, яку створено 12 лютого 2007 р. на базі експериментального веб-ресурсу, що діяв з 1995 р., дало змогу розробникам реалізувати успішний проект з
84
високою інформаційною та консультативною функціональністю. Поряд із зосередженням можливостей комунікаційних відділів всіх міністерств та відомств виконавчої влади це дало змогу створити дієву систему з оперативного надання державою послуг, а не лише інформаційного ресурсу. Про успішність мережі свідчить вже сама динаміка відвідувань: Кількість відвідувань урядового ресурсу http://www.regjeringen.no з січня до листопада 2008 року Кількість відвідувань 8 624 581 Кількість переглядів сторінок 34 545 587 Динаміка опрацювання звернень громадян свідчить про дієвість відповідних комунікаційних підрозділів. А доступ до них можна отримати через посилання вже на головній сторінці сайту із деталізацією контактів відповідальних посадовців таких структурних та тематичних підрозділів: Контакти для преси прем'єр-міністра; Прес-центр з праці та соціальної інтеграції; Прес-контакти з питань щодо дітей і рівності; Контакти для преси Міністерства фінансів; Прес-контакти в галузі рибальства та берегової зони; Контакти для преси міністерства у справах урядової адміністрації та реформи; Прес-центр Міністерства оборони; Прес-центр Департаменту охорони здоров'я та догляду; Прес-центр з питань юстиції та поліції міністерства; Прес-контакти з питань місцевого самоврядування та регіонального розвитку; Прес-центр культури та у справах церкви; Прес-контакти в галузі освіти; Контакти для преси Міністерства сільського господарства та продовольства; Прес-контакти з питань охорони навколишнього середовища; Контакти для преси міністерства торгівлі і промисловості; Контакти для преси з питань нафти та енергетики; Контакти для преси Міністерства закордонних справ. Мережа Норвегія має належну інфраструктуру телекомунікаційних мереж, послуг і електронного уряду, що дає змогу функціонувати системі взаємодії та обміну даними між адміністраціями. У деяких районах уряд взяв на себе ініціативу з підтримки створення конкретних інфраструктур, як, наприклад, національної мережі охорони здоров'я, яка складається з п'яти регіональних мереж, тим самим забезпечивши єдину платформу для обміну інформацією в сфері охорони здоров'я та соціального сектору.
85
Ідентифікація 11-значний персональний ідентифікаційний номер може бути придбаний будь-якою особою в Норвегії і має бути зареєстрований в Національному реєстрі за допомогою Управління місцевих податків (likningskontor). Управління знаннями Kunnskapsnettverk.no Підтримка практики мереж і співтовариств для навчання в рамках Норвезького державного сектору забезпечує Kunnskapsnettverk.no портал. Це Інтернет-рішення для створення знань та навчання по всій мережі муніципалітетів Норвегії. Портал включає більш ніж 60 інформаційних мереж з підключенням учасників різних муніципалітетів, міністерств і багатьох державних установ та органів влади. Національний реєстр Інформація про всіх тих, хто живе у Норвегії, сплачує податки, бере участь у виборах, міститься в Національному реєстрі. Реєстр контролюється директоратом податків (Skattedirektoratet). Інформація, отримана від Національного реєстру (наприклад імена, адреси, громадянство, ідентифікаційні номери, зайнятість та громадянський стан осіб) доступна тільки уповноваженим представникам державного сектору послуг. Послуги електронного уряду для громадян. Доступними є 12 основних видів послуг для громадян: 1. Податок на прибуток: декларація, повідомлення про оцінку. 2. Робота пошукових послуг в бюро з працевлаштування. 3. Допомога з питань соціального забезпечення. 4. Особисті документи: паспорт і посвідчення водія. 5. Реєстрація автомобілів. 6. Заявка на дозвіл будівництва. 7. Заява в поліцію (у випадку крадіжки). 8. Публічні бібліотеки (наявність каталогів, пошукових інструментів). 9. Свідоцтва (про народження та шлюб): запит і доставка. 10. Кількість учнів та склад системи вищої освіти / університетів. 11. Оголошення переїзду (зміна адреси). 12. Охорона здоров’я та пов'язані з нею послуги (інтерактивні консультації з питань доступності послуг в різних лікарнях; призначення лікування). Етапи: Етап 1 – Інформація. Етап 2 – Один із способів взаємодії (завантажувані форми). Етап 3 – Двостороння взаємодія (в електронному вигляді). Етап 4 – Транзакція (повна електронна обробка справи). Етап 5 – Індивідуалізація (активна, автоматизована).
86
1. Податок на прибуток: декларація, повідомлення про оцінку. Відповідальність: Податковий директорат, відділення місцевого оподаткування. Веб-сайт: http://www.skatteetaten.no 2. Робота пошукових послуг в бюро з працевлаштування. Відповідальність: Міністерство праці та соціальної інтеграції. Веб-сайт: http://www.arbeidsdirektoratet.no/page?id=253 3. Допомога в соціальному забезпеченні. Допомога безробітним. Відповідальність: Міністерство праці та соціальної інтеграції. Веб-сайт: http://www.arbeidsdirektoratet.no/page?id=1073743655 b. Допомога на дітей. Відповідальність: Міністерство праці та соціальної інтеграції. Веб-сайт:http://www.arbeidsdirektoratet.no/page?id=250 http://www.bufetat.no/?module=Articles с. Медичні витрати (відшкодування або пряме врегулювання) Відповідальність: Міністерство праці та соціального обслуговування (NAV) Веб-сайт: http://www.arbeidsdirektoratet.no/page?id=252 d. Студентські гранти. Відповідальність: Центральний уряд, міністерство освіти. Веб-сайт: http://www.lanekassen.no 4. Особисті документи: паспорт і посвідчення водія. a. Паспорт. Відповідальність: Національне поліцейське управління, поліцейські округи та дільниці. Веб-сайт: http://www.politi.no b. Посвідчення водія. Відповідальність: центральний уряд, норвезький директорат державних доріг. Веб-сайт: http://www.vegvesen.no 5. Реєстрація автомобілів. Відповідальність: центральний уряд, норвезький директорат громадських доріг. Веб-сайт: http://www.vegvesen.no 6. Заявка на дозвіл будівництва. Відповідальність: Муніципалітети. Вебсайт: http://app.norway.no/styresmakter/kvaliste.asp?id=45691, http://byggsok.no 7. Заява в поліцію (у випадку крадіжки). Відповідальність: Національне поліцейське управління, поліцейські округи та дільниці. Веб-сайт: http://www.politi.no 8. Публічні бібліотеки (наявність каталогів, пошукових інструментів). Веб-сайт: http://biblioteksvar.no 9. Свідоцтва (про народження та шлюб): запит і доставка. Відповідальність: центральний уряд, Національний реєстр. Веб-сайт: http://www.noreg.no 10. Кількість учнів та складові системи вищої освіти / університетів. Відповідальність: Університети і коледжі. Веб-сайт: http://www.samordnaopptak.no 11. Оголошення про переїзд (зміна адреси). Відповідальність: центральний уряд, Національний реєстр. Веб-сайт: http://www.noreg.no 12. Охорона здоров'я та пов'язані з нею послуги (інтерактивні консультації з питань доступності послуг у різних лікарнях; призначення
87
лікарень). Відповідальність: Центральний уряд, Міністерство охорони здоров'я, управління охорони здоров'я. Веб-сайт: http://www.shdir.no Послуги електронного уряду для бізнесу Наявність і доступність. 8 основних видів послуг для підприємств полягають ось у чому: 1. Соціальні внески за працівників. 2. Податок на прибуток: декларація, повідомлення. 3. ПДВ: декларація, повідомлення. 4. Реєстрація нової компанії. 5. Представлення даних для статистичних управлінь. 6. Митні декларації. 7. Пов'язані з охороною навколишнього середовища дозволи (включаючи звітність). 8. Державні закупівлі. Етапи Етап 1 – Інформація. Етап 2 - Один із способів взаємодії (завантажувані форми). Етап 3 - Двостороння взаємодія (в електронному вигляді). Етап 4 - Транзакція (повна електронна обробки справи). Етап 5 - Індивідуалізація (активна, автоматизована). 1. Соціальні внески за працівників. Відповідальність: Центральний уряд, Національна страхова адміністрація, органи місцевого самоврядування, відділення соціального забезпечення. Веб-сайт: http://app.norway.no/styresmakter/kvaliste.asp?id=45596 2. Податок на прибуток: декларація, повідомлення. Відповідальність: Податковий директорат, відділення місцевого оподаткування. Веб-сайт: http://www.skatteetaten.no 3. ПДВ: декларація, повідомлення. Відповідальність: Податковий директорат, відділення місцевого оподаткування. Веб-сайт: http://www.skatteetaten.no 4. Реєстрація нової компанії. Відповідальність: Центральний уряд, міністерство торгівлі та промисловості. Веб-сайт: http://www.regjeringen.no/en/ministries/nhd.html?id=709 5. Представлення даних для статистичних управлінь. Відповідальність: Статистичний директорат Норвегії. Веб-сайт: http://www.ssb.no 6. Митні декларації. Відповідальність: Центральний уряд, управління з питань мита і акцизів. Веб-сайт: http://www.toll.no 7. Справи, пов'язані з охороною навколишнього середовища (включаючи звітність). Відповідальність: Центральний уряд, міністерство охорони навколишнього середовища. Веб-сайт: http://www.regjeringen.no/en/ministries/md.html?id=668
88
8. Державні закупівлі. Відповідальність: Центральний уряд, міністерство у справах урядової адміністрації та реформ. Веб-сайт: http://www.ehandel.no/ Досвід Норвегії в розбудові електронного урядування свідчить про необхідність системного підходу до вирішення проблеми. Законодавче підґрунтя та системність у прийнятті змін на підтримку нових проектів мають супроводжуватись готовністю національних еліт до переорієнтації на вибудову системи надання якісних, постійно діючих послуг на основі рівності і державних гарантій, що мають відобразити відповідальність влади перед суспільством, перед кожним громадянином і платником податків. Україна також потребує колосальних капіталовкладень, лише частину з яких можуть компенсувати приватні особи та інвестори. Системність змін спонукає до перегляду безпекових норм та гарантій конфіденційності інформації. Втім, Норвезький досвід дає змогу максимально мінімізувати втрати та розраховувати на поступове зростання довіри громадян до держави. Цього можна досягнути за рахунок: максимальної прозорості перетворень; урізноманітнення, зручності та дієвості електронних сервісів; рівного доступу до джерел інформації; спрощення бюрократичних бар’єрів; гарантування права на звернення та розгляду справи у визначені законом терміни; забезпечення контролю виконання рішень; зростання ролі громадських організацій дотриманні прав та здійсненні влади; Потребує також кардинального перегляду стратегія присутності України та українського продукту в Інтернет-просторі. Але основним фундаментальним завданням України залишається викорінення корупції. Абсолютно очевидно, що розвиток електронного врядування в нашій країні буде як заручником цієї проблеми так і найбільш ефективним інструментом її вирішення. Розбалансованість державного апарату також виступає одним з негативних чинників ситуації в державі. З огляду на це уряду необхідно приділити першорядну увагу структуризації управлінських рішень і максимальній систематизації та створенню єдиного підходу до порядку надання послуг і системи контролю за їх якістю. Це сприятиме закріпленню на практиці нових тенденцій у сфері ресурсозбереження, а за рахунок створення кількох основних, і, можливо, єдиного урядового інтернетпорталу – подальшому розмежуванню повноважень та відповідальності.
