Skip to Content

Мельниченко О.В. Публічний виступ: "Жінка в українській політиці"

warning: date() [function.date]: It is not safe to rely on the system's timezone settings. You are *required* to use the date.timezone setting or the date_default_timezone_set() function. In case you used any of those methods and you are still getting this warning, you most likely misspelled the timezone identifier. We selected 'America/New_York' for 'EST/-5.0/no DST' instead in /home/zedinuas/public_html/kds.org.ua/modules/ipaper/ipaper.module on line 591.
Текст доповіді: 

 

 

Публічний виступ

учасника ІІ туру щорічного

Всеукраїнського конкурсу

«Кращий державний службовець» –

Мельниченко Олени Василівни

головного спеціаліста

організаційно-аналітичного відділу

Державного комітету архівів України 

 

Київ – 2010

 


«Поки жінки з’являються у світі політики по одній, час від часу, їх сприймають тільки як жінок. Ми хочемо, щоб жінок у політиці було стільки, аби можна було вибирати між їхніми програмами»

 

Мері Вілсон,

президент  The White House Project,

захисниця інтересів жінок протягом 30 років

 

Жінка в українській політиці – це явище неординарне і завжди привертало до себе увагу, викликаючи безліч питань, головне з яких: «Як їй це вдалося?». Однак в останні роки більшість українців звиклися з тим, що жінки почали активно займатися політикою.

Яка ж вона жінка-політик? Передусім, це сучасна, фінансово незалежна, успішна, дещо нестримана, проте владна особистість. Більш схильна до компромісів, а тому, на відміну від чоловіків, може програвати дрібні бої, але вигравати великі політичні битви. Масова свідомість вимагає від жінки-політика бути незвичайною, здатною творити дива. Це публічна особа, яку важко уявити в образі традиційної жінки, берегині домашнього вогнища.

Сьогодні ґендерні проблеми набувають особливої актуальності з огляду на становлення в Україні громадянського суспільства і необхідності досягнення рівності чоловіків та жінок в усіх сферах суспільного життя.

Представництво жінок в політиці визначається їх відсотком як в парламенті країни, так і на керівних посадах в державному апараті, судовій системі, дипломатичній роботі, а також в неурядових організаціях і політичних партіях.

Найпоказовішою є присутність жінок у Верховній Раді України. У 2007 році за партійними списками до парламенту обрано 35 жінок, що становить приблизно 8% від загальної кількості депутатів (додаток 1). У виборчих списках жінок трохи більше, але більшість їх має «непрохідні» номери.

Із 27 комітетів Верховної Ради України лише 2 очолюють жінки, а в складі 7 комітетів їх немає зовсім. Станом на 31 березня 2010 року Україна посідає 114 місце у світі за кількістю жінок-депутатів у вищому законодавчому органі країни (додаток 2).

Разом з тим, як свідчить аналіз, питома вага жінок зростає в радах нижчого рівня. Зокрема, серед депутатів обласних рад жінки становлять 12 %, районних – 23 %, міських – 28 %, селищних – 46 %, а в сільських радах жінок більшість – 51 %. Тобто, чим вищим є рівень прийняття рішень і чим більшими ресурсами розпоряджається той чи інший орган влади, тим менше до цього залучаються жінки.

Загалом же на державній службі працює 223483 жінки (75,4 %), але в нинішньому уряді немає жодної. На жаль, жінки в Україні, з одного боку, досить широко представлені на державній службі, а з іншого – фактично не впливають на прийняття рішень.

Як показує досвід, у країнах, з високим представництвом жінок на всіх рівнях прийняття владних рішень, більше уваги приділяється сімейному законодавству, поліпшенню становища дітей, незахищених груп населення, гуманізується державна політика загалом. Світова спільнота визначила критичний поріг, а саме – 30 %, який є мінімальним для обрання або призначення жінок на керівні посади. А найідеальнішим залишається так званий «паритетний парламент» – парламент, у складі якого досягнуто гендерної рівності (50/50).