89
Список використаних джерел
1. Методичні рекомендації до самостійної роботи з теми: "Електронне урядування" / уклад. С. А. Чукут. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 48 с. 2. http://ec.europa.eu/idabc/servlets/Doc?id=30834 3. http://www.rand.org/pubs/monograph_reports/MR1733/MR1733.pdf 4. http://micheladrien.blogspot.com/2007/07/brown-university-7thinternational.html 5. http://www.esjis.org/journal/volumes/volume17/no2/05flaketal.pdf 6. http://www.insidepolitics.org/egovt07int.pdf 7. http://www.brookings.edu/~/media/Files/rc/reports/2008/0817_egovernment_ west/0817_egovernment_west.pdf 8. United Nations e-Government Survey 2008. From e-Government to Connected Governance. - United Nations, New York, 2008. 9. http://www.ntnu.no/ict/egov 10. www.idi.ntnu.no 11. http://www.ingentaconnect.com/content/oecd/16080270/2005/00002005/0000 0012/4205151ec006 12. http://www.oecd.org/document/29/0,3343,en_2649_34129_35255837_1_1_1_ 1,00.html
90
ПІВДЕННА КОРЕЯ
Підготував Артем Зелений
91
92
1. Довідка про країну Корейською мовою Південна Корея називається Теханмінгук. Скорочення повної назви – Хангук або відносно південної частини Корейського півострова – Намхан трапляється частіше. Слово Хан стосується до стародавніх племінних союзів Самхан. Слово "Корея" походить від назви стародавніх держав Корі і Когуре, що розташовувалися на території сучасних Південної Кореї, КНДР, Китаю і Дальнього сходу Росії. Історія Південної Кореї починається з радянський -американської угоди, в кінці літа 1945 р. про розподіл сфер впливу на півострові. За цим договором частина Кореї на південь від 38 паралелі переходила під юрисдикцію США, північна ж - під юрисдикцію Радянського Союзу. В історії країни чергувалися періоди демократичного і авторитарного управління. Цивільні уряди в країні пронумеровані Чи від Першої Республіки Син Мана до нинішньої Шостої Республіки. Перша Республіка, спочатку демократична, ставала все більш автократичною. Друга Республіка грунтувалася на демократичних принципах, але була повалена менш ніж за рік, після чого в країні з’явився військовий уряд. Третя, Четверта і П’ята Республіки номінально були демократичними, проте вважається, що вони були продовженням військового управління. Зі встановленням Шостої Республіки управління країни знов повернулося на демократичні рейки. Південна Корея пройшла великий шлях у розвитку своєї освіти, економіки і культури. У 1960-х рр. країна була однією з найбідніших у регіоні, тоді як зараз - це розвинена промислова держава. Столиця – Сеул
Офіційна мова
Корейська
93
Державний устрій Президент Прем’єр міністр Становлення: Проголошення незалежності Незалежність Перша Республіка Визнання ООН Площа Загалом Води Населення: Оцінка 2008 року Густота ВВП 2008 рік Загалом На душу населення ІРЛП Валюта Інтернет-домен
Президентська республіка Лі Мен Бак Хан Сен Су 1 березня 1919 (де юре) 15 серпня 1945 15 серпня 1948 12 грудня 1948 99,646 км² (108-а) 0,3 49.044.790 млн осіб(24-а) 493/км² (24-а) $1,276 трильйонів (14-а) $26.277 (28-а)  0.921 (26-те місце в світі) Південнокорейський вон (KRW) .kr
2. Історія розвитку електронного урядування
Республіка Корея є однією з країн світу що найбільш динамічно розвивається, і важливим економічним центром Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Останнє десятиліття в історії Кореї стало періодом досить значних структурних перетворень і модернізації економіки, пов'язаних з переходом до постіндустріальної інноваційної парадигми. Знання та інновації як такі виступали несучою конструкцією і базовою умовою промислового розвитку Кореї. Вони стали основою для генерування в національній економіці здатності до використання зарубіжних технологій на початковій стадії індустріалізації (1950-ті роки), подальшого переходу на більш технологічно складні ланки, ланцюжка доданої вартості (1960-ті рр.), експансії в капіталомісткі галузі (1970-ті рр.), експорту високоякісної електроніки і електротехніки (1980-ті рр.). Це супроводжувалося зміцненням позицій на зовнішніх ринках збуту, а також освоєнням виробництва власних засобів виробництва у відповідних сферах.
94
Проте саме ініційовані урядом Кореї в 1996 -2006 рр. безпрецедентні за масштабами національні програми інформатизації та поширення знань знаменували собою крок до якісно нової рушійної сили розвитку країни у XXI ст. Ілюструючи траєкторію і послідовність переходу від зрілої промислово розвиненої економіки до інноваційного "суспільства знань", країна є дуже показовою не лише для країн, що реалізують на даний момент стратегію трудомісткої індустріалізації, а й для всіх держав, які прагнуть сформувати гнучке, динамічне, ефективне і адекватне умовам глобалізації та нового технологічного укладу національне господарство. Отже, розглянемо історію розвитку E-governance в Кореї Історію розвитку електронного урядування у Кореї умовно можна поділити на кілька етапів: І етап – 1960–1970 рр. минулого столітті. На цьому етапі в рамках розробки проекту з автоматизації діловодства для здійснення якісного аналізу економічних процесів у державних установах почали впроваджуватись комп’ютери. Місію з постачання та встановлення електронної обчислювальної техніки міністерствам в уряді на себе взяв Комітет з координації розвитку комп’ютеризації, який був створений у 1967 р. при Міністерстві науки та техніки. Через 10 років, під час проведення обстеження з ефективності та доцільності використання комп’ютерної техніки в органах державної влади було виявлено, що електронно-обчислювальна техніка сприяла покращенню результатів роботи. Це виявилось у значній економії часу та у зменшенні помилок при розрахунках зарбітної плати, телефонних рахунків. Використання комп’ютерів особливо спростило роботу для Міністерства культури та освіти, Міністерства зв’язку та поштової служби, а також для Національного податкового агенства. Однак у 1978 р. потреба в інформатизації, а не просто в автоматизації певних завдань, заклали основу ініціативи "електронного урядування", мета якого полягала в реалізації більш досконалої моделі саме електронного уряду. Для того щоб реформувати уряд, зробити його якомога ефективнішим, більш продуктивним і демократичним, було прийнято рішення використовувати інноваційні проекти із залученням інформаційнокомунікативних технологій, що стало базою для створення "П’ятирічної стратегії інформатизації державного управління." Ці кроки відкривали перспективу для ефективного розвитку новітньої політики інформатизації в Кореї в 1980-х роках. ІІ етап – 1980–1990 рр. минулого століття – умовно можна назвати етапом розвитку інфраструктури для електронного урядування. Рішення про створення "Національної магістралі комп’ютерної мережі" і такі нормативно-правові акти, як Закон "Про захист комп’ютерних
95
програм", Закон "Про створення і використання комп’ютерної мережі" (1986 рік) – забезпечили можливість створення необхідної інфраструктури для реалізації моделі електронного урядування. Ці зусилля дали змогу реалізовувати проект створення комп’ютерних мереж для державного сектору. Відповідно до плану "Національної магістралі комп’ютерної мережі" почали створюватись п’ять комп’ютерних мереж: управління фінансами, освіти і науки, безпеки та оборони. Після того, як у вересні 1993 р. вперше в світі в офіційних документах у США з’явився термін "електронне урядування" (сторінка 112 доповіді для уряду щодо реформи адміністрації Клінтона – "створення уряду, який працює краще без бюрократії на результати"), у відповідь в Кореї під патронатом міністерства інформації і комунікації став розроблятися план створення основи для інформаційної супермагестралі. У наступному, 1995 р., Національною асамблеєю було прийнято нормативно-правовий акт щодо сприяння процесам інформатизації, який на тогочасному етапі став основою для провадження політики інформатизації та для розвитку електронного урядування. На основі цього акту був створений Комітет розвитку інформатизації який мав керувати процесами розвитку електронних ініціатив. В другій половині 90-х рр. 14 жовтня 1996 р. в Blue House була проведена перша конференція з питань розвитку інформатизації, на якій президент Кореї в формі доповіді "Стратегія інформатизації щодо посилення національної конкурентоспроможності" виклав свої ідеї щодо розвитку електронного урядування. ІІІ етап з 2000 року – до нашого часу. Повномаштабне впровадження електронного урядування. З приходом до влади адміністрації Kim Dae-jung в 1998 р. в мережі Інтернет з’явився офіційний веб-сайт на який можна зайти і отримати необхідні інформаційні послуги, такі як, наприклад, реєстрація нерухомості. В цьому ж році були видані укази Президента, які визначали основні принципи використання адміністративної інформації. В наступному, 1999 р., відбулось комплексне впровадження плану електронного урядування, були створені електронні on-line послуги для громадян, а також на основі комплексної інформаційної системи для громадського використання було відкрито банк зібраної статистичної інформації. Програма сприяння інформатизації, що базується на однойменному Законі, була прийнята в 1996 р. з терміном реалізації до 2000 року включно. Вона була спрямована на всебічне стимулювання інформатизації, формування сучасної інфраструктури для ІКТ -бізнесу та середовища для його розвитку в країні. Як інструменти її здійснення були задіяні: стимулювання залучення приватних інвестицій та
96
інтенсифікація конкуренції в секторі, усунення бар'єрів та забезпечення рівного доступу суб'єктів до ІКТ, захист прав інтелектуальної власності, дотримання конфіденційності і комерційної таємниці. Перебіг реалізації програми ретельно відстежується за допомогою спеціально розробленої системи індикаторів, що дало змогу забезпечити безперервний моніторинг ефективності вжитих заходів на кожному етапі та їх зіставлення з кінцевими цільовими орієнтирами. Мабуть, завдяки цьому Програма сприяння інформатизації виявилася досить успішною, багато в чому перевершивши початкові очікування. Виробництво ІКТ в абсолютному виразі і частка ІКТ -бізнесу у ВВП за 1996 -2000 рр. зросли майже вдвічі: з 58,1 до 109,9 млрд. доларів США і, відповідно, з 8,6 до 13,1% ВВП. Якісні аспекти такого бурхливого розвитку сфери ІКТ проявилися в суттєвому підвищенні її ролі в розвитку національної економіки - внесок ІКТ-індустрії в економічне зростання збільшився з 14,1% у 1996 р. до 50,5% у 2000 р. Те, що в 1990 р. частка інформаційного бізнесу в сукупному економічному зростанні становила лише 4,5%, наочно ілюструє не тільки позитивний вплив програми в становленні Кореї як економіки, базованої на знаннях, але і перехід суспільства в цілому до нового технологічного укладу. "Кібер-Корея ХХI століття" Дана програма, базуючись на попередній, і забезпечила практичне втілення концепції становлення Південної Кореї як економіки, заснованої на знаннях. На базі "Кібер-Корея ХХI століття" здійснювалася координація процесів розробки, поширення та використання інформаційних технологій на загальнонаціональному рівні. У рамках програми передбачалося вирішення таких основних завдань, кожне з яких включало кілька ключових напрямів діяльності:  розвиток інфраструктури ІКТ як інструменту підвищення якості життя населення;  зміцнення конкурентоспроможності національної економіки та підвищення продуктивності за допомогою ІКТ;  розвиток нових видів підприємницької діяльності, заснованих на ІКТ. Перше завдання було пов'язане з комплексом таких заходів: 1) модернізація телекомунікаційних мереж, що проходила під гаслом "зробити високошвидкісні комунікаційні послуги доступними всім, завжди і скрізь". Для цього 144 телефонні зони на всій території країни були інтегровані в єдину мережу, з'єднану з допомогою оптоволоконних кабелів з пропускною здатністю від 150 Мб до 2 Гб / с. Був також здійснений перехід на цифрові технології локальними інтернет-мережами, що, у свою чергу, дало змогу підвищити швидкість надання інтернет-послуг у 100 разів;
97
2) підвищення рівня комп'ютерної грамотності широких верств населення. Програмою тренінгу було охоплено 10 млн осіб, або 25% населення країни, включаючи 900 тис. держслужбовців і 600 тис. військовослужбовців, а також домогосподарок, ув'язнених та інвалідів. Таким чином, помітно підвищилися потенціал і якість людських ресурсів для інформаційного суспільства майбутнього. При цьому за рахунок різкого підвищення попиту на відповідні послуги прискорено сформувався національний ринок інформаційних послуг. Друге завдання об'єднувало в тематичний блок заходи: 1) з упровадження системи електронного документообігу в держустановах і перехід на використання цифрових технологій для підвищення прозорості та ефективності роботи адміністративних органів. Була розпочата широкомасштабна робота щодо формування консолідованої національної системи знань та інформації через створення цифрових баз даних, насамперед у сферах освіти, телекомунікацій, науки та технологій, історії, культури. 2) щодо підвищення ефективності виробничої діяльності суб'єктів господарювання на базі інформаційних технологій. Активне впровадження електронної комерції орієнтувалося в першу чергу на такі традиційні галузі, що забезпечують конкурентоспроможність економіки країни, як суднобудування, сталеливарна промисловість, рибальство, сільське господарство. Поряд з цим здійснювалась організація спільного використання інформації про споживче кредитування різними установами фінансового сектора, а також створення Єдиної інформаційної системи у сфері логістики та національної системи географічної інформації. Третє завдання пов'язане: 1) зі створенням нових робочих місць Інтернет-індустрією, зокрема шляхом пожвавлення ринку віртуальної продукції та програмного забезпечення; 2) з сприянням НДДКР і зміцнення міжнародного співробітництва у сфері ІКТ. Результативність програми "Кібер-Корея ХХI століття" в цілому оцінюється досить високо. У 2002 р. країна піднялася з 14-го на 12-те місце у світі за рівнем інформатизації. Загальне число користувачів інтернету у 2002 р. перевищила 25,6 млн осіб (понад 53% населення), причому 23,2 млн осіб підключилися до всесвітньої павутини через стільниковий телефон, в той час як число абонентів мобільного зв'язку зросла до 30,31 млн осіб порівняно з 22,95 млн осіб у стаціонарній мережі. Електронна комерція перетворилася на один з найважливіших механізмів ведення бізнесу - обсяг ділових угод, укладених на віртуальному ринку, на момент закінчення реалізації програми становив 88,5 трлн вон (80 млрд дол США) порівняно з 0,05 трлн вон у 1998. Дві третини усіх біржових транзакцій, а також банківські послуги, надані 11,31
98
млн громадян, були здійснені за допомогою Інтернету. До 2002 р. на основі венчурного капіталу в країні було засновано 5073 нових компанії в сфері ІКТ (44,5% від загального числа венчурних компаній), а число зайнятих в інформаційному бізнесі зросла з 1,01 млн осіб у 1997 р. до 1,16 млн осіб на початок 2002 р. Завдяки "Кібер-Кореї ХХI століття" країна вийшла на лідируючі позиції у світі за кількістю часу, проведеного користувачами в Інтернеті - 16,2 год на місяць порівняно зі США (9,6 год), Німеччиною (8,2 год), Японією (7,6 год). При цьому темпи розвитку сфери ІКТ з усіх напрямів за час реалізації програми перевищували такі в наступній програмі "Електронна Корея глобальний лідер ХХI століття". У першому випадку відбувалося трикратне збільшення відповідних показників порівняно з дворазовим зростанням в останньому випадку при тому, що терміни здійснення наступної програми були на два роки більше. "Електронна Корея - глобальний лідер ХХI століття" стала своєрідною концепцією переходу від екстенсивного до інтенсивного шляху становлення "економіки знань" у 2002-2006 рр. Вона знаменувала собою зміщення пріоритетів політики держави від кількісного розширення сфери ІКТ до якісного, до формування внутрішнього потенціалу для самопідтримуючого розвитку. Основні зусилля були зосереджені на розвитку навичок користування ПЗ у широких верств населення, НДДКР, інституційно-правових реформах та збільшенні інвестицій як в основні фонди ІКТ-індустрії, так і у виробництво послуг з потенційно високою доданою вартістю. Це підтверджується спектром поставлених завдань у рамках ключових напрямів програми сприяння інформатизації в національному масштабі:  Розвиток навичок користування ІКТ на базі системи безперервного навчання користування ІКТ, а також організації системи електронної зайнятості та віртуальних робочих місць;  Сприяння інформатизації промисловості шляхом впровадження ІКТ в усі галузі індустріального виробництва, розвитку В2В-виду електронної комерції, створення безпечної та надійної середовища для он-лайн бізнесу;  Сприяння інформатизації держсектору при розширенні асортименту та підвищенню якості суспільних послуг, що надаються он-лайн;  Сприяння нововведенням в держуправлінні, пов'язаним з інформатизацією (перш за все у сфері фінансів і технологій). Модернізація інфраструктури ІКТ здійснювалася на основі:  адаптації чинного законодавства до потреб "суспільства знань", зміни інституційного середовища у сфері програмного забезпечення і цифрових технологій;  модернізації високошвидкісних телекомунікаційних мереж і розвитку Інтернету нового покоління;
99
 інтенсифікації розвитку ІКТ-індустрії, включаючи підвищення її конкурентоспроможності на базі стратегічних цільових продуктів; поглиблення НДДКР; сприяння проникненню венчурного капіталу в інформаційний бізнес. Активізація міжнародного співробітництва в глобальному інформаційному співтоваристві проводилася за допомогою:  організації "хаба ділової інформації" ("хаб" у перекладі з англійської – "центр зосередження". - прямуючи. Ред.) в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні;  взяття країною на себе ролі ініціатора міжнародного співробітництва у сфері ІКТ;  Сприяння виходу вітчизняних ІКТ-компаній на світовий ринок. На момент завершення реалізації програми в 2006 році коефіцієнт використання ІКТ суб'єктами господарювання зріс по країні до 65,3%. Особливо успішними були результати впровадження ІКТ у сферу державного управління - комп'ютерами було оснащено 94,2% державних адміністративних структур. Істотні зрушення були досягнуті також у корпоративному (68%) і приватному секторах (54,4%). Водночас по галузях економіки інформатизація проходила не зовсім рівномірно: було комп'ютеризовано 46% підприємств промислового виробництва і 79,5% будівельних компаній. При цьому до Інтернету було підключено 70,6% підприємств сільського господарства, 84,7% - промисловості, 99% будівництва, а в розрізі форм власності - 73,8% суб'єктів приватного та корпоративного секторів, а також 99,8% державних і місцевих органів влади. Якщо віртуальна зайнятість у реальному секторі не настільки висока: 3,1% у сільському господарстві, 1,6% - у промисловості, 2,8% у будівництві, то в тих галузях, де можливо віртуальне виконання службових обов'язків, вона помітно збільшилася становило: 6,2% - у роздрібній торгівлі, 5,5% – у сфері транспорту і комунікацій, 6,6% - у сфері фінансів і страхування. Зауважимо, що число віртуальних робочих місць залежить не від виду виробництва, а від розміру компанії - електронна зайнятість на підприємствах з більш ніж 250 працівниками перевищує показники по відповідній галузі в цілому - 25,8% у сфері телекомунікацій та 27,5% - у фінансовому секторі. Аналогічне становище зумовлено тим, що великим компаніям властивий досить широкий спектр службових обов'язків, які не вимагають прив'язки до робочого місця в офісі. У розрізі форм власності найбільше число дистанційно працюючих співробітників припадає на держструктури 5,6% від загального числа зайнятих у даній сфері порівняно з 3,9% в корпоративному і 1,4% в приватному секторах. Ось вже 3 роки поспіль корейські веб-сторінки лідирують у рейтингу, що проводиться Інститутами електронного уряду Сонгкенван та
100
Університету Рутгер (Нью-Джерсі, США) серед 86 сайтів органів державного управління в 100 найбільших містах світу. Більше того, країна займає передові рейтингові позиції за різними напрямами і аспектами "економіки знань". Міжнародне визнання є важливим свідченням успішного завершення формування основ для просування на більш високі рівні НТП. Підходи та конкретні заходи, вжиті Республікою Корея для реалізації стратегій інформатизації та інтеграції у процеси глобалізації, "суспільство знань", можуть бути корисні для багатьох країн світу при розробці концепції та інструментарію формування структурних основ постіндустріальної економіки в рамках нового технологічного укладу світового господарства. На сьогодні електронний уряд Південної Кореї є визнаним в усьому світі. За даними ООН, Індекс Готовності електронного уряду Південної Кореї серед 191 країн світу зайняв 5-те місце в 2004 і 2005 рр. і 1-ше місце – в 2010 р. 3. Електронні послуги в Південній Кореї На цей час у Кореї для зручного та швидкого пошуку необхідної інформації чи отримання певної електронної послуги створено веб-портал Korea E-government, який інтегрував у собі всю необхідну для громадянина інформацію про різні органи державної влади, які до цього були розміщенні на різних сайтах відповідних установ. Крім того, на порталі створений так званий єдиний "сервісний стіл", у межах якого можна отримати необхідну електронну державну послугу. Цей портал є інтерактивним і має три основних розділи які включають послуги "Для громадян" "Для бізнесу" "Для державних службовців" (рис. 1). На порталі громадянин з переліку послуг може обрати потрібну та заповнити необхідні документи для отримання певної послуги. Підприємці так само можуть оплатити податки та подати необхідні звіти в органи влади. Державні службовці різних установ і відомств можуть легко управляти інформацією в межах своїх повноважень, обробляти поставленні громадянами завдання, а також взаємодіяти між собою. Он-лайн "Сервісний стіл" представляє докладні процедури одержання більш ніж 4000 державних і адміністративних послуг. Інформацію про них згруповано таким чином, щоб користувачу системи було легко потрапити до необхідного йому розділу. Всі послуги розбиті на 12 категорій, які включають особисті потреби і побут, нерухомість, автомобілі і транспорт, податки та економіку, подорожі та еміграції, оборону Південної і Північної Кореї, освіту та зайнятість, соціальне забезпечення і охорону здоров'я, мистецтво і культуру, відпочинок та спорт, навколишнє природне середовище.
101
Користувач може вибрати бажану категорію для пошуку, з допомогою знайомого інтерфейсу, що звичайно використовуються комерційними пошуковими системами доступу до інформації.
Рис. 1 Розглянемо кілька електронних користувачами он-лайн сервісів у Кореї. послуг, які використовуються
1. Електронна митна служба Південної Кореї, 'UNI-PASS', посіла перше місце у світі за здійснення 100% експортно-імпортних процедур он-лайн. Також 'UNI-PASS' виграв World Customs Organization (WCO) Trophy 2006 із 169 країн-членів, на знак визнання і за внесок у захист прав інтелектуальної власності (ОІП). http://portal.customs.go.kr/ Експорт: скорочення часу більш ніж на 1 день  протягом 2 хв; Імпорт: скорочення часу з 2,5 год  1,5 год; Річна економія по мережі митної обробки до $ 2,5 млрд доларів. 2. Електронна система закупівель 'KONEPS (Korea Online E-Procurement System)' виграла премію UN Public Service Award and Global IT Excellence Award на Всесвітньому конгресі з інформаційні технології (WCIT). Всі процедури торгів в наш час обробляється в режимі он-лайн: - Інтернет-торги: купівля товарів через Інтернет 99,6% (2007); - Учасники: 170000 підприємств та 35000 установ.
102
Інформація щодо всіх державних тендерів; Реєстрації для торгів по усім установам та підготовка конкурсної документації за один день (онлайн); Річна економія становить 4,5 млрд доларів США, скорочення часу торгів – від 0,5 дня до 1 хв; Інформація про ставки і контрактна інформація, доступна он-лайн; Перевірка обробки закупівель у режимі реального часу. Багато країн що розвиваються, використовують систему електронних закупівель Кореї як орієнтир для розвитку своїх національних систем. http://www.g2b.go.kr/ 3. 'Home Tax Service' або податкова служба через Інтернет була обрана Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) як найкраща модель електронної податкової служби. http://www.hometax.go.kr/ Понад 80% податкових заяв, 75% сертифікатів обробляються в Інтернеті (2007); Послабилися конфронтація між платниками податків та посадовими особами; Повідомлення про стан через мобільні послуги. Завдяки впровадженню проекту "Податки вдома" надаються послуги для платників податків через домашній інтерфейс у режимі "он-лайн". Це дає змогу малим підприємцям здати декларацію, сплатити платіж, отримати інформацію про стан розрахунків, відповіді на запитання з домашнього комп’ютера. Цей досвід є надзвичайно актуальним і для України, особливо для приватних підприємців. 4. Служба 'e-People', яка була створена для розширення і розвитку онлайн участі громадян Південної Кореї в житті держави, була обрана World e-Government Forum (Світовим Форумом е-Уряду) як одна з 10 кращих послуг у світі. http:/ / www.epeople.go.kr/ Пілотний проект Електронної системи голосування запущений в 2005 р.. Цивільні петиції і пропозиції обробляються в мережі: - складні петиції – з 44 днів ('05) до 13 днів ('06); - загальні петиції – з 30 днів ('05) до7дней ('06). Легкий доступ до державної інформації (53%) через Інтернет забезпечує система розкриття інформації для громадян (рис 2).
103
Рис. 2 Міністерством державної адміністрації та безпеки в червні 2006 р. був створений Next Generation e-Government Plan (план наступного покоління е-уряду) (2008~2012), який відображає зміни в соціальному, управлінському та технологічному середовищі. Основні напрями і принципи Next Generation e-Government Plan стосуються змін у соціальних і технологічних умовах, активізації участі громадян у житті держави он-лайн і змін функцій системи управління державної адміністрації. 4. Електронна освіта (E-learning) Останні 20 років в Кореї система освіти підлаштовується під економічну систему країни. Корея переходить до навчання відповідно до запитів ринку. Держава розцінює e-learning як каталізатор всіх освітніх інновацій. E-learning впроваджується абсолютно в усі сектори економіки. Уряд підтримує e-learning, надаючи підгрунтя, субсидуючи розвиток електронного навчання, створення електронних навчальних курсів. У 2004 р. було законодавчо закріплено існування e-learning індустрії в Кореї. Зараз підтримкою і розвитком електронного навчання в Кореї займаються три відомства: Міністерство праці, Міністерство освіти, науки і технологій та Міністерство у справах економіки знань. Загальний дохід ринку електронного навчання в Кореї становить близько 1,7 млрд доларів. З 2005 по 2007 р. дохід ринку зріс більш ніж на 200 тис. доларів. На ринку працюють 756 компаній - провайдерів електронного навчання, 38 з яких отримують прибуток понад 10 млн доларів. Зростає обсяг продажів послуг електронного навчання в секторі традиційних освітніх установ. Як відомо, електронне навчання складається з контенту, технологічних рішень і послуг, що надаються слухачам. 81% усіх
104
компонентів, що використовуються в країні, розроблені в Кореї. Експорт корейських розробок приносить досвід 907 тис. доларів. Дослідження показали, що Корея має найбільший конкурентний потенціал серед лідируючих країн у галузі розробки та реалізації контенту. У 2007 р. сукупний дохід світового ринку електронного навчання становив 29,5 млрд доларів. Близько 80% ринку припадає на США, 16% - на Євросоюз. Корея займає трохи менше (6% ринку). Очікується, що до 2010 р. частка бюджету на електронне навчання збільшиться до 19%. У Кореї станом на 2009 рік налічувалось близько 90000 освітніх установ, 970 з яких реалізують програми електронного навчання в чистому вигляді. 34,6 млн жителів користуються електронним навчанням. Близько 30% усіх студентів та інших користувачів вибирають програми навчання протягом усього життя. Корейці активно просувають нові віяння у сфері e-learning, які назвали u-learning (повсюдне навчання). Зараз вони працюють над тим, щоб всі навчальні матеріали були переведені в електронний формат. Ними застосовується інший підхід до технології Web 2.0. як щось більше, ніж технічні переваги, вони намагаються впровадити їх у самі електронні курси. У країні реалізована система для навчання школярів у початковій і середній школі, яка називається "Кібердом" і в якій зараз навчається 3,5 млн учнів. У вищій освіті електронне навчання більше застосовується в національних університетах (64%). У 2001 р. почав функціонувати перший корейський кіберуніверситет. 21% електронного навчання в Кореї припадає на корпоративний сектор. Бюджет корпоративного електронного навчання в 2007 р. становив 759 млн доларів - 14,7% всього освітнього бюджету Кореї. Опитування показують, що застосування електронного навчання дало змогу скоротити витрати на корпоративне навчання на 24,8%, а також підвищити кількість осіб, що навчаються на корпоративних курсах, підвищити продуктивність співробітників і ефективність самого навчання. 27% компаній отримують субсидії на електронне навчання. 55% електронних курсів для корпоративного навчання створюються всередині спеціалізованих навчальних центрів. Більшість індивідуальних слухачів електронного навчання (67%) перебувають у віковій категорії від 6 до 19 років. Загальний рівень задоволеності програмами електронного навчання серед індивідуальних слухачів - 61,7%. На державний сектор припадає 73% програм електронного навчання. Державні навчальні центри та міські органи влади для навчального процесу на 100% використовують електронне навчання. Економія коштів на навчання в держсекторі з використанням електронного навчання становила 26%. Ми розглядаємо e-learning як каталізатор підвищення якості людських ресурсів і переконані в тому, що подальший розвиток електронного навчання можливе тільки за наявності всебічної державної підтримки та державних ініціатив у цій галузі.