Найбільш оптимальними способами поліпшення справи видаються наступні:

1. Конституційне закріплення пропорційного представництва обох статей та прийняття спеціальних законів з ґендерної рівності.

2. Тимчасове введення ґендерних квот у виборче законодавство, а також застосування санкцій до суб’єктів-порушників.

3. Встановлення ґендерних квот політичними партіями без законодавчого забезпечення шляхом створення жіночих секцій у партіях та представництва жінок в п’ятірці виборчого списку кандидатів у депутати.

4. Здійснення контролю за дотриманням ґендерної рівності при вирішенні кадрових питань у органах виконавчої влади усіх рівнів.

Ґендерне квотування стимулюватиме партії до активного залучення жінок до своїх лав і змушуватиме партійні осередки займатися підготовкою кваліфікованих кандидаток для заповнення квот.

Водночас система квот може спричинити й проблеми. Зокрема, виникатимуть труднощі при підборі жінок, готових уперше йти до влади. Інколи спостерігається намагання чоловіків відібрати тих, з котрими їм зручно працювати, котрі обстоюють їхні інтереси й потреби, котрими легко управляти, маніпулювати.

На наш погляд, державна політика, яка б сповна враховувала інтереси жіноцтва, можлива тільки за умови, коли самі жінки братимуть участь у творенні такої політики. А для цього треба забезпечити умови для реальної і рівноправної їх участі у громадсько-політичній діяльності, сприяти розвиткові нового політичного і економічного мислення та усвідомлення жінками свого призначення у суспільстві.

Більше уваги необхідно надавати правовому вихованню, ґендерній освіті, використовувати всі наявні наукові засоби для подолання дискримінаційних стереотипів. Важливу роль у формуванні поглядів на місце сучасної жінки в політиці мають відігравати і засоби масової інформації.

Крім того, політичним силам варто відмовитися від «зірок» у партійних списках. Жінка не повинна просувати список певної політичної сили до влади, в політиці їй має бути відведена таж сама роль, що й чоловікові. Адже деякі політичні сили не вбачають в жінках рівноцінних партнерів і віддають перевагу представницьким якостям жінок, іміджевим характеристикам та популярності імені в масовій свідомості.

Варто врахувати й те, що далеко не всі жінки прагнуть обіймати вищі щаблі державної влади. Більшість жінок не бачать себе у великій політиці з огляду цілої низки перепон. Передусім, соціальних (жінки приходять в політику в пізнішому віці в порівнянні з чоловіками, оскільки створюють сім’ю, народжують дітей, піклуються про батьків), суспільних (стереотипи про прерогативу чоловіків на громадсько-політичне життя), економічних (відсутність фінансової підтримки, менший доступ до економічних ресурсів, які є неодмінною умовою для участі в політиці), юридичних (недосконалість законів).

Українські жінки, зрештою, не хочуть обіймати високі державні посади, тому що це подвійна відповідальність. У випадку, коли жінка займає якусь посаду, вона нестиме відповідальність і за прийняті рішення, і за свою стать.

Таким чином, проблема місця і ролі жінки в українській політиці є надзвичайно актуальною, а тому потребує всебічного вивчення і громадського обговорення, з тим, щоб виробити найбільш оптимальні шляхи її розв’язання і забезпечення реальної участі жінок у політичному житті держави. Від цього виграє і політика, і суспільство в цілому.

 

 

 

Додаток 1.

 

ЖІНКИ В ПАРЛАМЕНТІ УКРАЇНИ

 

* http://www.rada.gov.ua


Додаток 2.