105
5. Електронна демократія Участь громадян у суспільному житті через Інтернет привело до виникнення кількох, по суті, відносно нових понять , таких як "цифрова демократія" "електронна демократія", "віртуальна демократія", "теледемократія " і "кібер-демократія ". Ці поняття за своєю природою є тотожними. Тому узагальнення доцільно використовувати поняття "цифрова демократія" для того щоб описати використання державних вебсайтів для забезпечення участі громадян у суспільно-політичних справах. Головною особливістю інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) є цифрова передача даних для забезпечення демократії без обмежень у часі та просторі з використанням комп’ютерних технологій. Он-лайн участь громадян у суспільно-політичному житті може збагатити демократичні процеси, що відбуваються всередині держави, і сформувати суспільну довіру до державних установ на основі врахування різних думок громадян. Ця технологія забезпечить більш якісний результат, ніж традиційні засоби офф-лайн участі громадян у державних процесах. За допомогою інтерактивних дискусій громадськість, обговорюючи питання між собою із залученням представників державної влади, стає краще проінформованою, що сприяє відкритості та прозорості процесів державотворення. Таким чином, он-лайн обговорення є новим широкоохопним видом упровадження демократії, оскільки прийняття рішень на основі громадської думки, відображеної на урядовому веб-сайті, є певним кроком на шляху до створення електронних референдумів (рис. 3).
Рис. 3
106
Сьогодні Південна Корея на 15 років випереджає США за широкосмуговим Інтернетом. Це "найбільш інтернетифікована нація" у світі - 95% корейських сімей підключені до швидкісної мережі. Швидкому зв’язку сприяє щільність населення на цьому крихітному клаптику землі – 50 млн осіб на території розміром у три середньостатистичні області України. Південна Корея живе у футуристичному світі нав'язливого чат-спілкування і соціальних мережах. Політичний плюс цього "цифрового популізму" в тому, що він спровокував хвилю блогінгу та громадської журналістики. Політики тепер набагато уважніші. Республіка Корея з року в рік виборює звання "Кращої електоронно керованої нації", оскільки громадська думка прискіпливо досліджується урядом через електронну пошту, онлайнопитування і кібер-форуми.
Рис. 4 Уряд Південної Кореї при формуванні моделі "електронної демократії" основний акцент зробив на задоволенні інформаційних потреб населення та впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій у систему культури та освіти.
107
Успішний розвиток електронної демократії дав змогу громадянам Південної Кореї перейнятися думкою про власну значущість та можливість реально впливати на справи держави і суспільства. Особливо важливим і корисним у корейському досвіді є осмислена і далекоглядна політика держави стосовно розвитку електронних комунікацій. Однією з переваг Інтернету у сфері розвитку демократії є безпосередній контакт між громадянами і представниками влади. У Південній Кореї від державних чиновників і державних органів вимагають мати в кібер-просторі Інтернет-сторінки, на яких викладається необхідна громадянам інформація. Там же можна отримати довідку або задати запитання, внаслідок чого відпадає необхідність стояти під дверима чиновника. Більш того, такий Інтернет-сайт передбачає "книгу скарг і пропозицій", і листи та побажання незадоволених громадян не відкладаються у "довгий ящик", а виставляються на загальний огляд. Використання можливостей Інтернету для проведення передвиборної кампанії і самих виборів - інший аспект застосування інформаційних технологій в південнокорейській політиці, адже вибори - основна форма здійснення демократії. Вперше південнокорейські політики звернулися до Інтернету як до політичного інструменту під час регіональних виборів 1995 р. В період передвиборної кампанії близько 1 млн виборців відвідали сайти кандидатів, на яких були поміщені фотографії, резюме і політичні програми. Популярність Інтернету серед політиків зростала пропорційно до зростання числа користувачів, а отже і потенційних виборців. Відмінною рисою 16-х виборів у Національну асамблею в квітні 2000 р. став підвищений інтерес до Інтернету: він розглядався кандидатами як обов'язковий засіб у боротьбі за голоси виборців. За даними Асоціації неурядових організацій, в дні виборів передвиборні сайти відвідали 15 млн осіб. У цілому по країні 52,8% від загального числа кандидатів мали особисті сайти для зв'язку з виборцями. Крім того, південнокорейські політики, наприклад, пильно стежили за форумом корейських громадських організацій на сайті http://www.koreango.org. Громадянська асоціація з проведення вільних і відкритих виборів організувала форуми та конференції в рамках кампанії "Політична реформа силами цивільного кібер-суспільства". В період передвиборної кампанії кампанії на сайті Центральної виборчої комісії (http://www.nec.go.kr) було зафіксовано 1,12 млн відвідувань. З 2002 р. традиційна форма голосування, коли громадянин отримував віддрукований на папері виборчий бюлетень, який він мав заповнити ручкою у виборчій кабінці, поступово змінилась на нову. Перше в історії південнокорейських виборів електронне голосування пройшло успішні випробування 9 березня 2002 в місті Кенсон на острові Чечжудо.
108
За новою формою голосування громадяни після реєстрації на виборчій дільниці отримують пластикову картку для електронного голосування і проходять в одну з виборчих кабінок, у яких встановлені комп'ютери із сенсорним дисплеєм - для голосування достатньо в потрібному місці доторкнутися до екрана пальцем. Підрахунок голосів при цьому займає не більше 7 хв. Використовувана для голосування і підрахунку голосів програма розроблена компанією Daewoo Information Systems (http://www.disc.co.kr) на замовлення Центральної виборчої комісії. За словами представника компанії Пак Кен Чхоль, система електронного голосування, коли виборці зможуть проголосувати, не виходячи з офісу з допомогою комп'ютера або зв'язаного з Інтернетом стільникового телефону, - наступний проект, який перебуває на стадії розробки. Нові форми голосування мають ряд переваг. По-перше, зручна форма голосування привертає більшу кількість виборців, що безпосередньо впливає на підвищення ступеня "демократичної участі". По-друге, використання інформаційних систем для голосування і підрахунку голосів зводить нанівець можливість підтасувань. Вибори навряд чи можна вважати по-справжньому демократичними за відсутності у громадян інтересу, бажання взяти участь у голосуванні і висловити свою точку зору. Застосування Інтернету сприятливо позначається на "політичній участі". Через Інтернет корейська влада намагається підвищити інтерес до виборів і виховати громадянську свідомість у молоді.
Список використаних джерел
1. http://www.korea.go.kr/new_eng/main/index.do 2. http://www.korea.go.kr/html/files/publications/eGov_2009.pdf 3. http://en.wikipedia.org/wiki/E-Government_of_Korea 4. http://www.apiicc.org/apiicc/Lecture/Special/IT_Study_Visit_Program_for_Vietn am/020103.pdf 5. http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/APCITY/UNPAN016387 .pdf 6. http://www.apdip.net/projects/e-government/capblg/casestudies/Korea-Kim.pdf 7. http://www.unapcict.org/ecohub/resources/e-government-roadmap-republic-ofkorea 8. http://gauge.u-gakugei.ac.jp/apeid/apeid04/country_presentations/Korea.htm 9. http://scenariothinking.org/wiki/index.php/The_Future_of_Elearning_in_Korea_2020
109
10. http://www.elearning.org.au/html/s02_article/article_view.asp?id=435&nav_cat _id=136&nav_top_id=55 11. http://www.unescobkk.org/education/apeid/apeid-international-conference/13th-apeid-international-conference/speakers-and-speeches/jung-keun-lim/e-learning-inhigher-education-of-korea-implications-for-e-learning-in-asian-countries/ 12. http://en.wikipedia.org/wiki/South_Korea 13. http://www.ipc.go.kr/ipceng/policy/vision_global.jsp?num=2
110
РОСІЯ
Підготувала Тетяна Савостенко
111
112
1. Довідка про країну Росія – держава на півночі Євразії. Офіційні назви – Росія та Російська Федерація. Столиця – Москва (11млн жителів). Найбільша за територією країна світу (17,075 млн км2). Сусідами Росії є КНДР, Китай, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. Лише морські кордони вона має зі США та Японією. РФ має найдовші кордони у світі. Росія – президентська федеративна республіка, державний устрій – демократія. До складу Російської Федерації входять 83 рівноправних суб'єкти, у тому числі: 21 республіка, 46 областей, 9 країв, 4 автономних округи, одна автономна область, 2 міста федерального значення – Москва і СанктПетербург. У Росії проживають представники понад 130 різних народів. Чисельність населення – 143 млн осіб. Росіяни становлять переважну більшість – близько 80%. Державна мова – російська, але автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів. 2. Історія впровадження та законодавче забезпечення розвитку електронного урядування Постановою уряду РФ від 28 січня 2002 р. № 65 затверджено Федеральну цільову програму "Електронна Росія (2002-2010роки)". На першому етапі було заплановано формування програм розвитку інформаційного суспільства в Росії (2000–2004 рр.); на другому – визначення пріоритетів інформатизації органів державної влади і впровадження електронного урядування (2004-2006 рр.); на третьому – формування нормативної правової бази розвитку електронного урядування як компонента адміністративної реформи (з 2006 р.). Росія мала на меті забезпечити формування електронного урядування в 2 етапи. На 1-му етапі в 2008 р. планувалось розробити необхідні нормативні, правові і нормативно-технічні документи, що регламентують порядок використання інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення доступу громадян до інформації про діяльність державних органів, а також надання державних послуг. На 2-му етапі в 2009-2010 рр. мало бути забезпечено тиражування і впровадження в широку практику діяльності органів державної влади типових відомчих технологічних рішень, а також завершення 1-го етапу створення міжвідомчих компонентів і введення їх у промислову експлуатацію.
113
3. Координаційний орган з питань впровадження електронного урядування Для забезпечення узгоджених дій федеральних органів виконавчої влади і органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації з вироблення і реалізації державної політики у сфері розвитку і використання інформаційних технологій в державному управлінні, у тому числі з питань формування в Російській Федерації інформаційного суспільства і електронного уряду, утворено координаційний орган Урядову комісію з упровадження інформаційних технологій в діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування. "Урядова комісія з упровадження інформаційних технологій в діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування є координаційним органом, утвореним для забезпечення узгоджених дій федеральних органів виконавчої влади і органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації з вироблення і реалізації державної політики у сфері розвитку і використання інформаційних технологій в державному управлінні, у тому числі з питань формування в Російській Федерації інформаційного суспільства і електронного уряду". 4. Єдиний портал державних послуг З грудня 2009 р. у Росії починає діяти єдиний портал державних послуг (рис.1). На ньому можна подивитися, в основному, де і які послуги надаються і які документи потрібні для їх отримання, роздрукувати бланки і навіть заповнити їх на порталі. Особливу увагу розробники приділили інтерфейсу сайта, щоб він був інтуїтивно зрозумілим будь-якому користувачеві. На першому етапі в цьому єдиному он-лайн-довіднику була доступна інформація про більш ніж 100 федеральних послуг, включаючи 74 пріоритетних, а також про більш ніж 250 регіональних. На цей час портал регулярно поповнюється і наповнюється. В 2010 р. росіяни зможуть отримувати близько 300 федеральних послуг на одному Інтернет-порталі: бланки та інформацію для отримання паспорта, соціальної допомоги, путівок, пенсій, тощо. Буде там і інформація про податки, нараховані громадянинові - наприклад про транспортні, земельні, майнові. Планується також помістити дані про штрафи ГІБДД. У своєму щорічному посланні Федеральним зборам президент Російської Федерації Дмитро Медведєв поставив завдання через два роки надавати в електронному вигляді не менше від 60 ключових державних послуг, включаючи прийом кваліфікаційних іспитів, видачу водійських прав, оформлення прав власності. "Впровадження так званого електронного уряду буде не лише зручним для громадян, але і сприятиме протидії корупції", - упевнений Президент Росії.
114
Рис. 1. Єдиний портал державних послуг Росії (http://www.gosuslugi.ru)
5. Розвиток електронного урядування на регіональному рівні У 2011-2018 рр. ключовим інструментом стане довгострокова цільова програма "Інформаційне суспільство". Мінкомзв`язку вже підготувало проект цієї програми. У 2010 р. планується провести його узгодження в зацікавлених міністерствах і відомствах і представити на затвердження в уряд. Особлива увага приділяється інформатизації регіонів. В грудні 2009 р. Уряд Росії затвердив перелік основних послуг, які регіони і муніципалітети мають перевести в електронний формат. Міністерство зв'язку і масових комунікацій Російської Федерації підготувало проект "Електронний регіон", щоб задати загальний вектор розвитку електронного урядування в Росії. Проект має бути реалізований в три етапи. На першому етапі будуть здійснювати системне проектування, вибір пілотних регіонів і розробка спільно з ними індивідуальних проектів впровадження електронного урядування. При цьому не має бути жорстких рамок при входженні в проект, в ньому може брати участь кожен регіон. На другому етапі державні послуги переводитимуться в електронний формат. Третій етап припускає створення готового рішення на основі результатів, отриманих на попередніх етапах. Все робитиметься силами регіонів за підтримки федерального центру в пропорціях, закріплених в Бюджетному кодексі Росії.
115
За підсумками засідання Урядової комісії з питань регіонального розвитку з питання "Про розвиток інформаційних технологій в суб'єктах Російської Федерації", проведеного 8 лютого 2010 року в м.Уфі, Голова Уряду Російської Федерації затвердив пілотними регіонами для переведення державних послуг в електронний вигляд з використанням єдиної електронної карти Республіку Башкортостан, Республіку Татарстан, Чувашію та Астраханську область. 6. Галузеве електронне урядування На обговорення винесено також проект федерального Закону "Про загальні принципи організації надання державних (муніципальних) послуг". Велику роль в інформатизації держави російський уряд відводить електронній освіті. Перспективи розвитку електронної освіти обговорювалися на засіданні експертно-консультативної ради з питань електронного навчання, відкритої освіти і впровадженню нових технологій при Комітеті з питань освіти та науки Державної Думи РФ. Учасники засідання дійшли висновку, що для розвитку електронного навчання потрібна відповідна законодавча база, що регулює питання безпеки, інтелектуальної власності, здоров'я громадян стосовно електронного навчання. Відповідно до плану роботи Ради передбачається в червні 2010 р. провести "круглий стіл" на тему: "Проблеми і перспективи розвитку електронної освіти в Росії", а також розробити законопроект "Про електронне навчання" і Концепцію "Розвиток електронної освіти у ФПРО в Російській Федерації". "Microsoft Росія" запускає програму "Твій курс", присвячену підвищенню комп'ютерної та інформаційної культури росіян. У 2010 р. компанія планує підвищити письменність 300 тис. осіб, а до 2013 р. - 1 млн. Навчання пропонуватиметься в двох варіантах - в навчальних центрах і дистанційно, за спеціально розробленими навчальними матеріалами, згрупованими за темами і рівнями володіння ПК. Державна програма передбачає, що до 2012 р. діти-інваліди, які потребують дистанційного навчання, будуть забезпечені персональними комп'ютерами, телекомунікаційним, навчальним устаткуванням, програмами, які дадуть їм змогу здобувати повноцінну освіту, а також отримають право безлімітного користування Інтернетом під час навчання. Це дасть змогу школам проводити уроки в режимі он-лайн, при якому педагог в реальному часі спілкується з дитиною. Оскільки Міністерство освіти і науки Росії дало дистанційній освіті "зелену вулицю", цей проект став активно розвиватися. Зараз в усіх регіонах країни, у тому числі і в Москві, створюються центри дистанційної освіти дітей-інвалідів, ведеться підготовка педагогів, що вміють працювати з цією категорією учнів. У Москві питаннями дистанційного навчання дітей-інвалідів займається Центр технологічного навчання столичного Департаменту освіти. Він розробляє програми дистанційної освіти для школярів і студентів коледжів.
116
Дистанційне навчання, тобто отримання і виконання завдань через Інтернет, також пропонуватиметься хворій дитині тому, що заняття відвідувати буде заборонене будь-якому хворому або застудженому школяру. Як заявив у зв'язку з цим Андрій Фурсенко, міністр освіти і науки Росії, в держоргани виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації вже направлений відповідний документ. На сайтах освітніх установ Саратова розміщені домашні завдання для школярів. Це робиться для закріплення програмного матеріалу через продовження ще на тиждень зимових 2010 р. канікул у зв'язку з перевищенням епідемічного порогу за захворюваністю населенням міста ГРВІ і грипом. Про введення дистанційного навчання повідомив жителів міста комітет з освіти адміністрації обласного центру. Можливість вивчати шкільні предмети в повному обсязі отримали учні з віддалених районів Пермського краю. Багатьом учителям складно добиратися до селищ, розташованих в глибинці. Тому на зміну педагогам реальним прийшли віртуальні. Не тільки діти і студенти користуються електронними послугами в навчанні, а й дорослі безробітні сьогодні освоюють професії в режимі он-лайн. За допомогою новітніх технологій та Інтернету музиканти, що навчаються в музичних навчальних закладах Росії та Вірменії, також дістають можливість нового навчання. З метою підвищення ефективності освіти міністерства культури надають підтримку програмі дистанційного навчання. Передбачаються майстеркласи і навчальні курси, в яких можуть взяти участь молоді скрипалі, віолончелісти, флейтисти та інші музиканти. На основі творів, представлених абітурієнтами, в грудні будуть вибрані учасники дистанційного навчання. Розгляньмо ситуацію з упровадження технологій електронного урядування у сферу охорони здоров`я Росії. У Російській Федерації розробка і реалізація програм інформатизації охорони здоров'я ведеться з 1992 р. До цього часу в країні створені елементи інформаційно-комунікаційної інфраструктури для потреб медицини, засновано запроваджено і поширення сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у сфері охорони здоров'я. У суб'єктах Російської Федерації створені медичні інформаційно-аналітичні центри, автоматизовані інформаційні системи фондів обов'язкового медичного страхування і страхових медичних організацій. Водночас розроблені інформаційні системи, як правило, мають вузькоспрямований характер, орієнтований на забезпечення приватних функцій і завдань. Відсутність єдиного підходу при їх розвитку в процесі експлуатації призвела до виникнення серйозних проблем. В результаті існуючі інформаційні системи є комплексом розрізнених автоматизованих робочих місць, а не єдиним інформаційним середовищем. Рівень оснащення системи охорони здоров'я сучасними інформаційнокомунікаційними технологіями вкрай неоднорідний і в основному обмежується використанням кількох комп'ютерів як автономних
117
автоматизованих робочих місць. Ще однією проблемою у сфері інформатизації системи охорони здоров'я є відсутність уніфікації використовуваних програмно-апаратних платформ. Сьогодні в медичних установах існує понад 800 різних медичних інформаційних систем, а для потреб бухгалтерій, відділів кадрів і економічних підрозділів використовуються найрізноманітніші програмні пакети. Деякі установи, що в основному фінансовані з системи обов'язкового медичного страхування, впроваджують системи, що дають змогу проводити облік контингенту хворих, аналіз діяльності і складання регламентних звітів. У цілому в установах системи охорони здоров'я не формується єдиний інформаційного простір, тому електронний обмін даними між ними ускладнений. Єдиний вид програмного забезпечення, встановлений практично повсюдно в установах охорони здоров'я – це розроблені програми обліку реєстрів наданих послуг системи обов'язкового медичного страхування, а також компоненти інформаційних систем забезпечення пільговими лікарськими засобами. Дотепер не сформований єдиний підхід до організації розробки, впровадження і використання інформаційно-комунікаційних технологій в медичних установах і організаціях. У результаті можливість інтеграції існуючих програмних рішень дуже обмежена. Таким чином, існуючий рівень інформатизації системи охорони здоров'я не дає змоги оперативно вирішувати питання планування і управління галуззю для досягнення існуючих цільових показників. Програми розвитку електронного урядування Виконуючи доручення Уряду Російської Федерації, Міністерство зв'язку і масових комунікацій Російської Федерації оцінило можливості продовження термінів дії Програми "Електронна Росія" на 2011-2012 роки і запропонувала вважати це недоцільним. Для програмного проведення інформаційної політики в органах державної влади, потреб суспільства Російської Федерації, розвитку інфраструктури електронного уряду, вирішення завдань відомчої і регіональної інформатизації, широкого проникнення інформаційнокомунікаційних технологій в життя громадян і організацій і, зрештою, модернізації економіки і соціальних відносин у Російській Федерації в постіндустріальну фазу "Інформаційне суспільство" буде розроблена нова довгострокова цільова програма "Інформаційне суспільство (2011-2018 років)". Плановий термін затвердження нової Програми – квітень 2010 р. Список використаних джерел
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. http://government.ru - сайт уряду Росії http://www.kremlin.ru - сайт Президента Росії http://www.gosuslugi.ru - довідково-інформаційний портал Уряду http://www.gridnev.info/ - концептуальне проектування електронного урядування, в т.ч. нормативна база http://www.garant.ru - новини Законодавства Росії http://www.websoft.ru/ - електронна освіта http://trustmed.ru/ - інформатизація медицини http://minkomsvjaz.ru/ministry – сайт міністерства зв`язку
118
СІНГАПУР
Підготувала Вікторія Голік
119
120
1. Довідка про країну Сінгапур – країна в Південно-Східній Азії на краю Малайського півострова; столиця – Сінгапур-Сіті; складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Площа Сінгапура 640 км2. Населення – 2,88 млн осіб. Сінгапур – республіка, парламентська демократія англійської однопалатної (Вестмінстерської) системи. Головою держави є президент, якого обирають на 6 років. Голова уряду – Прем'єр-міністр. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. В Сінгапурі чотири офіційні мови – англійська, китайська (мандаринська), малайська і тамільська. У навчальних закладах Сінгапуру викладання більшості предметів здійснюється англійською мовою. Колишній прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю запропонував ідею англійської мови як мови повсякденного спілкування, яка б полегшувала спілкування громадян різних етнічних і культурних груп, а також спрощувала б процес інтеграції Сінгапуру у світову економіку. Англійська мова домінує в Сінгапурі всюди – від бізнесу до державних установ. Домінування англійської мови вважається ключовим елементом сінгапурського економічного дива. Сінгапур – одна з небагатьох країн світу, що “з третього світу перейшла відразу в перший”. В Сінгапурі немає жодних природних багатств, власних родовищ, імпортується навіть пісок для будівництва. Разом з тим у країні один з найвищих рівнів життя в світі. Сінгапур має добре розвинуту ринкову економіку, стабільні ціни на товари і високу заробітну плату порівняно з іншими країнами регіону. Відсоток безробітних становить приблизно 3%. В 2005-2006 рр. Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найбільш бізнес-привабливою в світі. В місті працевлаштовані десятки тисяч спеціалістів з різних країн світу. Якщо говорити про те, як Сінгапур зумів досягти таких результатів, варто розпочати з 1965 р. Після здобуття незалежності шанси на виживання цієї країни були дійсно невеликими. У міжнародній пресі почали навіть з'являтися замітки про те, що Сінгапур приречений. Сьогодні про Сінгапур говорять усі. Взяти до уваги хоча б морський порт. Зараз це другий за величиною порт у світі та перший за обсягами обробки контейнерів. Або ж "Сінгапурські авіалінії": одна з найкращих і найбільших авіакомпаній у світі, і чи не найкраща за рівнем сервісу – в Сінгапурі. Медична галузь Сінгапуру отримала найвищий світовий рівень акредитації. Палати в лікарнях на рівні президентських, "начинені" найновішою технікою. Сінгапурський долар – одна з найстабільніших валют у світі [1$=1,6 сінг. дол.]. Всього цього країна змогла досягти за 41 рік незалежності, не маючи нічого, окрім території та людей, які знали, чого хочуть і як цього можна досягти. Для того, щоб вижити та виграти боротьбу, Сінгапур мав бути ефективнішим, організованішим та енергійнішим, ніж інші країни. Треба
121
було створити такі умови для інвесторів, щоб вони розуміли переваги Сінгапуру над його сусідами, незважаючи на малий внутрішній ринок та нестачу ресурсів. Ставка відразу була зроблена на залучення іноземного капіталу та інвестицій, тому були створені найкращі в регіоні умови для інвестицій. Поява у Сінгапурі електронного уряду пов'язана з рішенням уряду комп'ютеризувати державну службу в 1981 р. Розвиток е-урядування в Сінгапурі відбувався в кілька етапів і став невід’ємною частиною національної стратегії розвитку (рис 1).
2. Етапи впровадження е-урядування
Національний план комп’ютеризації (1980-1985 рр.) був спрямований на поліпшення державної служби, збереження трудових ресурсів, підвищення ефективності оперативної діяльності, вдосконалення інформаційної підтримки в прийнятті рішень через ефективне використання ІТ. Згідно з Національним ІТ планом (1986-1991 рр.) комп’ютеризація поширилась на приватний сектор і бізнес, що дало можливість створити мережі обміну електронною інформацією. Infocomm 21 (Перший та Другий урядовий план дій 2000-2006 рр.) передбачалося створення: 1) динамічного Infocomm сектору як помічника в економічному зростанні Сінгапура; 2) конкурентоспроможної е-економіки, де всі Infocomm-технології залучені для створення і надання інноваційної продукції та послуг; 3) розвинутого е-суспільства, де кожний живе еспособом життя. План ІТ 2000 (1992-1999 рр.) передбачав перетворення міста-держави на "інтелектуальний острів" за 10-15 років, де ІТ технології проникнуть у кожний сектор і сферу господарської і соціальної діяльності, і де ІТ-сервіс готовий надати послуги кожному в будь-який час і в будь-якому місці. iGov 2015 (2006-2015 рр.) – мета уряду – залучити громадян до формування політики; уряд прагне бути інноваційним у створенні нових цінностей як у суспільному секторі, так і в економіці.