 

ЖІНКИ   В   НАЦІОНАЛЬНИХ   ПАРЛАМЕНТАХ

станом на 31 березня 2010 р.*

 

п/п

Країна

Кількість місць в представницькому органі

Кількість жінок в представницькому органі

Відсоткове співвідношення

1

Руанда

80

45

56,3

2

Швеція

349

162

46,4

3

Південна Африка

400

178

44,5

4

Куба

614

265

43,2

5

Ісландія

63

27

42,9

6

Нідерланди

150

63

42,0

7

Фінляндія

200

80

40,0

8

Норвегія

169

67

39,6

9

Мозамбік

250

98

39,2

10

Ангола

220

85

38,6

20

Білорусь

110

35

31,8

30

Португалія

230

63

27,4

40

Ірак

325

82

25,2

50

Канада

308

68

22,1

60

Польща

460

92

20,0

70

Казахстан

107

19

17,8

80

Уругвай

99

15

15,2

90

Сьєрра-Леоне

121

16

13,2

100

Малі

147

15

10,2

110

Бутан

47

4

8,5

114

Україна

450

35

8,0

120

Сомалі

539

37

6,9

130

Ліван

128

4

3,1

136

Ємен

301

1

0,3

 

 

 

* http://www.ipu.org/wmn-e/classif.htm

 

 

Embedded Scribd iPaper - Requires Javascript and Flash Player
Жінка в українській політиці
Мельниченко Олена Василівна
(Державний комітет архівів України)
ІІ тур щорічного Всеукраїнського конкурсу “Кращий державний службовець”
“Поки жінки з’являються у світі політики по одній, час від часу, їх сприймають тільки як жінок. Ми хочемо, щоб жінок у політиці було стільки, аби можна було вибирати між їхніми програмами”
Мері Вілсон президент The White House Project захисниця інтересів жінок протягом 30 років
Кількість жінок-депутатів, осіб
45 40 35 30 25 20 15 10 5 0 13 38 35 29 19 41
1 скликання (1990-1994)
2 скликання (1994-1998)
3 скликання (1998-2002)
4 скликання (2002-2006)
5 скликання (2006-2007)
6 скликання (2007)
Частка жінок-депутатів у фракції
20% 18% 16% 14% 12% 10% 8% 6% 4% 2% 0% Фракція Фракція Блоку Фракція "Блок Комуністичної "Наша Україна Литвина" партії Народна самооборона" Фракція "Блок Юлії Тимошенко" Фракція Партії регіонів
ЖІНКИ В НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРЛАМЕНТАХ
СТАНОМ НА 31 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ
№ п/п 1 10
Країна Руанда Ангола
Кількість місць в представницькому органі
80 220
Кількість жінок в представницькому органі
45 85
Відсоткове співвідношення 56,3 38,6
20
30 40 50 60 70 80 90 100
Білорусь
Португалія Ірак Канада Польща Казахстан Уругвай Сьєрра-Леоне Малі
110
230 325 308 460 107 99 121 147
35
63 82 68 92 19 15 16 15
31,8
27,4 25,2 22,1 20,0 17,8 15,2 13,2 10,2
110
114 120 130 136
Бутан
Україна Сомалі Ліван Ємен
47
450 539 128 301
4
35 37 4 1
8,5
8,0 6,9 3,1 0,3
Способи збільшення представництва жінок у владі
• Конституційне закріплення пропорційного представництва обох статей • Тимчасове введення ґендерних квот у виборче законодавство • Встановлення ґендерних квот політичними партіями без законодавчого закріплення • Здійснення контролю за дотриманням ґендерної рівності при вирішенні кадрових питань в органах виконавчої влади усіх рівнів
Перепони на шляху жінок до вищих щаблів влади
• Соціальні (сім’я, діти, батьки…) • Суспільні (стереотипи щодо жінок) • Економічні (відсутність ресурсів, або обмежених доступ до них) • Юридичні (недосконалість законів)
Дякую за увагу!
Мельниченко Олена Василівна
Державний комітет архівів України
ІІ тур щорічного Всеукраїнського конкурсу “Кращий державний службовець”
This document is © 2013 by Леонід Марушевський - all rights reserved.
0
Ваш голос: Ні


Отдых с детьми на море, Крым, Севастополь, Любимовка.