122
Рис. 1. Уся урядова інформація і всі урядові послуги сьогодні об'єднані під одним Сінгапурським урядовим порталом, який був створений у 1995 році (http://www.gov.sg/) (рис2 ). Цей портал перебуває в адмініструванні Національного маркетингового відділу Міністерства інформації, комунікації та мистецтв. Gov.sg портал є платформою електронного повідомлення уряду Сінгапуру. Цей портал разом з трьома іншими порталами - Громадянам і Резидентам, Бізнесу і Нерезидентам – утворюють уряд Сінгапуру Online (SGOL)
123
Рис. 2.
Gov.sg портал служить зручним шлюзом громадянам для того, щоб мати можливість знайти інформацію про Сінгапурський уряду, а саме: новини і статті, інформаційні ресурси, електронні послуги, події і контактну інформацію. Головна сторінка подає стільки важливої інформації, скільки можливо без перевантаження відвідувачів. Сінгапур був першою у світі, яка мала загальнонаціональну широкосмугову мережу Інтернет. Ця мережа охоплює 99% в країні і легкодоступна в школах, офісах, житлових будинках і громадських бібліотеках (рис. 3). У 2009 р. були проведені дослідження Університетом Васеда електронного уряду Сінгапуру, які показали, що він випереджає 33 країни, включаючи Сполучені Штати Америки і Швецію.
124
Рис. 3. Увесь набір послуг, що надається міністерствами та іншими урядовими агенціями громадянам, поділяється на 7 сфер: 1. Культура, оздоровлення та спорт – http://livelife.ecitizen.gov.sg/ 2. Оборона і безпека – http://ds.ecitizen.gov.sg/ 3. Освіта, навчання та працевлаштування – http://ele.ecitizen.gov.sg/ 4. Сім'я та громадський розвиток – http://fcd.ecitizen.gov.sg/ 5. Здоров'я та навколишнє середовище - http://he.ecitizen.gov.sg/ 6. Житлові питання - http://hsg.ecitizen.gov.sg/ 7. Транспорт та подорожування - http://tt.ecitizen.gov.sg/ На урядовому сайті http://www.ecitizen.gov.sg/mobile розміщується інформація та послуги, які громадяни можуть отримати на свій мобільний телефон, наприклад: інформація про місцеву погоду та рівень забруднення, про злочини, що сталися по сусідству, статистичну інформацію та інформацію про судові справи і слухання. Також створений урядовий портал для підприємців http://www.business.gov.sg/, який їм допомагає знайти відповіді на запитання щодо того, як розпочати, підтримувати та розвивати свій бізнес. Сінгапур характеризується високим рівнем розвитку е-демократії. Кожен урядовий сайт обов'язково передбачає можливість зворотного зв'язку. Крім того, у жовтні 2006 р. було створено загальний канал зворотного зв'язку – http://app/reach.gov.sg/. Якщо у громадян виникають пропозиції, зауваження чи запитання стосовно певної урядової політики, то
125
вони можуть звернутися прямо до відповідної урядової установи. В Сінгапурі втілено в життя багато ініціатив для задоволення потреб своїх громадян. Портал надає можливість громадянам висловлювати свої думки з приводу багатьох місцевих проблем, зокрема щодо Національної стратегії зміни клімату, поширення заборони паління, шляхів подолання урядової бюрократії, підвищення ефективності уряду. Теми обговорень регулярно змінюються.
Рис. 4. Сінгапур займає перше місце у світі за ступенем обладнання шкіл сучасними комп'ютерами і програмами: на сімох учнів початкових шкіл припадає один ПК, у середніх школах ця пропорція становить 5:1. "Сильна система освіти є джерелом національної конкурентоспроможності" – вважає уряд Сінгапуру, тому в розвиток сфери освіти країна вкладає значні кошти (80 млн дол. протягом 2008-2012 рр.) на створення шкіл майбутнього – Singapore FUTURE schools. Останню мають на меті створення сприятливих умов для навчання студентів з
126
використанням новаторських передових ІКТ; застосування сучасного 3D віртуального середовища навчання та інтерактивного самостійного навчання в реальному часі. Інфраструктура Сінгапура – це всеохопний зв'язок. Національний бездротовий широкосмуговий Інтернет: • більш ніж 7270 "гарячих точок", • понад 940000 абонентів, • доступ до інноваційних послуг. Національні мережі широкосмугового Інтернету майбутнього передбачають: • IPv6 наступного покоління волокна широкосмугового доступу до кожного будинку, бізнесу та школи в гігабітних швидкостях, • унікальний поділ мережевої інфраструктури (NETCO) і послуги оператора (OPCO).
Рис. 5.
127
Сінгапур співпрацює іншими країнам світу в розвитку ІКТ та допомагає їм. Так, Infocomm пов'язує Сінгапур з Російською державою підписаним меморандумом (28 вересня 2009 р.) про взаєморозуміння (МОВ) в інфокомунікаційних відносинах. Республіка Татарстан буде партнером компанії Сінгапуру IDA International у своїх проектах електронного уряду відповідно до заяви International Enterprise Singapore. Обидві сторони будуть співпрацювати з різних аспектів інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ), зокрема у використанні ІКТ в сфері електронного уряду генерального плану, уряд-бізнес, уряд-співробітник і уряд-громадянин. Крім того, вони будуть також сприяти обмінам щодо використання ІКТ в уряді і приватному секторах і співпрацювати стосовно програм і проектів з подальшого прискорення, розробки та впровадження ІКТ в Республіці Татарстан, а також розвитку ІКТ і можливостей в Татарстані. Що нового. Сьогодні в країні стартує Сінгапурі-2010 Odyssey Roadshow - це перший тривимірний віртуальний світ, розроблений на основі олімпійських подій. Сінгапур-2010 Odyssey, 3D віртуальний світ є мобілізацією інформації на цифрових носіях, щоб заохочувати людей у всьому світі, особливо молодь, до підключення до глобальної мережі Інтернет та олімпійського руху. Розробка 3D віртуального світу є свідченням потенціалу Сінгапуру Infocomm в новаторському використанні цифрових медіа-технологій для підтримки великих заходів, таких як Сінгапур-2010 юнацьких Олімпійських ігор. Метою Сінгапур -2010 юнацьких Олімпійських ігор є надихнути молодих людей в усьому світі втілювати і виражати олімпійські цінності передового досвіду, дружби і поваги. Це створить міцну спортивну, культурну і освітню спадщину для Сінгапуру, а також відкриє можливість молоді з усього світу розвивати і підвищити спортивну культуру на місцевому та регіональному рівнях. Кожного року уряд Сінгапуру проводить опитування щодо сприйняття електронного уряду громадянами країни з метою визначення частки користувачів, які користуються електронним урядом, та для визначення рівня задоволеності від користування державними електронними послугами. Загалом респондети були задоволені якістю послуг електронного уряду, тому що дуже легко знайти потрібну інформацію та отримати необхідні електронні послуги. За останні три десятиліття Сінгапур завоював репутацію лідера в застосуванні інноваційних технологій у державному секторі. Всесвітній економічний форум, неурядова організація при ООН п'ять років поспіль (2002 – 2006 рр.) оприлюднювала щорічний звіт про стан і розвиток глобальних інформаційних технологій. У цьому звіті подано так званий "індекс мережевої готовності", обчислений для понад 100 країн світу. За цим показником, який фактично віддзеркалює ступінь готовності конкретного суспільства до участі в розвитку інформаційних комп'ютерних
128
технологій та отримання вигод від них, Сінгапур визнано економічнохайтеківським дивом. Країна вийшла на перше місце відразу за кількома показниками: якістю освіти у сфері математики та точних наук, доступністю тарифів на телефонний зв'язок, ступенем пріоритетності ІКТ та їх впровадження владою. Решта показників Сингапуру, таких, як доступність інтернету, теж "на висоті". Згідно із звітом ООН 2010 р. за індексом готовності е-урядування Сінгапур займає 11-те місце серед 184 країн.
Country
E-Government 2010
Rank 2010
Rank 2008
Rank Change
Republic of Korea United States of America Canada Norway Australia Singapore
0.8785 0.8510 0.8448 0.8020 0.7863 0.7476
1 2 3 6 8 11
6 4 7 3 8 23
+5 +2 +4 -3 -+12
Готовність з боку уряду щодо надання інформації та знання для поліпшення становища громадян є свідченням прихильності та турботи уряду.
Country
Rank
Web Human Infrastructure Measure Capital Index Index Index
Singapore
11
0.7476
0.6857
0.9203
0.6386
0.6857
129
E-Participation Index
E-Readiness Index
Сінгапур вкладає десятки мільйонів доларів для того, щоб зробити ІТтехнології доступними і зручними для всіх, незважаючи на вік, мову, фізичну чи соціально-економічну спроможність. Особлива увага приділяється чотирьом таким категоріям населення, як люди літнього віку, домогосподарки, люди робітничих професій та люди з особливими потребами, які у своїй повсякденній діяльності менше використовують ІТтехнології. Крім того, щоб гарантувати всім рівний доступ до е-врядування по всьому острову створені громадські центри е-допомоги, де працюють люди, що знають усі чотири державні мови та володіють відповідними навичками. Уряд Сінгапура проводив тривалі кампанії для вироблення у громадян е-стилю життя. Ці кампанії включали чотири Е: е-навчання, е-розваги, еспілкування та е-взаємодія, які показували громадянам переваги використання ІТ-технології. Сінгапур пройшов тривалий і результативний шлях до запровадження е-урядування в країні. Кожний наступний крок був усе більш амбіційним, кожні наступні завдання були все складнішими і вимагали все більше ініціатив і зусиль, кожен наступний етап відповідав зростаючим суспільним потребам і сучасному рівню розвитку ІТ-сфери. За весь період Сінгапурський уряд запровадив багато е-послуг – від простих інформаційних до проведення складних ділових угод. Реалізована едержавна структура Сінгапура, перетворення державних послуг на електронні і збільшення обсягів виробництва скорочує цикл і вартість бізнесу та сприяє зростанню економіки. Список використаних джерел
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. ООН, База знань електронного уряду//http://www.unpan.org/ Об’єднаний портал Сінгапурського уряду //http://www.gov/sg/ Портал для громадян //http://www.ecitizen.gov.sg/ Портал "Е-урядування громадянам" //http://myecitizen.sg/ Портал "Мобільне врядування" //http://www. ecitizen.gov.sg/mobile/ Урядовий портал для підприємців //http://business.gov.sg/ Урядовий сайт Infocomm //http://www.ida.gov.sg/ Урядовий портал для зворотнього зв`язку //http://app.reach.gov.sg/ Інформаційний сайт Сінгапура //http://app.www.sg/
130
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
Підготувала Олена Авраменко
131
132
1. Довідка про країну Сполучені Штати Америки (США), у північноамериканських українців також поширена назва З'єднані Стейти Америки (ЗСА)) (англ. United States of America, USA) - держава в Північній Америці, що складається з 50 штатів: Аляски, Гаваїв і 48 штатів на території між Атлантичним і Тихим океанами і між Канадою і Мексикою. Крім того, виділено федеральний (столичний) округ Колумбія. Володіння США: Віргінські острови у ВестІндії, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії. Площа країни - 9629,09 тис. км2. Населення - 305 млн осіб (оцінка 2008). Столиця – Вашингтон. Офіційна мова – англійська (де-факто), юридично офіційної мови немає. Грошова одиниця – американський долар. США – федеративна конституційна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Виконавча, законодавча і судова влади в країні представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом. Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади і управління. Сполучені Штати Америки були і є в авангарді революції електронного уряду. За останніми даними, Сполучені Штати займають друге місце після Канади з 22 обстежених країн, за якими ідуть Данія, Сінгапур і Австралія. Американська концепція електронного уряду залишається послідовною протягом кількох років, з її основними принципами реформування уряду, намаганням зробити його громадян у центрі, орієнтованого на конкретні результати і ринок. Згідно з доповіддю Accenture у 2003 фінансовому році послуги США (www.usaservices.gov) стали однією з пріоритетних ініціатив порядку денного управління президента, було зафіксовано 209 млн контактів громадян через центр телефонного обслуговування (1-800-Fed-Info), портал (www.firstgov. gov) і центр публікацій. "У 2003 році 3,4 млн дол. США і американські платники податків подали свої податки за допомогою IRS Free File програми і 350000 форм підприємств податкової було подано в електронному вигляді. Зареєстровано понад 65 млн відвідувань вебсайта (usajobs.com) і створено понад 600000 нових он-лайн – резюме. У багатьох країнах клієнти Світового банку тепер розглядають на досвід роботи США і Канади як джерело натхнення, передової практики і накопиченого досвіду при розробці та здійсненні національних стратегій електронного уряду, взаємодії і управління та комплексної архітектури. Існує зростаючий попит на навчання у ранніх виконавців, з тим щоб уникнути поширених помилок і домогтися максимальної віддачі від інвестицій. Проте є багато факторів, які слід розглядати, наприклад, як чисельність населення, культурні, соціально-економічні і політичні відмінності.
133
Електронне урядування в США складається із трьох основних модулів (G2G, government to government, врядування для уряду; G2B, government to busіness, врядування для бізнесу; G2C, government to cіtіzens, врядування для громадяна). До його складу входять численні прикладні елементи: перехід державних органів на безпаперовий документообіг, забезпечення доступу громадян до державної інформації, установлення для всіх державних органів показників ефективності роботи на рік і регулярний їх контроль, що проводиться як парламентом, так і громадянами, введення в державних органах пластикових карт для ідентифікації державних службовців, перерахування їм зарплати, розрахунків за відрядження, перенесення в мережу більшості стандартних трансакцій між державою й громадянами або бізнесом і т. ін. [2] 2. Сучасна ситуація в США: законодавча структура Сполучені Штати мають значний досвід активної інформаційної політики в державному секторі. У 1966 р. набрав чинності Акт про свободу інформації. У 1996 р. він був доповнений Актом електронної свободи інформації, який гарантує доступ громадськості до федеральної урядової інформації електронними засобами. Були створені послуги Служби визначення місцезнаходження урядової інформації, щоб забезпечити доступ до федеральної інформації шляхом визначення відповідного джерела для користувачів, описуючи наявну інформацію та допомагаючи в забезпеченні доступу (див. http://www.gils.net/). Прийнявши низьку подальших Актів (таких, як Закон про скорочення паперової роботи та Закон про відкритість Уряду та деталізовані правила, як, наприклад циркуляр А 130, виданий Бюро з питань управління та бюджету), Сполучені Штати великою мірою заохочували приватний сектор у комерційному використанні інформації державного сектора. Бюро з питань управління та бюджету ухвалило у 1986 р. Інструкцію щодо виконання Акту про свободу інформації, яка торкається, з-поміж інших, питань ціни. Вони містять положення, згідно з якими плата береться за пошук, копіювання та (можливий) перегляд, але не за додану вартість, створену державним сектором до "сировинних" даних. Філософія ціноутворення США полягає в тому, що державний сектор повинен розглядати додану вартість лише як засіб для досягнення власних цілей, а не як чинник для отримання прибутку. Проте, якщо приватний сектор виробляє комерційно привабливий продукт чи послугу, він повинен зуміти додати свою додану вартість, окрім доданої вартості державного сектора, і продавати їх за прибутковою ціною. Авторське право не поширюється на державну інформацію федерального рівня. У США найважливіші положення, що торкаються відповідних питань конкуренції, містяться у розділі 3506 Акту про скорочення паперової роботи, де йдеться про відповідальність федеральних агенцій:
134
- "кожна агенція повинна забезпечити, щоб суспільство мало своєчасний і рівний (справедливий, однаковий) доступ до державної інформації агенцій..."; - вона не повинна, окрім випадків спеціально дозволених законом: а) встановлювати ексклюзивні, обмежувальні чи інші процедури, що заважають вчасному й рівному наданню державної інформації громадянам; б) обмежувати чи регулювати використання, перепродаж чи повторне поширення державної інформації суспільством; в) брати плату чи відрахування за перепродаж або повторне поширення суспільної інформації; г) встановлювати ціни користувачам державної інформації, що перевищують вартість поширення. Законодавче забезпечення е-уряду США [18]: • Закон про усунення паперових носіїв документів в державних органах; • Закон про електронний підпис; • Закон про свободу інформації (FOIA); • Закон про впровадження в державних органах інтелектуальних карт для ідентифікації службовців, оплати витрат на відрядження, нарахування заробітної плати та ін.; • Закон S.803 про е-уряд 2001 року; • Закон про результати і ефективність уряду 1993 року. Виконавча структура управління інформатизацією уряду в США [18]:  Федеральний головний управляючий з інформації (CIO).  Міжгалузева рада головних управляючих з інформації (CIO Council).  Головні управляючі з інформації міністерств і відомств.  Асоціація головних управляючих з інформації штатів.  Головні управляючі з інформації штатів. 3. Е-демократія на державному та місцевому рівні У загальноєвропейському дослідженні використання ІКТ для посилення демократії дається таке тлумачення: "Е-демократія складається з усіх електронних засобів комунікацій, що дають змогу/уможливлюють громадянам докладання зусиль для “тримання” керівників/політиків відповідальними за свої дії у сфері публічного життя. Залежно від аспектів демократії, що просуваються, е-демократія може використовувати різні технології для: 1) підвищення транспарентності політичного процесу; 2) посилення прямого залучення і участі громадян; 3) підвищення якості формування думки - позиції шляхом відкриття нового простору для інформації і обговорення" [1]. Цю триєдність аспектів демократії, забезпечуваних за допомогою специфічних способів і засобів, що базуються на застосуванні ІКТ, можна представити у вигляді матриці. Цю триєдність аспектів демократії, забезпечуваних за допомогою специфічних способів і засобів, що базуються на застосуванні ІКТ, можна представити у вигляді матриці.
135
Джерело: Evaluation of the Use of New Technologies in Order to Facilitate Democracy in Europe. E-democratizining the Parliaments and Parties of Europe, Geneva & Florence, October 2003, p.45 Технології е-участі Взаємодія між владою та громадськістю є важливим показником демократичності та легітимності врядування. Ця парадигма спирається на розуміння процесу управління як комунікації, вектори якої спрямовані не лише на внутрішньосистемну організацію процесу впорядкування діяльності державного апарату та регулятивного впливу на діяльність суб'єктів недержавного сектору, але й на горизонтальне поширення інформації, що виходить за межі владної компетенції державних органів та спонукає до контакту з суспільно-громадськими інституціями та приватними організаціями, залучаючи до участі громадськість із недержавних (неприбуткового та приватного) секторів. У цьому неминуче проявляється діалектичне протиріччя, коли держава має поєднувати функцію "публічного керівника" розвитку усього суспільства з функцією однієї із сторін соціального контракту на засадах партнерського рівноправ'я з іншими акторами, такими як бізнес та громадянське суспільство. Зрозуміло, що ця партнерська рівність є як раз одним з тих чинників, що дає підстави для оцінювання легітимності врядування, відповідності інтересам розвитку суспільства та ефективності діяльності державного сектору [19]. Е – консультації В Сполучених Штатах обов'язок проведення обговорень проектів регуляторних актів закріплений на законодавчому рівні в Законі про адміністративну процедуру [3], який, проте, залишає на розсуд державних інституцій визначитись з формами спілкування з громадськістю (зазвичай надається певний час для надсилання коментарів на проекти рішень). Методи та форми залучення громадськості до консультацій в он-лайн різняться від країни до країни та всередині державного апарату управління, що пов'язано з національними традиціями інформаційної та
136
учасницької відкритості і доступності державних органів, знаннями й навичками державних службовців і потенційних учасників консультацій, наявними технічними можливостями та багатьма іншими суб'єктивними та об'єктивними чинниками. У будь-якому разі має існувати можливість вибору засобів для консультацій, який ґрунтується на знанні переваг та вад тих чи інших форм. Докладний огляд інструментів та поради для організації консультацій в он-лайн подається в одній з численних публікацій американського науковця й практика е–демократії Стівена Кліфта [19]. Інструменти консультацій в он-лайн: • Коментарі до документів/політики - можливість надавати коментарі до розміщених в он-лайн статей чи документів, заохочувана з боку уряду (для більш ефективного використання потрібне супроводження формальною інструкцією щодо участі в процесі е-консультацій). Приклади: Федеральна торговельна комісія США: http://www.ftc.gov/privacy/comments Дикторський стіл для зворотного зв’язку ZdNet: http://www.zdnet.com/anchordesk Приклади електронного законотворення в США: http://www.statelocal.gov/rulemake.html Планування перевезень в Фінляндії з використанням "фабрики ідей": http://www.joukkoliikennekeskustelu.net. • Запитання й відповіді - проста веб-сторінка, на якій подаються вибрані запитання від громадян з відповідями за підписом осіб, уповноважених на прийняття рішень в організації Приклади: “Дитячі запитання” до уряду Флориди http://www.myflorida.com/eog/kidspage/Questions.htm Темники BBC - http://newsvote.bbc.co.uk/hi/english/talking_pointthose • Он-лайн секція для запитань запрошеним особам - політики, урядники, експерти відповідають у режим он-лайн на запитання за визначеною темою у відповідний проміжок часу. Це може робитись у вигляді інтерв'ю за участю помічника, який розміщує запитання громадян, або секційного інтерактивного обговорення між політиками та експертами. Приклади: Столична рада міст-побратимів http://www.metrocouncil.org/planning/SOR2001/SOR2001.htm Президентські он-лайн дебати "Web White & Blue" http://www.webwhiteblue.org/rcd/ Мерія м. Нотфілда: http://www.northfield.org:81/cgiibin/WebX?13@@.ee8ab5f
137
• Он-лайн конференції - здебільшого відтворення реальної конференції в режимі он-лайн, яка триває здебільшого від 1 до 3 тижнів. Цей захід дає змогу віртуально зібрати учасників, віддалених фізично один від одного. Приклади: Саміт шотландської молоді - http://www.youthsummit.org.uk Міжнародна мережа з питань СНІД Світового банку http://www.iaen.org/conferences Семінар з біологічного розмаїття ETFRN http://www.etfrn.org/etfrn/workshop/bioб Банку http://www.worldbank.org/devforum/ongoing.html (багатомісячний підтримуваний обмін електронною поштою) Politalk - державне фінансування стадіонів http://www.politalk.com/topics/stadium • Спільноти професійні/за інтересами - використання он-лайн інструментів, зокрема списків розсилки е-поштою; справляє безпосередній вплив на впровадження публічної політики і надає можливості неформальної комунікації між державними органами та ключовими акторами на постійній основі без часових обмежень для впливу на політику. Приклади: NSW Розбудовник Спільноти - http://www.communitybuilders.nsw.gov.au Штат Вашингтон - http://listserv.wa.gov • Живий чат - живий чат не повинен бути громіздким, немодерованим та багатослівним. Розвинуті програмні засоби дають змогу взаємодіяти в реальному часі, навіть якщо інтенсивність діалогу обмежена. Більшість чатів використовують запитання та відповіді політиків чи кандидатів. Запорукою успіху є завоювання досить великої аудиторії в специфічний час. Елементи чату можуть використовуватись для доповнення асинхронних форумів. Використання чату для спілкування з молодою аудиторією та в навчанні може мати власну цінність. Приклади: Чат "Європа" Європейської Комісії - http://europa.eu.int/comm/chat Австралійський чат мера м. Мореленд http://www.moreland.vic.gov.au/ chat.htm "Вашингтон Пост" вживу он-лайн: http://www.washingtonpost.com/wppsrv/liveonline/politics.htm • Мультимедійні події вживу - уявіть доповідача чи навіть пресконференцію, де ті, хто дивиться віддалено через Інтернет чи інтерактивне телебачення, може ставати запитання, відповідати на опитування, розміщені доповідачем, та мати доступ до допоміжного змісту та через кілька днів – доступ до цифрових копій прес-релізів і текстів виступів у реальному часі.
138
Приклади: Промова МакКейна на зібрані в Миннесоті http://www.netbriefings.com/corporate/press/prr20011207.html Проект Інтерактивного телебачення в Вісконсині http://itv.wpt.org/examples Віртуальна конференція НАСА (присвячена Марсу) http://quest.arc.nasa.gov/marsconf Більш інтерактивними можливостями для консультацій є: Он-лайнові опитування та дослідження – швидкі та зручні опитування в режимі он-лайн, зазвичай не наукові, є найбільш поширеним вступом для політичної взаємодії в он-лайн. Спробуйте ставити конкретні запитання, які полегшують людям вираження своїх поглядів. Це складне завдання. Після того, як дехто заповнить опитувальник, надайте йому лінки на більший обсяг інформації з цього питання та запросіть до свого он-лайн обговорення, де учасник зможе обґрунтувати свої відповіді для більш широкої публіки. Приклади: Issy, Французька громадська секція - результати аналізуються на основі демографічних показників спільноти http://www.issy.com/SousRub.cfm?Esp=1&rub=8&Srub=46&dossier=12 Форми для коментарів – зробіть свої форми для коментарів інтелектуальними, корисними. Передбачте можливості для альтернативних відповідей та необмежений простір для коментарів. Створіть розмежовані інформаційні потоки, з тим щоб відповідні коментарі спрямовувались безпосередньо до тих, хто може надати значиму відповідь. Включаючи вищих керівників до потоків запитань, ви можете покращити їх обізнаність щодо основних типів запитів, що надходять до установи. On-лайнові петиції/звернення – в багатьох місцях люди мають юридичне право звертатися до свого уряду з петиціями. Хоча в Інтернет багато сайтів, що дають змогу громадян організовувати свої петиції, деякі уряди, як, наприклад, Шотландії та Квінсленда (Австралія) спромоглися адаптувати це юридичне право до он-лайнового світу. Автентифікація є серйозною проблемою для офіційних петицій, що пов'язані з урядовим та парламентським процесом. Замість того, щоб автентифікувати ідентичність кожної особи, що поставила свій підпис в он-лайн, пропонується автентифікувати всю петицію, шляхом верифікації наявності відповідної кількості людей, що вимагається для надання петиції чинності (перевіривши телефонні номери та адреси осіб, що підписались, для визначення достатності підписів від реальних осіб; шляхом контактування з представниками заявників для усунення спроб шахрайства). Відкриті звернення в он-лайн – якщо громадські слухання в онлайн являють собою переведення реальних слухань в он-лайн середовищі, сприйняття відкритих звернень (політичних заяв) в он-лайн є першим
139
кроком в напрямі інтеграції он-лайнової інтерактивності в традиційний процес слухань. Це може спрацьовувати в двох напрямках, люди з віддалених місць можуть подавати інформаційні матеріали перед, під час чи після слухань для включення до стенограми слухань та в зворотному напрямі люди, що беруть участь в слуханнях, можуть поширювати електронні копії своїх презентацій та заяв в реальному часі в он-лайн. Он-лайнові консультації з цільовими групами – консультації в он-лайн не повинні бути широко публічними для досягнення ефекту. Суттєві можливості існують для представницьких груп, що діють від імені більш широких кіл громадськості. Більш просунуті варіанти консультації в он-лайн з цільовими групами можуть передбачити створення он-лайнових "громадянських журі" або впрвадження он-лайнових компонентів у діяльність існуючих у реальності журі. Веб–форуми та списки електронної розсилки – що ви робите зі своєю аудиторією, коли ваш захід в он-лайн закінчився? Як ви можете сприяти набуттю навичок дискусій в он- лайн громадян? Зважте на можливість розміщення в он-лайн дискусій, що тривають чи забезпечте лінки на відповідні зовнішні дискусійні он-лайн місця, де люди можуть продовжувати спілкування. Організація суспільного надбання в он-лайн" є однією з моїх улюблених тем, що детально розглядається в інших моїх роботах на: http://www.publicus.net. Джерело: Steven Clift Online Consultations and Events - Top Ten Tips for Government and Civic Hosts v1.1; <http://www.publicus.net> Конгрес США у Законі про е – врядування 2002 року визначив мету ухвалення цього акту таким чином: "сприяти використанню Інтернет та інших інформаційних технологій з метою забезпечення більших можливостей для участі громадян у урядуванні" [4]. Цікавим прикладом використання е-консультацій в більш широкому контексті участі в політичному процесі прийняття рішень на регіональному рівні є проект, здійснюваний у графстві Північний Ютланд (Данія), через веб-сайт <www.nordpol.dk>. Однак, за оцінками експертів Організації Об'єднаних Націй найкращий досвід залучення громадян до консультацій в он-лайн на національному рівні демонструють Велика Британія та США, підходи яких до е-участі є концептуально відмінними [5]. Організація е-консультацій урядом США має більш розгалужену структуру та практичну спрямованість на процес управління. Порівняно з Великою Британією американський портал FirstGov не висуває бажання спілкування з громадськістю на перший план, проте функціонально дає змогу брати участь у консультаціях у відповідних розділах, що стосуються регуляторної діяльності та розгляду звернень громадян. Додаткові можливості для впливу на прийняття регуляторних рішень пропонує портал <Regulations.gov>. Попри ці відмінності у підходах, в дизайні порталів обох країн відчувається зосередженість на інтересах користувачів
140
(як громадян та споживачів державних послуг), що дає їм змогу тримати світове лідерство в галузі е-участі. Е-петиції Другим потенційно корисним засобом розширення участі громадян у процесі впливу на формування політики є електронні петиції (е-петиції). Як правило, для застосування цього засобу краще придатни й Інтернет, завдяки якому громадськість і зацікавлені групи можуть ініціювати колективне звернення, зібрати групу його прихильників, які згодні підтримати його своїми підписами, та направити до відповідного державного органу або на адресу уряду. Така форма комунікації між громадськістю й владою, в якій ставляться колективні вимоги до уряду, як правило, має політичне забарвлення та викликає певний соціальний резонанс. Слід зазначити, що петиції можна розглядати як певну форму колективного вираження волі і впливу на інших суб'єктів суспільних відносин (наприклад, на політичних лідерів, представницькі організації), що здатна виконувати функцію регулювання (soft-law). Потенціал такого виду публічного (саме публічного, а не державного) регулювання потребує окремого ґрунтовного дослідження. Зазначимо, лише, що як для будь-якого політичного процесу, для досягнення позитивного результату від використання цієї техніки потрібна належна організація самого процесу: планування, правильний вибір часу й місця, способів залучення учасників, технічних засобів - посилювачів участі й врахування зовнішніх чинників. Завдяки ІКТ цей процес звільняється від обмежень простором і часом, стає інтерактивним, зручнішим, та, врештірешт, ефективнішим... [19]. Важливим чинником успіху цього інструменту демократії є відповідне організаційно-технічне забезпечення прийняття, обробки та відповідного реагування на е-звернення громадян. Наприклад, до Конгресу США в 2001 р. було направлено 85,5 млн електронних повідомлень через електронну пошту [6]. Неналежна організація процесу обробки е-звернень, несвоєчасні, неадекватні чи малоцінні відповіді на такі звернення можуть стати факторами, що знизять демократичний потенціал електронних комунікацій між громадськістю та владою, призведуть до громадської апатії та відмови від цієї техніки. Зрозуміло, що для використання цього інструменту демократії вимагається належне юридичне підґрунтя, яке легалізує таку форму комунікації між громадськістю та державними установами, як петиція (колективне звернення). Попри те, що е-петиції є чи не найбільш "просунутою" технікою донесення власної думки громадян до влади, на практиці можуть виникати труднощі юридичного характеру, насамперед, у процесі збирання підписів, особливо в тих країнах, де електронні підписи процедура автентифікації ще не стали звичайними атрибутами суспільного життя (такою є переважна більшість країн світу). Для підтвердження
141
справжнього волевиявлення учасників е-петицій вимагаються "традиційні" засоби верифікації (шляхом безпосереднього контакту із заявниками, перевірки адресних даних за допомогою довідкових служб тощо), що можуть застосовуватись в партнерстві з громадянським та приватним секторами. Е-прийняття рішень В учасницький (непосередницькій) демократії участь громадян у процесі прийняття рішень, як правило, здійснюється шляхом голосування. Е-голосування є однією з технік покращення та посилення (кількісно та якісно) участі громадськості в процесі формування політики й прийняття рішень на усіх рівнях влади: місцевому, регіональному, національному. Системою електронного або Інтернет-голосування визнається "виборча система, що використовує електронні бюлетені, які дають змогу виборцям передавати своє волевиявлення до уповноважених осіб виборчих дільниць через Інтернет" [7]. Цей інструмент е-демократії спрямований на посилення демократичності й легітимності врядування через використання ІКТ для безпосереднього визначення волі виборців. Проте Сполучені Штати розглядають е-голосування як шлях до покращення участі громадськості у виборах. Саме такий критерій оцінки ефективності відповідних проектів пропонується у федеральному дослідженні з питань інвестицій в е-врядування: "... ефективність реєстрації виборців в он-лайн може бути визначена відсотком зареєстрованих громадян, що мають право голосу; ефективність голосування в он-лайн – збільшенням відсотка виборців" [8]. Перше офіційне використання е-голосувань в США відбулось 11 березня 2000 р. на первинних виборах Демократичної партії в Аризоні, на яких Ал Гор переміг Біла Бредлі (4 до 1). При цьому у виборах взяло участь вдвічі більше виборців, ніж на попередніх. В електронній системі для еголосування виникли певні технічні проблеми, такі як перевантаження телефонних ліній, старі браузери, що не витримували навантаження [19]. Проте дослідники зазначають, що основною перешкодою для еголосування можуть бути не технічні труднощі, а можливість визнання виборів недійсними через те, що були створені нерівні умови для частини виборців, що не мали легкого доступу до Інтернету [9]. Ще одним з механізмів участі громадськості в прийняття рішень є енормотворення (е-rulemaking), яке дає змогу громадянам впливати на процес ухвалення регуляторних актів. У цьому інструменті е-врядування поєднуються ключові елементи демократичного впливу на процес прийняття рішень, що притаманні е-консультаціям та е-голосуванню. В Сполучених Штатах така можливість пропонується з січня 2003 р. в рамках Федеральної ініціативи e-gov для того, щоб "полегшити для громадян участь у демократичному і законодавчому процесі через удосконалення доступу до якості нормотворення" [8]. Коли громадяни надсилають коментарі до регуляторних актів, федеральний орган повинен врахувати їх
142
погляди та обґрунтувати регуляторну діяльність. Повні тексти усіх проектів актів та фінальні документи є відкритими для доступу і коментарів в он-лайн на веб-сайті http://www.regulations.gov, і його відвідувачі можуть направити коментарі до відповідного федерального агентства [19]. Дослідники виділяють низку завдань, які виконує механізм е-нормотворення: - посилення демократичної легітимності. Це досягається через: 1) покращення розуміння громадськістю процесу нормотворення; 2) підвищення якості та збільшення кількості коментарів громадськості в процесі нормотворення; 3) посилення інтерактивності процесу надсилання коментарів і покращення умов для його широкого обговорення; 4) розширення можливостей більш демократично підконтрольних інституцій, таких як Конгрес чи Президент, для нагляду за регуляторним процесом; - вдосконалення рішень, що приймаються. Це розглядається як з точки зору оцінки впливу регуляторного акту на розв'язання регуляторних проблем, так і підвищення фінансової ефективності регуляторної політики; - зменшення адміністративних витрат. Використання ІКТ у регуляторному процесі дає змогу більш ефективно обробляти документи та поширювати їх між особами та інституціями, що беруть у ньому участь; - підвищення рівня дотримання встановлених правил. Для належного виконання встановлених правил вимагається їх чітке й однозначне розуміння. Досягнення цієї мети забезпечується як кращою доступністю роз'яснень, коментарів в он-лайн, так і можливістю отримання більш докладних інструкцій для дотримання правил [10]. До цих переваг, які пропонуються застосуванням ІКТ в процесі нормотворення, слід також додати такі важливі чинники, як загальне підвищення рівня взаємодії між державними органами та громадськістю, прозорості регуляторної діяльності і передбачуваності її наслідків для суб'єктів господарювання. З огляду на ці переваги використання техніки енормотворення набуває все більшого значення не стільки як інструмента еврядування, скільки як засобу учасницької е-демократії [19]. Рефома державного управління - упорядкування функцій уряду потребує значної роботи: В середньому на один із трьох напрямів діяльності уряду припадає 19 міністерств і відомств [19]. Хронічні проблеми е – уряду [19]: • Мало користі від “острівної автоматизації”. • Ажіотажні купівлі показують, що люди відкриті для змін, але...; • ІТ-технології не замінюють хорошого управління, але ефективне державне управління потребує ІТ-технологій. • Комунікаційні розриви між ІТ-технологіями і видами діяльності Уряду. • Відсутність ТЕО і типовї архітектури державного органу. • Невиконання планів згідно з указаною діяльністю.
143
Е-проблеми [19]: • Необхідна автоматизація близько 5600 різних трансакцій щодо взаємовідносин G2B, G2G і G2C. • Всередині Уряду необхідно зробити доступними в оперативному режимі близько 1000 різних трансакцій. • Веб-сайти федеральних держорганів становлять понад 33 млн вебсторінок. • Інтеграція процесів і переорієнтація неефективних інвестицій: типові рішення для деяких держорганів, однорангової моделі, контроль доступу. Дані соціологічних опитувань, проведених у США щодо оцінки "корисності" е-врядування громадськістю. Згідно з даними одного такого дослідження громадськість відносить до переваг е-уряду такі його характеристики: - краща підзвітність суспільству (36%); - більша доступність інформації (23%); - покращення результативності і ефективності витрачання коштів (21%); - більш зручні послуги (13%) [7]. Список використаних джерел
1. Evaluation of the Use of New Technologies in Order to Facilitate Democracy in USA <http://www.publicus.net>. 2. The Administrative Procedure Act (APA), 5 U.S.C. § 553. 3. E-Government Act of 2002, P.L. No. 1077347. 4. Світовий огляд ООН "Е-уряд на перехресті", 2003 р. 5. Digital Town Hall, Pew Internet and American Life Project, 2002. 6. C. Bouras, N. Katris, V. Triantafillou. An electronic voting service to support decisionnmaking in local government / Telematics and Informatics, 20 (2003), р. 257. 7. High Payoff in Electronic Government. Measuring the Return on E-Government Investments / Intergovernmental Advisory Board, Federation of Government Information Processing Councils, Washington, 2003. 8. http://usinfo.state.gov/topical/rights/democracy/inetvot110701.pdf 9. Cary Coglianese. E-Rulemaking: Information Technology and the Regulatory Process. Regulatory Policy Program Working Paper RPPP2004402 Cambridge, MA: Center for Business and Government, John F. Kennedy School of Government, Harvard University, 2004. 10. http://www.USA.gov - офіційний портал уряду США. 11. http://www.gobiernoUSA.gov - іспанська партнер USA.gov. 12. http://www.GovGab.gov - блог показує корисність, практичність і життєздатність федеральних, регіональних і місцевих урядової інформації). 13. http://www.pueblo.gsa.gov – забезпечує доступ громадян до 100 кращих федеральних видань. 14. http://www.consumeraction.gov - сайт споживчих допомоги побудований навколо популярних споживчих FCIC дій до Довідника. 15. http://www.kids.gov - портал державних веб-сайтів, призначений для дітей. Програма також підтримує RSS-канали, оповіщення по електронній пошті і дві підписки електронних листів.
144
This document is © 2013 by Леонід Марушевський - all rights reserved.
0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.